ПРОЕКТ

                         вноситься народними депутатами України

                                                Терьохіним С.А.

                                                Бондарєвим К.А.

                         ЗАКОН УКРАЇНИ

         Про внесення змін до Митного кодексу України

     Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є:

     I.  Внести  зміни  до  Митного  кодексу  України ( 92-15 ) (92-15)
	 

(Відомості  Верховної  Ради України, 2002 р., № 38-39, ст. 288; 

2003 р., № 4,  ст.  32; № 6, ст. 51; 2004 р., № 17-18, ст. 250; 

№ 19,  ст. 276;  2005 р.,  №  1,  ст. 9;  № 3,  ст. 77;  № 7-8, 

ст. 162;  №  17,  ст.  267;  №  18-19,  ст. 267; № 26, ст. 348; 

2006  р.,  № 8,  ст. 93; №  9,  ст.  96; № 10-11, ст. 96; № 15, 

ст. 130; № 22, ст.  195; 2007 р., № 3,  ст. 28;  № 7-8, ст. 66;  

№ 12, ст. 105; 2008 р.,  № 5-6,  ст. 78), виклавши його в такій 

редакції:

                    "МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

     Митний  кодекс  України  визначає  засади  організації  та

здійснення   митної  справи  в  Україні,  регулює   економічні,

організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності

митної  служби  України.  Кодекс  спрямований  на  забезпечення

захисту  економічних  інтересів України, створення  сприятливих

умов  для  розвитку  її економіки, захисту  прав  та  інтересів

суб’єктів  підприємницької  діяльності  та  громадян,  а  також

забезпечення  додержання законодавства України з питань  митної

справи.

                 РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Глава 1. Основи митної справи

     Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

     У   цьому   Кодексі  наведені  нижче  терміни  і   поняття

вживаються у такому значенні:

     1)  анулювання митної декларації – процедура, в результаті

проведення  якої  за  письмовою  заявою  резидента  –   сторони

зовнішньоекономічного  договору  чи  особи,  уповноваженої  цим

резидентом,  або  на  підставі  рішення  митного  органу  митна

декларація  визнається недійсною, а митні процедури,  проведені

згідно  з  цією  декларацією, визнаються  такими,  що  втратили

чинність;

     2)   аналіз  ризиків  –  систематичне  визначення  митними

органами  в  порядку,  встановленому  спеціально  уповноваженим

центральним  органом виконавчої влади у галузі  митної  справи,

ступеню   імовірності  порушення  при  переміщенні  товарів   і

транспортних  засобів  комерційного  призначення  через  митний

кордон  України  вимог законодавства України  з  питань  митної

справи   та   міжнародних  договорів   України,   контроль   за

додержанням яких покладено на митну службу України;

     3) валютні цінності:

     валюта  України  -  грошові  знаки  у  вигляді  банкнотів,

казначейських білетів, монет та в інших формах, що  перебувають

в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а

також  вилучені з обігу або такі, що вилучаються з  нього,  але

підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

     іноземна  валюта  -  іноземні  грошові  знаки  у   вигляді

банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу

та  є  законним  платіжним  засобом  на  території  відповідної

іноземної  держави,  а  також вилучені з  обігу  або  такі,  що

вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові  знаки,

які перебувають в обігу;

     платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,

купони  до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви,

чеки,  банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові

та   банківські  документи),  виражені  у  валюті  України,   в

іноземній валюті або банківських металах;

     банківські  метали  -  золото,  срібло,  платина,   метали

платинової   групи,  доведені  (афіновані)  до  найвищих   проб

відповідно  до  світових стандартів, у зливках і  порошках,  що

мають   сертифікат   якості,  а  також  монети,   вироблені   з

дорогоцінних металів;

     4)  вантажне відправлення – товари, що надходить в Україну

на  адресу  осіб або відправляється ними за межі України,  крім

товарів, що належать громадянам та переміщуються ними у  ручній

поклажі,  супроводжуваному та несупроводжуваному багажі;

     5)  ввезення  товарів і транспортних засобів  комерційного

призначення  на  митну територію України, вивезення  товарів  і

транспортних  засобів комерційного призначення за  межі  митної

території  України  - сукупність дій, пов’язаних  із  пропуском

товарів  і транспортних засобів комерційного призначення  через

митний   кордон  України,  їх  митним  оформленням,   а   також

використанням  та  розпорядженням ними під час  перебування  на

митній території (за її межами) України;

     6) відкликання митної декларації - процедура, в результаті

проведення   якої  операції,  пов’язані  з  прийняттям   митної

декларації  для  оформлення, визнаються  недійсними,  а  факти,

засвідчені цією декларацією, втрачають юридичне значення”;

     7)  випуск  товарів  – надання митним органом  відповідній

особі  дозволу  на  користування та/або розпорядження  товарами

відповідно до заявленої мети;

     8) гарант – визначена спеціально уповноваженим центральним

органом виконавчої влади у галузі митної справи особа, яка  має

намір  гарантувати  забезпечення  виконання  зобов’язань  перед

митними органами України;

     9) гарантії – визнане спеціально уповноваженим центральним

органом  виконавчої  влади у галузі митної справи  забезпечення

виконання зобов’язань перед митними органами України;

     10)   громадяни   –  фізичні  особи:  громадяни   України,

іноземці, особи без громадянства;

     11)  декларант – особа, яка здійснює  декларування товарів

самостійно або таке декларування проводиться від її імені;

     12)  декларація  митної  вартості – документ  встановленої

форми,  який  подається  декларантом і містить  відомості  щодо

митної  вартості товарів, які переміщуються через митний кордон

України чи відносно яких змінюється митний режим;

     13) документ контролю доставки (ДКД) – документ, потрібний

для  здійснення  контролю за переміщенням товарів  між  митними

органами   (попередня   декларація,   попереднє   повідомлення,

вантажна митна декларація тощо), який містить відомості  про ці

товари, відправника, одержувача та інше;

     14)  дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння –  відповідає

значенню,  в якому ці терміни вживаються у Законі України  “Про

державне  регулювання  видобутку,  виробництва  і  використання

дорогоцінних  металів і дорогоцінного каміння  та  контроль  за

операціями з ними”;

     15) звільнення від сплати мит та податків – випуск товарів

без  справляння мит та податків, що звичайно підлягають сплаті,

у  випадках,  передбачених  податковим  законодавством  та  цим

Кодексом, у разі якщо товари переміщуються через митний  кордон

України з дотриманням певних умов та з визначеною метою;

     16)  зона  митного  контролю -  місце,  визначене  митними

органами в пунктах пропуску через державний кордон України  або

в  інших  місцях митної території України, в межах якого  митні

органи здійснюють митні формальності;

     17)  зона  спрощеного  митного  контролю  –  частина  зони

митного   контролю   з  належним  технічним  та   інформаційним

обладнанням для здійснення контролю у спрощеному порядку;

     18)  іноземні  товари  –  товари, які  не  є  українськими

відповідно  до  пункту 65 цієї статті або товари,  що  втратили

статус українських внаслідок:

     -  випуску  для вільного обігу за межами митної  території

України;

     -  переробки  за  межами митної території України  у  разі

виконання критерію достатньої переробки;

     -   визнання  недійсною  або  анулювання  декларації,   на

підставі  якої  ці товари були випущені для вільного  обігу  на

митній території України;

     19)   комерційні  умови  –  сукупність   умов,   за   яких

здійснюється  комерційна операція (умови  поставки  товарів  за

правилами  “Інкотермс”,  переходу  ризиків,  здійснення  оплати

товару,  вплив на вартість різних чинників, таких як  кількість

одиниць   товару   в   партії  товару,  репутація   на   ринку,

партнерство, сезонність тощо);

     20)  контейнер  –  транспортне обладнання (клітка,  зйомна

цистерна або подібний засіб), що:

     являє   собою  повністю  або  частково  закриту   ємність,

призначену поміщення у неї вантажів;

     має  постійний характер  і завдяки цьому достатньо  міцне,

щоб слугувати для багаторазового використання;

     спеціально   сконструйоване  для  полегшення   перевезення

вантажів  одним  або кількома видами транспорту без  проміжного

перевантаження вантажів;

     сконструйоване  таким  чином,  щоб  було  полегшено   його

перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;

     сконструйоване  таким  чином, щоб його  можна  було  легко

завантажувати та розвантажувати;

     що має внутрішній об’єм не менше одного кубічного метра;

     термін  “контейнер”  включає приналежності  та  обладнання

контейнера, необхідні для цього типу контейнера, за  умови,  що

такі   приналежності   та  обладнання  перевозяться   разом   з

контейнером. Зйомні  кузови прирівнюються до контейнерів;

     21) контрафактні товари – товари, що містять об’єкти права

інтелектуальної  власності, ввезення яких  на  митну  територію

України  або вивезення з цієї території призводить до порушення

прав   власника,   що   захищаються   відповідно   до   чинного

законодавства   України  та  міжнародних   договорів   України,

укладених в установленому законом порядку;

     22)  культурні цінності – об’єкти матеріальної та духовної

культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та  наукове

значення  і  підлягають  збереженню,  відтворенню  та   охороні

відповідно до законодавства України;

     23)  мита  – платежі, визначені законами України з  питань

митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що

застосовуються  щодо товарів, які ввозяться на митну  територію

України або вивозяться з неї;

     24)  мита та податки – митні платежі за винятком будь-яких

платежів, що сплачуються митним органам чи стягуються  ними  за

дорученням  інших  державних  органів,  розмір  яких  обмежений

приблизною вартістю наданих послуг;

     25) митна декларація – документ установленої форми, в якій

відповідною  особою  зазначено  митну  процедуру,  що  підлягає

застосуванню  стосовно  тов.арів та передбачені  законодавством

відомості  про  товари, умови і способи  їх  переміщення  через

митний  кордон  України  аа щодо нарахування  митних  платежів,

необхідні для застосування цієї процедури;

     26) митна процедура – сукупність положень, що в залежності

від   митного  статусу  товарів  визначають  обсяг  та  порядок

здійснення митних формальностей;

     27)  митне  забезпечення  –  одноразові  номерні  запірно-

пломбові пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки та  інші

засоби ідентифікації, що використовуються митними органами  для

відображення  та  закріплення результатів митного  контролю  та

митного оформлення;

     28)  митне  оформлення  – виконання митних  формальностей,

необхідних   для   випуску  товарів  і   транспортних   засобів

комерційного призначення;

     29)  митний контроль – сукупність заходів, що здійснюються

митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення

додержання  норм  цього Кодексу, законів та  інших  нормативно-

правових  актів  з питань митної справи, міжнародних  договорів

України, укладених в установленому законом порядку;

     30) митний режим – митна процедура, що визначає сукупність

умов  перебування  товарів і транспортних засобів  комерційного

призначення, що переміщуються через митний кордон  України,  на

митній території України або за її межами, їх оподаткування  та

застосування    до   них   заходів   нетарифного    регулювання

зовнішньоекономічної діяльності, що визначаються відповідно  до

цього  Кодексу  та інших актів законодавства України,  а  також

обсяг митних формальностей, які здійснюються;

     31)   митний  статус  товарів  –  належність  товарів   до

українських або іноземних;

     32) митні органи – уповноважені органи виконавчої влади  в

галузі  митної  справи, на які відповідно до цього  Кодексу  та

інших  законів України покладено безпосереднє здійснення митної

справи;

     33) митні платежі –  мита, податки, збори та інші платежі,

що  відповідно до законів України та цього Кодексу справляються

при  переміщенні  або  у зв’язку з переміщенням  товарів  через

митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено

на митні органи;

     34)  митні  правила – встановлений цим Кодексом та  іншими

актами  законодавства  України порядок  переміщення  товарів  і

транспортних  засобів  комерційного  призначення  через  митний

кордон  України, пред’явлення їх митним органам для  проведення

митного  контролю  та митного оформлення,  а  також  здійснення

операцій  з товарами, що перебувають під митним контролем,  або

контроль  за  якими покладено на митні органи цим  Кодексом  та

іншими законами;

     35)  митні  формальності  - дії, що  підлягають  виконанню

відповідними  особами  і  митними  органами  та  пов'язані   із

здійсненням  митного  контролю товарів і  транспортних  засобів

комерційного  призначення, їх митного оформлення,  а  також  із

справлянням митних платежів;

     36)   міжнародні  поштові  відправлення  –  упаковані   та

оформлені  відповідно  до  вимог актів  Всесвітнього  поштового

союзу   та  Правил  надання  послуг  поштового  зв’язку  листи,

бандеролі,  спеціальні мішки з позначкою  “М”,  дрібні  пакети,

відправлення з оголошеною цінністю, поштові посилки, згруповані

поштові  відправлення  з позначкою “Консигнація”,  відправлення

міжнародної  прискореної  пошти  “ЕМS”,  які  приймаються   для

пересилання  за  межі  України,  доставляються  в  Україну  або

переміщуються  через  територію України  транзитом  операторами

поштового зв’язку;

     37)   міжнародні  експрес-відправлення  –  належним  чином

упаковані  міжнародні  відправлення з документами  чи  товарним

вкладенням,  які  приймаються,  обробляються,  перевозяться  та

одержувачу прискореним спобом у визначений строк;

     38)  нарахування мит та податків – визначення сум  мит  та

податків, що підлягають сплаті;

     39)  незалежний  фінансовий посередник –  юридична  особа,

зареєстрована  в  Україні  у  формі  повного  або  командитного

товариства;

     40)  нерезиденти  –  громадяни, які мають  постійне  місце

проживання  за  межами України, в тому числі ті,  що  тимчасово

перебувають  на  території  України; юридичні  особи,  суб’єкти

господарської  діяльності, що не мають статусу юридичної  особи

(філії,  представництва  тощо) з  місцезнаходженням  за  межами

України,  які створені та здійснюють свою діяльність відповідно

до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи

та  інші  суб’єкти господарської діяльності з участю  юридичних

осіб  та  інших  суб’єктів  господарської  діяльності  України;

розташовані  на  території України дипломатичні представництва,

консульські    установи,   торговельні   та    інші    офіційні

представництва іноземних держав, міжнародні організації  та  їх

філії,  що  мають  дипломатичні привілеї та імунітет,  а  також

представництва  інших  іноземних організацій  і  фірм,  які  не

здійснюють  господарську діяльність відповідно до законодавства

України;

     41)   несупроводжуваний  багаж  –  товари,   що   належать

громадянам, і переміщуються через митний кордон України  окремо

від  цих  громадян  або уповноважених ними осіб  з  оформленням

багажних або інших перевізних документів;

     42) особи - юридичні та фізичні особи;

     43)  особисті  речі – товари, призначені для  забезпечення

звичайних  повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають

меті  перебування зазначеної особи відповідно в Україні або  за

кордоном, переміщуються через митний кордон України   у  ручній

поклажі,  супроводжуваному та несупроводжуваному багажі,  і  не

призначені  для  підприємницької  діяльності,  відчуження   або

передачі іншим особам;

     44)   перевізник   –  особа,  зареєстрована   як   суб’єкт

підприємницької   діяльності,  яка  в   установленому   законом

порядку,  з  використанням належних їй на праві  власності  або

найманих  нею  транспортних  засобів  переміщує  товари  та/або

пасажирів  через митний кордон України або здійснює перевезення

товарів,  що  перебувають  під митним  контролем,  між  митними

органами на території України;

     45) перевірка товарів – дії митних органів, спрямовані  на

встановлення   відповідності  характеру,   походження,   стану,

кількості  та  вартості  товарів  даним,  наведеним  у   митній

декларації та декларації митної вартості на ці товари;

     46)  переміщення  товарів через митний  кордон  України  –

ввезення  товарів на митну територію України (у  тому  числі  з

метою транзиту) або вивезення їх з цієї території;

     47)  підприємство  –  будь-яка  юридична  особа,  а  також

громадянин,   який  здійснює  підприємницьку   діяльність   без

створення юридичної особи;

     48)  попереднє  повідомлення (ПП) – завчасне  повідомлення

митного  органу  декларантом про намір увезти товари  на  митну

територію України митному органу за місцезнаходженням  суб'єкта

зовнішньоекономічної діяльності, на адресу якого  ввозитимуться

товари;

     49)   посадові  особи  підприємств  –  керівники  та  інші

працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які  в  силу

постійно  або  тимчасово виконуваних ними трудових  (службових)

обов’язків  відповідають за виконання вимог,  встановлених  цим

Кодексом,   законами  та  іншими  нормативно-правовими   актами

України,  а  також  міжнародними договорами  України  з  питань

митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

     50)  посадові  особи  представництв  іноземних  держав  та

міжнародних   організацій  –  акредитовані  в  Україні:   глави

дипломатичних представництв та члени дипломатичного  персоналу,

посадові  особи  консульських установ,  представники  іноземних

держав при міжнародних організаціях, посадові особи міжнародних

організацій;

     51)  постійне  місце  проживання  –  місце  проживання  на

території  будь-якої держави не менше одного року  громадянина,

який  не  має  постійного місця проживання на  території  інших

держав і має намір проживати на території цієї держави протягом

будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і

за  умови,  що  таке проживання не є наслідком  виконання  цією

особою   службових  обов'язків  або  зобов'язань  за  договором

(контрактом).   У   разі   якщо   громадянин-нерезидент,   який

переселився  на  постійне  місце  проживання  в  Україну,   або

громадянин-резидент,  який  переселився   на   постійне   місце

проживання  в  іншу  країну  і  прожив  менше  року,  а   також

громадянин,  який має постійне місце проживання  в  Україні  та

іншій  країні одночасно, для цілей цього Кодексу він вважається

громадянином-резидентом України;

     52)  право  інтелектуальної власності, суб’єкти  права  та

об’єкти   права  інтелектуальної  власності  –  розуміються   у

значенні,   визначеному   законами  з  питань   інтелектуальної

власності;

     53)  представництво  іноземної  фірми  –  акредитована   в

установленому  законодавством порядку в Україні особа,  яка  на

підставі  відповідних  належним  чином  оформлених  повноважень

представляє в Україні інтереси юридичної особи – нерезидента;

     54)  пропуск товарів через митний кордон України – надання

митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів

через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого

переміщення;

     55)  резиденти  –  громадяни,  які  мають  постійне  місце

проживання на території України, у тому числі ті, що  тимчасово

перебувають за кордоном; юридичні особи, суб’єкти господарської

діяльності,  що  не  мають  статусу  юридичної  особи   (філії,

представництва   тощо),  які  створені   та   здійснюють   свою

діяльність    відповідно    до   законодавства    України,    з

місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва,

консульські    установи,   торговельні   та    інші    офіційні

представництва  України  за кордоном,  які  мають  дипломатичні

привілеї   та   імунітет,  а  також  філії   і   представництва

підприємств-резидентів   за   кордоном,   що   не    здійснюють

господарської діяльності;

     56)  ремонт  –  операції,  що  здійснюються  для  усунення

недоліків  товарів, приведення їх у робочий  стан,  відновлення

ресурсу  або характеристик та не призводять до зміни  коду  цих

товарів    згідно    з   Українською   класифікацією    товарів

зовнішньоекономічної діяльності;

     57)  ручна  поклажа  – товари, що належать  громадянам,  і

переміщуються  через  митний  кордон  України  разом   з   цими

громадянами  або  уповноваженими ними  особами  без  оформлення

багажних чи інших перевізних документів;

     58)  спеціально  виготовлене сховище (тайник)  –  сховище,

виготовлене  з  метою  незаконного  переміщення  товарів  через

митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з  цією

ж  метою  конструктивні  ємності та  предмети,  які  попередньо

піддавалися розбиранню, монтажу тощо;

     59)   супроводжуваний   багаж  –   товари,   що   належать

громадянам,  і  переміщуються через  митний  кордон  України  у

багажних  відділеннях транспортних засобів, якими  прямують  ці

громадяни, з оформленням багажних документів;

     60)  товари – будь-яке рухоме майно (у тому числі  валютні

цінності,  дорогоцінне каміння, дорогоцінні  метали,  культурні

цінності),  електрична, теплова та інші види енергії,  а  також

транспортні засоби (у тому числі транспортні засоби  особистого

користування),  за  винятком транспортних засобів  комерційного

призначення;

     61)  товари у вільному обігу – товари, розпорядження якими

може здійснюватися без обмежень з боку митних органів України;

     62)  транспортні засоби – транспортні засоби  комерційного

призначення,  транспортні  засоби  особистого  користування  та

стаціонарні   транспортні   засоби   (трубопроводи   та   лінії

електропередачі);

     63) транспортні засоби комерційного призначення – будь-які

засоби   авіаційного,  водного,  залізничного,   автомобільного

транспорту,   що  використовуються  виключно  для   перевезення

пасажирів  за  плату та/або товарів, що належать підприємствам,

за плату чи безоплатно  через митний кордон України;

     64) транспортні засоби особистого користування – товари  у

формі будь-якого судна (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди,

навіть  якщо  вони  перевозяться на борту  судна,  і  судна  на

підводних  крилах),  апаратів на повітряній подушці,  літальних

апаратів,   наземних  транспортних  засобів   (у   тому   числі

велосипеди  з  двигунами,  причепи,  напівпричепи  і  поєднання

транспортних засобів) разом із запасними частинами до них та їх

звичайними  компонентами  та устаткуванням,  які  ввозяться  на

митну  територію  України  або  вивозяться  з  неї  громадянами

виключно для особистого користування, без мети використання  їх

для   здійснення  підприємницької  діяльності,  відчуження  або

передачі іншим особам;

     65)  українські товари – товари, що перебувають у вільному

обігу на митній території України;

     66)  умовне  звільнення  від  сплати  мит  та  податків  –

звільнення  від  сплати  мит  та податків,  застосування  якого

передбачає  дотримання певних умов та обмежень при використанні

товарів  і    транспортних  засобів  комерційного  призначення,

розпорядженні ними після їх випуску;

     67)  уповноважена  особа (представник)  –  особа,  яка  на

підставі  договору або належно оформленого доручення,  виданого

декларантом,   наділена  правом  вчиняти   дії,   пов’язані   з

проведенням  митних формальностей, щодо товарів і  транспортних

засобів комерційного призначення від імені декларанта.

     Стаття 2. Митна політика

     Митна   політика  -  це  система  принципів  та   напрямів

діяльності  держави  у  сфері  забезпечення  своїх  економічних

інтересів  та  безпеки за допомогою заходів митно-тарифного  та

нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

     Кабінет  Міністрів  України забезпечує  проведення  митної

політики.

     Стаття 3. Митні інтереси та митна безпека

     Митні   інтереси   України  –  це  національні   інтереси,

забезпечення  та  реалізація яких  покладено  на  митну  службу

України.

     Митна  безпека  –  це  стан захищеності  митних  інтересів

України,  який дає можливість незалежно від будь-яких зовнішніх

3 внутрішніх загроз забезпечити здійснення митної справи.

     Стаття 4. Митна справа

     Порядок  і  умови переміщення товарів через митний  кордон

України,  їх митного контролю та митного оформлення, справляння

митних  платежів, боротьба з контрабандою та порушеннями митних

правил та інші заходи, спрямовані на реалізацію митної політики

України та підвищення митної безпеки, становлять митну справу.

     При   здійсненні   митної  справи   Україна   додержується

прийнятих  у  міжнародній практиці форм  декларування  товарів,

методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації

та    кодування    товарів   та   митної   статистики,    інших

загальновизнаних у світі норм і стандартів.

     Засади митної справи, у тому числі, зокрема, статус митної

служби  України  та основні питання організації її  діяльності,

митна  територія  та митний кордон України,  процедури  митного

контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються  через

митний  кордон  України, митні режими та умови їх застосування,

заборони  та  обмеження щодо ввезення в  Україну,  вивезення  з

України   та  переміщення  через  територію  України  транзитом

окремих  видів  товарів,  умови та  порядок  справляння  митних

платежів,  митні  пільги, визначаються цим Кодексом  та  іншими

законами України.

     Здійснення митної справи організовується та забезпечується

Кабінетом   Міністрів  України,  який  спрямовує  та  координує

діяльність   спеціально  уповноваженого   центрального   органу

виконавчої  влади  в  галузі митної  справи  та  інших  органів

виконавчої  влади  при вирішенні питань, що  стосуються  митної

справи.

     Безпосереднє  керівництво митною справою  покладається  на

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої  влади  в

галузі митної справи.

     Стаття 5. Принципи здійснення митної справи

     Митна справа здійснюється на основі принципів:

     1) виключної юрисдикції України на її митній території;

     2)  виключної  компетенції  митних  органів  України  щодо

здійснення митної справи;

     3) законності;

     4)  єдиного  порядку  переміщення товарів  і  транспортних

засобів через митний кордон України;

     5)  додержання  прав  та  охоронюваних  законом  інтересів

фізичних та юридичних осіб;

     6) гласності та прозорості.

     Стаття 6. Митна територія України

     Територія  України,  зайнята  сушею,  територіальне  море,

внутрішні води і повітряний простір, а також території, на яких

запроваджено  режим  спеціальної митної зони,  штучні  острови,

установки  і  споруди,  які створюються  у  виключній  морській

економічній   зоні  України  і  на  які  поширюється   виключна

юрисдикція України, становлять митну територію України.

     Території,  на яких запроваджено режим спеціальної  митної

зони,  вважаються  такими, що знаходяться  поза  межами  митної

території  України,  виключно для цілей  застосування  положень

глави 48 цього Кодексу.

     Стаття 7. Митний кордон України

     Межі  митної території України є митним кордоном  України.

Митний  кордон України збігається з державним кордоном України,

за  винятком  меж  штучних островів, установок  і  споруд,  які

створюються у виключній морській економічній зоні України і  на

які  поширюється  виключна юрисдикція України.  Межі  території

зазначених  островів,  установок  і  споруд  становлять  митний

кордон України.

     Стаття 8. Законодавство України з питань митної справи

     Законодавство України з питань митної справи складається з

Конституції  України, цього Кодексу, інших законів України,  що

регулюють питання, зазначені у статті 3 цього Кодексу, а  також

з  виданих  на  їх  основі актів Президента  України,  Кабінету

Міністрів України та інших нормативно-правових актів.

     Відносини,  пов’язані  зі  справлянням  митних   платежів,

регулюються податковим законодавством України, а в частині,  що

не охоплюється ним – положеннями цього Кодексу.

     Якщо    міжнародним    договором   України,    згоду    на

обов’язковість   якого   надано   Верховною   Радою    України,

встановлено  інші правила, ніж ті, що передбачені цим  Кодексом

та   іншими   законами   України,  то  застосовуються   правила

міжнародного договору.

     Стаття 9. Особливості набрання чинності законами та іншими

нормативно-правовими актами з питань митної справи

     Строки  набрання  чинності законами та іншими  нормативно-

правовими актами з питань митної справи починаються з  0  годин

дня,  наступного  за днем настання події, з якою  пов’язано  їх

початок, і закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного

строку.

     Якщо момент набрання чинності законом або іншим нормативно-

правовим  актом з питань митної справи визначено  вказівкою  на

певну подію, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин дня,

наступного за днем настання цієї події.

     Якщо момент набрання чинності законом або іншим нормативно-

правовим  актом з питань митної справи визначено  вказівкою  на

конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з  0  годин

зазначеної дати.

     Закони  України з питань митної справи набирають  чинності

через  десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо  інше

не  передбачено самим законом, але не раніше дня їх  офіційного

опублікування. Нормативно-правові акти з питань митної  справи,

видані  Кабінетом  Міністрів України, спеціально  уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи  та

іншими   центральними  органами  виконавчої  влади,   набирають

чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування,  якщо

інше  не  передбачено  самим  актом,  але  не  раніше  дня   їх

офіційного  опублікування. Офіційним  опублікуванням  закону  з

питань  митної  справи або нормативно-правового акта  з  питань

митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної  справи  чи іншим центральним органом виконавчої  влади,

вважається  опублікування  його  повного  тексту  в  одному   з

періодичних  видань,  визначених  законодавством   України   як

офіційні.  Датою  офіційного опублікування  закону  або  іншого

нормативно-правового  акта  вважається  дата  виходу   в   світ

відповідного  номера того офіційного видання,  в  якому  повний

текст зазначеного закону або акта було опубліковано раніше, ніж

в інших офіційних виданнях.

     Нормативно-правові  акти з питань  митної  справи,  видані

митницями, набирають чинності через 10 днів після їх  державної

реєстрації,  а ті, що не підлягають державній реєстрації,  –  з

дня  їх  видання,  якщо  в цих актах не  встановлено  пізнішого

строку набрання ними чинності.

     Стаття  10. Особливості дії законодавства з питань  митної

справи у часі

     При  здійсненні  митного контролю  та  митного  оформлення

товарів,   що   переміщуються  через  митний  кордон   України,

застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на  день

прийняття митної декларації митним органом України.

     У   випадках,   коли  чинним  законодавством   передбачена

можливість  проведення митних формальностей без подання  митної

декларації,   застосовується  законодавство,  чинне   на   день

здійснення таких формальностей.

     Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за

порушення  митних  правил,  передбачені  цим  Кодексом,   мають

зворотну  силу, тобто поширюються і на правопорушення,  вчинені

до  видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють

відповідальність  за  такі правопорушення,  зворотної  сили  не

мають.

     ГЛАВА 2. Структура та організація діяльності митної служби

України

     Стаття 11. Здійснення митної справи

     Безпосереднє  здійснення  митної  справи  покладається  на

митні органи України.

     Митні органи, реалізуючи митну політику України, захищають

її митні інтереси та виконують такі основні завдання:

     1)  виконання  та  контроль  за додержанням  законодавства

України з питань митної справи;

     2)  захист економічних інтересів України, підвищення рівня

її митної безпеки;

     3)   забезпечення   виконання  зобов’язань,   передбачених

міжнародними   договорами  України  з  питань  митної   справи,

укладених в установленому законом порядку;

     4) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття

заходів  щодо  запобігання  переміщенню  через  митний   кордон

України   товарів  з  порушенням  охоронюваних   законом   прав

інтелектуальної власності;

     5) застосування передбачених законодавством заходів митно-

тарифного   та   нетарифного  регулювання  зовнішньоекономічної

діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб’єктами

зовнішньоекономічної  діяльності  та  громадянами  установлених

законодавством  заборон  та обмежень щодо  переміщення  окремих

видів товарів через митний кордон України;

     6)   забезпечення  справляння  митних  платежів  у   межах

компетенції,  визначеної податковим законодавством  України  та

цим Кодексом;

     7)  здійснення  митного  контролю  та  митного  оформлення

товарів,   що   переміщуються  через  митний  кордон   України,

вдосконалення форм і методів їх здійснення;

     8)  контроль  за  дотриманням правил переміщення  валютних

цінностей через митний кордон України;

     9)  здійснення  спільно  з іншими уповноваженими  органами

державної  влади  заходів  щодо недопущення  переміщення  через

митний  кордон  України  товарів, які не  відповідають  вимогам

якості та безпеки;

     10)  створення  сприятливих умов для полегшення  торгівлі,

сприяння  транзитові, збільшення товарообігу та  пасажиропотоку

через митний кордон України;

     11)   здійснення  в  межах  повноважень,  визначених   цим

Кодексом,  контролю  за  діяльністю  підприємств,  які  надають

послуги  з  декларування  товарів,  перевезення  та  зберігання

товарів,  що  переміщуються  через  митний  кордон  України  чи

перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з

такими товарами;

     12) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

     13)  розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної

справи;

     14) ведення митної статистики;

     15)     ведення    Української    класифікації     товарів

зовнішньоекономічної діяльності;

     16)  видача  сертифікатів  про походження  та  верифікація

сертифікатів  про  походження  товарів  з  України,   якщо   це

передбачено міжнародними договорами;

     17)     розвиток     та    впровадження     інформаційних,

телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем  в

митній справі;

     18)  запобігання та протидія появам корупції,  хабарництва

та інших службових зловживань у митній службі України;

     19)   здійснення  судово-експертної  діяльності  в   межах

питань, віднесених до компетенції митної служби України;

     20) підготовка фахівців з митної справи.

     Стаття 12. Митна служба України

     Митна  служба України є складовою частиною системи органів

виконавчої  влади  України і складається з  митних  органів  та

організацій.

     Митними  органами  є спеціально уповноважений  центральний

орган  виконавчої влади в галузі митної справи, митниці,  митні

пости, а також спеціалізовані митні органи.

     Стаття  13.  Спеціально  уповноважений  центральний  орган

виконавчої влади в галузі митної справи

     Спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої

влади  в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює

діяльність   митних  органів  та  організацій  щодо   виконання

законодавства  України з питань митної справи,  в  межах  своїх

повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.

     Спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої

влади у галузі митної справи здійснює свої повноваження на всій

митній території України. Йому підпорядковані  митні органи  та

митні організації.

     Спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої

влади   в   галузі  митної  справи  є  юридичною  особою,   має

самостійний  баланс, рахунки в органах Державного казначейства,

печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та  із

своїм  найменуванням  і діє відповідно до Конституції  України,

цього  Кодексу, інших нормативно-правових актів та на  підставі

положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

     Створення,    реорганізація   та   ліквідація   спеціально

уповноваженого  центрального органу виконавчої влади  в  галузі

митної справи здійснюються Кабінетом Міністрів України.

     Керівник  спеціально  уповноваженого  центрального  органу

виконавчої влади в галузі митної справи призначається на посаду

та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України в порядку,

встановленому Конституцією України.

     Стаття 14. Митниця

     Митниця  є  митним  органом, який у зоні своєї  діяльності

забезпечує  виконання  завдань,  покладених  на  митну   службу

України.

     Митниця   є  юридичною  особою,  має  самостійний  баланс,

рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк  із

зображенням  Державного Герба України та із своїм найменуванням

і  діє  відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших

нормативно-правових  актів  та  на  підставі   положення,   яке

затверджується  наказом спеціально уповноваженого  центрального

органу виконавчої влади в галузі митної справи.

     Митниця    підпорядковується   спеціально   уповноваженому

центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи.

     Створення,    реорганізація    та    ліквідація    митниць

здійснюються   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади в галузі митної справи.

     Митниця  здійснює свою діяльність на території відповідної

адміністративно-територіальної одиниці. Окремі  митниці  можуть

здійснювати  свою  діяльність  на  територіях  двох  чи  більше

адміністративно-територіальних одиниць або  на  всій  території

України.  Митниці, які здійснюють свою діяльність на територіях

двох  чи більше адміністративно-територіальних одиниць  або  на

всій території України, мають статус регіональних.

     У   населених   пунктах,   на  залізничних   станціях,   в

аеропортах,  морських  та річкових портах  та  інших  об’єктах,

розташованих  у  зоні діяльності митниці, в  міру  необхідності

створюються її відокремлені структурні підрозділи (митні пости,

відділи митного оформлення).

     Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з

посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу

виконавчої влади в галузі митної справи.

     Стаття 15. Митний пост

     Митний  пост  є  митним органом, який  входить  до  складу

митниці  як відокремлений структурний підрозділ і в зоні  своєї

діяльності  забезпечує виконання завдань, покладених  на  митну

службу України.

     Зони  діяльності  митних  постів  визначаються  спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  у  галузі

митної справи.

     Положення   про  митні  пости  затверджуються  керівниками

відповідних митниць на підставі Типового положення  про  митний

пост,  яке  затверджується  наказом  спеціально  уповноваженого

центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

     Створення,  реорганізація  та  ліквідація  митних   постів

здійснюються   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади в галузі митної справи за поданням відповідної

митниці.  Керівник  митного  поста призначається  на  посаду  і

звільняється  з  посади  керівником  спеціально  уповноваженого

центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

     Стаття 16. Спеціалізовані митні органи

     Для  виконання окремих функцій, пов’язаних   з  виконанням

основних  завдань, покладених на митні органи, в митній  службі

України створюються відповідні спеціалізовані митні органи.

     Спеціалізовані митні органи виконують свої функції на всій

митній території України.

     Спеціалізовані  митні органи є юридичними  особами,  мають

самостійний  баланс, рахунки в органах Державного казначейства,

печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та  зі

своїм  найменуванням і діють відповідно до Конституції України,

цього  Кодексу, інших нормативно-правових актів та на  підставі

положень, які затверджуються наказами спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

     Створення,  реорганізація  та  ліквідація  спеціалізованих

митних    органів    здійснюються   спеціально    уповноваженим

центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

     Керівники спеціалізованих митних органів призначаються  на

посади    та   звільняються   з   посад   наказами   спеціально

уповноваженого  центрального органу виконавчої влади  у  галузі

митної справи.

     Стаття 17. Митні організації

     З  метою  забезпечення діяльності митних органів, а  також

надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності та громадянам

послуг   у   галузі  митної  справи  в  митній  службі   можуть

створюватися     господарські,    будівельні,    експлуатаційні,

постачальні,  транспортні,  кінологічні,  консалтингові   митні

організації,  митні  організації  з  обслуговування  експортно-

імпортних  вантажів, спеціалізований вищий  навчальний  заклад,

спеціалізовані навчальні заклади післядипломної освіти, науково-

дослідні установи тощо.

     Митні  організації є юридичними особами, мають самостійний

баланс,  рахунки в органах Державного казначейства, печатки  із

зображенням  Державного Герба України та зі своїм найменуванням

і діють відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших

нормативно-правових   актів  та  на  підставі   Положень,   які

затверджуються наказами спеціально уповноваженого  центрального

органу виконавчої влади у галузі митної справи.

     Керівники  митних організацій призначаються  на  посади  й

звільняються   з   посад  наказами  спеціально   уповноваженого

центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

     Створення,  реорганізація та ліквідація митних організацій

здійснюються   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади в галузі митної справи.

     Стаття  18. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби

України

     Спеціалізовані навчальні заклади митної служби  України  є

митними організаціями.

     Спеціалізовані  навчальні заклади  митної  служби  України

здійснюють    підготовку,    перепідготовку    та    підвищення

кваліфікації   працівників  митних  органів   та   організацій,

навчання   фахівців   підприємств,  які   надають   послуги   з

декларування  товарів,  перевезення та зберігання  товарів,  що

переміщуються  через митний кордон України чи  перебувають  під

митним   контролем,  та  здійснюють  інші  операції  з   такими

товарами, відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

     Система спеціалізованих навчальних закладів митної  служби

України  складається з вищого навчального закладу  та  закладів

післядипломної освіти.

     Спеціалізовані навчальні заклади митної служби  України  є

юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах

Державного   казначейства,  печатку  та  бланк  із  зображенням

Державного  Герба  України та зі своїм  найменуванням  і  діють

відповідно   до  Конституції  України,  цього  Кодексу,   інших

нормативно-правових актів та на підставі статутів, затверджених

в установленому порядку.

     Створення,  реорганізація  та ліквідація  спеціалізованого

вищого  навчального закладу митної служби України  здійснюються

Кабінетом  Міністрів України. Спеціалізований вищий  навчальний

заклад митної служби України очолює ректор, який обирається  на

посаду  та  звільняється з посади відповідно до Закону  України

“Про вищу освіту” ( 2984-14 ) (2984-14)
	.

     Створення,  реорганізація  та  ліквідація  спеціалізованих

закладів   післядипломної   освіти   митної   служби    України

здійснюються   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої  влади  в  галузі митної справи. Керівники  закладів

післядипломної  освіти митної служби України  призначаються  на

посади    й    звільняються   з   посад   наказами   спеціально

уповноваженого  центрального органу виконавчої влади  в  галузі

митної справи.

     Стаття 19. Науково-дослідна установа митної служби України

     Науково-дослідна установа митної служби України  є  митною

організацією.

     Основними  завданнями  науково-дослідної  установи  митної

служби  України  є  проведення  фундаментальних  та  прикладних

досліджень у сфері митної політики та митної справи, формування

наукового  підходу до забезпечення митної безпеки, розробка  та

вдосконалення методології оцінки ефективності діяльності митної

служби   України,  вироблення  рекомендацій  щодо   шляхів   її

подальшого підвищення.

     Науково-дослідна   установа  митної   служби   України   є

юридичною  особою,  має самостійний баланс, рахунки  в  органах

Державного   казначейства,  печатку  та  бланк  із  зображенням

Державного  Герба  України  та зі  своїм  найменуванням  і  діє

відповідно   до  Конституції  України,  цього  Кодексу,   інших

нормативно-правових актів та на підставі статуту, затвердженого

в установленому порядку.

     Створення,  реорганізація та ліквідація  науково-дослідної

установи митної служби України здійснюються Кабінетом Міністрів

України. Науково-дослідну установу митної служби України очолює

директор,  який обирається на посаду та звільняється  з  посади

відповідно до Закону України “Про науково-технічну діяльність”.

     Стаття 20. Митна варта

     Митна варта – це підрозділи митних органів, призначені для

виконання  особливих завдань, пов’язаних зі здійсненням  митної

справи та забезпеченням діяльності митних органів.

     Завданнями митної варти є:

     1) здійснення заходів, спрямованих на виявлення, розкриття

та  припинення  порушень митних правил, а також на  запобігання

таким порушенням;

     2)  захист  від  протиправних посягань  будинків,  споруд,

приміщень митних органів та організацій, інших об’єктів  митної

інфраструктури, зон митного контролю, товарів, які  перебувають

під  митним  контролем, а також фізичний захист  співробітників

митних органів та інших осіб;

     3)  участь  разом  з  іншими  уповноваженими  органами   у

локалізації   конфліктних   ситуацій,   ліквідації    наслідків

катастроф, аварій, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій

в зонах діяльності митних органів.

     Митна  варта  при виконанні покладених на неї завдань  має

право:

     1)  пересуватися  будь-якими ділянками території  України,

крім  прикордонної смуги, де будь-які пересування та  виконання

завдань  здійснюються за погодженням з начальником відповідного

органу  охорони  державного кордону,  створювати  на  них  зони

митного контролю;

     2) проводити в установленому цим Кодексом порядку огляд та

переогляд товарів;

     3)  зупиняти транспортні засоби, проводити в установленому

цим  Кодексом порядку їх огляд та переогляд, а також  огляд  та

переогляд товарів, що  ними переміщуються;

     4)   зупиняти  громадян,  проводити  в  установленому  цим

Кодексом  порядку  огляд  та переогляд  їх  ручної  поклажі  та

багажу;

     5)  здійснювати  відповідно до статті  351  цього  Кодексу

охорону  та  супроводження товарів, які перебувають під  митним

контролем і переміщуються транзитом;

     6) для з’ясування обставин вчинення порушень митних правил

затримувати  в установленому статтею 501 цього Кодексу  порядку

та  доставляти до митних органів осіб, що вчинили ці порушення,

а   також   запрошувати  до  митних  органів  інших   осіб.   У

невідкладних  випадках проводити з’ясування  обставин  вчинення

порушень  митних правил та їх первинне документування  в  інших

придатних для цього місцях.

     Митна  варта забезпечується зброєю, спеціальними засобами,

засобами   зв’язку,  транспортом,  а  також  іншим   необхідним

спорядженням.

     Митна   варта   розміщується,   як   правило,   в   місцях

розташування  відповідних митних органів та  діє  в  межах  зон

діяльності   цих  органів.  За  рішенням  керівника  спеціально

уповноваженого  центрального органу виконавчої влади  в  галузі

митної справи митна варта може тимчасово розміщуватися та діяти

в зонах діяльності інших митних органів.

     Стаття 21. Підрозділи власної безпеки

     Підрозділи  власної безпеки митних органів призначені  для

здійснення   заходів  щодо  запобігання  та  протидії   проявам

корупції,  хабарництва та інших службових зловживань  у  митній

службі  України, а також для забезпечення необхідних  умов  для

більш  ефективного і якісного виконання митною службою  України

завдань  із  захисту економічних інтересів України, спрямованих

на реалізацію митної політики України.

     Основними завданнями підрозділів власної безпеки є:

     1)   участь   у   викритті  та  документуванні   у   межах

повноважень,  визначених  законодавством,  злочинів   у   сфері

службової  діяльності,  фактів  корупційних  діянь   та   інших

правопорушень,  пов’язаних  з корупцією,  інших  правопорушень,

пов’язаних  зі  здійсненням працівниками митної служби  України

службової    діяльності,    а    також    запобігання     таким

правопорушенням;

     2)  участь  разом  з  правоохоронними органами  та  митною

вартою  у  розробці та реалізації заходів щодо  захисту  життя,

здоров’я,  честі,  гідності, майна  працівників  митної  служби

України  та  членів  їх  сімей від  злочинних  посягань,  інших

протиправних  дій,  у  заходах  зі  створення  безпечних   умов

функціонування об’єктів митної інфраструктури;

     3)  участь  у заходах із захисту інформації, яка становить

державну,   комерційну,  банківську  або  іншу   таємницю,   що

охороняється законом, а також конфіденційної інформації;

     4)  участь  у  заходах з вивчення громадської  думки  щодо

стану законності у митній службі України.

     ГЛАВА 3. Атрибутика митної служби України

     Стаття 22. Емблеми та прапори митної служби України

     Митна  служба  України  має емблему  та  прапор,  опис  та

порядок використання яких встановлюються Президентом України.

     Митні органи та організації, навчальні заклади та науково-

дослідна  установа  митної  служби  України  можуть  мати  свої

емблеми   та  прапори,  описи  та  порядок  використання   яких

затверджуються  спеціально  уповноваженим  центральним  органом

виконавчої влади у галузі митної справи.

     Стаття 23. Формений одяг працівників митної служби України

     Працівники  митної служби України мають  формений  одяг  з

відповідними  знаками  розрізнення, який  видається  безплатно.

Зразки  форменого одягу, норми забезпечення ним та строки  його

експлуатації  затверджуються  Кабінетом  Міністрів  України,  а

правила    носіння   –   наказом   спеціально    уповноваженого

центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

     Стаття  24. Службові посвідчення працівників митної служби

України

     Працівникам  митної  служби  України  видаються   службові

посвідчення.  Положення  про  службове  посвідчення  працівника

митної  служби  України  та його зразок затверджуються  наказом

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої  влади

у галузі митної справи.

     Стаття 25. Заохочувальні відзнаки митної служби України

     Для  заохочування  працівників митної  служби  України  за

значні   досягнення  у  службовій  діяльності,  активність   та

ініціативність, виявлені під час виконання ними своїх службових

обов’язків, а також заохочування інших осіб за активне сприяння

митним  органам у виконанні ними завдань, покладених  на  митну

службу  України,  спеціально уповноваженим центральним  органом

виконавчої   влади   у  галузі  митної  справи   встановлюються

заохочувальні відзнаки митної служби України у вигляді медалей,

нагрудних знаків, значків, грамот.

     Положення про заохочувальні відзнаки митної служби України

затверджуються наказами спеціально уповноваженого  центрального

органу виконавчої влади у галузі митної справи.

