Проект
вноситься народними депутатами України
В. ПОЛЯЧЕНКОМ
С. Гриневецьким
Б. Дейчем
Ю. Звягільським
Н. Королевською
М. Полянчичем
К. Самойлик
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ДЕРЖАВНУ ПІДТРИМКУ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ДОСТУПНИМ ЖИТЛОМ
У відповідності до положень статті 47 Конституції України
щодо права громадян на житло та створення державою умов для
реалізації цього права цей Закон визначає правові, організаційні
та економічні засади державної підтримки забезпечення громадян
доступним житлом, прискорення житлового будівництва та розвитку
ринку житла.
Складові системи державної підтримки будівництва доступного
житла, її інструменти та порядок реалізації положень цього
Закону встановлюються виключно цим Законом. Зміна положень цього
Закону може здійснюватись виключно шляхом внесення змін до цього
Закону. Інші законодавчі акти України при реалізації положень
цього Закону застосовуються лише в частині, в якій вони не
суперечать положенням Конституції України та цього Закону.
Розділ І.
Загальні положення
Стаття 1. Мета та сфера застосування Закону
Метою цього Закону є виведення будівельної галузі із
кризового стану, створення цілісної системи державної підтримки
забезпечення громадян житлом, забезпечення доступності житла,
створення прозорої системи взаємовідносин при відведенні ділянок
для житлового будівництва, розвиток інженерної та соціальної
інфраструктури відповідно до цього Закону.
Цей Закон не поширюється на правовідносини, які
врегульовані Законом України “Про житловий фонд соціального
призначення”. Закупівля товарів, робіт та послуг при реалізації
цього Закону провадиться без застосування процедур, передбачених
законодавством України про державні закупівлі.
Стаття 2. Терміни, що використовуються в цьому Законі
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) житло, яке будується за підтримки держави або доступне житло
- житло, яке будується з використанням бюджетних коштів
відповідно до цього Закону на земельних ділянках, наданих
забудовникам в довгострокову оренду за ціною 1 гривня за 1 Га на
1 рік органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, місцевими органами виконавчої влади із земель
державної та комунальної форм власності;
2) державна підтримка населенню в придбанні доступного житла (надалі – державна підтримка) - адресна цільова державна фінансова допомога у забезпеченні доступним житлом громадян, яка надається з метою покриття частини їх витрат на фінансування будівництва житла. Державна підтримка здійснюється шляхом:
- надання житлово – будівельної субсидії громадянам, право на
яку підтверджується свідоцтвом про житлово–будівельну субсидію.
Житлово-будівельна субсидія не підлягає поверненню її
громадянами;
- надання державної гарантії за громадян по орендних платежах
за договорами оренди житла з викупом, право на яку
підтверджується свідоцтвом про надання державної гарантії;
3) державна гарантія – цей термін використовується у значенні Бюджетного кодексу України. Для цілей цього Закону передбачено надання державних гарантій двох видів:
- державна гарантія за громадян - отримувачів державної
підтримки по орендних платежах за договорами оренди житла з
викупом (надалі - державна гарантія за громадян - отримувачів
державної підтримки);
- державна гарантія за уповноважені банки по
короткострокових кредитах Національного банку України (надалі –
НБУ), які відповідно до цього Закону надаються уповноваженим
банкам з метою недопущення зриву строків будівництва доступного
житла внаслідок тимчасової недостатності коштів у субсидійному
фонді (надалі – державна гарантія за уповноважені банки);
4) субсидійний фонд - утворений у складі Державного бюджету України спеціальний фонд державної підтримки будівництва доступного житла, кошти якого використовуються для фінансування житлово-будівельних субсидій та будівництва об’єктів соціальної інфраструктури;
5) заборгованість субсидійного фонду – сума коштів субсидійного
фонду, несплачених уповноваженому банку за прийнятими ним від
громадян-отримувачів державної підтримки Свідоцтвами про житлово-
будівельні субсидії. Заборгованість субсидійного фонду
погашається за рахунок субсидійного фонду;
6) свідоцтво про житлово – будівельну субсидію - документ, що видається громадянину - отримувачу державної підтримки та підтверджує зобов’язання держави сплатити житлово-будівельну субсидію у розмірі, що відповідає вартості будівництва 20 кв.м доступного житла на одну особу. Розмір житлово-будівельної субсидії визначається окремо для кожного Регіону на підставі даних Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про опосередковану вартість будівництва житла у відповідному Регіоні;
7) свідоцтво про надання державної гарантії – документ, що
видається громадянину - отримувачу державної підтримки та
підтверджує зобов’язання держави надати державну гарантію за
громадянина - отримувача державної підтримки в розмірі, що
відповідає вартості будівництва 13 кв.м доступного житла на одну
особу. Розмір гарантії за громадянина - отримувача державної
підтримки визначається окремо для кожного Регіону на підставі
даних Міністерства регіонального розвитку та будівництва України
про опосередковану вартість будівництва житла у відповідному
Регіоні;
8) громадянин – отримувач державної підтримки – громадянин
України, який отримав житлово-будівельну субсидію та державну
гарантію по орендних платежах за договорами оренди житла з
викупом;
9) члени сім’ї громадянина - отримувача державної підтримки І ступеня споріднення - батьки громадянина – отримувача державної підтримки та батьки його чоловіка або дружини, його чоловік або дружина, діти як такого громадянина-отримувача державної підтримки, так і його чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти;
10) члени сім’ї громадянина - отримувача державної підтримки ІІ
ступеня споріднення – баба, дід, неодружений брат, незаміжня
сестра громадянина – отримувача державної підтримки; баба, дід,
неодружений брат, незаміжня сестра чоловіка або дружини
громадянина – отримувача державної підтримки;
11) Єдиний державний реєстр громадян – отримувачів державної підтримки – інформаційна система, що містить перелік громадян України, які відповідно до цього Закону мають право на отримання житлово – будівельних субсидій, який ведеться спеціально уповноваженим органом Кабінету Міністрів України.
Порядок функціонування Єдиного державного реєстру громадян –
отримувачів державної підтримки розробляється та затверджується
Кабінетом Міністрів України;
12) Територіальний державний реєстр громадян – отримувачів
державної підтримки – складова частина Єдиного державного
реєстру громадян – отримувачів державної підтримки, який
ведеться спеціально уповноваженим органом Кабінету Міністрів
України або відповідною обласною державною адміністрацією у
розрізі Регіонів.
Порядок функціонування Територіального державного реєстру
громадян – отримувачів державної підтримки затверджується
Кабінетом Міністрів України;
13) Комісія з питань житлової політики – координаційний,
контрольний і консультативно – дорадчий орган, утворений при
Кабінеті Міністрів України на громадських засадах, склад якого
затверджується Кабінетом Міністрів України з числа народних
депутатів України, представників Секретаріату Президента
України, керівників міністерств і відомств, представників НБУ,
комерційних банків, Будівельної палати України, будівельних
компаній, громадських організацій у галузі будівництва,
науковців;
14) забудовники відповідно до цього Закону - будівельні
організації, які є членами недержавної неприбуткової самоврядної
професійної організації – Будівельної палати України і були
відібрані на конкурсній основі за найбільш привабливими
показниками розробленої ними інвестиційно – будівельної
пропозиції.
Відібрані на конкурсній основі будівельні організації стають
Забудовниками та землекористувачами і виконують функції
замовника будівництва із залученням до виконання робіт третіх
осіб (генпідрядників, субпідрядників), залишаючись
відповідальним перед органами місцевого самоврядування та
місцевими органами виконавчої влади за результати їх роботи.
Порядок виконання забудовниками своїх зобов`язань та
набуття забудовниками прав землекористувача відповідно до цього
G`jnms затверджується Кабінетом Міністрів України;
15) Будівельна палата України – недержавна неприбуткова
самоврядна професійна організація, що на добровільних засадах
об`єднує підприємства, організації та установи, які здійснюють
діяльність у сфері будівництва, з метою представлення і захисту
їх інтересів та вироблення правил професійної поведінки і
контролю за їх дотриманням;
16) уповноважені банки - банки, які є управителями фондів
фінансування будівництва згідно закону;
17) фонди фінансування будівництва (надалі - ФФБ) – цей термін використовується у значенні Закону України “Про фінансово- кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”. ФФБ створюються уповноваженими банками для фінансування будівництва житла. Функціонування ФФБ, взаємовідносини управителів ФФБ, забудовників, учасників ФФБ регулюються Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”;
18) орендодавці - юридичні особи, визначені уповноваженими
банками, які шляхом участі у ФФБ набувають право вимоги на
отримання у власність житла, яке обране громадянами –
отримувачами державної підтримки з переліку незакріпленого за
іншими учасниками ФФБ житла, що є у пропозиції уповноважених
банків, для подальшої передачі цього житла у власність цим
громадянам за умови повної сплати ними вартості житла до
закінчення будівництва або у довгострокову оренду з викупом, а
також здійснюють управління цим житлом до його повного викупу
орендарем. При закріпленні житла за орендодавцем уповноважений
банк вилучає це житло з переліку незакріпленого житла, що є у
його пропозиції;
19) житлово – експлуатаційне підприємство відповідно до цього Закону – суб’єкт господарської діяльності, що здійснює обслуговування та експлуатацію житлових будинків, споруджених за підтримки держави, яка відібрана на конкурсній основі, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;
20) підприємство-постачальник відповідно до цього Закону –
суб’єкт господарської діяльності у формі відкритого акціонерного
товариства, яке надає послуги постачання газу, електроенергії,
тепла, води, водовідведення та інші житлово-комунальні послуги
для забезпечення функціонування споруд та будівель доступного
житла;
21) міська агломерація – компактне територіальне об’єднання
міських, районних, селищних та сільських населених пунктів -
супутників, пов’язаних інтенсивними господарськими, трудовими і
культурно – побутовими зв`язками із центром цієї міської
агломерації – одним з її міст;
22) Київська міська агломерація – міська агломерація, до складу
якої входить місто Київ;
23) Севастопольська міська агломерація – міська агломерація, до
складу якої входить місто Севастополь;
24) Регіон відповідно до цього Закону - Київська міська
агломерація, Севастопольська міська агломерація, інші міські
агломерації та інші населені пункти, які не ввійшли до складу
міських агломерацій;
25) план зонування територій відповідно до цього Закону –
документ, який визначає встановлення меж, перелік та кодову
нумерацію відповідних зон, для кожної окремої зони, згідно з
державними будівельними нормами, єдині умови і обмеження щодо
забудови та іншого використання земельних ділянок. Порядок
розробки та затвердження плану зонування територій визначається
та затверджується Кабінетом Міністрів України;
26) інженерна інфраструктура – комплекс інженерних,
транспортних споруд і комунікацій, призначених для забезпечення
функціонування споруд та будівель доступного житла;
27) соціальна інфраструктура – комплекс об`єктів соціального та
культурно – побутового обслуговування населення, яке мешкає у
доступному житлі.
Розділ ІІ.
Основні складові системи державної підтримки
будівництва доступного житла та механізми його фінансування
Стаття 3. Основні складові системи державної підтримки
будівництва доступного житла
1. Основними складовими системи державної підтримки будівництва
доступного житла є:
1) запровадження та надання громадянам житлово-будівельних
субсидій для забезпечення громадян доступним житлом;
2) запровадження системи державних гарантій: за громадян -
отримувачів державної підтримки по орендних платежах за
договорами оренди житла з викупом та державних гарантій за
уповноважені банки;
3) утворення у складі Державного бюджету України спеціального
фонду державної підтримки будівництва житла – субсидійного
фонду;
4) надання забудовникам органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади земельних ділянок з державної та комунальної форм власності для будівництва доступного житла за підтримки держави, у довгострокову оренду на умовах цього Закону; 5) перерахування коштів Державним казначейством України уповноваженим банкам в обмін на свідоцтва про житлово – будівельні субсидії; 6) забезпечення фінансування будівництва доступного житла за підтримки держави за рахунок коштів субсидійного фонду та рефінансування НБУ уповноважених банків під забезпечення державними гарантіями; 7) запровадження механізму сплати громадянином - отримувачем державної підтримки платежів на викуп обраного ним доступного житла до закінчення будівництва через надання уповноваженим банком кредиту такому громадянину під забезпечення іпотекою майнових прав на обране ним житло; 8) рефінансування НБУ уповноважених банків під забезпечення державних гарантій за уповноважені банки; 9) сплата за рахунок коштів державного бюджету процентів за користування короткостроковими кредитами, наданих НБУ уповноваженим банкам під забезпечення державних гарантій за sonbmnb`fem3 банки; 10) рефінансування НБУ уповноважених банків під забезпечення державних гарантій за громадян - отримувачів державної підтримки в межах та на строк, встановлених державними гарантіями; 11) запровадження довгострокової оренди (на строк до 30 років) доступного житла з викупом громадянами - отримувачами державної підтримки.
Стаття 4. Об`єкти та суб`єкти правовідносин системи
державної підтримки будівництва доступного житла
1. Суб`єктами правовідносин системи державної підтримки
будівництва доступного житла є:
1) громадяни України - отримувачі державної підтримки;
2) Кабінет Міністрів України;
3) Національний банк України;
4) Міністерство фінансів України;
5) Державне казначейство України;
6) Міністерство регіонального розвитку та будівництва України;
7) Спеціально уповноважений орган Кабінету Міністрів України,
який забезпечує ведення Єдиного державного реєстру громадян –
отримувачів державної підтримки;
8) Комісія з питань житлової політики;
9) органи місцевого самоврядування;
10) юридичні особи – уповноважені банки, забудовники,
орендодавці, житлово–експлуатаційні підприємства, підприємства-
постачальники.
2. Комісія з питань житлової політики при Кабінеті Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України.
2.1.Основною формою роботи є засідання, які проводять у міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць. 2.2.Фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності здійснює Кабінет Міністрів України. 2.3.Має право залучати до роботи фахівців центральних органів державної виконавчої влади, незалежних експертів з науково- дослідних установ, вищих навчальних закладів, у разі потреби створювати відповідні робочі групи, використовувати технічну допомогу міжнародних організацій, а також безплатно одержувати необхідну для її діяльності інформацію.
3. Основні повноваження і завдання Комісії з питань житлової політики:
3.1.підготовка пропозицій щодо формування і здійснення житлової
політики, її стратегії і тактики;
3.2.розробка процедур організації будівництва та забезпечення
населення доступним житлом;
3.3.внесення пропозицій щодо запровадження ефективних механізмів
захисту прав громадян на отримання житла;
3.4.підготовка пропозицій щодо вдосконалення державного
регулювання відносин у сфері житлового будівництва, забезпечення
громадян житлом та розв’язання житлової проблеми;
3.5.розроблення пропозицій щодо запровадження в Україні єдиної
уніфікованої інформаційної системи даних про стан забезпечення
населення житлом і стан використання житла;
3.6.розроблення системи прогнозування гармонійного розподілу
житла між громадянами з різним рівнем доходів з урахуванням
ejnmnl3wmhu соціальних та інших факторів;
3.7.дослідження, аналіз, оцінка та прогнозування ходу
забезпечення громадян доступним житлом з урахуванням
регіональних і місцевих особливостей;
3.8.підготовка пропозицій щодо вдосконалення чинного
законодавства, розроблення проектів нових законодавчих та
нормативних актів, здійснення експертної оцінки всіх пропозицій
і проектів нормативних актів з метою створення комплексної
правової бази для розв’язання житлової проблеми;
3.9.аналіз діяльності міністерств, інших органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування щодо розв’язання
житлової проблеми, забезпеченні громадян доступним житлом;
3.10. сприяння місцевими органами влади і самоврядування у
розв’язанні житлової проблеми, у розробленні та впровадженні
експериментальних проектів з цих питань;
3.11. підготовка пропозицій щодо реформування господарських
структур, економічного механізму регулювання і управління в
житловому будівництві, в обслуговуванні та експлуатації житла.
3.12. розроблення пропозицій і програм наукового, матеріально-
технічного, кадрового та фінансового забезпечення розв’язання
житлової проблеми.
4. Всі нормативно – правові акти органів виконавчої влади, НБУ,
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг, органів місцевого
самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо
реалізації положень цього Закону в обов`язковому порядку
погоджуються з Комісією з питань житлової політики.
5. В регіонах, за виключенням міста Києва та міста Севастополя,
створюються аналогічні регіональні комісії з питань житлової
політики.
5.1. Комісії з питань житлової політики в регіонах мають
аналогічні повноваження і завдання, створюються відповідною
обласною державною адміністрацією.
5.2. Питання щодо будівництва доступного житла у Київській
міській агломерації та у Севастопольській міській агломерації
розглядаються Комісією з питань житлової політики при Кабінеті
Міністрів України.
6. Об`єктами правовідносин системи державної підтримки
будівництва доступного житла є:
1) житло, що будується за підтримки держави;
2) земельні ділянки, що передаються органами місцевого
самоврядування, місцевими органами виконавчої влади під забудову
в рамках цієї системи у довгострокову оренду забудовникам на
умовах цього Закону;
3) соціальна інфраструктура, що створюється за рахунок коштів
держави, органів місцевого самоврядування та місцевих органів
виконавчої влади;
4) інженерна інфраструктура, що створюється з використанням
коштів підприємств-постачальників.
Стаття 5. Право громадян на отримання державної підтримки
1. Право на одноразове отримання державної підтримки відповідно
до цього Закону мають громадяни України, які проживають та
зареєстровані у відповідному Регіоні останні п`ять років до
моменту прийняття рішення про початок будівництва у цьому
Законі доступного житла відповідно до цього Закону.
У разі, якщо громадянин набув право на одноразове отримання
державної підтримки після початку будівництва доступного житла у
відповідному Регіоні, такого громадянина включають до
територіального реєстру громадян – отримувачів державної
підтримки та він реалізує своє право на отримання державної
підтримки в порядку черговості.
Право на одноразове отримання державної підтримки відповідно
до цього Закону, мають громадяни України, які протягом
календарного року, що передує даті звернення на отримання
державної підтримки, мають середньомісячний дохід в розмірі,
який є:
а) не менше половини середньомісячної заробітної плати по
Регіону протягом року, який передує року, в якому було прийнято
рішення про початок будівництва у відповідному Регіоні
доступного житла відповідно до цього Закону, та,
б) не вище опосередкованої вартості будівництва 10 кв.м
житла у відповідному Регіоні, за даними Міністерства
регіонального розвитку та будівництва України, на дату прийняття
рішення про початок будівництва у цьому Регіоні доступного житла
відповідно до цього Закону .
Середньомісячний доход громадянина, що претендує на
одержання державної підтримки, визначається на підставі довідки
про його доходи, засвідченої відповідними установами Пенсійного
фонду України.
У випадку, якщо у громадянина - отримувача державної
підтримки, є малолітні та/або неповнолітні діти, вони також
мають право на одноразове отримання державної підтримки на
кожного окремо.
Також право на одноразове отримання державної підтримки
відповідно до цього Закону, мають громадяни України у випадках,
зазначених в п.10 статті 25 Розділу V.
2. Порядок визначення громадян – претендентів на отримання
житлово – будівельних субсидій затверджується Кабінетом
Міністрів України.
3. Громадянам, які відповідно до цього Закону отримали право
на державну підтримку у забезпеченні доступним житлом, видаються
свідоцтва про житлово – будівельні субсидії та свідоцтва про
надання державних гарантій.
4. Громадяни – отримувачі державної підтримки мають право
передати свідоцтва про житлово – будівельні субсидії та
свідоцтва про надання державних гарантій в уповноважений банк на
зберігання і отримати їх на першу вимогу до моменту обрання ними
житла.
5. Громадяни - отримувачі державної підтримки можуть передавати
право на отримання житлово-будівельної субсидії та державної
гарантії громадянам, які є членами його сім’ї І або ІІ ступеня
споріднення, незалежно від спільного проживання з ними. Така
передача права на отримання житлово – будівельної субсидії та
державної гарантії здійснюється шляхом вчинення на свідоцтвах
передавального напису на користь іншого громадянина – отримувача
державної підтримки, який є членом сім’ї громадянина -
отримувача державної підтримки І або ІІ ступеня споріднення.
Передавальний напис посвідчується нотаріусом.
6. В разі смерті громадянина – отримувача державної підтримки
набуте ним право на житлово – будівельну субсидію входить до
складу спадкового майна. Права та обов'язки померлого
громадянина - отримувача державної підтримки на отримання
житлово – будівельної субсидії переходять до спадкоємців у
порядку, визначеному законодавством.
7. Кабінет Міністрів України в проекті Закону України про
Державний бюджет на наступний рік визначає на плановий бюджетний
період обсяги державних гарантій в залежності від ступеню
готовності до будівництва житла за підтримки держави територій
відповідних Регіонів:
1) наявність зарезервованих органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади земельних ділянок для будівництва доступного житла в обсягах, що відповідають вимогам пункту 1 статті 8 цього Закону; 2) облаштування земельних ділянок інженерною інфраструктурою; 3) забезпечення проведення комплексної державної експертизи проектної документації на будівництво доступного житла тощо.
8. Рішення про початок впровадження у відповідному Регіоні
програми будівництва доступного житла може бути прийнято
виключно за умови, що у цьому Регіоні зарезервовані земельні
ділянки для будівництва доступного житла в обсягах, достатніх
для задоволення потреб всіх громадян-отримувачів державної
підтримки цього Регіону.
Програма будівництва доступного житлу у Регіоні
розпочинається одночасно на всіх земельних ділянках,
зарезервованих для будівництва доступного житла.
Стаття 6. Отримання неповнолітніми, малолітніми громадянами
та громадянами, визнаними у встановленому порядку недієздатними
чи обмежено дієздатними, житлово-будівельних субсидій
1. Свідоцтво про житлово – будівельну субсидію, яке підлягає видачі малолітньому громадянину, отримують його батьки за згодою органу опіки та піклування. Батьки зобов’язані використати свідоцтво про житлово – будівельну субсидію лише в інтересах малолітнього громадянина.
2. Неповнолітній громадянин самостійно, за згодою батьків
(усиновлювачів) або піклувальника, отримує свідоцтво про житлово
– будівельну субсидію. На вчинення неповнолітнім громадянином
правочинів щодо свідоцтва про житлово – будівельну субсидію
необхідно отримати згоду батьків (усиновлювачів) або
піклувальника та органу опіки та піклування. Батьки зобов’язані
проконтролювати використання свідоцтва про житлово – будівельну
субсидію лише в інтересах неповнолітнього громадянина.
3. Громадянин, визнаний судом обмежено дієздатним, отримує
свідоцтво про житлово – будівельну субсидію самостійно за згодою
піклувальника. Відмова піклувальника надати згоду на отримання
громадянином, визнаним судом обмежено дієздатним, свідоцтва про
житлово – будівельну субсидію, може бути оскаржена таким
громадянином до органу опіки та піклування або суду.
Піклувальник зобов’язаний проконтролювати використання свідоцтва
про житлово – будівельну субсидію лише в інтересах громадянина,
визнаного судом обмежено дієздатним.
4. Свідоцтво про житлово – будівельну субсидію, яке підлягає видачі громадянину, визнаному судом недієздатним, отримує, ophgm`wemhi в установленому порядку, опікун. Опікун зобов’язаний використати свідоцтво про житлово – будівельну субсидію лише в інтересах громадянина, визнаного судом недієздатним.
5. Порядок отримання неповнолітніми та малолітніми громадянами
та громадянами, визнаними у встановленому порядку недієздатними
чи обмежено дієздатними, житлово-будівельних субсидій
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 7. Основні інструменти державної підтримки
будівництва доступного житла
1. Основними інструментами державної підтримки будівництва
житла є:
1) ведення Єдиного державного реєстру громадян – отримувачів державної підтримки; 2) виділення місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок для будівництва доступного житла за підтримки держави в обсягах, достатніх для забезпечення доступним житлом мешканців відповідного регіону; 3) визначення переліку забудовників; 4) надання органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади будівельним організаціям, які відібрані на конкурсній основі, земельних ділянок з державної та комунальної форм власності в довгострокову оренду за ціною 1 гривня за 1 Га за 1 рік для будівництва доступного житла за підтримки держави; 5) фінансування за рахунок субсидійного фонду та місцевих бюджетів будівництва соціальної інфраструктури; 6) залучення коштів шляхом додаткової емісії акцій відповідних підприємств-постачальників та подальше фінансування робіт з інженерної підготовки території та будівництва інженерної інфраструктури; 7) визначення уповноважених банків - управителів ФФБ; 8) створення уповноваженими банками ФФБ; 9) визначення уповноваженими банками переліку орендодавців; 10) укладання угод уповноваженими банками з орендодавцями; 11) надання громадянам житлово-будівельних субсидій; 12) перерахування Державним казначейством України коштів уповноваженому банку в обмін на свідоцтва про житлово – будівельні субсидії; 13) надання державних гарантій за громадян - отримувачів державної підтримки; 14) отримання громадянином - отримувачем державної підтримки кредиту в уповноваженому банку під забезпечення іпотекою майнових прав на обране ним доступне житло для сплати платежів на викуп обраного ним житла до закінчення будівництва; 15) рефінансування НБУ уповноважених банків під забезпечення державних гарантій за громадян - отримувачів державної підтримки; 16) надання державних гарантій за уповноважені банки; 17) рефінансування НБУ уповноважених банків під забезпечення державних гарантій за уповноважені банки; 18) сплата за рахунок коштів державного бюджету процентів за користування короткостроковими кредитами, наданими НБУ уповноваженим банкам під забезпечення державних гарантій за уповноважені банки; 19) передача орендодавцями житла в оренду з викупом громадянам - отримувачам державної підтримки.
Розділ ІII.
Порядок та органи
фінансування будівництва доступного житла за підтримки держави
Стаття 8. Виділення земельних ділянок для будівництва
доступного житла за підтримки держави
1. Кабінет Міністрів України спільно із центральним та
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, місцевими органами виконавчої влади у розрізі за
Регіонами визначають кількість громадян-претендентів на
отримання державної підтримки та, відповідно, обсяги доступного
житла, яке має бути збудовано за підтримки держави.
2. Органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади визначають земельні ділянки під будівництво доступного житла за підтримки держави в обсягах, достатніх для задоволення потреб громадян-отримувачів державної підтримки відповідного Регіону.
3. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої
влади забезпечують розробку містобудівної документації для таких
земельних ділянок та забезпечують вільний доступ до інформації
щодо такої містобудівної документації для будівельних
організацій, які можуть набути статусу забудовників відповідно
до цього Закону.
4. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої
влади надають в довгострокову оренду земельні ділянки
будівельним організаціям, які відібрані за конкурсом, за ціною 1
гривня за 1 Га за 1 рік.
5. Порядок виділення, передачі в оренду земельних ділянок
комунальної та державної форм власності для будівництва житла за
підтримки держави та укладання договорів оренди землі
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 9. Джерела коштів для фінансування будівництва
доступного житла
Фінансування житлово-будівельних субсидій здійснюється за
рахунок коштів субсидійного фонду.
Уповноважений банк використовує кошти, отримані із
субсидійного фонду, на фінансування будівництва доступного
житла, обраного громадянами – отримувачами державної підтримки.
З метою недопущення зриву строків будівництва доступного
житла внаслідок тимчасової недостатності коштів у субсидійному
фонді, а також для забезпечення фінансування будівництва коштами
в необхідних обсягах, уповноважений банк звертається до НБУ за
отриманням рефінансування на умовах, встановлених НБУ.
НБУ розпочинає рефінансування уповноважених банків під
забезпечення державних гарантій після прийняття Кабінетом
Міністрів України рішення про початок будівництва доступного
житлу у відповідному Регіоні.
Стаття 10. Короткострокове рефінансування НБУ уповноважених
банків під забезпечення державних гарантій за уповноважені банки
та порядок погашення таких гарантій
Кабінет Міністрів України, через відповідні уповноважені
npc`mh виконавчої влади, для кожного окремого Регіону надає
державну гарантію уповноваженому банку в межах обсягу житлово-
будівельних субсидій, передбачених для будівництва доступного
житла у цьому Регіоні, і терміном - на час будівництва
доступного житла у цьому Регіоні.
НБУ протягом 5 робочих днів за зверненням уповноваженого
банку надає короткострокові кредити уповноваженому банку під
забезпечення державних гарантій за уповноважений банк шляхом
відкриття довгострокових ліній рефінансування по кожному Регіону
на строк дії таких державних гарантій. За такими кредитними
лініями уповноважений банк отримує кошти в межах ліміту обсягів
фінансування житлово-будівельних субсидій відповідного Регіону.
Після отримання коштів із субсидійного фонду в рахунок
сплати житлово-будівельних субсидій громадянам - отримувачам
державної підтримки відповідного Регіону уповноважений банк
повертає НБУ короткостроковий кредит по цьому Регіону.
Проценти по короткострокових кредитах НБУ отримує із
державного бюджету.
У випадку ненадходження коштів із субсидійного фонду на
рахунок уповноваженого банку або надходження таких коштів не у
повному обсязі уповноважений банк у своєму балансі погашає
заборгованість субсидійного фонду за рахунок отриманого
короткострокового кредиту НБУ, а НБУ оформлює заборгованість
уповноваженого банку як внутрішній державний борг.
У випадку ненадходження коштів із державного бюджету на
рахунок НБУ для оплати процентів за короткостроковим кредитом,
наданим уповноваженому банку, або надходження таких коштів не у
повному обсязі, НБУ оформлює таку заборгованість уповноваженого
банку як внутрішній державний борг.
Державна гарантія за уповноважений банк по відповідному
Регіону погашається після закінчення строку дії довгострокової
лінії рефінансування НБУ по цьому Регіону та повного погашення
кредиту уповноваженим банком із субсидійного фонду.
Стаття 11. Довгострокове рефінансування НБУ уповноважених
банків під забезпечення державних гарантій за громадян -
отримувачів державної підтримки та порядок погашення таких
гарантій
Для забезпечення достатності коштів, необхідних для
фінансування будівництва доступного житла у відповідному Регіоні
та здійснення державної підтримки громадян у забезпеченні їх
доступним житлом, Кабінет Міністрів України через відповідні
уповноважені органи виконавчої влади, для кожного окремого
Регіону надає державні гарантії за громадян - отримувачів
державної підтримки уповноваженому банку в межах загального
обсягу зобов’язань громадян - отримувачів державної підтримки по
орендних платежах за договорами оренди житла з викупом, на
строк, відповідно строку дії договорів оренди житла з викупом.
На обсяги визначених в Державному бюджеті України державних
гарантій за громадян - отримувачів державної підтримки
громадянам видаються свідоцтва про надання державної гарантії.
НБУ протягом 5 робочих днів за зверненням уповноваженого
банку, на підставі свідоцтв про надання державних гарантій,
надає довгострокові кредити уповноваженому банку під
забезпечення державних гарантій громадян - отримувачів державної
підтримки шляхом відкриття довгострокових ліній рефінансування
по кожному регіону на строк дії таких державних гарантій. За
такими кредитними лініями уповноважений банк отримує кошти в
межах ліміту обсягів державних гарантій за громадян-отримувачів
державної підтримки відповідного регіону.
Кошти, які надходять до уповноваженого банку від осіб -
орендарів за договорами оренди житла з викупом, направляються в
НБУ для погашення довгострокових кредитів та сплати процентів за
користування такими кредитами, наданими уповноваженому банку.
У випадку, якщо договір оренди житла з викупом розірвано
внаслідок невиконання особою-орендарем зобов’язань по сплаті
орендних платежів, а реалізація такого житла, яке є об’єктом
оренди, неможлива, уповноважений банк повідомляє НБУ про такі
обставини та виникнення безнадійної заборгованості. У такому
випадку уповноважений банк у своєму балансі погашає
заборгованість громадянина-отримувача державної підтримки за
орендними платежами за рахунок отриманого довгострокового
кредиту НБУ, а НБУ заборгованість уповноваженого банку по
погашенню довгострокового кредиту та сплаті процентів у частині
безнадійної заборгованості оформлює як внутрішній державний
борг. Таке житло місцеві органи влади приймають від орендодавця
у комунальну власність.
Державні гарантії за громадян-отримувачів державної
підтримки погашаються після закінчення строку дії довгострокової
лінії рефінансування НБУ по відповідному Регіону, погашення
довгострокового кредиту, наданого НБУ уповноваженому банку, та
повернення свідоцтв про державні гарантії до спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади з уповноважених банків.
Стаття 12. Фінансування будівництва об’єктів інфраструктури
1. Фінансування будівництва соціальної інфраструктури
доступного житла здійснюється за рахунок коштів субсидійного
фонду та місцевих бюджетів.
2. Порядок фінансування будівництва соціальної інфраструктури,
що будується за підтримки держави, визначається та
затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Фінансування будівництва інженерної інфраструктури
здійснюють відповідні підприємства-постачальники за рахунок
здійснення додаткової емісії та продажу своїх акцій на
регульованому ринку.
Стаття 13. Участь житлово – експлуатаційних підприємств у
системі державної підтримки будівництва доступного житла
1. Відбір житлово – експлуатаційних підприємств у системі
державної підтримки будівництва житла здійснюється на конкурсній
основі. Конкурс проводиться органами місцевого самоврядування та
місцевими органами виконавчої влади у порядку, затвердженому
Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону.
2. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої
влади у відповідному районі відповідного населеного пункту
проводять конкурс по відбору житлово – експлуатаційного
підприємства за місцем розташування земельної ділянки, виділеної
для будівництва доступного житла за підтримки держави, яке буде
здійснювати обслуговування та експлуатацію доступного житла,
спорудженого на такій земельній ділянці. У конкурсі можуть
приймати участь житлово – експлуатаційні підприємства, які є
резидентами, незалежно від Регіону, в якому здійснена їх
державна реєстрація.
3. За результатами конкурсу житлово - експлуатаційне
o3doph:lqrbn - переможець конкурсу отримує право на
обслуговування та експлуатацію спорудженого доступного житла, у
порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до
цього Закону.
Стаття 14. Участь уповноважених банків у системі державної
підтримки будівництва доступного житла
1. Для фінансування будівництва доступного житла за підтримки держави Комісією з питань житлової політики визначаються уповноважені банки.
2. Уповноважені банки створюють ФФБ відповідно до Закону
України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном
при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та через такі
ФФБ здійснюють фінансування будівництва доступного житла.
3. Уповноважені банки визначають перелік орендодавців у
порядку, визначеному цим Законом, які мають виконувати функції
відповідно до цього Закону.
4. Громадянин - отримувач державної підтримки надає свідоцтво про житлово-будівельну субсидію уповноваженому банку та обирає доступне житло, яке є у пропозиції уповноваженого банку, відповідно до загальної суми житлово-будвельної субсидії та державної гарантії за громадянина-отримувача державної підтримки.
5. Громадянин - отримувач державної підтримки може обрати
доступне житло, загальна вартість якого більше, ніж загальна
сума житлово-будівельної субсидії та державної гарантії за
громадян-отримувачів державної підтримки, якщо така різниця
вартості житла буде сплачена громадяном-отримувачем державної
підтримки при укладанні договору про участь у ФФБ.
Також громадянин - отримувач державної підтримки може
обрати доступне житло, загальна вартість якого більше, ніж
загальна сума житлово-будівельної субсидії та державної гарантії
за громадянина-отримувача державної підтримки, у випадку, що
уповноважений банк надав згоду на набуття права вимоги на
орендні платежі за договором оренди житла з викупом такого
громадянина, забезпечені іпотекою майнових прав на житло.
6. Орендодавці укладають з уповноваженими банками договори про
участь у ФФБ для фінансування будівництва житла, обраного
громадянами - отримувачами державної підтримки.
7. Уповноважені банки за довіреностями, наданими їм
орендодавцями, укладають з громадянами - отримувачами державної
підтримки договори оренди житла з викупом.
8. Уповноважений банк на підставі отриманого свідоцтва про
житлово – будівельну субсидію, укладеного договору про участь у
ФФБ з орендодавцем та договору оренди житла з викупом,
укладеного між орендодавцем та громадянином-отримувачем
державної підтримки, перераховує кошти до ФФБ на рахунок
орендодавця.
9. Державне казначейство перераховує кошти із субсидійного
фонду на рахунок уповноваженого банку в обмін на свідоцтва про
житлово - будівельні субсидії.
10. Уповноважений банк отримані із субсидійного фонду кошти
направляє на погашення заборгованості, яка виникла в
уповноваженого банку при перерахуванні ним коштів до ФФБ
відповідно до цього Закону.
11. Орендодавці уступають уповноваженим банкам право вимоги на орендні платежі за договорами оренди житла з викупом, забезпечені державними гарантіями за громадян – отримувачів державної підтримки та іпотекою майнових прав на житло.
12. Уповноважений банк може надати громадянину - отримувачу
державної підтримки кредит для сплати ним платежів на викуп
обраного ним доступного житла до закінчення будівництва під
забезпечення іпотекою майнових прав на обране ним житло.
13. Уповноважені банки отримують від НБУ довгострокове
рефінансування під забезпечення державних гарантій за громадян -
отримувачів державної підтримки, на умовах цього Закону.
14. Уповноважені банки отримують від НБУ короткострокове
рефінансування під забезпечення державних гарантій за
уповноважений банк, на умовах цього Закону.
15. Уповноважені банки отримують від громадян-орендарів орендні
платежі, погашають довгострокові кредити НБУ, отримані під
забезпечення державних гарантій за громадян - отримувачів
державної підтримки.
16. Уповноважені банки мають право отримувати рефінансування заборгованості громадян - отримувачів державної підтримки за орендними платежами за договорами оренди житла з викупом на грошовому ринку під заставу майнових прав за договорами оренди житла з викупом (іпотечних та консолідованих іпотечних боргів), які не обтяжені зобов’язаннями за кредитами, отриманими від НБУ.
17. В разі, якщо обсяг житла, що має бути збудовано у
відповідному регіоні відповідно до проектної документації,
більше, ніж обсяг доступного житла, яке має бути збудовано для
забезпечення задоволення потреб всіх громадян - отримувачів
державної підтримки у цьому Регіоні, для будівництва решти житла
уповноважений банк має право залучати кошти третіх осіб.
Стаття 15. Участь орендодавців у системі державної
підтримки будівництва доступного будівництва житла
1. Орендодавці укладають з уповноваженими банками договори про
участь у ФФБ для фінансування будівництва доступного житла,
обраного громадянами - отримувачами державної підтримки в
уповноважених банках.
2. Орендодавці надають в іпотеку майнові права на житло, обране
громадянами – отримувачами державної підтримки, в якості
забезпечення зобов’язань громадян – отримувачів державної
підтримки по кредитах, отриманих ними в уповноважених банках, та
по сплаті орендних платежів за договорами оренди житла з
викупом.
3. Орендодавець надає уповноваженому банку довіреність на
укладання з громадянином – отримувачем державної підтримки
договору оренди житла з викупом, яке після закінчення
будівництва буде оформлене у власність орендодавця.
4. Орендодавець уступає уповноваженому банку право вимоги на орендні платежі за договорами оренди житла з викупом.
5. У разі, коли до завершення будівництва житла громадянин - отримувач державної підтримки повністю сплатить вартість будівництва обраного ним житла за рахунок житлово-будівельної субсидії та власних коштів (без використання коштів кредиту, наданого уповноваженим банком), орендодавець передає громадянину право вимоги за договором про участь у ФФБ. Після закінчення будівництва житло оформлюється у власність такого громадянина.
6. У разі, коли до завершення будівництва житла громадянин - отримувач державної підтримки не сплатив повністю його вартість, після завершення будівництва таке житло оформлюється у власність орендодавця.
Стаття 16. Оренда житла з викупом в рамках системи
державної підтримки будівництва доступного житла
1. Громадяни – отримувачі державної підтримки укладають
договори оренди житла з викупом з орендодавцями у порядку,
визначеному цим Законом.
2. За рахунок власних коштів громадянин – отримувач державної підтримки може здійснювати внески на рахунок орендодавця в рахунок оплати обраного ним доступного житла.
3. Різниця між вартістю доступного житла, обраного громадянином
- отримувачем державної підтримки, та сумою коштів, які такий
громадянин вніс за рахунок житлово – будівельної субсидії та
власних коштів, збільшена на суму винагороди орендодавцю,
оформлюється як заборгованість громадянина перед орендодавцем за
орендними платежами по договору оренди житла з викупом та має
бути забезпечена державними гарантіями за громадян – отримувачів
державної підтримки на суму таких державних гарантій, а також
іпотекою майнових прав на обране громадянином житло. Сума боргу
громадянина - отримувача державної підтримки за орендними
платежами по договору оренди житла з викупом складає іпотечний
борг такого громадянина.
4. Винагорода (дохід) орендодавця визначається за відсотковою ставкою, встановленою у договорі оренди житла з викупом, і не може перевищувати облікову ставку НБУ, збільшену на два відсотки. Така відсоткова ставка коригується отримувачем орендних платежів відповідно до зміни облікової ставки НБУ, без отримання попередньої згоди громадянина-орендаря.
5. У період з моменту укладання договору оренди житла з викупом
до закінчення будівництва винагорода орендодавцю не
нараховується та громадянин - отримувач державної підтримки
винагороду (дохід) орендодавцю не сплачує.
6. Орендодавці відступають права вимоги на орендні платежі за договорами оренди житла з викупом (іпотечні борги осіб- орендарів) уповноваженим банкам.
Після набуття уповноваженим банком права вимоги на орендні
платежі за договором оренди житла з викупом винагорода, яка
входить до складу орендних платежів, є процентним доходом
уповноваженого банку за заборгованістю по іпотечному боргу.
7. Особи-орендарі житла щомісячно сплачують орендні платежі протягом усього періоду дії договору оренди до повного викупу житла.
8. Сплата орендних платежів за договорами оренди житла з
викупом здійснюється за рахунок власних коштів громадян –
отримувачів державної підтримки.
9. Орендні платежі можуть сплачувати за орендаря треті особи (крім бюджетних установ).
Стаття 17. Передача житла громадянам – отримувачам
державної підтримки в оренду з викупом
1. Правовідносини щодо оренди житла з викупом регулюються
Цивільним кодексом України.
2. Договір оренди житла з викупом є документом, що свідчить про
перехід права власності на нерухоме майно від орендодавця до
особи-орендаря з відкладальними обставинами. Відкладальними
обставинами є: повна сплата орендних платежів (погашення
іпотечного боргу), погашення кредиту уповноваженому банку,
отриманого під забезпечення іпотекою майнових прав на житло, що
є об’єктом оренди, та складання акту передачі житла у власність
громадянину.
3. При укладанні договору оренди житла з викупом громадянин - отримувач державної підтримки надає орендодавцю безвідкличну довіреність на оформлення права власності на житло. Оформлення права власності на житло на ім’я особи-орендаря здійснюється орендодавцем після настання відкладальних обставин.
4. При укладанні договору оренди житла з викупом громадянин - отримувач державної підтримки за власні кошти зобов’язаний компенсувати орендодавцю витрати, пов’язані з вчиненням юридичних дій: страхові платежі, витрати на оформлення прав власності на нерухоме майно, витрати на державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, нотаріальні послуги, резерви непередбачених витрат, пов’язані з обслуговуванням зобов’язань особи-орендаря (розмір резервів непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань орендаря, не повинен перевищувати трьох відсотки від вартості житла).
5. Орендні платежі складаються з: платежів на викуп обраного громадянином - отримувачем державної підтримки житла та винагороди (доходу) орендодавця.
6. Громадяни - отримувачі державної підтримки після підписання
акту прийому – передачі житла в оренду та заселення в орендоване
приміщення, самостійно сплачують комунальні платежі за
користування житлом.
7. У разі дострокового розірвання договору оренди житла з
викупом за ініціативою громадянина - отримувача державної
підтримки до введення будинку в експлуатацію:
- укладений орендодавцем договір про участь у ФФБ для
фінансування будівництва обраного громадянином житла підлягає
розірванню;
- уповноважений банк повертає кошти тим особам та
установам, якими вони були внесені, у т.ч. Центральному органу
виконавчої влади, якщо житлово-будівельна субсидія цього
cpnl`dmhm` була перерахована уповноваженому банку із бюджету.
