Знаю, що за порушення у сфері трудового законодавства роботодавці та керівники підприємств можуть нести не лише звичайну дисциплінарну відповідальність, а й адміністративну. Проте виникає запитання: чи можна притягнути їх до кримінальної відповідальності (зокрема, за невиплату заробітної плати чи незаконне звільнення) — адже загроза адмінштрафом не завжди лякає?
Звісно, за порушення законодавства про працю винні особи можуть бути притишені не лише до дисциплінарної та адміністративної відповідальності, а й до кримінальної. Проте зрозуміло, що для цього необхідні вагомі причини — в діях роботодавців чи відповідних посадових осіб мають міститися ознаки злочину. Отже, звернемося до кримінального законодавства, а зокрема, до його основного акта — Кримінального кодексу України (далі — КК).
Перш за все звернемо увагу на ст. 172 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю. Звичайно, факт звільнення з особистих мотивів встановити дуже важко — можна лише підозрювати, що звільненню того чи іншого працівника сприяли особисті мотиви посадової особи. Ґрунтуватися ж така підозра може не тільки на конкретних документах, а й на поясненнях працівників роботодавця. Щодо грубого порушення законодавства про працю, то це поняття охоплює всі випадки порушень, які поставили працівника в скрутне становище або погіршили його умови праці, що призвело до порушення конституційних прав або законних інтересів працівника. Зокрема, грубим порушенням законодавства про працю є умисна невидача працівникові при звільненні трудової книжки, що стало перешкодою для його подальшого працевлаштування, запровадження роботодавцем продовженого робочого дня, необґрунтована відмова в укладенні трудового договору чи така відмова, яка містить ознаки дискримінаційного характеру, тощо. Усі наведені порушення законодавства про працю караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, а ті ж самі порушення, вчинені щодо неповнолітньої особи, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, — штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
У ст. 173 КК встановлено кримінальну відповідальність за грубе порушення службовою особою підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності, а також громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності або уповноваженою ним особою угоди про працю. При цьому порушення роботодавцем умов трудового договору вважається злочином, якщо воно здійснене шляхом обману (тобто введенням працівника в оману через повідомлення йому неправдивих відомостей чи неповідомлення йому певних відомостей щодо умов його праці при укладенні трудового договору), зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, яке може виявлятися в застосуванні до працівника насильства чи погроз щодо заподіяння шкоди інтересам працівника (наприклад, звільнення з роботи, ненадання щорічної відпустки, позбавлення заробітної плати або її частини тощо). Зазначений злочин відповідно до ч. 1 ст. 173 КК карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Передбачено кримінальну відповідальність і за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 КК безпідставна невиплата заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам більше ніж за один місяць, вчинена роботодавцем умисно, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. При цьому безпідставною й умисною невиплатою заробітної плати та інших установлених законодавством виплат вважається їх невиплата (байдуже — одному чи кільком працівникам, а також повністю чи частково) за наявності коштів і відсутності об'єктивних причин для невиплати. Також кримінальним законодавством передбачено відповідальність за умисне перешкоджання законній діяльності профспілок (ст. 170 КК), перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК) та примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст. 174 КК).
Сторінку підготувала Анжеліка ДОМБРУГОВА
Юридичний вісник України №15 ( 14-20 квітня 2007 року)