З метою забезпечення реалізації нового етапу співробітництва між Україною та Організацією Північноатлантичного договору відповідно до рішень, прийнятих під час засідань Комісії Україна - НАТО 4 квітня 2008 року у м. Бухаресті та 3 грудня 2008 року у м. Брюсселі, створення належних умов для ефективного виконання пріоритетних завдань у сфері євроатлантичної інтеграції України та підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору постановляю:

1. Затвердити Річну національну програму на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (далі - Річна національна програма), що додається.

2. Кабінету Міністрів України:

розробити та затвердити у місячний строк план заходів з виконання у 2009 році Річної національної програми;

подати до 1 грудня 2009 року проект Річної національної програми на 2010 рік та в подальшому подавати проекти річних національних програм на наступні роки до 1 грудня року, що передує плановому.

3. Центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, відповідальним за виконання завдань Річної національної програми, подавати щокварталу до 5 числа місяця, наступного за звітним періодом, Кабінету Міністрів України та Національному центру з питань євроатлантичної інтеграції України звіти про стан виконання плану заходів з виконання у 2009 році Річної національної програми для дальшого інформування Президента України.

4. Державному комітету телебачення та радіомовлення України за участю Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Міністерства закордонних справ України, інших державних органів, відповідальних за виконання завдань Річної національної програми, забезпечити регулярне інформування громадськості про хід та результати виконання у 2009 році Річної національної програми.

5. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 2 березня 2009 року N 116 (116/2009) "Про Цільовий план Україна - НАТО на 2009 рік у рамках Плану дій Україна - НАТО".

6. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування, крім статті 5 Указу, яка набирає чинності одночасно з актом Кабінету Міністрів України про затвердження плану заходів з виконання у 2009 році Річної національної програми (1135-2009-р) .

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 7 серпня 2009 року N 600/2009

Україна високо цінує спільне рішення Бухарестського саміту Організації Північноатлантичного договору (2 - 4 квітня 2008 року) та проведеного в його рамках засідання Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні щодо перспектив членства України в НАТО, а також рішення стосовно переходу до якісно нового формату співробітництва між Україною та НАТО шляхом підготовки та виконання річних національних програм з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, прийняте Північноатлантичною Радою НАТО та Комісією Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ (2 - 3 грудня 2008 року).

Стратегічний курс євроатлантичної інтеграції України, спрямований на набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, залишається незмінним.

Річну національну програму на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (далі - Річна національна програма) спрямовано на активізацію проведення внутрішньодержавних реформ та досягнення Україною стандартів, необхідних для вступу в НАТО. Досягнення цілей та виконання визначених Річною національною програмою пріоритетних завдань у поточному році забезпечуватиметься шляхом розроблення та виконання відповідного плану заходів.

Контроль за станом виконання Річної національної програми та відповідного плану заходів з виконання Річної національної програми, оцінка досягнутих Україною результатів здійснюватиметься у рамках роботи Комісії Україна - НАТО.

З метою забезпечення належної взаємодії органів державної влади, відповідальних за реалізацію політики євроатлантичної інтеграції України, вживатимуться заходи щодо дальшого вдосконалення Національної системи координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору.

Україна розраховує на продовження взаємовигідного співробітництва з НАТО та отримання консультативно-дорадчої, іншої допомоги з боку Альянсу і держав - членів Альянсу щодо досягнення передбачених Річною національною програмою цілей та завдань.

1.1. Внутрішня політика

1.1.1. Демократичні реформи

Україна продовжуватиме проводити політику щодо зміцнення демократії, забезпечення верховенства права, прав і свобод людини, дотримання принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, принципів незалежності суддів, поваги до прав національних меншин, недопущення дискримінації особи за політичними, релігійними або етнічними ознаками.

1.1.1.1. Проведення вільних і чесних виборів

Одним з основних пріоритетів України на шляху до зміцнення демократії є створення дієвої та прозорої виборчої системи. Президентські вибори 2004 року, парламентські вибори 2006 та 2007 років стали важливим показником прагнень українського суспільства до чесних і прозорих виборів. Під час зазначених виборів до України було запрошено спостерігачами більш як 20 тисяч представників із різних держав та міжнародних організацій, які засвідчили чесність і прозорість проведених виборів.

Україна і надалі розбудовуватиме свою виборчу систему з урахуванням рекомендацій Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія) та Місії ОБСЄ/БДІПЛ, зокрема, під час проведення президентських виборів у наступному році.

Робота з удосконалення законодавчої бази з питань проведення виборів та референдумів в Україні триває.

