Арбітражним судам України

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального Кодексу України" (3345-12) Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Згідно із статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Виходячи з вимог статей 12-14 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) (далі - АПК) та статей 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, підлягають вирішенню Вищим арбітражним судом України, арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у межах їх підсудності.

2. За змістом статей 1, 12-17 АПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачений національний режим процедури вирішення господарських спорів. Отже, оскільки в АПК відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до арбітражного суду лише у відповідності з вимогами статей 13-16 АПК стосовно підсудності справ.

Таким чином, арбітражні суди не вправі приймати до свого провадження справи за позовами до відповідачів, місцезнаходження яких за межами України, крім випадків, коли чинним законодавством, у тому числі міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України передбачене інше.

Такі випадки передбачені, зокрема, Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності (далі - Угода), Договором між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, Договором між Україною і Республікою Польша про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (616_174) .

3. Пунктами 3 і 4 статті 4 Угоди встановлено виключну компетенцію судів щодо вирішення перелічених у цих пунктах спорів, яка не може бути змінена за домовленістю сторін.

Щодо вирішення спорів інших категорій, то відповідно до п.2 статті 4 Угоди суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав при укладанні контрактів (договорів) можуть домовитись про передачу спору на вирішення компетентного суду будь-якої держави, що підписала Угоду.

Ця домовленість повинна бути включена або додана до контракту (договору) у вигляді "Арбітражного застереження" чи "Арбітражної умови", де б чітко визначалось, який саме орган вирішення спорів обрали сторони - арбітражний, третейський суд, Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України тощо. За відсутності в контракті (договорі) такого застереження чи умови спір між юридичними особами підлягає вирішенню арбітражним судом.

4. Відповідно до статті 12 АПК (1798-12) підвідомчий арбітражному суду спір може бути передано на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Передбачене згаданою нормою право може бути реалізовано як після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 статті 80 АПК (1798-12) , так і до звернення до арбітражного суду з позовом, зокрема шляхом укладення арбітражної угоди і включення її до договору (контракту) у формі арбітражного застереження.

Якщо відповідну умову включено до цивільно-правової угоди, то одностороння відмова від її виконання не припускається.

Виходячи з цього арбітражний суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в арбітражному суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Підсудність арбітражним судам справ у спорах за участю нерезидентів у таких випадках визначається за загальними правилами згідно з розділом III АПК (1798-12) .

5. У зв'язку з викладеним роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 03.12.92 N 01-6/1459 (v1459800-92) вважати таким, що втратило чинність.