Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування
Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
визначає принципи, правові,
організаційні та фінансові засади і механізми функціонування
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування громадян в Україні.
Розділ І.
Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
застрахована особа – особа, яка відповідно до цього Закону
підлягає загальнообов’язковому державному соціальному медичному
страхуванню та має право на медичні послуги за
загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням;
медична (лікувально-профілактична) допомога – медична
послуга чи комплекс медичних послуг, що надаються надавачами
медичних послуг з використанням професійних знань, навичок
відповідно до вимог державних соціальних стандартів в сфері
охорони здоров’я, спрямовані на забезпечення профілактики
захворювань, травм та отруєнь, обстеження стану здоров’я людини,
діагностики, лікування, догляду і реабілітації у зв’язку з
захворюваннями, іншими розладами здоров’я, вагітністю та
пологами;
медична послуга – послуга, що надається надавачами медичних
послуг з використанням професійних знань, навичок відповідно до
вимог державних соціальних стандартів в сфері охорони здоров’я,
спрямована на виявлення хвороб, збереження, зміцнення та
відновлення здоров’я людини, і є елементом медичної допомоги;
невідкладна медична допомога - комплекс медичних послуг, що
надаються з використанням професійних знань, навичок відповідно
до вимог державних соціальних стандартів в сфері охорони
здоров’я у випадках гострих порушень фізичного чи психічного
здоров’я з метою усунення загрози життю хворого чи здоров’ю
оточуючих;
надавачі медичних послуг – заклади охорони здоров’я та
медичні працівники – суб’єкти господарської діяльності, які на
основі договорів із страховиком надають медичні послуги особам,
застрахованим за загальнообов’язковим державним соціальним
медичним страхуванням;
об’єкт загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування – страховий випадок, із настанням якого
застрахована особа має право на отримання медичних послуг за
загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням;
представники застрахованих осіб – об’єднання громадян, у
тому числі профспілки або їх об’єднання, та інші органи (особи),
уповноважені відповідно до закону;
роботодавець – власник підприємства, установи, організації,
що утворені відповідно до законодавства України, незалежно від
форми власності, виду діяльності та господарювання; фізичні
особи, які використовують працю найманих працівників (у тому
числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в
Україні); розташовані в Україні іноземні підприємства, установи,
організації (у тому числі міжнародні), філії та представництва
чи інші відокремлені підрозділи, які використовують працю
найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України;
страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право
застрахованої особи на отримання медичних послуг відповідно до
закону;
страховик – Фонд загальнообов’язкового державного
соціального медичного страхування України (далі – Фонд медичного
страхування України);
страхові внески (збори) – загальнообов’язкові платежі, які
страхувальники зобов’язані сплачувати відповідно до цього
Закону;
страхувальники – роботодавці та інші особи (юридичні та
фізичні), які відповідно до закону сплачують страхові внески на
загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;
суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування – застраховані особи, страхувальники та
страховик.
Стаття 2. Поняття і мета
загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування
1. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне
страхування є складовою частиною системи загальнообов’язкового
державного соціального страхування і формою соціального
забезпечення населення у сфері охорони здоров'я.
2. Метою загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав
громадян на отримання безоплатної медичної допомоги на засадах
соціальної рівності і доступності незалежно від віку, статі,
стану здоров’я за рахунок коштів загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування в обсягах,
визначених у програмах загальнообов’язкового державного
соціального медичного страхування.
3. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне
страхування спрямоване на:
забезпечення рівного права громадян на доступність медичної
допомоги;
отримання безоплатної медичної допомоги;
забезпечення сталого гарантованого фінансування медичної
допомоги;
підтримання стану здоров’я населення на рівні обсягів,
передбачених базовою програмою загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування (далі - базова
програма).
Стаття 3. Законодавство України у сфері
загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування
1. Законодавство України, що регулює відносини у сфері
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування, складається із Основ законодавства України про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
,
Основ законодавства України про охорону здоров’я ( 2801-12 ) (2801-12)
,
цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-
правових актів.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено
інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про
загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, то
застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Принципи загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування
Загальнообов’язкове державне соціальне медичне
страхування здійснюється за такими принципами:
Обов’язковість медичного страхування усіх осіб, зазначених у
статті 5 цього Закону;
солідарність і субсидування (умови загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування не залежать від
стану здоров'я і доходів застрахованих осіб);
забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими
особами своїх прав на безоплатну медичну допомогу;
цільове використання коштів загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування;
забезпечення достатності необхідної медичної допомоги в разі
настання страхового випадку відповідно до стандартів медичних
технологій;
обов’язковість фінансування Фондом загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування витрат, пов’язаних
з наданням медичної допомоги, в обсягах, передбачених цим
Законом;
паритетність представників держави, застрахованих осіб і
роботодавців в управлінні загальнообов’язковим державним
соціальним медичним страхуванням;
невідворотності юридичної відповідальності суб’єктів
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування, надавачів медичних послуг за правопорушення в сфері
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування.
Стаття 5. Право на одержання медичних
послуг за загальнообов’язковим державним
соціальним медичним страхуванням
Право на одержання медичних послуг, в тому числі на
забезпечення лікарськими засобами, за загальнообов’язковим
державним соціальним медичним страхуванням мають застраховані
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які
перебувають в Україні на законних підставах, якщо інше не
передбачено міжнародним договором України, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 6. Особи, які підлягають
загальнообов’язковому державному соціальному
медичному страхуванню
1. Загальнообов’язковому державному соціальному медичному
страхуванню підлягають:
1) громадяни України, іноземці та особи без громадянства,
які працюють на підприємствах, в установах, організаціях,
утворених відповідно до законодавства України, незалежно від
форми власності, виду діяльності та господарювання, в їхніх
філіях, представництвах та інших відокремлених підрозділах, в
об’єднаннях громадян, у громадян-підприємців чи у фізичних осіб,
які на договірних засадах або інших умовах відповідно до
законодавства за винагороду використовують працю найманих
працівників, у тому числі тих, хто виконує роботу на умовах
трудового договору (контракту), за договорами цивільно-правового
характеру чи на інших умовах, передбачених законодавством;
2) члени колективних чи орендних підприємств,
сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств;
3) особи, які згідно з законодавством України працюють на
іноземних підприємствах, в установах та організаціях (у тому
числі міжнародних), філіях, представництвах чи інших
відокремлених підрозділах, які провадять діяльність на території
України;
4) громадяни України та особи без громадянства, які працюють
в іноземних дипломатичних представництвах та консульських
установах, розташованих на території України;
5) особи, обрані на виборні посади до органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян,
які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній
посаді;
6) особи, які проходять професійну підготовку,
перепідготовку або підвищують кваліфікацію з відривом від
виробництва за направленням підприємств, установ чи організацій
без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії
відповідно до законодавства;
7) особи, які навчаються в інтернатурі, клінічній
ординатурі, магістратурі, аспірантурі, докторантурі за денною
(очною) формою навчання;
8) особи, зареєстровані як безробітні;
9) особи, які відповідно до законів України одержують
допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку;
10) непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за
інвалідом першої групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років,
а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком
потребує постійного стороннього догляду;
11) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -
займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від
цієї діяльності, а також особи, які провадять підприємницьку
діяльність, і члени їхніх сімей, які беруть участь у провадженні
ними підприємницької діяльності;
12) непрацюючі пенсіонери, крім осіб, зазначених у пункті 14
цієї статті;
13) непрацюючі діти віком до 18 років;
14) непрацюючі інваліди;
15) непрацюючі багатодітні матері, які мають трьох або
більше дітей віком до 18 років;
16) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
17) працівники воєнізованих формувань, утворених відповідно
до законів України, особи рядового і начальницького складу
фельд’єгерської служби центрального органу виконавчої влади в
галузі зв’язку, гірничорятувальних частин незалежно від
підпорядкованості, а також працівники спеціалізованих
воєнізованих аварійно-рятувальних служб центрального органу
виконавчої влади у сфері надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
18) особи, які навчаються у вищих або професійно-технічних
навчальних закладах за денною (очною) формою навчання.
