Українська література в загальносвітовому культурному контексті є свідченням багатої духовності українського народу, його цивілізованості й високої моральності, осереддям його етичних та естетичних поглядів, виявом його творчого потенціалу та обдарованості. Як мистецтво слова вона несе в собі потужний заряд позитивної духовної енергетики, здатна формувати й передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, культивувати їх у людських душах. Засобами мистецтва слова національне письменство допомагає плекати, збагачувати внутрішній світ дитини, позитивно впливати на її свідомість і підсвідомість, спрямовувати морально-етичний потенціал в позитивному річищі, розвивати інтелект, креативні здібності, естетичний смак.

Головною метою вивчення української літератури в сучасній школі є підвищення загальної освіченості школяра, досягнення ним належного рівня сформованості вміння читати й усвідомлювати прочитаний художній твір та критичні матеріали про нього, прилучатися до художньої літератури, а через неї - до найголовніших цінностей культури, розширення його культурно-пізнавальних інтересів; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування і утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Ця мета реалізується через ряд конкретних завдань української літератури як навчального предмета, які ґрунтуються на аксіологічній (ціннісній), літературознавчій, культурологічній змістових лініях, особливо акцентованих у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти (24-2004-п) . Найголовнішими між ними є зацікавлення учнів художнім твором як витвором мистецтва слова, унікальним засобом пізнання навколишнього світу й людського суспільства та себе в них, набуття ними базових знань з української літератури, потрібних для повноцінної інтеграції в суспільство на різних рівнях та налагодження якісної взаємодії з ним, ознайомлення з найвизначнішими та найпоказовішими взірцями української народної творчості й національної художньої літератури.

Важливим також є формування читацької культури молодих поколінь, розвиток у них естетичного смаку, вміння розрізняти явища класичної (як високого, справжнього мистецтва) і масової (як імітації, сурогату) культури. Вивчення української літератури також має на меті розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного й критичного мислення, культури полеміки, вміння формулювати й аргументовано доводити власну думку, вироблення навичок самоосвіти, бажання і спроможності вчитися впродовж усього життя осягати явища культури.

Зосередивши в собі найголовнішу інформацію про світ моральних уявлень та цінностей українського народу, його естетичні погляди й принципи, складники світогляду та світосприймання, вершинні здобутки національного письменства є чи не найкращим засобом виховання молодих поколінь, прилучення їх до колосальних пластів рідної культури, духовності, моралі, а також потужно впливає на становлення й розвиток юної особистості на засадах добра, гуманізму, справедливості.

Реалізація цих завдань здійснюється через увесь комплекс роботи вчителя-словесника, виявляється в різних формах урочної й позаурочної праці, потребує від нього переосмислення своїх професійних функцій та переорієнтування в пріоритетах фахової діяльності.

У 2007/2008 навчальному році вивчення української літератури у 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладах із українською мовою навчання здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, О.Б.Поліщук, М.М.Сулима, Л.П.Шабельникова, В.М.Садівська. Керівник проекту М.Г.Жулинський. За загальною редакцією Р.В.Мовчан. - К.- Ірпінь: Перун, 2005. - 201 с.

Найважливішою особливістю програми з української літератури для дванадцятирічної школи, укладеної на основі Державного стандарту базової і повної середньої освіти (24-2004-п) , є те, що в ній враховано державні вимоги до змісту і рівня навчальних досягнень учнів. Зміст літературного матеріалу спроектовано на очікувані результати навчання, що дає змогу більш цілеспрямовано і стратегічно зорієнтовано організувати та здійснювати моніторинг навчального процесу.

Такий тип шкільної програми стає особливо актуальним у процесі сучасної трансформації освітньої системи в Україні, у виробленні національної ідеологічної доктрини, оновленні засад українського державотворення. Також зазначена програма зручна у використанні, практична за своєю структурою, сприяє тому, що навчально-виховний процес ставатиме реалістичнішим.

У програмі наскрізно втілено ключові компетентності, які сприятимуть розвитку особистості та її всебічній повновартісній самореалізації в сучасному житті. Вивчення української літератури в школі забезпечує реалізацію насамперед таких компетентностей особистості:

соціальні компетентності (активна участь особи в суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість, індивідуальність; розвиток комунікативних якостей; здатність ефективно вирішувати проблеми; сформованість світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів);

мотиваційні компетентності (розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, критичності та самостійності мислення);

функціональні компетентності: естетична, культурологічна, мовна, комунікативна (вміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті).

Відповідно до цієї концепції структура програми, її змістове наповнення передбачають вивчення художнього твору в широкому світовому й національному культурологічному контексті, потужне залучення міжпредметних зв'язків, втілення ключових компетентностей, врахування вікових особливостей учнів, психології сприйняття дитиною творів художньої літератури, особливостей сучасного навчального процесу в середній школі та інформаційно-комунікативного простору, національних процесів державотворення, загальносвітових процесів глобалізації, надання права вибору (для вчителя і учня) тощо.

Художні твори для текстуального вивчення до програми добиралися з урахуванням таких показників, як місце самого твору, постаті письменника в національному та світовому літературному процесі, в духовній скарбниці України й людства; ідейно-художнє багатство твору, його відповідність високим естетичним критеріям, віковій психології школярів тих чи інших груп, цікавість й актуальність у контексті нинішнього життя, суголосність сьогоднішній рецепційній свідомості, близькість та зрозумілість для сучасної молодої людини, яка живе в зовсім іншому соціальному, морально-духовному, комунікативно-інформаційному просторах. Бралася до уваги й потреба жанрово-тематичної розмаїтості виучуваного літературного матеріалу, виховний потенціал зразків національного письменства, можливість створювати умови шляхом вивчення твору для комплексного розвитку особистості школяра.

Вивченням української літератури в основній школі закладається фундамент загальної освіченості учнів, їхньої естетико-літературної підготовленості, формування суспільно-ціннісних орієнтирів, спроможності вчитися далі. Передбачається засвоєння певного кола усвідомлених літературних знань (змісту творів, авторів, окремих фактів письменницьких біографій тощо), початкових умінь і навичок оперувати ними у процесі читання творів та їхнього аналізу.

Курс української літератури в 5-8 класах структурується за певними тематичними блоками, до кожного з яких дібрано тексти, що за своїм змістом дають можливість максимально репрезентувати ту чи іншу тему. Особливістю вивчення української літератури у 9 класі є те, що тут застосовано історико-хронологічний підхід як провідний у доборі та вивченні художніх творів. Саме з цього класу починається вивчення художніх творів у контексті історико-літературного процесу, ускладнюються методики опрацювання текстів, більше уваги приділяється літературознавчій теорії, питанням стилю й поетики твору.

Українська література в 10-12 класах розглядається в хронологічній послідовності з елементами поділу на окремі жанрові розділи (наприклад, в 11 класі: "Поезія", "Проза", "Драматургія", "Українська література за межами України" тощо). Змістом літературної освіти в цих класах передбачається ознайомлення з творчістю талановитих майстрів слова, зокрема тими високохудожніми текстами, які репрезентують різні етапи літературного процесу в Україні, культурно-літературні традиції, відповідно пропонується аналіз творів у контексті історико-літературного процесу, насамперед - на прикладі найпоказовіших і для письменника, і для певного жанрово-стилістичного явища взірцях. Тож слід наголосити, що в сучасній загальноосвітній школі вивчається не академічна історія літератури чи її пристосована до рівня школи модель, а українська література у своїх кращих зразках, що дає більшу можливість активізувати морально-етичні аналогії, суспільно-ціннісні орієнтири через естетико-літературознавчі категорії та поняття; зацікавити учнів близькими їхній свідомості художніми творами; змінити усталений, певною мірою анахронічний імідж української літератури на цілісній карті світової літератури.

Робота за новою програмою потребуватиме від учителя-словесника постійного підвищення своїх професійних якостей, методологічної компетентності та методичної майстерності, зростання його загальної гуманітарної культури.

Вивчення української літератури у 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням мовами національних меншин може також здійснюватися за цією ж програмою та написаними до неї підручниками. Вибираючи одну з двох програм для використання в навчальному процесі у ЗНЗ з навчанням мовами національних меншин, учителеві слід керуватися насамперед такими показниками, як рівень літературної та загальногуманітарної підготовки учнів, їхнє володіння українською мовою і бажання вивчати українську літературу на високому рівні, а також рівень літературознавчої та методичної підготовки самого педагога. Важливим критерієм переходу до роботи за програмою для шкіл з українською мовою навчання слід також визнати ступінь навчально-методичного забезпечення школи, тобто те, наскільки повно забезпечено школярів підручниковою літературою. У разі обрання саме цієї програми для використання при вивченні української літератури в школах такого типу в першому семестрі вимоги до навчальних досягнень школярів варто дещо послабити і тільки починаючи з другого семестру застосовувати критерії оцінювання, використовувані в ЗНЗ з українською мовою навчання.

Питання про вивчення української літератури в 5-7 класах дванадцятирічної інколи потребує особливої уваги з боку вчителя-словесника. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в 5 класі пропонувалися окремо на сторінках фахової періодики (друк див., наприклад: Шабельникова Л., Мовчан Р. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в 5 класі 12-річної загальноосвітньої школи.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - N 2; та ін.). Учителеві, який працюватиме в шостих класах, можна порадити звернутися до таких рекомендацій: Федоренко В. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури у 2006/2007 навчальному році.// Українська мова й література в школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 122 - 139.

Програмовий матеріал сьомого класу логічно продовжує цілісну концепцію літературної освіти школярів, закладену в попередніх класах. Учителеві, що розпочинатиме роботу в сьомих класах із цього навчального року, слід звернути увагу насамперед на такі особливості вивчення української літератури за новою програмою з дітьми цієї вікової групи.

Усього на вивчення української літератури Типовим навчальним планом у 7 класі відводиться 70 год. (2 год. на тиждень). З них на текстуальне засвоєння програмових творів пропонується відвести 58 годин, на уроки позакласного читання - 4 години. Програмою визначено також резервний час (8 годин на рік), який учитель може використовувати на власний розсуд, причому цей час може використовуватися як для докладнішого вивчення самих художніх творів або розширення кола виучуваних авторів та їхніх творів, так і для збільшення кількості уроків зв'язного мовлення, для проведення уроків виразного читання, тематичного оцінювання тощо. Окрім того, елементи тих методичних напрямів роботи, які мали неодмінну представленість у попередніх класах, але нині виведені поза межі розподілу навчального часу (як, наприклад, уроки виразного читання, повторення та узагальнення вивченого матеріалу тощо), можуть вкраплюватися в уроки інших методичних різновидів за умови, що таке вкраплення буде органічним, щонайтісніше пов'язаним із головними лініями розгортання уроку.

Зі структурного погляду програма для кожного з класів дванадцятирічної школи складається з двох основних, обов'язкових рубрик: "Зміст навчального матеріалу" і "Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів". "Зміст навчального матеріалу" містить перелік творів, які вивчатимуться текстуально, а також важливих понять із царини теорії літератури, доступних для розуміння семикласниками і потрібних для кращого зрозуміння ними ідейно-художніх особливостей виучуваного твору. Особливу увагу вчителеві слід звернути на анотації, які супроводжують перелік програмових творів. Вони формулюються відповідно до сучасного прочитання української літератури, з урахуванням вікових особливостей та навчальних можливостей учнів-семикласників і відповідно до передбачуваної мети уроку. Однак ці формулювання не повинні сприйматися вчителем як догма, якийсь незрушний канон, їх слід вважати лише певною рекомендацією для словесника, яку він може переформульовувати, спираючись на свої фахові погляди та власну методичну концепцію і пристосовуючи їх до рівня розуміння та сприйняття конкретним учнівським колективом, із яким працює. Зрозуміло, анотації містять найголовніші орієнтири, настанови, які визначають те, на що має звертатися особлива увага під час вивчення певного твору.

Змістом програми також передбачається вибір учителем для текстуального вивчення фрагментів певних творів (наприклад, "Захар Беркут" І.Франка, "Гуси-лебеді летять" М.Стельмаха та ін.), а також вибір самими школярами поетичних творів для вивчення напам'ять (народні суспільно-побутові пісні, поезії Л.Костенко, А.Малишка, В.Голобородька та ін.). Кількість творів, передбачених для вивчення напам'ять, оптимально узгоджується з навчальними можливостями семикласників, цим переліком охоплено зразки різних жанрів і художніх систем. Можливим, проте, є й певне розширення кола виучуваних напам'ять творів, як і залучення не тільки поетичних зразків для такого вивчення, а й прозових.

Рубрика "Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів" містить конкретно сформульовані відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти (24-2004-п) результати вивчення української літератури в 6 класі - мету, завдання кожної визначеної підтеми. Позиції цієї рубрики вчитель може записувати в плані уроку як складник його мети. Слід звернути особливу увагу на те, що види навчальної діяльності запропоновано диференційовано, зі зростанням їхньої складності, що зручно для налагодження особистісно-зорієнтованого навчання, при врахуванні різних рівнів літературної та загальногуманітарної підготовленості учнів, а також для проведення тематичного оцінювання.

Перший рівень складності передбачає, що учень сьомого класу розуміє навчальний матеріал на елементарному рівні й за допомогою вчителя дає відповіді на поставлені запитання у формі фрагментарних висловлювань. Другий рівень складності: семикласник повинен знати зміст творів, розповідати напам'ять кілька вибраних самостійно чи разом з учителем поезій, пісень, давати визначення головних теоретичних понять і термінів, передбачених програмою, ілюструвати їх матеріалом програмових творів, виразно й усвідомлено читати художні тексти, переказувати сюжет виучуваного твору, деталізуючи окремі його епізоди, розповідати про літературного героя. Третій рівень складності полягає в глибшому розумінні прочитаного, вивченого напам'ять, переказуваного, в розумінні літературознавчих термінів і понять, визначенні жанрових особливостей творів, знаходженні й виділенні в текстах тих чи інших художніх особливостей, засобів поетики, умінні докладно коментувати, пояснювати тексти, давати розгорнуті характеристики персонажам, порівнювати їх за однією чи кількома ознаками, аналізувати й оцінювати сюжетні ситуації тощо. Четвертий рівень складності - ще вища сходинка заглиблення в літературний твір як зразок словесного мистецтва, яке водночас дає знання, виховує, розвиває, спонукає думати, співпереживати, зіставляти із сучасним життям. Ці завдання полягають у розвиткові творчих умінь і навичок, уміння формулювати власні судження щодо прочитаного, щодо життя, характерів людей, їхніх учинків та поведінки, здатності учнів самостійно міркувати, дискутувати, комплексно аналізувати й оцінювати твір тощо. Ця група вимог передбачає якісне виконання різноманітних творчих завдань, пов'язаних із матеріалом виучуваного твору на рівні тематики або поетики.

Особливо варто наголосити на очікуваних результатах формування емоційно-ціннісної сфери, які в програмі виділено курсивом і наведено після державних вимог. Це своєрідне передбачення тих морально-етичних, суспільне важливих виховних компетенцій, які можуть прищеплюватися дитині в результаті вивчення того чи іншого художнього тексту і які допомагатимуть їй повноцінно жити в майбутньому. Звичайно, це лише ймовірний, гіпотетичний результат, адже вплив мистецтва на кожну людину індивідуальний, неповторний, часом просто не передбачуваний, а тому може бути різним. Але це емоційно-ціннісне передбачення великою мірою увиразнює й дисциплінує ввесь навчальний процес на уроках української літератури, робить її в сучасних умовах глобалізаційних процесів, переосмислення й нівеляції багатьох, на перший погляд, вічних, уселюдських ціннісних понять потужним націєтворчим та людинотворчим чинником. Отже, кожен художній твір українського письменства, який вивчається в школі, повинен допомагати сучасній молодій людині бути на цій землі Людиною, Особистістю, патріотом своєї Батьківщини, носієм гуманістичних цінностей та активним утверджувачем добра, істини, справедливості.

Допоміжна рубрика "Додатки: Мистецький контекст. Міжпредметні зв'язки" сприяє реалізації міжпредметних зв'язків з уроками зарубіжної літератури, образотворчого мистецтва, музичного мистецтва, історії України, природознавства тощо, сприяє налагодженню інтегрованого навчання. Наприклад, при вивченні суспільно-побутової пісенності слід використовувати багату ілюстративну базу (зразки автентичного фольклору, музичні його обробки відомими композиторами, зразки народного малярства, репродукції авторських робіт, що якнайкраще виповідають дух народної пісні, її колорит, емоційну піднесеність тощо). Вивчаючи твори історичної тематики (як-от "Захар Беркут" І.Франка, "За сестрою" А.Чайковського й ін.), учитель закономірно звертатиметься до багатої ілюстративної бази, яка висвітлює найяскравіші сторінки національної історії, допомагає рельєфніше, виразніше передати атмосферу минулих часів, драматизм змагань за волю, психоустрій, світогляд та риси свідомості людини давніших епох.

Цінним збагаченням інформаційного тла уроку української літератури в сьомому класі буде залучення матеріалу зарубіжного письменства, з яким школярі знайомилися протягом двох попередніх років свого навчання. У кожному з окремих випадків матеріал світових літератур, що пропонується для зіставлення, органічно вписується в ідейно-тематичне спрямування аналізу визначених програмою зразків української літератури. До прикладу, баладу Т.Шевченка "Тополя" пропонується розглядати в зіставленні з баладою Й.В.Гете "Вільшаний король", що даватиме змогу школярам краще засвоїти поняття про цей жанр ліро-епосу, виробити навички знаходити головні жанрові ознаки балади в конкретних її зразках, глибше осягнути саме поняття літературного жанру, збагнути спільність шляхів розвитку української та світової літератури і сформувати уявлення про національну самобутність кожної з літератур. Закріплення поняття про художню деталь програма пропонує здійснювати шляхом зіставлення матеріалу повісті Г.Тютюнника "Климко" та прозових творів російського письменника А.Чехова. Передбачено програмою також матеріал для тематичного зіставлення творів національного та світового письменства (скажімо, розробка історичної тематики в творах А.Чайковського та В.Скотта), проведення змістових паралелей між творами, писаними в різні часи й представниками різних національних літератур (скажімо, відстеження спільних особливостей у тлумаченні теми духовних пріоритетів буття людини в поезії Л.Костенко та Дж.Р.Кіплінга). Такий підхід не тільки розширюватиме інформаційне підґрунтя уроку, збагачуватиме його методично й поглиблюватиме його зміст, але й даватиме гарну нагоду школярам усвідомити належність рідного народу до творення світової культури як цілісності, відчути органічний зв'язок України зі світовою цивілізацією та осягнути її самобутність порівняно з іншими країнами.

Ця рубрика також підказує можливості до активізації знань, здобутих у попередніх класах, постійно апелює до читацького досвіду школярів, забезпечуючи цим стабільні внутрішньопредметні зв'язки, сприйняття літературних творів у щонайширшому зіставленні з уже вивченими семикласниками типологічне спорідненими явищами з історії національного письменства. Наприклад, при вивченні фрагментів із твору М.Стельмаха "Гуси-лебеді летять" учителеві пропонується проводити паралелі з вивченими в шостому класі фрагментами із кіноповісті "Зачарована Десна" О.Довженка, що мотивується типологічною спорідненістю та своєрідністю зображення внутрішнього світу дитини в обох авторів; при вивченні автобіографічної повісті А.Дімарова "Блакитна дитина" доцільним буде звернення до вивчених у шостому класі творів В.Нестайка, Я.Стельмаха, В.Близнеця, у яких так само яскраво-самобутньо показано світ дитячих інтересів і пригод, використано елементи гумору та іронії і водночас порушено важливі проблеми людських стосунків, зображено атмосферу становлення характеру дитини. Матеріали рубрики в кожній із частин також можуть використовуватися довільно, варіюватися за своїм наповненням відповідно до наявності репродукцій та записів перелічених мистецьких творів та видань літературних зразків, рівня теоретичної та емоційної підготовленості учнів до сприйняття літературного твору в широкому культурному контексті, фахової підготовленості вчителя тощо.

Значною має бути й самостійна читацька практика семикласників, додаткове опрацювання ними художньої літератури, орієнтовний перелік якої пропонується в кінці програми. Визначення конкретних творів для прочитання має спиратися на наявні можливості текстуального забезпечення, коло зацікавлень школярів, їхній попередній читацький досвід. Форми опрацювання цих текстів учитель добирає, спираючись на власні методичні погляди та враховуючи навчальні можливості школярів. Певна річ, пропонований програмою перелік містить значно ширше коло творів порівняно з часовим ресурсом цього напряму вивчення літератури, проте саме такий підхід дає змогу вчителеві вибрати з переліку саме ті твори, що вписуються в цілісну систему його роботи. Методика опрацювання на уроках творів, що з ними школярі знайомляться самостійно, на сьогодні відпрацьована достатньою мірою. Найголовніші орієнтири для вчителя щодо організації опрацювання цих творів такі: аналіз твору здійснюється за спрощеними схемами, ці уроки мають більше тяжіння до методичних форм розвитку зв'язного мовлення (насамперед переказ самостійно прочитаного тексту), на них переважають активні форми роботи школярів, передусім творчі (підготовка інсценізацій, написання відгуків, творів різних жанрів, зокрема художніх та ін.).

Для сьомого класу програма пропонує чотири основні тематичні блоки, які логічно пов'язуються з тематично подібними блоками в попередньому та в наступних класах, а також перебувають в органічному ідейно-художньому зв'язку поміж собою. Передує безпосередньому вивченню літературних зразків вступний урок, головне призначення якого - поглибити поінформованість семикласників щодо природи мистецтва слова, його своєрідності порівняно з іншими мистецтвами та функціонального навантаження в житті суспільства та людини. Вагоме місце має посісти на цьому уроці з'ясування самобутності світу, створеного письменницьким талантом, його можливої подібності та неподібності зі світом реального життя. Реалізація цього підходу сприятиме глибшому усвідомленню семикласниками природи художнього твору й полегшить подальше сприйняття виучуваного матеріалу.

Групування навчального матеріалу за блоками, тобто добір творів для текстуального опрацювання, не є випадковим, принагідним, а мотивується змістовою та художньою єдністю дібраного матеріалу. Насамперед це блок "Із пісенних скарбів", яким відкривається курс літератури в сьомому класі. Передбачені до вивчення пісні - кращі зразки усної народної творчості українців, які в логічній послідовності, з дотриманням дидактичного принципу наступності знайомлять семикласників із такими різновидами української пісенності, як суспільно-побутові пісні та коломийки, що є значно вищим ступенем осягнення фольклорного матеріалу. Звернення до першої жанрово-тематичної групи мотивується ширшим соціальним досвідом семикласників порівняно з попередніми роками та побільшенням їхньої поінформованості щодо перебігу історичних подій в Україні. Увесь тематичний спектр суспільно-побутових пісень школярі мають засвоїти протягом двох навчальних годин, тож учителеві слід дібрати найоптимальніші методичні форми роботи, які дозволять якісно опрацювати значний теоретичний та текстуальний масив матеріалу. Найдоцільнішим на уроках вивчення фольклору видається шлях зіставлення жанрово-тематичних різновидів суспільно-побутової пісенності (козацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські та ін. пісні), що дозволятиме учням виразніше відчути самобутність кожного з різновидів, збагнути їхню жанрову специфіку та неповторність поетики.

Наступний блок - "Про далекі минулі часи" - передбачає вивчення творів насамперед історичної тематики. З жанрового погляду поміж творами цього блоку переважають зразки повістей, що мотивується інтенсивнішою представленістю в інших блоках зразків малої прози та поетичних творів. Учителеві треба продумано добирати фрагменти з творів для опрацювання на уроці так, щоб вони і допомогли учням якнайповніше вибудувати сюжетну лінію та скласти уявлення про художні особливості твору. Надзвичайно важливим для вивчення матеріалу цього блоку є акцентування порушуваних у творах морально-етичних проблем, головне - щоб засвоєння дітьми морально-етичних цінностей рідного народу та їхній комплексний духовний розвиток здійснювалися не шляхом нав'язування їм якихось абстракцій, поведінкових стереотипів чи плакатних схем, а засобами глибокого проникнення у внутрішній світ персонажів. Цінним при вивченні цього блоку є також: уміння вчителя побудувати роботу над текстом так, щоб у семикласників склалося чітке уявлення про правду історичну та художню, щоб вони зрозуміли, що літературний твір є не просто ілюстрацією до певних подій історії, а моделлю дійсності давніших часів з усіма особливостями не тільки матеріального буття людини і народу, але насамперед буття духовного. Проте й історико-пізнавальний потенціал цих творів слід реалізувати найповнішою мірою.

Кожен із пропонованих програмою творів передбачає не стільки вивчення творів, тематично пов'язаних із різними епохами в історії України, скільки різні виміри людського буття, різні форми утвердження людського духу. Наприклад, повість І.Франка "Захар Беркут" розробляє проблему морального вибору людини в непростих, навіть екстремальних умовах існування; повість М.Стельмаха утверджує ідею єдності людини і природи, людини і її народу; у баладі Т.Шевченка "Тополя" поетизується високе кохання. Об'єднує програмові твори цього блоку й потужний фольклорний струмінь, так майстерно й самобутньо виявлений у них, що теж має неодмінно наголошуватися в процесі опрацювання.

У блоці "Ти знаєш, що ти людина?" дібрано твори, у яких найвиразніше звучить саме морально-етична проблематика і які характеризуються дидактичною наснаженістю. Сенс людського життя, уявлення про щастя, духовна наповненість існування, цінності справлені та фальшиві, високі людські чесноти й ницість та нікчемство - аналіз цих та інших проблем, порушуваних у творах, потребує великої сумлінності від учителя в підготовці уроку, у доборі тих методичних форм і прийомів, які допоможуть семикласникам глибше осягнути непростий світ людської душі, взяти з прочитаного та проаналізованого твору для свого розвитку та морального вдосконалення якнайбільше. Водночас не можна ігнорувати художньої природи літературного твору, обмежуючись суто дидактичним його прочитанням - аналіз має здійснюватися комплексно, у гармонійній взаємодії різних методів. Особливої уваги, ясна річ, потребує притчова природа творів, їх непроста художність.

Одним із важливих напрямів роботи вчителя над цим блоком є пробудження активності учнів, створення навчальних ситуацій, які вимагали б від дитини самостійності в аналізі твору, в розкодуванні підтексту твору, його символіки та метафорики, висловлення власного ставлення до прочитаного та його діяльного обговорення, виявлення творчих здібностей.

Блок "Ми - українці" компонує тексти, які якнайкраще допоможуть семикласникам осягнути унікальний світ української ментальності та звичаєвості, познайомитися на прикладах із художніх творів із рисами національного характеру, замислитися над поняттями патріотизму, громадянського обов'язку, відповідальності за долю рідного народу та виразно відчути нерозривну духовну й фізичну єдність із ним. У цьому блоці переважають поетичні твори, що теж мотивується певними чинниками - в атмосфері високої поезії діти краще сприймуть і глибше усвідомлять головні архетипи й символи національного буття, оскільки мова поезії завпеди тонша, ліричніша. Опрацювання творів із цього тематичного блоку потребуватиме від учителя залучення для якісного проведення уроку додаткового матеріалу. Наприклад, вірш Л.Кисельова "Катерина" повною мірою осягнути семикласники не зможуть, якщо не прочитають однойменної поеми Т.Шевченка; так само важко буде школярам усвідомити, зрозуміти поетику віршів В.Симоненка та В.Голобородька без розлогого зіставлення з художніми засобами фольклору та народного малярства.

Блок "Література рідного краю" передбачає вивчення кращих творів місцевих письменників з неодмінним урахуванням вікових особливостей школярів-семикласників, тобто добір текстів слід здійснювати відповідно до зацікавлень, інтересів, уподобань дітей цієї вікової групи. Кожна з областей України має цікаві напрацювання в царині вивчення творчості письменників-земляків.

Важлива роль на уроках української літератури зберігається за уроками розвитку зв'язного мовлення школярів та уроками виразного читання текстів виучуваних творів, оскільки закладені в попередній період навчання мовленнєві та декламаційні навички й уміння школярів потребують неодмінного вдосконалення в послідовній, здійснюваній від уроку до уроку системі роботи. Самий навчальний курс літератури в сьомому класі слід вибудовувати таким чином, щоб на кожному уроці кожен школяр якнайповніше був прилучений до щонайактивнішої навчальної діяльності, виявляв у роботі зі словом свій природний і набутий потенціал, свої здібності, насамперед словесно-творчі.

Біографії письменників, як це передбачено програмою, вивчаються без надмірної деталізації, у формі стислих експресивних характеристик особистостей вітчизняних літераторів, звернення лишень до найцікавіших епізодів їхніх життєвих доль. Особливу увагу слід приділяти автобіографічним творам, вивчення яких передбачено чинною програмою ("Блакитна дитина" А.Дімарова, "Климко" Гр.Тютюнника й ін.), а також тим творам, у яких особа автора відстежується дуже виразно. Біографії деяких митців семикласники вже опрацьовували, де з ким знайомитимуться в наступних класах, тож учителеві потрібно добирати такий матеріал для знайомства з особистістю письменника, який не просто вичерпно характеризуватиме письменника та знайомитиме учнів із ним, а не дублюватиметься надалі.

Значно ускладнюється в чинній програмі порівняно з попередніми класами підрозділ теорії літератури, який мають засвоїти семикласники. Ним передбачено вивчення на прикладах конкретних літературних зразків таких теоретичних понять, як історична повість, пафос твору, балада, романтичний пейзаж, мотив художнього твору, контраст, метаморфоза, ідея, романтичний герой, символ та ін. Кількість теоретичних понять, які пропонуються для засвоєння учнями сьомого класу, - доволі таки значна; майже всі вони характеризуються високим ступенем абстрагування, потребують від школярів розвиненого абстрактного мислення, уміння узагальнено сприймати певне літературне явище, бачити, аналізувати й комплексно характеризувати його художню природу, відстежувати його зв'язки з іншими літературознавчими поняттями. Слід зауважити, що теоретичні поняття учні мають засвоювати не відірвано від конкретного літературного матеріалу, а навпаки - постійно спираючись на нього, із залученням і тексту того твору, де його вивчення безпосередньо передбачено програмою, і ширших літературних ілюстрацій. Бажаною й доречною буде синхронізація вивчення теоретичних понять у курсах української та зарубіжної літератур, що забезпечуватиметься насамперед проведенням інтегрованих уроків, використанням матеріалу різних національних письменств. До повторення та поглиблення розглянутих теоретичних відомостей з літератури вчителеві слід постійно повертатися з використанням іншого матеріалу, що забезпечуватиме глибше засвоєння цих відомостей учнями. Серед форм, до яких найдоцільніше звертатися в процесі вивчення теоретичних відомостей з літератури, слід передовсім практикувати тренувальні вправи, різнотипні тестові завдання, різноманітні ігри.

Перелік головних теоретичних матеріалів і практичних напрацювань, які можна рекомендувати вчителеві-словеснику, що працює в 5 класі, наведено в бібліографічних покажчиках: Федоренко В. Перехід загальноосвітньої школи на 12-річну систему навчання (бібліографічний покажчик).// Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - N 19 - 21. - С. 30-35; Федоренко В. Перший раз - у п'ятий клас: Бібліографічний покажчик матеріалів, присвячених переходу на 12-річну систему освіти.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 1. - С. 137-143 та ін. Нині готується розширений варіант цього покажчика, де враховуватимуться публікації останнього часу; друкуватимуться також бібліографічні матеріали на допомогу вчителеві-словеснику, який працюватиме в новому навчальному році в шостому та сьомому класах. У покажчиках наведено дані про джерела, у яких друкувалися програми з української літератури, подано бібліографічні довідки про підручники, які використовуватимуться в навчальному процесі, описано склад навчально-методичних комплектів до них, названо найцікавіші методичні матеріали, що друкувалися у фаховій пресі або виходили окремими виданнями.

Вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах має належне навчально-методичне забезпечення. Добираючи підручникову літературу для налагодження вивчення предмета, учитель-словесник має орієнтуватися на її відповідність власним методичним поглядам, сучасному станові літературознавчої та методичної науки, навчальним можливостям дітей та конкретним завданням їхнього всебічного розвитку, насамперед завданням їхньої літературної освіти. Підручники, які нині пропонуються для використання в навчальному процесі, можуть бути схарактеризовані як підручникова література нового покоління, яка відображає найсучасніші тенденції в галузі національного підручникотворення.

Вивчення української літератури в п'ятому класі 2007/2008 навчального року здійснюватиметься за одним із підручників:

Мовчан Р.В. Українська література: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2005. - 240 с.

Шабельникова Л.П. Українська література: Підручник для 5 класу. - К.: Грамота, 2005. - 296 с.

Цимбалюк В.І., Потіха В.В. Українська література: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Навчальна книга, 2005. - 288 с.

Кожен із цих підручників відповідає чинній програмі, спирається на самобутню дидактичну концепцію, відповідає вимогам до навчальної літератури такого типу, вибудовується відповідно до оновленого розуміння мети й сутності літературної освіти молодих поколінь, враховує сучасний стан літературознавчої та методичної науки. Система завдань і запитань, пропонована в підручниках, оптимально узгоджується з віковими особливостями сприйняття учнями художньої літератури, враховує запити, потреби й досвід сучасного школяра, пробуджує його самостійну думку, спонукає до творчості. Ілюстративний матеріал, дібраний для підручників, зацікавлюватиме дітей вивченням літератури, сприятиме глибшому осягненню ними виучуваного матеріалу.

Особливістю більшості сучасних підручників з української літератури є те, що вони виходять у світ і пропонуються вчителеві у супроводі різних за ступенем наповнення навчально-методичних комплектів. Використання таких комплектів не просто полегшує працю вчителя щодо підготовки до проведення уроків, вивільняє час для додаткової роботи, добору цікавіших методичних форм, а й допомагає піднести на якісно вищий щабель рівень своєї фахової культури, освоїти та зробити власним надбанням найсучасніші методики літературної освіти школярів. Проте найголовніше це те, що використання цих посібників дасть змогу вчителеві якнайповніше зреалізувати ті методологічні концепції, що покладено в основу самих підручників, повніше втілити пропаговані авторами методичні системи. Наприклад, підручник Р.В.Мовчан супроводжується виданнями: Допитливому читачеві: Хрестоматія з української літератури для додаткового читання у 5 класі загальноосвітнього навчального закладу./ Упорядкування Р.В.Мовчан. - К.: Генеза, 2005. - 352 с.; Мовчан Р.В. Українська література. 5 клас: Книга для вчителя. - К.: Генеза, 2005. - 248 с. Підручник Л.П.Шабельникової супроводжується повним навчально-методичним комплектом, який склали видання: Українська література: Книга для додаткового читання в 5 класі./ Упорядник Л.П.Шабельникова. - К.: Грамота, 2005. - 320 с.; Воєвода З.Я. Українська література. Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас. - К.: Грамота, 2005. - 224 с.; Шабельникова Л.П. Українська література. Тематичне оцінювання. 5 клас. Зошит. - К.: Грамота, 2005. - 104 с.; Чхайло О.М., Чхайло О.В. Зошит для робіт з української літератури. 5 клас. - К.: Грамота, 2006. - 72 с.; Чхайло О.М., Чхайло О.В. Українська література. Тематичне оцінювання. Зошит для 5 класу. - К.: Грамота, 2006. 80 с.

Велику практичну цінність мають також розробки уроків з української літератури, підготовлені заслуженим учителем України О.Б.Рудницькою: Рудницька О. Розробки уроків з української літератури для 5 класу 12-річної школи. I семестр.// Бібліотечка "Дивослова". - 2005. - N 4. - 64 с.; Рудницька О. Розробки уроків з української літератури для 5 класу 12-річної школи. II семестр.// Бібліотечка "Дивослова". - 2005. - N 6. - 64 с. Цінність цих методичних матеріалів полягає в тім, що вони можуть використовуватися вчителем, який працюватиме за підручником будь-кого з авторів, а також дотриманням принципу наступності в налагодженні літературної освіти школярів. Сучасні методичні форми вивчення художнього твору, оригінальні завдання для групової та індивідуальної роботи школярів, динамічний характер організації кожного з урочних модусів значно підносять рівень науково-методичної культури видання та побільшують його практичну цінність. Аналогічні посібники видано цією авторкою й для роботи в шостому класі: Рудницька О.Б. Розробки уроків з української літератури для 6 класу 12-річної школи. I семестр.// Бібліотечка "Дивослова". - 2006. - N 6. - 64 с.; Рудницька О.Б. Розробки уроків з української літератури для 6 класу 12-річної школи. II семестр.// Бібліотечка "Дивослова". - 2006. - N 11. - 64 с.

Вивчення української літератури в шостому класі 2007/2008 навчального року здійснюватиметься за одним із підручників:

Мовчан Р.В. Українська література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2006 - 240 с.

Авраменко О.М., Шабельникова Л.П. Українська література: Підручник для 6 класу. - К.: Грамота, 2006. - 296 с.

Цілісні навчально-методичні комплекти розроблено до всіх підручників з української літератури для шостого класу. Їх використання допоможе вчителеві краще зорієнтуватися в дидактичних концепціях, на які ці зразки навчальної літератури спираються, ефективніше налагодити роботу за ними й дібрати найбільш відповідні їм методики. Так, зокрема, підручник Р.В.Мовчан побачив світ у супроводі таких допоміжних видань: Допитливому читачеві: Хрестоматія з української літератури для додаткового читання в 6 класі загальноосвітніх навчальних закладів./ Упорядкування Р.В.Мовчан. - К.: Генеза, 2006. - 384 с.; Мовчан Р.В. Українська література: Книжка для вчителя: 6 клас. - К.: Генеза, 2006. - 272 с. Хрестоматія для додаткового читання містить біографічні матеріали про письменників та зразки їхньої творчості, у книжці для вчителя зібрано ряд методолого-методичних матеріалів та добірки літературознавчого характеру, що покликані зміцнити теоретико-методологічну підготовку вчителя.

Підручник авторів О.М.Авраменка та Л.П.Шабельникової супроводжується повним навчально-методичним комплектом, який склали видання: Авраменко О.М. Планування уроків української літератури в шостому класі 12-річної школи: Методичні рекомендації. Календарне планування. - К.: Грамота, 2006. - 28 с.; Воєвода З.Я., Скоб'як Г.О. Українська література. Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 6 клас. - К.: Грамота, 2006. - 344 с.; Чхайло О.М., Чхайло О.В. Зошит для робіт з української літератури, б клас. - К.: Грамота, 2006. - 64 с.; Чхайло О.М., Чхайло О.В. Українська література. Тематичне оцінювання. Зошит для 6 класу. - К.: Грамота, 2006. - 80 с. Ці посібники значно доповнюють фактичний та методичний матеріал підручника, спираються на найсучасніші освітні технології, дають вчителеві змогу вибудувати цілісну систему вивчення української літератури в сьомому класі.

Вивчення української літератури в сьомому класі у 2007/2008 навчальному році здійснюватиметься за підручниками авторів О.М.Авраменка (видавництво "Грамота"), О.В.Міщенко (видавництво "Генеза"), О.В.Слоньовська (видавництво "Освіта"). Деякі між ними матимуть належний навчально-методичний супровід, як, наприклад, підручник О.М.Авраменка, до якого розроблено хрестоматію для додаткового читання, методичні рекомендації, календарне планування, збірник урочних конспектів у трьох варіантах, робочий зошит, зошит для тематичних та контрольних робіт, а також електронний посібник.

Вивчення української літератури у 8-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів із українською мовою навчання здійснюватиметься за однією з двох чинних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання./ Укладачі Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, М.М.Сулима, В.І.Сулима; керівник авторського колективу М.Г.Жулинський. - К.: Генеза, 2002. - 136 с.

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання./ Укладачі О.М.Бандура, Н.Й.Волошина. - К.: Шкільний світ, 2002. - 86 с.

Учителям, які викладають українську літературу школярам цих вікових груп, доречним буде звернутися до програми дванадцятирічної школи для внесення певних коректив у свою роботу, насамперед для осучаснення самого навчального процесу, наповнення його новим змістом і переорієнтування відповідно до змін в освітній філософії останнього часу.

Вивчення української літератури у 8-11 класах ЗНЗ у 2007/2008 навчальному році має повне якісне навчально-методичне забезпечення.

Найповніша інформація про навчально-методичну літературу, схвалену Міністерством освіти і науки України до використання при вивченні української літератури в наступному навчальному році, міститься в Переліку програм, основної й додаткової літератури, що рекомендовані МОН України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах, який друкуватиметься до початку нового навчального року в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" та у фахових виданнях словесників.

Значною допомогою для вчителя-словесника щодо підтримання на належному рівні професіоналізму, зорієнтованості в головних тенденціях розвитку сучасної методики вивчення предметів філологічного циклу, вироблення та вдосконалення власного педагогічного стилю стане використання в процесі підготовки до професійної діяльності матеріалів фахової преси: видань Міністерства освіти і науки України (журнали "Дивослово", "Бібліотечка "Дивослова", "Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах", "Розмаїтості", "Новочасна українська література"), видань, які виходять друком за сприяння міністерства (газета "Українська мова та література", що супроводжується додатковим виданням - "Українська мова та література. Бібліотечка", журнал "Вивчаємо українську мову та літературу", що супроводжується цілим рядом бібліотечних серій), журналів Національної академії наук України ("Слово і час") й Академії педагогічних наук України ("Українська мова та література в школі", "Українська література в школі") та провідних закладів вищої освіти ("Урок української", "Рідний край", "Мандрівець"). Деякі між цими виданнями мають електронні варіанти, що полегшує доступ вчителеві до них та розширює можливості використання в навчальному процесі друкованих на їхніх сторінках матеріалів (див., наприклад: сайт журналу "Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах" - www.ped-pressa.kiev.ua; сайт журналу "Вивчаємо українську мову та літературу" - www.osnova.coin.ua). Значне збагачення інформаційного тла уроку вчитель зможе забезпечити, звернувшись також до популярних літературних часописів ("Дніпро", "Київ", "Вітчизна", "Бористен", "Кур'єр Кривбасу", "Київська Русь", "Книжник-review" та ін.).

Якість літературної освіти школярів великою мірою залежить від ефективності системи оцінювання їхніх навчальних досягнень. Оцінювання результатів навчання української літератури здійснюється за "Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з літератури (українська, зарубіжна, літератури національних меншин)" (друк див., наприклад: "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України". - 2001. - N 15-16. - С. 8-10.; Дивослово. - 2001. - N 8. - С. 21-22 та ін.). Можуть використовуватися також і "Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів", друковані в складі програми з української літератури для дванадцятирічної школи (згадане видання. - С. 11.), хоча вони не деталізують цілого ряду важливих складників навчального процесу. Нині готується новий, доопрацьований варіант цих критеріїв, який враховуватиме зміни в освітній системі, перегляд її засадничих принципів, переосмислення завдань літературної освіти школярів, які припали на період, що пройшов від часу їх опублікування.

Перелік головних вимог щодо виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української мови та літератури й зарубіжної літератури міститься у відповідному методичному листі Міністерства освіти і науки України N 1/9-301 (v-301290-06) від 28.04.2006 року (друк див., наприклад: Вимоги до виконання письмових робіт учнів загальноосвітніх навчальних закладів і перевірки зошитів з української мови й літератури та зарубіжної літератури у 5-11 класах.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 140-142. У цьому листі, зокрема, зосереджено найважливішу інформацію про види письмових робіт з української літератури, кількість тематичних контрольних робіт, контрольних творів, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета, їх перевірку й технологічні аспекти оцінювання тощо.

З ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України розроблено та оприлюднено також методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень школярів з української літератури та їх оформлення в класному журналі; ці рекомендації друкувалися у фаховій пресі словесників (див., наприклад: Методичні рекомендації щодо оформлення в класному журналі результатів навчальних досягнень з української та зарубіжної літератури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 146-148; Дивослово. - 2006. - N 8. - С. 59-60 та ін.). Протягом попереднього навчального року ці документи використовувалися як рекомендації, до 2007/2008 навчального року їх буде обговорено в освітянському середовищі, доопрацьовано відповідно до висловлених зауважень, запропоновано як інструктивний документ та оприлюднено у фаховій пресі словесників. У фаховій пресі словесників друкувалися орієнтовні зразки заповнення журнальної сторінки з української літератури, які було підготовлено досвідченими спеціалістами і які вчителі (насамперед початківці) можуть використовувати у своїй роботі.

В умовах поступового переходу старшої інколи на основу профільного навчання актуально звучить проблема якісної теоретичної розробки та втілення в щоденну практику системи вивчення української літератури як профільного предмета та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій. На сьогодні, на жаль, поки що відсутня цілісна концепція вивчення української літератури як профільного предмета, проте головні її складники та напрями реалізації визначити, безперечно, можна. Саме тому з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України було розроблено проект Концепції профільного навчання в системі літературної освіти школярів (автор проекту - кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївського державного університету імені В.Сухомлинського, заслужений учитель України В.І.Шуляр). У концепції схарактеризовано сутність, мету й принципи організації профільного навчання української та зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах, його структуру, головні форми й методи в системі урочної та позаурочної навчальної діяльності, допрофільний рівень літературної освіти, використання міжпредметних зв'язків, своєрідність організації профільного вивчення літератури в сільській школі й інші питання. Її опрацювання допоможе вчителеві-словеснику краще зорієнтуватися в завданнях, проблематиці, головних формах та найпоширеніших моделях вивчення літератури в умовах упровадження профільного навчання й освоїти його термінологію. Опубліковано текст проекту концепції у фахових виданнях словесників (див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. - 2007. - N 4 та ін.).

Попереднє фахове орієнтування школярів 5-7 класів із предметів філологічного циклу має здійснюватися за рахунок, по-перше, активного використання варіативної частини Типового навчального плану, а по-друге, шляхом упровадження в навчальний процес системи додаткової роботи школярів з літератури (гурткова робота, проведення факультативних занять, здійснення наукових досліджень, реалізація проектів літературної тематики, проведення фольклорної та літературно-краєзнавчої практики тощо). Цікавим є досвід організації функціонування системи допрофільної підготовки (гурткової роботи) на Черкащині, здійснюваний за цілісним, методично довершеним навчально-методичним комплексом, що має схвалення до використання Міністерства освіти і науки України: Коваленко В. Поетичний гербарій: Літературно-творча студія. - Черкаси: Брама-Україна, 2006. - 256 с. У ньому пропонуються розробки занять літературно-творчої студії для старшокласників, широко ілюструються шляхи практичної реалізації їхніх творчих здібностей через поглиблене ознайомлення з правилами літературної творчості, у результаті чого посутньо змінюється сприймання й розуміння ними не тільки природи словесного мистецтва, а й розширюються можливості пошуку прийомів нової художньої інформації, що є надзвичайно важливим у творчому процесі.

У 8-9 класах ступінь використання варіативної складової навчального плану має значно зрости за рахунок впровадження факультативних курсів, що зміцнюватимуть загальнофілологічну та літературознавчу підготовку школярів, озброюватимуть їх фаховою термінологією та методикою здійснення літературознавчого дослідження. Велику роль у процесі професійної зорієнтованості школярів цього віку, у набутті ними чіткіших уявлень про майбутній фах, його специфіку та професіограму спеціаліста з цього фаху, у закладенні основ найголовніших фахових навичок відіграє й керована та спрямовувана вчителем самостійна робота школярів (науково-дослідницька діяльність, опрацювання додаткової літератури, підготовка проектів, участь у різнорівневих змаганнях тощо).

Вивчення української літератури в профільних класах старшої школи здійснюється за такими програмами:

у класах філологічного профілю (3 (+1) години на тиждень) - за програмою "Українська література. 10-11 класи: Навчальна програма для середньої загальноосвітньої школи з гуманітарним профілем./ Укладачі Г.Ф.Семенюк, В.І.Цимбалюк" (друк див., наприклад: Книга вчителя української, мови та літератури. - Х.: Торсінг плюс, 2005. С. 191-267.). Ці ж програми можуть використовуватися в гімназіях та ліцеях, де рівень підготовки та навчальні можливості школярів вищі порівняно із загальноосвітніми навчальними закладами, є змога виділити на вивчення української літератури більше навчальних годин і вчителі за рівнем свого професіоналізму зможуть забезпечити вивчення предмета на належно високому рівні (хоча самі класи визначаються як такі, що мають універсальний профіль). Програми розраховані на дещо менший часовий формат - 2 (+1) год. на тиждень, тож учителеві слід здійснювати переструктурування матеріалу або механічне збільшення кількості годин, які відводяться на вивчення певних тем;

у класах природничо-математичного профілю (1,5 години на тиждень у складі інтегрованого курсу "Література", який передбачає відведення на нього трьох навчальних годин на тиждень і пропорційне комбінування із зарубіжною літературою) - за програмою "Українська література: 10-11 класи. Програма для класів фізико-математичного, природничого, технологічного та спортивного профілів загальноосвітніх навчальних закладів із українською та російською мовою навчання./ Укладачі Р.В.Мовчан, В.Л.Федоренко" (друк див., наприклад: Українська мова й література. - 2007. - N 40 та ін.) або за програмою "Українська література. 10-11 класи: Навчальна програма для середньої загальноосвітньої школи природничо-математичного профілю./ Укладачі Г.Ф.Семенюк, В.І.Цимбалюк" (друк див., наприклад: Книга вчителя української мови та літератури. - Х.: Торсінг плюс, 2005. - С. 268-310.). Для збільшення кількості навчальних годин (у загальному підсумку до двох) на вивчення української літератури в класах цього профілю може використовуватися ресурс варіативної частини Типового навчального плану, в такому разі вивчення курсу української літератури в класах цього типу здійснюватиметься за програмами, призначеними для універсального профілю;

у класах художньо-естетичного профілю (2 години на тиждень у 10 класі, 2,5 години на тиждень вії класі) за програмою "Українська література: 10-11 класи. Програма для класів художньо-естетичного профілю з українською мовою навчання./ Укладачі Р.В.Мовчан, В.Л.Федоренко" (друк див., наприклад: Українська мова та література. - 2007. - N 40).

Вивчення української літератури як профільного предмета передбачає розширення обріїв філологічного та загальногуманітарного мислення школярів, озброєння їх методикою здійснення аналізу художнього твору за складнішими (порівняно з класами універсального профілю) схемами, вивчення літературних явищ у щонайширшому світоглядно-філософському та культурологічному контексті доби, в зіставленні з типологічне спорідненими явищами світової та національної культури, зі світовим літературним процесом.

Глибшим також при профільному вивченні курсу української літератури є й освоєння школярами теорії літератури, поетики, стилістики та ін. Більша кількість годин на вивчення предмета має пропорційно спрямовуватися на всі складники й напрями літературної освіти школярів (життєписи письменників, текстуальне вивчення творів, розвиток зв'язного мовлення, позакласне читання, виразне читання, літературу рідного краю й ін.).

За умов профільного навчання зростає також можливість учителя моделювати навчальний курс відповідно до власних методичних поглядів, вводячи додатковий матеріал або поглиблюючи методику його вивчення. Також у системі профільної освіти значно зростає обсяг самостійної навчальної діяльності школярів та урізноманітнюються її форми.

Профільне вивчення української літератури в старшій школі має ґрунтовне навчально-методичне забезпечення, яке враховує головні завдання та напрями поглибленої літературної освіти, створює чітку методичну систему вивчення літератури як профільної дисципліни в класах філологічної спеціалізації.

В умовах переорієнтування освітньої системи на розвиток особистісної сфери школяра, обов'язкового врахування в моделюванні курсу освоєння ним основ наук його здібностей, можливостей, потреб і запитів, посиленні спрямованості навчально-виховного процесу на плекання творчих здібностей і обдарувань учнівської молоді, створення умов для якнайповнішої реалізації творчого потенціалу талановитих вихованців значно зростає роль і вага роботи вчителя української літератури з філологічне обдарованими школярами. З метою піднесення на якісно вищий щабель організації та проведення роботи з філологічне обдарованими школярами в процесі вивчення української літератури з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України підготовлено методичні рекомендації відповідної тематики (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Валерій Федоренко, доктор педагогічних наук, професор кафедри методики вивчення світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Олена Ісаєва). Рекомендації містять обґрунтування методологічних засад організації та проведення роботи зі школярами, які виявляють здібності до вивчення предметів філологічного циклу, пропонують психолого-педагогічний коментар до вибору провідних методичних форм налагодження такої роботи на уроці літератури й у позаурочній діяльності, характеризують найбільш ефективні й перспективні інноваційні напрями плекання мовно-літературних здібностей учнівської молоді (друк рекомендацій див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2007. - N 3; Українська мова та література. - 2007. - N 15 та ін.).

Систему філологічної освіти як профільної має забезпечувати також впровадження в практику вивчення спецкурсів (курсів профільного доповнення) та курсів за вибором (факультативних курсів). Курси другого різновиду можуть пропонуватися не тільки учням класів філологічного профілю, але й профілів нефілологічних та негуманітарних, курси першого різновиду призначені для класів філологічного профілю, причому вивчатися можуть не тільки в класах зі спеціалізацією української філології, але й у класах зі спеціалізацією іноземної філології та комбінованими спеціалізаціями. Програми таких курсів розроблено з урахуванням актуальних завдань філологічної освіти молодих поколінь та профільної підготовки учнів середньої школи, сучасного стану літературознавства та супровідних і допоміжних дисциплін, потреб і запитів школярів, кола їхніх зацікавлень та інтересів, а також узвичаєних форм підготовки фахівців філологічної спеціалізації. Серед інших спецкурсів найперше слід згадати такі:

Спеціальний курс "Основи теорії літератури" (10-11 класи; автор Н.В.Невінчана) покликаний забезпечити засвоєння школярами головних категорій і понять літературознавства, концептуального осмислення ними суті, змісту, форми, функцій явищ художньої літератури та літературознавчих понять, вироблення вмінь аналізувати й характеризувати художній твір зі змістового й формального погляду, підготувати їх до теоретичного сприймання, осмислення, оцінювання й відображення явищ літератури, осягнення літературного процесу як цілісного потоку подій та явищ.

Спеціальний курс "Українська фольклористика" (10-11 класи; автори М.К.Дмитренко, Г.К.Дмитренко, Ю.М.Шутенко) спрямований на ознайомлення школярів із історією становлення та розвитку системи жанрів української усної народної творчості, змістовими й художніми особливостями фольклорних творів українців, на вироблення в них умінь і навичок аналізувати фольклорний твір у єдності його змісту й форми, відстежувати зв'язки між фольклором різних народів, а також розширюватиме поінформованість школярів щодо історії української фольклористики як науки, її інструментарію та найголовніших набутків.

Спеціальний курс "Шевченкознавство" (11 клас; автор В.І.Пахаренко) дасть змогу школярам філологічної спеціалізації заглибитися в унікальний світ життя та творчості Т.Г.Шевченка, значно глибше, на ґрунтовній науковій основі осягнути змістові та художні виміри його спадщини, відстежити рефлекси творчої думки Кобзаря в пізніші часи.

Факультативні курси (курси за вибором) покликані комплексно зміцнювати літературознавчу підготовку учнів класів філологічного профілю, розширювати коло їхніх зацікавлень, збільшувати їхню зорієнтованість на предмети філологічного циклу, а учням нефілологічних профілів компенсувати нестачу гуманітарної підготовки. Міністерство освіти і науки України схвалило до використання в навчальному процесі програми таких факультативних курсів:

Факультативний курс "Сучасна українська література" (10-11 класи універсального профілю; автори В.І.Пахаренко, Н.А.Пахаренко, О.І.Месевря, С.І.Січкар) вводитиме школярів у світ національного письменства останніх десятиліть, знайомитиме їх із чільними постатями українського постмодернізму та їхніми найяскравішими здобутками, формуватиме розуміння головних тенденцій сучасного літературного процесу в Україні, поглиблюватиме навички комплексного аналізу сучасного літературного твору.

Факультативний курс "Основи поетичної творчості" (10-11 класи філологічного профілю; автор Л.В.Перенчук) знайомитиме школярів із системою віршування в українській літературній традиції та особливостями форми поетичного твору, сприятиме виробленню в них умінь здійснювати різноаспектний аналіз поетичного твору, створюватиме належні умови для реалізації їхніх здібностей в царині поетичної творчості.

Факультативний курс "Аналіз ліричного твору" (автор А.В.Ткач) розрахований на вивчення у 8-9 класах та покликаний допомогти учням ґрунтовно й усебічно зрозуміти технологію поетичного мистецтва, поглиблено засвоїти закони версифікації, реалізувати власні літературні здібності.

Факультативний курс "Сонет в історії української та світової літератури" (10 клас філологічного профілю; автор В.Л.Федоренко) сприятиме глибшому ознайомленню школярів із сонетом, особливостями його змісту й форми, історією цього популярного поетичного жанру у світовому та українському письменстві, на прикладі найцікавіших зразків знайомитиме з вершинними здобутками цього жанру.

Факультативний курс "Українська усна народна творчість" (7-11 класи; автори М.К.Дмитренко, Г.К.Дмитренко, Ю.М.Шутенко) вводитиме школярів у світ національного фольклору, знайомитиме з особливостями цього різновиду художньої творчості, ідейно-художнім багатством кращих фольклорних зразків.

Факультативний курс "Українська еміграційна література XX століття" (11 клас універсального профілю; автор Г.Чирко) передбачає ознайомлення школярів з кращими надбаннями українського письменства за кордоном, пропонує комплексне вивчення.

Факультативний курс "Література української діаспори" (10-11 класи філологічного профілю; автор В.Терехов) знайомитиме школярів із українським літературним процесом поза межами нашої землі, його етапами, кращими літературними надбаннями українців із різних країн світу, чільними представниками діаспорної прози, поезії, драматургії.

Факультативний курс "Українська сатирично-гумористична література" (10-11 класи універсального профілю; автор О.В.Ящук) сприятиме кращій зорієнтованості школярів у становленні та розвитку гумористично-сатиричної традиції в українському письменстві, ідейно-художніх особливостях українського гумору, творчості його найцікавіших представників.

Факультативний курс "Українська постмодерна література" (автор Г.Л.Бійчук), пропонований для вивчення протягом двох років (10-11 класи філологічного профілю) і розрахований на 35 годин за рік (1 година на тиждень), знайомитиме старшокласників із сучасним українським письменством (від 90-х років до сьогодення), світоглядними, художніми та стильовими орієнтирами літераторів нашого часу, специфікою постмодерного світосприйняття, специфіку змісту та форми його виявів, прищеплюватиме вміння аналізувати літературні явища цього періоду із застосуванням найновіших методик.

Деякі між згаданими програмами друкувалися у фаховій періодиці (див., наприклад: Пахаренко В.І., Пахаренко Н.А., Месевря О.І., Січкар С.І. Сучасна українська література. Програма факультативного курсу для 10-11 класів універсального профілю.// Українська мова та література. - 2007. - N 2-4. - С. 3-31; Дмитренко М., Дмитренко Г., Шутенко Ю. Український фольклор/ програма спеціального курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів.// Дивослово. - 2006. - N 10. - С. 24-34; Дивослово. - 2006. - N 11. - С. 19-28 та ін.). Частина поміж ними ввійшла до складу збірника: Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 7-11 класи./ Випуск 1. - К.: Редакція журналу "Дивослово", 2007. - 252 с. У середині 2007 року видавництво "Шкільний світ" здійснить видрук нового збірника програм факультативних та спеціальних курсів з літератури.

Деякі факультативні курси та спецкурси мають повне навчально-методичне забезпечення (див., наприклад: Невінчана Н.В. Теорія літератури в школі: У двох частинах. - К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004; Ткач А.В. Аналіз ліричного твору. - Чернівці, 2006. - 40 с. та ін.). Деякі програми забезпечуються також науковою літературою та посібниками хрестоматійного типу.

Маючи нагоду вибрати з цілого ряду пропонованих програм профільного доповнення курсу української літератури, вчитель-словесник зможе узгоджувати додаткову роботу щодо набуття дітьми попередніх уявлень про свій майбутній фах із власними професійними можливостями, із можливостями, запитами та інтересами самих учнів, із науково-методичною концепцією навчального закладу та його матеріально-технологічними можливостями.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська література вивчатиметься за програмою: Українська література: 6-12 класи. Програми для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання./ Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, М.М.Сулима, В.Л.Федоренко/. Програми з філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів: 6-12 класи. - К.: Педагогічна преса, 2006. - С. 81-196.

В умовах поступового впровадження цілісної системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень школярів, головною формою якого є тестування, слід пожвавити використання в процесі вивчення української літератури тестових технологій, що допомагають об'єктивно визначати рівень знань школярів з літератури, сформованість у них відповідних умінь і навичок. Переваги тестування над іншими формами контролю навчальних досягнень учнів полягають передовсім у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційне напруження школярів, характерне для проведення контрольних робіт, рівень володіння теоретичним та фактичним матеріалом перевіряється швидше, ніж при використанні традиційних методичних форм контролю, самий процес перевірки великою мірою об'єктивізується та спрощується у своїй процедурі, що дає змогу вивільнити час для його ефективнішого використання.

На сьогодні універсальної, стандартизованої моделі тестування з української літератури, яка б допомогла всебічно й об'єктивно оцінити навчальні досягнення школярів з цього предмета, поки що не розроблено, тому вчителі можуть використовувати якісні розробки тестових завдань, які друкуються у фахових виданнях словесників або виходять окремими збірниками, що мають схвалення науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України. Можливим є й використання вчителями-словесниками самостійно розроблених тестових зразків за умови, що ці завдання відповідають головним вимогам до методичних матеріалів такого типу.

Тестові завдання з української літератури, як і з будь-якого іншого предмета шкільного курсу, мають свою специфіку. На жаль, поки що вони не вкорінилися в методичну систему вивчення літератури, тож виникає потреба їх більшої популяризації. З цією метою з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України розроблено методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української та зарубіжної літератури (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України В.Л.Федоренко, заступник директора з науково-методичної роботи гімназії "Києво-Могилянський колегіум", заслужений учитель України Н.В.Невінчана). Рекомендації містять характеристику головних засад, принципів, форм і методів використання тестових технологій, стислу інформацію про різновиди тестових завдань з літератури, їхнє призначення та доцільність, особливості структури, прийоми використання на уроках різних типів. Ці методичні рекомендації друкуватимуться у фаховій пресі словесників до початку навчального року.

Використовуючи тестові технології в процесі вивчення української літератури, учитель, проте, має пам'ятати, що літературна освіта не повинна обмежуватися самим лишень тестуванням - актуальними для вивчення української літератури залишаються всі напрями роботи, тож; згортати ці напрями або послаблювати їх інтенсивність ніяк не можна. Самостійний текстуальний аналіз художнього твору за одним чи кількома методами, осмислення літературних зразків школярами, формулювання власної оцінки виучуваних творів, характеристика їхніх змістових та мовностильових особливостей не можуть відсуватися на задній план, а повинні підпорядковувати собі всі інші дидактичні модуси, зокрема й тестування як форму контролю навчальних досягнень школярів з української літератури.

Одним із важливих шляхів оновлення методичної системи вивчення української літератури в загальноосвітній школі слід визнати збільшення обсягів та урізноманітнення форм використання сучасних інформаційних технологій, які сприяють зацікавленню школярів вивченням цього предмета, роблять урок методично змістовнішим та розмаїтішим, дають більше можливостей для самостійної роботи учнів, економлять час учителя, який відводиться на підготовку до заняття. Такі програми слід добирати з урахуванням технічної забезпеченості школи, зорієнтованості учнів у технічних засобах навчання. Нині на методичному ринку України пропонується чимало технічних засобів, які значно розширюють можливості подання навчального матеріалу з літератури, посилюють мотивацію навчальної діяльності, активно залучають учнів до вивчення українського письменства, розширюють коло завдань, які можуть ефективно вирішуватися в навчальному процесі. Тож сучасному вчителеві української мови та літератури слід постійно розвивати власну техніко-технологічну культуру, аби його праця була ефективною, відповідною вимогам часу, а його вихованці могли якісно працювати з використанням найновіших навчальних засобів.

Одним із перших програмових засобів навчання з української літератури, що мають схвалення Міністерства освіти і науки України, є посібник для 11 класу, підготовлений у співпраці з технічною фірмою "Квазар-Мікро Техно" старшим науковим співробітником лабораторії мовно-літературної освіти Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України Галиною Бійчук. У посібнику, з використанням різних видів мистецтв (музика, малярство, кіно, театр, декламація) та різних методичних прийомів (опрацювання матеріалу підручника, виконання тестових завдань, самостійна та групова робота школярів тощо), вибудовується струнка, багата формами система опрацювання програмового матеріалу з української літератури. Аналогічні посібники готуються й для 9 та 10 класів.

Серед інших технічних засобів навчання особливу увагу слід звернути на продукцію, підготовлену видавничими структурами Всеукраїнського товариства "Просвіта". Ця продукція відзначається високим рівнем розробки, універсальністю й багатством представленого в ній матеріалу, легкістю й приступністю у використанні. Це насамперед компакт-диски та аудіокасети "Етнічна музика України" (14 частин), де зібрано зразки автентичного фольклору з різних куточків України і які збагатять інформаційне тло уроків вивчення української усної народної творчості; "Перлини української культури" (5 частин), де охоплено кращі надбання українського образотворчого та музичного мистецтва, представлено найвизначніші пам'ятки архітектури та історії України; компакт-диск "Т.Шевченко. Кобзар", який містить багатий тематичний матеріал із життя та творчості видатного поета й митця, у різноманітних формах знайомить школярів із його спадщиною; компакт-диски "Українські народні казки", серія навчально-ігрових програм "Дитяча колекція", комп'ютерні ігри україністичної тематики тощо.

