визнаючи значний внесок Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (995_181) , підписаної у Варшаві 12 жовтня 1929 року (далі - Варшавська конвенція), та інших пов'язаних з нею документів у справу гармонізації норм міжнародного приватного повітряного права;

визнаючи необхідність удосконалення й консолідації Варшавської конвенції (995_181) та пов'язаних з нею документів;

визнаючи важливість забезпечення захисту інтересів споживачів під час міжнародних повітряних перевезень і необхідність справедливої компенсації відповідно до принципу найбільш повного відшкодування;

знову підтверджуючи бажаність упорядкованого розвитку міжнародних повітряних перевезень і безперешкодного пересування осіб, багажу та вантажів згідно з принципами й цілями Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (995_038) , учиненої в Чикаго 7 грудня 1944 року;

будучи переконаними в тому, що колективні дії держав стосовно подальшої гармонізації й кодифікації деяких правил, які регулюють міжнародні повітряні перевезення, у формі нової конвенції є найбільш адекватним способом досягнення справедливого балансу інтересів,

домовилися про таке:

Глава I

Загальні положення

Стаття 1

Сфера застосування

1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно.

2. Для цілей цієї Конвенції "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення, при якому, згідно з визначенням сторін, місце відправлення й місце призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох держав-сторін, або на території однієї й тієї самої держави-сторони, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є державою-стороною. Перевезення між двома пунктами на території однієї й тієї самої держави-сторони без такої зупинки не розглядається в розумінні цієї Конвенції як міжнародне.

3. Перевезення, яке повинно бути здійснене декількома послідовними перевізниками, для цілей цієї Конвенції вважається єдиним перевезенням, якщо воно розглядалося сторонами як одна операція незалежно від того, чи були оформлені документи у вигляді одного договору чи декількох договорів, і воно не втрачає свого міжнародного характеру виключно в силу того, що один чи декілька договорів повинні бути виконані повністю на території однієї й тієї самої держави.

4. Ця Конвенція застосовується також до перевезень, зазначених у главі V, з урахуванням викладених у ній умов.

Стаття 2

Перевезення, що здійснюються державою, і перевезення поштових відправлень

1. Ця Конвенція застосовується до перевезень, що здійснюються державою або законно створеними суб'єктами публічного права та відповідають умовам, передбаченим у статті 1.

2. Під час перевезення поштових відправлень перевізник несе відповідальність тільки перед відповідною поштовою адміністрацією згідно з правилами, що застосовуються до відносин між перевізниками та поштовими адміністраціями.

3. За винятком наведеного в пункті 2 цієї статті, положення цієї Конвенції не застосовуються до перевезення поштових відправлень.

Глава II

Документація та обов'язки сторін, які стосуються перевезення пасажирів, багажу та вантажу

Стаття 3

Пасажири й багаж

1. Для перевезення пасажирів оформлюється індивідуальний або груповий перевізний документ, який містить:

a) зазначення пунктів відправлення й призначення;

b) якщо пункти відправлення й призначення знаходяться на території однієї й тієї самої держави-сторони, а одна чи декілька передбачених зупинок знаходяться на території іншої держави, - зазначення, принаймні, однієї такої зупинки.

2. Замість документа, згаданого в пункті 1, можуть використовуватися будь-які інші засоби, які зберігають інформацію, зазначену в цьому пункті. Якщо використовується будь-який з таких інших засобів, перевізник пропонує надати пасажиру інформацію, збережену таким чином, письмово.

3. Перевізник надає пасажиру багажну ідентифікаційну бирку на кожне місце зареєстрованого багажу.

4. Пасажиру надається письмове повідомлення про те, що у випадку застосування цієї Конвенції вона визначає й може обмежувати відповідальність перевізників у випадку смерті або тілесного ушкодження особи та у випадку знищення, утрати, пошкодження багажу або затримки його доставки.

5. Недотримання положень попередніх пунктів не зачіпає існування або чинності договору перевезення, на який, проте, поширюється дія цієї Конвенції, у тому числі положень стосовно обмеження відповідальності.

Стаття 4

Вантаж

1. Для перевезення вантажу оформлюється авіавантажна накладна.

2. Замість авіавантажної накладної можуть використовуватися будь-які інші засоби, які зберігають запис про перевезення, що здійснюватиметься. У випадку використання таких інших засобів перевізник на вимогу вантажовідправника видає вантажовідправнику квитанцію на вантаж, яка дозволяє ідентифікувати відправлений вантаж та отримати доступ до даних, що зберігаються такими іншими засобами.

Стаття 5

Зміст авіавантажної накладної або квитанції на вантаж

Авіавантажна накладна або квитанція на вантаж містить:

а) зазначення пунктів відправлення та призначення;

b) якщо пункти відправлення та призначення знаходяться на території однієї й тієї самої держави-сторони, але одна чи декілька передбачених зупинок знаходяться на території іншої держави, - зазначення, принаймні, однієї такої зупинки; і

c) зазначення ваги відправленого вантажу.

Стаття 6

Документ, що стосується властивостей вантажу

У випадку необхідності відповідно до процедур, установлених митними, правоохоронними органами та подібними державними органами, від вантажовідправника може вимагатися документ із зазначенням властивостей вантажу. Це положення не створює для перевізника жодних обов'язків, зобов'язань або відповідальності, що з нього випливають.

Стаття 7

Опис авіавантажної накладної

1. Авіавантажна накладна оформлюється вантажовідправником у трьох оригінальних примірниках.

2. Перший примірник має позначку "Для перевізника" й підписується вантажовідправником. Другий примірник має позначку "Для одержувача" й підписується вантажовідправником і перевізником. Третій примірник підписується перевізником, який передає його вантажовідправнику після прийняття вантажу.

3. Підписи перевізника й вантажовідправника можуть бути надруковані або проставлені штемпелем.

4. Якщо на прохання вантажовідправника авіавантажну накладну оформляє перевізник, то перевізник розглядається, до доведення протилежного, як такий, що діє від імені вантажовідправника.

Стаття 8

Документація для перевезення декількох місць

Якщо є більше, ніж одне місце:

a) перевізник вантажу має право вимагати від вантажовідправника оформлення окремих авіавантажних накладних;

b) вантажовідправник має право вимагати від перевізника видачі окремих квитанцій на вантаж, якщо використовуються інші засоби, зазначені в пункті 2 статті 4.

Стаття 9

Недотримання вимог до документації

Недотримання положень статей 4-8 не зачіпає існування або чинності договору перевезення, на який, проте, поширюється дія норм цієї Конвенції, у тому числі положень стосовно обмеження відповідальності.

Стаття 10

Відповідальність за відомості, зазначені в документації

1. Вантажовідправник відповідає за правильність відомостей та заяв, що стосуються вантажу, унесених ним або від його імені в авіавантажну накладну або наданих ним або від його імені перевізнику для внесення в квитанцію на вантаж або для включення в запис, який зберігається іншими засобами, як це передбачає пункт 2 статті 4. Попереднє положення застосовується також у випадку, коли особа, яка діє від імені вантажовідправника, є також агентом перевізника.

2. Вантажовідправник несе відповідальність перед перевізником за будь-яку шкоду, заподіяну йому чи будь-якій іншій особі, перед якою перевізник несе відповідальність, унаслідок неправильності, неточності або неповноти відомостей або заяв, поданих вантажовідправником або від його імені.

3. Ураховуючи положення пунктів 1 й 2 цієї статті, перевізник несе відповідальність перед вантажовідправником за будь-яку шкоду, заподіяну йому чи будь-якій іншій особі, перед якою вантажовідправник несе відповідальність, унаслідок неправильності, неточності або неповноти відомостей чи заяв, унесених перевізником або від його імені в квитанцію на вантаж чи в запис, який зберігається іншими засобами, як це передбачає пункт 2 статті 4.

Стаття 11

Доказова сила документації

1. Авіавантажна накладна або квитанція на вантаж, до доведення протилежного, є достатнім свідченням укладення договору, прийняття вантажу та умов перевезення, зазначених у них.

2. Будь-які відомості в авіавантажній накладній або в квитанції на вантаж про вагу, розміри та упаковку вантажу, а також про кількість місць, до доведення протилежного, є достатнім свідченням повідомлених даних; дані про кількість, об'єм та стан вантажу не є доказом проти перевізника, за винятком тих випадків, коли ним проведена перевірка цих даних у присутності вантажовідправника із зазначенням цього в авіавантажній накладній чи в квитанції на вантаж, або коли вони стосуються очевидного стану вантажу.

Стаття 12

Право розпоряджатися вантажем

1. Вантажовідправник має право, за умови виконання всіх зобов'язань, що випливають з договору про перевезення, розпоряджатися вантажем, забираючи його в аеропорту відправлення або призначення, затримуючи його в ході перевезення в будь-якому пункті посадки, даючи вказівки про видачу його в пункті призначення або в ході перевезення особі, іншій, ніж попередньо зазначеному одержувачу, або вимагаючи повернення вантажу в аеропорт відправлення. Вантажовідправник не повинен використовувати право розпоряджатися вантажем на шкоду перевізнику або іншим вантажовідправникам і зобов'язаний відшкодувати всі витрати, що випливають із застосування цього права.

2. Якщо виконати розпорядження вантажовідправника неможливо, перевізник зобов'язаний негайно повідомити про це вантажовідправника.

3. Якщо перевізник виконує вказівки вантажовідправника стосовно розпорядження вантажем, не вимагаючи пред'явлення виданого останньому примірника авіавантажної накладної або квитанції на вантаж, то таким чином перевізник бере на себе, зберігаючи за собою право регресу до вантажовідправника, відповідальність за будь-яку шкоду, яка може бути у зв'язку із цим заподіяна будь-якій особі, що законно володіє цим примірником авіавантажної накладної або квитанції на вантаж.

4. Право вантажовідправника розпоряджатися вантажем припиняється в той момент, коли згідно зі статтею 13 виникає право одержувача. Проте якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж або з ним неможливо зв'язатися, вантажовідправник знову набуває свого права розпорядження.

Статті 13

Видача вантажу

1. За винятком випадків, коли вантажовідправник скористався своїм правом згідно зі статтею 12, одержувач має право вимагати від перевізника, з моменту прибуття вантажу в пункт призначення, видачі йому вантажу після сплати належних платежів та виконання умов перевезення.

2. Якщо не домовлено про інше, саме перевізник зобов'язаний негайно повідомити одержувача про прибуття вантажу.

3. Якщо перевізником визнана втрата вантажу або якщо вантаж не прибув після закінчення семиденного строку з дня, коли він повинен був прибути, одержувач має право застосувати проти перевізника санкції, які випливають з договору перевезення.

Стаття 14

Здійснення прав вантажовідправника й одержувача

Вантажовідправник й одержувач можуть, відповідно, користуватися всіма правами, наданими їм статтями 12 й 13, кожний від свого імені, незалежно від того, чи діє він у своїх інтересах чи в інтересах іншої особи, але за умови виконання зобов'язань, що випливають з договору перевезення.

Стаття 15

Відносини між вантажовідправником та одержувачем або відносини між третіми особами

1. Статті 12, 13 й 14 не зачіпають відносин ні між вантажовідправником й одержувачем, ні між третіми особами, права яких є похідними від прав вантажовідправника чи одержувача.

2. Положення, відмінні від тих, що зазначені в статтях 12, 13 й 14, повинні бути включені в авіавантажну накладну або квитанцію на вантаж.