2. Інші особи, які не увійшли до переліку осіб, визначених
частиною першою цієї статті, та перебувають в Україні на
законних підставах, можуть одержувати в Україні медичні послуги
за загальнообов’язковим державним соціальним медичним
страхуванням за договорами про добровільну участь у системі
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування, укладеними із Фондом медичного страхування України
за умови сплати страхових внесків.
3. Громадяни України, які працюють за межами території
України та не застраховані в системі соціального страхування
країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення
медичними послугами за загальнообов’язковим державним соціальним
медичним страхуванням в Україні за договорами про добровільну
участь в системі загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування, укладеними із Фондом медичного
страхування України за умови сплати страхових внесків.
4. Особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани,
військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за
контрактом Збройних Сил України, Служби Безпеки України, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань,
особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ
та Державного департаменту України з питань виконання покарань,
а також особи, які проходять строкову службу у Збройних Силах
України, Службі Безпеки України, інших утворених відповідно до
законів України військових формувань, та органах Міністерства
внутрішніх справ України, особи, які навчаються в ад’юнктурі,
отримують медичні послуги відповідно до інших законів України.
5. Порядок персоніфікованого обліку застрахованих у системі
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 7. Страхувальники за
загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням
Страхувальники за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням є:
а) роботодавці - для осіб, зазначених у пунктах 1-5, 16 та
17 частини першої статті 6 цього Закону;
б) держава через спеціально уповноважений Кабінетом
Міністрів України центральний орган виконавчої влади – для
осіб, зазначених у пунктах 6, 7, 9, 10, 13, 14 ( крім осіб, які
стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання), 15 та 18 частини першої статті 6
цього Закону;
в) особи, зазначені у пункті 11 частини першої статті 6 та у
частинах другій і третій статті 6 цього Закону;
г) відповідні фонди загальнообов’язкового державного
соціального страхування України (Пенсійний фонд України, Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України, Фонд загальнообов’язкового
державного соціального страхування України на випадок
безробітт) – для осіб, зазначених у пунктах 8, 12, та 14 (за
осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання) частини першої статті
6 цього Закону.
Стаття 8. Платники страхових внесків
1. Платниками страхових внесків на загальнообов’язкове
державне соціальне медичне страхування є страхувальники.
2. Страхувальники набувають статусу платників страхових
внесків до Фонду медичного страхування України з дня їх
реєстрації в органах виконавчої дирекції цього Фонду.
Стаття 9. Медичні послуги, що надаються за
загальнообов’язковим державним соціальним медичним
страхуванням
1. Перелік медичних послуг, що надаються особам,
застрахованим за загальнообов’язковим державним соціальним
медичним страхуванням, встановлюється окремим законом, що
приймається щорічно до прийняття закону про Державний бюджет
України та закону про визначення розміру страхових внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.
2. Зазначений перелік щонайменше повинен передбачати:
1). Медичні послуги у разі хвороби, медичні послуги,
пов’язані з індивідуальною профілактикою хвороб, травм, отруєнь
та інших розладів здоров’я, запобіганням загостренню хвороби,
переходу гострих хвороб чи інших розладів здоров’я у хронічну чи
більш важку стадію, та медичні послуги, пов’язані з плануванням
сім’ї:
а) послуги щодо надання первинної медичної допомоги (в тому
числі допомоги вдома), включаючи забезпечення за рецептом
відповідними готовими основними (життєво необхідними)
лікарськими засобами і виробами медичного призначення та
екстемпоральними лікарськими засобами, необхідними для надання
такої допомоги;
б) послуги щодо надання спеціалізованої та
високоспеціалізованої амбулаторної та стаціонарної медичної
допомоги, включаючи забезпечення за рецептом чи приписом
відповідними готовими основними (життєво необхідними)
лікарськими засобами і виробами медичного призначення та
екстемпоральними лікарськими засобами, необхідними для надання
такої допомоги;
в) послуги щодо надання невідкладної та планової лікувальної
стоматологічної допомоги, зубопротезування в обсягах та порядку,
що встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням
центрального органу виконавчої влади з охорони здоров’я;
г) послуги з медичної реабілітації (крім послуг з медичного
забезпечення та медичної реабілітації інвалідів, що фінансуються
за рахунок коштів і в порядку, визначених Законом України “Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
та
послуг у санаторіях медичної реабілітації, зазначених у пункті
11 частини сьомої цієї статті).
2). Медичні послуги у разі вагітності, пологів та їх
наслідків:
а) послуги лікаря або акушерки до, під час і після пологів,
включаючи пренатальний догляд за розвитком плоду;
б) послуги щодо надання стаціонарної медичної допомоги у
зв’язку з пологами та (за наявності медичних показань) у зв’язку
з порушенням нормального перебігу вагітності;
в) забезпечення за рецептом чи приписом відповідними
готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами і
виробами медичного призначення та екстемпоральними лікарськими
засобами, необхідними для надання допомоги, зазначеної у
підпунктах 1 та 2 цього пункту;
3). Послуги, пов’язані з видачею у встановленому
законодавством порядку відповідних медичних документів,
необхідних для:
а) вирішення питань щодо продовження лікування та медичної
реабілітації (в тому числі видача витягу з історії хвороби,
копій результатів медичних лабораторних та інструментальних
обстежень, ретгенівських знімків та копій іншої персональної
медичної документації застрахованої особи);
б) підтвердження тимчасової непрацездатності громадян у
зв’язку з хворобою або травмою, вагітністю та пологами,
вирішення питань про призначення громадянам належної у цих
випадках соціальної допомоги;
в) вирішення питань щодо продовження виховання та навчання у
закладах дошкільної, середньої та вищої освіти;
г) вирішення питань про участь вихованців дитячих дошкільних
закладів, учнів, студентів та слухачів закладів середньої та
вищої освіти у зайняттях фізичною культурою і спортом та в
організованому відпочинку.
3. Медичні послуги, зазначені у підпункті б пункту 1 частини
другої цієї статті, застрахованим особам надаються в порядку,
встановленому статтею 35 Основ законодавства України про охорону
здоров’я ( 2801-12 ) (2801-12)
.
4. Порядок та умови забезпечення застрахованих за
загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням
осіб необхідними для отримання медичних послуг, зазначених у
підпунктах а та б пунктів 1 та 2 частини другої цієї статті,
готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами,
виробами медичного призначення та екстемпоральними лікарськими
засобами визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням
встановлених законом пільг окремих категорій населення щодо
оплати вартості лікарських засобів. Видатки, необхідні для
забезпечення зазначених пільг, покриваються за рахунок коштів
Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
5. Обсяги і порядок надання послуг, зазначених у підпункті в
пункту 1 частини другої цієї статті, та перелік стоматологічних
матеріалів, що застосовуються при їх наданні, затверджуються
Кабінетом Міністрів України з урахуванням встановлених законом
пільг окремих категорій населення щодо оплати вартості
зубопротезування. Видатки, необхідні для забезпечення зазначених
пільг, покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України
та місцевих бюджетів.
6. Зміни до Переліку медичних послуг можуть вноситися
виключно законом.
7. За рахунок коштів загальнообов’язкового державного
соціального медичного страхування не надаються:
1). Послуги, пов’язані з проведенням обов’язкових медичних
оглядів категорій працівників, визначених статтею 17 Закону
України “Про охорону праці” ( 2694-12 ) (2694-12)
, що фінансуються за
рахунок роботодавців.
2). Послуги, пов’язані з проведенням обов’язкових медичних
оглядів інших окремо визначених законодавством категорій
населення, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету
України та місцевих бюджетів.
3). Послуги, пов’язані з проведенням медичних оглядів на
предмет визначення придатності до управління механічними
транспортними засобами, можливості придбання, зберігання та
носіння газової та вогнепальної зброї, з отриманням виїзної візи
та видачею відповідних медичних висновків, що здійснюються за
бажанням громадян і фінансуються за рахунок їх особистих коштів.
4). Послуги, пов’язані з проведенням медичних оглядів для
отримання виїзної візи державними службовцями, що
направляються у службові відрядження, та при виїзді
громадян на лікування за кордон при наявності відповідних
медичних документів, що фінансуються відповідно за рахунок
коштів відповідних державних органів та установ чи особистих
коштів громадян .
5). Послуги, передбачені пунктом 8 статті 87 Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, що фінансуються за рахунок коштів
Державного бюджету України.
6). Послуги, пов’язані з наданням психіатричної,
наркологічної медичної допомоги, діагностикою та лікуванням
інфекційних хвороб (в тому числі тих, що передаються статевим
шляхом та ВІЛ/СНІДу) у державних і комунальних закладах охорони
здоров’я, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету
України та місцевих бюджетів.
7). Послуги, пов’язані з наданням протитуберкульозної
допомоги, що фінансуються у порядку, встановленому статтею 15
Закону України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз”
( 2586-14 ) (2586-14)
.
8). Послуги, пов’язані з трансплантацією органів та інших
анатомічних матеріалів людині, що фінансуються в порядку,
встановленому статтею 10 Закону України “Про трансплантацію
органів та інших анатомічних матеріалів людині” ( 1007-14 ) (1007-14)
.
9). Послуги, пов’язані з проведенням судово-медичної, судово-
психіатричної, медико-соціальної та патологоанатомічної
експертизи, що фінансуються за рахунок коштів районних бюджетів,
бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і
міст обласного значення, бюджету Автономної Республіки Крим та
обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя відповідно
до Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
(крім послуг з
проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи у
цивільних справах та на запити юридичних і фізичних осіб, що
фінансуються за рахунок осіб, які є замовниками цих експертиз).
10). Послуги з надання швидкої, невідкладної, виїзної
екстреної консультативної медичної допомоги та екстреної
медичної допомоги у разі аварій і катастроф, що фінансуються за
рахунок коштів районних бюджетів та бюджетів міст
республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного
значення, а також бюджетів міст Києва та Севастополя.
11). Послуги, пов’язані з наданням санаторно-курортної
допомоги у санаторіях для хворих на туберкульоз, санаторіях для
дітей та підлітків, санаторіях медичної реабілітації, що
фінансуються за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки
Крим та обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя.
12). Послуги, пов’язані з наданням лікування в інших
санаторно-курортних і оздоровчих закладах, що фінансуються за
рахунок коштів та в порядку, визначених Законом України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
.
13). Послуги, пов’язані з наданням медичної допомоги у
госпіталях для інвалідів Великої Вітчизняної війни, що
фінансуються за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки
Крим та обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя.
14). Медичні послуги утриманцям будинків дитини, що
фінансуютьс за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки
Крим та обласних бюджетів і бюджетів міст Києва та Севастополя.
15). Послуги з імплантації та заміни штучних водіїв ритму
серця та кардіовертерів-дефібріляторів, що фінансуються
відповідно до Закону України “Про імплантацію
електрокардіостимуляторів” ( 1950-14 ) (1950-14)
.
16). Ендопротези, радіоізотопні діагностичні та терапевтичні
препарати, інсуліни, онкологічні та інші фармацевтичні
препарати, що, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів
України, підлягають закупівлі за рахунок коштів Державного
бюджету України.
17). Донорська кров та виготовлені з неї препарати,
забезпечення якими здійснюється в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України “Про
донорство крові та її компонентів” ( 239/95-ВР ) (239/95-ВР)
.
18). Профілактичні щеплення від інфекційних хвороб, включені
до календаря щеплень, та профілактичні щеплення за епідемічними
показаннями, проведення яких згідно з Законом України “Про
захист населення від інфекційних хвороб” ( 1645-14 ) (1645-14)
фінансується за рахунок коштів місцевих бюджетів.
19). Інші профілактичні щеплення від інфекційних хвороб, що
проводяться за бажанням громадян та фінансуються за рахунок їх
власних коштів.
20). Послуги щодо направлення на лікування за межі України,
що фінансуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
21). Медичні послуги особам, застрахованим за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності, передбачені пунктами 3, 4,
5, 6 та 7 частини першої статті 21 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” ( 1105-14 ) (1105-14)
, у разі настання
відповідного страхового випадку, що фінансуються за рахунок
коштів і в порядку, визначених вказаним Законом.
22). Послуги з проведення медико-санітарної освіти, що
надаються центрами здоров’я, які фінансуються за рахунок коштів
районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної
Республіки Крим і міст обласного значення, бюджету Автономної
Республіки Крим та обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та
Севастополя.
23). Інші, не зазначені у цій статті медичні послуги,
перелік та джерела фінансування яких визначаються законодавством
з урахуванням положень цієї статті.
Стаття 10. Свідоцтво про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування
1. Застрахованим особам видається свідоцтво про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є
єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного
соціального страхування, в тому числі медичного, та документом
суворої звітності. :
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування затверджується Кабінетом
Міністрів України.
2. Застраховані особи зобов’язані пред’являти свідоцтво
про загальнообов’язкове державне соціальне страхування кожного
разу під час звернення за медичною допомогою.
Стаття 11. Інформація у сфері
загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування
Інформація у сфері загальнообов’язкового державного
соціального медичного страхування використовується відповідно до
вимог, передбачених законодавством про інформацію.
Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи
чи її законного представника конфіденційну інформацію стосовно
даних про застраховану особу, отримувані нею доходи та надану їй
медичну допомогу, крім випадків, передбачених законом.
Страховики зобов’язані роз’яснювати у засобах масової
інформації права та обов’язки громадян, передбачені цим Законом.
Страховики надають застрахованим особам та страхувальникам
безоплатні консультації з питань загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування.
Стаття 12. Права та обов’язки застрахованої
особи
1. Застрахована особа має право:
своєчасно отримувати невідкладну медичну допомогу належного
обсягу та якості незалежно від місця її перебування в межах
України;
вільного вибору лікаря загальної практики для отримання
первинної медичної допомоги в порядку, встановленому законом;
на отримання спеціалізованої та високоспеціалізованої
медичної допомоги в порядку, встановленому законом.
брати участь в управлінні Фондом медичного страхування
України через своїх представників відповідно до цього Закону;
на захист своїх прав у суді;
отримувати безоплатно в Фонді медичного страхування України
консультації з питань загальнообов'язкового державного
соціального медичного страхування.
2. Особи, зазначені у пунктах 1 – 5, 16 - 17 частини першої
статті 6 цього Закону можуть отримувати медичні послуги
належного обсягу та якості за загальнообов’язковим державним
соціальним медичним страхуванням починаючи з першого дня прийому
на роботу, а також протягом місяця з дня звільнення з роботи;
3. Особи, зазначені у пунктах 6, 7, 13, 18 статті 6 цього
Закону можуть отримувати медичні послуги належного обсягу та
якості за загальнообов’язковим державним соціальним медичним
страхуванням починаючи з першого дня прийому на навчання, а
також протягом трьох місяців з дня закінчення навчання;
3. Особи, зазначені у пунктах 8, 12 та 14 статті 6 цього
Закону можуть отримувати медичні послуги належного обсягу та
якості за загальнообов’язковим державним соціальним медичним
страхуванням за весь період виплати допомоги чи пенсії у зв’язку
з настанням страхового випадку за відповідним видом соціального
страхування;
4. Особи, зазначені у частині 4 статті 6 цього Закону можуть
отримувати медичні послуги належного обсягу та якості за
загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням
з першого дня служби, а також протягом трьох місяців з дня
звільнення зі служби.
5. Застрахована особа зобов’язана:
додержуватися вимог законів України в сфері
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування;
отримати свідоцтво про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування і пред’являти його при зверненні по
медичні послуги;
дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони
здоров’я та режиму лікування;
виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.
Стаття 13. Права та обов'язки страхувальника
1. Страхувальник має право:
брати участь в управлінні загальнообов’язковим державним
соціальним медичним страхуванням відповідно до цього Закону;
захищати свої права та законні інтереси, а також права та
законні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді;
отримувати в органах управління Фонду медичного страхування
України безоплатно інформацію про порядок та умови сплати
страхових внесків та використання страхових коштів Фонду;
отримувати безоплатно в Фонді медичного страхування України
консультації з питань загальнообов’язкового державного
соціального медичного страхування.