Ефективно може використовуватися в процесі вивчення української літератури "Аудіо бібліотека української літератури" (Донецьк, 2006; автор проекту І.Г.Данилюк), яка об'єднує озвучені тексти фольклору української класики, наприклад: "Українські народні казки", "У неділю рано зілля копала" О.Кобилянської, "Дорогою ціною" М.Коцюбинського та ін.

Активніше слід використовувати в процесі вивчення української літератури й можливості Інтернету, де представлено чимало сайтів, наповнених зразками класичної та сучасної української літератури, наприклад:

pysar.tripod.com /"Бібліотека Кошового писаря" - класична українська література/;

www.poetryclub.com.ua /"Клуб поезії" - сучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів/;

poetry.uazone.net /"Поетика" - українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень, переклади світової поетичної класики/;

books.ms.km.ua /Бібліотека української літератури" - твори репресованих українських письменників/;

www.lib.proza.com.ua /"Бібліотека сучасної української літератури" - твори сучасних українських і зарубіжних авторів/;

litopys.narod.net /"Ізборник" - бібліотека давньоукраїнського письменства, оригінали творів, переклади, коментарі, історичні відомості/;

www.nbuv.gov.ua/tb/ukr.html /"Українська класика, рукописи, стародруки" - зібрання творів українського письменства від найдавніших часів до початку XX століття/ та ін.

Значну навчально-пізнавальну цінність для урочної й позаурочної роботи школярів мають сайти з певними методичними матеріалами з різних галузей літературознавчої науки, наприклад:

www.ukrcenter.com /"Український центр" - твори українських та зарубіжних авторів, фольклорні зразки, наукові праці з царини україністики/;

litbook.by.ru /"Літературна Інтернет-бібліотека школяра" - зібрання творів українських та зарубіжних письменників, біографічні та критичні матеріали про них, реферати, додаткова інформація/;

ukrlit.kma.mk.ua /"Сучасна українська література" - твори сучасних авторів та літературознавчі матеріали про них/ та ін.

Яскраво забарвити інформаційне тло уроків української літератури, забезпечити вивчення художнього твору в щонайширшому мистецькому контексті шляхом використання ілюстративного матеріалу та ознайомити школярів із найціннішими здобутками класичної та сучасної національної культури можна за допомогою сайтів культурологічного наповнення (див., наприклад:

users.i.corn.ua/museum/museuni_U.html - Музей культурної спадщини; www.ukr-museuni.nm.ru - Віртуальний музей "Народне мистецтво України"; www.park.kiev. ua/u'people/artists/shevchenko/index.html - Музей Тараса Григоровича Шевченка;

www.book.courier.com.ua /"Бібліотека української літератури в Москві" - унікальне зібрання літератури з історії, мистецтвознавства, мовознавства, теології та інших гуманітарних наук, художні твори українською та іншими мовами, журнали, ноти, репродукції мистецьких творів, аудіо- та відеозаписи, рукописний фонд та інші матеріали/ та ін.

Цікавий літературно-критичний матеріал та тексти художніх творів учитель-словесник може знайти на сайтах популярних фахових часописів, наприклад:

www.book-courier.com.ua - "Книжковий кур'єр";

www.elitprofi.com.ua/gazeta - "Книжник-ревю";

www.krytyka.kiev.ua - "Критика" та ін.

Нині вже важко й уявити сучасний урок літератури без залучення потужних можливостей Інтернет-ресурсів, використання яких сприяє формуванню справді сучасного читача, озброєного найновішими технологіями пошуку, одержання та використання пізнавальної інформації. Також використання можливостей Інтернету сприяє розвиткові вольової сфери учнівської молоді, збільшує її пізнавальну активність та зацікавленість інтелектуальною діяльністю та стимулює мотивацію до вивчення художньої літератури, вагому роль відіграють ці новітні технологічні засоби й в осучасненні навчально-виховного процесу, у піднесенні рівня фахової майстерності й науково-методичної культури вчительської праці.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Своєрідність української (рідної) мови як навчального предмета полягає насамперед у тому, що вона реалізує дві важливі соціально-буттєві функції розвитку школяра, його навчання та виховання - функцію пізнання і налагодження комунікації з суспільством та функцію забезпечення інтелектуального, духовно-морального та емоційного планів формування особистості. Завдяки рідній мові дитина пізнає, осмислює та сприймає світ, знайомиться з усіма галузями життєдіяльності свого народу, засвоює його духовні та душевні якості, риси характеру, особливості психоустрою. Насамперед мова програмує національну ідентичність дитини, формує її національну свідомість, сприяє національному самоототожненню. Таким чином, рідна мова є основою становлення пізнавальної сфери особистості, забезпечує розвиток її інтелекту, сприяє виробленню й подальшому вдосконаленню понятійного апарату.

Також першорядна роль рідної мови в процесі становлення та розвитку особистості проявляється в тому, що вона слугує головним засобом налагодження її взаємодії з іншими людьми, із суспільством. Особливо роль вивчення української мови зростає в наш час, коли її функції розширюються і на неї покладається важливе завдання консолідації нації, витворення та об'єднання українського суспільства, прилучення якнайбільшої кількості наших співгромадян до колосальних багатств рідного слова та до виявлених у ньому національної духовності, моралі й культури. Це й зумовлює специфіку вивчення рідної мови в середній школі, вибудовує своєрідну систему завдань, які постають перед учителем-мовником. Головне завдання вивчення української мови з цього погляду - підготовка мовно грамотної людини з високим рівнем комунікативної компетентності, що ґрунтується на системі знань про мову, її граматичну будову, самобутньої мовної особистості, яка має значний словниковий запас, засвоїла головні норми літературного мовлення, здатна вільно виражати свої думки та почування в усній і писемній формі, у будь-якому стилі та жанрі, що якнайкраще відповідають ситуації спілкування; також рідна мова формує високий рівень духовності й інтелекту людини, у свідомо-практичній мовленнєвій діяльності формує її світогляд, свідомість і психотип. Саме тому вивчення рідної мови в школі має спрямовуватися на доглибинне освоєння молодими поколіннями мелодики звучання, граматичної будови та лексико-фразеологічного багатства рідної мови, на вироблення в них умінь бездоганно й високомайстерно послуговуватися рідним словом. Його слід вибудовувати з урахуванням цих методологічних та загальнодидактичних особливостей української мови як навчального предмета, тобто передбачати співвідношення засвоєння мовного матеріалу та мовленнєвої діяльності школярів із перевагою саме мовленнєвої практики, вироблення у дітей мовленнєвої компетентності як комплексної якості особистості, що проявляється в умінні вести діалог, сприймати й будувати висловлювання різних видів, типів, стилів і жанрів.

Цими чинниками й зумовлюється докорінна перебудова навчального процесу, передовсім змісту та структури уроків рідної мови й системи розвитку зв'язного мовлення, переорієнтування їх з урахуванням гострої потреби комунікативно-діяльнісної спрямованості мовної освіти, що виявляється в усіх класах і потребує від учителя-мовника значного переорієнтування щодо визначення методологічних засад курсу та добору методик його вивчення в школі.

Важливою особливістю вивчення української (рідної) мови в наступному навчальному році буде одночасне використання кількох програм із цього предмета. У 2007/2008 навчальному році вивчення української (рідної) мови у 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист N 1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська (рідна) мова. 5-12 класи./ Автори Г.Т.Шелехова, В.І.Тихоша, А.М.Корольчук, В.І.Новосьолова, Я.І.Остаф. За редакцією Л.В.Скуратівського. - К.; Ірпінь: Перун, 2005. - 176 с.

У 2007/2008 навчальному році вивчення української (рідної) мови у 8-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за однією з двох програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:

Рідна мова. 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів./ Автори Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.І.Новосьолова. - К.: Шкільний світ, 2001.

Рідна мова: 5-11 клас. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів./ Автор І.П.Ющук. - К.: Освіта, 2003.

Обидві програми, розраховані на реалізацію в одинадцятирічній школі, мають підручникове забезпечення майже в усіх класах.

Учителеві, який працює у 8-11 класах, тобто за програмами одинадцятирічної школи, доцільно ознайомитися зі змістом та структурою програми для дванадцятирічного навчання, оскільки її розроблено з урахуванням змін, які відбулися в освітній філософії останнім часом, головних напрямів оновлення шкільної системи та стану сучасної лінгводидактики.

Нова програма з української (рідної) мови, розрахована на використання у дванадцятирічній школі, має спільні й відмінні риси порівняно з попередніми: спільною є диференціація програмового змісту на чотири змістові лінії; водночас у кожній із змістових ліній є відмінності, які відрізняють їх у новій і попередній програмах і визначають тенденції змін у змісті програм і в процесі його засвоєння, у методиці вивчення шкільного курсу української (рідної) мови. Ці тенденції виявляються насамперед у тому, що мовна змістова лінія залишається основоположною за кількістю навчальних годин, які відводяться на її вивчення. Це зумовлюється тим, що лише системні знання про українську мову, які учні здобувають в основній школі, стають надійною базою для формування правописних умінь і навичок, а також: для формування загальної мовної компетенції особистості, потрібної не лише на час навчання в школі, але й для стратегії вдосконалення власного мовлення упродовж усього життя.

З метою посилення розвивального впливу системних знань про мову на мовлення учнів, а також для подолання недоліків лінійного викладу мовних відомостей до нової програми уведено новий структурний елемент - внутрішньопредметні зв'язки вивчення кожної навчальної теми з лексикою, фразеологією, пареміями, морфологією і синтаксисом, культурою мовлення і стилістикою, а також текстом. Їх реалізація передбачає систематичне збагачення словника учнів лексико-фразеологічними одиницями, вдосконалення граматичного ладу їхнього мовлення, піднесення майстерності користування мовними засобами, краще оволодіння текстотворчими вміннями. Завдяки цьому мовна змістова лінія за своїм функціональним призначенням зближується з мовленнєвою, що сприяє досягненню основної мети вивчення української мови в загальноосвітній школі - забезпечення належного рівня комунікативної компетенції особистості.

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів зумовлює потребу процес вивчення кожної з тем курсу рідної мови розподіляти на три етапи:

1) мотиваційний, коли вчитель пояснює, задля чого вивчається певна тема, які знання мають бути засвоєні, які вміння і навички сформовані, і цей етап не варто недооцінювати;

2) операційно-пізнавальний - основний етап, у процесі якого досягаються поставлені навчальні, розвивальні і виховні цілі й ведеться підготовка до завершального етапу;

3) контрольно-оцінний, яким завершується вивчення теми і одержуються об'єктивні дані про якість її засвоєння кожним учнем під час написання диктанту чи проведення тестової перевірки знань, умінь і навичок учнів. Задля оптимізації цього завершального етапу проводиться вивчення передового педагогічного досвіду з цього питання, який буде узагальнено і видано до початку нового навчального року у спеціальному методичному листі.

Зазначені дві змістові лінії (мовна й мовленнєва) є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до навчальних досягнень учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна і діяльнісна) є допоміжними, спільними з іншими навчальними предметами, але не менш важливими, бо неможливо оволодіти культурою мовлення, не опанувавши основами національної і загальнолюдської культури, а також не виробивши рис культури мислення.

Вимоги до засвоєння змісту мовленнєвої і мовної змістових ліній є спеціальними. Саме вони містять критерії, за якими визначається рівень навчальних досягнень учнів із предмета. А вимоги до соціокультурної і діяльнісної змістових ліній мають загальний характер, що підпорядковується освітнім завданням перших двох змістових ліній, тому їх виконання контролюється опосередковано, через вимоги до засвоєння мовного і мовленнєвого компонентів змісту програми. Водночас володіння цими загальними вміннями й навичками є важливою умовою формування спеціальних компетенцій (мовної, мовленнєвої, комунікативної), умовою та показником загального особистісного розвитку учня.

Взаємозв'язок змістових ліній програми забезпечується завдяки визначенню двох тем, зв'язок між якими має бути якнайтісніший. Зокрема, поряд із мовною темою, яка вивчається протягом кількох уроків, зазначається соціокультурна, розрахована здебільшого на таку ж кількість навчальних годин. Мінімальним об'єктом дослідження стає система текстів, об'єднаних спільною темою, що вивчаються з кількох основних поглядів. При цьому вивчення мовної і соціокультурної тем може реалізуватися в кількох варіантах.

Перший варіант передбачає, що на кожному з кількох уроків учні знайомляться з текстом (чи текстами), в якому представлений один із аспектів соціокультурної теми, виявляють і вивчають у ньому мовні явища, пов'язані з мовною темою, а також знаходять у ньому незнайомі слова, фразеологізми, з'ясовуючи їх значення, поповнюючи свій лексико-фразеологічний запас, засвоюють пов'язані із обраною темою українські прислів'я, приказки, а також афоризми відомих культурних, політичних діячів України та інших країн світу.

Таким чином на кожному з уроків паралельно опрацьовуються мовна і соціокультурна теми, здійснюється робота над збагаченням мовлення учнів, над запобіганням лексичним, стилістичним, граматичним та іншим помилкам шляхом їх знаходження і усунення, що сприяє вдосконаленню мовленнєвої культури, а в кінці уроку одне з диференційованих за рівнем складності завдань передбачає виконання творчого завдання, в результаті якого складається невеликий за обсягом усний чи письмовий текст.

У кінці вивчення логічно завершеної мовної теми учні, підготувавшись упродовж кількох уроків до висвітлення соціокультурної теми, пишуть твір або готують усний виступ, що передбачає розв'язання певної проблеми, яка стосується котрогось із понять ієрархії вартостей - абсолютних, національних, громадянських, родинних чи особистісних. При цьому позитивним елементом уважається демонстрація у творі чи виступі засвоєних під час опрацювання логічно завершеної теми понять, мовних норм, лексико-фразеологічних одиниць, граматичних засобів тощо.

Варіант другий відрізняється від першого тим, що під час вивчення теми, розрахованої на 6-8 навчальних годин, на першому уроці вся увага звертається на ознайомлення лише з темою мовної змістової лінії з допомогою опорного конспекту, який відображає всі поняття і взаємозв'язки між ними чи правила теми. На наступних уроках первинне ознайомлення поглиблюється й закріплюється: робляться спостереження за вживанням вивченого у мовленні, виконуються вправи із стилістики і культури мовлення, проводиться підготовка до контрольної роботи. Паралельно учні знайомляться з певною соціокультурною темою, виявляють у ній проблему, збагачують своє мовлення мовними засобами, а на завершення виконують контрольну роботу комплексного характеру: пишуть диктант або проходять тестову перевірку, а також; готують усний виступ, щоб взяти участь у диспуті, або пишуть творчу роботу, в якій намагаються розв'язати поставлену соціокультурну проблему.

Третій варіант подібний до першого за послідовністю вивчення теми мовної змістової лінії і відрізняється від нього тим, що об'єктом спостережень за функціонуванням мовного явища обираються уривки з тексту літературного твору, який вивчається одночасно на уроці української літератури. У такий спосіб здійснюється цілісна робота з розвитку мовлення учнів на уроках з обох навчальних предметів. Це дає змогу учителям-словесникам ґрунтовніше підготувати учнів до усної чи письмової роботи творчого характеру, глибше ознайомивши з її проблемою, яку вони мають розв'язати, заощадити навчальний час, успішніше збагачувати їхнє мовлення лексико-фразеологічними і граматичними засобами. Окрім того виховний вплив творчої роботи школярів, зміст якої перегукується з проблематикою літературного твору, буде потужнішим, оскільки такий зміст буде осмисленішим і не останню роль тут відіграє естетичний вплив твору письменника.

У процесі реалізації соціокультурної змістової лінії актуальною залишається проблема національної самоідентифікації учнів, формування у них патріотизму, духовної культури, пов'язаних із вибором мови спілкування. Її розв'язання має здійснюватися шляхом засвоєння під час вивчення української мови й літератури та інших навчальних предметів національних, громадських, родинних та особистих цінностей, національних традицій, особливостей ментальності, виявлених в українській культурі.

У новій програмі послідовніше упроваджується комунікативно-діяльнісний принцип навчання мови, який передбачає, зокрема, широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

У формуванні розвитку мовленнєвих умінь і навичок передбачається послідовніша робота над удосконаленням аудіювання (слухання-розуміння), шляхом використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих (навчальних і контрольних) завдань з розвитку умінь слухати, розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлювання (його зміст, особливості побудови й мовного оформлення тощо), добору з прослуханої інформації тих її елементів, що потрібні для розв'язання комунікативних завдань.

Посилюється увага до вдосконалення говоріння, формування й розвитку вмінь та навичок монологічного і діалогічного мовлення як на спеціальних уроках, так і на уроках засвоєння мовної системи. Особливої уваги потребує навчання школярів діалогічного мовлення, зокрема, важливо вчити учнів вести діалог-бесіду на будь-яку актуальну тему, що її висуває життя. Для нього треба цілеспрямовано формувати такі вміння: а) добирати основну інформацію в процесі читання; б) формулювати власну думку з певної проблеми; в) обстоювати, аргументувати власні погляди; г) ставити проблемні запитання; д) володіти технікою уточнювальних запитань, доповнень; е) швидко переходити з теми на тему; ж) дотримуватися норм українського мовленнєвого етикету тощо.

Одним із можливих і досить ефективних способів формування вмінь вести бесіду є розігрування діалогів на основі змісту вивчених літературних творів. Учням можна пропонувати розігрувати діалоги не лише в ролях персонажів одного твору і визначеного автором сюжету, але й персонажів різних творів, можливих, хоч і не здійснених їх сюжетних варіантів, а також діалоги героїв літературних творів, які долають часові відстані і стають співрозмовниками на уроках мови і літератури. Це сприятиме розвиткові уяви, творчих здібностей школярів, посиленню інтересу як до мови, так і до літератури, а також; відіграватиме істотну виховну роль.

Істотне місце займатиме робота з читання, спрямована на вироблення навичок виразного читання вголос, що передбачає його інтонаційну правильність, достатню швидкість, уміння виражати з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторського задуму та ін. У цьому аспекті необхідна єдина послідовна система роботи як на уроках мови, так і літератури, тобто мають реалізуватися елементи інтеграції двох навчальних предметів.

Важливим аспектом навчання мови є формування навичок читання мовчки, практичне ознайомлення з його різновидами (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим). Школярі повинні навчитися читати мовчки незнайомий текст швидше, ніж уголос, розуміти і запам'ятовувати після одного прочитання його фактичний зміст, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти його основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного твору. Щоб виробити вміння відбирати смислову інформацію з прочитаних навчальних текстів, доцільно використовувати комплекс вправ з мовленнєвою спрямованістю, наприклад: визначити тему тексту; виділити в тексті головне і другорядне; поділити текст на закінчені змістові частини; знайти в тексті ключові речення; дібрати заголовки до виділених змістових частин; поставити запитання до окремих висловлювань; визначити основну думку кожного висловлювання; у кожному мікровисловлюванні виділити речення, яке максимально передає його зміст; виділити основні композиційні частини тексту; визначити проблемне запитання, яке постає на основі аналізу змісту тексту; сформулювати запитання до кожної змістової частини; скласти план і оформити його питальними, розповідними або називними реченнями та ін.

Удосконалюючи навички читання, учитель повинен поступово підводити учнів до розуміння того, що для кращого засвоєння інформації, для результативної роботи над матеріалом недостатньо лише прочитати текст. Усвідомлення, запам'ятовування значно покращиться, якщо використовувати план, тези, виписки, конспект. Формування в учнів уміння складати план, тези, конспект забезпечує певною мірою реалізацію діяльнісної змістової лінії чинної програми з рідної мови, зокрема школярі вчаться проводити аналіз і синтез, абстрагувати й узагальнювати, конкретизувати, розмежовувати головне і другорядне тощо.

Навчання рідної мови передбачає подальший розвиток навичок письма, написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність). Перекази і твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учнями важливими жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо). Для активізації мовленнєвої діяльності школярів згідно із соціокультурною змістовою лінією передбачено надавати перевагу таким темам для створення самостійних висловлювань, які були б пов'язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками, зближували реальну й навчальну мовленнєву діяльність, мали б виразне виховне спрямування тощо.

Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська мова вивчатиметься за програмою: Українська мова: 6-12 класи. Програми для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів./ Автори Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.Л.Федоренко та ін./ Програми з філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів: 6-12 класи. - К.: Педагогічна преса, 2006. - С. 3-80.

Час, який відводиться на вивчення української (рідної) мови в кожному класі, зазначається в чинних програмах. В умовах значного скорочення навчальних годин, які виділяються на вивчення української (рідної) мови, й одночасного ускладнення її шкільного курсу, зростання вимог до знань і вмінь учнів та побільшення завдань, які покладаються на словесника, учителям для якісного освоєння учнями програми та вироблення передбачених Державним стандартом умінь і навичок слід більше використовувати ресурс варіативної частини навчального плану та можливість поділу класів на групи, гарантовану законодавче й забезпечувану кадрове та фінансове (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 року N 128 (z0229-02) "Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах", додаток 2, пп. 2, 5, 11; друк див., наприклад: "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України". - 2002. - N 8. - С. 3-6.).

Особливої уваги потребує питання про вивчення української мови в п'ятому, шостому та сьомому класах дванадцятирічної школи з огляду на об'єктивні труднощі впровадження в освітній процес інноваційної за своїми змістом та формою програми та використання в навчальному процесі нових, іще не апробованих підручників.

Однією з важливих передумов якісної роботи вчителя є його зорієнтованість у навчальній літературі з предмета й уміння дібрати та ефективно використати її зразки, вибудувати цілісну систему роботи учнів із підручником на уроці та позаурочно відповідно до головних методолого-методичних принципів, закладених у ній. Вивчення української мови як рідної у 2007/2008 навчальному році здійснюватиметься у п'ятому класі за підручниками:

О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов. Рідна мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта України, 2005. - 288 с.

С.Я.Єрмоленко, В.Т.Сичова. Рідна мова. Підручник для 5-го класу. - К.: Грамота, 2005. - 240 с.

О.В.Заболотний, В.В.Заболотний. Рідна мова: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Навчальна книга, 2005. - 287 с.

Пентилюк М.І., Гайдаєнко І.В., Ляшкевич А.І., Омельчук С.А. Рідна мова: Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2006. - 272 с.

Кожна з цих навчальних книжок є самобутнім зразком підручникотворення, неповторна у своєму змісті та своїй структурі й відмінна оформленням, оскільки спирається на самобутню дидактичну концепцію, реалізує комплекс оригінальних методичних ідей. Ці підручники розроблено з урахуванням найголовніших сучасних тенденцій у вітчизняній лінгводидактиці, з опертям на найновіші здобутки науки й культури, відповідно до освітніх стандартів та чинної програми. Змістом наведених лінгвістичних та культурологічних відомостей, системою вправ на закріплення знань, формування мовленнєвих умінь і навичок, апаратом організації роботи (запитання й завдання), ілюстративними та довідковими матеріалами ці підручники сприяють формуванню мовної особистості школяра, виробленню в нього основ володіння рідною мовою, які розвиватимуться, збагачуватимуться та поліпшуватимуться в процесі подальшого навчання. Вагому представленість у згаданих підручниках мають українознавчий аспект вивчення мови, її інтегрування з іншими навчальними дисциплінами, особистісна зорієнтованість навчання, виявлені в доборі текстів та іншого лінгвістичного матеріалу відповідної тематики. Учитель-словесник відповідно до власних педагогічних поглядів та професійних можливостей і відповідно до специфіки закладу освіти та навчальних можливостей школярів добирає один із затверджених Міністерством освіти і науки України підручників для безпосередньої роботи зі школярами.

Більшість підручників з української (рідної) мови, рекомендованих Міністерством освіти і науки України до використання в п'ятому класі, супроводжуються навчально-методичними комплектами, у яких у конкретних методичних формах реалізовано головні дидактичні принципи, відображені в підручниках. Використання цих комплектів допоможе вчителеві повніше реалізувати закладені в програмовій та підручниковій літературі методологічні принципи й методичні ідеї, вдосконалити й урізноманітнити систему опрацювання матеріалу, піднести рівень своєї фахової діяльності на якісно вищий щабель.

Так, наприклад, підручник з рідної мови для п'ятого класу О.П.Глазової та Ю.Б.Кузнецова доповнюється універсальним посібником для вчителя цих авторів (Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Уроки рідної мови в 5 класі. - К.: Освіта України, 2005. - 224 с.; 2-е видання - 2006. - 416 с.), у якому вміщено орієнтовне календарно-тематичне планування, плани-конспекти уроків, завдання для тематичних атестацій, тексти для навчальних та контрольних форм роботи, зразки роздаткового матеріалу, ґрунтовні методичні рекомендації щодо використання сучасних методик роботи з підручником. Розвиток зв'язного мовлення школярів, які навчаються за підручником згаданих авторів, доцільно здійснювати за посібником: Глазова О.П. Кольорове слово. Зведений комплект з розвитку зв'язного мовлення. 5 клас. - Х.: Веста, 2005. - 112 с. У посібнику на високому рівні методичної культури й відповідно до головних вимог щодо реалізації мовленнєвої змістової лінії чинної програми до всіх навчальних занять з розвитку зв'язного мовлення п'ятикласників підготовлено теоретичний та дидактичний матеріал, який вибудовується в струнку й оригінальну систему вироблення мовленнєвих навичок учнів шляхом виконання вправ і різноманітних творчих завдань. Комплект супроводжується посібником для вчителя, де розроблено конспекти уроків з розвитку зв'язного мовлення: Глазова О.П. Кольорове слово. Посібник для вчителя. 5 клас: Додаток до зведеного комплекту з розвитку зв'язного мовлення. - Х.: Веста, 2005. - 48 с.

Приблизно таке саме змістове наповнення має та подібне функціональне навантаження виконує навчально-методичний комплект, який супроводжує підручник з рідної мови авторів С.Я.Єрмоленко та В.Т.Сичової. Цей комплект утворюють такі видання: Ожигова О.В. Рідна мова. Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас. - К.: Грамота, 2005. - 272 с.; Коваленко Л.Т. Рідна мова. 5 клас: Тематичне оцінювання. Зошит. - К.: Грамота, 2005. - 144 с.; Єрмоленко С.Я. Рідна мова. Мова і розмова: Зошит із зв'язної мови. 5 клас. - К.: Грамота, 2005. - 104 с.

У шостому класі українська мова у 2007/2008 навчальному році вивчатиметься за одним із підручників:

О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов. Рідна мова: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Педагогічна преса, 2006. - 288 с.

С.Я.Єрмоленко, В.Т.Сичова. Рідна мова. Підручник для 6 класу. - К.: Грамота, 2006. - 296 с.

М.І.Пентилюк, І.В.Гайдаєнко, А.І.Ляшкевич, С.А.Омельчук. Рідна мова: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2006. - 272 с.

Також окремі підручники супроводжуються додатковими навчально-методичними комплектами, які допоможуть учителеві краще організувати роботу за ними. Ці комплекти спираються на методичні концепції, покладені в основу самих підручників, доповнюють матеріали головних навчальних книг, дають учителеві змогу не тільки урізноманітнити методичну палітру уроку, але й вибрати найоптимальніші, найбільш відповідні навчальним можливостям учнів методичні модуси. Наприклад, підручники О.Глазової та Ю.Кузнецова для шостого класу супроводжуються посібниками: Глазова О., Кузнецов Ю. Уроки рідної мови в 6 класі: Орієнтовне календарно-тематичне планування. Плани-конспекти уроків до підручника "Рідна мова. 6 клас". Тематичний контроль: Посібник для вчителя. - К.: Освіта України, 2006. - 432 с.; Глазова О.П. Кольорове слово. Зведений комплект з розвитку зв'язного мовлення. 6 клас. - Х.: Веста, 2004. - 72 с.; Глазова О.П. Кольорове слово. Посібник для вчителя. 6 клас: Додаток до зведеного комплекту з розвитку зв'язного мовлення. - Х.: Веста, 2004. - 48 с.

Підручник С.Єрмоленко та В.Сичової супроводжуються такими посібниками: Єрмоленко Є.Я. Мова і розмова. Зошит із зв'язної мови. 6 клас. - К.: Грамота, 2007. - 72 с.; Єрмоленко С.Я. Планування уроків рідної мови в шостому класі 12-річної школи: Методичні рекомендації. Орієнтовне календарне планування. - К.: Грамота, 2006. - 24 с.; Ожигова О.В. Рідна мова. Книга для вчителя: календарно-тематичне планування та розробки уроків. 6 клас. - К.: Грамота, 2006. - 288 с.; Коваленко Л.Т. Рідна мова. 6 клас: Тематичне оцінювання: Зошит. - К.: Грамота, 2006. - 104 с.

Підручник за редакцією М.І.Пентилюк супроводжується навчально-методичним комплектом, який склали видання: Омельчук С.А., Ляшкевич А.І., Чаловська М.В. Усі уроки української мови в 6 класі. - Х.: Видавнича група "Основа", 2006. - 432 с.; Омельчук С.А., Кумейська Н.В., Середа М.В., Заводянна М.В. Сучасний урок української мови в 6 класі - Х.: Видавнича група "Основа", 2006. - 208 с. та ін.

Перелік головних теоретико-практичних матеріалів, які можна рекомендувати вчителеві-словеснику, що працює в 5-6 класах, наведено в бібліографічних покажчиках: Федоренко В. Перший раз - у п'ятий клас: Бібліографічний покажчик матеріалів, присвячених переходу на 12-річну систему освіти.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 1. - С. 137-143.

Методичні рекомендації щодо організації та проведення вивчення української мови в п'ятому класі друкувалися окремо: Шабельникова Л., Глазова О. Методичні рекомендації щодо вивчення рідної (української) мови у 5 класі 12-річної загальноосвітньої школи.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - N 2; Дивослово. - 2005. - N 5. - С. 31-33; Полянський П. Педагогічна адаптація учнів 5 класу до навчання в основній школі (Методичні рекомендації).// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - N 2 та ін.

Головні методологічні та методичні засади вивчення української мови в шостому класі містилися в рекомендаціях: Федоренко В., Скуратівський Л. Методичні рекомендації щодо вивчення української (рідної) мови у 2006/2007 навчальному році.// Українська мова й література в школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 102-121; Дивослово. - 2006. - N 8. - С. 29-40; Українська мова та література. - 2006. - N 21. - С. 3-12 та ін.

У сьомому класі з наступного навчального року українська мова вивчатиметься за підручниками тих самих авторів: О.П.Глазова та Ю.Б.Кузнецов (видавництво "Педагогічна преса"), С.Я.Єрмоленко та В.Т.Сичова (видавництво "Грамота"), авторський колектив на чолі з М.Пентилюк (видавництво "Освіта"). Нині ці підручники готуються до друку в згаданих видавництвах. До кожного з-посеред них розробляється також і відповідне навчально-методичне забезпечення, яке становитиме разом із ним цілісний навчально-методичний комплект, що допоможе налагодити вивчення мови на вищому рівні.

Учителям, які викладатимуть у новому навчальному році українську мову в сьомих класах, слід звернути увагу на такі суттєві моменти.

Головна інформація з мовної змістової лінії, яка вивчатиметься протягом усього навчального року, - курс морфології (неіменні частини мови та службові слова й вигук), провідними принципами її освоєння є принцип системності, який передбачає системну організацію навчального матеріалу, виокремлення щонайтіснішого взаємозв'язку всіх аспектів мовної системи, комплексне вивчення мовних одиниць, явищ, понять, та принцип комунікативності, який передбачає створення умов для вивчення питань про сферу застосування мовних одиниць, теми, ситуації та провідні жанри комунікації, особливості функціонування мовних явищ у переломленні через них.

Кожна з частин мови та службових слів за чинною програмою має вивчатися не тільки в суто граматичному аспекті, але й із освоєнням особливостей її вимови й написання, побутування та використання в мовленні. Це проявляється в наявності при кожному з тематичних підрозділів програми окремих додаткових рубрик, як-от: "Правопис", "Лексикологія і фразеологія", "Синтаксис", "Культура мовлення та стилістика" й ін. Це сприятиме зміцненню знань і вмінь школярів, формуватиме у них комплексний погляд на кожне мовне явище, даватиме змогу здійснити цілісне повторення вивченого матеріалу. Цьому ж сприятиме і своєрідне формулювання державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, яке всебічно охоплює кожен лексико-граматичний клас слів та розряди слів службових.

Важливим для вчителя при розробці концепції та структури уроку вивчення нового матеріалу, повторення та систематизації (як і розвитку зв'язного мовлення, контролю абощо) є акцентування уваги семикласників на тих мовних явищах у морфології, які можна вважати проявом самобутності нашої мови, її неповторності й неподібності до інших мов, навіть близькоспоріднених (власне українська лексика й ідіоматика, унікальні словотворчі засоби, як демінутиви й пейоративи, а також моделі творення певних частин мови, своєрідні граматичні категорії, як кличний відмінок і давноминулий час тощо).

Як і в попередніх класах, у сьомому лінгвістичний матеріал структурується з урахуванням потреби вивчення дітьми кожної вікової групи лексико-фразеологічних відомостей, збагачення їхнього мовлення новими одиницями цього рівня мовної системи та активізації відомих школярам слів і фразеологізмів. Робота над цим розділом програми має спрямовуватися на вивчення значень питомих та запозичених слів української мови, історії їхнього походження, особливостей побутування та поширення, стилістичної маркованості та її реалізації в процесі мовлення. Освоєння лексико-фразеологічного матеріалу мови має супроводжувати розгортання мовної та мовленнєвої ліній, органічно доповнювати їх, пов'язуватися своїм змістом та провідними формами з їхньою тематикою. Щільність зв'язку вивчення лексико-фразеологічних пластів мови з освоєнням інших розділів зумовлюється насамперед потребою сприйняття мови як цілісної системи, усвідомлення школярами зв'язків між лексикою й фразеологією та граматикою, орфографією, стилістикою. Учителеві слід пам'ятати, що вивчення цих одиниць ніколи не має обмежуватися тільки уроками, що безпосередньо присвячуються цій тематиці відповідно до вимог програми, засвоювати нові для себе слова та фразеологізми різних типів і різних джерел походження семикласники мають на кожному уроці. Методика вивчення лексико-фразеологічних елементів мови має неодмінно враховувати специфіку цих одиниць, їхню різнорідність, строкатість у класифікуванні, як і вимогу їх насамперед функціонально-стилістичного опрацювання в школі.

Постійну закріпленість у програмі цього класу має також орфографічний напрям вивчення мови, який передбачає звернення до відомостей про правописне оформлення виучуваних частин мови та службових слів. Така особлива увага правописному аспектові мовних явищ приділяється саме одиницям морфологічного рівня мовної системи через те, що з правописного погляду їх оформлення є найскладнішим та найважливішим для розвитку й закріплення в дітей цього віку правописних навичок щодо їх відтворення на письмі. При вивченні частин мови й службових слів засвоєнню особливостей їх написання слід приділяти не меншу увагу, ніж іншим складникам цілісної навчальної теми. Методика вироблення правописних навичок у семикласників дещо відрізняється від форм роботи з дітьми попередніх вікових груп - уже більше можна використовувати можливості запам'ятовування правописних правил та здійснювати повторення теоретичного матеріалу з орфографії. Проте домінантними мають залишатися цікаві для дітей форми опрацювання таких складних, насичених відомостями розділів, як правописні теми.

Неодмінно супроводжує вивчення головного матеріалу мовної змістової лінії програми 7 класу також й інформація з фонетики та орфоепії, культури мовлення і стилістики, граматики (з постійним виокремленням роботи над засвоєнням головних понять теорії тексту), яка має вивчатися не ізольовано, а в тісному зв'язку з основними мовними темами, органічно вкраплюючись у них, переплітаючись із цими відомостями. На кожному уроці слід передбачити форми опрацювання цих відомостей і дібрати вправи, які закріплюють вироблення відповідних навичок їх використання на практиці.

Розвиток зв'язного мовлення семикласників передбачає засвоєння та повторення теоретичних відомостей про мовлення (текст, його структурні та функціональні особливості, засоби зв'язку його компонентів, стилі, типи та жанри мовлення), яке має здійснюватися, як це й наголошується в чинній програмі, насамперед на практичному рівні. Теоретичні відомості використовуються під час вивчення публіцистичного стилю, його особливостей та жанрів, але й засвоєння цих відомостей має супроводжуватися активними формами навчання, що мотивується віковими особливостями семикласників та потребою забезпечення діяльнісного підходу до навчальної діяльності. Використовувані на уроках розвитку зв'язного мовлення рецептивні (аудіювання, читання) та продуктивні (говоріння, письмо) види мовленнєвої діяльності повинні гармонізуватися щодо кількості та пропорцій навчальних і контрольних їх форм (переважають поки що навчальні форми) й неодмінно узгоджуватися за своєю тематикою та методиками опрацювання з іншими змістовими лініями курсу мови.

Найголовніші види робіт з розвитку зв'язного мовлення, які мають виконуватися в сьомому класі, називаються й характеризуються з погляду окремих жанрів та їхніх різновидів безпосередньо в програмі.

За цією змістовою лінією активно має опрацьовуватися й інформація про український національний мовленнєвий етикет, культуру мовлення та мовної поведінки. У спектрі форм роботи над піднесенням культури мовлення семикласників зростає кількість та ускладнюється якість вправ на редагування, тобто усунення різнотипних мовленнєвих помилок із готових зразків мовлення - цілісного тексту або окремих речень і словосполучень.

Реалізація соціокультурної лінії в сьомому класі здійснюватиметься за тими самими сферами відношень, що й у попередніх класах, наприклад: "Я і українська мова та література", "Я і ми (родина, класний колектив, народ, людство", "Я як особистість" тощо. Тематика текстів, які мають добиратися для використання на уроці та складатися школярами, ускладнюється за рахунок введення тем, що передбачають філософське осмислення реалій буття, суспільних явищ, свого місця в світі.

Учителеві слід враховувати головний принцип визначення цих сфер - особистісну зорієнтованість, яка передбачає звернення до таких тем і проблем, які будуть цікавими й приступними розумінню шестикласників, важливими в їхньому особистісному становленні й розвитку, а також фокусуватимуться через їхній життєвий досвід, звертатимуться до їхнього особистісного першоелемента. Загалом тематика висловлювань школярів, яка пропонується програмою для реалізації під час вивчення української мови, має орієнтовний характер, що мотивується потребою створення умов для вільної, нічим не обмежуваної методичної творчості вчителів, та виразно україністичне наповнення, яке потребує конкретизації в доборі текстів відповідного тематичного забарвлення для роботи на уроці, використанні відповідного ілюстративного матеріалу при вивченні лінгвістичної теорії, відповідної тематичної спрямованості в матеріалах тренувальних вправ та завдань творчих робіт. Єдина тема Висловлювання, яка реалізується на уроці української мови, має не тільки узгоджуватися з програмовими вимогами, але й сприяти формуванню національної свідомості школярів, плекати їхні патріотичні почуття, розширювати межі їхнього світогляду. Такий підхід призвичаюватиме дітей до цілісності сприйняття навчального матеріалу з мови, закріплюватиме в них розуміння, що мова завжди втілюється в активних формах, реалізується в конкретній мовленнєвій діяльності, а не існує в переліку абстрактних теоретичних узагальнень.

У реалізації діяльнісної лінії програми сьомого класу вчителеві слід звернути увагу на зростання ступеня самостійності школярів у навчальній діяльності, переважання самостійної роботи школярів над роботою, здійснюваною за допомогою вчителя. Програмою передбачено варіювання реалізації цієї лінії: "самостійно або за допомогою вчителя". У вимогах до загальнонавчальних досягнень учнів виразно акцентується вищий ступінь їх операційності та абстрагування, виконання мисленнєвих дій, пов'язаних із різними напрямами мовленнєвої діяльності.

В умовах поступового переходу старшої школи до профільного навчання актуально звучить проблема якісної розробки та наповнення системи вивчення української мови як профільного предмета в класах філологічного профілю та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій. Профільна спрямованість вивчення української мови насамперед проявляється в тому, що здійснюється диференціація головних завдань освоєння цього предмета в класах різних спеціалізацій. У класах філологічного профілю рідна мова освоюється одночасно як предмет вивчення та засіб навчання, що зумовлює своєрідність побудови змісту навчання та добір відповідних форм його реалізації. Курс мови в класах філологічного профілю містить розширені відомості із загального мовознавства, у ньому здійснюється послідовна реалізація принципу історизму шляхом упровадження методично та науково-адаптованих, доступних для розуміння учнями етимологічних матеріалів, він супроводжується використанням завдань дослідницько-пошукового характеру, за допомогою яких формуються вміння самостійно здобувати нові і знання, працювати з науковою та довідковою літературою різних жанрів. Загалом поглиблений курс вивчення української мови має стимулювати інтерес старшокласників до слова, створювати належні умови для його щонайглибшого осягнення, сприяти розвитку філологічного мислення майбутніх фахівців-мовників. Також слід зауважити, що поглиблений курс української мови не повинен обмежуватися засвоєнням лише додаткової інформації про мову теоретичного характеру, а вибудовуватися з паралельним поглибленням і вдосконаленням мовленнєвої підготовки школярів, не передбачати самого лишень побільшення обсягів засвоюваного учнями теоретичного матеріалу, а створювати умови для вироблення відповідних практичних навичок з мови, уміння використовувати набуті знання в практичній мовленнєвій діяльності.

У класах нефілологічного профілю українська мова є насамперед засобом освоєння матеріалу інших навчальних дисциплін, мета її вивчення в класах такого типу - дати знання про мову, її виражально-зображальні ресурси, красу й багатство, структуру й форми їх прояву, ознайомити учнів із основами культури мовлення, головними літературними нормами, дати їм уявлення про мовлення як засіб ефективного спілкування, сформувати вміння й навички ділової комунікації, виробити риси красномовства. Тому в класах нефілологічних профілів при вивченні мови на перший план виходить його комунікативна спрямованість, збільшення лексико-фразеологічного запасу учнів, освоєння ними особливостей наукового та офіційно-ділового стилів мовлення, зорієнтованість у сфері укладання ділових паперів тощо.

Елементи допрофільної підготовки школярів з філологічних предметів, зокрема з української мови, можуть мати представленість уже в 5-7 класах і здійснюватися за рахунок, по-перше, активного використання варіативної частини Типового навчального плану (тобто шляхом збільшення кількості навчальних годин, які відводяться на вивчення мови), а по-друге, шляхом упровадження в навчальний процес системи додаткової роботи школярів з української мови (гурткова робота, проведення факультативних занять, здійснення наукових досліджень, реалізація проектів мовної тематики тощо). У 8-9 класах ступінь використання варіативної складової навчального плану має значно зрости за рахунок впровадження факультативних курсів, що зміцнюватимуть філологічну підготовку школярів, озброюватимуть їх фаховою термінологією та методикою здійснення мовознавчого дослідження. Велику роль у процесі професійної зорієнтованості школярів цього віку, у набутті ними чіткіших уявлень про майбутній фах, його специфіку та професіограму спеціаліста з цього фаху, у закладенні основ найголовніших фахових навичок відіграє й керована та спрямовувана вчителем самостійна робота школярів (науково-дослідницька діяльність, опрацювання додаткової літератури, підготовка проектів, участь у різнорівневих змаганнях, конкурсах літературної творчості тощо).

Вивчення української мови (рідної) в профільних філологічних класах та в системі поглибленого вивчення цього предмета у 2007/2008 навчальному році здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Рідна мова. 8-11 класи./ Автор В.Тихоша. - К.: Педагогічна преса, 2004. - 56 с.

Програму укладено з розрахунку вивчення української (рідної) мови протягом чотирьох годин на тиждень. Типові навчальні плани для профільного навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів передбачають відведення в класах філологічного профілю на вивчення української мови до п'яти годин на тиждень, з яких дві є мінімально обов'язковими. Ясна річ, забезпечити поглиблене вивчення мови (як і будь-якого іншого предмета шкільного курсу) протягом двох годин неможливо, тож опанування цієї навчальної дисципліни потребує більшого часового ресурсу, ніж мінімально передбачені Типовим навчальним планом дві години. Кількість годин визначається рішенням адміністрації навчального закладу відповідно до освітньої концепції і конкретних завдань навчального закладу, часового ресурсу, кадрового й навчально-методичного забезпечення, запитів дітей на допрофесійну підготовку. Якщо вчитель має змогу зреалізувати ввесь часовий ресурс, передбачений Типовим навчальним планом, то йому слід, ураховуючи безпосередні умови його професійної діяльності (рівень навчальних можливостей школярів, навчально-методичне забезпечення тощо), модифікувати чинну програму для поглибленого вивчення української мови, відводячи більшу кількість навчального часу на освоєння школярами важливіших, на його думку, тем, розвиток зв'язного мовлення, проведення та аналіз контролю за навчальними досягненнями учнів.

Вивчення української мови в класах інших (нефілологічних) профілів здійснюється за програмою універсального профілю, що мотивується потребою глибокого засвоєння шкільного курсу мови кожною дитиною незалежно від її професійних пріоритетів. Навчально-методичне забезпечення вивчення предмета також має універсальний характер. Учителеві при вивченні мови в класах нефілологічного профілю варто враховувати життєві та професійні зацікавлення школярів і наповнювати уроки пов'язаним із ними тематичним матеріалом. Наприклад, у класах природничого профілю текстуальний матеріал для реалізації змістових ліній уроку варто добирати насамперед із наукової та науково-популярної літератури про розмаїтий світ природи, життя людини як біологічного об'єкта, про життєдіяльність видатних природознавців України і світу тощо, оскільки це розширюватиме дофахову підготовку учнів, сприятиме побільшенню їхньої зорієнтованості в предметах обраного циклу. Те саме стосується й інших профілів. Проте фахова тематика не повинна повністю витіснити інші теми, цікаві для дітей та важливі для їхнього гармонійного, всебічного розвитку.

З ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України було підготовлено проект Концепції навчання української мови в системі профільної освіти (розробники - доктор педагогічних наук, професор Херсонського державного університету, заслужений діяч науки і техніки України М.І.Пентилюк; доктор педагогічних наук, професор Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка О.М.Горошкіна; кандидат педагогічних наук, доцент Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка А.В.Нікітіна). У проекті концепції схарактеризовано сутність, мету й завдання профільного навчання української мови, його принципи, структуру, форми, методи та умови успішної організації у філологічному та нефілологічних профілях, дано характеристику також допрофільному навчанню української мови. Провідною ідеєю концепції є створення умов для формування комунікативної компетентності випускника профільної школи, що передбачає вміння вільно, комунікативне доречно користуватися українською мовою в різних життєвих ситуаціях, насамперед у подальшому професійному спілкуванні, акумулювати в собі національні мовні традиції, комунікативну етику, поважати й шанувати мову свого народу. Текст проекту концепції друкувався в газеті "Методичні діалоги" (2006. - N 10. - С. 2-7), журналі "Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах" (2006. - N 9 - 10. - С. 76-84) та інших виданнях.

Поглиблене вивчення української мови в класах філологічного профілю здійснюється насамперед за підручниками:

Тихоша В.І., Караман С.О. Рідна мова: Підручник для 8 класу гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням української мови. - К.: Освіта, 2004. - 240 с.

Плющ М.Я., Тихоша В.І., Караман С.О., Караман О.В. Рідна мова: Підручник для 9 класу гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням української мови. - К.: Освіта, 2002. - 288 с.

Тихоша В.І., Плющ М.Я., Караман С.О. Рідна мова: Підручник для 10 кл. гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням української мови. - К.: Освіта, 2004. - 352 с.

Профільна філологічна освіта передбачає не тільки поглиблене вивчення предметів відповідного напряму, але й вивчення школярами спеціальних та факультативних курсів філологічної тематики. На сьогодні схвалення до використання в навчальному процесі мають понад двадцять програм таких курсів, які відображають різні аспекти філологічної проблематики. Кількість навчального часу, який відводиться на засвоєння учнями цих курсів, регулюється відповідно до особливостей навчального процесу.

Для класів профілю української філології філологічного напряму це можуть бути такі предмети, як літературне редагування, основи журналістики, історія української мови, психолінгвістика, соціолінгвістика, основи науки про мову, риторика, зв'язки з громадськістю, ділове українське мовлення, техніка української мови, методика викладання української мови тощо. Деякі з-поміж них мають надпрофільне значення, тому можуть використовуватися й в інших (суміжних) профілях (наприклад, основи науки про мову, риторика, соціолінгвістика, психолінгвістика, зв'язки з громадськістю - у профілі іноземної філології, риторика, зв'язки з громадськістю, ділове українське мовлення - в будь-якому профілі тощо). Як спеціальні курси, що складають профільне доповнення змісту з української філології, на 2007/2008 навчальний рік пропонуються такі предмети:

спеціальний курс "Основи журналістики" (автор Л.І.Денисюк) розрахований на вивчення протягом одного року (з розрахунку одна година на тиждень) і в системі допрофільної підготовки призначений для учнів 9 класів, які прагнуть пов'язати своє майбутнє з журналістикою; курс знайомитиме школярів із основами журналістської діяльності, різними журналістськими професіями, історією виникнення й розвитку цього фаху, головними його засадами й законами;

спеціальний курс "Основи журналістики" (автор В.Марущак) розрахований на вивчення протягом двох років у 10-11 класах (одна година на тиждень) і покликаний наблизити школярів до майбутнього фаху, зорієнтувати в термінології, головних поняттях, професійних особливостях праці журналіста, її завданнях і можливостях;

спеціальний курс "Основи науки про мову" (автор О.В.Заболотний) розрахований на вивчення протягом двох років (10-11 класи) і покликаний зорієнтувати школярів у теоретичній лінгвістиці, головних поняттях і термінах науки про мову, у найважливіших мовознавчих ученнях і теоріях, у доробку найвизначніших лінгвістів світу та України;

спеціальний курс "Комп'ютерна лінгвістика" (автори Є.Карпіловська, М.Вінтонів, Г.Ситар) розрахований на вивчення протягом одного року (11 клас) та спрямовується на озброєння школярів філологічної спеціалізації методикою використання комп'ютерних технологій у лінгвістиці.

Програми факультативних курсів (курсів за вибором), пропоновані Міністерством освіти і науки України, відображають увесь спектр філологічної тематики на сучасному етапі розвитку науки про мову, спрямовані на поглиблення мовної поінформованості учнів, вироблення у них наукового погляду на мовні явища, навичок активного володіння нею, термінологією та понятійним апаратом її глибокого вивчення. За призначенням їх можна поділити на дві групи: призначені для використання виключно в класах філологічного профілю (10-11 класи) та класах поглибленого вивчення української мови (8-11 класи) і призначені до використання в класах будь-якої спеціалізації та профільності, зокрема й філологічної. З факультативних курсів першого різновиду на 2007/2008 навчальний рік пропонуються такі курси:

факультативний курс "Лексика української літературної мови" (автор В.Л.Федоренко) призначений для вивчення в 10 класі філологічного профілю й покликаний зорієнтувати школярів у головних поняттях та термінологічній системі лексикології, докладно ознайомити школярів із словом як мовною одиницею, особливостями його значення, походження та функціонування;

факультативний курс "Фразеологія української літературної мови" (автор В.Л.Федоренко) призначений для вивчення вії класі філологічного профілю й покликаний орієнтувати школярів філологічної спеціалізації в історії становлення та розвитку фразеологічного фонду української мови, типології та семантико-структурних особливостях українських фразеологізмів, головних джерелах їх походження;

факультативний курс "Культура мовлення і стилістика української мови" (автор М.І.Пентилюк) проводитиметься у 8-9 класах (з розрахунку 1 година на тиждень) й поглиблюватиме у школярів знання про мову, її структуру й багатства виражальних засобів, формуватиме вміння й навички вільного користування нормами літературної мови та конструювання висловлювань того чи іншого стилю й жанру в усній і писемній формах;

факультативний курс "Стилістика української мови" (автор О.М.Авраменко) розрахований на вивчення у 10-11 класах ЗНЗ, проводиться з розрахунку 1 година на тиждень і покликаний поглибити знання учнів про мову й мовлення, спілкування, норми літературної мови, стилі мовлення та їхні ознаки, розкривати багатство виражальних засобів мови на всіх її рівнях і виробляти вміння їх використовувати;

факультативний курс "Крилаті слова в українській мові" (автор В.Л.Федоренко) пропонує до вивчення матеріал про становлення й формування складу крилатих слів української мови, типологію цих одиниць, особливості значення й форми, побутування в мові. Курс розрахований на учнів 9 класу, його часовий формат - 1 година на тиждень;

факультативний курс "Комунікативно-функціональний синтаксис української мови" (автор С.А.Омельчук) розрахований на вивчення у 8-9 класах і призначений поглибити й розширити знання учнів про функціональні можливості синтаксичних одиниць в усному та писемному мовленні, зміцнити комунікативну компетенцію школярів. Часовий формат вивчення курсу - 35 годин на рік, одна година на тиждень;

факультативний курс "Синтаксис української літературної мови" (автор С.І.Єрмоленко) розрахований на вивчення протягом двох років (10-11 класи) і даватиме школярам поглиблену інформацію про синтаксичний рівень мовної системи, його одиниці, характер зв'язків і взаємодії між; ними, структурно-змістові особливості та форми побутування;

факультативний курс "Ділове українське мовлення" (автор О.П.Оперчук) розрахований на вивчення протягом одного року в 10 (11) класі (35 годин на рік) і має на меті навчити школярів особливостей усного й писемного спілкування за офіційних обставин, сформувати у них практичні вміння складати й оформлювати найпоширеніші види ділових паперів. Курс вивчається протягом 35 годин на рік (з розрахунку 1 година на тиждень) і може використовуватися в класах будь-якої профілізації, насамперед філологічної;

факультативний курс "Основи риторики" (автори О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов) пропонуватиметься до використання в 10 (11) класі й передбачатиме глибше ознайомлення школярів із основами риторики, її законами, головними видами та жанрами промов, їхніми структурними компонентами, особливостями складання та виголошування тощо.

Найцікавіші та найперспективніші курси другого різновиду (тобто призначені до використання в класах філологічної та нефілологічної спеціалізації й покликані зацікавлювати школярів вивченням української мови, підносити їхню загальну поінформованість у мовній царині) це:

факультативний курс "Практикум з правопису української мови" /8-9 класи/ (автори С.А.Омельчук, М.В.Чаловська) покликаний піднести грамотність школярів, створює умови для повторення ними відомостей з орфографії та пунктуації української мови;

факультативний курс "Мова як генетичний код народу" /9 клас/ (автор В.І.Цимбалюк) призначений розширити знання школярів про мову як основу буття нашого народу, ознайомити їх з певними етимологічними відомостями, сприяти розвиткові творчих здібностей і науково-дослідницьких навичок;

факультативний курс "Український мовленнєвий етикет" (автор В.В.Синюта) вивчатиметься у 8 (9) класах, сприятиме побільшенню поінформованості школярів щодо ключових питань української національної деонтології, привчатиме їх до культури поводження в різних ситуаціях спілкування;

факультативний курс "Лексика української мови" (автори О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов) розрахований на вивчення протягом одного року у класі й має на меті поглиблення у школярів знань про лексичну систему української мови, шляхи її становлення та розвитку, її головні поняття й одиниці, характер зв'язків між її компонентами;

факультативний курс "Українська фразеологія" (автори О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов) розрахований на вивчення протягом одного року у 8 класі й має на меті глибше порівняно з базовою програмою ознайомити школярів із складниками фразеологічного фонду української мови, їхніми семантико-структурними різновидами, генезою фразеологічної системи української мови;

факультативний курс "Українська лексикографія" (автор М.Г.Степанюк) розрахований на вивчення протягом одного року в 9 класі (з розрахунку одна година на тиждень) і має на меті поглиблення знань школярів про історію становлення та розвитку українського словникарства, ознайомлення їх із головними типами словників, правилами їх використання;

факультативний курс "Словотвір і морфеміка української мови" (автор М.І.Радишевська) розрахований на вивчення в 10 класі (1 година на тиждень) і спрямований на поглиблення знань школярів про словотвірний рівень мовної системи, його одиниці, найпродуктивніші моделі творення слів в українській мові, найпоширеніші словотвірні елементи та засоби.

Деякі факультативні курси та курси за вибором мають повне навчально-методичне забезпечення (див., наприклад: Оперчук О. Українське ділове мовлення: Програма. Календарне планування. Плани-конспекти. 10-11 класи. - К.: Любисток, 2004. - 160 с.).

Комплекти програм спеціальних та факультативних курсів підготовлено до друку видавництвом "Дивослово" (Українська мова й література: Програми факультативних та спеціальних курсів./ Випуск 1. - К.: Редакція журналу "Дивослово", 2007. - 252 с.).

Щодо організації та проведення вивчення української мови в умовах поступового переходу старшої школи до профілізації на сьогодні накопичено значний теоретико-методологічний та практичний досвід. Перелік головних видань, у яких висвітлюються питання організації профільного навчання на теоретичному та практичному рівнях, міститься в бібліографічному покажчику "Профільне навчання в старшій школі: шляхи розвитку" (Освіта України. - 2006. - N 90-91. - 64 с.).

З метою піднесення на якісно вищий щабель організації та проведення роботи з філологічно обдарованими школярами в процесі вивчення української мови з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України підготовлено методичні рекомендації відповідної тематики (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Валерій Федоренко, завідувач відділу роботи з обдарованими дітьми Київського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, заслужений учитель України Олександр Заболотний). Рекомендації містять виклад обґрунтування методологічних засад організації та проведення роботи зі школярами, які виявляють здібності до вивчення предметів філологічного циклу, пропонують психолого-педагогічний коментар до вибору провідних методичних форм налагодження такої роботи на уроці й у позаурочній діяльності, характеризують найбільш ефективні й перспективні інноваційні напрями плекання мовно-літературних здібностей учнівської молоді (друк рекомендацій див., наприклад: Українська мова та література. - 2007. - N 20; Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2007. - N 3 та ін.).

У системі допрофільної підготовки за філологічним напрямом має здійснюватися також активна гурткова робота з української мови (5-7 класи). Міністерством освіти і науки України схвалено до використання в навчальному процесі такі програми гурткової роботи з мовного напряму:

"Цікава етимологія" (автор В.І.Цимбалюк) - програма гуртка для учнів 7 класів, у якій висвітлюються питання про походження власне українських та запозичених слів і фразеологізмів української мови;

"Цікава етимологія" (автор О.П.Костійчук) - програма гуртка для учнів 5 (6) класу, яка розкриватиме школярам цікаві питання походження в українській мові найпоширеніших слів за тематичними групами;

"Загадки фразеології" (автор О.П.Костійчук) - програма гуртка для учнів 6 класу, яку присвячено історії формування фразеологічного фонду української мови, особливостям значення та побутування найпоширеніших стійких висловів;

"Живе слово" (автор А.І.Ляшкевич) - програма гуртка для учнів 5 класу, головне завдання якої - розвивати мовленнєві вміння учнів, знайомити їх із тонкощами слововжитку, законами побудови речень та текстотворення.

До нового навчального року буде видано окремий збірник програм гурткової роботи з української мови, який складуть вищезгадані матеріали та ще ряд інших програм і який згодом буде доповнено відповідним навчально-методичним забезпеченням.

Успішність навчального процесу з кожного поміж предметами шкільного курсу великою мірою залежить від продуманості й ефективності системи оцінювання знань та вмінь школярів у предметній галузі, її гнучкості та досконалості. За спільним рішенням департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України та лабораторії навчання української мови й літератури Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України відтепер у навчальному процесі застосовуються лише критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української (рідної) мови, пропоновані для дванадцятирічної школи. Таке рішення пояснюється насамперед потребою внормування й уніфікації системи оцінювання навчальних досягнень учнів, її вдосконалення й покращення. Нові критерії більшою мірою відповідають головним тенденціям удосконалення освітньої системи, сучасним завданням мовно-літературної освіти школярів та реаліям шкільної практики, їх вироблено з урахуванням зауважень учительської громади та провідних науковців-методистів до попереднього їх варіанту. Перелік головних вимог щодо виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української мови та літератури й зарубіжної літератури міститься у додатку 1 відповідного методичного листа Міністерства освіти і науки України N 1/9-301 (v-301290-06) від 28.04.2006 року (друк див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 140-142. У цьому листі зосереджено найважливішу інформацію про види письмових робіт з української мови, кількість тематичних контрольних робіт, правила їх проведення, кількість та призначення учнівських зошитів й особливості їх перевірки та оцінювання тощо. Вимоги мають рекомендаційний характер, але зорієнтованість на них допоможе вчителеві-словеснику впорядкувати систему виконання учнями письмових робіт та їх перевірку, дисциплінізувати самий процес вивчення мови.

Оформлення в класному журналі результатів навчальних досягнень учнів з української мови в загальноосвітніх навчальних закладах регулюється відповідними методичними рекомендаціями департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, розробленими спільно з кафедрою методики вивчення української мови Київського міського педагогічного університету імені Б.Грінченка (вищезгаданий методичний лист, додаток 2; друк див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - N 3. - С. 143-145.

Зразки оформлення журнальної сторінки відповідно до нових вимог можна знайти в практичних розробках провідних спеціалістів з методики вивчення філологічних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах: Авраменко О., Оперчук О. Як заповнити сторінки класного журналу (на прикладі української мови; 6 клас; II семестр.// Методичні діалоги. - 2006. - N 9.; Месевря О., Січкар С. Результати навчальних досягнень з мови в класному журналі. Зразок оформлення на II семестр для 5-го класу.// Українська мова та література. - 2006. - N 44).

До наступного навчального року ці документи буде доопрацьовано відповідно до зауважень, висловлених учителями-практиками, науковцями та працівниками методичних служб, і опубліковано на сторінках фахової періодики.

Головні вимоги до ведення документації вчителем-словесником фіксуються у відповідних директивних матеріалах (Інструкція з ведення ділової документації в загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України N 240 (v0240290-00) від 23.06.2000 року, та наказ Міністерства освіти і науки України "Про подолання проявів бюрократизму в освіті" N 297 (v0297290-05) від 17.05.2005 року).

Модернізація загальної середньої освіти, яка триває нині, передбачає реалізацію принципів гуманізації шкільної практики, її демократизацію, методологічну переорієнтацію навчального процесу на комплексний розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей. Важливу роль у процесі навчання відіграє моніторинг якості освіти, адже діти мають не лише здобути ту чи іншу суму знань, а більшою мірою навчитися їх застосовувати на практиці в нових умовах. З огляду на це підходи до оцінювання навчальних досягнень школярів також зазнають змін.

Усе більшої ваги в процесі моніторингу навчальних досягнень школярів набуває тестова форма. В умовах активного впровадження системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів учителям української мови та літератури слід пожвавити роботу з відпрацювання у школярів навичок виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності, широко практикувати тестування як навчальний прийом та контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок школярів. Проте на практиці вчителі часто плутають основні тестологічні поняття, порушують методику використання тестових технологій, плутаються у формах тестових завдань та в обробці результатів тестування, хоча ця форма перевірки якості мовної освіти вже давно використовується в школі.

З метою належного інформування вчительської громади щодо впровадження системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень школярів з української мови департаментом загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України та Українським центром оцінювання якості освіти підготовлено Методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах (v-795290-06) . У рекомендаціях схарактеризовано найпоширеніші форми тестів, описано методику їх використання в навчальному процесі, визначено формат зовнішнього оцінювання якості мовної освіти старшокласників, подано й іншу інформацію, важливу для освоєння вчителями-словесниками тестових технологій. Текст рекомендацій друкувався у фаховій пресі (див., наприклад: Дивослово. - 2007. - N 2. - С. 22-26; Українська мова та література. - 2007. - N. - С.; Методичні діалоги. - 2007. - N 1. - С. 2-7; Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. - 2006. - N 9-10. - С. 48-56).

Матеріали зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови за попередні роки можна знайти безпосередньо в інформаційних зошитах (наприклад: Зовнішнє тестування з української мови. Інформаційні матеріали. - К.: УЦОЯО, 2006. - 40 с.; Українська мова: Зовнішнє оцінювання. Навчальний посібник із підготовки до зовнішнього оцінювання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: УЦОЯО, 2007. - 56 с.) та у виданнях: Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - N 15. - С. 2-15; Методичні діалоги. - 2006. - N 8. - С. 2-7; Дивослово. - 2007. - N 3. - С. 15-20 та ін. Цьогорічні матеріали зовнішнього оцінювання оприлюднювалися через видання: Освіта України. - 2007. - N 10. - С. 2-5.