Середньострокові цілі:

продовжити роботу з удосконалення законодавства про вибори в Україні;

здійснити заходи, спрямовані на підвищення ефективності виборчої системи України та створення сприятливих умов для проведення майбутніх парламентських і президентських виборів відповідно до міжнародних стандартів;

удосконалити законодавство щодо участі громадян у формуванні та реалізації державної політики.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити ведення Державного реєстру виборців відповідно до вимог Закону України "Про Державний реєстр виборців" (698-16) ;

забезпечити внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" (474-14) щодо дальшого вдосконалення механізму забезпечення демократичності та прозорості виборчого процесу;

забезпечити участь міжнародних та українських офіційних спостерігачів у спостереженні за організацією і проведенням виборів Президента України;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроектів з питань виборів та референдумів.

1.1.1.2. Зміцнення демократичних інститутів

Зміцнення демократії в Україні неможливе без удосконалення системи функціонування органів влади. Для цього необхідно усунути правові суперечності, на законодавчому рівні забезпечити чітке розмежування повноважень органів державної влади та прозорість їх діяльності, визначити відповідальність цих органів, провести судову реформу та реформу місцевого самоврядування.

Значні зусилля спрямовуватимуться на підвищення рівня довіри з боку суспільства до органів сектору безпеки та оборони України шляхом посилення демократичного цивільного контролю за функціонуванням цього сектору.

Середньострокові цілі:

продовжити здійснення заходів, спрямованих на створення збалансованої системи органів державної влади та чітке розмежування їх повноважень;

продовжити роботу з удосконалення засад здійснення місцевого самоврядування з урахуванням стандартів, визначених Європейською хартією місцевого самоврядування;

сприяти утвердженню партнерських відносин між державою та громадянином.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Адміністративно-процедурного кодексу України з урахуванням європейських норм і стандартів;

забезпечити підготовку та супроводження у Верховній Раді України проекту закону щодо організації, повноважень і порядку діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.

1.1.1.3. Захист прав і свобод людини

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина гарантовано Конституцією України (254к/96-ВР) .

На сьогодні Україна приєдналася до більшості найважливіших міжнародних договорів у сфері захисту прав і свобод людини, зокрема до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) і протоколів до неї (994_535, 994_854, 994_059, 994_802, 994_804, 994_170, 994_171, 994_536, 994_537, 994_180, 994_527) , Конвенції про права дитини (995_021) та факультативних протоколів до неї (995_b09) , Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок (995_207) тощо.

У 1997 році Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини. У 2006 році прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) . Міністерством юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснюється представництво України в Європейському суді з прав людини.

Середньострокові цілі:

продовжити впровадження міжнародних, у тому числі регіональних, стандартів у галузі прав і свобод людини, зокрема, шляхом проведення навчальних заходів з працівниками правоохоронних органів та суддями;

удосконалити порядок виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини;

реформувати Державну кримінально-виконавчу службу України з метою створення нових моделей установ відбування покарань та служби пробації, які відповідатимуть європейським вимогам і стандартам та гарантуватимуть право засуджених осіб на захист людської гідності, належні умови утримання, реалізацію інших прав і свобод;

продовжувати роботу із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню з особами, які тримаються в установах виконання покарань, поступового наближення умов тримання осіб, узятих під варту, та осіб, які відбувають покарання, до європейських норм;

вдосконалити систему професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників кримінально-виконавчої служби;

створити систему безоплатного надання правової допомоги населенню.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити умови для виправлення засуджених, здобуття ними освіти та набуття професії, їх соціальної адаптації у суспільстві, розвитку матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, створення правових засад діяльності служби пробації (у рамках виконання плану-графіка імплементації Плану дій Україна - ЄС (994_693) у сфері юстиції, свободи та безпеки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2005 року N 36-р (36-2005-р) ) ;

визначити на законодавчому рівні механізм реалізації права на безоплатну правову допомогу для вразливих верств населення.

1.1.1.4. Захист прав національних меншин

Українська держава гарантує громадянам України незалежно від їх етнічного походження, раси, релігійних переконань, мови або інших ознак рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права.

Гарантії прав і свобод національних меншин закріплені у Конституції України (254к/96-ВР) , Законі України "Про національні меншини в Україні" (2494-12) , Декларації прав національностей України (1771-12) , інших нормативно-правових актах, а також Рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин (995_055) , ратифікованій Законом України від 9 грудня 1997 року N 703/97-ВР (703/97-ВР) , Європейській хартії регіональних мов або мов меншин (994_014) , ратифікованій Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV (802-15) , які є частиною національного законодавства України. Україна дотримується зобов'язань щодо захисту прав національних меншин, узятих відповідно до конвенцій і декларацій ООН, документів ОБСЄ та Ради Європи.

