Обґрунтування: Конституційний Суд рішенням N 12-рп/98 (v012p710-98) від 09.07.98 р. встановлює, що такі терміни, як "договір", "угода", "колективний договір", які вживаються у Кодексі законів про працю України (322-08) , визначають певний вид нормативних актів, які залежно від предмета регулювання трудових відносин регламентують інститути трудового права, окремі елементи трудових відносин чи конкретні трудові відносини, особливість правового регулювання яких полягає в тому, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. За даними державної статистики, станом на 1 липня 2006 р. в Україні було укладено майже 90 тис. колективних договорів. У сфері їх дії перебуває 9,5 млн працівників, що становить 81 відсоток їх загальної кількості. Державна статистика не враховує малих підприємств, а профспілкова звітність, як відомо, на сьогодні відсутня. Рівень охоплення працівників колективними договорами в 1996-2004 рр. зростав у середньому на 3% щорічно. Але в останні 2 роки спостерігається деяке зниження цього показника.

Профспілкові організації всіх рівнів мають:

1) істотно посилити роботу щодо охоплення колдоговірним захистом членів профспілок на всіх підприємствах, в установах та організаціях, особливо малих та приватних;

2) сприяти створенню нових профспілкових осередків та вдосконаленню роботи профорганізацій, що вже існують;

3) максимально залучати до переговорного процесу об'єднання організацій роботодавців та підприємців.

Мотивація укладення колективних договорів

Одним з найважливіших законодавчо закріплених прав профспілок є право на ведення колективних переговорів та укладення колективних договорів.

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (3356-12) , Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) , Кодекс законів про працю України (322-08) , Господарський кодекс України (436-15) .

Відповідно до законодавчої бази колективний договір укладається на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають статус юридичної особи.

Право на ведення переговорів і укладання колективних договорів, угод від імені найманих працівників надано професійним спілкам, об'єднанням профспілок в особі їх виборних органів.

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (3356-12) (ст. 4).

Сторона, яка отримала пропозицію щодо переговорів з укладення колдоговору, повинна їх розпочати протягом семи днів.

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (3356-12) (ст. 10).

Для мотивації укладення колективних договорів необхідно використати наступні аргументи:

Крім цього, чинне законодавство передбачає встановлення окремих соціально-трудових норм шляхом включення їх саме до колективного договору.

Законодавчі підстави: Закон України "Про оплату праці" (108/95-ВР) (статті 15, 17, 23, 24), Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 42-1, 44, 50, 84, 97, 98, 105, 108, 115, 161, 162, 200, 249, 250, 252), Закон України "Про відпустки" (504/96-ВР) (ст. 7, 8), Закон України "Про охорону праці" (2694-12) (ст. 20), Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (статті 22, 41, 44).

При проведенні колдоговірної роботи у 2007 році мають бути враховані:

1. Програма дій Федерації профспілок України (2006-2011 роки), прийнята V з'їздом ФПУ;

2. Зміни в законодавстві України;

3. Концепція розвитку Федерації професійних спілок України;

4. Норми та положення Генеральної, галузевих та регіональних угод;

5. Рішення органів соціального партнерства.

При формуванні зобов'язань потрібно уникати включення до колдоговорів декларативних пунктів, домагатися взяття конкретних зобов'язань з визначенням термінів виконання, обсягів і джерел фінансування.

Норми колективних договорів і угод нижчого рівня мають обов'язково забезпечувати реалізацію домовленостей національного, галузевого та регіонального рівнів, конкретизувати їх та забезпечити наповнення.

Профспілкам належить:

- забезпечити укладення колективного договору на кожному підприємстві, в установі, організації, де діє профспілкова організація (на сьогодні понад 2 млн працівників не охоплені колективними договорами, не враховуючи малих підприємств);

- виявити профспілкові організації, де є проблеми з укладанням колективного договору, та надати їм практичну допомогу;

- ініціювати вжиття до осіб, винних у неукладенні колективних договорів,, відповідних заходів.

Відсутність колективного договору на підприємстві може розцінюватися як порушення норми пункту 7 статті 65 Господарського Кодексу України (436-15) .

При відмові власника або уповноваженого ним органу укладати колективний договір, угоду чи ухилянні (зволіканні) від проведення переговорів виборний орган профспілкової організації повинен:

- офіційно звернутися до роботодавця з пропозицією розпочати колективні переговори та вимогою надати письмову відповідь про причини відмови (зволікання) від переговорів;

- звернутися до відділення Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та відділення Національної служби посередництва та примирення;

- ініціювати звернення до місцевого суду з метою накладений в судовому порядку адміністративних стягнень на осіб, які ухиляються від участі в колективних переговорах;

- попросити про солідарні підтримку обласний чи центральний комітет профспілки;

- ініціювати виникнення колективного трудового спору.

Обком профспілки має вести динамічний реєстр укладених колективних договорів, стежити за їх відповідністю нормам галузевої і Генеральної угод. Підприємства, де колдоговір не укладено, мають бути розглянуті на засіданні виборного органу обкому профспілки з наступним визначенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення колективних переговорів та укладення колективного договору.

При невиконанні зобов'язань за колективним договором,

угодою виборний орган профспілкової організації повинен:

- направити подання роботодавцю, організаціям (об'єднанням) роботодавців, органам виконавчої влади чи місцевого самоврядування щодо усунення цих порушень відповідно до ст. 20 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" (1045-14) . У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у тижневий термін - оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду;

- звернутися до відділення Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю;

- ініціювати накладення в судовому порядку адміністративних стягнень на осіб, які не виконують колективний договір, угоду;

- ініціювати виникнення колективного трудового спору;

- вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади згідно зі ст. 45 КЗпП України (322-18) .

Для поліпшення змістовності колективних договорів потрібно ширше практикувати проведення попередньої експертизи проектів цих документів у профспілці чи її організаціях.

Результативність переговорів є похідною таких трьох факторів: професіоналізму профкому, підтримки його дій безпосередньо членами профспілки й, безперечно, економічного потенціалу підприємства.

Важливе місце в арсеналі дій профкому мають посісти вивчення думки членів профспілки з того чи іншого питання (анкетування) та аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства. Якщо роботодавець надає інформацію, що викликає сумніви, або ухиляється від розгляду пропозицій профспілки, посилаючись на відсутність фінансових можливостей, цей аналіз обов'язково повинен бути виконаний профкомом самостійно чи із залученням фахівців-аналітиків.

Відповідно до законодавства профком має право на отримання інформації, необхідної для ведення колективних переговорів, а роботодавець несе відповідальність за її ненадання.

Законодавчі підстави: Кодекс України про адміністративні правопорушення (80731-10) (ст. 41-3).

РОЗДІЛ II

Збереження та розвиток вітчизняного виробництва

Одним з важливих напрямів діяльності профспілок щодо збереження та збільшення кількості сучасних робочих місць, забезпечення продуктивної зайнятості, створення належних умов праці та її оплати, тобто досягнення у цій сфері міжнародних стандартів, залишається підтримка розвитку вітчизняного виробничого комплексу.

Подальше його вдосконалення на сучасному етапі розвитку світової економіки тісно пов'язане з участю у всесвітніх глобалізаційних процесах, які поширюються і супроводжуються загостренням конкурентної боротьби. Перший крок України до економічної глобалізації - вступ до Світової організації торгівлі (СОТ).

Слід зауважити, що для України є характерними такі негативні моменти, як низька конкурентоспроможність економіки, неефективне використання суспільних ресурсів, повільне впровадження нових технологій на підприємствах, критичний стан основних фондів, темпи старіння яких перевищують темпи їх оновлення (зношеність основних фондів, зокрема, у промисловості становить 58,3% їх вартості). Крім того, в Україні спостерігається недостатній розвиток людського капіталу, слабка купівельна спроможність населення та низький рівень продуктивності праці (передусім через нестворення роботодавцем технологічних умов для її зростання). Усе це не сприяє швидкому здійсненню проголошених Президентом України та Урядом відчутних і масштабних змін життя громадян на краще.

Подолання тіньових схем господарювання, вирішення проблем штучного банкрутства; вдосконалення управління об'єктами державної власності та корпоративними правами держави; розв'язання широкого комплексу соціально-економічних питань на підприємстві, в галузі, у регіоні, яке можливе тільки шляхом істотного підвищення конкурентоспроможності національної економіки та забезпечення конкурентоспроможності національного працівника на ринку праці, потребують поєднання зусиль усіх учасників виробничого процесу заради досягнення загального результату.

Нагальною необхідністю є запровадження таких форм роботи, які б давали можливість враховувати соціальний аспект у підприємницькій діяльності.

В Україні посилюється прагнення соціально безвідповідальної частини роботодавців звузити трудові права працівників та скоротити державні витрати на соціальні й культурні потреби населення. У світі ж тим часом є суспільне розуміння того, що соціальна відповідальність бізнесу полягає в безумовному виконанні міжнародних соціально-трудових стандартів, законів даної країни та укладених з представниками працівників угод. І досвід багатьох держав, які за своїми конституціями є соціальними, свідчить про важливу роль у їх соціально-економічному розвитку і державних структур, і роботодавців, і найманих працівників, котрі працюють як соціальні партнери.

Роботодавець, і це слід вітати, почав усвідомлювати, що, вкладаючи кошти в соціальні програми і забезпечуючи соціальні гарантії своїм працівникам, він не тільки створює сприятливе соціальне оточення, а й дбає цим самим про фінансово-економічну стабільність підприємства.

Партнерські відносини роботодавців з профспілками необхідно будувати не на конфлікті суперечностей, а на поєднанні їх інтересів.

Приватизація

Складними залишаються питання реформування відносин власності. Позиція ФПУ щодо цього базується на таких підходах:

- оптимізація структури і меж приватного й державного секторів економіки з метою створення збалансованих, ефективно діючих приватного та державного секторів;

- визначення чітких критеріїв, відповідно до яких майно чи корпоративні права закріплюються у державній власності;

- формування складу об'єктів, які підлягають приватизації, з урахуванням їх місця і ролі у технологічному галузевому та міжгалузевому ланцюгу;

- вдосконалення змісту та механізму державного контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу, укладених в процесі приватизації;

- врегулювання процесу повернення об'єкта приватизації у державну власність;

- відкритість, прозорість приватизації державного майна, в тому числі щодо оприлюднення інформації про реальних власників;

- визначення чітких умов збереження за функціональним призначенням об'єктів соціальної сфери в процесі їх приватизації;

- участь профспілок у процесі зміни форми власності суб'єктів господарської діяльності.

Виходячи з цього, первинним організаціям профспілки, всеукраїнським профспілкам та регіональним об'єднанням профспілок при проведенні колдоговірної кампанії 2007 року необхідно зосередити увагу і домагатися включення до колективних договорів та угод наступних норм.

У колективних договорах має міститися закріплення механізму реалізації права представників профспілкових організацій:

1. Брати участь:

- у роботі комісій з приватизації та в розробці плану приватизації;

Законодавчі підстави: Закон України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) (ст. 13,14); Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 25).

- у роботі комісій з реструктуризації та в розгляді проекту реструктуризації;

Законодавчі підстави: Положення про порядок реструктуризації підприємств, затверджений наказом Фонду державного майна України N 667 (z0414-02) від 12.04.2002 (п. 3.6.).

- у роботі комісій з передачі об'єктів права державної власності в комунальну;

Законодавчі підстави: Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) .

- у роботі комісій щодо списання та відчуження майна підприємств та акціонерних товариств;

Законодавчі підстави: Наказ Фонду державного майна України від 28.11.2005 N 3045 (z1501-05) "Про затвердження Положення про порядок списання державного майна" (п. 13, 15).

