Проект
поданий народними депутатами України
Володимиром Бондаренком (№275)
Тарасом Чорноволом (№003)
Володимиром Стретовичем (№356)
Геннадієм Москалем (№372)
Іваном Вернидубовим (№138)
ЗАКОН УКРАЇНИ
“Про надання послуг, які сприяють виїзду фізичних осіб за кордон
з території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном”
(“Про недержавні еміграційні послуги”)
Цей Закон визначає загальні вимоги та порядок діяльності
суб’єктів, які сприяють виїзду фізичних осіб за кордон з
території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
недержавні еміграційні послуги (далі за текстом – еміграційні
послуги) – недержавна діяльність юридичних та фізичних осіб, яка
сприяє виїзду за кордон фізичних осіб з території України або їх
тимчасовому перебуванню за кордоном;
суб’єкти еміграційних послуг – визначені цим Законом юридичні
особи та фізичні особи-підприємці, які сприяють виїзду за кордон
фізичних осіб з території України або їх тимчасовому перебуванню
за кордоном;
потенційні тимчасові емігранти - громадяни України, іноземці
та особи без громадянства, які з метою тимчасового виїзду за
кордон з території України звертались за відповідною інформацією
або послугами до будь-яких посередників або суб’єктів еміграційних
послуг.
Стаття 2. Предмет регулювання та сфера застосування Закону
1. Будь-яка діяльність суб’єктів, яка сприяє виїзду за
кордон фізичних осіб з території України або їх тимчасовому
перебуванню за кордоном вважається наданням еміграційних
послуг таким фізичним особам, якщо інше не встановлено цим та
іншими законами України.
2. Цей Закон поширюється на діяльність суб’єктів, які надають
еміграційні послуги в межах будь-якої з наступних видів
діяльності:
1) туроператорської, туристичної, спортивної, наукової,
культурної, релігійної, профспілкової, політичної або громадської
діяльності;
2) агентських послуг, які сприяють виїзду фізичних осіб за
кордон;
3) організації поїздок на навчання, стажування або лікування;
4) діяльності посередників з працевлаштування на роботу за
кордоном або шлюбних агентств;
5) юридичних, консультативних або інформаційних послуг
фізичним особам, які виїжджають за кордон з території України;
6) інших видів діяльності, що сприяють тимчасовому виїзду
фізичних осіб за кордон з території України.
3. Цей Закон не поширюється на діяльність:
1) органів державної влади та органів місцевого
самоврядування в частині виконання ними своїх повноважень;
2) транспортних компаній та їх представництв і філій, у межах
надання своїм клієнтам транспортних послуг;
3) суб’єктів підприємницької діяльності та інших юридичних
осіб, яка не пов’язана з поїздками фізичних осіб за кордон з
території України;
4) суб’єктів підприємницької діяльності та інших юридичних
осіб, яка пов’язана з організацією відряджень за кордон їх штатних
працівників в службових справах.
4. Цей Закон поширює свою дію на всіх осіб, які надають
еміграційні послуги, якщо інше не встановлено цим та іншими
законами України.
5. Цей Закон поширюється, також, на фізичних осіб –
потенційних тимчасових емігрантів.
6. Цей Закон не поширюється на таких осіб:
1) на посадових і службових осіб органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, що виїжджають за кордон України
у службових справах;
2) штатних працівників суб’єктів підприємницької діяльності
та інших юридичних осіб, які виїжджають за кордон у службових
справах;
3) на фізичних осіб, що виїжджають з території України
самостійно, без посередників та звернень до суб’єктів еміграційних
послуг.
Стаття 3. Загальні вимоги та обмеження діяльності суб’єктів
недержавних еміграційних послуг
1. Суб’єктами еміграційних послуг можуть бути юридичні
особи, представництва іноземних компаній та фізичні
особи-підприємці, які зареєстровані в Україні згідно з цим та
іншими Законами України та діють в порядку та в межах
встановлених цим Законом.
2. Вид діяльності, який пов’язаний з наданням еміграційних
послуг повинен зазначатись в Довідці суб’єкта еміграційних послуг
з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
3. Вид діяльності, що пов’язаний з наданням еміграційних
послуг, для здійснення якого відповідно до законодавства потрібно
отримати ліцензію, може здійснюватись юридичною особою або
фізичною особою-підприємцем лише після отримання нею відповідної
ліцензії.
