Проект
Закон УкраЇни
Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо забезпечення захисту прав дітей
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Сімейному кодексі України ( 2947-14 ) (2947-14)
(Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., № 21 — 22, ст. 135; 2006
р., № 22, ст. 179):
1) доповнити частину четверту статті 157 після абзацу
першого новим абзацом такого змісту:
“Договір укладається у письмовій формі та нотаріально
посвідчується.”.
У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;
2) у частині другій статті 159:
в абзаці першому слова “, з урахуванням віку, стану
здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин,
що мають істотне значення” виключити;
доповнити частину абзацом такого змісту:
“Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у
вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до
виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до
кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші
обставини, що мають істотне значення.”;
3) у частині першій статті 162 доповнити:
абзац перший після слів “заінтересованої особи”, “з ким
вона проживала” відповідно словами “або установи”, “, або до
установи, в якій вона проживала”;
абзац другий після слова “здоров’я” словами “або
обставини змінилися так, що повернення суперечить її
інтересам”;
4) доповнити пункт 2 частини третьої статті 283 після
слова “допомоги” словами “, що постійно проживають у таких
державах”.
2. У Цивільному процесуальному кодексі України
( 1618-15 ) (1618-15)
(Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40
— 42, ст.492; 2006р., №35, ст. 298; 2007 р., № 12, ст. 103):
1) доповнити статтю 5 частиною такого змісту:
“2. Дитині можуть надаватися додаткові процесуальні
права відповідно до цього Кодексу або міжнародного договору
України, згода на обов’язковість якого надана Верховною
Радою України.”;
2) доповнити Кодекс статтею 271 такого змісту:
“Стаття 271. Забезпечення захисту прав дитини при
розгляді справи
1. При розгляді справи дитині надаються такі додаткові
процесуальні права:
безпосередньо або через представника чи законного
представника висловлювати свою думку та отримувати його
допомогу у висловленні такої думки;
отримувати через представника чи законного представника
інформацію про судовий розгляд;
здійснювати інші процесуальні права і виконувати
процесуальні обов’язки, передбачені законом.
2. Суд роз’яснює дитині її права та можливі наслідки
дій її представника чи законного представника у разі, коли
цього потребують інтереси дитини.
3. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення
дитиною її прав, визначених законом.”;
3) доповнити статтю 43 після частини третьої новою
частиною такого змісту:
“4. Суд може призначити або замінити представника чи
законного представника за клопотанням дитини, якщо це
відповідає її інтересам.”.
У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною
п’ятою;
4) доповнити статтю 76 після частини першої новими
частинами такого змісту:
“2. Судові повістки, адресовані дитині, вручаються її
представнику чи законному представнику.
3. Судові повістки вручаються неповнолітнім особам
віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років у разі
здійснення ними особисто цивільних процесуальних прав та
виконання обов’язків у справі відповідно до цього Кодексу.”.
У зв’язку з цим частини другу — дев’яту вважати
відповідно частинами четвертою — одинадцятою;
5) доповнити частину п’яту статті 81 після слів
“законом”, “прокурор” відповідно словами “або міжнародним
договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною
Радою України,”, “чи Міністерство юстиції України”;
6) у частині першій статті 182:
слова “педагога або” виключити;
доповнити частину після слів “у справі” словами “, або
представників органу опіки та піклування”.
3. У Законі України “Про охорону дитинства” ( 2402-14 ) (2402-14)
(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142;
2002 р., № 46, ст. 347; 2005 р., № 6, ст. 144, № 17 — 19,
ст. 267):
1) доповнити статтю 1 після абзацу дев’ятого новим
абзацом такого змісту:
“контакт з дитиною — реалізація матір’ю, батьком,
іншими членами сім’ї та родичами, у тому числі тими, з якими
дитина не проживає, права на спілкування з дитиною,
побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм
інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не
суперечить інтересам дитини;”.
У зв’язку з цим абзаци десятий — тринадцятий вважати
відповідно абзацами одинадцятим — чотирнадцятим;
2) частину четверту статті 5 викласти в такій редакції:
“Інші органи виконавчої влади вносять в межах своїх
повноважень Кабінету Міністрів України пропозиції щодо
вдосконалення положень законодавства, які стосуються
забезпечення захисту прав дітей; подають висновки до
проектів законодавчих актів із зазначених питань; надають
засобам масової інформації, громадськості та особам чи
органам, які займаються вирішенням питань захисту дітей,
загальну інформацію про забезпечення захисту прав дітей;
з’ясовують думку дітей та надають їм відповідну інформацію,
а також здійснюють інші повноваження, що сприяють
забезпеченню захисту прав дітей.”;
3) назву статті 15 викласти у такій редакції:
“Стаття 15. Реалізація права дитини на контакт з
батьками,
які проживають окремо”;
4) у статті 16:
назву статті викласти у такій редакції:
“Стаття 16. Реалізація права дитини на контакт з
батьками, іншими членами сім’ї та родичами, зокрема тими,
що проживають у різних державах”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Батьки, інші члени сім’ї та родичі, зокрема ті, що
проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне
одному реалізувати право дитини на контакт з ними,
зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її
постійного проживання після реалізації нею права на контакт,
не допускати неправомірної зміни її місця проживання.”;
5) доповнити Закон статтею 161 такого змісту:
“Стаття 161. Заходи і гарантії забезпечення виконання
рішення суду про реалізацію права дитини на контакт
Заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду
про реалізацію права дитини на контакт визначаються судом в
кожному конкретному випадку.
Такими заходами і гарантіями можуть бути:
зобов’язання особи сплатити витрати, пов’язані з
переїздом та проживанням дитини, а також у разі потреби —
будь-якої іншої особи, що супроводжує дитину;
заборона виїзду дитини за кордон під час реалізації нею
права на контакт;
зобов’язання особи, яка контактує з дитиною, регулярно
з’являтися особисто разом з дитиною до органу опіки та
піклування за місцем проживання;
інші заходи, передбачені законом.”.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня
опублікування цього Закону забезпечити приведення
центральними органами виконавчої влади України власних
нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.