     ГЛАВА   4.  Майно,  фінансування  та  матеріально-технічне

забезпечення митної служби України

     Стаття 26. Майно митної служби України

     Майно митних органів, організацій, навчальних закладів  та

науково-дослідної  установи митної служби України  є  державною

власністю.  Управління  цим  майном  здійснюється  в   порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

     Стаття   27.   Земельні  ділянки,  службові  та   побутові

приміщення,  обладнання  та  засоби  зв'язку  митних   органів,

організацій, навчальних закладів та науково-дослідної  установи

митної служби України

     Надання  митним органам, організаціям, навчальним закладам

та   науково-дослідній  установі  митної   служби   України   у

користування   земельних   ділянок   для   службових    потреб,

відшкодування власникам зазначених ділянок та землекористувачам

вартості  цих  ділянок  та  збитків,  завданих  їх  вилученням,

здійснюється відповідно до Земельного кодексу України.

     У  разі якщо митне оформлення товарів здійснюється митними

органами   безпосередньо  на  територіях  або   в   приміщеннях

підприємств,  зазначені  підприємства,  незалежно   від   форми

власності  та  підпорядкування,  зобов'язані  надавати   митним

органам   у  тимчасове  користування  відповідні  службові   та

побутові  приміщення,  а  також обладнання,  засоби  та  канали

зв'язку на договірних засадах.

     Стаття 28. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення

та розвиток інфраструктури митної служби України

     Фінансування,    матеріально-технічне   забезпечення    та

розвиток  інфраструктури митної служби України здійснюються  за

рахунок Державного бюджету України, а також з інших джерел,  не

заборонених законом.

     ГЛАВА  5. Взаємовідносини митних органів з іншими органами

державної  влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами

підприємницької діяльності

     Стаття  29.  Взаємодія  митних органів  з  правоохоронними

органами

     Митні  органи при виконанні завдань, покладених  на  митну

службу   країни,  взаємодіють  з  правоохоронними  органами   в

порядку, встановленому законодавством.

     У  разі  виявлення під час здійснення митного контролю  та

інших  заходів, що здійснюються митними органами відповідно  до

цього  Кодексу  та  інших  актів законодавства  України,  ознак

правопорушень,  розслідування яких не належить  до  компетенції

митних  органів,  митні органи повідомляють про  це  відповідні

правоохоронні органи.

     Правоохоронні   органи  повідомляють  митні   органи   про

виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.

     У  відносинами з митними органами інтереси підприємств  та

громадян  можуть представляти митні брокери та  інші  особи  на

підставі  відповідного договору, укладеного  з  підприємствами,

або  нотаріально  посвідченої довіреності (доручення),  наданої

громадянином.

     Правоохоронні   органи  повідомляють  митні   органи   про

наявність   оперативної  інформації  щодо   можливих   випадків

переміщення товарів порушенням законодавства України,  а  також

про форми митного контролю, необхідні для її перевірки.

     Стаття  30. Взаємодія митних органів з органами  державної

влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через

митний кордон України

     Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім

митного   контролю   можуть  підлягати  державному   санітарно-

епідеміологічному,  ветеринарно-санітарному,   фітосанітарному,

екологічному,    радіологічному    контролю,     контролю    за

переміщенням   культурних  цінностей  та   іншим   передбаченим

законодавством  видам  контролю.  Митні  органи  взаємодіють  з

органами   державної  влади,  що  здійснюють   зазначені   види

контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску

через  державний  кордон і в зонах митного контролю  на  митній

території   України  в  порядку,  встановленому  законодавством

України.

     Митне  оформлення товарів, що переміщуються  через  митний

кордон    України,   завершується   тільки   після   здійснення

встановлених  законодавством України для кожного  товару  видів

контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

     Порядок  здійснення  контролю та  засвідчення  результатів

встановлюється   органом  державної  влади,  уповноваженим   на

виконання цього виду контролю.

     У   пунктах   пропуску  через  державний  кордон   України

державний   санітарн-епідеміологічний,  ветеринарно-санітарний,

фітосанітарний,  екологічний  контроль  окремих    товарів   та

контроль за переміщенням культурних цінностей, що ввозяться  на

митну  територію  України  (у тому  числі  з  метою  транзиту),

здійснюється    митними   органами   в    формі    попереднього

документального контролю.

     Переліки  товарів (з описом та кодом згідно з УКТЗЕД),  що

підлягають   державному  контролю  (у  тому   числі   в   формі

попереднього документального контролю) у разі переміщенні через

митний  кордон України, а також порядок здійснення попереднього

документального контролю затверджує Кабінет Міністрів  України.

Пропозиції щодо внесення змін до зазначених переліків подаються

Кабінету   Міністрів   України   органами   державної    влади,

уповноваженими здійснювати відповідний контроль.

     Стаття  31. Взаємодія митних органів з Національним банком

України та фінансовими установами України

     Митні  органи  взаємодіють з Національним банком  України,

Рахунковою  палатою, Міністерством фінансів України,  Державною

податковою  адміністрацією  України,  Державним  казначейством,

Головним контрольно-ревізійним управлінням, а також їх органами

та установами на місцях.

     Спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої

влади  в  галузі  митної  справи  подає  Міністерству  фінансів

України  звіт  про  надходження митних платежів  до  Державного

бюджету України.

     Митні  органи  інформують  відповідні  фінансові  установи

України  про  перерахування ними митних платежів до  Державного

бюджету України.

     Стаття  32.  Взаємодія митних органів  з  іншими  органами

виконавчої влади

     Митні  органи при виконанні завдань, покладених  на  митну

службу  України  відповідно до цього  Кодексу  та  інших  актів

законодавства України, взаємодіють зі спеціально уповноваженими

центральними  органами  виконавчої влади  у  галузі  економіки,

статистики,  юстиції, регуляторної політики та  підприємництва,

освіти і науки, охорони здоров’я, культури і туризму тощо та їх

органами на місцях.

     Стаття 33. Взаємодія митних органів з місцевими державними

адміністраціями та органами місцевого самоврядування

     Місцеві   державні   адміністрації  та  органи   місцевого

самоврядування   сприяють   діяльності   митних   органів    та

взаємодіють з ними в межах повноважень, установлених законом.

     Стаття   34.   Взаємодія  митних  органів   з   суб’єктами

підприємницької діяльності

     Митні   органи   встановлюють  та   підтримують   офіційні

відносини     консультативного    характеру    з     суб’єктами

підприємницької  діяльності.  Ці  відносини  включають  в  себе

укладення  меморандумів про взаєморозуміння  з  метою  розвитку

співробітництва,   забезпечення  участі   зазначених   осіб   в

удосконаленні  митного контролю та оптимізації  методів  роботи

митної  служби  України.  Порядок встановлення  та  підтримання

таких відносин визначається Кабінетом Міністрів України.

     ГЛАВА  6.  Інформування та консультування з питань  митної

справи

     Стаття  35.  Інформування про правила переміщення  товарів

через митний кордон України

     Митні органи зобов’язані інформувати заінтересованих  осіб

про  правила  та умови переміщення товарів через митний  кордон

України.

     Для   спрощення  доступу  заінтересованих  осіб  до  такої

інформації    митні   органи   та   організації    застосовують

інформаційні технології.

     Стаття  36.  Інформація щодо нормативно-правових  актів  з

питань митної справи

     За запитами заінтересованих осіб митні органи у визначений

законом  строк безоплатно надають їм інформацію про нормативно-

правові акти з питань митної справи.

     Стислі  довідки щодо основних положень актів законодавства

України  з  питань митної справи, у тому числі щодо пільг,  які

надаються при переміщенні товарів через митний кордон  України,

розміщуються  для загального ознайомлення в місцях розташування

митних   органів.   Довідки   друкуються   українською   мовою,

офіційними  мовами відповідних суміжних країн, а  також  іншими

іноземними мовами, які є поширеними у світі.

     Стаття 37. Консультування з питань митної справи

     Митні    органи    та    організації    можуть    надавати

заінтересованим  особам,  у  тому  числі  на  платній   основі,

консультації з питань митної справи. Якщо консультація не  може

бути  надана безоплатно, розмір плати за її надання не  повинен

перевищувати   вартості   фактичних  витрат   митного   органу,

організації на вчинення відповідних дій.

     Види   консультацій,  в  тому  числі  платних,  що  можуть

надаватися  митними  органами  та  організаціями,  порядок   їх

надання,  а  також  розміри плати за їх надання  встановлюються

Кабінетом Міністрів України.

     Стаття  38. Відповідальність за порушення порядку  надання

інформації

     За  умисне  надання недостовірної інформації, а  також  за

необґрунтовану  відмову  від  надання  відповідної  інформації,

несвоєчасне надання інформації та інші правопорушення  у  сфері

інформаційних  відносин посадові особи  митної  служби  України

несуть відповідальність, передбачену законом.

     Стаття 39. Доступ до судових рішень з питань митної справи

     Усім   заінтересованим  особам  забезпечується  можливість

ознайомлення  з текстами судових рішень з питань митної  справи

загального  застосування.  Порядок доступу  до  судових  рішень

загального застосування визначається законом.

     ГЛАВА  7.  Оскарження рішень, дій та бездіяльності  митних

органів та їх посадових осіб

     Стаття 40. Сфера застосування цієї глави

     Положення  цієї  глави  застосовуються  у  всіх   випадках

оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів  та  їх

посадових  осіб за винятком оскарження постанов по справах  про

порушення  митних правил, а також випадків, коли законодавством

України встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень,

дій чи бездіяльності.

     У  цій главі нижченаведені терміни застосовуються у такому

значенні:

     рішення  –  акти  індивідуальної дії, якими  митні  органи

застосовують норми законодавства України з питань митної справи

до  конкретних товарів та конкретних операцій з переміщення цих

товарів  через  митний  кордон України, а  також  задовольняють

скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб

чи відмовляють у їх задоволенні;

     дії  –  вчинки посадових осіб митних органів, пов’язані  з

виконанням  ними  обов’язків, покладених на них  відповідно  до

цього Кодексу та інших актів законодавства України;

     бездіяльність  –  невиконання  митними  органами  або   їх

посадовими особами обов’язків, покладених на них відповідно  до

цього  Кодексу  та  інших  актів  законодавства  України,   або

неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх компетенції,

протягом строку, визначеного законодавством.

     Стаття 41. Право на оскарження

     Кожна   особа  має  право  оскаржити  рішення,   дії   або

бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, якщо вважає,

що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права та

інтереси.

     Стаття  42. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних

органів та їх посадових осіб до органів вищого рівня

     Скарги  на рішення, дії чи бездіяльність окремих посадових

осіб митного органу (включаючи заступників керівника) подаються

керівникові цього органу.

     Скарга  на рішення, дії чи бездіяльність керівника митного

органу  (крім  випадку,  передбаченого  частиною  третьою  цієї

статті)  подається  до  спеціально уповноваженого  центрального

органу виконавчої влади у галузі митної справи.

     Скарга   на   рішення,  дії  чи  бездіяльність   керівника

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої  влади

у галузі митної справи подається до Кабінету Міністрів України.

     Скарги,  як правило, подаються особами, права та  інтереси

яких    безпосередньо   зачіпаються   рішеннями,   діями    або

бездіяльністю митних органів та їх посадових осіб.

     Подавати скарги в інтересах інших осіб мають право:

     1)  батьки,  опікуни  та інші законні  представники,  якщо

йдеться  про інтереси неповнолітніх, недієздатних або  обмежено

дієздатних осіб;

     2)  довірені  особи  за наявності нотаріально  засвідченої

довіреності;

     3) захисники в порядку, передбаченому законом;

     4) народні депутати України та депутати місцевих рад;

     5)  правозахисні та інші громадські організації,  якщо  це

передбачено   їхніми   статутними   документами,   в   порядку,

передбаченому законом;

     6)  дипломатичні та консульські представництва  України  в

іноземних державах, якщо йдеться про інтереси громадян України,

які постійно чи тимчасово проживають на території цих держав;

     7)  дипломатичні  та консульські представництва  іноземних

держав  в  Україні, а також Консульське управління Міністерства

закордонних  справ України, якщо йдеться про інтереси  громадян

іноземних держав.

     Вимоги до форми та змісту скарги фізичної особи, строки її

подання, порядок і строки її розгляду, а також відповідальність

за  протиправні  дії,  вчинені у  зв’язку  з  поданням  скарги,

визначаються Законом України “Про звернення громадян”.

     Скарга   підприємства   викладається   на   бланку   цього

підприємства  із  зазначенням  усіх  необхідних  реквізитів   і

підписується  керівником  підприємства  або  особою,  яка  його

заміщує.  Якщо  інше  не  передбачено  законодавством,   скарги

підприємств подаються і розглядаються у тому ж порядку і в ті ж

строки, що й скарги громадян.

     Скарга  повинна містити конкретну інформацію  про  предмет

оскарження  і бути належним чином аргументованою. У разі,  якщо

особа  при  поданні скарги не може надати відповідних  доказів,

такі  докази  можуть  бути представлені пізніше,  але  в  межах

строку, відведеного законом на розгляд скарги, та з урахуванням

часу, необхідного для вивчення цих доказів.

     Подання   скарги  не  призупиняє  виконання  оскаржуваного

рішення.  Разом  з  тим,  виконання такого  рішення  може  бути

призупинене повністю або в певній частині посадовою особою  або

органом,  які  розглядають  скаргу, якщо  вони  мають  достатні

підстави  вважати,  що  зазначене  рішення  не  узгоджується  з

вимогами законодавства або його виконання може завдати істотної

шкоди   заінтересованій  особі.  Якщо  виконання  оскаржуваного

рішення  пов’язане  зі  сплатою мит та  податків,  призупинення

виконання   такого   рішення   можливе   за   умови    унесення

заінтересованою особою відповідних гарантій.

     Стаття  43. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних

органів та їх посадових осіб у судовому порядку

     Незалежно  від  оскарження рішення, дій  чи  бездіяльності

митного  органу  чи  окремої посадової особи  цього  органу  до

органу  (посадової  особи)  вищого рівня  ці  рішення,  дії  чи

бездіяльність  можуть  бути  оскаржені  до  суду   в   порядку,

визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

     Якщо  рішення, дії чи бездіяльність митного органу чи його

посадової  особи  оскаржуються одночасно до  органу  (посадової

особи)  вищого  рівня  та  до суду  і  суд  приймає  скаргу  до

розгляду, розгляд аналогічної скарги органом (посадовою особою)

вищого рівня припиняється.

     Стаття  44. Відшкодування збитків, завданих неправомірними

рішеннями,  діями  або  бездіяльністю  митних  органів  та   їх

посадових осіб

     Збитки,  заподіяні  неправомірними  рішеннями,  діями   чи

бездіяльністю  митних  органів та їх  посадових  осіб  під  час

виконання  ними  своїх службових обов’язків, відшкодовуються  в

порядку, визначеному законодавством.

     Стаття  45. Особливості задоволення скарг на рішення,  дії

чи бездіяльність митних органів та їх посадових осіб

     Якщо  задоволення скарги на рішення, дії чи  бездіяльність

митних  органів  або  їх посадових осіб  пов’язане  з  виплатою

грошових  сум,  їх  виплата здійснюється за рахунок  Державного

бюджету  України  органами Державного казначейства  України  за

поданням  відповідного  митного органу в  порядку,  визначеному

законодавством.

     Стаття 46. Перевірка законності та обґрунтованості рішень,

дій  або  бездіяльності митних органів та їх посадових  осіб  у

порядку контролю

     Спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої

влади  у  галузі митної справи має право в порядку контролю  за

діяльністю підпорядкованих митних органів та їх посадових  осіб

скасовувати  або  змінювати їх неправомірні  рішення,  а  також

вживати   передбачених  законодавством   заходів   за   фактами

неправомірних  рішень, дій чи бездіяльності зазначених  органів

та осіб.

     ГЛАВА 8. Міжнародне співробітництво з питань митної справи

     Стаття 47. Участь України у міжнародному співробітництві з

питань митної справи

     Участь  України  у міжнародному співробітництві  з  питань

митної  справи  є  складовою  частиною  її  зовнішньополітичної

діяльності.

     Стаття 48. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи

     Міжнародна     діяльність    спеціально     уповноваженого

центрального  органу  виконавчої влади в галузі  митної  справи

спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

     За   дорученням  Кабінету  Міністрів  України   спеціально

уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  в  галузі

митної  справи  може  в  обсязі наданих  відповідно  до  закону

повноважень   вести   переговори  та   консультативну   роботу,

пов’язані з підготовкою міждержавних та міжурядових договорів з

питань митної справи.

     Спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої

влади  у  галузі  митної  справи з метою вдосконалення  митного

контролю підтримує зв’язки з митними органами іноземних держав,

в  установленому  законом  порядку укладає  з  ними  відповідні

міжвідомчі договори.

     Стаття  49. Зв’язки спеціально уповноваженого центрального

органу  виконавчої влади в галузі митної справи з  міжнародними

митними організаціями

     Спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої

влади  в  галузі митної справи представляє Україну у Всесвітній

митній організації, інших міжнародних митних організаціях.

     Міжнародне   співробітництво  в   галузі   митної   справи

здійснюється   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої  влади  в  галузі митної  справи  за  погодженням  з

Міністерством закордонних справ України.

     Стаття  50.  Міжнародне співробітництво  в  галузі  митної

справи

     Відповідно    до   міжнародних   договорів,    згода    на

обов’язковість  яких  надана Верховною Радою  України,  митними

органами  України  спільно з митними органами  суміжних  держав

може здійснюватися:

     1)  створення  спільних пунктів пропуску  через  державний

кордон України;

     2)  проведення спільного контролю у пунктах пропуску через

державний кордон України;

     3)   узгодження  в  установленому  законом  порядку   часу

здійснення митного контролю у пунктах пропуску через  державний

кордон,  процедур  митного  контролю,  митного  оформлення   та

взаємне   визнання  документів,  що  використовуються   митними

органами для здійснення митних формальностей;

     4)    проведення   спільних   заходів,   спрямованих    на

запобігання, виявлення  і  припинення контрабанди  та  порушень

митних правил;

     5)  проведення  в  установленому законом порядку  спільних

заходів,  спрямованих  на запобігання, виявлення  і  припинення

правопорушень  у сфері службової діяльності працівників  митних

служб;

     6)  проведення  інших  спільних одноразових  чи  постійних

заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів

законодавства України належать до компетенції митних органів.

     Стаття  51.  Підтримання оперативного зв’язку між  митними

органами України і митними органами суміжних іноземних держав

     З   метою  вирішення  невідкладних  питань  щодо  пропуску

товарів, виявлення та припинення контрабанди і порушення митних

правил,   забезпечення  законності  і  правопорядку  в  пунктах

пропуску  через державний кордон України керівнику  митниці  та

його заступникам надається право проведення робочих зустрічей з

представниками митного органу суміжної іноземної держави.

     Про час, умови і мету таких зустрічей керівник митниці або

його  заступник інформує керівника відповідного органу  охорони

державного кордону України.

     Порядок  проведення таких зустрічей визначається Кабінетом

Міністрів   України,  якщо  інше  не  передбачено   міжнародним

договором України, укладеним в установленому законом порядку.

     Стаття  52. Взаємодія митних органів України з митними  та

іншими  органами  іноземних  держав,  а  також  з  міжнародними

організаціями

     Взаємодія  митних  органів України  з  митними  та  іншими

уповноваженими   органами   іноземних   держав,   а   також   з

міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою  та

порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому

міжнародними  договорами  України, укладеними  в  установленому

законом порядку.

     ГЛАВА 9. Інформаційні технології в митній справі

     Стаття  53. Застосування інформаційних, телекомунікаційних

та   інформаційно-телекомунікаційних  систем   і   засобів   їх

забезпечення

     Проведення  передбачених цим Кодексом митного контролю  та

митного   оформлення  товарів  здійснюється   з   використанням

інформаційних   технологій,  у   тому   числі   заснованих   на

інформаційних,     телекомунікаційних     та      інформаційно-

телекомунікаційних  системах, а також засобів  їх  забезпечення

відповідно до цієї глави.

     Впровадження    інформаційних,    телекомунікаційних    та

інформаційно-телекомунікаційних    систем    здійснюється     у

відповідності   з  міжнародними  стандартами   та   стандартами

України.

     У   митній  справі  можуть  застосовуватися  інформаційні,

телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні  системи  і

засоби  їх  забезпечення  розроблені,  виготовлені  й  придбані

митними органами.

     Інформаційні,     телекомунікаційні    та    інформаційно-

телекомунікаційні  системи,  а  також  засоби  їх  забезпечення

розроблені,   виготовлені   або   придбані   митними   органами

знаходяться   у   державній  власності   і   закріплюються   за

відповідними митними органами.

     Можливість  використання для митних  цілей  інформаційних,

телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем  і

засобів  їх  забезпечення, а також порядок і умови застосування

цієї  продукції  визначаються спеціально уповноваженим  органом

виконавчої влади в галузі митної справи.

     Стаття   54.   Вимоги  щодо  відповідності  інформаційних,

телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем  і

засобів їх забезпечення

     Відповідність    інформаційних,   телекомунікаційних    та

інформаційно-телекомунікаційних  систем,  а  також  засоби   їх

забезпечення повинна бути підтверджена у випадках і в  порядку,

передбачених законодавством України.

     Стаття 55. Інформаційні ресурси митних органів

     Інформаційні  ресурси митних органів  формуються  на  базі

документів  і  відомостей,  що  надаються  під  час  проведення

митного  контролю та митного оформлення товарів і  транспортних

засобів, документів, необхідних для їх проведення, тощо.

     Інформаційні  ресурси  митних  органів  –  це   сукупність

формалізованої митної електронної інформації, що включає в себе

електроні   дані,   створені,   оброблені   і   накопичені    в

інформаційних системах митних органів.

     У  випадках,  визначених спеціально уповноваженим  органом

виконавчої  влади  в  галузі митної справи, документи,  надання

яких  передбачено цим Кодексом, у тому числі митна  декларація,

можуть  надаватися  за допомогою електронних способів  передачі

інформації при дотриманні вимог про їх документування, а  також

інших вимог, визначених законодавством України.

     Порядок    використання   інформаційних    ресурсів,    що

знаходяться у віданні митних органів, визначається цим Кодексом

та іншими нормативно-правовими актами України.

     Стаття 56. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-

телекомунікаційні   системи  і  засоби  їх   забезпечення,   що

використовуються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності

     Спеціально уповноважений орган виконавчої влади  в  галузі

митної  справи  встановлює  вимоги,  яким  повинні  відповідати

інформаційні,      телекомунікаційні      та      інформаційно-

телекомунікаційні   системи  і  засоби  їх   забезпечення,   що

використовуються:

     суб’єктами     зовнішньоекономічної     діяльності     при

застосуванні спеціальних спрощених процедур;

     власниками   складів  тимчасового  зберігання,  власниками

митних    складів,   митними   брокерами,   іншими   суб’єктами

підприємницької  діяльності  за їх бажанням  для  представлення

документів і відомостей, передбачених цим Кодексом.

     Використання   для   митних   цілей   зазначених    систем

допускається    тільки   після   перевірки   їх   відповідності

установленим   вимогам.   Перевірка   здійснюється   спеціально

уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи.

     Стаття 57. Захист митної електронної інформації в системах

митних  органів та суб’єктів, що беруть участь в  інформаційних

відносинах

     Захист   митної  електронної  інформації  в  інформаційних

системах  митних  органів  та суб’єктів,  що  беруть  участь  в

інформаційних  відносинах, здійснюється в порядку,  визначеному

законодавством України.

     Контроль   за   здійсненням  захисту  митної   електронної

інформації  в  системах митних органів, а також за  дотриманням

правил  користування  засобами  захисту  інформації  здійснюють

спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної

справи та інші уповноважені органи державної влади.

     РОЗДІЛ ІІ. МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

     ГЛАВА 10. Організація митного контролю

     Стаття 58. Загальні принципи здійснення митного контролю

     Митному  контролю  підлягають  усі  товари  і  транспортні

засоби   комерційного  призначення,  що  ввозяться   на   митну

територію України або вивозяться з неї, незалежно від того,  чи

обкладаються вони при цьому митами та податками, крім  тих,  що

переміщуються  через  місцеві (спрощені) пункти пропуску  через

державний кордон України.

     Митний  контроль  здійснюється виключно  митними  органами

відповідно  до  цього  Кодексу  та  інших  актів  законодавства

України.

     Митний  контроль  передбачає проведення  митними  органами

мінімуму  митних  формальностей,  необхідних  для  забезпечення

додержання законодавства України з питань митної справи.

     Митний  контроль товарів, транспортних засобів  у  пунктах

пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно

до  типових технологічних схем пропуску через державний  кордон

України   автомобільних,  водних,  залізничних  та   повітряних

транспортних    засобів,    що    затверджуються     спеціально

уповноваженим  органом виконавчої влади у галузі митної  справи

спільно   з   спеціально  уповноваженим   центральним   органом

виконавчої  влади  у  галузі  охорони  державного  кордону   та

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої  влади

у галузі транспорту.

     Стаття 59. Форми митного контролю

     Митний   контроль  здійснюється  безпосередньо  посадовими

особами митних органів шляхом:

     1)  перевірки  документів  та відомостей,  необхідних  для

такого контролю;

     2)   митного  огляду  (огляду  та  переогляду  товарів   і

транспортних   засобів  комерційного  призначення,   особистого

огляду громадян);

     3)  обліку  товарів  і  транспортних засобів  комерційного

призначення, що переміщуються через митний кордон України;

     4)   усного   опитування  громадян   та   посадових   осіб

підприємств;

     5)  перевірки  системи  звітності та  обліку  товарів,  що

переміщуються   через   митний   кордон   України,   а    також

своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати  мит

та податків;

     6)     перевірки    фінансово-господарської     діяльності

підприємств щодо дотримання вимог законодавства з питань митної

справи;

     7)  огляду  територій  та  приміщень  складів  тимчасового

зберігання,  митних складів, спеціальних митних зон,  магазинів

безмитної  торгівлі та інших місць, де знаходяться  або  можуть

знаходитися    товари   і   транспортні   засоби   комерційного

призначення,  що  підлягають митному контролю,  чи  провадиться

діяльність,  контроль за якою відповідно до  цього  Кодексу  та

інших актів законодавства України покладено на митні органи.

     Порядок    здійснення   митного   контролю    визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи відповідно до норм цього Кодексу.

     Стаття 60. Вибірковість митного контролю

     Під   час   проведення  митного  контролю  митні   органи,

визначають  форми і обсяги контролю, достатні для  забезпечення

додержання  законодавства України з  питань  митної  справи  та

міжнародних   договорів  України,  укладених  в   установленому

законом  порядку,  контроль за дотриманням  яких  покладено  на

митні органи.

     Стаття  61.  Управління ризиками  при  здійсненні  митного

контролю

     При  здійсненні митного контролю використовується  система

управління ризиками.

     Митні  органи  застосовують  методи  аналізу  ризиків  для

визначення   товарів   і   транспортних  засобів   комерційного

призначення,   що   підлягають  перевірці,  та   обсягу   такої

перевірки.

     З  метою  забезпечення ефективності функціонування системи

управління   ризиками   митні  органи  взаємодіють   з   іншими

уповноваженими державними органами України, а також  з  митними

та іншими уповноваженими органами іноземних держав.

     Для  підтримки  системи   управління  ризиками  спеціально

уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  у  галузі

митної  справи визначає стратегію, засновану на системі  оцінки

ймовірності    порушення    вимог   законодавства    суб’єктами

зовнішньоекономічної діяльності та громадянами.

     Стаття 62. Тривалість перебування під митним контролем

     Товари   і  транспортні  засоби  комерційного  призначення

перебувають  під митним контролем з моменту його початку  і  до

закінчення згідно з заявленим митним режимом.

     У  разі  ввезення  на митну територію  України  товарів  і

транспортних  засобів комерційного призначення митний  контроль

розпочинається  з  моменту  перетинання  ними  митного  кордону

України.

     У  разі  вивезення за межі митної території України митний

контроль  розпочинається  з  моменту  пред’явлення  товарів   і

транспортних  засобів  комерційного  призначення  для   митного

оформлення  та  їх  декларування в установленому  цим  Кодексом

порядку.

     Тривалість перебування товарів і транспортних засобів  під

митним  контролем на території зони митного контролю  у  пункті

пропуску  на митному кордоні України встановлюється  відповідно

до  технологічної  схеми  пропуску через  митний  кордон  осіб,

товарів і транспортних засобів.

     Граничний строк перебування товарів, транспортних  засобів

комерційного  призначення  під  митним  контролем  не   повинен

перевищувати   6   місяців,  крім  випадків  передбачених   цим

Кодексом.

     Граничний строк перебування товарів і транспортних засобів

комерційного  призначення  у пунктах пропуску  через  державний

кордон  України  не  повинен перевищувати  30-ти  днів,  а  для

автомобільного   транспорту  5-ти  днів   з   моменту   подання

документів  митним органам у пунктах пропуску  через  державний

кордон України для здійcнення митних процедур.

     З   товарами   і   транспортними   засобами   комерційного

призначення,  які  знаходяться  або  зберігаються  під   митним

контролем  і  за якими власник або уповноважена  ним  особа  не

звернулась  до  закінчення граничних строків, встановлених  цим

Кодексом,  вчиняються дії передбачені цим Кодексом  або  іншими

актами законодавства України.

     Митний контроль закінчується:

     у  разі  ввезення  на  митну  територію  України  -  після

здійснення  у  повному  обсязі  митного  оформлення  товарів  і

транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються

через  митний  кордон України, за винятком митних режимів,  які

передбачають  перебування під митним контролем протягом  усього

часу дії митного режиму;

     у  разі вивезення за межі митної території України - після

здійснення  у  повному  обсязі  митного  оформлення  товарів  і

транспортних  засобів комерційного призначення  та  перетинання

ними  митного кордону України, за винятком митних режимів,  які

передбачають  перебування під митним контролем протягом  усього

часу дії митного режиму.

     Стаття  63. Строки пред’явлення митному органу  товарів  і

транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються

через митний кордон України

     Товари  і транспортні засоби комерційного призначення,  що

переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою

та  маркуванням,  транспортні засоби, якими вони  переміщуються

через  митний  кордон,  а  також  документи  на  ці  товари   і

транспортні засоби пред’являються для контролю митним органам у

незмінному  стані  в  пунктах пропуску через  державний  кордон

України   та   в   інших   місцях  митної  території   України,

встановлених  митними органами для здійснення митного  контролю

та  оформлення, не пізніше ніж через три години після  прибуття

зазначених товарів у пункт пропуску або таке місце.

     Встановлений  у  частині  першій  цієї  статті  строк,  як

виняток,  може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених

Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 64. Вивантаження товарів з транспортних засобів

     Якщо  для  пред’явлення  товарів митним  органам  з  метою

проведення митного контролю необхідно вивантажити ці  товари  з

транспортного засобу, їх вивантаження може здійснюватися в усіх

місцях, де проводиться такий контроль.

     З   дозволу   митного   органу  вивантаження   товарів   з

транспортних  засобів  для  проведення  митного  контролю  може

здійснюватися   в   місцях,  спеціально  не   призначених   для

проведення  митного  контролю. У контрольованому  прикордонному

районі   таке   вивантаження  здійснюється,   крім   того,   за

погодженням   з   начальником   відповідного   органу   охорони

державного кордону.

     Стаття   65.   Документи  та  відомості,   необхідні   для

здійснення митного контролю

     Митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари  і

транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон

України  чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом

покладено  на  митні органи, тільки ті документи та  відомості,

які необхідні для здійснення митного контролю.

     Перелік   документів   та   відомостей,   необхідних   для

здійснення  митного  контролю, порядок їх подання  визначаються

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи відповідно до цього Кодексу.

     Допускається  подання документів і відомостей,  необхідних

для   здійснення  митного  контролю,  в  електронному  вигляді.

Порядок  подання  документів визначає спеціально  уповноважений

центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

     Правоохоронні   органи   України,   фінансові    установи,

податкові  та  інші  контролюючі органи України  відповідно  до

законодавства України на запити митних органів або  за  власною

ініціативою інформують митні органи про наявні в них відомості,

необхідні для здійснення митного контролю.

     Стаття  66.  Доступ  посадових  осіб  митних  органів   на

територію  чи  в приміщення підприємств для здійснення  митного

контролю

     Посадові  особи митних органів з метою здійснення  митного

контролю мають право в межах наданої їм цим Кодексом та  іншими

законами   України  компетенції  безперешкодного   доступу   на

територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від

форми  власності та підпорядкування, де знаходяться або  можуть

знаходитися товари, що підлягають митному контролю.

     Стаття 67. Спільний митний контроль

     На  підставі  міжнародних договорів України,  укладених  в

установленому законодавством порядку, у пунктах пропуску  через

державний  кордон  України може здійснюватися  спільний  митний

контроль разом з митними органами суміжних держав.

     ГЛАВА 11. Зони митного контролю

     Стаття 68. Місця розташування зон митного контролю

     З  метою  забезпечення здійснення митними органами митного

контролю    товарів   і   транспортних   засобів   комерційного

призначення,  що  переміщуються через  митний  кордон  України,

проведення  заходів, пов’язаних з виявленням, попередженням  та

припиненням  контрабанди та порушень митних правил,  у  пунктах

пропуску  через державний кордон України, у морських і річкових

портах,  аеропортах,  на  залізничних станціях,  на  територіях

підприємств,  спеціальних митних зон, а також в  інших  місцях,

визначених митними органами, створюються зони митного контролю.

     Стаття 69. Порядок створення зон митного контролю

     Порядок  створення  зон  митного  контролю  та  режим   їх

функціонування     визначаються    спеціально     уповноваженим

центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи  за

погодженням  з спеціально уповноваженими центральними  органами

виконавчої  влади  у  галузі   охорони  державного  кордону  та

транспорту.

     Зони  митного  контролю  в межах  пунктів  пропуску  через

державний кордон України створюються митницями за погодженням з

відповідними  органами охорони державного  кордону  України  та

органами виконавчої влади в галузі транспорту.

     Стаття  70.  Розміщення споруд та об'єктів у зоні  митного

контролю

     У  зонах  митного  контролю,  створених  у  межах  пунктів

пропуску  через  державний кордон України, споруди  та  об'єкти

інфраструктури,   що  належать  банківським,  митно-брокерським

установам  та  іншим  органам, уповноваженим  здійснювати  види

контролю, зазначені у статті 30 цього Кодексу,  розміщуються  з

дозволу    спеціально   уповноваженого   центрального    органу

виконавчої   влади   в   галузі   митної   справи,   спеціально

уповноваженого центрального органу виконавчої влади  у  справах

охорони  державного  кордону  України  та  центрального  органу

виконавчої влади в галузі транспорту.

     Стаття  71.  Режим  зони  митного  контролю.  Забезпечення

законності і правопорядку у зоні митного контролю

     Режим    зони    митного   контролю   -   це   встановлені

законодавством України з питань митної справи приписи, заборони

та  обмеження  щодо перебування товарів,  транспортних  засобів

комерційного   призначення  та  громадян,  умови   розташування

будівель  та споруд, а також проведення господарських  робіт  у

зоні митного контролю.

     Забезпечення  схоронності товарів і  транспортних  засобів

комерційного призначення, що переміщуються через митний  кордон

України, дотримання режиму, законності та правопорядку  у  зоні

митного контролю покладається на відповідні митні органи.

     Стаття  72. Проведення господарських робіт у зоні  митного

контролю,    переміщення   товарів,     транспортних    засобів

комерційного призначення і громадян через зону митного контролю

     Проведення  господарських робіт у зоні  митного  контролю,

переміщення  через межі зони митного контролю і  в  межах  цієї

зони товарів,  транспортних засобів комерційного призначення  і

громадян, у тому числі посадових осіб органів державної  влади,

які  не  перетинають  митний  кордон  України,  відбувається  з

дотриманням режиму зони митного контролю і допускається  тільки

з  дозволу  керівника  або  заступника  керівника  відповідного

митного  органу,  а  у зонах митного контролю,  розташованих  у

пунктах  пропуску через державний кордон України, – крім  того,

за   погодженням  з  начальником  відповідного  органу  охорони

державного кордону.

     ГЛАВА 12. Здійснення митного контролю

     Стаття  73.  Права митних органів щодо здійснення  митного

контролю

     Митні  органи  у  межах своїх повноважень, визначених  цим

Кодексом,   мають  право  застосовувати  примусові  заходи   до

порушників режиму зони митного контролю.

     Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти  і

повертати  в  зони  митного  контролю  транспортні  засоби   та

громадян,  які  без  дозволу митних  органів  увійшли  із  зони

митного контролю на митну територію України, а також морські та

річкові  судна, які без дозволу митних органів  вийшли  з  зони

митного  контролю  за  межі  митної  території  України  і   не

перебувають у територіальних водах інших держав.

     Перелік   примусових   заходів,   а   також   порядок   їх

застосування  встановлюються цим Кодексом  та  іншими  законами

України.

     Стаття  74.  Подання документів та відомостей,  необхідних

для здійснення митного контролю

     Документи,  необхідні  для  здійснення  митного  контролю,

подаються митному органові при:

     1)   перетинанні   товарами   і   транспортними   засобами

комерційного призначення митного кордону України;

     2)    декларуванні   товарів   і   транспортних    засобів

комерційного призначення;

     3)   повідомленні  митного  органу  про  намір   здійснити

переміщення   товарів   і  транспортних  засобів   комерційного

призначення через митний кордон України;

     4)  здійсненні митними органами інших контрольних  функцій

відповідно до цього Кодексу.

     Стаття  75.  Огляд  та  переогляд товарів  і  транспортних

засобів комерційного призначення

     З   метою  перевірки  законності  переміщення  товарів   і

транспортних  засобів  комерційного  призначення  через  митний

кордон України митний орган має право на проведення їх огляду.

     Огляд   товарів   і   транспортних  засобів   комерційного

призначення, пред’явлених митному органу відповідно  до  статті

63  цього Кодексу, здійснюється в можливо короткий строк  після

прийняття митної декларації на ці товари.

     За  рішенням керівника митного органу або його  заступника

огляд товарів може також проводитися у разі, якщо:

     митна  декларація  не подана декларантом протягом  строку,

встановленого статтею 110 цього Кодексу, за наявності достатніх

підстав уважати, що ці товари переміщуються через митний кордон

України  з  порушенням  норм цього  Кодексу  та  інших  законів

України з питань митної справи;

     товари  виявлено  (знайдено) під  час  здійснення  митного

контролю   в  зонах  митного  контролю  та/або  у  транспортних

засобах,  що  перетинають митний кордон України, і  власник  їх

невідомий.

     Переогляд  товарів  і  транспортних  засобів  комерційного

призначення  може бути здійснено за рішенням керівника  митного

органу  або  його заступника, якщо є підстави  вважати,  що  їх

переміщення   через  митний  кордон  України   здійснюється   з

порушенням норм цього Кодексу та інших законів України з питань

митної справи.

     Огляд  (переогляд) здійснюються в присутності  особи,  яка

переміщує товари через митний кордон України чи зберігає товари

під  митним  контролем, а у разі її відсутності – у присутності

не  менш  як  двох  понятих. Як поняті запрошуються  особи,  не

заінтересовані  у  результатах огляду (переогляду).  Працівники

митних органів не можуть бути понятими.

     Стаття 76. Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу

     Якщо  є  підстави вважати, що у ручній поклажі або  багажі

громадянина переміщуються через митний кордон України,  у  тому

числі  транзитом, товари, які підлягають обліку  і  відповідним

видам контролю органів державної влади, зазначеним у статті  30

цього   Кодексу,   чи  товари,  при  митному  оформленні   яких

справляються мита та податки, а також товари, переміщення  яких

через  митний  кордон України заборонено або  обмежено,  митний

орган  має  право  провести огляд,  а  у  разі  необхідності  і

переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

     Огляд  та  переогляд ручної поклажі та багажу  громадянина

здійснюються  в присутності цього громадянина чи  уповноваженої

ним особи.

     Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу за відсутності

громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:

     1)  якщо  є  підстави вважати, що несупроводжуваний  багаж

містить  товари, які становлять небезпеку для життя і  здоров’я

людей, тварин та рослин, а також довкілля;

     2)  якщо громадянин чи уповноважена ним особа не з’явилися

протягом  одного  місяця  з дня надходження  несупроводжуваного

багажу;

     3)   якщо  товари  пересилаються  у  міжнародних  поштових

відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях;

     4) у разі залишення на території України ручної поклажі  і

багажу з порушенням зобов’язання про їх транзит через територію

України.

     Огляд  та  переогляд  ручної  поклажі  і  багажу  у   разі

відсутності  громадянина  чи  його уповноваженого  представника

здійснюються  в  присутності  представників  підприємства,   що

здійснює  перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу  чи

їх зберігання.

     Про   здійснення   огляду   та  переогляду   у   випадках,

передбачених  у  пунктах 1 та 2 частини  третьої  цієї  статті,

складається    акт,    форму   якого   встановлює    спеціально

уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  в  галузі

митної справи.

     Стаття 77. Особистий огляд

     Особистий  огляд  як  виняткова  форма  митного   контролю

проводиться  за  письмовою постановою керівника митного  органу

або  особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати,

що  громадянин,  який  прямує через митний  кордон  України  чи

перебуває  в  зоні  митного  контролю  або  в  транзитній  зоні

міжнародного   аеропорту,  приховує  предмети  контрабанди   чи

товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил

або  заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України  чи

транзиту через територію України.

     Перед   початком  огляду  посадова  особа  митного  органу

повинна  пред’явити  громадянину письмову  постанову  керівника

митного   органу   чи  особи,  яка  його  заміщує,   ознайомити

громадянина  з  його правами та обов’язками під час  проведення

такого  огляду  і  запропонувати добровільно  видати  приховані

та/або не задекларовані товари.

     Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні,  що

відповідає    встановленим    санітарно-гігієнічним    вимогам,

посадовою  особою митного органу однієї статі  з  громадянином,

який  проходить  огляд, у присутності не менш як  двох  понятих

тієї ж статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у

результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі  особи,  яка

підлягає  особистому огляду, а також працівники митних органів.

Доступ  до приміщення, де проводиться огляд, громадян,  які  не

беруть участі у ньому, і можливість спостерігати за проведенням

огляду  з  боку таких громадян мають бути виключені. Обстеження

органів тіла громадянина, який підлягає огляду, має проводитися

лише медичним працівником.

     Під  час проведення особистого огляду складається протокол

за   формою,   що   встановлюється   спеціально   уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

     Протокол підписується посадовою особою митного органу,  що

проводила  огляд, громадянином, який проходив огляд,  понятими,

які  були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним

працівником - також цим працівником. Громадянин, який  проходив

огляд, має право зробити заяву в такому протоколі.

     Копія протоколу надається громадянинові.

     Особистому огляду не підлягають Президент України,  Голова

Верховної  Ради  України,  народні депутати  України,  Прем’єр-

міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, Голова та

судді  Верховного Суду України, Голова та судді Конституційного

Суду  України,  Міністр закордонних справ України,  Генеральний

прокурор  України  та члени їхніх сімей, які прямують  разом  з

ними.

     Стаття   78.   Облік   товарів  і   транспортних   засобів

комерційного призначення, що переміщуються через митний  кордон

України

     Облік   товарів   і   транспортних  засобів   комерційного

призначення,  що  переміщуються через  митний  кордон  України,

здійснюється  митним  органом  з метою  проведення  їх  митного

контролю.

     Випадки,  у яких митні органи здійснюють облік  товарів  і

транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються

через    митний   кордон   України,   визначаються   спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної справи.

     Облік   товарів,  що  переміщуються  через  митний  кордон

України  трубопровідним транспортом та лініями електропередачі,

здійснюється з використанням відповідних приладів обліку.

     Форми   документів   для  здійснення  обліку   товарів   і

транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються

через   митний   кордон   України,  встановлюються   спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної справи.

     Стаття  79.  Усне  опитування громадян та  посадових  осіб

підприємств

     Для   забезпечення  митного  контролю  посадовими  особами

митного  органу  може проводитися усне опитування  громадян  та

посадових осіб підприємств.

     Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при

здійсненні  митного  контролю – це отримання  посадовою  особою

митного  органу  інформації,  що має  значення  для  здійснення

митного контролю, від осіб, які володіють такою інформацією.

     У  разі  необхідності  за результатами  усного  опитування

складається  протокол,  форма якого  затверджується  спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної справи.

     Стаття 80. Перевірка системи звітності та обліку товарів і

транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються

через митний кордон України

     Перевірка   системи   звітності  та   обліку   товарів   і

транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються

через  митний кордон України, - це проведення митними  органами

на    підприємствах   дій   щодо   встановлення   відповідності

документації   про   зазначені  товари  і  транспортні   засоби

комерційного призначення вимогам, встановленим цим Кодексом  та

іншими законами України.

     Стаття   81.   Перевірка   митними   органами   фінансово-

господарської    діяльності   підприємств    щодо    дотримання

законодавства з питань митної справи

     Перевірка    митними    органами   фінансово-господарської

діяльності підприємств щодо дотримання законодавства  з  питань

митної справи – це сукупність заходів, за допомогою яких  митні

органи   переконуються   у   правильності   заповнення   митних

декларацій,   декларацій  митної  вартості   та   достовірності

зазначених  у них даних шляхом перевірки відповідної  облікової

документації та комерційної інформації.

     Митні  органи  мають  право  здійснювати  митний  контроль

шляхом  проведення перевірок фінансово-господарської діяльності

підприємств  щодо  дотримання  законодавства  з  питань  митної

справи з таких питань:

     правильності  визначення бази оподаткування, достовірності

й повноти нарахування та своєчасності сплати мит та податків;

     обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг  і

звільнення від обкладення митами та податками;

     правильності  класифікації товарів  згідно  з  Українською

класифікацією  товарів  зовнішньоекономічної  діяльності    при

здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

     відповідності  фактичного використання  переміщених  через

митний  кордон України товарів заявленому митному режиму та/або

відповідності  фінансових і бухгалтерських документів,  звітів,

контрактів,  калькуляцій,  інших  документів  підприємства,  що

перевіряється,  інформації,  зазначеній  у  митній  декларації,

декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення

товарів у відповідному митному режимі;

     законності   переміщення  товарів  через   митний   кордон

України, в тому числі ввезення товарів на територію спеціальної

митної  зони  або  їх вивезення з території спеціальної  митної

зони;

     інших  питань  віднесених  до  компетенції  митної  служби

України.