Решту коштів уповноважений банк перераховує на рахунок
орендодавця;
- уповноважений банк від загальної суми коштів, вилучених з
ФФБ при розірванні договору про участь у ФФБ, утримує належну
йому винагороду у розмірі 3% від суми таких коштів;
- житло, що вивільнилося, вноситься уповноваженим банком до
пропозиції доступного житла, що є у його пропозиції;
- уповноважений банк видає громадянину довідку про те, що
він не використав своє право на житлово-будівельну субсидію, та
надає відповідну інформацію Центральному органу виконавчої
влади.
8. У разі дострокового розірвання договору оренди за
ініціативою особи-орендаря після його заселення у житло,
орендодавець на комерційних засадах продає житло та повертає
кошти тим особам та установам, якими вони були внесені.
9. У разі несплати особою-орендарем орендних платежів з ним розривається договір оренди житла та він позбавляється права на користування цим житлом. Таке житло підлягає продажу іншій особі на ринкових умовах. Отримані від цього кошти використовуються у порядку, визначеному цим Законом та іншими нормативно – правовими актами.
10. Порядок укладання з громадянами договорів оренди з викупом доступного житла, збудованого за підтримки держави, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розділ IV.
Основні вимоги до суб’єктів, об’єктів та правовідносин,
що виникають при функціонуванні
системи державної підтримки будівництва доступного житла
Стаття 18. Вимоги до забудовників житла
1. Відбір будівельних організацій житла здійснюється на
підставі конкурсу, який проводиться органами місцевого
самоврядування, місцевими органами виконавчої влади у порядку,
затвердженому Кабінетом Міністрів України.
2. Будівельні організації, які мають намір прийняти участь у конкурсі, повинні бути членами недержавної неприбуткової самоврядної професійної організації - Будівельної палати України.
3. Будівельні організації, які мають намір прийняти участь у конкурсі, за власний рахунок, на підставі розробленої за замовленням органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади містобудівної документації, розробляють інвестиційно-будівельні пропозиції для земельних ділянок, що можуть бути виділені під будівництво доступного житла в рамках цього Закону, в яких визначають основні параметри будівництва житла та інженерної інфраструктури, потребу в коштах тощо.
Для участі у конкурсі допускаються будівельні організації,
які відповідають таким вимогам:
- досвід будівництва житла за рахунок коштів фізичних та/або
юридичних осіб не менше 5 років;
- загальна кількість введеної будівельною організацією, в
якості генерального підрядника, в експлуатацію житлової площі не
меньше 20 тис. кв. м за попередній рік;
- відсутність заборгованості перед державним та місцевими
бюджетами;
- досвід комплексної забудови територій.
Відбір будівельних організацій за конкурсом здійснюється за
найбільш привабливими показниками інвестиційно-будівельної
пропозиції, зокрема:
- максимальний вихід загальної площі житла, кількості
квартир;
- більш короткий строк завершення будівництва житла та
забудови території;
- мінімальні витрати бюджетних коштів на будівництво житла
та соціальної інфраструктури;
- наявність відповідних виробничих потужностей та
кваліфікованих кадрів, достатніх для реалізації запропонованої
інвестиційно – будівельної пропозиції. Наявність письмових
зобов`язань від субпідрядних організацій, для реалізації
запропонованої інвестиційно – будівельної пропозиції;
- наявність письмових зобов`язань від підприємств –
виробників та постачальників будівельних матеріалів,
устаткування, обладнання, достатніх для реалізації
запропонованої інвестиційно – будівельної пропозиції;
- наявність в інвестиційно – будівельній пропозиції
обґрунтованих розрахунків ціни на будівельні матеріали,
устаткування та обладнання;
Будівельні організації, які відібрані за конкурсом як такі,
що запропонували найбільш привабливі показники інвестиційно –
будівельної пропозиції, стають забудовниками в рамках цього
Закону, набувають статусу землекористувача, та виконують функції
замовника будівництва із залученням до виконання робіт третіх
осіб (генпідрядників, субпідрядників), залишаючись
відповідальним перед органами місцевого самоврядування,
місцевими органами виконавчої влади за результати їх роботи.
4. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої
влади забезпечують оформлення будівельній організації -
переможцю конкурсу право довгострокової оренди земельної ділянки
за ціною 1 гривня за 1 Га за 1 рік для забудови та укладають із
забудовником відповідний договір, у якому зазначаються умови,
показники та параметри інвестиційно-будівельної пропозиції
забудовника.
5. Забудовники зобов'язані відкрити в уповноважених банках
окремі рахунки для здійснення операцій з фінансування
будівництва доступного житла за підтримки держави.
6. Всі генеральні підрядні організації, субпідрядні
організації, підприємства – виробники та постачальники, які
приймають участь у будівництві житла в рамках цього Закону,
повинні бути резидентами.
7. Забудовники-переможці конкурсу зобов’язані дотримуватися при будівництві умов, показників та параметрів інвестиційно- будівельної пропозиції, які зазначені у договорі, укладеному з органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.
В разі, якщо забудовник не дотримує умов та/або показників
та/або параметрів інвестиційно-будівельної пропозиції, органи
місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади
здійснюють необхідні заходи для усунення такого забудовника від
будівництва, без компенсації йому витрат, понесених на
будівництво.
У цьому випадку органи місцевого самоврядування, місцеві
органи виконавчої влади мають право в односторонньому порядку
розірвати договір оренди земельної ділянки із забудовником,
визначити нову будівельну організацію, яка зобов’язана закінчити
будівництво на цій земельній ділянці з дотриманням визначених
умов, показників та параметрів інвестиційно-будівельної
пропозиції, та забезпечити набуття нею статусу землекористувача.
Стаття 19. Вимоги до земельних ділянок для будівництва
житла
1. Будівництво житла за підтримки держави має вестися на
вільних від забудови земельних ділянках та на частково
забудованих територіях.
2. Будівництво житла за підтримки держави не може вестися на території історичної забудови та в центральних частинах міст, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, затвердженого відповідно до закону.
3. Містобудівна документація у частині інформації про окремі земельні ділянки має бути відкритою для доступу.
Стаття 20. Вимоги щодо порядку погодження будівництва
доступного житла
1. Органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади перед проведенням конкурсу по відбору забудовників розробляють план зонування територій міських агломерацій та відповідних населених пунктів, які не ввійшли до складу міських агломерацій.
2. Органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади, з урахуванням плану зонування територій, проводять конкурс по відбору забудовників та надають будівельним організаціям, які стали переможцями конкурсу, земельні ділянки в довгострокову оренду за ціною 1 гривня за 1 Га за 1 рік для будівництва доступного житла за підтримки держави, в обсягах, достатніх для задоволення потреб громадян - отримувачів державної підтримки, що мешкають на відповідній території (Регіоні).
3. Органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади забезпечують проведення комплексної державної експертизи проектної документації, необхідної для будівництва доступного житла за підтримки держави, відповідно до порядку, визначеного цим Законом та Кабінетом Міністрів України.
4. Порядок отримання необхідних для будівництва погоджень
визначається в залежності від складності об’єкта, встановленої
відповідно до вимог Державних будівельних норм України (ДБН).
5. Комплексна державна експертиза проводиться тільки для тих розділів проектної документації, де можлива загроза життю та здоров’ю (пожежна та санітарна частини).
Стаття 21 Вимоги до уповноважених банків
1. Визначення уповноважених банків здійснюється Комісією з
питань житлової політики з числа таких, які мають досвід роботи
зі створення та діяльності ФФБ протягом трьох останніх років.
2. При визначенні уповноваженого банку враховуються наступні показники:
- загальна кількість довірителів ФФБ, в тому числі тих, що
отримали житло у власність на час проведення конкурсу;
- загальна кількість об’єктів, збудованих через ФФБ, в тому
числі тих, що будуються на час проведення конкурсу;
- наявність регіональних підрозділів банку;
-наявність у складі персоналу служби технічного нагляду та
архітектурно-експертної служби.
3. Кошти, отримані відповідно до цього Закону уповноваженим банком із субсидійного фонду, та кошти короткострокових і довгострокових кредитів НБУ, які не перераховані уповноваженим банком на фінансування будівництва житла або не спрямовані на погашення кредитів НБУ, підлягають резервуванню у повному обсязі на кореспондентському рахунку такого уповноваженого банку в НБУ.
Стаття 22. Порядок прийняття в експлуатацію доступного
житла, збудованого за підтримки держави
Збудоване за підтримки держави доступне житло приймається в
експлуатацію Державною приймальною комісією на загальних
підставах, визначених законодавством. При цьому, перевірці
підлягає дотримання забудовником умов, параметрів та показників
інвестиційно-будівельної пропозиції, на підставі якої забудовник
був визнаний переможцем конкурсу для будівництва житла за
підтримки держави та визначених договором з органами місцевого
самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.
Стаття 23. Вимоги до договорів оренди житла з викупом
1. Договір оренди житла з викупом має відповідати таким
вимогам:
1) нотаріальне посвідчення письмової форми договору;
2) реєстрація правочину в Державному реєстрі правочинів;
3) реєстрація обтяження житла (квартири) орендою з викупом в
Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень;
4) накладення заборони відчуження житла, переданого в
іпотеку, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів
нерухомого майна;
5) накладення заборони відчуження житла, переданого в оренду
з викупом, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів
нерухомого майна;
6) реєстрація іпотеки в Державному реєстрі іпотек, у випадку
забезпечення іпотекою майнових прав на житло (іпотечного боргу)
права вимоги на орендні платежі;
7) реєстрація переходу права власності на житло до орендаря
після повної сплати зобов’язань за договором оренди житла з
викупом.
Стаття 24. Територіальний реєстр громадян – отримувачів
державної підтримки та порядок його ведення
1. Територіальний реєстр громадян – отримувачів державної
підтримки відповідного Регіону веде обласна державна
адміністрація.
2. Територіальні реєстри громадян – отримувачів державної
підтримки Київської міської агломерації і Севастопольської
міської агломерації веде спеціально уповноважений орган Кабінету
Міністрів України.
3. Спеціально уповноважений орган Кабінету Міністрів України та
обласна державна адміністрація у відповідному Регіоні здійснюють
наступні функції:
1) ведення територіального реєстру громадян – отримувачів
державної підтримки у відповідному Регіоні;
2) внесення записів до територіального реєстру громадян –
отримувачів державної підтримки про громадян, які використали
своє право на отримання житлово – будівельної субсидії у
відповідному Регіоні;
3) внесення записів до територіального реєстру громадян –
отримувачів державної підтримки про громадян, які передали своє
право на отримання житлово – будівельних субсидій громадянам,
які є членами їх сім’ї І або ІІ ступеня споріднення;
4) внесення записів до територіального реєстру громадян –
отримувачів державної підтримки про громадян, які зняті з
реєстраційного обліку у відповідному Регіоні;
5) внесення записів до територіального реєстру громадян –
отримувачів державної підтримки про громадян у разі їх смерті на
підставі довідок, виданих органами реєстрації актів
громадянського стану;
6) здійснення передачі відомостей про громадян –
отримувачів державної підтримки до Єдиного державного реєстру
громадян – отримувачів державної підтримки;
7) за заявами громадян - отримувачів державної підтримки
здійснення видачі витягу з територіального реєстру громадян –
отримувачів державної підтримки, який необхідний для отримання
громадянами свідоцтва про житлово – будівельні субсидії.
Розділ V.
Розвиток житлового будівництва,
інженерної та соціальної інфраструктури у регіонах України
Стаття 25. Міська агломерація
1. Міські агломерації з розвинутою інженерною та соціальною
інфраструктурою створюються за відповідним рішенням Кабінету
Міністрів України у визначеному ним порядку.
2. Всім громадянам, які мешкають в межах міської агломерації,
одночасно надається право на отримання житлово – будівельної
субсидії.
3. Розвиток та забудова міської агломерації здійснюється
відповідно до генерального плану міської агломерації.
4. У відповідності до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів
України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування здійснюють інвентаризацію житлового фонду міської
агломерації на предмет виявлення житлових будинків, що
загрожують обвалом та перебувають в аварійному стані.
5. Після проведення такої інвентаризації, з житлових будинків,
визнаних аварійними та такими, що підлягають знесенню, мешканці
підлягають виселенню у судовому порядку.
6. На місці розташування таких будинків здійснюється забудова
відповідно до генерального плану міської агломерації.
7. Житлові приміщення в будинках, які визнано аварійними,
викуповуються у мешканців місцевими органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування за вартістю, яка визначена
шляхом її експертної оцінки, в залежності від поверху та місця
розташування будинку, що визнано аварійним.
8. Власники таких житлових приміщень, члени їх сімей, що
зареєстровані у таких житлових приміщеннях у будинку, який
визнано аварійним, мають право на отримання державної підтримки
для участі у програмі будівництва доступного житла, а також
мають право отримати від місцевих органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування кошти за житлові приміщення, з
яких їх виселено.
У разі відмови таких мешканців житлових приміщень в будинку,
який визнано аварійним, від участі у програмі державної
підтримки забезпечення громадян доступним житлом, такі мешканці
у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України,
позбавляються права на отримання державної підтримки та
набувають право на отримання соціального житла в межах
відповідної міської агломерації, яке повинно відповідати вимогам
Житлового кодексу Української РСР.
9. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування відповідної міської агломерації здійснюють випуск
та розміщення облігацій місцевих позик.
10. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в
установленому законодавством порядку.
11. Для успішної реалізації облігацій місцевих позик вони
випускаються та розміщуються місцевими органами виконавчої влади
та органами місцевого самоврядування під підвищений процент.
12. Кошти, отримані від продажу облігацій місцевих позик,
спрямовуються на виселення мешканців будинків, що знаходяться в
аварійному стані. Після виселення мешканців будинків, що
знаходяться в аварійному стані, земельні ділянки, на яких
розташовувались такі будинки, підлягають продажу місцевими
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
інвесторам. Облігації місцевих позик викуповуються емітентом.
13. Після продажу земельної ділянки новому інвестору, він
починає забудову цієї земельної ділянки з новою достатньою
інженерною та соціальною інфраструктурою, відповідно до
генерального плану міської агломерації.
Розділ VІ.
Відповідальність посадових осіб суб`єктів правовідносин,
пов`язаних із державною підтримкою
забезпечення громадян доступним житлом відповідно до Закону
Стаття 26. Відповідальність посадових осіб за невиконання
норм Закону
1. Умисне невиконання або бездіяльність, що призвела до
невиконання норм цього Закону посадовими особами центральних і
місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, НБУ, уповноважених банків, забудовників та
орендодавців, є правопорушенням, що тягне за собою
адміністративну або кримінальну відповідальність.
