З метою забезпечення сталого розвитку галузей садівництва, виноградарства та виноробства, з урахуванням рішень науково-практичних конференцій, проведених Мінагрополітики спільно з УААН, та пропозицій, внесених представниками громадських та галузевих формувань і фахівцями спеціалізованих підприємств, НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити галузеву Програму розвитку садівництва України на період до 2025 року і галузеву Програму розвитку виноградарства та виноробства України на період до 2025 року, що додаються.

2. Відділу розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Мінагрополітики (Агафонов М.Ф.), Відділенню рослинництва (Гаврилюк М.М.) і Відділенню зберігання і переробки сільськогосподарської сировини та якості харчової продукції (Сичевський М.П.) Української академії агарних наук, Міністерству аграрної політики АР Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій, управлінню промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської державної адміністрації, регіональним центрам наукового забезпечення агропромислового виробництва УААН забезпечити розроблення відповідних регіональних програм та встановити контроль за їх виконанням.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Мельника С.І. та Віце-президента УААН Безуглого М.Д.

ГАЛУЗЕВА ПРОГРАМА

РОЗВИТКУ САДІВНИЦТВА УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2025 РОКУ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Внаслідок швидкої трансформації розподільчо-планової системи до ринкової та недосконалого механізму приватизації багаторічних насаджень у промисловому садівництві країни склалися явно виражені негативні тенденції: зменшуються обсяги виробництва плодів і ягід, різко скорочуються площі насаджень, до критичного рівня знизилися темпи їх відтворення. Впродовж 1991-2007 рр. площа плодоягідних насаджень у сільськогосподарських підприємствах скоротилася на 73,3%. Таким чином, без радикальних заходів з боку держави й галузевих структур у справі відродження та активізації поступу промислового садівництва Україна через 7-8 років може втратити промислове садівництво й поставить свій внутрішній ринок плодів і ягід у повну залежність від їх імпорту.

Україна має значні переваги перед європейськими державами за природно-економічним потенціалом для влаштування промислового садівництва. Це передусім підтверджується тим, що тут за умов найповнішого використання такого чинника високої економічної ефективності садівництва, як поглиблення зональної спеціалізації, можна успішно вирощувати всі без винятку плодові і ягідні культури помірного клімату. На жаль, ця перевага ефективного ведення промислового садівництва використовується поки що незадовільно.

З підвищенням матеріального добробуту населення змінюються загальні стандарти, зокрема структура продовольчого кошика. Дослідження соціологів і дієтологів доводять, що за цих умов у структурі харчування зменшується частка споживання хліба, картоплі та цукру, й натомість збільшується частка плодів, ягід і овочів. Цим орієнтиром, поряд з доцільністю максимального використання наявного природно-економічного потенціалу для виробництва конкретних видів плодів і ягід й потрібно керуватися, обґрунтовуючи розвиток промислового садівництва на перспективу.

1.1. Сучасний стан та основні тенденції розвитку садівництва в Україні

Виробничий потенціал промислового садівництва повністю визначається трендом змін кількісного та якісного складу основного капіталу в галузі - плодоносних насаджень.

Найвищі площі плодових і ягідних насаджень були зафіксовані у 1965 р., а саме: в усіх категоріях господарств - 1299 тис.га, з них у сільськогосподарських підприємствах - 870,1 (67%), в господарствах населення - 429,1 тис.га (33%). Починаючи з 1966 р., системно скорочуються площі промислових садів й особливо виразною ця тенденція склалася в роки реформування аграрної сфери. Якщо впродовж 1966-1990 рр. площа садів у сільськогосподарських підприємствах країни щороку зменшувалася на 16,7 тис.га, то у 1991-2007 рр. - відповідно на 20,0 тис.га, а в останні п'ять років (2003-2007 рр.) - відповідно на 20,7 тис.га. Основною причиною цього є те, що в переважній більшості сільськогосподарських підприємств через низьку рентабельність і збитковість садівництва немає власних нагромаджень навіть на просте відтворення насаджень.

Частка господарств населення у загальній площі плодоягідних насаджень в країні впродовж тривалого часу становить 44-45%. Роль цих садів у формуванні пропозиції високоякісних і великих партій плодів на внутрішньому ринку невелика, а в перспективі скоріше всього зменшуватиметься.

Рівень виробництва плодів і ягід найвищим був у 1981-1985 рр.: у всіх категоріях господарств - 3,2 млн.т, у сільськогосподарських підприємствах - 1,4 млн.т (43,8%). За цим показником явно виокремлюється 1977 р.: всі категорії господарств - близько 4,0 млн.т, а в господарствах суспільного сектору - 1,8 тис.т. (45%). Починаючи з 90-х років валові збори плодів і ягід знижуються в цілому в Україні і особливо в сільськогосподарських підприємствах, які у 2007 р. зібрали лише 198 тис.т продукції.

Зменшення масштабів виробництва плодоягідної продукції сільськогосподарськими підприємствами відбувається не лише через скорочення площ плодоносних насаджень, а й зниження їх урожайності. Основними причинами цього є відсутність належного матеріально-технічного забезпечення, а відтак недотримання агротехнічних заходів, висока трудомісткість виробництва та відсутність матеріального стимулу для ефективного виконання робіт тощо.

1.2. Формування та функціонування ринку плодів та ягід

Складність досягнення оптимального фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств, помилки в інвестиційній та маркетинговій діяльності, низький платоспроможний попит населення призводять до швидкого скорочення промислового виробництва плодів та ягід (додаток 1). За рахунок сільськогосподарських підприємств на ринку формується лише 33-35% пропозиції.

Виробництво плодів та ягід в 2007 р. порівняно з 2001 р. збільшилось лише в 1,3 рази і становить 1469,6 тис.т, а імпортні поставки збільшились в 5 разів, тому можна констатувати розширення експансії зарубіжних ринків плодоягідної продукції на внутрішньому ринку (додаток 2).

Місткість вітчизняного ринку плодів та ягід в 2001-2006 рр. становила лише 30-33% (392,4-524,1 тис.т) фонду споживання плодоягідної продукції (додатки 3, 4). Відтак, при рівні виробництва фруктів 30 кг на одну особу в рік пересічно за 2001-2006 рр. їх споживання становило 32 кг. Це на 61,0% менше від норми споживання 82 кг.

Господарства населення реалізують плоди та ягоди переважно на стихійних та придорожніх ринках, що зумовлює нестабільність товарної пропозиції, звужений асортимент та сортимент продукції, низьку товарну якість. Сільськогосподарські підприємства реалізують плоди і ягоди на ринку, через магазини, ларки, палатки - 32%, за іншими каналами (комерційні структури) - 45%, переробним підприємствам - 15-25% продукції (додаток 5).

Чинниками, що зумовлюють коливання цін на ринку плодів та ягід, є сезонність, якість продукції, обсяги реалізації та попиту, асортимент, ціни конкурентів тощо. Найефективнішою системою продажу плодоягідної продукції вважаються оптові та оптово-роздрібні ринки. В Україні такі ринки розвиваються дуже повільно, а подібних до зарубіжних взагалі немає. Враховуючи обмеженість сільськогосподарських підприємств в фінансових ресурсах, оптові ринки мають створюватися з залученням широкого кола потенційних засновників.

Частка експорту в виробництві плодоягідної продукції становить лише 3-5 %. В цілому в Україні склалося негативне сальдо зовнішньої торгівлі свіжими плодами та ягодами. Так, в середньому за 2003-2007 рр. експортні поставки були на 567 тис.т меншими за імпортні (додатки 2, 6), що пояснюється відсутністю в країні великомасштабного промислового виробництва плодів та ягід, яке б забезпечувало формування великих партій якісної плодоягідної продукції, низьке інформаційне, фінансове та матеріальне забезпечення сільськогосподарських підприємств, пасивна товарна політика, відсутність маркетингової стратегії, малорозвиненість інфраструктури ринку тощо.

2. МЕТА ПРОГРАМИ

Стратегічною метою розвитку садівництва має бути:

стабілізація і подальше збільшення виробництва плодів і ягід;

насичення внутрішнього продовольчого ринку конкурентоспроможними продуктами та розширення їх експорту, щоб створити можливості до 2025 року повністю забезпечити потреби населення у цих продуктах за фізіологічними нормами; забезпечення розширеного відтворення виробництва головним чином за рахунок самофінансування галузі;

розширення виробництва екологічно чистої продукції шляхом переходу від індустріально-хімічних методів ведення господарства до біологічних;

інтенсивне господарювання шляхом удосконалення технологій і організації виробництва на основі використання досягнень науки й передового досвіду.

3. ШЛЯХИ І СПОСОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

Для розвитку промислового садівництва необхідне поєднання організаційно-економічних чинників з технічними та технологічними. Головним напрямом докорінних змін економічної ситуації в галузі садівництва є поліпшення використання наявних ресурсів господарств і біокліматичного потенціалу регіонів завдяки впровадженню інтенсивних ресурсозберігаючих технологій вирощування плодоягідних культур, розширенню мережі підприємств спеціалізованих на виробництві плодів та ягід, удосконаленню розміщення садів, поліпшенню структури породного і сортового складу насаджень, розширенню переробки і зберігання продукції в місцях її вирощування, опрацюванню заходів щодо підвищення ефективності перспективних форм господарювання.

Одним з основних стимулюючих чинників розширення вітчизняного промислового виробництва є всебічна підтримка держави в межах заходів, затверджених СОТ. Особливо важливою є підтримка так званих "зеленого" та "жовтого" кошиків, що передбачають заходи не пов'язані з торгівлею і виробництвом, а також заходи внутрішньої підтримки з непрямим впливом, зокрема: наукові дослідження, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування, сприяння збуту плодоягідної продукції через збирання, обробку і розповсюдження ринкової інформації; забезпечення гарантованого доходу товаровиробникам та удосконалення землекористування, сприяння структурній перебудові виробництва, дотації на плодоягідну продукцію, компенсація частини витрат на мінеральні добрива і засоби захисту рослин, цінова підтримка, пільгове кредитування товаровиробників, списання боргів, пільги на транспортування плодоягідної продукції тощо.

4. ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ

Подолання негативних тенденцій та забезпечення сталого розвитку галузі потребує вирішення основних завдань (додаток 7):

удосконалення системи економіко-правового забезпечення галузі, узгодження її з міжнародними стандартами;

активізація інвестиційної політики, зокрема за рахунок розширення доступу виробників плодоягідної продукції до кредитних ресурсів на пільгових умовах;

удосконалення механізму регулювання ринку плодів і ягід, забезпечення умов для формування і розвитку його інфраструктури;

формування ефективних організаційних структур промислового садівництва;

максимальне використання можливостей для прискореного розвитку галузі на основі раціонального розміщення промислових насаджень плодоягідних культур;

виважена сортова політика, що передбачає широке впровадження тільки районованих вітчизняних та зарубіжних сортів на засадах ліцензування;

розвиток розсадницької бази, створення умов для повного переходу виробництва садивного матеріалу плодових та ягідних культур на безвірусній основі;

впровадження інноваційних технологіїй виробництва плодів і ягід;

удосконалення системи зберігання та переробки плодів і ягід;

здійснення наукового забезпечення галузі садівництва.

4.1. Активізація інвестиційної політики

Зважаючи на те, що садівництво в сільськогосподарських підприємствах є низькорентабельним, а передбачається значне розширення площ під плодовими і ягідними насадженнями, то найгострішою у промисловому садівництві є проблема залучення інвестицій, її вирішення полягає у формуванні надійних джерел інвестицій та ефективному їх використанні.

Основними на ближчу перспективу мають бути наступні джерела інвестицій.

Внутрішньогалузеві нагромадження, які в перспективі мають стати джерелом інвестицій на просте та розширене відтворення в галузі. Розширене відтворення у садівництві можливе лише за умов рентабельності виробництва плодів і ягід на рівні не менше як 40-50%. Така ефективність досягається на засадах поширення інноваційно-інтенсивних технологій виробництва продукції та реалізації в повному комплексі основних організаційно-економічних чинників високоефективного ведення промислового садівництва.

Формування амортизаційного фонду через щорічні амортизаційні відрахування з балансової вартості плодових і ягідних насаджень.

На сьогоднішній день практично в переважній більшості садівницьких господарств цей чинник відтворення плодових і ягідних насаджень фактично незадіяний через ряд причин:

чинним законодавством у всіх сільськогосподарських підприємствах амортизація основних засобів виробництва ведеться за податковим методом і амортизаційні відрахування використовуються здебільшого на загальні потреби виробництва, а не як важливий чинник відтворення основного капіталу;

в багатьох сільськогосподарських підприємствах садівництво є збитковим, а збитки звичайно покриваються амортизаційними відрахуваннями;

сучасний рівень балансової вартості плодоягідних насаджень у декілька разів є нижчим порівняно з чинними нормативами питомих капітальних вкладень на створення цих основних засобів виробництва.

Отже, для того, щоб амортизаційний фонд цілком відповідав своєму призначенню як активний чинник інвестиційних процесів у галузі, необхідно:

в кожному садівницькому підприємстві поряд з податковим методом здійснювати амортизацію за прямолінійним або кумулятивним методом;

найближчим часом обстежити (інвентаризувати) плодоягідні насадження у сільськогосподарських підприємствах й індексувати їх балансову вартість з урахуванням сучасного стану насаджень й чинного нормативу капітальних вкладень на їх створення.

Максимальне залучення іноземних інвестицій.

В останні роки спостерігається посилення зацікавленості зарубіжних підприємців до вкладання коштів у сферу промислового перероблення плодів і ягід шляхом створення спільних підприємств. Відтак відчутно зростає пропозиція цієї продукції. Про це переконливо свідчить досвід функціонування спільних підприємств з виробництва та промислового перероблення плодів і ягід у Вінницькій, Тернопільській, Львівській областях, Автономній Республіці Крим.

Перспективним є й формування нових організаційних структур у промисловому садівництві - зокрема, формування їх на основі орендних відносин. Йдеться, передусім, про оренду землі та багаторічних насаджень промисловими підприємствами, зокрема, плодопереробними заводами. Відтак формується ефективна агропромислова інтеграція у садівництві. В такому разі забезпечується виробництво сировини потрібного видового складу та втрачаються засади для монополізму цін на продукцію виробників сировини та промислових переробників.

Використання приватних інвестицій.

В сучасних умовах і в найближчій перспективі потенційними в садівництві є приватні інвестиції. Йдеться про орендарів і особисті господарства населення, які спрямовують свою діяльність на товарне виробництво плодів і ягід. Передусім, це стосується господарств, розміщених у зонах великих міст і промислових центрів, а також у зонах, районах з унікальними природними умовами для виробництва продукції теплолюбних культур і сортів, які належать до обмеженого ареалу вирощування.

Програма підтримки фінансового лізингу на придбання техніки.

Необхідно надавати сільськогосподарську техніку, добрива, садивний матеріал, обладнання і інші основні засоби виробництва на пільгових умовах за низькими процентними ставками (не більше 3%) на термін 5 - 8 років.

Складна закордонна техніка, яка не виробляється в Україні і яка потрібна виробнику, повинна надаватися на пільгових умовах. Для цього потрібно налагодити тісний зв'язок з іноземними компаніями та фірмами, які спеціалізуються на виробництві садової техніки і обладнання та створити спільні виробництва на вітчизняних підприємствах.

Доцільно дозволити садівничим господарствам розраховуватися за придбану техніку по лізингу у кінці виробничого циклу - після того, як надійдуть кошти за вироблену та реалізовану продукцію.

З метою зменшення відсоткових кредитних ставок за кредити, які надаються комерційними банками для закупівлі техніки, добрив, обладнання, насіння, пального тощо, доцільно створити спеціалізований банк для агропромислового комплексу, у якому будуть зосереджені усі фінансові надходження від діяльності сільського господарства і які будуть використовуватись за призначенням.

4.2. Удосконалення цінової політики та сфери страхування

У плодоягідному підкомплексі цінову політику доцільно здійснювати на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням - гарантовані ціни визначені на основі нормативної собівартості, як мінімально-допустимого рівня цін, субсидії, пільгове кредитування та страхування, податкові пільги, стимулювання експорту й обмеження імпорту тощо. Основна мета цієї політики - забезпечення розширеного відтворення галузі на основі підвищення продуктивності праці і поліпшення якості продукції, насамперед, за рахунок раціонального використання біологічного потенціалу культур та виробничого потенціалу господарств, сприяння мотивації та можливостям розширення інвестування і впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення рівня насичення садівництва капіталом на основі розширення приватної земельної власності.

Однією з найважливіших складових удосконалення інфраструктури ринку плодів та ягід, зокрема, споживчої сфери, є встановлення оптимальних цін як для виробника, так і для споживача. З цією метою необхідно приймати до уваги нормативну собівартість як мінімально-допустимий рівень цін при виробництві плодів та ягід сільськогосподарськими підприємствами.

Цінова політика повинна забезпечувати еквівалентність обміну ресурсами між містом і селом та передумови для розширеного відтворення і нормальної госпрозрахункової діяльності для сільськогосподарських підприємств та господарств населення, сприяти прискоренню науково-технічного прогресу та задоволенню потреб споживачів на ринку продовольства. Низька платоспроможність населення, монополізм промислових підприємств і торгівлі, нестримне зростання кредитних ставок та цін на продукцію і послуги для сільського господарства потребують державної цінової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Важливе значення має регулювання вхідних цін на енергоносії та інші товари матеріально-технічного постачання. Доцільно встановити регульовані ціни на ресурси, які справляють вирішальний вплив на загальний рівень і динаміку цін у садівництві, а також на товари, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Будь-яке підвищення цін на зазначені ресурси проти гарантованих слід компенсувати за рахунок дотацій з державного бюджету.

У перехідний період, поряд з функціонуванням вільного ціноутворення, повинно здійснюватися регулювання по всій системі: оптові - роздрібні ціни. Система регулювання повинна передбачати надання виробникам дотацій для регулювання цін, захист інтересів підприємств та споживачів від нечесної конкуренції та зловживання монопольним становищем.

Актуальним є налагодження страхового механізму для утримання багаторічних насаджень через залежність їх продуктивності та якості одержаного врожаю від погодних умов. До основних причин, які зумовлюють майже цілковиту відсутність у сільськогосподарських підприємствах страхування садів і ягідників, слід віднести недостатність фінансових ресурсів, недотримання агротехнічних вимог вирощування, необізнаність та недовіра до сфери страхування. Вирощування плодоягідних культур у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності повинно підлягати страхуванню. Існуючі страхові тарифи для плодоягідних культур (8-9%) необґрунтовано завищені. Вони майже рівні або вищі за страхові тарифи для таких культур, як озимі та ярі зернові, картопля та інші. Отже, діючі страхові тарифи вимагають перегляду в бік зниження, оскільки за малих обігових коштів виробників плодів та ягід їх зменшення залежно від терміну страхування та врожаю (до 10%) не можна визнати задовільним.

4.3. Формування ефективних організаційних форм господарювання в промисловому садівництві

В останні роки внаслідок реформ в аграрній сфері країни активно розвивається різноукладність на основі приватизації землі та майна.

Реформування існуючих садівницьких підприємств поки що не дало позитивного впливу на ефективність галузі, оскільки більшість із них отримали в спадщину від колишніх спеціалізованих радгоспів малопродуктивні і сильнорослі плодові насадження з великим різноманіттям сортів, продукція яких не є конкурентноспроможною. Основу промислового садівництва країни складають спеціалізовані садівницькі підприємства, реформовані в господарські товариства. Переваги цієї форми господарської діяльності полягають у вирішенні проблеми персоніфікації власності великих підприємств, не руйнуючи цілісності майнового комплексу і не порушуючи його організаційно-матеріальні структури. Господарські товариства найбільш пристосовані до ринкових умов, інтеграційних процесів та створення спільних підприємств з іноземними інвесторами.

Отже, є можливість формувати в садівництві різні типи великотоварних підприємств на основі приватної власності. Сади, ягідники та земля під ними повинні приватизуватися одночасно, оскільки впродовж багатьох років функціонують як єдиний виробничий ресурс.

У садівництві розвиватимуться різні організаційні форми господарювання з товарного виробництва плодів і ягід. Зокрема, в останні роки в галузі формуються фермерські господарства. Основною спрямованістю такого поступу має бути поглиблення спеціалізації виробництва, розвиток ефективних форм агропромислової інтеграції, виробничої кооперації, формування належної виробничої і ринкової інфраструктури.

Таким чином, на перспективу передбачається, що у державній формі власності залишиться 1-2% площ плодових і ягідних насаджень. Основними виробниками плодів і ягід будуть фермерські господарства і приватні підприємства з площею насаджень 15-20 га, які з метою ефективного використання техніки, виробничих споруд кооперуватимуться між собою. Також, в галузі будуть функціонувати великі спеціалізовані підприємства з площами насаджень 500-600 га, створені в основному за рахунок залучення значних інвестицій.

5. ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ САДІВНИЦТВА

5.1. Раціональне розміщення промислових насаджень основних плодових порід

Поглиблення зональної спеціалізації садівництва доцільно здійснювати з урахуванням попиту і пропозиції на ринку продуктів садівництва, а також наступних чинників його формування:

максимальне використання можливостей природно-економічних факторів підвищення врожайності;

зниження собівартості й підвищення якості продукції;

найбільш раціональне використання виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств і господарств населення та консервних заводів;

найповніша реалізація транспортних можливостей для перевезення продукції, скорочення її втрат під час транспортування і зберігання;

забезпечення вимог щодо охорони навколишнього середовища.

Раціональне розміщення плодоягідних насаджень дозволить вирощувати високоякісні плоди мінімальної собівартості та повністю забезпечити потребу населення в цій продукції. Для великомасштабного товарного виробництва плодів, спрямованого на експорт десертної продукції, слід розміщувати насадження таким чином:

Яблуня. Загальна площа плодоносних насаджень складе 144,8 тис.га. Близько 40% насаджень слід розмістити в західному Лісостепу, 40% - в центральному Степу та в Криму, а решту - в інших регіонах країни (додаток 8 (va444555-08) ) .

Груша. Загальна площа плодоносних насаджень складе 20,8 тис.га. При цьому, 48% насаджень пропонується розмістити в зоні Степу, 40,6% - в зоні Лісостепу, 8,7% - на Поліссі та 2,7% - в Карпатському регіоні. В порівнянні з існуючим розподілом пропонується зменшення частки насаджень в Карпатському регіоні та істотне її збільшення - в зонах Степу та Лісостепу.

В залежності від строку достигання плодів і регіону вирощування буде диференційовано площі. Так, на Поліссі пропонується вирощувати тільки літні та осінні сорти у співвідношенні відповідно 46% до 54%. В зоні Лісостепу перевагу слід надати осіннім сортам - 46,7%, на другому місці - зимові сорти - 35,2%, а решта 18% - літні сорти. В зоні Степу більше половини площ відводиться під зимові сорти груші, третина площ - під осінні, а решта - під літні. В Передкарпатті та Закарпатті по 37,5% площ відводиться під зимові та осінні сорти та чверть - під літні. Вищий відсоток площ під літніми сортами груші пропонується для Криму, південних областей та регіону Карпат, що заплановано з метою забезпечення плодами туристів та відпочиваючих (додаток 9 (va444555-08) ) .

Вишня. Загальна площа насаджень складе 8,8 тис.га. Близько 60% промислових насаджень вишні має бути зосереджено в зоні Степу (переважно східна і південна частини), близько 30% - в зоні Лісостепу (східна частина і Придністров'я) і близько 10% - в інших регіонах, причому, як правило, не промислових, а розміщених на присадибних ділянках (додаток 10 (va444555-08) ) .

Слива. Загальна площа насаджень складе 11,6 тис.га. Близько 50% промислових насаджень сливи має бути зосереджено в зоні Степу (Донецька, Запорізька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Миколаївська і Одеська області) та близько 40% - в зоні Лісостепу (Харківська, Полтавська, Вінницька, Хмельницька області). Решта - 10% площ - може бути розміщена в інших регіонах, придатних для вирощування цієї породи, причому це, як правило, нетоварні насадження на присадибних ділянках населення (додаток 11 (va444555-08) ) .

Черешня. Загальна площа насаджень складатиме 10,0 тис.га. При цьому, площа насаджень черешні в зоні Степу має бути збільшена приблизно до 85% від загальної. Вирощування черешні в непридатних ґрунтово-кліматичних умовах є недоцільним. Основні промислові насадження цієї породи мають бути зосереджені в Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях і на придатних землях Криму (додаток 12 (va444555-08) ) .

Абрикоса. З загальної площі насаджень 5,2 тис.га близько 35% всіх промислових насаджень слід розмістити на придатних ґрунтах південного Степу. Близько 40% насаджень слід вирощувати в центральному Степу, на Поділлі, в Придністров'ї і частково - на Волині. При цьому, для закладання насаджень в цьому регіоні слід використовувати ділянки з найбільш придатними умовами захищені від північних вітрів (додаток 13 (va444555-08) ) .

Близько 25% насаджень можуть бути розміщені на придатних ґрунтах в регіонах ризикованого його вирощування, які знаходяться на схід від Меджибожа, Цимбалівки, Чуднова, на південь від Житомира, Коростишева, Ясногородки, Ірпеня, Києва, Броварів, Борисполя, Яготина, Гадяча, на захід та південь від Зенькова, Котельни, Краснограда, на захід від Краснопавлівки, Барвенково, Краматорська, Артемівська, Красного Луча. Також, зонами ризикованого вирощування за кліматичними умовами для абрикоси є місцевості на заході України: це західна частина Ужгородської, центральна і східна частини Львівської, південна частина Волинської та південно-західна частина Рівненської областей. При розміщенні промислових насаджень в цій зоні слід враховувати наступні зауваження:

тут можна одержувати плоди доброї якості, з високим вмістом вітамінів, хоча і з дещо меншою кількістю цукрів;

ділянки для насаджень слід підбирати дуже ретельно, з високою родючістю ґрунту, захищені від північних та східних вітрів;

обов'язковими мають бути агроприйоми, направлені на підвищення зимостійкості дерев;

при визначенні економічної доцільності вирощування породи в цій зоні слід мати на увазі, що один раз на 10-12 років насадження абрикоси вимерзають повністю і потребують перезакладання.

Персик. З загальної площі насаджень близько 85% промислових насаджень персика слід розмістити в південному Степу України. Північна межа цього регіону проходить поблизу Кам'янця-Подільського, Могильова-Подільського, Крижополя, Любашівки, Вознесенська, Баштанки, Великої Олександрівки, Нікополя, Пришибу, Маріуполя (додаток 14 (va444555-08) ) .

Близько 15% насаджень можуть бути розміщені в Закарпатті, Придністров'ї, Поділлі, в центральному Степу України. Північна межа обмежено придатного для персика регіону проходить поблизу Хотина, Заставни, Чорткова, Хмельницького, Летичева, Вінниці, Липовця, Погребища, Фастова, Києва, Борисполя, Яготина, Гадяча, на схід та північ від Зенькова, Котельни, Краснограда, Краснопавлівки, Барвенкового, Краматорська, Артемівська, Красного Луча. При вирощуванні персика в цій зоні слід застосовувати агроприйоми з підвищення морозо- та зимостійкості дерев.

Грецький горіх та мигдаль. Для культури грецького горіха найбільш сприятливі умови в Придністров'ї та в Закарпатті, а для мигдалю - в Криму. З 17,5 тис.га горіха близько 40% площ слід розмістити в Придністров'ї, 20% - у Закарпатті, а решту - на Поділлі (20%), в Криму (10%) та інших областях (10%). Основні масиви мигдалю слід розмістити в Криму.

Смородина. Придатні регіони для промислового вирощування смородини знаходяться північніше ізолінії, яка проходить через Затишшя, Любашівку, Кіровоград, Верхньодніпровськ, Лозову, Балаклію, Приколотне. Однак, в цій зоні є обмежено придатні райони за ґрунтовими умовами. Переважна їх частина знаходиться у Закарпатській, Львівській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській і Полтавській областях (додаток 15 (va444555-08) ) .

Обмежено придатні для смородини території розміщені на південь та схід від вищевказаної ізолінії. Однак, значна частина Степу є непридатною для промислового вирощування смородини. Тут виділяються три регіони: південно-західний, центральний та східний.

Південно-західний є невеликим за площею і знаходиться на території Одеської області на південний схід від ізолінії, яка проходить через населені пункти Базарянка, Роздільна, Сербка, Очаків.

Центральний регіон охоплює усі райони степового Криму, Миколаївської і Херсонської областей, захід Запорізької області по лінії Запоріжжя, Гуляйполе, Кирилівка, Мелітополь.

Східний регіон охоплює східну частину Запорізької, Донецьку і Луганську області і знаходиться на схід від ізолінії, яка проходить через Маріуполь, Волноваху, Красний Лиман і Старобільськ.

Малина. Пріоритетними районами вирощування будуть Вінницька, Київська, Черкаська, Кіровоградська області та регіони з розвиненою переробною промисловістю. Промислові насадження малини літніх та частково ремонтантних строків дозрівання мають бути розміщені біля великих міст (Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Львів, Одеса) та на півострові Крим для забезпечення населення свіжою продукцією.

5.2. Сортова політика

Важливе значення має впровадження високоврожайних і швидкоплідних сортів і науково-обґрунтоване обмеження їх кількості у конкретних умовах, розширення закладання садів на вегетативних підщепах, зміна структури насаджень у напрямі збільшення питомої ваги ягідних і кісточкових культур.

Основними вимогами до сортів будуть висока якість їх плодів при високій врожайності дерев, екологічна толерантність, швидкоплідність та оптимальні затрати при вирощуванні. Окрім цього, до завдання селекційних програм буде входити селекція на підвищення резистентності сортів і елітних форм до хвороб і шкідників та високий адаптивний потенціал в основних регіонах вирощування.

Структура і якісні показники породно-сортового складу промислових насаджень будуть щорічно уточнюватись і коригуватись згідно з нормативними параметрами "Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні", які підтверджуються "Актами державної реєстрації сорту", а майнові права - в "Реєстрі патентів на сорти ...".

В формування структури породно-сортового складу (додаток 16), поряд з виведенням нових вітчизняних та інтродукцією кращих зарубіжних сортів та їх впровадженням матиме місце підвищення вимог до сортів промислового значення та скорочення кількості останніх.

Яблуня. Культура є основною у виробництві свіжої плодової продукції. Для неї оптимальним буде вирощування сортів різних строків достигання у такому співвідношенні: літні - 5, осінні - 15 та зимові - 80%.

В найбільш сприятливих регіонах Степової та Лісостепової зони провідне місце (близько 60%) займатимуть інтродуковані сорти Голден Делішес і клони, Джонаголд і клони та вітчизняний Ренет Симиренка і його клони, з рівнем продуктивності 25-35 т/га. В більш північних регіонах та з меншою кількістю тепла - навпаки, українські сорти (до 80%) Слава переможцям, Амулет, Аскольда, Папіровка. З метою нарощування сировинної бази для переробки (соки, пюре, джеми) в регіонах Лісостепу та західного Полісся та отримання плодової продукції з найменшим пестицидним навантаженням і врожайністю 25-30 т/га провідне місце займатимуть сорти високостійкі та толерантні до основних грибних захворювань. Це як вітчизняні сорти (до 70-80%) Амулет, Радогость, Аскольда, Едера, Мавка, Сапфір, Антонівка, так і сорти зарубіжної селекції (до 20-30%) Лігол, Топаз та ін.

Груша. При провідному значенні сортів осінньої групи, що забезпечать врожайність високоякісних плодів 20-25 т/га, нарощування площ відбуватиметься сортами, стійкими до бактеріозів та грибних хвороб листя (українські сорти Яблунівська, Малівчанка, Черемшина, Стрийська та деякі інтродуковані). Також, зростатиме значення крупноплідних і високоякісних сортів - Ноябрьська Молдавії, Вересневе Дево, Вижниця. Суттєве місце для зберігання охолодженими матимуть сорти типу Конференція. Основним стримуючим фактором впровадження і вирощування зимових сортів є відсутність сховищ для зберігання охолоджених плодів та в умовах регульованого газового середовища (як перший чинник), та невміння багатьох виробників проводити передспоживчу підготовку цих плодів (як другий чинник).

Слива. До 2010 року скоротяться площі під класичними, але дуже уражуваними вірусом "шарки" сортами Угорка італійська, Вереснева. Динаміку до нарощування матимуть українські сорти Ненька, Лагідна та інтродуковані Ганна Шпет, Стенлей з врожайністю понад 20 т/га. А найбільший попит матимуть існуючі та виведені нові сорти, стійкі до "шарки" і з високими товарними якостями плодів (Ханіта, Чачанська лепотіка та ін.) з рівнем врожайності 20-30 т/га. За строками достигання до 75-80% займатимуть сорти саме універсального значення (для заморожування, сушіння, переробки) - тобто пізньостиглі сорти з групи "угорок". Поряд з цим, враховуючи сильне ураження сортів-угорок сливовою плодожеркою та товстоніжкою, не вдасться зменшити пестицидне навантаження на їх плоди.

Алича. Впродовж 2010-2015 років спостерігатиметься динаміка збільшення площ під крупноплідними сортами гібридного походження (слива китайська ( алича), столового (інтродуковані Комета рання, Арбузна, вітчизняні сорти Десертна, Обільна, Тетяна) та універсального (в т.ч. для консервування та купажування соків) значення (вітчизняні сорти Генерал, Гек, Оленька). Конкурентоздатність кращих сортів аличі з масою плодів понад 35 г визначатиметься саме стійкістю до пошкодження "сливовими" шкідниками, а відповідно - і екологічно чистою продукцією, з врожайністю в межах 25-35 т/га, хоча і з дещо завищеним вмістом органічних кислот, які можна використовувати для виготовлення компотів-асорті. Це сорти в основному української селекції - Нікітського ботанічного саду, Інституту садівництва, Артемівської ДСР.

Вишня. Основними вимогами до сортів повинні бути їх екологічна толерантність, швидкоплідність, висока якість плодів та придатність їх до механізованого збору. Близько 30% займатимуть сорти столового призначення різних строків достигання. Інші сорти будуть використовуватись для різноманітних видів технічної переробки.

В південних регіонах перевагу матимуть сорти Встрєча, Шалунья, Ігрушка, Мелітопольська радість та ін., які забезпечать врожайність в інтенсивних насадженнях близько 20 т/га.

Для зони Лісостепу та південного Полісся доцільнішими будуть насадження сортів Ночка, Подбєльська, Тургенівка, Встрєча, Шалунья з врожайністю 15-20 т/га. Коригування пестицидного навантаження на їх плоди здійснюватиметься з урахуванням умов року та стійкості до кокомікозу.

Важливу роль в переробній галузі садівництва матиме місце створення сировинних садів вишні. Конкурентоздатними будуть частково- та самоплідні сорти, стійкі до грибних захворювань (кокомікоз та моніліоз), придатні до механізованого збирання плодів високої якості.

Черешня. Розміщення основних промислових насаджень зосереджуватиметься переважно в південних регіонах країни. Серед сортів кращими будуть нові, крупноплідні (масою близько 10 г), що формують плоди високих товарних і смакових якостей. Це переважно сорти, які при комплексі цінних ознак проявлятимуть сумісність з існуючими та новими середньо- і слаборослими підщепами, що дасть змогу створення інтенсивних та принципово нових насаджень. Інтенсивні насадження забезпечать вступ в плодоношення на 2-3 рік від садіння і в період повного плодоношення врожайність не меншу як 30 т/га. В центральному і північному Лісостепу, та південному Поліссі - займуть місце такі сорти, як Прощальна, Любава, Ніжність, Василіса, Етика, Амазонка та ін. із врожайністю не менше 25 т/га. Основне призначення плодів майже всіх сортів - споживання в свіжому виді.

Конкурентоздатність сортів визначатиме, поряд із крупноплідністю, їх стійкість до хвороб, зокрема, до кокомікозу та моніліозу. Крім того, плоди їх повинні бути стійкими до розтріскування.

Абрикоса. За умови вирощування в найсприятливіших мікрорегіональних зонах перевагу матимуть існуючі (Червонощокий, Мелітопольський пізній, Красень Києва, Олімп, Парнас та ін.) та нові вітчизняні і зарубіжні (Голд річ) крупноплідні сорти. Але, при цьому, не уникнути необхідних обприскувань фунгіцидами проти моніліозу в різних стадіях його прояву. Незначний відсоток площ займатимуть ранні сорти (Мелітопольський ранній та ін.), та зростатимуть площі під сортами з солодким та високим відсотком органічних масел ядром - для використання в косметичній та медичній промисловості.

Персик. Матиме місце динаміка збільшення площ в основному під жовтом'ясими сортами (тип Редхейвена, Любімец 2, Потомок) універсального використання (консервування, виготовлення соків з м'якоттю, купажування з іншими плодами), а також білом'ясими сортами, стійкими до умов перезимівлі та кучерявості листя.

Горіх грецький. Закладання насаджень горіха грецького здійснюватиметься сортами Буковинський 3, Буковинська бомба, Буковинський 1, Клішківський, Придністровський, Прикарпатський, Топорівський, Чернівецький 1 та Ярівський.

Суниця. В групі ранніх провідне місце займатимуть сорти вітчизняної селекції. В групі середньопізніх - основу складатимуть інтродуковані та вітчизняні сорти. Для споживання свіжими при сезонному вирощуванні (за технологією однорядного чи стрічкового садіння зеленої та розсади "фріго") основними будуть ранньостиглі сорти Ольвія, Розана київська, Веселка, Хоней (інтродукований із США) з рівнем врожайності 15-25 т/га. Основу для вирощування ягід універсального значення (заморожування, наповнювачі молокопродуктів, джемів та ін.) становитимуть як вітчизняні (Презент, Істочнік, Присвята та ін.), так і західноєвропейські сорти (Зенга Зенгана, Полка, Ельсанта, Корона, Мармелада) з врожайністю 20-25 т/га. Для позасезонного вирощування за умови достатньої кількості охолодженої розсади "фріго" зростатиме значення нейтральних до тривалості світлового дня сортів типу Селва (інтродукований із США), та ремонтантних і традиційних сортів для вирощування в теплицях, що забезпечить продуктивність в 25-30 т/га. Поєднання кращих сортів та кращих технологій вирощування суниці вимагатиме від виробничника значно вищих первинних фінансових витрат на створення ягідника та забезпечення комплексом машин.

Смородина чорна та порічки. Сортова політика базуватиметься на вітчизняному сортименті. Сорти смородини української селекції займатимуть не менше 90%, а порічок (червоних та білих) - не менше 70% усього промислового сортименту.

На період до 2012 року промислове значення збережуть сорти смородини Ювілейна Копаня, Софіївська, Санюта, Вернісаж, Черешнева, Аметист, Краса Львова, Консул, які поступово будуть замінені сортами нового покоління - Казкова, Радужна, Німфа, Оріана, Муза, Мелодія, Надбужанська.

На цей же період зберігатимуть промислове значення сорти порічок Йонкер Ван Тетс, Святомихайлівська, Троїцька. Доповненням до них стануть нові сорти, що набувають популярності - Дарниця, Самбурська, Ласуня, Ватра, Любава, Святкова, Сніжана, окремі сорти зарубіжної селекції.

Сортова агротехніка розмноження і вирощування смородини чорної та порічок є достатньо відпрацьованою, описана у відповідних ДСТУ і суттєвих змін на період до 2025 року не зазнає, окрім елементів, безпосередньо пов'язаних з вимогами нової ягодозбиральної техніки (схема садіння, період експлуатації насаджень). Для більшості сортів порічок та окремих сортів смородини чорної (особливо сортів з довгими гронами типу Черешнева) основним способом збирання врожаю залишатиметься ручний збір.

Насадження цих культур будуть зосереджені у господарствах різних форм власності. З часом роль присадибного сектора втратить промислове значення і до 2025 року він займатиме не більше 5-10% ринку. При цьому, близько 60% насаджень матимуть великі садівничі господарства, 30-35% - фермерські господарства.

Малина. Зростатиме попит на сорти малини з великими і смачними ягодами (типу Феномен, Новокитаївьска, Саня, Сяйво - вітчизняної селекції; Спутніца, Гусар - інтродуковані), але придатних як для класичних однорядних, так і V-подібних і штамбових технологій. Істотний відсоток займуть сорти для позасезонного вирощування - ремонтантні для відкритого грунту та кращі для вирощування в теплицях.

Аґрус. Провідне місце посідатимуть сорти великоплідні, з десертними смаковими якостями (тип Неслухівський, Оксамит), але зростатиме питома вага зелено- і жовтоплідних та стійких до борошнистої роси сортів незалежно від їх географічного походження. Динамічне впровадження штамбової технології вимагатиме отримання нових крупноплідних сортів, при добрій сумісності з підщепою (або достатньою сильнорослістю в кореневласній культурі) та слабошипуватістю.

5.3. Розвиток розсадницької бази для виробництва оздоровленого садивного матеріалу плодових та ягідних культур

На сьогодні в Україні вирощуванням садивного матеріалу плодових та ягідних культур займаються 173 господарства, в т.ч. 10 наукових та 53 спеціалізованих установ. У 2006 році ними вирощено саджанців районованих сортів: плодових - 6624 тис.шт., ягідників кущових - 25392 тис.шт., суниці - 8554,6 тис.шт. Розсадницькі господарства України у 2006 році порівняно з 2001 роком збільшили обсяги вирощування саджанців зерняткових культур у 2,2 рази, а кісточкових і ягідних - у 1,6 рази. Проте, цього недостатньо для розширення та планомірного відтворення садів, яке в останні роки майже припинилося. Так, у 2001-2005 роках на кожний гектар насаджень із садозміни виводилось 8,9 га старих малопродуктивних сортів. Тому, для закладання нових насаджень у сільськогосподарських підприємствах на площі близько 10 тис.га щорічно до 2025 року необхідно збільшувати виробництво саджанців плодових культур у 1,4 рази, а кущових ягідників - у 2,2 рази порівняно з 2006 роком.

Виробництво садивного матеріалу в розсадницьких господарствах України в подальшому буде здійснюватися на безвірусній основі. Вирощені саджанці повинні відповідати сучасним європейським стандартам.

Для визначення етапів розмноження, фітосанітарного стану і якості садивного матеріалу будуть введені наступні категорії:

категорії етапів розмноження (біологічні категорії) - "Прибазовий", "Базовий", "Сертифікований", "Стандартний";

категорії фітосанітарного стану (фітосанітарний статус) - "Вільний від вірусів", "Тестований на віруси";

категорії якості - "I сорт", "II сорт".

Перспектива переходу розсадницьких господарств на вирощування безвірусного стандартного садивного матеріалу, адаптованого до ґрунтових і кліматичних умов конкретної зони, обумовлює необхідність закладення в Україні нових маточних насаджень плодових і ягідних порід, створення маточно-насіннєвих і маточно-живцевих садів та розсадників по виробництву необхідної кількості саджанців сучасного породно-сортового складу. Тому, особливо перспективними у промисловому садівництві є технології отримання безвірусних базових клонів, оздоровлення їх в культурі in vitro і наступне прискорене розмноження класичними та біотехнологічними методами. Створення банку безвірусних клонів плодових, ягідних та малопоширених культур на основі цілісної технології їх виробництва та розмноження стане основним завданням розсадництва до 2010 року. На сьогодні частка безвірусного садивного матеріалу у виробництві розсадництва України становить близько 17%. До 2010 року цей показник необхідно довести до 20%, до 2015 - до 50%, і до 2020 року - 100% плодових насаджень України мають бути закладені оздоровленим безвірусним садивним матеріалом.

Для розвитку вітчизняної системи виробництва оздоровленого садивного матеріалу плодових та ягідних культур слід здійснити наступні заходи:

впровадити систему сертифікації садивного матеріалу плодових і ягідних культур в Україні;

розробити і налагодити виробництво вітчизняних тест-систем для ІФА з метою тестування основних вірусів плодових, ягідних і декоративних рослин;

використовувати біотехнологічні методи прискореного розмноження безвірусного садивного матеріалу;

створити безвірусні базові маточники плодових та ягідних культур в галузевих наукових установах та базових підприємствах. Здійснювати подальше розмноження садивного матеріалу вищих категорій для закладання маточних насаджень категорії "сертифікований матеріал" СМ і промислових насаджень стандартним садивним матеріалом;

здійснювати більш дієвий контроль за виробництвом (в т.ч. на присадибних ділянках) та завезенням із-за кордону садивного матеріалу плодових і ягідних культур;

провести інвентаризацію наявних маточних, маточно-живцевих та плодових насаджень в Україні.

5.4. Прогресивні технології виробництва плодів і ягід

Одним з головних напрямків докорінних змін економічної ситуації в галузі на найближчу перспективу є поліпшення використання наявних ресурсів господарств і біокліматичного потенціалу регіонів завдяки впровадженню інтенсивних ресурсозберігаючих технологій.

Технології вирощування зерняткових культур.

Розроблені вітчизняні технології забезпечуватимуть зменшення капітальних вкладень на створення і використання насаджень в межах 25-30% в порівнянні з зарубіжними аналогами (додаток 17).

В Україні технології вирощування плодів основних зерняткових культур базуватимуться переважно на застосуванні слаборослих клонових підщеп.

Технології вирощування яблуні на підщепі М 9 найпоширенішими будуть в південних регіонах за умов зрошення та фертигації. В центральних і північних регіонах перспективнішими будуть карликові насадження на морозостійких підщепах типу 62-396, 57-257, 57-476, Д-1071, КД-4 та КД-5 в комбінуванні з скороплідними сортами зі схемою садіння дерев 3,5-4 x 1-2 м. Такі насадження дерев з веретеноподібними кронами вступатимуть в товарне плодоношення на другий-третій рік від садіння, а в період повного плодоношення їх продуктивність становитиме 35-40 т/га.

В різних зонах ефективними будуть також сади на середньорослих і напівкарликових підщепах ММ 106, 57-490, Д-471, М 26, 54-118, 57-545. Перевага їх перед карликовими садами в тому, що вони не потребують зрошення та опори. Дерева в таких садах висаджуватимуться за схемою 4-5 x 2-3 м, а крони краще формувати по типу модифікованих веретеноподібних. Такі сади вступатимуть в товарне плодоношення на 1-2 роки пізніше від карликових, але в період повного плодоношення їх урожайність буде не меншою 35-40 т/га.

В Поліссі, Степу та Криму певну частку в структурі насаджень матимуть сади окремих сортів на насіннєвих підщепах (додаток 18), що обумовлюється особливостями ґрунтових і кліматичних умов (морозостійкість і проблеми водозабезпечення). Дерева в таких насадженнях висаджуватимуться за схемою 5-6 x 3-4 м, а крони слід формувати по системі малогабаритного веретена, багатовісної та двоплощинної з потенціалом врожайності в 35-40 т/га.

Технологія вирощування груші ґрунтуватиметься на створенні слаборослих інтенсивних насаджень із застосуванням в якості підщеп клонових форм айви типу В-29, ІС 4-12, ІС 2-10 та Айви-С при розміщенні дерев 4-5 x 2-3 м та формуванні веретеноподібних крон.

Технологія вирощування груші в умовах західного Лісостепу та південної частини Полісся ґрунтуватиметься на обмеженому застосуванні вегетативних підщеп та слабозимостійких сортів. Перевагу матимуть насадження на зимостійких насіннєвих підщепах з малогабаритними кронами і розміщенням дерев 5-6 x 3-4 м.

Основними вимогами до сортів яблуні та груші будуть їх екологічна толерантність, швидкоплідність і висока якість плодів.

Зазначені технології в порівнянні з існуючими аналогами забезпечать підвищення продуктивності насаджень в 1,5-1,8 разів, рентабельності виробництва плодів в 2,0-2,5 рази за рахунок використання високопродуктивних сорто-підщепних комбінувань і збільшення щільності садіння дерев, раціональних способів і систем утримання крон, передпосадкової підготовки та утримання ґрунту, захисту насаджень від шкідників та хвороб.

Сировинні сади, плоди яких призначені для промислової переробки, закладатимуться переважно на толерантних до умов вирощування клонових і насінних підщепах з добором імунних до основних хвороб сортів. За рахунок використання таких сортів, технологічних крон, відповідного розміщення дерев в таких насадженнях буде обмеженим застосування пестицидів, а обробіток ґрунту в рядах виконуватиметься переважно механічними знаряддями.

Система утримання та удобрення ґрунту обмежуватиметься застосуванням сидеральних культур, органічних добрив та мульчматеріалів.

Затрати праці і собівартість продукції в сировинних садах будуть в 3-4 рази меншими, ніж в існуючих.

В існуючих різних типах насаджень плодових культур слід максимально застосовувати ефективні способи обрізування дерев, догляд за ґрунтом (обробіток, внесення органічних і мінеральних добрив, посів сидеральних культур) та захист від шкідників і хвороб для забезпечення врожайності насаджень зерняткових культур не менше 20-25 та кісточкових - 12-15 т/га.

Технологія вирощування екологічно чистих плодів яблуні та груші забезпечує середню врожайність сортів яблуні 20-25, груші - 28-20 т/га високоякісних плодів. Схема садіння 5-6 x 4 м. Строк вступу в плодоношення - на 3-4 рік після садіння. Період продуктивного використання 18-20 років.

Технологія передбачає:

використання толерантних імунних сортів;

виключення будь-яких засобів хімізації;

застосування дерново-перегнійної і паро-сидеральної системи утримання ґрунту;

виключення ступеню різного роду забруднення на даній ділянці, віддаленість їх від хімічних і інших джерел забруднення;

максимальне зменшення пестицидного навантаження на дерева.

Технологія вирощування кісточкових культур.

При вирощуванні кісточкових культур основна увага буде приділятися одержанню екологічно чистої продукції для споживання у свіжому вигляді. Тому, основним типом саду, з урахуванням зональних особливостей вирощування кісточкових культур, будуть насадження на насіннєвих підщепах (60-70%), зокрема, черешні - це сіянці антипки (Степ), дикої черешні (Степ, Лісостеп) та культурних сортів вишні (Лісостеп, Полісся); вишні - сіянці антипки, дикої черешні; сливи та аличі - сіянці аличі; абрикоса - сіянці жерделі, а на грунтах важкого механічного складу - сіянці аличі напівдикої (в основному жовтоплідної) (додаток 19).

Для покращення аерації насаджень будуть використовуватись більш розріджені схеми розміщення дерев, а саме: черешні, абрикоса - 6 x 3-4 м, вишні - 5-6 x 2-3 м, сливи, аличі та персика - 6 x 2-3 м.

Крони дерев формують із застосуванням спрощених способів формування округлих (ярусна або розріджено-ярусна) і сплощених крон зі зниженою зоною плодоношення та літнім формувальним обрізуванням, що дає можливість прискорити на 2-3 роки їх вступ у період плодоношення. Такі насадження створюються за допомогою стійких до хвороб сортів, з виключенням застосування гербіцидів та фунгіцидів.

Крім цього, типами насаджень, які забезпечують збільшення виробництва плодів кісточкових культур за зниження трудомісткості будуть:

інтенсивні сади на слаборослих вегетативно розмножуваних підщепах (30-40%) з щільністю дерев на 1 гектар - сливи та аличі великоплідної - 1250, черешні, абрикоса, персика - 800-1100; у таких насадженнях одержують урожай 25-40 т/га, що в 1,5-2 рази вище, ніж на сильнорослих підщепах, а витрати на їх створення окуповуються на 1-2 роки швидше. Для закладання насаджень будуть використовуватись більш зимостійкі підщепи, а саме: для черешні - вишня Студениківська, ВСЛ-2, ЛЦ-52; сливи та аличі великоплідної - ВСВ-1, ВВА-1, Весняне полум'я, Евріка 99. Дерева формуватимуться зі сплощеними або веретеноподібними кронами. В південних регіонах України перспективними будуть насадження на карликових підщепах західноєвропейського походження, а саме для черешні - серії Гізела, Піку, абрикоса, сливи та персика - Вевіт, ВВА-1, Угорка Вангейгейма, з обов'язковим зрошенням та встановленням опори. Такі насадження вступатимуть в товарне плодоношення на 2-3 рік після садіння, забезпечуючи врожайність в період повного плодоношення на рівні 35-50 т/га;

сади з використанням слаборослих та самоплідних сортів вишні на насіннєвих підщепах або цінних сильнорослих сортів вишнево-черешневого походження на вегетативно розмножуваних підщепах з щільним садінням дерев (1000-1250 на 1 га), що вступають у товарне плодоношення на третій-четвертий рік після садіння і забезпечують середню врожайність у межах 8-10 т/га плодів високої товарної якості для десертного споживання;

сировинні насадження вишні з механізованим збиранням плодів, призначених для промислової переробки. В таких садах використовують самоплідні, слаборослі, стійкі до хвороб сорти з садінням дерев переважно на насіннєвих підщепах за схемою 4 x 1,5-2 м (1250-1666 дер./га) та формуванням вісеподібної або площинної крони, чим забезпечується урожайність 20-30 т/га.

В існуючих різних типах садів плодових культур з широкими міжряддями (7-8 м), округлими кронами дерев на насіннєвих та інших сильнорослих підщепах та з середніми міжряддями (5-6 м) з різними формами крон на середньорослих і карликових підщепах слід максимально застосовувати ефективне обрізування дерев та догляд за ґрунтом (обробіток, внесення органічних і мінеральних добрив, посів сидеральних культур та захист від шкідників та хвороб), щоб забезпечити врожайність насаджень в межах 20-25 т/га.

Ягідні культури.

Зважаючи на велику місткість внутрішнього ринку ранньої свіжої продукції садівництва розвиток ягідництва має бути пріоритетним для сільськогосподарських підприємств, зокрема, розміщених у приміських зонах.

Суниця. Основними технологіями вирощування цієї ягідної культури будуть:

закладання ягідника високоякісною зеленою розсадою в оптимальні строки (перша половина серпня) з однорядним (садіння рослин - 70-90 x 15-25 см) чи стрічковим розміщенням кущів, та вирощуванням на грядах з використанням мульчуючих матеріалів (соломи-січки, білої ПХВ плівки та ін.). Строк продуктивного використання 1 - 2 роки, але не більше 3-х років;

закладання ягідника охолодженою розсадою (розсада "фріго") у весняно-літні строки із запрограмованими термінами отримання позасезонного (більш раннього та більш пізнього) врожаю, з використанням як однорядного загущеного (по 45-65 тис. рослин на 1 га), так і стрічкового розміщення рослин та використання мульчуючих матеріалів. Строк використання 1 рік;

вирощування позасезонної ягоди за рахунок використання скляних і плівкових теплиць (з розміщенням 65-85 тис. рослин на 1 га), малогабаритних тунелів, та ремонтантних і нейтральних до світлового дня сортів. Використання культиваційних споруд - одно- чи 2-разове за сезон.

Малина. Висока потенційна продуктивність і достатня прибутковість роблять малину винятково важливою складовою частиною садівництва. Плоди цієї ягідної культури належать до продуктів високих смакових якостей і значної харчової та лікувальної цінності.

Основними технологіями найближчого десятиліття будуть:

закладання насаджень набором суперранніх (що дозрівають в другій декаді червня), середніх і пізніх сортів з метою подовження споживання плодів малини в свіжому вигляді;

закладання насаджень сортами штамбового типу зі стеблами, що не вилягають під вагою врожаю, що дозволяє забезпечити максимальну механізацію догляду за насадженнями, включаючи машинне збирання врожаю;

закладання насаджень ремонтантними сортами зі скошуванням під зиму надземної частини рослин і повною відмовою від використання пестицидів, що забезпечує цим еколого-технологічну й економічну привабливість.

При закладанні насаджень малини слід дотримуватися класичних технологій вирощування (як на опорі, так і без неї) за умов крапельного зрошення та фертигації, з використанням протидощової плівки.

Одним з найважливіших заходів забезпечення довговічності та продуктивності дерев, особливо у районах недостатнього і нерегулярного зволоження, є зрошення. Нормальний ріст та розвиток рослин забезпечується при рівномірній впродовж вегетації оптимальній вологості грунту - 70-80% найменшої вологоємкості. При цьому, в Степу за вегетацію повинно витрачатися 2,5-4,0 тис.куб.м/га води, в Лісостепу - 1,5-2,0 тис.куб.м/га. Для ефективності ведення зрошувального промислового садівництва необхідне створення скороплідних високоврожайних насаджень в районах з найбільш сприятливими грунтово-кліматичними умовами. При цьому, існуючі насадження слід оснащувати системою зрошення з поверхневим розміщенням поливних трубопроводів, а насадження, що створюються - з підземним розміщенням. На ґрунтах з високою вологомісткістю та садах з щільним розміщенням дерев, в розсадниках та маточниках застосовуватиметься переважно система краплинного зрошення, при якій зволожується близько 10-15% площі живлення дерев. В насадженнях на сильнорослих підщепах перевага надаватиметься системам підкронового дрібнодисперсного зрошення, де зволожується 30-50% площі живлення дерев. Система краплинного зрошення передбачає можливість одночасного підживлення рослин мінеральними добривами, що сприятиме одержанню товарної продукції плодових і ягідних культур та високоякісного садивного матеріалу.

Системи удобрення плодових і ягідних насаджень.

В Україні плодові насадження вирощуються в різних ґрунтово-кліматичних умовах, тому системи удобрення мають бути диференційовані за зонами та вирішувати такі основні завдання: реалізація потенційної продуктивності рослин через оптимізацію мінерального живлення; підвищення ефективної родючості ґрунтів у садових ценозах; виробництво високоякісних плодів і ягід з гранично обмеженою наявністю в них ксенобіотиків.

Зона Полісся. Передсадивне окультурення садопридатних дерново-підзолистих піщаних ґрунтів проводять шляхом внесення під плантаж 250 т/га торфу та 270 кг/га фосфорних і 300 кг/га калійних мінеральних добрив. Поточне застосування 90-120 кг/га азотних добрив зумовить збалансоване мінеральне живлення, врожайність в межах 23-27 т/га.

Перед закладанням саду на сірих лісових ґрунтах вносять по 50-60 т/га органічних добрив. Норми фосфорних і калійних добрив встановлюють диференційовано, виходячи з рівня забезпеченості ґрунту рухомими сполуками фосфору і калію.

Лісостеп та Степ. На основних ґрунтах Лісостепу і Степу при передсадивній підготовці органічні добрива вносять не менше 40-60 т/га, а норми фосфорних і калійних мінеральних добрив - виходячи з рівня забезпеченості ґрунту цими елементами.

Перед закладанням ягідників під передсадивну оранку слід вносити органічні добрива (60-80 т/га), а фосфорні і калійні мінеральні добрива в нормах, диференційованих в залежності від рівня забезпечення ґрунту рухомим фосфором і калієм. Азотні добрива (60 кг/га д.р.) вносять весною під перший обробіток ґрунту.

Зважаючи на обмежену кількість гною ефективною буде заміна органічних добрив сидератами. В якості сидератів в Поліссі необхідно висівати люпин, озиме жито, в інших зонах - гірчицю, олійну редьку, озиму пшеницю, вико-вівсяні суміші, бобові, які в фазі колосіння і бутонізації та сизого боба подрібнюють і приорюють. Восени доводять вміст рухомих сполук фосфору і калію до оптимальних рівнів і проводять плантажну оранку.

Система удобрення плодових насаджень в період експлуатації буде залежати від типу насаджень, системи утримання ґрунту в міжряддях, родючості ґрунту.

У зв'язку з інтенсифікацією галузі садівництва, переходом на створення технологій з використанням скороплідних сортів на напівкарликових та карликових підщепах з щільним садінням дерев, скороченням періоду їх експлуатації (до 12-18 років) та утримання ґрунту в міжрядді за дерново-перегнійною системою стає неможливим і малоефективним внесення органічних добрив в період експлуатації насаджень. Тому, органічні добрива у вказаних раніше дозах вносять при передсадивній підготовці ґрунту, разом з слабо розчиненими мінеральними добривами і меліоративними матеріалами (за необхідності), а азотні і калійні - в період росту і плодоношення поверхнево або з поливною водою при наявності зрошення. Збереження продуктивної вологи від випаровування в атмосферу частково вирішується застосуванням мульчі в пристовбурних смугах, що позитивно впливає і на збереження родючості ґрунту та проходження мікробіологічних процесів.

В умовах сучасного обмеженого надходження органічних добрив та високої якості мінеральних добрив, найраціональнішою є сидерально-мінеральна система удобрення плодових насаджень, тобто вирощування різних сидеральних культур у міжряддях саду з мінімально необхідним диференційованим застосуванням мінеральних добрив. Вирощування сидеральних бобових, олійних і злакових культур чергується в часі та поєднується з внесенням відповідних доз і складу мінеральних добрив.

Найбільш правильним і раціональним є комбінований спосіб внесення добрив: основне внесення, підживлення, (в тому числі з поливною водою - фертигація) та позакореневе внесення обприскуванням. Позакореневе підживлення в певних умовах і в конкретні фази розвитку рослин є єдиним засобом усунення дефіциту того чи іншого елементу, підвищує активність процесів повторного використання елементів живлення в органах рослин. Позитивний вплив на фізіологічний стан рослин та істотну прибавку урожаю отримуватимуть при обприскуванні насаджень сполуками бору, марганцю та суміші солей певних концентрацій у відповідні фази розвитку (додаток 20).

Захист плодових і ягідних насаджень від шкідників і хвороб.

Одним з важливих заходів забезпечення врожайності, поліпшення якості плодоягідної продукції, забезпечення тривалої продуктивності багаторічних насаджень є інтегрований захист плодових і ягідних культур від шкідників і хвороб.

Серед багатьох організаційно-господарських заходів, які в процесі експлуатації саду мають надзвичайно важливе профілактичне значення у зменшенні витрат на захист рослин від шкідливих організмів, є закладання багаторічних насаджень на придатних для тієї чи іншої культури ділянках з використанням високоякісного оздоровленого садивного матеріалу імунних, стійких та толерантних до хвороб і шкідників сортів. Ці особливості необхідно враховувати ще на етапі проектування садів. У зонах достатнього й надмірного зволоження (Полісся, Північний Лісостеп, Прикарпаття, Закарпаття) потрібно обмежувати промислове вирощування хоча й цінних, але нестійких проти парші сортів яблуні та груші. Серед багатьох хвороб яблуні парша була й залишається однією з найважливіших, які визначають стратегію і тактику системи захисту цієї провідної в Україні плодової культури. В Україні у зоні достатнього зволоження (Північний Лісостеп, Полісся, Прикарпаття і Закарпаття) проти парші яблуні та груші рекомендується проводити 7-9 обприскувань, у південних областях - 5-7.

Найбільш оптимальним, екологічно безпечним і економічно вигідним є вирощування імунних до хвороб сортів плодових і ягідних культур. За рахунок впровадження у виробництво таких сортів не тільки зменшуються затрати на проведення захисних заходів, а й поліпшується екологічна ситуація в садах.

Дослідження показують, що більшість імунних до парші сортів яблуні уражуються борошнистою росою, тому потребують розробки диференційованої системи захисту від цієї та інших хвороб.

У зв'язку зі зміною клімату у бік потепління спостерігаються значні зміни в особливостях розвитку шкідників плодових культур, зокрема яблуневої плодожерки. На відміну від парші, яка є домінуючою у зонах з підвищеною вологістю повітря, яблунева плодожерка, завдаючи значних збитків у цих зонах, є набагато небезпечнішою у південних областях України. Розвиваючись у двох, а іноді і трьох поколіннях, вона вимагає збільшення кількості хімічних обробок насаджень. У південній зоні України останнім часом помітно зросла шкідливість східної плодожерки, гусениці якої пошкоджують молоді пагони, а також плоди, особливо у персика та яблуні у стадії повної стиглості, чим завдають ще більших збитків, ніж яблунева плодожерка. Уточнення особливостей розвитку цих ентомологічних об'єктів та удосконалення систем захисту насаджень від них - один з важливих напрямів наукових досліджень на найближчу перспективу.

З метою подальшої екологізації захисту плодових культур від хвороб і шкідників більше уваги необхідно приділяти агротехнічним заходам, зокрема не допускати надмірного ущільнення насаджень і загущення крон дерев. Незважаючи на недоліки хімічних засобів захисту рослин, застосування їх у садах та ягідниках збережеться і на найближчу перспективу. Але в інтегрованих системах перевага повинна надаватись застосуванню селективних, малотоксичних, персистентних пестицидів, які під дією природних факторів швидко розкладаються до нешкідливих для оточуючого середовища компонентів. При цьому, важливого значення набуває застосування біологічно активних речовин (інгібіторів синтезу хітину та росту комах), а також мікробіологічних препаратів.

Для одержання екологічно чистої продукції садівництва, придатної для дієтичного та дитячого харчування, необхідно активніше практикувати закладання сировинних садів з використанням імунних сортів, що не потребують застосування хімічних засобів захисту від шкідників та хвороб.

Для забезпечення ефективності цих систем, крім необхідності дотримання агротехнічних та інших заходів, вирощування імунних, стійких і толерантних до хвороб та шкідників сортів плодових і ягідних культур, не можна поки що обійтись без застосування хімічних засобів захисту рослин.

У зв'язку з поширенням в Україні надзвичайно небезпечної хвороби - бактеріального опіку плодових культур необхідно, крім удосконалення карантинних заходів, більше уваги приділяти застосуванню в садах мідьвмісних фунгіцидів, які, на відміну від інших, мають також бактерицидні властивості.

Для визначення потреби і строків проведення обприскувань слід активно впроваджувати методику короткострокового прогнозу розвитку хвороб і появи шкідників з використанням механічних, електронних приладів, феромонних, кольорових та інших пасток, а також моніторингу фітосанітарної обстановки в насадженнях з урахуванням епіфітотійної ситуації та економічних порогів чисельності найбільш небезпечних шкідників.

Щоб уникнути розвитку у шкідників і збудників хвороб резистенції до хімічних засобів захисту рослин, в асортименті інсектицидів і фунгіцидів необхідно мати широкий набір препаратів контактної і системної дії, які обов'язково слід чергувати, а краще комбінувати при обприскуваннях.

Кваліфіковане впровадження у виробництво систем інтегрованого захисту плодових і ягідних культур від комплексу шкідливих організмів не тільки забезпечуватиме одержання високих сталих урожаїв екологічно чистої продукції, а й позитивно впливатиме на оздоровлення садових агроценозів шляхом підвищення їхнього гомеостазу та сприятиме обмеженню негативного впливу агрохімікатів на довкілля.

Застосування гербіцидів.

Надзвичайно важливим агротехнічним заходом в інтенсивному садівництві є боротьба з бур'янами. Їх роль ще більше зростатиме у майбутньому.

Добре відпрацьована технологія застосування гербіцидів у насадженнях яблуні. У боротьбі з однорічними та багаторічними бур'янами рекомендовані для застосування в садах і дають хороші наслідки різні препаративні форми гліфосату (ізопропіламінна сіль). Це, зокрема, такі препарати, як аргумент, гліфоган, гліфос, домінатор, раундап, тотал, ураган форте, факел і фозат, а також гоал і шогун, які мають інші діючі речовини.

Недостатньо вивчено особливості застосування гербіцидів у насадженнях груші і кісточкових культур. Досить складною проблемою є застосування гербіцидів у насадженнях ягідних культур, які особливо потребують захисту від бур'янів. Але існує небезпека нагромадження залишків гербіцидів у ягодах, які споживаються переважно у свіжому вигляді безпосередньо після збору, або ж використовуються для приготування продуктів дієтичного та дитячого харчування.

Отже, проблема застосування гербіцидів у насадженнях плодових і ягідних культур є досить актуальною і потребує невідкладного вивчення та вирішення.

Механізація виробництва плодів, ягід і садивного матеріалу.

Потреба у садовій техніці для галузі визначається з розрахунку площ, які будуть зайняті під багаторічними насадженнями, продуктивності та тривалості роботи машин (додаток 21).

6. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ПЛОДІВ І ЯГІД

6.1. Товарна обробка продукції садівництва

Окремим пунктом розвитку має бути наявність при плодосховищах спеціалізованих садівничих господарств або їх об'єднаннях ліній товарного обробітку плодів. Економічно обґрунтованим, як свідчить світовий досвід, є розміщення сортувальних ліній при великих плодосховищах місткістю не менше 3-х тис. тонн. Малим садівничим господарствам рекомендовано об'єднуватися в кооперативи і загальними зусиллями будувати плодосховища, при яких організовувати лінії сортування.

Лінії товарної обробки плодів MAF-RODA (Франція), GREEFA (Голландія), BURGTS (Голландія) можуть повною мірою забезпечити потреби галузі зберігання України у високоякісній техніці, яка дасть змогу проводити сортування, калібрування та пакування плодів згідно з вимогами національних і європейських нормативних документів. Розміщення ліній товарної обробки плодів, як і плодосховищ з РГС та ULO, повинно здійснюватись, в першу чергу, у регіонах, де зосереджено основні насадження культури.

6.2. Технології зберігання плодів і ягід

Україна належить до країн з вираженою відмінністю ґрунтових та погодних умов. Науковцями виділені зони вирощування для зерняткових, кісточкових та ягідних культур. Основні регіони вирощування зерняткових культур повинні бути забезпечені холодильниками з РГС або ULO на 80% від загальної кількості плодосховищ країни та на 40% плодопереробними цехами, а регіони, сприятливі для вирощування кісточкових та ягідних культур, відповідно на 20 та 60%. Виходячи із запланованого валового збору зерняткових культур 2 млн. 332 тис. тонн, в Україні необхідно побудувати 600 плодосховищ з регульованим середовищем місткістю 3-5 тис. тонн.

Виходячи з вищенаведеного, пріоритетним напрямком розвитку галузі зберігання та плодопереробної промисловості повинно бути будівництво відповідних об'єктів у місцях вирощування продукції. Загальні витрати на зберігання, при цьому, є нижчими на 10-15%, ніж у місцях споживання. Разом з тим, за рахунок своєчасного завантаження продукції у плодосховища значно скорочуються втрати плодів при зберіганні від фізіологічних і мікробіологічних захворювань та подовжується термін їх зберігання.

Технології зберігання повинні бути сортовими і починатися з технологій цілеспрямованого вирощування, які мають забезпечувати:

підбір придатних для зберігання сортів з високою потенційною лежкоздатністю;

цілеспрямоване вирощування плодів для зберігання (способи утримання ґрунту, водопостачання, мінеральне живлення, захист рослин, передзбиральні обробки фунгіцидами тощо);

своєчасний збір врожаю (надто ранній збір приводить до недобору 11-22% від маси урожаю яблук, 25-38% - груш; затримка зі збиранням урожаю яблук на 7-9 днів знижує вихід товарної продукції на 9%, а груш - на 5%, термін зберігання плодів скорочується при цьому на 1-3 місяці);

умови та терміни транспортування знятих плодів у плодосховище;

раціональний для сорту (або групи сортів) температурний та газовий режим зберігання (створення оптимального для сорту яблуні температурного режиму дає можливість зберегти в середньому на 5% більше продукції, і, що особливо важливо, на 4-8% більше продукції першого товарного сорту).

Для успішної організації галузі зберігання необхідно:

застосовувати регіональні технології вирощування плодово-ягідної продукції цільового використання, споживання в свіжому вигляді чи переробки;

плодосховища для зберігання продукції десертного використання повинні бути з регульованим газовим середовищем або з ULO, місткістю не менше 3-х тис. тонн;

зберігання плодово-ягідної сировини потрібно проводити у плодосховищах зі звичайною охолоджуваною атмосферою, місткість їх залежна від потужностей переробних ліній;

дрібних виробників об'єднувати в кооперативи з перспективою побудови одного великого плодосховища з лінією сортування.

6.3. Основні напрямки і обсяги промислової переробки плодів і ягід

В окремі роки обсяг промислової переробки плодів і ягід може досягати 30-40% від валового збору, що становитиме в межах 1,5 млн. тонн щорічно. Сучасний стан потужностей плодопереробної промисловості України на даний час не забезпечує своєчасну переробку вирощених в державі плодів і ягід. Внаслідок цього їх втрати в багатьох господарствах становлять 25-30% і більше, що в цілому значно знижує економічні показники садівничої галузі, крім того в сучасних умовах ринкових взаємовідносин відродження і подальший розвиток плодопереробної галузі в Україні повинен бути спрямований на випуск лише економічно вигідної конкурентоспроможної продукції, яка повинна і за якістю, і за складом задовольняти потреби споживача.

Важливим напрямком переробки продукції садівництва є виробництво плодово-ягідних напоїв і вин. За останній період у багатьох країнах світу відмічається значне зростання популярності, а отже, й різке збільшення виробництва натуральних, конкурентоспроможних, з підвищеним вмістом біологічно-активних речовин плодово-ягідних вин і напоїв, що в цілому складає важливу частину економіки. Так, у Німеччині виготовляється більше 100,0 млн.л вин з плодів і ягід річним обігом до 1,0 млрд. EUR. В Японії вино із сливи - умешу - виробляється впродовж 1000 років, експортується і користується підвищеним попитом у Росії. В США плодово-ягідні вина виготовляються 200 виноробними підприємствами в основному на Східному узбережжі з яблук, вишні, ожини, бузини. Виробляються та експортуються різні види вин з Нідерландів, Данії, Польщі, Болгарії, Угорщини, Сербії та Ізраїлю. В особливо великих розмірах ведеться виробництво плодово-ягідних вин у Китаї, де зосереджено 40% світового вирощування яблук (у 2003 р. врожай їх складав 21 млн. 101 тис.т.). Розширюються масштаби плодово-ягідного виноробства в Канаді, де ним займаються близько 60 підприємств.