     Посадовим   особам  митних  органів  під  час   проведення

перевірки  для  з’ясування  питань,  пов’язаних  з  перевіркою,

надається право:

     здійснювати   перевірку    фінансових   і   бухгалтерських

документів,  звітів, контрактів, калькуляцій, інших документів,

а також інформації, яка перебуває в розпорядженні підприємства,

що перевіряється, в тому числі в електронному вигляді;

     одержувати  безоплатно  від  керівників  підприємства,  що

перевіряється,  або  вповноважених  ними  працівників  довідки,

належним   чином  завірені  копії  документів  про   фінансово-

господарську діяльність цього підприємства та іншу  інформацію,

пов'язану  з  визначенням  бази оподаткування,  нарахуванням  і

сплатою  мит  та  податків, пояснення й відомості  в  письмовій

формі;

     обстежувати  виробничі,  складські,  торговельні  та  інші

приміщення  підприємства,  що  перевіряється,  з  відображенням

результатів обстеження у відповідному акті;

     здійснювати   контрольні   обміри   обсягів   будівельних,

монтажних,  ремонтних  та інших робіт,  проведення  в  порядку,

установленому Кабінетом Міністрів України, контрольних аналізів

сировини, матеріалів і готової продукції, контрольних  запусків

у   виробництво  сировини  й  матеріалів,  які  перебували  або

перебувають   під   митним   контролем   чи   використовувалися

підприємством,   що   перевіряється,  у   виробництві   готової

продукції,  виготовленої із сировини й матеріалів, поміщених  у

відповідний митний режим, або призначати проведення  зазначених

вище дій уповноваженими експертами;

     проводити зустрічні перевірки на підприємствах;

     вимагати   від   керівників  та   інших   посадових   осіб

підприємства,    що   перевіряється,   припинення    дій,    що

перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами  митних

органів;

     вимагати  від  керівників підприємства, що  перевіряється,

проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних

цінностей, які перебували або перебувають під митним  контролем

чи  використовувалися цим підприємством разом із товарами,  які

були  поміщенні у відповідний митний режим, і розрахунків, бути

присутніми при проведенні, а в разі відмови в проведенні  таких

інвентаризацій   –   звертатися   до   суду   в   установленому

законодавством порядку із вимогою зобов’язати підприємство,  що

перевіряється, до проведення таких інвентаризацій;

     опечатувати  архіви, складські та торговельні  приміщення,

якщо  це  необхідно  для з’ясування питань  перевірки.  Порядок

опечатування  архівів,  складських  та  торговельних  приміщень

установлюється Кабінетом Міністрів України;

     інші права, передбачені цим Кодексом та законами України.

     Повноваження  посадових  осіб  митних  органів   під   час

проведення    перевірок   фінансово-господарської    діяльності

підприємств  здійснюються виключно в  обсязі,  необхідному  для

з’ясування питань перевірки.

     Результати    перевірки    митним    органом    фінансово-

господарської діяльності підприємства оформлюються актом  та  є

підставою  для  самостійного  визначення  митним  органом  суми

податкових  зобов’язань цього підприємства з мит та податків  і

для   застосування  заходів,  передбачених  законами   України.

Порядок   оформлення  результатів  перевірок  митними  органами

фінансово-господарської  діяльності  підприємств   визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи.

     У   разі   виявлення  митним  органом  під  час  перевірки

фінансово-господарської діяльності підприємства ознак  порушень

митних  правил  або контрабанди посадові особи  митного  органу

вживають заходів, передбачених законодавством.

     Стаття 82. Підстави та порядок проведення митними органами

планових    і   позапланових   виїзних   перевірок   фінансово-

господарської    діяльності   підприємств    щодо    дотримання

законодавства з питань митної справи

     Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-

господарської діяльності підприємства, яка передбачена в  плані

роботи митного органу й проводиться за місцезнаходженням  цього

підприємства.

     Планова  виїзна перевірка декларанта не може здійснюватися

митним  органом  частіше, ніж це передбачено  законодавством  у

сфері господарської діяльності.

     Проведення планових виїзних перевірок здійснюється митними

органами  на  підставі квартальних планів, які формуються  ними

самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних

операцій  підприємств  із  застосуванням  системи  аналізу   та

управління   ризиками.  Порядок  планування  митними   органами

виїзних   перевірок   визначається   спеціально   уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

     У разі планування митними та іншими контролюючими органами

у  звітному  періоді проведення перевірки одного й того  самого

підприємства  така  перевірка проводиться зазначеними  органами

одночасно.  Порядок  координації  проведення  планових  виїзних

перевірок   контролюючими   органами   визначається   Кабінетом

Міністрів України.

     Право    на    проведення   планової   виїзної   перевірки

підприємства   надається  лише  в   тому   разі,   якщо   цьому

підприємству  не  пізніше  ніж за десять  днів  до  початку  її

проведення  митним органом надіслано письмове  повідомлення  із

зазначенням дат початку та закінчення перевірки.

     Позаплановою   виїзною  перевіркою  вважається   перевірка

фінансово-господарської   діяльності   підприємства,   яка   не

передбачена  в  планах роботи митного органу й  проводиться  за

наявності хоча б однієї з таких обставин:

     1)  наявності  рішення або доручення  Президента  України,

Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України;

     2)  виникнення  потреби в перевірці відомостей,  отриманих

від   особи,  яка  мала  фінансово-господарські  відносини   із

підприємством,  що  перевіряється,  якщо  останнє  не   надасть

пояснень   та   необхідних   документальних   підтверджень   на

обов'язковий  письмовий  запит митного органу  протягом  десяти

робочих днів з дати отримання запиту;

     3)  виявлення  в ході перевірки висновків митного  органу,

викладених  в акті перевірки фінансово-господарської діяльності

підприємства,   яка  була  проведена  спеціально  уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної  справи  в

порядку    контролю    за   правильністю    таких    висновків,

невідповідності   їх   вимогам   законів,   що   призвело    до

ненадходження  мит  та податків до бюджетів.  Проведення  такої

позапланової  виїзної  перевірки може  ініціюватися  спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної  справи  тільки  якщо стосовно  посадових  осіб  митного

органу,  які проводили планову або позапланову виїзну перевірку

фінансово-господарської    діяльності    цього    підприємства,

розпочато   службове  розслідування  або  порушено  кримінальну

справу.  При  цьому спеціально уповноважений центральний  орган

виконавчої влади в галузі митної справи визначає митний  орган,

що проводитиме таку перевірку;

     4) виявлення фактів або наявність інформації, які свідчать

про  можливе  порушення  підприємством  вимог  законодавства  з

питань митної справи.

     5)  системою  аналізу та управління ризиками рекомендовано

проведення    позапланової   виїзної    перевірки    фінансово-

господарської діяльності підприємства.

     Тривалість   планової   виїзної   перевірки   не   повинна

перевищувати 30 робочих днів, позапланової виїзної перевірки  –

20 робочих днів.

     У   разі   необхідності   терміни   проведення   планових,

позапланових виїзних перевірок можуть бути продовжені.

     Порядок   продовження  термінів  проведення  планової   та

позапланової   виїзних   перевірок   і   критерії,   за   якими

здійснюється таке продовження, визначаються Кабінетом  Міністрів

України.

     Планова  та  позапланова виїзні перевірки  проводяться  на

підставі  наказу  відповідного  митного  органу  з  урахуванням

обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

     Обмеження  в  строках, підставах та обставинах  проведення

перевірок   фінансово-господарської   діяльності   підприємств,

визначені  цим  Кодексом,  не  поширюються  на  перевірки,   що

проводяться  або  на  прохання  самого  підприємства,  або   за

наявності  фактів,  які  свідчать про  порушення  підприємством

вимог  законодавства  з  питань  митної  справи,  або  в   разі

проведення  перевірки  відповідно до кримінально-процесуального

законодавства,  порушення  кримінальної  справи  чи   складення

протоколу про порушення митних правил стосовно посадової  особи

цього підприємства.

     У  разі  необхідності  планову  чи  позапланову  перевірку

фінансово-господарської  діяльності  підприємства   може   бути

призупинено та поновлено наказом  митного органу.

     Порядок  та підстави призупинення та поновлення  перевірок

фінансово-господарської  діяльності  підприємств   визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи.

     Стаття 83. Проведення зустрічних перевірок

     Посадові  особи митних органів під час проведення планових

і  позапланових  перевірок  фінансово-господарської  діяльності

підприємств  з  метою з’ясування питань перевірки  мають  право

проводити зустрічні перевірки. Зустрічна перевірка –  це  метод

підтвердження або спростування фінансово-господарських операцій

підприємства, що перевіряється, та інформації, яка міститься  у

митній   декларації,   декларації   митної   вартості,   шляхом

проведення  документальної перевірки на іншому підприємстві  на

предмет  визначення виду та обсягу операцій й  розрахунків,  що

здійснювалися, для з’ясування їх реальності та достовірності.

     Зустрічна  перевірка  проводиться,  якщо  підприємство  не

надасть  пояснень та необхідних документальних підтверджень  на

письмовий  запит митного органу протягом трьох робочих  днів  з

дати  його  отримання. Результати зустрічної  перевірки  можуть

бути  використані  виключно для підтвердження або  спростування

фінансово-господарських     операцій      підприємства,      що

перевіряється, та інформації, що міститься у митній декларації,

декларації   митної  вартості,  а  також  у  доданих   до   неї

комерційних супровідних та інших документах.

     Порядок  проведення митними органами зустрічних  перевірок

на підприємствах визначається Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 84. Умови допуску посадових осіб митних органів  до

проведення   планових,   позапланових  виїзних   перевірок   та

зустрічних перевірок

     Посадові  особи митного органу мають право  приступити  до

проведення  планової, позапланової виїзної перевірки фінансово-

господарської  діяльності  підприємства,  а  також   зустрічної

перевірки  на  підприємстві,   за  наявності  підстав  для   їх

проведення,  визначених  цим  Кодексом,  та  за  умови  подання

відповідному  підприємству під розписку  посвідчення  на  право

проведення перевірки, в якому зазначаються  дата  його  видачі,

назва  митного органу, мета проведення перевірки, вид  (планова

або  позапланова) та підстави її проведення,  дати  початку  та

закінчення  перевірки, посади, спеціальні  звання  та  прізвища

посадових  осіб  митного  органу, які проводитимуть  перевірку.

Посвідчення  на право проведення перевірки є дійсним  за  умови

наявності   підпису   керівника  митного  органу,   скріпленого

печаткою митного органу.

     Неподання  підприємству посвідчення  на  право  проведення

перевірки  або  його  подання з порушенням вимог,  установлених

частиною  першою  цієї  статті,  є  підставою  для  недопущення

посадових осіб митного органу до проведення перевірки.

     Проведення   митними   органами   перевірок   не   повинно

порушувати нормального режиму роботи підприємств.

     Відшкодування шкоди, заподіяної посадовими особами митного

органу  підприємству під час проведення перевірки, здійснюється

в порядку, встановленому законом.

     Стаття   85.   Огляд   територій  та   приміщень   складів

тимчасового  зберігання,  митних складів,  територій,  на  яких

запроваджено режим спеціальної митної зони, магазинів безмитної

торгівлі  та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися

товари  і  транспортні  засоби  комерційного  призначення,   що

підлягають   митному   контролю,  чи  провадиться   діяльність,

контроль за якою законом покладено на митні органи

     Огляд   територій   та   приміщень   складів   тимчасового

зберігання,  митних  складів, територій, на  яких  запроваджено

режим спеціальної митної зони, магазинів безмитної торгівлі  та

інших  місць,  де знаходяться або можуть знаходитися  товари  і

транспортні  засоби  комерційного  призначення,  що  підлягають

митному  контролю, чи провадиться діяльність, контроль за  якою

покладено   законом   на  митні  органи,   може   здійснюватися

посадовими особами митних органів з метою:

     а)  перевірки  законності ввезення товарів і  транспортних

засобів  комерційного призначення на митну  територію  України,

дотримання   порядку   їх  ввезення,   а   також   правильності

нарахування та повноти сплати митних платежів;

     б)  перевірки  відповідності фактичної кількості  ввезених

товарів   і   транспортних  засобів  комерційного   призначення

відомостям, заявленим у митній декларації;

     в)  перевірки  дотримання  встановлених  цим  Кодексом  та

іншими законами України правил провадження діяльності, контроль

за якою покладено на митні органи.

     За  результатами огляду територій та приміщень складається

акт,   форма   якого  встановлюється  спеціально  уповноваженим

центральним  органом виконавчої влади в галузі  митної  справи.

Копія  акта вручається відповідно власникові складу тимчасового

зберігання,  митного  складу, магазину безмитної  торгівлі  або

керівникові   чи   заступникові  керівника  органу   управління

відповідної спеціальної (вільної) економічної зони.

     Стаття  86. Використання технічних та спеціальних  засобів

для здійснення митного контролю

     Для  здійснення митного контролю в порядку,  встановленому

законодавством  України, можуть використовуватися  технічні  та

спеціальні засоби, безпечні для життя і здоров’я людини, тварин

та  рослин і такі, що не завдають шкоди товарам та транспортним

засобам.

     Стаття  87.  Операції з товарами і транспортними  засобами

комерційного призначення, митне оформлення яких не закінчено

     З  дозволу митного органу може здійснюватися навантаження,

вивантаження,  перевантаження,  усунення  пошкоджень  упаковки,

розпакування,   упакування,   перепакування   товарів,    митне

оформлення яких не закінчено, зміна ідентифікаційних знаків  чи

маркування  на цих товарах і транспортних засобах  комерційного

призначення  або  їх  упаковці, а  також  заміна  транспортного

засобу    комерційного    призначення.    Зазначені    операції

здійснюються  за  рахунок власників товарів,  що  переміщуються

через митний кордон України, або уповноважених ними осіб.

     Митні   органи  з  власної  ініціативи  або  з  ініціативи

правоохоронних  органів  мають право  вимагати  від  осіб,  які

переміщують    товари   і   транспортні   засоби   комерційного

призначення  через митний кордон України, проведення  операцій,

передбачених  частиною  першою цієї статті.  У  таких  випадках

витрати   на  проведення  зазначених  операцій  відшкодовуються

органом,  з  ініціативи якого вони проводилися. У разі  якщо  в

результаті цих операцій будуть виявлені порушення законодавства

України,   витрати   на  проведення  операцій   відшкодовуються

власниками   товарів   і   транспортних  засобів   комерційного

призначення або уповноваженими ними особами.

     Положення   частини  другої  цієї  статті  не   стосується

проведення операцій, зазначених у частині першій цієї статті, у

випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу.

     Користування  та  розпорядження товарами  і  транспортними

засобами  комерційного призначення, митне  оформлення  яких  не

закінчено,  забороняються,  крім  випадків,  передбачених   цим

Кодексом та іншими законами України.

     Стаття  88.  Ідентифікація товарів,  транспортних  засобів

комерційного  призначення, приміщень та  інших  місць  під  час

здійснення митного контролю

     Товари,  що  перебувають під митним контролем, транспортні

засоби комерційного призначення, приміщення, де знаходяться  чи

можуть знаходитися товари, які підлягають митному контролю, або

провадиться  чи може провадитися діяльність, контроль  за  якою

покладено на митні органи, а також прилади обліку енергоносіїв,

електричної,   теплової   та   інших   видів   енергії   можуть

ідентифікуватися митними органами.

     Ідентифікація   здійснюється  шляхом   накладення   митних

забезпечень:    одноразових   номерних    запірно-пломбувальних

пристроїв,  печаток, голографічних міток, нанесення  цифрового,

літерного   чи  іншого  маркування,  ідентифікаційних   знаків,

проставлення  штампів, взяття проб і зразків,  складання  опису

товарів   і   транспортних  засобів  комерційного  призначення,

креслень,   масштабних   зображень,  виготовлення   фотографій,

ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо.

     У  випадках, передбачених чинними міжнародними договорами,

згода  на  обов’язковість яких надано Верховною Радою  України,

митні  органи України визнають митні забезпечення митних  служб

інших країн, якщо визнають їх достатньо надійними.

     Засоби  ідентифікації  можуть змінюватися  чи  знищуватися

тільки  митними  органами або за їх дозволом  іншими  органами,

крім   випадків,   коли   існує   реальна   загроза   знищення,

безповоротної   втрати   чи  істотного   псування   товарів   і

транспортних засобів комерційного призначення. У таких випадках

митний  орган  терміново сповіщається про зміну,  вилучення  чи

знищення   засобів  ідентифікації  з  поданням   документальних

доказів існування зазначеної загрози.

     Стаття  89. Залучення спеціалістів та експертів для участі

у здійсненні митного контролю

     У  разі  потреби для участі у здійсненні митного  контролю

можуть залучатися спеціалісти та експерти.

     Залучення    спеціалістів   та   експертів    здійснюється

керівником митного органу або його заступником за погодженням з

керівником  підприємства,  установи,  організації,  де   працює

спеціаліст чи експерт.

     Спеціалісти  та експерти, які беруть участь  у  здійсненні

митного   контролю,   мають  право  на  відшкодування   витрат,

пов’язаних  з  їхньою участю у здійсненні митного контролю.  За

спеціалістами  та  експертами  зберігається  середня  заробітна

плата  за  місцем роботи за час, що був затрачений у зв’язку  з

такою участю.

     Виплати,   пов’язані   із   залученням   спеціалістів   та

експертів,  включаючи  витрати на  їх  проїзд,  добові  за  час

перебування  у  відрядженні  для участі  у  здійсненні  митного

контролю,  та винагорода за виконану спеціалістами і експертами

роботу   здійснюються  за  рахунок  коштів  Державного  бюджету

України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

     ГЛАВА 13. Особливі процедури митного контролю

     Стаття 90. Звільнення від окремих форм митного контролю

     Звільнення    від    окремих   форм    митного    контролю

встановлюється цим Кодексом, іншими законами України,  а  також

міжнародними  договорами, укладеними  в  установленому  законом

порядку.

     Незастосування митного контролю не означає звільнення  від

обов’язкового   дотримання  порядку   переміщення   товарів   і

транспортних  засобів  комерційного  призначення  через  митний

кордон України.

     Стаття 91. Звільнення від митного огляду

     Митному    огляду   не   підлягає   ручна    поклажа    та

супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради

України,  народних депутатів України, Прем’єр-міністра України,

Першого   віце-прем’єр-міністра  України,  Голови   та   суддів

Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного  Суду

України,   Міністра  закордонних  справ  України,  Генерального

прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують  разом  з

ними.

     Стаття   92.   Здійснення  митного  контролю  та   митного

оформлення деяких видів товарів у першочерговому порядку

     У  разі  переміщення через митний кордон України  товарів,

необхідних  для  подолання наслідків стихійного  лиха,  аварій,

катастроф,  епідемій, а також живих тварин,  органів  та  інших

анатомічних   матеріалів  людини  для  потреб   трансплантації,

товарів,   що   мають  обмежений  строк  чи   особливий   режим

зберігання,   радіоактивних   матеріалів,   фото-,   аудіо-   і

відеоматеріалів   для   засобів  масової  інформації,   товарів

міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, митний контроль

таких товарів здійснюється першочергово.

     Законодавством можуть визначатися інші категорії  товарів,

митний контроль яких здійснюється у першочерговому порядку.

     Стаття   93.   Спрощений  митний  контроль   товарів,   що

переміщуються через митний кордон України у складі  вантажів  з

допомогою

     Під товарами, що переміщуються через митний кордон України

у складі вантажів з допомогою, в цій статті розуміються:

     товари,   у   тому  числі  транспортні  засоби,   продукти

харчування, медикаменти, одяг, ковдри, намети, збірні  будинки,

пристрої  для  очищення та збереження води, інші товари  першої

необхідності,  що  направляються  як  допомога  потерпілим  від

катастрофи стихійного та техногенного походження;

     транспортні    засоби,   інструменти   та    устаткування,

спеціально  навчені  тварини,  продукти  харчування,   припаси,

особисті речі та інші товари для осіб, які виконують завдання з

ліквідації  наслідків катастрофи, необхідні їм  для  роботи  та

проживання  та  території, яка зазнала впливу цієї  катастрофи,

протягом усього часу виконання зазначених завдань.

     Митне  оформлення товарів, що переміщуються  через  митний

кордон  України  у  складі  вантажів з допомогою,  здійснюється

першочергово.

     На товари, що переміщуються через митний кордон України  у

складі  вантажів з допомогою, допускається подання попередньої,

тимчасової  чи  неповної декларації за правилами, встановленими

цим Кодексом.

     Плата  за митне оформлення товарів, що переміщуються через

митний  кордон  України  у складі вантажів  з  допомогою,  поза

місцем  розташування  митного органу або  поза  робочим  часом,

установленим для митного органу, не справляється.

     Огляд  (переогляд) товарів, що переміщуються через  митний

кордон  України у складі вантажів з допомогою, а  також  взяття

проб та зразків таких товарів, здійснюються тільки за виключних

обставин.

     Товари,  що вивозяться за межі митної території України  у

складі  вантажів з допомогою, пропускаються через митний кордон

України без сплати митних платежів..

     Товари, отримані в дарунок уповноваженими організаціями  у

складі вантажів з допомогою та призначені для використання  або

безоплатного  розповсюдження на митній території  України  цими

організаціями  чи  під  їх  наглядом,  пропускаються  на  митну

територію України без сплати мит та податків.

     Стаття  94.  Спрощений митний контроль та митне оформлення

товарів,   що   переміщуються  через  митний   кордон   України

підприємствами, яким надано режим сприяння

     Митні   органи  мають  право  надавати  окремо  визначеним

підприємствам – резидентам України, які відповідають критеріям,

установленим   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої  влади  у  галузі  митної  справи,  режим  сприяння,

відповідно   до  якого  митний  контроль  та  митне  оформлення

товарів,  що  переміщуються  зазначеними  підприємствами  через

митний   кордон  України  при  здійсненні  зовнішньоекономічних

операцій, проводяться у спрощеному порядку.

     Порядок    застосування   до   підприємств   –   суб’єктів

зовнішньоекономічної  діяльності режиму  сприяння  визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи.

     Стаття  95.  Митний  контроль  після  пропуску  товарів  і

транспортних засобів комерційного призначення

     Незалежно   від  закінчення  операцій  митного   контролю,

оформлення   та   пропуску  товарів  і   транспортних   засобів

комерційного   призначення  митний  контроль   за   ними   може

здійснюватися для забезпечення додержання законодавства України

чи  міжнародного  договору України, укладеного в  установленому

законом  порядку, контроль за виконанням яких покладено законом

на митні органи.

     Такий   контроль   здійснюється  на  підставі   письмового

розпорядження  керівника митного органу  або  особи,  яка  його

заміщує.

                 РОЗДІЛ ІІІ. МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ

    ГЛАВА 14. Загальні положення

    Стаття 96. Мета митного оформлення

    Метою   митного   оформлення  є   забезпечення   дотримання

встановленого   законодавством  України   порядку   переміщення

товарів  і транспортних засобів комерційного призначення  через

митний  кордон  України,  а  також  забезпечення  статистичного

обліку  ввезення  на митну територію України, вивезення  за  її

межі і транзиту через її територію товарів.

    Митні  формальності  та порядок їх здійснення  визначаються

спеціально  уповноваженим  органом виконавчої  влади  у  галузі

митної справи.

    Стаття 97. Місце і час здійснення митного оформлення

    Митне   оформлення   здійснюється  в  місцях   розташування

відповідних підрозділів митних органів протягом робочого  часу,

встановленого для цих органів.

    Відповідно   до   міжнародних   договорів,   укладених    в

установленому  законом  порядку,  митне  оформлення  у  пунктах

пропуску  через  державний  кордон України  може  здійснюватися

цілодобово.

    Дозволяється   подання  митної  декларації   в   будь-якому

уповноваженому  митному органі, якщо інше  не  передбачено  цим

Кодексом.

    Митне    оформлення   товарів   і   транспортних    засобів

комерційного  призначення,  що  переміщуються  через  територію

України у режимі міжнародного митного транзиту, здійснюється  в

митному органі за місцем перетину митного кордону України.

    Місце   митного   оформлення  товарів,   що   переміщуються

стаціонарними засобами транспортування визначається  спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної справи.

    Товари,  які  при  ввезенні на митну територію  України  не

були  оформленні  в будь-який митний режим, і  зберігались  під

митним  контролем  на  складі  тимчасового  зберігання,  складі

митного  органу  або були оформлені у режим митного  складу,  у

подальшому можуть бути оформлені у в митному органі  за  місцем

розташування  складу  тимчасового  зберігання,  складу  митного

органу  митного складу, на якому зберігались зазначені товари.

    Митне  оформлення товарів, які вивозяться  за  межі  митної

території  України громадянами, може здійснюватися у будь-якому

митному органі на всій митній території України.

    Митне  оформлення  товарів (крім тих,  що  переміщуються  у

несупроводжуваному багажі, а також автомобілів), які  ввозяться

на  митну територію України громадянами, здійснюється у пунктах

пропуску через державний кордон України.

    Митне  оформлення товарів, які ввозяться на митну територію

України громадянами у несупроводжуваному багажі, здійснюється в

митних органах за місцем проживання або тимчасового перебування

зазначених    громадян,    у   місці   кінцевого    призначення

транспортного засобу, що здійснював перевезення цього багажу, а

також  (за  заявою  зазначених громадян) у в  пунктах  пропуску

через державний кордон України.

    Місця   здійснення  митного  оформлення  автомобілів,   які

ввозяться  на митну територію України громадянами, визначаються

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи.

    На  прохання  осіб,  що  переміщують  товари  через  митний

кордон України, митне оформлення може здійснюватися поза місцем

розташування  митних  органів,  а  також  поза  робочим  часом,

встановленим  для  митних органів, на  умовах,  визначених  цим

Кодексом.

    За   митне  оформлення  товарів  поза  місцем  розташування

митних  органів або поза робочим часом, встановленим для митних

органів,  митними органами із заінтересованих осіб справляється

плата в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів

України.  Розмір  такої плати обмежується  приблизною  вартістю

наданих послуг.

    За  рішенням спеціально уповноваженого центрального  органу

виконавчої  влади  в  галузі  митної  справи  митне  оформлення

товарів   окремих   видів  може  здійснюватися   у   спеціально

bhgm`wemhu для цього митних органах.

    Стаття 98. Початок митного оформлення

    Митне  оформлення  вважається розпочатим  з  моменту,  коли

особа  подала митному органу документи, необхідні для  пропуску

товарів  і транспортних засобів комерційного призначення  через

митний  кордон  України, або в інший спосіб,  передбачений  цим

Кодексом, поінформувала митний орган про свій намір перемістити

товари через митний кордон України.

    Засвідчення    митним   органом   прийняття    товарів    і

транспортних засобів комерційного призначення та документів  на

них  до  митного  оформлення здійснюється  шляхом  проставлення

відповідних  митних  забезпечень та інших  відміток  на  митній

декларації та товаросупровідних документах.

    Стаття   99.   Присутність  декларантів  під  час   митного

оформлення

    Декларанти  або їх представники можуть бути присутніми  під

час  митного  оформлення товарів, які пред’являються  ними  для

такого оформлення.

    У  разі застосування заходів, передбачених статтями 75 і 76

цього  Кодексу,  а  також на вимогу митного органу  присутність

декларантів  або їх представників під час митного оформлення  є

обов’язковою.

    Стаття   100.   Митне  оформлення  військових  транспортних

засобів та військової техніки

    Військова   техніка,  укомплектована  повністю   військовою

командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі,

судна  забезпечення  Військово-Морських  Сил,  які  перетинають

митний  кордон України, підлягають митному оформленню.  Порядок

такого оформлення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Митне  оформлення  військової техніки, військових  кораблів

(суден),  бойових  та військово-транспортних  повітряних  суден

іноземних   держав  здійснюється  митним  органом   за   участю

представників  центрального органу виконавчої  влади  з  питань

оборони.

    Стаття 101. Взяття проб та зразків товарів

    В  ході  здійснення митного контролю та митного  оформлення

товарів  митним  органом  за  вмотивованим  письмовим  рішенням

керівника відповідного підрозділу митного органу можуть братися

проби  та  зразки зазначених товарів для дослідження  (аналізу,

експертизи).    Оплата    проведення   дослідження    (аналізу,

експертизи)  товарів здійснюється за рахунок коштів  Державного

бюджету України.

    При   вивезенні  товарів  (предметів)  з  митної  території

України  проби та зразки можуть братися до завантаження товарів

у транспортний засіб.

    Метою  дослідження  (аналізу, експертизи)  проб  і  зразків

товарів є вирішення питань:

    отримання  інформації, необхідної для визначення  митницями

коду товару згідно з УКТЗЕД та/або його митної вартості;

    визначення   фізичної  та  хімічної  структури   і   складу

товарів;

    належність   товарів  або  компонентів  у  їх   складі   до

наркотичних   засобів,  психотропних  речовин  і   прекурсорів,

сильнодіючих чи отруйних речовин;

    віднесення   товарів   до  контрольних   списків   товарів,

міжнародні передачі яких підлягають державному контролю (товари

подвійного або військового призначення);

    належності   товару  до  предметів,  що   мають   культурну

цінність;

    достовірності   даних,   зазначених   у   сертифікаті   про

походження товару з України.

    Проби   та  зразки  товарів,  що  перебувають  під   митним

контролем,  з  дозволу  митного  органу  можуть  братися  також

декларантами  або  їх  представниками та відповідними  органами

державного контролю, а також уповноваженими особами.

    Проби  і  зразки товарів, крім великогабаритних і  технічно

складних(машини,  технологічні  лінії,  промислові  конструкції

тощо), беруться в мінімальній кількості (масі), необхідній  для

дослідження,  враховуючи можливість проведення у  разі  потреби

повторних  досліджень, на основі нормативних документів  згідно

із  законодавством.  Для великогабаритних і  технічно  складних

товарів  (машини,  технологічні лінії,  промислові  конструкції

тощо)    митні    органи   можуть   вимагати   від    суб’єктів

зовнішньоекономічної   діяльності   надання   тільки   техніко-

технологічної документації.

    Про  взяття  проб  та зразків товарів, що  перебувають  під

митним  контролем,  складається  акт  за  формою,  встановленою

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи.

    Декларанти   або  уповноважені  ними  особи  (представники)

мають  право  бути присутніми під час взяття  проб  та  зразків

товарів  посадовими  особами митного органу  та  інших  органів

державного  контролю.  Взяття  проб  та  зразків  товарів,   що

перебувають  під  митним контролем, іншими органами  державного

контролю, а також декларантами або уповноваженими ними  особами

(представниками)  здійснюється  у  присутності  посадових  осіб

митних   органів.  Декларанти  або  уповноважені   ними   особи

(представники)  зобов’язані  сприяти  посадовим  особам  митних

органів під час взяття проб та зразків товарів і здійснювати за

свій рахунок вантажні та інші необхідні операції.

    Окрема  митна  декларація на проби  та  зразки  товарів  не

подається  за  умови, що відомості про них  будуть  наведені  в

митній  декларації,  яка  подається  щодо  всіх  товарів,   які

переміщуються через митний кордон України.

    Декларанти   або  уповноважені  ними  особи  (представники)

мають   право   ознайомлюватися  з   результатами   проведеного

дослідження  (аналізу,  експертизи)  взятих  проб  та   зразків

товарів  та  отримувати копії результатів досліджень (аналізів,

експертиз).

    Митні   органи   мають  бути  ознайомлені  з   результатами

проведених  досліджень (аналізу, експертизи)  проб  та  зразків

товарів,  що  перебувають під митним контролем,  взятих  іншими

органами   державного  контролю,  а  також   декларантами   або

уповноваженими  ними  особам (представниками).  Митним  органам

також  повинні  надаватися копії результатів  таких  досліджень

(аналізів, експертиз).

    Митні    органи   не   відшкодовують   витрат,    понесених

декларантом  або  уповноваженою ним  особою  (представником)  в

результаті  взяття проб та зразків товарів, що перебувають  під

митним  контролем. Витрати на проведення дослідження  (аналізу,

експертизи) проб та зразків товарів, понесені митними органами,

особою,   яка   має   повноваження  щодо  таких   товарів,   не

відшкодовуються, крім випадків, коли таке дослідження  (аналіз,

експертиза) проводиться з ініціативи зазначеної особи.

    Порядок  взяття  проб та зразків товарів, строк  проведення

їх  дослідження  (аналізу, експертизи), а  також  розпорядження

ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.

    Стаття   102.  Подання  митним  органам  актів,   складених

підприємствами

    Підприємства,  що  переміщують товари через  митний  кордон

України, в присутності посадової особи митного органу складають

акти  про  невідповідність  товарів  відомостям,  зазначеним  у

необхідних  для  здійснення митного  контролю  документах,  про

пошкодження  товарів  чи їх упаковки або маркування.  Зазначені

акти подаються відповідним митним органам.

    Форма    акта   встановлюється   спеціально   уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

    При  переміщенні  товарів через митний  кордон  залізничним

транспортом  митному  органу замість акта  про  невідповідність

може   подаватись   комерційний  акт,  складений   за   формами

відповідно до міжнародних угод.

    Стаття  103. Мова документів, які подаються для  здійснення

митного контролю та митного оформлення

    Документи,  необхідні для здійснення  митного  контролю  та

митного  оформлення  товарів,  що  переміщуються  через  митний

кордон  України  при здійсненні зовнішньоекономічних  операцій,

подаються  митному  органу українською мовою,  офіційною  мовою

митних  союзів,  членом  яких є Україна,  або  іншою  іноземною

мовою, яка є поширеною у світі. Якщо оригінали таких документів

складені  іншою мовою, митні органи вимагають їх  перекладу  на

українську мову тільки у разі, якщо дані, які містяться в  них,

є  необхідними  для  перевірки  або  підтвердження  відомостей,

зазначених  у  митній  декларації. У таких  випадках  декларант

забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

    Стаття 104. Завершення митного оформлення

    Митне  оформлення завершується протягом однієї доби з  часу

пред’явлення  митному  органу товарів  і  транспортних  засобів

комерційного  призначення,  що підлягають  митному  оформленню,

подання  митної  декларації  та всіх  необхідних  документів  і

відомостей, за винятком випадків, передбачених статтями 75, 76,

101, 374 і 404 цього Кодексу.

    Митне  оформлення  вважається  завершеним  після  виконання

митних  формальностей, визначених митним  органом  на  підставі

цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

    Товари, зазначені у митній декларації, пропускаються  через

митний   кордон  безпосередньо  після  здійснення  їх   митного

оформлення,   а  у  разі  застосування  заходів,   передбачених

статтями  75  і  76  цього  Кодексу,  –  безпосередньо    після

завершення цих заходів, за умови, що:

    -   ці  товари не підпадають під дію частини першої  статті

505 цього Кодексу;

    -  митному органу представлено всі документи, необхідні для

здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів;

    -  декларантом  сплачено всі мита та  податки  або  митному

органу надано необхідні гарантії їх сплати.

    Якщо  митний орган приймає рішення про необхідність  взяття

проб чи зразків товарів для проведення їх дослідження (аналізу,

експертизи),  ці  товари  можуть бути  пропущені  через  митний

кордон  України до одержання результатів відповідних досліджень

(аналізу,  експертизи) за умови, що митному органу представлено

всі  необхідні  гарантії, а зазначені товари не підпадають  під

дію будь-яких заборон чи обмежень.

    При  виявленні порушення митних правил товари  можуть  бути

пропущені  через  митний кордон України до завершення  розгляду

справи про таке порушення за умови, що:

    такі  товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні

надалі в процесі провадження у справі;

    декларант  сплачує  всі  мита та  податки  або  представляє

гарантію  їх  сплати,  а  також  у  передбачених  цим  Кодексом

випадках надає необхідні гарантії сплати штрафу, який може бути

на нього накладено.

    Стаття  105.  Обов’язки  митного  органу  щодо  роз’яснення

вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення

    У  разі  відмови  у  митному оформленні та  пропуску  через

митний   кордон  України  товарів  митний  орган   зобов’язаний

видавати  письмове  рішення із зазначенням  причин  відмови  та

вичерпним   роз’ясненням  вимог,  виконання   яких   забезпечує

можливість  митного оформлення та пропуску  цих  товарів  через

митний кордон України.

    ГЛАВА 15. Декларування

    Стаття 106. Процедура декларування

    Декларування  здійснюється шляхом заявлення за встановленою

формою   (письмовою,   усною,  шляхом  вчинення   дій)   точних

відомостей про товари, мету їх переміщення через митний  кордон

України,  а  також  відомостей, необхідних  для  здійснення  їх

митного  контролю  та митного оформлення. Допускається  подання

митної декларації електронним способом.

    У  разі  застосування автоматизованого  митного  оформлення

формат  митних  декларацій, що подаються електронним  способом,

базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними,

як це передбачено Рекомендаціями Ради митного співробітництва з

інформаційних технологій.

    Умови    та    порядок   застосування   форм   декларування

визначаються Кабінетом Міністрів України, а перелік відомостей,

необхідних  для здійснення митних формальностей,  форми  митних

декларацій  та порядок їх заповнення встановлюється  спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної справи.

    Перелік  відомостей,  що  підлягають  внесенню  до   митних

декларацій,   обмежується   лише  тими   відомостями,   які   є

необхідними  для  цілей справляння митних платежів,  формування

митної   статистики,  а  також  для  забезпечення   правильного

застосування законодавства.

    Перелік  товарів, що не підлягають обов’язковому письмовому

декларуванню,  встановлюється цим  Кодексом  та  іншими  актами

законодавства України.

    Стаття 107. Тимчасова та неповна декларація

    У  випадках,  коли з причин, що не залежать від декларанта,

визнаних  митним органом обґрунтованими, декларант  не  володіє

всією необхідною для заповнення митної  декларації інформацією,

дозволяється подання тимчасової або неповної декларації  на  ці

товари  за умови, що вона містить дані, визнані митним  органом

необхідними  для випуску товарів, нарахування та сплати  митних

платежів,  та під зобов’язання про подання повної, та  належним

чином  заповненої митної декларації,в строк,   що  визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи.

    Подання неповної декларації дозволяється також якщо  окремі

підтверджуючі  документи не можуть бути подані разом  з  ВМД  з

причин, визнаних митним органом обгрунтованими.

    В   цьому   випадку   митний  орган  має   упевнитись,   що

підтверджуючі документи існують і є дійсними.

    Тимчасова    декларація   розглядається   як   зобов'язання

декларанта  подати повну та належним чином заповнену  остаточну

митну  декларацію.  Форма  надання зобов'язання  визначаєтьятся

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

    Неповна  декларація  має бути подана в тій самій формі,  що

і повна декларація.

    Відсутня   інформація  може  бути   внесена   до   неповної

декларації   або  представлена  у  повній  та  належним   чином

заповненій  декларації

    Рішення   про   можливість  випуску  товарів  з   наступним

оформленням  митних  документів у  повному  обсязі  приймається

митним органом на основі результатів аналізу ризиків.

    Якщо   митний   орган   реєструє  тимчасову   або   неповну

декларацію  на  товари, заходи митно-тарифного  та  нетарифного

регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються

до цих товарів, не відрізняються від тих, які застосовувалися б

у  разі  декларування зазначених товарів у звичайному  порядку.

Порядок та умови застосування тимчасової та неповної декларацій

визначаються   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади у галузі митної справи.

    Випуск  товарів  не затримується за умови  сплати  належних

митних   платежів   або   надання   необхідних   гарантій   для

забезпечення їх стягнення.

    Стаття 108. Періодична митна декларація

    У  разі  якщо  товари регулярно переміщуються через  митний

кордон  України підприємством, якому надано режим сприяння,  на

одних і тих же умовах та підставах, митний орган може дозволити

такому підприємству подавати періодичну митну декларацію.

    Періодична  декларація подається в кінці періоду,  протягом

якого  товари переміщувались через митний кордон України. Такий

період складає, як правило, один місяць.

    Переміщення    товарів   через   митний   кордон    України

здійснюється  на  підставі оформленої митним  органом  неповної

митної декларації.

    Неповна  і  періодична митні декларації разом мають  статус

митної декларації.

    При  оформленні неповної декларації надається  забезпечення

сплати мит та податків.

    Порядок   та   умови   застосування   періодичної    митної

декларації  визначаються  спеціально уповноваженим  центральним

органом виконавчої влади у галузі митної справи.

    Стаття 109. Місце декларування

    Товари,  що  переміщуються  через  митний  кордон  України,

декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих

товарів.

    Транспортні  засоби,  що використовуються  для  переміщення

товарів,  декларуються одночасно з цими товарами,  за  винятком

випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

    Морські,  річкові  та повітряні судна декларуються  митному

органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України

або  в  порту  чи  аеропорту відправлення  з  митної  території

України.

    Порожні  транспортні  засоби  та  транспортні  засоби,  які

перевозять  пасажирів,  декларуються в місці  перетину  митного

кордону  України  або  в митному органі за місцем  розташування

власника транспортного засобу.

    Стаття 110. Строки декларування

    Митна  декларація подається митному органу,  який  здійснює

митне  оформлення, протягом 5 робочих днів з  дати  доставлення

товарів у митний орган призначення.

    Товари,   що  переміщуються  через  митний  кордон  України

громадянами,   декларуються   митному   органу   одночасно    з

пред’явленням цих товарів.

    Порожні  транспортні засоби та транспортні засоби,  в  яких

перевозяться пасажири, у разі в’їзду на митну територію України

декларуються митному органу не пізніше ніж через три  години  з

моменту  прибуття  у  пункт  пропуску  через  державний  кордон

України, а у разі виїзду за межі митної території - не  пізніше

ніж за три години до перетинання митного кордону України.

    Зазначені строки можуть продовжуватися митними органами  на

прохання   декларанта  у  порядку  та  на  умовах,   визначених

Кабінетом Міністрів України.

    Стаття 111. Прийняття митної декларації

    Митна   декларація   приймається  та  реєструється   митним

органом  у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України

або уповноваженим ним органом.

    Подання    митної   декларації   повинно   супроводжуватися

наданням  митному органу, у тому числі в електронному  вигляді,

комерційних супровідних та інших необхідних документів. Перелік

таких  документів  визначається  спеціально  уповноваженим  ним

органом виконавчої влади в галузі митної справи.

    З  метою визначення правильності заповнення поданої  митної

декларації   та   відповідності  доданих  до   неї   документів

установленим  вимогам  митний орган здійснює  перевірку  митної

декларації.

    Митна  декларація  приймається  митним  органом,  якщо   її

перевіркою встановлено, що вона містить всі необхідні відомості

і  до  неї  додано  всі  необхідні  документи.  Факт  прийняття

декларації засвідчується посадовою особою митного органу, що її

прийняла,  шляхом  проставлення на  ній  відбитку  відповідного

митного забезпечення та інших відміток (номеру декларації, дати

та часу її прийняття тощо).

    У   випадках,  коли  з  причин,  визнаних  митним   органом

обґрунтованими, окремі підтверджуючі документи не  можуть  бути

представлені   разом  з  декларацією  на  товари,  дозволяється

подання   таких  документів  протягом  часу,  що   визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи.

    З  моменту  прийняття митної декларації вона є  документом,

що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

    Митний  орган  не  має права відмовити в  прийнятті  митної

декларації,  якщо  декларантом виконано всі умови,  встановлені

цим Кодексом.

    Відмова   митного  органу  в  прийнятті  митної  декларації

повинна  бути  вмотивованою, а про  причини  відмови  має  бути

письмово повідомлено декларанту.

    Стаття 112. Декларанти

    Декларантами,  при дотриманні умови, передбаченої  частиною

третьою цієї статті, мають право виступати:

    1)  при переміщенні товарів через митний кордон України або

при   зміні   митного   режиму   щодо   товарів   на   підставі

зовнішньоекономічної  угоди, укладеної резидентом  –  резидент,

яким або від імені якого укладено цю угоду;

    2)   в   інших   випадках  –  особа,  яка   відповідно   до

законодавства  України має право вчиняти щодо товарів  юридично

значущі дії від свого імені.

    Декларантами  можуть  бути тільки  резиденти,  за  винятком

випадків переміщення через митний кордон України:

    громадянами   –   особистих  речей,  транспортних   засобів

особистого   користування  та  інших  товарів  для   особистих,

сімейних   та   інших  потреб,  не  пов’язаних  зі  здійсненням

підприємницької діяльності;

    особами,  які мають пільги згідно зі статтями  409  –  412,

414  – 416 цього Кодексу – товарів, у зв’язку з увезенням  яких

на  митну  територію  України та вивезенням  їх  за  межі  цієї

території такі пільги надаються;

    представництвами   іноземних  фірм   –   товарів,   що   не

підлягають відчуженню та призначені для службового користування

цих  представництв при декларуванні у митні режими  тимчасового

ввезення,  реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо  товарів,

увезених для власних потреб таких представництв;

    іноземними  перевізниками – товарів і транспортних  засобів

комерційного   призначення   у  режимі   міжнародного   митного

транзиту;

    інших  випадків,  коли нерезидент має право  розпоряджатися

товарами  на  митній території не в рамках зовнішньоекономічної

угоди, однією зі сторін якої є резидент.

    Підприємства можуть бути декларантами за умови  перебування

їх на обліку в митних органах України.

    Громадяни  можуть бути декларантами після  досягнення  ними

16-річного віку.

    Декларант  може здійснювати декларування товарів самостійно

або  уповноважувати інших осіб на здійснення  декларування  від

свого імені.

    Декларування товарів, що належать громадянам, також  можуть

здійснювати громадяни, уповноважені на це власниками зазначених

товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

    Стаття    113.   Обов’язки,   права   та   відповідальність

декларанта

    Декларант зобов’язаний:

    здійснити  декларування  товарів  відповідно  до   порядку,

встановленого цим Кодексом;

    на  вимогу  митного  органу пред’явити товари  для  митного

контролю і митного оформлення;

    надати  митному органу передбачені законодавством документи

і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

    сплатити митні платежі.

    Перед  подачею  декларації декларант має право  на  умовах,

визначених митним органом, здійснювати огляд товарів, брати  їх

проби та зразки.

    У  разі  вчинення  порушення митних правил  декларант  несе

відповідальність, передбачену цим Кодексом.

    Особа,  уповноважена  на декларування  товарів,  від  імені

декларанта,  має такі самі обов’язки, права і  несе  таку  саму

відповідальність, як і декларант.

    Стаття 114. Попередня митна декларація

    До  ввезення товарів на митну територію України декларантом

може  подаватися до відповідного митного органу попередня митна

декларація.

    Подання  попередньої  митної  декларації  при  ввезенні  на

митну територію України підакцизних товарів є обов’язковим.

    Перелік   товарів,   порядок  подання  попередньої   митної

декларації,  її форма та перелік відомостей, що зазначаються  у

ній,   встановлюються   спеціально  уповноваженим   центральним

органом  виконавчої влади в галузі митної справи відповідно  до

вимог цього Кодексу.

    Стаття   115.  Зміна,  відкликання  та  анулювання   митної

декларації

    З  дозволу  митного  органу відомості, зазначені  в  митній

декларації, можуть бути змінені декларантом, а митна декларація

відкликана.

