Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

11 березня 2009 р.

за N 229/16245

Відповідно до статті 22 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР) , пункту 4 Положення про Державний комітет ядерного регулювання України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1830 (1830-2006-п) , та з метою забезпечення державного регулювання у сфері використання ядерної енергії НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Вимоги до упаковок для довгострокового зберігання та захоронення високоактивних радіоактивних відходів від переробки відпрацьованого ядерного палива, що додаються.

2. Управлінню безпеки поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації (Кутузова Т.Я.) забезпечити:

подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

розсилку цього наказу відповідно до розрахунку розсилки.

3. Інформаційно-кризовому управлінню (Ананенко О.М.) у тижневий термін після державної реєстрації наказу забезпечити його розміщення на веб-сайті Держатомрегулювання.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Макаровську О.А.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

ядерного регулювання України

16.02.2009  N 34

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

11 березня 2009 р.

за N 229/16245

1.1. З метою забезпечення ядерної та радіаційної безпеки при зберіганні до захоронення в стабільних геологічних формаціях та захороненні високоактивних радіоактивних відходів (далі - РАВ) у цих Вимогах установлюються вимоги до конструкції, матеріалів, виготовлення, маркування, методів контролю якості упаковок для довгострокового зберігання та захоронення високоактивних РАВ від переробки відпрацьованого ядерного палива (далі - упаковки РАВ) та вимоги до їх складових - контейнерів та форми високоактивних РАВ.

1.2. Ці Вимоги поширюються на суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії незалежно від форми власності, діяльність яких пов'язана з виробленням і експлуатацією упаковок РАВ, з проектуванням, конструюванням і виготовленням контейнерів як складових упаковок РАВ.

1.3. У цих Вимогах наведені нижче терміни вживаються у значеннях:

виробник упаковок високоактивних радіоактивних відходів (далі - виробник упаковок РАВ) - юридична особа, яка здійснює розміщення високоактивних РАВ певної фізико-хімічної форми, отриманої після переробки відпрацьованого ядерного палива, у контейнери і підготовку упаковок високоактивних радіоактивних відходів до довгострокового зберігання та/або захоронення;

вміщуюча матриця - нерадіоактивний матеріал, що використовується для зв'язування радіоактивних відходів у стійку форму (наприклад, різні полімери, скло, кераміка та інші матеріали);

контейнер - ємність, в яку вміщуються високоактивні радіоактивні відходи певної фізико-хімічної форми, отриманої після переробки відпрацьованого ядерного палива, для безпечного поводження з ними, у тому числі для довгострокового зберігання та/або захоронення. Контейнер є компонентом упаковки високоактивних радіоактивних відходів, який виконує функцію зовнішнього бар'єра для локалізації радіоактивних відходів та їх захисту від зовнішніх впливів на весь період зберігання до захоронення у стабільних геологічних формаціях;

оператор сховища - призначена державою юридична особа, яка здійснює діяльність, пов'язану зі стадіями існування сховища для зберігання та/або етапами життєвого циклу сховища для захоронення високоактивних радіоактивних відходів;

упаковка високоактивних радіоактивних відходів - комплект, підготовлений з урахуванням вимог безпеки під час перевезення, зберігання та захоронення, який включає контейнер, розміщені в ньому високоактивні радіоактивні відходи певної фізико-хімічної форми, отриманої після переробки відпрацьованого ядерного палива, і у разі необхідності сорбуючий матеріал;

форма високоактивних радіоактивних відходів - високоактивні радіоактивні відходи певної фізико-хімічної форми, отриманої після переробки відпрацьованого ядерного палива, до їх розміщення у контейнер. Форма високоактивних радіоактивних відходів є компонентом упаковки високоактивних радіоактивних відходів.

1.4. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР) , "Про поводження з радіоактивними відходами" (255/95-ВР) , "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" (1370-14) , постановах Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 N 1585 (1585-2003-п) "Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах" (із змінами), від 18.07.2007 N 939 (939-2007-п) "Про затвердження Технічного регламенту щодо контейнерів для зберігання та захоронення радіоактивних відходів і плану заходів з його застосування" (далі - Технічний регламент), Нормах радіаційної безпеки України, затверджених наказом МОЗ від 14.07.97 N 208 (v0208282-97) і введених у дію постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 (v0062282-97) , Нормах радіаційної безпеки України, доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 N 116 (v0116488-00) , Основних санітарних правилах забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом МОЗ від 02.02.2005 N 54 (z0552-05, za552-05) зареєстрованих у Мін'юсті 20.05.2005 за N 552/10832, Вимогах та правилах довгострокового зберігання довгоіснуючих та високоактивних радіоактивних відходів до їх захоронення в глибоких геологічних формаціях, затверджених наказом Держатомрегулювання від 07.12.2007 N 169 (z0149-08) , зареєстрованих у Мін'юсті 27.02.2008 за N 149/14840.

2.1. Вимоги до безпеки упаковок РАВ

2.1.1. З метою забезпечення захисту персоналу і населення від зовнішнього опромінювання при зберіганні упаковок РАВ, а також у процесі поводження з упаковками РАВ до їх захоронення значення потужності дози іонізуючого випромінювання на поверхні упаковки мають:

бути такими, щоб забезпечувалось виконання принципів неперевищення та оптимізації;

відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки персоналу та навколишнього природного середовища при поводженні з упаковками РАВ у період експлуатації сховища для зберігання та захоронення високоактивних РАВ (далі - сховища).

2.1.2. Рівні нефіксованого забруднення на зовнішній поверхні упаковок РАВ не повинні перевищувати допустимих рівнів загального радіоактивного забруднення, встановлених чинними нормативними документами щодо забруднення робочих поверхонь приміщень періодичного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання.

2.1.3. Необхідність введення обмежень щодо рівнів фіксованого забруднення зовнішньої поверхні упаковки РАВ визначається результатами оцінки безпеки сховища, в якому ці упаковки будуть розміщені на зберігання або захоронення.

2.1.4. Упаковка РАВ забезпечує надійну ізоляцію вміщених у неї високоактивних РАВ від довкілля та запобігає міграції радіонуклідів у навколишнє природне середовище за умов нормальної експлуатації сховища і обмежує радіоактивні викиди при аварійних ситуаціях та аваріях.

2.1.5. Захисні властивості упаковки РАВ мають відповідати таким вимогам:

стійкість до фізичних, хімічних, радіаційних, біологічних впливів (природних та техногенних);

стабільність характеристик протягом визначеного проектом сховища строку;

сумісність упаковок РАВ з інженерними і природними бар'єрами сховища.

2.1.6. Вміст ядерних матеріалів, конструкція та геометричні розміри упаковки РАВ, а також порядок проведення робіт з ними повинні бути такими, що виключають можливість виникнення самопідтримуючої ланцюгової реакції.

2.1.7. Упаковка РАВ не повинна містити:

вільної рідини;

сильних окислювачів;

хімічно нестійких речовин;

корозійно активних речовин;

органічних та біологічно активних речовин;

легкозаймистих і вибухо- та пожежонебезпечних речовин і предметів;

речовин, здатних до детонації або розкладу через вибух;

речовин, екзотермічна взаємодія яких з водою супроводжується вибухом;

речовин, які містять газоподібні продукти або здатні генерувати токсичні гази, пари та продукти їх мінералізації.

2.1.8. Рівень тепловиділення упаковки РАВ обмежується таким чином, щоб забезпечувалась стабільність фізичних, хімічних і механічних характеристик упаковки РАВ протягом визначеного проектом сховища строку.

2.1.9. Упаковки РАВ мають бути стійкими до зовнішньої пожежі. РАВ мають упаковуватися у такий спосіб, щоб ризик загоряння та розповсюдження пожежі у разі її виникнення був мінімальним навіть за умови механічного пошкодження упаковки РАВ. Допустимий вихід радіонуклідів з упаковок РАВ у результаті зовнішньої пожежі не повинен призводити до опромінення персоналу, що перевищує встановлені ліміти доз у відповідності з референтними ймовірностями виникнення критичних подій для потенційного опромінення.

2.1.10. Можливі зміни характеристик упаковки РАВ в умовах зберігання та/або захоронення (наприклад, за рахунок процесів розбухання форми високоактивних РАВ при підвищенні тиску чи за рахунок зменшення механічної міцності при зміні температури тощо) не повинні призводити до виходу радіонуклідів за межі упаковки РАВ протягом встановленого проектом сховища строку.

2.1.11. Об'єм порожнин в упаковці РАВ має бути мінімальним настільки, щоб не впливати на міцність та проникність упаковки РАВ.

2.2. Вимоги до конструкції упаковок РАВ

2.2.1. Конструкція, основні параметри та розміри упаковки РАВ встановлюються з урахуванням фізико-хімічних, якісних та кількісних характеристик високоактивних РАВ.

2.2.2. Конструкція упаковки РАВ повинна бути технологічною, забезпечувати безпеку при виготовленні та експлуатації, передбачати можливість дезактивації її зовнішньої поверхні.

2.2.3. Конструкція упаковки РАВ забезпечує міцність та збереження форми з урахуванням як параметрів середовища усередині упаковки РАВ, так і зовнішніх впливів протягом строку служби упаковки РАВ, що визначаються проектом сховища для зберігання та/або захоронення.

2.2.4. Біологічний захист упаковки РАВ визначається розрахунковим шляхом та підтверджується експериментально з урахуванням підпункту 2.1.1 цих Вимог та властивостей матеріалів, які забезпечуватимуть біологічний захист.

2.2.5. Конструкція упаковки РАВ повинна мати елементи кріплення для опломбування заповнених упаковок.

2.2.6. Конструкція упаковки РАВ повинна забезпечувати збереження її форми і міцності на випадок штабелювання упаковок у сховищах (якщо таке штабелювання передбачено проектом сховища).

2.2.7. Конструкція упаковки РАВ повинна мати надійні кріплення строповочних пристроїв (захватних пристосувань) для переміщення упаковки РАВ. У випадку виходу з ладу строповочних пристроїв (захватних пристосувань) та падіння упаковки РАВ її конструкція повинна забезпечувати збереження захисних властивостей.

Визначення надійності кріплення строповочних пристроїв (захватних пристосувань) здійснюється на стадії проектування контейнера як складової упаковки РАВ. Вимоги до конструкції контейнера, зокрема до строповочних пристроїв (захватних пристосувань), визначено у підпункті 3.2.4 цих Вимог.

2.2.8. Захисні властивості упаковки РАВ мають зберігатися в умовах навколишнього природного середовища у діапазоні температур від -40 град.С до +70 град.С, зменшення зовнішнього тиску до 60 кПа, вологості повітря до 100%.

2.2.9. У разі перевезення упаковок РАВ дорогами загального користування їх конструкція має відповідати вимогам Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів, затверджених наказом Держатомрегулювання від 30.08.2006 N 132 (z1056-06) , зареєстрованих у Мін'юсті 18.09.2006 за N 1056/12930 (далі - ПБПРМ-2006).

2.2.10. Оператор сховища здійснює приймання упаковок РАВ відповідно до встановленої системи управління якістю.

2.3. Вимоги до конструкційних матеріалів упаковок РАВ

2.3.1. Матеріали для виготовлення упаковки РАВ повинні вибиратися так, щоб забезпечити збереження необхідних фізико-механічних характеристик та захисних властивостей упаковки в умовах її експлуатації протягом усього строку служби, що визначається проектом сховища для зберігання та/або захоронення.

2.3.2. Якість та характеристики матеріалів для виготовлення упаковки РАВ підтверджуються відповідними сертифікатами або процедурою підтвердження відповідності.

2.4. Вимоги щодо стійкості упаковок РАВ до зовнішніх впливів

2.4.1. Міцність упаковок РАВ має бути такою, щоб при усіх можливих зовнішніх впливах (тиск, вигин, удар, пожежа тощо) під час зберігання та/або захоронення упаковок РАВ не відбувався вихід радіонуклідів за межі упаковки РАВ протягом встановленого проектом сховища строку.

2.4.2. Упаковки РАВ повинні зберігати захисні властивості від іонізуючого випромінювання, форму, міцність та герметичність за умов нормальної експлуатації сховища і обмежувати радіоактивні викиди при аварійних ситуаціях та аваріях.

2.4.3. Спроможність упаковки РАВ витримувати умови можливих аварійних ситуацій та проектних аварій на сховищі має бути продемонстрована методами тестування, узгодженими з Держатомрегулюванням.

2.5. Вимоги до маркування упаковок РАВ

2.5.1. Ідентифікація упаковок РАВ забезпечується їх паспортизацією і нанесенням на упаковки стійкого маркування.

2.5.2. На зовнішню поверхню кожної упаковки РАВ наноситься чітке маркування, що не змивається протягом строку служби упаковки РАВ, що визначається проектом сховища для зберігання та/або захоронення (методом карбування, штамповки, гравірування або іншим способом), яке містить такі відомості:

знак радіаційної небезпеки;

стисле найменування виробника упаковки РАВ;

індивідуальний номер упаковки РАВ;

дата завантаження високоактивних РАВ;

маса брутто упаковки РАВ;

сумарна активність високоактивних РАВ в упаковці;

питоме тепловиділення (кВт/куб.м).

2.5.3. Розмір шрифту, місце та спосіб нанесення маркування встановлюють у технічній документації на упаковку РАВ залежно від її розмірів.

2.6. Вимоги до документації на упаковки РАВ

2.6.1. На кожну упаковку (партію упаковок) РАВ при надходженні до сховища має бути надана документація, яка містить таку інформацію:

стисле найменування виробника упаковок РАВ;

кількість упаковок РАВ (для партії упаковок);

індивідуальний номер упаковки (номери упаковок) РАВ;

дата заповнення упаковки (упаковок) РАВ (день, місяць, рік);

дата надходження упаковки (упаковок) РАВ на довгострокове зберігання та/або захоронення (день, місяць, рік);

характеристики високоактивних РАВ (джерело утворення, форма, хімічний склад, величина сумарної активності (Бк), радіонуклідний склад, величина питомої активності радіонуклідів (Бк/куб.м або Бк/кг), дата їх визначення і опис атестованих методів, що використовувались;

методи кондиціювання високоактивних РАВ;

питоме тепловиділення (кВт/куб.м);

потужність дози гамма-випромінювання на зовнішній поверхні контейнера;

рівень нефіксованого поверхневого забруднення контейнера;

тип та параметри упаковки РАВ (геометричні розміри упаковки, об'єм та маса РАВ в упаковці, маса брутто упаковки РАВ, тип контейнера, дані про сертифікацію контейнера);

відомості щодо періодичності проведення контролю показників якості упаковки (упаковок) РАВ.

2.6.2. Виробник упаковок РАВ та оператор сховища передбачають системи ведення реєстрації і обліку упаковок РАВ, які мають бути сумісними.

3.1. Вимоги безпеки до контейнерів

3.1.1. Контейнер забезпечує надійну ізоляцію розміщених в ньому високоактивних РАВ від навколишнього природного середовища та запобігає проникненню радіонуклідів в навколишнє природне середовище за умов нормальної експлуатації сховища і обмежує радіоактивні викиди при аварійних ситуаціях та аваріях.

3.1.2. Контейнер має зберігати захисні властивості від іонізуючого випромінювання високоактивних РАВ, форму, міцність та герметичність протягом усього строку служби.

3.1.3. Контейнер повинен забезпечувати можливість вилучення зі сховища для зберігання, перепакування РАВ в інші контейнери, дезактивації зовнішньої поверхні.

3.1.4. Строк служби контейнера для зберігання високоактивних РАВ визначається проектним терміном зберігання упаковки РАВ у сховищі для зберігання до часу остаточного захоронення.

3.1.5. Строк служби контейнера для захоронення високоактивних РАВ встановлюється з урахуванням характеристик високоактивних РАВ, сукупності захисних властивостей контейнера, інженерних споруд та вміщуючих геологічних порід відповідно до проекту сховища для захоронення.

3.1.6. Контейнер подвійного призначення (додатково виконує функції елемента транспортного пакувального комплекту) повинен також відповідати вимогам ПБПРМ-2006 (z1056-06) .

3.2. Вимоги до конструкції та конструкційних матеріалів контейнерів

3.2.1. Вибір конструкції контейнера та конструкційних матеріалів ґрунтується на якісних та кількісних фізико-хімічних характеристиках форми високоактивних РАВ та способах подальшого поводження з упаковкою РАВ.

3.2.2. Товщина стінок контейнера визначається розрахунковим шляхом з урахуванням підпункту 2.1.1 цих Вимог, допусків на геометричні розміри і щільність захисних матеріалів, що технологічно можуть бути досягнуті при виготовленні контейнера.

3.2.3. У конструкції контейнера передбачається кришка та запірний пристрій, який виключає самочинне відкриття. Запірний пристрій контейнера має забезпечувати його герметичність, що визначено у технічній документації на контейнер, зокрема у технічних умовах.

3.2.4. На випадок нерівномірного розподілу навантажень між захватними пристосуваннями контейнер повинен мати мінімум чотири піднімальні точки.

Під час розрахунку строповочних пристроїв (захватних пристосувань) контейнера та призначених для його строповки конструктивних елементів має розглядатися найбільш несприятливий варіант навантаження, а також враховуються:

асиметричність навантаження через невідповідність розташування центра ваги з центром контейнера;

властивості матеріалу і геометричні властивості конструкцій, що несуть навантаження, з урахуванням старіння у часі.

3.2.5. Загальні вимоги до конструкційних матеріалів, що використовуються для виготовлення контейнерів, визначені у пунктах 16 і 17 Технічного регламенту (939-2007-п) .

3.2.6. Якість та характеристики матеріалів для виготовлення контейнера підтверджуються відповідними сертифікатами або процедурою підтвердження відповідності.

3.2.7. Виробник контейнерів здійснює вхідний контроль якості матеріалів та деталей контейнерів відповідно до діючої системи управління якістю.

3.2.8. Здатність конструкції контейнера забезпечувати збереження захисних властивостей упаковки РАВ підтверджується розрахунковими методами, висновками незалежних експертиз та шляхом проведення випробувань. Види випробувань (випробування захисних властивостей, герметичності, термостійкості, надійності строповочних пристроїв, відповідності контейнера умовам нормальної експлуатації), обсяги, послідовність, кількість зразків для випробування та методи контролю встановлюються у технічній документації на контейнер, зокрема у технічних умовах. Програма та методика проведення випробувань погоджуються з Держатомрегулюванням.

Рекомендовані методи випробування контейнерів для високоактивних радіоактивних відходів наведені у додатку до цих Вимог.

3.3. Вимоги до маркування контейнерів

На зовнішній поверхні контейнера наноситься чітке маркування у такий спосіб, що протягом усього строку служби забезпечується ідентифікація контейнерів.

Вимоги до змісту маркування контейнера встановлені у пункті 20 Технічного регламенту (939-2007-п) .

3.4. Підтвердження відповідності та введення контейнерів в експлуатацію

Підтвердження відповідності є обов'язковим для виробника контейнера.

Процедуру оцінки відповідності, маркування національним знаком відповідності та введення контейнерів в експлуатацію визначено у розділі "Процедура оцінки відповідності" Технічного регламенту (939-2007-п) .

3.5 Вимоги до технічної документації на контейнер та комплектності постачання контейнерів

3.5.1. На контейнер має бути надана відповідна технічна документація.

Вимоги до складу та строку збереження технічної документації на контейнер встановлені у пунктах 37, 38 Технічного регламенту (939-2007-п) .

3.5.2. Технічна документація повинна бути вкладена у вологонепроникний пакет та вміщатися в пакувальну тару контейнера або прикріплюватися до однієї із зовнішніх сторін контейнера.

3.5.3. У випадку постачання однотипових контейнерів одному замовнику дозволяється прикладати один комплект технічної документації на цю партію контейнерів.

3.5.4. Виробник контейнерів постачає виробнику упаковок РАВ контейнери у зібраному або частково зібраному вигляді у комплектації та упаковці, що визначені у технічній документації на контейнер, зокрема у технічних умовах.

4.1. Вимоги до радіологічних характеристик

4.1.1. Радіонуклідний склад форми високоактивних РАВ (перелік радіонуклідів та їх питомі активності) має бути чітко визначеним та задокументованим. Перелік обов'язкових для визначення радіонуклідів наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

4.1.2. Для кожного радіонукліда, що входить до складу форми високоактивних РАВ, встановлюються середні та максимально допустимі значення питомої активності, а також сумарна активність в упаковці РАВ. Допустимі значення активності розраховуються разом з оцінкою безпеки сховища, в якому будуть розміщуватись високоактивні РАВ, на період експлуатації сховища та в післяексплуатаційний період.

4.1.3. Форма високоактивних РАВ та інші компоненти упаковки РАВ мають зберігати свої характеристики при прогнозованій потужності дози альфа-, бета- і гамма-випромінювання. Ступінь газоутворення, розтріскування, розбухання, усадки тощо, які можуть впливати на фізико-хімічні властивості форми високоактивних РАВ та інших компонентів упаковки РАВ, оцінюється при прогнозованих рівнях альфа-, бета- та гамма-випромінювання в обраних умовах зберігання та/або захоронення.

4.1.4. Просторовий розподіл радіонуклідів у формі високоактивних РАВ має бути достатньо однорідним та не призводити до значних змін фізичних та хімічних характеристик форми високоактивних РАВ.

4.1.5. Вміст подільних матеріалів у формі високоактивних РАВ обмежується таким чином, щоб виключити умови виникнення критичності упаковки РАВ.

При обґрунтуванні підкритичності упаковки РАВ необхідно враховувати наявність та кількість радіонуклідів, наведених у таблиці 2.

Таблиця 2

4.2. Вимоги до хімічних характеристик

4.2.1. Хімічний склад форми високоактивних РАВ повинен бути чітко визначеним та задокументованим.

Усі складові форми високоактивних РАВ (РАВ, матеріал та хімічна структура вміщуючої матриці тощо) мають бути сумісними між собою та з матеріалами контейнера.

4.2.2. Вилуговування радіонуклідів із форми високоактивних РАВ, як один із суттєвих механізмів виходу радіонуклідів у навколишнє природне середовище, не повинно призводити до виходу радіонуклідів за межі упаковки РАВ протягом встановленого проектом сховища строку.

Процедури тестування (щодо визначення швидкості вилуговування радіонуклідів із форми високоактивних РАВ залежно від зовнішніх впливів, хімічної форми продукту вилуговування тощо) та вибір параметрів тестування узгоджуються між виробником упаковок РАВ та оператором сховища.

4.2.3. Форма високоактивних РАВ не повинна містити хімічно активні речовини (сильні окисники, нестабільні при нормальних умовах речовини та такі, що піддаються інтенсивним перетворенням, здатні до самочинної детонації, вибухової реакції при нормальній температурі та тиску або під дією термічного, механічного удару тощо) та корозійно активні речовини (неорганічні кислоти, луги, деякі солі тощо), які можуть призвести до порушення функцій безпеки бар'єрів сховища протягом встановленого проектом сховища строку.

4.2.4. Вміст комплексоутворюючих речовин, у тому числі хелатуючих, у формі високоактивних РАВ має обмежуватися у зв'язку з тим, що утворення комплексних сполук у високоактивних РАВ може призвести до збільшення рухливості радіонуклідів та/або до підвищення корозійної активності середовища.

4.2.5. Форма високоактивних РАВ не повинна містити самозаймистих і вибухонебезпечних речовин та речовин, які при взаємодії з водою виділяють вогненебезпечні та вибухонебезпечні гази.

4.2.6. У формі високоактивних РАВ має бути обмежене газоутворення внаслідок можливих хімічних та радіохімічних процесів у високоактивних РАВ, а також хімічних реакцій між високоактивними РАВ і матеріалом вміщуючої матриці.

4.2.7. Форма високоактивних РАВ не повинна містити токсичних речовин та небезпечних речовин і матеріалів (крім радіоактивних) у концентраціях, при яких вони класифікуються як відходи 1-2 класів небезпеки відповідно до Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 (v0029588-99) .

4.3. Вимоги до фізичних характеристик

4.3.1. Форма високоактивних РАВ має зберігати фізичну цілісність під час перевезення та зберігання. Форма високоактивних РАВ не повинна змінювати свої геометричні розміри і фізико-хімічні властивості в умовах стискаючих навантажень або градієнтів температур, при поводженні з упаковками РАВ, а також унаслідок хімічних реакцій, зростання внутрішнього тиску (при газоутворенні) тощо.

4.3.2. Можливі зміни характеристик форми високоактивних РАВ в умовах зберігання та/або захоронення (наприклад, за рахунок процесів розбухання форми високоактивних РАВ при підвищенні тиску чи за рахунок зменшення механічної міцності при зміні температури тощо) не повинні призводити до виходу радіонуклідів за межі упаковки РАВ протягом встановленого проектом сховища строку.

4.3.3. Проникність та пористість форми високоактивних РАВ слід забезпечити на розумно досяжному низькому рівні з метою запобігання виходу радіонуклідів з упаковки РАВ.

4.3.4. Об'єм порожнин у формі високоактивних РАВ має бути мінімальним для повної іммобілізації відходів. Наявність порожнин у формі високоактивних РАВ не повинна впливати на міцність та проникність упаковки РАВ.

4.3.5. Питоме тепловиділення кондиційованих високоактивних РАВ не повинно призводити до змін фізичних, хімічних та механічних властивостей упаковки РАВ та до порушення захисних функцій інженерних бар'єрів сховища протягом усього строку служби упаковки РАВ, що визначається проектом сховища для зберігання та/або захоронення.

5.1. Види та обсяги контролю якості

5.1.1. Якість упаковки РАВ та форми високоактивних РАВ мають відповідати вимогам безпеки на весь період зберігання до остаточного захоронення у стабільних геологічних формаціях. Для отримання надійних результатів контролю якості має бути встановлено контроль якості як з боку виробника упаковок РАВ, так і з боку оператора сховища.

5.1.2. Для отримання достовірних даних щодо показників якості форми високоактивних РАВ використовуються такі підходи:

визначення характеристик високоактивних РАВ перед їх кондиціюванням;

проведення контролю відповідності параметрів процесу кондиціювання високоактивних РАВ встановленим проектним значенням;

визначення характеристик репрезентативних проб кондиційованих високоактивних РАВ;

визначення характеристик кондиційованих високоактивних РАВ на основі проведення розрахункових кількісних оцінок.

5.2. Методи контролю якості

5.2.1. Рекомендовані методи контролю показників якості наведені у таблиці 3.

Таблиця 3

5.2.2. Для контролю якості форми високоактивних РАВ мають використовуватися стандартизовані методи. Перелік рекомендованих методів наведено у таблиці 4.

Таблиця 4

Додаток

до Вимог до упаковок

для довгострокового

зберігання та захоронення

високоактивних радіоактивних

відходів від переробки

відпрацьованого ядерного

палива

1.1. Порядок відбору зразків для проведення випробувань встановлюється у технічній документації на контейнер, зокрема у технічних умовах.

1.2. Рекомендована послідовність випробувань зразків наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

2.1. Перед проведенням випробувань усі зразки контейнерів перевіряють з метою виявлення і реєстрації відхилень від конструкції, дефектів виготовлення, деформацій тощо.

2.2. Для оцінки результатів проведення випробувань на контейнер наносять розмітку у вигляді ліній. Положення ліній повинно полегшувати опис характеру і місця розташування пошкоджень, що отримані контейнером під час проведення випробувань. Приклад нанесення розмітки наведений на рисунках 1 і 2 (za229-09) .

Ребра контейнера прямокутної форми ( рисунок 2 (za229-09) ) позначають літерами тих площин, що їх утворюють (наприклад АВ), а кути - трьома літерами (наприклад, ВАЕ).

Кути можна позначати фарбами різних кольорів.

2.3. Для порівняння пошкоджень, що виникають у процесі проведення випробувань, та зручності документального оформлення результатів контейнер необхідно фотографувати до і після проведення випробувань. Фотографування проводиться так, щоб були відображені отримані пошкодження та було видно нанесену розмітку.

2.4. Робоче місце для проведення випробувань повинно бути обладнане відповідно до вимог безпеки, викладених у програмі випробувань.

3.1. Перевірка захисних властивостей контейнера

3.1.1. Методи перевірки захисних властивостей контейнера від іонізуючого випромінювання вміщених у ньому високоактивних РАВ встановлюються у технічній документації на контейнер, зокрема у технічних умовах.

3.1.2. Рекомендовані методи випробувань захисних властивостей контейнера наведені у розділі IV додатка.

3.2. Перевірка герметичності контейнера

3.2.1. Методи перевірки герметичності контейнера встановлюються у технічній документації на контейнер, зокрема у технічних умовах.

3.2.2. Рекомендовані методи випробування герметичності контейнера наведені у розділі V додатка.

3.3. Перевірка та випробування строповочних пристроїв (захватних пристосувань) контейнера

При приймально-здавальних та періодичних випробуваннях строповочні пристрої (захватні пристосування) контейнера перевіряють, застосовуючи навантаження, яке дорівнює подвійній масі контейнера з вміщеними у ньому високоактивними РАВ. Навантаження витримують протягом 10 хвилин. Після зняття навантаження строповочні пристрої (захватні пристосування) контейнера не повинні мати деформації, тріщин, надривів. Відсутність деформацій визначають візуально. Відсутність тріщин і надривів перевіряють зовнішнім оглядом за допомогою лупи, що має не менше ніж чотирикратне збільшення.

3.4. Випробування контейнера на відповідність умовам нормальної експлуатації

3.4.1. Випробування контейнера на відповідність умовам нормальної експлуатації виконуються такими методами:

а) методом стискання (на укладку штабелем);

б) методом скидання (на вільне падіння);

в) методом ударної дії (на глибину руйнування).

З метою підвищення безпеки також можуть проводитись інші випробування, необхідність проведення яких встановлюється у нормативних документах з ядерної та радіаційної безпеки.

3.4.2. Для випробування методом стискання (на укладку штабелем) застосовують таке обладнання:

опорна плита - бетонна або металева гладка плита з горизонтальною поверхнею. Замість опорної плити допускається застосування мішені, описаної в підпункті 3.4.4 додатка;

сталева плита - плита з вуглецевої сталі товщиною не менше 8 мм і розмірами не менше розмірів поверхні контейнера, який випробовують;

вантаж, маса якого дорівнює масі контейнера з радіоактивними відходами, помноженій на фактичну кількість ярусів при штабелюванні контейнерів. Замість вантажу може також застосовуватись механізм, який забезпечує еквівалентне зусилля;

підйомний механізм.

3.4.3. Випробування методом стискання (на укладку штабелем) проводиться таким чином:

контейнер встановлюють на опорну плиту;

на верхню площину контейнера за допомогою підйомного механізму розміщують сталеву плиту, на яку встановлюють вантаж, або застосовують механізм, який забезпечує еквівалентне зусилля. Якщо контейнер має виступи, то сталеву плиту кладуть на ці виступи;

контейнер витримують під навантаженням протягом 24 годин.

3.4.4. Для випробування методом скидання (на вільне падіння) застосовують таке обладнання:

підйомний механізм (з пристосуванням для скидання);

мішень - плита з вуглецевої сталі товщиною не менше 12 мм, що щільно прилягає усією поверхнею зіткнення до бетонного блока, який має масу не менше десятикратного значення маси зразка, що випробовується, і закріплена на ньому. Площа ударної поверхні мішені повинна бути не менше двократного значення площі опорної поверхні контейнера. На ударній поверхні мішені допускаються ум'ятини та подряпини.

3.4.5. Випробування методом скидання (на вільне падіння) проводиться таким чином:

ударна поверхня мішені встановлюється горизонтально;

за допомогою підйомного механізму проводять скидання контейнера на мішень з такої висоти:

1,2 м при масі брутто контейнера до 5000 кг включно;

0,9 м при масі брутто контейнера вище 5000 кг і до 10000 кг включно;

0,6 м при масі брутто контейнера вище 10000 кг і до 15000 кг включно;

0,3 м при масі брутто контейнера вище 15000 кг.

Висоту падіння виміряють від найнижчої точки контейнера до поверхні мішені.

Контейнер прямокутної форми скидають:

на будь-яку грань - один раз;

на будь-який кут - один раз.

Контейнер циліндричної форми скидають:

на будь-яку з розмічених твірних циліндра - один раз;

на край циліндра при будь-якій твірній циліндра - один раз.

Допускається проводити скидання контейнера один раз таким чином, щоб завдати максимальне ушкодження його складовим частинам, які забезпечують безпеку.

3.4.6. Для випробування методом ударної дії (на глибину руйнування) застосовують таке обладнання:

сталевий стрижень - стрижень з вуглецевої сталі діаметром 32 мм з напівсферичним кінцем радіусом 16 мм і масою 6 кг;

сталева плита, описана в підпункті 3.4.2 додатка, або мішень, описана в підпункті 3.4.4 додатка;

підйомний механізм (з пристосуванням для скидання).

3.4.7. Випробування методом ударної дії (на глибину руйнування) проводиться таким чином:

на контейнер, що встановлений на сталевій плиті або мішені, за допомогою підйомного механізму проводять скидання сталевого стрижня. Висота падіння від нижнього кінця сталевого стрижня до наміченої точки поверхні контейнера повинна становити не менше 1 м.

3.5. Повторне випробування контейнера

3.5.1. Після проведення випробувань контейнера, зазначених у пункті 3.4 додатка, проводиться повторне випробування захисних властивостей, герметичності та надійності строповочних пристроїв (захватних пристосувань) згідно з пунктами 3.1 - 3.3 додатка.

3.5.2. Контейнер вважається таким, що витримав випробування, якщо за результатами повторного випробування контейнер зберігає захисні властивості, герметичність та надійність строповочних пристроїв (захватних пристосувань).

4.1. Перевірка захисних властивостей контейнера

4.1.1. Перевірку захисних властивостей контейнера проводять для визначення ефективності та однорідності захисту контейнера, а також для визначення ступеня його збереження після випробувань на відповідність умовам нормальної експлуатації.

4.1.2. До проведення випробувань захист вважають однорідним, якщо відхилення значення загальних характеристик випромінювання у будь-якій точці на відстані не більше 0,1 м від поверхні контейнера не перевищує 20% середнього значення, що виміряне на тій самій відстані.

Примітки:

1. Під середнім значенням розуміють середнє арифметичне значення, що виміряне у площині, перпендикулярній до осі контейнера і яка проходить через його центр, де розміщується джерело іонізуючого випромінювання, що імітує радіоактивні відходи у контейнері.

2. Перевірку збереження захисних властивостей контейнера на відповідність умовам нормальної експлуатації потрібно проводити із закритим джерелом іонізуючого випромінювання, яке пройшло державну атестацію.

4.1.3. Захисні властивості контейнера вважаються такими, що витримали випробування на відповідність умовам нормальної експлуатації, якщо значення загальних характеристик випромінювання, які виміряні у тих самих точках, не перевищує більше ніж на 20% відповідне значення до випробування.

4.2. Радіометричний метод випробування

4.2.1. Радіометричний метод випробування рекомендується використовувати для виявлення дефектів невеликої площі у напрямку просвічування.

4.2.2. При радіометричному методі закрите радіоактивне джерело випромінювання розміщують усередині контейнера. Активність джерела повинна бути такою, щоб методика давала надійні та відтворювані результати.

4.2.3. Для забезпечення всебічної перевірки контейнера детектор іонізуючого випромінювання (дозиметр, лічильник) з коліматором розміщують на поворотному кронштейні. Вісь обертання кронштейна, на якому закріплений датчик з коліматором, повинна перетинати місце розташування радіоактивного джерела, яке знаходиться усередині контейнера. Детектор іонізуючого випромінювання повинен бути з'єднаний з приладом, який фіксує потужність дози або швидкість лічення.

Для цього доцільно використовувати дозиметричний або радіометричний прилад типу СРП 68-01, МКСР-01 або їх аналоги.

4.2.4. При проведенні випробування контейнера датчик повинен бути спрямований під час вимірювання на центр джерела. Поворотний кронштейн обертають на кут не більше ніж 10 град. на кожний повний поворот стола.

5.1. Випробування бульбашковим методом

5.1.1. Для випробування бульбашковим методом застосовують таке обладнання:

джерело тиску - система із стисненим повітрям, в якій тиск повинен бути не менше 0,03 МПа (0,3 кгс/кв.см), або балон з газом (рекомендований газ - азот);

гнучкий шланг;

манометр;

вентиль для підключення джерела тиску;

перехідник;

бак з водою для занурення контейнера.

5.1.2. Випробування бульбашковим методом проводиться таким чином:

контейнер, з'єднаний з джерелом тиску, занурюється у бак з водою;

усередину контейнера подається газ під тиском 0,03 МПа (0,3 кгс/кв.см);

наявність течі показують бульбашки газу;

випробування проводиться протягом 30 хвилин.

Контейнер вважається герметичним, якщо немає витоку газу (бульбашки газу не спостерігаються).

Чутливість цього методу становить близько 10 Па х л/с (10 л х мкм/с).

5.2. Випробування методом внутрішнього гідравлічного тиску

5.2.1. Цей метод застосовується у випадку, коли габаритні розміри контейнера не дозволяють проводити випробування бульбашковим методом.

5.2.2. Для випробування методом внутрішнього гідравлічного тиску застосовують таке обладнання:

насос;

манометр;

запірний вентиль;

гнучкий шланг.

У кришці контейнера, що випробовують, має бути встановлений ніпель.

5.2.3. Випробування методом внутрішнього гідравлічного тиску проводиться таким чином:

контейнер наповнюють водою так, щоб усередині не залишилось повітря;

температура води в контейнері повинна бути постійною;

створюється внутрішній гідравлічний тиск 0,03 МПа (0,3 кгс/кв.см);

закривається вентиль і тримається тиск протягом 30 хвилин.

Контейнер вважається герметичним, якщо немає витоку води і немає зниження внутрішнього тиску. Під час випробування можуть мати місце незначні зменшення тиску внаслідок змін температури або впливу повітря, що залишилося у контейнері. У таких випадках повторно підвищується тиск.

Чутливість цього методу становить близько 10 Па х л/с (10 л х мкм/с).