В Україні на даний час втрачається або використовується нераціонально до 30-50% врожаю плодів, ягід, в т.ч. дикорослих, а також пряно-ароматичних і лікарських рослин. В результаті цього держава щорічно недоотримує в бюджет до 5 млрд.грн, а населення - натуральні цінні продукти харчування, в т.ч. лікувально-профілактичного призначення.

В справі зменшення втрат продукції садівництва особлива роль належить удосконаленню різних способів її промислової переробки, широкому застосуванню новітніх режимів і технологій, що дозволяють не лише збільшити вихід готової продукції, а й також зберегти біологічно цінні речовини в її складі. Необхідно використовувати такі методи і способи консервування, які дозволяють майже повністю зберігати їх харчові і дієтичні якості, знизити собівартість продукції. При цьому підприємства переробної галузі України мають використовувати і взаємообмінюватися позитивними досягненнями з іншими країнами.

Продукти переробки садівництва вітчизняних підприємств повинні відзначатися самобутністю та оригінальністю смакових, сортових, видових якостей, що базується на тисячолітніх традиціях народу. Для цього є всі умови (сировинні ресурси, потужності підприємств, кадри, наукові досягнення). Тільки таким чином переробна галузь може зайняти гідне місце на світовому ринку, а її продукція - у світі.

Разом з тим, в Україні відсутня сучасна нормативно-технічна документація на виробництво натуральних плодово-ягідних біологічно повноцінних напоїв і вин, медових вин, яких потребує плодопереробна галузь.

Сфера переробної промисловості вимагає відновлення та докорінної модернізації і удосконалення, насамперед, за такими напрямками:

наближення до місць виробництва плодів і ягід плодопереробних підприємств та їх цехів шляхом створення їх безпосередньо в садівничих господарствах та поширення пересувних пунктів первинної переробки продукції;

будівництво великих плодоконсервних заводів в зонах вирощування сировинних садів;

впровадження у виробництво автоматичних блочно-комплектних ліній та цехів невеликої і середньої потужності;

розробка і впровадження нових технологій з використанням сучасних фізико-хімічних і біологічних методів для виготовлення продуктів з пониженим вмістом цукру і без застосування хімічних компонентів і консервантів.

В плані реалізації цієї програми передбачається:

1) задіяти законсервовані раніше заводи і цехи по виробництву плодово-ягідної продукції. В перспективі оснастити ці підприємства новим обладнанням;

2) переоснастити існуючі плодоконсервні, виноробні підприємства і цехи з врахуванням виробництва оновленого асортименту продуктів харчування;

3) впровадити у виробництво нові технології і рецептури переробки плодів, ягід та інших місцевих ресурсів на продукти харчування підвищеної біологічної цінності, в т.ч. технології виробництва вітчизняних, конкурентоспроможних безалкогольних фруктових напоїв, нектарів, бальзамів, пюре для дитячого і дієтичного харчування, розчинних порошкових сумішей, столових, міцних, десертних і лікерних вин, аперитивів та інших продуктів, які відповідають ринковим умовам і сучасним вимогам масового споживача.

Для поліпшення якості і збільшення випуску конкурентоспроможної продукції з підвищеним і високим вмістом біологічно-активних речовин:

слід розширити вимоги стосовно біологічно-активних речовин (фенольні сполуки, вітаміни, мікроелементи та ін.), які потрібно відображати в сертифікатах при реалізації продукції;

при виведенні, покращенні та відборі нових сортів плодових і ягідних культур визначення біологічно активних речовин має бути обов'язковим.

Напрями, види та обсяги переробки плодів і ягід в Україні до 2005 року наведені в додатку 22.

Основні напрямки наукових досліджень і промислового випуску вітчизняної конкурентоспроможної плодово-ягідної продукції в ринкових умовах:

масовий випуск натуральних соків, розчинних порошків та їх сумішей, безалкогольних фруктових напоїв, сиропів, нектарів, бальзамів типу "Здоров'я";

освоєння виробництва слабоалкогольних напоїв і сиропів, насичених діоксидом вуглецю;

випуск столових сухих, напівсухих та напівсолодких вин, в т.ч. без використання цукру;

розробка рецептур і освоєння виробництва іскристих та ігристих вин із плодово-ягідної сировини;

розробка технологій та освоєння виробництва ягідних десертних напоїв і вин;

освоєння виробництва наливок, настойок, аперитивів, медових вин;

відродження традиційних, національних міцних напоїв з використанням плодово-ягідної та місцевої рослинної пряно-ароматичної і лікарської сировини;

розробка технології випуску та освоєння виробництва марочних і колекційних вин із плодово-ягідної сировини.

I. Відновлення та розвиток існуючої матеріально-технічної бази (2007-2010 рр.):

ревізія промислових плодопереробних підприємств України з метою підготовки їх до випуску плодово-ягідної продукції, яка б відповідала сучасним вимогам;

реконструкція капітальних споруд, технологічних ліній, ремонт обладнання;

відновлення наявної сировинної бази;

перегляд стандартів на сировину;

освоєння нової нормативно-технічної документації та нових видів продукції.

II. Оновлення та вдосконалення сировинної та переробної бази (2010-2020 рр.):

створення сировинних садів з мінімальними затратами на вирощування з високим ступенем механізації для отримання економічно вигідної продукції з високим вмістом біологічно активних речовин;

оснащення виробництва сучасним обладнанням, високоефективними допоміжними матеріалами;

перехід виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції;

підготовка кадрів вищої категорії.

III. Вихід галузі на передові позиції в світі (2020-2025 рр.):

обладнання підприємств новітньою технікою;

широке освоєння нових технологій;

масовий випуск конкурентоспроможної продукції.

Проблема забезпечення плодоконсервних, виноробних та інших підприємств плодово-ягідною сировиною в необхідних обсягах і сортименті в значній мірі може бути вирішена за допомогою створення сировинних садів.

Основні переваги і принципи їх створення:

1) комплексна механізація виробництва плодів і ягід, що забезпечує значне зменшення трудомісткості і собівартості сировини, а отже і продуктів їх переробки;

2) породно-сортовий склад таких садів повинен сприяти ритмічній роботі підприємств впродовж року;

3) застосування хімічних засобів захисту рослин, особливо в садах, де вирощується продукція для дитячого харчування повинно бути обмежено або зовсім виключено.

До найбільш сприятливих природно-економічних зон для створення сировинних садів належать: яблука - Вінницька, Кримська, Закарпатська, Черкаська та Чернівецька області; груші - зона Південного Степу Наддністрянщини; сливи - Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Хмельницька, Чернівецька області; черешні - зона Південного Степу; вишні - Луганська, Донецька, Придніпровська, Харківська області; персики - Кримська, Одеська, Херсонська області; абрикоси - південні області; ягоди - західні області, а також Київська, Чернігівська і Сумська області.

6.4. Сорти плодових та ягідних культур, рекомендовані для переробки на виготовлення вин, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, бальзамів та інших продуктів оздоровчого призначення:

яблука: Арбат, Ліберті, Спартан, Айдаред, Скіфське золото, Уманське зимове, Пріам та ін.;

груші: Вижниця, Ніколай Крюгер та ін.;

сливи: Угорка італійська, Стенлей та ін.;

суниця: Десна, Ольвія, Істочнік, Багряна, Розана та ін.;

абрикос: Червневий, Самбурський ранній, Київський красень, Ананасний цюрупинський та ін.;

алича: Десертна рання, Комета та ін.;

вишня: Тургенєвка, Подбельська, Моканешті, Гріот Серідко, Альфа та ін.;

черешня: Китаївська чорна, Любава та ін.;

смородина чорна: Ювілейна Копаня, Черешнева, Софіївська та ін.;

аґрус: Красень, Неслухівський, Ізумруд та ін.;

порічки: Святомихайлівська, Троїцька та ін.;

малина: Осінній зорепад та ін.;

малопоширені культури: обліпиха, терен, шовковиця біла і чорна, чорниця, калина, хеномелес, кизил, червона та чорна горобина, бузина чорна, ожина, журавлина.

6.5.Використання відходів плодопереробного виробництва

Найбільш раціональним напрямом використання відходів плодопереробного виробництва є комплексна переробка сировини. При переробці 1,5 млн.т плодів і ягід відходи становитимуть 270-300 тис.т.

Основні напрямки використання відходів плодопереробного виробництва:

виробництво пектину з вичавків пектиновмісної сировини;

виробництво фруктових порошків з вичавок яблук, груш, смородини та ін.;

виробництво сиропу (фруктової меляси) з відходів переробки зерняткових культур з подальшим виробництвом оцтової, лимонної, молочної кислот;

виробництво з ядер кісточок кісточкових культур олії і мигдалевої пасти;

виробництво із шкарлупи кісточок кісточкових культур активованого вугілля, яке застосовують також як наповнювач спеціальних клеїв, полірувального матеріалу для ливарного виробництва;

виробництво фруктового кормового борошна;

виробництво натуральних барвників із відходів інтенсивно забарвленої сировини (аронія чорноплідна, смородина чорна та ін.).

7. НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ САДІВНИЦТВА

7.1. Нова концепція методології та організації наукових досліджень

Фундаменталізація процесу досліджень.

Зараз в аграрній науці в цілому, й у садівництві зокрема, дослід знаходиться на початку процесу досліджень, тоді як в інших науках він завершує цей процес. Основним методом досліджень є польовий порівняльний дослід, завдання якого зводиться, як правило, до пошуку кращого варіанту (мал. 1, ліва частина діаграми).

Отриманий у такий спосіб результат досліду поширюється на регіон з подібними грунтово-кліматичними умовами. З цього випливає, що для інших умов необхідний пошук оптимального варіанту в новому експерименті. При цьому, слід відмітити, що можливість узагальнення результатів за географічним принципом в таких дослідах є мізерною. Крім цього, в більшості випадків у розпорядженні дослідників відсутній повний набір критеріїв схожості регіонів для окремих порід і особливо сортів, що обумовлює помилки в рекомендаціях виробництву.

Таким чином, існуюча методологія досліджень з наукового погляду є недостатньо ефективною, тому що не дозволяє гнучко адаптувати технологію під конкретні грунтово-кліматичні умови регіонів вирощування. З економічної точки зору - це неприйнятне використання коштів і дослідницького потенціалу. Крім того, низька в багатьох випадках продуктивність насаджень є наслідком невідповідності умов вирощування і розроблених технологій вимогам вирощуваної породи (сорту).

Отже, для розробки адаптивних технологій необхідне використання фундаментальних досліджень на основі нової методології, що дозволяє у процесі експерименту використовувати сучасні досягнення і методики природознавства, приладову базу, інформаційні технології, математичний апарат. У такому випадку пошук кращого варіанта в досліді заміняється пошуком вірного рішення проблеми в цілому. Кращих варіантів при умовах, що змінюються, буде досить багато, однак, найбільш прийнятним у конкретній ситуації може бути тільки один з них.

Таким чином, зміна ролі досліду в науковому процесі призведе до фундаменталізації досліджень, що дасть можливість формалізувати складно організовані біологічні системи та їх поводження в непостійних умовах навколишнього середовища, а також оптимізувати ці системи шляхом моделювання (мал.1, права частина діаграми). Проведення фундаментальних досліджень дасть у кінцевому результаті більш дешеві й ефективні наукові розробки через одержання системних знань, ніж поверхневі прикладні дослідження, що вже незабаром можуть призвести до повної деградації науки.

Методологічна основа реалізації нової концепції досліджень.

Багаторівнева система польових дослідів. Основним засобом вирішення зазначених вище проблем повинна стати багаторівнева система польових дослідів. Основу системи складають великі балансові досліди. Головна їхня задача - виділити з прямуючих до насадження потоків енергії і речовини ті частини, що засвоюються рослинами, і простежити за долею тих з них, що рослинами не засвоєні. Виміром цих потоків виявляються фактори, що лімітують і стимулюють продукційний процес культурних рослин, і закономірності, що зв'язують структуру балансів з характером та інтенсивністю дії на ґрунт і насадження, а також із зовнішніми умовами. Великим балансовим дослідам підпорядковуються суббалансові, мікропольові, вегетаційні і лабораторні. Вони допомагають уточнити деталі, розглянути окремі складові балансів відповідних процесів у збільшеному масштабі.

Балансові досліди подають комплексну інформацію, що охоплює всі аспекти продукційного процесу. Вони складають вищу ланку досліджень.

Серійність досліджень втілюється в кооперативному досліді. У такому досліді беруть участь кілька наукових установ.

Кооперативний дослід спеціально призначений для виявлення і пояснення взаємин у системі "ґрунт - погода - технологія - рослина". Його завдання полягає в тому, щоб встановити вплив умов навколишнього середовища на ефективність окремих агроприйомів або їх комплексу та пояснити реальні причини розходжень, що є вирішальною передумовою адаптації технологій.

У методології кооперативного досліду перелік обліків, спостережень і аналізів радикально розширюється. Поглиблюється характеристика ґрунту, використовуються щоденні погодні дані безпосереднього місця досліду. В усіх дослідах однієї серії використовуються однакові сорти, навіть якщо в окремих зонах вони не районовані. Слід мати два сорти - контрольний і кращий для зони. Кооперативні досліди - це зональний рівень експериментів.

Другим типом зонального досліду є верифікаційний. Його завданням є перевірка гіпотез. Тут є можливість закласти системно зв'язану серію польових, вегетаційних і лабораторних дослідів, що супроводжуються машинними аналогами. Це дає радикальне збільшення інформативності досліджень.

При розвитку системи експериментальної роботи в зазначеній конфігурації частка порівняльних дослідів буде зменшуватися, залишаючись однак досить значною. У порівняльному досліді буде продовжуватися вивчення нових елементів технологій, препаратів, робочих органів машин.

Екологічна складова продуктивності плодових порід.

Найважливішим завданням повинна стати розробка методик проведення експериментів, що дозволяють виділяти екологічну складову плодових агрофітоценозів з метою створення агроекологічних систем керування продуктивністю порід і якістю одержуваної продукції. Особливу важливість цей напрямок здобуває в зв'язку зі змінами клімату, що відбуваються в останні десятиліття. Вони можуть мати серйозні наслідки і зажадати коректив у технологіях. Дослідження в цьому напрямку проводяться в багатьох наукових установах, однак зараз слід переходити до створення моделей взаємодії в системі "ґрунт - погода - сорт - технологія - врожай".

Організаційні основи нової організації і методології досліджень.

Успішна розробка адаптивних технологій вирощування плодових культур для великого регіону можлива шляхом тісної координації досліджень між установами, розташованими в різних за грунтово-кліматичними умовами зонах цього регіону. При цьому регіон може включати як частину країни з параметрами навколишнього середовища, придатної для вирощування певної плодової культури, так і країну в цілому чи навіть кілька країн. В більшості випадків найбільш ефективним виявиться останній варіант - міжнародне співробітництво. Адже грунтово-кліматичні зони не розділяються державними кордонами, а об'єднання наукового потенціалу декількох країн сприяє одержанню видатних результатів.

Комп'ютерні бази експериментальних даних.

Отриманий у наукових установах первинний експериментальний матеріал слід накопичувати в комп'ютерних базах даних. Це один з найважливіших компонентів наукової праці в цілому, і її координації зокрема: дослідницькі дані необхідно збирати оперативно і якісно з відповідною їх систематизацією. Така інформація повинна бути докладною, швидко надходити в базу даних і не повинна містити помилок. Для цього слід користуватися приладами для електронного збору матеріалів (виключаються помилки при переписуванні) і послугами Internet для їх передачі.

Накопичену в базах даних наукову інформацію, включаючи і первинні експериментальні дані, можна ефективно аналізувати з залученням математичного апарата. Цей аналіз важливо здійснювати не тільки і не стільки на рівні окремих дослідів, але і на глобальному рівні, з використанням експериментальних даних, отриманих в інших установах, країнах і т.п. Такий аналіз наукових матеріалів дасть можливість розробляти високоефективні адаптивні технології, прогнозувати напрямки науково-технічного прогресу в галузі, формувати програми подальших досліджень. Наукові розробки повинні бути оперативно доступними для виробництва, а вся інформація, у тому числі і первинна, - для вчених, аспірантів, студентів.

Зона наукового обслуговування установи (досліду).

Найважливішою організаційною основою розробки адаптивних технологій є визначення критеріїв подібності і розходження територій для вирощування плодових культур і конкретних зон обслуговування науковими установами по садівництву. Зараз зона, в якій розміщується установа, є зоною її обслуговування. Той факт, що дана установа знаходиться в конкретних грунтово-кліматичних умовах, не обов'язково властивих всій області, часто ігнорується. Тут варто звернути увагу і на той факт, що іноді дослідження ведуться взагалі в нетипових для регіону умовах, але отримані дані все ж поширюють на весь регіон. Таким чином, результат досліду розглядається як закінчений науковий продукт і прив'язується не до умов навколишнього середовища, а до певної території.

Вирішення цього питання не тільки дозволить визначити зони, для яких наукова установа може рекомендувати результати своїх досліджень, але і дасть можливість оптимізувати кількість і розміщення цих установ.

7.2. Головні напрямки наукових досліджень:

розробка альтернативних систем вирощування плодів з використанням толерантних сортів, систем удобрення та захисту насаджень, що забезпечать мінімальний негативний вплив на довкілля та залишок пестицидів в плодах, зокрема для отримання екологічно чистої сировини для різних видів продукції переробки та вирощування десертних сортів для вживання в свіжому вигляді;

розробка нових та удосконалення існуючих систем інтегрованого захисту плодових культур від шкідливих організмів, які б забезпечували досягнення високих показників у виробництві якісної, екологічно чистої, конкурентоздатної продукції;

дослідження з діагностики і тестування плодових, ягідних і декоративних рослин;

дослідження з виділення стійких (толерантних) до вірусів природних форм та культурних сортів плодових і ягідних культур та проведення селекції на вірусостійкість як класичними, так і біотехнологічними методами;

створення нових спеціальних машин для садівництва, підвищення їх надійності, зручності в експлуатації та обслуговуванні, а також економічності і конкурентоспроможності;

дослідження морозостійкості та посухостійкості порід, сортів і підщеп як польовими, так і лабораторними методами (зокрема, лабораторного проморожування, електрометричними, мікроскопічними та диференційного термічного аналізу);

розробка нових технологій та рецептур вітчизняних якісних, екологічно чистих, конкурентоспроможних продуктів харчування підвищеної біологічної цінності оздоровчого призначення на основі місцевої рослинної сировини (фруктові напої, безалкогольні бальзами, пюре для дитячого та профілактичного харчування, столові, десертні та лікерні вина);

моніторинг стану насаджень в зв'язку з наявністю несприятливих екологічних чинників, техногенного забруднення, а також розповсюдження збудників вірусних, бактеріальних та грибних інфекцій, шкідників (особливо карантинних);

вивчення режимів зберігання продукції садівництва, зокрема кісточкових та ягідних культур в умовах регульованого газового середовища та дослідження лежкоздатності плодів новостворених вітчизняних та інтродукованих сортів;

дослідження з формування і функціонування плодоягідного ринку України;

розробка рекомендацій стосовно зонального виробництва плодів різного призначення;

розширення досліджень з розробки біологічного методу захисту рослин. Одним з перспективних напрямів при цьому є використання природних явищ хижацтва, конкуренції, паразитизму та мікробного антагонізму.

8. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМИ

З метою повного забезпечення потреб населення у плодах та ягодах, для насичення внутрішнього продовольчого ринку конкурентоспроможними продуктами садівництва та розширення їх експорту необхідно до 2025 року досягти таких параметрів розвитку садівництва України (додатки 23-26):

збільшити виробництво плодів, ягід і горіхів до 4,1 млн.т. (2015 р. - 3,2 млн.т), з них для внутрішнього ринку - 3,7, експорт - 0,4 млн.т;

стабілізувати обсяги виробництва плодів, ягід і горіхів у господарствах населення на рівні 1,3 млн.т. та збільшити їх виробництво у сільськогосподарських підприємствах до 2,8 млн.т;

підвищити урожайність садів і ягідників в сільськогосподарських підприємствах до 12,5 т/га, що можливо за умов належного фінансового забезпечення виконання комплексу технологічних процесів у садівництві;

в сільськогосподарських підприємствах розширити плодоносну площу насаджень до 225 тис.га.

Розширення промислового виробництва плодів і ягід сприятиме також вирішенню соціально-економічних проблем на селі, збільшенню зайнятості населення, зокрема в західних областях України та на Поліссі (додатки 27-28).

Затрати праці на створення 1 га плодових насаджень становлять 125-250 людино-днів, ягідних - 95-150 людино-днів, по догляду за плодоносними насадженнями, відповідно, 90-200 та 390-520 людино-днів. Навіть за умови підвищення рівня механізації, який на даний час становить у садівництві 15-20%, розсадництві 7-8, ягідництві 5-7%, як передбачається у 2,5-3,0 рази, виробництво плодів і ягід залишатиметься одним з найбільш трудомістких.

В результаті реалізації Програми передбачається підвищення ефективності використання трудових ресурсів та збільшення робочих місць у 2025 р. в 7 разів порівняно з 2008 р.

9. ОБСЯГИ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, власних коштів суб'єктів господарювання та залучених (додаток 29).

Потреба в інвестиціях на створення насаджень на період до 2025 р. становить 21,1 млрд.грн., в тому числі на закладання - 9,2 млрд.грн.; на догляд до вступу в плодоношення - 11,9 млрд.грн. Передбачається забезпечення потреби в коштах за рахунок прибутку та амортизаційних відрахувань садівницьких підприємств, залучених коштів, в тому числі іноземних інвестицій, кредитів, коштів Державного бюджету.

У перспективі передбачається поступовий перехід галузі на повне самофінансування, що можливо за умов підтримки розвитку промислового садівництва з боку державних та приватних структур.

Динаміка площ, урожайності, валового збору плодів та ягід в розрізі категорій господарств України

Імпорт плодоягідної продукції, 2005-2007 рр., тонн

Баланс плодів та ягід, винограду в Україні, 2001-2006 рр., тис. тонн

Споживання плодів та ягід в Україні, 2001-2006 рр.

Реалізація плодів та ягід сільськогосподарськими підприємствами України, 2005-2007 рр., тис.т(*)

Експорт плодоягідної продукції, 2005-2007 рр., тонн

ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ

з виконання Програми розвитку садівництва в Україні до 2025 року

Придатність регіонів України для промислового вирощування яблуні ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування груші ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування вишні ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування сливи ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування черешні ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування абрикоси ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування персика ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування смородини ( va444555-08 )

Рекомендовані сорти

Рекомендовані типи насаджень

Підщепи та їх співвідношення для промислових насаджень зерняткових культур, %

Підщепи та їх співвідношення для промислових насаджень кісточкових культур, %

Орієнтовна щорічна кількість добрив, необхідних для удобрення насаджень

Потреба у садовій техніці

Напрямки, види та обсяги переробки плодів і ягід в Україні на перспективу

Потреба (передбачений попит) в плодах і ягодах і їх пропозиція та дистрибуція за категоріями господарств до 2025 р.

Перспективні параметри розвитку промислового садівництва України до 2025 року

Економічні показники розвитку промислового садівництва України до 2025 року

Розрахунок потреби в садивному матеріалі на 10 тис.га

Потреба в трудових ресурсах на створення і догляд за плодоносними насадженнями

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

виконання Програми розвитку садівництва в Україні до 2025 року

Обсяги та джерела фінансування на створення плодових і ягідних насаджень

ГАЛУЗЕВА ПРОГРАМА

розвитку виноградарства та виноробства України на період до 2025 року

1. Загальні положення

1.1. Сучасний стан розвитку виноградно-виноробної галузі

Виноградарство та виноробство в Україні завжди були важливою галуззю агропромислового комплексу. Займаючи незначну питому вагу в площі сільськогосподарських угідь (від 0,9% в Миколаївській і Херсонській областях, до 4,4% - в АР Крим), ця галузь суттєво впливає на рівень соціально-економічного розвитку регіонів.

Продукція виноградарства та виноробства має виняткове значення для підвищення якості життя населення України. До того ж, галузі виноградарства і виноробства були і є важливими бюджетоутворюючими складовими агропромислового комплексу України.

В умовах зниження платоспроможності населення споживання в розрахунку на одну людину у 2006 році (порівняно з 1990 роком): вина - зменшилося на 62,4%, ігристих вин та коньяку збільшилось на 12,9% і 90,5% відповідно; порівняно з 2000 р. - споживання вина та коньяку зросло вдвічі, ігристих вин - на 12,9% і склало (у цифровому вираженні): вина - 2,03 л/люд/рік, ігристих вин - 0,79 л/люд/рік, коньяку - 0,40 л/люд/рік. Виробництво столового винограду скоротилося до 0,9 кг, при науково-обгрунтованій нормі споживання - 8 кг/люд/рік.

Сучасний стан виноградарства та виноробства характеризується скороченням загальних площ насаджень виноградників, зменшенням їхньої урожайності. Спостерігається загальне падіння економічної ефективності виробництва винограду та виноробної продукції.

Площа виноградних насаджень у сільськогосподарських підприємствах України у 2007 р. скоротилася майже вдвічі порівняно з 1990 роком, проте, завдяки державній підтримці за рахунок 1% збору на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства, збільшилася на 2,1% порівняно з 2000 роком і склала 93,3 тис.га (всі категорії господарств). З 2000 року в господарствах з товарним виробництвом винограду розкорчовано виноградників більше (43,5 тис.га), ніж посаджено (26,9 тис.га). Урожайність порівняно з потенційно можливою майже вдвічі нижча та значно коливається в окремі роки, але й у найліпші за кліматичними умовам роки не перевищує 55 ц/га. На низький рівень урожайності виноградників впливає висока зрідженість (22% від загальної площі), недосконале розміщення та їхнє старіння. Враховуючи нормативний рівень витрат, на сьогодні виробництво винограду ефективне при урожайності не менш, ніж 50 ц/га.

Виробництво вина в Україні у 2006 р. порівняно з 1990 роком скоротилося на 37,2%, а ігристих вин та коньяку, навпаки збільшилося - на 41,5% і 151,6% відповідно. Починаючи з 2000 р. спостерігається збільшення виробництва: вина на 81,5%, ігристих вин - 51,5%, коньяку - 76,1%, що у кількісному вираженні складає: вина - 17097 тис.дал, ігристого вина - 5177 тис.дал, коньяку - 2763 тис.дал. Виробничі потужності використовуються неповністю: лінії переробки винограду - на 42,6%; ємкості одночасного зберігання вина - 63,7%, а післякупажного відпочинку коньяку - 93,1%; лінії розливу вина - 60,7%, коньяку - 50%. Зростання цін на виноград випереджає ріст цін на винопродукцію. За період 2001-2006 рр. зростання цін на виноград становило 290,4%, тоді як на вино лише 189,3%, шампанське - 159,8%, коньяк - 198,4%.

Виникло протиріччя між потребою виноробного виробництва в сировині і можливостями сировинної бази, що проявляється:

у дефіциті сировини, який поповнюється за рахунок імпорту виноматеріалів, наливом вин;

у відносно високій ціні на вітчизняну сировину порівняно з цінами на імпортну;

у невідповідному сортовому складі виноградних насаджень: недостатньо сортів шампанського напряму (Шардоне, групи Піно), червоних та аборигенних сортів.

Сьогоднішній стан виноградарства не сприяє розвитку вітчизняного виноробства.

В умовах глобалізації ринку вина та вступу України до СОТ конкуренція загострюється, що потребує перебудови галузі таким чином, щоб її продукція відповідала високим вимогам ринку.

Таким чином, актуальність розробки та прийняття цієї Програми зумовлені потребою невідкладного вжиття заходів для забезпечення розвитку виноградарства відповідно до обсягів та джерел фінансування, які наведено у паспорті Програми (додаток 1).

1.2. Проблеми галузі

1. Невідповідність обсягів виробництва:

столового винограду потребам населення;

винограду технічних сортів потребам виноробства, яке орієнтовано на попит на внутрішньому та зовнішньому ринках.

2. Закладення насаджень садивним матеріалом низьких селекційних категорій.

3. Невідповідність сортового складу виноградних насаджень вимогам виноробства.

4. Низька ефективність виробництва винограду, яка зумовлена високою долею старих та зріджених виноградних насаджень, що підвищує собівартість і знижує конкурентноздатність столового винограду та вітчизняної виноробної продукції.

1.3. Причини виникнення проблем

Негативна тенденція, яка склалася у виноградарстві зумовлена:

економічною кризою України;

низькою ефективністю виноградарства порівняно з пшеницею;

недосконалістю чинного законодавства з питань власності на землю;

низьким рівнем доходу працюючих у виноградарстві;

невизнанням при формуванні бюджетної політики об'єктивної нерівності умов відтворення сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими галузями і сферами діяльності, що спричинено сезонністю виробництва, залежністю від природно-кліматичних умов, тривалістю виробничих циклів і, відповідно, уповільненим оборотом капіталу;

недостатнім рівнем державної фінансової підтримки виноградарства та наукових досліджень в галузі;

недостатнім стимулюванням впровадження інноваційних технологій та інвестицій в агропромислове виробництво;

відсутністю паритетних економічних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки;

відсутністю паритетних економічних відносин між суб'єктами інтеграційної структури: "виробник винограду - виробник вина";

недостатнім рівнем розвитку інфраструктури аграрного ринку, тінізацією та монополізацією каналів реалізації продукції;

відсутністю інформаційного забезпечення з питань господарювання в ринкових умовах.

Ситуація, що склалася в галузі на сьогодні, не дає можливості подолати зазначені негативні явища.

Невідкладне вжиття заходів для подолання цих явищ потребує розробки і прийняття Програми розвитку виноградарства та виноробства на період до 2025 року.

2. Основна мета Програми

Метою Програми розвитку виноградарства та виноробства до 2025 року є реалізація державної політики України щодо регулювання розвитку цієї галузі економіки, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу для розв'язання головних проблем галузі.

3. Шляхи і способи розв'язання проблеми

Оптимальним є комбіноване вирішення проблеми: поступове зниження імпорту виноматеріалів і наливом вина з одночасним розвитком вітчизняної сировинної бази на основі впровадження інноваційно-інтенсивних технологій виробництва винограду, які забезпечують його ефективність за рахунок зростання врожайності виноградних насаджень та підвищення якості продукції.

Розвиток виноградно-виноробної галузі забезпечується шляхом:

визначення пріоритетів розвитку виноградарства з урахуванням зональних та регіональних особливостей;

подовження терміну дії Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (587-14) до 2025 р.;

удосконалення механізму надання державної підтримки виноградарству та забезпечення розвитку виноробства з урахуванням вимог СОТ, у тому числі переведення заходів підтримки галузі виноградарства з "жовтої скриньки" у "зелену скриньку";

розробки Виноградного кадастру в рамках загального земельного кадастру;

створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки;

урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування, розробка юридичного та технічного оформлення права оренди землі під виноградниками, формування ринку земель сільськогосподарського призначення;

здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури ринку виноробної продукції, диверсифікації каналів реалізації та забезпечення якості продукції, регулювання попиту і пропозиції, захисту ринку від імпортної винопродукції та сировини низької якості;

здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку винограду та продуктів його переробки з урахуванням потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту;

інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази виноградно-виноробної галузі, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

удосконалення страхової та податкової політики у сфері виноградно-виноробного виробництва;

підвищення ролі науки й освіти, розвитку дорадництва;

збереження трудових ресурсів, формування ефективної системи забезпечення галузі кадрами шляхом підготовки фахівців за цільовим направленням та залучення молодих фахівців для роботи у виноградарстві й виноробстві.

удосконалення системи управління у виноградно-виноробній галузі;

розроблення галузевої нормативної і технологічної документації, яка відповідає положенням та вимогам Європейського Співтовариства за рахунок коштів, передбачених на наукові дослідження.

4. Завдання і заходи

Основними завданнями Програми є підтримка конкурентоспроможності виноградарства та виноробства в умовах інтеграції України до світового економічного простору за наступними напрямами:

1) сортова структурна перебудова виноградарства, яка передбачає закладення виноградників:

сортами столового напряму до 16% від загальної площі;

технічними сортами шампанського напрямку (Шардоне, група Піно) до 12% від загальної площі;

червоними сортами столового та технічного напрямку використання до 30% від загальної площі;

аборигенними сортами до 5% від загальної площі;

сортами з груповою стійкістю до 5% від загальної площі для виробництва соків;

2) вікова структурна перебудова виноградарства - передбачає оновлення виноградних насаджень на 80%;

3) оптимізація розміщення виноградників з урахуванням:

морозостійкості сортів;

зонального розміщення;

придатності підщеп до ґрунтових властивостей;

поліпшення стану навколишнього середовища;

виробництва екологічно чистої продукції;

4) ліквідація зрідженості виноградних насаджень:

перезакладення виноградників, які мають зрідженість понад 60%;

ремонт виноградників, які мають зрідженість до 60%;

5) переведення вітчизняного розсадництва на сертифіковану основу;

6) боротьба зі шкідниками і захворюваннями виноградників;

7) дослідницькі програми в області винограду та винопродукції;

8) програми утилізації відходів виноробства з метою охорони навколишнього середовища.

Перелік завдань і заходів наведено у додатку 2 до Програми.

Потреба в матеріально-технічних та трудових ресурсах, капіталовкладеннях для посадки та догляду за молодими насадженнями, розкорчовки виноградних насаджень для виконання завдань та заходів Програми наведено у додатках 3, 4.

5. Очікувані результати, ефективність Програми

У результаті виконання Програми передбачається:

1) доведення обсягу споживання населенням у 2025 році столового винограду вітчизняного виробництва до 5,2 кг на одну людину за рік, а також попиту населення на внутрішньому ринку споживання вина, вин ігристих та коньяку до рівня задоволення (додаток 5);

2) збалансування попиту та пропозиції на столовий виноград і винопродуцію за її видами на внутрішньому ринку;

3) збільшення експорту винопродукції;

4) досягнення конкурентоспроможності виноградної та виноробної продукції;

5) реалізація стратегічного напрямку розвитку виноробства тихих вин: досягнення долі виробництва у 2025 р. столових вин до 65%; з червоних сортів винограду до 30%, з сортів-аборигенів - до 10% від загального обсягу виробництва виноградних вин та коньяків, збільшення частки вин з контрольованим найменуванням за походженням, витриманих і колекційних вин - до 25% столових та 30% міцних від обсягу їхнього виробництва;

6) реалізація стратегічного напрямку розвитку виробництва шампанського і приведення його у відповідність до вимог європейських стандартів за сортовим складом та іншими параметрами (Шардоне - до 30%, група Піно - до 20% від обсягів потреб у сировині шампанського виробництва);

7) реалізація стратегічного напрямку розвитку виробництва коньяку - збільшити долю марочної продукції до 25%;

8) збільшення обсягів у 2025 р. порівняно з 2006 р.:

посадкового матеріалу в 1,6 рази (додаток 6);

виробництва валової продукції виноградарства у 6,3 рази (додатки 7, 8, 9);

виробництва валової продукції виноробства на 11,2% (додаток 10);

експорту продукції виноградарства та виноробства (щодо вина виноградного та шампанського у 1,7 рази, коньяку - у 1,8 рази);

надходження податків і зборів до зведеного бюджету України по виноробству вдвічі (додаток 11);

9) підвищення рівня ефективної зайнятості сільського населення, рівня доходів сільського населення та середньомісячної заробітної плати працівників галузі виноградарства;

10) збільшення завантаження виноробних підприємств, забезпечення подальшого розвитку машинобудівної галузі для сільськогосподарської та харчової промисловості, збереження робочих місць на виноградарських і виноробних підприємствах, а також у партнерів виноградно-виноробної галузі;

Роки	Всі категорії господарств	В тому числі
Роки	Всі категорії господарств	Сільсько- господарські підприємства	у % до всіх категорій господарств	Господарства населення	у % до всіх категорій господарств
Площа плодоносних насаджень, тис.га
2001	363,0	227,2	62,6	135,8	37,4
2002	332,2	195,2	58,8	137,1	41,3
2003	303,2	165,8	54,7	137,4	45,3
2004	281,4	141,9	50,4	139,5	49,6
2005	265,5	124,8	47,0	140,6	53,0
2006	247,9	107,5	43,4	140,4	56,6
2007	238,1	95,7	40,2	142,4	59,8
Урожайність, ц/га
2001	30,5	7,0	23,0	69,8	228,9
2002	36,5	9,0	24,7	75,5	206,8
2003	56,0	24,6	43,9	93,8	167,5
2004	58,1	13,2	22,7	103,8	178,7
2005	63,7	16,0	25,1	105,9	166,2
2006	45,0	12,7	28,1	69,7	154,8
2007	61,7	20,7	33,5	89,3	144,7
Валовий збір, тис.ц
2001	11062,9	1579,5	14,3	9483,4	85,7
2002	12110,8	1759,2	14,5	10351,6	85,5
2003	16967,3	4078,6	24,0	12888,7	76,0
2004	16351,9	1869,8	11,4	14482,0	88,6
2005	16899,0	2000,9	11,8	14898,1	88,2
2006	11142,6	1361,6	12,2	9781,0	87,8
2007	14695,5	1979,8	13,5	12715,7	86,5

Код	Продукція	2005 р.		2006 р.		2007 р.
Код	Продукція	кількість, тонн	%	кількість, тонн	%	кількість, тонн	%
801-802	Горіхи	7827	1,2	111823	1,3	14152	1,4
803	Банани	249443	38,7	271985	30,6	297098	30,1
804	Фініки, ананаси	7665	1,2	10771	1,2	13061	1,3
805	Цитрусові	256449	39,8	328968	37,0	364665	36,9
806	Виноград	37464	5,8	73550	8,3	84799	8,6
807	Дині, кавуни та папайя	314	0,0	589	0,1	661	0,1
808	Яблука, груші, айва	44134	6,9	123027	13,8	144128	14,6
809	Абрикоси, вишні (черешні), персики, сливи та терен	13180	2,0	21776	2,4	9879	1,0
810	Інші плоди і ягоди - свіжі	27713	4,3	47926	5,4	58806	6,0
	Всього свіжих плодів і ягід	644190	100	889775	100	987248	100
811	Плоди, ягоди, горіхи - заморожені	1922	-	2138	-	3681	-
812	Плоди, ягоди і горіхи, консервовані для короткотермінового зберігання		-	1	-	695	-
813	Плоди сушені	5599	-	7381	-	9449	-

Показник	Роки
Показник	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Загальна пропозиція:	2008	2139	2828	2753	3397	3260
запаси на початок року	323	268	284	414	404	701
Виробництво	1442	1570	2201	2009	2133	1415
Імпорт	243	301	343	330	860	1144
Загальний попит:	1740	1855	2414	2349	2696	2306
Внутрішній попит на:	1625	1714	2203	2141	2391	2016
продовольство	1287	1372	1580	1607	1750	1630
корми	33	40	45	45	63	41
переробку на нехарчові потреби	240	269	489	419	450	280
втрати	65	33	89	70	128	65
Експорт	115	141	211	208	305	290
Залишок на кінець року	268	284	414	404	701	954
Співставлення кінцевих залишків до попиту	0,15	0,15	0,17	0,17	0,26	0,41
Фонд споживання	1287	1372	1580	1607	1750	1630
Місткість ринку	392	427	524	493	514	492

Показники	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Фонд споживання, тис.т	1287	1372	1580	1607	1750	1630
в т.ч. % до загальної пропозиції	64,1	64,1	55,9	58,4	51,5	50,0
Рівень самозабезпечення, %	87,9	85,9	87,9	88,0	74,7	64,9
Виробництво на особу в рік, кг	22,8	25,2	35,6	34,6	36,0	23,9
Споживання на особу в рік, кг	26,6	28,6	33,2	34,0	37,3	34,9
Рівень споживання у % до рівня виробництва	116,3	113,3	93,1	98,3	103,6	146,3
Фактичне споживання у % до норми споживання	32,4	34,9	40,5	41,4	45,5	42,6

Канали реалізації	2005 р.	%	2006 р.	%	2007 р.	%	пересічно за 2005- 2007 рр.	%
Всього реалізовано, в т.ч.:	168907	100,0	123602	100,0	170475	100,0	154328	100,0
переробним підприємствам	22653	13,4	18902	15,3	45581	26,7	29045	18,8
населенню в рахунок оплати праці, громадське харчування	10129	6,0	5830	4,7	6320	3,7	7426	4,8
на ринку, через магазини, ларки, палатки	55632	32,9	41750	33,8	48681	28,6	48688	31,5
пайовикам в рахунок орендної плати за землю	715	0,4	356	0,3	533	0,3	535	0,3
за іншими каналами	79735	47,2	56764	45,9	69360	40,7	68620	44,5

Найменування завдання	Найменування показника	Значення показника						Найменування заходу	Головний розпорядник бюджетних коштів	Джерела фінансу- вання	Прогнозний обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань, млн. гривень	У тому числі за роками
		Значення показника										2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
		усього	у тому числі за роками
		усього	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
1. Забезпечення розвитку садівництва	площа закладання насаджень, тис.га	425,2	10,0	14,6	115,2	140,8	144,6	надання державної підтримки на створення насаджень	Разом		21137,3	431,0	659,9	5472,0	7011,8	7562,6
										в т.ч. власні кошти	11231,7	105,7	189,4	1784,1	3242,4	5910,1
										залучені інвестиції, кредити.	4097,7	65,1	117,6	1475,2	1696,3	743,6
									Мінагрополітики	державні інвестиції	5807,9	260,3	352,9	2212,7	2073,2	908,9
	кількість утворених плодоовочевих ринків	5			1	2	2	створення та забезпечення ефективної діяльності гуртових ринків плодоовочевої продукції	Разом		232			46,4	92,8	92,8
										в т.ч. залучені інвестиції	114			22,7	45,5	45,5
									Мінагрополітики	державний бюджет	118			23,7	47,3	47,3
3. Організація техніко- технологічного переоснащення науково- дослідних установ								здійснення фінансової підтримки для проведення наукових досліджень, технічного забезпечення наукових установ та підготовки наукових кадрів	Українська академія аграрних наук	державний бюджет	251	12	14	72,5	75	77,5
	площа насад- жень, на якій проводиться обстеження, тис.га	127,5	127,5					проведення обстеження садів України		державний бюджет	1,6	1,6
Разом											21621,9	444,6	673,9	5590,9	7179,6	7732,9
в т.ч. державний бюджет											6178,5	273,9	366,9	2308,9	2195,5	1033,7
інші джерела											15443,4	170,8	307	3282	4984,2	6699,2

Культура	Сорт
Яблуня	Лісостеп - Айдаред, Аскольда, Перлина Києва, Мавка, Чемпіон, Топаз, Ренет Симиренка, Слава Переможцям, Амулет, Внучка
	Степ - Ренет Симеренка, Голден Делішес і клони, Джонаголд і клони, Чемпіон і клони, Брейбурн
	Полісся - Едера, Радогость, Папіровка, Перлина Києва, Амулет
Груша	Лісостеп - Улюблена Клаппа, Вереснева Дево, Вижниця, Бере Київська, Зимова мліївська, Ноябрьська, Малівчанка
	Степ - Улюблена Клаппа, Таврійська, Бере Боск, Марія, Бере київська, Мрія, Малівчанка
	Полісся - Улюблена Клаппа, Вересневе Дево, Вижниця, Бере Київська, Черемшина, Стрийська
Вишня	Лісостеп -Подбєльська, Тургенівка, Альфа, Молодіжна, Радость, Встрєча, Шалунья
	Степ - Подбєльська, Альфа, Ігрушка, Встрєча, Шалунья, Радость, Молодіжна, Ночка
	Полісся - Подбєльська, Альфа, Тургенівка, Молодіжна, Радость
Слива	Лісостеп - Ренклод Карбишева, Ода, Ганна Шпет, Ненька, Стенлей, Волошка, Валор, Чачакська лепотіка
	Степ - Ода, Ганна Шпет, Стенлей, Валор, Ненька
	Полісся - Ганна Шпет, Ненька, Стенлей, Угорка італійська
Черешня	Лісостеп - Валерій Чкалов, Китаївська чорна, Загадка, Дончанка, Прощальна, Ніжність, Легенда Млієва, Крупноплідна
	Степ - Мелітопольська рання, Валерій Чкалов, Прощальна, Мелітопольська чорна, Крупноплідна, Загадка, Шанс, Темпоріон
	Полісся - Дончанка, Амазонка, Китаївська чорна, Ніжність
Абрикос	Лісостеп - Мелітопольський ранній, Ветеран Севастополя, Мелітопольський пізній, Поліський крупноплідний, Краснощокий
	Степ - Мелітопольський ранній, Мелітопольський пізній, Ананасний, Краснощокий, Кримський амур, Олімп, Парнас
	Полісся - Мелітопольський ранній, Ветеран Севастополя, Мелітопольський пізній, Красень Києва, Поліський крупноплідний
Персик	Лісостеп - Редхейвен, Сочний, Кримський феєрверк, Любимець-2
	Степ - Редхейвен, Сочний, Кримський феєрверк, Посол Миру, Потомок
	Полісся -Редхейвен, Київський ранній, Любимець-2
Суниця	Лісостеп - Ольвія, Фестивальна ромашка, Присвята, Хоней, Корона, Презент, Розана, Полка, Ельсанта
Суниця	Полісся - Ольвія, Фестивальна ромашка, Присвята, Істочнік, Розана, Презент, Полка
Малина	Лісостеп - Бабине літо, Рось, Новость Миколайчука, Новокитаївська, Одарка, Феномен, Персея
Малина	Полісся - Бабине літо, Одарка, Мар'янушка, Новость Миколайчука, Новокитаївська, Саня, Сяйво
Смородина	Лісостеп - Ювілейна Копаня, Санюта, Загадка, Краса Львова, Муза, Софіївська, Володимирська
Смородина	Полісся - Ювілейна Копаня, Санюта, Загадка, Казкова, Радужна, Софіївська, Володимирська
Агрус	Лісостеп - Мліївський жовтий, Красень, Консервний, Високий замок, Елегант, Легінь, Неслухівський
Агрус	Полісся - Каменяр, Карпати, Високий замок, Консервний, Неслухівський, Златогор, Оксамит, Княжич

Культура	Щільність насаджень, шт./га (підщепи, сорти)	Рік вступу в товарне плодоношення	Потенційна урожайність, т/га
Зерняткові
Яблуня	1250-2500 (карликові) 833-1667 (напівкарликові) 500-833 (середньорослі)	2-3 3-4 4-5	35-40 35-40 35-40
Груша	557-667 (на насіннєвих підщепах)	4-5	20-25
Груша	833-1250 (на клонових підщепах)	3-4	25-30
Кісточкові
Вишня	555 (на насіннєвих - сильнорослі) 1000 (середньорослі) 1250 (слаборослі)	4-5 4-5 3-4	6-8 6-8 10-12
Слива	555 (на насіннєвих - сильнорослі ) 1000 (слаборослі) 1250 (на вегетативних - слаборослі)	4-5 4-5 3-4	20-22 22-25 25-30
Черешня	555 (сильнорослі) 666 (середньорослі) 889 (слаборослі)	5-6 4-5 3-4	10-12 15-20 20-25
Абрикос	286 (насіннєві) Степ 555 (насіннєві) Лісостеп і Полісся	4-5 4-5	15-20 20-25
Персик	(555)	3-4	15-20
Ягідні
Суниця	62500-74100	2	15-18
Малина	5333-6670	3	10-12
Ягідники кущові	4472-6670	3-4	12-15

Підщепи	Зони
Підщепи	Полісся	Лісостеп	Степ	Крим
Яблуня
Вегетативно розмножуванні	70-75	75-85	85-90	85-90
Слаборослі	62-396, Д-10-71	М 9, КД-4, КД-5, Д-10-71 62-396	М 9, Д-10-71	М 9
Напівкарликові	57-545, 54-118	М 26, 54-118	М 26, 54-118	М 26
Середньорослі	Д-471, 57-490	ММ 106, 57-490	ММ 106, 57-490	ММ 106
Насіннєві сіянці	25-30 Антонівки звичайної	15-25 Антонівки звичайної, Боровинки	10-15 Боровинки, Пепінки литовської	10-15 Сари Синапу
Груша
Вегетативно розмножуванні	20	50	70	75
Слаборослі	ІС 2-10	ІС 2-10	ІС 2-10	ІС 2-10
Середньорослі	МА прованська ВА-29, ІС 4-6	МА прованська ВА-29, ІС 4-6	МА прованська ВА-29, ІС 4-6	МА прованська ВА-29, ІС 4-6
Насіннєві сіянці	80 груші звичайної, Лимонки, Олександрівки	50 груші звичайної, Лимонки, Олександрівки	30 груші звичайної, Лимонки, Олександрівки	25 груші звичайної, Лимонки, Олександрівки

Підщепа	Зони
Підщепа	Полісся	Лісостеп	Степ	Крим
Слива, алича насіннєві: алича	70-75	45-50	60-65	70-75
вегетативно розмножувані	25-30	50-55	35-40	25-30
середньорослі: Еврика 99, ВСВ-1
напівкарликові: ВВА-1
Вишня насіннєві: антипка	100	70-75	70-75	100
вегетативно розмножувані
середньорослі: ВСЛ-2, ЛЦ-52	-	25-30	25-30	-
Черешня насіннєві: дика черешня	-	60-65
антипка	-	-	60-65	70-75
сіянці культурних сортів вишні	70-75
вегетативно розмножувані	25-30	35-40	35-40	25-30
середньорослі: Вишня Студениківська, ВСЛ-2, ЛЦ-52
Абрикос насіннєві:
сіянці жерделі	-	75-80	60-65	60-65
сіянці аличі		30
вегетативно розмножувані		20-25	35-40	35-40
середньорослі: Еврика 99
напівкарликові: ВВА-1

Рік	Аміачна селітра, тис.т.	Суперфосфат, тис.т.	Калій хлористий, тис.т
2010	44,3	44,3	22,2
2015	50,9	50,9	25,5
2025	67,4	67,4	33,7

Садівництво
Назва техніки	Потреба,шт
- Плантажний плуг	80
- Машини для садіння саду	100
- Борони дискові	600
- Культиватори	600
- Пристосування для обробки міжстовбурних смуг гербіцидами	650
- Машини (пристосування) для внесення у міжстовбурні смуги субстрату	300
- Косарки садові	600
- Обприскувачі	4 000
- Контейнеровози для збирання плодів у звичайних садах	1 100
- Малогабаритні контейнеровози для збирання плодів у інтенсивних садах	9 000
- Комбайни для збирання плодів у сировинних садах	200
- Лінії для товарної обробки плодів	60
- Навантажувачі вильчасті	1200
- Комплект інструментів (секатор, пилка) для обрізування дерев	25 000
- Волокуші для збирання і вивезення зрізаних гілок	250
- Подрібнювач гілок у інтенсивних садах	600
- Двобічна фреза для обробітку ґрунту у пристовбурних смугах	500
Маточники вегетативних прищеп
- Плантажні плуги	20
- Машини для садіння маточних рослин	10
- Машини для підгортання маточних рослин	15
- Машини для розокучування кущів маточних насаджень	15
- Машини для розгортання кореневої системи рослин	20
- Машини для підгрунтового внесення мінеральних добрив	15
- Машини для обробітку грунту у міжряддях	15
Насінневі підщепи
- Машини для підрізання кореневої системи	12
- Машини для викопування сіянців	12
Розсадники плодових культур
- Машини для садіння підщеп	10
- Фреза для обробітку грунту у міжряддях	25
- Культиватор для обробітку грунту у міжряддях	20
- Обприскувач	25
- Машини для підгрунтового внесення мінеральних добрив	20
- Машини для викопування саджанців	20
- Дефоліатор	15
Кущові ягідники
- Машини для садіння рослин	150
- Машини для обробітку грунту у міжряддях	125
- Ягодозбиральні комбайни	200
Суниця
- Розсадо- посадкові машини	50
- Машини для обробітку грунту у міжряддях	70
- Машини для викопування розсади	15

NN п/п	Напрями та види промислової переробки плодів і ягід	Обсяги використання		Розробники технологій
NN п/п	Напрями та види промислової переробки плодів і ягід	тис. тонн	%	Розробники технологій
1.	Виробництво натурального соку, всього, в т.ч.: - освітленого - неосвітленого - з м'якоттю	375,0 105,0 240,0 30,0	25 7 16 2	Укркон- сервпром "-"
2.	Виробництво концентратів, всього, в т.ч.: - вакуум сусло - концентрований сік	210,0 135,0 75,0	14 9 5	"-"
3.	Виробництво сухофруктів	37,5	2,5	"-"
4.	Соління, маринування	7,5	0,5	"-"
5.	Виробництво пюре, напівфабрикатів, всього, в т.ч.: - готових продуктів профілактично-лікувального призначення; -для дитячого харчування	240 30,0 60,0	16 2 4	"-" Ін-т сад-ва УААН "-"
6.	Виробництво натуральних фруктових напоїв, всього, в т.ч.: - негазованих - газованих	135,0 75,0 60,0	9 5 4	"-" "-"
7.	Виробництво плодово-ягідних вин з підвищеним вмістом біологічно активних речовин, всього, в т.ч.: - столових - міцних - десертних - лікерних	495,0 75,0 150,0 165,0 105,0	33 5 10 11 7	"-"
8.	Всього	1500	100

Споживачі та дистрибуція плодів і ягід	Потреба (попит), тис.т	Сільськогосподарські підприємства		Господарства населення
Споживачі та дистрибуція плодів і ягід	Потреба (попит), тис.т	тис.т	%	тис.т	%
Виробництво
Все населення	3713
в т.ч. міське	2528	2413	95,5	115	4,5
сільське	1185			1185	100
Дистрибуція
Промислове переро- блення плодів і ягід	600(*)	600	100
Експорт	400	400	100
Всього	4113	2813	68,4	1300	31,6

Показники	1990	2000	2006	2007	2009(*)	2010(*)	В середньому за рік(*)
Показники	1990	2000	2006	2007	2009(*)	2010(*)	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
Загальна площа насаджень, тис.га	445,2	277,7	127,5	116,4	127,2	132,1	159,0	232,5	290,0
в т.ч. зерняткові	367,8	220,9	94,2	84,9	94,2	97,9	119,0	178,3	221,5
кісточкові	60,3	49,1	27,8	25,8	27,8	28,6	32,4	42,8	53,3
горіхоплідні	5,4	2,4	1,0	1,0	1,4	1,6	2,3	3,4	4,4
ягідні	11,7	5,3	5,0	5,0	3,8	4,1	5,3	8,0	10,8
Плодоносна площа, тис.га	336,4	243,5	107,5	95,7	104,5	102,7	103,6	140,8	195,1
в т.ч. зерняткові	293,5	195,1	81,5	71,9	78	75,9	75,8	105,8	148,6
кісточкові	31,9	42,0	21,9	20,0	21,9	21,9	21,7	25,9	33,7
горіхоплідні	3,7	2,0	0,8	0,8	1,12	1,14	1,10	1,40	2,30
ягідні	7,3	4,4	3,5	3,6	3,5	3,8	5,0	7,7	10,5
Урожайність, т\\га	4,0	1,1	1,3	2,1	1,7	3,7	4,2	7,9	11,6
в т.ч. зерняткові	4,2	1,1	1,2	2,5	1,9	4	4,66	8,68	12,6
кісточкові	3,0	1,1	0,5	0,7	1,08	2,95	3,18	6,6	9,93
горіхоплідні	0,1	0,3	0,3	0,1	0,25	0,27	0,3	0,34	0,38
ягідні	2,2	0,5	2,0	1,4	2,01	2,51	2,81	3,75	4,69
Валовий збір, тис.т	1347,1	264,1	136,1	198,0	179,2	378,0	436,6	1118,7	2257,1
в т.ч. зерняткові	1228,1	2167,0	1181,5	179,4	148,2	303,6	353,2	918,4	1872,4
кісточкові	1011,0	449,0	107,5	13,3	23,7	64,5	69,0	170,9	334,6
горіхоплідні	0,4	0,1	0,2	0,1	0,3	0,3	0,3	0,5	0,9
ягідні	17,5	2,5	7,0	5,3	7,0	9,5	14,1	28,9	49,2

