Необхідність прийняття нормативно-правових актів в Україні щодо питань праці незрячих людей обумовлена змінами, що відбуваються в Україні у зв'язку з формуванням ринкових відносин та соціально-економічних перетворень і тією чи іншою мірою пов'язані з конституційними гарантіями прав людини.
Виникла величезна низка проблем, що повинні вирішуватися за принципами верховенства права. А законодавство про інвалідів, яке в основі своїй представлене ще радянським Законом "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та іншими
нормативними актами, не завжди в змозі забезпечити належний рівень регулювання відносин, пов'язаних з інвалідністю, що в кінцевому результаті негативно відбивається на рівні гарантій конституційних прав інвалідів.
Зазнав істотних змін і комплекс суспільних відносин за участю громадських організацій інвалідів. З'явилися нові суб'єкти права, пов'язаного з інвалідами, в особі державних структур. Виникла необхідність віддзеркалити в національному законодавстві положення міжнародно-правових документів з питань інвалідів, що є обов'язковими для України, а також актів Європейського Союзу в зв'язку із здійсненням Україною зовнішньополітичного курсу в напрямі європейської інтеграції.
Між тим, останні десять років міністерства, видаючи накази, не залучають до цього процесу Федерацію профспілок України, яка залишилася єдиною силою, здатною відстоювати права громадян. Федерація профспілок України на чолі з головою Олександром Юркіним захищає людські цінності в процесі протистояння державному натиску владних структур, які ущемляють права людей, у тому числі й права інвалідів. Приватний капітал не зважає на проблеми трудящих, пенсіонерів, інвалідів та дітей. Його мета — прибуток.
У жалюгідному стані знаходяться права тих людей, які волею долі втратили зір. Все більше і більше державних коштів обертається навколо проблем, пов'язаних з інвалідами, але самі інваліди користі від цього не відчувають.
Так, останніми роками за нестворені місця для інвалідів щороку збиралися кошти в розмірі понад 100 млн грн, але вони не були спрямовані на створення нових робочих місць для інвалідів. їх "проковтнули" приватні структури.
Проблеми сліпих, які в усьому світі мають окремий спеціальний правовий захист, в Україні належного вирішення не мають. В усьому світі сліпі користуються сучасними комп'ютерними технологіями, пристосованими для людей з проблемами зору. В Україні ж немає ні точних статистичних даних про кількість інвалідів по зору, ні про потреби таких людей. За різними джерелами, сліпих в Україні налічується від 50 до 70 тисяч. Але ця інформація зібрана лише в частині регіонів України, насправді ж таких людей може бути більше 200 тисяч. Кожного року вперше втрачають зір понад 6 тисяч наших громадян. Як жити далі цим людям?
Індивідуальна програма реабілітації інвалідів державними структурами запроваджується для врегулювання правових питань з інвалідами, хоча для інвалідів вона носить рекомендаційний, необов'язковий характер. Особи, які не володіють питаннями проблем інвалідів, дають їм рекомендації. Законодавство зазначає, що інвалід може скористатися своїм правом, але відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда. За статистикою останніх років, за рік встановлюють вперше групу інвалідності 126 тисячам інвалідам, а індивідуальна програма видана тільки 40 тисячам, 2,5 млн інвалідів такої програми взагалі не мають.
Інваліди України нічим не відрізняються від таких же людей з інших країн. Вони вміють використовувати сучасні технології і сучасні засоби реабілітації. Для того, щоб гарантії Конституції України людям з інвалідністю втілити у життя, необхідно через громадські організації інвалідів втілити у життя рекомендації нової Конвенції ООН про права інвалідів, що була прийнята 13 грудня 2006 року, та вимагати прозорості при використанні коштів, пов'язаних з проблемами інвалідів, офіційного оприлюднення використання цих коштів, а формування статистичних даних про потреби інвалідів та пропаганди чинного законодавства здійснювати через місцеві управління соціального захисту.
Національне втілення міжнародних норм права та нагляд повинні стати нормою для України. Необхідно призначити в рамках уряду одну чи декілька інстанцій, які б займалися питаннями, пов'язаними зі здійсненням Міжнародної конвенції ООН про права інвалідів, та належним чином вивчити можливість заснування координаційного механізму для сприяння відповідній роботі на різних рівнях.
В Україні має бути державна підтримка, незалежний механізм заохочення, захисту та спостереження за здійсненням Конвенції про права інвалідів, враховуючи, де це необхідно, тендерні та вікові аспекти. При призначенні чи заснуванні цього механізму в нашій державі повинні бути взяті до уваги принципи, що стосуються статусу та функціонування національних інститутів захисту прав людини.
Наше громадянське суспільство, зокрема інваліди та організації, що їх представляють, повною мірою повинні бути залучені до процесу спостереження та участі у діяльності такого механізму.