2. Страхувальник зобов'язаний:
зареєструватися у Фонді медичного страхування України як
платник страхових внесків в порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України;
своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до
Фонду медичного страхування України;
подавати Фонду медичного страхування України відомості:
про сплату страхових внесків;
про ліквідацію (реорганізацію) підприємства, установи,
організації в десятиденний строк з дня прийняття рішення про це;
про зміну облікових реквізитів підприємства, установи,
організації, їх місцезнаходження та юридичної адреси в
десятиденний строк з дня виникнення відповідних змін;
про чисельність найманих працівників, розмір їхньої
заробітної плати за встановленою формою звітності;
про зміну відомостей про застраховану особу в десятиденний
строк з дня настання цих змін;
допускати посадових осіб Фонду медичного страхування
України, органу державного контролю, інших контролюючих органів
до перевірок правильності обчислення та сплати страхових
внесків, використання страхових коштів і надавати їм інші
необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час
перевірок;
надавати на вимогу застрахованій особі безоплатно відомості
про заробіток (дохід), розмір сплачених страхових внесків та
інші відомості, що стосуються цієї особи та подаються до Фонду
медичного страхування України;
виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.
Стаття 14. Права та обов'язки надавача
медичних послуг
1. Надавач медичних послуг має право:
самостійно використовувати кошти, одержані від Фонду
медичного страхування, на надання медичних послуг застрахованим
особам відповідно до закону;
2. Надавач медичних послуг зобов'язаний:
забезпечити своєчасне надання застрахованим особам медичних
послуг відповідно до стандартів медичних технологій в обсягах та
на умовах, передбачених законом та договором про надання
медичних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним
медичним страхуванням;
у разі неможливості надання застрахованим особам медичних
послуг залучати відповідних фахівців або направляти
застрахованих осіб для отримання медичних послуг в інші заклади
охорони здоров'я на підставі відповідних договорів;
вести облік застрахованих осіб, яким надаються медичні
послуги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним
страхуванням, обсягу наданих застрахованим особам медичних
послуг, коштів, одержаних від страховика;
вживати заходів, спрямованих на удосконалення надання
медичних послуг, підвищення їх якості;
своєчасно повідомляти застрахованих осіб про обставини, що
впливають на своєчасне і якісне надання медичних послуг;
забезпечувати конфіденційність інформації про застрахованих
осіб;
виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом та
умовами договору про надання медичних послуг за
загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням.
у випадках та порядку, встановлених законодавством, надавати
відповідну інформацію та статистичну звітність відповідним
органам управління охороною здоров’я та статистики.
3.Надавач медичних послуг несе цивільно-правову
відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам
або страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги
та якість наданих послуг.
4. Надавач медичних послуг несе відповідальність за цільове
використання страхових коштів.
Розділ ІІ
Управління загальнообов’язковим державним соціальним
медичним страхуванням
Стаття 15. Фонд медичного страхування
України
Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування
здійснює Фонд медичного страхування - некомерційна самоврядна
організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її
правлінням за погодженням з Наглядовою радою Фонду.
Фонд медичного страхування є юридичною особою, має печатку
із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням,
а також емблему, яка затверджується його правлінням.
Фонд медичного страхування набуває прав юридичної особи з
дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному
органі виконавчої влади.
Фонд медичного страхування знаходиться у місті Києві.
Стаття 16. Управління Фондом медичного
страхування України
1. Управління Фондом медичного страхування України
здійснюється на паритетній основі державою, представниками
застрахованих осіб та роботодавців.
2. Органами управління Фондом медичного страхування України
є його правління та виконавча дирекція.
Стаття 17. Правління Фонду медичного
страхування України
1. Правління Фонду медичного страхування України складається
із представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців.
2. До складу правління Фонду медичного страхування України
входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб і
роботодавців, які виконують свої обов’язки на громадських
засадах.
3. Правління Фонду медичного страхування України обирається
чи призначається строком на шість років.
4. Представники від держави призначаються та звільняються
Кабінетом Міністрів України, представники від застрахованих осіб
і роботодавців обираються (делегуються) та відкликаються
сторонами самостійно.
5. Від кожної із трьох представницьких сторін, зазначених у
частині першій цієї статті, призначається і обирається
(делегується) по 15 членів правління Фонду медичного страхування
з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів, які за тимчасової
відсутності членів правління за рішенням голови правління цього
Фонду виконують їх обов’язки.
6. Членами правління Фонду медичного страхування України не
можуть бути особи, які перебувають у трудових відносинах із
одним і тим же роботодавцем, а також представники надавачів
медичних послуг .
7. Повноваження члена правління Фонду медичного страхування
України може припинятися достроково за рішенням правління Фонду
у разі:
подання членом правління письмової заяви про припинення
повноважень за власним бажанням;
неможливості виконання ним обов’язків (у тому числі за
станом здоров’я);
смерті;
набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.
8. Повноваження члена правління Фонду медичного страхування
України може припинятися достроково за рішенням органу, який
його обрав чи призначив.
9. Строк повноважень членів правління Фонду медичного
страхування України закінчується в день першого засідання
новоутвореного складу правління.
10. Правління Фонду медичного страхування України очолює
голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два
роки почергово від представників кожної сторони. Обраним головою
вважається член правління, за якого проголосувало дві третини
загальної кількості членів правління.
11. Голова правління Фонду медичного страхування України має
двох заступників, які разом з головою представляють три сторони.
12. Голова та два його заступники обираються на закритому
засіданні правління Фонду медичного страхування України.
13. Правління Фонду медичного страхування України проводить
свої засідання згідно з затвердженим ним планом, але не рідше
одного разу на квартал. Засідання правління є правомочним, якщо
на ньому присутні не менше двох третин складу кожної
представницької сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за
нього проголосувала більшість членів правління. Рішення щодо
ухвалення Статуту Фонду та річного бюджету Фонду вважається
прийнятим, якщо за нього проголосувало дві третини загальної
кількості присутніх на засіданні членів правління Фонду.
14. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос
голови правління Фонду медичного страхування України.
15. За ініціативою голови правління Фонду медичного
страхування України або за пропозицією більшості членів однієї з
представницьких сторін правління чи на вимогу однієї третини
членів правління Фонду медичного страхування України можуть
проводитис позапланові засідання.
На вимогу Наглядової ради засідання правління Фонду
медичного страхування має бути проведено не пізніше як через 15
робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
16. Рішення правління Фонду медичного страхування України,
прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим до виконання
суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування на всій території України.
17. Рішення правління Фонду медичного страхування України
оформляються постановами, які підлягають обов’язковому
офіційному оприлюдненню.
18. Члени правління Фонду медичного страхування України
можуть брати участь у виїзних засіданнях правління або
виконувати інші завдання правління. У цьому разі Фонд медичного
страхування України відшкодовує членам правління Фонду витрати
на проїзд і проживання, а також фактично втрачений у зв’язку з
виконанням цих обов’язків заробіток за місцем роботи.
Стаття 18. Повноваження правління Фонду
медичного страхування України
1. Правління Фонду медичного страхування:
1) обирає на закритому засіданні з членів правління голову
правління Фонду медичного страхування та двох його заступників
строком на два роки. Кожна з представницьких сторін, зазначених
у частині першій статті 17 цього Закону, почергово здійснює
представництво на цих посадах;
2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції
Фонду медичного страхування та її робочих органів;
3) щороку, а також за необхідності заслуховує звіти
директора виконавчої дирекції;
4) визначає кадрову політику;
5) призначає директора виконавчої дирекції Фонду медичного
страхування та його заступників;
6) подає в установленому порядку пропозиції щодо визначення
розмірів страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне медичне страхування;
7) затверджує:
статут Фонду медичного страхування і зміни до нього;
регламент роботи правління Фонду медичного страхування;
Порядок відшкодування Фондом медичного страхування вартості
медичних послуг та лікарських засобів, наданих застрахованим
особам поза місцем їх постійного проживання;
річні бюджети Фонду медичного страхування, звіт про їх
виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву
Фонду медичного страхування;
положення про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування
та її структуру;
Типове положення про управління та відділення виконавчої
дирекції Фонду медичного страхування;
чисельність, посадові оклади працівників виконавчої дирекції
та адміністративні витрати Фонду медичного страхування (за
погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами
виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної
політики);
8) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду
медичного страхування в порядку, визначеному його Статутом;
9) створює резерв коштів для забезпечення оплати
медичної допомоги застрахованим особам та затверджує порядок їх
використання;
10) виконує інші функції, передбачені статутом Фонду
медичного страхування.
