Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Шаповала Володимира Миколайовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича - суддя-доповідач,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 3 статті 78, пункту 1 статті 84, пункту 3 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III (2768-14) (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27), а також про офіційне тлумачення словосполучення "чи є колективні сільськогосподарські підприємства суб'єктами колективної власності на землю".

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М.Д. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 54 народні депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 3 статті 78, пункту 1 статті 84, пункту 3 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , а також дати офіційне тлумачення словосполучення "чи є колективні сільськогосподарські підприємства суб'єктами колективної власності на землю".

Народні депутати України вважають, що з прийняттям Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII (561-12) , Закону України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 року N 2073-XII (2073-12) , Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року N 2114-XII (2114-12) відбулось роздержавлення земель сільськогосподарського призначення шляхом їх передачі з державної власності у колективну. Сільськогосподарські підприємства України на законних підставах отримали державні акти на право колективної власності на землю.

Це право гарантоване також іншими актами чинного законодавства України. Зокрема, Законом України "Про власність" від 7 лютого 1991 року N 697-XII (697-12) (стаття 2), Законом України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року N 887-XII (887-12) (стаття 2).

Суб'єкт права на конституційне подання зазначає, що в новій редакції Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III (2768-14) всупереч статтям 8, 13, 14, 21, 22, 41 Конституції України (254к/96-ВР) поняття колективної власності на землю взагалі не вживається, що призвело до необгрунтованого звуження поняття форм власності на землю та порушення визначених Основним Законом (254к/96-ВР) прав громадян стосовно власності на землю. Тому, як вважають народні депутати України, пункт 3 статті 78, пункт 1 статті 84, пункт 3 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , які скасовують право на колективне володіння землею, є неконституційними.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 6 листопада 2003 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, З статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Підставою для розгляду справи Конституційним Судом України є конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів (стаття 39, частина перша статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) ).

Матеріали, долучені до конституційного подання, не містять правового обгрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень, як того вимагає Закон України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) . У конституційному поданні поставлено питання про те, що "відсутність врегулювання у Земельному кодексі України (2768-14) такої форми власності, як "колективна власність на землю", не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) . Однак не вказано, які конкретно положення Конституції України (254к/96-ВР) містять приписи щодо обов'язкового врегулювання Земельним кодексом України (2768-14) саме "колективної форми власності на землю".

Народні депутати України просять також роз'яснити, чи є колективні сільськогосподарські підприємства суб'єктами права колективної власності на землю. Проте у конституційному поданні не вказуються обгрунтування практичної необхідності офіційного тлумачення цього словосполучення, як це передбачено статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування закону, в якому міститься словосполучення, про офіційне тлумачення якого заявлено клопотання (стаття 39 цього Закону (422/96-ВР) .

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для відкриття конституційного провадження у справі.

Керуючись статтями 147, 150 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 13, 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 3 статті 78, пункту 1 статті 84, пункту 3 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III (2768-14) , а також про офіційне тлумачення словосполучення "чи є колективні сільськогосподарські підприємства суб'єктами колективної власності на землю" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) .

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.