2. Адміністративна відповідальність за правопорушення,
визначені частиною третьою цієї статті Закону, настає, якщо
наслідки цих порушень за своїм характером і обсягом не тягнуть
за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
3. Порушення положень цього Закону, що тягнуть за собою
адміністративну або кримінальну відповідальність:
1) відсутність плану зонування території населеного пункту; 2) відмова у резервуванні органами місцевого самоврядування чи місцевими органами виконавчої влади вільних, відповідно до плану зонування територій, земельних ділянок для забудови, що знаходяться у їх розпорядженні; 3) непроведення органами місцевого самоврядування чи місцевими органам виконавчої влади конкурсного відбору забудовників або проведення конкурсного відбору забудовників з порушенням норм законодавства; 4) непроведення органами місцевого самоврядування чи місцевими органами виконавчої влади конкурсного відбору житлово – експлуатаційних підприємств або проведення конкурсного відбору житлово – експлуатаційних підприємств з порушенням норм законодавства; 5) недотримання органами місцевого самоврядування чи місцевими органами виконавчої влади процедури виділення земельної ділянки під забудову;
6) неприйняття органами місцевого самоврядування чи
місцевими органами виконавчої влади рішення щодо виділення
земельної ділянки під забудову або відмова від укладання
договору оренди земельної ділянки, за заявою забудовника –
переможця конкурсу, у визначеному законом порядку та у
встановлений законом строк;
7) вимога органів місцевого самоврядування чи місцевих
органів виконавчої влади щодо надання додаткових документів та
узгоджень, непередбачених законом при укладанні договору оренди
на земельну ділянку;
8) вимога органів місцевого самоврядування чи місцевих
органів виконавчої влади щодо сплати додаткових платежів,
непередбачених законом, при здійсненні будівництва житла за
підтримки держави;
9) недотримання органами місцевого самоврядування чи
місцевими органами виконавчої влади порядку включення громадян
до реєстру таких, що мають право на одержання державної
підтримки;
10) незаконна відмова місцевим фінансовим органом
громадянину у видачі свідоцтва про житлово-будівельну субсидію;
11) незаконна відмова Міністерством фінансів України
громадянину у видачі свідоцтва про житлово-будівельну субсидію;
12) незабезпечення органами місцевого самоврядування чи
місцевими органами виконавчої влади вільного доступу до
інформації про резервування земельних ділянок під забудову та до
відповідної містобудівної документації;
13) незабезпечення органами місцевого самоврядування чи
місцевими органами виконавчої влади у визначений законом термін
підготовки технічної документації по земельній ділянці, що
передається в оренду під забудову відповідно до цього Закону;
14) непроведення органами місцевого самоврядування чи
місцевими органами виконавчої влади державної експертизи
проектної документації на будівництво або її проведення з
порушенням вимог законодавства;
15) незабезпечення органами місцевого самоврядування чи
місцевими органами виконавчої влади проведення додаткової емісії
акцій підприємств-постачальників;
16) непередбачення Міністерством фінансів України в проекті
Закону про Державний бюджет на наступний бюджетний рік
формування субсидійного фонду;
17) нецільове використання центральним чи місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, НБУ,
уповноваженим банком, забудовником чи орендодавцем житла коштів
субсидійного фонду;
18) неперерахування або несвоєчасне перерахування органом
Державного казначейства коштів на рахунок уповноваженого банку в
обмін на свідоцтва про житлово – будівельні субсидії;
19) порушення порядку ведення Єдиного державного реєстру
громадян - отримувачів державної підтримки;
20) порушення порядку ведення територіальних державних
реєстрів громадян - отримувачів державної підтримки;
21) відмова НБУ у рефінансуванні уповноважених банків під
забезпечення державних гарантій за громадян - отримувачів
державної підтримки;
22) відмова НБУ у рефінансуванні уповноважених банків під
забезпечення державних гарантій за уповноважений банк.
Стаття 27. Відповідальність центральних та місцевих органів
виконавчої влади органів місцевого самоврядування, НБУ,
уповноважених банків, забудовників та орендодавців перед
юридичними і фізичними особами
1. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті
неправомірних рішень, дій або бездіяльності центральних та
місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, НБУ, уповноважених банків, забудовників та
орендодавців житла, відшкодовується за рахунок коштів
відповідних бюджетів та коштів суб’єктів господарювання,
відповідно.
2. Держава має право зворотної вимоги (регресу) до посадової
особи центрального та місцевого органу виконавчої влади, НБУ,
яка заподіяла матеріальну чи моральну шкоду юридичній чи
фізичній особі, у розмірах і порядку, визначених законодавством.
3. Порядок притягнення зазначених в цій статті органів та їх
посадових осіб до відповідальності визначається законодавством.
Розділ VІІ.
Повноваження органів виконавчої влади,
Національного банку України, органів місцевого самоврядування
та місцевих органів виконавчої влади, суб`єктів господарювання
у сфері будівництва житла за підтримки держави
Стаття 28. Повноваження Кабінету Міністрів України
До повноважень Кабінету Міністрів України належить:
1) передбачення у проекті Закону України “Про Державний бюджет
України на відповідний рік” коштів на надання державної
підтримки населенню для реалізації положень цього Закону;
2) затвердження норм забудови і правил будівництва доступного
житла за підтримки держави, об’єктів інженерної та соціальної
інфраструктури;
3) визначення порядку виділення, передачі і оформлення
земельних ділянок з державної та комунальної форм власності для
будівництва доступного житла за підтримки держави;
4) визначення порядку емісії, розміщення та обігу акцій
відповідних підприємств-постачальників на регульованому ринку;
5) визначення порядку фінансування будівництва інженерної та
соціальної інфраструктури для доступного житла, що будуються за
підтримки держави;
6) затвердження грошової вартості житлово-будівельної субсидії
на одного громадянина - отримувача субсидії для кожного Регіону,
виходячи з вартості будівництва 1 кв.м житла у цьому Регіоні;
7) визначення разом із органами місцевого самоврядування та
місцевими органами виконавчої влади, у розрізі за Регіонами,
кількості громадян-претендентів на отримання житлово-будівельних
субсидій та, відповідно, обсягу доступного житла, яке має бути
збудовано за підтримки держави для задоволення їх потреб;
8) визначення порядку надання і погашення державних гарантій;
9) визначення порядку проведення органами місцевого
самоврядування та місцевими органами виконавчої влади
погоджувальних робіт, пов`язаних з початком будівництва
доступного житла;
10) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до
закону.
Стаття 29. Повноваження Національного банку України
До повноважень Національного банку України належить:
1) визначення за погодженням з Кабінетом Міністрів України
обсягів рефінансування уповноважених банків для фінансування
будівництва доступного житла за підтримки держави;
2) здійснення рефінансування уповноважених банків НБУ під
забезпечення державних гарантій за громадян - отримувачів
державної підтримки, на строки, відповідно строків дії таких
державних гарантій;
3) здійснення рефінансування уповноважених банків НБУ під
забезпечення державних гарантій за уповноважені банки, на
строки, відповідно строків дії таких державних гарантій;
4) здійснення банківського нагляду за діяльністю уповноважених
банків відповідно до розроблених ним нормативних актів,
погоджених з Комісією з питань житлової політики;
5) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до
закону.
Стаття 30. Повноваження центрального органу виконавчої
влади з питань фінансової, бюджетної, податкової політики
(Міністерство фінансів України, Державне казначейство України)
До повноважень центрального органу виконавчої влади з
питань проведення єдиної державної фінансової, бюджетної,
ond`rjnbn? політики належить:
1) визначення потреби в бюджетних коштах для здійснення
державної підтримки будівництва доступного житла;
2) фінансування за рахунок субсидійного фонду будівництва
соціальної інфраструктури у місцях спорудження доступного житла;
3) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до
закону.
Стаття 31. Повноваження Міністерства регіонального розвитку
та будівництва України
До повноважень Міністерства регіонального розвитку та
будівництва належить:
1) визначення гранично допустимої поверховості будинків і
споруд та щільності забудови для застосування цих показників при
розробці планів зонування територій для будівництва доступного
житла;
2) визначення мінімальних відступів будинків і споруд від
червоних ліній, ліній регулювання забудови, меж суміжних ділянок
для застосування цих показників при розробці містобудівної
документації для будівництва доступного житла;
3) визначення правил складання та процедур відбору
інвестиційно-будівельних пропозицій для будівництва доступного
житла;
4) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до
закону.
Стаття 32. Повноваження спеціально уповноваженого органу
Кабінету Міністрів України
До повноважень спеціально уповноваженого органу Кабінету
Міністрів України належить:
1) ведення Єдиного державного реєстру громадян – отримувачів
державної підтримки;
2) ведення територіальних реєстрів громадян – отримувачів
державної підтримки Київської міської агломерації та
Севастопольської міської агломерації;
3) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до
закону.
Стаття 33. Повноваження сільських, селищних, міських рад та
їх виконавчих органів, а також Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, обласних та районних державних адміністрацій
До повноважень органів місцевого самоврядування, місцевих
органів виконавчої влади належить:
1) розробка плану зонування територій, що знаходяться у їх
розпорядженні, який має містити:
- заходи щодо впорядкування доріг та під`їздів до будинків і
споруд, місць паркування транспортних засобів;
- вимоги до забезпечення експлуатації інженерної
інфраструктури;
- вимоги до забезпечення соціальної інфраструктури;
- вимоги до озеленення та впорядкування територій;
- вимоги до утримання будинків і споруд;
- перелік обмежень використання земельних ділянок
(містобудівних, інженерних, санітарно – епідеміологічних,
природоохоронних, історико – культурних);
- інші вимоги відповідно до цього Закону.
На плані зонування територій встановлюється поділ території
відповідного Регіону на зони з допустимими та переважними видами
використання земельних ділянок.
1) визначення, спільно з Кабінетом Міністрів України, у
розрізі за Регіонами, кількості громадян-претендентів на
отримання державної підтримки та, відповідно, обсягу доступного
житла, яке має бути збудовано за підтримки держави для
задоволення їх потреб;
2) резервування земельних ділянок для будівництва доступного
житла в обсягах, достатніх для задоволення потреб всіх громадян
- отримувачів державної підтримки, що мешкають у відповідному
Регіоні;
3) оприлюднення у засобах масової інформації рішення про
будівництво доступного житла на своїй території за підтримки
держави та проведення відповідної роз’яснювальної роботи з
місцевим населенням;
4) підготовка технічної та дозвільної документації по
земельних ділянках, які передаються під забудову доступним
житла;
5) надання в довгострокову оренду будівельним організаціям,
які відібрані на основі конкурсу, земельних ділянок за ціною 1
гривня за 1 Га за 1 рік для будівництва доступного житла за
підтримки держави;
6) забезпечення отримання забудовниками вихідних даних для
проектування, узгоджувальних та дозвільних документів на
будівництво доступного житла за підтримки держави;
7) фінансування будівництва доступного житла за підтримки
держави шляхом перерахування коштів до субсидійного фонду;
8) забезпечення проведення додаткової емісії акцій
відповідних підприємств-постачальників;
9) контроль за дотриманням забудовниками умов, параметрів та
показників інвестиційно-будівельної пропозиції, на яких земельна
ділянка була передана йому для будівництва доступного житла за
підтримки держави;
10) забезпечення проведення конкурсного відбору житлово –
експлуатаційних підприємств для експлуатації житлових будинків,
споруджених за підтримки держави;
11) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до
закону.
Стаття 34. Повноваження уповноважених банків
До повноважень уповноважених банків належить:
1) створення ФФБ для фінансування будівництва доступного житла
за підтримки держави;
2) прийняття від громадян свідоцтв про житлово – будівельні
субсидії та зарахування коштів на рахунок ФФБ;
3) обмін свідоцтв про житлово - будівельні субсидії в
Державному казначействі на грошові кошти;
4) залучення коштів до ФФБ через орендодавців для фінансування
будівництва доступного житла за підтримки держави;
5) надання громадянину - отримувачу державної підтримки кредиту
під забезпечення іпотекою майнових прав на обране ним доступне
житло для сплати платежів на викуп цього житла до закінчення
будівництва;
6) забезпечення обтяження майнових прав на житло, переданих в
іпотеку у якості забезпечення кредиту, наданого громадянину –
отримувачу державної підтримки;
7) фінансування будівництва житла через ФФБ;
8) придбання у орендодавців права вимоги на орендні платежі
(іпотечних боргів), забезпечені державними гарантіями за
громадян - отримувачів державної підтримки та іпотекою майнових
прав на житло, та коригування відсоткової ставки, за якою
нараховується винагорода (дохід) за договорами оренди житла з
викупом, відповідно до зміни облікової ставки НБУ, без отримання
попередньої згоди громадянина-орендаря;
9) створення консолідованого іпотечного боргу шляхом об’єднання
набутих від орендодавця іпотечних боргів громадян - отримувачів
державної підтримки;
10) отримання від НБУ довгострокових кредитів під забезпечення
державних гарантій за громадян – отримувачів державної
підтримки;
11) отримання від НБУ короткострокових кредитів під забезпечення
державних гарантій за уповноважений банк;
12) отримання на грошовому ринку рефінансування заборгованості
громадян - отримувачів державної підтримки за орендними
платежами за договорами оренди житла з викупом під заставу
майнових прав за договорами оренди житла з викупом (іпотечних та
консолідованих іпотечних боргів);
13) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до
закону.
Стаття 35. Повноваження орендодавців
До повноважень орендодавців належить:
1) прийняття участі у ФФБ, через який фінансується будівництво
доступного житла, та набуття такого житла у власність;
2) надання в іпотеку майнових прав на житло, обране громадянами
– отримувачами державної підтримки, в якості забезпечення
зобов’язань громадян – отримувачів державної підтримки по
кредитах, отриманих ними в уповноважених банках, та по сплаті
орендних платежів за договорами оренди житла з викупом;
3) передача доступного житла громадянам у довгострокову оренду
з викупом;
4) управління доступним житлом до повного викупу його
громадянами;
5) відступлення права вимоги на орендні платежі за договорами
оренди житла з викупом (іпотечні борги осіб-орендарів)
уповноваженим банкам з метою внесення коштів за договорами про
участь у ФФБ для фінансування будівництва доступного житла,
обраного громадянами-отримувачами державної підтримки;
6) здійснення інших повноважень у цій сфері відповідно до
Закону.
Розділ VIIІ.
Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і діє до
1 січня 2030 року, крім положень, які регламентують
правовідносини оренди житла з викупом, які діють до повного
виконання суб`єктами цих правовідносин своїх зобов`язань.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
У Кодексі України про адміністративні правопорушення
( 80731-10 ) (80731-10) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток
до № 51, ст. 1122):
1) доповнити статтею 962 такого змісту:
“962. Порушення законодавства про державну підтримку
забезпечення громадян житлом та розвиток житлового будівництва
Умисні дії або бездіяльність центральних і місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,
Національного банку України, Державного казначейства України, а
також уповноважених банків, забудовників та орендодавців, що
призвели до невиконання та/або порушення законодавства про
державну підтримку забезпечення громадян житлом та розвиток
житлового будівництва –
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від
трьох тисяч до шести тисяч неоподаткованих мінімумів доходів
громадян”;
2) у статті 221 та в частині першій статті 294 після цифр
“961” доповнити цифрами “962”;
3) у пункті 11 частини першої статті 255 слова і цифри
“стаття 2123” замінити словами і цифрами “статті 962, 2123”.
У Цивільному кодексі України( 435-15 ) (435-15) (Відомості Верховної
Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
1) доповнити статтею 8101 такого змісту:
"Стаття 8101. Оренда житла з викупом
1. Оренда житла з викупом є особливим видом найму (оренди)
житла.
2. За договором оренди житла з викупом одна сторона
–орендодавець передає другій стороні фізичній особі (особі-
орендарю) житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк,
після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати
орендних платежів, житло переходить у власність орендаря.
3. Орендодавець набуває право володіння на житло,
попередньо обране особою-орендарем.
4. Укладання та припинення договору оренди житла з викупом
здійснюються на умовах та у порядку, визначених законом.
5. Істотні умови договору оренди житла з викупом
визначаються законом.
6. До договору оренди житла з викупом застосовуються
положення статей 811, 813820, 823, частини другої статті 825,
статей 826, 12321 цього Кодексу з урахуванням особливостей,
встановлених законом.
7. Договір оренди житла з викупом є документом, що свідчить
про перехід права власності на нерухоме майно від орендодавця до
особи-орендаря з відкладальними обставинами, визначеними
законом";
2) статтю 811 доповнити частинами другою та третьою такого
змісту:
“2. Договір оренди житла з викупом підлягає обов’язковому
нотаріальному посвідченню.
3. Договір оренди житла з викупом підлягає обов’язковій
державній реєстрації у порядку, визначеному статтею 182 цього
Кодексу та законом";
3) статтю 820 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. Орендні платежі за договором оренди житла з викупом
періодичні платежі, які особа-орендар сплачує відповідно до умов
договору оренди житла з викупом протягом усього строку дії
договору. Орендні платежі включають платежі на викуп обраного
особою-орендарем житла, винагороду (дохід) орендодавця чи іншої
особи, яка набула право отримання орендних платежів. Особа-
орендар також зобов’язана компенсувати орендодавцю витрати,
визначені законом";
4) частину першу статті 825 доповнити абзацом четвертим такого
змісту:
"Дострокове розірвання договору оренди житла з викупом до
моменту набуття орендодавцем права володіння на житло
здійснюється у порядку, визначеному законом. Договір оренди
житла з викупом може бути розірвано у випадках, визначених
законом";
5) доповнити статтею 12321 такого змісту:
"Стаття 12321. Спадкування прав та обов’язків за договором
оренди житла з викупом
1. До спадкоємців переходять усі права та обов’язки за
договором оренди житла з викупом, які мав спадкодавець.
2. Відмова спадкоємців від договору оренди житла з викупом
здійснюється у порядку, встановленому статтею 1273 цього
Кодексу.
3. Дострокове припинення договору оренди житла з викупом за
ініціативою спадкоємців здійснюється у порядку, визначеному
законом".
У статті 177 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
(Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135;
2003 р., № 7,ст. 70; 2005 р., № 26, ст. 352):
1) частину другу доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
"розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або
частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я";
2) доповнити частиною восьмою такого змісту:
"8. У разі виселення батьків із займаного ними приміщення у
зв’язку з невиконанням батьками своїх зобов’язань за договорами
оренди житла з викупом або за договорами про іпотечний кредит
(договорами про іпотечний борг) виселення батьків разом з
малолітніми (неповнолітніми) дітьми із орендованого житла та
житла, переданого в іпотеку, здійснюється за рішенням суду без
згоди органу опіки та піклування".
У Бюджетному кодексі України ( 2542-14 ) (2542-14) (Відомості
Верховної Ради України 2001 р., № 37-38, ст. 189; 2004 р. № 5,
ст. 34; № 23, ст. 323; 2006 р., № 1, ст. 18):
1) Частину першу статті 16 доповнити реченням такого змісту
: “Кабінет Міністрів України зобов`язаний використати зазначене
право щодо запозичень, направлених на державну підтримку для
забезпечення громадян доступним житлом відповідно до закону”;
2) частину першу статті 17 доповнити реченням такого
змісту: “Кабінет Міністрів України зобов`язаний надати гарантії
щодо виконання боргових зобов`язань, направлених на державну
підтримку забезпечення громадян доступним житлом відповідно до
закону”;
3) частину четверту статті 23 доповнити реченням такого
змісту: “Законом України про Державний бюджет України щорічно
визначається надходження до спеціального фонду щодо видатків,
пов`язаних із державною підтримкою забезпечення громадян
доступним житлом відповідно до закону”;
4) у статті 33 :
підпункт 3 частини третьої доповнити словами : “в тому
числі окремо визначених для державної підтримки у забезпечені
громадян доступним житлом відповідно до закону”;
пункт 1 частини п`ятої доповнити такими словами : “з
урахуванням заходів, направлених на підтримку забезпечення
громадян доступним житлом відповідно до закону”;
5) у частині першій статті 38 :
у пункті 1:
підпункт “д” доповнити словами: “в тому числі окремо
направлених на державну підтримку забезпечення громадян
доступним житлом відповідно до закону”;
підпункт “е” доповнити словами: “в тому числі щодо
видатків, направлених на державну підтримку забезпечення
громадян доступним житлом відповідно до закону ”;
У Житловому кодексі Української РСР ( 5464-10 ) (5464-10)
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1983, додаток до №28, ст.573):
У статті 113 Глави 2 Розділу ІІІ :
В першому реченні після слів “даного населеного пункту”
доповнити словами “або у межах відповідної міської агломерації”;
В шостому реченні після слів “в даному населеному пункті”
доповнити словами “або у відповідній міській агломерації,”;
Друге речення частини сьомої статті 55 Закону України “Про
нотаріат” ( 3425-12 ) (3425-12) , (Відомості Верховної Ради України, 1993 р.,
№ 39, ст.383; 2004 р., № 2, ст. 6) викласти у такій редакції :
"Якщо іпотечним договором або договором оренди житла з
викупом передбачено накладення заборони відчуження нерухомого
майна, яке, відповідно, є предметом іпотеки або предметом оренди
житла з викупом, нотаріус накладає таку заборону за
повідомленням іпотекодержателя, або орендодавця, відповідно";
У Земельному кодексі України ( 2768-14 ) (2768-14) (Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27, N 12 - 13, ст.
92; 2003 р., N 28, ст. 213, N 30, ст. 247, N 38, ст. 313; 2004
р., N 7, ст. 48,ст. 57, N 8, ст. 67, N 26, ст. 361, N 35, ст.
416; 2005 р., N 2,ст. 25, N 4, ст. 83, ст. 103; 2006 р., NN 9
- 11, ст. 96, N 21,ст. 170, N 26, ст. 209; 2007 р., N 7 - 8,
ст. 66, N 9, ст. 78, N 33, ст. 440):
1) у частині другій статті 127
після слів : “встановлених главою 21 цього Кодексу”
доповнити словами такого змісту : “крім зарезервованих в
обов`язковому порядку земельних ділянок державної та комунальної
форм власності на території відповідних адміністративно –
територіальних одиниць, передбачених для будівництва доступного
житла, в обсягах, достатніх для задоволення потреб всіх
громадян, які мають право на державну підтримку на території
відповідної адміністративно – територіальної одиниці та крім
викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого
майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні
акції (частки, паї), що належать державі.”;
2) статтю 128 доповнити чотирнадцятою частиною такого змісту
:
“14. Вимоги восьмого пункту цієї статті не розповсюджуються
на зарезервовані в обов`язковому порядку земельні ділянки
державної та комунальної форм власності на території відповідних
адміністративно – територіальних одиниць, передбачених для
будівництва доступного житла згідно закону та земельні ділянки,
на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю
покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що
належать державі ”;
3) абзац дев’ятий частини другої статті 134 доповнити
словами такого змісту : “або зарезервовано в обов`язковому
порядку земельні ділянки державної та комунальної форм власності
на території відповідних адміністративно – територіальних
одиниць, передбачених для будівництва доступного житла, в
обсягах, достатніх для задоволення потреб всіх громадян, які
мають право на державну підтримку на території відповідної
адміністративно – територіальної одиниці та земельні ділянки, на
яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю
покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що
належать державі.”;
4) перший абзац частини третьої статті 136 після слів
“державної або комунальної власності,” доповнити словами “ крім
земельних ділянкок, на яких розташовані об'єкти нерухомого
майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні
акції (частки, паї), що належать державі,”
Статтю 18 Закону України „Про охорону дитинства"( 2402-14 ) (2402-14)
(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142)
доповнити частиною четвертою такого змісту:
"У разі виселення батьків із займаного ними приміщення у
зв’язку з невиконанням батьками своїх зобов’язань за договорами
оренди житла з викупом або за договорами про іпотечний кредит
(договорами про іпотечний борг) виселення батьків разом з
малолітніми (неповнолітніми) дітьми із орендованого житла та
житла, переданого в іпотеку, здійснюється за рішенням суду без
gcndh органу опіки та піклування".
У статті 12 Закону України “Про основи соціального
захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” ( 2623-15 ) (2623-15)
(Відомості Верховної Ради України, 2003р., № 26, ст. 354):
1) частину четверту викласти у такій редакції:
“Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без
дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які
підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, в
тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку,
квартири, крім випадків укладення договорів їх відчуження у
порядку звернення стягнення відповідно до закону, а також
видавати письмові зобов`язання від імені дитини або відмовлятися
від майнових прав дитини. Форма дозволу органів опіки та
піклування, а також порядок його надання або відмови в наданні
встановлюється Кабінетом Міністрів України. Посадові особи
органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність
за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при
наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям
нерухомого майна.”;
2) доповнити частиною п`ятою такого змісту:
“У разі виселення батьків або осіб, які їх замінюють, із
займаного ними приміщення у зв`язку з невиконанням ними своїх
зобов`язань за договорами оренди житла з викупом або договорами
про іпотечний кредит (договорами про іпотечний борг), виселення
батьків або осіб, які їх замінюють разом з малолітніми
(неповнолітніми) дітьми із орендованого житла та житла,
переданого в іпотеку, здійснюється судом без згоди органу опіки
та піклування.”
У Законі України „Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21,
ст. 156, № 51,ст. 305; 1999 р., № 39, ст. 357; 2002 р., № 29,
ст. 192; 2003 р., № 14, ст. 103, № 17-18, ст. 250; 2005 р., №№
17–19, ст. 267, № 27, ст. 363, № 34, ст. 441):
1) абзац другий пункту 1.4 статті 1 після слів "оренди
(лізингу)" доповнити словами "оренди житла з викупом";
2) у пункті 3.2 статті 3:
у підпункті 3.2.2:
абзац п’ятий викласти у такій редакції:
"грошових виплат основної суми консолідованого іпотечного
боргу та процентів, нарахованих на нього, об'єднання та/або
купівлі (продажу) консолідованого іпотечного боргу, заміною
однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу, або
поверненням (зворотнім викупом) такого консолідованого
іпотечного боргу відповідно до закону резидентом або на його
користь";
доповнити абзацами такого змісту:
"нарахування та сплати орендних платежів, у тому числі
платежів на викуп орендованого житла, винагороди (доходу)
орендодавця і компенсацій орендодавцю, за договорами оренди
житла з викупом;
передачі в оренду житла особам-орендарям та у власність
осіб-орендарів після викупу за договорами оренди житла з
викупом";
підпункт 3.2.5 доповнити абзацом такого змісту:
"відступлення права вимоги на платежі за операціями оренди
житла з викупом";
підпункт 3.2.11 викласти у такій редакції:
"3.2.11. надання уповноваженими банками послуг з управління
фондами банківського управління відповідно до закону; виплати
винагороди за здійснення управління фондом фінансування
будівництва, за здійснення управління фондом операцій з
нерухомістю, за перерахування управителем фонду фінансування
будівництва коштів забудовнику на фінансування витрат,
пов’язаних із будівництвом у рамках відповідного фонду
фінансування будівництва, за здійснення платежів за іпотечними
сертифікатами відповідно до закону”.
У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27,
ст. 181; 1998 р., № 10, ст. 35, № 18, ст. 94; 1999 р., № 39,
ст. 357; 2000 р.,№ 32, ст. 254, № 43, ст. 363; 2002 р., №17, ст.
122, № 29, ст.192, № 36, ст. 266; 2003 р., № 12, ст. 88, № 30,
ст. 247; 2004 р., № 35, ст. 412, № 46, ст. 511, № 52, ст. 563;
2005 р., №№ 17-19, ст. 267; із змінами, внесеними Законом України
від 20 грудня 2005 року № 3235ІV):
1) у статті 1:
частину першу пункту 1.10 доповнити абзацом такого змісту:
“платіж, який отримує банк за вимогами, що придбані за
операціями відступлення права вимоги на орендні платежі за
договорами оренди житла з викупом;”
підпункт 1.11.1 пункту 1.11 доповнити абзацом наступного
змісту:
“Набуття права вимоги на платежі за договорами оренди житла
з викупом банками вважається наданням фінансового кредиту,
боржником за яким є фізична особа-орендар, а кредитором - банк.
Доходом банку за вимогами, що придбані за операціями
відступлення права вимоги на орендні платежі за договорами
оренди житла з викупом є винагорода (дохід) орендодавця, як
частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом,
сплачена фізичною особою на користь банку";
підпункт 1.18.1 доповнити абзацом другим такого змісту:
“Оренда житла з викупом є різновидом оперативного лізингу,
який передбачає викуп майна фізичною особою (особою-орендарем) у
майбутньому. За договором оренди житла з викупом підприємство-
орендодавець передає іншій особі орендареві житло за плату на
строк не більший 365 календарних місяців, після закінчення якого
або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло
переходить у власність такого орендаря. Оренда житла з викупом
може передбачати відступлення права вимоги за договором оренди
r`jncn житла з викупом.”
абзац другий пункту 1.31 після слова "доручення" доповнити
словами "оренди житла з викупом";
1) пункт 4.2 статті 4 доповнити підпунктом 4.2.21 такого
змісту:
"4.2.21. Суми платежів на викуп житла, які є складовою
частиною орендних платежів за договором оренди житла з викупом,
що отримуються платником податку на підставі договору
відступлення права вимоги.”
1) у статті 5:
підпункт 5.2.12 пункту 5.2 викласти у такій редакції:
“5.2.12. Суми коштів, спрямовані банками до додаткового
спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових
спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського
управління відповідно до Закону України “Про проведення
експерименту в житловому будівництві на базі холдингової
компанії “Київміськбуд”.;
пункт 5.3 доповнити підпунктом 5.3.10 такого змісту:
“5.3.10. Суми коштів, сплачених підприємству-орендодавцю як
компенсація вартості від відступлених майнових прав за
договорами оренди житла з викупом.”