    Внесення  змін  до  митної  декларації,  прийнятої   митним

органом,  як  правило, допускається лише до  початку  перевірки

цієї  декларації чи перевірки товарів митним органом.  Внесення

змін   до  митної  декларації  після  початку  такої  перевірки

допускається   лише   з   причин,   визнаних   митним   органом

обґрунтованими, і лише до завершення митного оформлення товарів

відповідно   до   заявленого  митного  режиму.  Зміни   повинні

стосуватися лише товарів, зазначених у митній декларації.

    Внесення  до  митної  декларації змін,  якi  мають  істотне

значення  для  застосування  процедур  митного  контролю   щодо

товарів   i  транспортних  засобів  або  впливають   на   умови

оподаткування   товарів   чи  застосування   до   них   заходів

нетарифного    регулювання   зовнішньоекономічної   діяльності,

здійснюється  шляхом  подання  митному  органові  нової  митної

декларації.

    Відкликання  митної  декларації  та  звернення  до  митного

органу  з  проханням  про застосування щодо  зазначених  у  ній

товарів  іншого митного режиму допускається до того,  як  митне

оформлення цих товарів завершено, та за умови, що причини цього

визнано митним органом обґрунтованими.

    Митна  декларація може бути анульована протягом трьох років

з  дня  її  оформлення на підставі письмової заяви резидента  –

сторони  зовнішньоекономічного договору чи особи, уповноваженої

цим  резидентом,  та  дозволу митного органу  або  на  підставі

рішення митного органу. Випадки та умови, коли митна декларація

може бути анульована, визначаються Кабінетом Міністрів України.

    Дозвіл  на  внесення змін, відкликання,  анулювання  митної

декларації    надається  або  рішення  про  анулювання   митної

декларації   приймається   начальником   митного   органу    чи

вповноваженою ним особою.

    Порядок  внесення змін до митних декларацій, їх відкликання

та    анулювання,    визначається   спеціально    уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

    Після  відкликання або анулювання митної декларації товари,

що  в  ній  задекларовані,  можуть бути  видані  з-під  митного

контролю  за  заявою їх власника або вповноваженої  ним  особи,

якщо  до початку митного оформлення цих товарів вони перебували

у   вільному  обігу  на  митній  території  України,  або  бути

задекларовані до обраного митного режиму.

    Посадові  особи  митних органів не мають права  заповнювати

митну  декларацію,  змінювати  відомості,  зазначені  в  митній

декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать

до компетенції митних органів.

    У    разі    виявлення   порушень   митних   правил    щодо

задекларованих   у   митній  декларації  товарів   відкликання,

внесення  змін  та  анулювання цієї  декларації  до  закінчення

провадження у відповідних справах забороняються.

           РОЗДІЛ IV. ПЕРЕМІЩЕННЯ ТА ПРОПУСК ТОВАРІВ

                  ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

     ГЛАВА 16. Попередні операції

     Стаття 116. Мета виконання попередніх операції

     Попередні  операції покликані сприяти прискоренню  митного

оформлення товарів, а також здійсненню митних формальностей.

     Умови та порядок виконання попередніх операцій не залежать

від країни походження товарів або країни їх відправлення.

     Стаття  117. Подання документів митним органам  у  пунктах

пропуску через державний кордон України

     Якщо  митне оформлення товарів у повному обсязі відповідно

до  їх  митного  режиму  здійснюється не  в  місці  перетинання

митного  кордону,  митному  органу  у  пункті  пропуску   через

державний  кордон України подаються транспортні, комерційні  та

інші  супровідні  документи, що містять відомості  про  товари,

достатні для їх розпізнання та необхідні для прийняття  рішення

про можливість їх пропуску через митний кордон України.

     Стаття  118. Повідомлення митних органів про намір  ввезти

товари  на митну територію України та про намір вивезти  товари

за межі митної території України

     У  разі  ввезення  товарів на митну  територію  України  у

випадках,  передбачених  цим  Кодексом,  власник  товарів   або

уповноважена  ним  особа  заздалегідь  повідомляє   відповідний

митний орган про намір ввезти ці товари.

     У  разі вивезення товарів за межі митної території України

власник   товарів   або  уповноважена  ним   особа   попередньо

повідомляє  відповідний  митний  орган  про  намір  вивезти  ці

товари.  Митний орган визначає час і місце доставки  зазначених

товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.

     Порядок  повідомлення  митного  органу  про  намір  ввезти

товари  на  митну територію України або вивезти товари  з  цієї

території, а також перелік товарів про які власник товарів  або

уповноважена ним особа попередньо повідомляє відповідний митний

орган   про   намір  їх  вивезення  встановлюється   спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної справи.

     Положення  цієї  статті  не  застосовуються  до  морських,

річкових та повітряних суден, які під час перебування на митній

території  України не роблять зупинок в портах  чи  аеропортах,

розташованих на цій території.

     Стаття  119.  Доставка  товарів  та  документів  у  місце,

визначене митним органом

     Після  подання  зазначеного у  статті  118  цього  Кодексу

повідомлення   власник  товарів  або  уповноважена   ним   особа

зобов'язані доставити товари та документи на них без  будь-якої

зміни  їх  стану у визначене митним органом місце і забезпечити

перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного

органу.

     Доставка  товарів  та  документів  на  них  повинна   бути

здійснена  в строк, визначений митним органом у межах звичайних

строків  доставки, виходячи з можливостей транспортного засобу,

встановленого маршруту та інших умов перевезення.

     Товари  та  транспортні засоби, якими  вони  перевозяться,

після  прибуття у місце доставки розміщуються у  зонах  митного

контролю.

     У    місці   доставки   товари   і   транспортні    засоби

пред'являються, а документи на них передаються митному  органу.

Заява  про  пред'явлення  товарів і  транспортних  засобів  для

митного  контролю  та передання документів на  них  мають  бути

зроблені  у  мінімально можливий строк після їх прибуття,  а  у

разі  прибуття  поза  робочим часом, встановленим  для  митного

органу,  -  у  мінімально можливий строк після  початку  роботи

цього органу.

     Зміна  місця  стоянки транспортного засобу,  вивантаження,

перевантаження    товарів,    розпакування,    пакування     чи

перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження  засобів

ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу.

     Усі  додаткові  витрати, понесені  власником  товарів  або

уповноваженою   ним   особою   внаслідок   дій   чи   обставин,

передбачених цією статтею, митними органами не відшкодовуються.

     ГЛАВА 17. Переміщення товарів через митний кордон України

     Стаття   120.  Пункти  пропуску  через  державний   кордон

України, через які переміщуються товари

     Переміщення   товарів   через   митний   кордон    України

здійснюється  через  пункти пропуску через  державний  України,

перелік   яких   визначається   Кабінетом   Міністрів   України

відповідно  до  міжнародних  договорів  України,  укладених   в

установленому законом порядку.

     Переміщення  окремих  видів товарів  через  митний  кордон

України  може  здійснюватися  у спеціально  визначених  пунктах

пропуску через державний кордон України. Перелік таких  пунктів

пропуску  затверджується  спеціально уповноваженим  центральним

органом виконавчої влади у галузі митної справи.

     Стаття  121.  Заборона  щодо переміщення  окремих  товарів

через митний кордон України

     Не можуть бути пропущені через митний кордон України:

     1)   товари,   що  можуть  завдати  шкоди   здоров’ю   або

загрожувати життю населення та тваринному світу чи призвести до

заподіяння шкоди довкіллю;

     2)  літературні  та  художні твори, поліграфічна  та  інша

друкована продукція, кіно-, фото-, аудіо- та відеоматеріали, що

пропагують війну, жорстокість, порнографію, расову, етнічну або

релігійну  ворожнечу,  закликають до  насильницького  повалення

конституційного ладу в Україні;

     3)   товари,  на  пропуск  яких  потрібні  дозволи   інших

державних органів, без наявності цих дозволів;

     4) товари, щодо яких митним органом не було надано дозволу

на переміщення їх через митний кордон;

     5) товари, які переміщуються через митний кордон України з

порушенням  вимог  цього Кодексу та інших законів  України,  за

винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

     Інші  заборони щодо вивезення з України та/або ввезення  в

Україну,  в  тому  числі з метою транзиту через  її  територію,

установлюються законами України.

     Стаття  122.  Обмеження щодо переміщення  окремих  товарів

через митний кордон України

     У   випадках,  передбачених  законом,  на  окремі   товари

запроваджуються  обмеження у разі їх переміщення  через  митний

кордон  України.  Пропуск  таких товарів  через  митний  кордон

України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів

державної влади, що виконують відповідні контрольні функції.

     Переліки товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з

УКТЗЕД),   переміщення   яких  через  митний   кордон   України

здійснюється  на підставі дозволів органів державної  влади,  а

також  порядок  видачі таких дозволів затверджуються  Кабінетом

Міністрів  України. Пропозиції щодо унесення змін та  доповнень

до зазначених переліків подаються до Кабінету Міністрів України

органами державної влади, уповноваженими здійснювати відповідні

контрольні   функції.  Органи  державної  влади,   уповноважені

видавати  дозволи  на переміщення окремих видів  товарів  через

митний   кордон   України,  визначаються  Кабінетом   Міністрів

України.

     Обмеження  щодо  ввезення на митну  території  України  та

вивезення  за межі митної території України валютних цінностей,

а  також  порядок  переміщення їх через митний  кордон  України

встановлюються Національним банком України.

     Стаття  123.  Компетенція митних органів  щодо  здійснення

контролю  за  переміщенням культурних  цінностей  через  митний

кордон України

     Митні   органи   здійснюють   контроль   за   переміщенням

культурних цінностей через митний кордон України у взаємодії зі

спеціально  уповноваженим  державним  органом  по  контролю  за

переміщенням   культурних  цінностей  через  державний   кордон

України   та   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої  влади  у  сфері архівної  справи  і  діловодства  в

порядку, встановленому законом.

         РОЗДІЛ V. МИТНІ ФОРМАЛЬНОСТІ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ

          ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ РІЗНИМИ

                       ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ

    ГЛАВА 19. Загальні положення

    Стаття 124. Засоби та способи переміщення товарів

    Переміщення    товарів   через   митний   кордон    України

здійснюється  засобами  авіаційного,  водного,  автомобільного,

залізничного,  трубопровідного  транспорту,  а  також   лініями

електропередачі.

    Залежно    від    наявності    перевізника,    відправника,

одержувача,   а   також   договору   на   перевезення    товари

переміщуються у:

    1) вантажних відправленнях;

    2) супроводжуваному багажі;

    3) несупроводжуваному багажі;

    4) ручній поклажі;

    5) міжнародних поштових відправленнях;

    6) міжнародних експрес-відправленнях.

    Стаття 125. Митні формальності на транспорті

    Транспортні  засоби, якими переміщуються  пасажирів  та/або

товарів   через  митний  кордон  України,  підлягають   митному

контролю та митному оформленню.

    Митні   формальності,  що  здійснюються  під  час   митного

контролю  та  митного  оформлення транспортних  засобів,  якими

переміщуються  пасажири  та/або  товари  через  митний   кордон

України,  мають уніфікований характер і не залежать від  країни

реєстрації або країни – власника транспортного засобу,  країни,

з  якої  прибув  цей транспортний засіб, або країни,  куди  він

прямує,  крім  випадків,  передбачених міжнародними  договорами

України,   укладеними  в  установленому  законом  порядку,   та

відповідними   міжнародними  актами,  в  частині   застосування

санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.

    Стаття  126. Взаємодія в оформленні міжнародних  перевезень

товарів

    Митний   контроль  за  міжнародними  перевезеннями  товарів

здійснюється митними органами у взаємодії з іншими відповідними

контрольними  службами  за спільними технологічними  схемами  з

визначенням  часу  та  послідовності виконання  кожною  службою

своїх безпосередніх обов’язків.

    Розклад  руху  транспортних  засобів  через  митний  кордон

України  затверджується центральним органом виконавчої влади  в

галузі  транспорту  за погодженням зі спеціально  уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи  та

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

справах охорони державного кордону України.

    Зазначені  у частині першій цієї статті технологічні  схеми

розробляються    на    основі    затверджених    уповноваженими

центральними органами виконавчої влади в галузі митної  справи,

охорони  державного кордону та транспорту типових технологічних

схем  пропуску автомобільних, водних, залізничних та повітряних

транспортних   засобів  через  державний   кордон   України   і

затверджуються керівниками відповідних митних органів,  органів

охорони  державного  кордону України  та  органів  центрального

органу виконавчої влади в галузі транспорту або підприємств, що

належать до сфери його управління, за погодженням з керівниками

інших відповідних контрольних служб.

    Стаття  127.  Сприяння посадовим особам  митних  органів  у

здійсненні митних формальностей

    З  метою  прискорення здійснення митних  формальностей  під

час   переміщення  транспортних  засобів  через  митний  кордон

України  працівники  водного,  повітряного,  автомобільного  та

залізничного   транспорту  сприяють  посадовим  особам   митних

органів у виконанні ними своїх службових обов’язків.

    Стаття  128. Службові приміщення митних органів  у  портах,

міжнародних аеропортах і на прикордонних залізничних станціях

    Адміністрація  морських  і  річкових  портів,   міжнародних

аеропортів,  прикордонних  залізничних  станцій  на  договірних

засадах   забезпечує   митні  органи   необхідними   службовими

приміщеннями, обладнанням, засобами зв’язку та створює  належні

умови для здійснення ними митних формальностей.

    Перелік  приміщень та вимоги до них визначаються спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної  справи і центральним органом виконавчої влади в  галузі

транспорту   України   відповідно  до   обсягу   та   характеру

міжнародних перевезень.

    Стаття  129.  Реєстрація транспортних засобів  комерційного

призначення, увезених на митну територію України

    Реєстрація  транспортних засобів комерційного  призначення,

увезених  на митну територію України, здійснюється відповідними

реєстраційними   органами  лише  на  підставі  належним   чином

оформлених  документів,  виданих митним  органом,  що  здійснив

пропуск цих транспортних засобів через митний кордон України.

    Стаття  130. Пропуск спеціального обладнання, що  ввозиться

(вивозиться)   разом  з  транспортними  засобами   комерційного

призначення.

    Спеціальне   обладнання,   призначене   для   навантаження,

вивантаження,  захисту і зберігання вантажу, яке  переміщується

разом  з  транспортним засобом комерційного  призначення  через

митний кордон України, підлягає пропуску у тому ж порядку, що і

транспортний засіб, за умови використання такого обладнання  за

призначенням  та зворотного вивезення (ввезення)  разом  з  цим

транспортним засобом.

    Стаття  131.  Пропуск  запасних частин  та  обладнання  для

ремонту транспортних засобів

    Запасні  частини та обладнання, призначені для використання

в  процесі  ремонту  чи технічного обслуговування  транспортних

засобів,  тимчасово  ввезених на митну  територію  України  або

тимчасово  вивезених з неї, можуть ввозитися  (вивозитися)  під

зобов’язання   про   їх  зворотне  вивезення   (ввезення)   без

справляння  мит та податків та без застосування до них  заходів

нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Митний

орган, що здійснює пропуск таких запасних частин та обладнання,

може   застосовувати  заходи  гарантування,   передбачені   цим

Кодексом.

    Замінені   запасні   частини  та   обладнання   можуть   не

вивозитися  за межі митної території України (не  ввозитися  на

неї), а з дозволу митного органу:

    бути  пред’явлені митному органу та оформлені для  вільного

обігу на митній території України (за її межами);

    бути знищені під контролем митного органу.

    Стаття   132.   Тимчасовий  пропуск  транспортних   засобів

комерційного призначення на митну територію України

    Транспортні    засоби    комерційного    призначення,    що

використовуються  для переміщення товарів  та  пасажирів  через

митний  кордон  України, можуть тимчасово  ввозитися  на  митну

територію  України  без  справляння  мит  та  податків  та  без

застосування       заходів       нетарифного        регулювання

зовнішньоекономічної діяльності.

    Тимчасово  ввезені  на митну територію України  транспортні

засоби підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-

яких  змін (без урахування природного зношення, витрати пально-

мастильних матеріалів та необхідного ремонту).

    Тимчасове   ввезення   транспортних  засобів   комерційного

призначення на територію України допускається за умови, що такі

транспортні  засоби  не  використовуватимуться  для  внутрішніх

перевезень на митній території України,

    Стаття  133.  Товари, помилково ввезені на митну  територію

України

    Товари  можуть  вважатися  помилково  ввезеними  на   митну

територію  України,  якщо  перевізником  або  одержувачем  буде

доведено,  що  ввезення цих товарів не є результатом  навмисних

дій чи грубої недбалості.

    Помилково  ввезеними на митну територію України  не  можуть

вважатися товари, умови та підстави ввезення яких були  змінені

після перетинання ними митного кордону України.

    ГЛАВА  20.  Митні  формальності на  морському  і  річковому

транспорті

    Стаття 134. Місця здійснення митних формальностей

    Митні  органи здійснюють митні формальності в зонах митного

контролю  на території морських та річкових портів, а  також  в

акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень.

    Стаття  135.  Зони митного контролю в морських та  річкових

портах

    Зони   митного  контролю  в  морських  та  річкових  портах

розташовуються в межах, відведених адміністрацією  цих  портів,

територій та акваторій.

    Порядок створення та функціонування зон митного контролю  у

морських  та  річкових портах визначається Кабінетом  Міністрів

України.

    Стаття 136. Тривалість митного контролю

    Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки  в

порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право  в

цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування  та

опечатування  його окремих трюмів і приміщень,  де  знаходяться

товари,  підстави  для  ввезення на  митну  територію  України,

вивезення  за  межі митної території України чи  транзит  через

територію України яких відсутні.

    Стаття  137.  Строк  митного оформлення суден  закордонного

плавання

    Залежно    від   водотоннажності   і   призначення    суден

закордонного плавання їх митне оформлення проводиться в  строк,

який  визначається керівником митного органу за  погодженням  з

керівником  відповідного  органу  охорони  державного   кордону

України та іншими контрольними службами.

    Митне  оформлення суден закордонного плавання  здійснюється

цілодобово у порядку їх прибуття.

    Стаття  138. Розміщення об'єктів митного контролю у водному

сполученні

    Райони  розвантаження  та завантаження  суден  закордонного

плавання, посадки та висадки пасажирів цих суден, а також місця

стоянки  суден  для  здійснення митного  контролю  визначаються

адміністрацією    порту   з   урахуванням   функціональної    і

технологічної  діяльності порту та за поданням митного  органу,

погодженим з органом охорони державного кордону України.

    Зміна   місця  стоянки  суден  визначається  адміністрацією

порту  з  повідомленням відповідного митного органу  та  органу

охорони державного кордону України.

    Стаття  139.  Митний  контроль у разі виникнення  особливих

обставин

    Якщо   судно   закордонного  плавання   внаслідок   аварії,

стихійного   лиха  або  інших  обставин,  що   мають   характер

непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення

митного  контролю на митній території України,  вивантаження  з

нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У

таких  випадках  капітан судна повинен  вжити  всіх  необхідних

заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред'явлення

їх найближчому митному органу.

    Стаття  140.  Митний  контроль за вантажними  операціями  у

водному сполученні

    Вивантаження  товарів  із  суден закордонного  плавання  та

завантаження товарів на зазначені судна здійснюються з  дозволу

митного    органу    та   під   його   контролем    згідно    з

товаросупровідними  документами,  передбаченими  законодавством

України.  Пропуск  через  митний  кордон  України  товарів,  що

перевозяться в міжнародному водному сполученні, здійснюється на

підставі оформлених митних декларацій.

    Стаття  141.  Митний контроль суден закордонного  плавання,

що прибувають на митну територію України на нетривалий час

    Судно  закордонного плавання, яке заходить у відкритий  для

міжнародних водних перевезень порт для поповнення запасів води,

палива, продовольства, проведення термінових ремонтних робіт на

строк  до  трьох  діб,  митному  оформленню  не  підлягає,  але

перебуває під митним контролем до його відправлення.

    Товари,  які завантажуються на це судно, підлягають митному

оформленню на загальних підставах.

    Стаття  142. Митне оформлення рибної продукції,  виробленої

українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну

    Митне  оформлення рибної продукції, виробленої українськими

суднами  в  межах Азово-Чорноморського басейну, здійснюється  з

поданням  митної декларації. Оподаткування зазначеної продукції

здійснюється відповідно до законів України.

    Стаття    143.   Митне   оформлення   українських    суден,

побудованих чи придбаних за кордоном або проданих за кордон

    Митне оформлення придбаного або побудованого резидентом  за

межами  митної  території  України  судна  здійснюється   після

набуття  резидентом  права власності на  таке  судно  в  режимі

імпорту  під  час  його  першого заходу в  один  з  українських

портів.

    Митне   оформлення   придбаного  нерезидентом   на   митній

території  України судна здійснюється в режимі  експорту,  якщо

таке  судно вивозиться за межі митної території України, або  в

режимі  тимчасового ввезення, якщо таке судно  використовується

на митній території України.

    Стаття  144.  Дозвіл  митного органу на відправлення  судна

закордонного плавання

    Органи  управління  портом не дозволяють  капітанові  судна

закордонного  плавання виходити з акваторії порту без  відмітки

митного органу на відповідному судновому документі.

    Для  тимчасового відходу судна із порту у  зв'язку  з  дією

непереборної  сили, стихійним лихом, а також з метою  рятування

людей дозвіл митного органу не обов'язковий.

    Стаття  145. Митний контроль за переміщенням товарів  через

борти іноземних військових кораблів

    Товари,  що  переміщуються через борти іноземних військових

кораблів  на митну територію України або у зворотному напрямку,

підлягають митному контролю та митному оформленню.

    ГЛАВА 21. Митні формальності на авіатранспорті

    Стаття 146. Місця здійснення митних формальностей

    Митні  органи здійснюють митні формальності в зонах митного

контролю на території аеропортів (аеродромів), які відкриті для

міжнародних польотів.

    В  окремих  випадках,  перелік яких визначається  Кабінетом

Міністрів  України,  або у разі вимушеної  посадки  повітряного

судна  митні  формальності можуть здійснюватись  відповідно  до

законодавства  в  інших аеропортах та поза місцем  розташування

митних органів.

    Стаття 147. Документи для контролю за повітряним судном

    Командир   повітряного   судна  зобов’язаний   подати   для

здійснення митного контролю такі документи:

    1) генеральну декларацію;

    2)   документи   про   поштові  відправлення,   товари   та

товаросупровідні документи;

    3)   інші  документи,  передбачені  цим  Кодексом,   іншими

законами  України,  а  також міжнародними  договорами  України,

укладеними в установленому законом порядку.

    Дозвіл   митного   органу   на   вивантаження   товарів   з

повітряного  судна або завантаження товарів на нього  надається

після   перевірки   поданих  документів  та   встановлення   їх

відповідності вимогам цього Кодексу.

    Стаття 148. Вимушена посадка

    Командир повітряного судна, який здійснив вимушену  посадку

за межами міжнародного аеропорту, зобов’язаний вжити необхідних

заходів  для  забезпечення збереження товарів,  які  підлягають

митному   контролю,  та  протягом  доби  повідомити  найближчий

міжнародний аеропорт про місце посадки судна.

    Адміністрація   міжнародного  аеропорту   після   одержання

такого   повідомлення   зобов’язана   забезпечити   перевезення

посадових  осіб  митного  органу до  місця  посадки  судна  або

доставити  пасажирів,  екіпаж, а також  товари,  що  підлягають

митному контролю, до митного органу.

    Стаття  149.  Пропуск товарів, що перевозяться  транзитними

авіапасажирами

    Товари,  що  перевозяться  транзитними  авіапасажирами  (за

винятком  товарів,  заборонених  до  транзиту),  не  підлягають

обкладенню митами та податками та безперешкодно переміщуються в

межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.

    Стаття 150. Взаємодія в оформленні авіаперевезень

    Митний    контроль    за   міжнародними   авіаперевезеннями

здійснюється митним органом міжнародного аеропорту у  взаємодії

з   контрольними  та  іншими  службами,  що  беруть  участь   в

оформленні   міжнародних  повітряних  суден  та  їх   екіпажів,

вантажів, пасажирів та багажу.

    Спільні    технологічні   схеми   оформлення    міжнародних

авіаперевезень  та  розподіл обов’язків під час  їх  здійснення

затверджуються керівниками авіапідприємства, митного органу  та

органу охорони державного кордону України.

    У  спільних технологічних схемах визначаються місце,  строк

та   послідовність   оформлення  кожною   службою   міжнародних

авіаперевезень.

    Стаття  151.  Пільговий режим митного контролю  повітряного

судна

    Митний контроль та митне оформлення повітряного судна,  яке

перевозить   офіційні  державні  делегації,  здійснюються   без

митного огляду.

    Підставою   для  застосування  пільгового  режиму   митного

контролю  є  подання  митному  органу  офіційного  повідомлення

Міністерства закордонних справ України.

    ГЛАВА 22. Митні формальності на залізничному транспорті

    Стаття   152.   Митні  формальності  в   пунктах   пропуску

залізничного рухомого складу через державний кордон України

    У  зонах  митного  контролю пунктів  пропуску  залізничного

транспорту на державному кордоні України здійснюються перевірка

документів,  огляд залізничного рухомого складу, а  також  інші

митні формальності, передбачені цим Кодексом.

    Розвантажувальні,  навантажувальні,  перевантажувальні   та

інші  операції,  необхідні для здійснення митного  контролю  та

митного    оформлення   товарів,   проводяться   підприємствами

залізниці за свій рахунок.

    Стаття  153.  Проведення митного контролю  на  залізничному

транспорті

    Порядок   та   строки   проведення  митного   контролю   на

залізничному  транспорті визначаються спільними  технологічними

схемами, які затверджуються начальниками залізниць, керівниками

митних органів та органів охорони державного кордону України.

    З   метою  вивільнення  транспортних  засобів  у  разі   не

здійснення  у  триденний  строк митного  оформлення  товарів  і

транспортних  засобів комерційного призначення, які  доставлені

перевізником  на  станцію  призначення  (митницю  призначення),

перевізник  може  розмістити  ці товари  на  склад  тимчасового

зберігання відкритого типу.

    Стаття  154.  Документи для митного  контролю  товарів,  що

перевозяться залізничним транспортом

    При   надходженні   до   митного   контролю   товарів,   що

перевозяться  залізничним транспортом,  працівники  залізничної

станції подають до митного органу:

    1) передатну відомість (багажний список);

    2) залізничні накладні;

    3)  інші  документи, передбачені цим Кодексом, міжнародними

договорами України, укладеними в установленому законом порядку,

та іншими законами України.

    Стаття   155.  Відповідальність  за  доставку  товарів   до

митного органу призначення

    Залізниця  несе  відповідальність за  втрату  чи  неналежну

доставку  товарів,  що  перебувають під  митним  контролем,  до

митного органу призначення.

    Стаття   156.   Місце  здійснення  митних  формальності   у

міжнародному залізничному сполученні

    Митний   контроль   товарів  у  міжнародному   залізничному

сполученні  здійснюється  в  зонах митного  контролю.  Пасажири

поїздів   міжнародного  сполучення  можуть   проходити   митний

контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту  руху

поїзда  за погодженням між спеціально уповноваженим центральним

органом  виконавчої  влади в галузі митної  справи,  спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої влади  у  справах

охорони  державного  кордону  України  та  центральним  органом

виконавчої влади в галузі транспорту.

    З  метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний

контроль  може  здійснюватися  поза  пунктами  пропуску   через

державний  кордон  або в місцях, визначених керівником  митного

органу  за  погодженням  з керівниками залізничної  станції  та

органу охорони державного кордону України.

    У    виняткових   випадках,   перелік   яких   визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі  митної справи, на вимогу митного органу окремі  вагони,

локомотиви,  інші  елементи  рухомого  складу  для   здійснення

митного  контролю можуть бути виключені зі складу поїзда,  якщо

проведення такого контролю у складі поїзда неможливе.

    Відправлення  залізничних  транспортних  засобів  з   місць

стоянки здійснюється з дозволу митного органу та органу охорони

державного кордону України.

    ГЛАВА 23. Митні формальності щодо припасів

    Стаття 157. Загальні положення

    Під припасами розуміються:

    а)  товари, призначені для споживання пасажирами та членами

екіпажів (бригад) на борту транспортних засобів, незалежно  від

того, продаються ці товари чи ні; та

    товари,    необхідні   для   експлуатації   та   технічного

обслуговування  транспортних засобів на шляху прямування  та  у

пунктах  проміжних  стоянок чи зупинок (у тому  числі  паливно-

мастильні   матеріали),   за  винятком   запасних   частин   та

устаткування,

    які  знаходяться у транспортних засобах на момент  прибуття

на митну територію України або які доставляються на них під час

перебування на цій території;

    б)   товари,  які  призначаються  для  продажу   на   винос

пасажирам  та членам екіпажів (бригад) транспортних  засобів  і

знаходяться  у цих транспортних засобах на момент  прибуття  на

митну  територію  України  або доставляються  на  них  під  час

перебування на цій території.

    Припаси  переміщуються  через  митний  кордон  України  без

застосування    до   них   заходів   нетарифного    регулювання

зовнішньоекономічної діяльності.

    Стаття  158.  Умови звільнення від оподаткування  припасів,

що ввозяться на митну територію України

    Припаси,   які   ввозяться  на  митну   територію   України

морськими,  річковими та повітряними суднами, звільняються  від

оподаткування за умови, що вони залишаються на борту цих суден.

    Припаси,  які ввозяться на митну територію України засобами

залізничного   та  автомобільного  транспорту,  що   здійснюють

міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, і призначені  для

споживання  особами, які перебувають на борту цих  транспортних

засобів, звільняються від оподаткування за умови, що:

    вони  придбані  тільки в країнах, територію яких  перетинав

відповідний транспортний засіб;

    всі  належні  податки стосовно них сплачено в  країнах,  де

вони були придбані.

    Припаси,   необхідні   для   експлуатації   та   технічного

обслуговування  транспортних засобів, які прибувають  на  митну

територію України, звільняються від оподаткування за умови,  що

вони  залишаються на борту цих транспортних засобів під час  їх

перебування на цій території.

    Стаття  159. Декларування припасів, що ввозяться  на  митну

територію України

    Декларування  припасів,  що ввозяться  на  митну  територію

України,  здійснюється у спрощеному порядку за  процедурою,  що

визначається   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади у галузі митної справи.

    Інформація,  яка зазначається у декларації на  припаси,  що

ввозяться  на  митну  територію України, обмежується  мінімумом

відомостей,  необхідних  для здійснення  їх  митного  контролю.

Допускається   використання  замість  декларації   на   припаси

облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-

барах тощо.

    У  декларації  на припаси, яка подається під  час  прибуття

транспортного  засобу  на  митну  територію  України,   повинна

враховуватися  кількість  припасів,  які  видаються  з  дозволу

митного органу з числа припасів, що знаходяться на борту  цього

засобу,  при  цьому  окрема декларація на  зазначену  кількість

припасів не подається.

    У  будь-якій  декларації на припаси зазначається  кількість

припасів,  доставлених  на  транспортний  засіб  під  час  його

перебування на митній території України.

    Окрема  декларація  на  припаси, які залишаються  на  борту

транспортного засобу, не подається.

    Стаття 160. Видача припасів

    Митні  органи  повинні дозволяти видачу припасів,  увезених

на  митну  територію  України морським (річковим)  судном,  або

доставлених  на  це  судно під час його перебування  на  митній

території України, для споживання пасажирами та членами екіпажу

під  час  перебування  зазначеного судна  на  митній  території

України  з урахуванням кількості пасажирів і членів екіпажу,  а

також  тривалості перебування судна на цій території.

    Митні  органи  повинні дозволяти видачу припасів,  увезених

на  митну  територію  України морським  (річковим)  судном  або

доставлених  на  борт цього судна під час його  перебування  на

митній   території  України,  для  споживання  членами  екіпажу

зазначеного судна під час його ремонту у доці або на  верфі  за

умови,  що  тривалість перебування цього судна у  доці  або  на

верфі визнано обґрунтованою.

    У  разі, якщо повітряне судно має зробити посадку в  одному

чи кількох аеропортах на митній території України, митні органи

повинні  дозволяти  видачу припасів, які знаходяться на  борту,

або  доставлені  на  борт під час перебування  цього  судна  на

митній  території  України,  для  споживання  під  час  стоянки

повітряного  судна  в  таких проміжних аеропортах  та  під  час

перельоту між ними.

    Стаття 161. Інші операції з припасами

    Припаси,   увезені  на  митну  територію  України  засобами

водного, авіаційного та залізничного транспорту, дозволяється:

    a)   випускати  для  вільного  обігу  на  митній  території

України  або поміщати в інший митний режим за умови  дотримання

вимог цього Кодексу та інших актів законодавства;

    б)  перевантажувати з попереднього дозволу  митного  органу

на  інші засоби відповідно водного, авіаційного та залізничного

транспорту, що виконують міжнародні рейси.

    Стаття 162. Забезпечення схоронності припасів

    Перевізники  зобов’язані  вживати  необхідних  заходів  для

запобігання будь-якому недозволеному використанню припасів.

    Митні  органи  з  метою  забезпечення схоронності  припасів

можуть у разі потреби накладати на них митне забезпечення.

    У    випадках,    визначених    спеціально    уповноваженим

центральним  органом виконавчої влади у галузі  митної  справи,

митні  органи вправі вимагати вилучення припасів з транспортних

засобів,  які здійснюють міжнародні перевезення, для зберігання

їх  в іншому місці під час перебування цих транспортних засобів

на митній території України.

    Стаття  163. Декларування припасів, що вивозяться  за  межі

митної території України

    Під  час  відбуття транспортного засобу з митної  території

України окрема декларація на припаси не вимагається.

    Коли   митний   орган   вимагає  декларацію   на   припаси,

завантажені  на  транспортний засіб,  який  відбуває  з  митної

території   України,  інформація,  що  зазначається   у   такій

декларації,  обмежується мінімумом відомостей,  необхідних  для

здійснення митного контролю зазначених припасів.

    Стаття  164. Обмеження щодо пропуску алкогольних напоїв  та

тютюнових  виробів  через  митний  кордон  України   на   борту

транспортного засобу

    На  борту  транспортного  засобу, що  здійснює  міжнародний

рейс  і прибуває на митну територію України або відбуває з неї,

дозволяється  ввозити та вивозити для споживання  особами,  які

перебувають на його борту, алкогольні напої та тютюнові  вироби

з  розрахунку споживання однією особою на добу за  нормами,  що

встановлюються Кабінетом Міністрів України.

    ГЛАВА 24. Митні формальності на автомобільному транспорті

    Стаття  165.  Документи,  необхідні  для  митного  контролю

автотранспортних засобів

    Особи,  які  здійснюють  перевезення  пасажирів  і  товарів

через  митний кордон України автомобільним транспортом, повинні

мати  відповідні  документи, передбачені цим  Кодексом,  іншими

законами  України  та  міжнародними  договорами,  укладеними  в

установленому законом порядку.

    Стаття  166. Обов'язки та права осіб, що переміщують товари

під митним контролем автомобільним транспортом

    Особи,   що   переміщують  товари  під   митним   контролем

автомобільним транспортом, зобов'язані:

    1)   протягом   строку,   встановленого   митним   органом,

доставити  товари  за місцем призначення із збереженням  митних

забезпечень;

    2)  не  розпочинати вивантаження чи перевантаження  товарів

без дозволу митного органу;

    3)  пред’явити  митному  органу  необхідні  для  здійснення

митного контролю і митного оформлення документи;

    4)  у  невідкладних  випадках за свій  рахунок  здійснювати

вивантаження, навантаження, розпакування та упакування  товарів

і пред'являти їх до митного контролю.

    З   метою  вивільнення  транспортних  засобів  у  разі   не

здійснення  у  триденний  строк митного  оформлення  товарів  і

транспортних  засобів комерційного призначення, які  доставлені

перевізником  в місце прибуття, перевізник може  розмістити  ці

товари на склад тимчасового зберігання відкритого типу.

    Стаття  167.  Порядок  митного оформлення  автотранспортних

засобів  комерційного призначення, які перевозять товари  через

митний кордон України

    Автотранспортний   засіб   комерційного   призначення,   що

використовується  для переміщення товарів через  митний  кордон

України,  не потребує окремої митної декларації, якщо  під  час

такого  переміщення декларуються товари, які  перевозяться  цим

автотранспортним засобом.

    Відомості    про   автотранспортний   засіб    комерційного

призначення,   що  перевозить  товари,  вносяться   до   митної

декларації, якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої

Митною  конвенцією  про  міжнародне  перевезення  вантажів   із

застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенцією МДП 1975  року),

товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних  та

інших супровідних документів, передбачених законодавством.

    ГЛАВА  25. Митні формальності на трубопровідному транспорті

та лініях електропередачі

    Стаття  168.  Порядок здійснення митного контролю  товарів,

що   переміщуються   трубопровідним  транспортом   та   лініями

електропередачі 

    Митний  контроль  товарів,  що переміщуються  через  митний

кордон    України   трубопровідним   транспортом   та   лініями

електропередачі,  у  тому числі з метою  транзиту  через  митну

територію України, здійснюється в місцях митного контролю,  які

визначаються Кабінетом Міністрів України.

    Порядок  та  строки митного контролю та митного  оформлення

товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями

електропередачі,  а  також  строки  сплати  мит   та   податків

визначаються   Кабінетом   Міністрів   України    виходячи    з

особливостей їх переміщення через митний кордон України.

    Стаття  169.  Документи, необхідні для  митного  оформлення

товарів,   що  переміщуються  трубопровідним  транспортом,   та

електроенергії

    Переліки  документів,  необхідних  для  митного  оформлення

товарів,   що  переміщуються  трубопровідним  транспортом,   та

електроенергії  визначаються Кабінетом Міністрів України.

    ГЛАВА  26. Переміщення товарів через митний кордон  України

у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

    Стаття   170.   Загальні  правила  переміщення  міжнародних

поштових та експрес-відправлень через митний кордон України

    Міжнародні  поштові  (крім  тих,  що  переміщуються   через

територію    України    транзитом)   та    експрес-відправлення

переміщуються  через  митний кордон  України  після  здійснення

митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в

цих відправленнях.

    Митні   органи  не  вимагають  пред’явлення   для   митного

контролю поштових та експрес-відправлень, які не містять:

    -  товарів,   вивезення  за  межі  території  України  яких

повинне бути підтверджене;

    -   товарів,  які  обкладаються  митами  та  податками  при

переміщенні через митний кордон України;

    -  товарів,  що  підпадають  під  дію  заходів  нетарифного

регулювання  зовнішньо-економічної  діяльності  або  заборон  і

обмежень щодо ввезення на митну територію України або вивезення

за її межі;

    -   товарів,  сукупна  вартість  яких  не  перевищує   1000

гривень; або

    -  товарів,  відібраних для митного  контролю  на  підставі

вибіркових або випадкових перевірок.

    Митний контроль не здійснюється щодо:

    a) кореспонденції, поштових  листів та листівок;

    б) літератури для сліпих;

    в)  друкованих матеріалів, що не оподатковуються митами  та

податками.

    Оператори  поштового зв’язку зобов’язані  за  свій  рахунок

пред'являти  митним  органам для здійснення митного  оформлення

міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через  митний

кордон України.

    Митний   контроль   і   митне   оформлення   товарів,    що

переміщуються в міжнародних поштових відправленнях через митний

кордон  України,  здійснюються в місцях міжнародного  поштового

обміну,  які  визначаються  операторами  поштового  зв’язку  за

погодженням  з  центральним органом виконавчої влади  в  галузі

зв'язку   та   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади в галузі митної справи.

    Доставка міжнародних поштових відправлень до місць  митного

оформлення,   їх  розпакування  і  пред'явлення   для   огляду,

перепакування та зберігання здійснюються операторами  поштового

зв'язку  за  свій  рахунок за участю  і  під  контролем  митних

органів.

    Митний   контроль   і   митне   оформлення   товарів,    що

переміщуються в міжнародних експрес-відправленнях через  митний

кордон  України,  здійснюються в місцях,  які  визначаються  та

обладнуються відповідним експрес-перевізником за погодженням із

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи.

    Доставка  міжнародних експрес-відправлень до місць  митного

оформлення,   їх  розпакування  і  пред'явлення   для   огляду,

перепакування  та зберігання здійснюються відповідним  експрес-

перевізником  за свій рахунок за участю і під контролем  митних

органів.

    Стаття   171.   Оподаткування  товарів,  що   переміщуються

(пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

    Товари  (за  винятком  підакцизних),  що  переміщуються   у

міжнародних поштових або експрес-відправленнях  протягом одного

тижня  на  адресу  одного одержувача, якщо  їх  загальна  митна

вартість  не  перевищує  суму 1000  гривень,  звільняються  від

оподаткування.

    Товари,   що  переміщуються  у  міжнародних  поштових   або

експрес-відправленнях  протягом одного тижня на  адресу  одного

одержувача, якщо їх загальна митна вартість перевищує суму 1000

гривень, оподатковуються відповідно до законодавства.

    Міжнародні   поштові   та  експрес-відправлення,   в   яких

знаходяться  товари  в  обсягах, що  підлягають  оподаткуванню,

видаються  одержувачам  лише після  сплати  відповідних  митних

платежів.

    Стаття  172. Заборони та обмеження щодо переміщення окремих

видів товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

    Забороняється   переміщення  в  міжнародних   поштових   та

експрес-відправленнях:

    -  товарів,  заборонених  цим  Кодексом  та  іншими  актами

законодавства України відповідно до ввезення на митну територію

України або вивезення з цієї території;

    - товарів, відправлених з порушенням митних правил;

    -   товарів,   щодо  яких  відсутні  відповідні   дозвільні

документи  у  разі застосування заходів нетарифного регулювання

зовнішньоекономічної діяльності;

    -  товарів, які за результатами проведення видів  контролю,

зазначених у статті 30 цього Кодексу, не можуть бути  пропущені

через митний кордон України;

    -  товарів  (одяг, взуття тощо), що були у використанні  та

пересилаються  у брудному стані, які за своїми ознаками  можуть

становити  небезпеку  для працівників  поштового  зв’язку,  без

документів про проведену фумігацію.

    Забороняється    переміщення   в    міжнародних    поштових

відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до

актів   Всесвітнього   поштового  союзу,   а   також   товарів,

відправлених  з  порушенням вимог нормативно-правових  актів  з

питань надання послуг поштового зв’язку

    Забороняється   переміщення   громадянами   в   міжнародних

поштових    та    експрес-відправленнях   сільськогосподарської

продукції,  що підпадає під визначення 1 – 24 груп  Української

класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності,  а  також

переміщення на адресу громадян продуктів харчування в  упаковці

виробника загальною вагою більше 10 кг.

    Стаття  173.  Декларування товарів, що переміщуються  через

митний  кордон  України  у  міжнародних  поштових  та  експрес-

відправленнях

    Товари,  що  переміщуються через митний  кордон  України  у

міжнародних   поштових  та  експрес-відправленнях,   підлягають

декларуванню  в  порядку,  встановленому  Кабінетом   Міністрів

України.

    Стаття  174. Порядок та умови здійснення митного  та  інших

видів  контролю  товарів,  що переміщуються  (пересилаються)  в

міжнародних поштових та експрес-відправленнях

    Порядок  та  умови здійснення митного контролю товарів,  що

переміщуються   через  митний  кордон  України  в   міжнародних

поштових  та  експрес-відправленнях,  встановлюються  Кабінетом

Міністрів України.

    Якщо  товари,  що переміщуються у міжнародних  поштових  та

експрес-відправленнях, крім митного контролю, підлягають  видам

контролю,  зазначеним  у  статті 30  цього  Кодексу,  залучення

спеціалістів  для  проведення цих видів  контролю  здійснюється

відповідним   оператором   поштового   зв’язку   або   експрес-

перевізником.

       РОЗДІЛ VI. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ТОВАРАМИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ

                     ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ

     ГЛАВА   27.  Переміщення  товарів  між  митними  органами.

Транзитні перевезення

     Стаття 175. Права та обов’язки перевізника

     Перевізники  мають право не приймати для  перевезення  між

митними органами товари у разі:

     1)   оформлення   митних  і  транспортних   документів   з

порушенням порядку,  встановленого  законодавством  України   з

питань митної справи;

     2)  якщо  митне  забезпечення, накладене  на  транспортний

засіб  і  упаковку товарів, не виключає можливості  доступу  до

товарів без порушень такого забезпечення;

     3)  якщо  товар протягом 3 діб не буде заявлено до жодного

митного  режиму, перевізник має право з дозволу митного  органу

вивантажити товар на склад цього органу.

     Перевізники зобов’язані:

     1)  у  термін,  встановлений митним  органом  відправлення

відповідно до законодавства України, доставити товари у  митний

орган  призначення,  а також подати передбачені  законодавством

документи на них;

     2)  у  разі  прибуття  до  митного  органу  призначення  у

неробочий   час   забезпечити  схоронність  товарів   і   вжити

визначених   митним   органом   заходів   до   недопущення   їх

несанкціонованого вилучення з-під митного контролю.

     Витрати  на  такі  перевезення та  зберігання  товарів  на

складі  митного органу відшкодовуються у порядку, передбаченому

законодавством.

     Стаття 176. Види транзитних перевезень

     Транзитні   перевезення  здійснюються  як   прохідний   та

внутрішній митний транзит.

     Прохідний  митний  транзит - це  переміщення  товарів  під

митним  контролем  від одного пункту пропуску  через  державний

кордон  України – пункту ввезення на митну територію України  -

до  іншого  пункту  пропуску через державний кордон  України  –

пункту вивезення за межі митної території України.

     Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів

під митним контролем:

     1)   від  пункту  пропуску,  розташованого  на  державному

кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України -

до митного органу, розташованого на митній території України;

     2)  від  митного органу, розташованого на митній території

України,   до  пункту  пропуску,  розташованого  на  державному

кордоні  України,  - пункту вивезення за межі митної  території

України;

     3)  від  одного  митного органу, розташованого  на  митній

території  України, до іншого митного органу, розташованого  на

митній території України.

     4)   від  підрозділу  митного  органу,  розташованого   на

штучному  острові, установці або споруді, створеній у виключній

морській  економічній зоні України, на які поширюється виключна

юрисдикція   України,  до  митного  органу,  розташованого   на

території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямі.

     Стаття 177. Умови здійснення транзиту товарів

     Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

     1)  залишатися у незмінному стані, крім природних змін  їх

якісних  та/або  кількісних характеристик  за  нормальних  умов

транспортування та зберігання, і не використовуватися  з  іншою

метою, крім транзиту;

     2)  бути  доставленими  до митного  органу  призначення  у

строк, визначений митним органом відправлення.

     Під  час  транзиту товарів на митній території  України  з

дозволу  та  під контролем митного органу можуть  здійснюватися

окремі  операції  (перевантаження, вивантаження,  навантаження,

перепакування)  з такими товарами без зміни їхніх  властивостей

та товарного вигляду.

     У  разі  необхідності відповідні митні органи  перевіряють

митні  забезпечення та кріпильні пристосування  або  здійснюють

перевірку товарів, що переміщуються транзитом. Результати таких

перевірок фіксуються у транзитному документі.

        Митні   органи   не   вимагають  попереднього   допуску

транспортних  засобів  до транзитного перевезення  товарів  під

митним  забезпеченням,  якщо інше не  передбачено  міжнародними

договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою

України.

     Стаття 178. Маршрути транзитних перевезень

     Митний    транзит   товарів   через   територію    України

здійснюється  за маршрутами, які визначаються перевізниками  на

власний розсуд, виходячи з міркувань економічної доцільності за

умови  додержання  вимог, що визначаються відповідно  до  цього

Кодексу.

     Кабінетом   Міністрів   України   можуть   встановлюватися

обмеження   щодо  використання  окремих  шляхів  та   напрямків

транзиту  на  території України, визначатися шляхи чи  напрямки

руху  для  певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються

транзитом  через  територію  України,  пункти  пропуску   через

державний  кордон  України для ввезення  та  вивезення  окремих

видів товарів.

     Стаття 179. Тривалість митного транзиту

     Граничні  строки прохідного митного транзиту, залежно  від

виду транспорту, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

     Строк  доставки  товарів  до  митного  органу  призначення

визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в

Україні  нормативів  на перевезення вантажів  виходячи  з  виду

транспорту,  маршруту, відстані до кінцевого  пункту  та  інших

умов перевезення.

     До цього строку не включається:

     -   час  дії  обставин,  передбачених  статтею  180  цього

Кодексу;

     -  час зберігання товарів на складах у разі перевантаження

з одного виду транспорту на інший;

     -   час,  необхідний  для  здійснення  інших  операцій   з

товарами, дозволених митними органами.

     Стаття  180.  Заходи, що вживаються у разі аварії  чи  дії

непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення

     Якщо   транспортний  засіб,  при  здійсненні   транзитного

перевезення, внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг

прибути    до    митного   органу   призначення,   допускається

вивантаження  товарів  в  іншому місці.  При  цьому  перевізник

зобов’язаний:

     1)   вжити   всіх  необхідних  заходів  для   забезпечення

збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

     2)   терміново  повідомити  найближчий  митний  орган  про

обставини   події,  місцезнаходження  товарів  та  транспортних

засобів;

     3)  забезпечити перевезення товарів до найближчого митного

органу   або   доставку  посадових  осіб  митного   органу   до

місцезнаходження зазначених товарів.

     Митні   органи   не  відшкодовують  перевізнику   витрати,

понесені  у  зв’язку  із  вжиттям  заходів,  передбачених  цією

статтею.

     Стаття  181.  Відповідальність за порушення  встановленого

порядку переміщення товарів транзитом

     За  порушення  встановленого порядку  переміщення  товарів

транзитом   перевізник  притягується  до   відповідальності   в

порядку, встановленому цим Кодексом.

     У  разі  недоставляння товарів, що перебувають під  митним

контролем   і   переміщуються  транзитом,  до  митного   органу

призначення  перевізник зобов’язаний сплатити мита та  податки,

встановлені законом на імпорт зазначених товарів.

     Перевізник  звільняється від обов’язку по  сплаті  мит  та

податків  лише у разі, якщо товари, що перебувають  під  митним

контролем   і   переміщуються  транзитом,  було   знищено   або

безповоротно   пошкоджено  внаслідок   аварії,   дії   обставин

непереборної  сили  або  природних  втрат  за  нормальних  умов

транспортування, за умови підтвердження факту  аварії  або  дії

обставин  непереборної сили у порядку, встановленому спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної справи.

     У  разі  передання  перевізником  зазначених  товарів  без

дозволу митного органу іншій особі обов’язок по сплаті  мит  та

податків несе ця особа, якщо буде встановлено, що при одержанні

товарів  вона  знала  або  повинна  була  знати  про  порушення

передбаченого законом порядку їх передання.

     Порушення перевізником встановленого маршруту або  строків

доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для

нього обов’язку по сплаті мит та податків.

     ГЛАВА  28.  Гарантування доставки товарів, які перебувають

під митним контролем, до митного органу призначення

     Стаття 182. Загальні положення

     Норми    цієї    глави   застосовуються   при   транзитних

перевезеннях  товарів,  крім митного режиму  експорт,  засобами

авіаційного,    водного,   залізничного    та    автомобільного

транспорту.

     Стаття 183. Заходи гарантування доставки

     Виконання   зобов’язання  щодо   доставки   товарів,   які

перебувають  під  митним  контролем і переміщуються  транзитом,

забезпечується заходами гарантування, передбаченими розділом  Х

цього Кодексу.

     Стаття   184.   Умови  застосування  заходів  гарантування

доставки  товарів,  які перебувають під митним  контролем,   до

митного органу призначення

     Ввезення   всіх  товарів,  на  митну  територію   України,

здійснюється   за   умови  застосування   одного   із   заходів

гарантування  доставки товарів до митного  органу  призначення,

визначених розділом Х цього Кодексу.

     Заходи    гарантування   доставки   у    повному    обсязі

застосовуються  в обов’язковому порядку до підакцизних  товарів

при ввезенні їх на митну територію України.

     Вид  заходу гарантування доставки товарів, які перебувають

під  митним контролем, до митного органу призначення обирається

власником  товарів чи уповноваженою ним особою,  якщо  інше  не

передбачено   цим  Кодексом  та  іншими  актами   законодавства

України.

     Заходи гарантування доставки товарів, які перебувають  під

митним  контролем, до митного органу призначення застосовуються

за  рахунок  власника цих товарів або уповноваженої ним  особи.

Витрати на їх застосування митними та іншими органами державної

влади України не відшкодовуються.

     Заходи гарантування доставки до митного органу призначення

можуть  не  застосовуватися у повному  обсязі  або  частково  у

випадках,   визначених  спеціально  уповноваженим   центральним

органом виконавчої влади у галузі митної справи.

     ГЛАВА 29. Каботажне перевезення

     Стаття 185. Процедура каботажного перевезення

     За   процедурою   каботажного   перевезення   товари   які

знаходяться  у вільному обігу, та товари митне оформлення  яких

не завершено завантажуються на морське (річкове) судно в одному

пункті  на митний території України і транспортуються  в  інший

пункт  території  України де здійснюється їх вивантаження.  При

цьому  товари  й транспортні засоби увезені на митну  територію

України  морським (річковим) судном допускаються до переміщення

між  митними  органами  або в межах одного  митного  органу  за

процедурою каботажного перевезення після перевантаження  їх  на

інше морське(річкове) судно що плаває під прапором України  або

іноземне  судно  за умови отримання на це дозволу  Міністерства

транспорту України

     Товари   митне   оформлення   яких   не   завершено,    що

переміщуються    за    процедурою   каботажного    перевезення,

перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу.

     Стаття   186.   Розміщення  товарів  на   борту   морських

(річкових) суден для каботажного перевезення

     Товари   митне   оформлення   яких   не   завершено,    що

переміщуються за процедурою каботажного перевезення,  за  умови

їх   надійної  ідентифікації  можуть  перевозитися   на   борту

морського (річкового) судна разом з іншими товарами.

     Якщо це необхідно для цілей митного контролю, митні органи

можуть  вимагати, щоб товари, які перебувають у вільному  обігу

на  митній  території  України,  переміщувалися  за  процедурою

каботажного   перевезення  окремо   від   інших   товарів,   що

знаходяться на борту судна, що здійснює таке перевезення.

     Стаття 187. Навантаження та вивантаження

     Навантаження   на  судна  товарів,  що  переміщуються   за

процедурою  каботажного перевезення, та їх вивантаження  з  цих

суден здійснюються, як правило, в морських (річкових) портах за

місцем розташування митних органів.

     В  разі одночасного каботажного перевезення товарів  митне

оформлення  яких  не завершено та товарів,  які  перебувають  у

вільному  обігу  на  митній  території  України,  митна  служба

дозволяє навантаження або розвантаження товарів які перебувають

у  вільному обігу  у найкоротший термін після прибуття судна  в

місце навантаження або розвантаження.

         На  прохання  власника товарів,  що  переміщуються  за

процедурою каботажного перевезення, чи уповноваженої ним  особи

митний  орган може дозволити здійснити під контролем  посадових

осіб  цього  органу  та  на  умовах, визначених  цим  Кодексом,

навантаження  та/або вивантаження зазначених товарів  в  іншому

пункті,  ніж  це було спочатку заплановано, у тому  числі  поза

місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом,

встановленим  для митних органів. За здійснення  контролю  поза

місцем  розташування  митних органів  із  заінтересованих  осіб

справляється  плата,  в  порядку та  у  розмірах,  установлених

Кабінетом  Міністрів  України. Розмір такої  плати  обмежується

приблизною    сумою   витрат,   необхідних   для   забезпечення

присутності  посадових осіб митного органу під час навантаження

та/або вивантаження зазначених товарів.

      Якщо судно, що здійснює переміщення товарів за процедурою

каботажного перевезення, внаслідок аварії, стихійного лиха  або

інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі

досягти  одного з місць здійснення митного контролю  на  митній

території України, вивантаження з нього товарів допускається  в

місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна

повинен   вжити   всіх  необхідних  заходів  для   забезпечення

зберігання  цих товарів та пред’явлення їх найближчому  митному

органу.

     Стаття  188. Документи, необхідні для допуску  товарів  до

переміщення за процедурою каботажного перевезення

     Для   переміщення   товарів  за   процедурою   каботажного

перевезення  митному  органу подається документ,  який  містить

перелік  товарів,  призначених для  переміщення  за  процедурою

каботажного  перевезення,  дані про  судно,  що  здійснює  таке

перевезення,  а також назву українського порту або  портів,  де

повинно  здійснюватися  вивантаження  зазначених  товарів.  Цей

документ  після  погодження  митним  органом  є  підставою  для

здійснення  одного переміщення зазначених у  ньому  товарів  за

процедурою каботажного перевезення (разовий дозвіл).

     Якщо   судно   регулярно  здійснює  каботажні  перевезення

ідентичних товарів між одними й тими самими пунктами, документ,

зазначений  у  частині першій цієї статті, може бути  підставою

для  здійснення  таких перевезень протягом  визначеного  строку

(генеральний дозвіл).

     Перед  навантаженням товарів на судно, що має  генеральний

дозвіл,   митному  органу  подається  тільки  перелік  товарів,

призначених   для   переміщення   за   процедурою   каботажного

перевезення.

     При   вивантаженні  в  пункті  призначення   товарів,   що

переміщуються за процедурою каботажного перевезення судном,  що

має  разовий  дозвіл,  митному органу  подається  копія  такого

дозволу з переліком товарів, що підлягають вивантаженню в цьому

пункті.  За  наявності  у  судна генерального  дозволу  митному

органу   копія   дозволу  подається  одноразово  в   подальшому

подається тільки перелік товарів, що вивантажуються.

     Стаття    189.    Гарантування   доставки   товарів,    що

переміщуються за процедурою каботажного перевезення, до митного

органу призначення

     Гарантії  доставки  до  митного  органу  призначення   при

переміщенні  за  процедурою каботажного  перевезення  надаються

тільки щодо товарів, які при вивезенні за межі митної території

України  підлягають обкладенню митами та податками, та товарів,

до  операцій з вивезення яких за межі митної території  України

застосовуються       заходи       нетарифного       регулювання

зовнішньоекономічної діяльності.

     ГЛАВА 30. Зберігання товарів на складах митних органів

     Стаття   190.  Товари,  що  зберігаються  виключно  митним

органом

     Обов’язковій   передачі  митному  органу  для   зберігання

підлягають:

     1)   товари,  не  пропущені  під  час  ввезення  на  митну

територію України внаслідок установлених законодавством заборон

чи  обмежень  на  їх  ввезення  в  Україну  або  транзит  через

територію України і не вивезені з території України в  день  їх

ввезення;

     2)  товари,  що  ввозяться громадянами на митну  територію

України і підлягають обкладенню митами та податками, якщо  вони

не сплачені;

     3)   товари,   які   до  закінчення  строків   тимчасового

зберігання  підприємствами,  встановлених  статтею  238   цього

Кодексу, не були задекларовані власником або уповноваженою  ним

особою до відповідного митного режиму;

     4)  товари,  заявлені у режим відмови на  користь  держави

відповідно до статті 331 цього Кодексу;

     5) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення

митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних

засобах,  що перетинають митний кордон України, і власник  яких

невідомий;

     6)  зразки  товарів та техніко-технологічна  документація,

взяті  митними  органами  для проведення  класифікації  товарів

відповідно до статті 436 цього Кодексу;

     7)   зразки  товарів  та  документація,  одержані  митними

органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно

до статті 404 цього Кодексу;

     8)  проби  та  зразки  товарів, необхідні  для  проведення

експертизи  у  справах  про  порушення  митних  правил,   взяті

відповідно до статті 510 цього Кодексу;

     9) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до

положень статей 374, 375 цього Кодексу;

     10)  товари,  доставлені перевізником  до  митного  органу

призначення  і  поміщені на склад митного органу відповідно  до

пункту 2 частини першої статті 175 цього Кодексу.

     Товари,   які   підлягають   обов’язковій   передачі   для

зберігання  митному  органу (крім валютних цінностей,  а  також

дорогоцінних  металів, дорогоцінного каміння), зберігаються  на

складах митних органів.

     Валютні  цінності, передані митному органу на  зберігання,

депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні  метали

та  дорогоцінне  каміння  зберігаються в  порядку,  визначеному

законодавством.

     Стаття 195. Склади митних органів

     Під   складами  митних  органів  розуміються   приміщення,

резервуари,  криті та відкриті майданчики, які належать  митним

органам  або  використовуються ними і спеціально обладнані  для

зберігання товарів.

     Стаття  196.  Товари, що зберігаються  на  складах  митних

органів

     Крім  товарів, зазначених у статті 190 цього  Кодексу,  на

складах митних органів можуть зберігатися:

     1)  товари,  що знаходяться на тимчасовому зберіганні  під

митним контролем відповідно до глави 37 цього Кодексу;

     2)  товари,  що переміщуються через митний кордон  України

громадянами, у разі, якщо митне оформлення цих товарів не  може

бути  завершено у день пред’явлення митному органу, а  також  в

інших випадках на прохання зазначених громадян;

     3)  товари, що вивозяться за межі митної території України

та  після закінчення митного оформлення зберігаються під митним

контролем до фактичного їх вивезення;

     4)  товари, які перебувають у режимі міжнародного  митного

транзиту відповідно до статті 267 цього Кодексу;

     5)   товари,  які  перебувають  у  режимі  митного  складу

відповідно до статті 295 цього Кодексу;

     6)  товари  і транспортні засоби комерційного призначення,

вилучені відповідно до статті 505 цього Кодексу.

     Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися

на   складах  митних  органів  окремо  з  дотриманням  порядку,

встановленого законодавством для відповідних митних режимів.

     Товари,  що  потребують  спеціальних  умов  зберігання  чи

спеціального  обладнання,  не  можуть  зберігатися  на  складах

митних  органів,  на  яких не можуть бути  створені  відповідні

умови чи відсутнє відповідне обладнання.

     Валютні  цінності, а також дорогоцінні метали, дорогоцінне

каміння  зберігаються в порядку, визначеному  частиною  третьою

статті 190 цього Кодексу.

     Порядок   роботи   складу  митного   органу   визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи.

     Митні  органи, на складах яких зберігаються товари, несуть

відповідальність  за  їх  втрату  або  пошкодження  в  порядку,

встановленому законом.

     Витрати митних органів на зберігання товарів, зазначених у

частині  першій  цієї статті та у пунктах 1  –  3,  10  частини

першої статті 190 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих

товарів   або   уповноваженими   ними   особами.   При    цьому

відшкодування витрат на зберігання товарів, зазначених у пункті

6  частини  першої  цієї  статті,  здійснюється  з  урахуванням

положень частини другої статті 1960  та частини третьої  статті

534  цього  Кодексу.  Розмір суми, що  підлягає  відшкодуванню,

визначається   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади у галузі митної справи.

     Стаття  193.  Строк зберігання товарів на  складах  митних

органів

     Товари,  зазначені  у  пунктах 1 – 2,  10  частини  першої

статті  190 та у пунктах 1 – 4 частини першої статті 192  цього

Кодексу,  можуть зберігатися на складах митних органів протягом

трьох  місяців,  за  винятком випадків,  передбачених  частиною

шостою цієї статті.

     Товари,  зазначені  у пункті 3 частини першої  статті  190

цього  Кодексу,  можуть зберігатися на складах  митних  органів

протягом одного місяця.

     Товари,  зазначені у пункті 5 частини першої  статті  192,

можуть  зберігатися на складах митних органів протягом строків,

установлених статтею 296 цього Кодексу.

     Товари,  зазначені  у пункті 5 частини першої  статті  190

цього  Кодексу,  можуть зберігатися на складах  митних  органів

протягом шести місяців.

     Товари  та  документація, зазначені у пунктах  4,  6  –  9

частини  першої  статті 190, а також у пункті 6 частини  першої

статті  192  цього  Кодексу,  зберігаються  на  складах  митних

органів протягом строків, що визначаються законодавством.

     Валюта   України   та   іноземна  валюта,   депоновані   в

уповноважених  банках, можуть зберігатися в них протягом  трьох

років.

     Стаття  194.  Операції  з  товарами,  що  зберігаються  на

складах митних органів підприємствами

     Підприємства,  які  зберігають товари  на  складах  митних

органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем

цих  органів  здійснювати  із  зазначеними  товарами  операції,

передбачені статтею 87 цього Кодексу, а також:

     1)   підготовку  товарів  до  продажу  та  транспортування

(роздрібнення   партії,  формування  відправлень,   сортування,

упакування та перепакування);

     2)  змішування товарів (компонентів) без надання одержаній

продукції  характеристик і властивостей, що істотно відрізняють

її від вихідних складових;

     3) прості складські операції.

     Стаття 195. Видача товарів із складів митних органів

     Товари,  що  зберігаються на складах  митних  органів  під

митним   контролем,  можуть  бути  видані  їх   власникам   або

уповноваженим  ними  особам лише після митного  оформлення  цих

товарів,  відшкодування витрат митних органів на їх  зберігання

та сплати відповідних митних платежів.

     У такому ж порядку товари, зазначені у частині першій цієї

статті, можуть бути видані також особі, до якої протягом строку

зберігання  перейшло  право власності на ці  товари  або  право

володіння ними.

     ГЛАВА 31. Розпорядження товарами та коштами

     Стаття 196. Розпорядження товарами

     Товари,   що  зберігаються  під  митним  контролем   (крім

зазначених у пункті 1 частини першої статті 190 цього Кодексу),

за  якими  власник або уповноважена ним особа не звернулися  до

закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій  та

другій  статті  193 цього Кодексу, підлягають реалізації,  а  у

випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у

володіння  і  користування  або знищенню,  про  що  відповідний

митний   орган  повідомляє  власника  зазначених  товарів   або

уповноважену ним особу не пізніш як за два тижні до  закінчення

строків зберігання.

     Товари  –  безпосередні предмети порушення митних  правил,

товари  із  спеціально виготовленими сховищами (тайниками),  що

використовувалися  для  приховування  товарів  –  безпосередніх

предметів   порушення  митних  правил  від  митного   контролю,

транспортні   засоби,  що  використовувалися  для   переміщення

товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через

митний   кордон   України,  конфісковані  за   рішенням   суду,

підлягають    реалізації,    а   у    випадках,    передбачених

законодавством,   –   безоплатній  передачі   у   володіння   і

користування  або знищенню у строки, встановлені законодавством

для  виконання судових рішень. Якщо за рішенням суду по  справі

до   особи,  яка  вчинила  порушення  митних  правил,  не  буде

застосовано  стягнення  у вигляді конфіскації  зазначених  вище

товарів,  або провадження у справі про порушення митних  правил

буде  припинено,  ці товари можуть бути видані  власникові  або

уповноваженій  ним  особі  лише  після  здійснення  їх  митного

оформлення  зі сплатою відповідних митних платежів,  якщо  таке

оформлення  не  було попередньо здійснено, а митні  платежі  не

сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у  справі

про  порушення  митних  правил за відсутністю  події  і  складу

адміністративного  правопорушення  витрати  митного  органу  на

зберігання  зазначених вище товарів власником цих  товарів  або

уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

     Товари,  які  були виявлені (знайдені) під час  здійснення

митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних

засобах,  що перетинають митний кордон України, і власник  яких

невідомий,  після  закінчення строку зберігання,  встановленого

частиною   третьою   статті  193  цього   Кодексу,   підлягають

реалізації,  а  у  випадках,  передбачених  законодавством,   –

безоплатній  передачі у володіння і користування або  знищенню.

Інформація  про знайдені (виявлені) товари протягом трьох  днів

розміщується  для загального ознайомлення в місцях розташування

митних  органів  на  весь  строк зберігання  таких  товарів,  а

інформація  про  знайдені (виявлені) транспортні  засоби,  крім

того, надсилається до органів внутрішніх справ.

     Товари,  від  яких власник відмовився на користь  держави,

підлягають    реалізації,    а   у    випадках,    передбачених

законодавством,   –   безоплатній  передачі   у   володіння   і

користування або знищенню.

     Товари,  які  швидко  псуються або мають  обмежений  строк

зберігання,  у  тому  числі  товари  –  безпосередні   предмети

порушення митних правил, вилучені відповідно до цього  Кодексу,

підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у

випадках, передбачених законодавством, – знищенню.

     Товари,  зазначені  у пункті 1 частини першої  статті  190

цього  Кодексу (крім валютних цінностей), не вивезені власником

або  уповноваженою ним особою за межі митної території  України

до  закінчення строку зберігання, зазначеного у частині  першій

статті  193  цього  Кодексу,  підлягають  знищенню  в  порядку,

встановленому законодавством.

     Товари, конфісковані за рішенням суду відповідно до статті

468  цього  Кодексу, підлягають знищенню у строки,  встановлені

законодавством для виконання судових рішень.

     Товари,  зазначені у частинах першій – п’ятій цієї статті,

реалізуються в порядку, встановленому законодавством.  Іноземні

товари  передаються в реалізацію за цінами, що визначаються  за

довідковою  базою митної вартості подібних товарів  у  порядку,

встановленому  спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади у галузі митної справи.

     Іноземні  товари  після їх реалізації можуть  бути  видані

покупцеві або уповноваженій ним особі лише після здійснення  їх

митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо

таке  оформлення не було попередньо здійснено, а митні  платежі

не  сплачувалися.  Базою для нарахування мит  та  податків  при

цьому є ціна реалізації таких товарів.

     Дорогоцінні  метали, дорогоцінне каміння, що переходять  у

власність  держави,  передаються  органами,  які  здійснили  їх

вилучення  або зберігають їх, до Державного фонду  дорогоцінних

металів  і дорогоцінного каміння України в порядку, визначеному

законодавством.

     Порядок  розпорядження  окремими видами  товарів,  які  не

підлягають   реалізації,  встановлюється  Кабінетом   Міністрів

України.

     Стаття   197.   Розпорядження  коштами,   одержаними   від

реалізації товарів

     Кошти,  одержані від реалізації товарів, за якими  власник

або  уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків

зберігання, зазначених у частинах першій та другій  статті  193

цього  Кодексу,  після відшкодування витрат на  зберігання  цих

товарів,  їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення,

у  разі  необхідності,  аналізів та  експертиз,  надсилання  їх

власникам  відповідних  повідомлень  зберігаються  на   рахунку

відповідного митного органу.

     У  разі,  якщо  товари – безпосередні  предмети  порушення

митних  правил,  які швидко псуються або мають обмежений  строк

зберігання, реалізуються до винесення судом рішення  по  справі

про  порушення  митних  правил,  усі  кошти,  одержані  від  їх

реалізації,  вилучаються для забезпечення відповідно  до  цього

Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.

     Якщо  за  рішенням  суду по справі до особи,  яка  вчинила

порушення  митних  правил,  не  буде  застосовано  стягнення  у

вигляді  конфіскації товарів, зазначених у частині другій  цієї

статті,  або  провадження у справі про порушення митних  правил

буде  припинено,  кошти,  одержані  від  реалізації  зазначених

товарів,  зберігаються на рахунку відповідного митного  органу.

Витрати,  зазначені у частині першій цієї статті, при цьому  не

відшкодовуються.

     Якщо  за  рішенням  суду по справі до особи,  яка  вчинила

порушення  митних правил, буде застосовано тільки  стягнення  у

вигляді   штрафу,  частина  коштів,  одержаних  від  реалізації

товарів,   зазначених  у  частині  другій  цієї  статті,   може

вилучатися для забезпечення цього стягнення.

     Кошти,  одержані від реалізації товарів, конфіскованих  за

рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився  на

користь  держави, та товарів, які були виявлені (знайдені)  під

час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або

у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і

власник  яких невідомий, після відшкодування витрат, зазначених

у  частині  першій  цієї  статті,  та  відрахування  коштів  до

спеціального   фонду  спеціально  уповноваженого   центрального

органу  виконавчої влади у галузі митної справи перераховуються

до Державного бюджету України.

     Власник  товарів,  зазначених  у  частині  першій,   а   у

відповідних  випадках  – і у частині другій  цієї  статті,  або

уповноважена  ним особа може отримати з рахунку митного  органу

залишок  коштів,  одержаних від їх реалізації,  протягом  трьох

років  з  дня  реалізації товарів, а у випадках,  зазначених  у

частинах  третій  та четвертій цієї статті, -  з  дня  набрання

законної  сили  рішенням  суду по справі.  Кошти,  не  отримані

протягом   цього   строку,   після   відрахування   коштів   до

спеціального   фонду  спеціально  уповноваженого   центрального

органу  виконавчої влади у галузі митної справи перераховуються

до   Державного  бюджету  України.  Відсотки  на  суми  коштів,

одержаних від реалізації товарів, не нараховуються.

     Обсяги   відрахування   коштів   до   спеціального   фонду

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої  влади

у   галузі   митної  справи  визначаються  Кабінетом  Міністрів

України.

     Стаття  198. Розпорядження валютою, дорогоцінними металами

та дорогоцінним камінням

     Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями

судів,  перераховуються до Державного бюджету України у строки,

встановлені законодавством для виконання судових рішень.

     Валюта  України, іноземна валюта у випадках,  передбачених

пунктом  1  частини першої статті 190 та пунктом 2  статті  192

цього  Кодексу,  перераховуються до Державного бюджету  України

після  закінчення  строку  зберігання,  встановленого  частиною

п’ятою статті 193 цього Кодексу.

     Порядок    розпорядження   дорогоцінними    металами    та

дорогоцінним  камінням,  конфіскованими  за  рішеннями   судів,

визначається законодавством.

            РОЗДІЛ VII. ПОВНОВАЖЕННЯ МИТНИХ ОРГАНІВ

     ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

    ГЛАВА 32. Загальні положення

    Стаття  199. Документи, що видаються митними органами,  які

надають    право   суб’єкту   господарювання   на   провадження

посередницької діяльності в галузі митної справи

    Митні органи видають підприємствам такі документи:

    свідоцтво    на   право   здійснення   митної   брокерської

діяльності;

    дозвіл на здійснення діяльності митного перевізника;

    дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу;

    дозвіл  на  відкриття  та експлуатацію  складу  тимчасового

зберігання;

    дозвіл  на  відкриття  та експлуатацію  вантажного  митного

комплексу.

    Свідоцтво  на відкриття та експлуатацію магазину  безмитної

торгівлі  видається спеціально уповноваженим органом виконавчої

влади  в  галузі  митної справи спільно з  центральним  органом

виконавчої влади в галузі охорони державного кордону.

    Набуття   права   на  вчинення  дій  та  здійснення   видів

діяльності,  зазначених  у  частині  першій  цієї  статті,  без

отримання  документа дозвільного характеру,  в  тому  числі  за

декларативним принципом, не допускається.

    Стаття 200. Митні органи, уповноважені видавати дозволи

    Дозвіл  на  відкриття  та експлуатацію  складу  тимчасового

зберігання   видається   митницею,  в  зоні   діяльності   якої

розташований цей склад.

    Інші   дозволи,  передбачені  статтею  199  цього  Кодексу,

видаються   спеціально   уповноваженим   центральним    органом

виконавчої влади у галузі митної справи.

    Стаття  201.  Порядок  подання  та  розгляду  заяв,  видачі

дозволів і контролю за діяльністю підприємств, які їх отримали

    Заяви  про видачу дозволу на здійснення діяльності  митного

перевізника  подаються  безпосередньо  до  митниць  за   місцем

розташування   підприємств,  які   виявили   бажання   отримати

зазначений дозвіл.

    Порядок  подання  та  розгляду  заяв  про  видачу  дозволів

здійснення  діяльності митного перевізника,  умови  та  порядок

видачі,   зупинення  дії,  анулювання  цих  дозволів,   порядок

перереєстрації  зазначених  дозволів,  а  також  положення  про

митного  перевізника та порядок контролю з боку митних  органів

за їх діяльністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

    Стаття 202. Особливі умови отримання дозволів

    Необхідною  умовою для отримання дозволу  на  відкриття  та

експлуатацію  вантажного  митного  комплексу  є   наявність   у

підприємства  свідоцтва на право здійснення митної  брокерської

діяльності,   дозволу   на   здійснення   діяльності    митного

перевізника,  на  відкриття та експлуатацію складу  тимчасового

зберігання  відкритого  типу та на  відкриття  та  експлуатацію

митного складу відкритого типу.

    У  разі застосування до підприємства спеціальної санкції  у

вигляді  анулювання  дозволу відповідно  до  статті  205  цього

Кодексу  повторно  такий самий або інший дозвіл,  що  видається

відповідно   до   цього  Кодексу,  може  бути   виданий   цьому

підприємству  не раніше, ніж через один рік з дати застосування

зазначеної санкції.

    Стаття 203. Строк розгляду заяв про видачу дозволів

    Заява  про видачу дозволу на здійснення діяльності  митного

перевізника повинна бути розглянута протягом 30 днів з  дня  її

подання до митного органу.

    Стаття 204. Відмова у видачі дозволу

    У   видачі   дозволу   на  здійснення  діяльності   митного

перевізника може бути відмовлено у разі:

    відсутності    у   підприємства   умов,   необхідних    для

діяльності,  на  здійснення  якої  видається  дозвіл,  зокрема,

кваліфікованого   персоналу   та   відповідного    матеріально-

технічного оснащення;

    наявності   обставин,  передбачених  частинами  першою   та

другою статті 202 цього Кодексу;

    повідомлення підприємством у заяві про видачу  дозволу  або

у доданих до неї документах недостовірної інформації.

    Про  відмову  у  видачі  дозволу заявник  повідомляється  в

письмовій  формі протягом п’яти робочих днів з  дати  прийняття

рішення.

    Стаття   205.  Зупинення  дії  та  анулювання  дозволу   на

здійснення діяльності митного перевізника

    Зупинення  дії  дозволу  на здійснення  діяльності  митного

перевізника  на  строк до трьох місяців або анулювання  дозволу

може   застосовуватися  спеціально  уповноваженим   центральним

органом  виконавчої влади у галузі митної справи або  митницею,

яка видала цей дозвіл, як спеціальна санкція у разі:

    виникнення або виявлення обставин, зазначених у статті  204

цього Кодексу;

    невиконання   підприємством   вимог   митного   органу   та

обов’язків, передбачених цим Кодексом;

    повторне   протягом   року  вчинення   посадовими   особами

підприємства    правопорушень,   несумісних   зі    здійсненням

діяльності, передбаченої дозволом.

    Дозвіл   на   здійснення  діяльності  митного   перевізника

анулюється також:

    якщо  підприємство не отримало дозвіл протягом 1  місяця  з

дня його оформлення;

    якщо  протягом 6 місяців підприємство, якому видано дозвіл,

не здійснює діяльність або не вчиняє дії, зазначені у дозволі;

    за заявою підприємства, якому видано дозвіл;

    у разі припинення підприємства, якому видано дозвіл;

    у зв’язку з закінченням строку дії цього дозволу.

    Про   зупинення   дії   або  анулювання   дозволу   заявник

повідомляється в письмовій формі протягом п’яти робочих днів  з

дати прийняття рішення.

    Оскарження  рішення  митного органу про  відмову  у  видачі

дозволу  або  про  анулювання  такого  дозволу  здійснюється  у

встановленому законодавством порядку.

    Стаття 206. Перереєстрація та переоформлення дозволу

    Відповідно  до  частини третьої статті  201  цього  Кодексу

дозвіл  на  здійснення  діяльності  митного  перевізника   може

підлягати  періодичній перереєстрації. Крім цього, цей  дозвіл,

підлягає переоформленню у разі:

    зміни власника об’єкту, зазначеного у дозволі;

    зміни   реєстраційних  даних  підприємства,  якому   видано

дозвіл;

    переходу  підприємства, якому видано дозвіл,  або  об’єкту,

зазначеного у дозволі, до зони діяльності іншого митного органу

внаслідок реорганізаційних змін.

    Протягом  місяця  з дня виникнення обставин,  зазначених  у

частині  першій цієї статті, підприємство, якому видано дозвіл,

зобов’язане  звернутися до митного органу  з  заявою  про  його

переоформлення.

    Заява  про  переоформлення  дозволу  подається  у  тому   ж

порядку  і розглядається у той же строк, що й заява про  видачу

відповідного   дозволу.   При   цьому   дозвіл,   що   підлягає

переоформленню,  зберігає  чинність  протягом   всього   строку

розгляду заяви.

    Стаття   207.   Безоплатність  видачі,  перереєстрації   та

переоформлення   дозволів  на  здійснення  діяльності   митного

перевізника

    Дозволи  видаються та переоформлюються безоплатно. У  разі,

якщо   порядком  видачі  дозволу  передбачено  його  періодичну

перереєстрацію,   така   перереєстрація   також    здійснюється

безоплатно.

    Стаття  208.  Облік  підприємств,  яким  видаються  дозволи

(свідоцтва)   на   здійснення  господарської   діяльності,   та

об’єктів, на відкриття та експлуатацію або на використання яких

видаються дозволи

    Спеціально   уповноважений  центральний  орган   виконавчої

влади  у  галузі  митної справи веде облік складів  тимчасового

зберігання,  митних  складів,  магазинів  безмитної   торгівлі,

вантажних   митних   комплексів,   митних   брокерів,    митних

перевізників  та  забезпечує періодичне оприлюднення  переліків

зазначених об’єктів та підприємств.

    ГЛАВА 33. Митна брокерська діяльність

    Стаття 209. Митний брокер

    Митний  брокер – це підприємство, що здійснює  декларування

товарів  і  транспортних засобів комерційного призначення,  які

переміщуються  через митний кордон України,  має  свідоцтво  на

право   здійснення   митної  брокерської   діяльності,   видане

спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі   митної  справи.  Митним  брокером  може  бути   тільки

підприємство-резидент.

    Митний   брокер  має  право  здійснювати  свої  функції   з

декларування товарів у будь-якому митному органі України.

    Порядок  подання та розгляду заяви про видачу свідоцтва  на

право   здійснення   митної  брокерської  діяльності,   порядок

діяльності,  відповідальність  та  права  й  обов’язки   митних

брокерів,  вимоги  до  отримання, строк прийняття  рішення  про

видачу  або  відмову  у видачі, вичерпний перелік  підстав  для

відмови  у  видачі, вичерпний перелік підстав  для  анулювання,

строк дії, умови для переоформлення, видачі дубліката свідоцтва

на  право  здійснення  митної брокерської діяльності,  а  також

порядок  контролю  з боку митних органів за  діяльністю  митних

брокерів  затверджуються  спеціально уповноваженим  центральним

органом виконавчої влади з питань митної справи.

    Вчиняючи  дії,  передбачені частиною  другою  цієї  статті,

митний  брокер несе відповідальність, встановлену цим Кодексом,

іншими актами законодавства України та/або нормативно-правовими

актами України.

    Стаття  210.  Правове  регулювання  взаємовідносин  митного

брокера з особою, інтереси якої він представляє

    Взаємовідносини  митного брокера з  особою,  інтереси  якої

він представляє, визначаються відповідним договором.

    Стаття 211. Представник митного брокера

    Представник  митного брокера – фізична особа, що  перебуває

в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує

в   інтересах  особи,  яку  представляє  митний  брокер,   дії,

пов’язані з пред’явленням митному органу товарів і транспортних

засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних

для  їх  митного  контролю та оформлення, і має  кваліфікаційне

посвідчення  представника  митного брокера,  видане  навчальним

закладом митної служби України.

    Порядок    подання   та   розгляду   заяви    про    видачу

кваліфікаційного  посвідчення  представника  митного   брокера,

порядок   діяльності,  відповідальність,  права   й   обов’язки

представника   митного   брокера,  кваліфікаційні   вимоги   до

отримання,  строк прийняття рішення про видачу  або  відмову  у

видачі,   вичерпний  перелік  підстав  для  відмови  у  видачі,

вичерпний перелік підстав для анулювання, строк дії, умови  для

переоформлення,   видачі  дубліката  посвідчення   представника

митного брокера, а також порядок контролю з боку митних органів

за  діяльністю  представників  митних  брокерів  затверджуються

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з

питань митної справи.

    Представник  митного  брокера має  право  здійснювати  свої

функції  з  пред’явлення митному органу товарів і  транспортних

засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних

для  їх  митного  контролю та оформлення у  будь-якому  митному

органі України.

    Здійснюючи  функції,  передбачені  частиною  третьою   цієї

статті,  представник  митного  брокера  несе  відповідальність,

встановлену  цим Кодексом, іншими актами законодавства  України

та/або нормативно-правовими актами України.

    Стаття 212. Реєстри митних брокерів та його представників

    Спеціально   уповноважений  центральний  орган   виконавчої

влади  в  галузі митної справи веде реєстри митних брокерів  та

представників  митного  брокера  і  забезпечує  їх   періодичну

публікацію.

    Стаття  213. Інформація, отримана митним брокером  та  його

представниками від особи, яку вони представляють

    Інформація,    отримана    митним    брокером    та    його

представниками  від  особи, яку вони  представляють  у  процесі

здійснення   митних   формальностей,   може   використовуватися

виключно для цілей цих формальностей.

    За   розголошення   інформації,  що  становить   комерційну

таємницю   або   є  конфіденційною,  митний  брокер   та   його

представники несуть відповідальність відповідно до закону.

    ГЛАВА 34. Діяльність митного перевізника

    Стаття 214. Митний перевізник

    Митний   перевізник   –  це  підприємство,   яке   здійснює

перевезення  між  митними органами товарів, що перебувають  під

митним   контролем,   без  застосування  при   цьому   заходів,

передбачених  статтями 349 – 350 цього Кодексу  (крім  випадків

перевезення  підакцизних товарів та товарів,  перевезення  яких

відповідно  до  законодавства  потребує  обов’язкового  надання

гарантій митним органам).

    Митним   перевізником   може  бути   тільки   підприємство-

резидент,  яке має у власності транспортні засоби, допущені  до

перевезення  товарів під митним забезпеченням, або використовує

такі транспортні засоби на підставі договору оренди.

    Стаття  215.  Правове  регулювання  взаємовідносин  митного

перевізника з особою, яка передає йому товари для перевезення

    Взаємовідносини митного перевізника з особою,  яка  передає

йому   товари   для   перевезення,   визначаються   відповідним

договором.

    Стаття  216.  Права, обов’язки та відповідальність  митного

перевізника

    Митний  перевізник  має право здійснювати  перевезення  між

митними  органами товарів, що перебувають під митним контролем,

на всій митній території України.

    Митний перевізник зобов’язаний:

    надавати   послуги  з  перевезення  між  митними   органами

товарів,  що  перебувають  під  митним  контролем,  в  порядку,

встановленому  цим  Кодексом  та  іншими  актами  законодавства

України;

    перед  укладенням договору про надання послуг з перевезення

між   митними  органами  товарів,  що  перебувають  під  митним

контролем, перевіряти повноваження особи, яка бажає  укласти  з

ним такий договір, щодо розпорядження зазначеними товарами;

    під   час   прийняття  відповідно  до  укладеного  договору

товарів,  що  перебувають під митним контролем, для перевезення

перевіряти наявність усіх необхідних документів на ці товари;

    забезпечувати  своєчасне інформування особи,  яка  передала

йому  товари для перевезення, та посадових осіб митних  органів

про   виявлені  пошкодження  тари  й  упаковки,  а  також   про

невідповідність  цих товарів відомостям про них,  зазначеним  у

комерційних, транспортних та інших супровідних документах;

    забезпечувати   дотримання  встановленого  митним   органом

відправлення строку доставки товарів;

    забезпечувати   доставку   в   митний   орган   призначення

прийнятих  для  перевезення  товари  без  будь-якої  зміни   їх

упаковки  або  стану  та  документи на  них,  забезпечувати  їх

схоронність під час перевезення;

    не  допускати без дозволу митного органу перевезення  разом

із   товарами,  що  перебувають  під  митним  контролем,  інших

товарів;

    забезпечувати дотримання встановлених цим Кодексом  заборон

і  обмежень щодо користування та розпорядження товарами,  митне

оформлення яких не завершено;

    подавати    для    ознайомлення   суб’єктам   господарської

діяльності на їх вимогу дозвіл на здійснення діяльності митного

перевізника;

    вести  реєстр  договорів про надання послуг  з  перевезення

між   митними  органами  товарів,  що  перебувають  під  митним

контролем;

    подавати   митному   органу  на   його   вимогу   необхідну

інформацію  з  питань,  пов’язаних  зі  здійсненням  діяльності

митного перевізника.

    При здійсненні перевезень між митними органами товарів,  що

перебувають  під  митним контролем, митний перевізник  та  його

посадові   особи   несуть  відповідальність,  встановлену   цим

Кодексом та іншими актами законодавства України.

    ГЛАВА  35.  Відкриття  та експлуатація  магазину  безмитної

торгівлі

    Стаття 217. Магазин безмитної торгівлі

    Магазин    безмитної   торгівлі   –   це    спеціалізований

торговельний  заклад, розташований у пункті (пунктах)  пропуску

через  державний  кордон України, відкритого  для  міжнародного

повітряного   або   морського  сполучення,    призначений   для

реалізації   товарів,  поміщених  у  митний   режим   безмитної

торгівлі,   та  має  свідоцтво  на  відкриття  та  експлуатацію

магазину безмитної торгівлі.

    Власником  магазину  безмитної  торгівлі  може  бути   лише

підприємство-резидент.

    Магазини  безмитної  торгівлі  здійснюють  торгівлю   всіма

видами  продовольчих і непродовольчих товарів,  як  українських

так  і іноземних, крім товарів, які відповідно до законодавства

заборонені  до  ввезення  в Україну,  вивезення  з  України  та

транзиту  через  територію  України.  Правила  продажу  товарів

магазинами  безмитної  торгівлі та порядок  здійснення  митного

контролю за товарами, що постачаються для реалізації магазинами

безмитної  торгівлі   на повітряні та водні транспортні  засоби

комерційного   призначення,  що  виконують  міжнародні   рейси,

встановлюються  центральним органом виконавчої влади  в  галузі

митної справи.

    Взаємовідносини  власника  магазину  безмитної  торгівлі  з

особою,  яка  розміщує у цьому магазині товари для  реалізації,

визначаються відповідним договором.

    Стаття   218.   Вимоги  до  облаштування  та   розташування

магазину безмитної торгівлі

    Приміщення  магазину  безмитної торгівлі  може  включати  в

себе:

    1)  торговельний зал (зали), у тому числі  бари  та  пункти

громадського харчування;

    2) допоміжні приміщення;

    3)  склади  магазину, в тому числі склад для  товарів,  які

реалізуються  в   торговельних залах,  розташованих  в   різних

пунктах пропуску та переміщуються між ними виключно під  митним

контролем.

    Розташування   магазинів  безмитної   торгівлі   та   умови

реалізації   в   них   товарів  повинні  виключати   можливість

безпосереднього ввезення цих товарів для споживання  на  митній

території України.

    В  приміщенні магазину безмитної торгівлі створюється  зона

митного контролю.

    Стаття  219. Права, обов’язки та відповідальність  власника

магазину безмитної торгівлі

    Власник магазину безмитної торгівлі зобов’язаний:

    1)  своєчасно декларувати митному органу, в зоні діяльності

якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину  чи

вибувають  з магазину та подавати всі документи, необхідні  для

здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів;

    2)   виключити  можливість  надходження  до   магазину   та

вилучення з магазину товарів поза митним контролем;

    3)   дотримуватися   положень  цього   Кодексу   та   інших

законодавчих  актів  України  щодо  умов  діяльності  магазинів

безмитної торгівлі;

    4)  вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної

торгівлі та реалізуються ним, і подавати митному органу, в зоні

діяльності  якого знаходиться магазин, звіт про рух  товарів  у

магазині   за  формою,  встановленою  спеціально  уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

    Власники  магазинів  безмитної торгівлі  можуть  у  порядку

передбаченому  цим Кодексом, отримати дозвіл  на  відкриття  та

експлуатацію  митного складу закритого типу для  зберігання  та

наступного постачання в ці магазини всіх видів товарів, у  тому

числі підакцизних.

    Власники  магазинів  безмитної торгівлі несуть  передбачену

цим  Кодексом відповідальність за порушення порядку  розміщення

та реалізації товарів у цих магазинах, а також за сплату митних

платежів у разі порушення цього порядку.

    Стаття  220.  Порядок  видачі  свідоцтва  на  відкриття  та

експлуатацію  магазину  безмитної торгівлі,  відмови  у  видачі

свідоцтва,  зупинення  дії, анулювання, термін  та  продовження

дії,  переоформлення  свідоцтва,  переміщення   та   ліквідації

магазину безмитної торгівлі

    Порядок  видачі  свідоцтва  на  відкриття  та  експлуатацію

магазину   безмитної  торгівлі,  відмови  у  видачі  свідоцтва,

зупинення   дії,   анулювання,  термін  та   продовження   дії,

переоформлення свідоцтва, переміщення  та  ліквідації  магазину

безмитної  торгівлі,  а  також порядок контролю  за  діяльністю

магазину    безмитної   торгівлі   затверджується    спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  у  галузі

митної  справи  спільно  зі  спеціально  уповноваженим  органом

виконавчої влади у галузі охорони державного кордону.

    Стаття  221.  Розпорядження  товарами,  що  знаходяться   в

магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації, анулювання

або зупинення дії свідоцтва  на відкриття та експлуатацію цього

магазину

    У   разі  зупинення  дії  свідоцтва,  його  анулювання  або

ліквідації магазину безмитної торгівлі товари, що знаходяться у

магазині  безмитної торгівлі, підлягають переміщенню  на  склад

магазину  безмитної торгівлі та декларуванню його власником  до

іншого  митного  режиму відповідно частини третьої  статті  309

цього кодексу.

    ГЛАВА 36. Відкриття та експлуатація митних складів

    Стаття 222. Поняття митного складу

    Митний  склад – це відповідним чином облаштовані  складське

приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера,  критий

чи  відкритий  майданчик, призначені для зберігання  товарів  у

режимі митного складу.

    Власником  митного  складу може бути  тільки  підприємство-

резидент.

    Порядок  подання  та розгляду заяви про видачу  дозволу  на

відкриття  та  експлуатацію  митного  складу,  відповідальність

власника  митного  складу, права й обов’язки  власника  митного

складу,  строк  прийняття  рішення про  видачу  або  відмову  у

видачі,   вичерпний  перелік  підстав  для  відмови  у  видачі,

вичерпний перелік підстав для анулювання, строк дії, умови  для

переоформлення, видачі  дубліката  дозволу  на   відкриття   та

експлуатацію   митного  складу,  вимоги  до   їх   конструкції,

облаштування та місця розташування, а також порядок контролю  з

боку митних органів за діяльністю митних складів затверджуються

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи.

    Спеціально   уповноважений  центральний  орган   виконавчої

влади  в  галузі  митної  справи визначає  порядок  розміщення,

зберігання, випуску й обліку товарів на митному складі.

    Стаття 223. Типи митних складів

    Митний склад може бути відкритого типу або закритого типу.

    Митний  склад  закритого  типу призначається  виключно  для

зберігання власником складу товарів, що належать йому.

    Митний  склад відкритого типу призначається для  зберігання

товарів, що належать будь-яким особам.

    Територія  митного складу є зоною митного контролю,  митних

складів відкритого типу – постійною зоною митного контролю.

    Стаття  224.  Правове  регулювання взаємовідносин  власника

митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари

на складі та митними органами

    Взаємовідносини власника митного складу відкритого  типу  з

особами,  які  розміщують товари на цьому складі,  визначаються

відповідним договором.

    Взаємовідносини власника митного складу відкритого  типу  з

митними   органами   визначаються  у   відповідному   договорі,

укладеному згідно з цивільним законодавством України.

    Стаття 225. Вимоги до розташування митного складу

    Умови  розташування  митних  складів  у  населених  пунктах

визначаються   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої влади у галузі митної справи.

    Стаття 226. Розміщення товарів на митному складі

    На  митних  складах можуть зберігатися будь-які товари,  за

винятком  товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення

з  України  та  транзиту через територію України і  транспортні

засоби комерційного призначення, виходячи з міркувань:

    захисту суспільної моралі, порядку та безпеки;

    захисту прав інтелектуальної власності;

    забезпечення   санітарного  та  епідемічного   благополуччя

населення;

    охорони навколишнього природного середовища,

    а   також  товарів,  перелік  яких  визначається  Кабінетом

Міністрів України.

    Не   можуть  зберігатися  на  митних  складах  товари,   що

зберігаються виключно митним органом відповідно до  статті  190

цього Кодексу.

    Спеціально   уповноважений  центральний  орган   виконавчої

влади  у галузі митної справи може визначати види товарів,  які

можуть  бути допущені до зберігання на митних складах закритого

типу.

    Товари,  ввезені  з-за  меж митної  території  України,  та

товари,   що  вивозяться  за  межі  митної  території  України,

розміщуються на митному складі окремо.

    Митний  орган  має право заборонити розміщення  товарів  на

митному складі, якщо власник складу не забезпечує належних умов

для  діяльності на його території посадових осіб митного органу

з  метою  проведення митного контролю щодо  таких  товарів  або

конструкція  (облаштування)  приміщення,  резервуара,   камери,

майданчика, які експлуатуються як митний склад, не забезпечують

належних умов для зберігання відповідних категорій товарів.

    Небезпечні  товари,  товари,  що  можуть  зашкодити   іншим

товарам  або  товари, що вимагають спеціальних умов зберігання,

можуть  розміщуватися  тільки  на  митних  складах,  які  мають

відповідні умови для зберігання таких товарів.

    У  разі поміщення товарів, розміщених на митному складі, до

іншого  митного режиму, у тому числі з метою вивезення за  межі

митної  території  України, відповідно  до  частин  третьої  та

четвертої   статті  296  цього  Кодексу,  митний   орган   може

встановлювати строк для вивезення зазначених товарів з  митного

складу, виходячи з можливостей наявних транспортних засобів  та

навантажувально-розвантажувальної техніки.

    Стаття  227.  Операції  з  товарами,  що  зберігаються   на

митному складі

    Власник  товарів,  що зберігаються на митному  складі,  або

уповноважена ним особа з дозволу митного органу може  проводити

з цими товарами такі операції:

    1)  операції,  необхідні для забезпечення  схоронності  цих

товарів;

    2)   підготовка   товарів   до  продажу   (відчуження)   та

транспортування:  подрібнення партій,  формування  відправлень,

сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження,

вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

    З  дозволу  митного органу можуть також  братися  проби  та

зразки товарів, що зберігаються на складі.

    Операції,  що  проводяться з товарами, які зберігаються  на

митному складі, не повинні змінювати характеристик, за якими ці

товари  були  класифіковані згідно з Українською  класифікацією

товарів зовнішньоекономічної діяльності.

    Конкретний  перелік  операцій,  що  можуть  проводитися   з

товарами,  які зберігаються на митному у складі, та порядок  їх

здійснення  встановлюються спеціально уповноваженим центральним

органом виконавчої влади в галузі митної справи.

    Стаття   228.  Передача  права  власності  на  товари,   що

знаходяться на митному складі

    Допускається  передача  права  власності  на   товари,   що

знаходяться на митному складі відкритого типу.

    Стаття   229.   Особа,   яка   несе   відповідальність   за

недотримання порядку зберігання товарів на  митному  складі  та

здійснення операцій з цими товарами

    Передбачену  цим  Кодексом  та іншими  нормативно-правовими

актами   України   відповідальність  за  недотримання   порядку

зберігання  товарів на митному складі та здійснення операцій  з

цими  товарами (крім випадків, передбачених статтею  230  цього

Кодексу) несе власник зазначеного складу.

    У   разі  втрати  чи  видачі  без  дозволу  митного  органу

товарів,  які  зберігаються на митному  складі,  власник  цього

складу  зобов’язаний  сплатити  мита  та  податки,  установлені

законом   на   імпорт  цих  товарів.  Власник  митного   складу

звільняється  від обов’язку зі сплаті мит та  податків  лише  у

разі, якщо товари, які зберігаються на складі, було знищено або

безповоротно   пошкоджено  внаслідок   аварії,   дії   обставин

непереборної  сили  або  природних  втрат  за  нормальних  умов

зберігання.  У  разі видачі зазначених товарів  зі  складу  без

дозволу митного органу обов’язок зі сплаті мит та податків несе

особа,  якій  було видано ці товари, якщо буде встановлено,  що

при  одержанні  товарів вона знала або повинна була  знати  про

порушення передбаченого законом порядку їх видачі.

    Стаття  230.  Розпорядження товарами,  що  зберігаються  на

митному  складі,  у  разі анулювання дозволу  на  відкриття  та

експлуатацію митного  складу

    Після  набрання чинності наказу про анулювання  дозволу  на

відкриття  та експлуатацію митного складу ввезення  товарів  на

цей  склад не допускається. Товари, які зберігаються  на  цьому

складі,  протягом  10  робочих днів  з  дня  набрання  чинності

зазначеним  наказом  повинні  бути  переміщені  власником   або

уповноваженою ним особою під митним контролем на  інший  митний

склад,   на  склад  митного  органу  або  заявлені  до  митного

оформлення в інший митний режим.

    Відповідальність   за   порушення  встановленого   частиною

першою   цієї   статті  строку  розпорядження   товарами,   які

зберігаються на митному складі, несе власник зазначених товарів

або уповноважена ним особа.

    ГЛАВА  37.  Відкриття  та експлуатація  складу  тимчасового

зберігання

    Стаття 231. Склади тимчасового зберігання

    Склад    тимчасового    зберігання    –    об’єкт,     який

використовується   суб’єктом   господарської   діяльності   для

тимчасового   зберігання   товарів   і   транспортних   засобів

комерційного  призначення під митним контролем, на використання

якого митним органом надано дозвіл на відкриття та експлуатацію

складу тимчасового зберігання.

    Випадки   розміщення   на  території  складу   транспортних

засобів   комерційного   призначення  визначаються   спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  з  питань

митної справи.

    Як  склади  тимчасового зберігання можуть використовуватися

відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари,

холодильні чи морозильні камери, криті чи відкриті майданчики.

    Власниками  складів  тимчасового  зберігання  можуть   бути

тільки підприємства-резиденти.

    Порядок  подання  та розгляду заяви про видачу  дозволу  на

відкриття   та  експлуатацію  складу  тимчасового   зберігання,

відповідальніст  власника складу тимчасового  зберігання,  його

права  й  обов’язки,  строк прийняття рішення  про  видачу  або

відмову  у  видачі,  вичерпний перелік підстав  для  відмови  у

видачі,  вичерпний перелік підстав для анулювання,  строк  дії,

умови для переоформлення, видачі дубліката дозволу на відкриття

та  експлуатацію складу тимчасового зберігання,  вимоги  до  їх

конструкції,  облаштування  та  місця  розташування,  а   також

порядок  контролю  з боку митних органів за діяльністю  складів

тимчасового  зберігання затверджуються спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади з питань митної справи.

    Спеціально   уповноважений  центральний  орган   виконавчої

влади  в  галузі  митної  справи визначає  порядок  розміщення,

зберігання,  випуску  й обліку товарів і  транспортних  засобів

комерційного призначення на складі тимчасового зберігання.

    Стаття 232. Типи складів тимчасового зберігання

    Склад   тимчасового  зберігання  може  бути  закритого   та

відкритого типу.

    Склад  тимчасового зберігання закритого типу  призначається

виключно  для зберігання власником складу товарів, що  належать

йому.

    Склад  тимчасового зберігання відкритого типу призначається

для зберігання товарів, що належать будь-яким особам.

    Територія  складу тимчасового зберігання  є  зоною  митного

контролю,  митних  складів відкритого типу  –  постійною  зоною

митного контролю.

    Стаття  233.  Правове регулювання взаємовідносини  власника

складу  тимчасового зберігання відкритого типу з  особами,  які

розміщують товари на складі

    Взаємовідносини  власника  складу  тимчасового   зберігання

відкритого  типу  з  особами, які розміщують  товари  на  цьому

складі,  визначаються  відповідним  договором,  за  виключенням

випадків, передбачених цим Кодексом.

    Взаємовідносини  власника  складу  тимчасового   зберігання

відкритого  типу з митними органами визначаються у відповідному

договорі, укладеному згідно з цивільним законодавством України.

    Стаття  234. Обмеження щодо розміщення товарів  на  складах

тимчасового зберігання

    а складах тимчасового зберігання можуть розміщуватися будь-

які   товари.  Однак  небезпечні  товари,  товари,  що   можуть

зашкодити  іншим товарам або товари, що потребують  спеціальних

умов   зберігання,  можуть  розміщуватися  тільки  на   складах

тимчасового   зберігання,  які  мають  відповідні   умови   для

зберігання таких товарів.

    Не   допускається   розміщення   на   складах   тимчасового

зберігання  товарів,  які швидко псуються або  мають  обмежений

строк  зберігання,  якщо до закінчення  строку  їх  придатності

залишається менше одного місяця.

    Не    підлягають    передачі   на   тимчасове    зберігання

підприємствам  товари, що зберігаються виключно митним  органом

відповідно до статті 190 цього Кодексу.

    Спеціально   уповноважений  центральний  орган   виконавчої

влади  в  галузі  митної  справи може визначати  також  перелік

окремих  видів товарів, які передаються на тимчасове зберігання

під митним контролем лише на склади митних органів.

    У   разі   декларування  товарів,  розміщених   на   складі

тимчасового  зберігання, до обраного митного режиму  відповідно

до  частини  п’ятої  статті  238 цього  Кодексу,  митний  орган

встановлює  строк для вивезення зазначених товарів  зі  складу,

виходячи з можливостей наявних засобів для транспортування  цих

товарів та навантажувально-розвантажувальної техніки.

    Стаття 235. Документи, необхідні для розміщення товарів  на

складі тимчасового зберігання

    Для  розміщення  товарів  на складі тимчасового  зберігання

митному  органу  подаються  лише  документи,  що  дають   змогу

ідентифікувати ці товари.

    Спеціально  уповноважений  центральний  органом  виконавчої

влади  з  питань  митної справи визначає  випадки  необхідності

подання   митної  декларації  як  документа,  необхідного   для

розміщення товарів на тимчасове зберігання.

    Стаття  236.  Додаткові права митних органів  щодо  складів

тимчасового зберігання

    Митні  органи  можуть  встановлювати додаткові  обов’язкові

вимоги  щодо  конструкції, облаштування  і  місця  розташування

складів тимчасового зберігання.

    Митний  орган  має право заборонити розміщення  товарів  на

складі   тимчасового  зберігання,  якщо   власник   складу   не

забезпечує  належних  умов  для діяльності  на  його  території

посадових  осіб  митного  органу  з  метою  проведення  митного

контролю  щодо  таких  товарів або  конструкція  (облаштування)

приміщення,  резервуара,  камери, які експлуатуються  як  склад

тимчасового  зберігання,  не  забезпечують  належних  умов  для

зберігання відповідних категорій товарів.

    Стаття  237.  Операції  з товарами, розміщеними  на  складі

тимчасового зберігання

    Крім  операцій,  зазначених  у  статті  87  цього  Кодексу,

власник  товарів, розміщених на складі тимчасового  зберігання,

або  уповноважена  ним  особа може  з  дозволу  митного  органу

піддавати такі товари:

    1)  операціям,  необхідним для забезпечення зберігання  цих

товарів у незмінному стані.

    2) оглядові та вимірюванню.

    З  дозволу  митного органу можуть також  братися  проби  та

зразки товарів, що зберігаються на складі.

    Стаття 238. Строк тимчасового зберігання товарів

    Загальний  строк тимчасового зберігання товарів  на  складі

тимчасового зберігання не може перевищувати 30 днів.

    Товари  з  обмеженим терміном реалізації можуть зберігатись

на  складі тимчасового зберігання в межах строку збереження  їх

якостей,  які дають можливість використовувати такі  товари  за

призначенням,  але  не  більше строку,  установленого  частиною

першою цієї статті.

    Спеціально   уповноважений  центральний  орган   виконавчої

влади  в  галузі митної справи може встановлювати менші  строки

зберігання для окремих товарів.

    Строк  тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині

першій  цієї статті, за заявою декларанта може бути продовжений

(але  не  більше  ніж на 15 днів) митним органом,  за  дозволом

якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає

товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу,  не  є

власником  цього  складу,  її  заява  про  продовження   строку

тимчасового    зберігання   зазначених    товарів    попередньо

погоджується  з  власником складу. Не допускається  продовження

строку тимчасового зберігання товарів, відносно яких спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  в  галузі

митної справи встановлено менші строки їх зберігання.

    До  закінчення  строків зберігання, зазначених  у  частинах

першій,  другій,  третій та четвертій цієї статті,  товари,  що

тимчасово зберігаються під митним контролем, повинні бути:

    1)  задекларовані власником або вповноваженою ним особою до

обраного митного режиму;

    2)  передані  власником складу або товарів чи вповноваженою

ним  особою  відповідному  митному органу  для  зберігання  або

розпорядження відповідно до цього Кодексу;

    3)   або   відправлені  за  документами  контролю  доставки

товарів  до  інших  митних органів для  їх  подальшого  митного

оформлення.

    Стаття  239.  Особа, відповідальна за схоронність  товарів,

розміщених на складі тимчасового зберігання

    Відповідальним  перед  митними  органами   за   втрату   чи

пошкодження   товарів,   розміщених   на   складі   тимчасового

зберігання, є власник складу тимчасового зберігання.

    За  видачу  без дозволу митного органу або втрату  товарів,

розміщених  на  складі тимчасового зберігання,  власник  складу

тимчасового  зберігання несе відповідальність, передбачену  цим

Кодексом.

    У   разі  втрати  чи  видачі  без  дозволу  митного  органу

товарів,  які  зберігаються на складі  тимчасового  зберігання,

власник  цього  складу зобов’язаний сплатити мита  та  податки,

установлені  законом  на  імпорт цих  товарів.  Власник  складу

тимчасового зберігання звільняється від обов’язку по сплаті мит

та  податків  лише  у  разі, якщо товари, які  зберігаються  на

складі,  було  знищено  або безповоротно  пошкоджено  внаслідок

аварії,  дії обставин непереборної сили або природних втрат  за

нормальних умов зберігання. У разі видачі зазначених товарів зі

складу  без дозволу митного органу обов’язок по сплаті  мит  та

податків  несе  особа, якій було видано ці  товари,  якщо  буде

встановлено,  що при одержанні товарів вона знала  або  повинна

була  знати  про  порушення передбаченого  законом  порядку  їх

видачі.

    Стаття   240.  Розпорядження  товарами  у  разі  анулювання

дозволу   на   відкриття  та  експлуатацію  складу  тимчасового

зберігання

    Після  набрання чинності наказом про анулювання дозволу  на

відкриття   та   експлуатацію  складу  тимчасового   зберігання

ввезення  товарів  на  цей склад не допускається.  Товари,  які

зберігаються на цьому складі, протягом 10 робочих  днів  з  дня

набрання  чинності зазначеним рішенням повинні бути  переміщені

власником або уповноваженою ним особою під митним контролем  на

інший склад тимчасового зберігання, на склад митного органу або

задекларовані до обраного митного режиму

    За  порушення  встановленого частиною  першою  цієї  статті

строку    розпорядження   товарами,   розміщеними   на   складі

тимчасового   зберігання,  власник   зазначених   товарів   або

уповноважена ним особа несуть відповідальність, передбачену цим

Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

    ГЛАВА  38.  Відкриття  та експлуатація  вантажного  митного

комплексу

    Стаття 241. Вантажний митний комплекс

    Вантажний   митний  комплекс  –  це  ділянка  території   з

комплексом  будівель,  споруд,  інженерно-технічних  засобів  і

комунікацій,  необхідних  для здійснення  митного  контролю  та

митного  оформлення товарів і транспортних засобів комерційного

призначення, що переміщуються через митний кордон України,  яка

належить  юридичній  особі  –  резиденту,  зареєстрованому   як

суб’єкт підприємницької діяльності.

    Порядок  подання  та розгляду заяви про видачу  дозволу  на

відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу, порядок

діяльності, вимоги щодо отримання, строк прийняття рішення  про

видачу  або  відмову  у видачі, вичерпний перелік  підстав  для

відмови  у  видачі, вичерпний перелік підстав  для  анулювання,

строк  дії, умови для переоформлення, видачі дубліката  дозволу

на  відкриття  та  експлуатацію вантажного  митного  комплексу,

вимоги до конструкції та облаштування, а також порядок контролю

з   боку   митних  органів  за  діяльністю  вантажного  митного

комплексу  затверджуються спеціально уповноваженим  центральним

органом виконавчої влади в галузі митної справи.

    Стаття   242.  Послуги,  що  надаються  вантажними  митними

комплексами  особам, що переміщують товари через митний  кордон

України

    Вантажні митні комплекси повинні забезпечувати:

    надання  посередницьких послуг з декларування  товарів,  що

переміщуються через митний кордон України;

    надання  послуг  зі  зберігання товарів,  що  переміщуються

через   митний   кордон   України,   і   транспортних   засобів

комерційного призначення;

    виконання навантажувально-розвантажувальних робіт;

    надання  транспортно-експедиційних послуг  та  забезпечення

охорони   експортно-імпортних  вантажів  при   перевезенні   їх

залізничним,  автомобільним, повітряним, морським  та  річковим

транспортом;

    технічне  обслуговування  та  дрібний  ремонт  транспортних

засобів комерційного призначення;

    організацію   відпочинку  та  харчування,  надання   першої

медичної допомоги;

    надання  консультативної допомоги з  питань  митної  справи

тощо.

    Стаття  243.  Правове  регулювання взаємовідносин  власника

вантажного   митного  комплексу  з  особами,  які  користуються

послугами комплексу

    Взаємовідносини  власника вантажного  митного  комплексу  з

особами,  які  користуються послугами  комплексу,  визначаються

відповідним договором.

    Стаття   244.   Вимоги  до  конструкції   облаштування   та

розташування вантажного митного комплексу

    Територія   вантажного  митного  комплексу   повинна   бути

огороджена з усіх боків.

    Конструкція    огорожі    повинна   виключати    можливість

несанкціонованого  проникнення  сторонніх  осіб  на   територію

комплексу   та  вилучення  з  неї  товарів,  що  обслуговуються

комплексом.

    Інфраструктура   вантажного   митного   комплексу   повинна

включати в себе:

    належним  чином  обладнані приміщення для роботи  посадових

осіб  митних органів та державних органів, які здійснюють  інші

види державного контролю;

    місця  для проведення митного огляду (переогляду)  товарів,

що обслуговуються комплексом;

    склад  тимчасового  зберігання відкритого  типу  та  митний

склад відкритого типу;

    місця  для  стоянки автотранспорту, забезпечені цілодобовою

охороною та засобами пожежегасіння;

    пункт технічного обслуговування вантажного автотранспорту;

    медичний пункт;

    пункт  громадського  харчування  та  місця  відпочинку  для

осіб, які користуються послугами комплексу;

    туалети.

    Митні  органи,  мають право встановлювати додаткові  вимоги

до конструкції та облаштування вантажного митного комплексу.

    Умови  розташування вантажних митних комплексів у населених

пунктах   визначаються  спеціально  уповноваженим   центральним

органом виконавчої влади у галузі митної справи.

    Стаття   245.   Обов’язки   власника   вантажного   митного

комплексу

    Власник вантажного митного комплексу зобов’язаний:

    дотримуватись  положень  цього  Кодексу,  виконувати  умови

дозволу   на  відкриття  та  експлуатацію  вантажного   митного

комплексу   та   вимоги   митного  органу   щодо   конструкції,

облаштування і місця розташування комплексу;

    забезпечити   безоплатний  вхід  та  в’їзд   на   територію

комплексу;

    виключити    можливість   несанкціонованого   доступу    на

територію  комплексу сторонніх осіб, а також вилучення  з  його

території  товарів,  що  перебувають під  митним  контролем,  і

транспортних засобів комерційного призначення;

    забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб  митного

органу  до  товарів,  розміщених  на  території  комплексу,  та

документів на такі товари, створювати цим особам належні  умови

для роботи;

    забезпечити можливість компактного розміщення на  території

комплексу  посадових осіб митного органу та представників  усіх

державних   контрольних  служб,  які   здійснюють   інші   види

державного контролю, (принцип “єдиного офісу”);

    вести  облік  товарів,  що  обслуговуються  комплексом,   і

подавати  відповідному митному органу звіт про такі  товари  за

формою  та  у  порядку, встановленими спеціально  уповноваженим

центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи;

    забезпечити   наявність   та  функціонування   електронного

обліку товарів і транспортних засобів комерційного призначення,

що  переміщуються  територією вантажного митного  комплексу,  і

безперешкодний доступ до системи згаданого електронного  обліку

посадових осіб митних органів;

    забезпечити   наявність   та   функціонування   контрольно-

пропускної  системи  при  в’їзді та  при  виїзді  з  вантажного

митного    комплексу,    обладнаної    шлагбаумами,    засобами

автоматичного  зчитування даних реєстраційних  номерних  знаків

транспортних  засобів  та  електронними  вагами,  з  можливістю

автоматичного  внесення  інформації  про  реєстраційний   номер

транспортного   засобу  та  його  загальну  вагу   до   системи

електронного обліку товарів і транспортних засобів;

    забезпечити    наявність    та    функціонування    системи

відеоспостереження  як за всією територією  вантажного  митного

комплексу,  так  і  за в’їздом та виїздом з  нього,  процедурою

здійснення митного контролю з фіксацією такого відображення для

ведення  відповідного архіву, а також безперешкодний доступ  до

згаданої  системи  відеоспостереження  посадових  осіб   митних

органів тощо.

    Стаття  246.  Відповідальність  посадових  осіб  вантажного

митного комплексу

    При  вчиненні дій, пов’язаних з наданням послуг особам,  що

переміщують товари через митний кордон України, посадові  особи

вантажного    митного   комплексу   несуть    відповідальність,

передбачену  цим Кодексом, іншими актами законодавства  України

та/або нормативно-правовими актами України.

          РОЗДІЛ VIII. МИТНИЙ РЕЖИМ ЩОДО ТОВАРІВ, ЯКІ

           ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

     ГЛАВА 39. Загальні положення

     Стаття 247. Види митного режиму

     Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон

України запроваджуються такі види митного режиму:

     1) імпорт (випуск для вільного обігу);

     2) реімпорт;

     3) експорт (остаточне вивезення);

     4) реекспорт;

     5) міжнародний митний транзит;

     6) тимчасове ввезення;

     7) тимчасове вивезення;

     8) митний склад;

     9) спеціальна митна зона (вільна зона);

     10) безмитна торгівля;

     11) переробка на митній території;

     12) переробка за межами митної території;

     13) знищення або руйнування;

     14) відмова на користь держави.

     Митний режим, не передбачений частиною першою цієї статті,

може встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до

цього Кодексу.

     Положення  цієї  статті не застосовуються при  переміщенні

товарів на умовах, визначених пунктом 4 частини третьої  статті

176 цього Кодексу, між підрозділом митного органу, розташованим

на  штучному  острові,  установці  або  споруді,  створеними  у

виключній морській економічній зоні України, на які поширюється

виключна юрисдикція України, та митним органом, розташованим на

території України, зайнятій сушею.

     Стаття 248. Вибір та зміна митного режиму

     Декларант  самостійно визначає митний режим  товарів,  які

переміщуються через митний кордон України, відповідно  до  мети

їх  переміщення та на підставі документів, що подаються митному

органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

     Зміна  митного  режиму допускається  за  умови  дотримання

вимог законодавства щодо заходів митно-тарифного та нетарифного

регулювання зовнішньоекономічної діяльності та подання  митному

органу  для  здійснення митного контролю та митного  оформлення

відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

     Стаття    249.    Регулювання   питань,   пов’язаних    із

застосуванням митних режимів

     Питання,  пов’язані  із визначенням  порядку  застосування

митного  режиму, виконанням необхідних митних формальностей  та

здійсненням   митного  контролю  за  товарами,   поміщеними   у

відповідний  митний режим, регулюються спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

     ГЛАВА 40. Імпорт  (випуск для вільного обігу)

     Стаття  250.  Поняття митного режиму імпорту (випуску  для

вільного обігу)

     Імпорт   (випуск  для  вільного  обігу)  –  митний  режим,

відповідно  до якого ввезені на митну територію України  товари

після    виконання   усіх   необхідних   митних   формальностей

залишаються на цій території без зобов’язань щодо їх зворотного

вивезення.

     Стаття  251.  Умови  поміщення  товарів  у  режим  імпорту

(випуску для вільного обігу)

     У  митний  режим  імпорту  можуть бути  поміщені  іноземні

товари, які:

     а) безпосередньо ввозяться на митну територію України;

     б)  після  ввезення на митну територію України перебувають

на тимчасовому зберіганні під митним контролем;

     в) після ввезення на митну територію України були поміщені

у  режими  митного  складу, тимчасового ввезення,  міжнародного

митного транзиту, а також переробки на митній території України

(у тому числі компенсаційні продукти),

     за  винятком товарів, заборонених до поміщення у цей режим

відповідно до законодавства.

     Поміщення  товарів (крім проб та зразків, що  відбираються

митними органами) у режим імпорту передбачає сплату ввізних мит

та  податків  і застосування до цих товарів заходів нетарифного

регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

     Стаття 252. Митний статус товарів, що поміщуються у  режим

імпорту (випуску для вільного обігу)

     Товари,   поміщені  у  режим  імпорту,  отримують   статус

українських товарів.

     ГЛАВА 41. Реімпорт

     Стаття 253. Поняття митного режиму реімпорту

     Реімпорт  –  митний режим, відповідно до якого товари,  що

були  раніше  вивезені  за межі митної  території  України,  не

пізніше  ніж  у встановлений законодавством строк увозяться  на

митну  територію  України з метою вільного  обігу   без  сплати

ввізних  мит  та  податків і без застосування  до  цих  товарів

заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

економічного характеру.

     Стаття 254. Умови поміщення товарів у режим реімпорту

     У  митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари,  що

при  вивезенні  за  межі митної території України  мали  статус

українських та які:

     а)  були вивезені у режимі експорту і повертаються  особі,

що  їх  експортувала,  у  зв’язку  з  невиконанням  (неналежним

виконанням) умов зовнішньоекономічної угоди, згідно з  якою  ці

товари поміщувались у режим експорту або в силу інших обставин,

що перешкоджають виконанню цієї угоди, якщо ці товари:

     -  ввозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх  у

режим експорту;

     -  перебувають у тому ж стані, в якому вони були  вивезені

за  межі  митної території, крім природних змін їх  якісних  та

(або)    кількісних    характеристик   за    нормальних    умов

транспортування,  зберігання  та  використання  (експлуатації),

внаслідок   якого   були  виявлені  недоліки,   що   спричинили

повернення товарів;

     б)   були  вивезені  у  режимі  тимчасового  вивезення  та

ввозяться  до  завершення строку дії  цього  митного  режиму  і

перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за  межі

митної  території,  крім природних змін  їх  якісних  та  (або)

кількісних  характеристик за нормальних умов транспортування  й

зберігання,  а  також змін, що дозволяються у відношенні  таких

товарів у разі їх використання у режимі тимчасового вивезення;

     в)  були  вивезені  у режимі переробки  за  межами  митної

території  та ввозяться до завершення строку дії цього  митного

режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені

за  межі  митної території, крім природних змін їх  якісних  та

(або)    кількісних    характеристик   за    нормальних    умов

транспортування й зберігання;

     г)   є   компенсаційними  продуктами  переробки   товарів,

вивезених  у  режимі переробки за межами митної території,  які

ввозяться  до завершення строку дії цього митного режиму,  якщо

метою  переробки був безоплатний ремонт або безоплатне технічне

обслуговування.

     Товари,  зазначені  в частині першій цієї  статті,  можуть

бути також поміщені у режим реімпорту, якщо:

     -  під  час  перебування таких товарів  за  межами  митної

території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх

збереження  або  технічного обслуговування, за умови,  що  такі

операції  не  призвели  до  збільшення  вартості  цих  товарів,

визначеної на момент вивезення;

     -  стан  таких товарів змінився внаслідок аварії  або  дії

обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії

або  дії  обставин  непереборної сили в порядку,  встановленому

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи.

     Стаття  255.  Окремі  положення щодо  застосування  режиму

реімпорту

     Застосування  режиму  реімпорту  можливе  лише  за   умови

ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як

таких,  що  були  раніше  вивезені  за  межі  митної  території

України.

     Дозволяється застосування режиму реімпорту у разі, якщо на

митну територію України ввозиться лише частина раніше вивезених

товарів.

     За  винятком випадків реімпорту, передбачених  пунктом  а)

частини   першої   статті   254  цього  Кодексу,   дозволяється

застосування  режиму  реімпорту у  випадку  ввезення  на  митну

територію України товарів іншою особою, ніж та, що їх  вивезла,

якщо це виправдано обставинами.

     Митний  режим реімпорту може бути застосований як  при  їх

безпосередньому  ввезенні товарів на митну  територію  України,

так і після поміщення їх у інший митний режим.

     Як  правило,  декларування товарів у режим реімпорту  може

здійснюватися  у будь-якому митному органі. З метою  полегшення

контролю    за   дотриманням   режиму   реімпорту    спеціально

уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  у  галузі

митної  справи  може  визначати випадки,  у  яких  декларування

товарів  у  режим  реімпорту повинне  здійснюватися  у  тому  ж

митному  органі,  у  якому зазначені товари  декларувалися  для

вивезення за межі митної території України.

     Не вимагається письмова декларація на товари для реімпорту

упаковок,   контейнерів,  піддонів  та   транспортних   засобів

комерційного  призначення  за  умови  надання  митному   органу

документів,  що свідчать про перебування зазначених  товарів  у

вільному обігу на митній території України при їх вивезенні.

     Стаття 256. Митний статус товарів, що поміщуються у  режим

реімпорту

     Українські  товари, поміщені у режим реімпорту, зберігають

статус українських товарів.

     Іноземні  товари,  поміщені у режим  реімпорту,  отримують

статус українських товарів.

     Стаття  257. Повернення коштів, отриманих або не сплачених

у зв’язку з вивезенням товарів при їх реімпорті

     Особа,  що  переміщує товари у режимі  реімпорту,  сплачує

суми внутрішніх податків, пільг, субсидій, відшкодувань та будь-

які  інші  суми,  не  сплачені або одержані прямо  або  побічно

особою,  що  вивозила ці товари, у зв’язку з їх  вивезенням,  а

також  проценти  з  цих  сум, нараховані за  обліковою  ставкою

Національного банку України.

     Стаття  258.  Повернення сум вивізного (експортного)  мита

при реімпорті товарів

     У  разі  реімпорту товарів, зазначених у пункті а) частини

першої  статті  254 цього Кодексу, суми вивізного (експортного)

мита,  сплачені при експорті цих товарів, повертаються  особам,

що  їх  сплачували,  на  підставі письмових  заяв  таких  осіб.

Повернення  зазначених сум здійснюється за  рахунок  Державного

бюджету  України  органами Державного казначейства  України  за

поданням відповідних митних органів.

     ГЛАВА 42. Експорт (остаточне вивезення)

     Стаття  259.  Поняття митного режиму експорту (остаточного

вивезення)

     Експорт  (остаточне вивезення) – митний режим,  відповідно

до  якого українські товари вивозяться за межі митної території

України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення.

     Стаття  260.  Умови  поміщення товарів  у  режим  експорту

(остаточного вивезення)

     У  митний  режим  експорту можуть поміщуватися  українські

товари,  що знаходяться на митній території України,  або  були

раніше  вивезені за межі митної території України, за  винятком

товарів,  заборонених до поміщення у цей  режим  відповідно  до

законодавства.

     Вивезення  товарів  за  межі митної  території  України  в

режимі експорту (остаточного вивезення) передбачає:

     1)  подання  митному  органу  документів,  що  засвідчують

підстави та умови поміщення товарів у режим експорту;

     2)   сплату  мит  та  податків,  установлених  на  експорт

товарів;

     3)   застосування  до  цих  товарів  заходів   нетарифного

регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

     4)   у   випадках,  встановлених  законодавством  України,

обов’язковою  умовою для поміщення товарів у режим  експорту  є

подання   митниці  дозволу  органу,  визначеного  законом   або

міжнародним   договором  України,  укладеним  в   установленому

законом порядку, на проведення зовнішньоекономічної операції  з

реекспорту цих товарів.

     5)   дотримання  експортером  інших  вимог,   передбачених

законодавством.

     Митні  органи  не  вимагають  обов’язкового  підтвердження

прибуття  товарів,  що  експортуються, у пункт  призначення  за

межами митної території України.

     Стаття 261. Митний статус товарів, що поміщуються у  режим

експорту (остаточного вивезення)

     Товари,  поміщені  у  митний режим  експорту  та  фактично

вивезені  за  межі  митної території України, втрачають  статус

українських товарів.

     ГЛАВА 43. Реекспорт

     Стаття 262. Поняття митного режиму реекспорту

     Реекспорт  – митний режим, відповідно до якого товари,  що

були раніше ввезені на митну територію України, не пізніше  ніж

у  встановлений законодавством строк вивозяться  за  межі  цієї

території  з  метою вільного обігу без сплати вивізних  мит  та

податків та без застосування до цих товарів заходів нетарифного

регулювання    зовнішньоекономічної   діяльності   економічного

характеру , якщо інше не передбачено законом.

     Стаття 263. Умови переміщення товарів у режимі реекспорту

     У  митний режим реекспорту можуть бути поміщені товари, що

при  ввезенні на митну територію України мали статус  іноземних

та які:

     а)  після  ввезення на митну територію України зберігались

під  митним  контролем та не були розміщені у митний  режим  (у

тому  числі у зв’язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення

таких товарів на територію України);

     б)   були  поміщені  у   режим  тимчасового  ввезення   та

вивозяться  до  завершення строку дії цього  митного  режиму  і

перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на  митну

територію  України,  крім природних змін їх  якісних  та  (або)

кількісних  характеристик за нормальних умов транспортування  й

зберігання,  а  також змін, що дозволяються у відношенні  таких

товарів у разі їх використання у режимі тимчасового ввезення;

     в)  були поміщені у режим переробки на митній території та

вивозяться  до  завершення строку дії цього  митного  режиму  і

перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на  митну

територію  України,  крім природних змін їх  якісних  та  (або)

кількісних  характеристик за нормальних умов транспортування  й

зберігання або є  компенсаційними продуктами переробки товарів,

поміщених у режим переробки на митній території;

     г)  були поміщені у  режим митного складу та вивозяться до

завершення строку дії цього митного режиму;

     д)   були   поміщені  у  режим  імпорту   й   повертаються

нерезиденту  –  стороні зовнішньоекономічної угоди,   згідно  з

якою  ці  товари  поміщувались у режим імпорту,   у  зв’язку  з

невиконанням  (неналежним виконанням) умов цієї  угоди,  або  в

силу  інших  обставин, що перешкоджають її виконанню,  якщо  ці

товари:

     -  вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у

режим імпорту;

     - перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на

митну  територію  України, крім природних змін  їх  якісних  та

(або)    кількісних    характеристик   за    нормальних    умов

транспортування,  зберігання  та  використання  (експлуатації),

внаслідок   якого   були  виявлені  недоліки,   що   спричинили

повернення товарів;

     Товари,  зазначені  в частині першій цієї  статті,  можуть

бути також поміщені у режим реекспорту, якщо:

     -  під  час перебування таких товарів  на митній території

України   вони   піддавалися  операціям,  необхідним   для   їх

збереження  або  технічного обслуговування, за умови,  що  такі

операції  не  призвели  до  збільшення  вартості  цих  товарів,

визначеної на момент ввезення;

     -  стан  таких товарів змінився внаслідок аварії  або  дії

обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії

або  дії  обставин  непереборної сили в порядку,  встановленому

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи.

     У    випадках,   встановлених   законодавством    України,

обов’язковою умовою для поміщення товарів у режим реекспорту  є

подання   митниці  дозволу  органу,  визначеного  законом   або

міжнародним   договором  України,  укладеним  в   установленому

законом порядку, на проведення зовнішньоекономічної операції  з

реекспорту цих товарів.

     Стаття  264.  Окремі  положення щодо  застосування  режиму

реекспорту

     Застосування  режиму  реекспорту  можливе  лише  за  умови

ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як

таких, що були раніше ввезені на митну територію України.

     Дозволяється застосування режиму реекспорту у  разі,  якщо

за межі митної території України вивозиться лише частина раніше

ввезених товарів.

     За  винятком випадків реекспорту, передбачених пунктом  д)

частини   першої   статті   263  цього  Кодексу,   дозволяється

застосування  режиму  реекспорту у випадку  вивезення  за  межі

митної  території України товарів іншою особою, ніж та,  що  їх

ввозила, якщо це виправдано обставинами.

     Митний  режим реекспорту може бути застосований як при  їх

безпосередньому  ввезенні товарів на митну  територію  України,

так і після поміщення їх у інший митний режим.

     Як  правило, декларування товарів у режим реекспорту  може

здійснюватися  у будь-якому митному органі. З метою  полегшення

контролю    за   дотриманням   режиму   реекспорту   спеціально

уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  у  галузі

митної  справи  може  визначати випадки,  у  яких  декларування

товарів  у  режим  реекспорту повинне здійснюватися  у  тому  ж

митному  органі,  у  якому зазначені товари  декларувалися  для

ввезення на митну територію України.

     Не   вимагається  письмова  декларація   на   товари   для

реекспорту  упаковок,  контейнерів,  піддонів  та  транспортних

засобів  комерційного  призначення  за  умови  надання  митному

органу  документів,  що  свідчать  про  перебування  зазначених

товарів у вільному обігу за межами митної території України при

їх ввезенні.

     Митні  органи  не  вимагають  обов’язкового  підтвердження

прибуття  товарів, що реекспортуються, у пункт  призначення  за

межами митної території України.

     Стаття 265. Митний статус товарів, що поміщуються у  режим

реекспорту

     Іноземні  товари, поміщені у режим реекспорту,  зберігають

статус іноземних товарів.

     Українські товари, поміщені у режим реекспорту та фактично

вивезені  за  межі  митної території України, втрачають  статус

українських товарів.

     Стаття  266.  Повернення сум ввізних мит та  податків  при

реекспорті українських товарів

     У разі реекспорту українських товарів, зазначених у пункті

д) частини першої статті 263 цього Кодексу, суми ввізних мит та

податків,   сплачені  при  імпорті  цих  товарів,  повертаються

особам,  що  їх  сплачували, на підставі письмових  заяв  таких

осіб.   Повернення  зазначених  сум  здійснюється  за   рахунок

Державного  бюджету  України органами  Державного  казначейства

України за поданням відповідних митних органів.

     ГЛАВА 44. Міжнародний митний транзит

     Стаття  267.  Поняття митного режиму міжнародного  митного

транзиту

     Міжнародний  митний транзит – митний режим, відповідно  до

якого іноземні товари та (або)  транспортні засоби комерційного

призначення  переміщуються  під  митним  контролем  між  митним

органом  ввезення  цих  товарів на митну територію  України  та

митним  органом вивезення їх за межі митної території  України,

або  в  межах зони діяльності одного митного органу  без  будь-

якого використання таких товарів на митній території України.

     Стаття   268.  Умови  переміщення  у  режимі  міжнародного

митного транзиту

     Товари   та   (або)    транспортні   засоби   комерційного

призначення,  що  переміщуються у режимі  міжнародного  митного

транзиту, повинні:

     1)  перебувати у незмінному стані, крім природних змін  їх

якісних  та  (або) кількісних характеристик за нормальних  умов

транспортування й зберігання;

     2)  не  використовуватися на території України ні  з  якою

іншою метою, крім транзиту;

     3)   у   випадках,   визначених  законодавством   України,

переміщуватися за наявності дозволу на транзит через  територію

України, який видається відповідними уповноваженими органами. У

наданні  дозволу на транзит товарів через територію України  не

може  бути  відмовлено  тільки з огляду на  країну  походження,

країну відправлення або країну призначення цих товарів;

     4)  у  випадках,  визначених Кабінетом Міністрів  України,

переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;

     5)  бути  доставленими  до митного  органу  призначення  у

строк,   що   визначається  відповідно  до  чинних  в   Україні

нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту,

маршруту,   відстані  до  кінцевого  пункту   та   інших   умов

перевезення.

     6) транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у

режим   міжнародного   митного  транзиту,  можуть   піддаватися

операціям  з регулярного технічного обслуговування та  ремонту,

необхiднiсть в яких виникла протягом строку перебування  їх  на

митній території України.

     За  умови забезпечення надійної ідентифікації товарів,  що

переміщуються  у  режимі  міжнародного  митного  транзиту,   та

дотримання інших вимог, установлених цим Кодексом, допускається

перевезення  зазначених  товарів  транспортним  засобом,   який

одночасно перевозить інші товари.

     Стаття 269. Допущення до переміщення в режимі міжнародного

митного транзиту

     Рішення  про  допущення  товарів  та  (або)   транспортних

засобів  комерційного  призначення  до  переміщення  в   режимі

міжнародного  митного транзиту приймається  митним  органом  на

підставі  наявних документів і за умови виконання  перевізником

положень цього Кодексу та інших законів України.

     Стаття    270.   Документи,   що   використовуються    для

декларування у режим міжнародного митного транзиту

     Для  декларування  у режим міжнародного  митного  транзиту

пiдакцизних   товарів,   що   переміщуються   будь-яким   видом

транспорту,  крім  випадків  транзиту  у  межах  одного  пункту

пропуску та транзиту з використанням книжки АТА або книжки CPD,

обов’язково використовується митна декларацiя.

     У  випадках,  не зазначених у частині першій цієї  статті,

для  декларування товарів у режим міжнародного митного транзиту

в залежності від виду транспорту, можуть використовуватися:

     а) митна декларація або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦIМ

(СIМ),   накладна   ЦIМ/УМВС   (CIM/SMGS,   ЦИМ/СМГС)   –   при

перевезеннях залізничним транспортом;

     б)  митна  декларація або книжка МДП (Carnet  TIR)  –  при

перевезеннях автомобільним транспортом;

     в)  митна  декларація або, у разi транзиту в межах  одного

пункту  пропуску,  авiацiйна вантажна  накладна  (Air  Waybill)

та/або  вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest)  – при перевезеннях

авіаційним транспортом;

     г)  митна  декларація або, у разi транзиту в межах  одного

пункту   пропуску,    коносамент  (Bill  of   Lading)   –   при

перевезеннях водним транспортом.

     Незалежно  від виду транспорту, для декларування  у  режим

міжнародного митного транзиту товарів або  транспортних засобів

комерційного  призначення можуть використовуватися  книжка  АТА

або книжка CPD.

     У  випадках, передбачених міжнародними договорами України,

укладеними в установленому законом порядку , для декларування у

режим   міжнародного   митного  транзиту   товарів   та   (або)

транспортних  засобів комерційного призначення використовуються

документи, передбачені такими договорами.

     Стаття  271.  Перевантаження товарів, що  переміщуються  у

режимі міжнародного митного транзиту

     Перевантаження   товарів   що   переміщуються   у   режимі

міжнародного митного транзиту, з транспортного засобу, на якому

вони  були  ввезені на митну територію України, на транспортний

засіб,  на  якому  ці товари будуть вивезені з цієї  території,

допускається з дозволу митного органу, в зоні діяльності  якого

проводиться перевантаження.

     Якщо  перевантаження  може бути  здійснене  без  порушення

митних    пломб   та   інших   засобів   ідентифікації,    таке

перевантаження допускається з попереднім повідомленням  митного

органу.

     У   випадках  транзиту  в  межах  одного  пункту  пропуску

перевантаження  допускається  з  дозволу  митного  органу.  Для

отримання  такого дозволу перевізником або іншою  уповноваженою

особою   до   митного  органу  подаються  лише  комерційні   та

транспорті  документи, що містять відомості, необхідні  митному

органу.

     Стаття  272.  Окремі  положення щодо  застосування  режиму

міжнародного митного транзиту

     В   режимі   міжнародного  митного   транзиту   товари   і

транспортні  засоби комерційного призначення  переміщуються  зі

звільненням  від  сплати мит та податків  та  без  застосування

заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

при    дотриманні    встановлених   спеціально    уповноваженим

центральним  органом  виконавчої влади у галузі  митної  справи

умов та представленні всіх необхідних гарантій.

