УГОДА
між Кабінетом Міністрів України і Урядом
Азербайджанської Республіки про взаємне
визнання прав та регулювання відносин власності
( Угоду ратифіковано Законом
N 1514-III ( 1514-14 ) від 02.03.2000 )
Кабінет Міністрів України і Уряд Азербайджанської Республіки
- учасники цієї Угоди, надалі пойменовані Сторонами,
усвідомлюючи необхідність створення правових норм, що
запобігають взаємним претензіям і гарантують захист прав власності
Сторін, їх громадян і юридичних осіб,
розглядаючи регулювання прав власності в якості найважливішої
умови для налагодження повноцінних міждержавних відносин,
з метою створення умов для ефективного розвитку виробництва і
збереження, у випадках доцільності, єдиних технологічних
комплексів,
домовились про нижченаведене:
Стаття 1
Кожна з Сторін визнає права власності іншої Сторони, її
громадян і юридичних осіб відносно до розташованих на її території
підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філії, долі,
паї, акції та інше майно), які знаходились на 1 грудня у віданні
органів державного управління іншої Сторони, а також були
власністю інших юридичних та фізичних осіб, за виключенням
об'єктів, збудованих з метою ліквідації наслідків форс-мажорних
обставин.
Права власності на майно підприємств, установ, організацій та
інших об'єктів, які вказані в цій Статті, визначаються органами
Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном, і
оформлюються протоколами між ними.
Стаття 2
Кожна із Сторін має право продати, обміняти, передати в
заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних
засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним і юридичним
особам.
Реалізація положень цієї Статті здійснюється органами
державного управління, уповноваженими розпоряджатись державним
майном кожної з Сторін, відповідно до законодавства держави
місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено
іншими угодами Сторін.
Стаття 3
Сторони забезпечують безперешкодний переказ після сплати
податків, зборів, обов'язкових платежів, передбачених
законодавством держави місцезнаходження підприємств, організацій,
установ, законно отриманих доходів і платежів у зв'язку з
діяльністю підприємств, які є власністю іншої Сторони, її
юридичних і фізичних осіб.
Стаття 4
Приватизація об'єктів, які відносяться до власності однієї
Сторони і розташовані на території іншої Сторони, здійснюється за
рішенням власника. Порядок і умови приватизації не повинні
суперечити законодавству Сторін і будуть визначатись угодою між
органами, уповноваженими розпоряджатись державним майном.
Стаття 5
Правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на
підставі цієї Угоди власністю однієї Сторони і розташованих на
території іншої Сторони, визначається відповідно до законодавства
держави, на території якої знаходяться підприємства.
Діяльність підприємств, установ, організацій та інших
об'єктів, перелічених в Статті 1 цієї Угоди, регулюється
відповідно до законодавства держави, на території якої вони
розташовані, якщо інше не передбачено іншими угодами Сторін.
Стаття 6
Сторони гарантують, що власність Сторін, їх юридичних і
фізичних осіб в рамках цієї Угоди користується повним і безумовним
правовим захистом. Ця власність не може підлягати примусовому
вилученню, крім виняткових випадків, передбачених законодавстами.
У випадках примусового вилучення згаданої власності її власнику
державою виплачується компенсація, яка відповідає реальній
вартості вилученої власності, на умовах і в терміни, встановлені
конкретним законодавчим актом.
Стаття 7
Спори між Сторонами відносно тлумачення і застосування норм
цієї Угоди будуть вирішуватись шляхом взаємних консультацій і
переговорів на різних рівнях.
Всі спори відносно прав власності, які витікають у зв'язку із
застосуванням положень цієї Угоди, підлягають врегулюванню
відповідно до норм міжнародного права і міжнародного приватного
права.
Стаття 8
За взаємною домовленістю, Сторони можуть вносити до цієї
Угоди необхідні доповнення і зміни, які оформлюються відповідними
протоколами і є невід'ємною частиною цієї Угоди.
Стаття 9
Ця Угода набуває чинності з дати отримання останнього
письмового повідомлення про виконання Сторонами
внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності,
і буде діяти до закінчення шести місяців з дня, коли одна із
Сторін повідомить у письмовій формі іншу Сторону про свій намір
припинити її дію.
Здійснено в місті Києві 30 липня 1999 року в двох дійсних
примірниках, кожний українською, азербайджанською і російською
мовами, причому всі тексти є автентичними. У випадку будь-яких
розбіжностей у тлумаченні положень Угоди, перевагу буде мати текст
російською мовою.
За Кабінет Міністрів За Уряд
України Азербайджанської Респ