Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва повідомляє.

1. Відповідно до частини 5 статті 2 Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99 (746/99) "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ N 746) суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати, працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, тобто до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування та Фонду сприяння зайнятості населення.

З 01.01.2001 р. набрали чинності закони України від 18.01.2001 р. N 2240-III (2240-14) "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" та від 02.03.2000 р. N 1533-III (1533-14) "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", які по-новому регулюють питання нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам. Але незважаючи на те, що порядок обчислення та ставки зборів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відрізняються від тих, які існували раніше, - зборів до Фонду соціального страхування та Фонду сприяння зайнятості населення, вони є їх правонаступниками.

Тому, враховуючи вищенаведене, суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, як і раніше, не є платниками цих зборів.

2. Відповідно до абзацу 4 частини 1 етапі 6 Указу N 746/99 (746/99) від прибуткового податку з громадян звільняється лише платник єдиного податку. У зв'язку з чим роботодавець повинен утримувати прибутковий податок із зарплати найманих працівників.

3. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць (частина 2 статті 2 Указу N 746/99 (746/99) ).

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки (чатсина 3 статті 2 Указу N 746/99 (746/99) ).