     Допускається   змiна   митного  органу   призначення   без

попереднього   повiдомлення,   за   винятком   випадкiв,   коли

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі   митної   справи  або   митним   органом   відправлення

встановлено, що попереднє узгодження є необхiдним.

     Стаття  273. Митний статус товарів і транспортних засобів,

що переміщуються у режимі міжнародного митного транзиту

     Іноземні  товари і транспортні засоби, поміщені   у  режим

міжнародного  митного  транзиту,  зберігають  статус  іноземних

товарів

     Стаття  274. Умови завершення режиму міжнародного  митного

транзиту

     Режим    міжнародного   митного   транзиту    завершується

вивезенням  товарів та (або)  транспортних засобів комерційного

призначення  за  межі митної території України. Таке  вивезення

здійснюється під контролем митного органу призначення.

     При  вивезенні  за межі митної території України  товарів,

поміщених  у  режим  міжнародного  митного  транзиту,  окремими

партіями,   режим  міжнародного  митного  транзиту   вважається

завершеним після фактичного вивезення за межі митної  території

України останньої з таких окремих партій цих товарів.

     Режим  міжнародного  митного  транзиту  також  може   бути

завершений  поміщенням товарів та (або)   транспортних  засобів

комерційного  призначення у інший митний режим  при  дотриманні

вимог, установлених цим Кодексом.

     Для   завершення  режиму  міжнародного  митного   транзиту

митному  органу призначення у встановленi термiни  відповідними

особами  повинні  бути представлені товари,  що  переміщувались

митною  територією України у цьому режимі та  вiдповiдна  митна

декларація  або  інший документ, визначений статтею  270  цього

Кодексу.

     Зазначені  товари  при цьому не повиннi пiддаватися  будь-

яким  змiнам,  крім  тих, що допускаються  у  відповідності  до

положень  пункту  1  статті 268 цього  Кодексу  та  не  повиннi

використовуватися;  митнi  пломби, крiпильнi  пристосування  та

засоби iдентифiкацiї не повиннi бути ушкодженими.

     Пiсля  надходження  товарiв пiд  контроль  митного  органу

призначення,  цей  орган  без  затримки  проводить   завершення

операцiй митного транзиту пiсля того, як переконається, що  всi

необхiднi умови виконанi.

     ГЛАВА 45. Тимчасове ввезення

     Стаття 275. Поняття митного режиму тимчасового ввезення

     Тимчасове  ввезення  – митний режим, відповідно  до  якого

іноземні  товари можуть ввозитися на митну територію України  з

умовним  (повним або частковим) звільненням від сплати  ввізних

мита  та  податків та без застосування до цих  товарів  заходів

нетарифного    регулювання   зовнішньоекономічної    діяльності

економічного  характеру, за умови що такі товари ввозяться  для

конкретних   цілей   та   призначені  для   зворотного   вивозу

(реекспорту)   до   завершення  строку,  встановленого   митним

органом,  без  будь-яких змін, за винятком звичайного  зносу  в

результаті їхнього використання.

     Стаття  276.  Умови поміщення товарів у режим  тимчасового

ввезення

     Поміщення товарів у режим тимчасового ввезення передбачає:

     1)  подання  митному органу документів на  такі  товари  з

обґрунтуванням   підстав  поміщення  їх  у  режим   тимчасового

ввезення;

     2)  у випадках, передбачених цим Кодексом, надання митному

органу,  що  здійснює  митне оформлення товарів  які  тимчасово

ввозяться,  зобов’язання про їх зворотне  вивезення  у  строки,

встановлені  митним  органом  відповідно  до  мети  тимчасового

ввезення та у межах строків, встановлених цим Кодексом;

     3)  подання  митному органу, що здійснює митне  оформлення

товарів   які   тимчасово   ввозяться,   дозволу   відповідного

компетентного  органу  на  тимчасове ввезення,  якщо  отримання

такого дозволу передбачено законом.

     Законодавством   можуть  бути  визначені  документи,   які

подаються  митному  органу  при  тимчасовому  ввезенні   певних

товарів  замість  митної декларації на  такі  товари  та  (або)

зобов’язання про їх зворотне вивезення.

     Режим  тимчасового ввезення може застосовуватися не тільки

до  товарів,  що  безпосередньо ввозяться  на  митну  територію

України, а й до товарів, що вже поміщені в інший митний режим.

     Стаття  277. Товари і транспортні засоби, щодо  яких  може

надаватися  дозвіл на поміщення у режим тимчасового ввезення  з

умовним повним звільненням від сплати ввізних мита та податків

     Дозвіл на поміщення у режим тимчасового ввезення з умовним

повним   звільненням  від  сплати  ввізних  мита  та   податків

надається щодо:

     1)  товарів,  призначених для показу  чи  використання  на

виставках, ярмарках, зустрічах та подібних заходах, таких як:

     -  виставка, ярмарок, та подібний показ або демонстрацію в

галузях  торгівлі, промисловості, сільського  господарства  або

ремісництва;

     -  виставка  або  зустріч, організована головним  чином  у

благодійних цілях;

     -  виставка або зустріч, організована головним  чином  для

сприяння  дослідженням,  мистецтву,  ремісництву,  спорту   або

науковій,   освітній   чи   культурній   діяльності,   сприяння

релігійним  знанням або культу, для розвитку  туризму  або  для

сприяння дружбі між народами;

     -  зустріч представників будь-якої міжнародної організації

або міжнародної групи організацій, або

     -   представницька  зустріч  офіційного  чи  меморіального

характеру;

     за винятком виставок, організованих для приватних цілей  в

магазинах  чи  торгових приміщеннях з метою  продажу  іноземних

товарів.

     2) професіонального устаткування, такого як:

     -   устаткування   для   преси,  радіо-   і   телепередач,

необхідного  представникам  преси,  радіо  і  телебачення,  які

прибувають на територію України з метою репортажів,  запису  чи

передачі в рамках визначених програм;

     -  кінематографічне устаткування, необхідне для особи, яка

прибуває  на  територію України з метою зняти  один  чи  кілька

визначених фільмів;

     -  будь-яке  інше  устаткування, необхідне  для  виконання

роботи  чи  професійних  обов'язків  особою,  яка  прибуває  на

територію України з метою виконати визначену роботу;

     - допоміжних пристроїв для вищезазначеного устаткування та

допоміжних пристроїв, пов’язані з ним.

     3)  контейнерів,  піддонів, упаковки, зразків  товарів,  а

також інших товарів, ввезення яких не є торговою операцією само

по  собі,  але  які  ввозяться в рамках торгової  операції  для

нижченаведених цілей:

     -   товари,   що  ввозяться  для  випробувань,  перевірок,

експериментів чи демонстрацій;

     -  товари, що використовуються для здійснення випробувань,

перевірок, експериментів чи демонстрацій;

     -  кіноплівки, віддруковані і проявлені, позитиви та  інші

носії  зображення із записом на них, призначені  для  перегляду

перед їхнім комерційним використанням;

     -  плівки,  магнітні стрічки, намагнічені плівки  та  інші

носії  звуку та зображення, призначені для трекінгу, дублювання

чи відтворення звуку;

     -  носії  інформації із записами, надіслані безкоштовно  і

призначені для використання при автоматизованій обробці даних;

     -  предмети  (у  тому числі транспортні засоби),  які,  за

їхнім  характером,  не  можуть  використовуватися  інакше   ніж

реклама певного товару або для цілей реклами з певною метою.

     4)  товарів,  які ввозяться в рамках виробничої  операції,

які  ввозяться  з  метою  використання у  процесі  виготовлення

товарів, таких як:

     -  матриці,  друковані форми, кліше, трафарети, креслення,

плани, моделі та інші подібні предмети;

     -  інструменти  для вимірювання, контролю і  перевірки  та

інші подібні предмети;

     - спеціальні інструменти та приладдя;

     -  замінні засоби виробництва, а саме інструменти, апарати

і  машини,  які,  в  очікуванні поставки  чи  ремонту  подібних

товарів,  надаються у розпорядження клієнта  постачальником  чи

ремонтником.

     5)  товарів,  які  ввозяться  з  навчальною,  науковою  чи

культурною    метою,   а   саме   наукового   і   педагогічного

устаткування,    матеріалів    для    забезпечення    добробуту

мореплавців,  а  також будь-які інші товарів, які  ввозяться  в

рамках освітньої, наукової чи культурної діяльності;

     6)  особистих  речей  осіб, які  подорожують,  тобто  усіх

виробів,  нових  і таких, що були у вжитку, в  яких  особа,  що

тимчасово в'їжджає на митну територію України, де вона  не  має

свого  постійного  місця  проживання,  може  обґрунтовано  мати

потребу  для  свого  особистого  користування  під  час   своєї

подорожі,  з  урахуванням  усіх  обставин  цієї  подорожі,   за

винятком товарів, що ввозяться у комерційних цілях.

     7)   спортивного   реквізиту   та   іншого   устаткування,

призначеного  для  використання особами,  які  подорожують,  на

спортивних  змаганнях  чи  показових  виступах,  чи  для  цілей

тренування на території тимчасового ввезення.

     8)  матеріалів для пропаганди туризму, тобто товарів,  які

ввозяться  з  метою  заохочення  громадськості  відвідати  іншу

країну,   зокрема,  з  метою  відвідання  заходів  культурного,

релігійного,    туристського,   спортивного   чи   професійного

характеру, які у ній проводяться.

     9)  товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу,  а

саме:

     - товарів, які ввозять із собою мешканці прикордонної зони

при    здійсненні   ними   своєї   професіональної   діяльності

(ремісники, медичні працівники тощо);

     -  особистих  або  домашніх речей  мешканців  прикордонної

зони,  які вони ввозять із собою,  якщо мета ввезення не носить

комерційного характеру;

     - устаткування, призначеного для виконання робіт на землі,

розташованій   в  межах  прикордонної  зони  митної   території

України,  що прилягає до наземного кордону, межі якої визначено

національним  законодавством  і відмежування  якої  слугує  для

того, щоб відрізняти прикордонний обіг від інших видів обігу;

     -   устаткування,  що  належить  офіційній  організації  і

ввозиться  в  межах  акції  надання допомоги  України  (пожежа,

повінь і т. п.);

     10)  товарів, які ввозяться з гуманітарною метою,  а  саме

медичного,   хірургічного  і  лабораторного   устаткування   та

вантажів,  призначених  для надання допомоги,  тобто  будь-яких

товарів,  таких  як  автомобілі  чи  інші  транспортні  засоби,

ковдри,   намети,  збірні  будинки,  чи  інші   товари   першої

необхідності, відправлені як допомога потерпілим від стихійного

лиха чи подібних катастроф.

     11)  транспортних  засобів  комерційного  призначення   чи

приватного  використання та запасних частин і устаткування,  що

ввозяться   для  використання  при  ремонті  раніше   тимчасово

ввезеного транспортного засобу.

     При  цьому  транспортні  засоби  комерційного  призначення

повинні  бути зареєстровані за межами митної території  України

на   ім’я   особи   –  нерезидента  України  і   ввозитись   та

використовуватись  особами, які здійснюють  свою  діяльність  з

території  іноземних  країн,  а транспортні  засоби  приватного

використання  повинні  бути  зареєстровані  за  межами   митної

території України на ім’я фізичної особи – нерезидента  України

і   ввозитись  та  використовуватись  фізичними  особами,   які

постійно проживають за межами митної території України.

     12)  живих тварин будь-якого виду, власником яких є особа,

яка  зареєстрована  або  постійно  проживає  за  межами  митної

території  України.  При  цьому робоча  (тяглова)  худоба,  яка

ввозиться  для виконання робіт на землі, розташованій  в  межах

прикордонної   зони   України,  повинна   ввозитися   мешканцем

прикордонної   зони,  суміжної  з  прикордонною  зоною   митної

території України, що прилягає до наземного кордону, межі  якої

визначено  національним  законодавством  і  відмежування   якої

слугує  для  того, щоб відрізняти прикордонний обіг  від  інших

видів обігу.

     Дозвіл  на поміщення у режим тимчасового ввезення  товарів

та  (або)  транспортних засобів, зазначених  у  цій  статті,  з

умовним  повним звільненням від сплати ввізних мита та податків

надається на умовах, встановлених Додатками В.1 — В.9, С і D до

Конвенції  про  тимчасове ввезення, учиненої у м.  Стамбулі  26

червня 1990 року (Конвенції про тимчасове ввезення 1990 року).

     Стаття  278. Товари і транспортні засоби, щодо  яких  може

надаватися дозвіл на поміщення у режим тимчасового  ввезення  з

умовним  частковим  звільненням  від  сплати  ввізних  мита  та

податків

     Дозвіл  поміщення у режим тимчасового ввезення  з  умовним

частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків  може

надаватися щодо товарів і транспортних засобів, власником  яких

є  нерезидент  та  які не включено до переліків,  визначених  у

статтях 131, 132, 277 цього Кодексу, а також у Додатках  В.1  -

В.9,  С,  D до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул,  1990

рік), або тих, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

     Перелік товарів і транспортних засобів та випадки, в  яких

не  може  надаватися  дозвіл на тимчасове  ввезення  з  умовним

частковим  звільненням  від сплати  ввізних  мита  та  податків

визначається Кабінетом Міністрів України.

     У  разі тимчасового ввезення товарів та (або) транспортних

засобів з умовним частковим звільненням від сплати ввізних мита

та  податків  за  кожний повний або неповний місяць  заявленого

строку  перебування на митній території України  сплачується  3

відсотки сум ввізних мита та податків, які підлягали б сплаті у

разі  випуску  цих  товарів  та (або)  транспортних  засобів  у

вільний  обіг, станом на дату поміщення їх в режим  тимчасового

ввезення.

     У  такому  ж порядку сплачуються ввізне мито та податки  у

разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів

та  (або)  транспортних засобів відповідно  до  частини  другої

статті 281 цього Кодексу.

     Загальні  суми  ввізного мита та податків, які  підлягають

сплаті за час перебування товарів та (або) транспортних засобів

у  режимі  тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням

від  сплати  ввізних мита та податків, не повинні  перевищувати

суми,  які  підлягали б сплаті у разі випуску  цих  товарів  та

(або)  транспортних  засобів у вільний  обіг,  станом  на  дату

поміщення їх в режим тимчасового ввезення.

     У   разі  зміни  режиму  тимчасового  ввезення  з  умовним

частковим  звільненням від сплати ввізних мита та  податків  на

режим  імпорту  (випуску для вільного  обігу)  ввізне  мито  та

податки сплачуються в обсязі, передбаченому законодавством  при

імпорті   товарів  та  (або)  транспортних  засобів  на   митну

територію України, станом на дату поміщення зазначених  товарів

та  (або) транспортних засобів у режим тимчасового ввезення, за

відрахуванням сум ввізного мита та податків, вже  сплачених  на

підставі умовного часткового звільнення від сплати ввізних мита

та податків.

     При  цьому  за  період, коли застосовувалося  таке  умовне

часткове  звільнення, підлягають сплаті компенсаційні проценти.

Компенсаційні проценти нараховуються на суми ввізного  мита  та

податків,  які  підлягали б сплаті у разі  випуску  товарів  та

(або) транспортних засобів у вільний обіг, розраховані на  дату

поміщення  товарів  у  режим  тимчасового  ввезення  з  умовним

частковим звільненням від сплати ввізного мита та податків,  із

розрахунку  120 відсотків річних облікової ставки Національного

банку України, діючої на таку дату, за кожний календарний  день

зазначеного періоду.

     Суми  ввізного  мита  та податків,  сплачені  на  підставі

умовного  часткового звільнення за час перебування  товарів  та

(або)  транспортних  засобів у режимі  тимчасового  ввезення  з

умовним  частковим  звільненням  від  сплати  ввізних  мита  та

податків  при  поміщенні  цих  товарів  в  інші  митні   режими

поверненню не підлягають.

     Стаття  279.  Дозвіл  на  поміщення  в  режим  тимчасового

ввезення

     Поміщення  в  режим  тимчасового ввезення  здійснюється  з

попереднього дозволу митного органу, крім випадків:

     переміщення  через  митний  кордон  України  товарів   або

транспортних засобів на підставі книжки АТА або книжки CPD;

     тимчасового ввезення товарів, що належать громадянам, не з

метою провадження підприємницької діяльності;

     тимчасового  ввезення  транспортних  засобів  комерційного

призначення,  що  використовуються  виключно  для   перевезення

товарів і пасажирів через митний кордон України.

     Порядок  видачі попереднього дозволу на тимчасове ввезення

товарів  та  (або)  транспортних  засобів  на  митну  територію

України   визначається  спеціально  уповноваженим   центральним

органом виконавчої влади у галузі митної справи.

     Дозвіл на тимчасове ввезення товарів та (або) транспортних

засобів   не   надається,  якщо  немає  можливості   встановити

надійність  їх  ідентифікації, а також, за  винятком  випадків,

установлених  цим  Кодексом,  у разі  відсутності  гарантій  їх

повернення.

     Митні  органи  можуть ідентифікувати товари, що  тимчасово

ввозяться  на митну територію України, відповідно до статті  88

цього  Кодексу, якщо інші способи ідентифікації цих  товарів  є

недостатніми.

     У дозволі на тимчасове ввезення товарів на митну територію

України  не може бути відмовлено тільки з огляду на  країну  їх

походження, відправлення або призначення.

     Як  правило,  декларування  товарів  у  режим  тимчасового

ввезення  може  здійснюватися у будь-якому  митному  органі.  З

метою  полегшення  контролю за додержанням  режиму  тимчасового

ввезення  спеціально уповноважений центральний орган виконавчої

влади  у  галузі митної справи може визначати випадки,  у  яких

декларування  товарів  у  режим  тимчасового  ввезення  повинне

здійснюватися у конкретних митних органах.

     Стаття  280.  Операції з тимчасово ввезеними товарами  або

транспортними засобами

     Товари,  тимчасово  ввезені на  митну  територію  України,

можуть піддаватися операціям, необхідним для їх збереження.

     Транспортні засоби комерційного призначення чи  приватного

використання,  тимчасово  ввезені на митну  територію  України,

можуть   піддаватися   операціям   з   регулярного   технiчного

обслуговування та ремонту, необхiднiсть в яких виникла протягом

строку перебування у режимі тимчасового ввезення.

     Стаття 281. Строки тимчасового ввезення

     Загальний  строк  тимчасового ввезення  товарів  становить

один рік з дати поміщення їх у режим тимчасового ввезення.

     Строк    тимчасового    ввезення   транспортних    засобiв

комерцiйного  призначення  установлюється  митним   органом   з

урахуванням  того,  що  ці  транспортні  засоби  повинні   бути

вивезені  за  межі  митної території України  вiдразу  ж  пiсля

закiнчення транспортних операцiй, для яких вони були ввезенi.

     Протягом  кожного  календарного  року  транспортні  засоби

приватного  використання можуть перебувати на митній  території

України  протягом  шести  місяців   як  з  перервами,   так   і

неперервно.

     Строки  тимчасового ввезення встановлюються митним органом

у кожному конкретному випадку.

     У  тих випадках, коли товари або транспортні засоби,  щодо

яких  надано дозвiл на поміщення у режим тимчасового  ввезення,

не можуть бути зворотно вивезенi внаслiдок накладення арешту на

них,   за   винятком  випадкiв  накладення  арешту  за  позовом

приватних осiб, зобов'язання про зворотний вивiз призупиняється

митним органом на строк арешту.

     З  урахуванням  мети ввезення товарів  та  інших  обставин

строки, зазначений у частинах першій – другій цієї статті, може

бути продовжений відповідним митним органом.

     Стаття 282. Передача права на тимчасове ввезення

     За заявою особи, яка отримала дозвіл на тимчасове ввезення

товарів,   митний   орган  надає  дозвіл  на   передачу   права

використання режиму тимчасового ввезення щодо цих товарів будь-

якій іншій особі за умови, що ця особа:

     а) відповідає вимогам, встановленим законодавством; та

     б)  приймає  на себе зобов'язання особи, яка користувалася

правом тимчасового ввезення.

     Стаття   283.  Гарантування  дотримання  умов  перебування

товарів у режимі тимчасового ввезення

     Митне  оформлення  товарів  і транспортних  засобів  (крім

зазначених  у  частині другій цієї статті) у режим  тимчасового

ввезення здійснюється митними органами за умови застосування  у

порядку,  встановленому цим Кодексом, одного  з  таких  заходів

гарантування  дотримання  умов  перебування  товарів  у  режимі

тимчасового ввезення

     1)  подання  власником цих товарів або  уповноваженою  ним

особою  гарантії  сплати  ввізних  мита  та  податків,  які   б

підлягали сплаті якщо товари були б випущені для вільного обігу

на митній території України;

     2)  тимчасового ввезення товарів на умовах  Конвенції  про

тимчасове ввезення (Стамбул, 1990).

     Заходи гарантування дотримання умов перебування товарів  у

режимі тимчасового ввезення не застосовуються щодо:

     1)  устаткування  для підготовки радіо- чи  телепередач  i

репортажів,  та транспортних засобів, спеціально  пристосованих

для використання для цілей радiо- чи телепередач;

     2) контейнерів, піддонів та упаковок;

     3)  наукового  i педагогічного устаткування та  матеріалів

для забезпечення добробуту мореплавців, що використовуються  на

борту суден;

     4) особистих речей;

     5) товарів, ввезених для спортивних цілей;

     6) товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу;

     7) медичного, хірургічного i лабораторного устаткування, а

також  щодо  будь-яких  товарів, таких як  автомобілі  чи  інші

транспортні  засоби,  ковдри,  намети,  збірні  будинки,  інших

товарів першої необхідності, відправлені як допомога потерпілим

від стихійного лиха чи подібних катастроф;

     8)  транспортних  засобів  комерційного  використання,  що

використовуються виключно для перевезення пасажирів  і  товарів

через митний кордон України;

     9)  тяглових тварин, тварин, ввезених для перегону на нове

пасовисько  чи випасання на землях, розташованих у прикордонній

зоні;

     10)  товарів,  які тимчасово ввозяться на митну  територію

України з частковим звільненням від оподаткування.

     Стаття  284.  Асоціація-гарант,  уповноважена  видавати  в

Україні міжнародні митні документи відповідно до Конвенції  про

тимчасове ввезення 1990 року

     Статус асоціації-гаранта, уповноваженої видавати в Україні

міжнародні   митні  документи  відповідно  до   Конвенції   про

тимчасове  ввезення  1990 року, надається  Кабінетом  Міністрів

України  за  умови  прийняття цією асоціацією зобов’язань  щодо

сплати  митним органам України суми ввізного мита, податків  та

будь-які інші суми, що вимагаються у випадку недотримання умов,

визначених  для  тимчасового  ввезення  або  митного   транзиту

товарів  (у  тому числі транспортних засобів),  доставлених  на

таку  територію  на підставі документів на тимчасове  ввезення,

виданих   іноземними   асоціаціями,   уповноваженими   надавати

гарантії та видавати документи на тимчасове ввезення відповідно

до Конвенції про тимчасове ввезення 1990 року.

     Асоціація-гарант зобов’язана сплачувати суми, зазначені  у

абзаці першому цієї статті, на вимоги митних органів України та

в  строки,  що встановлюються цими органами у відповідності  до

Конвенції про тимчасове ввезення 1990 року.

     За  порушення положень Конвенції про тимчасове ввезення та

цього  Кодексу асоціація, що отримала статус асоціації-гаранта,

може  бути позбавлена цього статусу Кабінетом Міністрів України

за   поданням  спеціально  уповноваженого  центрального  органу

виконавчої влади в галузі митної справи.

     Асоціація-гарант  зобов’язана  надавати  допомогу   митним

органам  України у разі виявлення ними шахрайства, порушень  чи

зловживань  особами, які використовують документи на  тимчасове

ввезення, видані відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення

1990 року.

     Стаття  285. Митний статус товарів і транспортних засобів,

поміщених у режим тимчасового ввезення

     Іноземні товари або транспортні засоби, поміщені  у  режим

тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів

     Стаття  286. Призупинення та завершення режиму тимчасового

ввезення

     Режим   тимчасового  ввезення  щодо  товарів   може   бути

призупинено шляхом поміщення цих товарів у режим митного складу

або  завершено шляхом зворотного вивезення (реекспорту) за межі

митної  території  України  згідно  із  зобов’язанням,  наданим

митному органу або  без такого вивезення шляхом поміщення їх  в

інший  митний  режим,  дозволений  відповідно  до  вимог  цього

Кодексу та інших актів законодавства України.

     Зворотне вивезення тимчасово ввезених товарів, як правило,

може  здійснюватися  через будь-який митний  орган.  Спеціально

уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  у  галузі

митної  справи  з  метою забезпечення належного  контролю  може

визначати  випадки, у яких зворотне вивезення  товарів  повинно

здійснюватися   через   той  же  митний   орган,   через   який

здійснювалося їх тимчасове ввезення.

     Зворотне   вивезення  тимчасово  ввезених   товарів   може

здійснюватися однією або кількома партіями.

     У  випадку  приведення  у непридатний  стан  або  знищення

тимчасово  ввезених товарів унаслідок аварії або  дії  обставин

непереборної сили, що підтверджується відповідними документами,

їх  зворотне  вивезення  не  вимагається,  а  гарантії,  надані

відповідно  до цього Кодексу, підлягають поверненню,  за  умови

підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у

порядку,  встановленому  спеціально  уповноваженим  центральним

органом виконавчої влади у галузі митної справи .

     Якщо  заборони  або обмеження щодо імпорту,  що  діяли  на

момент  тимчасового  ввезення товарів,  скасовано  протягом  їх

перебування   у   режимі  тимчасового  ввезення,   дозволяється

завершення режиму тимчасового ввезення щодо зазначених  товарів

шляхом  їх  митного  оформлення для вільного  обігу  на  митній

території України.

     ГЛАВА 46. Тимчасове вивезення

     Стаття 287. Поняття митного режиму тимчасового вивезення

     Тимчасове  вивезення – митний режим, відповідно  до  якого

українські  товари можуть вивозитися за межі  митної  території

України  зі  звільненням  від  сплати  мит  та  податків  та  з

обов’язковим  наступним поверненням цих товарів  без  будь-яких

змін,  крім  природного зношення чи втрат  за  нормальних  умов

транспортування та користування.

     Режим тимчасового вивезення може застосовуватися не тільки

до   товарів,  що  безпосередньо  вивозяться  за  межі   митної

території  України,  а й до товарів, що вже  поміщені  в  інший

митний режим.

     Стаття 288. Умови переміщення товарів у режимі тимчасового

вивезення

     Переміщення   товарів   у  режимі  тимчасового   вивезення

передбачає:

     1)  подання  митному органу документів на  такі  товари  з

обґрунтуванням підстав їх тимчасового за межі митної  території

України;

     2)  надання  митному органу, що здійснює митне  оформлення

товарів  які тимчасово вивозяться, зобов’язання про їх зворотне

ввезення  у  строки, що обумовлені метою тимчасового вивезення,

але не перевищують строків, встановлених цим Кодексом;

     3)  подання  митному органу, що здійснює митне  оформлення

товарів   які   тимчасово  вивозяться,   дозволу   відповідного

компетентного  органу на тимчасове вивезення цих товарів,  якщо

отримання такого дозволу передбачено законом.

     Стаття 289. Дозвіл на тимчасове вивезення товарів

     Тимчасове  вивезення  товарів  за  межі  митної  території

України здійснюється з попереднього дозволу митної служби, крім

випадків:

     переміщення  через  митний  кордон  України   товарів   на

підставі книжок (карнетів) А.Т.А.;

     тимчасового вивезення товарів, що належать громадянам,  не

з метою провадження підприємницької діяльності;

     тимчасового    вивезення    транспортних    засобів,    що

використовуються виключно для перевезення товарів  і  пасажирів

через митний кордон України.

     Порядок видачі попереднього дозволу на тимчасове вивезення

товарів   за   межі   митної  території  України   визначається

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи.

     Дозвіл  на тимчасове вивезення товарів не надається,  якщо

немає  можливості  встановити надійність  їх  ідентифікації,  а

також у разі відсутності гарантій їх повернення.

     Митні  органи  можуть ідентифікувати товари, що  тимчасово

вивозяться  за  межі  митної території України,  відповідно  до

статті  88  цього Кодексу, якщо інші способи ідентифікації  цих

товарів є недостатніми.

     У  дозволі  на тимчасове вивезення товарів за межі  митної

території  України не може бути відмовлено тільки з  огляду  на

країну їх призначення.

     Як  правило,  товари можуть тимчасово вивозитися  за  межі

митної території України через будь-який митний орган. З  метою

полегшення контролю за додержанням режиму тимчасового вивезення

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої  влади  у

галузі  митної  справи може визначати конкретні  митні  органи,

через які повинно здійснюватися таке вивезення.

     Стаття 290. Операції з тимчасово вивезеними товарами

     Товари,   тимчасово  вивезені  за  межі  митної  території

України,  можуть  піддаватися  операціям,  необхідним  для   їх

збереження.

     Стаття 291. Строки тимчасового вивезення товарів

     Загальний  строк  тимчасового вивезення товарів  становить

один рік з дня вивезення за межі митної території України.

     З  урахуванням  мети вивезення товарів та  інших  обставин

строк,  зазначений  у  частині першій цієї  статті,  може  бути

продовжений відповідним митним органом.

     Стаття 292. Передача права на тимчасове вивезення

     За   заявою   особи,  яка  отримала  дозвіл  на  тимчасове

вивезення товарів, митний орган надає дозвіл на передачу  права

використання режиму тимчасового вивезення щодо цих товарів будь-

якій іншій особі за умови, що ця особа:

     а) відповідає вимогам, встановленим законодавством; та

     б)  приймає  на себе зобов'язання особи, яка користувалася

правом тимчасового вивезення.

     Стаття 293. Звільнення від сплати мит та податків під  час

переміщення товарів у режимі тимчасового вивезення

     Звільнення  від сплати мит та податків під час переміщення

товарів  у  режимі  тимчасового вивезення регулюється  виключно

податковими законами України.

     Стаття 294. Завершення режиму тимчасового вивезення

     Режим   тимчасового  вивезення  щодо  товарів  може   бути

завершено  шляхом  поміщення цих товарів в інший  митний  режим

відповідно  до вимог цього Кодексу та інших актів законодавства

України  зі  зворотним  ввезенням на  митну  територію  України

згідно із зобов’язанням, наданим митному органу, або без такого

ввезення.

     Зворотне ввезення тимчасово вивезених товарів, як правило,

може  здійснюватися  через будь-який митний  орган.  Спеціально

уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  у  галузі

митної  справи  з  метою забезпечення належного  контролю  може

визначати  випадки,  у яких зворотне ввезення  товарів  повинно

здійснюватися   через   той  же  митний   орган,   через   який

здійснювалося їх тимчасове вивезення.

     Зворотне   ввезення  тимчасово  вивезених   товарів   може

здійснюватися одною або кількома партіями.

     У  випадку  приведення  у непридатний  стан  або  знищення

тимчасово  вивезених товарів унаслідок аварії або дії  обставин

непереборної сили, що підтверджується відповідними документами,

їх   зворотне  ввезення  не  вимагається,  а  гарантії,  надані

відповідно до цього Кодексу, підлягають поверненню.

     Якщо  заборони або обмеження щодо експорту,  що  діяли  на

момент  тимчасового  вивезення товарів, скасовано  протягом  їх

перебування   у  режимі  тимчасового  вивезення,   дозволяється

завершення режиму тимчасового вивезення щодо зазначених товарів

шляхом їх митного оформлення в режим експорту.

     ГЛАВА 47. Митний склад

     Стаття 295. Поняття режиму митного складу

     Митний  склад – митний режим, відповідно до якого  товари,

ввезені  з-за  меж  митної території  України,  та  товари,  що

вивозяться  за межі митної території України, зберігаються  під

митним  контролем зі звільненням від сплати мит та податків  та

без     застосування     заходів    нетарифного     регулювання

зовнішньоекономічної діяльності.

     Товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, можуть бути

поміщені в режим митного складу з призупиненням або завершенням

режиму тимчасового ввезення з метою їх подальшого вивезення  за

межі   митної   території   України  або   іншого   дозволеного

розпорядження ними.

     Товари,  які підлягають обкладенню внутрішніми  податками,

можуть  бути поміщені в режим митного складу з метою звільнення

від  сплати цих податків, а якщо такі податки вже було сплачено

–  з метою одержання права на їх повернення за умови подальшого

вивезення зазначених товарів за межі митної території України.

     Стаття  296.  Строк зберігання товарів  у  режимі  митного

складу

     Строк зберігання в режимі митного складу товарів, увезених

із-за  меж митної території України, не може перевищувати трьох

років   з  дати  поміщення  цих  товарів  у  зазначений  режим.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої  влади  у

галузі  митної  справи може встановлювати для  товарів  окремих

категорій менші строки зберігання.

     Строк  зберігання  в  режимі  митного  складу  підакцизних

товарів, ввезених із-за меж митної території України,  не  може

перевищувати одного року з дати поміщення їх у цей режим.

     Товари,  що  зберігаються  у  режимі  митного  складу,  до

закінчення строків зберігання, установлених частинами першою та

другою  цієї  статті, повинні бути задекларовані власником  або

уповноваженою ним особою до іншого митного режиму. Якщо товари,

увезені з-за меж митної території України, під час зберігання в

режимі  митного  складу були зіпсовані або ушкоджені  внаслідок

аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за  умови

підтвердження   зазначених   фактів  відповідними   документами

дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території

України так, ніби вони були увезені в зіпсованому (ушкодженому)

стані.

     Товари, що вивозяться за межі митної території України,  у

тому  числі  підакцизні, можуть зберігатися  в  режимі  митного

складу протягом одного року з дати поміщення їх у цей режим. До

закінчення   зазначеного  строку  такі  товари   повинні   бути

задекларовані  власником  або  уповноваженою  ним  особою   для

вивезення за межі митної території України.

     ГЛАВА 48. Спеціальна митна зона

     Стаття 297. Поняття митного режиму спеціальної митної зони

     Спеціальна  митна  зона – це митний режим,  відповідно  до

якого  товари  ввозяться з-за меж митної території  України  на

території  відповідних типів спеціальних (вільних)  економічних

зон  та  вивозяться з територій зазначених зон за  межі  митної

території України зі звільненням від сплати мит та податків  та

без     застосування     заходів    нетарифного     регулювання

зовнішньоекономічної  діяльності,  якщо  інше  не   передбачено

законом.

     Для  цілей оподаткування товари, ввезені на території,  на

яких   запроваджено  митний  режим  спеціальної  митної   зони,

розглядаються   як  такі,  що  знаходяться  за  межами   митної

території України.

     Стаття  298. Право митних органів установлювати вимоги  до

облаштування та організації роботи спеціальних митних зон

     Митний   орган,   у  зоні  діяльності  якого   знаходиться

територія, на якій запроваджено режим спеціальної митної  зони,

з метою належної організації митного контролю може вимагати від

органів    управління    відповідної   спеціальної    (вільної)

економічної зони вжиття таких заходів:

     1) спорудження огорожі по периметру зазначеної території;

     2) встановлення обмежень щодо порядку доступу на зазначену

територію у певні години роботи;

     3)   застосування  інших  заходів,  що  не   перешкоджають

застосуванню режиму спеціальної митної зони на цій території.

     Будівництво нових господарських об’єктів на території,  на

якій  запроваджено режим спеціальної митної зони,  здійснюється

на  підставі  дозволу, виданого органом управління  відповідної

спеціальної  (вільної) митної зони і погодженого з  відповідним

митним органом.

     Стаття 299. Права митних органів щодо забезпечення митного

контролю  на територіях, на яких запроваджено режим спеціальної

митної зони

     З   метою  забезпечення  належного  митного  контролю   на

територіях, на яких запроваджено режим спеціальної митної зони,

митні органи мають право:

     1)  здійснювати  постійний  нагляд  за  межами  зазначених

територій, а також за доступом на ці території;

     2)  вимагати від осіб, які переміщують товари  через  межі

території, на якій запроваджено режим спеціальної митної  зони,

ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;

     3)  проводити  перевірку товарів, що  переміщуються  через

межі  території, на якій запроваджено режим спеціальної  митної

зони, з метою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом

операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

     4)   здійснювати  перевірки  товарів,  що  знаходяться  на

територіях, на яких запроваджено режим спеціальної митної зони;

     5) здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані

на забезпечення надійності митного контролю.

     Стаття   300.  Допуск  товарів  на  територію,   на   якій

запроваджено режим спеціальної митної зони

     Товари   на   територію,   на  якій   запроваджено   режим

спеціальної митної зони, можуть ввозитися як з митної території

України, так і з-за меж митної території України.

     На  територію,  на  якій  запроваджено  режим  спеціальної

митної  зони,  можуть ввозитися будь-які товари, крім  тих,  що

підпадають під заборони та обмеження, встановлені з міркувань:

     захисту суспільної моралі, порядку та безпеки;

     захисту прав інтелектуальної власності;

     забезпечення   санітарного  та  епідемічного  благополуччя

населення;

     охорони навколишнього природного середовища,

     а також інших товарів, перелік яких визначається Кабінетом

Міністрів України.

     Небезпечні  товари,  товари,  що  можуть  зашкодити  іншим

товарам  або  товари, що вимагають спеціальних умов зберігання,

допускаються   на   територію,  на  якій   запроваджено   режим

спеціальної митної зони, тільки за наявності на ній відповідних

умов для зберігання таких товарів.

     Для  допуску  товарів на територію, на  якій  запроваджено

режим  спеціальної  митної  зони,  гарантії,  передбачені   цим

Кодексом, не вимагаються.

     Стаття  301. Операції, що можуть здійснюватися з  товарами

на  територіях,  на яких запроваджено режим спеціальної  митної

зони

     З  товарами, допущеними на територію, на якій запроваджено

режим  спеціальної митної зони, дозволяється  здійснювати  такі

операції:

     1)  операції,  необхідні для забезпечення схоронності  цих

товарів;

     2)   підготовка   товарів  до  продажу   (відчуження)   та

транспортування:  подрібнення партій,  формування  відправлень,

сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження,

вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

     Крім   зазначеного  у  частині  першій  цієї  статті,   на

територіях, на яких запроваджено режим спеціальної митної зони,

допускається   здійснення  виробничих  та   інших   комерційних

операцій з товарами за умови додержання положень цього Кодексу.

Перелік  видів  товарів та операцій, що  з  ними  здійснюються,

визначається   у  законі  про  конкретну  спеціальну   (вільну)

економічну зону.

     Стаття 302. Товари, які споживаються в межах території, на

якій запроваджено режим спеціальної митної зони

     Товари  (крім  підакцизних), що увозяться на території  на

яких  запроваджено  режим спеціальної митної  зони,  суб’єктами

відповідних  спеціальних (вільних) економічних зон для  власних

виробничих потреб, можуть бути допущені на зазначені  території

без   сплати  передбачених  законодавством  мит  та   податків.

Переліки   та  обсяги  увезення  таких  товарів  є  невід’ємною

частиною інвестиційних проектів, які реалізуються у відповідних

спеціальних  (вільних) економічних зонах. Умови звільнення  цих

товарів  від  оподаткування  визначаються  законами  про  кожну

конкретну спеціальну (вільну) економічну зону.

     Стаття  303.  Строки перебування товарів на території,  на

якій запроваджено режим спеціальної митної зони

     Товари   можуть   перебувати   на   території,   на   якій

запроваджено  режим  спеціальної митної зони,  протягом  усього

часу    функціонування   відповідної   спеціальної    (вільної)

економічної зони.

     Стаття  304. Передача права власності на товари,  допущені

на  територію,  на  якій запроваджено режим спеціальної  митної

зони

     Допускається передача права власності на товари,  допущені

на  територію,  на  якій запроваджено режим спеціальної  митної

зони.

     Дія  частини першої цієї статті не поширюється на  товари,

увезені  на  територію, на якій запроваджено режим  спеціальної

митної   зони,  суб’єктами  відповідної  спеціальної  (вільної)

економічної зони для власних виробничих потреб.

     Стаття  305.  Облік товарів, що знаходяться на територіях,

на яких запроваджено режим спеціальної митної зони

     Особи,  які  здійснюють операції з товарами на територіях,

на  яких  запроваджено режим спеціальної  митної  зони,  ведуть

облік   товарів,   що   ввозяться,  вивозяться,   зберігаються,

виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються,  і

подають  митним органам звітність про такі операції у  порядку,

що  встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом

виконавчої  влади  в галузі митної справи. Будь-які  зміни,  що

відбуваються з товарами в межах територій, на яких запроваджено

режим  спеціальної митної зони, мають відображатися в облікових

документах.

     Стаття  306.  Вивезення  товарів  з  території,  на   якій

запроваджено режим спеціальної митної зони

     Товари, допущені на територію, на якій запроваджено  режим

спеціальної  митної зони, зону або вироблені на цій  території,

можуть  бути вивезені повністю або частково на іншу  територію,

на   якій  запроваджено  режим  спеціальної  митної  зони,  або

задекларовані до іншого митного режиму.

     Стаття  307.  Розпорядження товарами,  що  знаходяться  на

території, на якій запроваджено режим спеціальної митної  зони,

у разі скасування цього режиму

     У  разі  скасування режиму спеціальної митної зони товари,

що перебувають на території, на якій запроваджувався цей режим,

повинні  бути  у  строк,  що не перевищує  90  днів  з  моменту

скасування режиму спеціальної митної зони, переміщені власником

або  уповноваженою  ним особою на іншу на  територію,  на  якій

запроваджено  режим спеціальної митної зони, або  задекларовані

до іншого митного режиму.

     За   клопотанням  власників  товарів,  що  перебувають  на

територіях, на яких запроваджено режим спеціальної митної зони,

Кабінет  Міністрів  України може встановлювати  більш  тривалий

строк розпорядження такими товарами.

     За    порушення   строків   розпорядження   товарами,   що

перебувають   на   території,  на   якій   запроваджено   режим

спеціальної  митної зони, власник цих товарів або  уповноважена

ним особа несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом.

     ГЛАВА 49. Безмитна торгівля

     Стаття 308. Поняття митного режиму безмитної торгівлі

     Безмитна  торгівля  –  митний режим, відповідно  до  якого

товари,  не  призначені  для  споживання  на  митній  території

України,  знаходяться  та реалізуються для  вивезення  за  межі

митної   території  України  під  митним  контролем  у  пунктах

пропуску   через  державний  кордон  України,   відкритих   для

міжнародного   повітряного  та  морського  сполучення   та   на

повітряних   та   водних   транспортних  засобах   комерційного

призначення, що виконують міжнародні рейси, зі звільненням  від

сплати мит та податків, установлених на експорт та імпорт таких

товарів,  та  без застосування заходів нетарифного  регулювання

зовнішньоекономічної діяльності.

     Стаття  309.  Умови реалізації товарів у режимі  безмитної

торгівлі

     Товари  в  режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються

лише  у  спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної

торгівлі).

     Строк  перебування  товарів  у режимі  магазину  безмитної

торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення  у

цей  режим.  Після  закінчення або впродовж зазначеного  строку

товари можуть бути заявлені митному органу:

     1) для вільного обігу на митній території України;

     2) для вільного обігу за межами митної території України;

     3) для поміщення в режим митного складу;

     4) для знищення під митним контролем.

     ГЛАВА 50. Переробка на митній території України

     Стаття  310.  Поняття митного режиму переробки  на  митній

території України

     Переробка  на  митній території України  –  митний  режим,

відповідно  до якого ввезені на митну територію України  товари

піддаються  у встановленому законодавством порядку переробці  з

подальшим  вивезенням цих товарів та/або продуктів їх переробки

за  межі митної території України, якщо інше не передбачено цим

Кодексом.

     Товари  розміщуються  в митний режим переробки  на  митній

території  України зі звільненням від сплати мит та податків  у

порядку, встановленому законодавством.

     Стаття   311.  Дозвіл  на  переробку  товарів  на   митній

території України

     Переробка товарів на митній території України здійснюються

з  дозволу митного органу відповідно до положень цього  Кодексу

та інших законів України.

     У наданні дозволу на переробку товарів на митній території

України  не  може  бути відмовлено тільки з  огляду  на  країну

походження,  країну  відправлення або  країну  призначення  цих

товарів.

     У наданні дозволу на переробку товарів на митній території

України  не може бути відмовлено з огляду на наявність  на  цій

території  товарів, ідентичних за описом, якістю та  технічними

характеристиками товарам, що ввозяться для переробки.

     У дозволі на переробку товарів на митній території України

зазначається  перелік  операцій  з  переробки  та   спосіб   їх

здійснення.

     Особам,  які  регулярно здійснюють  операції  з  переробки

товарів  на  митній  території України, на їхнє  прохання  може

надаватися  дозвіл  на  здійснення визначеної  кількості  таких

операцій або на визначений строк.

     Вимоги  до  ідентифікації товарів, що ввозяться  на  митну

територію  України з метою переробки, встановлюються спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  у  галузі

митної  справ  з урахуванням характеру операцій з переробки  та

особливостей технологічного процесу.

     Можливість  встановлення  наявності  ввезених  товарів   у

продуктах  переробки не є обов’язковою для допуску товарів  для

переробки на митній території України у випадках, коли:

     а)   такі   товари   можуть  бути  ідентифіковані   шляхом

представлення   докладних  даних  про  витрачені   ресурси   та

технології виробництва продуктів переробки чи шляхом здійснення

митного контролю під час проведення операцій з переробки; або

     b)   режим   завершується  вивозом  продуктів   переробки,

ідентичних  за  описом,  якістю та технічними  характеристиками

товарам, допущеним для переробки на митній території України.

     Дозвіл  на  переробку товарів на митній території  України

може  бути  скасовано  митним  органом,  якщо  його  видано  на

підставі  недостовірних  даних, що мали  істотне  значення  для

прийняття рішення, або у разі коли підприємство-резидент, якому

видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу  та

інших актів законодавства України.

     Стаття 312. Операції щодо переробки товарів

     Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі

переробки на митній території України не обмежується.

     Операції щодо переробки товарів можуть включати:

     1) власне переробку товарів;

     2)  обробку  товарів  -  монтаж, збирання,  монтування  та

налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;

     3)   ремонт   товарів,   у  тому  числі   відновлення   та

регулювання;

     4)  використання  окремих  товарів,  що  не  є  продуктами

переробки,  але які сприяють чи полегшують процес  виготовлення

продуктів   переробки,  якщо  самі  вони  при  цьому   повністю

витрачаються.

     Обмеження  на  окремі  операції  щодо  переробки  товарів,

порядок  виконання  операцій щодо переробки товарів,  включаючи

можливість та умови використання українських товарів у  процесі

переробки,   визначаються  цим  Кодексом  та  іншими   законами

України.

     Окремі   операції  з  переробки  товарів   за   дорученням

підприємства-резидента,  якому  видано  дозвіл   на   переробку

товарів  на  митній  території України, та  з  дозволу  митного

органу  можуть  здійснюватися іншим  підприємством.  При  цьому

відповідальність   перед   митними   органами   за   дотримання

визначеного порядку переробки товарів несе підприємство,  якому

видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів  на

митній території України.

     У  разі  якщо  за  умовами  переробки  товарів  на  митній

території  України  передбачається виконання  кількох  операцій

щодо їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств,

яке  бере  участь у процесі переробки, повинне одержати  дозвіл

митного   органу  на  переробку  товарів  на  митній  території

України.  Переміщення  товарів між  підприємствами,  що  беруть

участь  у  їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем

митних органів.

     Стаття  313. Строки переробки товарів на митній  території

України

     Строк   переробки  товарів  на  митній  території  України

встановлюється митним органом  у кожному конкретному випадку  й

обчислюється,  починаючи  з дня завершення  митного  оформлення

митним органом товарів, що ввозяться для переробки.

     Строк   переробки  товарів  на  митній  території  України

встановлюється   митним  органом  під   час   надання   дозволу

підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу  переробки

товарів  та  розпорядження продукцією їх переробки.  За  заявою

відповідного  підприємства, у тому числі у разі переходу  права

власності  на  товари,  що піддаються  переробці,  та  з  інших

причин, визнаних митним органом обґрунтованими, строк переробки

товарів  на  митній  території України  може  бути  продовжений

зазначеним  органом, але, як правило, він не може  перевищувати

365 днів.

     Стаття  314. Перевірка митними органами дотримання  режиму

переробки на митній території України

     Митні  органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених

для переробки на митній території України, а також продуктів їх

переробки  у  будь-якої  особи,  яка  здійснює  операції   щодо

переробки таких товарів.

     Стаття 315. Обсяг виходу продуктів переробки

     Митні  органи здійснюють контроль за обов'язковим  обсягом

виходу   продуктів  переробки,  що  утворюються  в   результаті

переробки  товарів  на  митній  території  України.  Дані   про

обов'язковий  обсяг виходу продуктів переробки  зазначаються  в

договорі  (контракті) на переробку товарів на митній  території

України.

     Митні органи можуть установлювати обов’язкові норми виходу

продуктів  переробки у випадках, коли операції з  переробки  на

митній  території України здійснюються за типовими (однаковими)

технічними  умовами, а товари та продукти  їх  переробки  мають

постійні характеристики.

     Стаття 316. Порядок митного оформлення продуктів переробки

     У разі вивезення за межі митної території України товарів,

ввезених   для  переробки  на  митній  території  України,   чи

продуктів  їх  переробки  такі товари  підлягають  декларуванню

митним   органам  з  поданням  окремого  документа   –   митної

декларації,   в   якій  зазначаються  кількість   та   вартість

українських  товарів,  витрачених на здійснення  операцій  щодо

переробки товарів, що ввозилися для переробки.

     Митне оформлення українських товарів, використаних під час

переробки  товарів, що походять з інших країн,  здійснюється  у

порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами  України

для    митного   оформлення   експорту   товарів   українського

походження.

     Продукти  переробки  можуть  вивозитися  за  межі   митної

території  України  однією чи кількома  партіями.  Допускається

вивезення продуктів переробки за межі митної території  України

не  через той митний орган, через який товари увозилися  на  цю

територію для переробки.

     Стаття 317. Умови реалізації продуктів переробки на митній

території України

     Якщо умовами переробки товарів на митній території України

передбачено   проведення  розрахунків  частиною  продуктів   їх

переробки,  такі продукти мають бути оформлені  як  ввезені  на

митну  територію  України в режимі імпорту зі справлянням  усіх

належних  мит та податків та застосуванням заходів  нетарифного

регулювання   зовнішньоекономічної  діяльності  відповідно   до

законодавства.

     Стаття 318. Переробка товарів для вільного обігу на митній

території України

     Якщо  сума мит та податків, які підлягали б сплаті у  разі

імпорту товарів, призначених для переробки, перевищує суму  мит

та  податків,  які  підлягали б сплаті  при  імпорті  продуктів

переробки  цих  товарів,  допускається  ввезення  товарів   для

переробки  на  митній  території  України  з  метою  подальшого

митного  оформлення продуктів переробки для вільного  обігу  на

цій території.

     Товари  можуть  бути  допущені до переробки  для  вільного

обігу на митній території України за умови, що:

     -  митний  орган  може  впевнитися  в  тому,  що  продукти

переробки були отримані саме з цих товарів; та

     - товари після переробки не можуть бути економічно вигідно

відновлені у вихідному стані.

     Перелік товарів, які можуть бути допущені до переробки для

вільного   обігу  на  митній  території  України,  визначається

законодавством.

     Переробка  товарів для вільного обігу на митній  території

України  завершується митним оформленням продуктів переробки  у

режим  імпорту, крім випадків, передбачених статтею  319  цього

Кодексу.

     Стаття  319. Особливі випадки завершення режиму  переробки

на митній території України

     Допускається завершення митного режиму переробки на митній

території України шляхом:

     а)   зворотного   вивезення  товарів,  що  ввозилися   для

переробки, за межі митної території України у незмінному стані;

     б)  декларування товарів, що ввозилися для переробки,  або

продуктів їх переробки до іншого митного режиму.

     Стаття  320. Відходи (залишки), що утворилися в результаті

переробки товарів

     Відходи  (залишки),  що утворилися в результаті  переробки

товарів  на  митній території України, повинні бути поміщені  у

відповідний  митний  режим  як  товари,  що  ввезені  на  митну

територію України і перебувають під митним контролем.

     ГЛАВА 51. Переробка за межами митної території України

     Стаття  321.  Поняття митного режиму переробки  за  межами

митної території України

     Переробка  за  межами митної території  України  –  митний

режим, відповідно до якого українські товари вивозяться за межі

митної  території  України  з метою їх  переробки  з  подальшим

поверненням цих товарів та/або продуктів їх переробки на  митну

територію України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

     Товари  розміщуються  в митний режим переробки  за  межами

митної  території  України зі звільненням  від  сплати  мит  та

податків у порядку, установленому законодавством.

     Стаття  322.  Операції щодо переробки  товарів  за  межами

митної території України

     Під  час  переробки  товарів за  межами  митної  території

України  можуть  здійснюватися операції,  зазначені  у  частині

другій статті 312 цього Кодексу.

     Законами  України можуть бути встановлені  обмеження  щодо

окремих операцій з переробки товарів за межами митної території

України.

     Стаття  323. Дозвіл на вивезення товарів для переробки  за

межами митної території України

     Вивезення товарів для переробки за межами митної території

України  здійснюється  з  дозволу  митного  органу  на   основі

положень цього Кодексу та інших законів України.

     Особам,  які  регулярно здійснюють  операції  з  переробки

товарів  за  межами митної території України, на їхнє  прохання

може надаватися дозвіл на здійснення визначеної кількості таких

операцій або на визначений строк.

     У  наданні  дозволу на переробку товарів за межами  митної

території  України  не повинно бути відмовлено  тільки  на  тій

підставі, що переробка цих товарів здійснюватиметься  у  певній

країні.

     Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної

території  України може бути скасовано митним органом  у  разі,

якщо  його  видано  на підставі недостовірних  даних,  що  мали

істотне  значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-

резидент,  якому видано такий дозвіл, не дотримується  положень

цього Кодексу та інших законів України.

     Вимоги   до  ідентифікації  товарів,  що  вивозяться   для

переробки  за  межі  митної території  України,  встановлюються

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі   митної  справ  з  урахуванням  характеру  операцій   з

переробки та особливостей технологічного процесу.

     Стаття  324.  Строки переробки товарів  за  межами  митної

території України

     Строк переробки товарів за межами митної території України

встановлюється митним органом  у кожному конкретному випадку  й

обчислюється,  починаючи  з дня завершення  митного  оформлення

митним органом товарів, що ввозяться для переробки.

     Строк переробки товарів за межами митної території України

встановлюється   митним  органом  під   час   надання   дозволу

підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу  переробки

товарів  та  розпорядження продукцією їх переробки.  За  заявою

відповідного  підприємства, у тому числі у разі переходу  права

власності  на  товари,  що піддаються  переробці,  та  з  інших

причин, визнаних митним органом обґрунтованими, строк переробки

товарів   за   межами  митної  території  України   може   бути

продовжений  зазначеним органом, але, як правило, він  не  може

перевищувати 365 днів.

     Стаття 325. Обсяг виходу продуктів переробки

     Митні  органи здійснюють контроль за обов'язковим  обсягом

виходу   продуктів  переробки,  що  утворюються  в   результаті

переробки товарів за межами митної території України. Дані  про

обов'язковий  обсяг виходу продуктів переробки  зазначаються  в

договорі  (контракті) на переробку продукції за  межами  митної

території України.

     Стаття  326.  Порядок митного оформлення та  оподаткування

продуктів переробки

     У  разі  ввезення  на  митну  територію  України  товарів,

вивезених за її межі для переробки, чи продуктів переробки вони

підлягають   декларуванню  з  поданням  окремого  документа   –

декларації на товари іноземного походження, які були  витрачені

в процесі переробки українських товарів.

     Продукти  переробки  можуть ввозитися на  митну  територію

України  однією  чи  кількома партіями.  Допускається  ввезення

продуктів  переробки на митну територію України  не  через  той

митний орган, через який товари вивозилися для переробки.

     Продукти   переробки,  що  ввозяться  на  митну  територію

України, оподатковуються відповідно до закону.

     Стаття  327. Особливі випадки завершення режиму  переробки

за межами митної території України

     Допускається завершення митного режиму переробки за межами

митної території України шляхом:

     а)   зворотного   ввезення  товарів,  що  вивозилися   для

переробки,  на  митну територію України у незмінному  стані  зі

звільненням  від  мит  та  податків,  установлених  на   імпорт

товарів.  Це  звільнення  не  застосовується  стосовно  мит  та

податків,  по  яких було здійснено повернення або звільнення  у

зв’язку  з  вивезенням товарів для переробки за  межами  митної

території України.

     б)  декларування товарів, що вивозилися для переробки, або

продуктів їх переробки до іншого митного режиму.

     ГЛАВА 52. Знищення або руйнування

     Стаття 328. Поняття режиму знищення або руйнування

     Знищення  або  руйнування – митний  режим,  відповідно  до

якого  товари,  ввезені на митну територію України,  знищуються

під  митним  контролем чи приводяться у стан, який виключає  їх

використання,  зі  звільненням  від  сплати  мит  та  податків,

установлених  на  імпорт,  а  також  без  застосування  заходів

нетарифного  регулювання  зовнішньоекономічної  діяльності   до

товарів, що знищуються або руйнуються.

     Знищення  або руйнування товарів допускається з письмового

дозволу  митного  органу,  який надається  за  умови  наявності

дозволів   інших   органів  державної  влади,   що   здійснюють

відповідно  до їхньої компетенції контроль під час  переміщення

товарів  через  митний  кордон  України.  Такий  дозвіл  митним

органом  не  видається,  якщо  знищення  товарів  може  завдати

істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а  також  в

інших   випадках,  що  визначаються  спеціально   уповноваженим

центральним  органом  виконавчої влади в галузі  митної  справи

спільно  з  іншими  органами  державної  влади,  що  здійснюють

контроль  під  час  переміщення  товарів  через  митний  кордон

України.

     Стаття 329. Витрати на знищення товарів

     Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх

власника чи іншої заінтересованої особи.

     Стаття  330. Відходи (залишки), що утворилися в результаті

знищення або руйнування товарів

     Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або

руйнування  товарів, мають бути поміщені у  відповідний  митний

режим  як  товари,  що  ввезені на митну  територію  України  і

перебувають під митним контролем.

     ГЛАВА 53. Відмова на користь держави

     Стаття  331.  Поняття митного режиму  відмови  на  користь

держави

     Відмова  на користь держави – митний режим, відповідно  до

якого  власник  відмовляється від товарів, що  перебувають  під

митним  контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі

відмови  на  користь  держави на товари не нараховуються  і  не

справляються мита та податки, а також не застосовуються  заходи

нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

     Відмова  від  товарів  на користь держави  допускається  з

дозволу   митного  органу,  який  видається   у   порядку,   що

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

     Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що  не

можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

                   РОЗДІЛ ІХ. МИТНІ ПЛАТЕЖІ

     ГЛАВА 54. Справляння митних платежів

     Стаття  332. Виникнення й припинення обов’язку  по  сплаті

мит та податків. Випадки, коли мита та  податки не сплачуються

     Обов’язок по сплаті  мит та податків виникає:

     1) у разі ввезення товарів на митну територію України –  з

моменту перетину митного кордону України;

     2)  при незаконному переміщенні товарів, що перебувають  у

спеціальній митній зоні або у митному складі – з моменту такого

переміщення товарів;

     3) у разі вивезення товарів з митної території України:

     а)  при  оформленні  товарів відповідно до митного  режиму

експорту - з моменту прийняття митної декларації;

     б)  при вивезенні товарів без оформлення митної декларації

та  при  незаконному  вивезенні товарів – з моменту  фактичного

вивезення товарів за межі митної території України;

     в)  при  невиконанні умов, установлених по  відношенню  до

товарів,  що  обкладаються вивізним митом,  які  вивозилися  зі

звільненням від оподаткування – з моменту фактичного  вивезення

товарів за межі митної території України.

     Обов’язок по сплаті мит та податків припиняється:

     а) при виконанні обов’язку по сплаті мит та податків;

     б)  якщо  товари  до  їх випуску виявилися  знищеними  або

безповоротно  втраченими внаслідок аварії або дії  непереборної

сили   за  нормальних  умов  транспортування,  зберігання   або

використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та

умов, установлених цим Кодексом;

     в)  якщо  товари  знищуються або передаються  у  власність

держави відповідно до цього Кодексу;

     г) якщо товари конфіскуються відповідно до законодавства.

     Щодо товарів, випущених у вільний обіг на митній території

України,  або  вивезених з цієї території  без  сплати  мит  та

податків, обов’язок по їх сплаті припиняється також у випадках,

передбачених  цим  Кодексом  та іншими  актами  податкового  та

митного законодавства.

     Обов’язок  по сплаті мит та податків уважається  виконаним

(мита та податки вважаються сплаченими) з моменту:

     1)   у   разі   здійснення  платником  розпорядження   про

використання коштів передоплати:

       при  оформленні митної процедури – з моменту  закінчення

митного оформлення;

     якщо сплата не пов’язана з  оформленням митної процедури –

з   моменту  списання  коштів  з  передоплатного  рахунку   при

перерахуванні до Держбюджету.

     2)  у  разі  сплати коштів безпосередньо до Держбюджету  у

випадках, визначених законодавством  з моменту:

      списання коштів з  рахунку платника в банку;

     внесення готівкових коштів у касу банку.

     3)  у разі сплати банком, іншою організацією відповідно до

наданої  гарантії (забезпечення сплати мит та податків)  коштів

до Держбюджету в рахунок сплати мит та податків;

     4)  з моменту здійснення списання коштів, що перебували  у

грошовій   заставі,   з   відповідного  рахунку   митниці   при

перерахуванні цих коштів до Держбюджету в рахунок сплати мит та

податків;

     5)   заліку  митним  органом  помилково  та/або   надмірно

сплачених  сум  митних  платежів, що  підлягають  поверненню  з

бюджету,  в  рахунок  виконання  обов’язку  по  сплаті  мит  та

податків при оформленні наступних митних процедур;

     6)   настання   інших   обставин,  визначених   податковим

законодавством.

     Стаття 333. Випадки, коли мита та податки не сплачуються

     Мита  та податки не сплачуються у випадку, якщо відповідно

до   цього  Кодексу  або  інших актів  митного  та  податкового

законодавства:

     1) товари не обкладаються митами та податкам;

     2)  щодо  товарів надано звільнення або умовне  звільнення

від  сплати мит та податків – у період дії такого звільнення  і

при  дотриманні  умов, у зв’язку з якими його  надано,  у  тому

числі:

     а) лікувальні препарати людського походження, реактиви для

визначення  груп  крові та тканини, у тих випадках,  коли  вони

призначені  для  організацій  або  лабораторій,  перелік   яких

визначений Кабінетом Міністрів України;

     б) зразки, що не мають комерційної вартості та як такі, що

мають  мізерно  малу  вартість та які  підлягають  використанню

тільки  з  метою одержання замовлень на товари  одного  з  ними

виду.  Умови  застосування цього підпункту а  також  якісні  та

кількісні   показники  таких  зразків  визначаються   Кабінетом

Міністрів України;

     в)  матеріали  для  будівництва,  догляду  або  оформлення

військових  цвинтарів; домовини, похоронні  урни  та  похоронні

приналежності    для    оформлення,   ввезені    організаціями,

уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України;

     г)  документи, бланки, публікації, звіти та інші предмети,

що  не  мають комерційної цінності, на умовах та у порядку,  що

визначається Кабінетом Міністрів України;

     д)  предмети  релігійного культу, перелік яких затверджено

Кабінетом Міністрів України;

     е)  продукти, ввезені для тестування, за умови, що ввезена

кількість  таких  продуктів не перевищує кількість,  однозначно

необхідну для тестування, та за умови повного використання  цих

продуктів  у  ході  тестування. Умови та  порядок  застосування

цього пункту визначається Кабінетом Міністрів України;

     3)  загальна митна вартість товарів, що підлягають митному

оформленню не перевищує суму 100 гривень;

     4)  при  ввезенні товарів на митну територію  України  або

вивезенні  товарів  з  митної  території  України  товари  були

поміщені під митну процедуру, яка відповідно до положень  цього

Кодексу  не  передбачає сплату мит та податків – на період  дії

цієї  процедури  та при виконанні умов, що випливають  з  такої

митної процедури.

     Стаття 334. Особи, відповідальні за сплату мит та податків

     Особою,  відповідальною  за  сплату  мит  та  податків   є

декларант,  з  урахуванням випадків, вказаних у частині  другій

цієї  статті.  Якщо  декларування товарів  здійснюється  митним

брокером (представником), він є відповідальним за сплату мит та

податків   солідарно  з  декларантом  відповідно   до   частини

четвертої статті 113 цього Кодексу.

     Крім   осіб,  зазначених  у  частині  першій  цієї  статті

особами, відповідальними за сплату мит та податків, є:

     1)  при  незаконному ввезенні товарів на  митну  територію

України,   незаконному  вивезенні  за  межі  митної   території

України,   або    при  незаконному  переміщенні   товарів,   що

перебувають  у вільній зоні або у митному складі  –  особа,  що

незаконно ввезла (вивезла, перемістила) товари, а також  особи,

що брали участь у незаконному ввезенні (вивезенні, переміщенні)

товарів,   якщо   вони  знали  або  повинні  були   знати   про

незаконність  такого ввезення (вивезення, переміщення),  а  при

ввезенні  -  також  особи,  які  придбали  у  власність  або  у

володіння  незаконно ввезені товари, якщо  в  момент  придбання

вони знали або повинні були знати про незаконність ввезення, що

належним    чином   підтверджено   в   порядку,   установленому

законодавством України. Зазначені особи несуть відповідальність

за  сплату  податків та зборів, як би вони виступали  в  якості

декларанта незаконно ввезених чи вивезених товарів;

     2)  при незаконному вилученні товарів, що перебувають  під

митним контролем – особа, що незаконно вилучила такі товари,  а

також  особи,  які брали участь у незаконному  вилученні  таких

товарів,  зберігали  та придбали такі товари,  або   особа,  що

відповідає за забезпечення схоронності зазначених товарів;

     3)   при   недотриманні  положень   цього   Кодексу   щодо

користування й розпорядження товарами або щодо виконання  інших

вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних

режимів   і  процедур,  які  передбачають  повне  або  часткове

звільнення від сплати мит та податків, особами, відповідальними

за  сплату  мит,  податків у випадках, прямо  передбачених  цим

Кодексом,  є  власник  складу тимчасового  зберігання,  власник

митного    складу,   власник   магазину   безмитної   торгівлі,

перевізник,  особа, на яку покладений обов’язок  по  дотриманню

митного режиму або виконання митної процедури;

     4)   при  невиконанні  зобов’язань  щодо  використання  чи

споживання  товарів, які випливають з умов  за  яких  надається

умовне  звільнення  від оподаткування при випуску  товарів  для

вільного  обігу  –  особа,  на яку  покладається  обов’язок  по

виконанню таких умов;

     5)  при  незаконному використанні чи споживанні товарів  у

вільній  митній зоні чи митному складі – особа,  яка  незаконно

використала  такі  товари, а також особи,  що  брали  участь  у

такому використанні.

     6)  у  разі  реалізації автомобілів, що  були  ввезені  із

звільненням від оподаткування на підставі надання митних  пільг

відповідно до глави 64 цього Кодексу особою, відповідальною  за

сплату  мит  та  податків є особа,  що  купує  чи  придбаває  у

володіння,  або  (та) у користування, або (та) у  розпорядження

автомобіль,  що  був  ввезений на митну  територію  України  із

звільненням від оподаткування у разі, коли такі особи не  мають

права на звільнення в оподаткуванні.

     7) у разі невиконання особою, відповідальною за сплату мит

та  податків, обов’язку по сплаті мит та податків, якщо  сплата

мит  та  податків  забезпечена  відповідно  до  положень  цього

Кодексу  гарантом,  гарант  є особою відповідальною  за  сплату

податків.

     При   несплаті   мит  та  податків,  у  тому   числі   при

неправильному   їх  нарахуванні  та/або  несвоєчасній   сплаті,

відповідальність несе особа, визначена відповідальною за сплату

мит   та  податків.  Якщо  відповідно  до  норм  цього  Кодексу

відповідальність  за  сплату мит та  податків  покладається  на

декількох осіб, то такі особи несуть солідарну відповідальність

за сплату мит та податків.

     Стаття  335.  Об’єкт  та  база  оподаткування  митами   та

податками

     Об’єкт  оподаткування митами та податками,  а  також  база

оподаткування  митами та податками визначаються  відповідно  до

цього   Кодексу   та   інших  актів  митного   та   податкового

законодавства.

     Стаття 336. Нарахування митних платежів

     Митні   платежі  нараховуються  декларантом   або   іншими

особами,  відповідальними за сплату мит, податків,  самостійно,

за  винятком випадків, коли обов’язок щодо нарахування  мит  та

податків   відповідно   до   цього   Кодексу   та   податкового

законодавства покладається на митні органи.

     Нарахування  сум  митних платежів  здійснюється  у  валюті

України.

     Для   цілей  нарахування  митних  платежів  застосовуються

ставки,  що  діють  на  день прийняття митним  органом   митної

декларації   на  товари,  а  у  разі,  якщо  митне   оформлення

здійснюється  без  подання митної декларації  –  на  день  його

здійснення.

     У  випадках, коли для цілей обчислення митних платежів,  у

тому числі визначення митної вартості товарів, потрібно зробити

перерахування  іноземної валюти, застосовується курс  іноземної

валюти  до  валюти  України, установлений  Національним  банком

України на день застосування ставок  митних платежів.

     Стаття  337.  Нарахування мит та податків при  незаконному

переміщенні товарів через митний кордон України та використанні

товарів з порушенням встановлених обмежень

     У  відношенні  до товарів, які ввезені на митну  територію

України з порушенням вимог і умов, встановлених цим Кодексом, і

по  відношенню  до  яких  не  сплачено  мита  та  податки,  які

підлягають  сплаті, мита та податки нараховуються за  ставками,

що  діють на день перетину товарами митного кордону України,  а

якщо  такий  день  встановити неможливо  –  на  день  виявлення

митними органами таких товарів. У випадку втрати, недоставки чи

видачі  без дозволу митних органів товарів, що перебувають  під

митним контролем та переміщуються транзитом або знаходяться  на

тимчасовому  зберіганні,  мита  та  податки  нараховуються   за

ставками, що діють відповідно на день прийняття цих товарів для

перевезення або розміщення їх на тимчасове зберігання.

     При  незаконному  вивезенні  товарів  з  митної  території

України  суми  належних до сплати мит та податків нараховуються

за ставками, які діють на день перетину митного кордону, а якщо

такий  день встановити неможливо – на 1 число місяця або  на  1

число  першого  місяця  року,  на  протязі  якого  товари  були

вивезені.

     При  ввезенні  товарів  на митну територію  України  базою

оподаткування  для цілей нарахування мит та  податків  є  митна

вартість   цих  товарів,  їх  кількість  або  інші   показники,

встановлені законодавством, що використовуються для  визначення

бази   оподаткування,  на  день  застосування  ставок  мит   та

податків,  відповідно  до  частини  першою  цієї  статті.  Якщо

визначити  суму  належних до сплати мит та  податків  неможливо

внаслідок  ненадання  митному  органу  точних  відомостей   про

характер  товарів,  їх назву, кількість,  країну  походження  і

митну  вартість, сума мит та податків визначається, виходячи  з

найбільшої  величини  ставок  мит  та  податків,  кількості  чи

вартості товарів, які можуть бути визначені на підставі наявних

відомостей.

     При  нецільовому  використанні  товарів,  щодо  яких  було

надано  умовне звільнення від оподаткування, а також  порушення

умов   митних  режимів,  розміщення  в  які  передбачає  умовне

звільнення  від  оподаткування, застосовуються  ставки  мит  та

податків,  які  діють на день прийняття митним  органом  митної

декларації.  Митна  вартість  товарів,  їх  кількість  чи  інші

характеристики,   які  використовуються  для  визначення   бази

оподаткування, визначаються на день застосування ставок мит  та

податків.

     Стаття  338. Строки сплати (виконання обов’язку по сплаті)

мит та податків

     При  ввезенні товарів на митну територію України  мита  та

податки  повинні  бути  сплачені не пізніше  15  днів  від  дня

пред’явлення  товарів  митному органу у місці  їх  прибуття  на

митну  територію  України  або від дня завершення  внутрішнього

митного транзиту, коли декларування товарів здійснюється  не  в

місці  їх  прибуття,  але не пізніше їх  випуску,  за  винятком

випадків  коли обов’язок по сплаті мит та податків припиняється

або мита та податки не сплачуються.

     При  розміщенні товарів на тимчасове зберігання,  мита  та

податки повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення  строку

тимчасового  зберігання. У випадку, якщо до  закінчення  строку

тимчасового   зберігання  ці  товари  поміщуються   під   митну

процедуру,  яка  передбачає сплату мит  та  податків,  мита  та

податки   мають  бути  сплачені  не  пізніше  випуску   товарів

відповідно до цієї процедури.

     При  вивезенні  товарів  з митної території  України  мита

повинні   бути   сплачені  не  пізніше  дня  прийняття   митної

декларації, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

     При  зміні  митного  режиму мита та податки  повинні  бути

сплачені  не  пізніше дня випуску товарів у наступному  митному

режимі,  але  не  пізніше дня, установленого цим  Кодексом  для

завершення дії попереднього митного режиму.

     Для  цілей обчислення пені строком сплати мит та  податків

вважається:

     1)  при  використанні  умовно випущених  товарів  в  інших

цілях,  ніж ті, у зв’язку з якими було надано умовне звільнення

від  оподаткування,  – перший день, коли особою  було  порушено

обмеження  щодо  користування та розпорядженні  товарами.  Якщо

такий день установити неможливо, строком сплати мит та податків

уважається  день прийняття митним органом митної декларації  на

такі товари;

     2)   при  порушенні  вимог  і  умов  митних  процедур,  що

відповідно  до цього Кодексу тягне обов’язок сплатити  мита  та

податки  -  день здійснення такого порушення. Якщо  такий  день

установити  неможливо, строком сплати мит, податків  уважається

день початку дії відповідної митної процедури.

     3)  в інших випадках – день виникнення обов’язку по сплаті

мит та податків.

     Строки  сплати  мит  та  податків  відносно  товарів,   що

переміщуються  через  митний  кордон  України  громадянами  для

особистого  користування,  а також  товарів,  що  переміщуються

через  митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-

відправленнях,    трубопровідним    транспортом    і    лініями

електропередачі,  тимчасово  увезених  товарів   із   частковим

звільненням  від  сплати  мит та податків,  незаконно  увезених

товарів,  виявлених  на  території  України,  визначаються  цим

Кодексом та податковим законодавством.

     Стаття 339. Порядок і форми сплати митних платежів

     Митні  платежі  сплачуються через рахунки митного  органу,

відкриті   для   цих  цілей  відповідно  до  законодавства,   в

готівковій  формі  через касу митниці або фінансової  установи,

або у безготівковій формі через фінансову установу, за винятком

випадків,    передбачених    цим   Кодексом    та    податковим

законодавством.

     Перерахування  сум  митних платежів до Державного  бюджету

України  з зазначених рахунків митного органу здійснюється  цим

митним органом.

     Митні  платежі сплачуються у національній  валюті України.

В  окремих  випадках,  перелік  яких  встановлюється  Кабінетом

Міністрів  України,  митні платежі  можуть  бути  сплачені    в

іноземній  валюті, курс якої встановлений  Національним  банком

України.

     Перерахування валюти України в іноземну валюту  для  цілей

сплати   мит   та   податків,  обчислених  у  валюті   України,

здійснюється   за  курсом,  встановленим  Національним   банком

України,  що  діє  на  день прийняття митної  декларації,  а  у

випадках, коли обов’язок сплати мит та податків не пов’язаний з

поданням митної декларації, - на день фактичної сплати.

     Митні  платежі  можуть  бути сплачені  в  будь-якій  іншій

формі, передбаченій законодавством України.

     На   вимогу  платника  митні  органи  зобов’язані   видати

підтвердження сплати митних платежів у письмовій формі

     Стаття 340. Передоплата

     Сплата   митних  платежів  здійснюється  із  застосуванням

передоплати, за винятком випадків, установлених цим Кодексом та

податковим законодавством.

     Передоплатою   є   перерахування   коштів   на   визначені

відповідно  до законодавства рахунки митних органів  в  рахунок

майбутніх  митних  платежів.  При  цьому  такі  кошти   ще   не

ідентифіковані  платником  в якості  конкретних  видів  та  сум

митних платежів по відношенню до конкретних товарів.

     Передоплата здійснюється у національній валюті України.

     Кошти  передоплати не вважаються митними  платежами,  доки

особа, яка внесла передоплату, не зробить розпорядження про  це

митному органу шляхом подання митної  декларації або здійснення

інших дій, що свідчать про намір використати зазначені кошти як

митні платежі, а митний орган не оформить митну процедуру, або,

якщо   митна  процедура  не  оформлюється,  вчинить  інші   дії

спрямовані  на виконання  розпорядження цієї особи.  З  моменту

такого  розпорядження кошти передоплати у сумі, на яку зроблено

розпорядження,  не  підлягають використанню  на  будь-які  інші

цілі.

     Відповідно до розпорядження особи, яка внесла передоплату,

суми   митних  платежів  перераховуються  митним   органом   до

Державного бюджету України.

     Повернення  коштів  передоплати  здійснюється  в  порядку,

встановленому  спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої  влади  у  галузі  митної  справи,  якщо  заяву  про

повернення  подано до митного органу протягом 1095 днів  з  дня

внесення  таких  коштів на рахунок митного  органу.  При  цьому

відсотки   на   суму  коштів,  унесених  як   передоплата,   не

нараховуються.

     Кошти  передоплати,  що  перебувають  на  рахунку  митного

органу без розпорядження про використання протягом 1095 днів  з

дня їх внесення, підлягають перерахуванню до Державного бюджету

України.

     За  вимогою платника митний орган зобов’язаний надати йому

письмову  інформацію  про  використання  коштів,  унесених   як

передоплата,  не  пізніше ніж 30 днів  з  дня  отримання  такої

вимоги.  У  випадку незгоди платника з результатами  інформації

митного   органу   здійснюється  спільна  звірка   використання

зазначених  коштів. Результати такої звірки оформляються  актом

за   формою,   що   затверджується   спеціально   уповноваженим

центральним  органом виконавчої влади в галузі  митної  справи.

Один екземпляр акту після його підписання надається платникові.

     Стаття 341. Звільнення (умовне звільнення) від сплати  мит

та податків

     Звільнення (умовне звільнення) від сплати мит та  податків

надається  за умови дотримання вимог, передбачених національним

законодавством для надання такого звільнення.

     Умови  надання звільнення (умовного звільнення) від сплати

мит  та  податків  визначаються  цим  Кодексом,  іншими  актами

податкового    та   митного   законодавства   та   міжнародними

договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою

України.

     Порядок  надання документів, необхідних для  підтвердження

права  на  звільнення (умовне звільнення)  від  сплати  мит  та

податків при митному оформленні товарів визначається спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  у  галузі

митної справи.

     Стаття  342.  Повернення  надмірно  сплачених  сум  митних

платежів

     Надміру   сплаченою  сумою  митних  платежів  є   фактично

сплачена  до  Державного бюджету України сума митних  платежів,

яка   перевищує   суму,  що  підлягає  сплаті   відповідно   до

законодавства.

     Надміру  сплачені  суми  митних  платежів  повертаються  з

Державного  бюджету  України органами  державного  казначейства

України  за поданням митних органів на підставі заяви платника.

Зазначена  заява  подається до митного  органу,  що  здійснював

митне  оформлення товарів, при якому відбулася надмірна  сплата

мит  та  податків, не пізніше 1095 дня, наступного за  днем  їх

сплати.

     При  виявленні  факту  надмірної  сплати  митних  платежів

митний  орган не пізніше одного місяця від дня виявлення такого

факту   зобов’язаний  повідомити  платника  про  суми  надмірно

сплачених митних платежів.

     Надмірно  зараховані до бюджету митні платежі повертаються

з  Державного бюджету України у порядку, визначеному спеціально

уповноваженим  органом  у  галузі митної  справи  та  Державним

казначейством України.

     Якщо  надмірна  сплата мит та податків  сталася  внаслідок

помилки  з  боку  посадових  осіб  митного  органу,  повернення

надміру сплачених сум здійснюється у першочерговому порядку.

     Повернення мит та податків здійснюється також у  випадках,

якщо:

     законодавством  України  передбачено  повернення  мит   та

податків при реімпорті або реекспорті товарів а також  в  інших

випадках, визначених цим Кодексом;

     при  зміні  з  дозволу  митного органу  раніше  заявленого

митного  режиму, якщо суми мит та податків, належних до  сплати

при  розміщенні товарів у новий митний режим, менші за суми мит

та податків, сплачених при попередньому митному режимі;

     відновлюється   режим   найбільшого   сприяння,    вільної

торгівлі;

     подана   митному   органу   митна  декларація   вважається

неподаною відповідно до цього Кодексу;

     митну декларацію відкликано або анульовано;

     у  товарах,  що ввозяться на митну територію  України  або

вивозяться за її межі, виявлено дефекти, або вони якимось іншим

чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці

товари  не  ремонтувалися і не використовувалися відповідно  на

території  України  та  за  її межами  (за  винятком  операцій,

необхідних  для  виявлення  дефектів  або  невідповідності),  і

повертаються протягом розумного строку.

     Повернення   мит  та  податків  у  випадках,  передбачених

частиною шостою цієї статті, здійснюється у тому ж порядку,  що

і  повернення  надмірно  сплачених мит та  податків  за  заявою

платника за умови, що вона подається не пізніше одного  року  з

дня,  наступного  за днем виникнення обставин,  що  тягнуть  за

собою повернення сплачених мит та податків.

     Повернення  мит  та  податків  здійснюється  на   рахунок,

зазначений у заяві. За бажанням платника повернення  може  бути

здійснено у формі зарахування відповідних сум у рахунок  сплати

митних платежів при майбутніх митних оформленнях..

     Повернення надмірно сплачених мит та податків здійснюється

у  валюті  України. Якщо сплата або стягнення мит  та  податків

здійснювалась у іноземній валюті, повернення надмірно сплачених

або  надмірно  стягнених  податків та  зборів  здійснюється  за

курсом  Національного  банку України,  що  діє  на  день,  коли

відбулася їх сплата.

     Повернення не здійснюється:

     за  наявності у платника заборгованості зі сплати  мит  та

податків;

     якщо  сума  мит  та податків, що підлягає  поверненню,  не

перевищує 20 гривень;

     у  випадку  подачі заяви про повернення  мит  та  податків

після закінчення встановлених строків.

     При поверненні мит та податків підлягає поверненню також і

пеня,  що була сплачена з суми надмірно сплачених платежів,  за

винятком випадків, передбачених частинами шостою та сьомою цієї

статті.

     Стаття 343. Пеня

     При   несплаті  мит  та  податків  у  встановлений  термін

(простроченні)  підлягає  сплаті пеня  у  розмірі,  визначеному

податковим законодавством.

     Пеня нараховується за кожний день прострочення сплати  мит

та  податків,  починаючи з дня, наступного за  днем  закінчення

строків їх сплати, по день виконання обов’язку по сплаті мит та

податків,  за винятком випадків, передбачених частиною  третьою

цієї статті.

     Порядок   нарахування   пені  залежно   від   особливостей

переміщення  товарів  через митний кордон України  та  випадки,

коли  пеня  не  нараховується, або її нарахування  зупиняється,

визначаються Кабінетом Міністрів України.

     Пеня  сплачується незалежно від застосування інших заходів

відповідальності   за   порушення   митного   та    податкового

законодавства України.

     Пеня  нараховується  платником самостійно  та  сплачується

одночасно зі сплатою мит та податків.

     Сплата,  стягнення  та  повернення  пені  здійснюються  за

правилами, що встановлені законодавством для сплати,  стягнення

та повернення  мит та податків.

     Стаття 344. Стягнення митних платежів

     У  випадку несплати або неповної сплати митних платежів  у

встановлений  термін такі платежі стягуються  в  порядку  та  в

строки, визначені податковим законодавством.

     Стягнення   мит   та   податків   провадиться   з    осіб,

відповідальних за сплату мит та податків.

     Стягнення  митних платежів не здійснюється та платнику  не

направляється  податкове повідомлення, якщо розмір  несплачених

сум  мит, податків відносно товарів, зазначених в одній  митній

декларації,  або  товарів,  відправлених  протягом  дня   одним

відправником на адресу одного одержувача, становить менш ніж 20

гривень   та   в   інших   випадках,  встановлених   податковим

законодавством.

                      РОЗДІЛ Х. ГАРАНТІЇ

    ГЛАВА 55.

    Стаття 345.  Форми надання гарантій

    У  випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов’язань

осіб,  що  випливають з митних процедур, забезпечуються  шляхом

надання  митним органам  гарантій у формах, що передбачені  для

цієї митної процедури.

    Форми надання гарантії:

    1. Фінансова  гарантія

    2. Охорона і супроводження товарів митними органами

    3. Перевезення товарів митним перевізником

    4.  Перевезення на умовах Конвенції про тимчасове  ввезення

(Стамбул,1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

    5.  Перевезення  на умовах Митної конвенції про  міжнародне

перевезення  вантажів  із застосуванням книжки  МДП  1975  року

(Конвенції МДП 1975 року).

    Стаття  346.  Загальні  умови надання  фінансових  гарантій

(забезпечення сплати мит та податків)

    Банки,  незалежні  фінансові  посередники,  інші  фінансові

установи,  які  мають  намір  виступати  гарантом  забезпечення

перевізником своїх зобов’язань перед митними органами  України,

визначаються   спеціально  уповноваженим  центральним   органом

виконавчої  влади у галузі митної справи у порядку, визначеному

Кабінетом Міністрів України.

    Взаємовідносини  між  спеціально уповноваженим  центральним

органом  виконавчої влади у галузі митної справи  та  гарантами

регулюються на підставі укладених угод.

    Фінансова  гарантія (забезпечення сплати мит  та  податків)

надається  особою, відповідальною за їх сплату,  або  будь-якою

іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату мит  та

податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

    Надання   фінансової   гарантії  митним   органам   України

передбачає безумовне зобов'язання гаранта сплатити суму мит  та

податків, визначених відповідно до статті 347 цього Кодексу,  у

разі   невиконання  перевізником  зобов'язання  щодо   доставки

товарів до митниці призначення.

    Фінансова  гарантія (забезпечення сплати мит  та  податків)

не  надається, якщо сума мит та податків, що підлягають сплаті,

не перевищує суму, еквіваленту 20 грн.

    У    випадках,    визначених    спеціально    уповноваженим

центральним  органом виконавчої влади у галузі  митної  справи,

фінансова  гарантія (забезпечення сплати мит  та  податків)  не

надається,   якщо  митний  орган  має  підстави   вважати,   що

зобов’язання, узяті перед ним, будуть виконані.

    Вивільнення  фінансової  гарантії здійснюється  не  пізніше

трьох  днів після того, як митний орган упевниться у  виконанні

забезпечених зобов’язань.

    Стаття  347.  Визначення суми забезпечення  сплати  мит  та

податків

    Сума  забезпечення  сплати  мит  та  податків  визначається

митним  органом, виходячи із сум мит та податків, що підлягають

сплаті  при  випуску товарів для вільного обігу  або  вивезенні

товарів відповідно до митного режиму експорту та суми пені,  що

може   бути   нарахована   у   разі  невиконання   забезпечених

зобов’язань, і не може перевищувати розмір зазначених сум.

    Якщо  при  визначенні  суми  забезпечення  сплати  мит   та

податків  неможливо точно визначити суму мит  та  податків,  що

підлягають  сплаті, внаслідок ненадання митному  органу  точних

відомостей   про  характер,  найменування,  кількість,   країну

походження,  митну  вартість  та код  таких  товарів  згідно  з

УКТЗЕД,  розмір забезпечення визначається виходячи з найбільшої

величини  ставок  мит та податків, вартості та (або)  кількості

товарів,   які  можуть  бути  визначені  на  підставі   наявних

відомостей.

    У  випадку, передбаченому частиною третьою статті 383 цього

Кодексу,   розмір   забезпечення   сплати   мит   та   податків

визначається митним органом як сума мит та податків,  яка  може

бути додатково нарахована.

    Стаття  348.  Види  та способи надання фінансових  гарантій

(забезпечення сплати мит та податків)

    Фінансова  гарантія (забезпечення сплати мит  та  податків)

може бути одноразовою та багаторазовою.

    У  випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, митним

органам може надаватися генеральна фінансова гарантія. Умови та

порядок    застосування   генеральної   гарантії   визначається

Кабінетом Міністрів України.

    Сплата мит та податків забезпечується такими способами:

    1)  фінансова  гарантія,  видана  уповноваженою  фінансовою

установою (гарантом);

    2)  унесенням коштів на відповідний рахунок митного  органу

(грошова застава);

    Забезпечення  сплати  митних  платежів  може  здійснюватися

кожним  зі способів, що визначені у частині першій цієї статті,

на вибір платника, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

    Крім  способів,  передбачених статтею 345  цього  Кодексу,,

податковим законодавством України можуть бути передбачені  інші

способи забезпечення сплати мит та податків.

    Стаття  349.  Фінансова гарантія, що  надається  у  вигляді

документа

    Митні  органи,  як  забезпечення сплати  мит  та  податків,

приймають  фінансові гарантії, видані організаціями (гарантами)

включеними   до  реєстру  гарантів,  який  ведеться  спеціально

уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади  у  галузі

митної справи (далі – реєстр), а саме:

    банками;

    для  гарантування  операцій  з  переміщення  вантажів  крім

банків фінансові гарантії можуть також надаватися:

    незалежним фінансовим посередником;

    фінансовою установою у вигляді ваучера;

    Включення  до  реєстру здійснюється безоплатно.  Спеціально

уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  у  галузі

митної  справи зобов’язаний забезпечити регулярне опублікування

у  офіційних друкованих виданнях переліків фінансових  установ,

включених до реєстру.

    Фінансова  гарантія, видана фінансовою установою,  внесеною

в  Реєстр,  є  безвідкличним зобов’язанням такої  установи,  що

видається  у  вигляді документа,  виплатити на  вимогу  митного

органу  кошти  в  межах певної суми у разі невиконання  особою,

зазначеною у частині 2 статті 345, забезпечених цією  гарантією

зобов’язань.

    Форми    бланків    фінансових   гарантій    встановлюються

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у

галузі митної справи.

    У  разі  невиконання зобов’язань, що забезпечені фінансовою

гарантією,  митний  орган  направляє  фінансовій  установі,  що

видала  таку  гарантію, вимогу щодо сплати  гарантованої  суми.

Фінансові установи зобов’язані у не пізніше дня, наступного  за

днем   отримання  вимоги,  перерахувати  гарантовану  суму   до

Держбюджету.  При  порушенні  строку  перерахування  коштів   у

рахунок  сплати  мит та податків відповідно до  вимоги  митного

органу  фінансові  установи  несуть відповідальність,  (у  тому

числі  й  передбачену  податковим  законодавством),  як  особи,

відповідальні за сплату забезпечених мит та податків.   У  разі

несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями, суми  таких

коштів  вважаються податковим боргом гаранта  та  стягуються  у

порядку, встановленому законодавством.

    Умови  та  порядок включення фінансових установ до  реєстру

та  виключення цих установ з реєстру, а також порядок взаємодії

таких   фінансових  установ  та  митних  органів   визначається

Кабінетом Міністрів України.

    До   правовідносин,   пов’язаних   з   видачею   фінансової

гарантії,   виконанням  гарантом  зобов’язань   і   припиненням

фінансової    гарантії,    застосовуються    також    положення

законодавства  України  про банки й  банківську  діяльність  та

цивільного  законодавства України у частині, що не врегульована

цим Кодексом.

    Стаття  350.  Унесення  коштів на  рахунок  митного  органа

(грошова застава)

    Унесення  коштів  у касу або на рахунок митного  органу  як

забезпечення   сплати   мит  та  податків   (грошова   застава)

провадиться у валюті України а в окремих випадках, перелік яких

встановлюється  Кабінетом Міністрів  України,  -   в  іноземній

валюті, курс якої встановлений Національним банком України.

    Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

    При   невиконанні   зобов’язання,  забезпеченого   грошовою

заставою,  суми митних платежів та пені, що підлягають  сплаті,

перераховуються  у державний бюджет із сум грошової  застави  у

порядку,  встановленому  спеціально  уповноваженим  центральним

органом виконавчої влади у галузі митної справи.

    При    виконанні   зобов’язання,   забезпеченого   грошовою

заставою,  сплачені кошти підлягають поверненню платникові  або

уповноваженій  ним  особі.  Повернення  грошової  застави  може

здійснюватися  у  будь-якому митному органі, навіть  якщо  вона

вносилася на рахунок іншого митного органу. За письмовою заявою

платника  кошти,  унесені  як  грошова  застава,  можуть   бути

використані  для  сплати мит та податків або  для  забезпечення

сплати  мит  та  податків за іншим зобов’язанням перед  митними

органами. Кошти, унесені як грошова застава, що перебувають  на