Щодо сплати земельного податку аптечними закладами

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув <...> лист <...> і повідомляє.

Відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII (2535-12) "Про плату за землю" вітчизняні заклади охорони здоров'я, що використовуються ними за цільовим призначенням, звільняються від земельного податку.

Згідно зі статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.92 р. N 2801-XII (2801-12) до закладів охорони здоров'я належать, у тому числі аптеки, які забезпечують безпосередню охорону здоров'я населення. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

У пункті 7 Правил роздрібної реалізації лікарських засобів, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.97 р. N 447 (447-97-п) "Про впорядкування діяльності аптечних закладів та затвердження Правил роздрібної реалізації лікарських засобів", визначено, що роздрібна реалізація лікарських засобів здійснюється через аптеки та їх структурні підрозділи. Аптека - заклад охорони здоров'я, який функціонує з дозволу і під контролем державних органів, основним завданням якої є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами та виробами медичного призначення. У пункті 3 цих же Правил зазначено, що роздрібною реалізацією лікарських засобів можуть займатися підприємства (їх об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності, громадяни-підприємці, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Таким чином, аптечні заклади (аптеки) незалежно від форм власності звільняються від сплати земельного податку.

Що стосується Класифікації організаційно-правових форм господарювання, яку затверджено наказом Держстандарту України від 22.11.94 р. N 288 (vb288217-94) , то зазначимо, що ця Класифікація не суперечить чинному законодавству та є державним класифікатором, розроблених згідно з Програмою переходу України на міжнародну систему статистики та обліку, яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. N 326 (326-93-п) . Але визначати коло платників або неплатників податків, керуючись згаданою Класифікацією не можна. Адже, згідно зі статтею 1 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII (1251-12) "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Відповідно до розділу II Інструкції із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), яку затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.11.98 р. N 377 (z0788-98) , що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.98 р. за N 788/3228, у рядку 49 ураховуються дані про заклади охорони здоров'я: лікувальні установи, амбулаторно-поліклінічні заклади; заклади диспансерного лікування; станції швидкої медичної допомоги; станції переливання крові; установи охорони материнства і дитинства; медпункти; пологові будинки; молочні кухні та їх роздавальні пункти; санітарно-епідеміологічні установи; профілакторії; ветеринарні установи, аптеки.

Щодо видання Держпідприємництвом України "загальнообов'язкового висновку з питань застосування пільги по земельному податку", зауважимо, що відповідно до підпункту "и" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові роз'яснення можуть надаватися виключно центральним податковим органом України. Будь-які відповіді на запити платника податків, які надаються іншими податковими органами або контролюючими органами, а не центральним податковим органом, повинні виходити із змісту роз'яснень, наданих центральним податковим органом, а за відсутності останніх - мають сприйматися платниками податків як рекомендації. Якщо норми роз'яснень центрального податкового органу суперечать нормам відповідей інших податкових органів (інших контролюючих органів), для дотримання положень підпункту "д" підпункту 4.4.2 цього пункту пріоритет мають норми роз'яснень центрального податкового органу.

Підкреслимо, що в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 16.11.2001 р. N 01-8/1228 (v1228600-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства" зазначено: "встановлена законом пільга за земельним податком поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності. Рішенням арбітражного суду, залишеним без зміни наглядовою інстанцією, задоволено позовні вимоги господарського товариства (далі - товариство) про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій за порушення вимог Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та про повернення з бюджету стягнутих коштів. Таке рішення арбітражного суду мотивовано тим, що позивач є закладом охорони здоров'я, у зв'язку з чим на нього поширюється передбачена пунктом 4 статті 12 Закону України "Про плату за землю" пільга за земельним податком".

А у підпункті "і" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків може оскаржити до суду (арбітражного суду) рішення контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень), які, за висновком такого платника податків суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом (арбітражним судом) інструкції або податкового роз'яснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсними є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків із моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду (арбітражного суду) набирає чинності із моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом 30 календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Ви маєте право звернутися до господарського суду з позовною заявою про оскарження податкового роз'яснення Державної податкової адміністрації України з цього питання.