Виходячи з Загальних положень інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59 (z0218-98) , на час перебування у відрядженні, в тому числі й з урахуванням продовження за рішенням керівника терміну такого відрядження, підприємство зобов'язане забезпечити відрядженого працівника грошовими коштами (авансом), які можуть видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток. Згідно з пунктом 1.11 інструкції (z0218-98) звіт про використання коштів, наданих на відрядження, працівник зобов'язаний подати після повернення з відрядження до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи. При цьому днем прибуття із відрядження вважається день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника.

Одночасно зазначаємо, що питання здійснення операцій із застосуванням платіжних карток регулюється Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 р. N 137 (z0543-05) .

Відповідно до пункту 1.10 Розділу II "Порядок відрядження за кордон" інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. N 59 (z0218-98) , з дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні (у разі захворювання, відсутності транспортних квитків, відміни авіарейсів, ремонту транспортного засобу або з інших причин, не залежних від працівника) за наявності підтвердних документів в оригіналі. При цьому загальний термін відрядження не може перевищувати 60 календарних днів.

Рішення про продовження терміну відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яке необхідно оформити відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

За час затримки у відрядженні без поважних причин працівникові не виплачується заробітна плата, не відшкодовуються добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати.

Згідно з підпунктом 1.12 Розділу і "Загальні положення" інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. N 455 (z1005-01) , документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи. При цьому, такий обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.

Таким чином, підставою для подовження терміну закордонного відрядження у зв'язку із хворобою (і, відповідно, відшкодування добових та інших витрат, здійснених за час затримки у відрядженні, а також оплати лікарняного за ці дні) може бути листок непрацездатності, встановленого в Україні зразка.