Ст. 1270 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Разом з тим, якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший за 3 місяці, він продовжується до 3 місяців.
У ст. 67 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1272 ЦК, якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про її прийняття до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину.
Але якщо інших спадкоємців немає або не отримано згоди інших спадкоємців, то доведеться звертатися до суду. Згідно з ч.3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Слід враховувати, що додатковий строк визначається лише у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Серед них: перебування спадкоємця у тривалому відрядженні, тривала хвороба тощо.
Якщо за рішенням суду буде встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, спадкоємець повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.
Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування спадщини і подарунків провадиться в однаковому порядку і за однаковими ставками. Оподаткування спадщини регулюється ст. 13, а подарунків — ст.14 Закону, до яких Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування спадщини» № 3378 від 19.01.2006 р. внесено зміни, що набувають чинності з 1 січня 2007 року.
Починаючи з 1 січня 2007 року при одержанні свідоцтв про право на спадщину або нотаріальному посвідченні договорів дарування спадкоємцями (обдарованими), що є членами сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування здійснюється за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини (подарунку) — тобто взагалі не оподатковується. До членів сім'ї першого ступеня споріднення відносяться, зокрема, подружжя, їхні діти та батьки.
При отриманні спадщини (подарунку) спадкоємцями (обдарованими), що не є членами сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування провадиться за ставкою податку у розмірі 5% до будь-якого об'єкта спадщини (подарунку). При одержанні спадщини (подарунку) від іноземця (нерезидента) застосовуватиметься ставка оподаткування у розмірі 15%. При отриманні спадщини (подарунку) у вигляді нерухомого та рухомого майна, коштів інвалідом І групи, дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, застосовується нульова ставка оподаткування до вартості такої власності.
Особи, які одержать у 2007 році спадщину чи подарунок, зобов'язані будуть до 1 квітня 2008 року подати до податкового органу за місцем своєї податкової адреси річну податкову декларацію та сплатити податок з такого доходу.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 14/2008