На виконання вимог статей 2 і 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, що додається.

2. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Віце-прем'єр-міністра України Гладія М.В.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 23 квітня 1999 р. N 658

1. Це Положення визначає порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, який сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками в грошовій формі і запроваджується відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) .

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства усіх організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції (далі - сільськогосподарські товаровиробники), а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації такої продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень) або/та земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) (далі - земельні ділянки), для яких ставки фіксованого сільськогосподарського податку передбачені статтями 3 і 4 цього Закону.

У разі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства - платника фіксованого сільськогосподарського податку - створені на його основі суб'єкти господарювання різних організаційно-правових форм, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в рік реформування також є платниками цього податку. На такі підприємства не поширюється вимога частини четвертої статті 2 цього Закону.

2. Валовий дохід визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів його діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва включаються:

вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва;

вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

3. Для сільськогосподарських товаровиробників та рибницьких, рибальських та риболовецьких господарств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, зареєстрованих після 1 січня 1998 р., нарахування фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється на основі площі земельних ділянок, що перебувають у їх власності або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди.

4. Сума фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік визначається платником податку виходячи з площі земельної ділянки та її грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., відповідно до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213 (213-95-п) , та ставки фіксованого сільськогосподарського податку.

5. Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) , і подають загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на всю площу земельної ділянки органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації до 1 лютого поточного року. У той же термін платник податку подає розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо по кожній земельній ділянці органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

6. Нарахування та сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється до 20 числа кожного місяця звітного року, починаючи з лютого.

7. Платники фіксованого сільськогосподарського податку звільняються до 1 січня 2001 р. від його сплати, за винятком внесення платежів на обов'язкове державне пенсійне страхування (68 відсотків) та на обов'язкове соціальне страхування (2 відсотки).

8. У разі коли у звітному періоді відбувається зміна площі земельної ділянки у зв'язку з набуттям на неї права власності або користування, землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки щодо набутої площі земельної ділянки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації. Крім того, платник податку стосовно сільськогосподарських угідь подає витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх грошову оцінку.

Державні землевпорядні організації уточнюють грошову оцінку сільськогосподарських угідь у зв'язку із зміною їх складу та повідомляють про це платників податку та органи державної податкової служби.

9. У разі коли платник фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до законодавства здає земельні ділянки в оренду, орендовані площі не можуть включатися до розрахунку сплати фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.

У разі коли земельні ділянки здаються в оренду не платником фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендарями.

В обох випадках орендарем вноситься передбачена договором орендна плата за землю.

22. Платники фіксованого сільськогосподарського податку перераховують кошти на окремий рахунок відділення Державного казначейства в районі за місцем розташування земельної ділянки, відкритий на балансовому рахунку 2512 "Кошти державного бюджету цільового характеру" (код бюджетної класифікації 16040000 "Фіксований сільськогосподарський податок").

23. Відділення Державного казначейства у районах здійснюють розмежування та перерахування коштів, що надійшли у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, відповідно до нормативів, установлених Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

24. Записи про сплату фіксованого сільськогосподарського податку провадяться органами державної податкової служби в картках особового рахунка платників на підставі виписок та реєстрів, що передаються відділеннями Державного казначейства у районах за місцем розташування земельної ділянки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування, на підтвердження зарахування коштів на окремий рахунок відділення Державного казначейства у районі за місцем розташування земельної ділянки.

25. Суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського податку включаються до складу валових витрат платника фіксованого сільськогосподарського податку.

26. Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється органом державної податкової служби.

27. У разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили) по кожному конкретному платнику за його клопотанням Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Мінфіном та Мінагрополітики приймається рішення про реструктуризацію (відстрочку) сплати фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому до такого платника податку в наступному податковому році вимоги частин першої та другої статті 2 цього Закону не застосовуються.

Рішення про реструктуризацію (відстрочку) сплати фіксованого сільськогосподарського податку приймаються на підставі протоколу засідання міжвідомчих і регіональних комісій з питань проведення санації підприємств агропромислового комплексу, до яких з клопотанням звертаються платники фіксованого сільськогосподарського податку у разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили). До клопотання додаються акти обстежень посівних площ, які підтверджують знищення посівів сільськогосподарських культур на площі, що перевищує 20 відсотків сільськогосподарських угідь, які перебувають у користуванні платника податку, або акти, які підтверджують масове інфекційне захворювання чи загибель тварин, що перевищує 15 відсотків загальної чисельності стада або кількості риби, яке належить платнику податку (для платників фіксованого сільськогосподарського податку, у яких виручка від реалізації продукції тваринництва становить не менш як 50 відсотків загального валового доходу), а також висновки обласних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій та довідки від обласних центрів по гідрометеорології Мінекоресурсів (з надзвичайних ситуацій природного характеру).

Протоколи засідань міжвідомчих і регіональних комісій з питань проведення санації підприємств агропромислового комплексу з переліком платників фіксованого сільськогосподарського податку, що мають право на реструктуризацію (відстрочку) сплати фіксованого сільськогосподарського податку, подаються Мінагрополітики, яке розглядає та погоджує їх з Мінфіном.

Розглянуті Мінагрополітики та погоджені з Мінфіном протоколи передаються органам державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку для надання відстрочки із сплати фіксованого сільськогосподарського податку згідно з рішенням відповідної ради.