Стаття 16

Вимоги, установлені митними, правоохоронними або іншими державними органами

1. Вантажовідправник зобов'язаний подати такі відомості й документи, які необхідні для виконання вимог, установлених митними, правоохоронними або іншими державними органами, перш ніж вантаж може бути переданим одержувачу. Вантажовідправник є відповідальним перед перевізником за будь-яку шкоду, заподіяну через відсутність, недостатність або неправильність будь-яких таких даних чи документів, за винятком випадків, коли шкода була завдана з вини перевізника, його службовців чи агентів.

2. Перевізник не зобов'язаний перевіряти точність або достатність таких даних чи документів.

Глава III

Відповідальність перевізника та розмір компенсації за заподіяну шкоду

Стаття 17

Загибель і тілесне ушкодження пасажирів. Пошкодження багажу

1. Перевізник є відповідальним за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, тільки за умови, що подія, яка стала причиною загибелі або ушкодження, відбулася на борту повітряного судна або під час посадки чи висадки пасажира.

2. Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну у випадку знищення, утрати або пошкодження зареєстрованого багажу, лише за умови, що випадок, який став причиною знищення, утрати або пошкодження багажу, мав місце на борту повітряного судна або тоді, коли перевізник був відповідальним за збереження зареєстрованого багажу. Однак перевізник не несе відповідальності за пошкодження багажу внаслідок його дефекту, якостей чи вади. Стосовно незареєстрованого багажу, у тому числі особистих речей пасажира, перевізник несе відповідальність, якщо шкода заподіяна з його вини або з вини його службовців чи агентів.

3. Якщо перевізник визнає втрату зареєстрованого багажу або якщо зареєстрований багаж не прибув після закінчення двадцяти одного дня з дати, коли він повинен був прибути, пасажир може пред'явити перевізнику вимоги, що випливають з договору перевезення.

4. У цій Конвенції термін "багаж", якщо не передбачено іншого, означає як зареєстрований, так і незареєстрований багаж.

Стаття 18

Пошкодження вантажу

1. Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну у випадку знищення, утрати або пошкодження вантажу, тільки за умови, що подія, яка стала причиною такої шкоди, мала місце під час повітряного перевезення.

2. Однак перевізник не несе відповідальності, якщо і настільки, наскільки він доведе, знищення, утрата або пошкодження вантажу спричинені однією або декількома з перелічених нижче обставин:

a) притаманними вантажу дефектом, якістю чи вадою;

b) неправильним упакуванням вантажу особою, яка не є перевізником, або його службовцями чи агентами;

c) воєнними діями чи збройним конфліктом;

d) діями органу державної влади, пов'язаними з ввозом, вивозом або транзитом вантажу.

3. Повітряне перевезення в контексті пункту 1 цієї статті охоплює період, протягом якого вантаж знаходиться під відповідальністю перевізника.

4. Період повітряного перевезення не охоплює періоду наземного перевезення, перевезення морем або внутрішнім водним шляхом, здійсненого поза аеропортом. Однак якщо подібне перевезення здійснюється на виконання договору про повітряне перевезення з метою завантаження, видачі або перевантаження вантажу, будь-яка шкода, до доведення протилежного, уважається наслідком події, яка мала місце впродовж повітряного перевезення. Якщо перевізник без згоди вантажовідправника замінює перевезення, яке за згодою сторін передбачалося здійснити повітряним транспортом, повністю або частково перевезенням, здійснюваним будь-яким іншим видом транспорту, таке перевезення іншим видом транспорту вважається перевезенням, здійснюваним у період повітряного перевезення.

Стаття 19

Затримка

Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок затримки в повітряному перевезенні пасажирів, багажу або вантажу. Однак перевізник не несе відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок затримки, якщо доведе, що він, його службовці та агенти вжили всіх заходів, які могли б бути необхідними для того, щоб уникнути шкоди, або що для нього чи для них було неможливо вжити таких заходів.

Стаття 20

Звільнення від відповідальності

Якщо перевізник доведе, що шкода була завдана або її виникненню сприяла недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність особи, яка вимагає відшкодування, або особи, від якої походять його або її права, перевізник повністю або частково звільняється від відповідальності перед особою, яка вимагає відшкодування, у розмірі, в якому така недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність спричинили шкоду або сприяли її виникненню. Якщо вимога про відшкодування заявлена особою, іншою, ніж пасажир, у зв'язку зі смертю або тілесним ушкодженням, яких зазнав останній, перевізник так само повністю або частково звільняється від відповідальності настільки, наскільки він доведе, що недбалість, інша неправомірна дія чи бездіяльність цього пасажира спричинили шкоду або сприяли її виникненню. Ця стаття стосується всіх положень цієї Конвенції про відповідальність, у тому числі пункту 1 статті 21.

Стаття 21

Компенсація у випадку загибелі або тілесного ушкодження пасажирів

1. Перевізник не може виключити або обмежити своєї відповідальності за шкоду, про яку йдеться в пункті 1 статті 17, компенсація якої не перевищує 100 000 спеціальних прав запозичення на кожного пасажира.

2. Перевізник не несе відповідальності за шкоду, про яку йдеться в пункті 1 статті 17, компенсація якої перевищує 100 000 спеціальних прав запозичення на кожного пасажира, якщо перевізник доведе, що:

a) така шкода не була заподіяна через недбалість або іншу неправомірну дію чи бездіяльність перевізника або його службовців чи агентів; або

b) така шкода заподіяна виключно через недбалість або іншу неправомірну дію чи бездіяльність третьої сторони.

Стаття 22

Межі відповідальності стосовно затримки, багажу та вантажу

1. У випадку шкоди, заподіяної внаслідок затримки під час перевезення пасажирів, про яку йдеться в статті 19, відповідальність перевізника стосовно кожного пасажира обмежується сумою 4150 спеціальних прав запозичення.

2. Відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні багажу обмежується сумою 1000 спеціальних прав запозичення стосовно кожного пасажира, за винятком випадків, коли пасажир зробив у момент передачі зареєстрованого багажу перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість пасажира в доставці.

3. Відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість відправника в доставці.

4. У випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки частини вантажу чи будь-якого предмета, що є його частиною, для визначення межі відповідальності перевізника до уваги береться лише загальна вага відповідного вантажного місця або місць. Однак коли знищення, утрата, пошкодження або затримка частини вантажу чи будь-якого предмета, що є його частиною, впливає на вартість інших місць, оформлених однією авіавантажною накладною, або однією квитанцією, або, якщо вони не видані, тим самим документом, що зберігається Іншими засобами, як це передбачає пункт 2 статті 4, для визначення межі відповідальності повинна також братися до уваги загальна вага такого вантажного місця або місць.

5. Зазначені вище положення пунктів 1 та 2 цієї статті не застосовуються, якщо буде доведено, що шкода є результатом дії чи бездіяльності перевізника, його службовців або агентів, учиненої з наміром завдати шкоди або через злочинну недбалість і з усвідомленням того, що в результаті таких дій, можливо, буде завдано шкоди, за умови, що у випадку вчинення такої дії чи бездіяльності працівника або агента буде також доведено, що цей працівник або агент діяв у рамках своїх обов'язків.

6. Межі відповідальності, установлені статтею 21 та цією статтею, не перешкоджають суду додатково ухвалити рішення відповідно до закону, який він застосовує, про відшкодування всіх або частини судових та інших пов'язаних із судовим розглядом витрат, понесених позивачем, у тому числі процентів. Наведене вище положення не застосовується, якщо сума, присуджена в порядку відшкодування шкоди, за винятком судових та інших пов'язаних із судовим розглядом витрат, не перевищує суми, яку перевізник письмово запропонував позивачу протягом шести місяців з дня заподіяння шкоди або до початку судового процесу, якщо ця дата є пізнішою.

Стаття 23

Переведення валютних одиниць

1. Суми, зазначені в спеціальних правах запозичення, у цій Конвенції розглядаються як такі, що стосуються спеціальних прав запозичення, як вони визначені Міжнародним валютним фондом. Переведення цих сум у національні валюти у випадку судових розглядів відбувається відповідно до вартості цих валют у спеціальних правах запозичення на дату ухвали суду. Вартість у спеціальних правах запозичення національної валюти держави-сторони, яка є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється згідно з методом визначення вартості, що застосовується Міжнародним валютним фондом для власних операцій і розрахунків на дату ухвали суду. Вартість у спеціальних правах запозичення національної валюти держави-сторони, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється за методом, установленим цією державою-стороною.

2. Проте держави, які не є членами Міжнародного валютного фонду та законодавство яких не дозволяє застосовувати положення пункту 1 цієї статті, можуть при ратифікації або приєднанні чи будь-коли після цього заявити, що межа відповідальності перевізника, передбачена статтею 21, установлюється в сумі 1 500 000 валютних одиниць на пасажира під час судового розгляду на їхніх територіях; 62 500 валютних одиниць на пасажира стосовно пункту 1 статті 22; 15 000 валютних одиниць на пасажира стосовно пункту 2 статті 22; 250 валютних одиниць за кілограм стосовно пункту 3 статті 22. Така валютна одиниця складається з шістдесяти п'яти з половиною міліграмів золота 900-ї проби. Ці суми можуть бути переведені у відповідну національну валюту в округлених числах. Переведення таких сум у національну валюту здійснюється згідно із законодавством відповідної держави.

3. Розрахунки, згадані в останньому реченні пункту 1 цієї статті, і переведення, згадане в пункті 2 цієї статті, виконуються таким чином, щоб виразити в національній валюті держави-сторони, наскільки це можливо, таку саму реальну вартість кількісних показників, зазначених у статтях 21 та 22, яка буде отримана в результаті застосування перших трьох речень пункту 1 цієї статті. Держави-сторони інформують депозитарія про метод обчислення згідно з пунктом 1 цієї статті або про результати переведення згідно з пунктом 2 цієї статті відповідно під час здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання до цієї Конвенції, а також після кожної їхньої зміни.

Стаття 24

Перегляд меж відповідальності

1. Без шкоди положенням статті 25 цієї Конвенції та з урахуванням положень пункту 2 цієї статті межі відповідальності, установлені в статтях 21, 22 та 23, переглядаються депозитарієм кожні п'ять років, причому перший такий перегляд проводиться в кінці п'ятого року з дати набрання цією Конвенцією чинності або, якщо Конвенція не набере чинності протягом п'яти років з дати, коли вона була вперше відкрита для підписання, протягом першого року після набрання нею чинності, з урахуванням коефіцієнта інфляції, який відповідає сукупним темпам інфляції за період з моменту попереднього перегляду, або під час першого перегляду - з дня набрання Конвенцією чинності. Розмір темпів інфляції, який використовується для визначення коефіцієнта інфляції, обчислюється відповідно до середньовизначених річних ставок збільшення або зменшення індексів споживчих цін у державах, валюти яких складають спеціальні права запозичення, згадані в пункті 1 статті 23.

2. Якщо в результаті перегляду, згаданого в попередньому пункті, робиться висновок про те, що коефіцієнт інфляції перевищив 10%, то депозитарій надсилає повідомлення державам-сторонам про зміну меж відповідальності. Будь-яка зміна меж відповідальності набирає чинності через шість місяців після повідомлення держав-сторін про зміну. Якщо протягом трьох місяців після надіслання державам-сторонам повідомлення про зміну більшість держав-сторін заявлять про свою незгоду, зміна не набирає чинності, а депозитарій передає це питання на розгляд під час наради держав-сторін. Депозитарій негайно надсилає повідомлення всім державам-сторонам про набрання чинності будь-якою зміною меж відповідальності.

3. Незважаючи на положення пункту 1 цієї статті, процедура, згадана в пункті 2 цієї статті, застосовується будь-коли за умови, що прохання про це висловлене однією третиною держав-сторін і що коефіцієнт інфляції, згаданий в пункті 1, перевищив 30% за період з дати попереднього перегляду або з дати набрання цією Конвенцією чинності, якщо перегляд ще не проводився. Наступні перегляди з використанням процедури, описаної в пункті 1 цієї статті, будуть проводитися кожні п'ять років, починаючи з дати закінчення п'ятирічного періоду, коли проводився останній перегляд відповідно до цього пункту.

Стаття 25

Обумовлення стосовно меж відповідальності

Перевізник може обумовити, що стосовно договору перевезення застосовуються межі відповідальності, розмір яких перевищує розмір меж відповідальності, передбачених цією Конвенцією, або відповідальність є не обмеженою.

Стаття 26

Недійсність положень договору

Будь-яке положення, спрямоване на звільнення перевізника від відповідальності або на встановлення межі відповідальності, нижчої, ніж та, яка встановлена цією Конвенцією, є недійсним і не має юридичної сили, однак недійсність цього положення не спричиняє недійсності договору, на який і далі поширюється дія положень цієї Конвенції.

Стаття 27

Свобода укладення договору

Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає перевізнику відмовитися від укладення договору перевезення, відмовитися від будь-яких засобів захисту, передбачених цією Конвенцією, або встановити умови, які не суперечать цій Конвенції.

Стаття 28

Попередні виплати

У випадку авіаційної події, що спричинила загибель або ушкодження пасажирів, перевізник, якщо це передбачено національним законодавством, негайно проводить попередні виплати фізичній особі чи особам, які мають право вимагати компенсацію, для задоволення невідкладних економічних потреб таких осіб. Такі попередні виплати не означають визнання відповідальності й можуть бути зараховані до наступних виплат перевізником компенсації за заподіяну шкоду.

Стаття 29

Підстави для позову

Під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв'язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.

Стаття 30

Службовці, агенти. Загальна сума позовів

1. Якщо позов пред'явлено службовцю чи агенту перевізника у зв'язку зі шкодою, про яку йдеться в цій Конвенції, такий службовець або агент, якщо він доведе, що діяв у рамках своїх службових обов'язків, має право посилатися на умови та межі відповідальності, на які має право посилатися сам перевізник на підставі цієї Конвенції.

2. Загальна сума, яка може бути стягнена з перевізника, його службовців та агентів, не повинна в цьому випадку перевищувати зазначених меж відповідальності.

3. За винятком випадків перевезення вантажу, положення пунктів 1 та 2 цієї статті не застосовуються, якщо буде доведено, що шкода стала результатом дії чи бездіяльності службовця або агента, учиненої з наміром заподіяти шкоду або із злочинної недбалості й з усвідомленням того, що в результаті таких дій може бути заподіяна шкода.

Стаття 31

Своєчасне пред'явлення претензій

1. Отримання зареєстрованого багажу або вантажу вповноваженою особою без пред'явлення претензій передбачає, до доведення протилежного, що багаж або вантаж був доставлений у належному стані й відповідно до перевізного документа або запису, який зберігається іншими засобами, як це передбачено в пункті 2 статті 3 й пункті 2 статті 4.

2. У випадку пошкодження багажу або вантажу особа, яка має право на його отримання, повинна надіслати перевізнику претензію негайно після виявлення пошкодження й не пізніше семи днів з дати отримання зареєстрованого багажу й чотирнадцяти днів з дати отримання вантажу. У випадку затримки претензія повинна бути заявлена не пізніше двадцяти одного дня з дати, коли багаж або вантаж був переданий у його розпорядження.

3. Будь-яка претензія повинна бути подана письмово та вручена або відправлена в згадані вище строки.

4. За відсутності претензій у згадані вище строки жодні позови проти перевізника не приймаються, крім випадку обману з боку останнього.

Стаття 32

Смерть особи, яка несе відповідальність

У випадку смерті особи, яка несе відповідальність, позов про відшкодування збитків подається відповідно до умов цієї Конвенції проти осіб, які на законній підставі представляють її або розпоряджаються майном цієї особи.

Стаття 33

Юрисдикція

1. Позов про відповідальність повинен бути поданий за вибором позивача на території однієї з держав-сторін або до суду за місцем знаходження перевізника, або за місцем його основної діяльності, або за місцем, де знаходиться комерційне підприємство, через яке був укладений договір, або до суду місця призначення перевезення.

2. Стосовно шкоди, заподіяної в результаті загибелі або тілесного ушкодження пасажира, позов про відповідальність може бути поданий до одного із судів, згаданих у пункті 1 цієї статті, або на території держави-сторони, в якій пасажир на момент події має основне й постійне місце проживання й до якої або з якої перевізник надає послуги, пов'язані з повітряним перевезенням пасажирів на власних повітряних суднах або на повітряних суднах іншого перевізника на підставі комерційної угоди, і в якій цей перевізник здійснює діяльність, пов'язану з повітряним перевезенням пасажирів, використовуючи приміщення, орендовані самим перевізником чи іншим перевізником, з яким він має комерційну угоду, або які належать йому або такому іншому перевізнику.

3. Для цілей пункту 2:

a) "комерційна угода" означає угоду між перевізниками, крім агентської угоди, що стосується надання ними спільних послуг, пов'язаних з повітряними перевезеннями пасажирів;

b) "основне й постійне місце проживання" означає одне зафіксоване й постійне місце проживання пасажира на момент події. Громадянство пасажира не є визначальним фактором стосовно цього.

4. Процедура визначається законом, який застосовує суд, до якого подано позов.

Стаття 34

Арбітраж

1. З урахуванням положень цієї статті сторони в договорі перевезення вантажу можуть установити, що будь-який спір, що стосується відповідальності перевізника за цією Конвенцією, підлягає вирішенню арбітражем. Така домовленість оформлюється в письмовій формі.

2. Арбітражний розгляд за вибором позивача проводиться в одному з місць відповідно до юрисдикції суду, передбаченої статтею 33.

3. Арбітр або арбітражний суд застосовують положення цієї Конвенції.

4. Положення пунктів 2 й 3 цієї статті вважаються складовою частиною будь-якого арбітражного застереження або домовленості, і будь-яка умова такого застереження або домовленості, несумісна з ними, є недійсною та не має юридичної сили.

Стаття 35

Позовна давність

1. Право на відшкодування шкоди втрачається, якщо позов про відповідальність не подано протягом двох років з дати прибуття за призначенням або з дати, коли повітряне судно повинно було прибути, чи з дати зупинки перевезення.

2. Порядок відліку такого строку визначається законом, що застосовує суд, до якого подано позов.

Стаття 36

Послідовні перевізники

1. У випадку перевезень, що підпадають під визначення пункту 3 статті 1 та здійснюються кількома послідовними перевізниками, на кожного перевізника, який приймає пасажирів, багаж або вантаж, поширюється дія норм, установлених цією Конвенцією, і він розглядається як одна зі сторін у договорі перевезення, оскільки цей договір стосується частини перевезення, яка здійснюється під його наглядом.

2. У випадку такого перевезення пасажир чи будь-яка особа, яка має право вимагати компенсації від його імені, може подати позов лише проти перевізника, який здійснював те перевезення, під час якого мала місце подія чи затримка, крім випадку, коли за спеціальною домовленістю перший перевізник узяв відповідальність за все перевезення.

3. Стосовно багажу чи вантажу пасажир або вантажовідправник може подати позов проти першого перевізника, а пасажир або одержувач, який має право на його отримання, - проти останнього; і той, і той може, крім того, подати позов проти перевізника, який здійснював перевезення, під час якого мали місце знищення, утрата, пошкодження або затримка. Ці перевізники будуть нести солідарну відповідальність перед вантажовідправником та одержувачем.

Стаття 37

Право регресу до третіх осіб

Ніщо в цій Конвенції жодною мірою не вирішує питання про те, чи має особа, яка згідно з її положеннями є відповідальною за шкоду, право регресу до будь-якої іншої особи.

Глава IV

Змішані перевезення

Стаття 38

Змішані перевезення

1. У випадку змішаних перевезень, що здійснюються частково повітряним і частково будь-яким іншим видом транспорту, положення цієї Конвенції застосовуються з урахуванням пункту 4 статті 18 лише до повітряного перевезення, якщо при цьому останнє відповідає умовам статті 1.

2. Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає сторонам у випадку змішаного перевезення включати до документації, що стосується повітряного перевезення, положення щодо перевезень іншими видами транспорту, за умови, що положення цієї Конвенції будуть застосовуватися до повітряного перевезення.

Глава V

Повітряні перевезення, що виконуються особами, які не є перевізниками за договором

Стаття 39

Перевізник за договором. Фактичний перевізник

Положення цієї глави застосовуються тоді, коли особа (далі - перевізник за договором) як основна сторона укладає договір перевезення, який регулюється цією Конвенцією, з пасажиром або вантажовідправником, або з особою, яка діє від імені пасажира або вантажовідправника, а інша особа (далі - фактичний перевізник), будучи уповноваженим перевізником за договором, здійснює все перевезення або його частину, але не є стосовно такої частини послідовним перевізником у контексті цієї Конвенції. Наявність згаданих повноважень є презумпцією за відсутності доказу протилежного.

Стаття 40

Відповідальність перевізника за договором та фактичного перевізника

Якщо інше не передбачено в цій главі, у випадках, коли фактичний перевізник здійснює повністю або частково перевезення, яке відповідно до договору, передбаченого статтею 39, регулюється цією Конвенцією, на перевізника за договором та на фактичного перевізника поширюється дія норм цієї Конвенції, причому на першого з них - стосовно всього перевезення, передбаченого договором, а на другого - лише стосовно того перевезення, яке він здійснює.

Стаття 41

Взаємна відповідальність

1. Дія чи бездіяльність фактичного перевізника і його службовців та агентів, які діяли в рамках своїх обов'язків, стосовно перевезення, що здійснювалося фактичним перевізником, уважаються діями чи бездіяльністю й перевізника за договором.

2. Дія чи бездіяльність перевізника за договором і його службовців та агентів, які діяли в рамках своїх обов'язків, стосовно перевезення, що здійснювалося фактичним перевізником, уважаються діями чи бездіяльністю й фактичного перевізника. Однак ці дії чи бездіяльність у жодному випадку не покладають на фактичного перевізника відповідальності, яка б перевищувала межі, передбачені статтями 21, 22, 23 й 24. Жодна особлива угода, відповідно до якої перевізник за договором бере на себе зобов'язання, які не покладаються на нього за цією Конвенцією, жодна відмова від прав або захисту, обумовлених цією Конвенцією, чи будь-які спеціальні заяви про заінтересованість у доставці до місця призначення, передбачені статтею 22, не поширюються на фактичного перевізника без його згоди на те.

Стаття 42

Адресат пред'явлення претензій та надання вказівок

Будь-які претензії, що пред'являються, або вказівки, що надаються перевізнику на підставі цієї Конвенції, мають однакову силу незалежно від того, чи пред'явлені вони перевізнику за договором чи фактичному перевізнику. Однак претензії, про які йдеться в статті 12, мають силу лише якщо вони пред'явлені перевізнику за договором.

Стаття 43

Службовці та агенти

Стосовно перевезення, що здійснюється фактичним перевізником, будь-який службовець або агент цього перевізника чи перевізника за договором, якщо він доведе, що діяв у рамках своїх обов'язків, має право посилатися на умови та межі відповідальності, що застосовуються на підставі цієї Конвенції до перевізника, службовцем або агентом якого він є, якщо не буде доведено, що він діяв таким чином, що посилання на межі відповідальності відповідно до цієї Конвенції є неможливим.

Стаття 44

Загальна сума відшкодування

Стосовно перевезення, що здійснюється фактичним перевізником, загальна сума відшкодування, яка може бути одержана від цього перевізника, від перевізника за договором та від його службовців і агентів, які діяли в рамках своїх обов'язків, не може перевищувати максимального відшкодування, яке на підставі цієї Конвенції може бути стягнуто з перевізника за договором або з фактичного перевізника, при цьому жодна із згаданих осіб не несе відповідальності в розмірі, більшому, ніж межа відповідальності, що застосовується до цієї особи.

Стаття 45

Адресат пред'явлення позовів

Будь-який позов про відповідальність, що стосується перевезення, яке здійснюється фактичним перевізником, може за вибором позивача бути поданий проти цього перевізника або проти перевізника за договором, або проти обох, разом чи окремо. Якщо позов порушений лише проти одного із цих перевізників, він має право залучити й іншого перевізника до справи в суді, до якого подано позов, при цьому процедура такого залучення та його наслідки визначаються законом, який застосовує суд.

Стаття 46

Додаткова юрисдикція

Будь-який позов про відповідальність, передбачений статтею 45, повинен бути поданий за вибором позивача на території однієї з держав-сторін або до одного із судів, до яких позов може бути поданий проти перевізника за договором, як це передбачено в статті 33, або до суду за місцем знаходження фактичного перевізника, або за місцем його основної діяльності.

Стаття 47

Недійсність положень договору

Будь-яке положення договору, що зумовлює звільнення перевізника за договором або фактичного перевізника від відповідальності на підставі цієї глави або зумовлює встановлення межі відповідальності, нижчої, ніж та, яка застосовується відповідно до цієї глави, є недійсним і не має юридичної сили, але недійсність цього положення не спричиняє недійсності всього договору, на який поширюється дія положень цієї глави.

Стаття 48

Взаємовідносини перевізника за договором та фактичного перевізника

За винятком положень статті 45, ніщо в цій главі не зачіпає прав та обов'язків, що виникають між перевізниками, у тому числі будь-якого права регресу або звільнення від відповідальності.

Глава VI

Інші положення

Стаття 49

Обов'язкове застосування

Недійсними є будь-які положення договору перевезення й будь-які особливі домовленості, що передували завданню шкоди, за допомогою яких сторони відступали б від правил цієї Конвенції шляхом визначення закону, що підлягає застосуванню, або шляхом зміни правил стосовно юрисдикції.

Стаття 50

Страхування

Держави-сторони вимагають, щоб їхні перевізники забезпечили належне страхування своєї відповідальності згідно із цією Конвенцією. Держава-сторона, до якої перевізник виконує польоти, може вимагати від нього доказів забезпечення належного страхування своєї відповідальності згідно з цією Конвенцією.

Стаття 51

Перевезення, які виконуються за виняткових обставин

Положення статей 3-5, 7 та 8, що стосуються документів на перевезення, не застосовуються до перевезень, які здійснюються за виняткових обставин поза рамками звичайних повітряних перевезень.

Стаття 52

Визначення днів

Слово "дні", коли воно вживається в цій Конвенції, означає календарні, а не робочі дні.

Глава VII

Прикінцеві положення

Стаття 53

Підписання, ратифікація та набрання чинності

1. Ця Конвенція відкрита для підписання в Монреалі 28 травня 1999 року державами, що брали участь у Міжнародній конференції з повітряного права, яка проходила в Монреалі з 10 до 28 травня 1999 року. Після 28 травня 1999 року Конвенція буде відкрита для підписання всіма державами в штаб-квартирі Міжнародної організації цивільної авіації в Монреалі до набрання нею чинності відповідно до пункту 6 цієї статті.

2. Ця Конвенція відкрита також для підписання регіональними організаціями економічної інтеграції. Для цілей цієї Конвенції "регіональна організація економічної інтеграції" означає будь-яку організацію, засновану суверенними державами певного регіону, яка має компетенцію стосовно деяких питань, що регулюються цією Конвенцією, та належним чином уповноважена підписати й ратифікувати, прийняти або затвердити цю Конвенцію або приєднатися до неї. Посилання на "державу-сторону" або "держави-сторони" в цій Конвенції іншим чином, ніж у пункті 2 статті 1, підпункті "b" пункту 1 статті 3, пункті "b" статті 5, статтях 23, 33, 46 і пункті "b" статті 57, поширюється рівною мірою на регіональну організацію економічної інтеграції. Для цілей статті 24 посилання на "більшість держав-сторін" та "одну третину держав-сторін" не поширюється на регіональну організацію економічної інтеграції.

3. Ця Конвенція підлягає ратифікації державами та регіональними організаціями економічної інтеграції, які її підписали.

4. Будь-яка держава або регіональна організація економічної інтеграції, яка не підписала цієї Конвенції, може прийняти, затвердити її або приєднатися до неї будь-коли.

5. Ратифікаційні грамоти й документи про прийняття, затвердження або приєднання здаються на зберігання до Міжнародної організації цивільної авіації, яка призначена депозитарієм.

6. Ця Конвенція набирає чинності на шістдесятий день з дати здачі на зберігання депозитарію тридцятої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання державами, які здали на зберігання такі документи. Документ, зданий на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не враховується для цілей цього пункту.

7. Для інших держав та для інших регіональних організацій економічної інтеграції ця Конвенція набирає чинності на шістдесятий день з дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання.

8. Депозитарій негайно повідомляє всім державам, які підписали Конвенцію, і всім державам-сторонам:

a) про кожне підписання цієї Конвенції та про дату такого підписання;

b) про здачу на зберігання кожної ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання й про дату такої здачі на зберігання;

c) про дату набрання чинності цією Конвенцією;

d) про дату набрання чинності будь-якою зміною меж відповідальності, установлених відповідно до цієї Конвенції;

e) про будь-яку денонсацію відповідно до статті 54.

Стаття 54

Денонсація

1. Будь-яка держава-сторона може денонсувати цю Конвенцію, письмово повідомивши про це депозитарієві.

2. Денонсація набирає чинності через сто вісімдесят днів з дати одержання такого повідомлення депозитарієм.

Стаття 55

Взаємозв'язок з іншими документами Варшавської конвенції ( 995_181 )

Норми цієї Конвенції мають переважну силу над будь-якими нормами, що застосовуються до міжнародного повітряного перевезення:

1. Між державами - сторонами цієї Конвенції внаслідок спільної участі цих держав у:

а) Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (995_181) , підписаній у Варшаві 12 жовтня 1929 року (далі - Варшавська конвенція);

b) Протоколі про зміну Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 12 жовтня 1929 року (995_562) , учиненому в Гаазі 28 вересня 1955 року (далі - Гаазький протокол);

c) Конвенції, додатковій до Варшавської конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних особою, яка не є перевізником за договором (995_130) , підписаній у Гвадалахарі 18 вересня 1961 року (далі - Гвадалахарська конвенція);

d) Протоколі про зміну Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 12 жовтня 1929 року та зміненої Протоколом, учиненим у Гаазі 28 вересня 1955 року, підписаному в Гватемалі 8 березня 1971 року (далі - Гватемальський протокол);

e) додаткових протоколах N 1-3 та Монреальському протоколі N 4 про зміну Варшавської конвенції, зміненої Гаазьким протоколом, або Варшавської конвенції, зміненої Гаазьким і Гватемальським протоколами, підписаних у Монреалі 25 вересня 1975 року (далі - Монреальські протоколи); або

2. У межах території будь-якої окремої держави - сторони цієї Конвенції внаслідок участі цієї держави в одному або кількох документах, згаданих вище в підпунктах "a"-"e".

Стаття 56

Держави, які мають більше однієї правової системи

1. Якщо держава має дві чи більше територіальних одиниць, в яких застосовуються різні правові системи стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією, вона може при підписанні, ратифікації, прийнятті, затвердженні або приєднанні заявити, що ця Конвенція поширюється на всі, одну чи більше її територіальні одиниці й може змінити цю заяву будь-коли, подавши іншу заяву.

2. Будь-яка така заява доводиться до відома депозитарію, і в ній повинні чітко вказуватися територіальні одиниці, до яких застосовується Конвенція.

3. Стосовно держави-сторони, яка зробила таку заяву:

а) посилання в статті 23 на "національну валюту" стосується валюти відповідної територіальної одиниці цієї держави; та

b) посилання в статті 28 на "національне законодавство" стосується законодавства відповідної територіальної одиниці цієї держави.

Стаття 57

Застереження

Жодні застереження до цієї Конвенції не допускаються, за винятком того, що держава-сторона може будь-коли заявити шляхом повідомлення депозитарію про те, що ця Конвенція не поширюється на:

а) міжнародні повітряні перевезення, що здійснюються безпосередньо цією державою-стороною з некомерційною метою у зв'язку зі здійсненням її функцій та обов'язків як суверенної держави; та (або)

b) перевезення осіб, багажу та вантажу, яке здійснюється для її військових властей, на повітряних суднах, зареєстрованих у цій державі-стороні або орендованих нею, уся ємність яких фрахтується цими властями або від їхнього імені.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, повноважні представники, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в Монреалі 28 травня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ятого року англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами, при цьому всі тексти є рівно автентичними.

Ця Конвенція залишається на зберіганні в архіві Міжнародної організації цивільної авіації, а її засвідчені копії надсилаються депозитарієм усім державам - сторонам цієї Конвенції, а також усім державам - учасницям Варшавської конвенції (995_181) , Гаазького протоколу (995_562) , Гвадалахарської конвенції (995_130) , Гватемальського протоколу та Монреальських протоколів.

Конвенция

для унификации некоторых правил международных воздушных перевозок

Государства - участники настоящей Конвенции,

признавая значительный вклад Конвенции для унификации некоторых правил, касающихся международных воздушных перевозок, подписанной в Варшаве 12 октября 1929 года (995_181) , в дальнейшем именуемой "Варшавской конвенцией", и других связанных с ней документов в дело упорядочения международного частного воздушного права,

признавая необходимость модернизации и консолидации Варшавской конвенции и связанных с ней документов,

признавая важность обеспечения защиты интересов потребителей при международных воздушных перевозках и необходимость справедливой компенсации на основе принципа наиболее полного возмещения,

вновь подтверждая желательность упорядоченного развития перевозок международным воздушным транспортом и беспрепятственного передвижения пассажиров, багажа и грузов, в соответствии с принципами и целями Конвенции о международной гражданской авиации, совершенной в Чикаго 7 декабря 1944 года (995_038) ,

будучи убежденными в том, что коллективные действия государств по дальнейшей гармонизации и кодификации некоторых правил, регулирующих международные воздушные перевозки, в форме новой конвенции являются наиболее адекватным способом достижения справедливого баланса интересов,

договорились о нижеследующем:

Глава I. Общие положения

Статья 1

Сфера применения

1. Настоящая Конвенция применяется при всякой международной перевозке людей, багажа или груза, осуществляемой за вознаграждение посредством воздушного судна. Она применяется также к бесплатным перевозкам, осуществляемым посредством воздушного судна авиатранспортным предприятием.

2. Международной перевозкой в смысле настоящей Конвенции называется всякая перевозка, при которой, согласно определению сторон, место отправления и место назначения вне зависимости от того, имеются или нет перерыв в перевозке или перегрузка, расположены либо на территории двух государств-участников, либо на территории одного и того же государства-участника, если согласованная остановка предусмотрена на территории другого государства, даже если это государство не является государством-участником. Перевозка без подобной остановки между двумя пунктами, находящимися на территории одного и того же государства-участника, не рассматривается в смысле настоящей Конвенции как международная.

3. Перевозка, подлежащая осуществлению посредством нескольких последовательных перевозчиков, почитается образующей, с точки зрения применения настоящей Конвенции, единую перевозку, если она рассматривалась сторонами как одна операция, вне зависимости от того, была ли она заключена в виде одного договора или ряда договоров, и она не теряет своего международного характера исключительно в силу того, что один или несколько договоров должны быть выполнены полностью на территории одного и того же государства.

4. Настоящая Конвенция применяется также к перевозке, описанной в главе V, с учетом изложенных в ней условий.

Статья 2

Перевозки, совершаемые государством, и перевозки почтовых отправлений

1. Настоящая Конвенция применяется к перевозкам, совершенным государством или другими юридическими лицами публичного права, отвечающими условиям, предусмотренным в статье 1.

2. При перевозке почтовых отправлений перевозчик несет ответственность только перед соответствующей почтовой администрацией в соответствии с правилами, применяемыми к отношениям между перевозчиками и почтовыми администрациями.

3. За исключением указанного в пункте 2 настоящей статьи положения настоящей Конвенции не применяются к перевозке почтовых отправлений.

Глава II. Документация и обязанности сторон,

касающиеся перевозки пассажиров, багажа и груза

Статья 3

Пассажиры и багаж

1. При перевозке пассажиров выдается индивидуальный или групповой перевозочный документ, содержащий:

a) указание пунктов отправления и назначения;

b) если пункты отправления и назначения находятся на территории одного и того же государства-участника, а одна или несколько предусмотренных остановок находятся на территории другого государства, указание по крайней мере одной такой остановки.

2. Вместо документа, упомянутого в пункте 1, могут использоваться любые другие средства, сохраняющие запись информации, указанной в этом пункте. Если используются такие другие средства, перевозчик предлагает представить пассажиру письменное изложение информации, сохраненной таким образом.

3. Перевозчик вручает пассажиру багажную идентификационную бирку на каждое место зарегистрированного багажа.

4. Пассажиру вручается письменное уведомление о том, что в случае применения настоящей Конвенции она регламентирует и может ограничивать ответственность перевозчиков в случае смерти или телесного повреждения лица и при уничтожении, утере или повреждении багажа и при задержке.

5. Несоблюдение положений предыдущих пунктов не затрагивает существования или действительности договора перевозки, который тем не менее подпадает под действие правил настоящей Конвенции, включая правила, касающиеся ограничения ответственности.

Статья 4

Груз

1. При перевозке груза выдается авиагрузовая накладная.

2. Вместо авиагрузовой накладной могут использоваться любые другие средства, сохраняющие запись о предстоящей перевозке. Если используются такие другие средства, перевозчик, по просьбе отправителя, выдает ему квитанцию на груз, позволяющую опознать груз и получить доступ к информации, содержащейся в записи, сохраняемой такими другими средствами.

Статья 5

Содержание авиагрузовой накладной или квитанции на груз

Авиагрузовая накладная или квитанция на груз содержит:

a) указание пунктов отправления и назначения;

c) указание веса отправки.

Статья 6

Документ, касающийся характера груза

В случае необходимости в соответствии с процедурами, установленными таможенными, полицейскими и аналогичными государственными органами, от отправителя может потребоваться представление документа с указанием характера груза. Настоящее положение не создает для перевозчика вытекающих из него обязанностей, обязательств или ответственности.

Статья 7

Описание авиагрузовой накладной

1. Авиагрузовая накладная составляется отправителем в трех подлинных экземплярах.

2. Первый экземпляр имеет пометку "для перевозчика" и подписывается отправителем. Второй экземпляр имеет пометку "для получателя" и подписывается отправителем и перевозчиком. Третий экземпляр подписывается перевозчиком, который передает его отправителю по принятии груза.

3. Подписи перевозчика и отправителя могут быть напечатаны или проставлены штемпелем.

4. Если, по просьбе отправителя, авиагрузовую накладную составляет перевозчик, то перевозчик рассматривается, до доказательства противного, как действующий от имени отправителя.

Статья 8

Документация при перевозке нескольких мест

Если имеется более одного места:

a) перевозчик груза имеет право требовать от отправителя составления отдельных авиагрузовых накладных;

b) отправитель имеет право требовать от перевозчика выдачи отдельных квитанций на груз, если используются другие средства, указанные в пункте 2 статьи 4.

Статья 9

Несоблюдение требований к документации

Несоблюдение положений статей 4 - 8 не затрагивает существования или действительности договора перевозки, который, тем не менее, подпадает под действие правил настоящей Конвенции, включая правила, касающиеся ограничения ответственности.

Статья 10

Ответственность за правильность сведений в документации

1. Отправитель отвечает за правильность сведений и заявлений, касающихся груза, внесенных им или от его имени в авиагрузовую накладную или представленных им или от его имени перевозчику для внесения в квитанцию на груз или для включения в запись, сохраняемую другими средствами, указанными в пункте 2 статьи 4. Предшествующее положение применяется также в случае, когда лицо, действующее от имени отправителя, является также представителем перевозчика.

2. Отправитель несет ответственность перед перевозчиком за любой вред, понесенный им или любым другим лицом, перед которым перевозчик несет ответственность, вследствие неправильности, неточности или неполноты сведений и заявлений, представленных отправителем или от его имени.

3. За исключением положений пунктов 1 и 2 настоящей статьи, перевозчик несет ответственность перед отправителем за любой вред, понесенный им или любым другим лицом, перед которым отправитель несет ответственность, вследствие неправильности, неточности или неполноты сведений и заявлений, внесенных перевозчиком или от его имени в квитанцию на груз или в запись, сохраняемую другими средствами, указанными в пункте 2 статьи 4.

Статья 11

Доказательная сила документации

1. Авиагрузовая накладная или квитанция на груз, до доказательства противного, являются свидетельством заключения договора, принятия груза и условий перевозки, указанных в них.

2. Любые сведения в авиагрузовой накладной или в квитанции на груз о весе, размерах и упаковке груза, а также о числе мест, до доказательства противного, являются свидетельством сообщенных данных; данные о количестве, объеме и состоянии груза не служат доказательством против перевозчика, за исключением тех случаев, когда им произведена их проверка в присутствии отправителя с указанием об этом в авиагрузовой накладной или квитанции на груз или когда они касаются очевидного состояния груза.

Статья 12

Право распоряжаться грузом

1. Отправитель имеет право, при условии выполнения всех обязательств, вытекающих из договора перевозки, распоряжаться грузом, забирая его в аэропорту отправления или назначения, задерживая его в ходе перевозки в любом пункте посадки, давая указания о выдаче его в пункте назначения или в ходе перевозки иному лицу, чем первоначально указанному получателю, или требуя возвращения груза в аэропорт отправления. Отправитель не должен использовать право распоряжения грузом в ущерб перевозчику или другим отправителям и обязан возместить все расходы, вытекающие из применения этого права.

2. Если выполнить распоряжения отправителя невозможно, перевозчик обязан немедленно уведомить отправителя об этом.

3. Если перевозчик выполняет указания отправителя в отношении распоряжения грузом, не требуя представления выданного последнему экземпляра авиагрузовой накладной или квитанции на груз, то тем самым перевозчик принимает на себя, сохраняя право регресса к отправителю, ответственность за любой вред, который может быть в связи с этим причинен законному владельцу этого экземпляра авиагрузовой накладной или квитанции на груз.

4. Право отправителя прекращается в тот момент, когда, согласно статье 13, возникает право получателя. Однако, если получатель отказывается принять груз или с ним невозможно связаться, отправитель снова приобретает свое право распоряжения.

Статья 13

Выдача груза

1. За исключением случаев, когда отправитель осуществил свои права согласно статье 12, получатель имеет право требовать от перевозчика, с момента прибытия груза в пункт назначения, выдачи ему груза после уплаты причитающихся платежей и выполнения условий перевозки.

2. Если не оговорено иное, перевозчик обязан известить получателя немедленно по прибытии груза.

3. Если перевозчиком признана утрата груза или если груз не прибыл по истечении семидневного срока со дня, когда он должен был прибыть, получатель вправе осуществить по отношению к перевозчику права, вытекающие из договора перевозки.

Статья 14

Осуществление прав отправителя и получателя

Отправитель и получатель могут соответственно осуществлять все права, предоставленные им статьями 12 и 13, каждый от своего имени, независимо от того, действует ли он в своих собственных интересах или в интересах другого, но при условии выполнения обязательств, налагаемых договором перевозки.

Статья 15

Отношения между отправителем и получателем или взаимные отношения третьих лиц

1. Статьи 12, 13 и 14 не затрагивают отношений ни между отправителем и получателем, ни между третьими лицами, права которых производны либо от отправителя, либо от получателя.

2. Любая оговорка, отступающая от положений статей 12, 13 и 14, должна быть занесена в авиагрузовую накладную или квитанцию на груз.

Статья 16

Формальности таможенных, полицейских или других государственных полномочных органов

1. Отправитель обязан представить такие сведения и документы, которые необходимы для выполнения формальностей таможенных, полицейских или других государственных полномочных органов, до передачи груза получателю. Отправитель отвечает перед перевозчиком за любой вред, который причинен в результате отсутствия, недостаточности или неправильности любых таких сведений или документов, за исключением тех случаев, когда вред был причинен по вине перевозчика, его служащих или агентов.

2. Перевозчик не обязан проверять такие сведения или документы в отношении их точности или достаточности.

Глава III. Ответственность перевозчика и степень

компенсации за вред

Статья 17

Смерть и телесное повреждение пассажиров. Повреждение багажа

1. Перевозчик отвечает за вред, происшедший в случае смерти или телесного повреждения пассажира, только при условии, что происшествие, которое явилось причиной смерти или повреждения, произошло на борту воздушного судна или во время любых операций по посадке или высадке.

2. Перевозчик отвечает за вред, происшедший в случае уничтожения, утери или повреждения зарегистрированного багажа, только при условии, что случай, который явился причиной уничтожения, утери или повреждения, произошел на борту воздушного судна или во время любого периода, в течение которого зарегистрированный багаж находился под охраной перевозчика. Однако перевозчик не несет ответственности, если и в той мере, в какой вред явился результатом присущего багажу дефекта, качества или порока. В отношении незарегистрированного багажа, включая личные вещи, перевозчик несет ответственность, если вред причинен по его вине или по вине его служащих или агентов.

3. Если перевозчик признает утерю зарегистрированного багажа или если зарегистрированный багаж не поступил по истечении двадцати одного дня с даты, когда он должен был прибыть, пассажиру разрешается осуществлять по отношению к перевозчику права, вытекающие из договора перевозки.

4. В настоящей Конвенции термин "багаж", поскольку не предусмотрено иное, означает как зарегистрированный багаж, так и незарегистрированный багаж.

Статья 18

Повреждение груза

1. Перевозчик отвечает за вред, происшедший в случае уничтожения, утери или повреждения груза, только при условии, что событие, ставшее причиной такого вреда, произошло во время воздушной перевозки.