- у роботі конкурсних комісій з продажу акцій, що належать державі у майні юридичних осіб, якщо трудовий колектив делегує ці права саме представникові первинної профспілкової організації;

Законодавчі підстави: Порядок проведення конкурсів з продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб, затверджений наказом Фонду державного майна України N 2694 (z1305-05) від 05.10.2005 (п. 5).

- у роботі наглядових рад акціонерних товариств та господарських організацій;

Законодавчі підстави: Закон України "Про господарські товариства" (1576-12) (ст. 46 ч. II), Закон України від 21.09.2006 N 185-V (185-16) "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 11 п. 15).

- у роботі інших керівних органів акціонерних товариств (відповідно до внутрішніх положень та за домовленістю сторін колективного договору);

- у роботі органів управління і контролю державної холдингової компанії (відповідно до Статуту, внутрішніх положень та зобов'язань сторін колективного договору);

- у погодженні переліків майна підприємства, яке підлягає списанню, продажу, консервації, передачі в оренду, комунальну власність;

Законодавчі підстави: Положення про порядок реструктуризації підприємств, затверджений наказом Фонду державного майна України N 667 (z0414-02) від 12.04.2002 (п. 4.3).

- у погодженні планів санації збиткових державних підприємств та акціонерних товариств з часткою державної власності у їх статутних фондах 50 та більше відсотків;

- у перевірці виконання (разом з державними органами приватизації) умов договорів купівлі-продажу державного майна, укладених в процедурі приватизації, в частині захисту соціальних гарантій для працівників, а в разі їх порушення звертатися до державних органів приватизації щодо вжиття визначених законодавством заходів;

- у розробленні умов реструктуризації та санації державних комерційних підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 6 п. 34), домовленість сторін галузевої угоди.

- у розробленні умов реструктуризації та санації підприємств, що перебувають в управлінні Фонду державного майна України, та господарських організацій, у статутних фондах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 7, част. I, п. 1, підпункт є), домовленість сторін галузевої угоди.

- у розробці умов відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду, які знаходяться в процедурі банкрутства, відповідно до законодавства з питань приватизації в частині соціально-трудового пакету;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 11, част. 19).

- у розробці в процесі санації умов продажу господарськими організаціями інвестору корпоративних прав держави, з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації та відповідно до плану санації в частині соціально-трудового пакету;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 11, част. 20).

- у розробці бізнес-планів підприємств у частині розділів "план виробничої діяльності", "організаційний план" та "соціально-економічні наслідки реалізації інвестиційного бізнес-плану";

Законодавчі підстави: Методичні рекомендації з розроблення бізнес-плану підприємств, затверджених наказом Мінекономіки України від 06.09.2006 N 290 (v0290665-06) (пункт 2.1, підпункти 2.1.7.4, 2.1.8, 2.1.13).

- у розробці фінансових планів державних підприємств, інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, їхніх дочірніх підприємств та в розподілі чистого прибутку;

Законодавчі підстави: Господарський кодекс України (436-15) (ст. 65), Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 13, 25).

- в обговоренні та прийнятті рішень щодо виробничих планів, програм розвитку підприємств, модернізації виробництва, впровадження сучасних технологій з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг та працівників;

- у розробці норм статутів, а також внесенні до них змін і доповнень, що стосуються соціально-економічних та трудових прав працівників;

- у розробці положень внутрішніх документів підприємств (правил трудового розпорядку, програм розвитку персоналу тощо), а також у внесенні до них змін і доповнень, відповідно до чинного законодавства.

2. Представляти інтереси працівників:

- у відносинах з роботодавцем в питаннях управління підприємствами;

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 25).

- у відносинах з Фондом державного майна України при провадженні справ про банкрутство державних комерційних підприємств, що перебувають у його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 7, част. I, п. 1, підпункт д).

- при здійсненні процедури банкрутства, зокрема, в комітеті кредиторів;

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 25, 38), Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (ст. 1, абз. 20).

- при розробці планів санації у частині врахування інтересів та пріоритетів працівників підприємства;

Законодавчі підстави: Положення про порядок погодження Міністерством промислової політики України планів санації підприємств, що належать до сфери його управління (п. 5.1), затвердженого наказом Мінпромполітики України N 446 (z1187-04) від 10.09.2004, зобов'язання сторін колективного договору.

- в роботі ліквідаційної комісії при ліквідації суб'єктів господарювання, враховуючи те, що дія колективного договору зберігається протягом усього строку проведення ліквідації;

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (3356-12) (ст. 9).

- при ліквідації державної холдингової компанії згідно із законодавством;

Законодавчі підстави: Закон України "Про колективні договори і угоди" (3356-12) (ст. 9); Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (3528-15) (ст. 10).

3. Отримувати завчасно від власника або уповноваженого ним органу інформацію про проведення реорганізації, реструктуризації підприємства, запровадження процедури банкрутства або ліквідації боржника.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 494), Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 28).

4. Порушувати до початку переговорів перед керівництвом юридичних осіб питання про надання відомостей з Єдиного державного реєстру щодо:

- найменування та місцезнаходження юридичної особи;

- прізвищ осіб, які мають право від імені юридичної особи без довіреності підписувати договори;

- наявності обмежень у питаннях представництва від імені юридичної особи (для підприємств недержавної форми власності).

Законодавчі підстави: Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) (ст. 17, 21).

5. Вирішувати з роботодавцем умови участі представника працівників у суді під час процедури банкрутства - питань оплати проїзду до місця суду, врахування часу перебування в суді як робочого.

6. Вносити пропозиції щодо вжиття власником заходів для запобігання банкрутству за умов погіршення фінансово-економічного стану підприємства та пропонувати йому довести ці заходи до трудового колективу.

7. Здійснювати контроль за реалізацією проектів реструктуризації та планів санації (шляхом участі в роботі відповідних комісій, до повноважень яких належить розробка планів реструктуризації та санації, і за домовленістю сторін колективного договору).

8. Вносити пропозицію про закріплення у Статуті підприємства норми щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів працівників.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 13).

9. Вносити до органу, уповноваженого управляти державним майном, - ініціатором утворення державної холдингової компанії пропозицію про закріплення у Статуті цієї компанії норми щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів їх працівників.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 13), Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (3528-15) (п. 4-6 ст. 6), постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2006 N 1477 (1477-2006-п) "Про погодження Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації", наказ Мінекономіки України та Фонду державного майна України від 11.08.2006 N 275/1252 (z1032-06) "Про затвердження Порядку утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації".

10. Подавати органам управління державної холдингової компанії пропозиції щодо використання прибутку, планів виробничого та соціального розвитку її корпоративних підприємств і здійснювати контроль за їх виконанням, у разі прийняття, в установленому законом порядку.

Законодавчі підстави: Господарський кодекс України (436-15) (ст. 65), Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (3528-15) (п. 5 ст. 5).

11. Погоджувати графік погашення відповідної заборгованості за виконані роботи і контролювати погашення цієї заборгованості на підприємствах, де вона є.

12. Вносити керівництву підприємства пропозиції щодо вироблення стратегії та системного запровадження принципів соціальної відповідальності бізнесу в діяльність підприємства, зокрема, міжнародного соціального стандарту "SA 8000".

13. Ініціювати перед роботодавцем розробку та впровадження соціальних програм для працівників підприємства та їхніх сімей.

14. Сприяти запровадженню на підприємстві соціальної звітності.

15. Порушувати перед керівництвом підприємства питання про приєднання до Глобального договору ООН.

16. З метою забезпечення ефективної участі підприємства у відкритих торгах щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти направляти окремих працівників на проходження спеціалізованого навчання у сфері функціонування державних закупівель, а також передплачувати видання з питань функціонування системи державних закупівель.

Довідка: інформація щодо навчальних закладів, які мають ліцензію на організацію навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів з питань організації та здійснення процедур закупівель, оприлюднюється Міністерством освіти і науки України, у тому числі на його офіційному Інтернет-сайті. Детальніше про функціонування системи державних закупівель в Україні читайте в "Бібліотечці голови профспілкового комітету " (N 11(83) листопад 2006).

17. При виникненні порушення господарського зобов'язання, що стосується виконання державного контракту, або виконання зобов'язання, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України, керівництву підприємства (виконавця державного замовлення), чиї права або законні інтереси було порушено, в установленому законодавством порядку звертатися до порушника цих прав або інтересів з письмовою претензією з метою безпосереднього досудового врегулювання спору.

Законодавчі підстави: Господарський кодекс України (436-15) (ст. 222, глава 26).

18. При порушеннях господарських зобов'язань керівникам підприємств в установленому законодавством порядку подавати позовні заяви до суду з метою відшкодування збитків або застосування інших господарських санкцій.

Законодавчі підстави: Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) .

19. Ініціювати перед роботодавцем питання щодо розробки та впровадження заходів, спрямованих на попередження можливих негативних соціально-економічних наслідків для підприємства від вступу України до СОТ.

Довідка: пропозиція передбачена Рекомендаціями Міжнародної науково-практичної конференції "Дії соціальних партнерів щодо адаптації економіки України до членства в СОТ та попередження негативних соціальних наслідків".

20. Сприяти додержанню трудової дисципліни працівниками підприємств, організацій, установ.

Як додатковий матеріал при опрацюванні розділу колективних договорів, що стосується приватизації державного майна, рекомендуємо використати Методичні поради головам профспілкових комітетів, розроблені управлінням ФПУ з питань економічного захисту та опубліковані в журналі "Профспілки України" (2005 р., N 4).

У галузевих угодах має міститися закріплення механізму реалізації

наступних прав представників всеукраїнських профспілок:

1. Брати участь у:

- громадському обговоренні проектів регуляторних актів з питань розвитку окремих галузей (програм економічного, науково-технічного і інноваційного розвитку, програм реструктуризації тощо), концепцій державних галузевих програм;

Законодавчі підстави: Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) (ст. 1, 6, 20), Закон України "Про державні цільові програми" (1621-15) (ст. 1, 6).

- формуванні галузевих програм економічного та соціального розвитку;

Законодавчі підстави: постанова Верховної Ради України від 15.11.2001 N 2809-III (2809-14) "Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан зайнятості та безробіття на ринку праці в Україні".

- формуванні переліку об'єктів, що підлягатимуть приватизації, відповідно до рішення органів управління за результатами аналізу господарської діяльності підприємств;

- перевірці (разом з державними органами приватизації) виконання власниками підприємств зобов'язань за договорами купівлі-продажу, умов конкурсу;

- обговоренні та прийнятті рішень щодо розміщення та обсягів державних замовлень, вирішенні питань погашення відповідної заборгованості за виконані роботи і здійсненні контролю за погашенням цієї заборгованості на тих підприємствах, де вона є (зобов'язання сторін галузевої угоди);

- здійсненні контролю за виконанням галузевих програм реструктуризації;

- комісіях з реструктуризації галузей економіки;

2. Вносити пропозиції та зауваження до:

- проектів регуляторних актів, наслідком яких може бути погіршення соціально-економічних гарантій для працівників;

Законодавчі підстави: Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) (ст. 9).

- проектів передприватизаційної підготовки підприємств галузі з метою недопущення розриву технологічно пов'язаних виробничих структурних підрозділів;

- стратегії розвитку державних комерційних підприємств і господарських структур.

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 6 п. 5).

3. Передбачати в статутах (положеннях) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, і господарських структур норми щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів працівників.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 13), Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 6 п. 3).

4. Укладати угоди з Фондом держмайна України, його регіональними відділеннями щодо спільних дій в процесі приватизації державного майна та післяприватизаційний період, ефективного управління корпоративними правами держави, отримання інформації про зобов'язання власників.

Законодавчі підстави: угоди всеукраїнських профспілок і Фондом державного майна України.

5. Передбачати включення соціально-трудових питань до умов відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду, які перебувають у процедурі банкрутства, відповідно до законодавства з питань приватизації.

