Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" від 22 жовтня 2004 р. N 2128-IV (2128-15) частину першу статті 182-1 КЗпП України (322-08) та частину першу статті 19 Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) доповнено словами "одинокій матері". Цей Закон набрав чинності з 18 листопада 2004 року.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України (322-08) .

Поняття одинокої матері визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 р. N 9 (v0009700-92) . Згідно з пунктом 9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама:

За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує.

Після введення в дію Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) таке поняття одинокої матері не повинно застосовуватись, оскільки пункт 5 частини 12 статті 10 цього Закону визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Відповідно до зазначеного до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Зазначене визначення терміна "одинока мати" застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.

Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або разом проживає з дитиною, або маються інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.

Згідно із статтею 157 Сімейного кодексу (2947-14) питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Оскільки чинне законодавство не містить переліку документів, які слід пред'явити жінці для підтвердження факту, що батько не приймає участі у вихованні дитини, ними можуть служити, наприклад, довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення органів опіки та піклування або суду щодо виховання батьком дитини тощо.

Статтею 158 Сімейного кодексу (2947-14) передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

За наявності декількох підстав для надання відпустки за статтею 19 Закону "Про відпустки" (504/96-ВР) її загальна тривалість не може перевищували 14 календарних днів.

Відповідно до зазначеного як підстави слід вважати умови, визначені частиною першою цієї статті, а саме:

- наявність двох або більше дітей віком до 15 років;

- наявність дитини-інваліда;

- наявність усиновленої дитини;

- наявність дитини під опікою;

- наявність дитини в одинокої матері;

- наявність у батька дитини, яку він виховує без матері.

На наш погляд, коли підстави співпадають, може бути застосовна не лише одна з них. Тобто конкретна дитина може бути врахована лише за однією з перелічених підстав.

Коли одинока мати має одну дитину-інваліда, їй надається така відпустка за однією підставою, оскільки підстави (наявність у жінки дитини-інваліда та наявність дитини у одинокої матері) співпадають.

Наявність в одинокої матері двох дітей, з яких одна дитина-інвалід, дає право на цю відпустку за двома підставами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) та статті 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Про додаткову відпустку одинокої матері