Донедавна юристи досить скептично ставилися до відводу судді у цивільному процесі, оскільки дане питання вирішувалося виключно суддею, якому заявлявся відвід, і в подальшому ніяких правових наслідків це тягло. З прийняттям Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС) значення відводу значно зросло, оскільки відповідно до п. 2 ст. 204 КАС підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд може бути те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою.
Справедливим судовий процес буде лише в тому випадку, якщо він спрямований на забезпечення верховенства права, законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності і відкритості. Професіоналізм, незалежність та неупередженість суддів є невід'ємною гарантією справедливого вирішення судового спору. Разом з тим, нічим не підтверджене клопотання про відвід судді, коли заявник не наводить конкретний факт, не може бути підставою для відведення.
Відповідно до п. 1 ст. 27 КАС до складу суду не можуть входити суддя, що брав участь у розгляді даної справи або пов'язаної з нею як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач. Необхідно звернути увагу, що відведенню підлягає суддя, який також брав участь у справі, пов'язаній з тією, що розглядається. Такі випадки можуть виникнути, коли суддя виносив рішення у справі, і це рішення є преюдиційним для справи, що розглядається.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участь у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді в першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
До складу суду, що розглядає справу, не може входити родич особи, що бере участь у справі, або його представник. Закон визначає перелік таких родичів, а саме — це член сім'ї або близький родич (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, онук, онучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо врахувати, що до цього переліку включаються ще й близькі родичі конкретно зазначених родичів, то цей перелік можна вважати досить широким.
Окрім того, навіть якщо у справі бере участь троюрідний племінник судді, це достатній фактор для того, щоб викликати упередженість суду. Тому, в принципі, можна вважати., що будь-який ступінь споріднення, навіть досить далекий, є тим фактором, який може перешкоджати неупередженому розгляду справи.
Обставини, що дають підстави для відводу судді, можуть бути відомі ще до початку судового засідання, наприклад, коли одна зі сторін має прізвище, як у судді. У цьому випадку вони повинні враховуватися при формуванні складу суду для розгляду даної справи. Тому не бажано, щоб до складу суду входили особи, щодо яких у судовому засіданні може бути заявлений відвід.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 27 КАС суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, якщо він прямо або опосередковано зацікавлений у результаті розгляду справи або є інші обставини, які можуть викликати сумнів у його неупередженості.
Найчастіше підставами для відводу судді є його пряма чи опосередкована зацікавленість в результаті розгляді справи або існують якісь інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді. Закон, враховуючи складність і різноманіття життєвих явищ, не може містити вичерпний перелік підстав для відводу судді. Через це п. 2 ч. 1 ст. 27 КАС містить лише узагальнене формулювання. Однак особа, що заявляє відвід судді, повинна навести конкретні факти, що дають підставу для застосування даної норми. Це може стосуватися тих випадків, коли суддя, висловлюючи свою думку до початку розгляду справи, по суті, вже визначив тим самим своє ставлення до його результату або коли результат справи зачіпає тією чи іншою мірою інтереси самого судді або ж близьких йому людей.
З урахуванням різноманіття життєвих ситуацій законодавець не намагається формулювати ні поняття прямої або опосередкованої зацікавленості в результаті розгляду справи, ні інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості судді. Стаття 27 КАС лише наголошує, що зацікавленість може бути прямою або опосередкованою. Очевидно, що під прямою зацікавленістю слід розуміти вигоду для самого судді, а до опосередкованої можна віднести будь-яку іншу зацікавленість, що не надає судді особистої вигоди, однак з певних причин він зацікавлений у вирішенні справи. Наприклад, стороною у справі може бути друг судді. Таким чином, правило, що міститься в п. 2 ч. 1 ст. 27 КАС, є ситуативною нормою.