Держава надає підтримку громадським організаціям національних меншин під час проведення культурно-мистецьких і мовно-просвітницьких заходів.

Щороку в державному бюджеті передбачаються асигнування на фінансування заходів із задоволення культурних, мовних та інформаційних потреб національних меншин. Ці асигнування виділяються з державного бюджету відповідним розпорядникам бюджетних коштів за окремими бюджетними програмами.

Україна реалізовує своє суверенне право зміцнювати позиції української мови як державної в усіх сферах публічного життя, враховуючи при цьому зобов'язання України перед ОБСЄ, зобов'язання за Рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин (995_055) .

Україна забезпечує створення необхідних умов для повернення, облаштування, соціальної адаптації та інтеграції депортованих кримських татар, болгар, вірмен, греків, німців, а також соціальних стандартів, що є важливими напрямами державної політики та мають велике значення для збереження соціально-економічної стабільності, забезпечення національної безпеки та зміцнення міжнародного авторитету України.

Після розпаду Радянського Союзу саме Україна взяла на себе практично всі зобов'язання щодо виконання Угоди з питань, пов'язаних із відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів (997_090) .

Починаючи з 1991 року, в Державному бюджеті України передбачаються видатки на облаштування депортованих осіб. Відповідні бюджетні кошти спрямовуються в основному на будівництво житла, інженерних комунікацій, об'єктів соціально-культурного призначення.

Середньострокова ціль - продовжити роботу з удосконалення нормативно-правової бази у сфері забезпечення прав національних меншин з метою приведення її у відповідність із положеннями міжнародних договорів у цій сфері.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України;

розробити проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (987-12) (нова редакція).

1.1.1.5. Свобода слова

Неухильне забезпечення принципів свободи слова та відкритості діяльності органів державної влади, безперешкодний доступ громадян до інформації, недопущення будь-яких проявів політичної цензури та перешкоджання професійній діяльності журналістів є серед пріоритетних напрямів інформаційної політики України, що реалізуються у постійному конструктивному діалозі з громадськістю.

Політичні зміни, які нещодавно відбулися в Україні, дали змогу створити умови для діяльності вільних, незалежних і плюралістичних засобів масової інформації, зробити вагомі кроки для впровадження європейських стандартів свободи слова та інформації, утвердження відкритого, прозорого, конкурентного інформаційного простору. Держава докладає максимум зусиль для того, щоб позитивні суспільні зрушення стали незворотними і всебічно розвивалися.

Останнім часом до актів законодавства внесено низку змін та доповнень у частині забезпечення захисту та безперешкодної реалізації прав людини на свободу слова, вільний доступ до інформації, на захист честі і гідності, а також у частині встановлення відповідальності за порушення законодавства щодо діяльності засобів масової інформації.

Законом України від 17 грудня 2008 року N 687-VI (687-17) ратифіковано Європейську конвенцію про транскордонне телебачення (994_444) .

Державна інформаційна політика спрямована на розв'язання таких проблем, як непрозорість відносин власності щодо засобів масової інформації; недосконалість механізмів доступу до інформації; порушення професійних прав журналістів, втручання в редакційну політику з боку власників засобів масової інформації, адміністративний тиск працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування на журналістів державних і комунальних засобів масової інформації; відсутність достатніх правових, організаційних підстав та фінансово-матеріальних ресурсів для створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України та роздержавлення друкованих засобів масової інформації.

Середньострокові цілі:

удосконалити законодавчу та адміністративну складові з метою підвищення рівня доступу громадян до інформації, забезпечення захисту гарантованих державою прав на свободу думки і слова, зокрема прав журналістів на вільне висловлювання поглядів і переконань, та широкого залучення до цього процесу українських громадських організацій;

створити систему Суспільного телебачення і радіомовлення України, яка відповідатиме світовим стандартам;

внести зміни до законодавства щодо забезпечення прозорості функціонування засобів масової інформації всіх форм власності.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

завершити розроблення проекту Концепції створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України;

розробити проект Закону про внесення змін до Закону України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України" (485/97-ВР) (нова редакція);

розробити проект Закону про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроектів про доступ до публічної інформації та про захист професійної діяльності журналістів.