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. II част. 19).

6. Передбачати включення соціально-трудових питань до умов продажу господарськими організаціями інвестору, в процесі санації, корпоративних прав держави, з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації та відповідно до плану санації.

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. II част. 20).

7. Ініціювати розгляд Державним департаментом з питань банкрутства Мінекономіки України фактів фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства підприємств галузі, які мають перспективи для продовження виробничої діяльності.

8. Домагатися обов'язкового складання, затвердження та виконання головними розпорядниками коштів узгоджених з профспілками графіків погашення боргів за виконані державні замовлення по кожному підприємству.

9. Передбачати в галузевих угодах конкретні показники економічного і соціального розвитку відповідної галузі.

10. При утворенні державної холдингової компанії органами, уповноваженими управляти державним майном, передбачати у її статуті норму щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів працівників та здійснювати контроль за дотриманням цієї норми.

Законодавчі підстави: Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (3528-15) (п. 4-6 ст. 6), постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2006 N 1477 (1477-2006-п) "Про погодження Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації", наказ Мінекономіки України та Фонду державного майна України від 11.08.2006 N 275/1252 (z1032-06) "Про затвердження Порядку утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації".

11. Здійснювати контроль за використанням прибутку холдингової компанії, виконанням планів виробничого та соціального розвитку її корпоративних підприємств в установленому законодавством порядку.

Законодавчі підстави: Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (3528-15) (ст. 5).

12. Сприяти участі представників профспілкових організацій в роботі органів управління і контролю державних холдингових компаній.

13. Як одна із заінтересованих сторін повідомляти центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерство економіки України) про свою заінтересованість щодо участі в антидемпінговому, антисубсидиційному або спеціальному розслідуванні та брати в ньому активну участь у встановленому законодавством порядку.

Законодавчі підстави: Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (330-14) (ст. I, ч. 12 ст. 12, ч. 5-10 ст. 13, ч. 5-6 ст. 14, ст. 15, 29, 31, 33-37, ч. 3 ст. 38) Закон України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (331-14) (ст. I, ч. 14-15 ст. 15, ч. 5-10 ст. 16, підпункт 4 ч. I, абз. другий-третій частини 3, ч. 5 ст. 17, ст. 18, ч. 2, 3 ст. 28; ст. 30-35, ст. 37, ч. 5 ст. 38), Закон України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" (332-14) (ст. 1, ч. 2-7 ст. 9, ст. 12, ч. З ст. 17, ст. 22).

14. Сприяти запровадженню міжнародних соціальних стандартів, зокрема, "SA 8000".

15. Ініціювати проведення Стороною власників комплексних досліджень соціально-економічних наслідків вступу України до СОТ на рівні галузі і кожного підприємства та вжиття відповідних заходів, спрямованих на попередження негативних наслідків процесів глобалізації.

16. Ініціювати розгляд на колегіях відповідних міністерств заходів щодо адаптації галузі та кожного підприємства до умов СОТ.

17. Брати участь у поширенні інформації з питань вступу до СОТ.

18. Брати участь у пропагуванні цінностей і стандартів соціально відповідального бізнесу.

Довідка: останні чотири пункти (15-18) передбачені Рекомендаціями Міжнародної науково-практичної конференції "Дії соціальних партнерів щодо адаптації економіки України до членства в СОТ та попередження негативних соціальних наслідків".

В регіональних угодах має міститися закріплення механізму реалізації наступних прав представників профоб'єднань:

1. Брати участь у:

- громадському обговоренні проектів регуляторних актів з питань розвитку окремих регіонів та населених пунктів (програм економічного, науково-технічного та інноваційного розвитку тощо), концепцій державних регіональних програм;

Законодавчі підстави: Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) (ст. 1, 6, 20, 35) Закон України "Про державні цільові програми" (1621-15) (ст. 1, 6).

- формуванні програм економічного та соціального розвитку регіонів;

- роботі комісій з питань економічного й соціального розвитку, реструктуризації, санації, попередження банкрутства підприємств, що є місто- та бюджетоутворюючими, забезпечують зайнятість населення та надходження коштів до бюджетів;

- роботі тендерних комісій;

- роботі органів управління спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, якщо згідно із законами про конкретні зони та території їхні функції покладено на відповідні місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування.

2. Передбачати:

- конкретні показники економічного і соціального розвитку відповідного регіону;

- включення соціально-трудових питань до умов відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду, які перебувають у процедурі банкрутства, відповідно до законодавства з питань приватизації;

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 11 ч. 19).

- включення соціально-трудових питань до умов продажу господарськими організаціями інвестору, в процесі санації, корпоративних прав держави з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації та відповідно до плану санації.

Законодавчі підстави: Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) (ст. 11 ч. 20).

3. Брати участь у розробленні заходів із детінізації економіки регіону і контролювати їх виконання.

4. Брати участь в обговоренні та прийнятті рішень щодо розміщення та обсягів державних замовлень, погоджувати графіки погашення відповідної заборгованості за виконані роботи і контролювати погашення цієї заборгованості.

5. Співпрацювати з органами місцевого самоврядування, місцевими державними адміністраціями, регіональними відділеннями Фонду державного майна України у питаннях збереження за призначенням об'єктів соціально-культурної сфери.

6. При утворенні державної холдингової компанії державними органами приватизації передбачати у її статуті норму щодо представництва виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником прав та інтересів працівників та здійснювати контроль за дотриманням цієї норми.

7. Здійснювати контроль за використанням прибутку холдингової компанії, виконанням планів виробничого та соціального розвитку її корпоративних підприємств в установленому законодавством порядку.

Законодавчі підстави: Закон України "Про холдингові компанії в Україні" (3528-15) (ст. 5);

8. Сприяти участі представників профспілкових організацій в роботі органів управління і контролю державних холдингових компаній.

9. У регіональних угодах, що укладаються в спеціальних економічних зонах та територіях пріоритетного розвитку, передбачати як обов'язкову умову затвердження інвестиційних проектів створення і збереження сучасних робочих місць, забезпечення оплати, умов та охорони праці відповідно до міжнародних вимог про гідну працю, а також зобов'язання щодо розвитку соціальної інфраструктури регіону.

Довідка: пропозиції, викладені в останньому абзаці п. 1 і п. 9, передбачені Рекомендаціями круглого столу "Місце і роль спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку та технопарків у створенні високотехнологічних виробництв та сучасних робочих місць".

10. З метою економічної і соціальної адаптації регіону місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування:

10.1. ініціювати розрахунки відповідної оцінки наслідків приєднання України до СОТ, враховуючи

- зміни, відповідно до норм СОТ, у політиці надання державної підтримки (у тому числі субсидій) значущим, бюджетоутворюючим для даного регіону підприємствам;

- зміни на ринку праці та рівня зайнятості населення внаслідок скорочення виробництва на неконкурентоспроможних підприємствах (за домовленістю сторін регіональної угоди).

10.2. ініціювати проведення на колегіях відповідних державних адміністрацій та сесіях місцевих рад слухань про стан готовності регіону до роботи в рамках вимог СОТ;

10.3. брати участь у підготовці заходів щодо попередження для регіону негативних наслідків вступу України до СОТ;

10.4. сприяти інформованості громадськості про результати адаптації регіону до вимог СОТ;

10.5. ініціювати передбачення у місцевих бюджетах видатків на проведення досліджень щодо наслідків вступу України до СОТ та на розроблення відповідних програм адаптації регіонів.

11. Сприяти запровадженню міжнародних соціальних стандартів, зокрема "SA 8000".

РОЗДІЛ III

Нормування та оплата праці

У 2006 році зберігалися стійкі темпи зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати.

Так, у січні-вересні 2006 р. середньомісячна заробітна плата становила 1004 грн, що на 31,4% більше, ніж у відповідному періоді попереднього року. Найбільш оплачуваними були працівники авіаційного транспорту, фінансових установ, а в промисловості - зайняті на підприємствах з виробництва коксу, продуктів нафтопереробки. Розмір оплати праці в цих видах діяльності перевищував середній по економіці в 1,8-2,0 рази.

Однак значно нижчою залишалася зарплата працівників сільського, рибного господарства, охорони здоров'я та соціальної допомоги, текстильної промисловості, де її розмір не перевищував 70% середнього по економіці.

Реальна заробітна плата за 9 місяців 2006 року порівняно з відповідним періодом 2005 року збільшилася на 16 %. При цьому забезпечено випереджаюче її зростання проти темпів зростання ВВП (останні становили 6,5%).

Зростанню середньомісячної заробітної плати сприяли закладені за наполяганням профспілок норми чинної Генеральної угоди на 2004-2005 рр. (n0262697-04) , за якими середня зарплата має щороку підвищуватися не менше ніж на 25%, а тарифна ставка робітника I розряду встановлюватися на рівні, не меншому ніж 120 % мінімальної заробітної плати (з 1 січня 2006 р. він мав становити 420 грн, з 1 липня 2006 р. - 450 грн, а зі грудня 2006 р. - 480 грн). Аналогічні норми передбачалося відображати в галузевих та регіональних угодах.

Серед регіонів найнижчою була зарплата працівників у Тернопільській області (майже на третину менше від середнього показника по країні), а найвищий її рівень (в 1,6 рази більше, ніж по економіці), як і раніше, спостерігався в м. Києві. Середня заробітна плата працівників Дніпропетровської та Донецької областей на 10-16% перевищувала цей показник в цілому по країні.

Залишалася значною диференціація заробітної плати за видами економічної діяльності. Так, у працівників сільського господарства вона становила лише 52,8% від середнього рівня по економіці, рибного господарства - 57,9%, охорони здоров'я - 63,4%, готельного і ресторанного бізнесу - 70,4%, освіти - 78,5 %, лісового господарства - 81,8%, тимчасом як зарплата працівників, що займаються фінансовою діяльністю, в 1,9 рази перевищує середню по економіці.

Договірну мінімальну гарантію з оплати праці - тарифну ставку робітника I розряду (не менш як 120% МЗП) було реалізовано на переважній більшості підприємств.

Проте є й окремі факти як невиконання цієї норми, так і недотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці, які передбачено галузевими угодами, при черговому підвищенні розміру мінімальної заробітної плати.

Слід врахувати, що певний позитивний вплив на зростання заробітної плати мало відновлення з початку 2006 року законодавчої норми, яка діяла раніше стосовно сутності мінімальної заробітної плати (невключення до неї доплат, надбавок, заохочувальних та компенсаційних виплат). Таким чином, мінімальна заробітна плата стала в реальному обчисленні суттєво більшою.

При проведенні колдоговірної компанії 2007 року потрібно домагатися включення до ГАЛУЗЕВИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ УГОД зобов'язань щодо:

1. Встановлення конкретних показників підвищення середньої заробітної плати за темпами, не нижчими за темпи зростання обсягів виробництва.

2. Збільшення частки працівників, яким нараховано зарплату в розмірах, що перевищує (у 2, 3 чи більше разів) законодавчо встановлену величину прожиткового мінімуму в розрахунку на працездатну особу.

3. Зростання частки заробітної плати в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг та зменшення витрат за складовою "інші операційні витрати".

4. Встановлення розміру мінімальної тарифної ставки робітника I розряду (не менше 120% від встановленої законом мінімальної заробітної плати) та доплат і надбавок у розмірі, що є не меншим, ніж це передбачено Генеральною угодою (n0262697-04) .

Довідка: Генеральною угодою (n0262697-04) , зокрема, встановлено такі договірні мінімальні гарантії щодо доплат:

- за роботу у вечірній час - 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час (при багатозмінному режимі роботи);

- за роботу у нічний час - 35%.

Розміри доплат і надбавок, визначених у Генеральній угоді (n0262697-04) , є мінімальними, тобто в галузевих та регіональних угодах і колдоговорах вони можуть бути більшими.

Обґрунтування. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) "Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом".

5. Визначення міжкваліфікаційних, міжпосадових співвідношень в оплаті праці та зобов'язання щодо їх дотримання при перегляді мінімальної заробітної плати.

6. Вдосконалення роботи щодо встановлення науково обґрунтованих норм праці.

7. Механізму контролю за забезпеченням своєчасної і в повному обсязі виплати заробітної плати та, за наявності заборгованості із таких виплат, - ліквідації заборгованості за відповідним графіком з урахуванням сум компенсації за затримку.

Законодавчі підстави: Закон України "Про оплату праці" (108/95-ВР) (останній абзац статей 15, 24), Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) .

Обов'язково передбачати конкретні (економічно менш вигідні для роботодавця, ніж це визначено законодавством) санкції за затримку виплати заробітної плати.

Запровадити спільні з органами нагляду перевірки підприємств, які мають заборгованість понад 2 місяці, щодо правильності нарахувань і повноти виплати компенсацій за затримку зарплати.

8. Публікування матеріалів про заходи впливу на керівників підприємств, які допускають утворення заборгованості із заробітної плати та не ліквідовують заборгованість, яка вже склалася, у місцевій та галузевій пресі.

До КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ слід включати зобов'язання щодо:

1. Визначення конкретних показників зростання фондів заробітної плати та середньої заробітної плати відносно збільшення обсягів виробництва, зростання продуктивності праці, зміни рівня цін на споживчі товари й послуги тощо.

Обґрунтування. Ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" (3356-12) визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін стосовно визначення умов регулювання фондів оплати праці.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 98) Закон України "Про оплату праці" (108/95-ВР) (ст. 4).

2. Передбачення конкретної норми щодо збільшення частки заробітної плати в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг (попередньо проаналізувавши складові, особливо "інші операційні витрати", які стосуються витрат, але мають опосередковане відношення до них).

3. Передбачення стосовно того, що відсоткове співвідношення між тарифною ставкою робітника I розряду і розміром мінімальної заробітної плати буде вищим за відповідний показник у галузевій угоді.

За наявності тимчасових фінансових труднощів - визначати вичерпний перелік об'єктивних фінансово-економічних причин неможливості реалізації цієї норми та конкретні терміни їх усунення з метою впровадження зазначеної норми в життя.

Довідка: з підвищенням тарифної ставки робітника I розряду одночасно підвищуються тарифні ставки робітників більш високих розрядів. Забезпечення реалізації вказаної норми в колдоговорі має стати одним з найголовніших завдань первинних профспілкових організацій. Також потрібно зазначити, що від розміру тарифної ставки залежать відповідні виплати за лікарняними, оплата вимушеного простою не з вини працівника.

Слід пам'ятати, що відповідно до ст. 14 Закону "Про оплату праці" (108/95-ВР) "норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово, на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як 6 місяців".

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами ".

4. Щорічного збільшення частки працівників із заробітною платою, яка перевищує подвійну (потрійну) вартісну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи.

5. Визначення умов оплати праці підрозділів (працівників), які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній діяльності галузі, з дотриманням гарантій, визначених угодами тих галузей, до яких вони належать.

6. Запровадження науково обґрунтованих і технологічно забезпечених норм праці (виробітку, обслуговування, чисельності).

7. Визначення порядку погодження з профспілковим комітетом нормативних актів роботодавця, які приймаються в рамках колдоговору.

8. Забезпечення своєчасної (не рідше 2-х разів на місяць) і в повному обсязі виплати заробітної плати.

9. За наявності заборгованості з виплати зарплати - інформувати профком про надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства та напрями їх використання.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 45), Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 251).

10. Обов'язковості складання графіка погашення заборгованості з виплати заробітної плати (за умови її виникнення), який стає невід'ємною частиною колективного договору, та зобов'язання роботодавця ліквідувати заборгованість з урахуванням сум компенсації за її затримку.

Профком має взяти зобов'язання за кожним фактом затримки виплати зарплати понад 7 календарних днів вносити подання до територіальних державних інспекцій праці, місцевих органів виконавчої влади, вищих керівних органів підприємств-боржників, а щодо державних підприємств та підприємств з часткою державного майна понад 10% - інформувати відповідні галузеві міністерства та Фонд державного майна України.

При порушенні термінів виплати зарплати понад 15 календарних днів ініціювати подання працівниками позовів до суду про повернення заборгованої заробітної плати з компенсацією за її затримку і надавати їм правову допомогу в цьому питанні.

11. Нарахування компенсаційних виплат за затримку заробітної плати за прогресивною шкалою, як це визначено п. 20.4.2. ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) (щодо виплати на користь платника податку штрафів за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку):

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну виплати зарплати, - у розмірі 10% від суми нарахованого, але не виплаченого працівнику доходу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів - у розмірі 50%;

- при затримці від 91 календарного дня - у розмірі 100%;

пропонуємо завершити норму таким чином:

- при затримці від 120 календарних днів - за кожен день відстрочки - не менше 300% від облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення заборгованості або на дату її виплати (залежно від того, яка з величин є більшою).

12. Надання працівникам щомісячних витягів з розрахункової відомості (особового рахунку) по зарплаті працівників із зазначенням дати утворення і розмірів заборгованості та величини належної компенсації за затримку виплати зарплати (якщо така заборгованість виникла), а також надання щомісяця профспілковому комітету за його запитом інформації про наявність коштів на рахунках підприємства.

13. Передбачення при складанні плану приватизації, бізнес-плану чи конкурсних умов з продажу пакета акцій підприємства обов'язкового включення до цих документів умови про погашення зарплатної заборгованості покупцем протягом визначеного договором терміну (не більше ніж протягом 60 днів). Необхідно також контролювати, щоб вказана умова була включена до умов договору купівлі-продажу.

Обґрунтування. Можливість включення таких умов, згідно зі ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , визначається за домовленістю сторін.

У разі невиконання новим власником зобов'язання стосовно погашення заборгованості із заробітної плати первинні профспілкові організації повинні через вищі профспілкові органи ініціювати звернення до Фонду держмайна щодо вжиття необхідних заходів.

РОЗДІЛ IV

Зайнятість

Протягом 2006 року ситуація на ринку праці певною мірою поліпшилась. Відбулося розширення сфери прикладання праці, знизився рівень безробіття, кращим стало співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.

Водночас, поряд із створенням робочих місць, відбувається і їх ліквідація (або скорочення). Протягом восьми місяців 2006 року ліквідовано понад 363 тис. робочих місць.

В Україні триває процес декваліфікації вітчизняних працівників: кількість тих із них, які підвищували свою кваліфікацію скоротилася в декілька разів (менше 8% від загальної чисельності зайнятих у галузях економіки). Середньомісячні витрати на професійне навчання одного працівника становлять трохи менше 2 гривень, що свідчить про вкрай низькі обсяги фінансування професійного навчання найманих працівників. Роботодавці практично звільнені від відповідальності за забезпечення належного рівня їхньої кваліфікації.

Залишається гострою проблема поширення в країні неформальної зайнятості. За даними обстежень Держкомстату, в неформальному секторі економіки працювало 4,5 млн осіб, що становить 22% загальної кількості зайнятого населення.

Необхідно передбачати наступні норми та положення:

У галузевих угодах

1. Зобов'язання роботодавця щодо забезпечення періодичності підвищення кваліфікації працівників - не рідше одного разу на 5 років.

Обґрунтування. Сторони Генеральної угоди (n0262697-04) домовились передбачати в галузевих угодах заходи щодо забезпечення періодичності підвищення кваліфікації працівників - не рідше ніж один раз на 5 років. Сторона власників зобов'язалася забезпечити підвищення професійного рівня працівників шляхом збільшення чисельності осіб, які підвищуватимуть кваліфікацію та встановлення нормативної періодичності підвищення кваліфікації працівників не рідше одного разу на 5 років.

Довідково: 2005 р. середня періодичність підвищення кваліфікації працівників в Україні становила 12 років. За даними Мінпраці, нормою є періодичність підвищення кваліфікації один раз на 5 років.

Фактично термін навчання встановлено п. 4 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) - "якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника".

Опосередковано розміри витрат на професійну підготовку або перепідготовку визначено постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 1997 р. за N 1461 (1461-97-п) , де вказано, що до 2 відсотків фонду оплати праці (згідно зі ст. 5.4.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 14.12.2004 р.- в розмірі до 3% фонду оплати праці) звітного періоду платник податку на прибуток може включати до валових витрат виробництва.

2. Питання скорочення чисельності персоналу на підприємствах, в установах і організаціях з кількістю працівників 100 і більше осіб погоджувати з відповідним вищестоящим виборним органом профспілки, якщо передбачається вивільнення з ініціативи роботодавця понад 5% працівників протягом року.

Обґрунтування. Згідно з п. 2 Конвенції МОП N 158 ( 993_005) "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" (ратифікована Україною) припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру може бути обмежено в колективному договорі випадками, коли чисельність працівників, які планується вивільнити, становить щонайменшу кількість або процент працівників.

Досить ефективно діє в деяких галузевих профспілках така норма:

"Не допускати на підприємствах із чисельністю 100 і більше працівників звільнень з ініціативи роботодавця більше 5 відсотків їх чисельності протягом календарного року. У разі виникнення економічно обґрунтованої необхідності скорочення більше 5 відсотків чисельності працівників, рішення про це приймається роботодавцем після його погодження з представником сторони власників та центральним виборним органом відповідної всеукраїнської профспілки".

У регіональних угодах у підрозділі "Сторона власників зобов'язується" потрібно передбачати зобов'язання щодо:

1. Розроблення та реалізації програм зайнятості за участю відповідних організацій профспілок та їх об'єднань.

Обґрунтування. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) професійні спілки беруть участь у розробці державної політики зайнятості, відповідних законодавчих актів України і рішень місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" (1045-14) профспілки, їх об'єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об'єднаннями, а також з органами виконавчої влади, здійснюють контроль за виконанням законодавства про зайнятість.

2. Здійснення комплексу заходів, спрямованих на подолання довготривалого безробіття, з метою досягнення його середньої тривалості не більше 6 місяців.

Довідка: середня тривалість безробіття осіб, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, становила 9 місяців.

3. Забезпечення створення робочих місць у кількості, не меншій ніж буде передбачено відповідними регіональними програмами зайнятості.

Обґрунтування. Указом Президента України "Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні" (1073/2005) передбачено завдання Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вживати протягом 2006-2009 років заходів щодо створення щороку не менше ніж 1 млн робочих місць.

Основні напрями державної політики зайнятості на період до 2009 року, затверджені постановою КМУ N 922 (922-2006-п) від 05.07.2006.

4. Зниження рівня безробіття в регіоні за методологією МОП (не допускати різкого зростання рівня безробіття в умовах вступу України до СОТ).

5. Зростання рівня зайнятості в регіоні за методологією МОП (не допускати різкого зростання рівня безробіття в умовах вступу України до СОТ).

Рівень зайнятості та рівень безробіття, визначений за методологією МОП, більш реально відображає стан справ у сфері зайнятості порівняно з рівнем зареєстрованого безробіття.

6. Зобов'язань місцевих органів виконавчої влади надавати пільги щодо податків та інших платежів підприємствам, установам, організаціям, які активна сприяють розв'язанню проблем зайнятості в регіоні.

Законодавчі підстави: п. 2 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) .

7. Здійснення в закладах мережі професійно-технічної освіти адресної підготовки робочих кадрів та виконання замовлень роботодавців.

У колективних договорах Потрібно передбачати:

1. Зобов'язання роботодавця своєчасно подавати інформацію до служби зайнятості про наявність вільних робочих місць.

Законодавчі підстави: п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) .