Учителеві-словеснику слід пам'ятати, що впровадження системи незалежного оцінювання з української мови, головною формою якого є саме тестові завдання, не передбачає цілковитого згортання або послаблення інтенсивності інших видів навчальної діяльності учнів на уроках української мови. Навіть саме виконання тестових завдань, розроблених УЦОЯО (а також інших якісних стандартизованих тестів), потребує від школярів глибокої мовно-мовленнєвої підготовки, зорієнтованості в мовній теорії та вміння ефективно застосовувати її в практичній діяльності, як і сформованості навичок використовувати мову в різних ситуаціях спілкування. Система тестування, пропонована УЦОЯО, передбачає всебічне оцінювання досягнень учнів із української мови, враховує всі напрями її вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах, розроблялася з обов'язковим урахуванням державного освітнього стандарту та вимог до знань, умінь і навичок з української мови учнів ЗНЗ, визначених чинними програмами.

Вивчення української мови в сучасних умовах зростання ролі інформаційних технологій має спиратися на їх активне використання, що дозволить пожвавити, оптимізувати й урізноманітнити з методичної точки зору навчальний процес, активізувати пізнавальну діяльність школярів, розвинути їхнє творче мислення та зацікавити предметом. Навчальні комп'ютерні програми з української мови роблять доступнішими для засвоєння школярами різних вікових груп значні пласти мовного матеріалу, насамперед орфографічного та пунктуаційного, сприяють логізації й упорядкуванню процесу вивчення ними мови, створюють умови для постійного повторення важливого навчального матеріалу. Серед таких програм Міністерство освіти і науки України схвалило до використання в навчальному процесі програму лабораторії навчання української мови та літератури Інституту педагогіки АНН України "Практикум з української мови: 10-11 класи" (автори Л.Скуратівський, Г.І.Пелехова; розробник "Квазар-Мікро Техно"). Програму призначено для закріплення набутих на уроках знань з української мови, вона оптимально охоплює матеріал усього її шкільного курсу, побудована на цікавих і змістовних завданнях, які розвиватимуть у школярів навички активного володіння мовою. Використання програми дасть змогу поліпшити мовну підготовку школярів, зацікавити їх вивченням рідної мови, допоможе створити умови для постійного повторення ключових питань шкільного курсу мови.

Доцільним, корисним та ефективним буде також використання в навчальному процесі електронних лексикографічних матеріалів, підготовлених Національним мовно-інформаційним центром НАН України (серія "Словники України"; 2001-2004 роки). Електронні словники сприяють виробленню у школярів навичок словникової роботи, постійного збагачення та вдосконалення свого мовлення шляхом опрацювання словникових матеріалів, сприяють виробленню в учнів комплексного бачення слова як мовної одиниці, оскільки в цих словниках подається комплексна інформація про слово - його правопис, вимову, словозміну, участь в утворенні синонімічних рядів, антонімічних пар, фразеологізмів.

Нині з ініціативи та за сприяння Міністерства освіти і науки України розробляються й інші програмові лінгводидактичні засоби, які дозволять осучаснити методичний інструментарій вивчення рідної мови в середній школі. Цілком можливою є й практика самостійної розробки та послідовного використання вчителями-мовниками таких програм, проте, ясна річ, вона потребує належної фахової підготовки, відповідного технологічного та науково-лінгвістичного досвіду, проведення кваліфікованої експертизи.

Потужний ресурс інформативності містять і можуть сприяти піднесенню обізнаності вчителя в мовному матеріалі та урізноманітненню методичної палітри уроку рідної мови Інтернет-сайти мовної тематики (див., наприклад: vesna.sammit.kiev.ua - "Весна" /словники та загалом корисні ресурси української мови/; ingresua.tripod.com/domivka.htm - Ресурси українського слова тощо). Інформаційному та ілюстративному забезпеченню культурологічної лінії уроку значно посприяють матеріали сайтів, наповнені відомостями про класичну та сучасну культуру України (див., наприклад: www.museum.org.ua - Український міжмузейний центр /відкритий музейний інформаційний ресурс/; www.honchar.org.ua - Український центр народної культури /Музей Івана Гончара/ та ін.).

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Шкільний курс зарубіжної літератури - важлива складова літературної та загальногуманітарної освіти сучасних українських школярів, оскільки синтезує в собі найвищі досягнення культури народів світу і створює якнайкращі умови для перетворення її найважливіших цінностей і надбань в індивідуальний досвід особистості, дає унікальну можливість вчитися жити в конкретному соціокультурному просторі, усвідомлюючи його неоднорідність та неоднозначність. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змісту вітчизняної освіти, плекання гуманістичного світогляду та гуманітарної зорієнтованості особистості, сприяє виконанню стратегічного загальнодержавного завдання інтеграції України у світовий духовно-культурний простір.

Одним із головних завдань вивчення курсу зарубіжної літератури в школі є формування широкої читацької компетенції молодих поколінь, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо, розвиток їхніх духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб, виховання особистості, здатної поціновувати явища класичної й сучасної культури та відрізняти справлені мистецькі утвори від сурогатів і низьковартісних підробок. Також цей курс сприяє формуванню в учнів уявлень про єдність світового літературного, культурного й цивілізаційного процесу і, в той же час, про самобутність національних особливостей його конкретних складових, неповторність внеску до світової скарбниці людства кожної національної літератури, вивчення якої передбачене чинними програмами.

Ця мета реалізується в таких першорядних завданнях:

формування гуманістичного світогляду та гуманітарної свідомості особистості;

плекання вміння сприймати прекрасне, творити власну особистість його засобами;

формування стійкої мотивації вивчення літератури, відчуття краси та виразності художнього слова;

ознайомлення з найвизначнішими досягненнями художньої літератури та мистецтва народів світу;

розвиток умінь сприймати літературний твір як явище мистецтва, у єдності його змістових та формальних особливостей;

формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного;

розширення культурно-пізнавальних інтересів та духовних запитів молодих поколінь;

виховання в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій.

У цілому курс "Зарубіжна література" передбачає два головні етапи навчання: пропедевтичний, підготовчий (5-8 класи) і систематичний (9-12 класи). Такий підхід закладено й у програму з української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, у якій вивчення матеріалу на історико-літературній основі також починається з 9 класу. Узгодженість двох програм і навчальних дисциплін дозволить учителеві-практику краще викладати матеріал і запобігати небажаному дублюванню понять із теорії літератури.

Добір і організація навчального матеріалу курсу зарубіжної літератури мають здійснюватися на основі поєднання особистісно-зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного та соціокультурного підходів.

В основу курсу зарубіжної літератури покладено особистісно-зорієнтовану модель навчання, що надає можливість запропонувати для вивчення якнайширшу палітру різних стилів, тем і жанрів, уникнути одноманітності в доборі творів, показати розмаїття творчих і світоглядних позицій письменників. Головною умовою ефективності особистісно-зорієнтованого навчання є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, самого процесу вивчення літератури. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв'язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня в процесі вивчення зарубіжної літератури. Отже, уроки зарубіжної літератури мають створювати належні умови для реалізації принципів національного й полікультурного виховання, мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

У 2007/2008 навчальному році організація вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України:

у 5-7 класах навчання здійснюватиметься за Програмами для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання для 12-річної школи (за редакцією Д.С.Наливайка, керівник авторського колективу Ю.І.Ковбасенко);

у 8-11 класах - на вибір учителя за Програмами 2001 р. для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання для 11-річної школи (за редакцією Д.В.Затонського, К.О.Шахової, Є.В.Волощук, керівник авторського колективу Б.Б.Шалагінов) або за Програмами 2003 р. для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання для 11-річної школи (за редакцією Д.С.Наливайка, керівник авторського колективу Ю.І.Ковбасенко).

Навчальні програми із зарубіжної літератури реалізують сучасні підходи до літературної освіти, які передбачають глибокі кардинальні зміни відповідно до нових пріоритетів, критеріїв, ціннісних орієнтацій, перспектив суспільного розвитку. Головною при цьому стає її орієнтація на задоволення потреб і культурних запитів особистості, пов'язаних із практичною діяльністю, духовним життям, комунікативними інтересами. Чинні програми із зарубіжної літератури побудовано відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (24-2004-п) , які представлено трьома лініями: аксіологічною, що реалізується в програмах через відбір високохудожніх текстів; літературознавчою, яка конкретизує зміст і структуру курсу; культурологічною, що забезпечує можливість використовувати при вивченні програмних творів відомості історико-культурного й соціокультурного характеру.

До реалізації змісту тієї чи іншої програми вчителеві слід підходити творчо, при цьому дозволяється вносити певні мотивовані зміни, доповнення, здійснювати перерозподіл годин, визначати твори, які вивчатимуться текстуально, а які оглядово. При внесенні якихось змін слід насамперед керуватися такими показниками, як конкретні навчальні умови, читацькі інтереси учнів, рівень їхньої підготовки та стан навчально-методичного забезпечення.

Передбачений програмами резервний час (як правило, це 8 годин щороку) учитель може використовувати на власний розсуд відповідно до завдань вивчення предмета в конкретних умовах: додати години на вивчення певної програмової теми з тим, щоб поглибити її опрацювання, увести до кола вивчення додатковий твір, більше часу спрямувати на розвиток зв'язного мовлення школярів, виразне читання, опрацювання ними певних критичних матеріалів тощо.

Нову навчальну програму із зарубіжної літератури для 12-річної загальноосвітньої школи укладено відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (24-2004-п) , що й зумовило внесення певних видозміні у її структуру. Навчальний матеріал програми розподілено на такі рубрики: "Кількість годин, рекомендованих на вивчення розділу, теми"; "Зміст навчального матеріалу (конкретне змістове наповнення розділу, теми)"; "Державні вимоги до рівня навчальних досягнень школярів".

Укладені відповідно до нових вимог вказані навчальні програми, крім своєї традиційної функції, - бути основою для планування та здійснення навчально-виховного процесу, - детальніше окреслюють очікувані результати навчання і тим самим визначають об'єктивні критерії для їх оцінки. Саме цим зумовлені структурні особливості програм. На відміну від традиційних, де зміст навчання, а також вимоги до знань і вмінь учнів подавалися у вигляді суцільного тексту, нові програми мають дещо інший формат. Вони складаються з трьох частин, де докладно виписано зміст навчання, деталізовано знання, що їх слід засвоїти, та вміння й навички, які потрібно сформувати в учнів під час вивчення конкретної теми курсу.

"Зміст навчального матеріалу" в програмах містить перелік творів, які вивчатимуться текстуально, а також перелік необхідних теоретичних понять, приступних для розуміння школярами.

Рубрика "Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів" передбачає конкретно сформульовані відповідно до Державного стандарту (24-2004-п) результати вивчення зарубіжної літератури у певному класі, власне - мету, завдання вивчення кожної запропонованої конкретної підтеми.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах зарубіжна література вивчатиметься за програмою: Зарубіжна література: 6-12 класи /Автори Д.С.Наливайко, Ю.І.Ковбасенко, В.Л.Федоренко та ін./ Програми з філологічних і суспільно-гуманітарних дисциплін для вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладів: 6-12 класи. - К.: Педагогічна преса, 2007. - С. 197-260.

Якість літературної освіти школярів великою мірою залежить від ефективності системи оцінювання їхніх навчальних досягнень. Оцінювання результатів навчання зарубіжної літератури і в одинадцятирічній, і в дванадцятирічній школі здійснюється за "Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів", друкованими в складі програми із зарубіжної літератури для дванадцятирічної школи, хоча вони не деталізують цілого ряду важливих складників навчального процесу. Нині готується новий, доопрацьований варіант цих критеріїв, який враховуватиме зміни в освітній системі, перегляд її засадничих принципів, переосмислення завдань літературної освіти школярів, які припали на період, що пройшов від часу їх опублікування.

Перелік головних вимог щодо виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української мови та літератури й зарубіжної літератури міститься у відповідному методичному листі Міністерства освіти і науки України N 1/9-301 (v-301290-06) від 28.04.2006 року (друк див., наприклад: Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2006. - N 7. - С. 9-10). У цьому листі, зокрема, зосереджено найважливішу інформацію про види письмових робіт із зарубіжної літератури, кількість тематичних контрольних робіт, контрольних творів, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета, їх перевірку й технологічні аспекти оцінювання тощо.

Особливої уваги з боку вчителя потребує викладання зарубіжної літератури у 5-7 класах з огляду на інноваційний характер змісту й структури програми, яка починає реалізовуватися саме з цих класів. Завдання вивчення зарубіжної літератури у 5-7 класах - продовжити роботу, розпочату в початковій школі, - вчити школярів правильного, вдумливого, виразного читання та розуміння прочитаного, використовувати елементи аналізу художнього тексту. Опрацювання відібраних для цих класів творів дає можливість розширити та поглибити гуманітарний досвід учнів, формуючи їхню читацьку компетенцію, художні смаки й моральні принципи.

Учителям, які здійснюватимуть викладання зарубіжної літератури в сьомому класі 2007/2008 навчального року, слід звернути увагу на такі важливі особливості. Програму із зарубіжної літератури для сьомого класу побудовано таким чином, щоб у навчальному процесі було забезпечено принципи послідовності, наступності й безперервності змісту літературної освіти школярів. Набутий учнями в попередніх класах читацький досвід дає змогу узагальнити їхні знання та естетичні враження, щоб виробити в них відчуття стилю того чи іншого твору, сформувати здатність визначати головну думку твору, характеризувати його жанрову специфіку та поетику.

Програма із зарубіжної літератури для сьомого класу, як і в попередні роки, будується за жанрово-тематичним принципом, що пояснюється потребою як ускладнення відомостей з літератури, які учні одержують на уроках, збільшення ступеня їхньої літературної освіти, так і потребою одночасного врахування при вивченні літератури її ідейно-змістових та художніх особливостей, а також потужного виховного значення зразків словесної творчості.

Тематичний розділ програми передбачає вивчення літературних творів насамперед у морально-етичному та людинознавчому аспектах, чому сприяє вже навіть і саме групування матеріалу за підрозділами відповідної тематики: "Краса чистих людських взаємин", "Мистецтво бути Людиною", "Література проти війни". Цей підхід є визначальним для Програмового матеріалу попередніх класів, проте в сьомому він дещо спадає на силі в попередньому вигляді, а реалізується ще й в інших формах, тобто залишається домінантним і на наступних етапах літературної пропедевтики. Дібрані твори якнайкраще дозволяють школярам цього віку осягнути головні засади людського буття, духовно-моральні цінності особистості, нації, людства, стати на шлях саморозвитку та самовдосконалення. Аналіз передбачених до вивчення творів спрямовується, зокрема, на з'ясування їхньої морально-етичної проблематики, гуманістичного пафосу, персонажів передбачено характеризувати передовсім у морально-етичному аспекті, оцінюючи їхні дії та вчинки з точки зору загальнолюдської моралі.

Належну представленість у реалізації програми повинна мати й робота над засвоєнням важливих теоретичних понять (повість як епічний жанр, фольклорна та літературна балада, літературний детектив, сатира тощо). Ця робота здійснюється в суто практичному аспекті, ґрунтуючись на матеріал конкретних творів, не повинна обтяжуватися надмірним теоретизуванням. Важливо відзначити, що в сьомому класі вона спрямовується на поглиблення матеріалу, засвоєного учнями в попередні роки, наприклад: у шостому класі вивчаються засоби творення комічного, у сьомому - сатира; у шостому класі дається загальне уявлення про новелу, у сьомому - поглиблене тощо. Також особливістю програми порівняно з попередніми роками є звернення до таких літературно-філософських понять, як національний колорит, історичне тло та ін. Усе більше передбачено чинною програмою від класу до класу також і звернення до аналізу поетики, засобів художньої виразності, їхньої ролі в тексті виучуваних творів, що виявляється у формулюваннях державних вимог до навчальних досягнень школярів.

Частина програми, присвячена розглядові зразків художньої літератури з акцентуванням їхньої жанрово-тематичної специфіки, розрахована на поступове зміцнення літературної компетенції та читацької культури дітей, передбачає ознайомлення школярів із доступними їхньому розумінню жанрами та рядом пов'язаних із ними важливих теоретичних понять. Освоєння нових для школярів цього віку літературних понять має здійснюватися в щонайтіснішому зіставленні з тими теоретичними відомостями з літературознавства, що їх набули школярі протягом попередніх років вивчення літератури. Важливим для уроків зарубіжної літератури є чітке засвоєння учнями головних відомостей про жанрову специфіку художнього твору на прикладі конкретних зразків літературних творів. Освоєння літературознавчої теорії слід здійснювати в суто практичному аспекті, на прикладах конкретних художніх творів, не перетворюючи його на домінанту вивчення літератури, а тільки використовуючи як супровід головних ліній розгортання навчального процесу. Вивчення нових для школярів жанрів передбачає не тільки освоєння суто теоретичних аспектів літературного твору, але й визначення порушуваних у ньому морально-етичних проблем, що також має своє відображення в програмі.

Чинна програма створює прекрасні можливості для проведення розлогих літературних паралелей, вивчення конкретного художнього твору в широкому культурному контексті, у зіставленні з мистецькими надбаннями інших епох і національних літературних традицій. Хоча нею не передбачено такого розділу, як "Мистецький контекст" або "Міжпредметні зв'язки", проте програмовий матеріал дібрано так, що вчитель легко зможе забезпечити культурологічне та соціологічне наповнення уроку зарубіжної літератури. Наприклад, вивчення розділів "Україна та її історія в літературі" або "Мистецтво проти війни" потребуватиме з'ясування певних історичних подій та звернення до матеріалу, що його школярі вивчали в курсі історії України.

Також програма передбачає активну порівняльно-зіставну роботу школярів у межах самого предмета, яка спрямовується на пожвавлення вивченого раніше матеріалу шляхом проведення певних ідейно-змістових та художніх паралелей між творами різних авторів і навіть різних жанрів. Скажімо, вивчення різножанрових творів, які репрезентують різні літературно-мистецькі епохи та різні національні літератури, у єдиному тематичному блоці (наприклад, "Пригоди та фантастика" або "Героїчне минуле в літературі") даватиме гарну нагоду зіставлення в репрезентованих творах головних сюжетних колізій, мотивів, персонажів, особливостей поетики; розгляд фольклорної та літературної балади передбачає опрацювання цих жанрів у щонайтіснішому зіставленні матеріалу різних національних літератур та різних епох, залучення вивчених раніше та самостійно прочитаних творів, передбачає також звернення до матеріалу української літератури (козацькі пісні). Цей підхід забезпечуватиме міцні знання, сприятиме формуванню читацької культури та виробленню в учнів аналітико-синтетичних здібностей.

Виразну, постійно акцентовану представленість у програмі має особистісний підхід до вивчення літературного твору, який передбачає обов'язкове звернення до життєвого та читацького досвіду семикласників, активізує особистісні чинники сприйняття ними зразків світового письменства, орієнтує вчителя на комплексне формування особистостей вихованців засобами художньої літератури. У переліку державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів постійно акцентується потреба розвитку в учнів умінь формулювати та висловлювати особисте ставлення до прочитаного матеріалу, оцінювати його складники (подію, персонаж, мотив, художній образ). Особистісне наповнення навчального процесу - головна вимога й до уроків розвитку зв'язного мовлення, виконання творчих робіт, що сприяє глибшому освоєнню виучуваного матеріалу.

Домінантні у 5-6 класах читання й переказування художнього твору в повному обсязі та за ключовими епізодами у 7 класі зрівноважуються з аналітичними формами опрацювання художнього твору, які передбачають вироблення в школярів умінь інтерпретувати опрацьований літературний матеріал з точки зору ідейно-художніх його особливостей; за кількістю відведеного часу саме ці напрями роботи від сьомого класу починають переважати, що неодмінно має враховуватися вчителем при розробці цілісної концепції курсу та плануванні конкретних занять.

Головні напрями навчальної діяльності в сьомому класі щодо цього - ґрунтовне осмислення тексту (виділення головних думок, теми, упорядкування планів зображення), розвиток у школярів самостійного мислення, вміння аналізувати, узагальнювати власні судження. Важливим завданням літературної освіти учнів цього віку є вироблення в них умінь аргументовано висловлювати власні судження, уміти добирати й використовувати в усній та письмовій відповіді доречні приклади й цитати з текстів, бути максимально конкретними та доказовими у висловленні своїх поглядів.

Уроки розвитку зв'язного мовлення проводяться в усній та письмовій формах, їх найголовніші жанри - переказ усього тексту та його найважливіших епізодів, детальна характеристика персонажа та його порівняння з іншими (порівнюватися мають не тільки зовнішні, але насамперед внутрішні показники), складання плану такої характеристики, складання плану твору-роздуму та його компонування в усній і письмовій формах. Уроки розвитку зв'язного мовлення неодмінно мають бути представлені в системі вивчення зарубіжної літератури, їх методичні форми слід добирати з урахуванням державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та відповідно до жанрово-тематичної специфіки виучуваного твору.

Викладання курсу зарубіжної літератури здійснюється українською мовою. Відповідно до методичного листа Міністерства освіти і науки України N 1/9-113 (v-113290-04) від 11.03.2004 року з метою створення сприятливих умов для самореалізації й мовного самовияву кожного учня, формування полікультурної особистості можливим є вивчення творів світової класики мовою оригіналу, яку учні вивчають і знають. Головною передумовою реалізації ключових настанов згаданого методичного листа є те, що рівень вивчення школярами іноземної мови має бути доволі високим, оскільки робота з оригіналом твору передбачає комплексне його опрацювання, зокрема осягнення його художності, образності, мовних пластів, що неможливе без глибинного знання мови, її самобутніх лексико-фразеологічних скарбів, тонкощів слововжитку, унікальних словотвірних моделей, граматичних форм і синтаксичних конструкцій. Якщо ж засвоєння мови оригіналу тих творів, що пропонуються до вивчення в курсі зарубіжної літератури (англійська, німецька, французька, японська, італійська, іспанська, польська, російська тощо), не передбачено інваріантною частиною навчального плану конкретного ЗНЗ, то при вивченні курсу зарубіжної літератури використовується виключно українська мова. Дія згаданого методичного листа МОН України реалізується також за умови якісної підготовки самого вчителя до опрацювання на уроці художнього твору мовою оригіналу, оскільки таке вивчення передбачає глибоке знання цієї мови насамперед самим педагогом.

Учителеві зарубіжної літератури слід обов'язково враховувати матеріал, який засвоюють школярі в курсі української літератури, його групування та головні завдання вивчення. Обидві базові програми для одинадцятирічної школи та програма для школи дванадцятирічної створюють прекрасні можливості для проведення паралелей між української та світовою літературою, залучення матеріалу нашого національного письменства для кращого зрозуміння головних тенденцій у розвитку світової культури. Це також сприятиме увиразненню, реальному змістовому наповненню тверджень про співпричетність українців до творення світової цивілізації та світової культури. По суті, кожна програмова тема курсу зарубіжної літератури створює можливості для її осягнення в щонайтіснішому зіставленні з українським літературно-мистецьким матеріалом.

Ефективній реалізації змісту зарубіжної літератури як навчального предмета сприятиме якнайповніше використання навчально-методичного забезпечення курсу. До кожної з програм пропонується повне забезпечення підручниками та хрестоматіями, розробленими з урахуванням сучасного стану педагогічної, літературознавчої та методичної науки.

У 2007/2008 навчальному році вивчення зарубіжної літератури у п'ятому класі здійснюватиметься за такими підручниками:

Волощук Є.В. Зарубіжна література: Підручник для 5-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2005. - 272 с.

Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Л.В. Зарубіжна література: Підручник для 5-го класу. - К.: Грамота, 2005. - 296 с.

Мірошниченко Л.Ф., Клименко Ж.В. Зарубіжна література: Підручник для 5 класу. - К.: Навчальна книга, 2005. - 288 с.

Півнюк Н.О., Чепурко О.М., Гребницька Н.М. Зарубіжна література: Підручник для 5 класу. - К.: Освіта, 2005. - 286 с.

Міляновська Н.Р. Зарубіжна література: Підручник для 5 класу. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 384 с.; видання друге - 2006. - 384 с.

Кожен із цих підручників за своїм змістом та формою являє собою навчальну книгу нового покоління, вибудовується на самобутній методичній концепції, передбачає якісну організацію вивчення зарубіжної літератури в цілісному комплексі його окремих завдань. Ці навчальні книги характеризуються ретельним добором навчального матеріалу, оригінальним методичним апаратом, добре продуманою та розробленою системою запитань і завдань, які активізують творчі здібності учнів, сприяють формуванню життєвої позиції та гуманітарної свідомості п'ятикласників, спрямовуються на реалізацію принципів індивідуалізації та особистісно-зорієнтованої моделі навчання. Можливість вибору вчителем одного з цих навчальних видань створює реальну альтернативу організації вивчення предмета на зовсім іншій основі, оскільки принципи їх побудови, задіяні в них методики та конкретне змістове наповнення докорінно відрізняються між собою.

Для кожного з учителів, що спеціалізуються на викладанні зарубіжної літератури в школі, доцільним буде ознайомлення з усіма підручниками, які рекомендуються до використання в навчальному процесі.

Деякі з-поміж цих підручників супроводжуються повним науково-методичним комплектом, як, наприклад, підручник Ю. та Л.Ковбасенків, до якого розроблено та видано такі посібники: Зарубіжна література. 5 клас: Книга для додаткового читання./ За ред. Ю.І.Ковбасенка. - К.: Грамота, 2005. - 224 с.; Бітківська Г.В. та ін. Зарубіжна література: Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас 12-річної школи. - К.: Грамота, 2005. - 344 с.; Ковбасенко Ю.І., Бітківська Г.В. Планування уроків зарубіжної літератури у п'ятому класі 12-річної школи. - К.: Грамота, 2005. - 32 с.; Сутула О.В., Тригуб І.А. Інноваційні технології на уроках із зарубіжної літератури. Книга для вчителя: календарно-тематичне планування та розробки уроків. 5 клас. - К.: Грамота, 2006. - 208 с.; Баліна К.Н. Зарубіжна література. Тематичне оцінювання. 5 клас. Зошит. - К.: Грамота, 2005. - 104 с.; Первак О.П. Зошит із зарубіжної літератури. 5 клас. - К.: Грамота, 2006. - 104 с.

Використання таких комплектів допоможе вчителеві зарубіжної літератури вибудувати цілісну систему роботи відповідно до концепції вивчення предмета, закладеної в програмі, та написаних до неї підручників, значно полегшить процес самопідготовки словесника, піднесе культуру його фахової діяльності на якісно вищий щабель. Можливим також є й використання видань, що не мають прив'язаності до котрогось із підручників, наприклад: Давидова О. Дидактичні матеріали для тематичного оцінювання із зарубіжної літератури. 5 клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 96 с.; Міляновська П.Р., Дворницька І.П. Зарубіжна література. Тематичне оцінювання. 5 клас. - Тернопіль: Мандрівець, 2007. - 56 с. тощо.

Вивчення курсу "Зарубіжна література" в 6 класі здійснюватиметься за підручниками таких авторів:

Клименко Ж.В. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Навчальна книга, 2006. - 368 с.

Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Л.В. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу. - К.: Грамота, 2006. - 296 с.

Півнюк П., Чепурко О., Гребницька Н. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2006. - 256 с.

Волощук Є.В. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2006. - 240 с.

Деякі підручники супроводжуються повним навчально-методичним комплектом, використання якого полегшує підготовку вчителя до уроків і значно підносить її якість. Так, наприклад, підручник Ю. та Л.Ковбасенків супроводжується такими додатковими посібниками: Зарубіжна література: Книга для додаткового читання в 6 класі: Навчальний посібник для учнів загальноосвітніх навчальних закладів./ Упорядкування Ю.І.Ковбасенка. - К.: Грамота, 2006. - 224 с.; Ковбасенко Л.В. та ін. Зарубіжна література: Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 6 клас 12-річної школи. - К.: Грамота, 2006. - 408 с.; Ковбасенко Ю.І. Планування уроків зарубіжної літератури у шостому класі 12-річної школи: Методичні рекомендації. Календарне планування. - К.: Грамота, 2006. - 32 с.; Баліна К.Н., Тригуб І.А. Зарубіжна література. Тематичне оцінювання. 6 клас. Зошит. - К.: Грамота, 2006. - 104 с.; Первак О.П. Зошит для робіт із зарубіжної літератури. 6 клас. - К.: Грамота, 2006. - 136 с.

Кращій організації вивчення зарубіжної літератури в шостому класі сприятиме використання вчителем додаткової сучасної навчально-методичної літератури, як, наприклад, посібник колективу вчителів Київської області: Методичні матеріали з мультимедійними додатками до уроків зарубіжної літератури в 6 класі./ За загальною редакцією Н.В.Химери. - Біла Церква: КОІПОПК, 2007. - 183 с. Цінність збірника полягає в тому, що він вибудовується на принципово нових методичних засадах, поєднуючи інноваційні освітні технології вивчення зарубіжної літератури з мультимедійними презентаціями та word-документами, що дозволить учителеві-словеснику якісно підготуватися до уроків, розвине їхню педагогічну майстерність і готовність працювати в інноваційному освітньому просторі.

У сьомому класі дванадцятирічної школи використовуватиметься підручникова література таких авторів: В.І.Фесенко (видавництво "Вежа"), Н.О.Півнюк, О.М.Чепурко, Н.М.Гребницька (видавництво "Освіта"), Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко (видавництво "Грамота"), Н.Р.Міляновська (видавництво "Підручники та посібники") та ін.

У 8-11 класах навчання буде здійснюватися за підручниковою літературою, перерахованою в "Переліку основної й додаткової навчальної літератури для використання в загальноосвітніх навчальних закладах", друкованому до початку нового навчального року в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" (серпень 2007 року).

Звичайно, у програмах та підручниках закладено лише основи для вивчення зарубіжної літератури, для оновлення її методології та методики. Успішний результат навчального процесу залежатиме передовсім від втілення цих основ у конкретній практичній роботі кожного вчителя-словесника, від його зорієнтованості в сучасній методології вивчення гуманітарних предметів у середній школі та від озброєності перспективними педагогічними технологіями. Джерелом одержання найсучаснішої інформації щодо розвитку та вдосконалення літературної освіти школярів для вчителя може слугувати навчально-методична література, як, наприклад, видання серії "Сучасний урок" тернопільського видавництва "Мандрівець": Шевченко Т. Література як мистецтво слова: Матеріали до уроків зарубіжної літератури. - Тернопіль: Мандрівець, 2005. - 56 с.; Бусел С. Зв'язне мовлення на уроках зарубіжної літератури. - Тернопіль: Мандрівець, 2004. - 108 с.; Зарудня І. Міфи та байки на уроках зарубіжної літератури. - Тернопіль: Мандрівець, 2005. - 76 с. та ін.

Окрім додаткової навчально-методичної літератури, основу професіоналізму вчителя-словесника формує також: і його постійне звернення, до фахової преси та використання кращих напрацювань колег. Серед фахових видань, які найперше можна рекомендувати вчителеві зарубіжної літератури, слід назвати видання Міністерства освіти і науки України (журнал "Всесвітня література в середніх навчальних закладах України") та видання, які виходять друком за сприяння МОН України (газети "Зарубіжна література" та "Зарубіжна література в школі", журнал "Зарубіжна література в навчальних закладах"); чимало цінних методологічних та методичних матеріалів містяться й у виданнях провідних наукових осередків ("Вікно у світ").

Значну допомогу вчителеві зарубіжної літератури в його підготовці до уроків можуть подати універсальні бібліографічні довідники: Хроменко І.А. Каталог-путівник учителя зарубіжної літератури: 1998 - 2004. - Тернопіль: Мандрівець, 2005. - 312 с.; Хроменко І.А. Каталог-путівник учителя зарубіжної літератури. 2005-2006 рр. - Тернопіль: Мандрівець, 2007. - 136 с. У цих виданнях зосереджено інформацію про науково-методичні матеріали, які друкувалися на сторінках фахової преси й тематично охоплюють увесь спектр шкільного курсу зарубіжної літератури, репрезентують (за продуманою системою рубрикації) персоналії курсу, програмові твори, теоретичні питання, важливі методичні аспекти вивчення предмета в школі. Використання таких джерел полегшує підготовку словесника до урочної та позаурочної роботи, значно підносить рівень його кваліфікації, дає змогу зорієнтуватися в найсучаснішій літературі з актуальних питань вивчення зарубіжної літератури в школі, забезпечити відповідний рівень своєї професійної діяльності.

Окремо І.А.Хроменко підготувала бібліографічні покажчики матеріалів для вивчення зарубіжної літератури у 5-6 класах (друк див., наприклад: Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2007. - N 5; Зарубіжна література. - 2007. - N 15. Покажчики містять систематизовану інформацію про джерела видруку програм, методичних рекомендацій, перелік підручників і складу навчально-методичних комплектів, опублікованого на сторінках преси та окремими виданнями календарно-тематичного планування, методичні матеріали до кожної з тем курсу, зразки тематичних робіт й ін.

В умовах поступового переходу старшої школи на основу профільного навчання актуально звучить проблема якісної теоретичної розробки та втілення в щоденну практику системи вивчення літератури як профільного предмета та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій. На сьогодні, на жаль, поки що відсутня цілісна концепція вивчення української літератури як профільного предмета, проте головні її складники та напрями реалізації визначити, безперечно, можна. Саме тому з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України було розроблено проект Концепції профільного навчання в системі літературної освіти школярів (автор проекту - кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївського державного університету імені В.Сухомлинського, заслужений учитель України В.І.Шуляр). У концепції схарактеризовано сутність, мету й принципи організації профільного навчання української та зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах, його структуру, головні форми й методи в системі урочної та позаурочної навчальної діяльності, допрофільний рівень літературної освіти, використання міжпредметних зв'язків, своєрідність організації профільного вивчення літератури в сільській школі й інші питання. Її опрацювання допоможе вчителеві-словеснику краще зорієнтуватися в завданнях, проблематиці, головних формах та найпоширеніших моделях вивчення літератури в умовах упровадження профільного навчання й освоїти його термінологію. Опубліковано текст проекту концепції у фахових виданнях словесників (див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. - 2007. - N 4 та ін.).

Вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах як профільного предмета можливе з восьмого класу за умови належного часового забезпечення (3 години на тиждень), кадрового та навчально-методичного забезпечення. Як правило, це класи допрофільної підготовки з філологічних дисциплін у гімназіях, ліцеях і колегіумах та класи поглибленого вивчення філологічних дисциплін у загальноосвітніх або спеціалізованих навчальних закладах. Таке вивчення здійснюється за програмою Д.С.Наливайка, Ю.І.Ковбасенка, Н.О.Висоцької та ін. (Зарубіжна література. 8-11 і 10-11 класи: Програми для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. - К.: Педагогічна преса, 2004. - С. 3-73). Починаючи з десятого класу, вивчення зарубіжної літератури як профільного предмета (класи філологічного профілю) може здійснюватися на вибір учителя також, окрім вищезгаданої, за програмою Д.В.Затонського, К.О.Шахової, Є.В.Волощук та ін. (згадане видання. - С. 90-127). У десятих класах художньо-естетичного профілю вивчення зарубіжної літератури здійснюється за програмами універсального профілю, в одинадцятому (з огляду на більшу кількість навчального часу - 2,5 години) - за програмою Д.В.Затонського, К.О.Шахової, Є.В.Волощук та ін. (згадане видання. - С. 108-126). Цю програму побудовано таким чином, що кількість навчальних годин, які відводяться на вивчення предмета в класах цього профілю, наведено через скісну риску. За наявності часового ресурсу кількість годин, що відводяться на вивчення зарубіжної літератури в класах художньо-естетичного профілю, може бути збільшена до трьох, тоді вчителеві слід використовувати програму профільних філологічних класів. Можливим також є пристосування до потреб викладання вії класі художньо-естетичного профілю однієї з програм авторського колективу в складі Д.С.Наливайка, Ю.І.Ковбасенка, Н.О.Висоцької та ін., яке передбачатиме внесення відповідних змін у визначення кількості годин. У класах фізико-математичного, природничого, технологічного та спортивного профілів (1,5 години на тиждень у складі інтегрованого курсу "Література" в поєднанні з українською літературою) вивчення предмета здійснюватиметься за однією з програм за вибором учителя: за редакцією Д.С.Наливайка (згадане видання. - С. 74-87) або за редакцією Д.В.Затонського та ін. (згадане видання. - С. 128-142). Обидві програми розраховано на 1,5 години на тиждень, за наявності часового ресурсу вивчення зарубіжної літератури в класах цих профілів може збільшуватися до двох годин і, відповідно, спиратися на програму універсального профілю.

Вивчення зарубіжної літератури як профільного предмета, покликане розширити обрії філологічного та загальногуманітарного мислення школярів передбачає здійснення ними аналізу художнього твору за складнішими схемами, вивчення літературних явищ у щонайширшому світоглядно-філософському та культурологічному контексті доби, в зіставленні з типологічне спорідненими явищами культури. Глибшим також при профільному вивченні курсу зарубіжної літератури є й освоєння школярами теорії літератури, поетики та ін. Більша кількість годин на вивчення предмета має пропорційно спрямовуватися на різні складники й напрями літературної освіти школярів (життєписи письменників, текстуальне вивчення твору, розвиток зв'язного мовлення, позакласне читання, виразне читання й ін.). За умов профільного навчання зростає також можливість учителя моделювати навчальний курс відповідно до власних методичних поглядів, вводячи додатковий матеріал або поглиблюючи методику його вивчення. Також у системі профільної освіти значно зростає обсяг самостійної навчальної діяльності школярів та урізноманітнюються й ускладнюються її форми.

Свою специфіку має й вивчення зарубіжної літератури в класах інших профілів. Так, наприклад, у класах художньо-естетичного профілю навчальний матеріал з літератури слід опрацьовувати в щонайтіснішому зв'язку з вивченням історії світової та національної культури, у постійному зіставленні літературних явищ із типологічне спорідненими явищами мистецтв. Обов'язковим також у класах цієї спеціалізації є поглиблене вивчення ідейно-філософських поглядів, які визначально впливали на становлення та зміни у світогляді епохи, у буттєвій свідомості та естетичних поглядах. Робота в цих класах потребує використання значно ширших відомостей про культурний контекст, активнішого залучення різноманітного ілюстративного матеріалу (репродукції мистецьких творів, зразки музичної творчості тощо).

У класах негуманітарної спеціалізації опрацювання літературного матеріалу передбачає зосередження більшої уваги на ознайомленні школярів із текстами виучуваних творів, формуванні їхніх читацьких запитів, плеканні у них відповідного рівня читацької культури, засвоєння потрібного для цього мінімуму літературознавчої теорії, а також на розвитку духовно-моральної та емоційної сфер особистості.

Профільне вивчення зарубіжної літератури неодмінно має забезпечуватися також вивченням школярами спеціальних та факультативних курсів відповідної філологічної тематики. Спеціальні курси (курси профільного доповнення) сприяють одержанню старшокласниками чітких уявлень про свою майбутню професію, що так чи інакше має бути пов'язана з філологією (учитель-словесник, журналіст, редактор, коректор, перекладач, фольклорист, науковець тощо), а також дають змогу виробити в собі представлені у відповідній професіограмі особистісні риси і якості та фахові навички. Спецкурси, що можуть пропонуватися класам філологічного профілю, насамперед стосуються таких розділів науки про літературу, як компаративістика, генерика, поетика, стилістика тощо; вони можуть стосуватися також і таких розділів, як міфологія, фольклористика, історія світового літературознавства та критики. Факультативні курси (курси за вибором) призначені доповнювати, поглиблювати основний курс зарубіжної літератури, розширювати поінформованість школярів щодо перебігу літературного процесу у світі, його найцікавіших проявів у часовому та просторовому аспектах, компенсувати стислість, пунктирний характер презентації світового письменства базової програми із зарубіжної літератури. Тематично факультативні курси можуть стосуватися окремих літературних та фольклорних жанрів (наприклад, "Жанр сонета у світовому письменстві"), літературно-мистецьких епох ("Література епохи Бароко"), напрямів і течій ("Футуризм у світовій та українській літературі"), національних літератур і культур ("Література й мистецтво Франції кінця XIX - початку XX ст."), творчості найвизначніших письменників та літературознавців світу ("Творчість Дж.Г.Н.Байрона і розвиток романтизму в європейському письменстві"), найцікавіших літературних пам'яток ("Образи й сюжети Біблії у світовій літературі") або літературно-мистецьких угруповань, літературно-мистецьких паралелей ("Героїчний епос словенських народів"), літературного краєзнавства ("Польське письменство і Львів") та ін.

Факультативні курси із зарубіжної літератури можуть пропонуватися не тільки учням класів філологічного профілю, але й профілів нефілологічних та негуманітарних, як і профілю універсального; спеціальні ж курси призначені для класів філологічного профілю, причому вивчатися вони можуть у класах зі спеціалізацією української філології, іноземної філології та комбінованими спеціалізаціями (класи історико-філологічного профілю).

З ініціативи Міністерства освіти і науки України розробляється цілісний пакет програм таких курсів (науковий керівник - академік Д.С.Наливайко, методичний керівник - доцент Ю.І.Ковбасенко). Програми таких курсів розроблено з урахуванням актуальних завдань філологічної освіти молодих поколінь та профільної підготовки учнів середньої школи, сучасного стану літературознавства та супровідних і допоміжних дисциплін, потреб і запитів школярів, кола їхніх зацікавлень та інтересів, а також узвичаєних форм підготовки фахівців філологічної спеціалізації. На сьогодні схвалення до використання в навчальному процесі мають такі програми:

Основи теорії літератури/ програма спеціального курсу для 10-11 класів філологічного профілю; автор Н.В.Невінчана; курс покликаний забезпечити засвоєння школярами головних категорій і понять літературознавства, концептуального осмислення ними суті, змісту, форми, функцій явищ художньої літератури та літературознавчих понять, вироблення вмінь аналізувати й характеризувати художній твір зі змістового й формального погляду, підготувати їх до теоретичного сприймання, осмислення, оцінювання й відображення явищ літератури, осягнення літературного процесу як цілісного потоку подій та явищ.

Основи поетичної творчості/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор Л.В.Перенчук; програма знайомитиме школярів із системою віршування в українській та світовій літературній традиції і з особливостями форми поетичного твору, сприятиме виробленню в них умінь здійснювати різноаспектний аналіз поетичного твору, створюватиме належні умови для реалізації їхніх здібностей в царині поетичної творчості.

Аналіз ліричного твору/ програма факультативного курсу для 8-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів; автор А.В.Ткач; курс покликаний допомогти учням ґрунтовно й усебічно зрозуміти технологію поетичного мистецтва, поглиблено засвоїти закони версифікації, реалізувати власні літературні здібності.

Сонет в історії української та світової літератури/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор В.Л.Федоренко; програма сприятиме глибшому ознайомленню школярів із сонетом, особливостями його змісту й форми, історією цього популярного поетичного жанру у світовому та українському письменстві, на прикладі найцікавіших зразків знайомитиме з вершинними здобутками цього жанру.

Американська література/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор Т.Н.Денисова; програма даватиме змогу глибше ознайомитися з літературним процесом у США від його першопочатків до сьогодення, найвизначнішими явищами американської літератури та її чільними представниками й дослідниками.

Французька література/ програма факультативного курсу для 9-11 класів універсального профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автори Т.Д.Гнаткович, І.П.Шулик; головне призначення програми - ознайомлення школярів із особливостями становлення та розвитку французької літератури та культури, її головними персоналіями та їхніми найвагомішими здобутками.

Література німецькомовних країн/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор Д.С.Куркіна; програма знайомить школярів, особливостями перебігу літературного процесу в Німеччині та Австрії, із чільними постатями та вершинними здобутками німецької та австрійської літератур, контекстом історії та культури в цих країнах.

Міф і міфологічна література XX століття/ програма факультативного курсу для 11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор О.В.Козюра; програма покликана ознайомити школярів філологічної спеціалізації з головними рисами та виявами міфологічного мислення та його рефлексіями у світовому письменстві пізнішого часу.

Літературні премії світу/ програма факультативного курсу для 11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор О.І.Скобельська; головна мета реалізації програми - дати учням поглиблене уявлення про все розмаїття преміальних відзначень для літераторів України і світу, ознайомити з чільними представниками світового письменства, які мали такі відзнаки, їхнім життєвим та творчим шляхом.

Творчість Вільяма Шекспіра/ програма факультативного курсу для 11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автори Н.М.Торкут, І.А.Хроменко та ін.; її призначення - поглиблене вивчення школярами філологічної спеціалізації життєвого і творчого шляху класика англійської літератури, ознайомлення із його головними поетичними та драматургічними творами.

Антична література/ програма факультативного курсу для 10-11 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів; автор Л.І.Тимощук; у програмі систематизовано матеріал з історії античної літератури та культури, що допоможе учням відкрити для себе найцікавіші сторінки античності.

Ці та інші програми, які мають схвалення Міністерства освіти і науки України друкуватимуться окремим збірником до початку нового навчального року у видавництві "Шкільний світ". Деякі факультативні та спеціальні курси мають повне навчально-методичне забезпечення (див., наприклад: Невінчана Н.В. Теорія літератури в школі: У двох частинах. - К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004; Ткач А.В. Аналіз ліричного твору. - Чернівці, 2006. - 40 с. та ін.). Для більшості з факультативних і спеціальних курсів із зарубіжної літератури навчально-методичне забезпечення та посібники хрестоматійного типу розробляються й готуються до друку, оскільки тільки з належним супроводом вивчення того чи іншого додаткового курсу буде ефективним, а працю вчителя й учня буде поставлено на високому рівні.

В умовах переорієнтування освітньої системи на розвиток особистісної сфери школяра, обов'язкового врахування в моделюванні курсу освоєння ним основ наук, його здібностей, можливостей, потреб і запитів, посиленні спрямованості навчально-виховного процесу на плекання творчих здібностей і обдарувань учнівської молоді, створення умов для якнайповнішої реалізації творчого потенціалу талановитих вихованців, значно зростає роль і вага роботи вчителя зарубіжної літератури з філологічне обдарованими школярами, які вже зі шкільної лави виявляють зацікавленість поглибленим вивченням предметів філологічного циклу, демонструють небуденні здібності в царині освоєння мов та літератур і мають значний природний потенціал, прагнуть і можуть у майбутньому присвятити себе науково-дослідницькій або творчій діяльності в мовно-літературній галузі. Виявити й розвинути інтелектуальні та духовні сили й творчі можливості філологічно обдарованого учня, надихнути його на заняття науково-дослідницькою діяльністю або літературною творчістю, озброїти сучасними методами наукового пошуку, виплекати у нього стійкий інтерес до філологічної галузі знань і підказати оптимальні форми потамування цього інтересу, зорієнтувати талановиту молодь у щонайширшому спектрі актуальної проблематики наук про мову та літературу й навчити правильно оформляти свої інтелектуальні напрацювання - ці та багато інших завдань постають перед учителем, який здійснює викладання філологічних дисциплін.

З метою піднесення на якісно вищий щабель організації та проведення роботи з філологічне обдарованими школярами в процесі вивчення літератури з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України підготовлено методичні рекомендації відповідної тематики (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Валерій Федоренко, доктор педагогічних наук, професор кафедри методики вивчення світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Олена Ісаєва). Рекомендації містять обґрунтування методологічних засад організації та проведення роботи зі школярами, які виявляють здібності до вивчення предметів філологічного циклу, пропонують психолого-педагогічний коментар до вибору провідних методичних форм налагодження такої роботи на уроці літератури й у позаурочній діяльності, характеризують найбільш ефективні й перспективні інноваційні напрями плекання літературних здібностей учнівської молоді (друк рекомендацій див., наприклад: Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2007. - N 3; Українська мова та література. - 2007. - N 15; Зарубіжна література. - 2007. - N 15 та ін.).

В умовах поступового впровадження цілісної системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень школярів, головною формою якого є тестування, слід пожвавити використання в процесі вивчення зарубіжної літератури тестових технологій, що допомагають об'єктивно визначати рівень знань школярів із цього предмета, сформованість у них відповідних умінь і навичок. Переваги тестування над іншими формами контролю навчальних досягнень учнів полягають передовсім у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційне напруження школярів, характерне для проведення контрольних робіт, рівень володіння теоретичним та фактичним матеріалом перевіряється швидше, ніж при використанні традиційних методичних форм контролю, самий процес перевірки великою мірою стає об'єктивним та спрощується у своїй процедурі, що дає змогу вивільнити час для його використання для інших форм робіт.

На сьогодні універсальної, стандартизованої моделі тестування з зарубіжної літератури, яка б допомогла всебічно й об'єктивно оцінити навчальні досягнення школярів з цього предмета, поки що не розроблено, тому вчителі можуть використовувати якісні розробки тестових завдань, які друкуються у фахових виданнях словесників або виходять окремими збірниками, що мають схвалення науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України. Можливим є й використання вчителями-словесниками самостійно розроблених тестових зразків за умови, що ці завдання відповідають головним вимогам до методичних матеріалів такого типу.

Тестові завдання із зарубіжної літератури, як і з будь-якого іншого предмета шкільного курсу, мають свою специфіку. На жаль, поки що вони не вкорінилися в методичну систему вивчення літератури, тож; виникає потреба їх більшої популяризації. З цією метою з ініціативи департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України розроблено методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української та зарубіжної літератури (автори - головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України В.Л.Федоренко, заступник директора з науково-методичної роботи гімназії "Києво-Могилянський колегіум", заслужений учитель України Н.В.Невінчана). Рекомендації містять характеристику головних засад, принципів, форм і методів використання тестових технологій, стислу інформацію про різновиди тестових завдань з літератури, їхнє призначення та доцільність, особливості структури, прийоми використання на уроках різних типів. Ці методичні рекомендації надруковано у фаховій пресі словесників (друк див., наприклад: Українська мова та література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах. - 2007. - N 5 та ін).

Використовуючи тестові технології в процесі вивчення зарубіжної літератури, учитель, проте, має пам'ятати, що літературна освіта не повинна обмежуватися самим лише тестуванням - актуальними для вивчення літератури як предмета залишаються всі напрями роботи, тож згортати їх або послаблювати їхню інтенсивність ніяк не можна. Самостійний текстуальний аналіз художнього твору за одним чи кількома методами, осмислення літературних зразків школярами, формулювання власної оцінки виучуваних творів, характеристика їхніх змістових та мовностильових особливостей не можуть відсуватися на задній план, а повинні підпорядковувати собі всі інші дидактичні модуси, зокрема й тестування як форму контролю навчальних досягнень школярів із зарубіжної літератури.

Під час вивчення зарубіжної літератури в усіх класах слід активніше використовувати сучасні педагогічні технології (комп'ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи), які збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури. Серед інтерактивних форм роботи на уроках зарубіжної літератури поширення набуває навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що здебільшого застосовуються під час пошуку та аналізу інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів, різноманітних творчих завдань тощо. З метою надання школярам більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів домінантною формою навчання на уроках зарубіжної літератури в усіх класах має бути діалог, під час якого виявляється рівень знань учнів.

На сучасному етапі розвитку освітньої системи в процесі викладання зарубіжної літератури зростає роль інноваційних технологій, використання яких значно сприятиме піднесенню якості та інтенсивності навчального процесу, приверненню уваги учнівської молоді до найкращих надбань світового красного письменства. Одним із продуктивних і перспективних напрямів такої роботи є використання можливостей комп'ютерної техніки, за допомогою якої передовсім якнайкраще вирішується проблема забезпечення вчителя й учня художніми текстами та науково-методичною літературою.

Великим заохоченням до освоєння сучасними школярами літературних скарбів народів світу може стати використання в навчальному процесі можливостей Інтернету. Для цього доцільно активніше використовувати на уроках зарубіжної літератури та в позаурочній діяльності інформацію, розміщену на відповідних тематичних сайтах. Серед найцікавіших сайтів, матеріалом яких учитель зарубіжної літератури може скористатися найперше й рекомендувати їх школярам, слід назвати такі:

Бібліотека світової літератури (оригінали та переклади): http://ae.lib.narod.ru

Літературна Інтернет-бібліотека школяра: http://litbook.bv.ru

Антична література: http:pergam.chat.ru

Електронна бібліотека "Джерело": http://ukrlib.com

Бібліотека Українського центру: http://ukrcenter.com

Національна бібліотека України для дітей з віртуальною бібліографічною довідкою: http://chl.kiev.ua

Кожен з-поміж цих сайтів має свою специфіку щодо свого наповнення та використання в навчальному процесі. Так, на сайті "ae.lib.ru" (україномовна "Електронна бібліотека світової літератури") представлено всі нині чинні шкільні програми із зарубіжної літератури. У текстах цих програм активізовано назви літературних творів, що дає змогу швидко віднайти й прочитати повний текст будь-якого з програмових творів на моніторі комп'ютера та роздрукувати його для подальшого користування поза мережею. Усі художні тексти супроводжуються відповідними літературознавчими та методичними матеріалами. Безумовно, користування такою системою накопичення й систематизації навчальної інформації із зарубіжної літератури сприятиме формуванню стійкої мотивації вивчення літератури, розширенню культурно-пізнавальних інтересів молодих поколінь.

Окремо слід відзначити наявність на згаданих сайтах найкращих зарубіжних творів як в україномовних перекладах, так і мовою оригіналу. Це дозволяє в процесі вивчення зарубіжної літератури активніше використовувати мову оригіналу літературного твору, який вивчається. Така робота сприятиме не лише літературній, а й мовній освіті школярів, зростанню їхньої комунікативної компетентності.

Великий навчальний потенціал мають та ефективно можуть використовуватися й Інтернет-сайти, де розміщено біографічні відомості про програмових та непрограмових письменників, і тематичні сайти (наприклад, "Персько-таджицька поезія"), де згруповано відомості з певних літературних тем, епох або напрямів. Дидактична цінність таких сайтів зростає ще й тому, що в них також є прямий вихід до важливої інформації про суміжні поняття, тогочасні реалії й персоналії, яка потрібна для кращого розуміння текстів конкретних творів і допомагає глибше осягнути виучуваний матеріал. Використання можливостей таких сайтів сприяє зміцненню літературної та загальногуманітарної підготовки школярів, дає їм змогу зекономити час на підготовку до занять, посилює їхнє зацікавлення вивченням предмета.

Ще одним напрямом роботи, пов'язаної з оновленням методичної бази викладання зарубіжної літератури та покликаної піднести ефективність її вивчення школярами, є використання мультимедійних технологій, які являють собою скоординоване одночасне функціонування візуального й аудіорядів, використання фото- й кіноматеріалів, малюнків, таблиць, схем, текстів і т. ін., підпорядкованих єдиній навчальній темі. Учитель може використовувати готові належним чином оформлені мультимедійні навчальні програми, а може розробляти власні зразки таких програм. Головні принципи розробки навчальних мультимедійних програм та зразки відповідного досвіду, пропоновані вчителями-практиками й науковцями-методистами, неодноразово оприлюднювалися на сторінках фахової преси словесників (див., наприклад: Драч О. Використання сучасних комп'ютерних технологій у процесі вивчення зарубіжної літератури.// Зарубіжна література. - 2005. - N 21-24. - С. 54-59; Богдан Л. Залучати учнів до сучасних методів роботи з інформацією.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - N 9. - С. 8-13; Богдан Л. Застосування мультимедійних технологій./ Інноваційні технології та сучасний урок літератури. - К.: Видавничий дім "Шкільний світ", 2006. - С. 107-123 та ін.).

ІНОЗЕМНІ МОВИ

Інтеграція національної освіти, зокрема навчання іноземних мов, у загальноєвропейську систему освіти, пов'язана з навчанням іноземних мов, здійснюється з урахуванням основних принципів державної освітньої політики в Україні (пріоритетність освіти, її демократизація, гуманізація та гуманітаризація, національна спрямованість, неперервність, багатокультурність і варіативність освіти, відкритість системи освіти та нероздільність навчання і виховання).

Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого-педагогічних і суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну мету навчання й вивчення іноземних мов, а саме: оволодіння іншомовним міжкультурним спілкуванням шляхом формування і розвитку міжкультурної комунікативної компетенції та її складових.

Вирішальним фактором успіху вивчення мови є розуміння значимості соціально-культурної спадщини, існуючих соціально-економічних, культурно-освітніх та політичних відносин відповідних мовних спільнот для освіти і місця в суспільстві кожного мовного користувача.

Протягом останніх років Міністерство освіти і науки послідовно впроваджує основні засади мовної освіти, визначені Радою Європи, що знайшло відображення в розробці та прийнятті ряду стратегічних документів, що визначають вивчення іноземних мов в системі середньої освіти України.

Концепція навчання іноземних мов, програми з іноземної мови для середніх загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови визначають основну мету навчання, яка полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент в діалозі культур на основі комунікативно-орієнтованого підходу до навчання.

Ці документи спрямовані на покращення стану викладання та вивчення іноземних мов, покликані інтенсифікувати програму поетапного реформування мовної освіти в Україні, привести її у відповідність до Європейських стандартів на основі поглиблення демократизації та гуманізації освіти, забезпечення рівних можливостей для особистісного, освітнього та професійного розвитку учнів, доступ до джерел інформації та міжкультурне спілкування через вивчення та опанування іноземних мов.

Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи передбачають реалізацію освітніх галузей Базового навчального плану через навчальні предмети і курси. Вони охоплюють інваріантну складову, сформовану на державному рівні, яка є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності, та варіативну складову, в якій передбачені додаткові години на предмети та курси за вибором, факультативи, індивідуальні та групові заняття (наказ Міносвіти і науки України N 357 (v0357290-07) від 07.05.2007).

Відповідно до основних типів загальноосвітніх навчальних закладів передбачено окремі варіанти типових навчальних планів основної школи, старшої школи, для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов (наказ Міносвіти і науки України від 13.03.2006 N 182 (v0182290-06) , для навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням двох іноземних мов, спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів та класів з поглибленим вивченням окремих предметів (наказ Міносвіти і науки України від 07.05.2007 N 357 (v0357290-07) .

Інваріантна складова типового навчального плану основної школи забезпечує реалізацію змісту іншомовної освіти на рівні Державного стандарту. Типовий навчальний план старшої школи реалізує зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів передбачає вивчення іноземної мови на одному із трьох рівнів:

рівні стандарту - іноземна мова не є профільним чи базовим предметом;

академічному рівні - іноземна мова не є профільним, але є базовим;

профільному рівні, який передбачає поглиблене вивчення іноземної мови, орієнтацію змісту на майбутню професію.

Якість загальної середньої освіти забезпечується через реалізацію інваріантної та варіативної частин навчального плану, які обов'язково фінансуються з відповідних бюджетів.

Предмети та курси за вибором визначаються загальноосвітнім навчальним закладом у межах гранично допустимого навчального навантаження з урахуванням інтересів та потреб учнів, а також: рівня навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу.

В розробленому типовому навчальному плані з вивченням двох іноземних мов закріплена можливість вивчення другої іноземної мови. Вивчення другої іноземної мови передбачено з 5 класу як для загальноосвітніх шкіл так і для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови за рахунок інваріантної частини навчального плану. У загальноосвітніх навчальних закладах на вивчення другої іноземної мови передбачено 2 години на тиждень, а у спеціалізованих школах та школах з поглибленим вивченням іноземних мов 3 години на тиждень. Відповідно до цих норм розроблені навчальні програми та навчально-методичне забезпечення предмета.

Щорічні робочі навчальні плани складаються загальноосвітніми навчальними закладами на основі Типових навчальних планів і затверджуються відповідним органом управління освітою. Перерозподіл годин інваріантної частини навчальних планів не передбачений чинними нормативними документами, оскільки зменшення кількості годин на вивчення предмета призведе до невиконання програмових вимог.

Навчальні програми з іноземних мов (1-12 класи) для загальноосвітніх навчальних закладів спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназії, колегіумів та класів з поглибленим вивченням іноземних мов розроблені на основі Державного стандарту. Програми конкретизують зміст окремих розділів стандарту дають приблизний розподіл навчальної діяльності з урахуванням міжпредметних зв'язків та логіки навчального процесу, вікових особливостей учнів. Навчальні програми є основою для підготовки підручників. При цьому автори підручників можуть запропонувати власний підхід щодо структурування навчального матеріалу, визначення послідовності вивчення цього матеріалу а також шляхів формування системи знань, умінь і навичок. Таким чином навчальні програми окреслюють єдиний навчальний простір, не обмежуючи творчої ініціативи як авторів підручників, так і вчителів, надаючи достатньо широкі можливості для реалізації різноманітних підходів до побудови навчального процесу.

Навчальні програми формулюють цілі навчання іноземних мов в загальноосвітніх навчальних закладах в тій же самій формі, що і в Державному стандарті, характеризують загальнонавчальні навички, уміння і види діяльності, вимоги до рівня володіння мовленнєвої компетенції на кожен навчальний рік.

Вимоги до рівня володіння мовленнєвої компетенції на кінець навчального року мають такі ж самі параметри як і в державному стандарті і визначають:

знання уміння і навички;

рівень практичного використання отриманих знань;

рівень володіння іноземною мовою. Розподіл годин за тематикою ситуативного мовлення у програмах є досить умовним, оскільки це пов'язано з концентричною побудовою програми.

Використання підручників, посібників та навчально-методичних комплектів. У загальноосвітніх навчальних закладах може використовуватись лише те навчально-методичне забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Перелік рекомендованої літератури затверджується наказом Міністерства освіти і науки України та оприлюднюється через "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України". Із зазначеним переліком можна буде ознайомитись на сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua Оскільки у Державному стандарті та навчальних програмах пріоритетним визначено комунікативно орієнтований підхід до вивчення іноземних мов то при виборі навчальної літератури слід надавати перевагу літературі, що реалізує особистісно-орієнтований, діяльнісний та соціокультурні напрямки у вивченні іноземних мов.

Серед найбільш адекватних технологій навчання виступає "проектний метод" та "навчання співробітництва". Велику увагу слід приділяти технологіям, що орієнтовані на збереження здоров'я дітей, особливо у початковій школі за рахунок зміни діяльності з навчально-мовленнєвої на навчально-ігрову, з інтелектуальної на рухову, що потребує фізичної активності, або зміни видів мовленнєвої діяльності - говоріння змінюється письмом або читанням і навпаки.

В навчально-виховному процесі бажано провести суттєві зміни, а саме змінити:

стиль спілкування між вчителем і учнем - на зміну авторитарному стилю повинен прийти стиль навчального спілкування/партнерства;

парні і групові форми роботи повинні домінувати над фронтальними;

учень і вчитель весь час повинні бути у процесі вибору (текстів, вправ, послідовності роботи), виявляючи самостійність при виборі того чи іншого додаткового матеріалу у відповідності з потребами та інтересами учнів, що безумовно надасть процесу навчання іноземних мов особистісний характер;

послідовний розвиток рефлексивних умінь - уміння бачити себе "зі сторони", самостійно оцінювати свої можливості та потреби.

При опрацюванні соціокультурного компонента особливу увагу слід надавати аутентичності та ціннісній значимості іншомовних матеріалів, що використовуються на уроках іноземної мови для формування в учнів уявлення про сучасний полікультурний та багатомовний світ, про загальнолюдські та національні цінності, культурну спадщину рідної та інших країн.

Неприпустимим є використання у навчальному процесі іншомовних матеріалів, які можуть сформувати в учнів викривлене уявлення про історію та культуру країни мову якої вони вивчають. Іншомовний соціокультурний матеріал, що використовується у навчальному процесі, повинен відповідати віковим, когнітивним та комунікативним можливостям учнів на кожному етапі навчання.

Наступність при вивченні іноземних мов у початковій, основній та старшій школі забезпечується врахуванням внутрішніх зв'язків при формуванні іншомовної комунікативної компетенції. У початковій школі створюються умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу та для подолання подальших психологічних бар'єрів при використанні іноземної мови як засобу спілкування; для розвитку мотивації у подальшому оволодінні іноземною мовою; формується елементарна комунікативна компетенція (мовна та мовленнєва) і, відповідно розвиваються елементарні комунікативні уміння в основних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо), а також елементарні лінгвістичні уявлення та загальнонавчальні уміння, що відповідає рівню (А1) згідно з "Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти".

На кінець 9 класу учні основної школи досягають рівня володіння іноземною мовою (А2+) при оволодінні основними видами мовленнєвої діяльності (говорінні, читанні, аудіюванні та письмі), що дає їм можливість продовжити подальше навчання використовуючи іноземну мову як інструмент спілкування та пізнання. У 8-9 класах учні набувають досвіду виконання іншомовних проектів, а також інших робіт творчого характеру, що дозволяє у старшій школі виконувати іншомовні проекти міжпредметного направлення та стимулює їх до інтенсивного використання іншомовних Інтернет-ресурсів для соціальної адаптації у сучасному світі.

У старшій школі здійснюється подальший розвиток та удосконалення комунікативних іншомовних умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності, в тому числі і в білінгвальних видах мовленнєвої діяльності (переклад) у профільних класах та у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов. Рівень формування мовленнєвих, навчально-пізнавальних та загальнокультурних умінь в учнів 10-11 класів створює реальні умови для врахування конкретних потреб учнів у використанні іноземної мови при вивченні інших предметів. З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо вивчення іноземних мов, зорієнтовані на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, то більш детально ознайомитись із основними положеннями цього документа можна на сайтах: http://www.coe.int; www.britishcouncil. org.ua; www.goethe.de/kiev.

