УВАГА! ДОКУМЕНТ ВТРАЧАЄ ЧИННІСТЬ.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 3 вересня 2008 р. N 1175-р
Київ
( Розпорядження втратило чинність на підставі Розпорядження КМ N 143-р (143-2009-р) від 11.02.2009 )

Про схвалення Концепції проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту"

1. Схвалити Концепцію проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту", що додається.
2. МНС разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту".
Прем'єр-міністр України
Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 33

СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 3 вересня 2008 р. N 1175-р

КОНЦЕПЦІЯ

проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту"

Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямовано законопроект
Цивільний захист як комплекс організаційних і практичних заходів, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт спрямований на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечення ліквідації їх наслідків, надання допомоги та захист населення і території у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру.
Негативні тенденції, що спостерігаються впродовж останніх років, - підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій внаслідок антропогенного і техногенного впливу на території, значні матеріальні та соціальні збитки, пов'язані із збільшенням кількості надзвичайних ситуацій та їх масштабу, становлять загрозу національній безпеці в економічній, соціальній і екологічній сфері.
На сьогодні відносини у сфері цивільного захисту регулюються Законами України "Про Цивільну оборону України" (2974-12) , "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) , "Про правові засади цивільного захисту" (1859-15) , "Про пожежну безпеку" (3745-12) , "Про аварійно-рятувальні служби" (1281-14) , "Про оборону України" (1932-12) та рядом підзаконних актів.
Аналіз актів законодавства у зазначеній сфері свідчить, що вони потребують узгодження з метою усунення протиріч та дублювання.
Основною причиною, що перешкоджає завершенню створення Єдиної державної системи протидії надзвичайним ситуаціям, зокрема визначенню її складових елементів та впорядкуванню структури, є недосконалість законодавства.
На сьогодні в державі існують система цивільної оборони, яка функціонує в особливий період; єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру - тільки в мирний час; єдина система цивільного захисту - у мирний час та в особливий період.
Одночасне функціонування в державі трьох систем протидії надзвичайним ситуаціям створює умови для бездіяльності та безвідповідальності центральних і місцевих органів виконавчої влади у частині виконання покладених на них завдань та у цілому призводить до зниження ефективності реагування на надзвичайні ситуації.
Система управління процесами, що відбуваються у сфері цивільного захисту, потребує оптимізації. На регіональному та місцевому рівні функціонують органи управління з питань цивільного захисту у складі місцевих державних адміністрацій та територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, що мають однакові повноваження, завдання і функції. У зв'язку з цим виникають протиріччя під час організації управління цивільним захистом на регіональному рівні, внаслідок чого знижується ефективність виконання завдань цивільного захисту.
На законодавчому рівні не повною мірою врегульовано питання щодо забезпечення функціонування урядових органів державного нагляду у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки. Відповідні завдання та повноваження органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій визначені не в повному обсязі та несистематизовані.
Таким чином, недосконалість нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту призводить до неефективного виконання завдань щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру.
Мета законопроекту
Метою законопроекту є забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту шляхом усунення протиріч, що містяться у відповідних законодавчих актах, формування належних правових, економічних і організаційних засад захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, упорядкування структури Єдиної державної системи протидії надзвичайним ситуаціям на базі єдиної системи цивільного захисту.
Шляхи та способи розв'язання проблеми
Оптимальним способом розв'язання проблеми є прийняття на базі Законів України "Про Цивільну оборону України" (2974-12) , "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) , "Про пожежну безпеку" (3745-12) і "Про оборону України" (1932-12) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту", у якому необхідно передбачити:
основні принципи, напрями, завдання і заходи в рамках реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період;
права і обов'язки громадян України та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері цивільного захисту;
принципи класифікації надзвичайних ситуацій;
завдання щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;
створення на базі єдиної системи цивільного захисту Єдиної державної системи протидії надзвичайним ситуаціям, визначення правових засад функціонування підсистем центральних органів виконавчої влади і військового управління, порядку їх залучення відповідно до режиму функціонування;
основні положення Закону України "Про Цивільну оборону України" (2974-12) , зокрема стосовно ролі та місця центральних і місцевих органів виконавчої влади, їх структурних підрозділів в єдиній системі цивільного захисту, складу сил, порядку організації підготовки працівників та особового складу невоєнізованих формувань підприємств і населення, їх соціального та правового захисту;
правові засади, завдання і склад сил цивільного захисту, порядок їх формування та функціонування;
повноваження центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту, питання їх взаємодії у повсякденній діяльності та під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
принципи організації і здійснення державного нагляду (контролю) у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки;
засади фінансового, матеріально-технічного та інформаційно-аналітичного забезпечення заходів цивільного захисту;
порядок проходження служби громадянами України в органах управління та силах цивільного захисту, підпорядкованих МНС, питання їх соціального та правового захисту, матеріального і фінансового забезпечення;
можливість удосконалення структури сил цивільного захисту та визначення їх необхідної чисельності залежно від рівня загрози виникнення надзвичайних ситуацій та потреби забезпечення здійснення відповідних заходів;
напрями міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту, порядок надання допомоги іноземним державам та отримання допомоги від таких держав.
Очікувані результати
Прийняття Закону сприятиме ефективній реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період, підвищенню рівня відповідальності органів державної влади і суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства у зазначеній сфері.
Прийняття Закону надасть можливість:
удосконалити правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, зокрема щодо забезпечення безпеки та захисту населення і території від наслідків надзвичайних ситуацій;
завершити створення єдиної системи цивільного захисту як ефективного механізму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;
розподілити повноваження і функції у сфері цивільного захисту між центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання;
усунути протиріччя та дублювання, що містяться в нормативно-правових актах у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;
підвищити ефективність заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для виконання Закону
Виконання Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту" не потребує додаткових фінансових, матеріально-технічних витрат і трудових ресурсів.