Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) , Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1075 (1075-2007-п) , та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя в птахогосподарствах України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації стафілококозу птиці (далі - Інструкція), що додається.

2. Державному центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести цю Інструкцію до відома територіальних органів управління Державного комітету ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Горжеєва В.М.

5. Цей наказ набуває чинності з дня офіційного опублікування.

ІНСТРУКЦІЯ

з профілактики та ліквідації стафілококозу птиці

1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці стафілококозом, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби птиці на стафілококоз у господарствах різних форм власності, порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м'ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва при стафілококовій інфекції та є обов'язковою для виконання у всіх господарствах незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами, спеціалістами ветеринарної медицини, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

1.2. Стафілококоз - інфекційне захворювання птиці з гострим або хронічним перебігом, викликане патогенними стафілококами, і проявляється у вигляді артриту, синовіту, дерматиту, синуситу, клоациту та запалення сережок.

1.3. Стафілококозна інфекція вражає усі види птиці, але частіше хворіють курчата та кури-несучки. Ентеротоксини, які продукує збудник захворювання, можуть викликати харчові отруєння у людей (токсикози). Стафілококові інтоксикації людей пов'язують з вживанням м'яса хворої птиці. Яйця та яйцепродукти як джерело харчових токсикозів людей реєструються рідко.

1.4. Збудником хвороби є Staphyloccosus pyogenes та Staphyloccosus epidermidis.

Стафілококи - це сферичні грампозитивні коки, які у мазку із чистих культур спостерігаються у вигляді скупчень, що нагадують за формою виноградне гроно. У мазках із гною та іншого патматеріалу зустрічаються одинокі чи парні коки або навіть короткі ланцюжки. Із старих культур стафілококи можуть фарбуватися по Граму негативно.

Стафілококи утворюють пігмент золотистого кольору.

1.5. Патогенні стафілококи продукують гемолізин, який належить до бактеріальних екзотоксинів. При імунізації ним тварин отримують антитоксин. Стафілококи також утворюють некротоксин, який має некротичну дію.

Стафілококовий токсин - це білки (прості поліпептидні ланцюжки).

Оптимальними умовами для утворення стафілококового ентеротоксину є зберігання м'ясопродуктів при температурі +28 - 37 град.С та рН середовища 6,6 - 7,2. При температурі нижче + 10 град.С утворення токсину дуже уповільнюється, а при +5 - 0 град.С - припиняється.

Термостабільність токсину висока, залежить від його чистоти і в меншій мірі - від концентрації. Очищений токсин при + 60 град.С зберігає активність до 16 годин, при +80 град.С - руйнується впродовж 3 хвилин, а при +100 град.С - за 1 хвилину. Неочищений токсин після нагрівання при +100 град.С впродовж 30 хвилин знижує свою активність з 21 мкг/мл до 1 мкг/мл. Заморожування не впливає на активність стафілококового токсину. Він стійкий до дії шлункового соку, протеолітичних ферментів - трипсину, хемотрипсину, папафіну, хлору, формаліну.

У сирому м'ясі стафілококи розмножуються у 2,5-3 рази швидше ніж у вареному.

Визначено 5 типів стафілококових ентеротоксинів, що викликають у людей харчові токсикози, - А, В, С, Д, Е.

1.6. Стафілококи є дуже стійкими бактеріями до дії зовнішнього середовища. Температура +80 град.С у вологому середовищі вбиває їх впродовж 10-30 хвилин, а температуру +70 град.С вони витримують до 1 години, а також добре витримують низькі температури. У посліді стафілококи зберігають свою життєздатність більше року. Дія хлориду натрію на них залежить від його концентрації: при 7-10% розчині хлориду натрію вони добре розмножуються, 15-20% розчин хлориду натрію діє на них інгібуюче, а при довготривалій дії 20-25% розчину хлориду натрію спостерігали бактерицидний ефект.

Під дією 3-5% розчину фенолу стафілококи гинуть впродовж 15-30 хвилин.

1.7. Збудник хвороби проникає через місця порушення цілісності шкіри птиці при травмах кінцівок, сережок, гребінця тощо. Відмічено зараження птиці аерогенно або через шлунково-кишковий тракт.

Важливу роль у розповсюдженні інфекції відіграють контаміновані інкубаційні яйця. Курчата часто інфікуються у вивідних шафах інкубаторів.

1.8. Стафілококоз птиці перебігає у вигляді ензоотичних спалахів або спорадичних випадків. У курчат перших днів життя та бройлерів спостерігають гострий перебіг хвороби. У дорослої птиці відмічається хронічна інфекція.

Часто стафілококоз перебігає в асоціації з пастерельозом, колібактеріозом, псевдомонозом та рядом інших інфекційних хвороб.

1.9. При гострому перебігу хвороби спостерігають депресію, діарею, запалення суглобів ніг та крил з наступним розвитком періартритів, інфільтратів шкіри, а інколи - гангрени. При попаданні збудника у кров виникає септицемія та токсемія. Курчата гинуть впродовж 2-3 діб. Смертність досягає 10%.

При хронічному та підгострому перебігах відмічають погіршення апетиту, зниження продуктивності, схуднення, анкілоз суглобів, артрити, дерматити, запалення тканин сережок та міжщелепового простору. На неоперених ділянках голови, тулуба, особливо кінцівок виявляють гангренозно-геморагічні ураження, струпи, на місці яких пізніше утворюються ерозії. Водночас можуть бути абсцеси.

Стафілококовий омфаліт характеризується запаленням пупкового кільця, утворенням набряку з ціанотичним відтінком, вогнищами некрозу.

Респіраторна форма стафілококової інфекції спостерігається у курей-несучок та півнів у 6-10-місячному віці. При цьому спостерігається набряк лицевої частини голови, міжщелепового простору, сережок. Набряк тканин голови може призвести до закриття очної щілини, сильного здавлювання гортані.

1.10. Для гострого перебігу хвороби характерні патолого-анатомічні зміни у вигляді збільшення печінки, пневмонії або набряку легень, серозного перикардиту, збільшення селезінки та нирок, серозних артритів та тендовагінітів. У деякої птиці порожнина суглобів заповнена великою кількістю синовіальної рідини. Суглобна капсула набрякла, гіперемійована.

При хронічному перебігу захворювання в порожнині суглобів знаходиться серозний або серозно-фібринозний ексудат, у сухожильних піхвах - казеозні маси. Суглобний хрящ частково ерозований. Серце збільшене, судини ін'єктовані. Відмічається серозний або серозно-фібринозний перикардит. На ендокарді, в ділянці клапанів, виявляють дрібні вузлики або крихкуваті нашарування. При запаленні пуповини у курчат знаходять нерозсмоктаний жовток, часто рідкої консистенції, з неприємним запахом. У печінці виявляють осередкові некрози, в селезінці - інфаркти, тромбоз кровоносних судин.

При везикулярному та гангренозному дерматиті відмічають кров'янисті інфільтрати і некротичні ураження в підшкірній клітковині. Часто має місце інфільтрація або відкладання фібрину у тканинах голови, сережок та міжщелепового простору.

2. Діагностика захворювання птиці на стафілококоз

2.1. Попередній діагноз встановлюють на основі епізоотологічних даних, клінічних проявів симптомів хвороби та патолого-анатомічних змін, а заключний діагноз - за результатами бактеріологічних досліджень (виділення збудника, визначення його патогенності).

2.2. Для виділення збудника хвороби використовують патологічний матеріал (кров, ексудат з суглобів, жовтковий і пуповиний матеріал, мазки - відбитки внутрішніх органів тощо).

2.3. Бактеріологічні дослідження біоматеріалу на виявлення стафілококу проводять за загальноприйнятими методиками.

2.4. Патогенність виділених культур стафілокока визначають комплексним методом виявлення плазмокоагулази та дермонекротоксину. При необхідності ставлять біопробу для виявлення здатності викликати загибель 1-2-добових курчат і типовому клінічному синдромі у дорослих птахів.

За коагулазною пробою встановлюють патогенні штами стафілококів.

3. Профілактика захворювання птиці на стафілококоз

3.1. Для профілактики захворювання птиці на стафілококоз керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форм власності зобов'язані дотримуватися вимог, що передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N 53 (z0565-01) , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за N 565/5756, (далі - Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування).

3.2. Керівник (власник) господарства та спеціалісти ветеринарної медицини організовують захист господарства від занесення даної інфекції і її розповсюдження у господарстві та за його межами.

Для цього забезпечують:

завезення інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо стафілококозу та інших інфекційних захворювань;

інкубацію завезених яєць проводять в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у даному господарстві, також не допускається змішування в інкубаційних та вивідних інкубаторах яєць, завезених з різних господарств;

інкубаційні яйця перед закладкою в інкубатор дезінфікують формальдегідом відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20.06.2007 N 69 (z0813-07) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.07.2007 за N 813/14080 (далі - Інструкція з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва), або іншими ветеринарними препаратами, що пройшли державну реєстрацію для їх обігу та використання в Україні відповідно до Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 N 1349 (1349-2007-п) ;

після перенесення інкубаційних яєць у вивідні шафи ставлять ємкості з розчином формаліну у співвідношенні 1:1;

після завезення добових курчат та дорослої птиці обов'язково проводять її карантинування;

вирощування ремонтного молодняка ізольовано від дорослої птиці суворе дотримання термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проведення якісної підготовки приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримання високої санітарної культури в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях;

дотримання зоогігієнічних та ветеринарних вимог при транспортуванні, утриманні та годівлі птиці, будівництві об'єктів птахівництва;

організацію роботи птахопідприємств у закритому режимі, підтримання в робочому стані ветеринарно-санітарних об'єктів (дезбар'єри, санпропускники, дезкилими тощо);

проведення заходів щодо запобігання травмуванню птиці у пташниках.