Відповідно до особистісно-орієнтованої парадигми вивчення іноземних мов на всіх ступенях навчання у загальноосвітніх навчальних закладах зорієнтоване на комплексну реалізацію особистісно-зорієнтованого, діяльнісного, комунікативного та соціокультурного підходів до вивчення іноземних мов.

Цілі, зміст та результати навчання представлені в єдиній системі, в діяльнісній термінології з чітко вираженою кореляцією між ними. Заданий зміст орієнтований на навчання, виховання та розвиток особистості учня засобами іноземної мови.

Особистісний зміст навчання, його практична направленість виражається через:

врахування вікових особливостей учнів на кожному ступені навчання, їх інтересів, можливостей і потреб, що проявляється у відборі предметного змісту мови, яке співвідноситься з реальними потребами і реальними сферами спілкування;

врахування профільних устремлінь учня та його потреби у самовизначенні за рахунок введення профільного навчання у старшій школі;

формулювання вимог до рівня підготовленості учня, де діяльнісна складова домінує над знаннєвою.

Діяльнісна направленість навчання іноземних мов відображена як у Державному стандарті, так і в навчальних програмах. Акцент зміщений на розвиток іншомовної комунікативної компетенції учня як єдиного цілого всіх її складових (мовної, мовленнєвої, соціокультурної, навчально-пізнавальної компетенції), а також у формулюваннях вимог до рівня підготовки учнів загальноосвітньої школи на всіх етапах навчання.

Зміст навчання орієнтовано на розвиток мотивації учнів до вивчення іноземних мов та на формування умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності, розвиток загальнонавчальних умінь і навичок, отримання учнями досвіду навчальної, пізнавальної, комунікативної, практичної та творчої діяльності.

Як уже було зазначено, основне призначення вивчення іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні комунікативної компетенції, тобто здатності та готовності учня здійснювати міжособистісне та міжкультурне спілкування з носієм мови. Саме тому діалог культур, як результат соціокультурного спрямування навчання іноземних мов орієнтований на посилення культурознавчого аспекту у змісті навчання іноземних мов, залучаючи учнів до пізнання культури країни, мову котрої вони вивчають, допомагаючи їм краще пізнати культуру власної країни та розвиваючи у них уміння представляти її засобами іноземної мови. Моделювання ситуацій діалогу культур на уроках іноземної мови дозволяє учням порівнювати спосіб і стиль життя людей у своїй країні та у країнах мову яких вони вивчають. Реалізація принципу діалогу культур в школі допомагає формуванню в учнів таких необхідних для міжкультурного спілкування якостей як:

культурна незаангажованість, толерантність і соціокультурна спостережливість;

готовність до спілкування та співпраці з людьми в іншомовному середовищі;

мовної та соціокультурної ввічливості.

Формування та удосконалення в учнів соціокультурної компетенції в основній і старшій школі спрямоване на:

розвиток здатності орієнтуватись в соціокультурних аспектах життєдіяльності людей у країнах мову яких вони вивчають;

адаптацію у спілкуванні в іншомовному середовищі, розуміння необхідності слідувати традиційним канонам ввічливості країн, мову яких вони вивчають, виявляючи повагу до традицій, ритуалів та стилю життя представників іншого культурного середовища;

оволодіння засобами представлення рідної культури в іншомовному середовищі.

Збільшення часу на вивчення іноземної мови (а саме з 2 по 12 клас) і здійснений перерозподіл змістової частини матеріалу на різних рівнях навчання дозволяє реально розвантажити учнів, а з введенням іноземної мови у початкову школу використати найбільш сприятливий сенситивний період у розвитку дітей для початку її вивчення, що у свою чергу, дозволяє розраховувати на більшу результативність в оволодінні іноземною мовою.

Таким чином, створюються умови для оволодіння іноземною мовою учнями на функціональному рівні, і як результат засвоєні іншомовні знання та сформовані уміння учнів достатньо мобільні для їх використання в реальному житті, для отримання доступу до іншомовних джерел інформацій.

Наявність посилань на міжпредметні зв'язки у Державному стандарті та навчальних програмах надає можливість успішно реалізовувати міжпредметні зв'язки з іншими предметами, чому сприяє і специфіка вивчення іноземної мови як навчального предмета: змістова частина мови може включати в собі інші сфери знань (гуманітарну, прикладну), а іншомовне мовлення може бути використане в різноманітних сферах діяльності.

Міжпредметна взаємодія іноземної мови з іншими предметами гуманітарного циклу (наприклад з історією чи з літературою) дозволяє створювати інтегративні іншомовні курси (країнознавство, література) у профільних класах та класах з поглибленим вивченням іноземної мови.

Інтегровані іншомовні курси сприяють формуванню та розвитку в учнів ключових надпредметних компетентностей, які включають навчальну, ціннісно-орієнтаційну, загальнокультурну, навчально-пізнавальну, інформаційну, комунікативну а також, компетенцію особистісного удосконалення.

Формування і розвиток інформаційної культури учня засобами іноземної мови має на меті посилити увагу на розвиток комунікативних умінь в процесі вивчення цього предмета в основній та старшій школі. Це насамперед стосується умінь:

самостійно і вмотивовано організовувати свою пізнавальну діяльність (від постановки завдання до оцінювання результатів) при роботі з іншомовними матеріалами;

брати участь в проектній та науково-дослідній діяльності;

здійснювати пошук потрібної інформації в іншомовних інформаційних джерелах;

знаходити необхідну інформацію з іншомовних джерел, побудованих в різноманітних знакових системах (текст, таблиця, графік, діаграма, аудіовізуальний ряд тощо);

відділяти основну інформацію від другорядної;

критично оцінювати достовірність отриманої інформації;

передавати зміст отриманої інформації адекватно до поставленого завдання (стисло, повно, вибірково);

розгорнуто обґрунтовувати думки, давати визначення, наводити докази та приклади;

вибирати вид читання відповідно до поставленого завдання (ознайомлювальне, оглядове, пошукове та ін.);

працювати продуктивно та ціленаправлено з текстами художнього, публіцистичного та офіційно-ділового стилю, розуміти їх специфіку, адекватно сприймати мову засобів масової інформації.

Процес інформатизації навчання має за мету також; широке використання інформаційно-комунікаційних технологій у вивченні іноземних мов для комунікативно-мовленнєвого та когнітивного розвитку учнів, розвитку їх творчих можливостей та здібностей, створення умов для реалізації самоосвіти в галузях, що їх цікавлять. Види навчальної діяльності з іншомовними Інтернет-ресурсами бажано направити на:

придбання учнями реального досвіду міжкультурного спілкування іноземною мовою;

збагачення їхніх гуманітарних знань (про історію, культуру країн, мову яких вони вивчають);

розвиток умінь орієнтуватись у сучасному іншомовному інформаційному середовищі, використовуючи мультимедійні ресурси та комп'ютерні технології для опрацювання, передачі, систематизації інформації та створення бази даних, презентацій результатів пізнавальної і практичної діяльності;

розвиток іншомовних умінь спілкування у віртуальному середовищі.

Це означає вміння використання комунікативних завдань, які формують в учнів здатність порозумітись у будь-якій ситуації, творчий підхід до навчально-методичних матеріалів, розвиток критичного мислення учнів на основі обговорення тем загального інтересу, обміну думками, ідеями, планами, почуттями, участь у прийнятті рішень, узгодження спільних дій тощо.

Усвідомлення необхідності змін в підході до викладання іноземних мов є набагато глибшим, ніж здається з першого погляду. З близької перспективи це, ніби, стосується виключно іноземних мов і полягає в переході від директивного, орієнтованого на вчителя навчання, в якому вчитель домінує над учнями, визначає, оцінює все одноосібне, до комунікативного, орієнтованого на активну діяльність учня, навчання, в якому вчитель стає помічником і наставником, а учень бере на себе відповідальність за власне навчання, усвідомлюючи свої потреби та можливості.

Загалом ми говоримо про виховання нової особистості на основі принципів гуманізації та демократизації освіти. Такий підхід до навчання виховує особистість, яка не сприймає авторитарного стилю управління і прийняття рішень, що означає відповідну поведінку в дорослому житті, поглиблення загальної тенденції до незворотних демократичних змін в суспільстві, що забезпечує перехід до європейських цінностей і стандартів.

Серед актуальних питань мовної освіти окремо стоїть раннє навчання дітей іноземної мови в дошкільних дитячих установах та індивідуально батьками. Останнім часом все більш помітною стає тенденція раннього залучення дітей дошкільного віку до навчання іноземних мов, що є виправданим з огляду на великі сенситивні можливості дітей.

Переважна більшість вчених доходить висновку, що найбільш сприятливим періодом для занять іноземними мовами є вік від 3 до 10 років. Найкращим періодом вважається вік від 4 до 8 років, коли дитина добре засвоїла рідну мову і свідомо ставиться до іноземної. Саме в цьому віці дитина має відносно невелику кількість штампів мовної поведінки, може легко, по-новому "кодувати" свої думки, не має проблем при контактуванні з іноземною мовою. Якщо методична система занять побудована вірно, то успіх гарантовано практично всім дітям.

Постановка питання про раннє навчання дітей іноземної мови має позитивні сторони: чим раніше ми поставимо це питання, тим раніше ми почнемо його вирішувати. Система дошкільного навчання може бути однією із ефективних ланок загальної системи мовної освіти, але вона повинна будуватись на загальновизнаних педагогічних та методичних принципах навчання, забезпечуватись професійно підготовленими фахівцями на основі спеціально підготовлених програм та посібників, які враховують вікові, фізіологічні та психологічні особливості дошкільнят.

Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міносвіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128 (z0229-02) . При поглибленому вивченні іноземної мови з першого класу клас ділиться на групи з 8-10 учнів у кожній (не більше 3 груп); при вивченні іноземної що не є мовою навчання, а вивчається як предмет - клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.

Основними видами оцінювання з іноземної мови є поточне, тематичне, семестрове, річне та підсумкова державна атестація. Більшість прийомів поточного оцінювання спрямовано на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили. Тому тематичне оцінювання з іноземної мови доцільно проводити саме за результатами поточного оцінювання.

Тематичне оцінювання з іноземної мови проводиться на основі поточного оцінювання і виставляється єдиний тематичний бал. Не допускається проведення оцінювання із кожного виду мовленнєвої діяльності окремо і диференційоване виставлення оцінок за них.

Під час виставлення тематичного балу результати перевірки робочих зошитів не враховуються. Вимоги до перевірки зошитів регламентуються Міністерством освіти і науки України.

Семестрове оцінювання з іноземної мови проводиться один раз наприкінці семестру за чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма). До журналу робиться, наприклад, такий запис: 5.12. Аудіюв. 18.12. Говор. 22.12. Читання. 25.12. Письмо.

Оцінка за семестр виставляється на основі тематичного та семестрового оцінювання.

Для виконання всіх видів навчальних робіт з іноземної мови учням рекомендується мати зошити:

з першого року навчання (2 клас) - 2 зошити, один з яких може бути на друкованій основі;

для виконання тематичних, підсумкових, контрольних робіт окремі зошити не заводяться.

При перевірці робіт з іноземної мови у початковій школі (2-4 класи) вчитель виправляє помилки і пише зверху правильний варіант слова, виразу і т.д. Зошити, у яких виконуються навчальні класні та домашні роботи, перевіряються після кожного уроку у всіх учнів з виставленням оцінок.

У 5-9 класах зошити перевіряються один раз на тиждень.

В 10-11 класах у зошитах перевіряються найбільш значимі роботи, але з таким розрахунком, щоб один раз на місяць перевірялись роботи всіх учнів. Словники перевіряються один раз на семестр. Вчитель виправляє помилки і ставить підпис та дату перевірки. Всі записи в зошитах учні повинні проводити з урахуванням наступних вимог:

1. Писати акуратно та розбірливо. 2. Записувати дату виконання роботи (число та місяць). Дата в зошитах з іноземних мов записується так, як це прийнято у країні, мова котрої вивчається. Після дати необхідно вказати, де виконується робота (класна чи домашня). 3. Вказати номер вправи або вид роботи, що виконується. 4. Зошити та словники підписуються мовою, яка вивчається. Отже, основний зміст діяльності з навчання іноземної мови у 2007/2008 навчальному році має бути зосереджений на збалансованому виконанні таких вимог: 1. Пріоритет комунікативної мети у навчанні, що передбачає таку організацію діяльності, яка спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в усній і писемній формах. У процесі досягнення цієї мети реалізуються виховні, розвивальні та загальноосвітні функції іноземної мови як шкільного предмета. 2. Характер навчання, що забезпечується особливими видами діяльності, які в умовах уроку дозволяють змоделювати реальні ситуації спілкування. Це мовленнєві ситуації, рольові ігри, проектна діяльність, групова робота тощо. 3. Збалансоване взаємопов'язане навчання всіх видів мовленнєвої діяльності, активна опора на різноманітні форми і способи засвоєння навчального матеріалу з метою раціонального його використання в усному і писемному мовленні. 4. Врахування особистісних якостей учнів, що дозволяє прогнозувати процес навчання відповідно до їхніх інтелектуальних можливостей, інтересів, рівня готовності до оволодіння іноземною мовою, типологічних, індивідуальних і вікових особливостей. 5. Диференційований підхід до навчального матеріалу з урахуванням перспектив його використання. 6. Опора на досвід, набутий учнями у вивченні рідної мови, що сприяє більш усвідомленому оволодінню мовним матеріалом, дозволяє раціоналізувати навчальний процес. 7. Використання різних технологій навчання, які не суперечили б прийнятій концепції, не тільки урізноманітнювали б навчальну діяльність, але й сприяли б її ефективності. 8. Пріоритети у використанні автентичних текстів і матеріалів, що забезпечує нормативність мовлення і дозволяє досягти рівнів навченості, визначених програмою для кожного класу. 9. Соціокультурне спрямування процесу навчання, що забезпечується відповідними вербальними та ілюстративними засобами і в майбутньому дозволить учневі комфортніше почуватись у чужомовному середовищі.

Важлива роль у поліпшенні якості шкільної освіти, створенні умов для саморозвитку школярів, формуванні культури почуттів, світоглядних орієнтацій та компетентностей у сфері мистецтва і культури належить предметам художньо-естетичного циклу. Саме на уроках мистецтва можна створити таке культурне середовище - сукупність матеріальних і духовних факторів та засобів, яке сприятиме розв'язанню освітніх завдань, спрямованих на інтелектуальний, художній і творчо-практичний розвиток кожного учня.

Реалізація змісту і завдань навчальних програм з мистецьких дисциплін передбачає широке застосовування сучасних педагогічних технологій та методів навчання, спрямованих на виховання освіченої, культурної і творчої особистості.

У 2007/2008 навчальному році продовжується упровадження нового змісту художньо-естетичної освіти в 12-річній школі. У цьому сенсі особлива увага має бути приділена 7 класу, зокрема завершенню вивчення курсу образотворчого мистецтва.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

Оновлена відповідно до внесених змін у Державний стандарт початкової загальної освіти (v-695290-05) програма "Образотворче мистецтво. 1-4 кл." (авт. Л.Любарська, Л.Вовк) реалізує змістову лінію "Візуальне мистецтво" освітньої галузі "Мистецтво" і передбачає розвиток в учнів високих естетичних ідеалів та формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва. Програма побудована за концентричним принципом вивчення навчального матеріалу, що дає можливість розглядати його з різних позицій, повторювати щоразу на складнішому рівні, формувати навички практичної роботи, здійснювати корекційну роботу.

Для шкіл з поглибленим вивченням образотворчого мистецтва (2 години на тиждень) розроблено програму для 1-4 кл. (авт. Н.Ковальчук). Зміст програми спрямовано на опанування учнями видів та жанрів образотворчого мистецтва/велику увагу приділено оволодінню учнями особливостей сприймання мистецьких творів, вивченню основ композиції та перспективи. Концентричний принцип будови програми надає можливість повторного та щоразу глибшого опанування її змісту на різних рівнях навчання.

Зміст навчальних програм з образотворчого мистецтва для початкової школи необхідно розглядати в контексті взаємоузгодження та наступності з програмою з образотворчого мистецтва для 5-7 класів (авт. Е.Бєлкіна, А.Поліщук та ін.). Згідно з вимогами візуальної (образотворчої) змістової лінії державних освітніх стандартів навчальні програми з образотворчого мистецтва об'єднують ідеї цілісного естетичного, духовного й творчого розвитку особистості.

Спрямування педагогічного процесу на збереження індивідуальності та розвиток творчої особистості кожного учня вимагає переходу до системи розвивальної освіти, використання особистісно-орієнтованих методів навчання а також перегляду тієї ролі, яку відіграє дитяча творчість у становленні особистості.

Зміст програми з образотворчого мистецтва для учнів 5-7 класів спрямований на збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під час сприймання навколишнього світу і практичної діяльності. Віддзеркалення цього світу в художньо-творчій діяльності кожного учня, незалежно від кількості накопичених знань, є важливим завданням для вчителя образотворчого мистецтва.

Серед принципів шкільної художньо-естетичної освіти, закладених у програмі з образотворчого мистецтва для 5-7 класів, необхідно виділити органічне поєднання загальнолюдського та національного компонентів освіти і виховання з безумовним пріоритетом їх національної спрямованості. Керуючись навчальною програмою, вчителю пропонується використовувати на уроках образотворчого мистецтва у 5-7 класах наочний матеріал для сприймання зразків мистецької спадщини національної та регіональної спрямованості, що забезпечує культурну спадкоємність поколінь, духовний зв'язок мистецтва та національних традицій.

Зміст програми 7 класу, узагальнений під назвою "Культурне та просторове середовище людини", розкриває навчальний матеріал з графіки, живопису, скульптури, декоративного мистецтва, дизайну та прокладає "місток" між дорослим і дитячим мистецтвом, давніми й сучасними творами національного та світового мистецтва.

Тема I семестру 7 класу "Художні засоби зображення простору" охоплює світоглядні поняття простору та його зображення в мистецтві. Попередній досвід учнів в художньо-образному сприйманні світу доповнюється розвитком абстрактного мислення та оволодінням художньо-технічними навичками моделювання простору та об'ємно-просторових форм.

Взаємозв'язок внутрішнього і зовнішнього простору, образні та функціональні зв'язки (єдність краси, корисності та міцності) розкриваються у II темі "Об'ємно-просторова форма". Вона дозволяє поглибити знання учнів у розумінні архітектурного образу, форми і стилів. Увага учнів акцентується на вивченні окремих форм та формоутворення, на виявленні зв'язку форми і простору. Вивчаються образні й пластичні зв'язки форми і середовища. У теоретичному та практичному планах осягаються закони перспективи простору в ілюзорно-просторовому зображенні та рівнобіжне вивчаються умовні художні засоби створення зображень простору й середовища (природного, штучного, архітектурного).

Тема "Природне і культурне середовище" II семестру 7 класу органічно продовжує тему вивчення природних форм (зокрема теми 5 класу "Природні форми та образи у мистецтві"). Особлива увага приділяється опануванню художньо-виразних засобів виявлення гармонійних зв'язків природних форм і довкілля. Орієнтовні тематичні завдання, запропоновані програмою, такі як "Природний світ очима тварин, комах тощо", дозволяють учителю познайомити учнів 7 класу з різновидами перспективи (лінійною, повітряною, з низькою лінією горизонту, перспективою з пташиного польоту).

Тема завдання створення плакату "Екологія та культурна спадщина" є своєрідним підсумком розуміння учнями взаємозв'язку людини з навколишнім світом та впливом культурної спадщини на урбаністичне (створене) середовище людини, їх гармонійне або дисгармонійне поєднання в сучасному світі. Для створення плакату як мистецького твору прикладної графіки учнів знайомлять з художніми прийомами зображення шрифтів, умовністю графічного зображення і кольору, виявленням змістових та візуальних акцентів, метафор, символіки тощо. Привертаємо увагу на реалізацію у згаданих тематичних завданнях міжпредметних зв'язків (екологія, історія, художня культура).

У практичній творчій діяльності під час вивчення учнями теми "Предметне середовище" ініціюється виявлення індивідуального погляду на предметний світ і довкілля, експериментування та моделювання свого неповторного дитячого світу засобами образотворчого мистецтва та в дизайн-проектах як одноосібне, так і в колективній творчості.

Особистісний розвиток учнів і збагачення їхнього емоційно-естетичного досвіду під час уроків образотворчого мистецтва реалізується вчителем за допомогою методично-програмного забезпечення (навчальні програми, підручники, методичні посібники) власною методикою вчителя, використання інноваційних технологій та їх гармонійного поєднання в структурі уроку. Стимули та потреби удосконалення навчально-пізнавальної діяльності учнів великою мірою залежать від професійної майстерності вчителя, застосування ним сучасних моделей та методик організації й проведення контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Необхідно зауважити, що оцінювання навчальної діяльності учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу у початковій та основній школі може проводитись у різних формах окрім письмових. Учителю пропонується оцінювати не стільки рівень теоретичних знань, як уміння учнів аналізувати та висловлювати судження про види образотворчого мистецтва та їх специфіку, зіставити власне бачення художнього твору, своєї роботи і своїх почуттів з оцінками однокласників.

Подібні дискусії та бесіди на уроках образотворчого мистецтва відкривають різноманітне бачення і розуміння дійсності, неповторність та унікальність інших. Залучення учнів до колективних форм оцінювання, особливо у 7 класі, сприяє позитивному ставленню до кожної виконаної роботи. Учитель може коректно вказати на неточності, допущені у практичних роботах, та відзначити позитивні якості навіть в незакінченій роботі (цікавий задум учня, вдале кольорове рішення, створений настрій тощо). Таким чином оцінювання може бути поточним (виконання вправ, завдань, відповіді на запитання тощо) та підсумкове, яке проводиться наприкінці кожного семестру та навчального року (виконана практична робота у відповідності до теми та поставлених навчальних завдань тощо).

Привертаємо увагу учителів, які виставляють підсумкову оцінку з образотворчого мистецтва із калькулятором в руках. Середньоарифметична оцінка з предмета образотворчого мистецтва, в першу чергу, не відповідає специфіці оцінювання дитячої творчості та індивідуальних здібностей дітей. Тому підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів з образотворчого мистецтва здійснюється за критеріями та державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, базуючись на позитивному ставленні до кожного учня, враховуючи індивідуальні здібності та потреби самовираження у художній діяльності.

За підсумками Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для 7 класу 12-річної школи у 2007/2008 навчальному році до загальноосвітніх навчальних закладів мають надійти три підручники з образотворчого мистецтва авторів Е.Бєлкіної, Ж.Марчук (вид. "Вища школа"); С.Железняк, О.Ламонової (вид. "ЛДЛ"); Т.Рублі (вид. "Перун").

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Відповідно до змін, внесених до змісту освітньої галузі "Мистецтво" Державного стандарту початкової загальної освіти (v-695290-05) , відпрацьовані навчальні програми з музики для 1-4 класів. Наказом МОН України від 20.06.2006 року N 469 затверджені і пропонуються на вибір учителя дві оновлені програми: авторів О.Ростовського, Л.Хлєбнікової, Р.Марченко або О.Лобової.

Програма О.Лобової будується на засадах провідних концепцій видатних представників педагогічної психології, дидактики і музичної педагогіки. Особливостями програми, як зазначено у пояснювальній записці, є реалізація мотиваційного, пізнавального, розвивального та виховного компонентів уроків музики, пріоритет творчої діяльності як способу та засобу послідовного ознайомлення школярів з музичним мистецтвом.

У програмі О.Ростовського та інших реалізовано ідею загальної музичної освіти учнів на основі української музичної культури, суть якої полягає у ставленні до музичного мистецтва як невід'ємної частини духовного життя народу. Причому українська музична культура розглядається у програмі в діалектичній єдності з музикою інших народів. У програмі значно оновлений матеріал для сприймання та виконання, окремо виділено твори для музикування на інструментах і виконання в русі. Назви тем лаконізовано та осучаснено, отже вони мають не тільки навчальний, але й музично-естетичний характер. Тематичний зміст програми відкриває можливість досягнення цілісності та єдності навчального процесу не лише в межах одного уроку, але й протягом семестру, навчального року і - що найважливіше - всього навчального курсу, оскільки ця програма і програма з музичного мистецтва для 5-8 класів 12-річної школи (авт. Б.Фільц та ін.) розроблені на основі єдиної музично-педагогічної концепції Д.Кабалевського.

Для шкіл з поглибленим вивченням музики в 1-4 класах (2 години на тиждень) пропонується програма О.Гумінської (м. Рівне). У цій програмі акцент зроблено на вивченні видового та жанрового розмаїття музичного мистецтва. Тематична структура програми надає можливість учням ґрунтовно знайомитися з найкращими зразками української та зарубіжної музики і на основі цього досвіду вчитися визначати власну життєву позицію. У змісті програми значної уваги приділено вокально-хоровій діяльності учнів, а також опануванню основ музичної грамотності, зокрема нотної грамоти у процесі музично-творчої діяльності.

Побудований на засадах поліхудожнього виховання, зміст програми з музичного мистецтва для 5 класу "Музика та інші види мистецтва" зосереджується на зв'язках музики з літературою та образотворчим мистецтвом і спрямовується на розвиток асоціативного мислення учнів. Навчальний матеріал програми слід вибудовувати, спираючись на досвід та знання, засвоєні учнями у початковій школі. Особлива увага приділяється закріпленню музичних понять та музичної термінології.

Досвід сприймання та порівняння образного змісту творів музичного та інших видів мистецтва узагальнюється під час вивчення змісту програми 6 класу "Музика і духовний світ людини". Інтерпретуючи зміст прослуханих і виконаних музичних творів, слід спрямовувати учнів на вираження власного емоційно-естетичного ставлення до них. Це завдання акумулюється, зокрема, під час вивчення теми II семестру "Я і музика".

Зміст програми 7 класу, узагальнений під назвою "Палітра музичних образів", розкриває зв'язки музики з життям через опанування інтонаційно-образного змісту музичних творів та усвідомлення понять "музичний образ", "стиль", "драматургія", "композиція", "форма" та ін. Серед основних змістових блоків освітньої галузі "Естетична культура" державного стандарту найбільш актуальним у вивченні музичного мистецтва у 7 класі є усвідомлення особливостей музичної мови, специфіки вираження художньої інформації в музиці, практичне засвоєння основних музичних понять та необхідної музичної термінології.

Простежуючи зміст шкільної музичної освіти з 1 по 8 клас за єдиною музично-педагогічною концепцією, слід зазначити, що програма 7 класу, як і 3 ("Особливості музичного мистецтва"), є своєрідними інформаційно-теоретичними вершинами вивчення музичного мистецтва у загальноосвітній школі. Першочергового значення у цих класах, зокрема у 7, набуває формування інформаційної та навчально-пізнавальної компетенцій, тобто формування уявлень про сутність, види та жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно-образної мови, засвоєння основних музичних понять та відповідної термінології - пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва.

Тема I семестру 7 класу "Образний зміст музики" націлена на усвідомлення учнями образу як змістової основи музичного твору. Під час інтерпретації, порівняння та характеристики музичних образів, як і під час виконання творів, увага акцентується на відображенні музикою життєвих явищ. Відкриваючи різноманітну палітру музичних образів (ліричних, драматичних, героїчних, пасторальних тощо), учні мають навчитися характеризувати їх особливості в інтонаційному становленні та розвитку як відображення навколишнього світу. При цьому слід орієнтувати учнів на обґрунтування ними власного емоційно-естетичного ставлення до музичних образів та втілених у них життєвих явищ. Особливий акцент на особистісне сприймання та інтерпретацію учнями музичних творів вже був зроблений під час вивчення у 6 класі теми II семестру "Я і музика". Важливо, щоб цей процес особистісного музично-естетичного розвитку кожного учня не втрачав актуальності й надалі.

Зміст теми II семестру "Композиція музичного твору" логічно випливає зі змісту попередньої теми, продовжує його і закріплює знання учнів про образний зміст музики. Різнобарвна палітра музичних образів як відображення мозаїки навколишнього світу розглядається тепер у розвитку і взаємодії, тобто музичній драматургії. Слухаючи та аналізуючи складні твори з не менш ніж двома образами, учні спостерігатимуть за їх драматургічним розвитком, а отже за взаємодією проявів у музиці життєвих явищ. Учні мають навчитися розпізнавати основні принципи драматургічного розвитку, зокрема у творах сонатної форми, та зрозуміти взаємозалежність складових сонатної форми і зазначених принципів із життєвим змістом музичного твору.

З метою глибокого засвоєння та розуміння учнями змісту творів сонатної форми, такі твори мають звучати не менш ніж на двох уроках - поетапно. Спочатку (на першому з уроків, де звучить твір) слід послухати його з учнями у рамках експозиції (не далі) з метою розуміння та визначення основних образів. На цьому ж уроці учні аналізують засоби музичної виразності, за допомогою яких втілюється той чи інший образ.

На наступному уроці після закріплення попередніх висновків продовжуємо слухати твір, зосереджуючи увагу на драматургічному розвиткові музичних образів - їх взаємодії у наступних складових сонатної форми: розробці, репризі, коді. Лише після цього можна зробити висновок про той чи інший принцип музичної драматургії, обраний композитором для зіставлення різнохарактерних образів. Таким чином, спостерігаючи за співіснуванням і взаємодією (зіткненням, боротьбою тощо) образів - втілень життя, ми вчимо учнів чути, "бачити", відчувати різноманітний у своїх проявах навколишній світ через призму музичного мистецтва.

Пісенний матеріал у програмі 7 класу підібраний таким чином, що органічно доповнює та продовжує зміст теми семестру, як і кожного уроку. Так, наприклад, пісня В.Івасюка "Балада про мальви" розучується протягом перших трьох уроків I семестру, коли мова йде про жанр балади в музичному мистецтві (на прикладі пісні-балади Ф.Шуберта "Лісовий цар"). Розучування пісні Б.Фільц "На полонині, на верхівці" одночасно із слуханням її Закарпатських новелет перетворює один із уроків на урок-монографію, присвячений творчості сучасного українського композитора. Пісні про Велику Вітчизняну війну звучатимуть у виконанні учнів у процесі сприймання класичних творів, присвячених цій тематиці (симфонія N 7 Д.Шостаковича та ін.). Пісня "Синові" А.Пашкевича, що має розучуватися у II семестрі, дозволить одночасно із прослуховуванням фрагменту ораторії "Слідами Руставелі" О.Тактакішвілі присвятити урок роздумам на тему "Людина і Батьківщина" тощо. Достатня вокальна-хорова підготовка учнів, що передувала 7 класу, дозволяє під час розучування і виконання пісень зосередитися на їх образному змісті та його інтерпретації у процесі виконання і таким чином цілісно і щонайглибше реалізувати зміст програми.

За підсумками Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для 7 класу 12-річної школи у 2007/2008 навчальному році до загальноосвітніх навчальних закладів мають надійти три підручники з музичного мистецтва авторів О.Водопійної, А.Левченко, О.Мільченко (вид. "Перун"); О.Лобової (вид. "Школяр"); Г.Макаренко, Т.Наземнової та ін. (вид. "Оберіг").

Новими розробками поповнюється методика вивчення музичного мистецтва в основній школі. Зокрема, учителем НВК "Гімназія N 14" м. Луцька, учасником Всеукраїнського конкурсу "Учитель року - 2005" Олегом Романюком створено електронний посібник на забезпечення змісту програми з музичного мистецтва для 5 класу (II семестр) "Музика та візуальні образи". Серед рубрик посібника: "Музичні твори", "Відомості про композиторів", "Твори образотворчого мистецтва", "Відомості про художників" тощо. О.Романюком створено також електронні посібники: "Шедеври живопису" (з фондів кращих художніх галерей Європи), "Збірник української музики" та "Десь на дні мого серця" (пісні О.Романюка на вірші волинських поетів). Додаткову інформацію про згадані та нові розробки вчителя можна отримати за адресою: olegvolyn@mail.ru.

У видавництві "Контур-плюс" (м. Рівне) підготовлено педагогічний програмний засіб - електронний навчально-методичний посібник з музичного мистецтва для 1-4, 5 і 6 класів (авт. Т.Крук та ін.).

ІНТЕГРОВАНИЙ КУРС "МИСТЕЦТВО"

Викладання автономних предметів "Музичне мистецтво" та "Образотворче мистецтво" може бути замінено на інтегрований курс за програмою "Мистецтво" 1-4, 5-8 кл." (авт. Л.Масол та інші). Ця програма структурується за принципом поліцентричної інтеграції знань з виділенням двох домінантних складових - музичне і образотворче мистецтво, які органічно інтегруються між собою (включаючи елементи синтетичних видів мистецтва) на засадах спільного тематизму, виявлення суголосних понять та емоційних станів у різних видах мистецтва.

Викладання цього курсу може здійснюватися одним або двома вчителями, які мають працювати узгоджено за єдиною програмою (кожен по 1 годині на тиждень), відповідно реалізуючи на своєму уроці домінантну лінію (музичне або візуальне мистецтво). Таким чином, вчителі мають послідовно, доповнюючи один одного, розкривати спільну (а для учнів - єдину) тему. Такий підхід не має нічого спільного з викладанням бінарними уроками, на яких присутні два (і більше) вчителі разом. У процесі вивчення даного предмета методично доцільним є формування шкільного розкладу уроків таким чином, щоб музичне мистецтво викладалося першим, щоб уникнути ілюстрування, нав'язування музичних образів творами візуального мистецтва.

Поточне та підсумкове оцінювання даного предмета відбувається окремо відповідно до кожної домінантної лінії - Мистецтво (візуальне); Мистецтво (музичне).

Викладання цього курсу ґрунтується на принципі збереження методичної та дидактичної цілісності у межах кожного виду мистецтва (музичного і образотворчого). Методика викладання кожного з видів мистецтва базується на надбаннях мистецької педагогіки з урахуванням використання інтеграційних технологій та прийомів.

Інтеграція мистецьких блоків здійснюється через:

використання єдиної тематики для виявлення образної спільності, суголосних емоційних станів засобами різних видів мистецтв;

мотивацію аудіовізуальних асоціацій (метод зіставлення та порівняння можливостей художніх мов різних мистецтв);

виявлення єдиних понять у різних видах мистецтва (темп, динаміка, тембр, колорит, гармонія та ін.), виявлення спільності й відмінності у їх визначенні;

власну художньо-творчу діяльність у різних видах мистецтва; переклад змісту художніх образів з мови одного виду мистецтва на мову іншого;

органічне введення елементів інших видів мистецтва (театрального, хореографічного, кіно).

Основними видами діяльності на уроках інтегрованого курсу "Мистецтво" залишаються сприймання, аналіз-обговорення творів мистецтва та практична художньо-творча діяльність учнів (малювання, спів, різноманітні види творчості), у процесі яких формується особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, здійснюється розвиток загальних і спеціальних здібностей, художньо-образного мислення, відбувається стимулювання творчого потенціалу особистості, формування базових компетентностей і здатності до художньо-творчої самореалізації, виховуються потреби в духовному самовдосконаленні.

На мистецьких уроках слід повністю відмовитися від авторитарного методу викладу навчального матеріалу і створити гармонійну атмосферу співробітництва, що дозволить найкращим чином розкрити здібності кожного учня.

На уроках різних видів мистецтва слід приділяти увагу ігровим технологіям навчання і виховання з пріоритетністю у початковій та частково - в основній школі: активно застосовувати ігри-драматизації, інсценізації пісень, метод "оживлення картин", ігри-асоціації, театралізовані, народні ігри (дитячі обрядові - заклички, гукання), хореографічні хвилинки; використовувати загадки, ребуси, кросворди, лото, вікторини, конкурси, аукціони, уявні подорожі, круїзи, віртуальні та реальні екскурсії тощо.

Також слід активно використовувати інтерактивні технології навчання та виховання (створення проблемно-пошукових ситуацій, роботу в парах, групах, використання на уроках різноманітних інтерактивних методик - "мозкова атака", "інтерв'ю", "мікрофон", та ін.), які допомагають виконувати дидактичні та розвивальні завдання, створюючи атмосферу взаємної підтримки, взаєморозуміння та взаємоповаги між учнями.

Основним завданнями у початковій школі є пробудження в учнів інтересу до мистецтва, залучення до художньо-творчої діяльності у різних його видах. І завдання вчителя у цей період навчання - захопити учнів мистецтвом, зародити потребу в творчості, закласти фундамент загальних мистецьких знань та умінь.

В основній школі засвоєні учнями знання узагальнюються, систематизуються (5 клас "Види і жанри мистецтва") і розширюються на основі введення культурологічної і мистецтвознавчої ліній (6 клас "Загадки стародавнього мистецтва", 7 клас "Палітра художніх напрямів і стилів", 8 клас "Мистецтво в культурі сучасності").

У 5 класі відбувається систематизація інформації, набутої учнями за період навчання у початковій школі. Доречно вибудовувати навчальний матеріал, спираючись на досвід та знання, засвоєні учнями у попередні роки навчання, з опорою на основну тематику року - види і жанри мистецтва.

У 6 класі учні потрапляють у вирій мистецтва давніх цивілізацій - Єгипту, Сходу, Античності та мистецтва Середньовіччя. З огляду на те, що зразки музичного мистецтва давніх цивілізацій до нас не дійшли, автори програми пропонують учням ознайомлення з музичними творами, створеними за мотивами давніх літературних творів або під впливом мистецьких шедеврів, що збереглися з давніх часів. Методичні акценти спрямовуються на види мистецтва, що були пріоритетними у тому чи іншому куточку світу, мистецькі образи різних цивілізацій, художні засоби, що використовувалися митцями.

У 7 класі учні продовжують "мандри", але вже європейськими країнами, знайомлячись із різними мистецькими стилями та напрямами - ренесанс, бароко, рококо, класицизм, романтизм, реалізм, імпресіонізм. Вчитель звертає увагу учнів на духовні та естетичні ідеали, музичні й художні образи, до яких зверталися митці різних епох, засоби виразності, які вони використовували. Під час знайомства з творами мистецтва різних стилів і напрямів та їх аналізу важливо наголошувати на особливостях кожного стилю, виявленні цих характеристик у змісті твору. Зокрема, слід звернути увагу на те, що стильові особливості по-різному проявлялися у різних видах мистецтва. Наприклад, епоха Відродження, бароко і класицизм яскраво виявилися в живописі, графіці, скульптурі, архітектурі, тоді як романтизм, реалізм, імпресіонізм розкрилися переважно у творах станкового живопису. На уроках музичного мистецтва привертаємо увагу учнів до основних здобутків певного стилю - особливостей фактури, застосування певних жанрів, використання музичного інструментарію. Під час сприймання та аналізу музичних творів слід акцентувати увагу учнів на жанровій характеристиці, особливостях розвитку музичних образів у творах, їхній драматургії; визначити, як музична форма і жанр твору допомагають композитору втілити задум. У вокально-хоровій роботі також приділяється увага створенню учнями відповідного образу, емоційного стану, вдосконаленню навичок аналізу, втіленню виконавського плану пісні (її драматургії).

На уроках візуального мистецтва чільне місце має посідати робота над аналізом творів мистецтва щодо виявлення емоційно-образного змісту, прийомів та засобів виразності. Виявляються види і жанри мистецтва, що були пріоритетними для митців того чи іншого стилю і напряму, особливості їхньої мови. У практичній образотворчій діяльності учні вдосконалюють уміння та навички роботи з живописними, графічними матеріалами, масою для ліплення тощо. Тематика і навчальні цілі творчих завдань мають бути суголосними із загальною тематикою уроку.

Враховуючи орієнтованість музичного і візуального матеріалу, поданого у програмі, вчитель може використовувати мистецькі твори за власними уподобаннями і можливостями. Головною вимогою є високі художні якості творів та їх відповідність поставленим завданням навчання.

За підсумками Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для 7 класу 12-річної школи у 2007/2008 навчальному ропі до загальноосвітніх навчальних закладів має надійти підручник з інтегрованого курсу "Мистецтво" авт. Л.Масол та ін.

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА, ЕСТЕТИКА

В 11-річній школі курс художньої культури вивчається учнями 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів гуманітарного спрямування і має на меті узагальнити і поглибити мистецтвознавчу, культурологічну й естетичну компетенцію учнів, дати їм знання про найвизначніші зразки світового мистецтва, сприяти формуванню гуманістичної спрямованості індивіда, розвивати творчі здібності учнів.

Завдання учителя - зосередити увагу учнів як на конкретних творах мистецтва, так і на теоретичних засадах виникнення цих творів.

У 10 класі вивчається українська художня культура. Звертаємо увагу педагога на те, що поряд із запропонованими темами не слід забувати підкріплювати матеріал фактами і явищами культурного життя того культурного регіону, в якому мешкають учні.

В 11 класі акцентуємо увагу учнів на вивченні пріоритетних мистецьких образів різних країн світу. Особливу увагу слід зосередити на орієнтовних завданнях, виконання яких сприятиме збагаченню досвіду учнів як у сприйманні творів мистецтва, так і в перформативному ракурсі, коли учень не просто вміє щось робити, а може висловити своє ставлення до надбань мистецтва і культури, втілити власну ідентичність як творчої особистості.

Таким чином, навчальний предмет "Художня культура світу" корелюється з поняттям людини як творця історичного розвитку, культури, суб'єкта соціальної творчості.

До уваги вчителів художньої культури пропонуються методичні рекомендації щодо викладання курсу "Художня культура" (10-11 кл.) Л.Кондратової (м. Запоріжжя, 2006).

Під час вивчення старшокласниками основ естетики вчитель має апелювати до пройденого матеріалу на уроках української і зарубіжної літератури, музичного та образотворчого мистецтва, художньої культури, використовувати твори, що вивчалися на цих уроках, у якості прикладів.

За підсумками Всеукраїнського конкурсу навчальних програм з профільного навчання для учнів 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів переможцями визначено рукописи таких програм: "Художня культура. 10-11 класи". Академічний рівень (автори: Л.Масол, Н.Миропольська); "Художня культура. 10-11 класи". Художньо-естетичний напрям, художньо-естетичний профіль (автори: Л.Масол, Н.Миропольська); "Естетика. 12 клас". Академічний рівень (автор О.Оніщенко); "Естетика. 12 клас". Художньо-естетичний напрям, художньо-естетичний профіль (автор О.Оніщенко).

ПРОФІЛЬНЕ НАВЧАННЯ

В умовах поступового переходу старшої школи на профільне навчання особливу увагу слід приділити допрофільній підготовці, тобто попередньому фаховому орієнтуванню учнів основної школи, які мають відповідні здібності до мистецтва. Цей процес має здійснюватися шляхом активізації роботи щодо раннього виявлення мистецьких здібностей учнів, а також за рахунок упровадження в основній школі для таких учнів курсів за вибором, спецкурсів та факультативів мистецького спрямування (допрофільне навчання) і заохочення учнів, які мають мистецькі здібності, до навчання у відповідних профілях старшої школи.

За статистичними даними кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів України, які навчаються за художньо-естетичним напрямом навчання, зросла порівняно з 2001/2002 навчальним роком на 116 відсотків: у 2001/2002 навчальному році вона становила 3055, а в 2006/2007 навчальному році - 6625. Проте, кількість навчальних закладів художньо-естетичного напряму зменшилась порівняно з минулим навчальним роком:

З метою якісної підготовки старшокласників до майбутньої професійної діяльності у галузі культури і мистецтва слід здійснити заходи щодо розширення мережі загальноосвітніх навчальних закладів з профільними класами художньо-естетичного напряму та створення у таких навчальних закладах належних умов для реалізації профільної художньо-естетичної освіти.

Підвищенню ефективності шкільної художньо-естетичної освіти, зокрема - поглибленої та профільної, сприятиме використання у навчально-виховному процесі нових методичних та навчально-методичних посібників, виданих у різних областях країни. До уваги вчителів мистецьких дисциплін пропонуються: "Школа юного живописця", методичний посібник для вчителів образотворчого мистецтва шкіл з поглибленим вивченням предметів художнього профілю (авт. О.Кошель, А.Велікандо), Луганськ, 2006; "Застосування комп'ютерної графіки у навчально-виховному процесі школи", навчально-методичний посібник (авт. В.Кондратова), Кіровоград, 2007; "Розвиток співацьких голосів молодших школярів", методичний посібник для вчителів музики загальноосвітніх шкіл (упорядники Л.Сбітнєва, А.Велікандо), Луганськ, "Знання", 2006; "... Співа Полтавщина, і ніколи не стихнуть пісні...", збірка з музичного краєзнавства, випуск I (упорядник Л.Халецька), Полтава, 2006; "Музичний салон як музей одного дня", методичні розробки позакласних заходів (упорядник Л.Халецька), Полтава, 2006; "Плеяда композиторів Глобинщини Полтавської області" (авт. Л.Криворучко), Полтава, 2006 та "Музичний феномен Глобинського району Полтавської області" (упорядник Л.Халецька), Полтава, 2007; "Грай, сопілко, грай!", навчальний посібник гри на сопілці (авт. М.Жабляк), Ужгород, 2004; "Українське мистецтво II половини XX ст." (авт. Л.Гонтова), Київ, "Шкільний світ", 2005; "Теоретичні та практичні питання культурології", випуск XXII "Художня культура і освіта: традиції, сучасність, перспективи" (укладачі А.Лащенко та ін.), Мелітополь, 2006; електронні посібники: "Гранди іспанського живопису", (авт. С.Білокінь), Полтава, 2006; "Архітектура (головні аспекти архітектури: види та стилі)" (упорядники О.Агеєва, С.Агеєв, П.Ткаченко, ПВО "Вікторія-П", м. Кіровоград).

Нові випуски всеукраїнського освітньо-мистецького посібника-часопису "Артклас" продовжують знайомити учнів та вчителів з шедеврами національного та світового мистецтва, їх авторами, висвітлювати значимі події в культурному житті України. Зокрема, у 4 випуску часопису за 2006 рік міститься щедро ілюстрована інформація про єдину в Україні Львівську дитячу галерею та проблеми, що спіткали її в 2006 році, а також про Всеукраїнський науково-практичний семінар з питань художньо-естетичної освіти, що відбувся у Львові у травні 2006 року в рамках міжнародного дитячого фестивалю "Золотий мольберт "Арткласу".

Зміст традиційних та нових рубрик часопису спрямований на формування новітніх засад у педагогіці та методиці проведення занять з основ композиції, живопису, архітектури, історії мистецтва (художньої культури), естетики тощо. Продовжує функціонувати і збагачуватися новою інформацією Інтернет-сайт часопису www.artclass.lviv.ua. Завдяки співпраці з редакцією часопису поповнилася новими сторінками мистецька рубрика Інтернет-сайту МОН ostriv.in.ua.

Система шкільної художньо-естетичної освіти спрямована на вивчення цілісної картини світу й насамперед - світу культури, світу людини, на формування в молоді гуманітарного й системного мислення. Завдання вчителя - розробити таку систему заходів навчально-виховної роботи з учнями, яка була б спрямована на пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті, формах та методах навчання і, таким чином, на формування особистісної зрілості учнів, розвиток їхніх творчих здібностей.

Успішне вирішення завдань шкільної мистецької освіти сприятиме розвитку творчих здібностей учнів, усвідомленню ними значення мистецтва в особистому духовному збагаченні, навчить їх відчувати прекрасне в навколишньому світі, спрямовуватиме учнів на позитивне ставлення до мистецько-творчої діяльності як основи естетичної культури.

МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

Стратегічним загальнодержавним завданням розбудови української освіти на початку нового тисячоліття є створення умов для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави. Таке завдання передбачає глибокі кардинальні зміни усієї системи вивчення мов і літератур, яка має ґрунтуватися на таких принципах, як практична спрямованість та комунікативна орієнтація навчання; взаємозв'язок у розв'язанні комунікативних, освітніх і виховних завдань; відбір і організація навчального матеріалу відповідно до вимог мовознавства і літературознавства.

У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин вчителі мають забезпечити високий рівень володіння українською мовою та сприяти збереженню, розвитку мов і літератур національних меншин, враховуючи, що ці мови є не лише предметом вивчення, а й засобом міжособистісного і міжнаціонального спілкування.

Учителі 5-7 класів загальноосвітніх навчальних закладів з 12-річним терміном навчання у 2007/2008 навчальному році працюють за Типовими навчальними планами основної школи, що затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 23.02.2004 N 132 (v0132290-04) , зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 N 357 (v0357290-07) (див. "Інформаційний збірник МОН України", N 14-15, 2007 р.).

Відповідно до цих документів, розпочинаючи з 2004/2005 року, навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою здійснюється за двома варіантами Типових навчальних планів. Одним з них передбачено вивчення російської мови та інших мов національних меншин в інваріантній складовій з 1 по 12 класи по 2 години на тиждень (див. "Інформаційний збірник МОН України", N 14-15, дод. 2). Звертаємо увагу, що у Типовому навчальному плані (додаток 2) у 7 класі змінено тижневе навантаження на вивчення мов національних меншин. Тому вчителю необхідно викласти матеріал навчальної програми за рахунок його компресії.

За іншим варіантом Типового навчального плану (див. "Інформаційний збірник МОН України", N 14-15, 2007 р., дод. N 1) російська мова та інші мови національних меншин вивчаються за рахунок варіативної складової, яку самостійно формує адміністрація навчального закладу, враховуючи при цьому побажання учнів та батьків щодо вивчення тієї чи іншої мови.

У 8-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин вчителі працюватимуть відповідно до типових навчальних планів, затверджених наказом МОН України від 25.04.2001 р. N 342 (v0342290-01) .

Навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин здійснюється за навчальними програмами, перелік яких видруковано в "Інформаційному збірнику МОН України", N 29-30, 2006 р.

Окрім того, для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, де мови національних меншин вивчаються як предмет, та з навчанням мовами національних меншин створено нові навчальні програми: "Болгарська мова. 1-4 класи" (авт. В.М.Терзі, Т.Г.Бучацька. - Чернівці: Букрек, 2007); "Гагаузька мова. 1-4 класи" (авт. Д.І.Арнаут, А.М.Мілуков, О.С.Кулаксиз, Є.П.Сюрма, В.М.Дімова, М.В.Щербан. - Чернівці: Букрек, 2007 р.); "Російська мова. 5-12 класи (авт. І.П.Гудзик, В.О.Корсаков. - Чернівці: Букрек, 2006).

Звертаємо увагу, що загальноосвітні навчальні заклади з навчанням мовами національних меншин (російською, румунською, кримськотатарською та ін.) працюють за єдиною навчальною програмою з української літератури (авт. О.М.Івасюк, Н.В.Гуйванюк, В.Є.Бузинська) та відповідними підручниками до цієї програми.

Сучасні підходи до мовної освіти передбачають, в першу чергу, зростання комунікативної функції мови, якій так чи інакше підпорядковуються всі інші функції.

Формуванню комунікативної компетенції особистості сприяє реалізація чотирьох змістових ліній навчання мови (мовна, мовленнєва, соціокультурна та діяльнісна), визначених Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти (24-2004-п) та відображених у навчальних програмах з мов.

Мовленнєва змістова лінія спрямована на вироблення й удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності на основі базових мовленнєвих понять.

Мовна змістова лінія забезпечує засвоєння учнями знань про мову та її систему.

Соціокультурна - регламентує тематико-змістову основу для засвоєння культурних і духовних цінностей українського та інших народів, що мешкають на теренах України, естетичного і морально-етичного виховання учнів.

Діяльнісна змістова лінія передбачає формування загальнонавчальних умінь, навичок учнів; опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяльність.

При вивченні української мови та мов національних меншин у 7 класі 12-річної школи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин продовжується формування мовленнєвої компетенції учнів: поповнюється словниковий запас слів, удосконалюється граматичний устрій мови, уміння та навички у всіх видах мовленнєвої діяльності, оволодіння культурою мовленнєвої поведінки.

Так, при вивченні розділу "Мовлення" або "Мовленнєва діяльність" головну увагу необхідно приділити формуванню практичних умінь та навичок, що має досягатися у процесі виконання тренувальних завдань. У той же час вчитель має пам'ятати, що ці вміння та навички можуть бути сформовані тільки за умови засвоєння учнями відповідних мовленнєвих понять, наприклад, таких, як види спілкування (вербальне і невербальне; контактне і дистантне; особистісне, групове, масове; офіційне та неофіційне). З цими поняттями учні знайомляться вперше, тому зростає роль тренувальних завдань щодо визначення видів спілкування, а також практичних видів робіт, спрямованих на оволодіння учнями невербальних засобів спілкування.

Теми "Ситуація спілкування", "Монологічне і діалогічне мовлення", "Мовленнєвий етикет" вже знайомі учням за матеріалом попередніх класів. Поглиблення знань з цих тем здійснюється за рахунок аналізу конкретних ситуацій спілкування, монологів і діалогів із літературних творів, оволодіння конкретними формулами мовленнєвого етикету.

При вивченні теми "Текст" розширюються знання учнів про структуру тексту, про заголовок та його функції у тексті, складний план тексту, засоби зв'язку речень та абзаців у тексті та ін. Завдяки оволодінню цим матеріалом, учні мають навчитися прогнозувати зміст тексту за заголовком, сприймати на слух його структуру (знаходити зачин, основну частину і кінцівку) та ін.

Особливу увагу слід приділяти складанню монологічного висловлювання на лінгвістичну тему. При цьому опрацьовуються уміння складати простий план, відбирати матеріал для свого висловлювання, використовувати необхідні мовні засоби для створення тексту, будувати монологічне висловлювання, використовуючи різні засоби зв'язку у реченні та частин тексту.

При вивченні теми "Стилі та типи мовлення", вчителю необхідно звернути увагу на лексичні особливості стилів мовлення. Важливо при цьому формувати практичні навички роботи з тлумачними словниками.

З художнім стилем та його особливостями учні вже знайомі, тому у 7 класі необхідно зосередитися на особливостях опису зовнішності та діяльності людини у процесі праці.

У 7 класі завершується вивчення розділу "Морфологія". Тому при вивченні морфологічних тем необхідно пам'ятати, що головним завданням для учнів має бути правильне використання частин мови у власних висловлюваннях, знаходження цих частин у текстах, що слухають або читають учні.

Сучасний підхід до вивчення мовної теорії полягає в засвоєнні її на основі текстів різної тематики. Текст слугує об'єднанню граматичного і ситуативно-тематичного принципів, що лежать в основі комунікативного навчання мови. З методичного погляду він виконує дві основні функції: по-перше, він є засобом розвитку мовленнєвих умінь і навичок, по-друге - мовних. Таким чином, тексти слугують як для збагачення й розвитку усного і писемного мовлення учнів, удосконалення навичок аудіювання і читання, так і для аналізу виучуваних одиниць, фактів і явищ мови.

Для вчителя текст - засіб формування системи цінностей, комунікативної, мовної та соціокультурної компетенції учня, а для учня - джерело інформації, об'єкт розуміння і вивчення. Тому систематична робота над текстом має стати невід'ємною складовою шкільного навчання мов.

У ході вивчення рідних мов у 7 класі необхідно розвивати творчі нахили учнів, логічне мислення, уміння самостійно поповнювати знання та удосконалювати культуру мовлення.

Зацікавлюючи учнів найвизначнішими здобутками рідної та зарубіжної літератур, шкільний предмет "Література" у школах України з навчанням мовами національних меншин сприяє оновленню змісту вітчизняної освіти, формуванню гуманістичного світогляду особистості, її культурно-пізнавальних інтересів. Одним із головних завдань вивчення цього курсу в школі є формування широкої читацької компетенції учнів, розвиток їхніх духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб, виховання особистості, здатної поціновувати явища класичної і сучасної культури.

В основу вивчення шкільного курсу "Література" покладено особистісно орієнтовану модель навчання. Тобто учень стає вже не об'єктом навчання, а його суб'єктом.

Таким чином, вивчення літератури покликане залучити школярів до процесу пізнання оточуючого світу і самого себе у процесі навчання. Тому рівноправний діалог, плюралізм поглядів усіх учасників навчального процесу мають стати пріоритетними принципами розвитку читацької діяльності у школі. Це дає можливість запропонувати для вивчення якнайширшу палітру різних стилів, тем і жанрів, уникнути монотонності в доборі творів, показати різноманітність творчих і світоглядних позицій письменників.

Головною умовою ефективності особистісно орієнтованого навчання є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв'язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня у процесі вивчення літератури. Отже, уроки літератури мають створювати належні умови для реалізації принципів полікультурного виховання, мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

Добір і організація навчального матеріалу курсу мають здійснюватися на основі поєднання особистісно орієнтованого, комунікативно-діяльнісного та соціокультурного підходів.

Програми з рідних літератур побудовані відповідно до Державних стандартів, які представлено трьома лініями: аксіологічною, що реалізується в програмах через відбір високохудожніх текстів; літературознавчою, яка конкретизує зміст і структуру курсу; культурологічною, що забезпечує можливість використовувати при вивченні програмних творів відомості історико-культурного і соціокультурного характеру.

Кількість годин на вивчення конкретних тем і творів мають орієнтовний характер. Резервний час учитель може використовувати на власний розсуд (додати години на вивчення програмової теми, увести до кола вивчення додатковий твір).

Основними методичними аспектами вивчення літератури у 7 класі, мають стати, по-перше, підготовка до сприйняття художнього твору. Важливо, щоб вже на цьому етапі були створені умови для виникнення діалогу на уроці і щоб інформація, яка презентується (а це, зазвичай, відомості про письменника, історія створення літературного тексту тощо) була особистісно значущою для учнів, спонукала їх до власних думок.

При вивченні художніх творів слід пам'ятати, що серед головних завдань курсу літератури є виховання громадян України, здатних до діалогу з представниками інших національних традицій. Тому вагоме місце має бути відведене взаємозв'язкам різних національних традицій, виявленню їх своєрідності і спільності.

Другий методичний аспект - читання тексту, що має реалізуватися за допомогою методу творчого читання та відповідних прийомів. Крім традиційних, добре знайомих із попередніх (1-6 класів) видів читання необхідно звернути увагу на роль прогнозованого (або перерваного) виду читання.

Рівень читацької культури учнів цієї вікової категорії значно зростає порівняно з попередніми класами. Пріоритетним видом діяльності у процесі вивчення художнього твору має стати аналітичне читання. Семикласники увалено спостерігають вже не тільки за сюжетною основою твору, а за його художніми особливостями, зіставляють різні літературні явища, дають власну аргументовану оцінку прочитаному, вчаться робити самостійні висновки.

На інших етапах вивчення художнього твору важливо використовувати різноманітні творчі завдання, метою яких є корекція читацьких умінь та навичок школярів під час опрацювання літературного тексту.

Доцільно звернути увагу на більше використання групових та парних видів навчальної діяльності, в основі яких лежить саме діалог.

Серед творчих завдань, які можна запропонувати учням 7 класу для виконання у парах і мікрогрупах, є такі:

інсценізація окремих епізодів невеликих за обсягом текстів;

"режисерський коментар" до окремих сцен художнього тексту;

створення рекламних проектів за прочитаним та ін.

У 7 класі ускладнюються і поняття теорії літератури, які мають засвоїти школярі. Учні вчаться накопичувати свої спостереження за текстом художнього твору, робити узагальнення під час аналітичної роботи у класі, все більше використовувати під час обговорення конкретного літературного явища вивчені теоретико-літературні поняття.

Варто активніше пропонувати завдання дослідницького характеру, що потребують від школярів Навичок пошукової роботи (узагальнення, зіставлення тощо). При цьому зростає роль міжпредметної інтеграції. Так, зважаючи на те, що в 7 класі рівень вивчення іноземної мови школярами значно вищий порівняно з попередніми роками, доцільно окремі нескладні фрагменти творів із курсу "Література", що за програмою вивчаються у 7 класі (на кшталт уривків з балад Р.Стівенсона "Вересовий трунок", Ф.Шиллера "Рукавичка", оповідань О.Генрі та А.К.Дойла), запропонувати прочитати в оригіналі, зіставити оригінал з його перекладом, можливо, запропонувати зробити власний переклад цього уривку твору.

Серед літературних ресурсів мережі Інтернет доцільно звернути увагу на такі:

Електронна бібліотека класичної літератури - http://www. klassika.ru/ (російською мовою);

Бібліотека Мошкова - http://www.lib.ru/ (російською мовою); Бібліотека японіста - http://jlib.sinor.ru/ - художні тексти, інформація про письменників японської літератури (російською мовою);

"Литературная газета" - http://www.lgz.ru/ (російською мовою);

Бібліотека поезії - http://bumagomar.narod.ru/ (російською мовою);

Сайт сучасної і класичної поезії - http://stihi.net.ru/ (російською мовою);

Електронна поетична бібліотека - http://article.da.ru/ (російською мовою);

Весна. Словник - http://www.slovnyk.org/ - літературно-критичні матеріали;

Український літературний портал - http://www.proza.coni.ua/; Про ресурси центральних наукових бібліотек можна дізнатися за наступними адресами:

Національна бібліотека України ім. В.Вернадського - http://www.nbuv.gov.ua/:

Національна парламентська бібліотека України - http://www. nplu.kiev.ua/.

На перехідний період до профільного навчання у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою необхідно користуватися програмами: "Російська мова, для класів філологічного профілю" (авт. З.П.Барабанщикова, К.: Педагогічна преса, 2005); з інтегрованого курсу "Література" (російська та зарубіжна), для класів філологічного, універсального, негуманітарного профілів (авт. В.І.Силантьева. К.: Педагогічна преса, 2005).

Можна використовувати також регіональні програми з мов і літератур відповідного профілю, які погоджені науково-методичними комісіями і мають гриф Міністерства освіти і науки України.

З метою поліпшення якості навчально-виховного процесу та модернізації змісту загальної середньої освіти для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин здійснено конкурсний відбір навчальних програм для профільної школи з російської, румунської, угорської, кримсько-татарської, польської мов і літератур для філологічного напряму (профільний рівень), суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного напрямів (академічний рівень); (див. "Інформаційний збірник МОН України" N 7, 2007).

У 2006/2007 навчальному році підготовлено нові навчально-методичні посібники, дидактичні матеріали, зошити, зокрема:

"Збірник диктантів для державної підсумкової атестації, 9 клас" (авт. Т.М.Полякова та ін., К.: Генеза, 2007);

методичний посібник "Вивчення російської мови у 6 класі" (авт. К.І.Бикова, Л.В.Давидюк. - Чернівці: Букрек, 2006).

робочий зошит з російської мови для учнів 6 класу "Культура мовлення" (авт. О.В.Малихіна, К.: Генеза, 2006);

методичний посібник для вчителя з викладання російської мови у 5-9 класах (авт. О.В.Малихіна, К.: Генеза, 2006);

Оцінювання з рідних мов і літератур проводиться за Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти (К.: Перун, 2004). Ці ж критерії, адаптовані до особливостей кожної мови і літератури, видруковано у нових навчальних програмах.

Історія

У 2007/2008 навчальному році кількість годин на вивчення історії у 5-11 класах залишається такою ж як і минулого року. Вивчення всесвітньої історії та історії України у 7-11 класах доцільно синхронізувати. Проте, вчитель може організувати вивчення учнями програмового матеріалу зазначених двох курсів історії як послідовно, так і паралельно; планувати повторювально-узагальнювальні уроки після вивчення кожної теми, навіть якщо такі уроки не передбачені програмою.

В 2007/2008 навчальному році учні 5-7 класів навчатимуться за програмою 12-річної школи "Історія України. Всесвітня історія. 5-12 класи" (Київ, "Перун", 2005 р.), а учні 8-9 класів за програмою "Історія України. Всесвітня історія. 5-11 класи (Київ, "Шкільний світ". 2001). Триватиме перехід старшої школи на профільне навчання.

Для класів суспільно-гуманітарного профілю чинними є програми з історії України (журнал "Історія в школах України", N 4, 2003), всесвітньої історії (журнал "Історія в школах України", N 2, 2002), а також видані окремою брошурою у видавництві "Педагогічна преса", 2004).

Для класів інших профілів чинними є програми опубліковані в пресі та видруковані окремими брошурами у 2001 р. (Київ, "Шкільний світ".), та у 2004 р. ("Педагогічна преса ").

Програми, як і раніше, позбавлені жорсткого поурочного поділу. Відповідні шрифтові позначення не є обов'язковою схемою поділу на уроки, а стосуються лише змісту. Вчитель на власний розсуд може обирати їх за теми уроків. Теми можуть переставлятися місцями, одначе так, щоб не порушувалась хронологічна канва. Вчитель також має право довільно визначати кількість годин на вивчення тем, але без вилучення одних на користь інших. Обласні, районні та міські методичні кабінети не вповноважені регламентувати розподіл учителем навчальних годин у межах тем.

У 2007/2008 навчальному році особливу увагу варто звернути на вивчення історії 7 класу.

У зв'язку з переходом на новий зміст вивчення історії буде здійснюватися за новими підручниками.

Підручник "Історія України" для 7 класу авторів В.А.Смолія та В.С.Степанкова висвітлює історію України доби середньовіччя як невід'ємну частину історії європейського середньовіччя. Хронологічні межі цієї доби, на думку авторів, - від VI ст., часу існування ранньосередньовічних слов'янських культур і формування племінних утворень, які у майбутньому еволюціонували у вищі форми етнічної спільноти і до XV ст., коли українські землі увійшли до складу сусідніх держав. Впродовж цієї доби відбувалися складні історичні процеси, які зумовили утворення та розвиток українського народу, його мови і культури. Вивчення цієї епохи дає змогу збагнути непрості взаємини українців із сусідніми народами й державами, які далеко не завжди були мирними.