4. Юридична особа, яка надає еміграційні послуги в сфері
туроператорської, туристичної, спортивної, культурної, медичної,
навчальної, юридичної та громадської діяльності, а також
діяльності шлюбних агентств та посередників з працевлаштування на
роботу за кордоном, повинна мати не менше 3-х осіб в штаті на
постійній роботі, у посадових обов’язках яких передбачено
виконання повноважень, пов’язаних з наданням еміграційних послуг.
5. Керівник юридичної особи, директор підприємства або
керівник їх структурного підрозділу, у посадових обов’язках якого
передбачено виконання роботи, пов’язаної з наданням еміграційних
послуг, повинен мати фаховий рівень, який відповідає виду цих
послуг.
6. Фізична особа - підприємець, яка надає еміграційні
послуги, повинна відповідати таким вимогам:
1) мати фаховий рівень, який відповідає виду еміграційних
послуг;
2) мати печатку суб’єкта підприємницької діяльності;
3) укласти контракти не менше ніж з двома працівниками про
постійну роботу, пов’язану з наданням еміграційних послуг.
7. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства
мають право приймати участь у наданні еміграційних послуг
дотримуючись вимог цього Закону та лише як працівники
зареєстрованих в Україні суб’єктів еміграційних послуг.
8. Іноземні компанії, представництва яких не зареєстровані в
Україні, не мають право надавати на території України еміграційні
послуги.
9. Працівники іноземних компаній мають право приймати участь
у наданні еміграційних послуг на території України лише після
відповідної реєстрації представництва такої компанії в Україні, та
в порядку, встановленому цим Законом.
10. Туристичні оператори та туристичні агенти, а також
посередники з працевлаштування на роботу за кордоном можуть
надавати еміграційні послуги лише як суб’єкти підприємницької
діяльності.
11. Політична партія, або благодійна, релігійна,
профспілкова, громадська чи інша неприбуткова організація не може
отримувати прибутки від надання еміграційних послуг.
12. Наукова, навчальна, медична, спортивна або правозахисна
організація та шлюбні агентства не мають права надавати жителям
України платні еміграційні послуги, якщо ці організації не
зареєстровані на території України, як суб’єкти підприємницької
діяльності.
13. Якщо еміграційні послуги надаються спільно декількома
суб’єктами еміграційних послуг, то між ними має бути укладено
договір із зазначенням відповідальності кожного із суб’єктів за
обсяг та якість надання еміграційних послуг.
Стаття 4. Загальні права та обов’язки суб’єктів еміграційних
послуг та їх посадових осіб
1. Зареєстровані в Україні суб’єкти еміграційних послуг та
їх посадові особи мають право:
1) розміщувати інформацію про свої послуги в засобах масової
інформації та іншим способом в порядку, передбаченому відповідним
законодавством України та цим Законом;
2) надавати потенційним тимчасовим емігрантам інформаційні та
консультаційні послуги в порядку, передбаченому цим Законом;
3) проводити з потенційними тимчасовими емігрантами конкурси,
перегляди та співбесіди в порядку, передбаченому цим Законом;
4) залучати працівників іноземних компаній до проведення
зустрічей з потенційними тимчасовими емігрантами в порядку,
передбаченому цим Законом;
5) в межах своїх реєстраційних документів організовувати
навчання та підготовку персоналу, окрім обмежень, передбачених
законами України;
6) укладати контракти в сфері еміграційних послуг потенційним
тимчасовим емігрантам;
7) укладати контракти з іноземними компаніями про співпрацю
в сфері еміграційних послуг.