3.3. Фахівці ветеринарної медицини проводять аерозольну дезінфекцію приміщень у присутності птиці розчином молочної кислоти, резорцину, йодтриетиленгліколю чи іншими ветеринарними препаратами, що пройшли державну реєстрацію для їх обігу та використання в Україні відповідно до вимог чинного законодавства.

3.4. У господарстві необхідно постійно проводити заходи щодо знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення попадання синантропної птиці у пташники.

3.5. Трупи птиці, відходи інкубації утилізують в спеціально обладнаному приміщенні. При цьому забезпечують їх повне знезараження. При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці та відходи інкубації знищують шляхом спалювання чи закопування на глибину не менше 2 метрів.

3.6. Послід складують на спеціальних ізольованих майданчиках з наступним його знезаражуванням біотермічним методом.

3.7. Транспорт і тару, які використовували для перевезення курчат, відходів інкубації, дезінфікують після кожного використання або, коли дезінфекція тари неможлива, її спалюють (картонну, дерев'яну).

3.8. Працівники птахогосподарств повинні регулярно проходити медичне обстеження, мати відповідний допуск для роботи на фермі, дотримуватися санітарного режиму на підприємстві та правил особистої гігієни.

4. Заходи щодо ліквідації стафілококозу птиці

4.1. Пташник, ферму, відділення, господарство, в якому встановлено стафілококоз птиці, оголошують неблагополучним і вводять карантинні обмеження, при яких забороняється:

переміщення птиці (крім випадків, передбачених пунктом 4.2 глави 4 цієї Інструкції), кормів та інвентарю з неблагополучних пташників в межах господарства (відділення, ферми);

вивіз інкубаційних яєць і птиці в інші господарства та продаж їх населенню;

інкубація яєць із неблагополучних пташників.

4.2. У неблагополучному господарстві щодо стафілококової інфекції птиці дозволяється:

інкубація яєць, отриманих в благополучних пташниках, з метою відтворення стада в даному господарстві;

вивезення здорової птиці для забою на м'ясопереробних підприємствах відповідно до Правил перевезення тварин, птиці та інших вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 N 873 (z1032-02) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за N 1032/7320, та Ветеринарно-санітарних правил для птахівницьких господарств і вимог до їх проектування (z0565-01) ;

вивезення забитої здорової птиці на харчові цілі (з проведенням відповідних лабораторних досліджень продуктів забою);

вивезення інкубаційних яєць з благополучних пташників при умові дезінфекції їх формальдегідом не пізніше ніж через 2 години після знесення та перед вивезенням із господарства або іншими дезінфекційними засобами, зареєстрованими в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування;

реалізація харчових яєць, отриманих від птиці благополучних пташників.

4.3. При встановленні захворювання птиці на стафілококоз проводять щоденну вибраковку хворої, ослабленої і некондиційної птиці, яку знищують безкровним методом і утилізують. Іншу птицю піддають лікуванню антибіотиками чи іншими лікувальними препаратами, до яких чутливий збудник, виділений в даному господарстві.

4.4. У неблагополучних господарствах проводять аерозольну дезінфекцію у присутності птиці відповідно до цієї Інструкції.

4.5. Послід знезаражують біотермічним методом на спеціально обладнаних майданчиках (послідосховищах).

4.6. З метою швидкої ліквідації спалаху хвороби за погодженням з власником господарства та розпорядженням державного інспектора ветеринарної медицини допускається забій всієї птиці пташника (ферми) з дотриманням відповідних ветеринарно-санітарних вимог.

4.7. Ветеринарно-санітарну оцінку м'яса після забою птиці проводять згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07.06.2002 N 28 (z0524-02) , зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21.06.2002 за N 524/6812.

Пух і перо дезінфікують.

4.8. У господарствах, неблагополучних щодо стафілококозу, проводять заходи з підвищення резистентності всього поголів'я птиці і покращання зоогігієнічних параметрів у приміщеннях. Для цього покращують годівлю, вводять вітаміни у антистресових дозах та антиоксиданти, підсилюють обмін повітря тощо.

4.9. Після забою птиці та звільнення приміщень проводять їх санацію у відповідності цієї Інструкції.

Проводять ультрафіолетове опромінення пташників.