Інформацію про наявність вакансій подають менше 50% підприємств, установ та організацій від загальної кількості юридичних осіб, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, що суттєво ускладнює пошук роботи для безробітних.

2. Визначення обсягів професійного навчання працівників та загальні витрати коштів за даною статтею відповідно до потреб виробництва і вимог актів законодавства у цій сфері.

3. Норму щодо сплати роботодавцем компенсації закладам освіти вартості підготовки чи перепідготовки найманих працівників за профілем діяльності або загальними виробничими потребами.

Обґрунтування. Відповідно до пп. 4.3.20. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) такі суми звільняються від оподаткування в межах суми, що дає право на податкову соціальну пільгу.

4. У разі загрози масового звільнення роботодавець не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень має надати відповідну інформацію первинній профспілковій організації та провести консультації щодо заходів, спрямованих на запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

- проведення аналізу та вироблення прогнозу використання трудових ресурсів з метою оперативного реагування на відповідні зміни;

- скорочення адміністративно-управлінських витрат;

- першочергове скорочення вакансій та сумісників;

- скасовування робіт у надурочний час, вихідні та святкові дні;

- припинення укладання нових трудових договорів, у тому числі й строкових договорів, на період, коли планується звільнення, або робити це лише за згодою профкому;

- скорочення замовлень у сторонніх організацій робіт та послуг, які можна виконати власними силами;

- "розтягування" часу скорочення чисельності працівників на певний період з метою сприяння природному відтоку кадрів, чому сприятиме й передбачена в колективному договорі виплата матеріальної допомоги у зв'язку із звільненням "за домовленістю сторін", виходом на пенсію.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 22).

РОЗДІЛ V

Кошти й оподаткування

Питання, які пропонується вирішити нарівні колективних договорів:

1. Встановлення відрахувань від фонду оплати праці профкомам на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, достатніх у т.ч. для здешевлення вартості путівок, придбання новорічно-різдвяних подарунків та квитків на святкові заходи для дітей (з визначенням лише нижньої межі таких відрахувань".

Обґрунтування. Згідно зі ст. 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) роботодавці зобов'язані відраховувати кошти профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше її ніж 0,3% фонду оплати праці.

Згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) оподаткування вартості путівок на лікування, відпочинок та оздоровлення, здешевлених за рахунок роботодавця, здійснюється з нарахуванням внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та зі справлянням податку з доходів фізичних осіб. З метою мінімізації оподаткування та розширення можливостей для оздоровлення доцільно переглянути зазначений норматив відрахувань з тим, щоб здешевлення вартості путівок здійснювалося за рахунок . профспілкових коштів, а не роботодавця.

У разі надання працівникам підприємства путівок, здешевлених за рахунок роботодавця, доцільно передбачати в колдоговорі відповідну норму в розділі "Оплата праці". Це дасть можливість віднести кошти, витрачені підприємством на придбання путівок, на валові витрати, оскільки в такому разі вартість путівок, повністю або частково профінансованих за рахунок коштів підприємства, розглядатиметься як заробітна плата.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) , Закон України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , Інструкція зі статистики заробітної плати (z0114-04) .

Згідно з пп. 4.3.24 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку - члена такої профспілки, створеної за законодавством України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків" (2117-14) від оподаткування звільняється вартість святкових подарунків та квитків на новорічно-різдвяні заходи, отриманих дітьми за рахунок коштів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських (в т.ч. профспілкових) організацій та створених ними закладів освіти, охорони здоров'я і культури, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. В іншому випадку вартість зазначених подарунків та квитків підлягає оподаткуванню згідно з нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

2. Можливості надання роботодавцем матеріальної допомоги.

Обґрунтування. Згідно з пунктом 2.3. та підпунктом 2.3.3. ст. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5 (z0114-04) , до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать, зокрема, одноразові заохочення, в т.ч. матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати).

Згідно з підпунктом 5.6.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до складу валових витрат відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної і плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб).

Витрати на виплату працівникам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку на прибуток, матеріальної допомоги та одноразових заохочень, що підтверджуються положеннями колдоговору щодо оплати праці (а не соціальних виплат) та надаються всім або більшості працівників, включаються до валових витрат у частині, що підлягає оподаткуванню, і одночасно до розрахунку доходу, що береться до уваги при обчисленні розміру пенсій.

3. Надання роботодавцем цільової благодійної допомоги закладам охорони здоров'я для оплати вартості лікування працівників або членів їхніх сімей першого ступеня споріднення.

Обґрунтування. Підпунктом 9.7.4. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) встановлено норму щодо звільнення від оподаткування податком з доходів фізичних осіб цільової благодійної допомоги, яка надається юридичними або фізичними особами закладам охорони здоров'я на оплату вартості лікування фізичної особи або члена її сім 7 першого ступеня споріднення.

4. Надання роботодавцем коштів працівнику, як допомоги на лікування та медичне обслуговування, за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого роботодавця податком на прибуток підприємств.

Обґрунтування. Підпунктом 4.3.22. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) встановлено норму щодо звільнення від оподаткування зазначених коштів.

5. Надання роботодавцем допомоги на поховання померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) або відшкодування вартості видатків на ці цілі.

Обґрунтування. Згідно з пп. 4.3.21. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) така допомога звільняється від оподаткування в межах подвійного розміру суми, що дає право на податкову соціальну пільгу.

6. Безоплатного надання приміщення для роботи профкому з необхідним обладнанням, освітленням, опаленням, прибиранням, зв'язком, охороною, транспортом, а також приміщення для проведення профспілкових зборів (конференцій) тощо.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 42), Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 294).

7. Безоплатного, безготівкового справляння членських профспілкових внесків, за наявності письмових заяв членів профспілок, централізовано через бухгалтерію підприємств зі своєчасним перерахуванням зібраних внесків на рахунки профспілкових органів у день отримання коштів в установах банків на виплату заробітної плати (бажано визначити зобов'язання щодо компенсацій у разі затримки перерахування роботодавцем профспілкових внесків).

8. Поширення на виборних та штатних профспілкових працівників пільг і гарантій, передбачених колективними договорами для працівників підприємств.

Для забезпечення участі профспілок у формуванні регіональної бюджетної політики рекомендується передбачати: В регіональних угодах

1. Розробку й реалізацію за участю Сторони профспілок:

- програм соціально-економічного розвитку регіону;

- проектів нормативних актів і програм, які профспілки та їх об'єднання пропонують врахувати при формуванні місцевих бюджетів.

Обґрунтування. Згідно зі ст. 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) представництво інтересів членів профспілок у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. З Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Згідно зі ст. 9 цього ж Закону (280/97-ВР) члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 16 цього ж Закону (280/97-ВР) органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.

2. Надання органами місцевого самоврядування окремим суб'єктам господарювання пільг зі сплати місцевих податків і зборів, зокрема, підприємствам житлово-комунального господарства, які надають соціально значущі послуги; підприємствам споживчої кооперації в сільській місцевості; дитячим оздоровчим закладам в частині оплати комунально-побутових послуг, плати за землю, умов придбання продовольства; а також підприємствам, які утримують на своєму балансі об'єкти соціально-культурної сфери; звільнення профспілкових організацій від сплати комунального податку.

Обґрунтування. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Згідно зі ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (56-93) органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають" право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

3. Надання профспілкам проектів місцевих бюджетів для опрацювання та внесення пропозицій.

4. Публікації проектів та ухвалених місцевих бюджетів, а також інформування населення про виконання бюджетів.

5. Надання профспілкам необхідної статистичної інформації, в тому числі й щодо місцевих бюджетів.

Обґрунтування. Згідно зі ст. 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) профспілки та їх об'єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних: прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну.

Профспілки, їх об'єднання мають право безоплатно одержувати від Державного комітету статистики України статистичні дані з питань праці та соціально-економічних питань, а також виробничого та невиробничого травматизму, профзахворювань.

6. Забезпечення при формуванні проектів місцевих бюджетів коштів, необхідних для:

- забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій, соціальних пільг громадянам регіону, їх соціального захисту;

- здійснення установами та організаціями бюджетної сфери відрахувань профкомам на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу;

Законодавчі підстави: статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) та 250 Кодексу законів про працю України (322-08) зобов'язують роботодавців бюджетної сфери здійснювати відрахування профкомам на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

- забезпечення фінансування установ та організацій, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів, у т.ч. оплату енергоносіїв, які споживаються бюджетними установами;

- надання довгострокових пільгових кредитів на будівництво житла молодим сім'ям, одинакам, черговикам, індивідуальним забудовникам на селі;

- компенсацію пільгових тарифів на комунально-побутові послуги для дитячих оздоровчих закладів, а також для фізкультурно-оздоровчих, спортивних та культурних закладів профспілок;

- фінансову підтримку розвитку культурно-масової та спортивної роботи, організацію та проведення новорічних свят;

- утримання об'єктів соціальної сфери, в т.ч. на селі, а також об'єктів цієї сфери, які намічається прийняти в комунальну власність, у плановому році;

- відшкодування транспортним підприємствам витрат на безоплатне перевезення пільгових категорій пасажирів;

- кредитування житлово-комунального господарства для забезпечення виконання цільових програм з енергозабезпечення;

7. Збереження стаціонарної мережі дитячих оздоровчих закладів, забезпечення належних умов їх функціонування, посилення фінансової підтримки оздоровчої роботи з дітьми, для чого необхідно домагатися виділення у державному й місцевих бюджетах асигнувань на лікування, відпочинок та оздоровлення дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей, а також на цільову і адресну фінансову підтримку дитячих оздоровниць, надання їм пільг у місцевих бюджетах.

У галузевих угодах При їх укладанні в підрозділі "Зобов'язання Сторони власників" необхідно передбачити:

1. Забезпечення взяття міністерствами зобов'язань щодо підготовки бюджетних запитів на фінансування галузі в розмірах, передбачених законодавством.

Обґрунтування. Ст. 61 Закону України "Про освіту" (1060-12) та ст. 12 Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12) встановлено, що держава забезпечує бюджетні асигнування на кожну з цих галузей у розмірі не меншому 10 відсотків національного доходу.

Ст. 23 Основ законодавства України про культуру (2117-12) встановлено, що держава гарантує бюджетні асигнування на розвиток культури у розмірі не менше 8 відсотків національного доходу.

2. Передбачати в бюджетних запитах головних розпорядників бюджетних коштів фінансування роботодавцями бюджетної сфери відрахувань профкомам на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу.

Обґрунтування. Статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) та 250 Кодексу законів про працю України (322-08) зобов'язують роботодавців здійснювати відрахування коштів первинним профспілковим організаціям у бюджетній сфері на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3% фонду оплати праці за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

3. Передавати у користування відповідним організаціям профспілки будинки, приміщення, бази відпочинку, котеджі, дитячі табори, їдальні, інші споруди, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників та членів їхніх сімей.

Обґрунтування. Ст. 43 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) передбачено можливість передачі зазначених об'єктів у користування профспілок на договірних засадах, а також надання їм відповідної матеріально-технічної та інформаційної допомоги для забезпечення їх належної експлуатації.

4. Не припускатися прийняття рішень про ліквідацію, перепрофілювання, передачу іншому власнику об'єктів соціально-культурної сфери, які належать установам, організаціям, підприємствам, що перебувають у сфері діяльності Сторони власників, без погодження з Профспілкою.

5. Безоплатно надавати організаціям профспілки для здійснення статутної діяльності приміщення з усім обладнанням, опаленням, освітленням, прибиранням, охороною як для роботи профспілкових органів, так і для проведення зборів працівників, а також комп'ютерну та іншу техніку, транспорт і засоби зв'язку.