2. Суб’єкти еміграційних послуг та їх посадові особи
зобов’язані:
1) у визначених законодавством випадках укладати з своїми
іноземними компаніями договори про відповідну співпрацю;
2) надавати потенційним тимчасовим емігрантам лише достовірну
та повну інформацію в порядку, встановленому цим Законом;
3) повідомляти потенційному тимчасовому емігранту про
інформацію, пов’язану з закордонною поїздкою, якою суб’єкт
еміграційних послуг не володіє;
4) до виїзду потенційного тимчасового емігранта з України
укласти з ним контракт в сфері відповідних еміграційних послуг
згідно з вимогами, передбаченими цим Законом;
5) видавати потенційному тимчасовому емігранту у разі виїзду
за кордон супроводжуючий лист із зазначенням мети виїзду, повної
назви суб’єкта еміграційних послуг, його адреси та видів
діяльності, контактних телефонів, засвідчений підписом
відповідальної особи та печаткою;
6) вести облік своїх клієнтів, які перебувають за кордоном
згідно з контрактами в сфері відповідних еміграційних послуг;
7) підтримувати зв’язок із своїми клієнтами, які перебувають
за кордоном згідно з контрактами в сфері відповідних еміграційних
послуг.
3. Працівник будь-якої компанії під час співбесіди з
потенційним тимчасовим емігрантом зобов’язаний інформувати його
про свою посаду та ім’я, назву та вид діяльності своєї компанії,
а також країну та місце реєстрації компанії.
4. Під час зустрічі на території України з потенційним
тимчасовим емігрантом іноземець повинен інформувати, також, про
своє громадянство.
5. Співбесіда під час особистої зустрічі з потенційним
тимчасовим емігрантом повинна, за можливістю, проводитись в
приміщенні, яке зареєстровано, як юридична або фактична адреса
суб’єкта еміграційних послуг.
6. Ніхто не має права на території України займатись пошуком
потенційних тимчасових емігрантів для такого виду діяльності за
кордоном, який заборонено здійснювати на території України.
7. Суб’єкт еміграційних послуг зобов’язаний невідкладно
проінформувати правоохоронні органи України у випадку отримання
ним інформації про такі події:
1) пошук на території України потенційних тимчасових
емігрантів для такого виду діяльності за кордоном, який заборонено
здійснювати на території України;
2) затримання громадянина України правоохоронними органами
іноземної країни перебування;
3) обмеження прав громадянина України за кордоном з
порушенням законодавства країни перебування.
Стаття 5. Вимоги до громадянина України, іноземця та особи
без громадянства - працівника суб’єкта еміграційних послуг
1. Фізична особа має право приймати участь у наданні
еміграційних послуг на території України лише як працівник
суб’єкта еміграційних послуг.
2. Робота фізичної особи у суб’єкта еміграційних послуг має
бути оформлена трудовим або цивільно-правовим договором.
3. Працівник суб’єкта еміграційних послуг повинен мати
документ, який засвідчує його повноваження здійснювати діяльність
від імені суб’єкта еміграційних послуг.
4. Документом, який засвідчує повноваження працівника
суб’єкта еміграційних послуг може бути відповідне посвідчення
або довіреність та паспорт.
5. Посвідчення або довіреність працівника суб’єкта
еміграційних послуг має містити наступну інформацію:
1) назву суб’єкта еміграційних послуг;
2) прізвище, ім’я та по-батькові пред’явника документу;
3) фотографію пред’явника документу, якщо пред'являється
посвідчення;
4) зазначення посади пред’явника документу;
5) зразок підпису пред’явника документу, якщо він має право
підписувати документи від імені суб’єкта еміграційних послуг;
6) термін дії документу;
7) підпис та печатку керівника суб’єкта еміграційних послуг.
6. Під час проведення конкурсів, переглядів та співбесід з
потенційним емігрантом працівник суб’єкта еміграційних послуг
зобов’язаний:
1) представлятися потенційному емігранту;
2) пред’являти своє посвідчення або довіреність;
3) за можливістю залишати візитну картку.
7. Фактична діяльність іноземця або особи без громадянства
на території України з метою надання еміграційних послуг має
відповідати категорії та типу його візи та офіційно задекларованій
меті перебування в Україні.
8. Вимоги до працівників суб’єктів медичних еміграційних
послуг визначається законодавством України в сфері охорони
здоров’я.
Стаття 6. Вимоги до діяльності іноземних компаній, які не
мають зареєстрованого представництва на території України, а також
їх представників
1. Зареєстровані за кордоном компанії будь-якої
організаційно-правової форми не мають права самостійно надавати
фізичним особам на території України еміграційні послуги, якщо
їх представництва не зареєстровані в Україні.
2. Представники іноземних компаній, представництва яких не
зареєстровані в Україні, можуть бути присутніми під час проведення
суб’єктами еміграційних послуг конкурсів, переглядів та співбесід
з потенційними тимчасовими емігрантами, якщо одночасно виконані
такі вимоги:
1) співробітництво іноземної компанії із зареєстрованим в
Україні суб’єктом еміграційних послуг оформлено відповідним
договором;
2) представники іноземних компаній заздалегідь надали
суб’єкту еміграційних послуг копії реєстраційних документів
своєї компанії та довіреність із зазначенням своїх повноважень;
3) фактичний вид діяльності представника іноземної компанії –
іноземця на території України відповідає категорії та типу його
візи, якщо вона передбачена для громадянина відповідної країни, а
також задекларованій меті перебування в Україні.
Стаття 7. Поняття та види юридичних еміграційних послуг
1. Юридичними еміграційними послугами вважаються ті юридичні
послуги, які сприяють тимчасовому виїзду фізичних осіб за кордон з
території України або їх тимчасовому перебуванню за кордоном,
зокрема:
1) юридичне консультування;
2) юридичне інформування;
3) юридична експертиза документів;
4) розробка договорів та інших документів у будь-яких галузях
права;
5) представництво інтересів осіб в суді та інших органах
влади;
6) юридичне супроводженням закордонних поїздок;
7) надання правових гарантій безпеки потенційному тимчасовому
емігранту;
8) інша професійна діяльність юристів, яка не заборонена
законодавством України.
2. Положення цього Закону не поширюються на професійну
діяльність юристів, яка пов’язана з виконанням владних функцій.
Стаття 8. Вимоги до суб’єктів юридичних еміграційних послуг,
та їх посадових осіб
1. Суб’єктами юридичних еміграційних послуг можуть бути
суб’єкти еміграційних послуг, які мають одним з перших трьох
основних зареєстрованих видів діяльності зазначену у будь-яких
словосполученнях та відмінках – юридичну, адвокатську або правову
діяльність та відповідають іншим вимогам, передбаченим цим
Законом.
2. Керівниками суб’єктів юридичних еміграційних послуг або
керівниками їх відповідних структурних підрозділів не можуть
бути особи, які не мають повної вищої юридичної освіти, отриманої
або акредитованої в Україні.
3. Фізична особа - підприємець не має права надавати юридичні
еміграційні послуги іншим особам, якщо він не має вищої юридичної
освіти, отриманої або акредитованої в Україні.
4. Посадова особа суб’єкта еміграційних послуг не має права
підписувати контракти з фізичними особами про надання,
забезпечення чи організацію юридичних еміграційних послуг, якщо ця
посадова особа не має вищої юридичної освіти, отриманої або
акредитованої в Україні.
Стаття 9. Вимоги щодо документального оформлення поїздок за
кордон
1. Суб’єкт еміграційних послуг в порядку, передбаченому цим
Законом, зобов'язаний укласти з потенційним тимчасовим емігрантом
контракт у сфері надання відповідних еміграційних послуг (далі за
текстом – “контракт про еміграційні послуги”).
2. Контракт про еміграційні послуги укладається керівником
суб’єкта еміграційних послуг або уповноваженим на такі дії
керівником структурного підрозділу суб’єкта еміграційних послуг.
3. Назва контракту має відповідати конкретному виду
еміграційних послуг, який надається.
4. Контракт про еміграційні послуги укладається у кількох
екземплярах, один з яких повинен залишитись у потенційного
тимчасового емігранта.
5. Контракт про еміграційні послуги має містити:
1) інформацію про суб’єкта еміграційних послуг, а саме -
найменування юридичної особи, або прізвище, ім’я та по-батькові
фізичної особи - підприємця, яка надає такі послуги, а також їх
адресу, ідентифікаційний код, номер телефону;
2) вид послуги, яку надає юридична особа або фізична особа -
підприємець потенційному тимчасовому емігранту;
3) інформацію про назву, місце та дату державної реєстрації
суб'єкта еміграційних послуг;
4) інформацію про вид діяльності суб’єкта еміграційних
послуг, який внесено у Довідку суб’єкта еміграційних послуг з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
5) вид ліцензійної діяльності, серію, номер і дату видачі
ліцензії, межі її дії та орган ліцензування, якщо відповідний вид
еміграційної діяльності за законодавством України підлягає
ліцензуванню;
6) прізвище, ім’я та по-батькові потенційного емігранта, його
громадянство, дані паспорта, місце реєстрації особи, телефони;
7) мету виїзду потенційного емігранта за кордон;
8) інформацію про закордонного партнера суб’єкта еміграційних
послуг в обсязі, необхідному для забезпечення надання еміграційних
послуг;
9) інформацію про плановану адресу перебування потенційного
емігранта за кордоном, якщо вона відома;
10) права та обов’язки сторін контракту;
11) фінансову відповідальність сторін контракту, якщо сторони
домовились її передбачити;
12) підписи сторін контракту та печатку юридичної особи або
фізичної особи - підприємця;
13) строк дії контракту;
14) інші умови, визначені сторонами.
