КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ

                     І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



                             Л И С Т



 N 06-10/309 від 11.05.98

     м.Київ



 vd980511 vn06-10/309





                 Про окремі питання застосування

                    податкового законодавства





     1. Чи  підлягають  регулюванню  згідно  з  нормами пункту 5.9

статті 5 названого Закону валові витрати,  у зв'язку  з  приростом

(зменшенням)  балансової  вартості  малоцінних  і швидкозношуваних

предметів та пально-мастильних матеріалів?

     Відповідно до  норм  пункту  5.9 статті 5 Закону України "Про

оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (далі  -  Закон)

платник  податку  веде облік приросту (убутку) балансової вартості

покупних товарів (крім активів,  що підлягають амортизації, цінних

паперів   та  деривативів),  матеріалів,  сировини,  комплектуючих

виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві

та  залишках  готової  продукції.  У  разі коли балансова вартість

таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує  їх  балансову

вартість   на   початок   того   ж   звітного   кварталу,  різниця

вираховується з суми валових  витрат  платника  податку  у  такому

звітному кварталі.

     У випадку,  коли  вартість  таких запасів на початок звітного

кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу,

різниця  додається  до  складу  валових  витрат платника податку у

такому звітному періоді.

     Виходячи з  викладеного,  регулюванню згідно з нормами пункту

5.9  статті  5  названого  Закону  підлягає  приріст   (зменшення)

балансової  вартості  матеріальних  активів  платника податку,  що

використовуються  в  господарській  діяльності   такого   платника

податку.

     Враховуючи, що  малоцінні  і  швидкозношувані   предмети   та

пально-мастильні  матеріали  є матеріальними активами,  підлягають

регулюванню валові витрати,  у зв'язку  з  приростом  (зменшенням)

балансової  вартості  малоцінних  і  швидкозношуваних предметів на

складах   та   пально-мастильних   матеріалів   на   складах,    у

незавершеному  виробництві  та залишках готової продукції згідно з

нормами пункту 5.9 статті 5 названого Закону.



     2. Чи підлягають  амортизації  витрати  платника  податку  на

проведення  ним  ремонту  або інших поліпшень безоплатно отриманих

основних фондів?

     У разі якщо платник податку безоплатно отримує основні  фонди

і проводить їх поліпшення, то відповідно до підпункту 8.1.2 статті

8 Закону (абзац четвертий) такий платник податку може  здійснювати

амортизацію    витрат    на   проведення   всіх   видів   ремонту,

реконструкції,  модернізації  та  інших  видів  поліпшення   таких

основних фондів.



     3. Чи  відносяться  витрати платника податку на оплату праці,

пов'язані з експлуатацією легкових  автомобілів,  до  складу  його

валових витрат?

     Згідно з нормами підпункту 5.4.10  статті  5  Закону  витрати

платника  податку  на  оплату  праці,  пов'язані  з  експлуатацією

легкових  автомобілів,  відносяться  до  складу   валових   витрат

звітного періоду такого платника податку.



     4. Де    має    здійснюватись    нарахування   амортизаційних

відрахувань  по  основних  фондах,  які  знаходяться  на   балансі

підприємства,  але  розташовані за місцезнаходженням філій,  що не

мають  статусу  юридичної  особи,   та   використовуються   у   їх

господарській діяльності?

     За умови  прийняття  рішення  щодо   сплати   консолідованого

податку  та  оформлення  його  у  встановленому  порядку,  платник

податку на прибуток відповідно до норм підпункту  2.1.3  статті  2

Закону  суму  податку  на  прибуток  філій  за відповідний звітний

(податковий) період визначає розрахункова,  виходячи із  загальної

суми нарахованого податку,  розподіленого пропорційно питомій вазі

суми  валових  витрат   філій   та   амортизаційних   відрахувань,

нарахованих  по  основних  фондах  такого  платника  податку,  які

розташовані за місцезнаходженням філії,  у загальній сумі  валових

витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

     Якщо підприємством,  що  має  філії,  відділення   або   інші

відокремлені  підрозділи,  які  не  мають статусу юридичної особи,

розташовані  на  території  іншої,  ніж  такий  платник   податку,

територіальної    громади   не   здійснено   перехід   на   сплату

консолідованого податку на  прибуток,  нарахування  амортизаційних

відрахувань    по    основних    фондах,    які   розташовані   за

місцезнаходженням його філій, здійснюється таким платником податку

відповідно до норм статті 8 Закону у встановленому порядку.