Історія українського середньовіччя - це також історія племен і народів, які населяли територію України. Деякі з них просувалися далі, інші залишалися, утворюючи власні держави. Так, зокрема, виник Кримський ханат, історія якого є складовою історії України.

Відтак автори виділяють в українському середньовіччі три основних періоди, висвітленню яких присвячений підручник:

1. Раннє середньовіччя (VI-IX ст.) - доба інтенсивних етнічних процесів, які зумовили виникнення Руської держави та її перетворення на середньовічну імперію, зародження середньовічних суспільних відносин.

2. Зріле (розвинуте) середньовіччя (X - середина XIV ст.) - нова якість в етнічному розвитку, формування українського народу, його мови; розквіт і загибель Руської імперії, початок втрати руськими князівствами самостійності, утворення Кримського ханату, еволюція середньовічних суспільних відносин.

3. Пізнє середньовіччя (друга половина XIV-XV ст.) - функціонування удільних князівств та припинення їхнього існування, розквіт середньовічних суспільних відносин, утвердження іноземного володарювання на українських землях.

Автори, які є знаними вченими-істориками, фахівцями з історії українського середньовіччя та раннього нового часу, створили підручник, який є результатом інтеграції найновіших здобутків сучасної історичної науки та завдань шкільної історичної освіти.

Автори підручника "Історія України. 7 клас" Ладиченко Т.В., Свідерський Ю.Ю., Романишин Н.Ю. велику увагу приділили вихованню почуття патріотизму. З цією метою робиться акцент на історії рідного краю. У підручнику подається історія багатьох міст України доби Київської Русі та Галицько-волинського князівства.

Водночас автори прагнули, щоб знання, які отримують учні за допомогою цього підручника, виховували толерантність, релігійну віротерпимість, повагу до інших народів, допомагали уникати застарілих стереотипів і штампів стосовно поляків, литовців, татар, ролі католицької церкви. Усе це за задумом авторів має формувати ціннісні орієнтації учнів, сприяти розвитку та формуванню компетентної особистості.

Завдання та запитання після параграфів, ілюстрацій, історичних джерел спрямовані не тільки на відтворення знань, а й на розвиток логічних умінь - роботи з картами, аналізу інформації, зіставлення тенденцій, подій, процесів. Навчальний матеріал, завдання та запитання побудовані таким чином, щоб викликати емпативні почуття.

У тексті подається етимологічне пояснення певної кількості понять, які походять зі стародавніх мов: давньогрецької, латини, кельтської, варязької, давньоіранської тощо, більшість із яких нині є "мертвими мовами".

Автори підручника прагнули надати можливість перетворити процес вивчення історії в 7 класі на цікаву, захоплюючу, пізнавальну гру, під час якої школярі разом з учителем можуть яскраво уявити історичні події, немовби бачити їх на власні очі. Учні 7 класу, за свідченням психологів, охоче приймають ігрову форму діяльності, тому процес навчання у формі гри зробить пізнавальну діяльність на уроці привабливою, матеріал сприйматиметься легше і глибше закріплюватиметься в пам'яті.

З метою полегшення засвоєння матеріалу, створення зацікавленості учнів обрано легкий і прозорий стиль його викладення. Щоб максимально полегшити, розвантажити текст від додаткових формулювань, автори обрали прийом винесення змісту нових понять на поля сторінок. Саме поняття виділяється в тексті жирним шрифтом. Це дозволяє не обтяжувати сам текст зайвими поясненнями. Завдання розподіляються за рівнями.

Підручник "Історія середніх віків" автора Подоляк Н.Г. знайомить учнів з історичним змістом періоду, що тривав у Європі понад тисячу років - з середини V до кінця XV ст. Арена, де розгорталась середньовічна історія, не обмежувалась лише європейською територією, а охоплювала також Візантію, арабо-мусульманський світ і країни Сходу, з якими Захід знаходився у постійній взаємодії. Основне завдання підручника полягає у створенні панорамного образу Середньовіччя - епохи, віддаленої від нас і в часі, і в просторі, причому образу не "застигло-антикварного", а живого й актуального, від якого так багато успадкувала сучасна цивілізація.

Матеріал викладено з позицій цивілізаційно-формаційного підходу. Адже створення багатогранного культурно-історичного образу Середньовіччя можливе лише за умови застосування багатофакторного підходу. Задля досягнення цієї мети характеристику основних рис середньовічної цивілізації необхідно поєднати з використанням усього того цінного, що дає для розуміння процесу розвитку Середньовіччя формаційний підхід.

В основу підручника покладено проблемно-хронологічний принцип: ключові проблеми історії Середньовіччя поставлено на перший план, але висвітлення їхньої суті здійснено в чіткій хронологічній послідовності.

Відбір і форма подачі матеріалу базуються на трьох основних принципах: кожне твердження витікає з історичних фактів; самі факти є яскравими, цікавими і добре запам'ятовуються; їх підбір створює можливості для співставлень. Матеріал викладається максимально конкретною і водночас виразною мовою, щоб учень міг без особливих зусиль відтворювати матеріал, або ясно викладати своїми словами.

Підручник спирається на досвід і багаж сучасної історичної науки, на останні досягнення вітчизняних і зарубіжних дослідників-медієвістів. Серйозну увагу приділено антропологічним аспектам історії та долі окремого індивідуума, причому поряд з відомими персонами йдеться також про людей простих і безвісних, адже саме вони значною мірою і творили історію. Такий підхід має сприяти розумінню того, що минулі епохи - це не лише велика політика, діяння монархів і перемоги видатних полководців, але також живе життя суспільства, тобто життя звичайної людини з її повсякденними турботами, інтересами, трудовими навичками та емоціями. Розкриття цих питань допомагає зробити тогочасних людей близькими і зрозумілими і водночас уявити, чим вони відрізнялись від нас, отже, дозволить зробити далеке Середньовіччя живим.

Не менш важливим є висвітлення сюжетів про матеріальний світ середньовічної людини, сім'ю та шлюб, повсякденність і моду, свята, звичаї та інші невід'ємні складові людського життя, що якраз і надає неповторного колориту кожній епосі. Саме вивчення реалій повсякденності дозволяє "наблизити" Середньовіччя до нас, причому в підручнику вони виконують не функції барвистої ілюстрації, а відіграють самостійну "формоутворюючу" роль.

Важливе місце в підручнику посідають проблеми, які раніше здебільшого залишались маргінальними в шкільних курсах Середньовіччя або висвітлювались у них під "архаїчним" кутом зору. На основі сучасних досягнень історичної науки дано зважену і багатосторонню оцінку католицької церкви; порушено такі величезні пласти середньовічного життя як іслам і буддизм; розкрито світ духовного життя і культури людини Середньовіччя; з'ясовано зміст культури Відродження, принаймні півтора століття якої вміщаються в рамки сучасної періодизації історії Середніх віків; введено сюжет про євреїв, без яких неможливо ні уявити, ні зрозуміти історію Середньовіччя.

Підручник націлює учнів не на звичайне завчання фактів і дат, а має на меті допомагати їм самостійно думати і переконливо аргументувати свої висновки, працювати з інформацією історичного характеру взагалі та з історичним джерелом, зокрема. Наведені в підручнику фрагменти історичних джерел не виконують роль ілюстративного матеріалу до чогось вищевикладеного, а органічно вписані в тканину параграфу, аби в такий спосіб поглибити зміст останнього та привнести в нього колорит епохи. Такий підхід зумовив необхідність у наведенні назв джерел, їх авторів, часу написання. Частина джерельних фрагментів вперше введена в практику викладання, причому перевага надавалась документам, покликаним виконувати не лише інформативну, але й виховну функцію.

Виходячи з того, що для семикласника є неприйнятним чисте оповідання, яке зводить його роботу лише до читання та переказу тексту і відповідей на запропоновані запитання, до підручника включено практично неадаптований документальний матеріал, орієнтований не лише на запам'ятовування фактів, але й на розвиток вміння самостійно мислити. Наприкінці кожного параграфа до всіх уміщених у тексті джерел складено спеціальні підсумкові завдання, що в процесі самостійної роботи учнів над аналізом джерел сприятиме більш глибокому засвоєнню ними історичних фактів та узагальнень.

Враховуючи, що дитячу уяву насамперед захоплюють яскраві деталі, в текст підручника у вигляді окремої рубрики "Подробиці" введено низку цікавих повідомлень. Їхнє призначення - розширити знання про ту чи іншу історичну особу, внести додаткові, зазвичай емоційно насичені штрихи в певні історичні події.

Важливою складовою підручника є понятійний апарат, без наявності якого неможливо проникнути в суть Середньовіччя і особливості епохи. Кожне з понять наповнено конкретним змістом, зрозумілим для дитини й таким, що легко відкладається в її свідомості та пам'яті. Всі поняття "вмонтовані" в основний текст і, крім того, включені до "Словника термінів", що розміщений наприкінці підручника.

Враховуючи, з яким інтересом діти ставляться до розташованого в підручниках ілюстративного матеріалу, його підбір здійснювався з усвідомленням необхідності залучати тільки ілюстрації з середньовічних творів, оскільки саме вони найбільш адекватно відтворюють історичні реалії доби, найчастіше у винятково важливих деталях і подробицях. На сторінках підручника розміщено чимало ілюстративних фрагментів із середньовічних рукописів, які вперше використані у вітчизняних виданнях такого типу. Кожна з таких ілюстрацій сама по собі є джерелом. З їх допомогою вчитель може формувати в дітей образне уявлення про епоху, сприяти розвитку в них історичного мислення, використовувати ту чи іншу ілюстрацію в якості основи для складання учнями власних розповідей з певних середньовічних сюжетів.

Важливе значення має не лише основний текст (хоча саме він у першу чергу), але й супроводжувальний апарат - насамперед запитання до параграфів і особливо завдання до них. Вони носять не репродуктивний, а проблемний характер, сприяють розвитку творчого потенціалу учня, виробленню у нього критичного мислення.

Кінцева мета підручника - донести до дітей розуміння того основного факту, що сприйняття Середньовіччя не повинно бути поглядом зверху вниз. На нього слід дивитись просто як на іншу епоху - своєрідну і неповторну, яка надзвичайно багато дала людству і пов'язана з нашим часом безліччю міцних нитей.

У підручнику авторів Крижанівського О.П. та Хірної О.О. історичний матеріал викладений за цивілізаційною схемою - найуживанішою в сучасній історіографії. Він подається з урахуванням плюралістичного бачення історичного розвою. У дохідливій формі висвітлюються політичні, соціальні, економічні, духовні та культурні процеси середньовічної доби, йдеться про роль соціоекологічного, етнодемографічного, соціально-економічного, психологічного чинників в історії.

Чільна увага приділяється доступності та емоційності викладу програмного матеріалу, виховним функціям (громадянській, патріотичній, морально-етичній, естетичній тощо) підручника.

Важливе місце відводиться ознайомленню учнів з практикою історіописання - праці з адаптованими історичними джерелами. Вміщені в ньому джерела не лише несуть додаткову інформацію, а й дозволяють зробити висновок, що до цієї інформації потрібно ставитися критично, бо вона не завжди надійна. Набути перші навики історіописання учні зможуть завдяки домашній підготовці писемних розповідей про минувшину на середньовічному Заході на основі тексту підручника та наявних у ньому зображувальних джерел. Вміщені джерела тісно пов'язані з основним текстом і є ніби його складовими частинами.

Підручник містить багатий додатковий матеріал - під рубриками "Для всезнайок" та "Для допитливих". Це історичні факти, покликані насамперед зацікавити учнів у дисципліні і загалом в історії, поглибити їхні знання історії, ознайомити з різними поглядами дослідників. Це другий, вищий зріз історичних знань. Він уможливлює індивідуалізацію вивчення середньовічної історії, сприяє аналітичному осмисленню учнями програмного матеріалу.

У підручнику приділяється увага також історичним портретам визначених персоналій. Історико-психологічна характеристика цих персоналій допомагає краще мотивувати їхні дії і, в кінцевому плані, рельєфніше уявити роль особи в історії.

Багатий і різноманітний ілюстративний матеріал у підручнику покликаний підсилити його пізнавальну й естетичну функції. Там, де це доречно, ілюстрації забезпечені поясненнями і запитаннями, завдяки чому їх можна використовувати також для узагальнення та систематизації отриманих знань. Іноді вони працюють на міжпредметні зв'язки.

Підручник містить понад три десятки карт-схем, які уможливлюють вироблення в учнів уміння працювати з картографічним матеріалом, дозволяють краще засвоювати текстову інформацію, роблять її доступнішою й образнішою.

Потрібний довідковий матеріал подається в самому тексті та наприкінці підручника. Це виділені жирним шрифтом обов'язкові для запам'ятовування дати і хронологічна таблиця, посторінкові пояснення нових понять, термінів, маловідомих слів та прикінцевий словник, перелік рекомендованої художньої літератури.

Наприкінці кожного параграфа є запитання (здебільшого аналітичні) на закріплення вивченого матеріалу й перевірки ступеня його засвоєння. Текстові завдання для узагальнюючих уроків спонукають учнів аналізувати матеріал, порівнювати факти, події, явища, визначати причинно-наслідкові зв'язки в історії.

Підручник дає можливість використовувати його матеріал - у світлі вимог до сучасного комбінованого уроку - для реалізації різноманітних педагогічних технологій.

Автор підручника Ліхтей І.М. при викладі матеріалу керувався такими принципами: 1) будь-яке судження мусить базуватися на історичних фактах; 2) факти мають бути яскравими, цікавими, суттєвими для характеристики історичних подій; 3) структура викладу має передбачати можливості для порівняння і зіставлення. Значну частину матеріалів підручника присвячено глибокому відтворенню життєдіяльності людини середньовічної епохи, причому не тільки могутніх правителів, а й простих людей з їхніми повсякденними турботами, інтересами, способом життя, побутом, емоціями, звичками тощо.

Автор прагнув викладати матеріал чітко, аргументовано й водночас захоплююче, щоб учень міг і зрозуміти, і перейнятися прочитаним. Додаткові можливості для цього надає рубрика "Історична цікавинка", у якій уміщено серію захоплюючих розповідей, здатних привернути учнівську увагу. Це чудове доповнення до теми параграфа, що несе в собі також пізнавально-виховні та морально-етичні елементи, які завжди актуальні.

Важливим є введення у структурну частину підручника "Короткого словника понять і термінів". Він покликаний допомогти учневі при вивченні текстів джерел, основного та додаткового матеріалу, його порівняльному аналізі.

У підручнику використано письмові та художні матеріали, що, за задумом автора, органічно вписуються в канву параграфа і є самостійним джерелом історичних знань. Їх подано з дотриманням історичної та джерелознавчої коректності. Вони передають дух далеких подій, викладених у героїчному епосі, чернечій хроніці чи юридичному документі. Усе це дає можливість школяреві не просто набути необхідних знань з історії доби Середньовіччя, а й відчути її аромат, неповторність, заглибитися у світ людської екзистенції. Матеріал джерел орієнтований не лише на доповнення навчального тексту, а й на розвиток аналітичного мислення учнів у процесі їхньої самостійної роботи. З цією метою джерела супроводжуються запитаннями, на які учні повинні дати відповідь, висловити своє ставлення до тих чи інших подій.

Різнопланові матеріали підручника надають можливість вивчати середньовічну історію на основі різних джерел: писемних, етнографічних, пам'яток архітектури, речових пам'яток. Сучасні фотографії середньовічних архітектурних споруд - замків, фортець, університетів - свідчать, що спадщина середньовіччя продовжує бути невід'ємною частиною сучасної культури. Твори українських художників на теми середньовіччя розширюють виховний потенціал підручника.

Звертаємо увагу на особливості вивчення історичних предметів у 7 класі. Це є перший рік вивчення учнями загальноосвітніх навчальних закладів систематичного курсу історії України. Це середній підлітковий вік, який має істотні відмінності від інших вікових категорій: і від молодших підлітків (5 клас), і від старших (9 клас). Семикласники надають перевагу таким методам і формам навчання, які пов'язані з грою і безпосередньою практичною діяльністю. Навчання саме по собі ще викликає в них інтерес, проте неабиякого значення вони надають оцінці. Семикласникам властиве прагнення до самостійності. Рівень розвитку розумових і загальнонавчальних умінь та навичок дає підставу твердити, що учні 7 класу цілком спроможні виконувати невеликі за обсягом дослідження. За змістом це роботи, що потребують формування спеціальних умінь і навичок: аналізувати й узагальнювати історичні факти та події, визначаючи їхні причини й суть, оцінюючи їхнє значення; давати характеристику видатним діячам, пам'яткам культури; вивчати історичні джерела (письмові, матеріальні), здобуваючи з них нові знання, зокрема через зіставлення інформації; брати участь в обговоренні, формувати свою думку.

Вважаємо за потрібне наголосити, 7 клас належать до тих вікових груп, які перейшли на 12-річне навчання, тож навчання й, відповідно, контроль навчальних досягнень відбувається на основі нових навчальних програм з вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та нових засобів навчання (підручників, навчальних посібників тощо).

Важливою складовою навчання історії є формулювання до кожного уроку навчальних цілей відповідно до змісту навчального матеріалу та державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Так, наприклад, на уроці "Київська Русь за Володимира Мономаха та його сина" курсу "Історія України. 7 клас" учні мають навчитися: характеризувати князя Володимира Мономаха як людину та історичного діяча, давати оцінку його діяльності; доводити, що за часів Володимира Мономаха та його сина Київська Русь пережила піднесення; пояснювати суть поняття "роздробленість"; визначати причини роздробленості Київської Русі; показувати на карті території удільних князівств за доби роздробленості Київської Русі, порівнюючи їх з територіями колишніх племінних союзів східних слов'ян; аналізувати текст "Повчання дітям" Володимира Мономаха та визначати морально-духовні цінності тогочасної людини, порівнюючи їх із сучасними.

Для контролю навчальних досягнень учнів у 7 класі стануть у пригоді робочі зошити до курсів "Історії України" та "Всесвітньої історії", підготовлені науковцями лабораторії суспільствознавчої освіти АПН України, які вийшли друком у видавництві "Літера ЛТД".

Міністерство освіти і науки України інформує, що, оскільки у 6 класі 12-річної школи вперше навчальною програмою передбачено інтеграцію історії України та всесвітньої історії, то в класному журналі для записів відводиться одна сторінка. Запис робиться таким чином: Історія стародавнього світу. Всесвітня історія. Історія України. (Інтегрований курс). Відводити дві різні сторінки та виставляти окремо оцінки з історії України та всесвітньої історії недоцільно.

З метою посилення патріотичного виховання учнівської молоді особливу увагу варто приділяти темам, присвяченим Великій Вітчизняній війні. Вчителі історії мають робити наголос на тому, що в історії нашого народу є мало сторінок, які за трагізмом, героїкою, внутрішньою напругою і суперечливістю перевершили б події Великої Вітчизняної війни. Доля склалася так, що Україна потрапила в епіцентр найбільшого в історії людської цивілізації збройного конфлікту. Україна сповна відчула на собі гітлерівський "новий порядок", жертвами якого стали мільйони наших співвітчизників: радянських військовополонених, партизан, підпільників, цивільного населення. Підриваючи генофонд народу, керівництво Німеччини не лише здійснювало політику відкритого геноциду, але й проводило лінію на обезлюднення України. На примусові роботи до рейху та окупованих країн було вивезено мільйони громадян республіки, значна частина яких не повернулася на Батьківщину.

Жертви, якими оплачена Перемога над нацизмом і фашизмом, навіть сьогодні не підлягають точному підрахункові. Збитки, заподіяні окупантами та бойовими діями, на десятиліття позначилися на економічному розвитку держави, а демографічні, соціальні втрати відчуваються і донині. А хто може описати морально-психологічні наслідки війни, страждання мільйонів вдів, сиріт, інвалідів війни?

Час, що минув від останніх залпів війни, дещо пригасив гостроту сприйняття тих подій, зменшив інтерес молоді до історії війни. Однак для всіх, хто пережив воєнне лихоліття, хто втратив у вихорі війни рідних і близьких, вона залишається близькою і сприймається з невгасимим болем.

Оскільки сьогодні особливу цінність становлять спогади рядових учасників та свідків цих подій, районним (міським) методичним об'єднанням, адміністраціям загальноосвітніх навчальних закладів слід спланувати проведення уроків мужності, тематичних вечорів, виховних заходів за участю ветеранів Великої Вітчизняної війни, тих, хто здобув Перемогу, поклавши на її алтар своє здоров'я і життя.

Однією із найбільш традиційних позакласних та позашкільних форм організації історичної освіти є предметні олімпіади.

Узагальнення досвіду проведення IV етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади юних істориків останніх років дає підстави зазначити, що загалом переважна частина учасників олімпіади має достатній рівень історичної компетентності. Серед позитивних моментів назвемо образність і оригінальність мислення, доволі високий рівень ерудиції та аналітичних здібностей школярів, гарне володіння жанром історичного викладу та навичками порівняльного аналізу історичних подій і явищ, особливо у завданнях з наперед заданим алгоритмом його виконання. Водночас зауважимо, що учням бракує системних знань з історичної хронології, історичної картографії й особливо з джерелознавства. Очевидно це пояснюється недостатньою кількістю додаткового хрестоматійного матеріалу, який опрацьовують учні, а також те, що в процесі роботи з джерелами не звертається увага на авторство та назви історичних творів, на їхні стильові особливості. На IV етапі учні вдало виконують завдання з ідентифікації і характеристики історичних персоналій, однак мають труднощі при складанні розгорнутої характеристики історичних діячів, дотримуючись наукового формату. Не всім школярам вдається продемонструвати уміння синтезувати та аналізувати навчальну інформацію, структурувати відповідь, чітко висловлювати власну думку, робити аргументовані висновки.

За підсумками XII Всеукраїнської олімпіади з історії найкращі результати показали команди Дніпропетровської, Донецької, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Черкаської областей та м. Києва.

Останніми роками в Україні поширюється мережа навчальних закладів, у яких створена система роботи з науково обдарованою молоддю, що є запорукою успішного виступу їх вихованців на державному етапі історичної олімпіади. Насамперед, це ліцей при Донецькому національному університеті, учні якого упродовж 2004-2007 років вибороли найбільшу кількість дипломів переможців (11) на IV етапах Всеукраїнської учнівської олімпіади юних істориків. Слід відзначити також досягнення в роботі з обдарованими дітьми педагогічних колективів навчально-виховного комплексу м. Курахове Донецької області. Української гімназія N 1 м. Івано-Франківська, фінансово-правового ліцею м. Києва, гімназії N 1 м. Білої Церкви, гімназії N 31 м. Черкас, Уманської загальноосвітньої школи N 3 Черкаської області, Сенкевичівської загальноосвітньої школи Горохівського району Волинської області, Саджавської загальноосвітньої школа I-III ступенів Надвірнянського району Івано-Франківської області, Новопсковської загальноосвітньої школи Луганської області.

Заслуговує високої оцінки й праця педагогів - наставників переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад, зокрема й вчителів, які виховали по кілька переможців олімпіади - 2007. Це Т.М.Філіпенко (Донецька область), Р.В.Іваночко (Івано-Франківська область), Л.Д.Васильєва (м. Київ), А.І.Пікалюк та О.І.Коваленко (Черкаська область).

Турнір юних істориків 2007 року вкотре підтвердив, що в процесі підготовки та участі у змаганнях формується сучасна, високоосвічена, компетентна особистість, яка з упевненістю може приймати виклики сьогодення, а також прогнозувати своє майбуття.

На належному науковому рівні виступили команди Луганської, Харківської, Чернівецької, Одеської, Закарпатської, Волинської, Луганської, Львівської областей.

Інтернет-сайти

Основні Інтернет-ресурси з історії Стародавнього світу (рекомендуються для отримання додаткової інформації);

- www.livius.org - наукові праці, дослідження з історії Стародавнього світу;

- www.ancient. ru - портал, що має велику кількість додаткової інформації з історії стародавнього світу;

- http://archaeology.kiev.ua/museum/ - археологічний музей в Києві;

- http://history.boisestate.edu - історія первісної Європи;

- www.countries.ru - первісна культура;

- www.kemet.ru - портал, присвячений Стародавньому Єгипту;

- http://members.tripod.com - історія Стародавньої Месопотамії;

- www.und.ac.za - Стародавня Індія очима античних авторів;

- www.ancient-china.net - Стародавній Китай;

- http://campus.northpark.edu - історія Стародавньої Греції;

- www.stoa.org - давні Афіни;

- http://7wonders.synnegoria.com - сім чудес світу;

- http://rome.webzone.ru - історія Стародавнього Риму;

- http://itsa.ucsf.edu - енциклопедія римської історії.

Інтернет-адреси загального характеру:

- www.academicpress.com - найбільше міжнародне академічне видавництво;

- www.britannica.com - довідкова служба;

- www.internetri.net - BCEBIDO наука, освіта, технології.

Історичні та педагогічні сайти:

- http://home.worldnet.fr/clist/Anthro - антропологічні ресурси Сітки;

- www.sociology.org - соціологічні науки;

- www.sil.org/ethnologue - етнографічні дослідження;

- http://cpcug.org/user/jlacombe/mark.html - колекція генеалогічних таблиць;

- www.TheHistoryNet.com - історичні довідки;

- www.utm.edu/research/iep - філософська енциклопедія від A до Z;

- www.nsta.org - міжнародне об'єднання шкільних вчителів;

- www.vanderbilt.edu - колекція політологічних посилань;

- www.mcgill.pvt.k12.al.us - дослідження християнської культури;

- www.aboutislam.ws - сайт, який розкриває основні положення ісламу.

- www.hermitage.ru - віртуальні зали Ермітажу;

- www.online.ru/emain/eart/museunis.html - самі відомі музеї Світу;

- http://mistral.culture.fr/louvre/ - Лувр;

- www.metmuseum.org - музей мистецтв (Нью-Йорк);

- www.moma.org - Музей Сучасного Мистецтва (Нью-Йорк).

Інформаційні вузли з політології:

- www.polit.ru - політичні огляди;

- http://gosorgan.amursk.ru - колекція політичних посилань. Необхідна інформація щодо організації навчальне-виховного процесу з суспільних дисциплін подається на сторінках журналу "Історія в школах України".

Правознавство

Політичні і економічні процеси та зміни в житті нашої держави зумовлюють переоцінку шкали цінностей та пріоритетів у суспільному світосприйнятті. На перший план висуваються такі цінності, як людина, її права та внутрішній (духовний світ). Важлива роль у такій трансформації суспільства належить правовій освіті. Яка формує правову культуру та правосвідомість людей, перетворюючи ідеали добра, законності та справедливості в мотиваційні чинники їхньої поведінки. Активна законотворча діяльність в Україні, впровадження на рівні держави соціальних і економічних програм і новітніх технологій, реформування й удосконалення системи державних органів, спрямоване на дотримання принципів верховенства права, відповідальності держави та її апарату перед людиною і громадянином за свою діяльність, вимагає від молодої людини набуття певної суми знань, теоретичних і практичних навичок, прояву власної громадянської позиції.

Одним з основних завдань системи освіти в Україні є формування правової освіченості учнівської молоді, її здатності керуватися правовими знаннями в координатах мінливого сучасного суспільного життя, вміння діяти відповідно до вимог права і закону.

Навчальна діяльність учнів на уроках правознавства має спрямовуватися на таке засвоєння змісту, щоб учень на основі застосування знань набув певних компетенцій для вирішення життєвих чи професійних ситуацій, був здатним до конкуренції на ринку праці. Правова освіта має готувати людину, органічно адаптовану до життя у світі багатоманітних зв'язків, здатну до контактів як з найближчим оточенням, так і глобальних контактів.

Одним із основних завдань навчання правознавства є розвиток можливостей кожного учня з метою формування творчої цілеспрямованої особистості. Це має відображатися в свідомості учня: "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосовувати". Для вчителів правознавства завдання має полягати у прагненні знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

У 2007/2008 навчальному році чинними з основ правознавства (9 клас) й надалі є програми, видрукувані у 2001 році (Київ, "Шкільний світ", 2001), а для профільних класів (10-11 класи) - програма "Правознавство для ліцеїв, гімназій, класів з поглибленим вивченням правознавства" (журнал "Історія в школах України", N 5, 2002).

При вивченні правознавства слід враховувати динамічні зміни у системі суспільних відносин України, найновіші досягнення теоретико-правових поглядів на правові явища, результати активної нормотворчої діяльності органів державної влади, певну ступінь консерватизму українського законодавства.

На особливу увагу заслуговує вивчення основ конституційного законодавства, що зазнало й продовжує зазнавати кардинальних змін. Учні основної школи мають засвоїти форму державного устрою України, описувати систему органів державної влади, їхню компетенцію, повноваження органів місцевого самоврядування, розрізняти форми безпосередньої та представницької демократії, знати загальні засади виборчого права, оцінювати важливість участі громадян в управлінні державою тощо. Звертаємо увагу, що зміни в конституційному законодавстві з об'єктивних причин не відображені у підручниках і навчальних посібниках з правознавства. Тому вчителеві слід приділяти увагу ретельному їх роз'ясненню на уроках, уникаючи власних політичних оцінок, та приділяти увагу розвиткові вмінь учнів самостійно працювати з текстами Конституції (254к/96-ВР) та законів України (див. "Історія в школах України", N 6, 2006).

Актуальними при викладанні правознавства в основній школі є також питання, що мають практичну значущість для учнів, зокрема:

нові аспекти законодавчого врегулювання трудових правовідносин: працевлаштування неповнолітніх, робота на приватних підприємствах і у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, контракт як особлива форма трудового договору, випробування при прийнятті на роботу, оплата праці, організація і проведення страйку тощо;

питання правового регулювання підприємницької діяльності: її організаційно-правові форми, процедура реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензування певних її видів, членство та робота у фермерському господарстві тощо;

правове врегулювання земельних відносин, що є актуальними для значної частини учнів та їх батьків: питання щодо права власності на землю, підстави його набуття і припинення, порядок приватизації земельних ділянок, оренда земельних ділянок, порядок вирішення земельних спорів тощо;

правові основи місцевого самоврядування, практичні аспекти діяльності місцевих рад та органів самоорганізації населення, що стосуються кожного громадянина як члена відповідної територіальної громади;

судові процедури, зміни в адміністративному законодавстві, оновлений зміст адміністративно-процесуальних норм.

Основною формою профільної підготовки з правознавства учнів старшої школи залишаються курси за вибором (елективні курси). Це можуть бути як курси, що забезпечують вивчення основного профільного предмета: "Історія держави і права України", "Історія держави і права зарубіжних країн", "Судова риторика", "Права людини", "Досліджуючи гуманітарне право" (журнал "Історія в школах України", N 6, 2006) так і курси, що виконують функцію внутрішньопрофільної спеціалізації: "Виборче законодавство України", "Органи державної влади України", "Екологічне законодавство", "Правові основи підприємницької діяльності", "Кримінальне право", "Кримінальний процес" тощо. (Названі програми будуть найближчим часом видруковані окремою брошурою). Вивчення правознавства у профільних класах, крім розширення і поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета, розвитку відповідних компетентностей і здібностей, орієнтації на професійну діяльність, де використовуватимуться одержані знання, сформовані вміння й навички. При виборі елективних курсів вчитель має враховувати вікові особливості учнів, рівень їхньої навченості та мотивації, специфіку регіону, наявність підручників і навчальних посібників, власний рівень підготовки до викладання того чи іншого елективного курсу.

Актуальним та практично важливим для учнів старшої школи є курс "Права людини" (журнал "Історія в школах України", N 5, 2006), що має на меті формування у школярів основ знань про права і свободи людини, розуміння й сприйняття ними таких цінностей, як справедливість, рівність, свобода, демократія, виховання їх у дусі прав людини, усвідомлення учнями зв'язку між правами і обов'язками громадянина, розвиток їхньої правової і громадянської компетентності, відповідних умінь, навичок та здобуття досвіду захисту власних прав.

Цікавим для учнів профільних класів (груп) буде і курс за вибором "Досліджуючи гуманітарне право", завдання якого полягає у вихованні поваги до людської гідності, потреби у дотриманні соціальних норм у будь-яких життєвих ситуаціях, здатності прийти на допомогу тим, хто її потребує.

Одним з важливих чинників досягнення цілей навчання правознавства, розвитку основних компетентностей школярів та їхніх пізнавальних можливостей є організація допрофільної підготовки учнів основної школи. Допрофільна підготовка з правознавства здійснюється у 8-9 класах. Її метою є професійна орієнтація учнів та сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Формами допрофільної підготовки учнів з правознавства є правознавчі курси за вибором, з-поміж яких слід назвати такі, як "Практичне право" (8 клас) та "Ми - громадяни України" (9 клас). Вони можуть вивчатися в основній школі за рахунок варіативної частини.

Курс "Практичне право" має пропедевтичний характер. Не замінюючи обов'язкового курсу "Основи правознавства" у 9 класі, він виступає складовою системи шкільної правової освіти та слугує розумінню учнями основ юридичної науки. Головне його завдання - зацікавити учнів правознавством, озброїти їх вміннями діяти у життєвих ситуаціях відповідно до вимог законів, закласти основи правових та громадянських знань. Саме тому перед школярами не ставиться завдання оволодіти повним понятійним апаратом правової науки або докладно вивчити нормативні акти держави. Враховуючи вікові особливості учнів 8 класу, курс має на меті забезпечити оволодіння ними лише найбільш важливими поняттями та термінами, виробити в них навички правомірної поведінки, практичного застосування норм права, що стосуються неповнолітніх, сформувати позитивне ставлення до участі в житті суспільства. Розвиваючи і доповнюючи правову освіченість школярів, курс "Практичне право" допомагає учням зробити свідомий вибір профілю навчання у старшій школі.

Курс за вибором "Ми - громадяни України" розрахований на учнів 9 класу і є курсом громадянської освіти. Він інтегрує знання з політології, соціології, філософії, права й має на меті створення умов для становлення людини, здатної гідно існувати і самореалізовуватися в складних реаліях XXI століття, формування соціальне компетентного, активного, відповідального громадянина і патріота України.

При вивченні правознавства слід дотримуватися системно-структурного підходу у викладенні юридичних знань, уникнення суб'єктивного підходу до оцінки політичних і правових явищ та перевантаження учнів через подачу непередбаченої програмою навчальної інформації.

Узагальнення досвіду проведення Всеукраїнських олімпіад з правознавства останніх років дає підстави щодо розширення мети завдань у навчанні правознавства, а саме:

формування в учнів логічного мислення, розуміння ними причинно-наслідкових зв'язків, вміння вирізняти спільне й відмінне різних правових явищ і процесів;

розвиток в учнів уміння синтезувати та аналізувати навчальну інформацію, виділяти в ній головне;

удосконалення вміння чітко й структуровано висловлювати власну думку, лаконічно й аргументовано її доводити, робити висновки та узагальнення.

Особливої уваги вчителя потребують способи організації навчальної діяльності учнів на уроках правознавства. Поряд з лекційними та фронтальними формами роботи на уроках правознавства як в основній, так і старшій школі слід широко використовувати інтерактивні педагогічні технології, за яких вчителеві відводиться роль організатора процесу навчання: ділові та рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій, суспільних процесів та процедур, дискусії, групова робота тощо. Слід урізноманітнити й типи уроків, включивши до вже відомого арсеналу уроків такі як уроки - юридичні практикуми, уроки з використанням мультимедійного комплексу, уроки роботи з нормативними джерелами тощо. Це сприятиме максимальному досягненню запланованих навчальних результатів, розвиткові (формуванню) загальних і спеціальних компетентностей учнів.

Для ефективного навчання правознавства, профільної та допрофільної підготовки учнів з цього предмета важливим є підготовленість вчителя - досконале знання ним змісту основного та елективних правознавчих курсів, володіння педагогічними технологіями, зацікавленість у самоосвіті. Тому бажано щоб курс "Основи правознавства" у загальноосвітніх навчальних закладах щорічно викладався одним і тим самим учителем, а курси за вибором - фахівцями з юридичною освітою чи відповідно підготовленими через самоосвіту або систему післядипломної освіти вчителями.

З метою задоволення потреб учнів у професійному самовизначенні відповідно до їхніх інтересів та здібностей, вихованню правової культури для учнів 10-11 класів профільних класів необхідно організовувати правову практику.

Так, великий позитивний досвід у її проведенні накопичено, наприклад, у Миколаївському юридичному ліцеї. Тут юридична практика проводиться відповідно до Положення про правову практику і складає 40 год.: 25 у 10 класі під час літньої практики та 15 год. у 11 класі. Під час практики учні відвідують і знайомляться з роботою прокуратури, апеляційного суду, господарського суду, районного відділу внутрішніх справ тощо. Безпосередньо на робочому місці учні зустрічаються з фахівцями і знайомляться з їх професійними обов'язками, спостерігають робочі будні фахівців і виконують якісь разові доручення. Цікавою формою співпраці ліцею і районного управління юстиції є Фестивалі правових знань, конкурси "Міс детектив" і "Містер детектив".

У березні 2007 року відбувся заключний етап XVI Всеукраїнської олімпіади з основ правознавства. Результати робіт учасників засвідчують, що більшість учнів ґрунтовно володіє знаннями з теорії держави і права, конституційного, трудового і земельного права; на належному рівні орієнтуються у питаннях сімейного та кримінального права. Разом з тим, аналіз відповідей показав недостатні знання адміністративного, цивільного, господарського права.

За підсумками виконання олімпіадних завдань кращі результати показали учасники Миколаївської, Донецької, Вінницької, Житомирської, Чернігівської, Рівненської, Запорізької областей. Як і в минулі роки, високі результати продемонстрували вихованці вчителів Калініної М.Б. (м. Вінниця), Філіпенко Т.М. (Донецька область).

Серед 60 переможців олімпіади - 4 учні з сільської місцевості. Такий високий результат учні сільських загальноосвітніх навчальних закладів продемонстрували вперше.

Четвертий рік поспіль у Харкові відбувається Всеукраїнський турнір юних правознавців, що проходить у формі презентації певної юридичної теми та правових раундів. Учасники мають продемонструвати не лише знання з провідних галузей права, але й вміння їх застосовувати у буденному житті. Підготовка до участі у турнірі, на відміну від олімпіади, потребує не лише знань суті проблеми, нормативно-правової бази з її врегулювання, але й уміння чітко й логічно побудувати свою промову, аргументувати власну позицію. Надзвичайно важливим елементом є також узгодженість дій всіх учасників, уміння вести дискусію тощо.

Всеукраїнський конкурс "Учитель року" в номінації "Правознавство" проводився втретє. Цього разу учасників радо вітала древня земля Степової Еллади - Миколаївщина.

Учасники продемонстрували високий рівень педагогічної майстерності, ґрунтовне знання предмета.

За результатами практичної роботи, проведеного уроку та його самоаналізу було визначено 5 суперфіналістів. Ними стали 4 вчителі міських шкіл - Філіпенко Т.М. (Донецька область), Дністрянська Н.В. (Волинська область), Ситник Е.В. (м. Київ), Назаренко Т.В. (Сумська область) та вперше вчитель сільської школи Абрамович Б.А. з Миколаївської області.

Суперфінал, як заключний етап конкурсу, проводився урочисто в Українському академічному театрі музичної драми та комедії м. Миколаєва.

На III етапі конкурсу, який і визначив переможця та лауреатів Всеукраїнського конкурсу "Учитель року - 2007" у номінації "Правознавство" учасники демонстрували свої знання у галузі права, змагались між собою у "юридичних перегонах", вирішували психолого-педагогічні ситуації, характеризували закони та пропонували шляхи їх удосконалення. Крім того, в останньому конкурсі суперфіналісти ознайомили присутніх зі світом своїх захоплень, продемонстрували свої художні таланти.

Кращим сільським вчителем в номінації було визнано суперфіналіста Абрамовича Бориса Анатолійовича з села Володимирівка Казанківського району Миколаївської області.

Переможцем конкурсу "Учитель року - 2007" у номінації "Правознавство" стала вчитель навчально-виховного комплексу з м. Курахове Мар'їнського району Донецької області Філіпенко Тетяна Михайлівна.

Вона має 17 призерів IV етапу Всеукраїнських олімпіад з основ правознавства та з історії, є постійним керівником команди юних правознавців Донецької області у Всеукраїнських турнірах. У двох з них команда виборювала II місце. Для досягнення необхідного результату на уроках використовує різноманітні прийоми розвитку пізнавальних мотивів, а саме: створення проблемної ситуації, підготовка учнями комп'ютерних презентацій, використання дилем, асоціацій, відеофрагментів з відомих художніх, навчальних, анімаційних фільмів, добір та обговорення матеріалів засобів масової інформації, аналіз уявних ситуацій тощо. З метою засвоєння правових дефініцій вчитель використовує такі прийоми роботи з поняттями, як реконструкція поняття за поданою схемою, моделювання окремих понять за логічною схемою взаємозв'язків слів у реченні тощо. Для вирішення дискусійних, проблемних питань та дилем на уроках впроваджує інтерактивні технології, а саме: рольові ігри, дискусії, дебати, прийоми "Займи позицію", відкрите судове слухання тощо.

Комп'ютеризація шкіл відкриває нові можливості перед вчителями. Багато з них для підготовки до уроків та в позакласній роботи активно використовують Інтернет. Рекомендуємо ряд сайтів:

- www.rada.kiev.ua - офіційний сайт українського парламенту;

- www.zlagoda.org - Всеукраїнське об'єднання демократичних сил;

- www.politic.donetsk.ua - Політика та політологія інформаційно-політичне онлайн видання;

- www.accent.kiev.ua - політична й економічна інформація про Україну;

- www.cvu.kiev.ua - комітет по виборах в Україні;

- www.un.kiev.ua - українське представництво ООН;

- www.doba.lviv.ua - Всеукраїнська Асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова доба";

- http://uamedia.visti.net - сервер української преси.

Необхідна інформація щодо організації навчально-виховного процесу з правової освіти також; подається на сторінках журналу "Історія в школах України".

Етика та курси духовно-морального спрямування

У 2007/2008 навчальному році продовжується вивчення нового навчального курсу "Етика" у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів. Мету і завдання курсу викладено у програмі. Проте важливо пам'ятати, що навчання етики сприяє усвідомленню учнем важливих аспектів людських взаємовідносин у родині, найближчому оточенні, у колективі, у різних ситуаціях реального життя, дає можливість зрозуміти суть і природу духовних цінностей, їхню роль у здійсненні кожною людиною морального вибору, розв'язанні життєвих проблем. Як людина і громадянин, учень постійно зіштовхується з складними етичними питаннями, на які немає простих відповідей. Допитливі, творчі учні вже у молодшому підлітковому віці починають розуміти недосконалість світу й самих себе, вчаться оцінювати себе й інших з позицій моралі. Їхнє знайомство в курсі етики з різними поглядами на життя, різними життєвими позиціями створює для них можливості формування власної філософії життя, життєвої позиції, для планування сьогоднішнього й майбутнього.

Зміст предмета побудовано таким чином, щоб сприяти не тільки й не стільки засвоєнню інформації про етику як науку та її основні категорії, а насамперед формуванню в учнів емоційно-ціннісних орієнтацій відповідно до етичних цінностей людства і українського народу. Завданнями курсу зокрема є: навчити дітей виражати свої думки й почуття в усній і письмовій формах, міркувати й висловлюватися про мораль і гуманізм, про зміст і значення золотого правила, розвинути уміння знайти способи одержання інформації на етичні теми й дати їй оцінку. Надзвичайно важливим є формування в учнів таких якостей особистості як почуття власної гідності, порядності, певного кодексу честі людини. Отже, особливістю цього курсу, є те, що на уроках етики учні мають не тільки розширити свою обізнаність з морально-етичних категорій, а й сформувати у себе моральні якості, переконання та відповідні моделі мислення і поведінки.

Навчальний курс розраховано на два роки, кожний з яких має свої особливості. Завданням вчителя є забезпечити наступність у засвоєнні учнями навчального змісту. У п'ятому класі тільки починається розгляд на уроках фундаментальних етичних категорій: мораль, добро, зло, совість, гідність, честь, щастя, дружба тощо. Основну увагу зосереджено на зовнішніх проявах людської культури таких як вихованість, дотримання етикетних норм, правил спілкування, звичаїв, традицій тощо.

У шостому класі продовжується і поглиблюється опрацювання етичних категорій в їх філософському сенсі, створюючи цілісну картину людського буття в його моральному вимірі. Вчитель і учні оперують такими поняттями, як моральні цінності людини і суспільства, цінність людського життя, духовність, духовна краса, ідеал, почуття, справедливість, правда, щирість, милосердя тощо. Ця частина курсу спрямована більшою мірою на формування внутрішнього світу учнів, глибинної духовної культури.

У курсі шостого класу найважливішим і досить складним для учнів розділом є громадянська етика, де розглядаються шляхи підтримки справедливості й прав людини, засвоюються поняття свободи волі й вибору, самореалізації тощо. Отже, варто пам'ятати, що цілі навчання етики полягають зокрема й у тім, щоб учень зрозумів різні точки зору й міг оцінювати рішення щодо етичних питань з точки зору прав людини, вивчав і поважав культурні традиції свого народу й інших народів, проявляв толерантність та милосердя.

Наступність у навчанні етики зберігається і у вимогах навчальної програми до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У п'ятому класі передбачено оволодіння учнями такими навчально-інтелектуальними уміннями, як "називати поняття і терміни, формулювати певні моральні правила чи правила поведінки, етикетні норми, власні прості визначення понять, пояснювати сутність чи зміст понять, розповідати про важливі етичні феномени, які існують в суспільстві, наводити приклади явищ, що вивчаються". У шостому класі до цього переліку додаються уміння "розтлумачувати поняття, аналізувати, розкривати, визначати внутрішні складові (прояви) того чи іншого явища та зв'язки між ними, характеризувати риси, ознаки явища, процесу, порівнювати прояви людської поведінки, обґрунтовувати (доводити) певну думку, положення, підкріплюючи їх декількома (1-3) аргументами чи прикладами".

Спільним для обох курсів залишається формування в учнів творчих умінь (розв'язувати ситуативні завдання, оперуючи набутими знаннями й уміннями, оцінювати приклади людської та власної поведінки відповідно до моральних чи етикетних вимог і правил, висловлювати власні судження щодо тих чи інших вчинків і поведінки, моделювати ситуації морально-етичного змісту та визначати шляхи їх розв'язання) і поведінкових умінь та навичок (демонструвати дотримання етичних норм взаємної поваги, допомоги, довіри, чуйності, застосовувати на практиці (на уроці, поза уроком) найважливіші етикетні правила і норми). Але в шостому класі вони відпрацьовуються та застосовуються на більш складному матеріалі.

Уявлення про цінності, що засвоюють учні не ґрунтується лише на авторитеті вчителя чи автора підручника. Учитель не повинен вчити учнів приймати на віру певний погляд на життя, а має допомогти їм самим знайти основи для розбудови щасливого і повноцінного життя. Етичні категорії і поняття мають обговорюватись на найбільш зрозумілих і близьких учням етичних прикладах й ситуаціях життя, найближчого оточення, зокрема пропонованих у підручнику. Під час навчання особливе значення надається розвиткові умінь учня робити моральний вибір, формулювати, пояснювати і обґрунтовувати власну позицію і поведінку та позицію інших людей. Тому всі важливі питання й поняття курсу обов'язково обговорюватимуться учнями у вільній і відкритій інтерактивній комунікації, у якій беруть участь всі учні класу, які мають можливість порівнювати свою точку зору не тільки з учителем, а й з іншими дітьми.

Змістове наповнення уроків етики, цілі і завдання курсу в 5-6 класах потребує втілювати активну та інтерактивну моделі навчання, істотний також його ігровий потенціал. Тому варто ширше використовувати відповідні методи та прийоми.

Уроки етики доречно будувати у формі подорожі - Країною Етики або Містом Ідеальних Взаємин, де, приміром, біля Брами Етикету в крамниці корисних порад можна придбати етикетні поради на всі випадки життя; на Алеї Друзів пригадати одвічну мудрість дружніх стосунків; на Площі Традицій поділитися знаннями про звичаї і традиції українців та інших народів; у Гостинному провулку пригадати традиції гостинності; на Чепурному узвозі поспілкуватися з приводу сучасної моди.

Запропоновані в тексті підручника завдання жодним чином не обмежують творчість учителя, оскільки є лише можливим варіантом, своєрідним орієнтиром. Водночас ці завдання застерігають від одноманітності обраних учителем форм роботи на уроці, небажаної монологічності. Уроки етики можуть нагадувати дискусійний клуб, де кожна дитина повинна мати змогу висловитися, поміркувати вголос, поділитися враженнями та власним досвідом. Варто якнайширше залучати життєвий досвід учнів, спонукаючи їх до активного родинного спілкування. Один-два уроки на рік можна проводити як родинні свята, де діти не просто демонструють свої досягнення в царині етики, а спілкуються з батьками власними й своїх однокласників, учителями, запрошеними гостями. Особливості підготовки такого свята викладені, наприклад, в уроці 10 (5 клас) "Яке значення має для людини сім'я".

Так само орієнтовним є розподіл навчального матеріалу між уроками. Вчитель може вносити корективи щодо цього в межах курсу. Наприклад, у 6 класі урок "Чому любов визначають як найвище почуття" передбачений у темі 2 "Людина - частина Всесвіту", хоча цілком можливо викласти цей матеріал у темі 1 "Цінності людини в сучасному світі".

Уроки етики відкривають перспективу спілкування в позашкільний час. Цьому сприяють такі форми роботи, як листування ("Добра пошта" або "Пошта порад"), створення класної книги афоризмів, літературного альманаху тощо. Ці форми можуть мати характер і вправ, і колективних проектів, утім не варто обирати теми, що вимагають великих за обсягом творчих робіт, рефератів тощо. Вчителям етики і адміністрації шкіл варто звернути увагу на те, що школа як установа, що здійснює процес спрямованої соціалізації учня також певною мірою відповідає за моральний й соціальний розвиток учня. Викладання етики буде більш успішним, якщо в школі існують і діють норми поведінки і взаємовідносин, побудовані на етичних началах і відповідній громадянській етиці рівноправних партнерських відносин, взаємоповазі учнів і вчителів.

У п'ятому класі викладання проводиться за двома основними підручниками: О.Данилевська, О.Пометун. "Етика. 5 клас" та В.І.Фесенко, О.В.Фесенко, Т.С.Бакіна. "Етика. 5 клас". У шостому класі викладання буде здійснюватись за підручниками "Етика. 6 клас" авторів О.Данилевської, О.Пометун та авторів А.Мовчун, Л.Хоружої.

Починаючи з 2007/2008 навчального року здійснюється експериментальне впровадження нового курсу за вибором "Розмаїття релігій і культур світу. 1-11 класи". Цей інтегрований спеціальний навчальний курс знайомить учнів з духовним простором світової цивілізації у всій багатоманітності релігійно-культурних традицій. Він має на меті сприяти виробленню толерантності світогляду і здатності до активної участі в діалозі культур в інформаційному суспільстві. Курс побудований на міждисциплінарних засадах релігієзнавства, культурології, етики, естетики тощо.

З метою формування у дітей та молоді високоморальних якостей, патріотичної та громадянської свідомості, ціннісних орієнтирів, які ведуть людину шляхом пізнання Істини, Добра, Краси в багатьох навчальних закладах вивчаються предмети духовно-морального спрямування (як предмети за вибором та факультативи). Складовою цих предметів є спеціальний курс "Основи християнської етики. 5-6 класи." Курс "Основи християнської етики" є дисципліною християнсько-світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Він не є вченням віри, не включає релігійні обряди, не ставить за мету залучення до певної конфесії. Викладання предмета передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань учнів; здатності до співжиття в полікультурному і поліконфесійному українському суспільстві.

Метою курсу "Основи християнської етики" є формування в учнів християнських моральних чеснот. У процесі досягнення мети, передбачається реалізація таких завдань:

ознайомлення учнів з основами християнської моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;

ознайомлення учнів із християнськими моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов'язку, совісті, честі;

формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських духовних, моральних та культурних цінностей;

створення належних морально-етичних умов для самопізнання, самореалізації.

Основою курсу "Основи християнської етики" є Святе Письмо та інші християнські джерела, які не суперечать Біблії. Для викладання основ християнської етики у 5 класі розроблено відповідний навчально-методичний комплекс. До складу комплексу входять такі компоненти: програма з основ християнської етики для учнів 5-6 класів загальноосвітніх навчальних закладів та посібник для учнів 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів.

Методичним підґрунтям курсу "Основи християнської етики" є системний, діяльнісний та особистісний підходи до побудови змісту. Важливою умовою ефективності викладання курсу "Основи християнської етики" є поєднання інтелектуального розвитку і духовно-морального виховання, що досягається під час реалізації програми курсу.

Викладання курсу "Основи християнської етики" передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу:

цілісний, системний характер, реалізація в цій системі головних принципів організації навчання;

гнучкість методичних форм, яка передбачає використання уроків різних типів, що допоможе уникнути схематизму, одноманітності, сприятиме пожвавленню навчальної діяльності школярів на уроках, створенню творчої атмосфери, глибокому засвоєнню школярами опрацьовуваного матеріалу;

поєднання традиційних та інноваційних технологій; використання відомих і новаторських форм, методів, прийомів навчання.

Курс "Основи християнської етики" побудований відповідно до принципів та вимог сучасної педагогічної науки, поєднаних із принципами християнської педагогіки:

особистісно-орієнтованого підходу, який визнає дитину найвищою цінністю виховання;

добровільності, що передбачає право вибору вивчення курсу "Основи християнської етики" на підставі світоглядних переконань учнів та їхніх батьків;

доступності, що передбачає врахування вікових та психологічних особливостей учнів, орієнтація їх на свідоме використання засвоєних цінностей і моральних принципів;

культуровідповідності, який передбачає сприйняття християнської моральної культури українського народу як невід'ємної частини світової культури; шанобливе ставлення до культури та духовних цінностей представників інших культур, народів, релігій;

системності, що передбачає цілісний, ієрархічний, взаємозалежний і відкритий процес залучення дітей та молоді до цінностей у їх постійному розвитку;

наступності та практичної цілеспрямованості, що передбачає наступність у реалізації змісту і завдань навчального предмета та орієнтацію на практичне втілення засвоєних духовно-моральних засад, як мотивацій життя творчої особистості;

комплексності та інтегрованості, які полягають у взаємодії навчання і виховання, об'єднанні зусиль сім'ї, школи, позашкільних закладів, дитячих об'єднань у виховному процесі;

превентивності, що передбачає профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, вироблення імунітету до негативних впливів соціального середовища.

Принципи взаємопов'язані між собою і складають систему побудови та вивчення курсу "Основи християнської етики".

У процесі викладання курсу вчителю доцільно використовувати такі форми проведення занять: обговорення прикладів зі Святого Письма, позитивних прикладів з літератури, життя сучасників; екскурсії до храмів, музеїв; перегляд кіно- та відеофільмів, репродукцій картин на біблійну тематику; прослуховування духовної музики; використання рольових ігор, дискусій; організація свят і виставок, творчих доробків учнів тощо.

Посібник з християнської етики для учнів 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів укладений відповідно до програми. Кожен урок складається з ключового вірша з Біблії, вступного тексту, біблійної історії, повчального оповідання, словничка нових термінів, цікавої та корисної інформації, інтерактивних завдань.

У старшій школі знання про взаємозв'язки людей і суспільства, про моральний зміст культури та релігії, релігійні моральні цінності, історію та основні засади світових релігій поглиблюються у вивчення профільних предметів: релігієзнавства, філософії, курсу "Людина і суспільство" тощо.

Згідно із Законом України "Про загальну середню освіту" (651-14) викладати предмети морально-етичного спрямування можуть учителі загальноосвітніх навчальних закладів, які пройшли відповідну курсову підготовку на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти і мають моральний авторитет серед учнів, їхніх батьків, колег, орієнтуються в змістових особливостях та методиці викладання предмета, не чинитимуть у будь-якій формі тиску на своїх вихованців на релігійному ґрунті.

Курси духовно-морального спрямування можуть вивчатися лише за письмовою заявою батьків школярів.

Географія

Шкільна географія відіграє вирішальну роль у зміні людського світогляду на глобальному та особистісному рівнях. Географія допомагає дитині усвідомити велике різноманіття й цілісність природи Землі як єдиної географічної оболонки та водночас осмислити єдність і вразливість природних об'єктів, залежність їх від дій людини, особливо суспільства, оснащеного сучасними технічними та технологічними засобами впливу на своє природне оточення. Формуючи загальнонаукову картину світу, шкільна географія вчить комплексно розглядати природу, усвідомлювати особисту причетність і відповідальність до змін природних явищ і географічних об'єктів Землі. Таким чином, географія - це єдина навчальна дисципліна, яка, маючи величезний світоглядний потенціал, формує в молоді комплексне узагальнююче уявлення про Землю як планету людей, виховує патріотизм та любов до свого краю. Батьківщини, вчить орієнтуватися в складних світових соціально-економічних процесах, які постійно змінюються.

Виходячи з Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні (24-2004-п) , такого компоненту, як освітня галузь "Природознавство", географія покликана сформувати в учнів знання з основ природничих наук (знати наукові факти, поняття, ідеї, моделі, закони тощо) і методології наукового пізнання (пізнавати мову науки, емпіричні й теоретичні методи дослідження, мати досвід пошукової діяльності, гіпотетично-дедуктивний шлях пізнання тощо), сприяти усвідомленню ними сучасної природничонаукової (фізичної, хімічної, біологічної) картини світу й наукового стилю мислення, пояснити прикладне значення фізичних, хімічних, біологічних і географічних знань, спонукати до безконфліктного співіснування людини в природі на основі гармонізації відносин з нею.

У цілому географічна освіта в загальноосвітній школі покликана сформувати систему раціонального мислення і поведінки людини в умовах цілісної природничонаукової картини світу.

Сьогодні у сфері шкільної географічної освіти вчитель має передбачити насамперед поліпшення її якості як пріоритетного напряму державної політики в галузі освіти; створення умов для особистісного розвитку та самореалізації кожного громадянина країни. Одним з найважливіших шляхів вирішення цих пріоритетів є забезпечення практичної спрямованості освіти шляхом раціонального поєднання продуктивної і репродуктивної навчальної діяльності учнів. Тут, першочерговим завданням поруч із оновленням змісту освітніх технологій, провідне місце займає практична спрямованість географії, що можлива через впровадження різноманітних практичних робіт.

Практичні роботи сьогодні - один із перспективних методів пізнавальної діяльності у навчанні. Відомо, що рівень професійної компетентності вимірюється та оцінюється здатністю учня набувати нові знання, використовувати їх у навчальній і практичній діяльності.

Звертаючись до загальноосвітньої значущості початкового курсу географії, який вивчається в б класі, акцентуємо увагу вчителя на тому, що знайомлячи школярів з географією як наукою, географічними поняттями, знаннями і вміннями, саме вчитель формує просторове уявлення про географічне середовище. Разом з тим практичні роботи в 6 класі мають сприяти розумінню шестикласниками причинно-наслідкових зв'язків у природі, закріпити знання теоретичного курсу й надати навички практичного аналізу, прогнозування і планування. Практичні роботи дають учням досвід дослідницької роботи, вчать абстрактного логічного мислення, основ проектування різних моделей, ознайомлюють з методами організації та обробки результатів виконання практичних робіт, вміння виділяти й долати неструктуровані проблеми тощо.

Головною особливістю вивчення географії у 2007/2008 навчальному році є перехід семикласників на 12-річний термін навчання та вивчення ними оновленого курсу "Географія материків і океанів". Основну увагу в цьому курсі слід приділити вивченню фізико-географічних умов материків і океанів як цілісних природних систем. Поряд з цим вивчення курсу "Географія материків і океанів" має практичну спрямованість, а його основні поняття базуються на знаннях курсів "Загальна географія" (6 клас) та "Природознавство" (5-6 класи), а саме на знаннях компонентів природного комплексу, взаємозв'язках між ними й закономірностях, що відбуваються в природі.

У 2007/2008 навчальному році передбачається вивчення курсу "Географія материків і океанів" за новими програмами (Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. "Географія", видавництво "Перун" Київ, 2005) та за новими підручниками, рекомендованими МОН України.

Підхід до вивчення географії материків і океанів у 12-річній школі істотно відрізняється від попередніх років. Насамперед зроблено акцент на створення цілісного образу кожного материка і океану як єдиної природної системи, при цьому значно збільшена кількість навчальних годин на "Вступ", розділи "Океани" і "Материки".

Зберігаючи наступність у формуванні основних понять і закономірностей фізичної географії, курс "Географія материків і океанів" починається зі Вступу, в якому рекомендується розглянути не тільки питання загального характеру про об'єкт і предмет курсу, а й закріпити з учнями ті географічні закономірності, з якими вони ознайомилися під час вивчення загальної географії у 6 класі. Пропонується це здійснити шляхом проведення комплексу практичних робіт з використанням карт атласу (часових поясів, фізичної, будови земної кори, кліматичної, географічних поясів і природних зон).

Карта часових поясів є новою для учнів 7 класу. Тому під час виконання першої практичної роботи слід показати особливості змісту цієї карти, причини й наслідки зміни часу на Землі, пояснити, чому зміни часу є важливими для кожної людини. При цьому варто спиратися на життєвий досвід школярів, звернувши їхню увагу на терміни переведення стрілки годинників двічі на рік. Саме під час виконання першої практичної роботи формуються нові для учнів поняття про місцевий та поясний час. Для закріплення їх змісту варто кожному учню запропонувати виконати цікаві за змістом вправи на визначення часу.

Виконуючи інші практичні роботи, варто спрямувати навчальну діяльність учнів не тільки на відтворення основних положень теорії літосферних плит і особливостей розміщення основних форм рельєфу, факторів кліматоутворення та виділення зональних природних комплексів, а й навчити їх "бачити" усі географічні закономірності на тематичних картах. Важливо підвищити самостійність кожного учня у виконанні практичних робіт, а для цього треба запропонувати завдання з картами, адекватні розумово-пізнавальним здібностям і можливостям семикласників. Такий підхід до виконання практичних робіт на початку навчального року налаштує учнів на подальшу самостійну і цікаву роботу з картами під час вивчення океанів і материків, а вміння працювати з різними за змістом картами буде одним з важливих показників якості підготовки учнів у цьому курсі географії. Розвиток у семикласників вміння аналізувати карти та використовувати їх як джерела різноманітної інформації сприятиме формуванню їхньої інформаційної компетенції.

Для того, аби ознайомлення з материками й океанами було справді пізнавальним і цікавим, у Вступі варто показати учням можливості оволодіння різноманітними методами географічного дослідження. Тому слід не обмежуватися їх перерахуванням, а показати учням на конкретних прикладах значення вміння збирати первинну і вторинну географічну інформацію шляхом спостереження, аналізу і порівняння, створення образу конкретної території, опису природи материків і океанів, впорядкування географічної інформації за допомогою таблиць, графіків і діаграм. Необхідно звернути увагу школярів на те, що новим джерелом географічної інформації є комп'ютер. Слід у подальшому під час вивчення кожного материка й океану впродовж року формувати в семикласників вміння користуватися географічними методами вивчення природи материків і океанів, зокрема комп'ютерною інформацією, що дасть змогу отримати знання про їх просторову неоднорідність.

Кожний з материків і океанів розглядається за відомим типовим планом. Однак за новою програмою акцент робиться на формування в школярів регіональних особливостей стану природи Землі як середовища життя людини, а також на розумінні зв'язків між компонентами природи, між природою і людиною. Тому, розглядаючи кожний з материків чи океанів, слід особливо підкреслити, як змінюються природні комплекси під дією господарської діяльності людей, які наслідки впливу людини на природу та які стихійні явища і процеси нині спостерігаються на Землі, які їх наслідки. Вперше під час вивчення материка "Антарктида" слід показати особливості океанічних антарктичних водних мас як п'ятого Південного океану. Варто звернути увагу учнів на те, чому виділений цей океан, які властивості мають водні маси біля Антарктиди, яка роль потужної течії Західних вітрів у їх формуванні. Слід звернути увагу на засвоєння учнями географічної номенклатури, обсяг якої за новою програмою уточнений і упорядкований.

Під час вивчення кожного материка продовжує формуватися поняття про політичну карту світу. Тому необхідно не тільки назвати найбільші держави на політичній карті кожного континенту, а й розкрити особливості їх економічного розвитку та, що дуже важливо, показати зв'язки цих країн з Україною. Цим посилюється українознавча спрямованість курсу 7 класу, тобто вивчення територій та об'єктів здійснюється з урахуванням їх зв'язків з Україною, із сучасними пріоритетами нашої держави, що значно розширює загальнокультурну компетентність учнів.

У структурі нової навчальної програми з курсу, рекомендованих підручниках реалізуються як індуктивний, так і дедуктивний підходи до вивчення материків і океанів. Їх структура дає змогу сформувати образи найбільших природних комплексів Землі - материків і океанів, ознайомитися з їх конкретними природоохоронними проблемами, уникаючи повторів у завершальному розділі, де розглядаються загальні особливості взаємодії людського суспільства і природи. Вивчаючи останній розділ курсу, важливо формувати в школярів духовні і моральні цінності, особистісно значуще сприйняття екологічних проблем. З цією метою до програми включена й практична робота щодо визначення основних видів забруднення навколишнього середовища та встановлення джерел їх надходження. Рекомендується під час вивчення питань останнього розділу пропонувати учням модельні ситуації ціннісного вибору. Наприклад, оцінити нові технології з точки зору їх впливу на навколишнє середовище або "створити" Всесвітню комісію з охорони навколишнього середовища, виділивши ті завдання, які вона буде розв'язувати, та сформувати її підрозділи чи перерахувати ті сторони свого життя, які перебувають в гармонії з природою. Можна запропонувати учням виділити принципи традиційного ставлення й екологічно обґрунтованого до природи.

Вивчаючи курс "Географія материків і океанів", необхідно поступово реалізовувати принцип переходу до самостійного здобування знань учнями і відходу від репродукції тільки змісту підручника. З цією метою доцільно залучати методичний та ілюстративний апарат підручників, комплекс карт шкільного атласу, електронні та інші джерела інформації. Тільки тоді цей курс реалізує свої багатопланові функції: освітню, культурну, світоглядну і практичну.

У процесі вивчення курсу "Географія материків і океанів" учні набувають навчально-пізнавальної, соціальної, комунікативної та інформаційної компетенцій: розширення уявлень про природні закономірності на основі роботи з різними за змістом і масштабом картами, вміння складати описи природи різних територій. Оскільки курс має практичну спрямованість, то учні протягом навчального року виконують практичні роботи (за програмою 12-річної школи), які проводяться з використанням карт атласу, контурних карт та підручника в класі. Саме цим практична частина курсу географії в 7 класі істотно відрізняється від початкового курсу географії (6 клас). Під час вивчення географії материків і океанів учні працюють з картами: фізичною, часових поясів, будови земної кори, кліматичною, ґрунтів, природних зон, політичною, комплексно. Практичні роботи навчать учнів читати різні види карт та працювати з ними. Розвиток у семикласників вміння аналізувати карти та використовувати їх як джерела різноманітної інформації сприятиме формуванню інформаційної компетенції.

Вивчення географії України у 8 та 9 класах спрямоване на формування цілісної науково-географічної картини своєї держави. У 8 класі вивчається курс "Фізична географія України", в якому закріплюються знання про існуючі в природі взаємозв'язки, у 9 - курс "Економічна і соціальна географія України", який є завершальним для основної та пропедевтичним для старшої школи.

Значна частина програмового матеріалу курсу "Географія України" стосується питань її регіонального поділу, тому вчитель не може оминути ці теми. Тут слід наголосити, що першочерговим завданням держави на шляху регіональної інтеграції України має стати пошук раціонального балансу між децентралізацією управління та владою. Компромісних підходів потребує питання економічних повноважень регіонів. У ринкових умовах жодному регіону не вигідні ізольованість, прагнення до економічної відокремленості. На зміну таким підходам має прийти принцип розширення економічної взаємодії на ринках товарів, послуг, праці й капіталу. Головною метою державної регіональної політики є інтеграція регіонів у єдиний український духовний, гуманітарний, політичний та економічний простір при збереженні регіонального різноманіття.

Враховуючи розширення за останні роки визнання України міжнародною спільнотою, актуальними завданнями вивчення соціальної й економічної географії України та світу є визначення старшокласниками пріоритетів співіснування в полірелігійному та в полікультурному світі.

Проблеми релігійного розмаїття, міжетнічних (міжнаціональних) відносин, в основі яких лежать різні соціально-культурні умови (детермінанти), мають розглядатися вчителями географії на ідеологічному, інтелектуальному і культурному рівнях. Це пояснюється значними трансформаційними змінами, що відбуваються в державі в цілому (в її структурі, соціально-економічному розвитку, стані культури, ідеології) та в освіті і вихованні зокрема. Трансформаційні зміни спричиняють різноманітні кризові ситуації, глибинні суперечності, ведуть до поляризації раніш однорідного суспільства, що певною мірою впливає й на процеси освіти і виховання. Розуміння і розв'язання перелічених проблем великою мірою залежить від цих змін в країні і тому не має сьогодні однозначного і остаточного вирішення. Пояснюючи питання релігійного та міжкультурного розмаїття, слід звертати увагу на такі проблеми.

Релігія не обмежена тільки особистою сферою, відокремленою від суспільної арени: моральні і релігійні переконання лежать в основі мотивації і природи соціальних дій.

Релігія повинна вивчатися не ізольовано, а в контексті інших соціальних категорій, таких, як культура, національність, етнос, раса тощо.

Важливо, щоб держава охороняла свободу громадян на віросповідання і свободу совісті.

Прояв релігійного розмаїття в школах включає як очевидні символи і потреби, так і скриті переконання й цінності.

Міжкультурна освіта повинна забезпечувати (гарантувати) розуміння різних поглядів на світ у багатонаціональному суспільстві (державі).

Міжкультурна освіта має розвивати особистісну автономію, критичне сприйняття, відкритість до різноманітності й почуття приналежності до суспільства в цілому, а також виховувати почуття довіри, що об'єднують громадян за межами їхніх моральних і релігійних відмінностей, щоб відігравати повноцінну роль у демократії.

Під час вивчення теми "Економіко-географічне положення України" визначальним залишається те, що після розширення ЄС Україна стала одним з його найближчих сусідів на сході. Тому слід підкреслити, що Європейська комісія запропонувала різні заходи, спрямовані на розвиток зони процвітання й мирного співробітництва - "кільця друзів", серед яких є й Україна. Вона пропонує партнерам можливість взяти участь у різноманітних заходах ЄС через більшу політичну, економічну та культурну співпрацю у сфері безпеки." Пріоритетні завдання європейської політики сусідства увійшли в План дій Україна - ЄС (994_693) . План дій Україна - ЄС поширюється на ключові сфери: політичний діалог та реформа; торгівля та заходи, спрямовані на підготовку партнерів для поступової участі у внутрішньому ринку ЄС; правосуддя та внутрішні справи; енергетика; транспорт, інформаційне суспільство; охорона навколишнього середовища та дослідницько-інноваційна діяльність; соціальна політика та культурно-освітні контакти між людьми.

Звертаючись до завдань минулого навчального року, доцільно повідомити учням й такі факти: відносини ЄС з Україною здебільшого базуються на положеннях Угоди про партнерство і співробітництво (УПС (998_012) ) , яка набула чинності в 1998 р. і передбачає лібералізацію взаємовідносин (основні спільні цілі на основі гармонійних політичних та економічних відносин). Новий більш диверсифікований витік відносин Україна - ЄС розпочався після президентських виборів у 2004 р. Слід також повідомити учням, що ЄС є одним з найбільших донорів України: на підтримку перехідних процесів в Україні за період з 1991 по 2005 р. було виділено близько 2 млрд.євро.

Серйозну увагу вчитель має звернути на вивчення теми "Зовнішньоекономічна діяльність України". Слід підкреслити, що ЄС є найбільшим торговим партнером України поза межами пострадянського простору. Крім того, в цій темі необхідно виділити час для роз'яснення учням основних принципів діяльності СОТ та тенденцій вступу України до цієї організації, наголошуючи на тих позитивних наслідках, які очікують нашу країну після приєднання до СОТ. Серед них: лібералізація участі України не тільки в торгівлі товарами, а й послугами, розширення ринків збуту готової продукції, участь нашої держави в роботі світових органів із сертифікації і якості товарів, захист країни проти антидемпінгових розслідувань, покращання інвестиційного клімату та подальша реструктуризація різних секторів економіки. При цьому, звичайно, Україна повинна виконати ряд законодавчих та організаційних заходів щодо внутрішнього регулювання у сфері торгівлі товарами і послугами.

Вивчаючи теми, пов'язані з розкриттям географічної специфіки Європи, слід на конкретних прикладах роз'яснювати учням позитиви розвитку об'єднаної Європи, а також показувати проблеми і перспективи соціально-економічного становища як окремих країн ЄС, так і регіону в цілому.

Надзвичайно важливу роль відіграє географія у формуванні екологічної культури учнів, оскільки екологія вивчає зв'язки між організмами і навколишнім середовищем. Головну інтегративну функцію тут відіграє взаємозв'язок екологічних знань з діяльністю людини, що визначається двома основними поняттями - "антропогенний фактор" та "захист навколишнього середовища".

Шкільна географія включає знання про основи природокористування, екологічні проблеми, екологію людини, рекреаційну географію, географічний прогноз, природоохоронне законодавство, роль географії в організації раціонального використання й перетворення природи тощо.

Головною специфікою шкільної географії в екологічній освіті є багатоаспектне розкриття цілісності природного середовища, що проявляється в законах розвитку та всебічного зв'язку явищ. Предмет розкриває цілісність природного середовища, що проявляється в законах розвитку та всебічного зв'язку явищ через систему знань про властивості та взаємодію геосфер Землі, про географічну оболонку, біосферу, кругообіг речовин та ін.

Ці знання дають можливість пересвідчитись у єдності процесів формування природи Землі, зв'язку з нею людини на глобальному, регіональному та локальному рівнях. Тому вчителю особливо важливо звертати увагу на обґрунтування узгодженості господарської діяльності людини, її поведінки із законами природи.

Вивчення географії розкриває принципи раціонального використання природних умов і ресурсів, території в цілому, екологічно обґрунтовані шляхи і заходи з її охорони. Навчальний матеріал про прогнозування, раціональне використання, відновлення і виробництво природних ресурсів включає вирішення питання про економічний ефект екологічних вимог. Одним з найважливіших напрямів природокористування є розробка перспектив розвитку господарства.

Взаємозалежність навколишнього середовища і здоров'я людини переконливо розкриваються у вивченні питань туризму та краєзнавства.

Цікавим є досвід упровадження екологічної освіти під час викладання курсу географії в Закарпатській області, який було представлено на Всеукраїнському семінарі "Концептуальні підходи до удосконалення шкільної екологічної освіти в процесі викладання шкільного курсу географії: проблеми, пошуки, знахідки", проведеного на базі Закарпатського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Одним із напрямів роботи інституту є підвищення підготовки вчителів природничо-математичних дисциплін шляхом упровадження психолого-педагогічних основ екологічної освіти у процес їх навчання. Завідувачці кабінету географії Закарпатського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Галині Богданівні Глюдзик вдалося у своїй роботі органічно поєднати географічну освіту з екологічною освітою та вихованням. Г.Б.Глюдзик, використовуючи в роботі сучасні технології навчання, пріоритетним напрямом обрала екологічну освіту, яку розглядає сьогодні як один з найпотужніших важелів повороту людства в його ставленні до життєвого середовища від руйнівного, споживацького до конструктивного, дбайливого, бережно-відновлювального.

На сьогодні можна стверджувати, що вивчення географії в загальноосвітніх навчальних закладах непогано забезпечене методично: розроблені навчальні програми для профільного навчання, з кожного курсу діють кілька підручників та методичних посібників, атласів, контурних карт, програмових електронних навчальних засобів, збірників різнорівневих завдань. На високому рівні проходять Всеукраїнські учнівські олімпіади, захисти наукових робіт у Малій академії наук, засновано Всеукраїнський турнір. Водночас, робота з організації навчального процесу з географії потребує подальшого вдосконалення в контексті використання нових освітніх технологій.

Проведене у травні 2005 р. Центром тестування спільно з Міністерством освіти і науки України дослідження якості освіти учнів 8 класу з предметів природничо-математичного циклу, куди увійшли географія (яка називається у зошитах наукою про Землю) та екологія (наука про навколишнє середовище) на основі виконання завдань за міжнародною методикою дослідження програми TIMSS, показало, що найскладнішими для учнів є завдання на відтворення й застосування знань, особливо це стосується тем "Геологічна будова" та "Клімат", а також; знань про проблеми забруднення навколишнього середовища, класифікацію природних ресурсів та особливості їх використання. Тому вчитель має звернути особливу увагу на ці питання під час вивчення їх у всіх фізико-географічних курсах 6-8 класів.

Школярі мають труднощі під час роботи з картосхемами, із схематичними малюнками, на яких показано певні об'єкти господарської діяльності людини, і, в цілому, при виконанні відкритих завдань, коли необхідно встановити аналогії, пояснити причинно-наслідкові зв'язки, висловити власні судження чи сформулювати висновки і узагальнення, спираючись як на сформовані знання і вміння, так і на життєвий досвід. Крім того, проведене дослідження показало, що більшість учнів не вміють працювати в рамках хронометрованого часу, розподіляти свої сили, бути уважними й проявляти наполегливість під час роботи, виконувати роботу охайно.

Тому важливим завданням вивчення географії у 2007/2008 навчальному році є цілеспрямоване формування в школярів як пізнавальної сфери, так званих інтелектуальних здібностей (аналізу, синтезу, узагальнення, проведення аналогії, висловлення суджень тощо), так й емоційної (здатність сприймати, реагувати, виділяти головне, бути готовим відстоювати свою точку зору тощо) та психомоторної (вміння спостерігати і наслідувати, діяти за інструкцією тощо).

З огляду на вищезазначене під час вивчення географії варто посилити практичну спрямованість її викладання; ширше використовувати у навчанні особистісно орієнтовані методики, спрямовані на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності; удосконалювати систему контролю навчальних досягнень школярів шляхом використання завдань, які перевіряють різні види діяльності.

Останнім часом наріжним каменем і національним пріоритетом освітньої політики стає проблема якості освіти. Україна проголосила поліпшення якості освіти та рівний доступ до неї одним із головних завдань державної політики в галузі освіти. Такий соціальний вибір зумовлений тим, що в сучасному високотехнологічному суспільстві якість освіти є необхідною умовою у забезпеченні високого рівня життєвої та професійної компетентності людини, яка б задовольняла потреби особистості, суспільства і держави в цілому.

Пошуки шляхів забезпечення якості освіти неможливо здійснювати без проведення контрольних вимірів знань. А для забезпечення рівного доступу до якісної освіти необхідно, щоб вимоги цих вимірів були однаковими для всіх навчальних закладів країни.

У розв'язанні цієї проблеми в нас накопичений чималий досвід. Запровадження державної підсумкової атестації за єдиними білетами в усній формі чи за єдиними збірками завдань для письмової форми, розроблення та упровадження єдиних критеріїв оцінювання.

Новим етапом запровадження єдиних вимірів знань учнів із природничих дисциплін стає зовнішнє незалежне оцінювання, яке буде запроваджуватись з географії у 2008 році.

Окрім того, зовнішнє оцінювання запроваджується з метою забезпечення рівних прав громадян країни до вищої освіти.

Тому вже сьогодні вчителі можуть звертати більшу увагу на підготовку випускників до такого оцінювання та активізувати роботу із використанням тестових технологій, переваги використання яких полягають у:

1) високій інформативності;

2) чіткій стандартизації процедури оцінювання, що створює однакові умови для всіх учасників і зменшує вплив на результат сторонніх факторів;

3) простоті й доступності у використанні;

4) однозначності системи обробки та інтерпретації одержаних кількісних показників;

5) репрезентативності завдань.

Окрім того, тестові завдання виконують не лише функцію контролю якості знань, а й навчальні функції.

Враховуючи усі зазначені вище переваги тестових форм контролю, цей сучасний інструмент педагогічного оцінювання має стати дієвим засобом роботи кожного вчителя природничих дисциплін.

Зовнішнє тестування, яке проводиться на підставі однакових вимог і за однаковою процедурою, дає змогу одержати об'єктивну оцінку навчальних досягнень учнів. Саме тому виникає необхідність привчити і сформувати в учнів навички роботи з тестами.

Істотну допомогу вчителям у роботі нададуть опубліковані матеріали в журналі "Географія та основи економіки в школі".

Економіка

З переходом України до ринкової економіки гостро постало питання формування сучасної економічної культури населення взагалі та переорієнтації й поглиблення економічної освіти зокрема. Актуальним є виховання людини, здатної сприймати ринкові перетворення, легко адаптуватися до змін у житті, вільно оперувати основними економічними поняттями.

Загальноосвітня школа покликана формувати в молодих людей компетенції, які забезпечують глибоке розуміння явищ, процесів, відносин в економічній системі, а також засобів і способів розв'язання економічних проблем. Ідеться насамперед про економічну освіту, що якнайтісніше пов'язана зі створенням високоефективної економіки і є важливою умовою розвитку держави та кожної людини.

Економічна освіта в системі загальноосвітньої школи має сприяти вихованню громадянина, здатного здійснювати самостійний вибір і приймати економічно обґрунтовані рішення в різноманітних життєвих ситуаціях. Економічна освіта має відповідати основному напряму розвитку загальної середньої освіти, стрижнем якої є розвивальна культуротворча домінанта виховання самодостатньої особистості, здатної до самоосвіти і саморозвитку, використання набутих знань і вмінь для творчого розв'язання проблем, критичного мислення, опрацювання різноманітної інформації, прагнення змінити на краще своє життя і життя своєї держави.

Вивчення курсу "Економіка" нині спрямоване на розв'язання таких першочергових завдань:

усвідомлення необхідності пізнання законів функціонування економіки;

створення адекватних уявлень про зміст економічних явищ та їх взаємозв'язок, уміння висловлювати аргументовані міркування з економічних питань, набуття досвіду в аналізі конкретних економічних ситуацій;

формування базового рівня економічної грамотності, необхідного для орієнтації та соціальної адаптації учнів до змін, що відбуваються в українському суспільстві;

вироблення вміння практичного і творчого застосування набутих економічних знань, які є основою прийняття багатьох повсякденних рішень у сфері використання доходів, організації бізнесу тощо;

стимулювання бажання стати активним суб'єктом економічних відносин, аж до започаткування власної справи;

формування почуття господарської відповідальності за власне, колективне й суспільне майно;

виховання відповідального громадянина суспільства, який поважає закони держави, своєчасно сплачує податки, бере активну участь у громадському житті;

надання можливостей кожній людині в майбутньому обґрунтовано і зважено здійснювати виховний процес у власній родині.

У зв'язку з новими вимогами часу постає необхідність значно оновити та збагатити сферу економічної освіти в системі шкільної освіти, оскільки сьогодні школярі, молодь недостатньо володіють необхідними компетентностями в галузі грамотної економічної поведінки, які необхідні їм у повсякденному житті, недостатньо орієнтуються на ринку товарів та послуг, не усвідомлюють, як вони можуть впливати на економічну політику та на якість власного життя.

Саме тому вважаємо за доцільне надати певні рекомендації щодо оновлення освітньої політики у сфері вивчення економіки.

1. Спрямованість змісту освіти на засвоєння системи знань, що традиційно склалась донедавна, не відповідає вимогам часу. Сучасний світ потребує від громадян уміння ефективно взаємодіяти, відповідати викликам, бути соціальне адаптивним та гнучким у прийнятті рішень, володіти необхідними життєвими компетентностями, застосовувати їх у повсякденному житті, бути готовими до нових ролей у суспільстві. Саме тому під час вивчення економіки бажано спиратись на загальноєвропейські та світові підходи до формування змісту освіти, а саме на компетентісну спрямованість усіх елементів економічної освіти. Важливо також створити дієвий моніторинговий механізм, який дав би можливість відслідковувати стан та прогрес у набутті учнями необхідних компетентностей та відповідав би кращим світовим зразкам.

2. Важливим фактором здійснення економічної освіти є впровадження її елементів в інші предмети, адже саме економічна освіта може бути одним з ефективних механізмів формування свідомого громадянина сучасного суспільства. Сьогодні ми її можемо розглядати як змістовий елемент, що підсилює громадянську компоненту, яка несе в собі потужну виховну функцію.

3. Нині Україна - держава з ринковою економікою, що потребує від системи освіти відповідних механізмів навчання та виховання обізнаної, економічно грамотної, мобільної та здатної до активної діяльності в сучасному соціально-економічному просторі молоді. Нові виклики суспільства, перед якими постає сьогодні наша країна та система освіти, зокрема, пов'язані з такими необхідними для молодого покоління аспектами, як: вміння орієнтуватись у повсякденному соціальному та економічному житті, майбутня професія та її вибір, планування власного бюджету та витрат, орієнтування на ринку товарів та послуг, розуміння, що таке ринок праці. Все це потребує від учителів економіки не просто оновлення змісту освіти, а розроблення таких педагогічних механізмів, які допомагали б молоді здобувати необхідні компетентності в процесі вивчення економіки.

Структура шкільного предмета економіка склалася на основі багаторічного досвіду викладання курсу в навчальних закладах різного типу в різних регіонах України.

Оскільки дитина дошкільного та шкільного віку ще не готова до свідомого сприйняття і засвоєння економічних понять і законів, а практичні контакти дітей з грішми (купівля цукерок, морозива тощо) - це ще не економіка, а лише підготовка до наступного сприйняття та розуміння економіки як галузі знань і сфери діяльності та взаємодії, то розпочинати вивчення економіки в школі доцільно не раніше як у 8-9 класі. Найбільше навантаження припадає на 10-12 класи, тобто старшу школу.

Отже, у початковій школі економічні знання мають інтегруватися в зміст інших предметів, оскільки молодший шкільний вік - це період набуття базових життєвих знань, навичок і формування процесів розуміння, усвідомлення власного життєвого досвіду та оточення. Будь-яке ознайомлення з економічними явищами на цьому етапі навчання слід проводити у формі гри або за допомогою алегоричної розповіді, казок.

В основній школі (5-9 класи) економічні знання інтегруються в зміст географії, історії, математики, правознавства. Якщо школа має економічну профілізацію, то у п'ятих-шостих класах може викладатися курс за вибором або факультатив "Економіка родини", у сьомих - курс "Світ грошей", а у восьмих - дев'ятих - "Моя економіка".

У старшій школі економіка як базова дисципліна вивчається на рівні стандарту в класах усіх профілів навчання, крім суспільно-гуманітарного. В універсальному профілі навчання - передбачається вивчення економіки на більш широкому, порівняно із рівнем стандарту, рівні. Академічний рівень вивчення економіки може реалізуватися за рахунок варіативної складової типового навчального плану.

Рівень профільної підготовки забезпечує поглиблене вивчення економіки, орієнтоване на майбутню професію. Реалізується в суспільно-гуманітарному та технологічному напрямі.

Профільне вивчення економіки забезпечується поглибленим вивченням близьких до неї предметів: географії та курсу "Людина і суспільство" у суспільно-гуманітарному напрямі; фінансової математики - в математичному тощо.

У класах суспільно-гуманітарного напряму при виборі економічного профілю навчання в 10 класі вивчається курс "Мікроекономіка", в 11 - "Макроекономіка".

У класах суспільно-гуманітарного напряму (правовий, історичний та філософський профілі) економіка вивчається протягом двох років: в 11 класі в курсі "Основи економіки" вивчається ринкова система; рівновага на ринку; попит і пропозиція; виробництво економічних благ; економічні ресурси; організація праці, роль обміну в перерозподілі благ; обмін і формування ринку; роль грошей; ціна товару; природні ресурси, їх ринки; власність, права власності; елементи підприємництва; економічна роль конкуренції; види ринку; види доходів. У 12 класі вивчається аналітична економіка, де розглядаються загальні поняття мікро і макроекономіки: система національних рахунків; теорія економічного зростання; теорія ділових циклів; гроші і капітал; грошовий обіг; банки, їх функції; цінні папери, їх види; роль держави в умовах ринкової економіки; світова економіка та економічні системи.

Рівень профільної підготовки передбачає вивчення двох-трьох споріднених предметів (наприклад, курси географії та економіки), а решта предметів вивчається за програмою загальноосвітнього рівня. Для поглиблення і розширення змісту профільних предметів або забезпечення профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання пропонуються курси за вибором, які створюються за рахунок варіативного (шкільного та регіонального) компонента змісту освіти. У старшій школі, як профільній, зміст предмета "Економіка" представлений окремими спеціальними курсами, які враховують інтереси, здібності та життєві плани учнів з одного боку, і відповідають профілю школи з іншого. До варіативної частини профільної школи внесені такі економічні курси, які найбільш істотно пов'язані з профілем класів і шкіл та сприятимуть розширенню знань старшокласників. Пропонуємо такі курси за вибором: "Основи інтелектуальної власності", "Основи споживчих знань", "Власна справа", "Правовий захист бізнесу", "Основи підприємництва", "Основи маркетингу", "Основи менеджменту", "Географія світового господарства з основами економіки", "Маркетингова географія" тощо.

В умовах переходу загальноосвітніх навчальних закладів на 12-річний термін навчання опанування змісту економіки в старшій школі передбачається на трьох рівнях:

1. Рівень стандарту - обов'язковий мінімум змісту навчального предмета, який найбільш повно реалізується у філологічному, художньо-естетичному, фізико-математичному та спортивному напрямах. Зміст предмета "Економіка" як базового вивчатиметься в 10 класах усіх напрямів, оскільки він входить до інваріантної складової змісту середньої освіти. Тут вивчатимуться загальні теми цього розділу, що розкривають фундаментальні положення економічної науки: про сутність господарської діяльності людей, про необмеженість людських потреб та можливості їх задоволення, про закони попиту і пропозиції та їх вплив на добробут як окремої людини, так і цілих країн. Вивчення цих тем дасть можливість відповісти на питання: що вивчає економічна наука; що таке економіка як сфера людської діяльності; хто може бути суб'єктом економічних відносин; як діють основні економічні закони і як їх можна раціонально використовувати; що таке економічні системи і які їх основні компоненти; яку власність має кожен з нас і чому відносини власності є однією з найважливіших рушійних сил економічного розвитку.

2. Академічний рівень забезпечує більш глибоке опанування навчальним матеріалом і може реалізуватись в універсальному, суспільно-гуманітарному, технологічному та математичному напрямах.

3. Рівень профільної підготовки забезпечує поглиблене вивчення економіки, орієнтоване на майбутню професію. Реалізується в суспільно-гуманітарному напрямі.

Запровадження економічного профілю в старшій школі покликане сформувати систему раціонального мислення і поведінки сучасної людини в умовах ринкових відносин, розвивати підприємницькі здібності, виховувати майбутніх громадян, які стануть носіями національної та людської гідності, патріотизму, порядності, ділової культури, активними творцями матеріальних і духовних цінностей.

Мета профільного вивчення економіки - підготувати відповідальних громадян, які прийматимуть ефективні рішення з економічних питань, вдумливих читачів газет і журналів, сприйнятливих глядачів телебачення, увалених слухачів радіо і критичних аналітиків політичного процесу. Ефективні економічні рішення будуть прийматися тоді, коли, крім знання основних понять і характеру їхнього взаємозв'язку, учні усвідомлюватимуть широкі соціальні цілі, що найчастіше використовуються для оцінки результатів розвитку економіки та політики уряду, і володітимуть точним обґрунтованим методом прийняття економічних рішень.

Профільна економічна освіта в школі є необхідною умовою формування соціальних компетентностей в учнів, озброєння їх навичками адаптації до соціальних ролей в економічному середовищі, що змінюється, виховання нового синтезу ціннісних установок у підростаючого покоління. Вона має сприяти формуванню компетенцій, достатніх для орієнтації своєї поведінки і захисту своїх інтересів при зіткненні з різноманітними видами економічної діяльності та економічних інститутів (розуміння своєї ролі як споживача, платника податків, власника банківських рахунків тощо). З її допомогою закріплюється система знань і навичок, які забезпечують соціалізацію школярів, володіння основами соціальних компетентностей в економічному середовищі, здатності до адаптації своєї поведінки стосовно окремих ситуацій і проблем, до самостійного захисту своїх інтересів.

Профільна економічна освіта має підготувати школяра до розуміння того, як функціонують різні економічні механізми, що будуть оточувати його все життя, супроводжуючи кожен крок, змушуючи його постійно взаємодіяти із цими механізмами. Все це забезпечує майбутнього громадянина необхідною стартовою компетентністю в досить широкому спектрі явищ, тобто профільна економічна освіта має стати джерелом формування поведінки людини, розуміння та визнання нею певних "правил гри", прийняття "на віру" тієї чи іншої системи ціннісних установок та орієнтацій.

Починаючи із 2000/2001 навчального року спостерігається тенденція до збільшення кількості навчальних закладів, в яких здійснюється профільне вивчення економіки (із 356 у 2000/2001 навчальному році до 591 у 2005/2006 навчальному році, що на 40% більше та до 612 навчальних закладів у 2006/2007 навчальному році).

Особливо активно впроваджується профільне вивчення економіки у Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській та Харківській областях, де існує ряд навчальних закладів із безперервною економічною освітою.

Профільне вивчення економіки має забезпечити (у доповнення до рівня стандарту):

отримання систематизованих знань з економіки, які сприятимуть формуванню економічного мислення;

вільне володіння та оперування економічними поняттями в різноманітному контексті;

практичне використання методів економічного аналізу і прийняття рішень, вміння аналізувати процеси формування ринкової ціни, прогнозувати розвиток ринку товарів;

осмислення суті ринкового механізму, його переваг і недоліків, призначення і механізм державного регулювання економікою;

засвоєння організаційно-правових основ діяльності фірм, базових принципів бухгалтерського обліку та оцінки результатів господарської діяльності;

вміння аргументовано та доказово аналізувати економічну політику держави, оцінювати рівень економічного розвитку країни та його перспективи;

вміння співставляти різноманітні програми економічного розвитку країни та її перспективи, робити свідомий вибір між ними;

вміння прогнозувати наслідки застосування заходів монетарної та фіскальної політики;

вміння проводити самостійні дослідження та проектні роботи із використанням економічних розрахунків;

вміння працювати із фінансовими документами (податкова декларація, цінні папери, кредитна картка, банковий рахунок тощо).

Уже сьогодні підготовка до вивчення предмета має полягати в доборі навчальних планів і навчальних програм з обов'язкових економічних дисциплін та курсів за вибором; у створенні навчально-методичних комплексів з кожного економічного курсу, які включають: підручники нового покоління, хрестоматії, робочі зошити, словники та довідкову літературу, електронні наочні посібники та комплект тематичних таблиць; у підготовці й перепідготовці вчителів економіки нової формації, які вільно володіють сучасними освітніми, інформаційними технологіями і здатні працювати в умовах нового соціального замовлення; створенні в Україні мережі спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням економіки протягом 12 років.

Очевидно, що успіх профільного навчання в старшій школі залежить від готовності і якісних змін в професійній діяльності вчителя. До них можна віднести: знання змісту предмета на поглибленому рівні; знання методологічних основ особистісно орієнтованого, індивідуального та компетентного підходу до навчання; оволодіння методикою організації допрофільного навчання та навчання курсам за вибором; уміння використовувати методи й технології навчання, які стимулюють самостійну роботу учнів, сприяють їх самоорганізації, становленню ціннісних орієнтирів тощо. Це завдання може бути реалізоване спільними зусиллями районних методичних кабінетів та інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Проблеми, пов'язані з організацією і ризиками у впровадженні профільного навчання, повинні стати предметом широкого обговорення із вчителями економіки на серпневих нарадах.

Нині важливою складовою шкільної економічної освіти має стати споживча освіта. У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи "Про освіту споживача у школах" (994_740) зазначено: "беручи до уваги, що головною метою сучасної школи є забезпечення середньою освітою населення в цілому, готуючи тим самим особу відігравати активну й вирішальну роль у суспільстві, а також навчаючи її розв'язувати актуальні проблеми повсякденного життя, не в останню чергу, як відповідального споживача.

Європейські країни за підтримки Європейського Союзу розпочали нову програму із захисту прав споживачів, що розрахована на 2007-2013 рр.

Головними її цілями є захист громадян від усіляких ризиків, пов'язаних зі споживанням. В Україні також прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють відносини у цій сфері. Серед них Указ Президента України від 12 січня 2002 р. "Про заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів" (16/2002) , Програма захисту прав споживачів на 2003-2005 роки (1148/2002) , затверджена у грудні 2002 р. Указом Президента України, Указ Президента України N 1105/2005 (1105/2005) "Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики", 2005 р., 01.12.2005 р. на засіданні Верховної Ради України був прийнятий Закон України "Про внесення змін у Закон України "Про захист прав споживачів" (3161-15) (по суті, Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) у новій редакції). 01.12.2005 р. Президент України Віктор Ющенко підписав Закон України "Про внесення змін у Закон України "Про захист прав споживачів", 13.01.2006 р. Закон у новій редакції вступив у дію.

Саме в контексті дії даного законодавства слід розглядати й ті кроки, що сьогодні робить українська освіта у поширенні серед учнівської молоді споживчих знань.

Споживча освіта має стати складовою формування громадянина демократичного суспільства.

Формування основ економічного мислення, що включає і споживчі знання, допоможе учням не тільки навчатись ефективно орієнтуватись в економічному просторі, а й приймати певні рішення, що стосуються планування свого подальшого життя та кар'єри, освіти, праці, вибору професії. Це також важливо і для того, щоб бути компетентним у реалізації власних прав, набутті знань та навичок для аналізу економічних подій у державі, розуміння реалій навколишнього світу, орієнтування у широкому колі послуг і товарів тощо. Без формування в населення ринкового мислення, адаптованого до реального життя, неможливо рухати економічні реформи. Крім того, споживча освіта є ефективним ринковим способом боротьби з бідністю. Уміння користуватися споживчими правами дає змогу раціональніше витрачати сімейний бюджет, заощаджувати побутові ресурси.

Істотну допомогу учителям у роботі нададуть опубліковані матеріали в журналі "Географія та основи економіки в школі".

Біологія

Біологічні знання є важливим елементом культури освіченої людини. Більшість проблем, що розв'язуватиме суспільство у XXI ст., тісно пов'язані з біологією: перенаселення Землі в цілому й скорочення чисельності населення в деяких країнах (зокрема, в Україні); розповсюдження нових інфекційних захворювань (СНІД, пріонні інфекції тощо); збільшення генетичного навантаження в популяціях людини (особливо в країнах, які постраждали від радіаційного забруднення); можливості використання генетично модифікованих продуктів і застосування біотехнологій щодо людини; забруднення навколишнього середовища та вичерпання природних ресурсів і охорона природи; зменшення біорізноманіття; врахування в суспільному житті біологічних основ поведінки людини тощо. Разом з тим завдяки розвитку біотехнологій людство може ефективніше та економніше використовувати невідновлювані природні ресурси. Досягнення сучасної медицини, фармакології та аграрної науки також втілюються в життя, насамперед як результат бурхливого розвитку біології. Вона є теоретичною основою для прикладних галузей фізики та хімії.

Саме це окреслює функції шкільного предмета "Біологія", вивчення якого розпочинається в 7 класі з розділу "Рослини". Крім того, вивчаються розділи "Різноманітність рослин", "Гриби", "Бактерії", "Організми і середовище".

На вивчення розділів відводиться 70 год. (2 год. на тиждень).

Вважаємо за необхідне підкреслити, що вивчення біології у загальноосвітній школі розпочинається за новими навчальними програмами, зміст яких розроблений відповідно до положень Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа). Згідно з Концепцією пріоритетними є положення про створення умов для розвитку особистості школяра, індивідуалізації та диференціації навчання; формування життєво важливих компетентностей учнів; посилення практично-трудової і творчої складових у змісті біологічної освіти; гуманізації та гуманітаризації змісту навчання; генералізації та інтеграції знань на основі фундаментальних ідей, законів і теорій; приведення обсягу і складності навчального змісту у відповідність з віковими можливостями школярів, перспектив їх розвитку; забезпечення наступності навчального змісту і вимог щодо їх засвоєння.

З огляду на це в змісті шкільного предмета "Біологія" та його розділах, по-перше, виділено фундаментальні положення біологічної науки, провідні біологічні ідеї, навколо яких генералізуються і систематизуються знання, що визначають навчальний зміст курсу, глибину його розкриття та структуру; по-друге, в конструюванні змісту біологічної освіти використано функціональний і системно-структурний підходи / Функціональний підхід (вивчення функції, а затим - будови) сприяє формуванню поняття про організм як цілісну систему, створює проблемну ситуацію (як живе рослина?) та потребу в її розв'язуванні (вивчення будови організму, встановлення причинно-наслідкових зв'язків). При цьому враховано результати дослідження про особливості мотивів учіння школярів підліткового віку. Інтерес до конкретних: фактів, що розширюють кругозір школяра у цьому віці, поступається місцем інтересу до пізнання закономірностей, що керують процесами та явищами природи.

Варто зазначити, що рівень і глибина засвоєння морфологічних та анатомічних понять мають відповідати віковим можливостям учнів, не переобтяжувати надмірною інформацією і тим самим не знижувати інтерес до пізнання природи.

Системно-структурний підхід передбачає вивчення живої природи як системи на різних рівнях її організації. У 7 класі більша питома вага припадає на вивчення живого на рівні організму (рослинного, гриба, лишайника, бактерії). По-третє, вивчення змісту курсу передбачає встановлення логічних зв'язків зі знаннями, що їх здобули учні на рівні ознайомлення з курсом "Природознавство" в 5-6 класах.

Як було зазначено, структуру та логіку змісту шкільного курсу біології у 7 класі визначають провідні біологічні ідеї. Головні з них: цілісність рослинного організму, взаємозв'язок між його будовою та функціями, взаємозв'язок організму із середовищем життя. Важливими ідеями також є: вплив діяльності людини на природу; зв'язок теорії та практики.

З курсу "Природознавство" учні знають, що жива природа - це система, елементами якої є рослини, тварини, гриби та лишайники. Розвиток поняття про живу природу як систему, про функціонування та зв'язки між компонентами передбачає вивчення її окремих складових, зокрема рослин як системоутворюючого компонента екосистеми.

Першою темою розділу "Рослини" є "Будова та життєдіяльність рослин". Вона складається з двох рівнозначних підтем: "Життєдіяльність рослин" та "Будова рослин". На вивчення теми програмою передбачено 12 год. (по 6 год. на кожну підтему). Для оптимального засвоєння учнями змісту навчальної теми вчитель може використати додатково резервні години (4 год.).

На першому уроці з цієї теми доцільно актуалізувати знання учнів, що вони їх здобули на уроках природознавства про загальний план будови рослинного організму, доповнити та поглибити їх. На наступних уроках (5 уроків) учні вивчають: живлення рослин, фотосинтез, дихання рослин, випаровування води рослинами, рухи рослин, умови, що необхідні для забезпечення життєдіяльності рослин.

Звертаємо увагу вчителя на потребу організації навчального процесу у такий спосіб, щоб учні самі для себе відкривали процеси, що відбуваються в рослинному організмі, та відчули потребу дізнатись, які особливості будови рослинного організму забезпечують його функціонування та пристосування до умов середовища. Оптимальному засвоєнню учнями навчального матеріалу підтеми "Життєдіяльність рослин" сприятимуть демонстрації дослідів, що підтверджують фотосинтез, вплив мінеральних речовин на рослини, дихання і випаровування, транспорт речовин по рослині. Тривалі досліди вчитель має закладати в кабінеті біології у присутності учнів та організовувати спостереження учнів за ними.

Разом з тим важливо спиратися на поняття про життєдіяльність рослин, що формувалися на рівні ознайомлення в курсі природознавства, та забезпечувати наступність їх розвитку.

Після завершення вивчення підтеми учні повинні знати основні процеси життєдіяльності рослин: ріст, живлення, дихання, транспорт речовин; умови, необхідні для забезпечення життєдіяльності рослин; речовини, які поглинає та виділяє рослина в процесі дихання, фотосинтезу, мінерального живлення. На цьому етапі важливо, щоб учні навчилися: характеризувати роль мінерального живлення в житті рослин; надходження і виведення з організму речовин; процеси транспорту речовин і випаровування; ґрунт як джерело поживних речовин; пристосувальне значення рухів рослин; застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності, зокрема обґрунтовувати прийоми вирощування рослин, потребу в заходах щодо їх охорони. Вивчення процесів життєдіяльності рослинного організму дає змогу школярам зробити висновок про значення рослин у забезпеченні життя на Землі.

Опанування навчального змісту підтеми "Будова рослин" передбачає спостереження учнів за рослинами у природі, куточку живої природи, роботу з гербарними зразками, під час якої вони вчаться розпізнавати органи у рослин різних груп, визначати їхні функції та вивчати будову у зв'язку з функціями. Зазначимо, що вивчення будови рослинного організму лише на прикладі покритонасінної дводольної рослини не є оптимальним, оскільки такий підхід утруднює сприйняття учнями біорізноманіття. Зразками для вивчення будови рослинного організму мають бути представники різних груп рослин.

Ефективному засвоєнню учнями змісту навчальної підтеми сприятимуть лабораторні роботи, на яких учні під керівництвом учителя матимуть можливість вивчати будову та різноманітність рослинних клітин, тканин, органів та дійти висновку про взаємозв'язок будови та функцій, взаємозв'язок клітин, тканин, органів у рослинному організмі, а також цілісність рослинного організму.

Взаємозв'язок органів та процесів життєдіяльності рослинного організму забезпечують функціонування його як цілісної системи. У зв'язку з цим логічним продовженням навчального змісту першої теми є вивчення основних функцій рослинного організму: розмноження, розвиток та здатність пристосовуватися до різних умов існування. Ці поняття розкриваються в темі "Розмноження й розвиток рослин", на вивчення якої програмою передбачено 10 год. Опанування знань про види розмноження рослин (нестатеве і статеве) потребує актуалізації знань про вегетативні органи рослин, що їх учні здобули в попередній темі, та передбачає вивчення репродуктивного органу - квітки, різноманітності квіток, їх пристосування до різних способів запилення. Знання учнів про способи розмноження рослин розширюються та поглиблюються знаннями про статеве розмноження рослин.

Розкриваючи зміст теми, учителю важливо спрямувати зусилля на формування поняття розвиток рослинного організму; акцентувати увагу школярів на ролі квітки в утворенні насіння та плоду, розселенні та поширенні рослин; на біологічній ролі суцвіть у запиленні та заплідненні, на ролі тварин у запиленні та поширенні плодів і насіння. Вивчення процесів запилення, запліднення, утворення плодів й насіння сприяє формуванню поняття про індивідуальний розвиток рослин. На матеріалі будови та життєдіяльності насіння, умов його проростання необхідно розкрити взаємозв'язок організму із середовищем існування.

Зміст навчальної теми дає змогу розвивати в учнів уміння порівнювати: статеве і нестатеве розмноження, будову квіток, види суцвіть, будову плодів й насіння різних рослин. Зміст теми передбачає формування практичних умінь, умінь застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності, що має важливе значення для мотивації учіння школярів. Для розвитку пізнавального інтересу та розуміння умов, що необхідні для проростання насіння, учителю потрібно організувати діяльність учнів із закладання дослідів та проведення спостереження за ними у куточку живої природи та вдома.

Практична робота "Вегетативне розмноження рослин" може бути виконана учнем вдома або під час літньої практики.

У другому розділі програми "Різноманітність рослин" передбачено вивчення груп рослин у порядку ускладнення їхньої будови, починаючи з водоростей і закінчуючи покритонасінними.

Кожен таксон вивчається як компонент екосистеми і як систематична категорія. Вивчення середовища життя, пристосувальних рис будови й процесів життєдіяльності кожної таксономічної групи рослин розкриває місце та роль рослин у природі, сприяє формуванню в учнів екологічних понять. Такий підхід уможливлює розвантаження навчального матеріалу від анатомо-морфологічних деталей і формування у школярів уявлення про рослинний світ як важливий компонент екосистеми.

Звертаємо увагу вчителів на збільшення, порівняно з програмою 11-річної школи, кількості навчальних годин на вивчення теми "Покритонасінні" до семи. Зміст теми сприяє формуванню поняття про різноманітність рослинного світу, ознайомлює учнів з важливими сільськогосподарськими, лікарськими, декоративними рослинами.

На лабораторних заняттях учні навчатимуться визначення найпоширеніших рослин рідного краю.

Вивчення таксона розпочинається із загальної характеристики і закінчується вивченням окремих його представників. Як засвідчує досвід роботи вчителів, дедуктивний підхід до вивчення теми має суттєві переваги над індуктивним підходом виконання завдань розумового розвитку учнів та формування загальнонавчальних (інтелектуальних) умінь. Знання загального плану будови таксона дає змогу учням самостійно визначити риси подібності та відмінності в будові різних представників таксона, порівнювати їх, робити висновки, що є одним із сучасних завдань шкільної біологічної освіти.

Знання про особливості життєдіяльності рослин є основою для вивчення життєдіяльності та будови грибів, лишайників, бактерій. Учні дізнаються, що є групи організмів, які за своєю будовою, процесами життєдіяльності, ролі у природі суттєво відрізняються від рослин.

Варто підкреслити, що тема "Гриби" має як теоретичне, так і практичне значення. Учні вивчають різноманітність грибів: паразитичних, цвілевих, шапкових. Зміст теми передбачає формування умінь розпізнавати плодові тіла їстівних та отруйних грибів, застосовувати знання про процеси життєдіяльності грибів для обґрунтування прийомів зберігання продуктів харчування. Особливою є роль теми у формуванні екологічних понять місце тароль грибів у екосистемі.

Розділ "Бактерії" пропонується вивчати після розділу "Гриби". Беручи до уваги вікові особливості школярів, достатньо вивчити різноманітність бактерій та значення їх у природі й житті людини.

Завершується курс біології у 7 класі розділом "Організми і середовище", що виконує функцію узагальнювального й передбачає ознайомлення учнів з надорганізменими рівнями організації життя. У змісті теми важливо зосередити увагу учнів на адаптивному значенні різних життєвих форм та екологічних груп рослин, взаємозв'язках, що існують у природі, та її цілісності.

Як відомо, зміст шкільної біологічної освіти формується на різних рівнях засобами навчальної програми, шкільного підручника та зусиллями вчителя. Вважаємо за доцільне з цього приводу підкреслити, що навчальний зміст курсу має відповідати всім дидактичним принципам навчання. З-поміж них особлива роль належить принципам науковості й доступності. Навчальний зміст, що пропонується учням для засвоєння, не може містити некоректні твердження на зразок: "Навіщо рослині корінь?", "Призначення квітки". Учні мають опанувати систему наукових понять, що слугуватимуть основою для вивчення біології в старшій школі.

Звертаємо увагу учителів на структуру та зміст навчальної програми. У пояснювальній записці визначено завдання шкільного предмета та окреслено шляхи реалізації змісту програми. Зміст тем узгоджений із Державним стандартом базової і повної середньої освіти (24-2004-п) . У кожній темі програми передбачено обов'язкові результати навчання: вимоги до знань та вмінь учнів, що можуть виражатися у різних видах навчальної діяльності (інтелектуальних, практичних тощо). Після вивчення теми учень має знати, а отже, називати, наводити приклади, пояснювати; обґрунтовувати, визначати, порівнювати, застосовувати знання, робити висновки, дотримуватись правил техніки безпеки, правил поведінки у природі тощо. Порівнюючи результати навчальної діяльності учня із запропонованими у програмі основними вимогами до знань і вмінь, учитель має змогу визначити рівень навчальних досягнень учня, оцінити і їх, спостерігати за формуванням життєвих навичок і предметних компетенцій.

Досягнення цілей біологічної освіти та реалізація її змісту вказує на потребу запровадження особистісно орієнтованих педагогічних систем та навчальних технологій, спрямованих на розвиток особистості школяра, виявлення та "окультурення" індивідуального досвіду шляхом узгодження з результатами суспільно-історичного досвіду.

Пояснювально-інформаційні технології навчання, сутність яких полягає в інформуванні учнів та організації їхньої репродуктивної діяльності з метою вироблення як загальнонавчальних, так і спеціальних умінь, роблять значну частину учнів нездатними до аналізу, синтезу, узагальнення та формулювання самостійних висновків. Учні не вміють переносити знання, застосовувати їх на практиці, використовувати для розв'язування проблемних ситуацій.

Одним зі шляхів виходу із ситуації, що склалась, є організація навчального процесу на засадах науково обґрунтованих дидактичних положень.

По-перше. Завдання формування в учнів наукової картини живої природи передбачає засвоєння ними системи знань про природу. Забезпечити це можливо за умови врахування методологічного положення про системність живої природи, ієрархічний принцип її побудови та технології системного пізнання. У зв'язку з цим звертаємо увагу вчителів на необхідність установлення логічних зв'язків між навчальними темами програми та окремими уроками в темі. Радимо використовувати резервні години на узагальнення навчального матеріалу тем.

По-друге. Звертаємо увагу вчителів на потребу реалізації в навчальному процесі всіх компонентів змісту освіти, кожний з яких виконує свою функцію у формуванні особистості школяра.

У сучасних умовах розвитку суспільства знання про природу залишаються одним з основних складників змісту біологічної освіти, проте вони визнаються потрібними не самі по собі, а для розв'язування важливих життєвих проблем особистості. З огляду на це учителю варто створювати в навчальному процесі ситуації, за яких учень мав би можливість застосовувати здобуті знання у своїй життєдіяльності.

Водночас біологічні знання мають стати основою для формування в учнів загальнонавчальних та спеціальних умінь, зокрема таких важливих, як уміння вести спостереження, виконувати експеримент, самостійно отримувати і переробляти інформацію тощо. Це спонукає учителя до конструювання навчального процесу, за якого учень є суб'єктом навчання, а учитель допомагає та підтримує його.

Завдання розвитку творчої особистості передбачає організацію навчального матеріалу в такий спосіб, щоб виникала проблемна ситуація та відбувався пошук розв'язування проблеми, формувалось ставлення учнів до дійсності.

По-третє. В умовах особистісно орієнтованої системи навчання суттєвих змін має зазнати урок, який на сьогодні є основною формою організації навчального процесу в школі. Змінюються його функції та структура. Педагогічний досвід засвідчує, що структура уроку не повинна бути жорсткою, а має відповідати логіці дидактичних завдань уроку.

Учителю варто використовувати на уроці різноманітні форми та методи навчальної діяльності учнів з метою розкриття їхнього суб'єктного досвіду: створювати атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі всього класу; стимулювати учнів до висловлювань; використовувати різні способи виконання завдань; моделювати життєві ситуації; створювати педагогічні ситуації спілкування, обміну думками, які дають змогу кожному учню проявити ініціативу, самостійність, винахідливість у способах роботи; ситуації взаємного навчання; застосовувати дидактичні ігри, інтерактивне спілкування; передбачати самостійну роботу учнів з підручником, живими об'єктами, виконання учнями дослідів, ведення спостережень; створювати ситуації для застосування здобутих знань у життєдіяльності учнів; оцінювати їхню навчальну діяльність не лише за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення.

Щодо вивчення біології у 8-11 класах чинними залишаються методичні рекомендації на 2006/2007 навчальний рік ("Інформ. зб. МОН", N 22-24, 2006; "Біологія і хімія в школі", N 4, 2006). Окрім зазначеного, вчителю біології варто ознайомитися з методичними рекомендаціями щодо використання тестових технологій на уроках біології та підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання ("Інформ. зб. МОН", N 10, 2007).

Також звертаємо увагу вчителів на розроблений у 2007 р. педагогічний програмний засіб "Біологія, 10 клас" для загальноосвітніх навчальних закладів (О.В.Данилова та ін.).

Він містить навчальний матеріал, тестові завдання, практичні та лабораторні роботи, словник термінів, інформацію про українських та зарубіжних учених тощо. Матеріал подається на двох рівнях: загальноосвітньому та поглибленому, завдяки чому засіб можна використовувати в класах з поглибленим та профільним вивченням біології.

Програмний засіб може використовуватися як на уроках біології, так і під час самостійної підготовки учнів. Велика кількість тестових завдань дає змогу використовувати його також під час підготовки до зовнішнього оцінювання.

Окрім цього, готується до друку навчально-методичний посібник "Підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання з біології: На допомогу вчителю і учню" (О.В.Данилова та ін., К.: Генеза), який буде виданий до нового навчального року; оновлюються "Книга для вчителя біології" (Харків: Торсінг плюс); "Довідник вчителя біології" (Харків: Ранок) тощо.

Хімія

Оновлення шкільної хімічної освіти відбувається на засадах принципів гуманізації, гуманітаризації, диференціації, орієнтації на особистість учня. Знання, здобуті в результаті навчання хімії, є засобом самореалізації людини в житті, соціальної адаптації, конструктивної суспільної діяльності, умовою забезпечення гармонійного життя.

Упровадження особистісно орієнтованої освіти передбачає трансформацію мети й завдань навчання хімії, мотивів, форм, методів, засобів навчання. Крім традиційних завдань формування наукового світогляду учнів на основі засвоєння системи знань про речовини та їх перетворення ставляться нові завдання, а саме щодо формування засобами навчального предмета компетентностей учнів.

У програмних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та критеріях оцінювання навчальних досягнень компетенції вводяться як вимоги до засвоєння учнями сукупності знань, способів навчальної діяльності, досвіду, ставлень з хімічної галузі знань, якостей особистості й опосередковано відбито в системі навчальних дій учнів на різних рівнях. Зокрема, учень називає, наводить приклади, описує (початковий рівень, розпізнавання); розрізняє, ілюструє, складає формули і рівняння, наводить означення (середній рівень, розуміння); пояснює, обчислює, характеризує, класифікує, використовує, робить висновки (достатній рівень, уміння і навички); обґрунтовує, аналізує, прогнозує, встановлює зв'язки, висловлює судження, оцінює (високий рівень, перенесення знань). Наприклад, учень називає найважливіші органічні сполуки, пояснює їхню біологічну роль, наводить означення періодичного закону, класифікує неорганічні речовини, прогнозує властивості сполук на основі їхнього складу і будови, оцінює вплив продуктів синтетичної хімії на навколишнє середовище.

Протягом тривалого часу результати роботи вчителя хімії у вітчизняній школі визначалися, в основному, тим, як він реалізує зміст навчальної програми, і значно менше уваги приділялося розкриттю соціального аспекту хімії. Водночас формування життєвої позиції учнів, їхньої ціннісної орієнтації засобами хімії як навчального предмета передбачає розуміння користі та шкоди продуктів хімічного виробництва і промислових хімічних процесів. Реальна, а не гіпертрофована екологічна картина сучасного світу має не зневіряти учня в доцільності застосування хімічних продуктів, а давати впевненість у можливості змінити життя на краще завдяки хімічним знанням.

Виняткове значення має спілкування вчителя з учнями в з'ясуванні шляхів розв'язування особистісних моральних проблем, що прямо чи опосередковано стосуються хімії. До них належать поширення ВІЧ-інфекції, тютюнокуріння, вживання алкоголю і наркотиків, згубність яких має обговорюватись із залученням знань з хімії.

Ефективний методичний вплив на процес засвоєння знань також пов'язується з розумінням учителем динаміки цього процесу, його еволюції, важливості зворотних зв'язків між учителем і учнем, створення умов для самонавчання і саморозвитку учнів.

Проблема формування в учнів здатності самостійно вчитися - одна з основних у контексті гуманізації освіти, оскільки стосується адаптації учня до життя в умовах швидкоплинних змін інформаційного суспільства. Одна з ідей, яка має бути донесена до учнів, полягає в тому, що нинішні знання можуть застаріти вже завтра і що залишатися нарівні з навколишнім світом можна лише завдяки самоосвіті.

З огляду на зазначене вище можна визначити такі методичні орієнтири упровадження нового змісту хімічної освіти:

забезпечення особистісно орієнтованого підходу;

реалізація компетентнісного підходу;

соціальне спрямування хімічних знань;

формування уміння вчитись;

орієнтація на самонавчання;

додержання сучасних дидактичних принципів;

трансформація функцій оцінювання навчальних досягнень.

З оновленням мети і завдань пов'язана нова структура хімічної освіти. У наступному навчальному році набуває чинності навчальна програма з хімії, що передбачає лінійно-концентричну побудову курсу хімії та вивчення предмета з 7 класу. Перенесення початку вивчення хімії з 8 у 7 клас дасть змогу вже на етапі основної школи сформувати базові хімічні знання, у тому числі про органічні сполуки, в усіх учнів, незалежно від того, який профіль навчання вони обиратимуть далі. До того ж учні, які навчатимуться в старших класах гуманітарного спрямування, можуть вивчати курс хімії ужиткового характеру чи інтегрований курс природознавства, які також потребують базових знань з предмета. Отже, курс хімії основної школи змістовно є відносно завершеним. Достатнім для продовження навчання, хоча й мінімальним за обсягом.

Нормативна тривалість вивчення хімії у 7 класі становить 1 год. на тиждень або, що доцільніше, 2 год. у II семестрі (після того, як учні почнуть вивчати фізику).

Зміст курсу хімії 7 класу становлять початкові хімічні поняття, які далі конкретизуються на прикладі вивчення таких відомих учням простих речовин неметалів і металів, як кисень і залізо, та відповідних їм хімічних елементів Оксигену і Феруму. Вчителю важливо при цьому пам'ятати, що вивчення хімії у 7 класі не починається з нуля, а ґрунтується на пропедевтичному інтегрованому предметі "Природознавство", який учні опрацьовують у 5-6 класах основної школи, після вивчення курсу "Я і Україна" в початковій школі. На цей факт обов'язково має зважати вчитель, вибудовуючи свої підходи до навчання семикласників хімії. Адже вони вже мають первісні уявлення про атоми, хімічні елементи, молекули, агрегатний стан, прості й складні речовини тощо.

Систематичному вивченню хімії у 7 класі передує вступна частина, на яку можна, використавши резервні години, замість 3 год., передбачених програмою, відвести 4. Доцільність цього пояснюється надзвичайним значенням вступного розділу програми. Він дає змогу учням адаптуватися до нового навчального предмета, зацікавитися ним. Розвитку зацікавленості можна сприяти проведенням додаткової практичної роботи. Адже програмою передбачена одна робота, протягом якої учні ознайомлюються з лабораторним посудом, штативом, нагрівальними приладами тощо. Додаткова практична робота дасть змогу учням відтворити уміння самостійно виконувати деякі прості операції, наприклад нагрівання рідини в пробірці, перемішування рідини в колбі та в пробірці, переливання рідини тощо, набуті під час вивчення природознавства. Оцінювання додаткової практичної роботи здійснюється за вибором учителя.

Години, відведені на вступ до хімії, рекомендуємо розподілити таким чином.

Перший урок. Хімія - природнича наука. Хімія в навколишньому світі.

Другий урок. Короткі відомості з історії хімії.

Третій урок. Практична робота 1. Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом, нагрівальними приладами. Будова полум'я.

Четвертий урок. Практична робота 2. Найпростіші операції з речовинами.

Як же провести вступні уроки з хімії, щоб педагогічний ефект був найкращий? Над цим питанням замислюється не лише молодий учитель, який починає роботу в школі, а й досвідчений учитель-методист. Це пояснюється тим, що перший урок у 7 класі - найскладніший. У методичній літературі неодноразово обговорювалося питання про те, чи слід на першому уроці давати учням хоча б початкові уявлення про зміст хімії як певної науки, чи це треба зробити лише згодом, після здобуття учнями певних фактичних знань.

Зважаючи на те, що уявлення про хімію як науку, її завдання і значення розвиваються, поглиблюються й узагальнюються протягом вивчення всього курсу хімії, починаючи з 7 і по 12 класи, завдання найпершого уроку вбачаємо лише в тім, щоб відкрити перед учнями перспективи нового навчального предмета, показати, що саме вивчає хімія і навіщо її вивчати. При цьому важливо звернути увагу не тільки на користь, яку дають хімічні знання, а й на шкоду, яку можна заподіяти відсутністю відповідних знань або неграмотним їх застосуванням. Учні повинні зрозуміти, чому знання хімії потрібні кожній цивілізованій людині, незалежно від її професії чи уподобань.

Водночас слід застерегти вчителів від поширених, як свідчить досвід, крайнощів у проведенні першого уроку з хімії. Одні вчителі вважають, що для збудження інтересу до вивчення хімії перший урок потрібно наситити великою кількістю ефектних дослідів з горінням, вибухами, зміною забарвлення тощо. Але ж такі досліди вчитель пояснити не може на першому уроці, оскільки учні ще не мають відповідних знань, щоб їх зрозуміти. Виходить, що цікаві досліди експлуатуються лише заради зовнішнього ефекту. Зрозуміло, що вони не мають достатньої педагогічної цінності. Навпаки, можуть завдати шкоди. Адже учні, не розуміючи суті цих явищ, сприйматимуть їх як фокуси, якими вчитель розважає учнів. І коли під час подальшого вивчення курсу вони стикаються з теоретичним матеріалом, коли вчитель не має змоги їх розважати цікавими дослідами, учні розчаровуються, інтерес до хімії слабшає, а то й зовсім зникає.

Інші вчителі вважають, що на першому ж уроці потрібно розкривати роль хімії у промисловості, сільському господарстві, побуті тощо. Така розповідь учителя, нехай навіть найзмістовніша, також не зможе дати належного педагогічного ефекту, оскільки учні ще не готові до її свідомого сприймання, бо не знають хімії. Вони не зможуть усвідомити, на чому побудоване застосування хімії у різних галузях господарства.

Як свідчить досвід, кращі результати першого уроку будуть у тому разі, коли вчитель про предмет хімії розповість стисло, а більшу увагу приділить бесіді, під час якої дасть змогу учням (на підставі життєвого досвіду і відомостей з природознавства) зрозуміти, чому слід вивчати хімію. Завдання вчителя полягає в такому керівництві бесідою, щоб учні серйозно поставилися до наступних занять з предмета.

Також дуже важливо організувати проведення першої практичної роботи з хімії. Варто нагадати, що перед її проведенням учні мають бути ознайомлені з правилами поведінки в кабінеті хімії.

Перша практична робота передбачає ознайомлення з правилами техніки безпеки, лабораторним посудом, штативом і нагрівальними приладами, прийомами поводження з ними і будовою полум'я. Безперечно, робота за обсягом дуже об'ємна. Тому вчителю доцільно залежно від ступеня оснащеності кабінету хімії і змісту цієї роботи обрати те, що можна реально виконати, а решту продемонструвати.

З огляду на те, що це є перша практична робота, доцільно виконувати її суто з допомогою вчителя. Як свідчить досвід, ця робота буде ефективною в тому разі, якщо на робочому місці кожного учня і на демонстраційному столі вчителя будуть однакові комплекти необхідного лабораторного посуду. За такої умови вчитель зможе, показуючи зразок посуду, пропонувати учням, щоб вони знайшли на своєму лабораторному столі такий самий, занотували його назву і вказали призначення. Деякий лабораторний посуд (пробірки, колби, мензурки тощо) учні вже знають з уроків природознавства.

Далі варто продемонструвати та відпрацювати з учнями прийоми поводження з лабораторним штативом; правила нагрівання (залежно від того, які нагрівальні прилади є в кабінеті хімії). При цьому варто звертати увагу на такі застережні заходи:

як правильно закріпити пробірку в лапці штатива, щоб вона не тріснула;

як правильно наливати спирт у спиртівку, щоб уникнути пожежі;

як правильно загасити спиртівку та чому не можна на неї дмухати;

як правильно користуватися сухим пальним або електронагрівником тощо.

Результати роботи учні оформляють під час уроку у вигляді письмового звіту в спеціальних зошитах для практичних робіт. До форми звіту не ставляться жорсткі вимоги. Доцільною слід вважати таку форму звіту, яка найбільше задовольняє вимогам розвитку учнів у процесі навчання. Це може бути довільний виклад думок про практичну роботу у формі письмового звіту, під час якого учень дотримується певної послідовності:

тема практичного заняття, його номер і дата виконання;

назва кожного досліду;

короткий опис ходу досліду з обов'язковим зазначенням усіх спостережень (утворення або розчинення осаду, зміна кольору, виділення газу, його запах, тепловий ефект реакції тощо);

пояснення спостережень і рівняння реакцій;

Зазначати окремо обладнання і реактиви не обов'язково, оскільки записуючи хід досліду, учень вказує, якими реактивами і яким обладнанням він при цьому користувався. В окремих випадках опис ходу досліду може бути зовсім коротким, якщо він вимагає насамперед наявності малюнків.

Варто зазначити, що поступово, від однієї практичної роботи до іншої питома вага самостійності учнів має збільшуватися, а допомоги вчителя - зменшуватися.

Щодо вивчення хімії у 8-11 класах чинними залишаються методичні рекомендації на 2006/2007 навчальний рік ("Інформ. зб. МОН", N 22-24, 2006; журнал "Біологія і хімія в школі, N 4, 2006). Окрім зазначеного, вчителю хімії варто ознайомитися з методичними рекомендаціями щодо використання тестових технологій на уроках хімії та підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання ("Інформ, зб. МОН", N 10, 2007).

Доцільно використовувати в навчальному процесі з хімії педагогічні програмні засоби (ППЗ), сертифіковані Міністерством освіти і науки України. Їх розроблено згідно з чинними навчальними програмами, і вони містять як теоретичний матеріал, так і практичні та лабораторні роботи, завдання, вправи, довідкову інформацію, персонали, словники термінів. Зокрема, це такі ППЗ: Дистанційний курс з хімії, 8-11 класи (Н.М.Буринська, Л.П.Величко, Г.А.Лашевська, Н.В.Титаренко); Навчальне програмне забезпечення для викладання та вивчення хімії у 8 класі ЗНЗ (Н.М.Буринська); Віртуальна хімічна лабораторія, 8-11 класи (Л.П.Величко, Г.А.Лашевська, Н.В.Титаренко); Бібліотека електронних наочностей "Хімія, 10-11 класи" (Л.П.Величко, Г.А.Лашевська); ПМК навчального призначення для ЗНЗ "Хімія, 9 клас" (Г.А.Лашевська, Н.В.Титаренко) та "Органічна хімія, 10-11 класи" (Л.П.Величко).

Інформатика

Невід'ємним компонентом культури сучасної людини є інформаційна культура, вирішальний вклад в формування якої сьогодні належить вивченню інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій в загальноосвітніх навчальних закладах.

Зміст навчального курсу "Інформатика" ґрунтується на принципах практичної доцільності; концентризму та наступності змісту; варіативності; диференціації; відповідності, обсягу навчального матеріалу та рівня його складності віковим особливостям учнів.

В умовах профілізації старшої школи шкільний курс інформатики набуває нового функціонального призначення, спрямованого на формування інформаційної культури, інформативної компетентності, профільного допрофесійного навчання за напрямками "Комп'ютерні науки" та "Комп'ютерна інженерія".

Без вивчення інформатики неможливе формування сучасного світогляду, розуміння ролі інформаційних процесів у природі, суспільстві, техніці. Від рівня й якості опанування шкільним курсом інформатики залежить успішність подальшого продовження освіти та самоосвіти випускників.

Шкільний курс інформатики в загальноосвітніх навчальних закладах вивчатиметься за програмами, надрукованими у збірнику "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, пропедевтичних курсів, гуртків. Інформатика", видавництва "Прем'єр", Запоріжжя, 2003 р., у науково-методичному журналі "Комп'ютер у школі та сім'ї", 2003, 2004 рр., "Навчальною програмою з інформатики для 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів універсального та фізико-математичного профілів", надрукованою у науково-методичному журналі "Комп'ютер у школі та сім'ї", N 1, 2005 р., "Програмами для профільного навчання. Інформатика", надрукованими у науково-методичному журналі "Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах", N 4-5, 2006 р.

Розподіл годин на вивчення окремих розділів, кількість тематичних оцінювань, передбачених навчальними програмами для загальноосвітніх класів та методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів видруковано у "Інформаційному збірнику МОН" NN 5, 14-15, 2003, NN 13-14, 2004, 2005 та у науково-методичному журналі "Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах", N 1 та N 4-5 за 2006, N 1 за 2007 рік.

У навчальних програмах передбачено резерв навчального часу, який на розсуд вчителя використовується для повторення, узагальнення та систематизації знань учнів, для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів та для розв'язування задач.

Відповідно до Типових навчальних планів для профільного навчання, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України "Про затвердження типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" від 20.05.2003 р. N 306 (v0306290-03) , на вивчення інформатики у загальноосвітніх навчальних закладах відведено таку кількість годин:

Друга година з інформатики +(1) використовується з інваріантної частини навчального плану за наявності комп'ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення.

У разі відсутності комп'ютерів вивчення інформатики здійснюється за безмашинним варіантом діючої програми з інформатики ("Інформатика (без використання комп'ютерів) 10-11 класи". Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. "Прем'єр", 2003).

Мінімальний обов'язковий обсяг навчальних годин на вивчення інформатики протягом 2 років становить 70 годин.

Вивчення інформатики в 10-11 класах може здійснюватися за навчальними програмами відповідного профілю.

Для класів філологічного, суспільно-гуманітарного, універсального, художньо-естетичного та спортивного профілів рекомендується користуватися навчальними програмами з інформатики для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів вказаних профілів, розрахованих на 70 годин. Оскільки діяльність учнів названих профілів пов'язана з розв'язуванням інформаційних задач на одержання (пошук), використання та опрацювання інформації, то в даних програмах увага акцентується саме на цих питаннях.

Для класів природничого, технологічного та фізико-математичного профілів рекомендується навчальна програма, розрахована на 140 годин. Проте для шкіл (класів) фізико-математичного профілю практичні завдання можуть відрізнятися вищим рівнем складності. Мета курсу досягається шляхом формування в учнів практичних умінь і навичок роботи із основними складовими сучасного апаратного і програмного забезпечення комп'ютерів, ознайомлення з функціональним призначенням основних пристроїв комп'ютера, з основами технології розв'язування задач за допомогою комп'ютера, починаючи від їх постановки й побудови відповідних інформаційних моделей і закінчуючи інтерпретацією результатів, отриманих за допомогою комп'ютера.

У класах з поглибленим вивченням математики та інформатики курс інформатики може вивчатися за програмами: "Програми для спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв. Інформатика і програмування. 8-11 класи" з розрахунку 4 години на тиждень у 8-11 класах та "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв. Інформатика (поглиблений курс). 8-11 класи" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003) з розрахунку 2 години на тиждень у 8-9 класах (всього 140 годин) і 4 години на тиждень у 10-11 класах (всього 280 годин).

Програмою "Інформатика і програмування. 8-11 класи" передбачено поглиблення насамперед розділу алгоритмізації та програмування, вивчення якого починається з 8 класу. В 11 класі передбачено виконання учнями проектних робіт, яким передує знайомство з об'єктно-орієнтованим програмуванням. У програмі більш детально розглянуто також роботу з апаратним і програмним забезпеченням.

Навчання за програмою "Інформатика (поглиблений курс) 8-11 класи" у 8-9 класах має на меті опанування учнями елементарними основами знань загальноосвітнього курсу інформатики, вироблення умінь і навичок роботи на комп'ютерах, користування програмним забезпеченням, розроблення програм мовами процедурного програмування. Особлива увага на цьому етапі надається формуванню логічного (математичного, алгоритмічного, операційного) мислення учнів, розвитку їхнього творчого потенціалу.

На другому етапі (10-11 класи) передбачається поглиблення та розширення змісту базового курсу, посилення його прикладного спрямування, розв'язування завдань підвищеної складності та виконання творчих завдань (самостійне розроблення програмних засобів).

Для складання робочих навчальних планів класів з поглибленим вивченням математики, інформатики та інформаційних технологій слід керуватися Типовим навчальним планом-схемою загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів, гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл та профільних класів (наказ Міністерства освіти і науки України "Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/2002 - 2004/2005 навчальні роки" від 25.04.2001 р. N 342 (v0342290-01) , додаток N 7).

У спеціалізованих школах (класах), гімназіях, ліцеях, колегіумах, зокрема з поглибленим вивченням курсу інформатики, години варіативної частини робочого навчального плану та навчально-виробничої практики можуть використовуватися для вивчення спецкурсів професійного спрямування, базового курсу інформатики у 7-9 класах, пропедевтичного курсу у 2-6 класах за авторськими програмами з відповідним грифом Міністерства освіти і науки України.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах вивчення курсу інформатики передбачається у 10-12 класах за новою програмою (укладачі Литвинова С.Г., Проценко Т.Г.) із розрахунку 1 година на тиждень.

Реалізація профільного навчання інформатики у 10-11 класах забезпечується системою курсів за вибором (за рахунок варіативного компоненту), які певним чином ураховують інтереси і можливості учнів даного профілю. Курси за вибором, спецкурси та факультативи поглиблюють та розширюють основний курс інформатики відповідно до профілю навчання, надають можливості для організації творчої роботи учнів через систему індивідуальних завдань професійної спрямованості.

Курс за вибором "Основи інформаційних технологій. 10-11 класи" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003) рекомендується вивчати паралельно з основним курсом інформатики в 10-11 класах. Курс вивчається за рахунок годин варіативної складової навчального плану із розрахунку 2 години на тиждень (всього 140 годин) і є засобом практичного закріплення теоретичної підготовки, одержаної учнями на уроках інформатики.

У процесі опанування курсу учні набувають знань і вмінь користуватися прикладними програмами: текстовим та графічним редакторами, електронними таблицями, найпростішими базами даних, комп'ютерними мережами різних рівнів тощо.

Факультативний курс "Програмування Інтернет-орієнтованої графіки. 10 клас" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003 р.) вивчається із розрахунку 1 година на тиждень і складається із чотирьох загальних тем:

типи користувацьких графічних редакторів. Властивості. Функції;

верстка і макетування веб-сторінок;

інтегрування анімації в різноманітні доданки.

Метою курсу є формування теоретичних знань, умінь і навичок учнів з основ програмування Інтеренет-орієнтованої графіки та практичних навичок використання засобів сучасних інформаційних технологій.

Програма курсу за вибором "Мова розмітки гіпертексту HTML" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003 р.) розроблена для профільних 10-11 класів і розрахована на 40 год. Програма передбачає ознайомлення з поняттями гіпертексту, тегової моделі, з основними тегами мови HTML і засобами розробки веб-сторінок.

Курс за вибором "Основи програмування. 10-11 класи" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003) вивчається із розрахунку 2 год. на тиждень (всього 140 год.) в класах з поглибленим вивченням математики та інформатики. Головна мета спецкурсу - формування в учнів знань, умінь і навичок об'єктно-орієнтованих систем візуального програмування, про основні правила і методи складання, редагування та виконання програм в середовищах візуального програмування.

Програма факультативного курсу "Основи радіоелектроніки" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003) пропонується для 9-11 класів з поглибленим вивченням інформатики та для класів фізичного та технологічного профілів. У процесі вивчення курсу учні знайомляться з радіотехнічним виробництвом; із принципами одержання і поширення інформації за допомогою сигналів; із призначенням, структурою і побудовою радіосистем; елементами електронно-обчислювальної техніки, перспективами розвитку радіотехніки й електроніки. На практичних заняттях учні вивчають технічну документацію, загальні правила складання й експлуатації простих електричних схем, що використовуються у комп'ютерах.

Програма факультативного курсу "Формальна логіка" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003) орієнтована на учнів 8-11 класів і розрахована на дворічний курс навчання. Обсяг навчального часу - 70 год. При організації занять варто проводити лекційні, семінарські заняття, а також практичні заняття з розв'язання логічних задач. Цікавими формами роботи можуть бути домашні логічні практикуми, виступи з доповідями.

Програма курсу за вибором "Основи комп'ютерної безпеки" (автори: В.П.Пасько, Н.С.Прокопенко) розрахована на викладання в середніх навчальних закладах будь-якого профілю в 10 або 11 класах протягом одного півріччя, по одній годині на тиждень, або протягом 8-9 тижнів, по дві години на тиждень загальним обсягом 17 год. Особливістю курсу є те, що він вимагає наявності Інтернет-з'єднання, а також наявності спеціального програмного забезпечення, яке вчителю слід попередньо встановити на всіх комп'ютерах учнів для організації роботи в групах. Крім того, окремі питання курсу можуть вивчатися лише в режимі ознайомлення, без комп'ютера. Після вивчення даного курсу в учнів має бути сформовано необхідний мінімум знань, умінь і навичок успішного використання технологій і засобів захисту інформації, що зберігається на комп'ютері, а також технології захисту під час доступу до мережі Інтернет.

Навчання за програмою курсу за вибором "Основи комп'ютерної графіки" (автори: Ю.О.Дорошенко, І.О.Заводський) може здійснюватися в старших класах середніх навчальних закладів будь-якого профілю протягом 35 навчальних годин. Після опанування матеріалом цього курсу учні мають отримати ґрунтовні знання про:

призначення, можливості, засоби, технології і сфери застосування комп'ютерної графіки;

принципи побудови растрових і векторних графічних зображень;

основні параметри комп'ютерних зображень;

принципи організації та типи колірних моделей;

поняття про формати графічних файлів, їхні основні характеристики та перетворення:

методи обробки зображень у растрових і векторних графічних редакторах;

застосування зображень в офісних та гіпертекстових документах, поліграфічних виданнях, мультимедійних програмних засобах.

Вивчення даного курсу передбачає формування стійких навичок учнів щодо використання середовищ графічних редакторів CorelDraw та PhotoShop для:

сканування графічних зображень з твердих носіїв та їх векторизації;

конструювання та подальшої реалізації графічних алгоритмів інструментальними засобами графічних редакторів;

створення растрових і векторних зображень із використанням графічних примітивів;

редагування растрових зображень;

обробки цифрових фотографій;

форматування векторних рисунків, налаштовування їх параметрів;

створення простих анімаційних зображень.

Для реалізації завдань розвитку в учнів умінь цілеспрямованого пошуку й систематизації необхідної інформації в мережі Інтернет, спілкування за допомогою електронних засобів обміну інформацією, використання й самостійного освоєння сучасних програмних засобів, формування в учнів теоретичної бази, необхідної для подальшого самостійного освоєння Інтернет-простору призначена програма курсу за вибором "Основи Інтернету" (автори: Ю.О.Дорошенко, І.О.Заводський, Н.С.Прокопенко).

Курс розраховано на вивчення протягом одного півріччя, по одній годині щотижня. Однак, навчання за даною програмою може проводитися також протягом 8-9 тижнів, по дві години на тиждень. Протягом 17 навчальних годин заплановано проведення 9 практичних робіт, які є найважливішою складовою курсу.

Серед фундаментальних завдань, покладених в основу програми курсу за вибором "Основи веб-дизайну" (автори: І.О.Заводський, Н.С.Прокопенко), є формування в учнів розуміння принципів організації веб-ресурсів, розвиток навичок роботи з сучасними програмними засобами розробки веб-сторінок, а також виховання культури оформлення сайтів й умінь структурування інформації, розміщеної на них.

Учні, які повністю опанують курс, ознайомляться з трьома підходами до створення веб-сайтів: автоматизованим створенням веб-сайту на безкоштовному сервері, створенням сайту в середовищі графічного редактора сайтів та програмуванням сайту мовою розмітки HTML. Саме ця особливість навчального матеріалу дозволяє вчителю легко варіювати його обсяги та зміст. Наприклад, у навчальних закладах гуманітарного або спортивного профілю може бути доцільним обмежитися автоматизованим створенням веб-сайту, у школах природничого, фізико-математичного та художньо-естетичного профілів з матеріалу курсу можна виключити вивчення мови HTML та Javascript, а в освітніх закладах інформаційно-технологічного профілю курс слід викладати у повному обсязі.

До змісту навчального матеріалу включено вивчення таких актуальних для вимог сьогодення тем, як використання блогів, веб-просторів, кліпів Flash та динамічного HTML - Інтернет-технологій, які за оцінками провідних фахівців стануть визначальними у найближчому майбутньому.

Курс, розрахований на вивчення протягом 35 годин у старших класах основної школи, є інтеграцією технологічної й дизайнерської складових. Технологічна складова передбачає вивчення мов, програмних засобів і принципів роботи технологій, пов'язаних з розробкою і функціонуванням веб-ресурсів. Складова дизайну стосується проектування інтерфейсу користувача, правил структуризації вмісту веб-сторінок, їх графічного та стилістичного оформлення.

хрунтовно вивчити класифікацію комп'ютерних презентацій, методи і способи організації слайдових і потокових презентацій, принципи відтворення графічної, аудіо- та відеоінформації, поняття про комп'ютерну анімацію, принципи дизайну складових елементів презентацій надає можливість навчання за програмою курсу за вибором "Основи комп'ютерних презентацій" (автори: І.О.Заводський, Н.С.Прокопенко, Т.Г.Проценко).

Крім широко відомого офісного застосування Microsoft PowerPoint, у курсі розглядаються ще два сучасні інструментальні програмні засоби розробки презентацій від корпорації Microsoft: Producer і PhotoStory. Застосування Microsoft Producer розширює можливості PowerPoint, даючи змогу комбінувати слайди з відео- та аудіокліпами, збагачувати їх відтворення різноманітними ефектами та настроювати параметри показу презентації за допомогою часових лінійок. PhotoStory - простий і зручний у використанні засіб для створення презентацій на базі колекцій зображень. Названі інструментальні засоби дають змогу суттєво підвищити якість презентаційного матеріалу і тому вміння використовувати їх наразі стає обов'язковим для тих, хто прагне оволодіти технологією комп'ютерних презентацій.

Загальний обсяг даного курсу становить 17 навчальних годин, із яких принаймні 2 години відводиться на створення учнівських проектів. Курс може як доповнювати тему "Комп'ютерні презентації" з базового курсу інформатики, так і замінювати її. Оптимальним є викладання курсу в 10 класі загальноосвітніх навчальних закладах будь-якого профілю.

Метою курсу за вибором "Основи візуального програмування" (автор І.О.Заводський) є навчання основ сучасного програмування на прикладах розробки Windows-застосувань. Базовою мовою програмування обрано Visual Basic. Особливість вивчення даного курсу полягає у тому, що від учнів не вимагається попереднього знання структурного програмування чи основ алгоритмізації.

Як і для будь-якого навчання програмування, запорукою успішності учня є розв'язання ним численних задач. Проте, задачі, що пропонуються за тематикою даного курсу, мають виховувати в учнів не лише уміння складати й програмувати алгоритми, але й розуміння принципів обробки даних, специфічних для Windows-застосувань.

Курс розраховано на вивчення протягом одного навчального року, по одній годині на тиждень. Матеріал може викладатися у старших класах шкіл, ліцеїв та гімназій усіх профілів як у межах базового курсу інформатики, так і доповнюючи його. Слід зауважити, що в навчальних закладах інформаційно-технологічного профілю курс може стати основою для поглибленого навчання технологій програмування.

Курс за вибором "Інформаційні технології проектування" (автор Ю.О.Дорошенко) рекомендується вивчати паралельно з основним курсом інформатики в 10-11 класах. Курс вивчається за рахунок годин варіативної складової навчального плану із розрахунку 2 або 4 години на тиждень (всього 70 год.).

Метою вивчення курсу є формування в учнів загального уявлення про автоматизоване проектування, конструювання та підготовку виробництва у різних галузях людської діяльності. При цьому, учні опановують певний обсяг знань та вчаться виконувати нескладні операції автоматизованого проектування та підготовки виробництва простих параметризованих виробів у середовищі професійної системи автоматизованого проектування (САПР).

Вивчення цього курсу дозволить ознайомити учнів з методами і допоміжними засобами, які застосовуються під час конструювання і технологічної підготовки виробництва. Передбачається опанування учнями основ електронної обробки даних та основ організації даних, зокрема, поданих у графічній формі; вивчення алгоритмів і технологій опрацювання графічної і геометричної інформації; основ геометричного моделювання з теорією параметризації; можливостей застосування електронних засобів для конструювання і технологічної підготовки виробництва. Учні ознайомляться з рекомендаціями щодо впровадження САПР у промислове виробництво та з перспективами їхнього розвитку, який супроводжується комплексним впливом на традиційні методи організації конструювання і технологічної підготовки. Цілеспрямоване вдосконалення техніки САПР тісно пов'язано з систематизацією, стандартизацією та інтенсифікацією її застосування у сучасному виробництві.

Курс за вибором "Сучасні офісні інформаційні технології" (автори Ю.О.Дорошенко, В.В.Лапінський та Л.А.Карташова) рекомендується вивчати паралельно з основним курсом інформатики в 10-11 класах за рахунок годин варіативної складової навчального плану із розрахунку 1, 2 чи 4 години на тиждень (всього 70 годин).

Метою курсу є підготовка молоді до активного використання інформаційних технологій у сучасному діловодстві й управлінні; надання знань щодо існуючих норм, правил і способів створення різноманітних документів, способів обміну документами; формування умінь та навичок використання програмно-апаратного забезпечення, яке є основою сучасних комп'ютерно-орієнтованих офісних технологій.

Мета курсу досягається насамперед через ознайомлення учнів з основами інформатики, практичне оволодіння ними сучасних інформаційних технологій та комп'ютерних засобів з метою їх активного використання у сучасному діловодстві та управлінні.

Вивчення інформатики в 8-9 класах рекомендується за програмою "Інформатика. 7-9 класи" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003) із розрахунку 1 година на тиждень за рахунок годин варіативного компоненту навчального плану. У програмі немає посилань на конкретні апаратні та програмні засоби, що використовуються при вивченні курсу. Це, з одного боку, забезпечує певну інваріантність програми незалежно від наявної в школі комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, а з іншого боку - забезпечує вчителю певну свободу дій і самостійність при вирішенні проблем, зокрема стосовно добору матеріально-технічного забезпечення навчально-пізнавального процесу.

Пропедевтичний курс "Основи інформатики, 7 клас" (автори: В.В.Володін, І.Л.Володіна, Ю.О.Дорошенко, Ю.О.Столяров) (додаток N 1) розрахований на вивчення у 7 класах 12-річної школи протягом 35 годин (1 година на тиждень) або 70 годин (2 години на тиждень). При цьому, більшу частину навчального часу планується відвести для формування умінь і навичок шляхом виконання практичних завдань на комп'ютері. Пропонований навчальний курс є двонапрямленим і складається з двох змістово-процесуальних частин: комп'ютерні технології та комп'ютерні науки, які вивчатимуться як незалежно одна від одної, так і взаємоузгоджено, з певним тематичним чергуванням.

Під час викладання інформатики в 7 класі авторами курсу пропонується чергувати вивчення окремих тем з розділу комп'ютерних технологій з темами розділу комп'ютерних наук. Це дозволить практично продемонструвати учню єдність інформаційної картини світу, збільшити час, необхідний для формування сталих умінь і навичок, дозволить виконати певні завдання, застосовуючи різні програмні продукти та опановуючи технологію їх використання, неодноразово повертатися (з метою закріплення, узагальнення і систематизації) до формування важливих з теоретичних та практичних позицій понять інформатики.

Увесь курс складається із змістових модулів, кожен з яких містить 2-3 теми. Кожну з тем пропонується завершувати виконанням індивідуального творчого завдання (мініпроекту), що може виконуватися як окремими учнями, так і в складі мікрогруп, як на уроках інформатики, так і на уроках з інших навчальних предметів чи у позаурочний час. Така організація роботи дозволить розширити можливості щодо формування в учнів основних умінь і навичок, продемонструє зв'язок інформатики з іншими дисциплінами, підвищуватиме мотивацію учня щодо успішності свого навчання та сприятиме формуванню творчого ставлення учня до власної навчально-пізнавальної діяльності.

Основними напрямками розгортання змісту курсу є такі:

1. Теоретичний (інформаційний). Передбачається формування в учнів єдиної інформаційної картини світу, початкового цілісного уявлення про інформацію, засоби її отримання, обробки, зберігання, передавання.

2. Технологічний (комп'ютерні технології). Передбачається формування в учнів початкових умінь і навичок роботи на комп'ютері. Має відбутися перше знайомство з принципами застосування комп'ютерних технологій у повсякденному житті та з сучасними програмними продуктами.

3. Алгоритмічний. Передбачається формування початкових навичок постановки, формалізації та розв'язування найпростіших алгоритмічних задач, створення алгоритмічних моделей, знайомство з виконавцями та першим середовищем програмування.

4. Дослідницький. Передбачається формування творчого ставлення учнів до власної навчально-пізнавальної діяльності, уявлень про можливості використання комп'ютерів, інформаційних технологій та комп'ютерних наук у процесі вивчення інших навчальних предметів і проведенні власної пошукової та дослідницької діяльності.

Тематичний облік знань з курсу рекомендується проводити на основі практичних, лабораторних, експериментально-дослідних робіт, пошукових завдань, самостійних та контрольних робіт з основ алгоритмізації, різнорівневого тестування (зокрема комп'ютерного), захисту індивідуальних та групових проектів навчального призначення. Добираючи завдання для проведення тематичного обліку знань, потрібно враховувати індивідуальні особливості як окремих учнів, так і профільну орієнтацію всього класу.

Результатом опанування курсу має стати сформований базовий рівень знань учнів 7 класів щодо інформаційної складової, умінь і навичок застосування комп'ютерних технологій та розробки алгоритмів, який дозволить продовжити вивчення ними навчального курсу "Основи інформатики" у 8-9 класах.

Програма факультативного курсу "Курс користувача. 7-9 класи" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003) передбачає здійснення першого етапу підготовки учнів до використання комп'ютерів у навчальній діяльності. Програма розрахована на 70 годин. Метою даного курсу є формування в учнів знань, умінь і навичок, необхідних для раціонального використання засобів сучасних інформаційних технологій у процесі навчально-пізнавальної діяльності і проведення профорієнтаційної роботи.

Обов'язковими умовами впровадження експериментальних інтегрованих пропедевтичних курсів "Сходинки до інформатики" для 2-4 класів та "Інформатика" для 5-6 класів, програми яких видруковано у науково-методичному журналі "Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах" (N 4-5, 2006), є належний матеріально-технічний стан комп'ютерного парку, наявність необхідного програмного забезпечення, дотримання санітарно-гігієнічних вимог та належний рівень підготовленості вчителів.

Викладання інтегрованого навчального курсу "Сходинки до інформатики" у 2-4 класах та курсу "Інформатика" у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за рахунок варіативної складової навчальних планів (із розрахунку 1 год. на тиждень).

Основними завданнями даного курсу є: формування у молодших школярів первинних навичок роботи за комп'ютером, розуміння ними сутності застосування комп'ютера та інформаційних технологій і загальний розвиток дитини.

Підручники "Сходинки до інформатики" ознайомлюють учнів із основними поняттями інформатики, залучають до практичної діяльності на комп'ютері, підтримують вивчення основних предметів (українська мова, англійська мова, природознавство, математика), розвивають пам'ять, просторову уяву, логічне мислення та творчі здібності.

Кожний урок у підручниках для 2-4 класів подано на розвороті підручника із урахуванням психолого-фізіологічних та вікових особливостей учнів початкової школи.

При вивченні курсу передбачено кілька напрямків навчальної та розвивальної діяльності учнів: пізнавальний, прикладний, алгоритмічний та розвивальний.

Опановуючи курс, учні:

засвоюють відомості про призначення комп'ютера, можливості його використання, складові частини, основні принципи роботи;

ознайомлюються з властивостями інформації, інформаційними процесами у навколишньому світі;

здобувають навички роботи з клавіатурою, пошуку та запуску потрібних програм, підготовки та редагування текстів у текстовому редакторі, складання простих мелодій у середовищі музичного редактора, створення малюнків у графічному редакторі та ін.;

засвоюють поняття алгоритму, розрізняють їх основні види, вчаться складати і записувати прості алгоритми для виконавців, відшукувати та застосовувати алгоритми у своїй практичній та навчальній діяльності;

розвивають свою креативність та логічне мислення шляхом виконання творчих завдань.

Підтримка, корекція і пропедевтика знань, умінь і навичок з основних предметів досягається шляхом роботи з різноманітними навчальними, навчально-контролюючими та пропедевтичними програмами з української, російської, англійської мов, математики, довкілля, античної літератури.

Для забезпечення практичної частини уроків інформатики розроблено відповідний програмно-методичний комплекс "Сходинки до інформатики" для 2-5 класів, навчальний матеріал у якому відповідає віковим особливостям учнів, подається в доступній ігровій формі, зацікавлює дітей.

Більша частина навчальних програм має тренувальний характер та орієнтована на застосування на етапі формування навичок. Деякі з програм є демонстраційними та можуть бути використані вчителем під час пояснення нового матеріалу або на уроках узагальнення знань. Навчальні програми комплексу "Сходинки до інформатики" сприяють реалізації як міжпредметних зв'язків, так і загальноосвітніх завдань.

Структура уроків курсу "Сходинки до інформатики" відрізняється від традиційних уроків у молодшій школі і складається із трьох частин: теоретичної, практичної та розвивальної.

Теоретична частина може проводитись у формі бесіди, гри, обговорення ситуацій або призначена для підтримки, вивчення навчальних предметів, повторення і закріплення матеріалу. Друга частина - це практична робота учнів за комп'ютерами. Третя частина уроку - це виконання учнями завдань з логічним навантаженням для розвитку пам'яті, кмітливості, ерудиції.

Слід зазначити, що принциповим моментом застосування комп'ютера у початковій школі є те, що відповідний предмет має викладати певним чином підготовлений вчитель початкових класів.

Програма пропедевтичного курсу "Вступ до інформатики. 5-6 класи" ("Прем'єр", Запоріжжя, 2003) призначена для учнів 5 або 6 класів і розрахована на 35 год. (при збільшенні годин на практичні роботи може вивчатися 70 год.). Головною метою вивчення курсу є ознайомлення учнів з основними поняттями інформатики та формування навичок опрацювання інформації за допомогою сучасних комп'ютерних технологій з метою їх широкого застосування для розв'язування навчальних та виховних задач (випуск шкільних газет та журналів, малювання, комп'ютерне листування, пошук інформації, участь у телекомунікаційних проектах тощо).

Програма факультативного курсу "Прикладна інформатика" (автори Журавльова Л.А., Бодрик О.О.) розрахована на школярів віком 15-17 років. Фундаментальний підхід, покладений в основу даної програми, ґрунтується на практичній діяльності.

Навчання за програмою, яку реалізовано за модульно-кредитною системою, здійснюється за 9-ма етапами (модулями), кількість занять в кожному з них зумовлюється концепцією практичного навчання і наскрізної підготовки (загальна кількість навчальних годин - 306).

Кожний модуль містить такі тематичні підрозділи:

інформаційні технології;

операції з текстом;

бази даних;

графіка і мультимедіа;

програмування складність яких поетапно зростає.

Сукупність компетенцій, передбачених даною Програмою, формується на інтуїтивно-практичній основі з використанням методів викладання, що включають демонстрації, показ, ілюстрації та опанування способів діяльності.

Навчання інформатики у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів буде здійснюватися за підручником "Інформатика" (автори Гуржій А.М., Зарецька І.Т., Колодяжний Б.Г., Соколов А.Ю.) видавництва "Факт". "Навчальна книга".

Текст підручника написано доступною мовою, що дає змогу учневі в разі потреби самостійно опановувати навчальний матеріал. Цьому сприяє наявність прикладів розв'язання типових задач, виділення жирним шрифтом понять, правил і найбільш важливих тверджень.

Після кожного пункту наведено питання, призначені для самоперевірки засвоєння теоретичного матеріалу. Підручник може бути використано у класах з різною підготовкою учнів, що надасть можливість вчителю реалізувати диференційований підхід до навчання.

Навчальний матеріал посібника "Базовий курс інформатики" (у 2-х книгах) авторів В.Д.Руденко, О.М.Макарчук, М.О.Патланжоглу розрахований на учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій для вивчення теоретичних основ базового курсу інформатики.

Матеріал навчального посібника "Інформатика. 10-11 клас", у 2-х книжках. 3-є видання (автор Глинський Я.М.) охоплює тематичні розділи курсу інформатики як із вивчення основ алгоритмізації та програмування, так і з вивчення інформаційних технологій. Матеріал, викладений у посібнику, є джерелом теоретичних відомостей та може бути використаний як засіб навчання під час проведення практичних робіт.

У серії навчальних посібників "Word'97&2000 для початківця", "Excel'97&2000 для початківця", "Інтернет для початківця" автора Шестопалова Є.А. назви, нумерація, зміст розділів і тем уроків відповідає поурочному плануванню. Основним засобом оцінювання знань та навичок учнів автор вважає практичне виконання завдань прикладного змісту. Наприкінці кожного параграфа вміщені питання для самоконтролю та завдання для практичного виконання, завдяки чому учень має можливість узагальнити й систематизувати вивчене.

Матеріал курсу, викладений у навчальному посібнику "Інформатика, 10-11 клас" (автори: Білоусова Л.І., Муравко А.С., Олефіренко Н.В.), послідовність його викладу визначається внутрішньою логікою, взаємопов'язаністю та взаємозалежністю визначених змістових ліній базового курсу. Навчальний посібник відповідає змісту Програми з інформатики для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів універсального профілю (автори: Жалдак М.І., Морзе Н.В., Мостіпан О.І.).

Інформаційна складова курсу, запропонована авторами, охоплює коло питань, пов'язаних із сутністю інформації та інформаційних процесів, їх значенням у житті людини і суспільства. Технічна складова знайомить із сучасними апаратними засобами опрацювання інформації, висвітлює способи реалізації інформаційної взаємодії людини з комп'ютером. Технологічна складова передбачає ознайомлення учнів із методами та прийомами застосування загальнопоширених програмних середовищ опрацювання інформації, а складова моделювання розкриває теоретичні та практичні засади щодо створення інформаційних моделей дослідження об'єктів та їх подальшою реалізацією у середовищі програмування.

Зміст поняття "алгоритм" є ключовим у тематичному розділі "Основи алгоритмізації та програмування". Використання навчального матеріалу посібників Т.П.Караванової "Основи алгоритмізації та програмування: 777 задач з рекомендаціями та прикладами", "Інформатика. Основи алгоритмізації та програмування (процедурне програмування)", "Методи побудови алгоритмів та їх аналіз. Необчислювальні алгоритми" надасть можливість учням сформувати навички побудови алгоритмів, їх реалізації в інтегрованому середовищі програмування TurboPascal 7.0 та аналізу отриманих результатів. Матеріал, викладений у посібниках просто, доступно і лаконічно, також буде корисним учням під час підготовки до олімпіад, конкурсів, турнірів.

Суттєву допомогу у вирішенні комплексу завдань щодо формування вмінь учнів застосовувати Інтернет для вирішення найрізноманітніших питань, що виникають у сферах навчання та повсякденному житті, а також сформувати навички в учнів самостійного опанування комунікаційними технологіями майбутнього може надати навчальний посібник "Основи Інтернету" (автори: О.М.Левченко, І.О.Заводський, Н.С.Прокопенко). Змістовна складова посібника підтримує навчання за відповідною програмою курсу за вибором "Основи Інтернету": широта кола висвітлених питань поєднується із методичною коректністю подання матеріалу та легкістю літературного стилю.

Посібник складається із 9 розділів, перший з яких є оглядовим, а кожен наступний висвітлює одну чи кілька споріднених технологій Інтернету. Кожен розділ містить теоретичну частину, одну чи дві практичні роботи, завдання для самостійного виконання й набір тестових завдань. До складу теоретичної частини включено й опис методики використання програмних засобів, необхідних для вивчення тієї чи іншої технології.

Видавничою групою BHV за підтримки Microsoft Corporation підготовлена серія навчально-методичних посібників для учителів інформатики.

Матеріал, викладений у виданні "Організація служби підтримки в школі", допоможе учителю налаштувати роботу сучасного апаратного та програмного забезпечення, а також первинного адміністрування OC Windows XP Professional і комп'ютерної мережі. У книжці також детально розглянуто питання щодо проведення профілактичних заходів та підтримки безпеки комп'ютерів і мережі,

Навчально-методичні посібники "Основи програмування", "Основи комп'ютерних мереж і Інтернету" та "Інформаційні технології в навчанні" містять детальні рекомендації для вчителя щодо організації проектної роботи з учнями під час вивчення основ візуального програмування та можливостей інформаційно-комунікаційних технологій.

Структура навчального посібника "Основи інформатики, 7 клас" (автори: В.В.Володін, І.Л.Володіна, Ю.О.Дорошенко, Ю.О.Столяров) повною мірою відповідає навчальній програмі даного курсу. Текст посібника та ілюстративний матеріал зручні для сприйняття та відповідають психофізіологічним і віковим особливостям учнів 7 класів та ергономічним вимогам до такого роду друкованих видань. Послідовність викладання навчального матеріалу визначається внутрішньою логікою, взаємопов'язаністю та взаємозалежністю визначених змістових ліній курсу.

Навчальний матеріал посібника викладено від імені героїв, які є однолітками учнів, для яких його створено. У такий спосіб автори забезпечують баланс між; інтенсивним інтелектуальним та психологічним навантаженням і комфортним відчуттям дитини.

Дидактичні особливості, типологія уроків, форми, засоби і методи навчання інформатики, методичні вказівки вчителю щодо вивчення всіх тем базового курсу інформатики детально висвітлені у навчально-методичному посібнику "Методика навчання інформатики, ч. 1-4" Н.В.Морзе. Матеріали, систематизовані автором у 4-х книгах, допоможуть молодому вчителю інформатики чітко визначити перспективи навчання, а досвідченому - забезпечити ефективну організацію навчально-виховного процесу.

При вивченні основ веб-програмування учитель має можливість звернутися до методичного посібника "Вивчення Web-програмування в школі" (автори Рамський Ю.С., Іваськів І.С.), у якому авторами детально виписана як методика викладання вказаної теми, так і наведені приклади та шаблони веб-сторінок. Матеріали даного методичного посібника доречно використовувати учителям, які працюють за навчальною програмою "Мова розмітки гіпертексту HTML" (автор Лисенко Т.І.).

Методику вивчення інформаційно-пошукових систем мережі Інтернет висвітлено у відповідному посібнику для учителів Рамським Ю.С. та Рєзіною О.В. Автори рекомендують використовувати методи аналізу та порівняння при вивченні даної навчальної теми з метою систематизації знань учнів про принципи організації пошуку інформації в глобальній мережі та її опрацьовуванню. Наведені у посібнику приклади сприятимуть посиленню творчо-діяльнісного компоненту навчання.

Бази даних - одна із тих навчальних тем, при опануванні якої учні мають певні утруднення. Тому учителю варто звернутися до матеріалів методичного посібника "Проектування і опрацювання база даних" авторів Рамського Ю.С. та Цибко Г.Ю. У посібнику надані також рекомендації щодо реалізації розвивальної і виховної складової уроку з даної теми.

При організації навчально-виховного процесу і оснащенні навчального середовища в кабінеті інформатики слід користуватись Положенням про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 20.05.2004 N 407 (z0730-04) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.06.2004 р. за N 730/9329) та наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 16.03.2004 року N 81 (z0620-04) "Про затвердження Правил безпеки під час навчання в кабінетах інформатики навчальних закладів системи загальної середньої освіти", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.05.2004 за N 620/9219.

Використання комп'ютерної техніки на уроках збільшує навантаження на дитину. Тому керівникам навчальних закладів необхідно постійно контролювати дотримання вимог Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 N 63 (v0063588-01) , та Державних санітарних норм і правил улаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режиму праці учнів на персональних комп'ютерах, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.98 р. N 9 (v0009588-98) .

Усі навчальні програми з інформатики (крім безмашинного варіанту) розраховані на вивчення інформатики за умов постійного доступу учнів до комп'ютерів. На кожному уроці інформатики класи діляться на підгрупи так, щоб кожен учень був забезпечений індивідуальним робочим місцем, але не менше 8 учнів у підгрупі (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 року N 128 (z0229-02) .

За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування класи можуть ділитися на групи і при наповнюваності, меншій від нормативної, за рахунок бюджетних асигнувань та залучення додаткових коштів (лист Міністерства освіти і науки України від 07.05.2004 року N 1/9-252 (v-252290-04) ).

Оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики здійснюється згідно критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики з кожної теми курсу, що видруковані у науково-методичному журналі "Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах", N 1, 2006.

Своєчасна і систематична перевірка знань учнів виконує не лише контролюючу функцію, а і дозволяє побачити учням свої успіхи, їх динаміку, невдачі. Найбільш прогресивною в цьому напрямі стає модульно-рейтингова система навчання і оцінки успішності учнів. Недоліком у традиційному контролі і оцінюванні знань є дискретність формування знань і навичок. Багато хто з учнів, отримавши оцінку на уроці сьогодні, на завтра вже не так ретельно виконує завдання, яке вимагається. З цієї причини з'являються прогалини в знаннях, над усуненням яких потім працює цілий колектив: вчитель, учень, його батьки, друзі. Не допустити цього можна, створивши умови, за яких учень буде змушений працювати систематично. Вирішенню цього завдання і служить модульно-рейтингове навчання, яке пов'язує підсумковий контроль з етапно-компонентним оцінюванням і введенням відповідного рейтингу.

Вимоги сучасного суспільства до загальноосвітньої школи з одного боку, і інтереси особистості, що розвивається, з іншого, викликають необхідність нового підходу до організації навчально-виховного процесу школи. Особливу актуальність набуває зараз проблема формування самостійності мислення учнів, спроможність отримувати, аналізувати інформацію і приймати адекватні рішення, використовувати в практичній діяльності нові інформаційні технології.

Суспільно-необхідною стає диференціація навчання відповідно до здібностей учнів, урахування їхніх реальних можливостей, потреб, інтересів і нахилів. На практиці це виражається в різноманітних методах і формах індивідуалізації і диференціації, адаптації навчання до вікових та індивідуальних особливостей учнів через використання технологій кооперативного навчання, колективно-групового навчання, проблемного навчання, ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань.

Вдало реалізують у своїй роботі інноваційні інтерактивні педагогічні технології навчання Заслужений учитель України Лисенко Т.І., яка викладає інформатику у Полтавському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованої молоді при Кременчуцькому педагогічному училищі ім. А.С.Макаренка; вчитель-методист Вишнівської ЗОШ I-III ст. N 4 Києво-Святошинського району Київської області М'якенька Т.М.; вчитель-методист Севастопольської гімназії N 2 Хаєцький В.В. Цікавим є досвід роботи учителів-методистів Мотурнака Є.В. (навчально-виховний комплекс-ліцей N 100 м. Дніпропетровська) та Колодрібської К.Т. (Чернівецький ліцей N 1 математичного та економічного профілів). У своїй роботі ці учителі поєднують ігрові технології навчання зі спонукально-заохочувальним контролем рівня навченості. У системі роботи цих учителів вирішальним фактором впливу на ефективність проведення навчальних занять з інформатики стала системність проведення психодіагностичних досліджень учнів.

Національною доктриною розвитку освіти (347/2002) , затвердженою Указом Президента України, у якості стратегічної мети визначено забезпечення громадянам рівного доступу до якісної освіти. Одним із шляхів вирішення цього завдання є перехід до зовнішнього оцінювання та повсякчасне здійснення моніторингу якості освіти.

Досвід проведення зовнішнього оцінювання з навчальних предметів переконливо засвідчує необхідність попередньої підготовки учнів до особливої форми контролю, якою є тестування. Тому доцільно в навчальному процесі разом з традиційними формами перевірки знань і вмінь учнів з інформатики під час проведення комплексних практичних робіт включати тестові форми контролю, використовуючи усе розмаїття форм тестових завдань.

Вважаємо за необхідне аналізувати на заняттях з інформатики результати контрольних робіт, проведених у формі тестів, з метою виявлення типових помилок та їх усунення. Увагу приділяти змістовому розкриттю основних понять, тлумаченню сутності методів і меж їх використання, демонстрації можливостей застосування теоретичних знань для розв'язування задач прикладного характеру, умінню користуватися даними різних типів.

У 2007/2008 навчальному році проведення державної підсумкової атестації з інформатики передбачається на вибір учня в усній формі (за білетами), у формі захисту творчих робіт зі створення прикладного програмного забезпечення підтримки навчально-виховного процесу та проведенням тестування.

Міністерство освіти і науки України рекомендує проводити обов'язкову державну підсумкову атестацію з інформатики для класів інформаційно-технологічного профілю та класів із поглибленим вивченням інформатики.

Програму курсу "Основи інформатики. 7 клас", буде надруковано в журналі "Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах" N 4, 2007 року.

Математика

Шкільний курс математики у 2007/2008 навчальному році у 8-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів вивчатиметься за програмами, надрукованими у збірнику "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, гуртків. Математика", видавництво "Навчальна книга", Київ, 2003 та у науково-методичному журналі "Математика в школі" (N 4, 2002, N 6, 7, 2004, N 6, 2005)

Навчання математики в 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2007/2008 навчальному році буде здійснюватися за новими програмами, надрукованими у збірнику "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Математика. 5-12 класи", видавництво "Перун", Київ, 2005 та у науково-методичному журналі "Математика в школі" (N 2, 2006).

Розподіл годин на вивчення окремих розділів, кількість тематичних оцінювань, передбачених навчальними програмами для загальноосвітніх і профільних класів, та методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів видруковані в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" (N 13-14, 2004, 2005, 2006 рр.), та у журналі "Математика в школі" (N 6, 2003, 2004, 2005, 2006 рр.).

Методичні рекомендації щодо вивчення математики у 5-6 класах подано в "Інформаційних збірниках Міністерства освіти і науки України" (N 13-14, 2005, 2006), у журналі "Математика в школі" (N 6, 2005, 2006) та у "Математичній газеті" N 6, 7, 2006).

У 2007/2008 навчальному році учні 7 класів вперше розпочнуть навчання за новими навчальними планами і програмами 12-річної школи. Новими навчальними планами передбачено, що в 7-9 класах вивчатиметься два математичні курси:алгебра і геометрія.

Приступаючи до вивчення систематичного курсу алгебри в школі, слід мати на увазі, що зміст шкільної алгебри відрізняється від змісту науки алгебри. Спочатку алгеброю називали науку про розв'язування рівнянь, з XVIII століття її стали розглядати як науку про буквені вирази та їх перетворення і алгебраїчні рівняння та їх розв'язування. З кінця XIX століття погляд на алгебру знову змінився: об'єктом її вивчення стали вважати множини з аксіоматичне заданими на них алгебраїчними операціями, її важливішими поняттями є групи, кільця, поля та інші абстрактні математичні структури.

Навчальна програма з алгебри для основної школи, крім алгебраїчного матеріалу, містить також питання і з інших наук: арифметики (числові множини, дії над дійсними числами), математичного аналізу (функція, графіки), теорії ймовірностей, математичної статистики тощо.

Програма з алгебри для 7 класу містить такі теми:

лінійні рівняння з однією змінною;

цілі вирази;

системи лінійних рівнянь з однією змінною.

Кількість годин на вивчення алгебри зменшено порівняно з минулими роками з 3 годин на тиждень до 2,5 години на тиждень.

Змістове наповнення курсу алгебри 7 класу для 12-річної школи має дві основні відмінності від кількох попередніх курсів алгебри для основної школи. Коротко їх можна охарактеризувати так.

1. Вводиться одне з фундаментальних математичних понять - поняття функції. Розглядається лінійна функція та її графік. Графік лінійного рівняння з двома змінними розглядається як графік відповідної функції.

2. Вводиться поняття математичного моделювання. Рівняння і функції розглядаються як засоби математичного моделювання реальних процесів і явищ, які активно використовуються. На цій основі розв'язуються прикладні задачі.

Введенню поняття функції у 7 класі має передувати вивчення ірраціональних чисел. Без них неминучі ускладнення під час завдання області визначення функції. Бо, щоб стверджувати, наприклад, що графіком лінійної функції є пряма, треба розглядати цю функцію на множині всіх дійсних чисел, а не тільки раціональних. Щоб поєднати науковість і доступність викладу теми "Функція", семикласникам бажано в пропедевтичному плані повідомити, що крім відомих їм раціональних чисел, існують числа не раціональні. Ірраціональні числа разом з раціональними утворюють множину дійсних чисел. На координатній прямій існує безліч точок, координати яких - числа ірраціональні.

У 7 класі учні розпочинають вивчати і систематичний курс геометрії.

Нова програма з геометрії для 7 класу містить такі теми:

найпростіші геометричні фігури та їх властивості;

взаємне розташування прямих на площині;

трикутники;

коло і круг. Геометричні побудови.

На відміну від програми 2003 року навчальну програму переструктуровано за чотирма темами. Навчальний матеріал перенесено відповідно до нових назв розділів. Додано розділ "Взаємне розташування прямих на площині". Змінено назву четвертого розділу - "Коло і круг. Геометричні побудови".

Кількість годин на вивчення геометрії не змінилась і складає 1,5 години на тиждень.

За новою програмою курс геометрії будується на досвідно-дедуктивній основі. Основні геометричні поняття запозичуються з досвіду, а теореми доводяться дедуктивно з використанням неповної системи аксіом. Основний апарат доведення - ознаки рівності трикутників і метод доведення від супротивного.

Як відомо, логіка починається з понять. Тому на початку вивчення систематичного курсу геометрії бажано більше уваги приділити означенням геометричних понять. Добре організоване вивчення означень для розвитку логічного мислення дає учням не менше, ніж доведення теорем. Найкраще це робити, аналізуючи означення, наводячи відповідні приклади і контр-приклади, подаючи відповідні класифікації у вигляді діаграм Ейлера або дерев. Бажано наводити класифікаційні схеми і діаграми також для геометричних відношень, величин тощо.

Опрацьовуючи навчальний матеріал, більшість часу слід відводити для розв'язування тренувальних вправ і задач. Учням бажано пропонувати креслити простіші геометричні фігури різними креслярськими інструментами, а також малювати від руки.

Вимагати від семикласників громіздких записів, повних пояснень до розв'язуваних задач не слід. Для багатьох учнів це завдання непосильне і може загальмувати їх рух в опануванні геометрії. Звичайно, учнів бажано заохочувати супроводжувати розв'язання задач короткими словесними чи символічними записами та обґрунтуваннями, але привчати до цього бажано поступово. Семикласникам у багатьох випадках можна дозволити тільки малювати відповідний малюнок і виконувати найнеобхідніші записи. Радимо на перших уроках не уникати усних задач і задач на виконання зображень. Це дасть можливість розвивати математичну мову та графічну культуру учнів, сприятиме засвоєнню нових символів і термінів.

Шкільна геометрія повинна навчати учнів правильного сприймання навколишнього світу. Основне в геометрії - математичні моделі, які стосуються просторових форм і їх кількісних характеристик. Учнів бажано ознайомлювати не тільки з абстрактними геометричними моделями, а й з їх застосуваннями. Щоб вони самі будували хоч найпростіші математичні моделі реальних об'єктів, процесів і явищ, а не маніпулювали одними тільки абстракціями, придатними для створення таких моделей. Там, де є можливість, бажано встановлювати природні міжпредметні зв'язки геометрії з життям та іншими навчальними предметами.

Навчальними планами на вивчення геометрії передбачається в першому семестрі відвести 1 годину на тиждень. Якщо ж у школі є можливість збільшити кількість тижневих годин на вивчення геометрії (за рахунок варіативної частини чи додаткових занять), то це слід зробити у першому семестрі і додатково відвести ще 8-16 уроків.

Розподіл годин на вивчення окремих тем та кількість тематичних оцінювань можуть бути такими:

(3 год. на тиждень у I семестрі - 48 год., 2 год. на тиждень у II семестрі - 38 год., разом 86 год.)

(1 год. на тиждень у I семестрі - 16 год., 2 год. на тиждень у II семестрі - 38 год., разом 54 год.)

Навчання математики у 7 класах загальноосвітніх навчальних закладах буде здійснюватися за новими підручниками: "Алгебра. 7 клас" (автори В.Р.Кравчук, Г.М.Янченко) видавництва "Підручники і посібники", "Алгебра. 7 клас" (автори Г.П.Бевз і В.Г.Бевз) видавництва "Зодіак-ЕКО", "Алгебра. 7 клас" (автори А.Г.Мерзляк, В.Б.Полонський, М.С.Якір) видавництва "Гімназія"; "Алгебра. 7 клас" (автор О.С.Істер) видавництво "Освіта"; "Геометрія. 7 клас" (автори М.І.Бурда, Н.А.Тарасенкова) видавництва "Зодіак-ЕКО", "Геометрія. 7 клас" (автори Г.П.Бевз, В.Г.Бевз, Н.Г.Владімірова) видавництва "Вежа", "Геометрія. 7 клас" (автор Г.В.Апостолова) видавництва "хенеза", "Геометрія. 7 клас" (автори А.Г.Мерзляк, В.Б.Полонський, М.С.Якір) видавництва "Гімназія"; "Геометрія. 7 клас" (автор О.С.Істер) видавництва "Освіта".

Ці підручники створено відповідно до Державного стандарту та нових програм з алгебри та геометрії для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів.

Інформація щодо підручників та тематичне планування для кожного підручника буде надруковано у науково-методичному журналі "Математика в школі" та "Математичній газеті".

Сподіваємося, що навчання за новими підручниками позитивно вплине на підвищення якості освіти та сприятиме подальшому розвитку інтересу учнів до математики, спонукати їх самостійно поповнювати знання і використовувати їх у житті.

Національною доктриною розвитку освіти (347/2002) , затвердженою Указом Президента України, як стратегічну мету визначено забезпечення громадянам рівного доступу до якісної освіти. Необхідною передумовою для забезпечення громадянам рівного доступу до якісної освіти є перехід до зовнішнього оцінювання та повсякчасне здійснення моніторингу якості освіти.

У квітні 2007 року відбулося зовнішнє оцінювання з математики, в якому взяло участь 50003 випускника загальноосвітніх навчальних закладів. Аналіз результатів буде надано після їх опрацювання.

Досвід проведення зовнішнього сертифікаційного оцінювання переконливо засвідчує необхідність попередньої підготовки учнів до особливої форми контролю, якою є тестування. Тому доцільно в навчальному процесі разом із традиційними формами перевірки знань і вмінь учнів включати тестові форми контролю, використовуючи усе розмаїття форм тестових завдань.

За допомогою тренувальних вправ учитель зможе оцінити рівень засвоєння навчального матеріалу учнями та відпрацювати у них навички роботи з тестовими завданнями.

Збірники завдань "Зовнішнє тестування. Математика. Тренувальні вправи" авторів Богданової Л.Г. і Кінащук Н.Л., видавництва "Гімназія" та "Зовнішнє незалежне оцінювання. Математика. Тренувальні тести" авторів Максименко О.Ю. та Тарасенко О.О., видавництва "Торсінг плюс" стануть у пригоді для підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів до зовнішнього тестування та державної підсумкової атестації з математики.

У травні 2007 року вперше в Україні було проведено Міжнародне порівняльне дослідження якості природничо-математичної освіти TIMSS-2007, в якому взяли участь 4498 учнів 4 та 4527 учнів 8 класів з усіх регіонів.

Зміст запропонованих учням завдань був пов'язаний з матеріалом шести тем, що входять до змісту програм з математики більшості країн-учасниць дослідження TIMSS: "Дроби і поняття числа", "Пропорційність", "Алгебра", "Геометрія", "Вимірювання", "Аналіз даних".

Аналіз результатів дослідження буде поданий після обробки всіх матеріалів.

Для ознайомлення з основними засадами проведення дослідження, прикладами завдань та аналізом їх виконання, видавництвом "Факт" підготовлено видання "TIMSS-2007: Засади вимірювань і відкриті завдання із математики та природничих наук для 4 і 8 класів" (авторів Мулліс Іна В.С., Мартін Майкл О., Руддок Грехем Дж. та ін.), що розповсюджено у всіх загальноосвітніх навчальних закладах України. Вважаємо за доцільне ознайомитись із цим виданням усім учителям математики.

Створення національної системи моніторингового дослідження якості освіти - це можливість здійснювати управління якістю освіти, реалізовувати функції оцінювання, прогнозування, корекції та планування освіти.

Удосконалення підготовки вчителів та проведення уроків з використанням інноваційних технологій є ще одним із напрямків підвищення якості математичної освіти.

У березні - квітні 2007 року у місті Одеса було проведено Всеукраїнський конкурс "Учитель року - 2007" у номінації "Математика" на базі Одеського обласного інституту удосконалення учителів. Усі учасники конкурсу продемонстрували свою фахову майстерність, представили цікавий педагогічний досвід.

Переможцем конкурсу стала заступник директора Чернівецької гімназії N 2 Кінащук Н.Л. Вчителем розроблено чотирикомпонентну модель навчання, яка охоплює:

особистий розвиток, формування власної гідності і власної самооцінки;

формування життєвих навичок, зокрема творчого розв'язування життєвих проблем;

формування вмінь навчатися і критично мислити, щоб навчання приносило радість упродовж всього життя;

інтеграцію змісту математичної освіти у різні навчальні предмети.

Для реалізації моделі вчитель впроваджує:

елементи модульно-розвивальної системи навчання, яка допомагає реалізувати цілі створення оптимальних умов для розвитку кожного учня з урахуванням його здібностей, потреб та можливостей;

тестові технології як засіб моніторингу рівня навчальних досягнень учнів та сформованих життєвих навичок;

інформаційно-комунікаційні технології для підвищення мотивації навчання, формування вмінь навчатися і критично мислити;

інтегративний підхід у навчанні математики для формування базових компетентностей.

Лауреат конкурсу Черненко Н.А., учитель математики Державного ліцею м. Білої Церкви Київської області, у своїй практичній діяльності використовує:

створення спеціальних проблемно-навчальних ситуацій, розв'язування задач, завдань прикладного спрямування, враховуючи, що такі задачі виконують мотиваційну функцію;

інтерактивні методи навчання;

заохочення, стимулювання, емоційний вплив;

роботу за логіко-змістовими моделями та схемами;

мультимедійні засоби навчання та інформаційні технології, програму "CONTROLTEST";

інтегровані уроки, для яких розробляються і видаються кожному учневі зошити з друкованою основою.

Тема досвіду лауреата конкурсу Цейтлін О.І., учителя математики ЗСШ з поглибленим вивчення англійської мови N 35 м. Одеси - "Педагогічна технологія розвитку інтелектуальних та творчих здібностей учнів".

Знайомство з дітьми в п'ятому класі починається з діагностики, для якої використовується "Шкільний тест розумового розвитку", завдання його розробляються з урахуванням вікових особливостей учнів. За результатами діагностичного дослідження клас ділиться на групи.

Початок кожного уроку - це кілька хвилин, присвячені подіям поточного дня в історії науки, техніки, культури, обговорення з учнями значимості цих подій в історії людства, оголошення девізу уроку, постановка конкретних цілей і завдань.

Значну роль на уроці відіграють вправи, націлені на розвиток розумової діяльності за допомогою математичних завдань. Учителем використовуються такі прийоми: логічність, виявлення спільних понять, виключення понять, аналіз відносин понять, асоціації, аналіз кількісних відносин, пошук аналогів, пошук понять по заданим ознакам, пошук сполучних ланок, формулювання означень, вираження думок іншим способом, пошук помилок, аналіз відповідей товаришів, а також розвиток уяви.

Поєднання традиційних форм і видів роботи на уроці з комп'ютерною підтримкою дає можливість Жумик Л.В., учителю гімназії N 14 м. Луцька, лауреату конкурсу, індивідуалізувати і диференціювати навчання, створити ситуацію успіху. Використання комп'ютерних технологій на уроках сприяє реалізації діяльнісного підходу в навчанні, раціоналізує працю вчителя.

Ховрак С.М., учитель Кременчуцького ліцею N 4 Полтавської області, лауреат конкурсу, використовує на своїх уроках інтерактивні технології навчання, що сприяє розвитку комунікативних умінь та навичок, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, привчає працювати в команді та прислухатися до думки своїх товаришів.

Учителем розроблені різноманітні дидактичні ігри: "Математичне лото", "Найкращий математик", брейн-ринги та КВК на математичну тематику, в організації та проведенні яких завпеди беруть активну участь батьки.

Широке впровадження в навчальний процес інформаційних технологій навчання, що базуються на комп'ютерній підтримці навчально-пізнавальної діяльності, включає розробку та практичне використання науково-методичного забезпечення, ефективне застосування інструментальних засобів та систем комп'ютерного навчання і контролю знань, поступове доповнення цими технологіями існуючих традиційних форм і методів організації навчання.

"Програмно-методичний комплекс навчального призначення "Математика, 5-6 клас" для загальноосвітніх закладів" (далі - ПМК) призначений для вивчення математики в 5-6 класах загальноосвітніх закладів за новою навчальною програмою 12-річної школи.

ПМК може бути використаний учителем для:

підготовки до уроку;

пояснення нового матеріалу;

створення власних уроків і редагування існуючих;

формування та закріплення навичок розв'язування вправ, передбачених програмою;

проведення тестового контролю знань;

проведення індивідуальних і факультативних занять.

Увесь курс складається з уроків, кожен з яких розкриває конкретну тему та містить відповідні засоби для пояснення теми: текст, формули, статичні та динамічні схеми, моделі, анімації, аудіо- та відеофрагменти, малюнки тощо. Для перевірки знань передбачені контрольні запитання та завдання, задачі, тести для самоконтролю та контролю.

Крім того, програмний засіб містить довідникову інформацію: довідку по роботі з ПМК, словник термінів і понять, історичну довідку, додатки (таблиця простих чисел, координатна площина).

Ще одним важливим засобом є конструктор уроків, за допомогою якого вчитель може створити уроки за власною методикою, а також, при потребі, відредагувати запропоновані розробниками уроки.

Використання програмно-методичного комплексу у навчальному процесі забезпечує:

підтримку групових та індивідуальних форм вивчення математики в умовах класно-урочної системи організації навчального процесу;

створення комфортних умов комп'ютерної підтримки традиційних та інноваційних технологій навчання математики;

підвищення пізнавального інтересу учнів до вивчення математики;

забезпечення диференційованого підходу до вивчення математики;

формування навичок розв'язування задач практичного та дослідницького характерів.

Використання мультимедійних засобів навчання в кабінеті математики (інтерактивної дошки, мультимедійного проектора, комп'ютера) та якісного програмного забезпечення дає змогу розширити можливості вчителя та підсилити мотивацію навчальної діяльності учнів.

При проведенні тематичного та підсумкового оцінювання навчальних досягнень учнів, поділі класу на групи при проведенні семінарських та практичних занять, вимог до оцінювання письмових робіт з математики тощо слід керуватися методичними рекомендаціями, видрукованими у "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" N 13-14, 2003, 2004, 2005, журналі "Математика в школі" N 6, 2003, 2004, 2005, 2006.

У 2006/2007 навчальному році Міністерством освіти і науки України було рекомендовано провести обов'язкову державну підсумкову атестацію у письмовій формі з алгебри та початків аналізу для класів фізико-математичного, математичного, фізичного, економічного, інформаційно-технологічного профілів. У класах з поглибленим вивченням математики було рекомендовано провести обов'язкову державну підсумкову атестацію у письмовій формі з двох предметів: алгебри та початків аналізу і з геометрії.

У 2007/2008 навчальному році передбачається проведення обов'язкової державної підсумкової атестації з математики (інтегрований іспит з алгебри та початків аналізу і геометрії) також у класах універсального профілю навчання.

Рекомендації щодо використання сучасних інформаційних технологій на уроках математики, матеріали щодо зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, програми курсів за вибором для профільного навчання, анотації нової навчально-методичної літератури, поради щодо роботи з обдарованими дітьми, розробки уроків та позакласних заходів кращих учителів України друкуються у науково-методичному журналі "Математика в школі" та "Математичній газеті" видавництва "Педагогічна преса".

Фізика та астрономія

Важливою особливістю вивчення фізики в наступному навчальному році буде використання кількох програм для різних вікових категорій учнів. Це зумовлено переходом загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) на новий зміст і 12-річний термін навчання, впровадженням Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (24-2004-п) , який закладає нову структуру шкільної фізичної освіти.

Курс фізики в 12-річній школі викладатиметься за навчальною програмою, що побудована за двома логічно завершеними концентрами, наскрізними змістовими лініями яких є:

речовина й поле;

рух і взаємодії;

закони й закономірності фізики;

фізичні методи наукового пізнання;

роль фізичних знань у житті людини і суспільному розвитку.

На відміну від попередніх років в основній школі (7-9 класи) запроваджується курс фізики, який матиме логічно завершений характер і включатиме всі основні розділи фізики - від механіки до фізики атома й атомного ядра. У старшій школі загальноосвітня підготовка здійснюватиметься на-засадах профільного навчання, де зміст фізичної освіти та вимоги до його засвоєння будуватимуться за трьома рівнями - стандарту, академічному й профільному, що відображається у відповідних навчальних програмах.

У 2007/2008 навчальному році вивчення фізики в 7 класі ЗНЗ здійснюватиметься за новою програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (Фізика, 7-11 кл./ О.І.Ляшенко (керівник), О.І.Бугайов, Є.В.Коршак, М.Т.Мартинюк, М.І.Шут. - К.; - Ірпінь: Перун, 2005. - С. 3-70). Цю програму укладено на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (24-2004-п) .

В основній школі зміст навчального матеріалу й вимоги до його засвоєння є єдиними для всіх учнів. Зміст фізичних засад, який пропонується для вивчення в старшій школі за цією програмою, відповідає вимогам обов'язкових результатів навчання (рівень стандарту) й орієнтований, головним чином, на учнів, які обрали філологічний, художньо-естетичний і суспільно-гуманітарний напрями профілізації.

Найважливішою особливістю програми з фізики для 12-річної школи є те, що зміст матеріалу спроектовано на очікувані результати навчання, це дає змогу більш цілеспрямовано і стратегічно зорієнтовано організовувати та здійснювати навчально-виховний процес.

З погляду структури програма для кожного з класів 12-річної школи складається з двох основних обов'язкових рубрик: "Зміст навчального матеріалу" і "Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів". Перша рубрика містить перелік основних понять для вивчення кожної теми, орієнтовну кількість годин, що відводяться на її опрацювання, перелік лабораторних і практичних робіт, можливі демонстрації, які сприяють кращому розумінню навчального матеріалу, розвитку пізнавальної діяльності учнів.

Рубрика "Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів" містить конкретно сформульовані відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (24-2004-п) результати вивчення фізики в кожному класі - мету, завдання визначеного розділу, які співвідносяться з видами навчальної діяльності та диференціюються відповідно до їх результатів (від простої репродукції до глибокого осмислення елементів теми і здійснення різних розумових операцій). Ці вимоги передбачають, що учень називає та наводить приклади певних фізичних явищ і процесів, розпізнає залежності та вплив різних чинників на перебіг явищ, розрізняє фізичні поняття за ознаками, формулює основні положення теорії й означення фізичних величин, додержується правил безпеки та експлуатації при роботі з фізичним обладнанням, експериментальне досліджує закономірності фізичних процесів тощо. Під час вивчення фізики важливими є вміння: застосовувати закони фізики для аналізу процесів на якісному і розрахунковому рівнях, розв'язувати задачі різного рівня складності, аналізувати результати теоретичних та експериментальних досліджень, робити висновки та обґрунтування.

Перелік можливих способів діяльності учнів може слугувати критерієм для визначення рівня сформованості предметних компетенцій, оцінки і самооцінки навчальних досягнень учнів. Позиції цієї рубрики щодо формування загальнонавчальних і предметних умінь й навичок, перелік яких наведено в правій колонці програми, учитель може записувати в плані уроку як складник його мети.

Такий вид шкільної програми стає особливо актуальним у процесі сучасної трансформації освітньої системи в Україні. Крім того, зазначена програма зручна у використанні, практична за своєю структурою, сприяє тому, що навчально-виховний процес стає більш реалістичним.

Загалом на вивчення фізики Типовим навчальним планом загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 N 132 (v0132290-04) , зі змінами, внесеними згідно з наказом МОН України від 07.05.2007 N 357 (v0357290-07) , у 7 класі відводиться 35 год. Програмою визначено також резервний час (3 год. на рік), який учитель може використовувати на власний розсуд - як для більш детального вивчення окремих тем або розвитку дослідницьких навичок, повторення, узагальнення та систематизації знань учнів, так і для проведення тематичного оцінювання тощо.

Кількість годин на вивчення фізики може бути збільшена за рахунок варіативної частини навчального плану. Рішення про використання навчальних годин варіативної частини Типового навчального плану приймається керівниками навчальних закладів.

Нова програма, як і чинні, позбавлена жорсткого поурочного поділу. Учитель на власний розсуд може розподіляти навчальний матеріал за темами уроків, переставляти їх у межах розділу, але так, щоб не порушувалась логічна послідовність. Учитель також має право довільно визначати кількість годин на вивчення теми або розділу, але без вилучення одних на користь інших. Наведений у програмі розподіл годин є орієнтовним.

З метою підвищення ефективності уроків фізики рекомендуємо цей курс вивчати в 7 класі протягом одного семестру (2 год. на тиждень), що зумовлено такими чинниками, як:

психофізичні особливості формування когнітивних процесів (уваги, сприймання, мислення, пам'яті) учнів цієї вікової категорії;

суттєве підвищення раціональності використання часового розподілу навчального матеріалу, при якому зберігається динамічний темп вивчення предмета;

формування в учнів цілісного сприймання матеріалу, неперервність процесу навчання в поєднанні з логічною завершеністю;

поліпшення якості контролю навчальних досягнень учнів та вмотивованість корекційної діяльності.

У цьому разі річне оцінювання здійснюється на підставі результатів чотирьох обов'язкових тематичних обліків навчальних досягнень учнів.

Пропедевтичними курсами до вивчення фізики в основній школі є "Я і Україна" для початкової школи і "Природознавство", який відповідно до навчальних планів для 12-річної школи вивчається учнями 5 і 6 класів з годинним щотижневим навантаженням. У початковій школі учні лише ознайомлюються з проявами фізичних явищ природи, засвоюють початкові відомості з фізики, оволодівають елементарними навичками пізнання природи.

У 5-6 класах вивчається сукупність початкових понять астрономії, біології, географії, фізики, хімії, обсяг і глибина яких відповідають пізнавальним можливостям учнів. Зміст навчального матеріалу цього курсу базується на з'ясуванні основних явищ навколишнього світу, з якими щодня контактують учні, з дослідженнями найближчого оточення - світу природи.

П'ятикласники одержують початкові поняття, які мають загальнонауковий і міжпредметний характер, про. будову речовини, світ явищ природи, види рухів і сил тощо. На цьому етапі вивчення природознавства формується розуміння окремих фізичних понять (простір і час, маса, молекула й атом, теплота і температура, атмосферний тиск, сила, робота та енергія тощо), які мають емпіричний характер.

Навчальною програмою з природознавства передбачено ознайомлення школярів із методами пізнання навколишнього середовища - спостереженнями й експериментами. Зокрема, організація спостережень за природою з демонстрацією приладів, що використовують у дослідженнях явищ та об'єктів природи; формування практичних навичок щодо визначення маси й розмірів різних тіл, вимірювання температури та атмосферного тиску, порівняння значень сил. На уроках природознавства учні набувають початкових умінь практичного застосування вимірювальних приладів - терезів, мірного циліндра, термометра, барометра тощо, у них формуються навички додержання правил їхнього безпечного використання.

З метою реалізації принципу наступності в курсі фізики основної школи продовжується формування цілісної природничої картини світу, закладаються основи його фізичного пізнання. У новій навчальній програмі з фізики для 7-9 класів визначено такі пріоритетні завдання:

сформувати в учнів базові фізичні знання про явища природи, розкрити історичний шлях розвитку фізики, ознайомити їх з діяльністю та внеском відомих зарубіжних і вітчизняних учених-фізиків;

розкрити сутність фундаментальних наукових фактів, основних понять і законів фізики, показати розвиток її основних ідей і принципів;

сформувати в учнів алгоритмічні прийоми розв'язування фізичних задач та евристичні способи пошуку розв'язування проблем;

сформувати і розвинути в учнів експериментальні вміння й дослідницькі навички, уміння описувати і систематизувати результати спостережень, планувати та проводити невеликі експериментальні дослідження, вимірювати фізичні величини, робити узагальнення й висновки;

розкрити роль фізичного знання у житті людини, суспільному виробництві й техніці, сутність наукового пізнання засобами фізики, сприяти розвитку інтересу школярів до предмета;

спонукати учнів до критичного мислення, застосовувати здобуті знання в практичній діяльності, для адекватного відображення природних явищ засобами фізики;

сформувати у них початкові уявлення про фізичну картину світу, на конкретних прикладах показати прояви моральності щодо використання наукового знання в життєдіяльності людини і природокористуванні.

В умовах диференціації та профілізації старшого ступеня середньої освіти істотно зростає роль основної школи, що створює базу для подальшої загальної та професійної освіти. Саме на цьому етапі навчання фізиці учні повинні з'ясувати сутність основних фізичних понять і законів, оволодіти науковою термінологією, розвинути експериментальні вміння й дослідницькі навички, опанувати основні методи наукового пізнання та алгоритми розв'язування фізичних задач.

З огляду на те, що в пропедевтичних курсах розподіл елементів змісту з фізики має розрізнений характер, а також переважають репродуктивний і пояснювально-ілюстративний методи викладання, які є доречними при навчанні школярів молодшого віку, необхідно звернути увагу на початковому етапі навчання на формування методологічних основ пізнання навколишнього світу. Вивченню цих питань і присвячено перший розділ навчальної програми для 7 класу "Починаємо вивчати фізику".

Структура наукового мислення неодмінно пов'язана з розвитком циклу наукового пізнання: факти - моделі - наслідки - експеримент. Розвиток уявлень про наукову фізичну картину світу здійснюється на основі формування структурних компонентів фізичних знань, а саме фактів, явищ, понять, законів і принципів, ідей і гіпотез, фундаментальних теорій. Системне засвоєння фізичного знання значно поліпшується, якщо в основу навчально-пізнавальної діяльності учнів покласти плани узагальнювального характеру, за якими розкривається сутність фізичної термінології (явище, поняття, закон тощо), що наведено в пояснювальній записці до нової навчальної програми.

Об'єктами вивчення в курсі фізики на доступному рівні для учнів основної і старшої середньої школи має бути експеримент як метод пізнання, метод побудови моделей (гіпотез) і метод їх теоретичного аналізу. Учні повинні розуміти, що таке початкові факти (результати спостережень, фундаментальних дослідів); в чому полягає сутність моделей природних об'єктів і процесів, гіпотез; як робляться теоретичні висновки; як експериментальне перевіряються моделі, гіпотези й теоретичні висновки.

Природничонаукові предмети в основній школі викладаються на феноменологічному ґрунті, з опертям на життєвий досвід учнів, який включає різноманітні знання про навколишній світ, явища, що відбуваються в ньому. Необхідно акцентувати увагу на вивченні методів наукового пізнання, використанні цих методів у різних життєвих ситуаціях для обґрунтування або спростування одержаних результатів чи висловлених думок, аргументів, висновків.

Основою для формування методологічних знань в учнів має стати експериментальна частина курсу фізики, яка сприятиме формуванню навичок роботи з фізичними приладами і вмінням фіксувати та описувати результати досліджень, робити висновки на підставі встановлення причинно-наслідкових зв'язків. У новій програмі для 12-річної школи привернуто більшу увагу формуванню практичних навичок школярів, запропоновано значно більшу кількість лабораторних робіт.

У порівняльній таблиці наведено кількість лабораторних робіт за навчальними програмами для 11 та 12-річної школи відповідно до розділів курсу фізики основної школи. Новою навчальною програмою в 7 класі запропоновано 12 лабораторних робіт. Залежно від змісту діяльності учнів ці лабораторні роботи можуть проводитися в різних формах:

демонстраційна лабораторна робота (наприклад, "Фізичний кабінет та його обладнання. Правила безпеки у фізичному кабінеті");

короткочасна лабораторна робота (наприклад, "Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення ціни поділки шкали приладу", "Вимірювання часу (метроном, секундомір, годинник тощо))";

фронтальна лабораторна робота; пошуково-конструкторська лабораторна робота (наприклад, "Складання найпростішого оптичного приладу"), виконання якої може здійснюватися як на уроці під керівництвом учителя, так і вдома;

пошуково-дослідницькі завдання для виконання вдома; (наприклад, "Дослідження явища дифузії у рідинах і газах", "Вивчення законів відбивання світла за допомогою плоского дзеркала").

Там, де це можливо, експерименти мають набувати характер самостійних досліджень, під час яких учні роблять власні висновки й узагальнення шляхом пошукової та дослідницької діяльності.

Розвиткові пізнавального інтересу, творчих та інтелектуальних здібностей учнів сприяють домашні завдання, що спрямовані на спостереження певного явища (наприклад, отримання дисперсії світла за допомогою різних предметів), постановку дослідження на обладнанні, пристроях побутового призначення (наприклад, вирощування кристалів), конструювання пристроїв для підтвердження певних теоретичних обґрунтувань, підготовку повідомлень щодо історичного розвитку науки та технологій.

Отже, навчання фізики має орієнтуватися не тільки на засвоєння природничонаукових знань, а й на формування здатності застосовувати здобуті в школі знання в різних життєвих ситуаціях, розв'язувати поставлені проблеми науковими методами, уміти працювати з різними джерелами інформації й критично оцінювати одержану інформацію, висувати гіпотези і проводити дослідження, які їх підтверджують або спростовують, аргументувати висловлену точку зору.

Звертаємо увагу, що у 8-11 класах фізика вивчатиметься відповідно до розподілу годин, який визначено наказами Міністерства освіти і науки України від 25.04.2001 N 342 (v0342290-01) "Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/2002 - 2004/2005 навчальні роки" і від 20.05.2003 N 306 (v0306290-03) "Про Типові навчальні плани для організації профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах", за чинними програмами (Фізика, 7-11 кл.: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Пік. світ, 2001; Фізика, 10-11 кл.: Програми для профільного навчання. - К.: Пед. преса, 2004).

Реалізуючи зміст цих програм, учитель повинен звернути увагу на висвітлення сучасних напрямів розвитку техніки та новітніх технологій, екологічного потенціалу фізичної освіти (див. Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у 2006/2007 навчальному році). Перелік рекомендованої літератури буде надруковано в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України".

Особливістю фізики як шкільного навчального предмета є спрямованість її на застосування знань, умінь та навичок у сучасному житті. Результатом вивчення шкільного курсу фізики має бути не тільки сума знань з предмета, а й достатньо сформований рівень компетентності учня щодо різних видів діяльності (навчальної, дослідницької тощо), розуміння значення власних соціальних функцій як члена суспільства, здатності та готовності до пізнання, потреби до саморозвитку.

Згідно з нормативно-правовими документами та рекомендаціями міністерства освіти і науки України основними видами оцінювання є тематичне, семестрове, річне та державна підсумкова атестація. Поточне оцінювання не є обов'язковим, його необхідність визначається вчителем.

Особливого значення набуває тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів, яке зумовлює потребу розподіляти процес вивчення кожної з темна три етапи:

мотиваційний, коли вчитель пояснює, задля чого вивчається певна тема, які знання мають бути засвоєні, як і вміння й навички - сформовані (наводяться приклади орієнтовних завдань, повідомляється кількість обов'язкових видів робіт - лабораторних, контрольних тощо);

операційно-пізнавальний - основний етап, у процесі якого досягаються поставлені навчальні, розвивальні й виховні цілі, проводиться підготовка до завершального етапу;

контрольно-оцінний, яким завершується вивчення теми й одержуються об'єктивні дані про якість засвоєння кожним учнем теоретичних знань, набуття практичних навичок розв'язування фізичних задач та проведення експериментальних досліджень.

Нагадуємо, що відповідно до зазначених вимог тематичне оцінювання з фізики може проводитися такими способами.

1. Тематичний бал може бути виставлений за результатами робіт двох видів: контрольної роботи, яка включає теоретичні питання й задачі, і виконання практичної частини теми (враховуються поточні оцінки за виконання лабораторних і експериментальних робіт або проводиться підсумкова лабораторна чи експериментальна робота).

2. Тематичний бал може бути виставлений за результатами заліку, проведеного в письмовій, усній чи комбінованій формі, завдання до якого включають питання з теорії, задачу й експериментальне завдання.

3. Тематичний бал за згодою учня може бути виставлений автоматично відповідно до поточних оцінок за всіма трьома напрямами.

Тематичне оцінювання проводиться після вивчення теми або її частини. Вчитель має право об'єднати незначні за обсягом теми для проведення тематичного оцінювання. Якщо на вивчення теми відводиться значна кількість годин, то доцільно проводити декілька тематичних оцінювань (наприклад, у 7 класі за темою "Світлові явища" рекомендуємо провести два тематичних обліки).

Обсяг і зміст навчального матеріалу, що виноситься на тематичне оцінювання, його форми і тривалість, кількість тематичних робіт визначаються вчителем.

З огляду на кількість тем і годин, що відводяться на їхнє вивчення в класах різного профілю, передбачено таку мінімальну кількість тематичних оцінювань навчальних досягнень учнів з фізики (див. таблицю).

Для виставлення тематичного бала з астрономії рекомендується провести не менше трьох тематичних оцінювань навчальних досягнень учнів.

Вимоги до перевірки зошитів регламентуються листом Міністерства освіти і науки України від 27.12.2000 р. N 1/9-529 "Орієнтовні вимоги до виконання письмових робіт і перевірки зошитів з природничо-математичних дисциплін у 5-11 класах".

Згідно з цим документом для записів під час навчальних занять із фізики й астрономії в класі та виконання домашніх робіт використовують відповідні робочі зошити. Оцінка за їх ведення не виставляється, тому і не враховується при виставленні бала тематичного оцінювання. З метою забезпечення зворотного зв'язку щодо рівня опанування програмного матеріалу вчитель повинен контролювати виконання учнями домашніх завдань. Він визначає доцільність виставлення поточних балів за якість виконання домашніх робіт.

В окремому зошиті, який зберігається в кабінеті фізики протягом року, здійснюється оцінювання лабораторних робіт. Для цих видів експериментальної навчальної діяльності учнів дозволяється використовувати спеціальні зошити на друкованій основі, що мають відповідний гриф міністерства освіти і науки України.

Вимоги до проведення й оцінювання лабораторних та робіт фізичного практикуму висвітлено в чинному Інструктивно-методичному листі щодо викладання фізики й астрономії в 2005/2006 навчальному році ("Інформ. зб. МОН України". - 2005. - N 18. - С. 10-11; "Фізика та астрономія в пік." - 2005. - N 4. - С. 2-3). Зокрема, в ньому зазначено, що вчитель може замінювати тематику окремих робіт на рівноцінні з огляду на стан матеріальної бази фізичного кабінету, але без зменшення тієї кількості лабораторних робіт, що передбачено навчальними програмами для різних профільних класів.

Учитель визначає доцільність оцінювання деяких лабораторних робіт з навчальних програм із фізики, які спрямовані на розвиток навичок спостереження фізичних явищ і процесів, ознайомлення учнів з будовою пристроїв і які деякою мірою мають репродуктивний характер. Наприклад, залежно від постановки роботи можна не оцінювати такі лабораторні роботи: для 7 класу - "Дослідження явища дифузії в рідинах і газах" тощо; для 8 класу - "Регулювання сили струму реостатом", "Складання електромагніту і випробування його дії", "Вивчення електричного двигуна постійного струму"; для 10 класу - "Спостереження дії магнітного поля на провідник зі струмом", "Спостереження за ростом кристалів у розчині" (для фізико-математичного профілю); для 11 класу - "Спостереження суцільного та лінійчастого спектрів", "Спостереження інтерференції та дифракції світла".

У 7 класі рекомендуємо як мінімум оцінювати 8 лабораторних робіт із 12, які запропоновано в новій навчальній програмі для 12-річної школи. Перелік лабораторних робіт, що не оцінюються, визначає вчитель залежно від форми їх проведення та вимог щодо оформлення результатів навчальної діяльності школярів.

Звертаємо увагу на обов'язкове виконання вимог наказу Міністерства освіти і науки України від 18.04.2006 р. N 304 (z0806-06) "Про затвердження Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 за N 806/12680. Цим наказом регламентується порядок проведення інструктажів з питань охорони праці, ведення відповідних журналів їх реєстрації. Зокрема, зазначається, що первинний інструктаж має проводитися перед початком кожного практичного заняття (лабораторної або практичної роботи). Це фіксується в класному журналі на сторінці предмета в розділі про запис змісту уроку.

Окремі зошити або аркуші, на яких виконувалися контрольні роботи та здійснювалося тематичне оцінювання, зберігаються протягом навчального року в ЗНЗ. Обов'язковим є проведення однієї письмової тематичної контрольної роботи на семестр.

При складанні завдань тематичних оцінювань з фізики (для 9-11 класів) та астрономії (для 11 класу) необхідно орієнтуватися на рівень завдань, які наведено у відповідних збірниках для проведення державної підсумкової атестації (Збірник різнорівневих завдань для проведення державної підсумкової атестації з фізики./ За ред. І.М.Гельфгата. - Харків: Гімназія, 2007; Казанцев А.С., Крячко І.П. Збірник різнорівневих завдань для проведення державної підсумкової атестації з астрономії. - Харків: Гімназія, 2007).

Частина завдань у згаданих вище збірниках запропонована в тестовій формі, яка набуває все більшого значення в моніторингу якості знань школярів. Цей процес пов'язаний з упровадженням в Україні незалежного зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів та створення національної системи моніторингу якості освіти.

У квітні 2007 р. понад 1800 учнів Харківської області мали змогу зарахувати результати зовнішнього незалежного оцінювання з фізики як бал державної підсумкової атестації у школі, надати відповідний сертифікат до вищого навчального закладу.

Для розв'язування було запропоновано 35 завдань, виконання яких розраховано на 180 хв. Тестові завдання охоплювали всі розділи курсу фізики та мали різний рівень складності, який визначався залежно від глибини засвоєння учнями теоретичних знань, набуття ними практичних умінь і навичок, здійснення розумових дій, пов'язаних з науковим узагальненням та встановленням змістових взаємозв'язків. Докладну інформацію щодо структури і форм завдань можна одержати в навчальному посібнику [(Фізика: Зовнішнє незалежне оцінювання. - К., 2007)] або на сайті Українського центру оцінювання якості освіти (www.testportal.com.ua).

Зазначимо, що для якісного впровадження в шкільну практику тестування як форми оцінювання якості освіти обов'язковим є додержання вимог до складання завдань такого типу, а саме: однозначність та лаконічність формулювань, спрямованість на оцінювання певного знання чи вміння, добір вірогідних дистракторів, різноманітність форм постановки завдань та формулювання відповідей. Ефективності його застосування сприятимуть систематичність і вписаність у загальну структуру теми, продуманість методів використання впродовж навчального року.

Захист Вітчизни

Предмет "Захист Вітчизни" відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2001 р. N 342 (v0342290-01) , вивчають у 10 та 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів. Вивчення предмета може здійснюватися за двома варіантами навчальних планів:

1) по 2 год. на тиждень - 1 год. за рахунок інваріантної складової навчального плану і 1 год. за рахунок варіативної складової навчального плану;

2) по 1 год. на тиждень за рахунок інваріантної складової навчального плану.

Опанування предмета проводять окремо для юнаків та дівчат. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128 (z0229-02) "Про затвердження Нормативів наповнюваності та порядку поділу класів при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах" поділ класів на групи здійснюється при проведенні уроків з основ здоров'я та фізичної культури у 10-12 класах (окремо для хлопців та дівчат) при наявності у класі більше 27 учнів, але не менше 8 учнів у групі. Оскільки години, що відводяться на вивчення фізичної культури і здоров'я та ДПЮ ("Захист Вітчизни") у діючих Типових навчальних планах подані об'єднано, то зазначений у наказі порядок поділу класів на групи стосується і предмета "Захист Вітчизни".

У 2007/2008 навчальному році вивчення предмета здійснюватиметься за навчальною програмою "Захист Вітчизни" для навчальних закладів системи загальної середньої освіти, 11-річна школа (авт. Бахтін А.М. та ін., "Атол", 2005). Навчальна програма містить три варіанти викладу змісту. Юнаки навчаються за варіантом N 1. Дівчата та юнаки, що не вивчають основи військової справи за станом здоров'я або релігійними поглядами - за варіантом N 2. При спільному вивченні предмета юнаками та дівчатами використовують варіант N 1. У випадку відведення на вивчення захисту Вітчизни 1 год. на тиждень навчання здійснюють за варіантом N 3, а матеріал вивчають у стислому вигляді.

Зміст програмового матеріалу, залежно від матеріальної бази, регіональних особливостей та ін. може бути змінений до 20%. Послідовність вивчення тем учитель коригує самостійно.

Наприкінці навчального року, з метою практичного закріплення рівня знань, умінь та навичок учнів, проводяться навчально-польові заняття (збори), у тому числі, з використанням навчально-методичної бази військових частин, відповідних кафедр вищих навчальних закладів, військових комісаріатів, оборонно-спортивних, військово-оздоровчих таборів, базових навчальних закладів, центрів допризовної підготовки тощо. Їх організація і проведення планується керівником навчального закладу відповідно до діючих вимог. Навчально-польові заняття можна проводити поетапно (по мірі вивчення тем або розділів), у кінці першого семестру та навчального року, за рахунок літньої практики. Один з варіантів порядку проведення занять наведено в додатку 4 навчальної програми.

Практичне закріплення теоретичного матеріалу з розділу "Основи цивільного захисту" також передбачається під час проведення Дня цивільної оборони (цивільного захисту) в загальноосвітніх навчальних закладах.

Оцінювання рівня засвоєння учнями програмового матеріалу здійснюється відповідно до "Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти". Під час здачі заліків та нормативів обов'язково мають ураховуватися фізіологічні особливості, стан здоров'я та релігійні погляди учнів. Підсумковий бал не є середнім арифметичним від тематичних оцінювань, він залежить від вагомості кожного тематичного бала. Форми і методи тематичних обліків визначаються вчителем.

Для активізації військово-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах рекомендується вести гурткову роботу відповідного напряму. Під час проведення відповідної роботи необхідно керуватися Концепцією допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді (948/2002) , програмою "Основи захисту Вітчизни", угодою про співробітництво між обласним управлінням освіти і науки та обласним військовим комісаріатом про спільну діяльність з питань військово-патріотичного виховання учнівської молоді.

Військово-патріотичне виховання здійснюється у формі лекцій, бесід, розповідей, екскурсій до музеїв військових частин, установ, вищих навчальних закладів, зустрічей із ветеранами війни, праці та військової служби, військово-шефської роботи, походів по місцях бойової слави, пошукової роботи, участі в роботі клубів та гуртків військово-патріотичного спрямування.

Враховуючи орієнтування національної освіти та загалом України як держави на європейські та міжнародні цінності, прискорені темпи інтеграції України в європейський та міжнародний простір, виникла потреба у внесенні коректив до навчальної програми предмета "Захист Вітчизни", з метою наближення до тих цілей і вирішення завдань, які б відповідали як національним інтересам так і, водночас, сприяли вивченню механізмів взаємодії України з іншими країнами світу, поглибленню знань випускників національної школи про способи виживання українців за будь-яких умов у будь-якій країні світу.

Спільні міжнародні військові навчання, миротворчі міжнародні акції та місії ООН, поширення загрози терористичних актів, які все більше набувають міжнародного характеру та потребують цивілізованого вирішення, спалахуючі то тут, то там збройні конфлікти вимагають не тільки від військових Збройних Сил України, а й від пересічних громадян високого рівня правової культури, обізнаності у міжнародних законодавчих актах, які регулюють взаємовідносини під час збройного конфлікту, захищають здоров'я, життя, людську гідність військовослужбовців, поранених, полонених, заручників, біженців, безвісти зниклих.

Навчальною програмою передбачено вивчення цих питань у розділі "Військово-історичні, правові та політичні основи захисту Вітчизни". Однак зважаючи на важливість зазначених питань, є потреба розглянути їх у ширшому форматі. Тому Міністерство освіти і науки України рекомендує включити для вивчення питання про створення, функції та структуру Організації Північноатлантичного договору (НАТО), вплив НАТО на світові геополітичні процеси. Європейську інтеграцію і національну безпеку України, обмеження під час збройного конфлікту, кодекси поза часом, образи та сприйняття війни, дилему очевидця, "дітей-солдатів", зброю невибіркового характеру, міжнародні трибунали, етику проведення гуманітарної операції, планування табору для людей переміщених під час надзвичайних ситуацій (під час проведення навчально-польових зборів).

Корективи до календарно-тематичного плану пропонується внести за рахунок:

ущільнення навчальної програми;

вивчення зазначених питань за рахунок резерву часу;

відпрацювання практичних питань у період проведення навчально-польових занять.

Під час вивчення предмета слід користуватися підручниками, посібниками та навчально-наочними матеріалами, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Для використання у навчальному процесі та оформленні кабінетів рекомендується використовувати серію плакатів ("Захист Вітчизни", 17 аркушів, формат А-1; "Куточок цивільного захисту", 16 аркушів, формат А-3; "Медико-санітарна підготовка", 11 аркушів, формат А-1) Харківського автора Міненка М.І. Додаткову інформацію можна отримати за тел. 8-057-757-60-48, 8-050-302-82-60, E-mail: plakats@list.ru.

Залікові зошити для тематичного оцінювання знань учнів з предмета "Захист Вітчизни" (авт. Кривоніс Ю.Д., Ігнатьєв С.Б. - "Ранок") представлені у двох варіантах: "Захист Вітчизни", 10-11 класи і "Основи цивільного захисту", 10 клас.

Всеукраїнський інформаційно-аналітичний журнал "Камуфляж" є виданням, яке висвітлює життєдіяльність силових структур та військово-промислового комплексу України, проблеми патріотичного виховання молоді. Враховуючи важливість допризовної підготовки на своїх діпальтах журнал вміщує професійно підготовлені ексклюзивні матеріали, які призвані сприяти у проведенні занять з предмета "Захист Вітчизни". Зокрема, протягом першого півріччя в журналі друкувалися матеріали "Збройні сили України: підсумки та перспективи розвитку", "Збройовий експорт України", "Особливості національних аеромобільних військ", "Складова військово-морської могутності" тощо.

Особливе місце в журналі займають рубрики "Історія зброї", "Історія", "Техніка і озброєння". Блок інформаційно-аналітичних матеріалів дозволяє отримати необхідну інформацію з найактуальніших проблем як українського війська так і армій зарубіжних країн.

Інший загальнодержавний методично-інформаційний журнал "Основи захисту Вітчизни" повністю присвячується питанням вивчення предмета у загальноосвітніх навчальних закладах. Журнал виходить щомісяця та запрошує до співпраці вчителів, які викладають предмет "Захист Вітчизни".

Трудове навчання та креслення

Вивчення предмета у новому навчальному році для учнів 8-11 (12) класів буде здійснюватись за тими ж навчальними планами та програмами, що і в попередні роки. Учні 5-7 класів навчатимуться за новою програмою з трудового навчання для 12-річної школи.

Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 р. N 357 (v0357290-07) , у всіх загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування та форм власності на вивчення трудового навчання відводиться у 5 та 6 класах - по 1 годині на тиждень, у 7 у класі - 2 години на тиждень. Крім цього, кількість годин на вивчення предмета може збільшуватись до 2 за рахунок додаткового часу на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації.

Викладання трудового навчання відбувається окремо для хлопців та дівчат. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128 (z0229-02) , і відбувається при наявності в класі більше 27 учнів для міської школи, і більше 25 учнів для сільської школи.

У разі, якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити поділ на групи на гендерній основі, можливий варіант формування змішаної групи хлопців і дівчат паралельних, або наступних класів.

Навчальними програмами передбачено два варіанти організації навчального процесу: перший варіант - для хлопців, другий - для дівчат. Однак не виключається можливість комплектування змішаних груп у малокомплектних школах або за бажанням учнів. Для спільного навчання слід застосовувати поєднання обох варіантів програм. Співвідношення навчального матеріалу при цьому має залежати від контингенту учнів у класі (більшість хлопців чи дівчат), матеріально-технічної бази закладу, регіональних умов та спеціалізації вчителя (обслуговуючі чи технічні види праці). Не допускається навчання змішаних груп лише за одним з варіантів програми. При плануванні практичних робіт слід враховувати фізіологічні особливості хлопців і дівчат, їхні інтереси та нахили.

У залежності від матеріально-технічної бази та регіональних особливостей учитель може змінювати розподіл кількості годин за розділами і темами навчальної програми до 20 відсотків.

Особливістю трудового навчання у 5-6 класах є ознайомлення учнів з проектно-технологічною діяльністю з опорою на знання з основ наук на рівні предметно-практичної діяльності. І завдання вчителя полягає у забезпеченні послідовного формування в учнів уявлень про зміст та етапи цілісного процесу проектування і виготовлення виробів.

У 7 класі в учнів спочатку також формують уявлення про зміст та етапи цілісного процесу проектування і виготовлення виробів, а під час виконання проекту учні мають повністю пройти весь процес проектно-технологічної діяльності: вибір об'єкту технологічної діяльності; обґрунтування цього вибору; художнє конструювання; технічне конструювання; підбір конструкційних матеріалів; вибір технологічних процесів, інструментів, обладнання; виготовлення виробів; аналіз і оцінка процесу і результату праці; нескладні маркетингові дослідження.

Плануючи виконання творчого проекту, необхідно ознайомити учнів з аналогами майбутніх виробів, їх графічними зображеннями, технічними описами, варіантами зміни їх конфігурації, художнього оформлення, застосуванням нових конструкційних матеріалів тощо. На першому уроці виконання проекту вчитель має ознайомити учнів з його етапами (організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний) та видами виконуваних робіт на кожному з етапів.

У процесі виконання проекту учні повинні скласти план своєї діяльності, виконати ескіз або креслення майбутнього виробу, разом з вчителем визначити проблемні питання, які їм попередньо невідомі, з'ясувати їх сутність і лише потім приступити до реалізації власного задуму. При цьому в учнів виховується самостійність прийняття рішень, творчість, ініціатива, розвивається логічне, абстрактне, технічне, конструкторське, мислення тощо.

Уроки трудового навчання у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках повинні будуватися таким чином, щоб не тільки навчити учнів прийомів роботи, формувати уміння і навички їх виконання, а й виховувати у них повагу до праці і людей праці, бережливе ставлення до матеріальних засобів і природних ресурсів, творчий підхід до будь-якого поставленого перед ними трудового завдання.

Важливою особливістю уроків трудового навчання є також формування навичок творчої колективної праці. Оскільки на більшості уроків учні будуть виготовляти вироби, що вимагають значної затрати часу, доцільно, у таких випадках, поділяти клас на ланки, бригади, перед кожною з яких поставити конкретне завдання. Така форма організації навчального процесу дає можливість чергувати індивідуальні форми роботи з колективними. Особливо важливо зробити колективний підсумок з виконаної роботи, визначити кращий виріб тощо.

Після завершення навчальних занять, учні проходять навчальну практику. Навчальними програмами в розділах "Технологія вирощування рослин" та "Технологія догляду за тваринами" передбачені практичні роботи по догляду за сільськогосподарськими рослинами, ознайомлення з шкідниками та хворобами рослин, із засобами малої механізації сільськогосподарських робіт, із пасічним господарством та ін. Зазначені практичні роботи доцільно проводити в період літньої навчальної практики. Для цього вчитель заздалегідь складає графік із зазначенням термінів виконання робіт. Під час вивчення теоретичних питань учні виконують необхідні записи, замальовують схеми, готують таблиці у робочих зошитах, а в процесі виконання практичних робіт оформляють їх відповідно до вимог, поставлених вчителем. Підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється з урахуванням результатів виконання зазначених робіт.

У загальноосвітніх навчальних закладах, в яких виникли труднощі з викладанням трудового навчання, пов'язані з повною відсутністю належного навчального обладнання, заняття слід проводити на базі професійно-технічних училищ, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, навчальних майстерень інших загальноосвітніх навчальних закладів, де це доцільно. У такому випадку уроки проводить учитель того навчального закладу, на базі якого проходять заняття. При цьому потрібно забезпечити безпечне пересування учнів до місця проведення занять і у зворотному напрямі.

Години, відведені Типовими навчальними планами на вивчення трудового навчання, не можна використовувати для вивчення інших профільних предметів.

Неприпустимим є закриття, перепрофілювання навчальних майстерень з обслуговуючих та технічних видів праці. У тих навчальних закладах, де функціонування навчальних майстерень було припинено, має вестися робота з відновлення їх діяльності.

У загальноосвітніх навчальних закладах, за бажанням учнів та їхніх батьків, може організовуватися профільне навчання учнів 10-11 класів з трудового навчання (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.05.2003 р. N 306 (v0306290-03) . У межах профільного навчання можлива як допрофесійна так і професійна підготовка старшокласників. При цьому професійна підготовка проводиться згідно ліцензійних вимог до зазначеного напряму навчальної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 р. N 1380 (1380-2003-п) . Мережа навчальних груп, визначається на основі контингенту учнів старших класів, яких направляє школа, а їх наповнення регламентується ліцензійними нормами.

Випускникам, які успішно закінчили повний курс навчання з професійної підготовки, надається право складати державні іспити на присвоєння кваліфікації з видачею документа про професійну освіту єдиного державного зразка України.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 23.08.2006 р. N 632 (v0632290-06) були затверджені державні стандарти професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій. Наразі державні стандарти запроваджені на 65 професій. Планується продовжувати роботу над запровадженням стандартів на підготовку кваліфікованих робітників з інших професій. Перехід усіх закладів системи загальної середньої освіти, що мають ліцензії на підготовку кваліфікованих робітників на державні стандарти професійно-технічної освіти, є обов'язковим.

Зазначеними стандартами визначаються нові вимоги щодо матеріально-технічної бази, навчального процесу та навчально-виробничої практики при підготовці кваліфікованих робітників. Так, зокрема, значно збільшено кількість годин, яка має затрачатися на їх підготовку за деякими професіями. Це не дозволяло б провадити підготовку кваліфікованих робітників у межах часу відведеного навчальними планами на трудове навчання у технологічному профілі.

Однак, листом Міністерства освіти і науки України від 27.11.2006 р. N 1/9-748 закладам системи загальної середньої освіти, які здійснюють професійне навчання за робітничими професіями з видачею документів про професійно-технічну освіту державного зразка, до переходу старшої школи на 12-річний термін навчання, під час розробки робочих навчальних планів рекомендується використовувати можливість інтеграції тих близьких за змістом предметів, які є складовими як типових навчальних планів для профільного навчання загальноосвітніх навчальних закладів, так і типових навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників (державний стандарт професійно-технічної освіти з відповідної робітничої професії). Наприклад: креслення - технічне креслення або читання креслень; інформатика - інформаційні технології; ОБЖ - охорона праці; економіка - основи галузевої економіки та підприємництво та ін. При цьому в робочому навчальному плані та програмах з підготовки кваліфікованих робітників вилучаються години та матеріал, який був вивчений за навчальними планами та програмами загальної середньої освіти.

Для забезпечення виконання державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій можливе використання додаткового часу на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації.

Що стосується виробничої практики, можливе її проходження частинами після теоретичного та виробничого навчання з декількох тем та, обов'язково, в кінці навчання, з проведенням державної кваліфікаційної атестації.

Відповідно до Типових навчальних планів для профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.05.2003 р. N 306 (v0306290-03) , загальноосвітні навчальні заклади, які обрали технологічний профіль, мають виділяти на вивчення предметів зазначеного профілю із інваріантної та варіативної частин навчального плану 12 (13) годин на тиждень у 10 та 11 класах:

трудове навчання / технології - 5+(1) година;

додатковий час на поглиблене вивчення предметів, введення курсів і предметів за вибором - 7 годин.

Додатковий час (7 годин) використовується для введення курсів, які формують життєво необхідні знання та створюють умови для професійного самовизначення та вироблення навичок творчої діяльності учнів з урахуванням їх індивідуальних здібностей. Наприклад, технічне (будівельне) креслення, слюсарна справа, технічний переклад, дизайн, моделювання тощо.

При впровадженні технологічного напряму на базі МНВК загальноосвітні навчальні заклади передають в комбінати педагогічне навантаження в обсязі, достатньому для забезпечення якісного оволодіння учнями обраного напряму діяльності.

Для учнів 10 класів технологічного профілю навчальна практика проводиться у навчальному закладі та на базових підприємствах з метою реалізації практичної частини навчальних програм.

З інформацією щодо досвіду упровадження профільного навчання технологічного напряму можна ознайомитися на сайті www.stepanivka.narod.ru.

Зважаючи на те, що на уроках трудового навчання учні користуються різноманітним технологічним приладдям, верстатами та інструментами, учителям особливу увагу потрібно звернути на дотримання учнями правил безпеки життєдіяльності та ведення відповідної документації.

У кожній навчальній майстерні має бути журнал реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів учнів з безпеки життєдіяльності. Він повинен бути пронумерованим та скріплений печаткою навчального закладу. Учні, вихованці, що інструктуються, розписуються у журналі, починаючи з 9 класу.

Вступний інструктаж проводиться перед початком навчальних занять один раз на рік, а також при зарахуванні або оформленні до закладу освіти учня. Цей вид інструктажу реєструється в журналі обліку навчальних занять на спеціально відведеній сторінці.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб:

на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих факторів;

на початку вивчення розділів, тем навчального плану (програми), із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливостями проведення цих занять;

перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням нового обладнання, механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж, який проводиться перед початком кожного практичного заняття, реєструється у журналі обліку навчальних занять на сторінці предмета, у розділі про запис змісту заняття.

Позаплановий інструктаж проводиться:

у разі порушення учнями, вихованцями нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

у разі нещасних випадків за межами закладу освіти;

при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці порушень вимог безпеки учнями, вихованцями під час навчально-виховного процесу.

Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються у кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться:

у разі організації масових заходів (олімпіади, екскурсії, походи тощо);

під час проведення позанавчальних робіт (прибирання та озеленення території, навчально-дослідницька робота тощо).

Обсяг і зміст інструктажу визначається залежно від виду масових заходів.

Первинний, позаплановий та цільовий інструктажі проводять відповідні вчителі, вихователі, інструктори, майстри виробничого навчання, завідувачі кабінетів тощо за відповідними інструкціями.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класі технологічного та фізико-математичного напрямів (1 год. на тиждень).

У перехідних навчальних планах 11-річної школи передбачено також можливість вивчення креслення окремо або інтегровано з іншими предметами. Якщо креслення викладається у 8-9 класах як окремий предмет, то на його вивчення використовуються години з варіативної складової навчального плану (в обсягах, передбачених навчальними програмами). У 8-11 класах креслення може також вивчатися поглиблено (як профіль трудового навчання). Міністерство освіти і науки України рекомендує програму "Креслення. 8-11 класи" (В.К.Сидоренко. К.: Шкільний світ, 2001), яка забезпечена підручниками "Креслення" для загальноосвітніх навчально-виховних закладів (В.К.Сидоренко. К.: Школяр, 2004) і "Технічне креслення" для професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладів (В.К.Сидоренко. Львів: Оріяна-Нова, 2000). Для реалізації курсу креслення в цих закладах Міністерство рекомендує також відповідні програми за ред. В.І.Галіної (К.: Навчальні посібники, 2001).

Міністерство освіти і науки України повністю забезпечує учнів підручниками з трудового навчання окремо для хлопців та дівчат за новою програмою.

Авторські колективи розробили та видрукували навчально-методичні посібники, зошити, довідкові матеріали для організації роботи вчителя, які мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

Навчально-методичні посібники "Трудове навчання. 5 клас" (Б.М.Терещук, В.І.Туташинський. Харків: Ранок, 2005), "Трудове навчання. 6 клас" (Б.М.Терещук, В.І.Туташинський. Харків: Ранок, 2006), "Трудове навчання. 7 клас" (Б.М.Терещук, В.І.Туташинський. Харків: Ранок, 2007) складено відповідно до навчальної програми 12-річної школи для хлопців. Видання містить орієнтовне календарно-тематичне планування й розробки занять стабільної частини програми. Розроблена методика проведення кожного заняття, відповідно до нових методологічних і методичних підходів в освіті. Матеріал посібників структуровано відповідно до розділів навчальної програми. Наводяться орієнтовні плани проведення уроків. Особливістю методичного апарату посібників є їх спрямованість на розв'язання проблем конструкторсько-технологічної діяльності учнів методом проектування.

У методичному посібнику для вчителів "Методичні рекомендації до вивчення трудового навчання у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів" (В.М.Мадзігон, Г.А.Кондратюк та ін. К: Перун, 2006) подано інформацію щодо ознайомлення учнів із засадами сучасного виробництва, спираючись на закони та закономірності розвитку природи і суспільства. Посібник звертає увагу учителів на проектно-технологічну діяльність, на формування самостійної роботи учнів, що є важливою передумовою індивідуалізації навчання. У посібнику наведено приклади практичних робіт учнів, технологічні картки на їх виконання тощо.

У посібнику "Методика проектного навчання на уроках технічної праці в 5 класі" (Б.М.Терещук, О.М.Коберник. Харків: Торсінг, 2006) розглядаються сучасні підходи до трудового навчання учнів загальноосвітньої школи. Запропонована методика трудового навчання учнів 5 класу ґрунтується на особистісно-орієнтованому підході у навчально-виховній роботі з учнями. Реалізація такого підходу потребує заміни традиційної вітчизняної методики (яка спирається виключно на репродуктивну діяльність учнів), і орієнтацію сучасного вчителя трудового навчання на технологічне навчання (яке ґрунтується на активній та інтерактивній діяльності учнів) - використання на уроках педагогічних та інноваційних технологій. Автори обґрунтовано доводять необхідність та доцільність впровадження на уроках трудового навчання проектної технології навчання і презентують методику навчання учнів методів проектної діяльності, що відповідає оновленому змісту трудового навчання. В посібнику наводяться конкретні методичні рекомендації у вигляді поурочного планування уроків трудового навчання у 5 класі із залученням учнів до проектно-технологічної освіти.

Методичні рекомендації не передбачають повного наслідування усіх методичних порад саме у такому варіанті, в якому вони подані. Творча діяльність, а творчість педагога у першу чергу, не допускає шаблонів. Учитель, використовуючи власні розробки, може застосовувати свою методику реалізації кожної теми, може внести відповідні корективи та доповнення до запропонованих розробок, виявити свою. педагогічну майстерність, ініціативу та творчість.

У "Книзі вчителя трудового навчання" (Харків: Торсінг, 2006) зібрано нормативні документи, законодавчі акти з трудового навчання. Подано також примірні інструкції з охорони праці у навчальних майстернях та орієнтовне календарне планування уроків з технічних та обслуговуючих видів праці.

Додаткову інформацію щодо організації трудового навчання, його методичного забезпечення можна отримати на сайті Міністерства освіти і науки України (www.mon.qov.ua) і у фаховому журналі "Трудова підготовка в закладах освіти".

Фізична культура

Шкільний предмет фізична культура має на меті сформувати в учнів стійку мотивацію до бережливого ставлення до свого здоров'я; до досягнення стану фізичної підготовленості; розвитку фізичних і психічних якостей; творчого використання засобів фізичної культури в організації здорового способу життя. У процесі засвоєння навчального матеріалу в учнів має сформуватися цілісне уявлення про фізичну культуру, як соціальне явище, єдність біологічного, психічного і соціального в людині.

Типовими навчальними планами для загальноосвітніх навчальних закладів на 2007/2008 навчальний рік (наказ Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 N 357 (v0357290-07) ) на вивчення предмета "Фізична культура" передбачено:

у 5-7 класах - 2,5 год. (в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання з вивченням російської чи іншої мови національної меншини та в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання з вивченням двох іноземних мов - 2 год.);

у 8-9 класах - 2 год. (наказ Міністерства освіти і науки України від 25.04.2001 N 342 (v0342290-01) );

у 10-11 класах - 2 год.;

у 10-11 класах спортивного профілю - 5 год.

Оскільки на вивчення предмета "Фізична культура" у 5-7 класах передбачено 2,5 год. на тиждень, можливі такі варіанти розподілу годин:

1-й тиждень - 2 год.; 2-й тиждень - 3 год. (I і II семестри);

1-й семестр - по 2 год. на тиждень; II-й семестр - по 3 год. на тиждень (або навпаки);

під час вивчення навчального матеріалу з легкої атлетики та спортивних ігор, на стадіонах і спортивних майданчиках шкіл (перша та четверта чверті) - 3 год.;

під час вивчення навчального матеріалу з гімнастики, спортивних ігор та ін., у спортивних залах шкіл (друга та третя чверті) - 2 год.

У 5-7 класах вивчення предмета здійснюється за навчальною програмою "Фізична культура" для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 класи (С.І.Операйло та ін. К.: "Перун", 2005). Учні 8-11 класів навчаються за програмою "Основи здоров'я і фізична культура" для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-11 класи (за ред. М.Д.Зубалія К.: "Початкова школа", 2001).

Класи спортивного профілю навчаються за "Навчальною програмою з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів. Спортивний профіль. 10-11 класи", рекомендованою МОН України (лист МОН України від 14.01.2004 N 1/11-95), яка надрукована в журналі "Фізичне виховання в школі", 2004, N 2.

Учні, які за результатами медичного огляду тимчасово віднесені до спеціальної медичної групи, відвідують обов'язкові уроки, але виконують корегувальні вправи і вправи для загального фізичного розвитку, які їм не протипоказані. Таким учням можна виставляти поточну оцінку за знання і техніку виконання корегувальних вправ (за сприятливих для учня умов), а наприкінці навчального року ставиться "Зараховано".

Окрім того, для учнів спеціальних медичних груп організовуються два додаткових заняття за програмами "Фізична культура" для спеціальних медичних груп загальноосвітніх навчальних закладів. 1-4 класи (авт. Майєр В.І., Дерев'янко В.В.) та "Фізична культура" для спеціальних медичних груп загальноосвітніх навчальних закладів. 5-9 класи (авт. Майєр В.І., Дерев'янко В.В.).

Для учнів спеціальних медичних груп, які навчаються за новими програмами, здійснюється оцінювання навчальних досягнень. Програми містять критерії, за якими здійснюється оцінювання.

Оцінювання і перевірка знань, рухових умінь і навичок, техніки виконання фізичних вправ, контрольних нормативів і вимог навчальної програми є важливою складовою частиною навчально-виховного процесу. При оцінюванні вчитель фізичної культури має враховувати рівень досягнень учня, зважаючи на те, що основними функціями оцінювання є навчальна, діагностична, виховна та контролююча.

Під час оцінювання рекомендуємо:

здійснювати індивідуальний підхід, тобто створювати для учня умови, які відповідають особливостям його розвитку, рівню фізичної підготовленості, стану здоров'я;

конкретизувати завдання, визначене змістом даного уроку, за яке учня буде оцінено;

застосовувати гласність оцінки (своєчасно інформувати учня про оцінку з коротким аналізом виконання учнем рухової дії).

Під час оцінювання учнів основної групи за показником навчального нормативу визначають рівень навчальних досягнень, а потім за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють оцінку в балах.

Вивчення предмета у 10-11 класах проводять окремо для юнаків і дівчат. Поділ класу на групи здійснюють згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128 (z0229-02) (додаток 2). При наявності можливостей уроки фізичної культури в 5-9 класах також доцільно проводити для дівчат і хлопців окремо.

На заняттях з фізичної культури рекомендуємо здійснювати особистісно орієнтований підхід до навчання учнів за статевими та індивідуальними особливостями фізичного розвитку, а також з урахуванням їхніх потреб і нахилів, навчити учнів "слухати" й "оцінювати" свій фізичний стан, добирати і використовувати різноманітні засоби свого фізичного вдосконалення, а вчителям відійти від надто узагальнених, "розмитих" завдань навчання.

Протягом навчального року школярі виконують вправи орієнтовного комплексного тесту оцінювання стану фізичної підготовленості (6 вправ упродовж року і 6 - наприкінці). Він складається з вправ, які характеризують прояви фізичних якостей.

Перед закінченням навчального року учні виконують за вибором 6 вправ обов'язкового комплексного тесту.

Оцінювання шести вправ комплексного тесту здійснюють за сумою набраних балів. За кращий показник учень отримує 2 бали, за гірший - 1 бал. Нижчий показник не враховується. Таким чином, максимально учень може набрати 12 балів.

Під час виконання вправ комплексного тесту на правій сторінці журналу записують дату, вид виконання вправи зазначеного тесту та якість, яка перевіряється. Наприклад:

12/09 Розучування техніки бігу на короткі дистанції. Удосконалення техніки метання м'яча. Виконання вправи комплексного тесту: біг 30 м (швидкість).

27/11 Розучування підйому переворотом в упор на низькій перекладині. Стрибок через козла ноги нарізно. Виконання вправи комплексного тесту: нахил уперед із положення сидячи (гнучкість).

Виконання вправ комплексного тесту протягом року має діагностичну мету. Наприкінці навчального року в журналі оцінка як за обов'язковий, так і за орієнтовний комплексний тест виставляється після останнього тематичного оцінювання другого семестру перед річною.

Освоєння навчального предмета "Фізична культура" здійснюється не тільки на уроках, а і в процесі фізкультурно-спортивних заходів у режимі навчального дня, занять в спортивних секціях, гуртках, фізкультурних свят.

Обов'язковими фізкультурно-оздоровчими заходами в загальноосвітніх навчальних закладах є:

урок фізичної культури;

фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи під час навчального процесу;

"години фізичної культури" в групах подовженого дня;

заняття з дітьми, віднесеними за станом здоров'я до спеціальної медичної групи;

заняття з плавання;

"Дні здоров'я і фізичної культури" тощо.

До спортивно-масових заходів в загальноосвітніх навчальних закладах належать:

фізкультурно-патріотичний комплекс школярів України "Козацький гарт";

Всеукраїнські спортивні ігри школярів "Старти надій";

Всеукраїнські змагання за комплексними тестами оцінки стану фізичної підготовленості "Зміна";

Всеукраїнські змагання з футболу на призи клубу "Шкіряний м'яч";

спортивні змагання з видів спорту навчальної програми;

товариські зустрічі з видів спорту навчальної програми тощо.

Відповідно до Регламенту участі навчальних закладів у районних (міських), обласних, міських (Києва і Севастополя) та Всеукраїнських змаганнях (z0905-03) обов'язковими для участі загальноосвітніх навчальних закладів у районних (міських), обласних та Всеукраїнських змаганнях є:

Всеукраїнський фізкультурно-патріотичний фестиваль "Нащадки козацької слави";

змагання "Зміна" за комплексними тестами оцінки стану фізичної підготовленості серед учнів 5-11 класів;

спортивні ігри школярів "Старти надій" (6 клас);

змагання з футболу на призи клубу "Шкіряний м'яч" (вік учасників згідно з Регламентом (z0905-03) );

комплексна спартакіада школярів України (один раз на чотири роки).

Наказом від 18.05.2007 р. N 402 Міністерство освіти і науки України затвердило нову редакцію Умов проведення Всеукраїнського фізкультурно-патріотичного конкурсу школярів України "Козацький гарт".

Міністерство освіти і науки України забезпечує учнів підручниками з фізичної культури за новою програмою 12-річної школи. Проте, як свідчить вивчення питання, у деяких школах, виникають труднощі щодо їх використання. Так частина вчителів зовсім не використовує у навчальному процесі підручники, тоді як зафіксовано випадки, коли частина уроків фізичної культури побудована лише на опрацюванні матеріалу з навчальної літератури.

У зв'язку з тим, що предмет "Фізична культура" вперше забезпечується підручниками, виникла потреба у наданні певних методичних рекомендацій з їх використання.

Освітні завдання, поряд з формуванням різноманітних за складністю рухових умінь і навичок, визначених навчальною програмою, передбачають також набуття учнями знань з фізичної культури і спорту.

У процесі фізичного виховання школярам необхідно отримати відомості не тільки про техніку виконання вправ, а і знати можливості власного організму, вплив фізичних вправ на організм людини, основні вимоги і методи організації самостійних занять тощо. Ці знання є складовою фізичної культури і вони знайшли своє відображення на сторінках підручників.

Практика свідчить, що відсутність у школярів теоретичних знань значно знижує ефективність навчально-виховного процесу, зменшує інтерес до занять фізичними вправами.

Теоретичний матеріал можна розділити на три групи:

фундаментальні знання загальнотеоретичного характеру;

інструктивно-методичні знання;

вузькоспеціальні знання, що відносяться до окремих видів вправ.

Для засвоєння матеріалу першої групи доцільно використовувати окремі теоретичні уроки. На таких уроках підручник використовується за загальноприйнятою методикою.

Засвоєння учнями знань другої групи більш ефективне на уроках, які носять інструктивно-методичний характер, у вигляді навчальної практики.

Знання, що відносяться до третьої групи, краще засвоюються під час проходження відповідного практичного матеріалу, вони спрямовані на розвиток рухових якостей та опанування певних рухових дій (технічних прийомів).

Під час проведення практичних уроків можна використовувати підручник для створення в учнів попереднього уявлення про рухові дії, що будуть вивчатися на уроках; для повторення матеріалу, вивченого на уроці, в домашніх умовах.

За відсутності дидактичних матеріалів, підручник доцільно використовувати як наочність, що значно підвищує ефективність навчання.

Важливо навчити учнів правильно користуватися підручником. Надаючи домашні завдання, доцільно продемонструвати ті чи інші сторінки, звернути увагу на питання для самоперевірки знань, прокоментувати особливості виконання вправ для самостійних занять.

Інформація, що міститься в підручнику, дає змогу учневі підвищити свою фізкультурну освіченість, усвідомити особисті потреби та інтереси у фізкультурній діяльності, вибрати корисну інформацію для організації самостійної роботи. А питання для повторення сприяють закріпленню знань та вмінь, набутих учнями у процесі урочної та самостійної форм занять.

Крім того, підручник дає можливість батькам знати вимоги та контролювати навчальні досягнення своєї дитини.

Предмет "Фізична культура" відноситься до найбільш травмонебезпечних під час навчального процесу у загальноосвітніх навчальних закладах. Тому вчителям потрібно особливу увагу звернути на безпеку життєдіяльності під час проведення занять. Зазвичай основними причинами травматизму є:

неправильна організація занять;

низький рівень кваліфікації учителя;

недоліки у проведенні змагань;

незадовільний стан місць для проведення занять;

незадовільний стан спортивного обладнання, інвентарю, одягу та взуття учнів;

порушення правил лікарського контролю;

порушення поведінки учнями.

Попередження травматизму під час занять з фізичної культури забезпечують:

повноцінна розминка (покращується стан ЦНС, провідність нервових імпульсів, розігріваються м'язи і суглоби);

дотримання санітарно-гігієнічних вимог (температура в спортивному залі, вологість, освітлення, вентиляція, підбір і налаштування спортивного інвентарю);

дотримання методичних принципів (від простого до складного, від відомого до невідомого, систематичності занять, поступове збільшення навантаження, врахування підготовленості і стану здоров'я);

перевірка місць занять (необхідна відстань між спортивним обладнанням, рівне і неслизьке покриття);

перевірка інвентарю і обладнання (весь інвентар і обладнання мають бути повністю справними та мати надійне кріплення);

правильний підбір вправ (не використовувати для розвитку фізичних якостей погано освоєні вправи, не виконувати їх в неналежних умовах);

контроль за правильним виконанням вправ (наприклад, під час стрибків не можна приземлятися на прямі ноги).

Відповідно до Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу. Державних санітарних правил і норм ДсанПіН 5.5.2.008-01 (v0063588-01) , у спортивному залі площею до 288 кв.м допускаються одночасні заняття не більше ніж з одним класом.

Природознавство

Природознавство вивчається за програмою для загальноосвітніх навчальних закладів: Природознавство 5-6 кл. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 21 с. і є інтегрованим пропедевтичним курсом, головну мету якого становить формування в учнів уявлень про цілісність природи та місце людини в ній, засвоєння знань, що складають основу для подальшого вивчення систематичних курсів астрономії, біології, географії, фізики, хімії.

Знання й уміння, отримані в процесі вивчення природознавства, формують широкий погляд на природу й людство, відповідальне ставлення до навколишнього середовища, почуття причетності до її збереження та примноження.

Знайомство з важливими явищами природи та їх науковим поясненням слід здійснювати відповідно до вікових особливостей учнів 5-6 класів, дотримуючись таких наскрізних понятійних ліній навчального предмета:

людина як частина природи, житель планети Земля;

середовище життя людини;

явища природи;

взаємозв'язок компонентів природи, її цілісність і системна організація;

значення знань про природу для людини;

система та закономірності функціонування систем.

Постійну увагу варто зосереджувати на пізнанні природи як цілісного реального оточення людини, середовища її життя, з яким вона пов'язана обміном речовин, енергії, інформації.

Знайомство учнів 5 класу з середовищем життя розпочинається з вивчення найближчого оточення людини - тіл та речовин. Учні мають усвідомити, що з речовин побудовані клітини, тканини, організми, створено різноманітні машини та механізми.

Дітям 11-12 річного віку властива схильність до цілісного сприйняття світу. Тому програмою передбачено оволодіння спостереженням, описом, експериментом як методами пізнання середовища життя людини і прогнозування його змін.

У навчальному матеріалі з природознавства для учнів 5 класу хімічна компонента посідає значне місце. Змістом шкільного навчального предмета "Природознавство" передбачений доволі значний обсяг хімічних знань, які, хоча й розглядаються на рівні уявлень та констатації і репродукції, не є випадковими і безсистемними. Вони узгоджуються з логікою навчального предмета хімія, а відтак слугують базою для його подальшого вивчення.

Так, вивчаючи першу тему "Тіла і речовини, що оточують людину", п'ятикласники одержують початкові поняття про: атоми, хімічні елементи, молекули, рух молекул, відмінність між твердим, рідким та газоподібним агрегатним станом речовин, чисті речовини і суміші, про поділ речовин на прості і складні, неорганічні та органічні.

Увага зосереджується на вивченні складу природної газоподібної суміші повітря та його властивостях, а також на найпоширенішій речовині на Землі - воді. Розглядається здатність води розчиняти інші речовини, вводиться поняття про розчини, а відтак і про розчинник та розчинену речовину. Акцентується увага на ролі розчинів у природі та побуті, на значенні знань про речовини для безпечного поводження з ними.

На даному етапі вивчення природознавства прогнозований результат засвоєння природничих знань полягає в тому, що учні мають називати та розрізняти: прості й складні речовини, чисті речовини і суміші, органічні й неорганічні речовини, а також пояснювати відмінності між ними; наводити приклади найпоширеніших хімічних елементів, речовин, практичного застосування розчинів; спостерігати та описувати зміну агрегатного стану речовин, способи розділення сумішей. Завершується тема ознайомленням з різноманітністю речовин.

Після цього в другій темі "Світ явищ, в якому живе людина", розкриваються явища природи, які людина спостерігає та широко використовує, й серед них йдеться про механічні, теплові, електричні, звукові, світлові, хімічні явища. Державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки п'ятикласників передбачено, що вони мають: розрізняти фізичні та хімічні явища, наводити приклади явищ та практичного застосування знань про них у житті людини; пояснювати значення явищ у житті рослин, тварин і людини.

Розглядаючи електризацію тіл та електричні явища, вчитель повідомляє про існування позитивно та негативно заряджених частинок, поповнюючи словниковий запас п'ятикласників термінами "електрон" і "протон".

Третя тема "Небесні тіла", стосується пропедевтики астрономічних знань. При вивченні цієї теми, варто скористатися можливістю продовжувати формування початкових хімічних понять. Зокрема, слід пригадати прості речовини залізо та алюміній, які знаходять застосування у виробництві космічної техніки, склад повітря, коли йдеться про особливості нашої планети, водень та гелій як речовини, яких найбільше на Сонці, утворення органічних речовин у зеленому листку під впливом сонячних променів тощо.

У заключній темі природознавства 5 класу "Умови життя на планеті Земля" необхідно зробити наголос на значенні води для живої природи, повторити розчини, здатність води розчиняти у собі багато інших речовин, зосередити увагу на ознайомленні учнів з такими поняттями, як вуглекислий газ й органічні речовини, колообіг води в природі.

Наступною умовою життя на Землі, що розглядається в цій темі, є наявність повітря. Розглядаються фізичні властивості цієї природної суміші; роль повітря, а точніше кисню, що входить до його складу, для дихання живих істот; здатність повітря підтримувати горіння. Важливо й те, що згідно державних вимог до рівня підготовки п'ятикласників після вивчення цієї теми вони повинні уміти: пояснювати колообіг води, робити висновки про значення повітря та води для життя на Землі, про необхідність охорони вод та повітря від забруднення й самим не стояти осторонь цієї важливої справи.

Матеріал географічного змісту про мінерали, гірські породи, копалини в цій темі тісно пов'язаний з попередньо набутими знаннями про хімічні елементи, речовини та їх властивості, фізичні та хімічні явища. Тому вчитель не повинен ігнорувати реалізацію міжпредметних та внутрішньопредметних зв'язків.

Для реалізації змісту "Природознавства", вчитель має демонструвати відповідні досліди, а також створювати умови, щоб учні самі проводили нескладні, доступні у підготовці роботи. Програмою передбачено проведення чималої кількості демонстраційних та учнівських дослідів, виконання практичних робіт, розгляд зразків речовин, сумішей, моделей молекул, способів розділення сумішей, хімічних явищ, колекцій порід і мінералів, корисних копалин, мінеральних добрив тощо. Загальновідомим є той факт, що окремі практичні роботи не викликають пізнавального інтересу в учнів 8-9 класів, оскільки для цієї вікової групи вони занадто прості та добре відомі з життєвого досвіду. Водночас такі роботи з інтересом сприймаються п'ятикласниками. Тому як позитивне слід відмітити наявність у природознавстві практичних робіт на теми: "Вивчення розчинності речовин", "Розділення сумішей. Очищення забрудненої кухонної солі", "Дослідження складу та властивостей ґрунту".

Шестикласники ознайомлюються з таким загальнонауковим поняттям, як система, закономірностями існування природних систем, на рівні уявлень вивчають рукотворні системи, енергію, силу, роботу, енергозбереження.

У природознавстві 6 класу домінуюче положення у біологічної та фізичної складової, але тісні міжпредметні зв'язки природничих дисциплін роблять можливим та доцільним постійне повторення і використання знань, набутих учнями у 5 класі. Зокрема, при вивченні органів рослин і тварин має відбутись повторення "Вода і розчини", "Неорганічні та органічні речовини", "Фізичні та хімічні явища". Вивчаючи тему "Живлення рослин і тварин", учням необхідно пригадати, що їм відомо про атоми і молекули, про такі речовини, як вуглекислий газ, кисень, вода, глюкоза, актуалізувати загальні уявлення про білки, жири, вуглеводи.

Під час розгляду теми "Дихання рослин і тварин", учні знову мають справу з такими поняттями, як прості і складні речовини, зокрема, кисень та вуглекислий газ, газоподібний агрегатний стан речовин, дифузія тощо.

Слід пам'ятати, що одне із завдань вивчення природознавства - показати основні галузі застосування науки в господарській діяльності людини - виробництві, побуті, повсякденному житті.

Програмою передбачено широке використання дослідницького методу, вказується, які експериментальні уміння повинні формуватися в учнів в процесі навчання природознавства. Тому, готуючись до уроків, слід ретельно продумувати, який експеримент провести демонстраційно, який учні виконають під керівництвом учителя, а який - самостійно вдома. Проте вони формуються при демонструванні дослідів, в процесі виконання лабораторних робіт, нескладних у виконанні, безпечних та доступних для самостійного проведення удома.

ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо вивчення шкільних дисциплін у 2007/2008 навчальному році

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА