Одним із основних завдань, покладених законодавством на органи ДПС України, є роз'яснення податкового законодавства серед платників податків, яке реалізується податковими органами шляхом проведення масово-роз'яснювальної роботи серед населення, в тому числі з застосуванням мережі Internet, засобів масової інформації та шляхом виготовлення і розповсюдження листівок, брошур, плакатів, надання окремих відповідей на запити громадян.

Важливим напрямом роз'яснювальної роботи податківців є доведення до громадян норм Закону України від 22.05.2003 р. N 889 (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон про ПДФО), що дають право платнику податку, який навчається сам або навчає свою дитину, на повернення з бюджету частки суми податку, сплаченого протягом року зі своєї заробітної плати. Таким правом громадяни користуються вже три роки поспіль.

Але, як свідчить аналіз письмових звернень та особистих прийомів, у громадян з усіх регіонів України залишається багато питань щодо реалізації права на податковий кредит на навчання.

У зв'язку з актуальністю зазначеного питання та з метою створення більш сприятливих умов для платників податку по реалізації законних прав на податковий кредит на навчання, ДПАУ підготувала для широкого розповсюдження пакет інформаційних матеріалів, який включає законодавчу та нормативно-правову базу, перелік найбільш актуальних запитань-відповідей, коментарі та роз'яснення фахівців ДПАУ щодо податкового кредиту на навчання (n0002225-07) .

Враховуючи наведене, з метою налагодження партнерських відносин між ДПАУ та платниками податку, вважаємо за доцільне запропонувати Міносвіти України сприяти у розповсюдженні зазначеної інформації, зокрема, серед підвідомчих навчальних закладів та осіб, які навчаються або планують вступити до навчальних закладів, та у найбільш зручний для них спосіб, наприклад, шляхом розміщення даної інформації на web-сайтах в мережі Internet Міносвіти України та навчальних закладів, виготовлення брошур, листівок, розміщення на інформаційних стендах тощо.

Вважаємо, що така спільна акція ДПАУ та Міносвіти України одержить позитивний суспільний резонанс та сприятиме зростанню серед громадян підтримки політики держави у галузях освіти та оподаткування.

Усім відомо, що в наш час навчання - це недешеве задоволення, оскільки переважна більшість навчальних місць у вузах є платною. Тому питання "навчатися чи не навчатися дитині", на жаль, залежить від фінансових можливостей родини.

Враховуючи такий об'єктивний стан справ з освітою та водночас необхідність формування інтелектуального потенціалу країни, держава приймає заходи щодо сприяння навчанню молоді, зокрема, на законодавчому рівні.

Так, з метою соціальної та матеріальної підтримки сімей, які навчають дітей на платній основі, а також стимулювання одержання вищої та професійно-технічної освіти, 22.05.2003 р. Верховною Радою України було прийнято Закон про ПДФО (889-15) , згідно із ст. 5 якого громадяни, які навчаються самі або навчають своїх дітей, мають можливість скористатися правом на повернення з бюджету частки суми податку, сплаченого протягом податкового року з своєї заробітної плати. Тобто, якщо платник податку або його дитина у звітному році навчається на платній основі, то він у наступному році матиме можливість частково компенсувати таку оплату, повернувши з бюджету певну суму податку.

Оскільки питання податкового кредиту за навчання у даний час є дуже актуальним, ДПАУ для утворення більш сприятливих умов для платників податку щодо отримання податкових знань, необхідних для реалізації ними законних прав на податковий кредит на навчання, підготувала пакет інформаційних матеріалів, який включає в себе законодавчу та нормативно-правову базу, перелік найбільш актуальних запитань-відповідей, коментарі та роз'яснення фахівців ДПАУ щодо податкового кредиту на навчання.

I. Нормативно-правова база щодо податкового кредиту на навчання

Умови та порядок надання податкового кредиту визначені у ст. 5 Закону про ПДФО (889-15) . На підставі цієї статті Закону про ПДФО наказом ДПАУ від 22.09.2003 р. за N 442 (z0879-03) затверджено Інструкцію про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо ПДФО, зареєстровану в Мін'юсті України 01.10.2003 р. за N 879/8200.

II. Що таке податковий кредит для фізичних осіб (огляд Закону про ПДФО (889-15)

Згідно із Законом (889-15) податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Зокрема, відповідно до пп. 5.3.3 ст. 5 Закону про ПДФО (889-15) , дозволяється включати до складу податкового кредиту суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у пп. 6.5.1 ст. 6 цього Закону (680 грн.- за 2006 р., 740 грн. - за 2007 р.) у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Зазначена сума витрат включається платником податку до податкового кредиту у розмірі, визначеному за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Сума витрат на навчання, що перевищує зазначений розмір, не включається до складу податкового кредиту.

Якщо сума нарахованого платником податку податкового кредиту перевищує суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як зарплата, податковий кредит може бути розрахований такому платнику податку тільки в розмірі суми нарахованої зарплати.

При цьому доцільно зазначити, що для цілей цього Закону (889-15) членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

При навчанні обох членів подружжя - окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання. Для цілей цього підпункту членами подружжя вважаються особи, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

Закон вводить певні обмеження права платників податку на одержання податкового кредиту (п. 5.4 ст. 5 Закону про ПДФО (889-15) ), зокрема, якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься. Крім того, право на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року має виключно платник податку - резидент України, який має ідентифікаційний номер.

Податковий кредит може застосовуватися виключно до доходів, одержаних протягом року платником податку у вигляді зарплати. При цьому загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як зарплата.

Фізичні особи - СПД та особи, які займаються незалежною професійною діяльністю (самозайняті особи), не мають права на нарахування податкового кредиту з ПДФО щодо свого річного оподатковуваного доходу, одержаного у межах провадження їх діяльності, тому що такий дохід не є заробітною платою. Цього права також не мають усі інші особи, які одержують доходи, відмінні від зарплати.

III. Оплату за навчання в яких закладах можна включати до податкового кредиту

Розглянемо безпосередньо, плата за навчання в яких саме навчальних закладах може бути включена до податкового кредиту.

Щодо вищих навчальних закладів, то згідно із Законом України від 17.01.2002 р. N 2984 (2984-14) "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад - це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Вищі навчальні заклади можуть бути різних форм власності: вищий навчальний заклад державної форми власності, вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим, вищий навчальний заклад комунальної форми власності, вищий навчальний заклад приватної форми власності.

Кожний вищий навчальний заклад повинен мати ліцензію Міносвіти України, тобто має пройти процедуру визнання спроможності такого вищого навчального закладу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Вищі навчальні заклади мають I-IV рівні акредитації, тобто рівні спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Законом про вищу освіту (2984-14) встановлено такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

- вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

- вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

- вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

- вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Відповідно до Закону про освіту (2984-14) та існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

2) академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

3) інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

4) консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

5) коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

6) технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Документами про вищу освіту, тобто про здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, є:

- диплом молодшого спеціаліста;

- диплом бакалавра;

- диплом спеціаліста;

- диплом магістра.

Зразки документів про вищу освіту затверджено постановою КМУ від 12.11.97 р. N 1260 (1260-97-п) "Про документи про освіту та вчені звання".

Щодо здобуття професійно-технічної освіти, то вона згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 103 (103/98-ВР) "Про професійно-технічну освіту" є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.

Професійно-технічна освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних закладах та центрах професійної освіти - у межах державного замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

До професійно-технічних навчальних закладів згідно з цим Законом (103/98-ВР) належать:

- професійно-технічне училище відповідного профілю;

- професійне училище соціальної реабілітації;

- вище професійне училище;

- професійний ліцей;

- професійний ліцей відповідного профілю;

- професійно-художнє училище;

- художнє професійно-технічне училище;

- вище художнє професійно-технічне училище;

- училище-агрофірма;

- вище училище-агрофірма;

- училище-завод;

- центр професійно-технічної освіти;

- центр професійної освіти;

- навчально-виробничий центр;

- центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;

- навчально-курсовий комбінат;

- навчальний центр;

- інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Випускнику професійно-технічного навчального закладу, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник", видається диплом, зразок якого затверджується КМУ.

Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується КМУ.

Випускнику вищого професійного училища та центру професійно-технічної освіти, якому присвоєно кваліфікацію "молодший спеціаліст", видається диплом, зразок якого затверджується КМУ.

Отже, при сплаті за навчання у перелічених вище вищих і професійно-технічних навчальних закладах (які відповідають всім вимогам Законів про освіту та про професійно-технічну освіту) платники податку можуть реалізувати право на податковий кредит.

При цьому дуже важливим є той момент, що навчальний заклад, щодо витрат на навчання в якому надається податковий кредит, має бути виключно вітчизняним, тобто за навчання за кордоном податковий кредит не надається.

IV. Включення платником податку до податкового кредиту сум коштів, сплачених за навчання

Підставою для включення платником податку до податкового кредиту сум коштів, сплачених за навчання, є наявність у нього відповідних платіжних документів, що підтверджують сплату ним цих сум, наприклад таких, як платіжне доручення на безготівкове перерахування коштів; або квитанція банку чи відділення зв'язку, або довідка працедавця, який за дорученням платника податку здійснював перерахування сум коштів із одержуваного ним доходу на його навчання або навчання інших членів його сім'ї першого ступеня споріднення до навчальних закладів.

При цьому у платіжному документі має бути зазначено саме П.І.Б. платника податку, який претендує на податковий кредит.

Оригінали зазначених документів не надсилаються (не надаються) податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит щодо сум, сплачених на навчання, може подати річну податкову декларацію (za702-05, zb702-05) до податкової інспекції за місцем своєї податкової адреси (місцем постійного або переважного проживання платника податку, місцем податкової реєстрації платника податку, визначеним згідно з законодавством) про суму свого загального річного оподатковуваного доходу у вигляді зарплати та вказати в ній сплачені суми та підтвердні документи щодо податкового кредиту.

При цьому бланк декларації (za702-05, zb702-05) видається податковим органом безкоштовно, а працівники податкової інспекції зобов'язані також безкоштовно надати необхідну консультаційну допомогу щодо заповнення декларації.

Річна податкова декларація (za702-05, zb702-05) заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою на це платником податку. Декларація подається до податкового органу за місцем податкової адреси платника протягом всього податкового року, наступного за звітним.

Платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит, заповнює у названій декларації (za702-05, zb702-05) п. 1.1 Розділу I, де зазначає загальну суму зарплати, нарахованої у 2007 р., та суму податку, утриманого та перерахованого з неї до бюджету.

Витрати, підтверджені платником податку документально, зазначаються платником податку у Переліку витрат (за формою, наведеною у додатку N 1 до листа ДПАУ від 28.02.2007 р. N 4082/7/17-02174 (v4082225-07) ), який додається до декларації.

Розрахунок сум податку, що підлягають поверненню платнику податку із бюджету або сплаті до бюджету, провадиться платником податку самостійно (ст. 17 Закону (889-15) за формою розрахунку, наведеною у додатку N 2 до вказаного листа ДПА України, який також слід додати до декларації (za702-05, zb702-05) . При цьому податкові органи, на прохання платника, мають надати допомогу у проведенні розрахунків.

Для повного та своєчасного проведення розрахунків сум, що підлягають поверненню з бюджету внаслідок застосування платниками податку права на податковий кредит, доцільно рекомендувати платникам податку додавати до декларації також заяву щодо зарахування сум податку, що будуть їм повертатися.

Алгоритм розрахунку суми ПДФО, яка підлягає поверненню з бюджету платнику податку у зв'язку з нарахуванням ним податкового кредиту, є таким: