Державний комітет фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг України) розглянув <...> лист <...> щодо надання докладної інформації з піднятих у листі питань та повідомляє таке.

<...> Наказ Держфінмоніторингу України від 27.12.2005 р. N 249 "Про затвердження Типологій легалізації злочинних коштів в Україні в 2004 - 2005 роках" є результатом досліджень державних органів - учасників системи протидії легалізації злочинних коштів. Даний наказ призначений для використання як методичний матеріал суб'єктами первинного фінансового моніторингу, правоохоронними органами та іншими учасниками системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Разом з тим законодавство, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, не містить визначення поняття "верифікація". В той же час чинними нормативно-правовими актами встановлюється, що;

- верифікація - це комплекс процедур перевірки точності й достовірності інформації (даних) (Концепція побудови автоматизованих систем обліку електроенергії в умовах енергоринку, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики, Національної комісії регулювання електроенергетики, Держкоменергозбереження, Держстандарту, Держбуду України, Державного комітету промислової політики від 17.04.2000 р. N 2/28/28/276/75/54 (v0032558-00) ;

- верифікація (verification) - підтвердження за допомогою перевірки доказів того, що продукт, процес чи обслуговування відповідає встановленим вимогам (Правила сертифікації суб'єктів, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 22.01.2007 р. N 42 (z0104-07) .

Предметом контракту, відповідно до глави 4 розділу II Типології легалізації злочинних коштів в Україні в 2004 - 2005 роках, затвердженої наказом Держфінмоніторингу України від 27 грудня 2005 року N 249, є послуги та інші результати інтелектуальної діяльності, що не піддаються об'єктивній верифікації з боку контролюючих органів та виконання яких одна сторона доручає іншій.

Враховуючи зазначене вище, в контексті проведення фінансового моніторингу під неможливістю здійснення об'єктивної верифікації предмета контракту слід розуміти ситуацію, коли перевірка дослідним шляхом достовірності даних та порівняння інформації, що стосується відповідної фінансової операції, ускладнюється через недостатньо визначений та неконкретизований предмет контракту.

На думку Держфінмоніторингу України, ознаками, які дають підстави вважати, що предмет контракту не піддається об'єктивній верифікації контролюючими органами, можуть бути:

- наявність незрозумілої для контролюючих органів термінології, суть та значення якої з об'єктивних причин встановити неможливо;

- відсутність інформації, що не дає змогу контролюючим органам встановити об'єм, кількість та інші характеристики предмета договору;

- посилання на норми законодавства іншої сторони контракту, яка зареєстрована не за місцезнаходженням контролюючих органів (в інших країнах);

- невідповідність змісту предмета контракту похідним від самого контракту документам, що свідчать про виконані роботи, надані послуги (інші результати інтелектуальної діяльності) тощо.

Щодо поняття "цін, значно вищих їх ринкової вартості", то повідомляємо таке.

Цей критерій суб'єкт первинного фінансового моніторингу визначає самостійно та фіксує у програмах фінансового моніторингу.

Ринкова вартість - це найбільш вірогідна ціна, за яку об'єкт може (міг) бути проданий на відкритому конкурентному ринку (Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки державних корпоративних прав" від 02.08.99 р. N 1406 (1406-99-п) .

Тобто це є найбільш вірогідна ціна, за яку цінні папери можуть бути продані на відкритому конкурентному ринку цінних паперів на дату оцінки (ціна, за якою продавець згодний продати, а покупець - купити ці цінні папери).

Таким чином, встановлення факту завищення цін на цінні папери, стосовно їх ринкової вартості, повинно базуватися на врахуванні попиту та пропозиції на зазначені цінні папери на ринку.

Поряд з тим "значно вищим" може вважатися таке співвідношення цін, при якому грошове відображення вартості цінного папера суттєво не збігається з реальною його вартістю, що є на ринку.

Однак, оскільки законодавством не визначено, яке співвідношення цін може вважатись "значно вищим", зазначене поняття є оціночним та ознаки такого завищення встановлюються в кожному конкретному випадку окремо.

Щодо фінансового моніторингу ринку цінних паперів