Державна податкова адміністрація України розглянула неодноразові звернення податкових підрозділів щодо надання роз'яснення стосовно відображення у податковому обліку операцій з врахуванням векселів та повідомляє.

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (334/94-ВР) "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 334) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій із цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

При цьому пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону N 334 (334/94-ВР) встановлено, що норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону N 334 (334/94-ВР) , товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Поряд з цим п. 6.1 ст. 6 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями у національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 (z0174-03) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за N 174/7495, урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя у повній сумі. Урахування векселів є кредитною операцією. Ураховуючи вексель, банк надає векселедержателю - пред'явнику строковий кредит.

Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 (z0474-00) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695, із змінами та доповненнями, до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092) та кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092).

Отже, враховуючи викладене вище, операції із врахування векселів та операції репо за своєю економічною сутністю є кредитними операціями і не повинні відображатися в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами, ведення якого передбачено п. 7.6 ст. 7 Закону N 334 (334/94-ВР) .

Поряд з цим, пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону N 334 (334/94-ВР) передбачено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Тобто, у разі продажу банківською установою врахованих векселів та цінних паперів за операціями репо третій особі така банківська установа в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами відображає доходи, отримані від такого продажу, та витрати в сумі, раніше перерахованій за операціями репо та врахування векселів в одному і тому ж податковому періоді згідно з нормами п. 7.6 ст. 7 Закону N 334 (334/94-ВР) .

Слід також враховувати, що відповідно до норм Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями у національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 (z0174-03) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за N 174/7495, дисконт - це винагорода, яку беруть банки під час врахування векселів за купівлі векселів у векселедержателів до закінчення терміну їх сплати (що встановлюється у процентному вираженні).

Згідно з п. 1.10 Закону N 334 (334/94-ВР) проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Таким чином, дохід за врахованими векселями та операціями репо у вигляді дисконтів (процентів) включається до складу валового доходу на підставі пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону N 334 (334/94-ВР) .

Крім цього, спільний лист Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної комісії цінних паперів та фондового ринку, погоджений із Національним банком України, від 31.12.99 N 10777/5/22-119, не є податковим роз'ясненням відповідно до норм Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями, оскільки підписаний до набрання чинності вказаним законом.

Таким чином, при відображенні у податковому обліку операцій з урахування векселів слід керуватися чинними нормативно-правовими актами, про що зазначено у листах Національного банку України від 06.05.2006 N 25-11/1249-5989 та від 27.07.2006 N 18-112/2972-7839 (v7839500-06) .

Додатково повідомляємо, що зазначений вище спільний лист відкликано Державною податковою адміністрацією України листом від 29.08.2006 N 9622/5/22-2015, Міністерством фінансів України листом від 07.09.2006 N 31-21000-01-5/18541, Державною комісією цінних паперів та фондового ринку листом від 14.09.2006 N 11/04/13439, Національним банком України листом від 06.09.2006 N 12-310/1128-9373.

Про надання роз'яснення