УВАГА! ДОКУМЕНТ ВТРАЧАЄ ЧИННІСТЬ.
(Втратила чинність постановою Правління НБУ
від 04.02.98 р. N 38 ( z0177-98 ),
зареєстровано в Міністерстві юстиції України
19 березня 1998 р. за N 177/2617)
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
16.05.95 р. N 115
П О Л О Ж Е Н Н Я
про застосування Національним банком України
санкцій за порушення банківського законодавства
(Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Правління Національного банку України
від 30.06.95 р. N 168 ( v0168500-95 ),
від 29.12.95 р. N 325 ( v0325500-95 ),
від 16.10.96 р. N 268 ( v0268500-96 ),
від 16.10.96 р. реєстр. N 396,
від 30.12.96 р. N 346 ( v0346500-96 ),
від 21.02.97 р. реєстр. N 426,
від 10.04.97 р. N 96 ( v0096500-97 ),
від 11.04.97 р. реєстр N 361)
Загальні положення
1.1. Це положення розроблене на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про господарські товариства", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та іншого
законодавства і визначає порядок застосування Національним банком
України і його регіональними управліннями санкцій при здійсненні
ними контрольних функцій. У разі, якщо комерційні банки та
установи комерційних банків порушують чинне законодавство,
економічні нормативи, порядок, строки та технологію виконання
банківських операцій, допускають несанкціоновану емісію, не
виконують нормативні акти Національного банку, не подають
звітність чи подають недостовірну звітність, якщо діяльність їх
збиткова і створює становище, що загрожує інтересам вкладників та
кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву
клієнта вільно вибирати банк, то до них застосовуються такі
санкції:
(Абзац 1 пункту 1.1 змінено постановою Правління НБУ
від 29.12.95 р. N 325 ( v0325500-95 ))
- підвищення норми обов'язкових резервів;
- відкликання ліцензії на здійснення окремих чи всіх
банківських операцій;
- усунення керівництва комерційного банку чи установи
комерційного банку від управління;
- призначення тимчасової адміністрації для управління
комерційним банком чи установою комерційного банку;
- стягнення у безспірному порядку штрафу у розмірі
неправомірно одержаного доходу;
(Абзац 6 пункту 1.1 змінено постановою Правління НБУ
від 30.06.95 р. N 168 ( v0168500-95 ))
- реорганізація чи ліквідація комерційного банку та
виключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних
бірж та інших фінансово-кредитних установ;
1.2. Підставою щодо застосування Національним банком і його
регіональними управліннями вказаних санкцій можуть бути 2: 0
- результати здійснених Національним банком та відповідними
службами його регіональних управлінь перевірок діяльності
комерційних банків чи установ комерційних банків.
- матеріали податкових інспекцій та правоохоронних органів,
які характеризують дотримання комерційними банками та установами
комерційних банків законодавчих актів з питань банківської
діяльності;
- результати перевірок діяльності комерційних банків
аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до
законодавства на здійснення таких перевірок;
- інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних
банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).
1.3. Рішення про тимчасове незастосування тієї чи іншої
санкції приймається Правлінням Національного банку при наявності
обгрунтованого клопотання комерційного банку чи його установи,
підтвердженого висновком регіонального управління Національного
банку, на території якого вони розташовані, та відповідної служби
Національного банку України.
1.4. Постанови Правління Національного банку і розпорядження
його регіональних управлінь щодо застосування санкцій можуть бути
оскаржені в арбітражному суді. Оскарження рішення не зупиняє його
дію.
1.5. Рішення про застосування тієї чи іншої санкції до
комерційного банку має бути прийняте безпосередньо після виявлення
порушення, але не пізніше 6 місяців з дня його виявлення.
(Розділ 1 доповнено пунктом 1.5 постановою Правління НБУ
від 30.06.95 р. N 168 ( v0168500-95 ))
2. Підвищення норми обов'язкових резервів
2.1 Національний банк України має право підвищувати норми
обов'язкових резервів для комерційних банків у разі допущення
ними хоч би одного з порушень, зазначених у ст.48 Закону України
"Про банки і банківську діяльність".
2.2. Підставою для подання пропозицій щодо підвищення норми
обов'язкових резервів є результати перевірок діяльності
комерційних банків, які свідчать про наявність порушень, що
можуть привести до загрози інтересам клієнтів.
Регіональне управління, на території якого функціонує банк,
та департаменти емісійно-кредитний та банківського нагляду
одночасно з поданням пропозицій щодо підвищення норми
обов'язкових резервів на розгляд Правління Національного банку
України зобов'язані надіслати копію пропозицій і комерційному
банку.
На підставі пропозицій регіонального управління, на
території якого функціонує банк, департаментів
емісійно-кредитного та банківського нагляду Правління
Національного банку України приймає рішення про підвищення норми
обов'язкових резервів комерційному банку, яке оформлюється
відповідною постановою.
2.4. В постанові обов'язково має зазначатися, на які
операції (всі або окремі) підвищуються норми обов'язкових
резервів комерційному банку, має бути вказаний строк, на який
підвищуються норми обов'язкових резервів, розмір, до якого
підвищуються норми обов'язкових резервів, а також обов'язково
повинна бути зазначена дата , з якої підвищуються норми
обов'язкових резервів.
