Проект вноситься
народними депутатами України
М.В. Косiвим
Є.I. Кирильчуком
К.Т. Ващук
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про визнання депортованими громадян України,
якi у 1944 - 1951 роках були примусово переселенi з територiї
Польської Народної Республiки на територiю Союзу Радянських
Соцiалiстичних Республiк
Верховна Рада України,
дотримуючись мiжнародних зобов'язань України щодо захисту прав людини та основних свобод,
виходячи з принципiв Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) ,
беручи до уваги той факт, що у перiод 1944 - 1951 рокiв сотнi тисяч українцiв було депортовано з мiсць їх постiйного проживання на територiї Польської Народної Республiки до територiї Української Радянської Соцiалiстичної Республiки внаслiдок пiдписання 9 вересня 1944 р. Угоди мiж Урядом Української Радянської Соцiалiстичної Республiки i Польським Комiтетом Нацiонального Визволення "Про евакуацiю українського населення з територiї Польської Народної Республiки i польських громадян з територiї УРСР" та Договору мiж СРСР i ПНР "Про обмiн дiлянками державних територiй" вiд 15 лютого 1951 року,
засуджуючи цi дiї як порушення прав i свобод людини i громадянина,
приймає цей Закон, який - вiдповiдно до Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) - визначає: статус громадян України, депортованих з територiї Польської Народної Республiки на територiю Української Радянської Соцiалiстичної Республiки у 1944 -1951 роках, повноваження органiв державної влади, що беруть участь у вирiшеннi питань надання статусу депортованої особи, державну полiтику щодо депортованих осiб, пiдстави для надання статусу депортованої особи, порядок надання та позбавлення статусу депортованої особи, встановлення вiдшкодування за втрачене майно та моральнi втрати, вiдповiдальнiсть за порушення цього Закону та здiйснення мiжнародного спiвробiтництва з Республiкою Польща у питаннях розв'язання проблем депортованих осiб.
Стаття 1. Визначення термiнiв
У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються у такому значеннi:
депортацiя - примусове переселення осiб українського походження з мiсць їх постiйного проживання на пiдставi розпоряджень державних органiв або iнших, створених для його здiйснення, органiв колишнього СРСР та Польської Народної Республiки у перiод 1944-1951 рокiв, iз застосуванням вiйськової сили, що супроводжувалося вилученням майна, встановленням режиму спецпоселень i обмеженням полiтичних, соцiальних, економiчних i культурних прав;
депортованi особи - особи українського походження, якi були примусово переселенi з територiї Польської Народної Республiки у 1944-1951 рр., мають громадянство України i яким видано посвiдчення депортованої особи.
особи, депортованi дiтьми - депортованi особи українського походження, якi пiд час примусового переселення з територiї Польської Народної Республiки у 1944-1951 рр. не досягли повнолiття, мають громадянство України i яким видано посвiдчення депортованої особи з помiткою "депортовано дитиною".
посвiдчення депортованої особи - документ, який пiдтверджує статус громадянина України, що постраждав внаслiдок депортацiї у перiод 1944-1951 рокiв з територiї Польської Народної Республiки, та надає право користування пiльгами i правами, встановленими цим Законом;
територiя Польської Народної Республiки - територiя УРСР, яка була передана Польськiй Народнiй Республiцi у вiдповiдностi до Договору мiж СРСР i Польською Народною Республiкою "Про обмiн дiлянками державних територiй" вiд 15 лютого 1951 року, а саме - її етнiчнi (автохтоннi) українськi землi (територiї колишнiх Нижньо-Устрикiвського та частин Хирiвського i Стрiлкiвського районiв колишньої Дрогобицької областi);
щорiчна разова матерiальна допомога - надається особам, яким надано статус депортованих осiб, як вiдшкодування матерiальних та моральних збиткiв завданих внаслiдок депортацiї.
Стаття 2. Особи, на яких поширюється чиннiсть цього Закону
Дiя цього Закону поширюється на громадян України, стосовно яких у 1944-1951 рр. проводилося примусове переселення, що супроводжувалося вилученням майна, встановленням режиму спецпоселень i обмеженням полiтичних, соцiальних, економiчних i культурних прав.
Стаття 3. Законодавство про статус депортованих осiб
Законодавство про статус депортованих осiб та їх соцiальнi гарантiї складається з Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) , цього Закону, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, iнших законiв України, а також нормативно-правових актiв, що прийнятi на їх виконання.
Україна визнає законодавчi та iншi нормативнi акти органiв державної влади колишнього СРСР та Польської Народної Республiки про насильницьке переселення осiб українського походження такими, що порушували права людини.
України вiдзначає, що Угода "Про евакуацiю українського населення з територiї Польщi i польських громадян з територiї УРСР" вiд 9 вересня 1944 р., пiдписана Урядом Української РСР (вiд iменi України - Голова Ради Народних комiсарiв УРСР М. Хрущов) i Польським комiтетом Нацiонального Визволення (голова - Осубка-Моравський), була вiдразу неправомiрною з точки зору мiжнародного права. Адже з польської сторони Угода була пiдписана представником не державного органу (Уряд Польської держави перебував на той час у емiграцiї в Лондонi), а представником громадської органiзацiї, утвореної 20 липня 1944 р. в Москвi за наказом Сталiна.
Україна визнає правочиннiсть актiв органiв державної влади колишнього СРСР щодо реабiлiтацiї та вiдновлення порушених прав осiб, депортованих, примусово переселених з мiсць їх постiйного проживання.
Стаття 4. Повноваження спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нацiональностей та релiгiй
1. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нацiональностей та релiгiй:
- реалiзує державну полiтику стосовно депортованих осiб;
- координує пiдготовку i здiйснення центральними та мiсцевими органами виконавчої влади заходiв щодо забезпечення прав депортованих осiб;
- сприяє провадженню дiяльностi органами виконавчої влади у сферi спiвробiтництва з Республiкою Польща щодо розв'язання проблем депортованих осiб;
- забезпечує розроблення проектiв державних цiльових програм, iнших нормативно-правових актiв з питань вiдшкодування матерiальних та моральних збиткiв, завданих внаслiдок депортацiї;
- сприяє органiзацiї та проведенню мистецько-культурних, iсторико-фольклорних заходiв, спрямованих на збереження етнiчних традицiй, iсторичної пам'ятi депортованих груп українцiв з Лемкiвщини, Холмщини, Бойкiвщини, Пiдляшшя, Надсяння;
- забезпечує розповсюдження iсторичної правди на всiх рiвнях суспiльства через засоби масової iнформацiї щодо депортацiї осiб українського походження з територiї Польської Народної Республiки у 1944-1951 рр., що супроводжувалося вилученням майна, встановленням режиму спецпоселень i обмеженням полiтичних, соцiальних, економiчних i культурних прав.
Стаття 5. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України
Кабiнет Мiнiстрiв України:
- затверджує проекти державних цiльових програм, спрямованих на вiдшкодування матерiальних та моральних збиткiв, завданих внаслiдок депортацiї;
- забезпечує реалiзацiю державної полiтики стосовно депортованих осiб;
- затверджує порядок набуття статусу депортованої особи;
- затверджує перелiк i форму документiв, що пiдтверджують факт належностi особи до категорiї депортованих осiб;
- затверджує зразок та порядок видачi посвiдчення депортованої особи;
- затверджує розмiри i порядок вiдшкодування матерiальних i моральних збиткiв, завданих депортованим особам, якi щорiчно закладаються у Державний бюджет.
Стаття 6. Повноваження мiсцевих органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування
Обласнi та районнi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування беруть участь у розробленнi та виконаннi державних цiльових i регiональних програм, метою яких є розв'язання соцiально-економiчних та нацiонально-культурних проблем депортованих осiб.
Стаття 7. Державна полiтика щодо надання статусу депортованих осiб
Держава визнає примусово переселених осiб українського походження з мiсць їх постiйного проживання на пiдставi розпоряджень державних органiв або iнших, створених для його здiйснення органiв колишнього СРСР та Польської Народної Республiки у 1944-1951рр., депортованими.
Державна полiтика щодо надання статусу депортованих осiб визначається Верховною Радою України вiдповiдно до Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) i реалiзується Кабiнетом Мiнiстрiв України, спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нацiональностей та релiгiй, мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування.
Депортована особа має право на одержання безоплатних консультацiї з питань набуття статусу депортованої особи в уповноважених органах державної влади, до компетенцiї яких належить вирiшення питання визначення статусу депортованої особи.
Пiд час реалiзацiї прав депортованої особи не можуть бути обмеженi права i законнi iнтереси iнших громадян України.
Стаття 8. Пiдстави для надання статусу депортованої особи
Пiдставами для надання статусу депортованої особи є документи, виданi компетентними органами України, Польщi або держав - колишнiх республiк СРСР, що пiдтверджують факт належностi особи до категорiї депортованих осiб (вiдомостi про депортацiю, вiдселення, про мiсце народження).
Документи про встановлення факту депортацiї, виданi уповноваженими органами держав - колишнiх республiк СРСР або Польщi - визнаються дiйсними на територiї України у порядку, встановленому законодавством України.
Перелiк документiв та данi, якi обов'язково мають мiститися в них, затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Стаття 9. Порядок надання статусу депортованої особи
Органами, уповноваженими вирiшувати питання з надання статусу депортованої особи (далi - уповноваженi органи), є спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нацiональностей та релiгiй, обласнi, районнi та мiськi державнi адмiнiстрацiї.
Питання з набуття статусу депортованої особи вирiшується на пiдставi заяви i копiї паспорта громадянина України, якi подаються до уповноваженого органу особою або в iнтересах такої особи - будь-якою iншою особою, у порядку, визначеному законодавством.
При необхiдностi уповноваженi органи України можуть надсилати запит до вiдповiдних органiв України, Польщi, держав - колишнiх республiк СРСР, якi видали такi документи, для з'ясування пiдстав їх видачi.
Термiн розгляду заяви уповноваженим органом не може перевищувати трьох мiсяцiв.
У разi прийняття уповноваженим органом рiшення про надання статусу депортованої особи їй видається посвiдчення депортованої особи встановленого зразка.
У разi прийняття уповноваженим органом рiшення про вiдмову в наданнi статусу депортованої особи уповноважений орган письмово повiдомляє про це заявника iз зазначенням причини вiдмови та процедури оскарження такого рiшення.
Рiшення про вiдмову в наданнi статусу депортованої особи може бути оскаржене у судi.
Стаття 10. Позбавлення статусу депортованої особи
Особа, що подала про себе завiдомо неправдивi вiдомостi або пiдробленi документи, за рiшенням уповноваженого органу позбавляється статусу депортованої особи.
Особа, яку позбавлено статусу депортованої особи, зобов'язана повернути всi компенсацiйнi виплати, наданi їй вiдповiдно до цього Закону.
Стаття 11. Права депортованих осiб
Депортованi особи та особи, депортованi дiтьми, мають право на вiдшкодування матерiальних та моральних збиткiв, завданих їм внаслiдок депортацiї.
Матерiальнi та моральнi збитки, завданi внаслiдок депортацiї депортованим особам та особам, депортованим дiтьми, пiдлягають вiдшкодуванню у розмiрах та порядку, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України у виглядi щорiчної разової матерiальної допомоги.
На депортованих осiб, незалежно вiд року їх народження, поширюються пiльги, передбаченi Законом України "Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12) для учасникiв вiйни, а на членiв сiмей депортованих осiб - пiльги, передбаченi названим законом для членiв сiмей учасникiв вiйни.
Стаття 12. Фiнансування витрат, пов'язаних iз застосуванням цього Закону
Фiнансове забезпечення державних соцiальних гарантiй, передбачених цим Законом, здiйснюється за рахунок коштiв Державного бюджету України.
Стаття 13. Вiдповiдальнiсть за порушення цього Закону
Особи, виннi в порушеннi вимог цього Закону, утаюваннi або навмисному перекрученнi вiдомостей, наданнi недостовiрних або завiдомо неправдивих вiдомостей, у видачi документiв, посвiдчень, вчиненнi будь-яких iнших дiянь, що призводять до порушення норм цього закону або незаконного одержання громадянами прав, компенсацiй, виплат чи пiльг, передбачених цим Законом, несуть матерiальну, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть, встановлену законодавством України.
Стаття 14. Мiжнародне спiвробiтництво
Мiжнародне спiвробiтництво з Республiкою Польща та iншими країнами у розв'язаннi проблем депортованих осiб здiйснюється вiдповiдно до мiжнародних договорiв України.
Україна вживає заходiв для укладення мiжнародних договорiв з Республiкою Польща про забезпечення визнання статусу депортованих осiб.
II. Прикiнцевi положення.
1. Запропонувати Президентовi України встановити офiцiйний День пам'ятi депортованих за узгодженням з Європейським союзом на спомин сотень тисяч депортованих.
2. Кабiнету Мiнiстрiв України:
до набрання чинностi цим Законом внести до Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом;
у проектах Державного бюджету України на 2010 рiк та наступнi роки передбачати кошти на виконання цього Закону;
у мiсячний термiн з дня набрання чинностi цим Законом прийняти в межах компетенцiї нормативно-правовi акти на забезпечення виконання цього Закону, привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом, забезпечити перегляд i скасування мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону.
3. До приведення iнших законiв у вiдповiднiсть iз цим Законом вони дiють у частинi, що не суперечить цьому Закону.
4. Цей Закон набирає чинностi з 01.01.2010 р.
Голова Верховної Ради України В.Литвин