РОЗДІЛ VI

Молодіжна політика

За статистичними даними членських організацій ФПУ, молодь серед працездатних членів профспілок становить близько 30%. Тому професійні спілки не можуть залишатися осторонь проблем соціально-економічного й духовного захисту молоді. З цією метою

У колективних договорах необхідно передбачати норми та положення щодо:

1. Проведення конкурсів професійної майстерності для молодих працівників, закріплення за молодими працівниками наставників.

2. Створення можливості для підвищення кваліфікації, здобуття освіти, в тому числі без відриву від виробництва.

3. Сприяння в отриманні пільгових довготермінових кредитів та безвідсоткових позик для придбання житла, товарів довгострокового користування, здобуття вищої освіти.

4. Проведення з молоддю роботи, спрямованої на дотримання молодими працівниками норм охорони праці, здорового способу життя.

5. Організації для молоді навчальних семінарів з роз'яснення законів України, інформування про діяльність галузевої профспілки, регіонального профоб'єднання, Федерації профспілок України.

6. Розробки та надання пропозиції щодо оздоровлення молоді.

Законодавчі підстави; Концепція молодіжної політики Федерації профспілок України (v9-13580-04) , Генеральна угода (n0262697-04) , Закон України "Про загальнодержавну програму підтримки молоді" (1281-15) , конвенції Міжнародної організації праці.

7. Фінансування молодіжних заходів окремим рядком.

У галузевих угодах необхідно передбачати норми та положення щодо:

1. Участі у розробленні й реалізації програм та заходів, пов'язаних з вирішенням проблем молоді.

2. Здійснення заходів стосовно надання молоді гарантованого першого робочого місця, стимулювання створення роботодавцями додаткових робочих місць для молоді.

Законодавчі підстави: Закон України "Про загальнодержавну програму підтримки молоді" (1281-15) , Закон України "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю" (2150-15) , Генеральна угода (n0262697-04) .

3. Проведення галузевих конкурсів професійної майстерності, науково-технічних конференцій, змагань інтелектуалів тощо, які сприяють професійному, творчому, інтелектуальному та духовному розвитку молоді.

Підґрунтя: Концепція молодіжної політики Федерації профспілок України (v9-13580-04) .

4. Сприяння створенню системи роботи з випускниками шкіл, студентами вищих навчальних закладів. Проведення з даною категорією молоді інформаційної роботи.

5. Надання необхідних пільг для сприяння становленню молоді на підприємствах.

6. Вивчення та забезпечення потреб молоді у відпочинку та оздоровленні.

7. Сприяння створенню на підприємствах галузі молодіжних профспілкових осередків.

8. Фінансування молодіжних програм і заходів окремим рядком.

У регіональних угодах необхідно передбачати норми та положення щодо:

1. Участі в розробці й реалізації національних програм, заходів, директивних рішень, спрямованих на розв'язання проблем молоді.

2. Збільшення органами виконавчої влади і місцевого самоврядування рівня фінансування соціальних програм для молоді, виділення коштів з місцевих бюджетів на підтримку програм молодіжного житлового будівництва.

Підстави: Резолюція V з'їзду ФПУ "Про посилення роботи профспілок з молоддю" (n0001580-06) .

3. Сприяння наданню молодим людям гарантованого першого робочого місця, а також забезпеченню вторинної зайнятості молоді шляхом створення й діяльності трудових загонів.

Підстави: Резолюція V з'їзду ФПУ "Про посилення роботи профспілок з молоддю" (n0001580-06) , Наказ Державного комітету України у справах молоді та спорту, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 15 лютого 2002 року "Про Положення про молодіжний трудовий загін" (z0326-02) .

4. Сприяння проведенню масових культурних, спортивних акцій для молоді, розроблення та впровадження програм оздоровлення й відпочинку юнаків та дівчат.

5. Організації для молоді семінарів з роз'яснений законів України та інших нормативно-правових документів з питань соціального захисту молоді.

6. Передбачення фінансування молодіжних програм і заходів окремим рядком у бюджеті.

РОЗДІЛ VII

Соціальний захист

Питання участі профспілок у ціноутворенні на житлово-комунальні послуги, посиленні соціального захисту малозабезпечених працівників, захисті прав громадян як споживачів товарів і послуг

В умовах різкого підвищення цін і тарифів на газ, електроенергію, житлово-комунальні послуги, пасажирські перевезення та за наявності порушень конституційного права громадян України на достатній життєвий рівень актуальною є необхідність запровадження дієвого контролю профспілок (як на центральному, так і регіональному рівнях) за економічним обґрунтуванням тарифів та вжиттям, у разі їх підвищення, додаткових заходів соціального захисту громадян.

Як свідчить досвід регіональних профоб'єднань, у більшості областей вдалося значно уповільнити темпи або призупинити підвищення тарифів на комунальні послуги без відповідного зростання рівня грошових доходів населення. У цьому зв'язку підвищилася роль регіональних профоб'єднань, оскільки їх активні дії щодо вирішення соціально значущих питань, які стосуються ціноі тарифоутворення на товари й послуги, сприяють зростанню авторитету профспілок.

Проте, як показав аналіз інформацій членських організацій ФПУ, в більшості регіонів не планується виділення коштів із місцевих бюджетів на вирішення проблем житлово-комунального господарства і, зокрема, на відшкодування надавачам послуг різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво (відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) . Часто рішення про підвищення тарифів не погоджуються з регіональними профоб'єднаннями, попередньо не проводяться громадські слухання з цих питань. Майже не виконується Загальнодержавна програма реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки (1869-15) . При цьому поширеним явищем є факти завищення тарифів, включення до їх структури таких витрат, які не відносяться на собівартість послуги, тощо.

Оскільки встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги належить до компетенції органів місцевого самоврядування, ФПУ спрямовує увагу регіональних профоб'єднань на необхідність їх взаємодії з органами місцевої влади й самоврядування, управліннями Держінспекції з контролю за цінами, громадськими об'єднаннями захисту прав споживачів у питаннях контролю за дотриманням порядку розрахунків тарифів та їх економічним обґрунтуваннями з урахуванням соціально-економічного стану регіону.

З 1 січня 2004 р. в Україні запроваджено реформовану солідарну пенсійну систему та добровільну накопичувальну систему через недержавне пенсійне забезпечення. За нормами нового пенсійного законодавства перераховано раніше призначені пенсії, знято обмеження пенсії максимальним розміром. Мінімальний розмір пенсії встановлено на рівні прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Крім того, встановлено доплату за понаднормовий стаж роботи (понад 25 років у чоловіків і понад 20 років у жінок) та запроваджено щорічне, починаючи з 1 березня 2005 року, підвищення пенсій у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.

Разом з тим не всі проблеми ще вирішено. Розміри пенсій у солідарній системі для більшості пенсіонерів залишаються на низькому рівні, диференціація пенсій є незначною, що пов'язано з низьким коефіцієнтом страхового стажу при призначенні пенсій. Спостерігається негативна тенденція до збільшення розриву між раніше призначеними і новопризначеними пенсіями. Не врегульовано питання призначення пільгових пенсій та отримання уточнюючої пільгової довідки про роботу в шкідливих і важких умовах праці працівникам підприємств, які ліквідовані без визначення правонаступника. Виникають проблеми в оформленні документів, необхідних для призначення пенсій, а також в обчисленні стажу роботи та середнього заробітку для визначення розміру пенсій.

У регіональних угодах необхідно передбачати норми та положення щодо:

1. Погодження з профспілковою стороною рішень про зміну цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, норм споживання води, тепла, твердого палива, а також тарифів на перевезення пасажирів у міському громадському транспорті, що затверджуються місцевими органами влади.

Законодавчі підстави: Закон України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) (ст. 13), Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 23), Генеральна угода (n0262697-04) .

2. Нормативно-правового забезпечення утворення прозорої системи розрахунків економічного обґрунтування тарифів (їх складу, нормативів втрат і витрат, резервів здешевлення вартості, підвищення якості послуг, запровадження диференційованої системи тарифів для населення з урахуванням норм їх споживання, розмірів житлової площі, рівня доходів сім'ї тощо).

3. Забезпечення гарантій соціального захисту малозабезпечених громадян та' швидшого збільшення доходів населення порівняно із зростанням цін і тарифів у регіоні, підвищення платоспроможності населення, зменшення рівня бідності.

4. Залучення профспілок до спільного з місцевими органами виконавчої влади й місцевого самоврядування проведення аналізу розмірів роздрібних цін на товари народного споживання та вжиття, в межах повноважень, заходів щодо недопущення необґрунтованого підвищення цін.

5. Формування та перегляду цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на основі науково обґрунтованих нормативів чисельності обслуговуючого персоналу і матеріальних затрат.

6. Внесення змін до місцевих бюджетів стосовно збільшення асигнувань на Фінансування житлових субсидій та соціальних пільг і допомог малозабезпеченим громадянам у разі підвищення цін і тарифів.

7. Встановлення чіткої залежності розміру тарифу від якості послуг та обов'язкового перерахунку оплати в разі відсутності послуг або при неналежній їх якості.

Законодавчі підстави: Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

8. Повного поточного фінансування та погашення заборгованості за електроенергію, природний газ, комунальні послуги, спожиті бюджетними установами та організаціями.

9. Участі профспілок у роботі житлових комісій міських державних адміністрацій.

10. Захисту інтересів трудящих та трудових колективів у питаннях, пов'язаних з будівництвом, приватизацією та розподілом житла.

11. Активізації, у співпраці з відповідними органами виконавчої влади, діяльності, спрямованої на запобігання виготовленню та реалізації на споживчому ринку неякісної, фальсифікованої і небезпечної для життя й здоров'я громадян продукції (товарів, послуг) шляхом виявлення її у виробника, постачальника, у сфері торгівлі та громадського харчування, в тому числі через дослідження продукції лабораторними методами, а також вжиття негайних заходів щодо вилучення неякісних товарів з обігу і притягнення порушників до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

12. Широкого оприлюднення інформації про небезпечну, неякісну або фальсифіковану продукцію в засобах масової інформації.

Законодавчі підстави: Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" (2809-15) .

13. Підвищення рівня інформованості населення регіону про стан споживчого ринку, зміну цін і тарифів на товари й послуги з наданням обґрунтування у разі їх підвищення.

Законодавчі підстави: Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

14. Проведення громадських слухань до прийняття рішень про підвищення тарифів.

15. Включення до розгляду питань, пов'язаних із соціальним захистом непрацюючих пенсіонерів.

16. Передбачення коштів у місцевих бюджетах для забезпечення державних гарантій (оскільки державні гарантії, пільги та допомоги надаються через трансфери місцевими органами влади).

17. Передбачення питань, пов'язаних з виділенням житлової площі учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії за кошти Чорнобильського фонду.

18. Забезпечення харчуванням в установах освіти комунальної власності територіальних громад гарячими обідами, дієтичним харчуванням, а також вітамінізованими напоями, молоком, кисломолочними продуктами, соками та булочними виробами учнів, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи.

19. Надання матеріальної допомоги до дня Чорнобильської катастрофи (26 квітня) громадянам, які постраждали внаслідок цього лиха.

20. Державні гарантії, пільги та допомоги (зокрема, відповідно до Держбюджету на 2007 рік планується надавати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3-х років) надаються через трансфери місцевими органами влади. Тому для виконання державних гарантій потрібно передбачити відповідні кошти місцевими бюджетами.

У галузевих угодах необхідно передбачати норми та положення щодо:

1. Заходів, спрямованих на забезпечення державних соціальних гарантій працівникам галузі та соціальний захист ветеранів праці.

2. Створення недержавних пенсійних фондів для працівників галузі, в т.ч. щодо пенсійного забезпечення осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

3. Зобов'язань роботодавців щодо своєчасності та повноти проведення атестації робочих місць, здійснення аналізу результатів такої атестації для можливості удосконалення Списків робіт і професій, робота в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, підготовки необхідних документів для внесений змін і доповнень до зазначених Списків.

