Щодо деяких питань здійснення підприємницької діяльності

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва <...> повідомляє наступне.

1. Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України (436-15) підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

На даний час чинним законодавством не встановлено порядок погодження питання щодо розміщення відокремлених підрозділів підприємств з відповідними органами місцевого самоврядування.

Одночасно повідомляємо, що на підставі ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) до місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) належить збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Згідно зі ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56 (56-93) "Про місцеві податки і збори" збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Механізм справляння та порядок сплати вказаного збору встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

2. Відповідно до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) (далі - Закон) ліцензуванню підлягає господарська діяльність з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів.

Статтею 10 Закону (1775-14) передбачено, що суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Згідно із переліком органів ліцензування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. N 1698 (1698-2000-п) , органом ліцензування господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів визначено Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.

Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. N 756 (756-2001-п) .

Відповідно до статті 8 Закону (1775-14) суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів на сьогоднішній день не затверджено.

Разом з цим відсутність Ліцензійних умов не є підставою для провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів без ліцензії.

Таким чином, на виконання вимог Закону (1775-14) суб'єкту господарювання необхідно подати до відповідного органу ліцензування заяву на видачу ліцензії та документи, що додаються до неї (передбачені законодавством) та отримати в установленому законодавством порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів.

3. Статтею 3 Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746 (746/99) (далі - Указ) визначено, що суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку й звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ;

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку - на додану вартість до складу єдиного податку.

Оскільки вибір ставки єдиного податку відповідно до Указу (727/98) є самостійним рішенням суб'єкта підприємницької діяльності, то здійснення платниками єдиного податку підприємницької діяльності на митній території України з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу не може впливати на обов'язкове обрання ними ставки єдиного податку в розмірі 6 %.

Разом з цим підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (168/97-ВР) "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) встановлено, що право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до цього платники єдиного податку, які не є платниками податку на додану вартість, не мають прав, установлених Законом. Тому юридичні та фізичні особи, які сплачують єдиний податок і не є платниками податку на додану вартість, операції з продажу товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і придбаних, повинні здійснювати без нарахування ПДВ та не мають права виписки податкової накладної. Контрагенти цих платників відповідно не мають права на отримання податкового кредиту.

Ураховуючи вищевикладене, Держпідприємництва України вважає, що вимога податкових органів щодо обов'язкової реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на митній території України з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, платниками єдиного податку за ставкою 6 % є неправомірною.