* 3. Відкликання ліцензії на здійснення деяких чи всіх
банківських операцій
(Назву розділу 3 змінено постановою Правління НБУ
від 29.12.95 р. N 325 ( v0325500-95 ))
3.1. Цей розділ встановлює порядок відкликання ліцензії на
право здійснення деяких чи усіх операцій з валютними цінностями:
- за систематичне (три і більше разів) порушення
уповноваженими банками або установами уповноважених банків
порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському
валютному ринку України, встановлених Національним банком;
- систематичне ( три і більше разів) невиконання
уповноваженими банками обов'язкового продажу надходжень на
користь резидентів в іноземній валюті на міжбанківському
валютному ринку України;
- систематичне (три і більше разів) порушення строків
продажу іноземної валюти або строків відрахування коштів у валюті
України, одержаних уповноваженими банками від виконання
зазначених операцій на рахунок резидента;
- систематична (три і більше разів) відмова купувати і
продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку
України за дорученням і за рахунок резидентів;
- систематичне (три і більше разів) невиконання функцій
агента валютного контролю щодо операцій своїх клієнтів;
- систематичне (три і більше разів) порушення порядку роботи
пунктів обміну іноземної валюти;
- повторне приховування, перекручення або несвоєчасне
подання звітності про валютні операції;
- невиконання вимог Національного банку України щодо
нарощування необхідного розміру статутного фонду;
- порушення економічних нормативів протягом трьох місяців
підряд і ( або ) шести місяців протягом року;
- наявність збитків у комерційного банку протягом трьох
місяців підряд.
_____________________________________________________________
* У зв'язку з тим, що в даний час ліцензії на здійснення
всіх банківських операцій, крім валютних, не видаються, питання
їх відкликання це Положення не розглядає.
3.2. Перевірки з питань дотримання валютного законодавства
проводяться працівниками департаменту валютного регулювання
Національного банку або уповноваженими працівниками регіональних
управлінь Національного банку України.
3.3. У разі виявлення порушень валютного законодавства
перевіряючий має отримати від осіб, що допустили порушення,
необхідні пояснення, скласти акт перевірки та протокол за фактом
порушення за встановленою формою і підготувати доповідну записку
та пропозиції щодо відкликання ліцензії на здійснення деяких чи
усіх операцій з валютними цінностями на ім'я керівника управління
валютного контролю та ліцензування, котрий передає ці матеріали
на попередній розгляд Голові Правління (заступнику). Голова
приймає рішення про винесення цих матеріалів на розгляд Комісії з
питань ліцензування, яка, у свою чергу, приймає рішення про
винесення цих матеріалів на розгляд Правління. Керівник
управління валютного контролю та ліцензування за результатами
розгляду Комісії готує проект постанови Правління Національного
банку України про позбавлення банку ліцензії на здійснення деяких
чи усіх операцій з валютними цінностями і передає його на розгляд
Правління.
3.4. Правління Національного банку України приймає
відповідне рішення, яке оформлюється постановою. У постанові
обов'язково має зазначатися дата, з якої відкликається ліцензія
на право здійснення деяких чи усіх операцій з валютними
цінностями.
(Розділ 3 викладено в новій редакції постанови Правління НБУ
від 29.12.95 р. N 325 ( v0325500-95 ))
4. Усунення керівництва комерційного банку чи установи
комерційного банку від управління
4.1. Національний банк України має право усувати керівництво
комерційного банку від управління у тому разі, якщо зазначені в
ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
порушення є прямим наслідком особистих дій керівництва.
4.2. Під керівництвом комерційного банку слід розуміти осіб,
які мають право підпису розрахунково-платіжних документів і
здійснюють свої дії від імені банку, а також осіб, що їх
заміщають.
4.3. Підставою для подання пропозицій щодо усунення
керівництва комерційного банку чи установи комерційного банку є
обгрунтовані докази допущення керівництвом банку чи банківської
установи хоч би одного з порушень вказаних в ст.48 Закону України
"Про банки і банківську діяльність".
4.4. Пропозиція щодо усунення керівництва комерційного банку
від управління подається департаментом банківського нагляду
Національного банку України за власною ініціативою чи з подання
регіонального управління Національного банку, на території якого
функціонує комерційний банк, на ім'я Голови Ради банку або зборам
акціонерів.
(Пункт 4.4 розділу 4 змінено постановою Правління НБУ
від 30.06.95 р. N 168 ( v0168500-95 ))
4.5. Вказана пропозиція має бути розглянута комерційним
банком у 10-денний строк з дня її надходження. В цей же строк
комерційний банк зобов'язаний вжити потрібні заходи щодо усунення
керівництва комерційного банку від управління.
У разі, якщо збори акціонерів чи Рада банку не приймуть
рішення про усунення від управління керівництва банку у
встановлений строк, матеріали з цього питання передаються
департаментом банківського нагляду на розгляд уповноваженої
Правлінням Національного банку комісії з питань реєстрації
комерційних банків, яка готує відповідний висновок.
(Пункт 4.5 розділу 4 змінено постановою Правління НБУ
від 30.06.95 р. N 168 ( v0168500-95 ))
4.6. Рішення про усунення керівництва комерційного банку від
управління приймається Правлінням Національного банку та
оформлюється відповідною постановою ( окрім випадків, коли такі
рішення прийняті правоохоронними органами або за рішенням
загальних зборів комерційного банку, чи спостережної Ради банку,
якщо такі права їй делеговано).