2. Однако перевозчик не несет ответственности, если и в той мере, в какой он докажет, что уничтожение, утеря или повреждение груза произошли в результате одного или нескольких перечисленных ниже обстоятельств:

a) присущего грузу дефекта, качества или порока;

b) неправильной упаковки груза лицом, кроме перевозчика, его служащих или агентов;

c) акта войны или вооруженного конфликта;

d) акта органа государственной власти, связанного с ввозом, вывозом или транзитом груза.

3. Воздушная перевозка по смыслу пункта 1 настоящей статьи охватывает период времени, в течение которого груз находится под охраной перевозчика.

4. Период времени воздушной перевозки не включает в себя никакой наземной перевозки, морской перевозки или перевозки внутренним водным путем, осуществленной вне аэропорта. Однако если подобная перевозка осуществляется во исполнение договора воздушной перевозки в целях погрузки, выдачи или перегрузки, любой вред, до доказательства противного, считается следствием события, имевшего место во время воздушной перевозки. Если перевозчик без согласия отправителя заменяет перевозку, которую по соглашению между сторонами предполагалось осуществить по воздуху, полностью или частично перевозкой каким-либо другим видом транспорта, такая перевозка другим видом транспорта считается перевозкой, осуществляемой в период времени воздушной перевозки.

Статья 19

Задержка

Перевозчик несет ответственность за вред, происшедший вследствие задержки при воздушной перевозке пассажиров, багажа или груза. Однако перевозчик не несет ответственности за вред, причиненный вследствие задержки, если он докажет, что им и его служащими и агентами приняты все возможные, разумно необходимые меры к тому, чтобы избежать вреда, или что ему или им было невозможно принять такие меры.

Статья 20

Освобождение от ответственности

Если перевозчик докажет, что вред был причинен или его причинению способствовали небрежность, неправильное действие или бездействие лица, требующего возмещения, или лица, от которого происходят его или ее права, перевозчик полностью или частично освобождается от ответственности перед требующим возмещения лицом в той мере, в какой такие небрежность, неправильное действие или бездействие причинили вред или способствовали его причинению. Когда требование о возмещении заявлено иным лицом, чем пассажир, в связи со смертью или телесным повреждением, понесенным этим последним, перевозчик равным образом полностью или частично освобождается от ответственности в той мере, в какой он докажет, что небрежность, другое неправильное действие или бездействие этого пассажира причинили вред или способствовали его причинению. Настоящая статья применяется ко всем положениям об ответственности в настоящей Конвенции, включая пункт 1 статьи 21.

Статья 21

Компенсация в случае смерти или телесного повреждения пассажиров

1. В отношении вреда, причиненного согласно пункту 1 статьи 17 и не превышающего 100000 специальных прав заимствования на каждого пассажира, перевозчик не может исключать или ограничивать свою ответственность.

2. Перевозчик не несет ответственности за вред, причиненный согласно пункту 1 статьи 17, в той мере, в какой вред превышает на каждого пассажира 100000 специальных прав заимствования, если перевозчик докажет, что:

a) такой вред не был причинен из-за небрежности или другого неправильного действия, или бездействия перевозчика, или его служащих, или агентов; или

b) такой вред причинен исключительно из-за небрежности, или другого неправильного действия, или бездействия третьей стороны.

Статья 22

Пределы ответственности в отношении задержки, багажа и груза

1. В случае вреда, причиненного при перевозке лиц в результате задержки, о которой говорится в статье 19, ответственность перевозчика в отношении каждого пассажира ограничивается суммой 4150 специальных прав заимствования.

2. При перевозке багажа ответственность перевозчика в случае уничтожения, утери, повреждения или задержки ограничивается суммой 1000 специальных прав заимствования в отношении каждого пассажира, за исключением случаев, когда пассажир сделал в момент передачи зарегистрированного багажа перевозчику особое заявление о заинтересованности в доставке и уплатил дополнительный сбор, если это необходимо. В этом случае перевозчик обязан уплатить сумму, не превышающую объявленную сумму, если только он не докажет, что эта сумма превышает действительную заинтересованность пассажира в доставке.

3. При перевозке груза ответственность перевозчика в случае уничтожения, утери, повреждения или задержки ограничивается суммой 17 специальных прав заимствования за килограмм, за исключением случаев, когда отправитель сделал в момент передачи места перевозчику особое заявление о заинтересованности в доставке и уплатил дополнительный сбор, если это необходимо. В этом случае перевозчик обязан уплатить сумму, не превышающую объявленную сумму, если только он не докажет, что эта сумма превышает действительную заинтересованность отправителя в доставке.

4. В случае уничтожения, утери, повреждения или задержки части груза или любого предмета, содержащегося в нем, при определении предела ответственности перевозчика во внимание принимается только общий вес соответствующего места или мест. Однако когда уничтожение, утеря, повреждение или задержка части груза или любого содержащегося в нем предмета влияет на стоимость других мест, включенных в одну и ту же авиагрузовую накладную, или в ту же квитанцию, или, если они не выданы, в ту же запись, сохраняемую другими средствами, указанными в пункте 2 статьи 4, при определении предела ответственности должен также приниматься во внимание общий вес такого места или мест.

5. Вышеуказанные положения пунктов 1 и 2 настоящей статьи не применяются, если будет доказано, что вред произошел в результате действия или бездействия перевозчика, его служащих или агентов, совершенного с намерением причинить вред или безрассудно и с сознанием того, что в результате этого, возможно, произойдет вред, при условии, что в случае такого действия или бездействия служащего или агента будет также доказано, что этот служащий или агент действовал в рамках своих обязанностей.

6. Пределы, установленные статьей 21 и настоящей статьей, не препятствуют суду присудить в соответствии со своим законом дополнительно все или часть судебных издержек и других расходов по судебному разбирательству, понесенных истцом, включая проценты. Вышеуказанное положение не применяется, если сумма, присужденная в порядке возмещения вреда, исключая судебные издержки и другие расходы, связанные с судебным разбирательством, не превышает сумму, которую перевозчик в письменном виде предложил истцу в течение шести месяцев со дня причинения вреда или до начала судебного дела, если эта дата является более поздней.

Статья 23

Перевод валютных единиц

1. Суммы, указанные в специальных правах заимствования в настоящей Конвенции, рассматриваются как относящиеся к специальным правам заимствования, как они определены Международным валютным фондом. Перевод этих сумм в национальные валюты в случае судебных разбирательств производится в соответствии со стоимостью таких валют в специальных правах заимствования на дату судебного решения. Стоимость в специальных правах заимствования национальной валюты государства-участника, которое является членом Международного валютного фонда, исчисляется в соответствии с методом определения стоимости, применяемым Международным валютным фондом для его собственных операций и расчетов на дату судебного решения. Стоимость в специальных правах заимствования национальной валюты государства-участника, которое не является членом Международного валютного фонда, исчисляется по методу, установленному этим государством-участником.

2. Тем не менее государства, которые не являются членами Международного валютного фонда и законодательство которых не позволяет применять положения пункта 1 настоящей статьи, могут при ратификации или присоединении или в любое время после этого заявить, что предел ответственности перевозчика, предписываемый в статье 21, устанавливается в сумме 1500000 валютных единиц на пассажира при судебном разбирательстве на их территории; 62500 валютных единиц на пассажира в отношении пункта 1 статьи 22; 15000 валютных единиц на пассажира в отношении пункта 2 статьи 22; и 250 валютных единиц за килограмм в отношении пункта 3 статьи 22. Такая валютная единица состоит из шестидесяти пяти с половиной миллиграммов золота пробы девятьсот тысячных. Указанные суммы могут быть переведены в соответствующую национальную валюту в округленных цифрах. Перевод таких сумм в национальную валюту осуществляется согласно законодательству соответствующего государства.

3. Расчеты, упомянутые в последнем предложении пункта 1 настоящей статьи, и перевод, упомянутый в пункте 2 настоящей статьи, выполняются таким образом, чтобы выразить в национальной валюте государства-участника, насколько это возможно, такую же реальную стоимость количественных показателей, указанных в статьях 21 и 22, какая будет получена в результате применения первых трех предложений пункта 1 настоящей статьи. Государства-участники информируют депозитария о методе исчисления согласно пункту 1 настоящей статьи или о результатах перевода согласно пункту 2 настоящей статьи соответственно при сдаче на хранение документа о ратификации, принятии, утверждении или присоединении к настоящей Конвенции, а также после каждого их изменения.

Статья 24

Пересмотр пределов

1. Без ущерба для положений статьи 25 настоящей Конвенции и с учетом приводимых ниже положений пункта 2 пределы ответственности, установленные в статьях 21, 22 и 23, пересматриваются депозитарием каждые пять лет, причем первый такой пересмотр проводится в конце пятого года после даты вступления в силу настоящей Конвенции или, если Конвенция не вступает в силу в течение пяти лет с даты, когда она была впервые открыта для подписания, в течение первого года после ее вступления в силу с использованием коэффициента инфляции, соответствующего совокупным темпам инфляции за период со времени предыдущего пересмотра, или при первом пересмотре - с даты вступления в силу Конвенции. Размер темпов инфляции, используемый при определении коэффициента инфляции, исчисляется на основе средневзвешенных годовых ставок увеличения или понижения индексов потребительских цен в государствах, валюты которых образуют специальные права заимствования, упомянутые в пункте 1 статьи 23.

2. Если в результате пересмотра, упомянутого в предыдущем пункте, делается вывод о том, что коэффициент инфляции превысил 10 процентов, то депозитарий уведомляет государства-участники об изменении пределов ответственности. Любое такое изменение вступает в силу через шесть месяцев после уведомления о нем государств-участников. Если в течение трех месяцев после уведомления о нем государств-участников большинство государств-участников заявят о своем несогласии, изменение не вступает в силу и депозитарий передает данный вопрос на рассмотрение совещания государств-участников. Депозитарий незамедлительно уведомляет все государства-участники о вступлении в силу любого изменения.

3. Невзирая на положения пункта 1 настоящей статьи, процедура, упомянутая в пункте 2 настоящей статьи, применяется в любое время при условии, что просьба об этом высказана одной третью государств-участников и что коэффициент инфляции, упомянутый в пункте 1, превысил 30 процентов за период с даты предыдущего пересмотра или с даты вступления в силу настоящей Конвенции, если пересмотр еще не проводился. Последующие пересмотры с использованием процедуры, описанной в пункте 1 настоящей статьи, будут проводиться каждые пять лет, начиная с конца пятого года после даты пересмотра в соответствии с настоящим пунктом.

Статья 25

Оговорка в отношении пределов

Перевозчик может оговорить, что в отношении договора перевозки применяются более высокие пределы ответственности, чем предусмотренные в настоящей Конвенции, либо никакие пределы ответственности не применяются.

Статья 26

Недействительность договорных положений

Всякая оговорка, клонящаяся к освобождению перевозчика от ответственности или же установлению предела ответственности, меньшего, чем тот, который установлен в настоящей Конвенции, является недействительной и не порождает никаких последствий, но недействительность этой оговорки не влечет за собой недействительности договора, который продолжает подпадать под действие положений настоящей Конвенции.

Статья 27

Свобода заключения договора

Ничто в настоящей Конвенции не препятствует перевозчику отказаться от заключения договора перевозки, отказаться от каких-либо средств защиты, предусматриваемых Конвенцией, или установить условия, не противоречащие положениям настоящей Конвенции.

Статья 28

Предварительные выплаты

В случае авиационного происшествия, вызвавшего смерть или повреждение пассажиров, перевозчик, если это предусматривается его национальным законодательством, незамедлительно производит предварительные выплаты физическому лицу или лицам, которые имеют право требовать компенсацию, для удовлетворения безотлагательных экономических потребностей таких лиц. Такие предварительные выплаты не означают признание и могут идти в зачет последующих выплат перевозчика в плане возмещения убытков.

Статья 29

Основания для иска

При перевозке пассажиров, багажа и груза любой иск об ответственности, независимо от его основания, будь то на основании настоящей Конвенции, договора, правонарушения или на любом другом основании, может быть предъявлен лишь в соответствии с условиями и такими пределами ответственности, которые предусмотрены настоящей Конвенцией, без ущерба для определения круга лиц, которые имеют право на иск, и их соответствующих прав. При любом таком иске штрафы, штрафные санкции или любые другие выплаты, не относящиеся к компенсации фактического вреда, не подлежат взысканию.

Статья 30

Служащие, агенты. Общая сумма исков

1. Если иск предъявлен к служащему или агенту перевозчика в связи с вредом, о котором говорится в настоящей Конвенции, такой служащий или агент, если он докажет, что он действовал в рамках своих служебных обязанностей, имеет право ссылаться на условия и пределы ответственности, на которые имеет право ссылаться сам перевозчик на основании настоящей Конвенции.

2. Общая сумма, которая может быть взыскана с перевозчика, его служащих и агентов, не должна в этом случае превышать указанных пределов.

3. За исключением случаев перевозки груза, положения пунктов 1 и 2 настоящей статьи не применяются, если будет доказано, что вред явился результатом действия или бездействия служащего или агента, совершенного с намерением причинить вред или безрассудно и с сознанием того, что в результате этого может быть причинен вред.

Статья 31

Своевременное внесение возражений

1. Получение зарегистрированного багажа или груза получателем без возражений составляет предположение, впредь до доказательства противного, что багаж или груз были доставлены в надлежащем состоянии и согласно перевозочному документу или записи, сохраняемой другими средствами, упоминаемыми в пункте 2 статьи 3 и в пункте 2 статьи 4.

2. В случае причинения вреда лицо, имеющее право на получение груза, должно направить перевозчику возражение немедленно по обнаружении вреда и не позднее семи дней со дня получения зарегистрированного багажа и четырнадцати дней со дня получения груза. В случае задержки протест должен быть произведен не позднее двадцати одного дня, считая со дня, когда багаж или груз были переданы в его распоряжение.

3. Всякое возражение должно быть осуществлено письменно и вручено или отправлено в вышеупомянутые сроки.

4. При отсутствии возражения в вышеупомянутые сроки никакие иски против перевозчика на принимаются, кроме случая обмана со стороны последнего.

Статья 32

Смерть лица, несущего ответственность

В случае смерти лица, несущего ответственность, иск о возмещении вреда предъявляется в соответствии с условиями настоящей Конвенции к лицам, на законном основании представляющим его имущество.

Статья 33

Юрисдикция

1. Иск об ответственности должен быть предъявлен по выбору истца в пределах территории одного из государств-участников либо в суде по месту жительства перевозчика, по месту его основного коммерческого предприятия или по месту, где он имеет коммерческое предприятие, посредством которого был заключен договор, либо в суде места назначения перевозки.

2. В отношении вреда, происшедшего в результате смерти или телесного повреждения пассажира, иск об ответственности может быть возбужден в одном из судов, упомянутых в пункте 1 настоящей статьи, или на территории государства-участника, в котором пассажир на момент происшествия имеет основное и постоянное место жительства и в которое или из которого перевозчик предоставляет услуги, связанные с воздушной перевозкой пассажиров либо на собственных воздушных судах, либо на воздушных судах другого перевозчика на основании коммерческого соглашения и в котором этот перевозчик осуществляет деятельность, связанную с воздушной перевозкой пассажиров, используя помещения, арендуемые самим перевозчиком или другим перевозчиком, с которым он имеет коммерческое соглашение, или принадлежащие ему или такому другому перевозчику.

3. Для целей пункта 2:

a) "коммерческое соглашение" означает соглашение между перевозчиками, кроме агентского соглашения, касающееся предоставления их совместных услуг, связанных с воздушными перевозками пассажиров;

b) "основное и постоянное место жительства" означает одно зафиксированное и постоянное место проживания пассажира на момент происшествия. Гражданство пассажира не является определяющим фактором в этом отношении.

4. Процедура определяется законом суда, в котором предъявлен иск.

Статья 34

Арбитраж

1. С учетом положений настоящей статьи стороны в договоре перевозки груза могут установить, что любой спор, касающийся ответственности перевозчика по настоящей Конвенции, подлежит разрешению в арбитраже. Такая договоренность оформляется в письменной форме.

2. Арбитражное разбирательство по выбору истца проводится в одном из мест в соответствии с компетенцией судов, предусмотренной в статье 33.

3. Арбитр или арбитражный трибунал применяют положения настоящей Конвенции.

4. Положения пунктов 2 и 3 настоящей статьи считаются составной частью любой арбитражной оговорки или договоренности, и любое условие такой оговорки или договоренности, несовместимое с ними, является ничтожным недействительным.

Статья 35

Исковая давность

1. Иск об ответственности должен быть возбужден, под страхом утраты права на иск, в течение двух лет с момента прибытия по назначению, или со дня, когда воздушное судно должно было бы прибыть, или с момента остановки перевозки.

2. Порядок исчисления этого срока определяется законом суда, в котором вчинен иск.

Статья 36

Последовательные перевозчики

1. В случаях перевозок, регулируемых определением пункта 3 статьи 1, производимых несколькими последовательными перевозчиками, каждый перевозчик, принимающий пассажиров, багаж или груз, подпадает под действие правил, установленных настоящей Конвенцией, и рассматривается в качестве одной из сторон в договоре перевозки, поскольку этот договор имеет отношение к части перевозки, совершаемой под его контролем.

2. В случае такой перевозки пассажир или любое лицо, имеющее право претендовать на компенсацию от его имени, может возбудить дело лишь против перевозчика, производившего ту перевозку, в течение которой произошли происшествие или задержка, за исключением случая, когда по специальному условию первый перевозчик принял ответственность за весь путь.

3. В отношении багажа или груза пассажир или отправитель может возбудить дело против первого перевозчика, и пассажир или получатель, имеющий право на получение, - против последнего; и тот и другой могут, кроме того, взыскать с перевозчика, совершавшего перевозку, в течение которой произошли уничтожение, утеря, повреждение или задержка. Эти перевозчики будут нести солидарную ответственность перед отправителем и получателем.

Статья 37

Право регресса против третьих лиц

Настоящая Конвенция ни в коей мере не предрешает вопроса о том, имеет ли лицо, ответственное за вред в соответствии с ее положениями, право регресса против любого другого лица.

Глава IV. Смешанные перевозки

Статья 38

Смешанные перевозки

1. В случае смешанных перевозок, осуществляемых частично воздушным и частично каким-либо иным способом перевозки, положения настоящей Конвенции применяются с учетом пункта 4 статьи 18 лишь к воздушной перевозке, если притом последняя отвечает условиям статьи 1.

2. Ничто в настоящей Конвенции не мешает сторонам в случае смешанной перевозки включать в воздушно-перевозочный документ условия, относящиеся к перевозкам иными способами перевозки, при условии, что положения настоящей Конвенции будут применимы в отношении воздушной перевозки по воздуху.

Глава V. Воздушные перевозки, осуществляемые лицами,

не являющимися перевозчиками по договору

Статья 39

Перевозчик по договору. Фактический перевозчик

Положения настоящей главы применяются в тех случаях, когда лицо (в дальнейшем именуемое "перевозчиком по договору") в качестве основной стороны заключает договор перевозки, регулируемой настоящей Конвенцией, с пассажиром, или отправителем, или с лицом, действующим от имени пассажира или отправителя, а другое лицо (в дальнейшем именуемое "фактическим перевозчиком"), будучи уполномоченным перевозчиком по договору, осуществляет всю перевозку или часть ее, но не является в отношении такой части последовательным перевозчиком в смысле настоящей Конвенции. Наличие упомянутого полномочия предполагается до доказательства противного.

Статья 40

Ответственность перевозчика по договору и фактического перевозчика

Если иного не оговорено в настоящей главе, в тех случаях, когда фактический перевозчик осуществляет полностью или частично перевозку, которая в соответствии с договором, предусмотренным в статье 39, регулируется настоящей Конвенцией, как перевозчик по договору, так и фактический перевозчик подпадают под действие правил настоящей Конвенции, причем первый из них - в отношении всей перевозки, предусмотренной в договоре, второй же - лишь в отношении той перевозки, которую он осуществляет.

Статья 41

Взаимное отнесение ответственности

1. Действия или бездействие фактического перевозчика и его служащих и агентов, действовавших в рамках своих обязанностей, в отношении перевозки, осуществляемой фактическим перевозчиком, считаются действиями или бездействием и перевозчика по договору.

2. Действия или бездействие перевозчика по договору и его служащих и агентов, действовавших в рамках своих обязанностей, в отношении перевозки, осуществляемой фактическим перевозчиком, считаются действиями или бездействием и фактического перевозчика. Однако эти действия или бездействие ни в коем случае не возлагают на фактического перевозчика ответственность, которая бы превышала пределы, предусмотренные в статьях 21, 22, 23 и 24. Никакое особое соглашение, в соответствии с которым перевозчик по договору принимает на себя обязательства, не возлагаемые настоящей Конвенцией, никакой отказ от прав или аргументов защиты, оговоренных настоящей Конвенцией, или какие бы то ни было специальные заявления о заинтересованности в доставке, предусмотренные в статье 22, не распространяются на фактического перевозчика без его на то согласия.

Статья 42

Обращение распоряжений и возражений

Любые распоряжения и возражения, предъявляемые перевозчику на основании настоящей Конвенции, имеют одинаковую силу вне зависимости от того, обращены ли они к перевозчику по договору или к фактическому перевозчику. Однако распоряжения, предусмотренные в статье 12, имеют силу, лишь настоящей Конвенции, имеют силу лишь если они обращены к перевозчику по договору.

Статья 43

Служащие и агенты

В отношении перевозки, осуществляемой фактическим перевозчиком, любой служащий или агент этого перевозчика или перевозчика по договору, если он докажет, что он действовал в рамках своих обязанностей, имеет право ссылаться на условия и пределы ответственности, относящиеся по настоящей Конвенции к перевозчику, служащим или агентом которого он является, если, однако, не будет доказано, что он действовал таким образом, что в соответствии с настоящей Конвенцией ссылка на пределы ответственности не может иметь место.

Статья 44

Общая сумма возмещения

В отношении перевозки, осуществляемой фактическим перевозчиком, общая сумма возмещения, которая может быть получена с этого перевозчика, с перевозчика по договору и с его служащих и агентов, действовавших в рамках своих обязанностей, не может превышать максимального возмещения, которое, на основании настоящей Конвенции, может быть взыскано либо с перевозчика по договору, либо с фактического перевозчика, причем ни одно из упомянутых лиц не несет ответственности сверх применимого к этому лицу предела.

Статья 45

Обращение исков

Всякий иск об ответственности, относящийся к перевозке, осуществляемой фактическим перевозчиком, может по выбору истца быть возбужден либо против этого перевозчика, либо против перевозчика по договору, либо против обоих, совместно или в отдельности. Если иск возбужден лишь против одного из этих перевозчиков, он имеет право привлечь и другого перевозчика к делу перед судом, в котором вчинен иск, причем процедура такого привлечения и его последствия определяются законом этого суда.

Статья 46

Дополнительная юрисдикция

Всякий иск об ответственности, предусмотренный в статье 45, должен быть возбужден по выбору истца в пределах территории одного из государств-участников либо в одном из судов, в которых иск может быть вчинен против перевозчика по договору на основании статьи 33, либо в суде по месту жительства фактического перевозчика или по месту нахождения его основного коммерческого предприятия.

Статья 47

Недействительность договорных положений

Всякая оговорка, клонящаяся к освобождению перевозчика по договору или фактического перевозчика от ответственности на основании настоящей главы или же к установлению предела ответственности, меньшего, чем тот, который применим в соответствии с настоящей главой, является недействительной и не порождает никаких последствий, но недействительность этой оговорки не влечет за собой недействительности всего договора, который продолжает подпадать под действие положений настоящей главы.

Статья 48

Взаимоотношения перевозчика по договору и фактического перевозчика

За исключением положений статьи 45, ничто в настоящей главе не затрагивает возникающих между перевозчиками прав и обязанностей, включая любое право регресса или освобождения от ответственности.

Глава VI. Прочие положения

Статья 49

Обязательное применение

Являются недействительными всякие положения договора перевозки и всякие особые соглашения, предшествовавшие причинению вреда, которыми стороны отступали бы от правил настоящей Конвенции либо путем определения подлежащего применению закона, либо путем изменения правил о юрисдикции.

Статья 50

Страхование

Государства-участники требуют, чтобы их перевозчики имели надлежащее страхование своей ответственности в соответствии с настоящей Конвенцией. Государство-участник, в которое перевозчик выполняет полеты, может потребовать от него доказательств обеспечения надлежащего страхования своей ответственности по настоящей Конвенции.

Статья 51

Перевозки, осуществляемые при исключительных обстоятельствах

Положения статей с 3 по 5, 7 и 8, касающиеся перевозочных документов, не применяются к перевозкам, осуществляемым при исключительных обстоятельствах вне рамок обычных операций по эксплуатации воздушного транспорта.

Статья 52

Определение дней

Когда в настоящей Конвенции речь идет о днях, то подразумеваются календарные дни, а не рабочие дни.

Глава VII. Заключительные положения

Статья 53

Подписание, ратификация и вступление в силу

1. Настоящая Конвенция открыта для подписания в Монреале 28 мая 1999 года государствами, участвовавшими в Международной конференции по воздушному праву, состоявшейся в Монреале с 10 по 28 мая 1999 года. После 28 мая 1999 года Конвенция будет открыта для подписания всеми государствами в Штаб-квартире Международной организации гражданской авиации в Монреале до ее вступления в силу в соответствии с пунктом 6 настоящей статьи.

2. Настоящая Конвенция открыта также для подписания региональными организациями экономической интеграции. Для целей настоящей Конвенции "региональная организация экономической интеграции" означает любую организацию, учрежденную суверенными государствами определенного региона, которая обладает компетенцией в отношении некоторых вопросов, регулируемых настоящей Конвенцией, и должным образом уполномочена подписывать и ратифицировать, принимать, утверждать настоящую Конвенцию или присоединяться к ней. Ссылка на "государство-участника" или "государства-участники" в настоящей Конвенции иным образом, чем в пункте 2 статьи 1, пункте 1 "b" статьи 3, пункте "b" статьи 5, статьях 23, 33, 46 и пункте "b" статьи 57, распространяется в равной мере на региональную организацию экономической интеграции. Для целей статьи 24 ссылки на "большинство государств-участников" и "одну треть государств-участников" не распространяются на региональную организацию экономической интеграции.

3. Настоящая Конвенция подлежит ратификации государствами и региональными организациями экономической интеграции, которые ее подписали.

4. Любое государство или региональная организация экономической интеграции, которые не подписали настоящую Конвенцию, могут принять, утвердить ее или присоединиться к ней в любое время.

5. Ратификационные грамоты и документы о принятии, утверждении или присоединении сдаются на хранение в Международную организацию гражданской авиации, которая настоящим назначается депозитарием.

6. Настоящая Конвенция вступает в силу на шестидесятый день с даты сдачи па хранение депозитарию тридцатой ратификационной грамоты, документа о принятии, утверждении или присоединении между государствами, которые сдали на хранение такие документы. Документ, сданный на хранение региональной организацией экономической интеграции, не учитывается для целей настоящего пункта.

7. Для других государств и для других региональных организаций экономической интеграции настоящая Конвенция вступает в силу на шестидесятый день с даты сдачи на хранение ратификационной грамоты, документа о принятии, утверждении или присоединении.

8. Депозитарий незамедлительно уведомляет все государства, подписавшие Конвенцию, и все государства-участники:

a) о каждом подписании настоящей Конвенции и дате такого подписания;

b) о сдаче на хранение каждой ратификационной грамоты, документа о принятии, утверждении или присоединении и о дате такой сдачи на хранение;

c) о дате вступления в силу настоящей Конвенции;

d) о дате вступления в силу любого изменения пределов ответственности, установленных в соответствии с настоящей Конвенцией;

e) о любой денонсации, объявленной в соответствии со статьей 54.

Статья 54

Денонсация

1. Любое государство-участник может денонсировать настоящую Конвенцию путем письменного уведомления депозитария.

2. Денонсация вступает в силу через сто восемьдесят дней после даты получения такого уведомления депозитарием.

Статья 55

Взаимосвязь с другими документами Варшавской конвенции

Настоящая Конвенция имеет преимущественную силу перед любыми правилами, применяемыми к международной воздушной перевозке:

1. между государствами-участниками настоящей Конвенции в силу совместного участия этих государств в:

a) Конвенции для унификации некоторых правил, касающихся международных воздушных перевозок, подписанной в Варшаве 12 октября 1929 года (995_181) (в дальнейшем именуется Варшавской конвенцией);

b) Протоколе об изменении Варшавской конвенции для унификации некоторых правил, касающихся международных воздушных перевозок, подписанной в Варшаве 12 октября 1929 года, совершенном в Гааге 28 сентября 1955 года (995_562) (в дальнейшем именуется Гаагским протоколом) ;

c) Конвенции, дополнительной к Варшавской конвенции для унификации некоторых правил, касающихся международных воздушных перевозок, осуществляемых лицом, не являющимся перевозчиком по договору, подписанной в Гвадалахаре 18 сентября 1961 года (995_130) (в дальнейшем именуется Гвадалахарской конвенцией);

d) Протоколе об изменении Конвенции для унификации некоторых правил, касающихся международных воздушных перевозок, подписанной в Варшаве 12 октября 1929 года и измененной Протоколом, совершенным в Гааге 28 сентября 1955 года, измененной Гаагским протоколом, подписанном в Гватемале 8 марта 1971 года (в дальнейшем именуется Гватемальским протоколом);

e) Дополнительных протоколах N 1 - 3 и Монреальском протоколе N 4 об изменении Варшавской конвенции, измененной Гаагским протоколом, или Варшавской конвенции, измененной Гаагским и Гватемальским протоколами, подписанных в Монреале 25 сентября 1975 года (в дальнейшем именуются Монреальскими протоколами); или

2. в пределах территории любого отдельного государства-участника настоящей Конвенции в силу участия этого государства в одном или нескольких документах, упомянутых выше в подпунктах "a" - "e".

Статья 56

Государства, имеющие более одной правовой системы

1. Если государство имеет две или более территориальные единицы, в которых применяются различные правовые системы в отношении вопросов, регулируемых настоящей Конвенцией, оно может в момент подписания, ратификации, принятия, утверждения или присоединения заявить, что настоящая Конвенция распространяется на все его территориальные единицы или лишь на одну или более из них и может изменить это заявление, представив другое заявление в любое время.

2. Любое такое заявление доводится до сведения депозитария, и в нем должны ясно указываться территориальные единицы, к которым применяется Конвенция.

3. В отношении государства-участника, сделавшего такое заявление:

a) ссылки в статье 23 на "национальную валюту" понимаются как относящиеся к валюте соответствующей территориальной единицы этого государства; и

b) ссылки в статье 28 на "национальное законодательство" понимаются как относящиеся к законодательству соответствующей территориальной единицы этого государства.

Статья 57

Оговорки

Никакие оговорки к настоящей Конвенции не допускаются, за исключением того, что государство-участник может в любое время заявить путем уведомления депозитария о том, что настоящая Конвенция не распространяется на:

a) международные воздушные перевозки, выполняемые непосредственно этим государством-участником в некоммерческих целях в связи с осуществлением его функций и обязанностей в качестве суверенного государства; и/или

b) перевозку лиц, груза и багажа, осуществляемую для военных властей, на воздушных судах, зарегистрированных в этом государстве-участнике или арендованных им, которые полностью зарезервированы этими властями или от их имени.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся полномочные представители, должным образом уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.

Совершено в Монреале 28 дня мая месяца одна тысяча девятьсот девяносто девятого года на русском, английском, арабском, испанском, китайском и французском языках, причем все тексты являются равно аутентичными. Настоящая Конвенция остается на хранении в архивах Международной организации гражданской авиации, а ее заверенные копии направляются депозитарием всем государствам-участникам настоящей Конвенции, а также всем государствам-участникам Варшавской конвенции, Гаагского протокола, Гвадалахарской конвенции, Гватемальского протокола и Монреальских протоколов.

Конвенція

про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (укр/рос)

Глава I

Загальні положення

Стаття 1

Сфера застосування

Стаття 2

Перевезення, що здійснюються державою, і перевезення поштових відправлень

Глава II

Документація та обов'язки сторін, які стосуються перевезення пасажирів, багажу та вантажу

Стаття 3

Пасажири й багаж

Стаття 4

Вантаж

Стаття 5

Зміст авіавантажної накладної або квитанції на вантаж

Стаття 6

Документ, що стосується властивостей вантажу

Стаття 7

Опис авіавантажної накладної

Стаття 8

Документація для перевезення декількох місць

Стаття 9

Недотримання вимог до документації

Стаття 10

Відповідальність за відомості, зазначені в документації

Стаття 11

Доказова сила документації

Стаття 12

Право розпоряджатися вантажем

Статті 13

Видача вантажу

Стаття 14

Здійснення прав вантажовідправника й одержувача

Стаття 15

Відносини між вантажовідправником та одержувачем або відносини між третіми особами

Стаття 16

Вимоги, установлені митними, правоохоронними або іншими державними органами

Глава III

Відповідальність перевізника та розмір компенсації за заподіяну шкоду

Стаття 17

Загибель і тілесне ушкодження пасажирів. Пошкодження багажу

Стаття 18

Пошкодження вантажу

Стаття 19

Затримка

Стаття 20

Звільнення від відповідальності

Стаття 21

Компенсація у випадку загибелі або тілесного ушкодження пасажирів

Стаття 22

Межі відповідальності стосовно затримки, багажу та вантажу

Стаття 23

Переведення валютних одиниць

Стаття 24

Перегляд меж відповідальності

Стаття 25

Обумовлення стосовно меж відповідальності

Стаття 26

Недійсність положень договору

Стаття 27

Свобода укладення договору

Стаття 28

Попередні виплати

Стаття 29

Підстави для позову

Стаття 30

Службовці, агенти. Загальна сума позовів

Стаття 31

Своєчасне пред'явлення претензій

Стаття 32

Смерть особи, яка несе відповідальність

Стаття 33

Юрисдикція

Стаття 34

Арбітраж

Стаття 35

Позовна давність

Стаття 36

Послідовні перевізники