( Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/296 (v_296800-01) від 05.03.2001 Листом Вищого господарського суду N 01-8/1196 (v1196600-01) від 13.11.2001 ) ( У заголовку і в тексті слова "арбітражний", "арбітражні" в усіх відмінках замінено відповідно словами "господарський", "господарські" згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/1196 (v1196600-01) від 13.11.2001 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/537 (v_537600-03) від 19.05.2003 )

Відповідно до статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України (стаття 11 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) . Статтею 115 Господарського процесуального Кодексу України (1798-12) передбачено, що рішення, ухвала, постанова господарського суду підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, установами, посадовими особами.

( Абзац другий із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого господарського суду N 01-8/1196 (v1196600-01) від 13.11.2001, N 01-8/537 (v_537600-03) від 19.05.2003 )

Водночас судова практика свідчить про те, що у багатьох випадках підприємства, установи, організації та їх посадові особи ухиляються від виконання рішень господарських судів, що завдає шкоди правам і охоронюваним законом інтересам юридичних та фізичних осіб, призводить до тяганини і зайвого листування і зрештою не додає авторитету судовим органам.

( Абзац третій із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/1196 (v1196600-01) від 13.11.2001 )( Абзац четвертий виключено на підставі Листа Вищого арбітражного суду N 01-8/296 (v_296800-01) від 05.03.2001 )

З урахуванням викладеного, господарським судам слід виходити з того, що згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України (2341-14) умисне невиконання посадовою особою рішення, ухвали чи постанови суду або перешкодження їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

( Абзац четвертий із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/296 (v_296800-01) від 05.03.2001; Листом Вищого господарського суду N 01-8/1196 (v1196600-01) від 13.11.2001 )

З огляду на вимоги цієї норми та частини четвертої статті 90 Господарського процесуального Кодексу України, а також роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.12.92 N 01-6/1444 (v1444800-92) "Про практику застосування статті 90 Арбітражного процесуального Кодексу України" господарським судам необхідно враховувати таке.

Посадовими особами, які повинні виконувати судові рішення, є, зокрема, державні виконавці, керівники та інші посадові особи різних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до статті 112 Кримінально-процесуального Кодексу України (1002-05) попереднє слідство у справах про злочин, передбачений статтею 382 Кримінального кодексу України, провадиться слідчими прокуратури.

Отже за наявності у господарського суду даних про умисне невиконання відповідною посадовою особою судового рішення, ухвали чи постанови, йому слід вирішувати питання про надіслання відповідного повідомлення до органу прокуратури.

Про відповідальність за невиконання рішень господарського суду