Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р. затверджена Інструкція про проведення виконавчих дій, пунктом 7.5 якої встановлено порядок виконання рішень про стягнення аліментів.
З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.
За наявності спору питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом.
Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.
Якщо вжитими заходами місце проживання та місце роботи боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов'язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. Необґрунтоване пересилання виконавчих листів для оголошення розшуку не допускається.
Повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з невстановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.
Особи, які виявили бажання сплачувати аліменти добровільно, можуть звернутися до адміністрації за місцем роботи, за місцем отримання пенсії, стипендії тощо з письмовою заявою про утримання з їхнього заробітку аліментів та передачі їх стягувачеві. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо зобов'язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом.
Заяви про утримання аліментів, а також про зміну їхнього розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в порядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату такої заяви винна посадова особа несе відповідальність.
За невиконання зазначених вище обов'язків на винних посадових осіб може бути накладено штраф згідно із законом.
Адміністрація підприємства, установи, організації тощо на підставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зобов'язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, стипендії і інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3-денний термін від дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, зазначеній в заяві чи виконавчому листі.
Розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі чи у відсотковсіму відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника.
Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов'язкових податків.
Перерахування їх стягувачем проводиться за рахунок боржника.
У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не-одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника.
При утриманні аліментів за місцем роботи боржника суми їх не можуть бути меншими від присудженого рішенням суду розміру та одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. У цьому випадку із заробітної плати (доходу) не може бути утримано більше 70 %.
Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Якщо за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.
Якщо за рішенням суду з відповідача слід стягувати аліменти на утримання трьох і більше дітей, а також заборгованість з аліментів за минулий час, то державний виконавець дає вказівку про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгованість за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно боржника.
Після закінчення передбаченого законом строку для стягнення аліментів власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, який провадив стягнення, повертає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби з відміткою щодо повного перерахування стягу-вачу утриманих сум аліментів. Якщо утримані суми аліментів стягувачу не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувача про розмір заборгованості та роз'яснює йому права, установлені ч.1 ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження».
Звільнення від сплати аліментів та питання про розмір заборгованості з них вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому діючим законодавством.
Платник аліментів повинен негайно повідомити державному виконавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи.
У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомостей на винних у цьому посадових осіб і громадян, у тому числі й на платника аліментів, може бути накладено штраф.
Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу провадиться державним виконавцем після закінчення наданого судом засудженому строку в порядку, визначеному зазначеною Інструкцією.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, у тому числі його частки у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, грошей, цінних паперів та інших цінностей, включаючи ті, що знаходяться на рахунках, на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майна, переданого засудженим у довірче управління.
У випадку конфіскації майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам законодавства, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а за потреби й копії постанови про накладення арешту на майно.
При виконанні конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо постанова суду відповідає вимогам ст. 19 Закону, з доданням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.
У разі невідповідності виконавчого документа ст. 19 Закону або відсутності одного із перелічених вище документів державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.
У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна.
Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.
Установивши розтрату відчуження, підміну переданого на зберігання майна, державний виконавець складає про це акт. У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до правоохоронних органів. До подання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було виявлено і арештовано державним виконавцем.
Указане виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті.
Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.
При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконання провадиться в загальному порядку. При виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в ФІНО органів попереднього слідства, державний виконавець направляє до ФІНО копію виконавчого листа з розпорядженням. Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження державноговиконавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 18/2007