1. Схвалити Концепцію Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 роки, що додається.

Визначити державним замовником Програми Мінсім'ямолодьспорт.

2. Мінсім'ямолодьспорту разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 роки.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 5 липня 2006 р. N 384-р

Проголосивши себе демократичною, правовою та соціальною державою, Україна тим самим взяла зобов'язання дотримуватися вимог міжнародного співтовариства щодо рівноправності громадян, у тому числі за статевою ознакою, чим визнала об'єктивну необхідність в проведенні ґендерних перетворень, інтеграції ґендерної перспективи в усі програми розвитку українського суспільства на принципах свободи, рівності, справедливості та толерантності. Україна взяла на себе відповідальність за забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, захист їх від усіх форм ґендерної дискримінації та насильства.

Розв'язання ґендерних проблем потребує концептуального визначення, формування та реалізації ґендерної політики як основи ґендерної культури, розвитку ґендерної активності жінок і чоловіків, адаптації до світових умов ґендерної демократії.

Останнім часом сталися помітні зрушення у законодавчому забезпеченні рівності статей в Україні. Президент України видав Указ від 26 липня 2005 р. "Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" (1135/2005) . Верховна Рада України 8 вересня 2005 р. прийняла Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" (2866-15) . На виконання міжнародного документа "Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна" Кабінет Міністрів України визначив завдання, які повинні забезпечити ґендерне співвідношення на рівні не менше ніж 30 до 70 тієї чи іншої статі в державних органах та скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків.

Аналіз результатів виконання Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки (479-2001-п) та підготовка Державної доповіді про виконання в Україні Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (995_207) свідчать про те, що проблема дискримінації за ознакою статі в Україні існує.

До основних причин виникнення ґендерної проблеми належать:

домінування способу життя, ідеологічних основ та інтересів, властивих чоловікам;

визначення у суспільстві цінностей і пріоритетів, сформованих чоловіками;

економічна залежність жінки від чоловіка;

збільшення кількості випадків насильства та торгівлі людьми, зокрема жінками;

відсутність можливостей гармонізованого суміщення фахової діяльності і сімейного життя як для чоловіків, так і для жінок;

ґендерна нерівність, зокрема у соціальній, економічній сферах, сфері охорони здоров'я.

Дискримінація за ознакою статі спостерігається в усіх сферах життя суспільства. В органах законодавчої влади жінки становлять 5,1 відсотка, серед керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади - 7, серед власників найбільших бізнесових структур немає жодної жінки, серед власників середнього і малого бізнесу - 20 відсотків. Заробітна плата жінок майже на третину менша, ніж чоловіків, безробітних жінок значно більше, ніж безробітних чоловіків, пенсія жінок за прогнозами через 20-30 років становитиме у середньому 40-45 відсотків пенсії чоловіків.

У засобах масової інформації висвітлюється стереотипне зображення жінок і чоловіків, відверта дискримінація спостерігається в оголошеннях про роботу, рекламних повідомленнях тощо.

З урахуванням того, що ґендерна проблема стосується всіх регіонів і сфер життєдіяльності, її розв'язання потребує розроблення Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 роки.

Метою Програми є утвердження рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та їх реалізація як основного права людини.

Здійснення заходів щодо поліпшення становища жінок, зокрема шляхом підтримки жіночого підприємництва, квотування робочих місць для жінок, запровадження окремих пільг для матерів може бути одним з варіантів розв'язання проблеми. Однак спрямування політики тільки на поліпшення становища жінок не враховує ситуації, в якій перебувають чоловіки, внаслідок чого не відбудеться відчутних зрушень у подоланні ґендерного дисбалансу.

Варіант, що передбачає досягнення показників, визначених у міжнародному документі "Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна", дає можливість Україні виконати міжнародні зобов'язання у сфері впровадження ґендерної рівності, але не забезпечує системного здійснення ґендерних перетворень у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Розроблення та виконання Програми вважається найбільш оптимальним і реальним варіантом, оскільки в ній передбачаються конкретні дії держави в напрямі утвердження рівних прав жінок і чоловіків, рівних можливостей їх реалізації в усіх регіонах і сферах життєдіяльності.

Для розв'язання ґендерної проблеми необхідно вирішити такі питання:

формування та реалізація державної політики забезпечення ґендерної рівності в суспільстві;

адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері ґендерної рівності;

запровадження ґендерно-правової експертизи законодавства та проектів нормативно-правових актів;

створення державно-правових механізмів застосування законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

розроблення та виконання державних цільових програм щодо забезпечення ґендерної рівності;

підтримка громадських ініціатив, спрямованих на формування ґендерної культури, подолання усталених стереотипів щодо ролі та місця жінок у суспільстві;

здійснення контролю за дотриманням ґендерної рівності під час вирішення кадрових питань у центральних та місцевих органах виконавчої влади;

організація наукових та експертних досліджень з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

залучення об'єднань громадян та міжнародних громадських організацій до всіх процесів формування ґендерної політики;

забезпечення ґендерного підходу до формування державного бюджету;

проведення інформаційно-просвітницької роботи з ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі.

Виконання Програми дасть змогу сформувати ефективний механізм проведення ґендерних перетворень як на державному, так і на місцевому рівні, а також досягти значних змін у напрямі паритетної демократії в Україні.

Фінансування Програми здійснюватиметься центральними та місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів, передбачених їм у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, а також з використанням інших джерел.