Про розгляд листа

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув лист щодо підприємства з нульовою чисельністю працівників, що тимчасово не здійснює господарської діяльності, та повідомляє таке.

1. Щодо питання віднесення засновників (учасників) підприємства до службових осіб.

Визначення службової особи міститься у статті 364 Кримінального кодексу України (2341-14) , згідно з якою службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

У зв'язку з цим, щоб бути службовою особою необхідно обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків. Роз'яснення цих категорій надано в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. N 5 (v0005700-02) .

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є в начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

У зв'язку з тим, що засновник (учасник) не здійснює керівництво трудовим колективом чи виробничою діяльністю окремих працівників, не здійснює діяльності по управлінню та розпорядженню майном підприємства, він не є службовою особою, у тому числі після звільнення директора та головного бухгалтера, доки не стане виконувати функції виконавчого органу на підставі рішення загальних зборів або не буде зарахований на посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків.

2. Щодо питання подання податкової звітності.

Чинне законодавство не зобов'язує засновників подавати податкову звітність у ситуації, коли господарська діяльність не здійснюється і за відсутності на підприємстві найманих робітників (у тому числі керівника і головного бухгалтера). У той же час необхідність надання податкової звітності законодавством не завжди ставиться у залежність від наявності об'єктів оподаткування. При цьому згідно з підпунктом 17.1.1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" за неподання податкової декларації до підприємства застосовується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне неподання декларації або затримку в поданні. Цей штраф накладається на платника податків, тобто в даному випадку на підприємство, а не на засновника. Крім цього, відповідно до статті 8 зазначеного Закону право податкової застави виникає у випадку неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації.