( Соглашение ратифицировано Законом N 290/95-ВР (290/95-ВР) от 11.07.95 ) ( Изменения и дополнения к Соглашению см. в Протоколе (997_a66) от 25.11.2005 )

Правительства государств - участников настоящего Соглашения, далее именуемые Стороны,

основываясь на положениях Договора о создании Экономического союза (997_035) ,

исходя из приверженности основополагающим документам ООН в области прав человека и принципам, выработанным в рамках Международной Организации Труда,

сознавая значение и масштабы трудовой миграции между государствами Сторон,

стремясь к всестороннему развитию сотрудничества между государствами - участниками настоящего Соглашения в области трудовой деятельности и социальной защиты трудящихся-мигрантов на территории государств Сторон,

согласились о нижеследующем:

Статья 1

Настоящее Соглашение регулирует основные направления сотрудничества Сторон в области трудовой деятельности и социальной защиты лиц (далее именуются работники) и членов их семей, которые постоянно проживают на территории одного из государств Сторон и осуществляют свою трудовую деятельность на предприятиях, в учреждениях, организациях всех форм собственности (далее именуются работодатели или наниматели) на территории другого государства Сторон в соответствии с законодательством Стороны трудоустройства.

Данное Соглашение не применяется:

к беженцам и вынужденным переселенцам;

к въехавшим на короткий срок лицам свободных профессий и артистам;

к лицам, приезжающим специально с целью получения образования.

Статьи 2

Применяемые в настоящем Соглашении термины имеют следующие значения:

"трудящийся-мигрант (или работник)" - лицо, постоянно проживающее на территории Стороны выезда, которое на законном основании занимается оплачиваемой деятельностью в Стороне трудоустройства;

"члены семьи" - лицо, состоящее в браке с трудящимся-мигрантом, а также находящиеся на иждивении дети и другие лица, которые признаются членами семьи в соответствии с применяемым законодательством Стороны трудоустройства;

"работодатель (наниматель)" - предприятие, учреждение, организация, независимо от форм собственности и ведомственной принадлежности, которые предоставляют работу в Стороне трудоустройства;

"Сторона выезда" - государство, на территории которого трудящиеся-мигранты проживают постоянно и мигрируют в другое государство с намерением получить работу;

"Сторона трудоустройства" - государство, на территории которого трудящиеся-мигранты, прибывшие из другого государства, осуществляют свою трудовую деятельность на условиях трудового договора (контракта);

"Полномочные органы" - органы Сторон, в компетенцию которых входит решение вопросов реализации настоящего Соглашения;

"условия труда" - совокупность факторов производственной среды, оказывающих влияние на здоровье и работоспособность человека в процессе труда, а также установленная продолжительность рабочего времени и времени отдыха, предоставление отпусков, оплата труда в соответствии с законодательством о труде Стороны трудоустройства.

Статья 3

Порядок привлечения работников, квалификационные, возрастные и иные требования к ним устанавливаются Стороной трудоустройства исходя из действующего на ее территории законодательства, если иное не предусмотрено двусторонними соглашениями.

Численность принимаемых работников определяется на основе двусторонних соглашений.

Статья 4

Каждая из Сторон признает (без легализации) дипломы, свидетельства об образовании, соответствующие документы о присвоении звания, разряда, квалификации и другие необходимые для осуществления трудовой деятельности документы и заверенный в установленном на территории Стороны выезда порядке их перевод на государственный язык Стороны трудоустройства или русский язык.

Трудовой стаж, включая стаж на льготных основаниях и по специальности, взаимно признается Сторонами.

При окончательном выезде трудящегося-мигранта из Стороны трудоустройства работодателем (нанимателем) выдается ему справка или иной документ, содержащий сведения о продолжительности работы и заработной плате помесячно.

Статья 5

Въезд работников на территорию Стороны трудоустройства, пребывание и выезд осуществляются в соответствии с действующим на ее территории законодательством и соглашениями, заключенными между Сторонами.

Стороны могут потребовать досрочного прекращения трудовых отношений и возвращения трудящегося-мигранта в Сторону выезда в случаях нарушения им законов Стороны трудоустройства и правил пребывания иностранных граждан.

Статья 6

Трудовая деятельность работника оформляется трудовым договором (контрактом), заключенным с работодателем на государственном языке Стороны трудоустройства и русском языке, в соответствии с трудовым законодательством Стороны трудоустройства, который вручается работнику до его выезда на работу.

В трудовом договоре (контракте) должны содержаться основные реквизиты работодателя и работника, профессиональные требования к работнику, сведения о характере работы, условиях труда и его оплаты, продолжительности рабочего дня и отдыха, условиях проживания, а также сроке действия трудового договора, условиях его расторжения, порядке покрытия транспортных расходов.

Работники пользуются правами и выполняют обязанности, установленные трудовым законодательством Стороны трудоустройства.

Если трудовой договор (контракт) расторгнут в связи с ликвидацией или реорганизацией предприятия (учреждения, организации), сокращением численности или штата работников, на трудящегося-мигранта распространяются льготы и компенсации, согласно законодательству Стороны трудоустройства для высвобожденных по указанным основаниям работников. В этом случае трудящийся-мигрант подлежит возвращению в Сторону выезда за счет средств работодателя (нанимателя).

Трудовой договор (контракт) не может передаваться от одного работодателя (нанимателя) другому.

Статья 7

Налогообложение трудовых доходов работников Стороны трудоустройства осуществляется в порядке и размерах, установленных законодательством Стороны трудоустройства. Стороны не допускают двойного налогообложения заработанных работниками средств.

Статья 8

Работники и члены их семей имеют право на ввоз и на вывоз личного имущества в соответствии с действующим законодательством Сторон или двусторонними соглашениями.

Статья 9

Вопросы пенсионного обеспечения работников и членов их семей регулируются Соглашением о гарантиях прав граждан государств-участников Содружества Независимых Государств в области пенсионного обеспечения (997_107) от 13 марта 1992 года или (и) двусторонними соглашениями.

Статья 10

Трудящиеся-мигранты пользуются социальным страхованием и социальным обеспечением (кроме пенсионного) в соответствии с действующим на территории Стороны трудоустройства законодательством, если иное не предусмотрено специальным соглашением. Их медицинское обслуживание осуществляется за счет работодателя (нанимателя) Стороны трудоустройства на одинаковом уровне с ее гражданами.

Статья 11

Порядок возмещения работнику вреда, причиненного увечьем, профессиональным заболеванием либо иным повреждением здоровья, связанным с исполнением им трудовых обязанностей, регулируется законодательством Стороны трудоустройства, если иное не предусмотрено отдельным соглашением.

Статья 12

В случае смерти работника работодатель (наниматель) организует перевозку тела и личного имущества умершего на территорию Стороны выезда, несет все связанные с этим затраты, информирует дипломатическое или консульское представительство этой Стороны с представлением материалов по факту смерти.

Статья 13

Стороны информируют друг друга:

о национальном законодательстве и других нормативных актах в области труда, занятости, эмиграции и иммиграции, в том числе об условиях жизни трудящихся-мигрантов;

о состоянии рынков труда Сторон.

Стороны предпринимают необходимые меры с целью предотвращения трудоустройства трудящихся-мигрантов посредниками, не имеющими соответствующих разрешений компетентных органов Стороны выезда на осуществление такой деятельности.

Всякое лицо, способствующее тайной или незаконной иммиграции, несет ответственность в соответствии с действующим законодательством Стороны трудоустройства.

Статья 14

Работники могут осуществлять перевод заработанных средств на территорию Стороны выезда в соответствии с законодательством Стороны трудоустройства и с учетом двусторонних соглашений.

Статья 15

Стороны не позднее чем в месячный срок со дня подписания настоящего Соглашения определяют соответствующие Полномочные органы.

Статья 16

Все вопросы, связанные с выполнением настоящего Соглашения, решаются путем взаимных консультаций Полномочных органов Сторон или через Консультативный Совет по труду, миграции и социальной защите населения государств-участников Содружества Независимых Государств, а при необходимости - между их правительствами.

Статья 17

Стороны могут вносить в настоящее Соглашение по взаимной договоренности необходимые дополнения и изменения, которые оформляются соответствующими протоколами и являются неотъемлемой частью настоящего Соглашения.

Статья 18

В случае прекращения действия настоящего Соглашения его положения остаются в силе в отношении трудовых договоров (контрактов), заключенных работниками с работодателем (нанимателем), до истечения срока, на который они были заключены.