6. Контракт між потенційним тимчасовим емігрантом та
суб’єктом еміграційних послуг має бути укладено незалежно від
того, чи укладено потенційним тимчасовим емігрантом контракт, що
стосується поїздки за кордон з відповідною іноземною компанією.
7. До підписання з потенційним тимчасовим емігрантом
контракту про еміграційні послуги суб’єкт еміграційних послуг не
має права:
1) розголошувати контактну інформацію приймаючої сторони за
кордоном;
2) пропонувати потенційному тимчасовому емігранту для
підписання договір з іноземною компанією, пов’язаний із поїздкою
потенційного тимчасового емігранта за кордон;
3) сприяти потенційному тимчасовому емігранту в отриманні
закордонної візи, якщо така передбачена;
4) допомагати потенційному тимчасовому емігранту з
оформленням білетів для поїздки за кордон.
8. Контракти з потенційними емігрантами мають реєструватися
в Книзі реєстрації контрактів суб’єкта еміграційних послуг.
Сторінки Книги реєстрації контрактів нумеруються,
прошиваються та завіряються підписом керівника та печаткою
суб’єкта еміграційних послуг.
9. Якщо у потенційного тимчасового емігранта укладено
контракт із суб’єктом еміграційних послуг, він зобов’язаний
пред’явити його під час виїзду з України у випадку відповідних
вимог посадових осіб прикордонної служби України.
Стаття 10. Підстави укладання та вимоги до оформлення
договору суб’єкта еміграційних послуг з іноземним партнером
1. У випадках, передбачених законодавством України, суб’єкт
еміграційних послуг повинен укласти договір про співробітництво з
іноземним партнером щодо надання відповідних еміграційних послуг
за кордоном.
2. Договір про співробітництво з іноземним партнером щодо
надання відповідних еміграційних послуг має укладатися з тим
іноземним партнером, який згідно з своїм видом діяльності та
організаційними можливостями може сприяти забезпеченню законних
прав потенційних тимчасових емігрантів за кордоном.
3. Укладання договору з відповідним іноземним партнером є
обов’язковим, якщо суб’єкт еміграційних послуг займається:
1) організацією туристичних поїздок за кордон;
2) організацією стажування та навчання за кордоном;
3) організацією надання медичних послуг за кордоном;
4) посередництвом в працевлаштуванні на роботу за кордоном.
Стаття 11. Особливості та порядок надання консультаційних та
інформаційних еміграційних послуг
1. Суб’єкт еміграційних послуг зобов’язаний надавати
потенційним емігрантам інформаційні та консультаційні послуги,
пов’язані з його видом діяльності.
2. Посадові особи суб’єкта еміграційних послуг, які надають
інформаційні та консультаційні послуги повинні мати відповідну
освіту.
3. Консультаційні та інформаційні послуги потенційному
тимчасовому емігранту, які пов’язані з його поїздкою за кордон
можуть надаватися усно та письмово.
4. Консультаційні та інформаційні послуги можуть надаватися
усно щодо:
1) мети та країни поїздки;
2) переліку та терміну підготовки документів;
3) вимог законодавства України та іноземної країни
перебування;
4) кваліфікаційних вимог до тимчасового емігранта;
5) порядку проходження конкурсного відбору;
6) обов’язкових та можливих витрат потенційного емігранта;
7) рівня та порядку виплати заробітної плати – для поїздок
за кордон на роботу.