4. Зобов'язань профспілок та роботодавців щодо проведення навчання профспілкового активу та представників власників з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування за всіма його видами.

5. Підвищення фахових знань членів комісій (уповноважених) із соціального страхування підприємств, установ, організацій шляхом проведення семінарів, навчань за допомогою фахівців Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У колективних договорах і галузевих угодах заходи, спрямовані на підтримку життєвого рівня працівників як споживачів товарів і послуг, мають включати, зокрема, вимоги щодо:

1. Організації пільгового харчування працівників за місцем роботи з метою підвищення рівня ефективності праці, охорони здоров'я та соціального захисту працівників.

2. Пропозицій роботодавцю виплачувати працівникові грошову компенсацію у розмірі не нижче 50% від вартості проживання (або фіксовану грошову суму в місяць), якщо працівник знімає житло (гуртожиток) за договором найму і при укладанні трудового договору роботодавець не має можливості надати йому житло (гуртожиток).

3. Ініціювання часткової оплати роботодавцем цим категоріям працівників вартості житлово-комунальних послуг з метою посилення соціального захисту малозабезпечених працівників, інвалідів, багатодітних сімей.

4. Надання роботодавцем довгострокових кредитів працівникам для встановлення засобів обліку і регулювання споживання води, тепла, газу.

5. Організації доставки працівників транспортом підприємства на роботу і додому у вечірні та нічні зміни або компенсування їм відповідних витрат.

6. Надання матеріальної допомоги ветеранам підприємства та малозабезпеченим пенсіонерам для придбання сільськогосподарських продуктів, лікування та періодично для проведення ремонту житла.

7. Проведення з працівниками інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо чинних норм і правил з надання та оплати житлово-комунальних послуг, житлових субсидій, оформлення типових договорів з їх надання, а також з питань захисту прав споживачів у разі порушення надавачами послуг правил, нормативно-правових актів та договорів зі споживачами.

Законодавчі підстави: Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Інші заходи для включення до колективних договорів:

1. Надання додаткової матеріальної допомоги жінкам, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею три- або шестирічного віку.

2. Надання матеріальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та сім'ям з дітьми у придбанні шкільного одягу, взуття тощо.

3. Надання матеріальної допомоги до дня Чорнобильської катастрофи (26 квітня) працівникам, які віднесені до категорій громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

4. Встановлення для працюючих жінок (чорнобильців), а також жінок, які є вдовами учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виховують неповнолітніх дітей, скороченої тривалості робочого часу із збереженням оплати праці за повний робочий час.

5. Здійснення роботодавцями своєчасно і в повному розмірі нарахування, обчислення і сплати в установленому законодавством порядку страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за осіб, які працюють на підприємстві.

6. Зобов'язання роботодавців щодо організації, своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

7. Забезпечення роботодавцями можливості одержання працівниками, а у визначених законодавством випадках - членами їхніх сімей, документів про роботу (в т.ч. з шкідливими та важкими умовами праці), заробітну плату (дохід), суми сплачених страхових внесків на пенсійне страхування та інші відомості, необхідні для визначення права та обчислення пенсій.

8. Здійснення роботодавцями своєчасного оформлення документів та представлення осіб до призначення пенсій.

Порушення питань щодо створення недержавних пенсійних фондів (в т.ч. професійних та корпоративних) для поліпшення матеріального забезпечений пенсіонерів.

9. Надання додаткової матеріальної допомоги жінкам, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею три- або шестирічного віку.

10. Забезпечення представникам профспілкових організацій, як представникам застрахованих осіб, можливості брати участь у роботі комісії із соціального страхування підприємства, установи, організації.

Законодавчі підстави: Закон N 2240-III (2240-14) від 18.01.2001 р.

11. Своєчасне ознайомлення представників застрахованих осіб з відомостям ми щодо суми сплачених страхових внесків на одержану застрахованими особами зарплату, наявності та руху путівок, одержаних від робочих органів відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та щодо проведених перерахувань за рахунок цього Фонду сум часткової сплати вартості путівок тощо.

Законодавчі підстави: законодавчі акти у сфері соціального страхування.

12. Забезпечення роботодавцем представників застрахованих осіб інформаційними та довідковими матеріалами; організація і проведення спільно з робочими органами відділень фондів соціального страхування навчання членів профспілки з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

13. Здійснення профспілковими органами контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внесення, до робочих органів відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності пропозицій щодо організації та вдосконалення роботи із соціального страхування на підприємствах.

РОЗДІЛ VIII

Безпека, гігієна праці та виробниче середовище

Зазначений розділ у колективних договорах та угодах на 2007 рік має формуватися виходячи з практики роботи профспілкових організацій у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в попередні роки з урахуванням окремих змін в законодавстві, актуальності розв'язання певних проблем на даний час, а також відповідати реальній ситуації з охороною праці в конкретних виробничих підрозділах, на підприємствах та в суспільному виробництві держави в цілому.

Необхідно взяти до уваги, що загальний стан умов і безпеки праці в Україні не поліпшується. Питома вага осіб, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, збільшилася до 27,4% від облікової кількості працівників. Залишається високим рівень професійної захворюваності, що в останні роки становить 4,5 - 5,6 випадки в розрахунку на 10 тисяч працівників (проти 1,2 випадки 1999 р.), тобто щороку в Україні з'являється близько 7 тисяч нових професійно хворих працівників.

Велике занепокоєння викликає й ситуація з показниками виробничого травматизму, які свідчать про те, що підміна конкретної профілактичної роботи необ'єктивним розслідуванням нещасних випадків, безпідставним звинуваченням потерпілих, віднесенням виробничих травм до таких, що не пов'язані з виробництвом, чи побутових, або взагалі їх приховування від розслідування та обліку набула масового характеру. Не випадково Президія ФПУ, даючи на засіданні 6 липня 2006 р. оцінку цим ганебним явищам та загальному незадовільному стану охорони праці в країні, прийняла рішення оголосити 2007 рік Роком боротьби профспілок із приховуванням нещасних випадків на виробництві від розслідування та обліку.

Профспілковим організаціям усіх рівнів поставлено завдання рішуче стати на захист законних прав та інтересів потерпілих (членів сімей загиблих), домогтися усунення істотних недоліків в організації розслідування та участі в ньому представників профспілок, документальному оформленні виробничих травм, об'єктивному визначенні їх фактичних причин та вжитті ефективних профілактичних заходів. Підготовлено й надіслано всім членським та первинним профспілковим організація ФПУ рекомендації щодо порядку проведення цієї роботи.

Отже, реалізація завдань у рамках оголошеного Року боротьби профспілок із приховуванням нещасних випадків на виробництві обов'язково має бути предметом уваги в період колдоговірної кампанії та закріплюватися в конкретних зобов'язаннях, узятих за колективними договорами і угодами на 2007 рік.

Колективні договори

Одним з найбільш принципових питань є правильне формування Комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці й виробничого середовища та підвищення існуючого рівня охорони праці (що є основоположним додатком до колективного договору) та визначення достатнього фінансування робіт, пов'язаних з їх реалізацією. У цій частині загальні підходи і практика колдоговірного регулювання не змінилися, тому під час роботи над проектом двосторонніх зобов'язань слід використовувати рекомендації ФПУ, надані раніше членським організаціям (лист від 27.01.04 N 06-13-93.

Представники профспілок повинні контролювати, щоб до зазначених Комплексних заходів включалися лише такі роботи, які спрямовані на досягнення прогресу в забезпеченні охорони праці в умовах діючого виробництва; на доведений стану робочих місць до нормативних вимог; наближення виробничих та санітарно-побутових умов до комфортних. Слід подбати, щоб цільові кошти, виділені на їх реалізацію, використовувалися за призначенням, а не спрямовувалися на ремонти приміщень, покрівель, підлог, устаткування та інші роботи для підтримання основних фондів у належному технічному стані; на благоустрій та озеленення території; надання працівникам пільг і компенсацій; забезпечення їх молоком, лікувально-профілактичним харчуванням, засобами індивідуального захисту, миючими, знешкоджувальними засобами тощо; на природоохоронні та інші заходи, які мають виконуватися за рахунок інших джерел фінансування.

Розмір цільових асигнувань на виконання Комплексних заходів слід обумовлювати в текстовій частині розділу "Охорона праці" колективного договору, виходячи з норм чинного законодавства про те, що витрати на охорону праці для підприємств будь-якої форми власності та фізичних осіб, які використовують найману працю, повинні становити не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції, а для підприємств, установ, організацій, що утримуються за рахунок бюджету, - не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Враховуючи особливу важливість питань правильного планування, фінансування, організації виконання Комплексних заходів для досягнення належного рівня охорони праці, усунення причин виробничого травматизму й профзахворювань, слід домогтися, щоб у звітних фінансових документах асигнування та витрати зазначених цільових коштів визначалися окремим рядком.

Розділ "Охорона праці" колективного договору будь-якого підприємства, установи, організації також має містити:

- механізми створення (вдосконалення) і забезпечення безперервного функціонування ефективної системи управління охороною праці на підприємстві;

Законодавчі підстави: Закон України "Про охорону праці" (2694-12) (ст. 13).

- конкретні обов'язки роботодавця щодо придбання, комплектування, належного утримання, своєчасної видачі працівникам сертифікованих засобів індивідуального захисту (313); заходи щодо забезпечення певних працівників додатковими 313 понад встановлені норми, якщо фактичні умови їх праці вимагають застосування таких засобів; порядок компенсації витрат працівникам, які придбали 313 за свої кошти;

- обсяги та порядок надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, в тому числі й тих, що встановлюються роботодавцем додатково понад норми чинного законодавства; порядок забезпечення відповідних працівників лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, миючими і знешкоджувальними засобами, газованою солоною водою тощо; умови компенсації витрат на придбання зазначеного харчування, молока, інших продуктів при роз'їзному характері роботи працівників;

- заходи щодо проведення за кошти роботодавця обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій, включаючи осіб віком до 21 року, а також оздоровчі заходи, визначені за результатами цих медоглядів;

- розміри вихідної допомоги, що сплачується працівникові під час його звільнення за власним бажанням з причин невиконання роботодавцем вимог законодавства про охорону праці та відповідних умов колективного договору;

- види та розміри заохочень, передбачені згідно з колективним договором для працівників, які беруть активну участь і виявляють ініціативу у здійсненні заходів з підвищення безпеки та поліпшення умов праці.

До колдоговору потрібно обов'язково включити зобов'язання щодо своєчасного і якісного проведення атестації робочих місць. своєчасного її фінансування, передбачити строки (графіки) і порядок проведення зазначеної атестації, та здійснення профілактичних заходів за її результатами з метою поліпшення умов праці, медичного обслуговування та оздоровлення працівників.

Залежно від складу трудового колективу, характеру виробництва та специфіки технологічних процесів колективний договір (угода) має передбачати також зобов'язання щодо створення належних, безпечних умов праці для інвалідів, жінок і неповнолітніх, надання їм відповідних додаткових пільг і компенсацій тощо.

Профспілкова сторона повинна бути ініціатором включення до колдоговору пропозицій щодо встановлення для потерпілих або членів сімей загиблих на виробництві працівників додаткових виплат чи інших видів соціальної допомоги за рахунок коштів роботодавця. якщо стан економічного розвитку підприємства дозволяє це зробити.

Профспілковим організаціям необхідно також подбати, щоб колективним договором було встановлено строк вивільнення від роботи (із збереженням середнього заробітку) обраних представників профспілок з питань охорони праці для виконання ними своїх громадських обов'язків і проходження навчання, а також визначено порядок їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності (за погодженням з профорганізацією), забезпечення необхідними для роботи засобами, нормативно-правовими актами, посібниками.