Статья 19

Настоящее Соглашение вступает в силу со дня сдачи депозитарию уведомлений от трех Сторон, подтверждающих выполнение государствами - участниками внутригосударственных процедур, необходимых для вступления его в силу.

Статья 20

Настоящее Соглашение открыто для присоединения к нему других государств, разделяющих его цели и принципы, путем передачи депозитарию документов о присоединении.

Статья 21

Настоящее Соглашение заключается сроком на пять лет и будет автоматически продлеваться каждый раз на один год. Каждая из Сторон может заявить о своем намерении выйти из настоящего Соглашения путем письменного уведомления депозитария об этом не менее чем за шесть месяцев до истечения соответствующего периода.

Совершено в городе Москве 15 апреля 1994 года в одном подлинном экземпляре на русском языке. Подлинный экземпляр хранится в Архиве Правительства Республики Беларусь, которое направит государствам, подписавшим настоящее Соглашение, его заверенную копию.

Угода

про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів

Уряди держав-учасниць цієї Угоди, далі Сторони,

грунтуючись на положеннях Договору про створення Економічного союзу (997_035) ,

виходячи з прихильності до основоположних документів ООН в галузі прав людини та принципів, вироблених у межах Міжнародної Організації Праці,

усвідомлюючи значення та масштаби трудової міграції між державами Сторін,

прагнучи до всебічного розвитку співробітництва між державами-учасницями цієї Угоди в галузі трудової діяльності та соціального захисту трудівників-мігрантів на території держав Сторін,

домовилися про таке:

Стаття 1

Ця Угода регулює основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.

Ця Угода не застосовується:

до біженців та вимушених переселенців;

до осіб вільних професій та артистів, які в'їхали на короткий строк;

до осіб, які приїжджають спеціально з метою здобути освіту.

Стаття 2

Терміни, що застосовуються в цій Угоді, мають такі значення:

"трудівник-мігрант (або працівник)" - особа, яка постійно проживає на території Сторони виїзду і на законних підставах займається оплачуваною діяльністю в Стороні працевлаштування;

"члени сім'ї" - особа, яка перебуває в шлюбі з трудівником-мігрантом, а також діти та інші особи, які перебувають на утриманні і визнаються за членів сім'ї відповідно до застосовуваного законодавства Сторони працевлаштування;

"роботодавець (наймач)" - підприємство, установа, організація, незалежно від форм власності та відомчої залежності, які надають роботу в Стороні працевлаштування;

"Сторона виїзду" - держава, на території якої трудівники-мігранти проживають постійно і звідки мігрують в іншу державу з наміром дістати роботу;

"Сторона працевлаштування" - держава, на території якої трудівники-мігранти, що прибули з іншої держави, провадять свою трудову діяльність на умовах трудового договору (контракту);

"Повноважні органи" - органи Сторін, до компетенції яких належить вирішення питань реалізації цієї Угоди;

"умови праці" - сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на стан здоров'я та працездатність людини у процесі праці, а також встановлена тривалість робочого часу та часу відпочинку, надання відпусток, оплата праці відповідно до законодавства про працю Сторони працевлаштування.

Стаття 3

Порядок залучення працівників, кваліфікаційні, вікові та інші вимоги до них встановлює Сторона працевлаштування, виходячи з чинного на її території законодавства, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Чисельність працівників, яких приймають, визначається на основі двосторонніх угод.

Стаття 4

Кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою.

Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Стаття 5

В'їзд працівників на територію Сторони працевлаштування, перебування і виїзд здійснюються відповідно до чинного на її території законодавства та угод, укладених між Сторонами.

Сторони можуть вимагати дострокового припинення трудових відносин і повернення трудівника-мігранта до Сторони виїзду у разі порушення ним законів Сторони працевлаштування та правил перебування іноземних громадян.

Стаття 6

Трудова діяльність працівника оформляється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем державною мовою Сторони працевлаштування та російською мовою відповідно до трудового законодавства Сторони працевлаштування, який вручається працівникові до його виїзду на роботу.

У трудовому договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити роботодавця та працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про суть роботи, умови праці та її оплати, тривалість робочого дня і відпочинку, умови проживання, а також термін дії трудового договору, умови його розірвання, порядок покриття транспортних витрат.