2. Члени правління Фонду медичного страхування та їх дублери
виконують свої обов'язки на громадських засадах, крім випадків,
коли вони беруть участь у виїзних засіданнях правління або
виконують інші завдання правління. У цьому разі Фонд медичного
страхування відшкодовує членам правління та їх дублерам витрати
на проїзд і проживання, а також фактично втрачений у зв’язку з
виконанням цих обов’язків заробіток за місцем роботи та внески з
нього на соціальне страхування.
Стаття 19.Виконавчі органи Фонду
медичного страхування України
1. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування є постійно
діючим виконавчим органом правління Фонду.
Виконавча дирекція підзвітна правлінню Фонду медичного
страхування, провадить свою діяльність від його імені в порядку,
визначеному його статутом та положенням про виконавчу дирекцію
Фонду медичного страхування.
Директор виконавчої дирекції входить до складу правління
Фонду медичного страхування з правом дорадчого голосу.
2. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду медичного
страхування є її управління в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та
містах обласного значення.
Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду медичного
страхування (далі - управління та відділення) є юридичними
особами, мають самостійні кошториси видатків, печатку із своїм
найменуванням.
Керівники управлінь і відділень призначаються і звільняються
директором виконавчої дирекції за погодженням з правлінням Фонду
медичного страхування.
Управління та відділення вирішують покладені на них завдання
у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади.
3. Основними функціями виконавчої дирекції Фонду медичного
страхування та її робочих органів є:
1) забезпечення фінансової стабільності та вирівнювання
фінансових можливостей територій щодо надання медичної допомоги
населенню за загальнообов’язковим державним соціальним медичним
страхуванням;
2) ведення реєстру страхувальників та платників страхових
внесків;
3) ведення обліку застрахованих осіб;
4) ведення персоніфікованого обліку надання медичних послуг
та медикаментів;
5) збирання страхових внесків, облік та здійснення контролю
за їх надходженням;
6) підготовка пропозицій щодо визначення базових розмірів
страхових внесків;
7) укладення із закладами охорони здоров’я договорів про
надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним
соціальним медичним страхуванням;
8) проведення розрахунків із закладами охорони здоров’я за
надану медичну допомогу застрахованим особам згідно з
договорами, зазначеними у пункті 6 частини третьої цієї статті;
9) контроль за якістю, достатністю та доцільністю медичної
допомоги;
10) взаємодія з іншими страховими фондами, що здійснюють
загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
11) прогнозування потреби в коштах для покриття витрат за
надану медичну допомогу за загальнообов’язковим державним
соціальним медичним страхуванням;
12) підготовка відповідних матеріалів для розгляду на
засіданнях правління та Наглядової ради Фонду медичного
страхування.
Стаття 20. Майно Фонду медичного
страхування України
1. Джерелами формування майна, яке перебуває у власності
Фонду медичного страхування України, є майно, придбане ним за
рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно,
передане йому у власність іншими власниками на умовах, що не
суперечать законодавству України.
2. Майно, що передається Фонду медичного страхування України
для здійснення страхової діяльності, використовується ним у
порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 21. Нагляд за діяльністю Фонду
медичного страхування України
1. Нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування України
щодо додержання законодавства про загальнообов’язкове державне
соціальне медичне страхування, завдань Фонду медичного
страхування України і цільового використання його коштів
здійснює Наглядова рада.
2. Члени Наглядової ради діють на громадських засадах і не
можуть бути одночасно членами правління Фонду медичного
страхування України, працівників його виконавчої дирекції та її
робочих органів.
3. До складу Наглядової ради входять по 5 представників від
держави, застрахованих осіб і роботодавців.
4. Представники від держави призначаються та звільняються
Кабінетом Міністрів України. Представники від застрахованих осіб
і роботодавців обираються (делегуються) і відкликаються
сторонами самостійно.
5. Участь держави у Наглядовій раді здійснюється
уповноваженими Кабінетом Міністрів України представниками
центральних органів виконавчої влади у сфері охорони здоров’я,
фінансів, економіки, праці та соціальної політики.
6. Строк повноважень членів Наглядової ради становить 6
років. Наглядову раду очолює голова, який обирається строком на
два роки із складу членів Наглядової ради почергово від
представників кожної сторони і не може представляти ту сторону,
від якої обрано голову правління Фонду медичного страхування
України.
Стаття 22. Повноваження Наглядової ради
Наглядова рада:
здійснює нагляд, за діяльністю Фонду медичного страхування
України;
заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду
медичного страхування України з питань виконання його завдань і
цільового використання коштів Фонду медичного страхування
України, дає відповідні рекомендації Фонду;
приймає рішення про проведення позачергових перевірок
фінансової діяльності Фонду медичного страхування України або
окремих напрямків його роботи, діяльності робочих органів
виконавчо? дирекції Фонду медичного страхування України;
одержує необхідну інформацію про роботу Фонду медичного
страхування України;
у разі потреби вимагає скликання засідання правління Фонду
медичного страхування України;
відповідно до законодавства порушує питання про
відповідальність посадових осіб Фонду медичного страхування
України у разі виявлення порушень законодавства про
загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;
щорічно інформує Кабінет Міністрів України про свою
діяльність та протягом місяця після ухвалення, подає щорічний
звіт Фонду медичного страхування;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Стаття 23. Порядок діяльності Наглядової
ради
1. Порядок діяльності Наглядової ради визначається
регламентом, який затверджується на першому засіданні Наглядової
ради Фонду медичного страхування України.
2. Наглядова рада Фонду медичного страхування України
проводить свої засідання відповідно до плану, але не рідше
одного разу на півріччя. Позачергові засідання у разі
необхідності скликаються головою Наглядової ради, а також на
вимогу однієї третини її членів або за рішенням правління Фонду
медичного страхування України.
3. Засідання Наглядової ради є правомочним за наявності не
менше двох третин її складу і не менше половини кожної із
представницьких сторін. Рішення приймається більшістю голосів
від загальної кількості членів Наглядової ради. У разі рівності
голосів вирішальним є голос голови Наглядової ради.
4. У засіданні Наглядової ради з правом дорадчого голосу
можуть брати участь голова правління та директор виконавчої
дирекції Фонду медичного страхування України або їх заступники.
5. Члени Наглядової ради можуть брати участь у засіданнях
правління Фонду медичного страхування України з правом дорадчого
голосу. Наглядова рада провадить свою діяльність на принципах
рівноправності сторін та їх відповідальності за прийняті нею
рішення.
6. Оформлення матеріалів засідання Наглядової ради та
ведення її документації здійснюється виконавчою дирекцією Фонду
медичного страхування України.
7. Положення про Наглядову раду Фонду медичного страхування
України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Державний нагляд у сфері
загальнообов'язкового державного соціального
медичного страхування
1. Державний нагляд за діяльністю Фонду медичного
страхування здійснюють центральні органи виконавчої влади у
сфері праці та соціальної політики, охорони здоров’я, фінансів,
а також уповноважені місцеві органи виконавчої влади в сфері
охорони здоров'я і фінансів Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій (далі - органи державного нагляду). Спрямовує
та координує роботу зазначених органів з цих питань Кабінет
Міністрів України.
Кабінет Міністрів України затверджує Порядок здійснення
державного нагляду у сфері загальнообов’язкового державного
соціального медичного страхування.
Метою нагляду є контроль за дотриманням страхувальниками та
Фондом медичного страхування законодавства про
загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.
2. Якщо Фондом медичного страхування прийнято рішення з
порушенням законодавства про загальнообов’язкове державне
соціальне медичне страхування або страхувальник не виконує вимог
цього законодавства, органи державного нагляду, зазначені у
частині першій цієї статті, вказують на допущені порушення та
встановлюють строк для їх усунення. Якщо протягом встановленого
строку порушення не було усунуто, органи державного нагляду
скасовують незаконне рішення з наступним відшкодуванням збитків
за рахунок Фонду медичного страхування або страхувальника.
Невиконання цієї вимоги тягне за собою встановлену
законодавством відповідальність посадових осіб Фонду
медичного страхування або страхувальника.
У двотижневий строк Фонд медичного страхування або
страхувальник може оскаржити рішення органів державного нагляду
в суді.
3. Органи державного нагляду можуть у разі потреби вимагати
скликання засідання правління Фонду медичного страхування. Якщо
цю вимогу не буде виконано, органи державного нагляду можуть
самі скликати та провести засідання правління.