     5. Чи  застосовується  норма  пункту 18.3 статті 18 названого

Закону  до  оприлюднення  Кабінетом  Міністрів  України   переліку

офшорних зон?

     Нормами пункту 18.3 статті 18 Закону передбачено,  що у  разі

укладення  договорів,  які  передбачають здійснення оплати товарів

(робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних

зонах  чи  при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або

через їх банківські рахунки,  незалежно від того  чи  здійснюється

така  оплата  (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через

інших резидентів або нерезидентів,  витрати платників  податку  на

оплату  вартості  таких  товарів  (робіт,  послуг)  включаються до

складу їх валових витрат у сумі,  що становить  85  відсотків  від

оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг). Встановлено також,

що перелік офшорних  зон  має  щорічно  оприлюднюватися  Кабінетом

Міністрів України.

     Виходячи з викладеного,  названа норма Закону до оприлюднення

Кабінетом   Міністрів  України  переліку  офшорних  зон,  не  може

застосовуватися.



     6. Нормами  яких  Законів   України   слід   керуватися   при

застосуванні  фінансових  санкцій  за приховання або заниження сум

податку на прибуток?

     Згідно з нормою пункту 20.4 (абзац перший) статті 20 Закону у

разі приховання або заниження  сум  податку  на  прибуток  платник

податку  сплачує  суму  донарахованого податковим органом податку,

штрафу у розмірі 30  відсотків  від  суми  донарахованого  податку

(недоїмки), та пені, обчисленої виходячи з 120 відсотків облікової

ставки Національного банку України,  що діяла  на  момент  сплати,

нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь

її строк.

     Нормою пункту  22.2  статті 22 встановлено,  що Закон України

"Про внесення змін до Закону України "Про  оподаткування  прибутку

підприємств"  (  283/97-ВР  ) застосовується під час розрахунків з

бюджетом починаючи з доходів і витрат,  які отримані і проведені з

1 липня 1997 року.

     Законом  України  "Про  державну податкову службу в  Україні"

( 509-12  )  (пункт 7 статті 11) встановлено,  що штрафні санкції,

передбачені названим Законом України,  застосовуються у  випадках,

якщо  інше  не  визначено  законом,  який  запроваджує відповідний

податок, інший платіж.

     Таким чином,    у   разі   виявлення   порушень   податкового

законодавства щодо сплати  податку  на  прибуток  за  результатами

перевірок за звітний (податковий) період, що починається з 1 липня

1997 року,  застосовуються штрафи,  у розмірах, визначених нормами

пункту 20.4 статті 20 Закону.

     Крім того, з набранням чинності Законом України від 5 березня

1998  року  N  199/98-ВР  "Про  внесення зміни до статті 11 Закону

України  "Про  систему   оподаткування"   фінансові   санкції   за

наслідками  документальних перевірок та ревізій,  які здійснюються

органами   державної   податкової   служби   України   та   іншими

уповноваженими  державними  органами,  застосовуються  у розмірах,

передбачених законодавчими  актами,  чинними  на  день  завершення

таких перевірок або ревізій.

     Тобто, у разі виявлення  порушень  податкового  законодавства

щодо сплати зокрема податку на прибуток за результатами перевірок,

які  охоплюють  минулі  податкові  періоди,  але  здійснені  після

набрання чинності вищевказаним Законом України,  фінансові санкції

за приховання або заниження сум податку на прибуток застосовуються

у розмірі 30 відсотків від суми донарахованого податку (недоїмки).



     7. Який порядок визначення неприбутковою організацією податку

на прибуток у разі,  коли доходи такої неприбуткової  організації,

отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених

відповідними підпунктами 7.11.2-7.11.7 статті 7 Закону,  на кінець

першого   кварталу  наступного  за  звітним  року  перевищують  25

відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого

звітного (податкового) року? (бажано навести числовий приклад)

     Нормами підпункту 7.11.9 статті 7 Закону  встановлено,  що  у

разі,  коли  доходи  неприбуткових організацій,  отримані протягом

звітного (податкового)  року  з  джерел,  визначених  відповідними

підпунктами  7.11.2-7.11.7  статті  7  Закону,  на  кінець першого

кварталу наступного за звітним року перевищують 25  відсотків  від

загальних  валових  доходів,  отриманих  протягом  такого звітного

(податкового)  року,  така  неприбуткова  організація  зобов'язана

сплатити  податок  з  нерозподіленої  суми  прибутку за ставкою 30

відсотків  до  суми  такого  перевищення.  Внесення   до   бюджету

зазначеного  податку здійснюється за результатами першого кварталу

наступного  за  звітним  року  у  строки,  встановлені  для  інших

платників податку.



     Розглянемо умовний числовий приклад.

     Благодійна організація,  створена  у   порядку,   визначеному

законом для проведення благодійної діяльності, та зареєстрована як

неприбуткова організація відповідно до підпункту 7.11.10 статті  7

Закону, за підсумками 1998 року одержала загальні валові доходи на

суму 8000 гривень у вигляді:

     - коштів  і  майна,  які  надійшли  безоплатно  або у вигляді

безповоротної фінансової допомоги та добровільних пожертвувань;

     - пасивних доходів;

     - коштів і майна,  які надійшли від  проведення  їх  основної

діяльності.

     У 1998 році на цілі,  визначені  статутом  такої  благодійної

організації,  використано 3000 гривень.  Протягом першого кварталу

1999 року із одержаної в 1998 році суми 8000 гривень на ті ж  цілі

використано  ще 2000 гривень.  Таким чином,  нерозподілена сума на

кінець першого кварталу 1999 року складає  3000  гривень  (8000  -

3000  -  2000),  що  перевищує  суму  у розмірі 2000 гривень,  яка

складає 25 відсотків від загальної суми валових  доходів  (8000  х

0,25).

     Сума такого перевищення - 1000 гривень (3000 - 2000) підлягає

оподаткуванню за ставкою 30 відсотків відповідно до норм підпункту

7.11.9 статті 7 Закону. У цьому прикладі сума податку на прибуток,

яку  необхідно не пізніше 20 квітня 1999 року сплатити до бюджету,

буде дорівнювати 300 гривень (1000 х 0,30).

     Але, у  разі  коли,  зокрема,  благодійна організація отримує

доходи з джерел,  інших  ніж  визначені  відповідними  підпунктами

пункту   7.11   статті   7  Закону,  така  благодійна  організація

зобов'язана сплатити податок на  прибуток,  який  визначається  як

сума  доходів,  отриманих  з таких інших джерел,  зменшена на суму

витрат,  пов'язаних із отриманням таких доходів,  але не вище суми

таких доходів.



     8. Чи  може  платник  податку протягом звітного (податкового)

року віднести витрати,  пов'язані з ремонтом або іншим поліпшенням

основних  фондів,  одержаних  ним  на  умовах оперативного лізингу

(оренди), до складу валових витрат?

     Відповідно до  норми  підпункту 8.8.1 статті 8 Закону платник

податку  (орендар)  у  разі,  коли  договір  оперативного  лізингу

(оренди)  зобов'язує  або  дозволяє  йому  здійснювати  поліпшення

об'єкта оперативного лізингу (оренди),  може збільшити  (створити)

балансову  вартість  відповідної групи основних фондів на вартість

фактично проведених поліпшень такого об'єкта.

     Нормою цього  підпункту  встановлено  також,  що орендарем не

враховується  балансова  вартість  об'єкта  оперативного   лізингу

(оренди)  за  винятком вартості фактично проведених його поліпшень

при застосуванні пункту 8.7 цього Закону.

     Пунктом 8.7    Закону,   зокрема,   його   підпунктом   8.7.1

передбачено,  що платники податку мають  право  протягом  звітного

року  віднести  до  валових  витрат будь-які витрати,  пов'язані з

поліпшенням  основних  фондів,  у  сумі,  що  не  перевищує  п'ять

відсотків  сукупної  балансової  вартості  груп основних фондів на

початок звітного року.

     Витрати, що   перевищують   зазначену  суму,  відносяться  на

збільшення балансової вартості груп 2  і  3  (балансової  вартості

окремого   об'єкта   основних   фондів   групи  1)  та  підлягають

амортизації за нормами,  передбаченими  для  відповідних  основних

фондів.

     Враховуючи викладене, платник податку (орендар), у разі, коли

згідно  з  договором  оперативного  лізингу (оренди) ним здійснено

поліпшення  об'єкта  оперативного  лізингу  (оренди),  має   право

протягом  звітного  (податкового)  року віднести до валових витрат

будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням таких основних фондів, у

межах  п'яти  відсотків вартості сукупної балансової вартості груп

основних  фондів  на  початок  звітного  року,   а   витрати,   що

перевищують  зазначену суму,  відносяться на збільшення балансової

вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних

фондів   групи   1)   та   підлягають   амортизації   за  нормами,

передбаченими для відповідних основних фондів.



     9. Як визначити дату збільшення валового доходу  при  наданні

санаторно-курортних послуг?

     Дату збільшення валового доходу платників податку на прибуток

-    санаторно-курортних    закладів    при   визначенні   об'єкта

оподаткування для  сплати  податку  на  прибуток,  слід  визначати

відповідно   до   пункту   11.3  статті  11  Закону  України  "Про

оподаткування прибутку підприємств" (  334/94-ВР  )  із  внесеними

змінами,  тобто  за  датою,  яка  припадає на звітний (податковий)

період,  протягом якого відбувається будь-яка з подій,  що сталася

раніше:

     - або  за  датою зарахування коштів від покупців (замовників)

на  банківські  рахунки  санаторно-курортних  закладів  в   оплату

санаторно-курортних послуг;

     - або    за    датою    фактичного     завершення     надання

санаторно-курортних послуг.

     Таким чином,  у разі здійснення замовником попередньої оплати

за  санаторно-курортні  послуги і одержання відповідного документа

(путівки),  що підтверджує його право в обумовлений  час  одержати

визначений обсяг названих послуг, датою збільшення валового доходу

слід  вважати  дату  зарахування  коштів   такого   замовника   на

банківський рахунок санаторно-курортних закладів.

     У разі надання  санаторно-курортних  послуг  без  попередньої

оплати,  датою  збільшення  валових доходів,  незалежно від строку

передачі путівки на одержання  таких  послуг,  слід  вважати  дату

фактичного      завершення      надання     визначеного     обсягу

санаторно-курортних послуг,  тобто останній день перебування особи

у санаторно-курортному закладі.



     10. Чи  включаються до складу валових витрат платника податку

витрати по сплаті послуг за участь у семінарах,  що проводяться  з

метою підвищення професійного рівня працівників підприємств?

     Відповідно до  пункту  5.1  статті  5  Закону  України   "Про

оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва

(обігу) є сума  будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій,

матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як

компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються

(виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого

використання у власній господарській діяльності.

     Крім того,   підпунктом   5.4.2   названого   Закону  України

передбачено,  що до валових витрат  платника  податку  включаються

витрати  на  придбання  літератури для інформаційного забезпечення

господарської діяльності платника податку,  у тому числі з  питань

законодавства.

     Проведення семінарів,  спрямованих на підвищення професійного

рівня     працівників     підприємств,    є    платною    послугою

інформаційно-консультаційного   характеру,    яка    придбавається

платником  податку  з  метою  подальшого  використання  у  власній

господарській діяльності.

     Таким чином,  якщо платник податку здійснює витрати по сплаті

послуг за  участь  у  семінарах  працівників,  які  перебувають  у

трудових  відносинах  з таким платником податку,  що проводяться з

метою підвищення професійного рівня працівників підприємств шляхом

надання  суто  інформаційно-консультаційних  послуг і забезпечення

необхідними матеріалами з питань законодавства,  то  такі  витрати

включаються  до  складу  валових витрат платника податку згідно із

вищевказаними нормами Закону України.



     11. Чи відноситься до складу валових витрат платника  податку

плата   за  використання  радіочастот,  що  вноситься  до  бюджету

власниками радіоелектронних засобів?

     Плата за  використання  радіочастот  передбачена  статтею  21

Закону України від 16 травня 1995 року N 160/95-ВР "Про зв'язок".

     Для власників     радіоелектронних    засобів    використання

радіочастотного ресурсу є невід'ємною частиною виробничого процесу

при   наданні   таким   платником   податку   відповідних  послуг,

передбачених його статутними документами.

     Враховуючи викладене,  відповідно до статті 5 (підпункт 5.2.1

пункту   5.2)   Закону   України   "Про   оподаткування   прибутку

підприємств",  плата за використання радіочастот,  що вноситься до

бюджету власниками радіоелектронних засобів, відноситься до складу

валових витрат платника податку.



     12. Які є особливості при визначенні дати збільшення валового

доходу при виконанні проектних робіт?

     Дату збільшення   валового   доходу  при  визначенні  об'єкта

оподаткування  для  сплати  податку  з  прибутку  слід   визначати

відповідно  до  норм  пункту  11.3  статті  11 Закону України "Про

оподаткування прибутку підприємств" із внесеними змінами.

     Разом з  тим виконання  проектно-кошторисних  робіт має свої

особливості,  які  регулюються  Державними  будівельними   нормами

України,   частиною   "Проектування",  зокрема,  розділом  "Склад,

порядок розробки, погодження і затвердження проектної документації

для   будівництва"   (ДБН   А.2.2-3-97),   затвердженими   наказом

Держкоммістобудування України від 15.08.97 N 143.

     Відповідно до положень пунктів 9.16 та 9.17 названого розділу

подання  проектної  документації  на  погодження,   експертизу   і

затвердження   є  обов'язком  замовника  і  здійснюється  за  його

рахунок.  До обов'язків проектної організації  відноситься  захист

запропонованих  проектних  рішень.  Проектна  документація набирає

чинності,  тобто  робота  над  нею  вважається  завершеною   після

затвердження такої проектної документації замовником.

     Таким чином,  передача проектної документації  замовнику  для

здійснення функцій по її погодженню,  експертизі та затвердженню є

лише одним з етапів роботи над  цією  документацією,  а  передачею

виконаних  робіт  є  передача  проектної документації,  що пройшла

погодження, експертизу та затвердження в установленому порядку.

     Враховуючи зазначене,  дату  збільшення  валового  доходу при

виконанні проектних робіт слід визначати за датою, яка припадає на

податковий  період,  протягом якого відбувається будь-яка з подій,

що сталася раніше:  або за датою надходження коштів від  замовника

(на  банківський  рахунок або в касу) в оплату виконаних проектних

робіт,  або  за  датою  складання  акту  про  передачу   проектної

документації,  що пройшла погодження, експертизу та затвердження в

установленому порядку,  який складається та підписується сторонами

відповідно   до  умов  контракту  між  проектною  організацією  та

замовником.

     Що стосується вирішення інших питань,  порушених у зверненнях

Державної податкової адміністрації  України,  то  вони  потребують

законодавчого врегулювання.

     Пропонуємо, у  разі  необхідності,   підготувати   відповідні

пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та внести їх у

встановленому порядку на розгляд Верховної Ради України.



 В.о. Голови Комітету                                 В.М.Сокерчак



 "Вестник бухгалтера и аудитора Украины", N 10/98