Слід зажадати визначення колдоговірних зобов'язань щодо організації цільового навчання відповідних працівників і посадових осіб з питань охорони праці, в тому числі згідно з вимогами закону передбачити обов'язок роботодавця виділити необхідні кошти на проведення навчання обраних представників профспілки з цих питань (із залученням до навчання профспілкового активу фахівців служби охорони праці та інших служб підприємства).

Передбачаючи конкретні заходи щодо організації цього навчання, слід керуватися постановою Президії ФПУ від 30.06.05 N П-18-15 (v8-15580-05) "Про Порядок і Типову програму навчання представників профспілок з питань охорони праці". З метою підвищення якості підготовки профактиву з охорони праці необхідно передбачити в колдоговорі положення про направлення хоча б однієї особи (а саме старшого громадського інспектора підприємства - голови комісії з охорони праці профкому) на двотижневе (якщо він обраний вперше) або на тижневе (якщо його обрано повторно) цільове навчання до регіонального навчально-методичного центру профспілок, для чого визначити зобов'язання роботодавця укласти з навчальним закладом відповідний договір, профінансувати це навчання, вивільнити профактивіста від основної роботи на відповідний період зі збереженням середньомісячного заробітку, компенсувати йому витрати на проїзд до місця навчання і назад.

Оскільки колективний договір має двосторонній характер, необхідно забезпечити включення до нього низки зобов'язань працівників (наприклад, щодо співробітництва з роботодавцем у справі створення здорових і безпечних умов праці, безумовного виконання кожним працівником вимог безпеки, правил поводження з машинами, механізмами, інструментом, використання засобів індивідуального і колективного захисту тощо), а також заходи щодо підвищення ролі і значення профспілки підприємства у розв'язанні проблем охорони праці. Йдеться насамперед про активну участь представників профспілки у відповідних комісіях, зокрема з розслідування нещасних випадків і профзахворювань, приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, перевірки знань з охорони праці, обстеження умов і безпеки праці (в тому числі під головуванням представників органів державного нагляду) тощо, а також про забезпечення ефективного громадського контролю за станом охорони праці і додержанням вимог законодавства з цих питань на підприємстві.

У галузевих та регіональних угодах визначаються конкретні заходи, спрямовані на:

- надання відповідним підприємствам методичної, інформаційної та іншої допомоги у запровадженні або вдосконаленні системи управління охороною праці;

- забезпечення належного фінансування відповідно галузевої чи регіональної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, внесення до неї, за необхідності, певних коректив;

- організацію навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з охорони праці керівних працівників і спеціалістів;

- вивчення, узагальнення й поширення досвіду роботи в сфері охорони праці кращих підприємств, установ, організацій галузі (регіону);

- сприяння впровадженню на підприємствах галузі (регіону) більш безпечної техніки і технології, ефективних технічних засобів охорони праці, а також повному забезпеченню працівників засобами індивідуального та колективного захисту відповідно до встановлених норм;

- задоволення потреб підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності у нормативно-правових актах, навчальній, методичній та іншій літературі, засобах наочної агітації з питань охорони праці, впровадження автоматизованих робочих місць відповідальних працівників і спеціалістів з охорони праці, поширення засобів програмного забезпечення ЕОМ з цих питань тощо;

- створення умов для міжгалузевого, міжрегіонального та міжнародного співробітництва у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлення ділових контактів та інформаційного обміну з відповідними організаціями і спеціалістами з охорони праці інших країн.

При укладанні регіональної угоди пріоритет має надаватися заходам, спрямованим на забезпечення належного рівня охорони праці, усунення причин травматизму і виробничо зумовленої захворюваності на комунальних підприємствах, об'єктах малого і середнього бізнесу, включаючи ті, що належать фізичним особам, які використовують найману працю.

РОЗДІЛ IX

Задоволення духовно-культурних потреб

Відповідно до Програми дій ФПУ до 2011 року, прийнятої V з'їздом Федерації профспілок України, передбачені заходи щодо обстоювання прав та інтересів членів профспілок, їхніх сімей у духовній сфері.

Тому при укладанні колективних договорів та угод слід звернути увагу на розв'язання питань розвитку культури, фізкультурно-масової, спортивної роботи, проведення оздоровчої роботи з дітьми, тендерної політики.

Для забезпечення подальшого розвитку народної творчості в Україні передбачити договірні зобов'язання щодо активного залучення трудящих до аматорської творчості, заохочення діяльності аматорських колективів, які за сприяння профспілок діють на базі культурно-освітніх закладів та клубних формувань при підприємствах, організаціях, установах незалежно від форм власності.

Федерація профспілок України занепокоєна ситуацією, пов'язаною з нецільовим використанням об'єктів соціально-культурного та спортивного призначення, дитячих оздоровчих закладів.

Тому завданням профспілкових комітетів є недопущення без погодження з ними закриття, продажу та перепрофілювання зазначених об'єктів, які перебувають на їх балансі.

На регіональному рівні слід добиватися від органів виконавчої влади запровадження пільг для зазначених об'єктів (у землекористуванні, у встановленні тарифів на оплату енергоносіїв, тепловодопостачання, комунально-побутових послуг тощо).

До колдоговорів і угод потрібно включити норму щодо перерахування коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу.

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 44).

Одним із завдань галузевих профспілок, регіональних профоб'єднань та первинних профорганізацій під час укладання колективних договорів та угод є включення до них зобов'язань з питань розвитку фізичної культури і спорту. Вони мають передбачати здійснення заходів щодо активізації фізкультурно-масової, спортивної роботи, проведення серед трудящих, членів їхніх сімей, вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл фізкультурно-масових, спортивних змагань усіх рівнів (всеукраїнські галузеві та регіональні спартакіади, змагання з видів спорту, кроси, турніри), створення на підприємствах, в установах та організаціях колективів фізичної культури і спортивних клубів. У трудових колективах з чисельністю не менше як 500 працівників слід передбачати в штатному розкладі посаду інструктора фізичної культури і спорту, водночас не допускаючи скорочення штатних одиниць зазначених фахівців. Важливо також подбати про вирішення питань розвитку і фінансової підтримки дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які є на балансі підприємств.

Аналіз статистичних даних свідчить про подальше скорочення мережі дитячих оздоровчих закладів, які перебувають на балансі підприємств, установ і організацій. За останні п'ять років їх кількість зменшилась більш як на 100 одиниць.

Саме тому на переговорах з роботодавцями та органами виконавчої влади профспілкові комітети повинні домагатися від них вжиття заходів щодо збереження та належного утримання цих об'єктів, зокрема виділення коштів на їх ремонт, реконструкцію, забезпечення обладнанням та інвентарем.

В разі відсутності у роботодавця власних дитячих оздоровчих об'єктів бажано передбачати можливість виділення ним коштів на пайову участь в утриманні дитячих оздоровниць, які належать іншим власникам, але надають відповідні послуги членам даного трудового колективу.

У колективних договорах і угодах необхідно передбачити обов'язкову участь профспілкових комітетів у вирішенні роботодавцями та дирекціями Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності питання про виділення відповідних коштів на компенсацію вартості дитячих путівок, насамперед для дітей з багатодітних, неповних і малозабезпечених сімей.

До галузевих та регіональних угод, колективних договорів слід включати зобов'язання щодо захисту прав та поліпшення становища жінок. Це, зокрема:

- умови наймання і звільнення жінок, передусім - матерів;

- оптимальний режим робочого часу;

- справедлива оплата праці;

- умови й охорона праці жінок;

- захист жінок від дискримінації;

- врахування потреб працівників, що мають сімейні обов'язки;

- створення можливостей для реалізації жінками права на навчання;

- створення для жінок можливостей щодо підвищення кваліфікації і здобуття додаткової освіти;

- сприяння професійній і управлінській кар'єрі жінок.

РОЗДІЛ X

Питання правового захисту

Необхідно передбачати наступні норми та положення: У колективних договорах:

1. Встановлення конкретної норми тривалості робочого часу, меншої, ніж це передбачено законодавством.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 50), Європейська соціальна хартія (994_300, 994_062) (ст. 2).

2. Визначення тривалості роботи в нічний час.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 54), Європейська соціальна хартія (994_300, 994_062) (ст. 2).

3. Встановлення п'ятиденного чи шестиденного робочого тижня.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 52), Європейська соціальна хартія (994_300, 994_062) (ст. 2).

4. Встановлення порядку роботи окремих категорій працівників у нічний початку і закінчення щоденної роботи (зміни), графіка змінності працівників,

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 55, 57, 58).

5. Запровадження поділу робочого дня на частини, встановлення підсумованого обліку робочого часу.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 60, 61).

6. Встановлення часу надання перерви для відпочинку та харчування на роботах, де через умови виробництва (роботи) надання перерви для відпочинку і харчування є неможливим.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 66).

7. Встановлення іншого вихідного дня при неможливості перерви в загальний вихідний день у зв'язку з виробничо-технічними та організаційними умовами.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 67, 68, 69).

8. Встановлення тривалості щорічних додаткових відпусток та інших додаткових оплачуваних відпусток, не передбачених законодавством, з їх оплатою за рахунок підприємства, установи, організації.

Законодавчі підстави: Закон України "Про відпустки" (504/96-ВР) (ст. 7, 8).

9. Визначення розміру компенсації за використання інструментів, належних працівникові.

Законодавчі підстави: Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 125).

10. Зобов'язання власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок, а саме: безоплатного надання приміщення для роботи виборного профспілкового органу (профспілкового представника) з необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною, надання приміщення для проведення профспілкових зборів (конференцій).

Законодавчі підстави: Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) (ст. 42), Кодекс законів про працю України (322-08) (ст. 249), Європейська соціальна хартія (994_300, 994_062) (ст. 28), Конвенція МОП N 135 (993_186) про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються (ст. 1, 2).

11. Забезпечення участі виборного органу первинної профспілкової організації у вирішенні соціально-економічних питань, соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування працівників, питань робочого часу і часу відпочинку, запровадження підсумованого обліку робочого часу.

Для роботодавців	Для працівників та їх представників
- колективний договір забезпечує стабільні та конструктивні відносини між роботодавцем і працівниками та їх представниками в особі профспілок	- діючи колективно, працівники мають більше шансів задовольнити свої потреби
- врегулювання відносин з працівниками дасть роботодавцю змогу мати надійний соціальний клімат в колективі, локалізувати можливість конфліктів і страйків за умови виконання колективного договору	- коло гарантій, зафіксоване законодавством про працю, досить обмежене, рівень гарантій недостатній для забезпечення належного рівня життя. Самі гарантії не завжди є нормами прямої дії. Законодавство та угоди встановлюють мінімальні гарантії, конкретний їх рівень визначається в колдоговорі господарюючого суб'єкта
- конструктивні договірні відносини створюють умови для поєднання зусиль роботодавця і працівників у забезпеченні ефективності виробництва, високої продуктивності праці, а відтак - конкурентоспроможності підприємства	- коло виробничих, трудових та соціально-економічних питань, що регулюється колективним договором, необмежене, лише б вони перебували в межах повноважень сторін
- солідарність роботодавця з колективом у вирішенні виробничих, трудових і соціальних питань формує імідж надійного та прогресивного підприємства, а отже й надійного партнера у бізнесових стосунках	- у середньому за рік працівник сплачує 96 грн профспілкових внесків. Тільки відповідно до встановлених колдоговором непередбачених законодавством пільг і виплат в середньому по Україні роботодавець витрачав на одного працівника 188 грн (за даними держстатистики за 2005 р.)

Колдоговірна кампанія - 2007

(Робочі матеріали на допомогу профспілковим активістам)

РОЗДІЛ I

Загальні питання укладення колективних договорів і угод