Правомірність фізичного впливу громадянина стосовно інших осіб, так само як застосування будь-яких спецзасобів визначається наявністю чи відсутністю стану необхідної оборони. Ст. 36 Кримінального кодексу України затверджено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній ситуації для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Закон не вимагає механічної рівності між засобами і характером оборони та засобами і характером посягання.
Кримінальна справа, порушена за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної оборони (якщо не було перевищення її меж), підлягає закриттю за відсутністю події злочину (п. 1 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України).
Право на необхідну оборону втрачається після закінчення зазіхання. Якщо ви знешкодили нападника застосуванням газового балончика, і він був не в змозі чинити які-небудь агресивні дії, то і вам не можна було продовжувати такі дії.
Отже, у разі загрози зі сторони сусіда вашому здоров'ю, життю ви, безумовно, мали право застосовувати газову зброю, що законодавчо є спеціальним засобом самозахисту.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова
газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 11 /2007