5. Консультаційні та інформаційні послуги надаються письмово
потенційному емігранту шляхом запису відповідних даних в
положеннях контракту з ним або в інших документах, які
підписує потенційний емігрант.
6. Суб’єкт еміграційних послуг лише у письмовій формі може
надавати потенційному емігранту контактну інформацію щодо
закордонних партнерів.
7. Контактною інформацією щодо закордонного партнера
вважається:
1) поштові та електронні адреси або адреси веб-сайтів
компаній, прізвища посадових осіб чи працівників, номери їх
телефонів;
2) адреси та номери телефонів можливого місця роботи або
перебування емігранта за кордоном.
Стаття 12. Особливості та порядок надання агентських
послуг, які надаються суб’єктам еміграційних послуг
1. Агентські послуги суб’єктам еміграційних послуг (далі за
текстом - агентські еміграційні послуги) надаються в порядку,
передбаченому Господарським Кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
з
врахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
2. Агентські еміграційні послуги можуть надаватися лише
суб’єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим в Україні.
3. Вимоги, встановлені частинами 3 – 7 статті 5 цього Закону
до працівника суб’єкта еміграційних послуг, поширюються на агента,
який надає агентські еміграційні послуги.
4. Агент не має права надавати агентські еміграційні послуги
особам, які не є суб’єктами еміграційних послуг.
Стаття 13. Контроль за діяльністю суб’єктів еміграційних
послуг
1. Контроль за діяльністю суб’єктів еміграційних послуг
здійснюють органи державної влади в межах своїх повноважень.
Стаття 14. Відповідальність за порушення законодавства у
сфері надання еміграційних послуг
1. Особи, винні у порушенні законодавства у сфері надання
еміграційних послуг несуть відповідальність згідно з законом.
2. Порушенням законодавства в сфері надання еміграційних
послуг є діяння:
1) надання еміграційних послуг без відповідної реєстрації на
території України;
2) видавання себе за посадову особу суб’єкта еміграційних
послуг або за діяльність від імені суб’єкта еміграційних послуг
без оформлення з останнім відповідних трудових або договірних
відносин.
3. Порушенням законодавства в сфері надання еміграційних
послуг посадовими особами суб’єкта еміграційних послуг є діяння:
1) надання потенційному емігранту еміграційних послуг без
укладання з ним в порядку, передбаченому цим Законом,
відповідного контракту про еміграційні послуги;
2) надання завідомо недостовірної письмової інформації
потенційному емігранту у зв’язку з його поїздкою за кордон;
3) здійснення такого виду діяльності суб’єкта еміграційних
послуг, який не внесено у Довідку суб’єкта еміграційних послуг з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Стаття 15. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через 10 днів з дня його
офіційного опублікування.
2. Кабінету міністрів України привести свої нормативні акти
у відповідності з цим Законом.
ЗМІСТ ЗАКОНУ
Стаття 1. Визначення термінів 1
Стаття 2. Предмет регулювання та сфера застосування Закону 1
Стаття 3. Загальні вимоги та обмеження діяльності суб’єктів
недержавних еміграційних послуг 2
Стаття 4. Загальні права та обов’язки суб’єктів еміграційних
послуг та їх посадових осіб 4
Стаття 5. Вимоги до громадянина України, іноземця та особи без
громадянства - працівника суб’єкта еміграційних послуг 4
Стаття 6. Вимоги до діяльності іноземних компаній, які не мають
зареєстрованого представництва на території України, а також їх
представників 4
Стаття 7. Поняття та види юридичних еміграційних послуг 4
Стаття 8. Вимоги до суб’єктів юридичних еміграційних послуг, та
їх посадових осіб 4
Стаття 9. Вимоги щодо документального оформлення поїздок за
кордон 4
Стаття 10. Підстави укладання та вимоги до оформлення договору
суб’єкта еміграційних послуг з іноземним партнером 4
Стаття 11. Особливості та порядок надання консультаційних та
інформаційних еміграційних послуг 4
Стаття 12. Особливості та порядок надання агентських послуг, які
надаються суб’єктам еміграційних послуг 4
Стаття 13. Контроль за діяльністю суб’єктів еміграційних послуг 4
Стаття 14. Відповідальність за порушення законодавства у сфері
надання еміграційних послуг 4
Стаття 15. Прикінцеві положення 4