2) у статті 7:
підпункт 7.9.6 доповнити абзацами такого змісту:
передання житла в оренду з викупом не змінює податкових
зобов'язань підприємства-орендодавця. У податковому періоді, в
якому здійснюється відступлення права вимоги на платежі за
договором оренди житла з викупом, підприємство-орендодавець
включає до валового доходу вартість таких відступлених прав.
Одночасно до валових витрат підприємства-орендодавця включається
залишкова балансова вартість житла або сплачена підприємством-
орендодавцем вартість майнових прав на житло, будівництво якого
не завершене, за яким здійснюється відступлення права вимоги на
платежі за договором оренди житла з викупом;
підприємство-орендодавець збільшує суму валових доходів на
суму нарахованого орендного платежу, зменшеного на суму платежів
на викуп, до моменту відступлення права вимоги на платежі за
договором оренди житла з викупом;
передання житла у власність фізичним особам після
закінчення строку дії договору оренди житла з викупом або
достроково, за умови повної сплати орендних платежів, не змінює
податкових зобов’язань підприємства-орендодавця.
3) Абзац перший пункту 8.4.3 викласти у такій редакції :
“У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних
фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем або у разі відступлення
права вимоги на платежі за договором оренди житла з викупом
балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової
вартості такого об'єкта.”
4) абзац перший підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 викласти
у такій редакції:
"11.3.6. Датою збільшення валових доходів кредитора від
здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі при
набутті права вимоги на платежі за договорами оренди житла з
викупом, є дата нарахування процентів (комісійних) у строки,
визначені кредитним (депозитним) договором, або дата нарахування
орендних платежів у строки, визначені договором оренди житла з
викупом";
6) у статті 22 "Прикінцеві положення":
пункт 22.16 доповнити абзацом другим такого змісту:
"Оподаткування операцій з безстроковими цінними паперами
здійснюється за правилами, встановленими в пункті 7.6 цього
Закону. Платники податку, які здійснювали оподаткування
безстрокових цінних паперів за правилами, встановленими
підпунктом 7.9.4 цього Закону, включають до складу витрат в
окремому податковому обліку фінансових результатів за операціями
з цінними паперами незамортизовану суму витрат, понесених
платником податку у зв'язку з придбанням таких цінних паперів";
пункт 22.25 викласти у такій редакції:
"22.25 Установити, що на період дії договорів, укладених
відповідно до Закону України "Про проведення експерименту в
житловому будівництві на базі холдингової компанії
"Київміськбуд":
кошти, внесені платниками податку на рахунки учасників
фондів банківського управління або за договорами пенсійних
вкладів, включаються до складу валових витрат платника податку в
розмірі, що не перевищує 10 відсотків валового доходу цього
платника за звітний період;
доповнити пунктом 22.33 такого змісту :
“З метою покращання ліквідності фінансового ринку України,
установити, що до 1 січня 2010 року банки мають право відносити
до страхових резервів (до їх оподаткування згідно із статтею 12
цього Закону), 100 відсотків суми заборгованості перед ними, яка
класифікується як “під контролем”, “субстандартна”, “сумнівна”
або “безнадійна”.
У разі застосування банками зазначеної норми дивіденди не
підлягають виплаті до забезпечення всіх зобов’язань банків
згідно з укладеними договорами.
До 1 січня 2010 року оподаткування доходів банків-
кредиторів від проведення кредитно-депозитних операцій
здійснюється за касовим методом.”
У Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст.
308; 2004 р., № 25, ст. 345, № 52, ст. 564; 2005 р., № 13, ст.
230, №№17- 19,ст. 267, № 21, ст. 302; із змінами, внесеними
Законом України від 15 грудня 2005 року №3201ІV):
1) пункт 1.5. статті 1 викласти у такій редакції :
“1.5. Іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що
надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або
житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних
років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або
придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його
частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим
будинком, чи присадибної ділянки), якщо такі об’єкти власності:
а) передаються у власність позичальника з одночасним
прийняттям у заставу таких об’єктів;
б) передаються позичальнику в оренду з правом подальшого
викупу, у тому числі коли кредитор набуває права вимоги
стягнення боргу з таких орендних платежів від орендодавця.”
2) у статті 4:
підпункт 4.2.17 викласти у такій редакції:
"4.2.17. доходи, які становлять позитивну різницю між :
а) сумою коштів, внесених до фонду фінансування
будівництва, та сумою коштів, отриманих з такого фонду у разі
відмови платника податку від участі у такому фонді;
б) сумою коштів, внесених до фонду фінансування будівництва,
та сумою коштів, отриманих від інших осіб внаслідок відступлення
на їх користь права вимоги на стягнення заборгованості.
Норми цього підпункту не поширюються на випадки, коли
протягом одного звітного податкового періоду платник податку
передає кошти, отримані з одного фонду фінансування будівництва,
в інший фонд фінансування будівництва (у межах одного
управителя).”
пункт 4.3 доповнити підпунктами 4.3.37, 4.3.38 такого
змісту:
"4.3.37. вартість житла, що переходить у власність від
орендодавця до особи-орендаря після повної сплати орендних
платежів за договорами оренди житла з викупом;
4.3.38. сума коштів, виплачених (повернутих) платнику
податку з фонду фінансування будівництва у разі часткового
отримання коштів з такого фонду (у тому числі у разі здійснення
остаточних розрахунків на підставі даних щодо фактичної
загальної площі об’єктів інвестування);
3) у статті 5:
У пункті 5.3 абзац другий викласти в такій редакції:
"Платник податку має право включити до складу податкового
кредиту, який вираховується з оподатковуваного доходу платника
податку за звітний рік, визначеного з урахуванням положень
пункту 4.3. цього Закону такі витрати, фактично понесені ним
протягом такого звітного року;
Пункт 5.4 доповнити новим підпунктом 5.4.4:
"5.4.4. У разі припинення правових підстав для нарахування
(надання) податкового кредиту, передбачених нормами пункту 5.3
цієї статті та/або порушення вимог документального підтвердження
витрат, які включаються до складу податкового кредиту,
визначених нормами пункту 5.3 цієї статті, нараховані (надані)
суми податкового кредиту скасовуються шляхом включення до складу
оподатковуваного доходу платника податку суми такого податкового
кредиту у році припинення правових підстав для нарахування
(надання) податкового кредиту із збільшенням таких сум на розмір
облікової ставки Національного банку України, діючої на дату
включення до складу оподатковуваного доходу платника податку
суми такого податкового кредиту.
У випадках припинення правових підстав для нарахування
(надання) податкового кредиту, передбачених нормами підпункту
5.3.1 пункту 5.3 цієї статті та відчуження кредитором іпотечного
майна для покриття суми несплаченої частини іпотечного кредиту
та нарахованих процентів:
не оподатковується доход, отримуваний платником податку –
позичальником від кредитора у вигляді частини виручки від такого
продажу у розмірі, що перевищує зобов’язання платника податку –
позичальника перед кредитором;
якщо після такого продажу у платника податку – позичальника
залишається борг перед кредитором (сума виручки не покриває
загальну суму зобов’язань), то проценти, (у разі їх наявності)
що не були погашені або нараховуються у подальшому на основну
суму непогашеної заборгованості, не можуть включатися до складу
податкового кредиту позичальника".
4) у пункті 7.2 статті 7:
абзац третій доповнити словами "та іменною облігацією
підприємства";
абзац шостий після слів "з фіксованою дохідністю" доповнити
словами "іпотечною облігацією";
абзац сьомий доповнити словами "та дохід, отриманий
платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем
(емітентом) сертифікатів ФОН у власників після закінчення
строку, на який був створений відповідний ФОН";
абзац восьмий виключити;
5) пункт 9.6.10 статті 9 доповнити словами “, сертифікатів
фонду операцій з нерухомістю”;
6) у статті 22:
підпункт 22.1.4 пункту 22.1 доповнити новими абзацами такого
змісту:
"Установити, що до 1 січня 2011 року не підлягає
оподаткуванню цим податком доход платника податку, отриманий у
вигляді:
одноразової страхової виплати за договором довгострокового
страхування життя при досягненні застрахованою особою певного
віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи при її
дожитті до закінчення строку такого договору;
регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором
довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором
пенсійного вкладу, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети);
виплат, що проводяться з недержавного пенсійного фонду на
користь учасника у порядку та строки, визначені договором та
законодавством".
пункт 22.1 доповнити підпунктом 2.1.5 такого змісту:
" до 1 січня 2011 року не застосовуються норми підпункту
5.4.4 пункту 5.4 статті 5 у разі припинення до 1 січня 2011 року
правових підстав для нарахування (надання) податкового кредиту,
передбачених нормами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 .”
у пункті 22.8 :
абзац сьомий викласти у такій редакції :“Оподаткування
коштів фондів банківського управління, створених
відповідно до закону, внесків та перерахувань до таких фондів,
пенсійних та цільових виплат з таких фондів здійснюється
за правилами, встановленими для оподаткування операцій з
пенсійними вкладами.”;
абзац дев’ятий викласти у такій редакції :
“До 1 січня 2012 року не підлягають оподаткуванню цим
податком кошти, що відповідно до Закону України “Про
проведення експерименту у житловому будівництві на базі
холдингової компанії “Київміськбуд” виплачуються фізичним особам
згідно з договорами пенсійних вкладів, (за винятком випадків,
коли кошти знімаються вкладником з пенсійного рахунка з
порушенням умов, зазначених у договорі пенсійного вкладу)”;
доповнити новими абзацами такого змісту:
“З метою зменшення втрат фізичних осіб, пов’язаних з
впливом світової економічної кризи на економіку України,
установити, що до 1 січня 2012 року не підлягає оподаткуванню
цим податком доход платника податку, отриманий у вигляді:
одноразової страхової виплати за договором
довгострокового страхування життя при досягненні застрахованою
особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі,
чи при її дожитті до закінчення строку такого договору;
виплат, що проводяться з недержавного пенсійного фонду
на користь учасника у порядку та строки, визначені договором та
законодавством;
регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за
договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за
договором пенсійного вкладу, виплат довічної пенсії (довічні
ануїтети);
Підпункти "д" та “п” пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету
Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне
мито" ( 7-93 ) (7-93) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №13,
ст. 113; 1995 р., № 30,ст. 229; 2000 р., № 29, ст. 229) викласти
у такій редакції:
"д) за посвідчення 0,01 відсотка від суми
договорів оренди житла з договору, але не менше 1
викупом неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян;
за посвідчення 0,01 відсотка від суми
договорів відступлення договору, але не менше 1
права вимоги за грошовими неоподатковуваного мінімуму
зобов’язаннями доходів громадян;
за посвідчення інших 1 відсоток від суми
договорів, що підлягають договору, але не менше 1
оцінці неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян".
“п) за операції з
цінними паперами:
за реєстрацію 0,1 відсотка номінальної
інформації про емісію вартості емісії цінних паперів
цінних паперів, крім
облігацій державних та
місцевих позик, іпотечних
сертифікатів та
сертифікатів фондів 0,2 відсотка номінального
операцій з нерухомістю значення приватизаційних
за видачу паперів.”
приватизаційних паперів
У Законі України “Про Національний банк України”
( 679-14 ) (679-14) (Відомості Верховної Ради України 1999 р., № 29, ст.
239; 2000 р., № 42. ст. 351; 2002 р., № 5, ст. 30, № 17, ст. 117;
2006 р., № 12, ст. 100):
1) у статті 7 :
доповнити новим підпунктом такого змісту :
“за спрощеною процедурою здійснює рефінансування
комерційних банків під заставу іпотечних кредитів, наданих цими
банками населенню на інвестування будівництва житла в розмірі не
менше ніж 80 відсотків номінальної вартості пулу іпотечних
кредитів, наданого у забезпечення відповідним банком.”
пункт 23 доповнити словами: “в тому числі функції,
направлені на державну підтримку забезпечення громадян житлом
відповідно до закону”;
2) пункт 1 частини першої статті 42 викласти у такій
редакції:
“1) надає кредити комерційним банкам для підтримки
ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування
Національного банку та в порядку, визначеному Національним
банком, за винятком кредитів, які надаються уповноваженим
банкам під забезпечення державних гарантій, отриманих
громадянами для фінансування будівництва доступного житла за
підтримки держави, ставка за якими може бути нижча за ставку
рефінансування;”
3) частину першу статті 59 доповнити словами “в тому числі,
окремо для банків, визначених відповідно до закону
уповноваженими на державну підтримку забезпечення громадян
доступним житлом.”.
У тексті Закону України "Про іпотечне кредитування,
операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні
сертифікати" ( 979-15 ) (979-15) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р.,
№1, ст. 1):
1) У восьмій, десятій та тринадцятій частинах статті 1
після слів “за договорами про іпотечний кредит” додати слова “чи
за договорами оренди житла з викупом”;
2) У розділах I-VIII слова “іпотечний кредит” замінити на
слова “іпотечний борг” у відповідних відмінках;
3) У тексті Закону слова "інформація про випуск" замінити
словами "проспект емісії у відповідних числах та відмінках;
4) Частину п’яту статті 2 виключити;
5) Статтю 13 доповнити частиною третьою наступного змісту:
"Вид цивільно-правової угоди, за якою кредитодавець здійснює
відчуження іпотечних активів, визначається кредитодавцем та
стороною, яка набуває іпотечні активи, відповідно до
законодавства."
6) У статті 16:
Абзац другий частини першої виключити;
Частину другу виключити;
7) Частину другу статті 40 виключити;
8) У статті 45:
в абзаці третьому частини п'ятої додати слова "(крім
банків)";
В абзаці четвертому частини п'ятої додати слова "(крім
банків)";
частину шосту викласти в такій редакції:
"У разі порушення емітентом у ході емісії сертифікатів
законодавства України Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку в межах своїх повноважень вправі призупинити
емісію сертифікатів на будь-якому її етапі до етапу розкриття
інформації, що міститься у звіті про підсумки випуску
сертифікатів. Поновлення емісії сертифікатів здійснюється за
спеціальним рішенням органу, що реєструє емісію сертифікатів,
після усунення емітентом виявлених порушень."
9) Статтю 46 викласти в наступній редакції:
"Стаття 46. Порядок видачі дозволів на здійснення
управління іпотечними активами небанківським фінансовим
установам
Дозвіл на здійснення управління іпотечними активами
небанківським фінансовим установам видається спеціально
уповноваженим центральним орган виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг в установленому
законодавством порядку.
У разі відмови у видачі дозволу на здійснення управління
іпотечними активами орган, що надає такий дозвіл, зобов'язаний у
письмовій формі повідомити емітентові про підстави відмови.
10) Статтю 47 викласти в наступній редакції:
"Стаття 47. Документи, що подаються для отримання дозволу на
здійснення управління іпотечними активами небанківським
фінансовим установам
Для отримання дозволу на здійснення управління іпотечними
активами надаються такі документи:
заява на отримання дозволу на здійснення управління іпотечними
активами;
установчі документи з усіма доповненнями і змінами до них, що
d3~r| на дату подання заяви;
фінансова звітність за останній звітний рік, підтверджена
аудиторським висновком;
фінансова звітність на останню звітну дату перед подачею заяви
на отримання дозволу на здійснення управління іпотечними
активами;
порядок ведення реєстру забезпечення сертифікатів;
положення про внутрішній контроль за додержанням вимог
законодавства щодо здійснення емісії іпотечних сертифікатів та
захисту прав їх власників, затверджене у встановленому заявником
порядку.
У ході розгляду документів орган, який надає дозвіл, може
направити заявникові повідомлення про необхідність внесення змін
і доповнень у надані документи. У цьому випадку датою надання
документів для отримання дозволу на здійснення управління
іпотечними активами вважається дата надання оформленого належним
чином останнього документа. "
11) Абзац п"ятий частини першої статті 48 виключити.
12) В пункті сьомому статті 50 слова "до 1 січня 2006
року" виключити;
У тексті Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і
управління майном при будівництві житла та операціях з
нерухомістю” ( 978-15 ) (978-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,
№52 (26.12.2003), ст. 377):
1) Доповнити статтю 50 абзацом дванадцятим такого змісту:.
“Уповноважений банк не може оформити операцію уступки права
вимоги за договором про участь у ФФБ у випадку, якщо майнові
права на об’єкт інвестування за таким договором обтяжені
іпотекою відповідно до Закону України “Про державну підтримку
забезпечення громадян доступним житлом”.
У частини другій статті 10 Закону України “Про житловий фонд
соціального призначення” ( 3334-15 ) (3334-15) (Відомості Верховної Ради
України, 2006 р., № 19-20, ст. 159)
1) У пункті “а” після слів “єдиним місцем проживання” доповнити
словами: “у тому числі, у разі виселення із займаного ними житла
у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за договорами оренди
житла з викупом або договорами про іпотечний кредит (договорами
про іпотечний борг).”
2) після пункту б) доповнити новим пунктом такого змісту:
“які відмовилися від участі у програмі державної підтримки
забезпечення громадян доступним житлом”.
У Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 24, ст.
170) :
1) пункт а) частини першої статті 33 доповнити підпунктом
п`ятим такого змісту:
“резервування земельних ділянок, необхідних для будівництва
житла за підтримки держави у відповідних населених пунктах;”;
2) пункт б) частини першої статті 31 доповнити підпунктом
7) такого змісту:
“проведення комплексної державної експертизи проектної
документації, необхідної для будівництва житла за підтримки
держави;”.
У Законі України “Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг” ( 2664-14 ) (2664-14) (Відомості
Верховної Ради України, 2002, № 1 (04.01.2002), ст. 1):
1) Доповнити статтю 4 пунктом 12 наступного змісту:
“12) операції з правами вимоги боргу, що не віднесені до
операцій з цінними паперами.”
2) У зв’язку з цим пункт дванадцятий вважати відповідно пунктом
тринадцятим.
У Законі України “Про цінні папери та фондовий ринок”
( 3480-15 ) (3480-15) (Відомості Верховної Ради України, 2006, № 31
(04.08.2006), ст. 268):
1) У частині п`ятій статті 3:
У пункті першому :
після слів “інвестиційних сертифікатів” доповнити словами
“та сертифікатів ФОН” та після слів “ліквідації емітента”
доповнити словами “(крім сертифікатів ФОН)”;
доповнити новим підпунктом такого змісту:
“сертифікати ФОН”;
підпункт г) пункту третього виключити;
2) Розділ 11 доповнити статтею 121 та викласти її у такій
редакції:
“Стаття 12 1 Сертифікати ФОН
1. Сертифікат ФОН - цінний папір, що засвідчує право його
власника на отримання доходу від інвестування в операції з
нерухомістю.
2. Обслуговування розміщення сертифікатів ФОН здійснює
зберігач, обраний емітентом шляхом відкриття та ведення для
власників сертифікатів ФОН рахунків у цінних паперах за
бездокументарними цінними паперами під час розміщення. При
розміщенні сертифікатів ФОН депозитарій після зарахування
випуску сертифікатів ФОН на рахунок у цінних паперах емітента за
розпорядженням емітента переказує весь випуск сертифікатів ФОН
на рахунок в цінних паперах обраного емітентом зберігача. До
розпорядження про переказ сертифікатів ФОН з рахунку емітента
на рахунок зберігача не додається перелік осіб (депонентів
цього зберігача), що стають власниками сертифікатів ФОН даного
випуску.
3. Для забезпечення прозорої системи обліку сертифікатів ФОН
Депозитаріям забороняється відмовляти в установленні
кореспондентських відносин щодо обліку сертифікатів ФОН.
4. Особливості емісії (видачі), обігу та обліку сертифікатів
ФОН порядок розкриття інформації щодо них визначаються
відповідним законом.”
3) У частині першій статті 15 слова “сертифікатів ФОН”
виключити.
4) Статтю 19 викласти у наступній редакції:
“Депозитарна діяльність включає такі види діяльності:
депозитарна діяльність зберігача цінних паперів;
депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів;
розрахунково-клірингова діяльність;
діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних
паперів.
Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних
паперів поділяється на:
діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних
паперів, що здійснюється реєстраторами;
діяльність з ведення власного реєстру власників іменних
цінних паперів, що здійснюється емітентами.
Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо кількість
власників цінних паперів за кожним видом цінних паперів не
перевищує 500 осіб.
Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового
ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему
України.”;
5) У частині першій статті 33 :
після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
“Обслуговування розміщення цінних паперах здійснює зберігач
обраний емітентом шляхом відкриття та ведення рахунків у цінних
паперах за бездокументарними цінними паперами під час
розміщення.”;
Відповідно абзац другий вважати абзацом третім.
6) У частині шостій статті 35:
після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
“Зберігач, який обслуговує розміщення цінних паперів подає
Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, у 5-
денний строк з дня отримання емітентом свідоцтва про реєстрацію
випуску цінних паперів, інформацію щодо обслуговування
розміщення цінних паперів.”;
У Законі України “Про Національну депозитарну систему
та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”
( 710/97-ВР ) (710/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 15 ст. 67):
1) Частину першу статті 9 викласти у такій редакції:
“Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних
паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість
власників іменних цінних паперів емітента одного виду перевищує
500 осіб, емітент зобов`язаний доручити ведення реєстру
реєстратору шляхом укладення відповідного договору.”;
2) Абзац третій частини першої статті 12 виключити;
У Законі України “ Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні” ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР) (Відомості Верховної Ради України,
1996, № 51 (17.12.96), ст. 292):
1) Пункт 9 частини першої статті 8 доповнити словами такого
змісту:
“, крім банків”;
У Законі України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
(Відомості Верховної Ради України, 1999, № 24 (18.06.99), ст. 207):
3) Доповнити статтю 47 частиною другою такого змісту:
“державний виконавець, який забезпечив законне і своєчасне,
в термін, визначений в частині першій статті 79 цього Закону,
примусове виконання рішення про виселення боржника, одержує
винагороду за рахунок кредитора в розмірі двох відсотків від
стягнутої ним суми або від вартості майна (ціни реалізації
майна, на яке було звернено стягнення відповідно до закону, або
вартості житла, яке було предметом договору оренди житла з
викупом та з якого було здійснено примусове виселення), але не
більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”
У Законі України “Про планування і забудову територій”
( 1699-14 ) (1699-14) (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 31
(04.08.2000), ст. 250) :
1) у частині сьомій статті 271 :
у абзаці другому цифру “10” замінити цифрою “5”
у абзаці третьому цифру “5” замінити цифрою “2”.
3. Кабінету Міністрів України:
У проекті Закону України “Про Державний бюджет України на
2009 рік” передбачити кошти на надання державної підтримки
населенню для реалізації пілотного проекту будівництва
доступного житла у Полтавській області відповідно до вимог цього
Закону;
Установити, що у 2009 році земельні ділянки державної та
комунальної форм власності підлягають обов`язковому резервуванню
на території відповідних адміністративно – територіальних
одиниць, призначених для будівництва доступного житла, в
обсягах, достатніх для задоволення потреб всіх громадян, які
мають право на державну підтримку на території відповідних
адміністративно – територіальних одиниць, до початку проведення
аукціонів на продаж земель сільськогосподарського та
несільськогосподарського призначення у порядку, встановленому
Законом України “Про державну підтримку забезпечення громадян
доступним житлом”.
Установити, що у 2009 році продаж земельних ділянок
державної та комунальної форм власності сільськогосподарського
та несільськогосподарського призначення, здійснюється виключно
на конкурентних засадах (аукціонах), крім зарезервованих в
обов`язковому порядку земельних ділянок державної та комунальної
форм власності на території відповідних адміністративно –
територіальних одиниць, призначених для будівництва доступного
житла, в обсягах, достатніх для задоволення потреб всіх
громадян, які мають право на державну підтримку на території
відповідних адміністративно – територіальних одиниць та крім
викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого
майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні
акції (частки, паї), що належать державі.”
Забезпечити надання державних гарантій для реалізації
пілотного проекту будівництва доступного житла у Полтавській
області відповідно до вимог цього Закону;
У тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом
розробити і прийняти нормативно - правові акти щодо:
1) норм забудови і правил будівництва доступного житла за
підтримки держави;
2) впровадження програм заходів щодо розширеного
використання для будівництва доступного житла недорогих та
якісних технологій будівництва житла, будівельних конструкцій і
матеріалів (панелей, пористих блоків тощо);
3) порядку розроблення та затвердження органами місцевого
самоврядування та місцевими органами виконавчої влади плану
зонування територій відповідних Регіонів на землях державної та
комунальної форм власності;
4) порядку підготовки органами місцевого самоврядування та
місцевими органами виконавчої влади забезпечення дозвільних
процедур для передачі земельних ділянок під житлове будівництво
в рамках державної підтримки;
5) порядку виділення, передачі і оформлення земельних
ділянок забудовникам для будівництва доступного житла за
підтримки держави;
6) порядку проведення конкурсу між будівельними
організаціями для отримання права на будівництво доступного
житла за підтримки держави;
7) порядку набуття будівельними організаціями прав
землекористувача та забудовника відповідно до цього Закону та
виконання забудовниками своїх зобов`язань;
8) процедури одержання забудовниками необхідних погоджень і
дозволів для будівництва доступного житла за підтримки держави;
9) порядку визначення обсягів державних гарантій,
відповідно до цього Закону, на плановий рік;
10) порядку надання і погашення, відповідно до цього Закону,
державних гарантій;
11) підстав, критеріїв та порядку визначення громадян, що
мають право на отримання державної підтримки для забезпечення
доступним житлом, збудованим за підтримки держави, та розміру
житлово-будівельної субсидії на одного громадянина-отримувача
державної підтримки;
12) порядку визначення громадян-претендентів на отримання
державної підтримки для забезпечення доступним житлом;
13) порядку надання державної підтримки мешканцям населених
пунктів, які не ввійшли до складу міських агломерацій;
14) порядку укладання з громадянами договорів
довгострокової оренди з викупом доступного житла, збудованого за
підтримки держави;
15) порядку фінансування будівництва інженерної та
соціальної інфраструктури для споруд та будівель доступного
житла, збудованих за підтримки держави;
16) спрощення порядку випуску акцій відповідних підприємств- постачальників для прискорення початку залучення коштів для фінансування будівництва інженерної інфраструктури для споруд та будівель доступного житла, збудованих за підтримки держави;
17) порядку продажу акцій відповідних підприємств-
постачальників на регульованому ринку;
18) порядку конкурсного відбору органами місцевого
самоврядування та місцевими органами виконавчої влади житлово –
експлуатаційних підприємств для обслуговування та експлуатації
житлових будинків, споруджених за підтримки держави;
19) порядку отримання неповнолітніми громадянами та
громадянами, визнаними у встановленому порядку недієздатними чи
обмежено дієздатними, державної підтримки для забезпечення
доступним житлом;
20) порядку використання опікунами, батьками
(усиновлювачами) або піклувальниками права на отримання
державної підтримки в інтересах малолітнього громадянина-
отримувача державної підтримки;
21) порядку передачі громадянином-отримувачем державної
підтримки права на отримання державної підтримки членам своєї
сім’ї І та/або ІІ ступеня споріднення, порядок спадкування права
на отримання житлово – будівельної субсидії;
22) порядку ведення та функціонування територіального
реєстру громадян – отримувачів державної підтримки;
23) порядку відмови мешканців житлових приміщень у
будинках, визнаних аварійними, від участі у програмі державної
підтримки забезпечення громадян доступним житлом.
Для можливості реалізації положень цього Закону
першочергово прийняти відповідні нормативно-правові акти
щодо:
1) підвищення щільності населення у міській агломерації, у
порівнянні із нормативною базою;
2) у судовому порядку вирішення питання щодо продажу мешканцями
будинків, що знаходяться в аварійному стані та підлягають
знесенню, квартир за вартістю, яка визначена шляхом її
експертної оцінки (при цьому вартість такої квартири буде значно
нижчою), та їх відселення у визначені в судовому рішенні строки
або надання їм іншого соціального житла;
3) забезпечення будівництва об’єктів та соціальної і інженерної
інфраструктури міської агломерації, передбачених генеральним
планом забудови міської агломерації, на території, що
вивільнилася внаслідок знесення будинків, які були визнані
аварійними, за рахунок інвесторів, залучених місцевими органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
4) забезпечення звільнення забудовників, які здійснюють
забудову території доступним житлом, що вивільнилася внаслідок
gmeqemm будинків, які були визнані аварійними, від обов’язкової
передачі житла місту у якості муніципального або відрахувань на
відповідну суму.
4. Національному банку України у тримісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом розробити, погодити з Комісією з
питань житлової політики і прийняти нормативно - правові акти
щодо:
- програми довгострокового рефінансування уповноважених
банків для фінансування будівництва житла за підтримки держави;
- програми короткострокового рефінансування уповноважених
банків для фінансування будівництва житла за підтримки держави.
5. Державній Комісії з регулювання ринків фінансових послуг
у місячний термін:
5.1. привести свої нормативно – правові акти щодо видів
фінансових послуг, які можуть надавати компанії, у відповідність
до положень цього Закону;
5.2. розробити порядок щодо отримання дозволу на здійснення
управління іпотечними активами при емісії іпотечних
сертифікатів;
6. Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку у
місячний термін:
6.1. привести свої нормативно – правові акти щодо іпотечних
сертифікатів у відповідність до положень цього Закону;
6.2. забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації
цього Закону, за погодженням з Комісією з питань житлової
політики, щодо:
- забезпечення спрощеного порядку реєстрації випуску акцій
додаткової емісії відповідних підприємств – постачальників з
метою прискорення початку залучення коштів для фінансування
будівництва інженерної інфраструктури для будівель та споруд
доступного житла.