Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність

Заслухавши і обговоривши повідомлення голів Донецького і Запорізького обласних судів та доповідь судді Верховного Суду України, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України в основному забезпечують правильне застосування законодавства у справах про втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Разом з тим у роботі судів є й недоліки. Деякі суди недооцінюють запобіжне значення закону, який передбачає кримінальну відповідальність за такі діяння, не завжди належним чином реагують на факти невстановлення органами попереднього слідства ролі дорослих у спільному з неповнолітнім злочині і не застосовують при цьому закон про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність. Не завжди з достатньою повнотою досліджуються докази винності дорослих осіб у втягненні неповнолітніх у вчинення злочину, пияцтво, азартні ігри, у схилянні їх до вживання наркотичних речовин і до вчинення інших антигромадських дій.

Вироки не в усіх випадках достатньо мотивуються. Не по кожній справі додержуються вимоги закону про індивідуалізацію відповідальності і покарання, а також не повною мірою виконуються вимоги статей 23, 23-2 КПК (1001-05) по виявленню і усуненню причин та умов, що сприяли втягненню неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Касаційні та наглядні інстанції по окремих справах не виявляють належної вимогливості до судів щодо правильного й обгрунтованого застосування закону і не завжди усувають виявлені недоліки.

З метою усунення недоліків і вжиття дійових заходів до неухильного виконання вимог закону Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на те, що послідовне і неухильне застосування закону, який встановлює сувору відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, своєчасний і якісний розгляд таких справ та призначення винним покарання відповідно до вчиненого і з урахуванням даних про особу, є важливим засобом запобігання злочинності серед неповнолітніх.

2. При розгляді справ щодо неповнолітніх суди повинні ретельно досліджувати не тільки обставини пред'явленого їм обвинувачення, а й питання про те, чи не були вони втягнуті у злочини дорослими особами, оскільки це має важливе значення для індивідуалізації покарання неповнолітньому, виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Якщо буде встановлено, що органи попереднього слідства не вжили усіх передбачених законом заходів до виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які втягнули неповнолітніх у вчинення злочину, суд має повернути справу на додаткове розслідування.

3. Роз'яснити судам, що кримінальну відповідальність за ст.208 КК (2002-05) несуть тільки особи, які на момент вчинення злочину досягли вісімнадцятирічного віку, при здійсненні ними умисних дій, спрямованих на втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу зазначену в законі антигромадську діяльність.

При цьому особа підлягає кримінальній відповідальності за ст.208 КК як тоді, коли вона знала про неповнолітній вік втягуваного, так і тоді, коли за обставинами справи вона могла й повинна була це передбачити. Вирішуючи зазначені питання, суди повинні ураховувати не тільки показання самого обвинуваченого, але й ретельно перевіряти їх відповідність конкретним обставинам справи.

4. За змістом ст.208 КК втягнення неповнолітнього у вчинення злочину передбачає певні дії дорослої особи, пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього, вчинені з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах.

Суди повинні мати на увазі, що втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, дача порад про місце й способи вчинення або про приховання слідів злочину, розпиття спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшити схилення його до вчинення злочину та ін.).

У тих випадках, коли втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність супроводжувалось заподіянням тілесних ушкоджень, мордуванням, погрозою вчинити вбивство й іншими діями, що утворюють самостійний склад злочину, відповідальність повинна наставати за сукупністю вчинених злочинів.

5. Під втягненням у заняття азартними іграми або жебрацтвом слід розуміти умисне схилення неповнолітнього до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності або їх випрошування у сторонніх осіб.

Якщо втягнення неповнолітнього у заняття азартними іграми або жебрацтвом було способом одержання дорослою особою нетрудових доходів, її дії повинні кваліфікуватися за ст.208 КК і за ознакою використання неповнолітнього з метою паразитичного існування.

6. У разі одиночного випадку доведення дорослим неповнолітнього до стану сп'яніння, суд повинен згідно з ст.7 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 20 травня 1985 р. "Про заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму, викоріненню самогоноваріння" вирішувати питання про притягнення такої дорослої особи відповідно до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

7. Злочин, передбачений ст.208 КК (2002-05) , вважається закінченим з моменту здійснення винним дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу антигромадську діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або інші правопорушення, зазначені у законі.

8. Суди повинні мати на увазі, що для наявності складу злочину, передбаченого ст.208 або статтями 208-1, 208-2, ч.2 ст.229-5 КК, не має значення ступінь сп'яніння, а також той факт, що неповнолітній раніше вживав спиртні напої, наркотичні речовини чи немедичне вживання лікарських та інших засобів, які не є наркотичними і які викликають одурманювання.

9. Під схиленням неповнолітнього до вживання наркотичних речовин, відповідальність за яке настає за ч.2 ст.229-5 КК, необхідно розуміти умисні дії дорослої особи, спрямовані на те, щоб збудити у неповнолітнього бажання вживати наркотики. Відповідальність за вказані дії настає незалежно від вживання неповнолітнім наркотичних речовин.

10. При призначенні покарання винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 208, 208-1, 208-2 і ч.2 ст.229-5 КК (2002-05) , суди повинні суворо додержувати вимог ст.39 КК (2001-05) і при цьому враховувати форми і способи втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, ступінь негативного впливу на правильне виховання, нормальний розвиток і здоров'я неповнолітнього, а також шкідливі наслідки, які настали.

З метою підвищення запобіжного значення кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність рекомендувати судам при призначенні міри покарання дорослій особі за сукупністю злочинів ширше застосовувати принцип повного чи часткового складання призначених покарань у межах, встановлених статтею закону, яка передбачає більш суворе покарання.

11. При розгляді справ про втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність суди повинні згідно зі статтями 23, 23-2 КПК (1001-05) виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, а також причини незайнятості суспільно корисною працею як дорослих, так і неповнолітніх, обставини придбання, вживання неповнолітніми спиртних напоїв, наркотичних засобів, лікарських та інших речовин, що викликають одурманювання. При виявленні таких фактів суд повинен реагувати у передбаченому законом порядку.

12. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій забезпечити належний судовий нагляд за правильним застосуванням законодавства у справах цієї категорії, регулярно аналізувати судову практику і своєчасно вживати заходів до усунення помилок і недоліків в діяльності судів.