Відповідно до рішення суду на наше підприємство було покладено зобов'язаня здійснити демонтажні роботи. Проте так склалося, що вчасно рішення виконати не вдалось, і стягувач разом з виконавчою службою здійснили виконання рішення суду самостійно. Зараз стягувач вимагає від нас відшкодування понесених ним витрат на виконання рішення суду, і в обґрунтування своїх витрат надає договори на виконання робіт, а також зазначає, що обов'язок з підготовки та організації виконання рішення суду на нього було покладено державним виконавцем. Суми, зазначені в цих договорах, є надзвичайно завищеними і, очевидно, фіктивними. Чи правомірно було залучено таких виконавців робіт для виконання рішення суду?
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі — Закон).
Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження (ч. 1 ст. 45 Закону).
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір (ч.1 ст.46 Закону).
Так, відповідно до п. 4.15.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мін'юсту від 15.12.1999 р. за № 74/5 (далі — Інструкція), до витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій.
Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35 до Інструкції), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.
Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3 до Інструкції).
Витрати на проведення виконавчих дій покриваються за рахунок коштів, що надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Контроль та облік витрат на виконання покладаються на начальника відповідного органу державної виконавчої служби.
Тобто відбір безпосередніх виконавців робіт, а не осіб, які їх шукатимуть і укладатимуть з ними договори, покладено на державну виконавчу службу. При складанні акта державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний вписати особисто суми, витрачені на проведення виконавчих дій, а також додати до акта копії документів, що підтверджують здійснені витрати.
Стягувачеві лише дозволено відповідно до п. 4.18.1 Інструкції з метою забезпечення провадження виконавчих дій за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено законом.
При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві протягом десяти днів з дня проведення розподілу стягнутої з боржника суми, якщо інше не передбачено законом.
Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом внесення готівки до бухгалтерії відповідного органу державної виконавчої служби, державному виконавцю (з обов'язковим наступним зарахуванням цих сум до депозитного рахунку в обох випадках) або шляхом перерахування цих коштів безпосередньо на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.
Будь-який інший порядок участі стягувача у матеріальному забезпеченні виконання рішення' суду законодавством не передбачено. Таким чином, дії як державного виконавця, так і стягувача не відповідають вимогам законодавства.
Сторінку підготувала Ірина ДИБА
Юридичний вісник України №15 (12-18 квітня 2008 року)