Про зацікавленість судді можна говорити в тих окремих випадках, коли він міг би стати особою, що бере участь у справі, або з винесенням рішення і набранням ним законної сили суддя або його близькі отримують якусь вигоду. Наприклад, про пряму зацікавленість судді в результаті справи можна говорити у випадку, коли в результаті винесення рішення про звільнення приміщення суддя і члени його сім'ї покращують свої житлові умови. Якщо ж після винесення рішення про звільнення приміщення покращують житлові умови родичі судді, є підстави говорити про його опосередковану зацікавленість в результаті розгляду справи. Опосередковано зацікавленим у результаті розгляду справи буде і суддя або його родичі, які є засновниками, акціонерами чи співробітниками юридичної особи, що бере участь у справі.
Особиста зацікавленість судці в справі можлива і тоді, коли він сам має право виступити як сторона в процесі, або коли процес, що ведеться, і його результат можуть принести йому яку-небудь вигоду. Що ж до опосередкованої зацікавленості, то виявити її не завжди є можливим, і для цього, як правило, необхідно виявляти і встановлювати всю сукупність фактів, з яких складається ця зацікавленість.
На практиці як підстави для заяви про відвід судді за іншими обставинами, що викликають сумнів у його неупередженості, можуть виступати різні факти. Серед них — особисті дружні або, навпаки, неприязні відносини судді з однією зі сторін або її родичами; різне ставлення судді до учасників процесу, наприклад,
Однак, якщо зважати, що обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно доводити, сторонам у деяких випадках буде важко це зробити без сприяння суду (наприклад, отримати документи про родинні стосунки з однією зі сторін). Водночас важко уявити, як суд сприятиме у доведенні власної упередженості.
За наявності підстав, що свідчать про упередженість судді, особи, які беруть участь у справі, можуть заявити йому відвід. Відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду. Заявляти відвід після цього можна лише в разі, якщо про підставу відводу стало відомо після початку судового розгляду.
У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. За КАС при розгляді справи судом першої інстанції (коли розгляд справи здійснюється суддею одноособово) суддя, якому заявлено відвід, самостійно в нарадчій кімнаті вирішує питання про відвід.
На практиці зустрічаються випадки, коли суддя, який за тих або інших причин не бажає розглядати справу (через складність, резонансність, скандальність, тощо), і задовольняє заяву про відвід, посилаючись при цьому найчастіше на обставини, що викликають сумніви в його об'єктивності, наприклад, розгляд справи за участю тих же осіб раніше і ухвалення у ній рішення на користь однієї зі сторін, якщо предмети спору в цих справах якимось чином пов'язані. Існують випадки, коли судді погрожують, тому він, знаходячись під тиском, не може не-упереджено розглядати справу.
У КАС прямо визначена неможливість оскарження такої ухвали. Відповідно до п. 3 ст. 31 КАС ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Спірним моментом є неможливість оскарження ухвал про задоволення або незадоволення заяв про відведення суддів. З одного боку, відсутність можливості такого оскарження свідчить про порушення права осіб, що беруть участь у справі, на розгляд справи неупередженим складом суду, особливо коли питання про відведення вирішується безпосередньо суддею, якому заявлено відвід. Однак, з іншого боку, надавши право апеляційного і касаційного оскарження ухвал про задоволення або відмову в задоволенні заяв про відвід, буде отримано ще один спосіб затягування процесу. З огляду на те, що кількість поданих заяв про відвід законодавчо не обмежена, не виключається можливість подачі учасниками процесу великої кількості таких заяв з реальних або надуманих підстав, а згодом оскарження відмов у задоволенні таких заяв в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Такий механізм вирішення питання про відвід може призвести до практично необмеженого в часі вирішення спорів, оскільки судам апеляційної або касаційної інстанції разом зі скаргою передаються всі матеріали справи. Хоча в принципі ті, кому необхідно виграти час, оскаржують такі ухвали, і суд вимушений розглядати такі скарги у вищих інстанціях хоча б для того, щоб відмовити в їх задоволенні. Однак для цього до суду вищої інстанції передаються всі матеріали справи, що затягує її розгляд.
Ірина ДИБА, юрисконсульт