У разі невиконання обов’язків членами правління Фонду
медичного страхування, органи, уповноважені здійснювати
державний нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування,
можуть ставити питання перед відповідними представницькими
сторонами щодо позбавлення повноважень їхніх представників .
Страхувальники та Фонд медичного страхування зобов’язані
подавати органам державного нагляду або їх уповноваженим усі
документи і довідки, необхідні для виконання ними функцій
контролю у сфері загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування.
Розділ III
ДЖЕРЕЛА коштІВ загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування, порядок їх надходження та використання
Стаття 25. Джерела формування коштів
загальнообов'язкового державного соціального
медичного страхування, порядок їх надходження та
використання
1. Джерелами формування коштів загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування є:
суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне медичне страхування, що сплачуються страхувальниками
на умовах та в порядку, передбачених цим Законом;
асигнування з Державного бюджету України та місцевих
бюджетів;
суми штрафів, накладених за порушення норм цього Закону;
суми благодійних та добровільних внесків підприємств,
установ, організацій та фізичних осіб;
прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду
медичного страхування України, у тому числі резерву страхових
коштів цього Фонду на депозитному рахунку;
інші надходження, не заборонені законодавством.
2. Кошти Фонду медичного страхування України не включаються
до складу Державного бюджету України, інших бюджетів та фондів і
не підлягають вилученню та використовуються виключно за своїм
цільовим призначенням. Зазначені кошти зараховуються на єдиний
централізований рахунок Фонду медичного страхування України та
зберігаються в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів
України для обслуговування коштів Державного бюджету України,
або в спеціалізованому банку, який обслуговує фонди з окремих
видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
3. У разі невикористання коштів загальнообов’язкового
державного соціального медичного страхування в поточному році
вони не підлягають вилученню і використовуються в наступному
фінансовому році.
4. Кошти Фонду медичного страхування України спрямовуються
на:
фінансування медичних послуг за загальнообов’язковим
державним соціальним медичним страхуванням, які надаються
застрахованим особам відповідно до цього Закону;
формування резерву коштів Фонду медичного страхування
України;
витрати, пов’язані з виконанням повноважень, покладених на
виконавчі органи Фонду медичного страхування України, граничний
розмір яких затверджується правлінням Фонду медичного
страхування України за погодженням з центральним органом
виконавчої влади в сфері фінансів.
5. Тимчасово вільні кошти Фонду медичного страхування
України, у тому числі його резерву, за рішенням правління Фонду
перераховуються на депозитний рахунок.
6. Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі
резерву коштів Фонду медичного страхування України на
депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а
умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів
визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду
за погодженням з правлінням Фонду.
Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду
медичного страхування України, у тому числі його резерву, на
депозитному рахунку, використовується тільки для оплати медичних
послуг застрахованим особам, передбачених статтею 9 цього
Закону.
Стаття 26. Резерв коштів Фонду медичного
страхування України
1. Резерв коштів Фонду медичного страхування України
утворюється з метою забезпечення фінансової стабільності Фонду
та своєчасного і повного фінансування витрат на надання медичної
допомоги застрахованим особам в порядку, визначеному цим
Законом. Резерв коштів Фонду медичного страхування України
формується за рахунок страхових внесків у сумі, яка щорічно
встановлюється законом про розмір страхових внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.
Формування резерву коштів проводиться рівними частками в перші
два роки роботи Фонду медичного страхування України.
2. Резерв коштів Фонду медичного страхування України
використовується виключно на цілі, передбачені цим Законом, в
порядку, визначеному правлінням Фонду.
3. Резерв коштів Фонду медичного страхування України
зараховується на рахунок Фонду медичного страхування України та
зберігається в уповноваженому банку, визначеному відповідно до
частини другої статті 25 цього Закону.
Стаття 27. Бюджет, бухгалтерський облік та
звітність Фонду медичного страхування України
1. Бюджет Фонду медичного страхування України - основний
фінансовий документ, що визначає доходи та видатки страхових
коштів на надання медичних послуг застрахованим особам за
загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням,
на адміністративні витрати, пов’язані з виконанням повноважень,
покладених на виконавчі органи Фонду медичного страхування
України, формування резерву Фонду медичного страхування України.
2. Порядок розгляду, затвердження та виконання бюджету Фонду
медичного страхування України визначається правлінням Фонду.
3. Фонд медичного страхування України щорічно складає звіт
про результати своєї діяльності, подає його уповноваженим
центральним органам виконавчої влади в сфері охорони здоров’я та
фінансів і доводить до відома страхувальників, застрахованих
осіб через засоби масової інформації.
Стаття 28. Визначення розміру страхових
внесків
1. Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне медичне страхування щорічно встановлюється Верховною
Радою України і повинен забезпечувати:
покриття витрат Фонду медичного страхування України,
пов’язаних з наданням застрахованим особам медичних послуг
належного обсягу та якості;
формування резерву коштів Фонду медичного страхування
України;
покриття витрат Фонду медичного страхування України на
утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду
та її робочих органів, розвиток їхньої матеріально-технічної
бази.
2. Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне медичне страхування встановлюється у відсотках:
1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату
праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають
обкладенню прибутковим податком з громадян;
2) для осіб, зазначених у пункті 11 статті 6 цього Закону, -
до сум сукупного оподатковуваного доходу (прибутку);
3) для осіб, зазначених у пунктах 6 – 10, 12 – 15, 18
частини першої статті 6 цього Закону, - до середнього розміру
одержуваних соціальних виплат, розрахованих з урахуванням
законодавчо визначеної величини забезпечення прожиткового
мінімуму для відповідних соціально-демографічних груп.
3. Для осіб, які добровільно залучились до
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування страхові внески встановлюються в абсолютній величині
у сумі, обумовленій договором про добровільну участь у
загальнообов’язковому державному соціальному медичному
страхуванні, але не менше ніж сума страхових виплат із середньої
заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної
економіки.
4. Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне медичне страхування встановлюється щорічно до
прийняття закону про Державний бюджет України з урахуванням
положення статті 27 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
.
5. Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне
медичне страхування нараховуються в межах граничної суми
заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 29. Порядок обчислення та сплати
страхових внесків
1. Страхові внески обчислюються і сплачуються у грошовій
одиниці України - гривні, в тому числі з доходу, що виплачується
в натуральній формі.
2. Обчислення та сплата страхових внесків з сум, виражених в
іноземній валюті, здійснюється у національній валюті України
після перерахування зазначених сум у національну валюту України
за курсом Національного банку України на день обчислення
страхових внесків.
3. Перерахування страхових внесків здійснюються шляхом
безготівкових розрахунків страхувальниками-роботодавцями один
раз на місяць у день, встановлений для одержання в установах
банку коштів на оплату праці за відповідний період.
4. У разі нарахування страхових внесків на заробітну плату
(дохід), яка виплачується у натуральній формі, ця заробітна
плата (дохід) оцінюється за вільними ринковими цінами на момент
виплати, але не нижче собівартості отриманої продукції.
5. Платники страхових внесків за застрахованих осіб,
зазначених у пунктах 1-5, 16, 17 частини першої статті 6 цього
Закону, сплачують страхові внески один раз на місяць в строк,
встановлений для отримання заробітної плати за місяць, що минув.
6. Особи, зазначені у пункті 11 частини першої статті 6
цього Закону, сплачують страхові внески у строки, що
визначаються для цієї категорії працюючих законодавством про
прибутковий податок з фізичних осіб.
7. Застраховані особи, зазначені у частинах другій та третій
статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески у строки,
визначені страховиком.
8. Платники страхових внесків за застрахованих осіб,
зазначених у пунктах 6-10, 12-15 та 18 частини першої статті 6
цього Закону, сплачують страхові внески щомісяця, в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
9. У разі нестачі у роботодавця коштів на виплату заробітної
плати та сплату страхових внесків на загальнообов’язкове
державне соціальне медичне страхування у повному обсязі,
нарахування таких внесків на заробітну плату і перерахування їх
до Фонду медичного страхування України провадиться у
пропорційних сумах.
10. У разі несвоєчасного перерахування банківськими
установами страхових внесків до Фонду медичного страхування
України одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати
ці банківські установи сплачують до Фонду суму несплачених
страхових внесків за рахунок власних коштів.
11. У разі здійснення (отримання) виплат у натуральній формі
страхувальник зобов’язаний сплатити страхові внески не пізніше
ніж через три дні після здійснення (отримання) таких виплат.