У статті 27 Конвенції про права інвалідів йдеться про те, що держави -учасниці визнають право інвалідів на працю нарівні з іншими; воно включає право мати можливість заробляти собі на життя трудом, що був вільно обраний інвалідом або ж на який він вільно погодився, в умовах, коли ринок праці і виробниче середовище є відкритим і доступним для інвалідів. Держави-учасниці забезпечують і заохочують здійснення права на працю, у тому числі тих осіб, що одержали інвалідність під час трудової діяльності, шляхом уживання належних заходів, у тому числі в законодавчому порядку, зокрема:
а) щодо заборони дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, що стосуються зайнятості, включаючи умови прийому на роботу, найму і зайнятості, безперервності зайнятості, просування по службі й умов праці;
b) щодо захисту прав інвалідів нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, включаючи рівні можливості і рівну оплату за рівну працю, безпечні і здорові умови праці, включаючи захист від домагань, і задоволення скарг;
с) щодо забезпечення можливості здійснення інвалідами своїх трудових і профспілкових прав нарівні з іншими;
d) щодо створення інвалідам можливостей для ефективного доступу до програм загальної технічної і професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійно-технічного і безперервному навчанню;
e) щодо розширення можливостей працевлаштування і просування по службі інвалідів на ринку праці, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та поверненні робочих місць;
f) щодо розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва й організації власної справи;
g) щодо наймання інвалідів у державному секторі;
h) щодо стимулювання наймання інвалідів у приватному секторі за допомогою належної політики і заходів, що можуть включати антидискримінаційні програми, стимули та інші заходи;
і) щодо забезпечення надання інвалідам розумного пристосування робочого місця;
j) щодо заохочення придбання інвалідами досвіду роботи на відкритому ринку праці;
к) щодо заохочення програм професійно-технічної підготовки і професійної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для інвалідів.
Також держави-учасниці забезпечують, щоб інваліди не утримувалися в рабстві або в підневільному стані й були захищені нарівні з іншими від примусової та обов'язкової праці.
Проте важко сліпому втілити свої профспілкові права, коли він потребує постійного стороннього догляду і сторонньої підтримки.
Ми віримо, що співпраця з Федерацією профспілок України (ФПУ) сприятиме розв'язанню цієї проблеми, тому незрячі в Україні підтримують співпрацю ФПУ з усіма демократичними рухами, в тому числі з Всеукраїнською благодійною організацією інвалідів та пенсіонерів "Обличчям до істини", Всеукраїнською громадською організацією "Профспілка працездатних інвалідів", Всеукраїнською громадською організацією "Союз підтримки незрячих України", з організацію незрячих юристів України.
Сподіваймося, що діяльність ФПУ разом із прогресивними силами та громадськими організаціями інвалідів приведе до визнання державою права інвалідів на належний рівень життя для них та членів їх сімей, у тому числі належне харчування, одяг, житло та на постійне покращення умов життя, включаючи доступ до чистої води, та здійснення належних кроків до забезпечення та сприяння реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності.
Маємо надію, що державні структури таки будуть здійснювати належні кроки до забезпечення та сприяння реалізації цього права, включаючи заходи:
а) щодо забезпечення інвалідам доступу до належних і доступних послуг, пристосувань та іншої допомоги для задоволення потреб, пов'язаних з інвалідністю;
b) щодо забезпечення інвалідам (особливо жінкам, дівчатам-інвалідам та людям похилого віку з інвалідністю) доступу до програм соціального захисту та програм скорочення масштабів бідності;
c) щодо забезпечення інвалідам та їх сім'ям, що живуть в умовах бідності, доступу до допомоги з боку держави з метою покриття пов'язаних з інвалідністю витрат (включаючи належну підготовку, консультування, фінансову допомогу та тимчасове патронажне обслуговування);
d) щодо забезпечення інвалідам доступу до програм державного житла;
e) щодо забезпечення інвалідам доступу до пенсійних допомог і програм.
Інвалідам також необхідно забезпечити реалізацію їх політичних прав та можливість користування ними нарівні з іншими.
Цей новий рік несе віру, надію та жагу до любові у найменш захищених верств населення.
Володимир ТУРСЬКИЙ, голова Всеукраїнської благодійної організації "Обличчям до істини" та Всеукраїнської громадської організації - "Союз підтримки незрячих України"
Юридичний вісник України №4 ( 26 січня - 1 лютого 2008 року)
На початку 2008 року народилася нова Всеукраїнська громадська організація "Союз підтримки незрячих України".
Засновниками її стали незрячі люди, але хрещеними батьками є видавництво "Юрінком Інтер", журнал "Адвокат", Союз юристів, Спілка адвокатів, Федерація профспілок, Уповноважений з прав людини Верховної Ради, Національний банк, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, ВБО "Обличчям до істини", ВГО "Профспілка працездатних інвалідів", організація незрячих юристів України та багато інших юридичних осіб, що підтримують громадський рух інвалідів, спрямований на соціальний та правовий захист.
Мета ВГО "Союз підтримки незрячих України": виявити всіх незрячих людей в Україні, направити всебічну підтримку фізичних та юридичних осіб на духовне та економічне збагачення незрячих, надати їм можливість стати рівними серед інших, відчути все тепло людської любові.
Приклад письменників, музикантів, філософів, істориків, математиків, юристів та людей інших професій свідчить про те, що проявлення людської особистості і розвиток її таланту може відбутися також і з втратою зору. Наше завдання — вчасно підтримати незрячих людей, наблизити їх до Бога, тоді вони зможуть проявити свої найкращі людські якості і відбутися як особистості.
Організація запрошує всіх долучитися до посильної підтримки незрячих людей і подумати: як кожен добрим словом або ділом може здійснити цю підтримку, аби і незрячі люди отримали частину любові свого ближнього та мали достойне життя.