Працівники мають права і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування.

Якщо трудовий договір (контракт) розірвано у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства (установи, організації), скороченням чисельності або штату працівників на трудівника-мігранта поширюються пільги та компенсації відповідно до законодавства Сторони працевлаштування для вивільнених на зазначених підставах працівників. У цьому разі трудівник-мігрант підлягає поверненню до Сторони виїзду за рахунок коштів роботодавця (наймача).

Трудовий договір (контракт) не може передаватися від одного роботодавця (наймача) іншому.

Стаття 7

Оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.

Стаття 8

Працівники і члени їхніх сімей мають право на ввезення та на вивезення особистого майна відповідно до чинного законодавства Сторін або двосторонніх угод.

Стаття 9

Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (997_107) від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.

Стаття 10

Трудівники-мігранти мають право на соціальне страхування та соціальне забезпечення (крім пенсійного) відповідно до чинного на території Сторони працевлаштування законодавства, якщо інше не передбачено спеціальною угодою. Їхнє медичне обслуговування здійснюється за рахунок роботодавця (наймача) Сторони працевлаштування на однаковому рівні з її громадянами.

Стаття 11

Порядок відшкодування працівникові шкоди, завданої каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, регулюється законодавством Сторони працевлаштування, якщо інше не передбачено окремою угодою.

Стаття 12

У разі смерті працівника роботодавець (наймач) організовує перевезення тіла і особистого майна померлого на територію Сторони виїзду, несе всі пов'язані з цим затрати, інформує дипломатичне або консульське представництво цієї Сторони з наданням матеріалів щодо факту смерті.

Стаття 13

Сторони інформують одна одну:

про національне законодавство та інші нормативні акти в галузі праці, зайнятості, еміграції та імміграції, зокрема про умови життя трудівників-мігрантів;

про стан ринків праці Сторін.

Сторони вживають потрібних заходів з метою запобігання працевлаштуванню трудівників-мігрантів через посередників, які не мають відповідних дозволів компетентних органів Сторони виїзду на провадження такої діяльності.

Кожна особа, яка сприяє таємній або незаконній імміграції, несе відповідальність згідно з чинним законодавством Сторони працевлаштування.

Стаття 14

Працівники можуть здійснювати переказ зароблених коштів на територію Сторони виїзду відповідно до законодавства Сторони працевлаштування та з урахуванням двосторонніх угод.

Стаття 15

Сторони не пізніш як у місячний термін з дня підписання цієї Угоди визначають відповідні Повноважні органи.

Стаття 16

Усі питання, пов'язані з виконанням цієї Угоди, вирішуються шляхом взаємних консультацій Повноважних органів Сторін або через Консультативну Раду з праці, міграції та соціального захисту населення держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, а в разі потреби - між їхніми урядами.

Стаття 17

Сторони можуть вносити до цієї Угоди за взаємною домовленістю потрібні доповнення та зміни, які оформляються відповідними протоколами і становлять невід'ємну частину цієї Угоди.

Стаття 18

У разі припинення дії цієї Угоди її положення залишаються чинними щодо трудових договорів (контрактів), укладених працівниками з роботодавцем (наймачем), до закінчення терміну, на який вони були укладені.

Стаття 19

Ця Угода набирає чинності з дня здачі депозитарію повідомлень від трьох Сторін, що підтверджують виконання державами-учасницями внутрішньодержавних процедур, потрібних для настання її чинності.

Стаття 20

Ця Угода відкрита для приєднання до неї інших держав, які поділяють її цілі та принципи, шляхом передачі депозитарію документів про приєднання.

Стаття 21

Ця Угода укладається терміном на п'ять років і буде автоматично подовжуватись кожного разу на один рік. Кожна зі Сторін може заявити про свій намір вийти з цієї Угоди шляхом письмового повідомлення депозитарія про це не менше ніж за шість місяців до закінчення відповідного періоду.

Вчинено в місті Москві 15 квітня 1994 року в одному автентичному примірнику російською мовою. Автентичний примірник зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, який надішле державам, що підписали Угоду, її завірену копію.

Угоду підписали Уряди таких держав:

Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України.

Соглашение

о сотрудничестве в области трудовой миграции и социальной защиты трудящихся-мигрантов (рос/укр)