12. Страхувальники – суб’єкти підприємницької діяльності
відносять витрати на сплату страхових внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування на
валові витрати.
13. Страхувальники - бюджетні організації сплачують страхові
внески на загальнообов’язкове державне соціальне медичне
страхування за рахунок асигнувань, передбачених кошторисом
видатків на їх утримання.
14. Страхувальники - відповідні фонди загальнообов’язкового
державного соціального страхування України сплачують страхові
внески на загальнообов’язкове державне соціальне медичне
страхуванн за рахунок страхових внесків за окремими видами
соціального страхування.
15. Страхувальники - органи державної виконавчої влади
сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне
соціальне медичне страхування за рахунок коштів Державного
бюджету України або за рахунок віднесених до місцевих бюджетів у
встановленому законом порядку окремих загальнодержавних
податків.
17. У разі ліквідації або реорганізації юридичної особи
роботодавець зобов’язаний провести повний розрахунок щодо сплати
страхових внесків до Фонду медичного страхування України на день
ліквідації або реорганізації та звернутися за місцем його
реєстрації як платника страхових внесків для зняття з обліку.
18. Підприємства, установи, організації сплачують страхові
внески шляхом безготівкових розрахунків, а страхувальники -
фізичні особи - шляхом безготівкових або готівкових розрахунків
через банківські установи.
19. Платники страхових внесків подають установам банків або
відділенням зв’язку платіжні доручення на перерахування
страхових внесків до Фонду медичного страхування України
одночасно з поданням документів на видачу коштів на оплату
праці. Без подання зазначених платіжних доручень кошти на оплату
праці не виплачуються.
20. Для страхувальників днем сплати страхових внесків
вважається:
у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій
формі з банківського рахунку платника страхових внесків на
банківський рахунок Фонду медичного страхування України - день
списання установою банку суми страхових внесків з банківського
рахунку платника страхових внесків, незалежно від часу її
зарахування на банківський рахунок Фонду медичного страхування
України;
у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення
коштів у банківську установу або відділення зв’язку для
перерахування на рахунок Фонду медичного страхування України.
Стаття 30. Порядок визначення вартості
надання медичних послуг за загальнообов'язковим
державним соціальним медичним страхуванням
1. Вартість медичних послуг, що надаються застрахованим
особам за загальнообов’язковим державним соціальним медичним
страхуванням, визначається надавачами цих послуг згідно з
відповідним положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів
України за поданням центральних органів виконавчої влади в сфері
економіки та охорони здоров’я.
2. Покриття витрат надавачам медичних послуг за рахунок
Фонду медичного страхування України здійснюється шляхом
часткового авансування з наступним дорозрахунком відповідно до
договорів про надання медичних послуг за загальнообов’язковим
державним соціальним медичним страхуванням.
3. Розмір авансу визначається договором про надання медичних
послуг за загальнообов’язковим державним соціальним медичним
страхуванням.
4. Вартість медикаментів, що використовуються при
стаціонарному лікуванні та наданні невідкладної медичної
допомоги враховується у складі вартості медичних послуг.
Вартість медикаментів, які надаються на пільгових умовах
окремим категоріям громадян відшкодовується за рахунок
Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Стаття 31. Договір про надання медичних послуг
за загальнообов’язковим державним соціальним
медичним страхуванням
1. Медичні послуги за загальнообов’язковим державним
соціальним медичним страхуванням надаються на підставі договору
про надання медичних послуг за загальнообов’язковим державним
соціальним медичним страхуванням (далі - Договір про надання
медичних послуг за медичним страхуванням).
2. Договір про надання медичних послуг за медичним
страхуванням укладається між Фондом медичного страхування
України (робочим органом виконавчої дирекції Фонду медичного
страхування України) та надавачем медичних послуг, який в
порядку, встановленому законодавством, пройшов акредитацію та
одержав ліцензію, на надання медичних послуг за
загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням.
3. У Договорі про надання медичних послуг за медичним
страхуванням зазначається:
1) повна назва, місцезнаходження (юридична адреса) та інші
реквізити договірних сторін;
2) предмет договору;
3) максимальна чисельність осіб, яким може бути надані
медичні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним
медичним страхуванням належного обсягу та якості у строк дії
договору;
4) перелік видів медичних послуг, що можуть надаватися
надавачем медичних послуг;
5) розмір страхових сум за надання конкретних видів медичних
послуг;
6) порядок проведення розрахунків за надані медичні послуги;
7) порядок здійснення страховиком контролю за обсягом та
якістю наданих медичних послуг;
8) строк дії договору;
9) умови виконання, зміни та припинення дії договору;
10) відповідальність сторін;
11) інші обов’язкові умови, передбачені Типовим договором
про надання медичних послуг за медичним страхуванням та інші
умови, визначені сторонами, які не можуть суперечити цьому
Закону.
4. Договір про добровільну участь у системі
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування укладається між Фондом медичного страхування України
та особою, зазначеною частинами 2 та 3 статті 6 цього Закону.
Для укладення договору про добровільну участь у системі
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування до відділення Фонду медичного страхування за місцем
проживання подається відповідна заява за формою, встановленою
правлінням Фонду медичного страхування та документи за
затвердженим ним переліком.
Відділенням Фонду медичного страхування в термін не пізніше
ніж 10 календарних днів з дня отримання заяви, з особою,
яка подала заяву про добровільну участь у системі
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування укладається договір про добровільну участь у системі
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування (далі - договір про добровільну участь).
Договір про добровільну участь повинен містити:
а) відомості про особу, яка приймає участь у системі
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхуванн;
б) термін дії договору;
в) розмір та порядок сплати страхових внесків;
г) умови набуття застрахованою особою права на медичні
послуги відповідно до цього Закону;
д) умови розірвання договору;
е) права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за
невиконання або неналежне виконання умов договору;
є) інші умови за згодою сторін або передбачені типовим
договором про добровільну участь, що не суперечать цьому Закону.
Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його
підписання.
4. Форми Типового договору про надання медичних послуг за
медичним страхуванням та добровільну участь у системі
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування, порядок та умови його укладення визначаються
Кабінетом Міністрів України.
5. У разі повторних порушень умов Договору про надання
медичних послуг за медичним страхуванням чи надання неточних
відомостей, передбачених Договором, Фонд може відмовити в
укладанні договору на новий термін.
6. Відмова в укладенні договору про надання медичних послуг
за медичним страхуванням може бути оскаржена до суду.
Розділ IV
Відповідальність суб’єктів загальнообов’язкового державного
соціального медичного страхування та надавачів медичних послуг
Стаття 32. Відповідальність Фонду медичного страхування
України за порушення законодавства у сфері
загальнообов’язкового державного соціального
медичного страхування
Фонд медичного страхування України¬ його виконавчі органи
їх посадові та службові особи за порушення цього Закону¬ інших
нормативноправових актів у сфері загальнообов'язкового
державного соціального медичного страхування несуть
відповідальність згідно з законом®
Стаття іі® Відповідальність застрахованої особи
Застрахована особа несе відповідальність за невиконання
своїх обовТязків щодо загальнообовТязкового державного
соціального медичного страхування відповідно до закону®
Стаття іґ® Відповідальність страхувальника
±® Страхувальник несе відповідальність за ухилення від
реєстрації як платника страхових внесків¬ за несвоєчасність
сплати та неповну сплату страхових внесків®
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків
страхувальником¬ у тому числі через ухилення від реєстрації як
платника страхових внесків¬ або неповної їх сплати страхувальник
сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових
внесків Ёнедоїмк詬 штраф та пеню®
За порушення строку реєстрації страхувальника як платника
страхових внесків або несвоєчасність сплати страхових внесків на
нього накладається штраф у розмірі µ° відсотків суми належних до
сплати страхових внесків за весь період¬ який минув з дня¬ коли
страхувальник повинен був зареєструватися®
За неповну сплату страхових внесків на страхувальника
накладається штраф у розмірі прихованої Ёзаниженої© суми
заробітної плати¬ на яку відповідно до цього Закону
нараховуються страхові внески¬ а в разі повторного порушення у
трикратному розмірі зазначеної суми®
За порушення порядку витрачання страхових коштів
накладається штраф у розмірі µ° відсотків належної до сплати
суми страхових внесків®
Пеня обчислюється виходячи з ±І° відсотків облікової ставки
Національного банку України¬ що діяла на момент сплати¬
нарахованої на повну суму недоїмки Ёбез урахування штрафів© за
весь її строк®
І® Не сплачені в строк страхові внески¬ пеня і штраф
стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному
порядку® Строк давності в разі стягнення страхових внесків¬ пені
та фінансових санкцій¬ передбачених цією статтею¬ не
застосовується®
і® Суми коштів¬ безпідставно стягнені із страхувальника¬
підлягають поверненню у триденний строк з дня винесення рішення
про безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням
судових витрат®
ґ® Право застосовування фінансових санкцій¬ передбачених
цією статтею¬ мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його
відділень¬ їх заступники®
Стаття іµ® Відповідальність надавача медичних послуг
Надавач медичних послуг¬ його посадові та службові особи за
порушення цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері
загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування несуть відповідальність згідно з законом.