Показники	Фактично					Прогноз(*)
Показники	2002	2003	2004	2005	2006	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
Загальна площа, тис.га	220,1	188,4	163,9	146,2	127,5	127,2	132,1	159	232,5	290
Плодоносна площа, тис.га	195,2	165,8	141,9	124,8	107,5	104,5	102,7	103,6	140,8	195,1
Урожайність, т/га	0,9	2,46	1,3	1,6	1,27	1,7	3,7	4,2	7,9	11,6
Валовий збір, тис. тонн	175,9	407,8	187	200,1	136,2	179,2	378	436,6	1118,7	2257,1
Реалізація продукції, тис.т	151,7	284,4	171,7	160,5	120,2	148	313,6	379,3	1016,8	2144,2
Рівень товарності, %	86,2	69,7	80	89,7	88,2	82,5	83	86,9	90,9	95
Собівартість реалізованої продукції, млн.грн.	70,7	128,2	89,5	125,6	137,8	218,3	394,7	470,8	1235,9	2574,7
Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	425,7	335,2	540,9	701,8	1146	1009,1	750,8	760,4	777,7	792
Ціна реалізації, грн. за 1 т	504	431,9	742	1003,2	1457	1768,2	1848,2	2020	2058,6	2106,1
Виручка, млн.грн.	76,5	122,9	127,4	161	175,1	261,7	579,6	766,2	2093,2	4515,9
Прибуток, млн.грн.	4,5	24,3	9,5	14,3	37,3	43,3	184,9	295,4	857,3	1941,1
Рівень рентабельності, %	7	24,6	8	9,7	27,1	19,8	46,9	62,7	69,4	75,4

Культура	Схема садіння, м	Потреба на 1 га, шт.	Структура насаджень, %	Потреба в саджанцях на площу 10 тис.га, тис.шт.	Потреба(*) в розсадниках на площу 10 тис.га, га
Зерняткові - всього	х	х	53	4320,1	173
	6х3	557	21,7	1208,7	48
	5х3	667	16,7	1113,9	45
	4х2,5	1000	8,1	810	32
	4х2	1250	3,5	437,5	18
	4х1	2500	3	750	30
Кісточкові - всього	х	х	22,3	989,3	39
в т.ч вишня, черешня	6х3	557	1,5	83,6	3
в т.ч вишня, черешня	6х4	417	11	458,7	18
слива, алича	6х3	557	0,6	33,4	1
слива, алича	6х4	417	5,7	237,7	10
абрикос	6х4	417	2,3	95,9	4
персик	5х3	667	1,2	80	3
Горіх грецький	10х8	125	5	62,5	3
Плодові - разом	х	х	80,3	5371,9	215
Ягідники кущові	3х0,5	6670	6	4002	20
Суниця	0,9х0,2	55600	13,7	76172	152

Джерела фінансування	Обсяг фінансування	В тому числі за роками
Джерела фінансування	Обсяг фінансування	2008	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
Державний бюджет	10969,8	259,6	317,3	342,7	2171,5	3190,7	4688,0
Місцеві бюджети	-	-	-	-	-	-	-
Інші джерела	7355,6	419,2	471,6	540,7	2784,8	2120,4	1018,9
Усього	18325,4	678,8	788,9	883,4	4956,3	5311,1	5706,9

Найменування завдання та заходів	Найме- нування показни- ка	Значення показника							Прогнозований обсяг фінансування, млн.грн.	у тому числі за роками
Найменування завдання та заходів	Найме- нування показни- ка	усього	2008	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025	Прогнозований обсяг фінансування, млн.грн.	2008	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
Сортова структурна перебудова виноградарства	тис.га
а) посадка виноградників		174,0	7,0	8,0	9,0	50,0	50,0	50,0
- держбюджет									7664,2	180,0	220,8	238,3	1517,6	2230,8	3276,7
- інші									6603,8	394,0	435,2	499,7	2582,4	1869,2	823,3
б) посадка маточників		398,0	63,0	35,0	40,0	50,0	70,0	140,0
- держбюджет									14,5	1,7	1,3	1,6	2,4	2,7	4,8
- інші									9,6	1,2	0,8	1,0	1,6	1,8	3,2
Разом
- держбюджет									7678,7	181,7	222,1	239,9	1520,0	2233,5	3281,5
- інші									6613,4	395,2	436,0	500,7	2584,0	1871,0	826,5
Вікова структурна перебудова виноградарства
а) виноградників	тис.га	83,1	2,7	4,0	4,5	22,4	27,9	21,6
- держбюджет									-	-	-	-	-	-	-
- інші									740,1	24,0	35,6	40,0	200,0	249,0	191,5
б) маточників		225,0	-	-	-	83,3	41,7	100,0
- держбюджет									-	-	-	-	-	-	-
- інші									2,1	-	-	-	0,8	0,4	0,9
Разом
- держбюджет	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
- інші									742,2	24,0	35,6	40,0	200,8	249,4	192,4
Боротьба зі шкідниками та захворюваннями
- держбюджет									2193,9	51,9	63,5	68,5	434,3	638,1	937,6
- інші									-	-	-	-	-	-	-
Дослідницькі програми
- держбюджет									1097,2	26,0	31,7	34,3	217,2	319,1	468,9
- інші									-	-	-	-	-	-	-
Разом
- держбюджет									10969,8	259,6	317,3	342,7	2171,5	3190,7	4688,0
- інші									7355,6	419,2	471,6	540,7	2784,8	2120,4	1018,9
Усього									18325,4	678,8	788,9	883,4	4956,3	5311,1	5706,9

Показники	2009 р.	2010 р.	В середньому за рік
Показники	2009 р.	2010 р.	2011-2015 рр.	2016-2020 рр.	2021-2025 рр.
Прямі затрати праці на 1 т продукції, люд.-год.	65,0	60,0	55,0	48,0	40,0
Затрати праці на створення і догляд за плодоносними насадженнями, тис.люд.-днів	5305	7067	9266	15841	21289
в т.ч. на створення насаджень	3640	3827	5836	8171	8392
на догляд за плодоносними	1665	3240	3430	7670	12897
Потреба в трудових ресурсах, тис.чол.	19,6	26,2	34,3	58,7	78,8
в т.ч. на створення насаджень	13,4	14,2	21,6	30,3	31,1
на догляд за плодоносними	6,2	12	12,7	28,4	47,7
Створення додаткових робочих місць, тис.од.	8,8	6,6	8,1	24,4	20,1
в т.ч. на створення насаджень	8,8	0,8	7,4	16,3	0,8
на догляд за плодоносними	-	5,8	0,7	8,1	19,3

Найменування завдання	Найменування показників виконання завдання	Одиниця виміру	Значення показників
			усього	у тому числі за роками
			усього	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
Зростання обсягу виробництва плодів і ягід у с.-г. підприємствах	обсяг виробництва плодів і ягід у порівнянні до 2007 р.	індекс	-	1,2	2,5	2,9	7,4	15,0
Підвищення ефективності функціонування галузі	Збільшення прибутку	індекс	-	1,2	4,6	7,4	21,4	48,5
Підвищення ефективності використання трудових ресурсів	Підвищення продуктивності праці	індекс	-	1,2	1,3	1,5	1,7	2,0
Забезпечення зайнятості на селі	Створення додаткових робочих місць у порівнянні до 2007 р.	індекс	-	1,8	2,4	3,1	5,4	7,3

Найменування	Одиниці виміру	2008	2009	2010	В середньому за рік
Найменування	Одиниці виміру	2008	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
Саджанці виноградні	тис.шт.	17,5	20,05	22,55	25,06	25,06	25,06
З/б стовпчики	тис.шт	4522	5168	5814	6460	6460	6460
Дріт цинковий	т	7623	8712	9801	10890	10890	10890
Приштамбові кілки	тис.шт	15,9	18,2	20,5	22,78	22,78	22,78
Мінеральні добрива
суперфосфат	тис.т	21,0	24,0	27,0	30,0	30,0	30,0
калійна сіль	тис.т	7,0	8,0	9,0	10,0	10,0	10,0
аміачна селітра	тис.т	2,1	2,4	2,7	3,0	3,0	3,0
Чисельність робітників	тис.чол	9,2	10,5	11,8	13,1	13,2	13,0

Найменування продукції	Фактичний обсяг, 2006 р.	Прогнозований обсяг за роками
Найменування продукції	Фактичний обсяг, 2006 р.	2008	2009	2010	2015	2020	2025
Виноград столовий, кг/люд./рік	0,9	1,0	1,1	1,3	2,2	3,6	5,2
Вино, л/люд./рік	2,03	2,18	2,31	2,43	3,10	3,89	4,91
Ігристі вина, л/люд./рік	0,79	0,86	0,91	0,96	1,22	1,54	1,94
Коньяк, л/люд./рік	0,40	0,43	0,46	0,49	0,64	0,81	1,00

Роки	Валовий збір, тис.т	у тому числі		Урожайність, ц/га		Плодоносна площа насаджень, тис.га			Загальна площа насаджень, тис.га	Посадка, тис.га	Розкорчову- вання, тис.га
Роки	Валовий збір, тис.т	технічних сортів	столових сортів	технічних сортів	столових сортів	технічних сортів	столових сортів	всього	Загальна площа насаджень, тис.га	Посадка, тис.га	Розкорчову- вання, тис.га
2006(*)	154,8	138,8	16,0	26,0	16,0	53,4	10,1	63,5	80,1	4,6	4,6
2007(*)	234,4	201,0	33,4	39,4	35,0	49,6	8,9	58,5	80,1	5,5	2,0
2008(**)	286,1	247,0	39,1	49,0	42,5	50,4	9,2	59,6	80,7	7,0	2,7
2009(***)	300,5	255,4	45,1	50,5	47,5	50,6	9,5	60,1	85,2	8,0	4,0
2010	338,7	281,1	57,6	55	60	51,1	9,6	60,7	90,2	9,0	4,5
2011	352,2	288,3	63,9	56,2	61,4	51,3	10,4	61,7	95,7	10,0	4,5
2012	374,2	303,1	71,1	57,3	62,9	52,9	11,3	64,2	101,2	10,0	4,0
2013	406,1	327,0	79,1	58,5	64,3	55,9	12,3	68,2	107,2	10,0	3,8
2014	447,0	358,8	88,2	59,8	65,8	60,0	13,4	73,4	113,4	10,0	3,8
2015	494,8	397,1	97,7	61,0	67,4	65,1	14,5	79,6	119,6	10,0	6,3
2016	529,5	420,5	109,0	62,3	69,0	67,5	15,8	83,3	123,3	10,0	5,9
2017	565,1	446,5	118,6	63,6	70,6	70,2	17,2	87,4	127,4	10,0	5,9
2018	601,2	472,6	128,7	65,0	72,3	72,7	18,8	91,5	131,5	10,0	5,7
2019	650,4	503,9	146,5	66,3	74,0	76,0	19,8	95,8	135,8	10,0	5,3
2020	694,3	536,9	157,5	67,7	75,7	79,3	20,8	100,1	140,5	10,0	5,1
2021	741,8	572,8	169,0	69,1	77,5	82,9	21,8	104,7	145,4	10,0	5,0
2022	793,6	612,8	180,8	70,6	79,3	86,8	22,8	109,6	150,4	10,0	4,5
2023	847,9	654,7	193,3	72,1	81,2	90,8	23,8	114,6	155,9	10,0	4,5
2024	907,5	701,4	206,1	73,6	83,1	95,3	24,8	120,1	161,4	10,0	3,8
2025	967,8	748,5	219,3	75,0	85,0	99,8	25,8	125,6	167,6	10,0	3,8

Надходження	Фактичний 2006 р.	Обсяг надходжень за роками						Усього за 2008- 2025 роки
		2008	2009	2010	в середньому за рік
		2008	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
Від виноробства (акциз, ПДВ)	633,4	692,7	731,9	775,1	875,1	1074,8	1290,5	18402,0
Від виноградарства		1,7	1,8	1,9	2,3	2,8	3,9	49,8

Найменування завдання	Найменування показників виконання завдання	Значення показників, млн.грн.
		усього	2008	2009	2010	в середньому за рік
		усього	2008	2009	2010	2011- 2015	2016- 2020	2021- 2025
Зростання обсягу вироб- ництва валової продукції виноградарства у 2025 р. порівняно з 2006 р. у 6,3 рази	обсяг виробництва валової продукції виноградарства	21829,1	606,4	636,9	717,8	879,3	1289,0	1805,3
Зростання обсягу виробництва валової продукції виноробства в 2025 році порівняно з 2006 роком на 11,2%	обсяг виробництва валової продукції виноробства	60737,0	2294,3	2421,0	2549,0	2880,0	3516,0	4299,0
Збільшення обсягу надход- ження податків і зборів до зведеного бюджету України по виноградарству у 2 рази.	надходження податків і зборів	49,8	1,7	1,8	1,9	2,3	2,8	3,9
Збільшення обсягу надход- ження податків і зборів до зведеного бюджету України по виноробству у 2 рази	надходження податків і зборів	18402,0	692,7	731,9	775,1	875,1	1074,8	1290,5

N	Найменування показників	2008	2009	2010	В середньому за рік
N	Найменування показників	2008	2009	2010	2011-2015	2016-2020	2021-2025
1.	Обсяги постачання 1%-го збору	412,0	503,7	544,0	689,3	1012,9	1488,2
2.	Обсяги відшкодування 1%-го збору на розвиток виноградарства	259,6	317,3	342,7	434,3	638,1	937,6
3.	У тому числі на закладку виноградних насаджень	181,7	222,1	239,9	304,0	446,7	656,3
4.	Потреба коштів на посадку виноградних насаджень	574,0	656,0	738,0	820,0	820,0	820,0
5.	Потреба коштів на розкорчовування виноградних насаджень	24,0	35,6	40,0	40,0	49,8	38,3
6.	Потреба коштів на посадку маточників винограду	2,9	2,1	2,6	0,8	0,9	1,6
7.	Потреба коштів на розкорчовування маточників винограду	-	-	-	0,2	0,1	0,2
8.	Власні кошти підприємств, призначені для посадки та догляду за виноградними насадженнями до моменту вступу їх у товарне плодоношення та залучені інвестиції	419,2	471,6	540,7	557,0	424,1	203,8

ГАЛУЗЕВА ПРОГРАМА

РОЗВИТКУ САДІВНИЦТВА УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2025 РОКУ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. МЕТА ПРОГРАМИ

3. ШЛЯХИ І СПОСОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

4. ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ

5. ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ САДІВНИЦТВА

6. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ПЛОДІВ І ЯГІД

7. НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ САДІВНИЦТВА

8. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМИ

9. ОБСЯГИ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

Динаміка площ, урожайності, валового збору плодів та ягід в розрізі категорій господарств України

Імпорт плодоягідної продукції, 2005-2007 рр., тонн

Баланс плодів та ягід, винограду в Україні, 2001-2006 рр., тис. тонн

Споживання плодів та ягід в Україні, 2001-2006 рр.

Реалізація плодів та ягід сільськогосподарськими підприємствами України, 2005-2007 рр., тис.т(*)

Експорт плодоягідної продукції, 2005-2007 рр., тонн

ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ

з виконання Програми розвитку садівництва в Україні до 2025 року

Придатність регіонів України для промислового вирощування яблуні ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування груші ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування вишні ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування сливи ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування черешні ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування абрикоси ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування персика ( va444555-08 )

Придатність регіонів України для промислового вирощування смородини ( va444555-08 )

Рекомендовані сорти

Рекомендовані типи насаджень

Підщепи та їх співвідношення для промислових насаджень зерняткових культур, %

Підщепи та їх співвідношення для промислових насаджень кісточкових культур, %

Орієнтовна щорічна кількість добрив, необхідних для удобрення насаджень

Потреба у садовій техніці

Напрямки, види та обсяги переробки плодів і ягід в Україні на перспективу

Потреба (передбачений попит) в плодах і ягодах і їх пропозиція та дистрибуція за категоріями господарств до 2025 р.

Перспективні параметри розвитку промислового садівництва України до 2025 року

Економічні показники розвитку промислового садівництва України до 2025 року

Розрахунок потреби в садивному матеріалі на 10 тис.га

Потреба в трудових ресурсах на створення і догляд за плодоносними насадженнями

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

виконання Програми розвитку садівництва в Україні до 2025 року

Обсяги та джерела фінансування на створення плодових і ягідних насаджень

ГАЛУЗЕВА ПРОГРАМА

розвитку виноградарства та виноробства України на період до 2025 року

1. Загальні положення

2. Основна мета Програми

3. Шляхи і способи розв'язання проблеми

4. Завдання і заходи

5. Очікувані результати, ефективність Програми

6. Обсяги та джерела фінансування

ПАСПОРТ

до Програми розвитку виноградарства та виноробства на період до 2025 року

ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ

з виконання програми розвитку виноградарства та виноробства на період до 2025 року

Потреба в матеріально-технічних та трудових ресурсах для закладання та розкорчовування виноградних насаджень на період до 2025 року

Потреба у капіталовкладеннях, млн.грн.

ОБСЯГ СПОЖИВАННЯ

винограду та винопродукції населенням на період до 2025 року (на одну людину на рік)

Параметри розвитку виноградного розсадництва до 2025 року

Параметри розвитку виноградарства до 2025 року за роками

Параметри розвитку виноградарства до 2025 року в середньому за рік

Параметри розвитку виноградарства до 2025 року (за кожен рік)

ОБСЯГ

виробництва винограду та винопродукції на період до 2025 року

ОБСЯГ

надходжень від сплати податків і зборів підприємствами виноградно-виноробної галузі до зведеного бюджету України на період до 2025 року (млн.гривень)

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

виконання Програми розвитку виноградарства та виноробства на період до 2025 року

Джерела і обсяги фінансування капіталовкладень, млн.грн.