4.7. Регіональне управління Національного банку , на
території якого функціонує установа комерційного банку, вносить
пропозицію комерційному банку про вжиття ним необхідних заходів
щодо заміни керівництва установи комерційного банку та
повідомлення про прийняте рішення у 10 - денний термін.
4.8. У разі, якщо комерційним банком не вжито необхідних
заходів щодо усунення керівництва установи комерційного банку у
встановлений строк, то рішення про усунення керівництва установи
комерційного банку (філії, відділення) приймається керівником
регіонального управління Національного банку на підставі
пропозицій служби банківського нагляду та оформлюється
розпорядженням.
4.9. Якщо постанова Правління або розпорядження керівника
регіонального управління Національного банку України про усунення
керівництва комерційного банку чи установи комерційного банку від
управління комерційним банком не виконуватиметься протягом трьох
робочих днів, то регіональне управління Національного банку
України дає письмове розпорядження регіональній розрахунковій
палаті про заборону прийняття до виконання платіжних документів
за підписами керівників, що усунуті з посади, та повідомляє про
це комерційний банк.
5. Призначення тимчасової адміністрації для управління
комерційним банком
5.1. Тимчасова адміністрація комерційного банку
призначається у разі допущення порушень в їх діяльності,
передбачених ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
5.2. Підставами для призначення тимчасової адміністрації
банку можуть бути:
- систематичне порушення встановлених економічних
нормативів, невиконання нормативних актів Національного банку,
неподання чи подання недостовірної звітності, систематичне
порушення законодавства протягом шести місяців діяльності (
наявність не менше трьох актів перевірок або інших письмових
доказів (далі актів);
- збиткова діяльність - наявність збитків, що їх зазнав
банк, не перекритих резервним або страховим фондами;
- становище комерційного банку, при якому власних коштів
цього комерційного банку залишилось менше, ніж вимагається для
його функціонування згідно з чинним законодавством;
(Абзац 4 пункту 5.2 змінено постановою Правління НБУ
від 10.04.97 р. N 96 ( v0096500-97 ),
від 25.04.96 реєстр. N 361)
- інші обставини, що створюють реальну загрозу інтересам
вкладників та кредиторів (конфліктна ситуація в керівництві
банку, усунення керівництва банку від управління та наявність
причин і умов, що можуть призвести до втрати платоспроможності
банку тощо.
(Пункт 5.2 доповнено новим абзацом 5 постановою Правління НБУ
від 10.04.97 р. N 96 ( v0096500-97 ).
У зв'язку з цим абзаци 5 і 10 (останній) вважати відповідно
абзацами 6 і 7).
У разі виникнення незадовільного фінансового стану банку до
нього можуть бути вжиті заходи щодо фінансового оздоровлення.
(Абзаци 6, 7, 8, 9 пункту 5.2 втратили чинність
постановою Правління НБУ
від 30.12.96 р. N 346 ( v0346500-96 ),
від 21.02.97 р. реєстр. N 426)
Якщо запропоновані Національним банком України шляхи виходу
з кризової ситуації, що склалася в діяльності банку, не будуть
реалізовані з боку керівництва комерційного банку , то
департаментом банківського нагляду, за підсумками перевірок,
перед Правлінням Національного банку України порушується питання
про необхідність призначення тимчасової адміністрації.
5.3. Висновок департаменту банківського нагляду щодо
призначення тимчасової адміністрації має містити:
- назву, повні реквізити комерційного банку;
- перелік даних, які є підставою для призначення тимчасової
адміністрації, обґрунтування такого призначення та можливого
усунення, у разі необхідності, виконавчого органу банку від
керівництва;
- відомості про осіб, що будуть призначені членами
тимчасової адміністрації та особу, що її очолюватиме;
- дату і строк призначення;
- першочергові дії;
- матеріали перевірок та інші дані, які засвідчують
правомірність та необхідність застосування цього заходу (як
додаток);
5.4. Тимчасова адміністрація призначається Правлінням
Національного банку України на певний строк та діє в межах
встановлених повноважень. Тимчасова адміністрація може також
призначатися Правлінням Національного банку за клопотанням Ради
комерційного банку або його Правління, яке має бути погоджене з
регіональним управлінням Національного банку. Метою її діяльності
та головним завданням є приведення справ комерційного банку у
відповідність до чинного законодавства, збереження або
відновлення платоспроможності в інтересах його кредиторів і
вкладників, а також засновників (акціонерів) і створення
працездатного управлінського механізму, що забезпечує усунення
виявлених порушень, причин і умов, що призводять до погіршення
фінансового стану та здійснення інших заходів щодо фінансового
оздоровлення комерційного банку.
Тимчасова адміністрація має у встановлений Національним
банком строк провести необхідні заходи щодо виконання вказаних
завдань.
5.5. У разі наявності фактів, що свідчать про
недобросовісність дій з боку керівництва комерційного банку, або
наявність інших підстав для негайного призначення тимчасової
адміністрації, тимчасова адміністрація може бути призначена без
попереднього повідомлення керівництва комерційного банку.
5.6. Висновок департаменту банківського нагляду передається
для подальшого розгляду Правлінням Національного банку.
Правління Національного банку України приймає рішення про
призначення тимчасової адміністрації комерційного банку, яке
оформлюється відповідною постановою.
Вказана постанова вручається керівництву комерційного банку
під розписку, за винятком випадків, якщо таке вручення неможливе.
Для вручення постанови відповідні працівники комерційного
банку запрошуються в Національний банк України або регіональне
управління Національного банку за місцем знаходження комерційного
банку.
5.7. Членами тимчасової адміністрації комерційного банку
можуть бути особи, що мають економічну чи юридичну освіту і стаж
роботи в банківській системі не менше п'яти років. Керівником та
членами тимчасової адміністрації не можуть бути особи, що мають
відносини з цим комерційним банком як акціонери (засновники) чи
працівники банку.
Крім того, членами тимчасової адміністрації можуть бути
також працівники банків-кредиторів, які призначаються
Національним банком за пропозиціями банків-кредиторів.
5.8. Керівник та члени тимчасової адміністрації, які є
службовцями Національного банку України, та члени тимчасової
адміністрації, які є працівниками банків-кредиторів,
призначаються наказом Національного банку за їх згодою, із
збереженням на період виконання ними функцій тимчасової
адміністрації заробітної плати, премій та інших виплат,
передбачених системою оплати праці за основним місцем роботи.
Керівник тимчасової адміністрації може бути звільнений від
виконання цих обов'язків за власною ініціативою або за
ініціативою Національного банку України.
Особа, яка призначена до складу тимчасової адміністрації,
може бути звільнена від виконання цих обов'язків за власною
ініціативою, за ініціативою керівника тимчасової адміністрації
або за ініціативою Національного банку України.
5.9. У своїй діяльності тимчасова адміністрація керується
постановою Правління Національного банку щодо свого призначення,
установчими документами комерційного банку та чинним
законодавством. При цьому вона виконує функції виконавчого органу
комерційного банку у разі його усунення від керівництва або лише
обмежує його дії в межах своїх повноважень, якщо функціонує
паралельно з ним.
5.10. Тимчасова адміністрація має право перевіряти
договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську
документацію, матеріали Правління та ревізійної комісії щодо
справ банку.
5.11. Тимчасова адміністрація може перевіряти в присутності
члена правління касу та інші цінності банку, бути присутньою на
загальних зборах засновників ( акціонерів) комерційного банку без
права голосу, засіданнях правління, а також на засіданнях
ревізійної комісії.
Тимчасова адміністрація повідомляє департамент банківського
нагляду, а також правління комерційного банку про вчинення
службовими особами банку дій, які суперечать статуту банку,
постанові Правління Національного банку України про призначення
тимчасової адміністрації та чинному законодавству.
5.12. Керівник тимчасової адміністрації:
- виконує обов'язки керівника комерційного банку;
- розроблює план фінансового оздоровлення комерційного банку
і організовує його виконання;
- у разі потреби організовує комплексну перевірку діяльності
комерційного банку і звірку фінансової звітності з дійсним станом
справ силами тимчасової адміністрації, із залученням зовнішнього
аудиту або відповідних структурних підрозділів Національного
банку;
- виконує інші функції, визначені Правлінням Національного
банку України.
5.13. Тимчасова адміністрація щотижня подає звіт
департаменту банківського нагляду щодо результатів своєї
діяльності.
5.14. Загальна тривалість діяльності тимчасової
адміністрації не може перевищувати шести місяців. В окремих
випадках, за рішенням Правління Національного банку України,
встановлений строк діяльності тимчасової адміністрації може бути
продовжений.
5.15. Діяльність тимчасової адміністрації припиняється у
разі, якщо:
- Національний банк України після закінчення строку
повноважень тимчасової адміністрації не прийняв рішення про його
продовження;
- Національний банк вирішить, що період фінансового
оздоровлення комерційного банку закінчився;
- у разі наявності рішення відповідного органу про
припинення діяльності банку.
6. Стягнення у безспірному порядку штрафу в розмірі
неправомірно одержаного доходу
6.1. Національний банк України має право у безспірному
порядку стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу
та застосовувати інші економічні санкції відповідно до
законодавства у разі допущення комерційними банками порушень, а
саме:
- нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі
позики;
- порушення законодавства при формуванні власного статутного
фонду;
- порушення показників економічних нормативів:
платоспроможності (ПС), поточної (Л4), короткострокової (Л5) та
загальної ліквідності (Л6) і максимального розміру ризику на
одного позичальника;
- недозарезервування комерційним банком коштів на його
кореспондентському рахунку.
Штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу може
стягуватись у безспірному порядку і в інших випадках, не
передбачених цим Положенням, але які мають місце у зв'язку з
порушенням суб'єктами банківської діяльності чинного
законодавства чи невиконанням нормативних актів Національного
банку України та неправомірним одержанням доходів.
(Пункт 6.1 доповнено абзацом постановою Правління НБУ
від 29.12.95 р. N 325 ( v0325500-95 )
6.2. Неправомірно одержаний комерційним банком доход від
нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі
позики, який підлягає стягненню у вигляді штрафу, вираховується
як розмір фактично одержаного доходу від неправомірних дій.
6.3. У разі виявлення порушень законодавства при формуванні
власного статутного фонду з банку стягується штраф у розмірі
неправомірно одержаного доходу за весь звітний період. Сума
штрафу розраховується як розмір фактично одержаного банком доходу
у звітному періоді, помноженому на питому вагу незаконно
сформованого статутного фонду в загальній сумі кредитних
ресурсів.
6.4. Базою для розрахунку штрафів за порушення економічних
нормативів є прибуток, який залишається у розпорядженні
комерційного банку після сплати усіх обов'язкових платежів у
бюджет, але перед нарахуванням у фонди банку та виплатою
дивідендів.
У разі порушення показника платоспроможності (ПС) штраф
стягується за кожним випадком порушення цього показника. Сума
штрафу визначається як відхилення фактичного значення показника
від нормативного у відсотках, помноженого на суму прибутку банку.
У разі порушення показників ліквідності сума штрафу
визначається як відхилення фактичного значення показника від
нормативного у відсотках, помноженого на суму прибутку. Якщо на
звітну дату порушено декілька показників ліквідності, то штраф
стягується за розрахунком більшої суми, якщо порушено один
показник ліквідності, то штраф стягується за ним.
У разі порушення одного і того ж показника ліквідності на
наступну звітну дату то штраф нараховується тільки на перевищення
значення цього показника понад значенням його на попередню звітну
дату.
Для розрахунку неправомірно одержаного комерційним банком
доходу внаслідок порушення показника максимального розміру ризику
на одного позичальника потрібно визначити фактичну суму ризику на
одного позичальника та питому вагу кожного з компонентів ризику
(заборгованість за кредитами і зобов'язаннями банку щодо одного
позичальника). Потім, шляхом множення суми власних коштів на
коефіцієнт 0,25, визначити нормативну суму допустимого ризику
банку щодо одного позичальника. Різниця між фактичною та
нормативною сумами ризику вважається понад нормативною і
розподіляється за питомою вагою кожного з компонентів ризику.
Отриманий результат за кожним з компонентів ризику множиться на
відповідну середньоденну відсоткову ставку та на фактичну
кількість днів дії домовленості між банком та позичальником у
звітному періоді.
6.5. Для розрахунку неправомірно одержаного комерційним
банком (філією) доходу у зв'язку з недозарезервуванням коштів на
його кореспондентському рахунку регіональні управління
Національного банку України використовують дані про суму
залучених коштів та залишки на кореспондентських рахунках
комерційних банків (філій) за відповідний період регулювання
(декаду), одержані згідно з додатком N 1 вказівок Національного
банку від 23.02.94 р. N 105-900 ( v0900500-94 ) з урахуванням
змін та доповнень до них, після здійсненої детальної перевірки їх
достовірності.
Сума неправомірно одержаного комерційним банком (філією)
доходу визначається шляхом множення одноденної суми
недозарезервованих банком коштів, розрахованої за формулою
середньої арифметичної згідно з додатком N 2 вказівок
Національного банку від 23.02.94 р. N 105-900 ( v0900500-94 ), на
розмір плати за діючою обліковою ставкою Національного банку
України в розрахунку за один день та помноженому на кількість
днів періоду регулювання.
За недозарезервування коштів філіями на їх кореспондентських
рахунках штраф стягується з головного банку.
6.6. Штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу
стягується за кожний випадок допущеного порушення.
У цьому разі сума нарахованих штрафів не повинна
перевищувати розмір власних коштів.
(Пункт 6.6 доповнено абзацом 2 постановою Правління НБУ
від 29.12.95 р. N 325 ( v0325500-95 ))
6.7. Нарахування та стягнення штрафів за порушення
економічних нормативів не проводиться у разі збиткової діяльності
банку.
(Пункт 6.7 змінено постановою Правління НБУ
від 29.12.95 р. N 325 ( v0325500-95 ))
6.8. Стягнення у безспірному порядку штрафу у розмірі
неправомірно одержаного доходу здійснюється на підставі акта
перевірки чи ревізії або доповідної записки відповідних служб
регіональних управлінь Національного банку України (обов'язково
має бути доданий розрахунок штрафу).
З актом перевірки або доповідною запискою обов'язково
ознайомлюють комерційний банк, який протягом 3 робочих днів може
надати свої заперечення з обгрунтуванням.
Відповідні служби регіональних управлінь Національного банку
України, які мають обгрунтовану інформацію про допущені
комерційними банками порушення, готують розпорядження про
стягнення у безспірному порядку штрафу у розмірі неправомірно
одержаного доходу.
Штраф стягується за меморіальним ордером на підставі
оформленого розпорядження за підписом керівника та головного
бухгалтера регіонального управління Національного банку України.
6.9. У разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку
комерційного банку платіжні документи на безспірне стягнення
штрафу враховуються на окремому позабалансовому рахунку N 9929
"Розрахункові документи обов'язкові до сплати", відкритому
відповідному комерційному банку в цьому регіональному управлінні
Національного банку. Оплата їх має здійснюватись при надходженні
коштів на кореспондентський рахунок у примусовому порядку за
календарною черговістю всіх платіжних документів, які враховані
на цьому позабалансовому рахунку, згідно з чинним законодавством.
6.10. Стягнений у безспірному порядку штраф у розмірі
неправомірно одержаного доходу сплачується за рахунок прибутку
банку, що залишається у нього в розпорядженні (рах.980).
6.11. Прибуток у вигляді санкцій за порушення банківського
законодавства відноситься до прибутку від позареалізаційних
операцій (рах.969).
(Розділ 6 викладено в новій редакції постанови Правління НБУ
від 30.06.95 р. N 168 ( v0168500-95 ))
7. Прийняття рішення про реорганізацію чи ліквідацію
комерційного банку та виключення з Республіканської книги
реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних
установ
7.1. У цьому розділі визначаються організаційно-правові
аспекти і механізм припинення діяльності (реорганізації чи
ліквідації) комерційних банків у разі допущення ними порушень,
вказаних у ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
7.2. Рішення про реорганізацію чи ліквідацію комерційного
банку може бути прийняте у разі:
- збиткової діяльності протягом трьох місяців підряд або
шести місяців протягом року та виникнення у зв'язку з цим
становища, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів;
- виявлення недостовірних даних, на підставі яких було
проведено реєстрацію банку, сформовано його статутний фонд;
- відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських
операцій;
- невиконання вимог чинного законодавства щодо збільшення
статутного фонду у встановлені терміни.
7.3. Підставою для надання пропозицій щодо прийняття рішення
про припинення діяльності комерційного банку є результати
перевірок, проведених службою банківського нагляду та незалежними
аудиторськими фірмами. Підставою для проведення таких перевірок є
матеріали звітності банків, а також матеріали перевірок
правоохоронних та контролюючих органів, які свідчать про збиткову
діяльність банку та порушення банківського законодавства.
7.4. Постановою Правління Національного банку України про
внесення пропозицій щодо припинення діяльності комерційного банку
відкликається ліцензія на здійснення всіх банківських операцій та
пропонується Раді банку в день отримання такої постанови зробити
повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів (зборів
учасників) та прийняти рішення про шляхи припинення діяльності
комерційного банку (реорганізацію чи ліквідацію) у встановлений
законодавством строк.
На період до прийняття рішення про шляхи припинення
діяльності комерційного банку Правління Національного банку
України також приймає рішення про надання комерційному банку
тимчасового дозволу на проведення окремих банківських операцій,
що здійснюються при наявності грошових коштів і під контролем
регіонального управління, тобто за умови візування перших
примірників платіжних документів головним бухгалтером або його
заступником.
7.5. Про прийняте загальними зборами акціонерів (зборів
учасників) рішення щодо реорганізації чи ліквідації комерційний
банк у 3-денний строк письмово інформує регіональне управління
Національного банку України, у якому відкритий його
кореспондентський рахунок банку, та надає копію відповідного
рішення загальних зборів акціонерів (зборів учасників).
7.6. Для того, щоб Національний банк України затвердив
рішення загальних зборів акціонерів (зборів учасників) про
реорганізацію комерційного банку, ним подаються регіональному
управлінню Національного банку України, у якому відкритий його
кореспондентський рахунок, документи, що підтверджують обраний
шлях реорганізації, зокрема, рішення загальних зборів про їх
злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення, а також
рішення загальних зборів їх правонаступників та клопотання
банку-правонаступника за підписом Голови Ради, завіреного
печаткою. При наданні документів та при проведенні реорганізації
необхідно також керуватися Рекомендаціями щодо порядку
реорганізації комерційних банків, схвалених постановою Правління
Національного банку України за N 44 від 22.02.96 р.
7.7. Регіональне управління Національного банку України, у
якому відкритий кореспондентський рахунок банку, у двотижневий
термін надає необхідні документи департаменту банківського
нагляду, на підставі висновку якого Правління Національного банку
затверджує рішення загальних зборів акціонерів (зборів учасників)
про реорганізацію комерційного банку, яке оформлюється
відповідною постановою.
7.8. У разі, якщо акціонери (засновники) комерційного банку
не вирішили питання про шляхи припинення його діяльності або не
надали необхідні документи у встановлений строк, Національний
банк України на підставі висновку департаменту банківського
нагляду, підготовленого на основі подання регіонального
управління Національного банку України, приймає рішення про
ліквідацію комерційного банку, яка проводиться в порядку,
вказаному у п.п.7.9, 7.10.
7.9. Рішення про ліквідацію комерційного банку приймається
Правлінням Національного банку України та оформлюється
відповідною постановою (окрім випадків, якщо такі рішення
прийняті арбітражним судом або за рішенням загальних зборів
засновників (акціонерів) комерційного банку).
7.10. У разі прийняття рішення про реорганізацію або
ліквідацію комерційного банку та відкликання ліцензії на
здійснення банківських операцій керівник регіонального управління
Національного банку України, у якому відкритий кореспондентський
рахунок банку, негайно припиняє усі активні операції за
кореспондентськими (субкореспондентськими) рахунками як у
національній, так і в іноземній валютах. Якщо банк має відкриті
кореспондентські рахунки у закордонних банках, департамент
валютного регулювання Національного банку України за поданням
регіонального управління Національного банку України, у якому
відкритий кореспондентській рахунок банку, негайно повідомляє ці
банки про відкликання ліцензій на здійснення операцій з валютними
цінностями та ставить питання щодо припинення операцій на цих
рахунках.
7.11.Для здійснення ліквідації комерційних банків
створюється ліквідаційна комісія.
7.12. Відповідні розпорядження щодо організаційного
забезпечення та термінів створення ліквідаційної комісії
обов'язково передбачаються рішеннями про ліквідацію комерційних
банків за таким порядком.
Загальними зборами акціонерів (зборами учасників) одночасно
з прийняттям рішення про ліквідацію комерційного банку
створюється ліквідаційна комісія. Призначення членів
ліквідаційної комісії оформлюється окремим рішенням загальних
зборів акціонерів (зборів учасників).
З метою здійснення наглядових функцій до складу
ліквідаційної комісії має бути включений представник
регіонального управління Національного банку України, в якому
відкритий кореспондентський рахунок банку, що ліквідовується.
У разі, якщо ліквідаційна комісія не буде створена у
встановлений строк, обов'язки щодо її створення покладаються на
регіональне управління Національного банку України, у якому
відкритий кореспондентський рахунок банку.
Ліквідаційна комісія, яка створюється регіональним
управлінням Національного банку України, у якому відкритий
кореспондентський рахунок банку, складається із представників
кредиторів (за питомою вагою внесених ними коштів), засновників
банку Державної податкової адміністрації (за згодою) та
представника Національного банку України.
У разі, якщо створення ліквідаційної комісії за участю
представників кредиторів та засновників (учасників банку)
неможливе, вона створюється із працівників регіонального
управління Національного банку України і представників інших
державних органів (за згодою), які призначаються за наказами
керівників регіональних управлінь Національного банку України та
інших державних органів, із збереженням за цими працівниками
протягом усього часу місця роботи (посади) і заробітної плати.
Ліквідаційна комісія утримується за рахунок і в межах
коштів, передбачених на утримання виконавчого органу банку, що
ліквідується. Кошторис витрат, пов'язаних з роботою ліквідаційної
комісії, затверджується Радою банку за погодженням з регіональним
управлінням. При невиконанні Радою банку своїх функцій,
зазначений кошторис витрат затверджується регіональним
управлінням Національного банку України.
7.13. Для здійснення заходів щодо проведення ліквідації
банку ліквідаційна комісія діє в межах наданих повноважень:
- управляє майном банку;
- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку;
- визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;
- проводить роботу щодо стягнення дебіторської
заборгованості;
- виявляє кредиторів та вживає заходи, спрямовані на
задоволення їх вимог, зокрема реалізує майно банку;
- вирішує в установленому порядку питання щодо звільнення
працівників банку та призначення спеціалістів для забезпечення
діяльності ліквідаційної комісії (зокрема: головного бухгалтера,
бухгалтера);
- виплачує у встановленому порядку заробітну плату членам
ліквідаційної комісії;
- складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження
органу, який створив ліквідаційну комісію.
Ліквідаційній комісії забороняється вчиняти дії, які б
свідчили про продовження діяльності банку.
Дії ліквідаційної комісії можуть бути оскаржені кредиторами
або засновниками, акціонерами (учасниками) банку в судовому
порядку.
7.14. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї
переходять повноваження з управління справами банку. Ліквідаційна
комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в
офіційних (республіканському і місцевому) органах преси
інформацію про ліквідацію банку із зазначенням порядку і строків
подачі заяв кредиторами своїх претензій та надсилає письмові
повідомлення вкладникам банку - фізичним особам. Цей строк
становить 1 місяць від дня опублікування в офіційному друкованому
органі зазначеної інформації. Після закінчення вказаного строку
заяви кредиторів та вкладників банку ліквідаційною комісією не
приймаються.
Водночас з цією публікацією ліквідаційна комісія зобов'язана
надіслати повідомлення банкам-кореспондентам про ліквідацію банку
та передачу його активів в управління ліквідаційної комісії.
Після створення ліквідаційної комісії керівництво банку, не
пізніше 10 денного строку з дня її створення, передає усі
матеріальні цінності, документи (з описом), що стосуються
діяльності банку, печатки і штампи банку Голові ліквідаційної
комісії Передача оформлюється шляхом складання акта
приймання-передачі.
У разі виникнення питання щодо звільнення Голови правління
комерційного банку, його заступників та головного бухгалтера до
створення ліквідаційної комісії, Рада банку зобов'язана
забезпечити передачу ними документів, що стосуються діяльності
банку, печатки і штампів банку, а також матеріальних цінностей,
до видання наказу про звільнення.
Ліквідаційна комісія у місячний строк після її створення
надає до регіонального управління такі документи:
- оборотно-сальдову відомість на день перерахування коштів з
коррахунку банку на ліквідаційний рахунок, що відкривається на
балансовому рахунку N 815;
- виписку з протоколу зборів комісії, де було прийнято
рішення про звільнення працівників банку та їх залучення на
період роботи ліквідаційної комісії;
- штатний розпис банку на період ліквідації;
- кошторис витрат ліквідаційної комісії. Робота комісії має
бути проведена у строк, тривалість якого не може перевищувати
шести місяців з дня опублікування інформації про ліквідацію
банку.
У виняткових випадках строк роботи ліквідаційної комісії
може бути продовжений на строк не більше двох місяців рішенням
органу, що створив ліквідаційну комісію.
Для забезпечення виконання ліквідаційною комісією своїх
повноважень у регіональному управлінні Національного банку
України замість закритого коррахунку банку на балансовому рахунку
N 815 відкривається ліквідаційний рахунок, на який зараховуються
кошти банку і надходження на його адресу та з якого проводяться
розрахунки з кредиторами.
Відкриття ліквідаційного рахунку здійснюється на підставі
рішення про ліквідацію банку та засвідченої нотаріально картки із
зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії, з
відбитком печатки банку, що ліквідується.
Претензії кредиторів до банку, що ліквідується,
задовольняються за рахунок коштів банку в порядку задоволення
претензій кредиторів, передбаченому Законом України "Про господарські товариства".
У разі відсутності у банку коштів, достатніх для покриття
заборгованості, задоволення вимог кредиторів здійснюється за
рахунок виручки, одержаної від розпродажу належного йому майна
через аукціон. Рішення про продаж майна приймається ліквідаційною
комісією і оповіщається через засоби масової інформації.
Якщо відсутні покупці і неможливо реалізувати повністю або
частково майно банку, ліквідаційна комісія вирішує з кредиторами
питання про передачу їм майна в рахунок задоволення претензійних
вимог.
Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів,
розподіляється між учасниками банку в порядку і на умовах,
передбачених законодавством та установчими документами або
рішенням суду.
У разі виникнення суперечностей щодо виплати заборгованості
банку його кредиторам грошові кошти не підлягають розподілу між
учасниками до вирішення цих суперечностей.
З дня прийняття рішення про ліквідацію комерційного банку
припиняється нарахування пені та відсотків з усіх видів
заборгованості банку та штрафів, нарахованих за результатами
перевірок, здійснених Національним банком України, місцевими
державними податковими адміністраціями й іншими контролюючими
органами, а також за активними та пасивними операціями, в тому
числі за депозитами. З цього ж дня також припиняється нарахування
процентів банками - кореспондентами за міжбанківськими кредитами,
наданими ними банку, що ліквідується.
7.15. Клієнти, які мають розрахункові та інші рахунки в
комерційному банку, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію,
можуть відкрити рахунки в інших комерційних банках з подальшим
перерахуванням на них залишків коштів у порядку встановленому
п.8.6 Інструкції Національного банку України N 3 ( v0169500-94 )
"Про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних
рахунків в установах банків".
7.16. Ліквідаційна комісія в межах наданих повноважень
вирішує усі питання, пов'язані з проведенням дій щодо ліквідації
банку, шляхом прийняття відповідних рішень. Рішення комісії
вважається правомочним, якщо в засіданні беруть участь не менше
двох третин членів комісії. Рішення комісії оформлюється
протоколом, який підписується Головою і секретарем комісії.
Протоколи засідань комісії у обов'язковому порядку надаються
регіональному управлінню Національного банку України.
Роботою комісії керує її Голова, який обирається із членів
комісії на першому її засіданні. Також на першому засіданні
обирається секретар комісії.
Право першого підпису на розрахункових документах, при
перерахуванні коштів з відкритого на ім'я ліквідаційної комісії
рахунку, належить Голові ліквідаційної комісії, другого підпису -
головному бухгалтеру ліквідаційної комісії. Представник
Національного банку України, який обов'язково повинен входити до
складу ліквідаційної комісії, візує перші екземпляри
розрахункових документів на перерахування коштів з ліквідаційного
рахунку.
7.17. Ліквідаційна комісія зобов'язана один раз на місяць
письмово повідомляти регіональне управління Національного банку
України, у якому відкритий кореспондентський рахунок банку, про
результати роботи та надавати необхідні документи. Така
інформація обов'язково повинна містити дані про стягнення
дебіторської заборгованості, стан реалізації майна банку та
розрахунки з кредиторами.
Регіональне управління Національного банку України, у якому
відкритий кореспондентський рахунок банку, що ліквідується, може
також затребувати додаткову інформацію з цього питання.
Регіональне управління Національного банку України, в свою
чергу, зобов'язане один раз на місяць інформувати департамент
банківського нагляду Національного банку України про роботу
ліквідаційної комісії.
7.18. Після закінчення роботи ліквідаційна комісія складає
ліквідаційний баланс, який не пізніше 10-ти днів від дня
закінчення строку роботи ліквідаційної комісії подається разом з
матеріалами її роботи Національному банку для розгляду та
затвердження.
У разі, якщо за результатами ліквідації банку є залишки за
активами та пасивами балансу, то разом з ліквідаційним балансом
надаються розшифровки усіх рахунків.
7.19. Не пізніше 10-ти днів після завершення роботи
ліквідаційна комісія зобов'язана надати відповідному
регіональному управлінню Національного банку України довідку
органів внутрішніх справ щодо знищення печаток та штампів такого
банку.
7.20. Розгляд матеріалів щодо ліквідації або реорганізації
(у разі реорганізації обов'язково має бути акт приймання та
передачі майна та документів, підписаний банком, що
реорганізується, та банком-правонаступником) комерційного банку,
що готується регіональним управлінням Національного банку
України, затвердження ліквідаційного балансу та закриття
ліквідаційного рахунку здійснює уповноважена Правлінням
Національного банку комісія з питань нагляду та регулювання
діяльності банків, яка приймає рішення про виключення
комерційного банку з Республіканської книги реєстрації банків,
валютних бірж та інших фінансово - кредитних установ.
7.21. Ліквідаційна комісія зобов'язана передати документи
ліквідованого комерційного банку відповідно до вимог архівних
правил відповідному регіональному управлінню Національного банку
України. Якщо стан і якість оброблення документів ліквідованого
банку не відповідає вимогам архівних правил, то ліквідаційна
комісія зобов'язана організувати упорядкування документів
відповідно до архівних вимог. Після прийому цих документів від
ліквідаційної комісії регіональне управління Національного банку
передає зазначені документи до державного архіву.
(Розділ 7 Положення викладено
в новій редакції постанови Правління НБУ
від 16.10.96 р. N 268 ( v0268500-96 ),
від 16.10.96 р. реєстр. N 396)