Стаття 36. Вирішення спорів
Спори, що виникають у зв’язку з реалізацією чи застосуванням
положень цього Закону, вирішуються судом у встановленому законом
порядку.
Розділ V.
Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 01.01.2010 року.
2. До приведення законів України та інших нормативно-
правових актів у відповідність з цим Законом вони застосовуються
у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня
опублікування цього Закону:
внести до Верховної Ради України пропозиції щодо розміру
страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
медичне страхування;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування центральними органами
виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать
цьому Закону.
4. Кабінету Міністрів України, Раді Міністрів Автономної
Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській
міським, районним державним адміністраціям у місячний термін
після набрання чинності цим Законом вирішити питання про надання
Фонду медичного страхування України та його органам відповідних
службових приміщень, транспорту та інших матеріально-технічних
ресурсів для забезпечення їх діяльності.
5. Внести зміни до таких законодавчих актів:
1) в проекті Закону України „Про загальнообов’язкове
державне соціальне медичне страхування” (Відомості Верховної
Ради України, 1993 р., №4, ст.. 19):
а) частину першу статті 3 доповнити абзацами такого змісту:
"медична послуга – послуга, що надається надавачами медичних
послуг з використанням професійних знань, навичок відповідно до
вимог відповідних державних соціальних стандартів у сфері
охорони здоров’я, спрямована на виявлення хвороб, збереження,
зміцнення та відновлення здоров’я людини, і є елементом медичної
(лікувально-профілактичної) допомоги;
медична (лікувально-профілактична) допомога – медична
послуга чи комплекс медичних послуг, що надаються надавачами
медичних послуг з використанням професійних знань, навичок вимог
відповідних державних соціальних стандартів, спрямовані на
забезпечення профілактики захворювань, травм, отруєнь,
обстеження стану здоров’я людини, діагностики, лікування,
догляду і реабілітації у зв’язку із захворюваннями, іншими
розладами здоров’я, вагітністю та пологами;
невідкладна медична допомога - комплекс медичних послуг, що
надаються з використанням професійних знань, навичок відповідно
до вимог державних соціальних стандартів в сфері охорони
здоров’я у випадках гострих порушень фізичного чи психічного
здоров’я з метою усунення загрози життю хворого чи здоров’ю
оточуючих;
медичне втручання – дії, що виконуються медичними
працівниками і включають профілактичні, діагностичні, лікувальні
процедури, призначення лікарських засобів, консультування,
реабілітацію тощо;
надавачі медичних послуг – заклади охорони здоров’я та
медичні працівники – суб’єкти господарської діяльності, які
мають ліцензію на надання медичних послуг;
медичні працівники – особи, які у встановленому
законодавством порядку отримали медичну освіту та кваліфікацію,
що дають їм право на зайняття медичною практикою (включаючи
профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію) за
відповідною медичною спеціальністю;
пацієнт – будь-яка особа, яка звернулась за наданням послуг
до закладу охорони здоров’я чи медичного працівника, незалежно
від стану здоров’я цієї особи.
б) пункт "в " статті 7 викласти в такій редакції:
"в) подання безоплатно всім громадянам гарантованого обсягу
безоплатної медичної (лікувально-профілактичної) допомоги,
видатки на фінансування якого покриваються за рахунок коштів
Державного бюджету України, місцевих бюджетів та коштів фондів
соціального страхування відповідно до державних соціальних
нормативів в сфері охорони здоров’я";
в) у частині третій статті 13 слова "і регіонального"
виключити;
г) частину шосту статті 14 викласти в такій редакції:
"Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування реалізують
державну політику охорони здоров’я в межах своїх повноважень,
встановлених законом";
д) у статті 15:
у частині першій слова "Кабінетом Міністрів України"
замінити словами "Президентом України";
у частині другій слова "відділ охорони здоров’я Ради
Міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевої
державної адміністрації" замінити словами "Міністерство охорони
здоров’я Автономної Республіки Крим та відповідні органи
місцевих державних адміністрацій";
е) статтю 18 викласти в такій редакції:
"Стаття 18. Фінансування охорони здоров’я
Фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок коштів
Державного бюджету України, місцевих бюджетів, фондів
соціального страхування, благодійних фондів, добровільного
медичного страхування, особистих коштів громадян та інших
незаборонених законодавством джерел в порядку, встановленому
законом.
Обсяги бюджетного асигнування визначаються на підставі
встановлених згідно з законом державних соціальних нормативів у
сфері охорони здоров’я з розрахунку на одного жителя.
Надавачі медичних послуг мають право брати участь у
визначенні вартості медичних послуг, що надаються ними,
відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів
України, та використовувати для забезпечення своєї діяльності
кошти добровільно, передані підприємствами, установами,
організаціями і окремими громадянами.
Кошти, не використані надавачами медичних послуг, не
вилучаються , і відповідне зменшення фінансування на наступний
період не проводиться.
Відомчі та інші заклади охорони здоров’я, що обслуговують
лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або
іншою, не пов’язаною із станом здоров’я людини ознакою,
фінансуються як правило за рахунок підприємств, установ та
організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова
підтримка таких закладів за рахунок Державного бюджету України
або місцевих бюджетів, якщо працівники відповідного відомства,
підприємства, установи і організації становлять значну частину
населення даної місцевості";
є) у частині четвертій статті 30 слова "Органи місцевої
державної адміністрації та регіонального і місцевого
самоврядування" замінити словами "Місцеві державні адміністрації
та органи місцевого самоврядування";
ж) назву розділу V викласти в такій редакції:
"Розділ V. Медична (лікувально-профілактична) допомога";
з) у статті 33:
назву статті викласти в такій редакції:
"Стаття 33. Забезпечення медичною (лікувально-
профілактичною) допомогою";
у тексті статті слова "лікувально-профілактична допомога" у
відповідних відмінках замінити словами "медична (лікувально-
профілактична) допомога" у відповідних відмінках;
и) у статті 35:
назву викласти в такій редакції:
"Стаття 35. Види медичної (лікувально-профілактичної)
допомоги";
у тексті статті слова "лікувально-профілактична допомога" у
відповідних відмінках замінити словами "медична (лікувально-
профілактична) допомога" у відповідних відмінках;
доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:
"Планова спеціалізована та висококваліфікована медична
(лікувально-профілактична) допомога надаються за умови наявності
у пацієнта відповідних медичних показань за направленням,
виданим лікарем, який надає пацієнту первинну медичну
(лікувально-профілактичну) допомогу, за винятком випадків
надання медичної (лікувально-профілактичної) допомоги у
невідкладних та екстремальних ситуаціях";
і) у тексті Основ слова "Республіка Крим" у відповідних
відмінках замінити словами "Автономна Республіка Крим" у
відповідних відмінках;
2) пункт 2 частини першої статті 25 Основ законодавства
України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23,
ст. 121) викласти в такій редакції:
" 2) медичне страхування:
діагностика;
амбулаторне лікування;
стаціонарне лікування;
надання необхідних для амбулаторного та стаціонарного
лікування готових та екстемпоральних лікарських засобів і
виробів медичного призначення;
профілактичні послуги;
послуги з медичної реабілітації;
інші послуги в порядку та за переліком, встановленим
відповідним законом.
Обсяг медичних послуг, що надаються за загальнообов’язковим
державним соціальним медичним страхуванням, встановлюється
спеціальним Законом".