1.1.1.6. Сприяння розвитку громадянського суспільства

Рівень розвитку громадянського суспільства та його демократичних інститутів в Україні потребує розроблення та впровадження дієвого механізму залучення громадськості до системи управління державою, в тому числі здійснення демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони України.

Україна і надалі максимально залучатиме громадські організації до процесу проведення внутрішньодержавних реформ щодо підвищення прозорості та посилення громадського контролю.

У 2007 році схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року N 1035-р (1035-2007-р) та розпочато реалізацію Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства.

Для вдосконалення механізму громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, підвищення рівня довіри населення до влади впроваджено механізми громадських консультацій, слухань, громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади.

Середньострокові цілі:

удосконалити нормативно-правову базу щодо підтримки діяльності громадських організацій;

залучати громадян до процесу державного управління та прийняття відповідних рішень;

продовжити залучення громадських організацій до процесу проведення внутрішньодержавних реформ.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити вдосконалення та дальший розвиток Мережі партнерства Україна - НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР) (далі - Мережа партнерства Україна - НАТО);

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону про громадські організації;

забезпечити дальшу реалізацію інформаційної політики з питань євроатлантичної інтеграції щодо представників військових формувань, правоохоронних та інших заінтересованих державних органів України.

1.1.2. Забезпечення верховенства права

1.1.2.1. Боротьба з корупцією

Україна продовжуватиме здійснювати заходи у сфері боротьби з корупцією, яка є однією з найнебезпечніших загроз правам людини, правопорядку, демократії та соціальній справедливості.

Здобуття довіри громадськості та відданості суспільним інтересам є одним з основних завдань держави. Україна має сфокусувати свою увагу на проведенні системних змін з метою зменшення проявів корупції, забезпеченні прозорості процесу прийняття рішень та альтернативних, законних засобах впливу з боку громадян та суб'єктів підприємницької діяльності на процес прийняття управлінських рішень.

У 2009 році прийнято законодавчі акти з питань запобігання та протидії корупції, запроваджено відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень, кримінальну відповідальність за вчинення корупційних діянь. Зазначені акти відповідають положенням Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (995_c16) , Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (994_101) та Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією (994_102) .

В Україні запроваджено інститут Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, на якого покладається виконання завдань з підготовки пропозицій щодо формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики.

Зазначена політика ґрунтуватиметься на міжнародних стандартах протидії корупції, що містяться у конвенціях Організації Об'єднаних Націй та Ради Європи, і враховуватиме рекомендації, напрацьовані в рамках участі України у Групі держав Ради Європи проти корупції (GRECO), а також рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), у тому числі План дій по боротьбі з корупцією, прийнятий 10 вересня 2003 року в м. Стамбулі (Турецька Республіка).

Україна бере участь в Ініціативі НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" (950_001) щодо побудови системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях. Україна направила для участі в навчаннях 25 представників від різних установ сектору безпеки та залучила їх до заповнення запитальника самооцінки.

Середньострокові цілі:

забезпечувати виконання рекомендацій Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO);

продовжити дальше вдосконалення нормативно-правової бази з питань запобігання та протидії корупції;

забезпечити формування негативного ставлення суспільства до корупції шляхом проведення у засобах масової інформації кампаній з підвищення рівня обізнаності громадян із цим явищем та здійснення відповідних заходів;

запровадити чіткі та прозорі правила фінансування політичних партій, створити можливості для здійснення відповідного громадського контролю;

забезпечити виконання заходів з боротьби з корупцією в рамках реалізації Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105 (105/2007) ;

упроваджувати в установах сектору безпеки принципи та практику реалізації Ініціативи НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" (950_001) щодо створення системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити належні правові та організаційні механізми реалізації положень прийнятих у 2009 році Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (1508-17) , "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень" (1507-17) , "Про засади запобігання та протидії корупції" (1506-17) , спрямованих на реалізацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (995_c16) , ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року N 251-VI (251-16) , Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (994_101) , ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року N 252-VI (252-16) , та Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією (994_102) , ратифікованої Законом України від 16 березня 2005 року N 2476-IV (2476-15) ;

згідно з Ініціативою НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" (950_001) щодо побудови системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях провести відповідний навчальний курс на території України та забезпечити заповнення запитальників самооцінки;

забезпечити участь заінтересованих державних органів у реалізації в Україні міжнародних проектів технічної допомоги з антикорупційної тематики ("Підтримка належного урядування: Проект протидії корупції в Україні (UPAC)" (Рада - Європейська Комісія); "Розвиток спеціалізованих служб по боротьбі з корупцією в Україні" (ОЕСР, Американська асоціація юристів); Порогова програма Корпорації "Виклики тисячоліття"; Антикорупційна координаційна ініціатива Американської асоціації юристів);

розробити пропозиції щодо забезпечення прозорості фінансування іноземними резидентами програм в Україні, які стосуються реформування сектору безпеки, зокрема програм міжнародної технічної допомоги.

1.1.2.2. Судова реформа та незалежність суддів

Реформування системи судочинства та кримінальної юстиції є одним із ключових напрямів внутрішньої політики України, реалізація якого потребує злагоджених, чітких, комплексних дій усіх правових інститутів та приведення їх у відповідність із міжнародними стандартами.

Середньострокові цілі:

продовжити реформування судової системи та посилення реалізації гарантій незалежності діяльності суддів;

забезпечити дальшу реалізацію Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311 (311/2008) , яка передбачає комплексне реформування кримінального, кримінально-процесуального законодавства та системи органів юстиції і правоохоронних органів відповідно до міжнародних стандартів;

сприяти вдосконаленню альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів, у тому числі інституту третейських судів та процедури медіації.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

внести зміни до актів законодавства щодо вдосконалення системи судів, порядку призначення суддів на адміністративні посади, процедури формування корпусу професійних суддів, механізму притягнення суддів до відповідальності;

продовжити роботу з реформування інституту адвокатури та приведення законодавства у сфері провадження адвокатської діяльності у відповідність з європейськими стандартами.

1.1.2.3. Реформа державного управління

Одним з основних інструментів виконання функцій та завдань держави є інститут державного управління. Україна на постійній основі здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення системи державного управління, зокрема, шляхом запровадження європейських стандартів державної служби, підвищення престижності державної служби, розмежування політичних посад та посад державних службовців, підвищення якості державних послуг тощо.

Середньострокові цілі:

сприяти забезпеченню суспільно орієнтованого та прозорого механізму державного управління, чесності, відповідальності та професіоналізму державних службовців шляхом реформування державної служби та створення належної правової бази у цій сфері відповідно до європейських стандартів;

забезпечити впровадження норм етики поведінки державних службовців.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

завершити розроблення проекту концепції реформування публічної адміністрації;

розробити проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (3723-12) (нова редакція).

1.1.2.4. Боротьба з відмиванням коштів

Україна і надалі проводитиме активну боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму, цілеспрямовану політику протидії відмиванню таких доходів, зокрема, шляхом вивчення найкращого міжнародного досвіду та вдосконалення законодавства України.

Середньострокові цілі:

здійснити заходи щодо набрання чинності для України Конвенцією Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (994_948) та її подальшого впровадження;

забезпечити впровадження рекомендацій, наданих експертами Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів (MONEYVAL) за результатами III раунду оцінки України;

продовжити здійснення заходів щодо забезпечення неухильного виконання Міжнародної конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму (995_518) , ратифікованої Законом України від 12 вересня 2002 року N 149-IV (149-15) .

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити впровадження в національне законодавство міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема забезпечивши супроводження у Верховній Раді України проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (249-15) ;

продовжити поглиблення співпраці з міжнародними організаціями (FATF, Егмонтська група, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд) з метою закріплення іміджу України як надійного партнера світової спільноти у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

сприяти організації спільних конференцій та тренінгів з питань боротьби з відмиванням доходів, запрошенню українських експертів на семінари, що проводяться на міжнародному, в тому числі регіональному, рівні;

підготувати проекти нормативно-правових актів, необхідних для впровадження рекомендацій, наданих експертами Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів (MONEYVAL) за результатами III раунду оцінки України;

продовжити роботу з укладення двосторонніх міжнародних договорів України про співробітництво у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму.

1.2. Економічні питання

Україна, як і більшість держав світу, зазнала значного негативного впливу внаслідок погіршення економічної ситуації, пов'язаного зі світовою фінансовою кризою. Спад світової економіки, зменшення попиту та падіння цін на світовому товарному ринку позначилися на розвитку економіки України. Основними проблемами, з якими зіткнулась Україна, були обвал фондового та валютного ринків, погіршення стану справ у банківській системі, падіння позицій основних українських експортерів на світовому ринку.

Як наслідок, валовий внутрішній продукт у 2008 році збільшився порівняно з 2007 роком лише на 2,1 відсотка, в той час як у 2007 році відповідний показник становив 7,9 відсотка. Разом із тим за підсумками 2008 року рівень інфляції в Україні становив 22,3 відсотка, реальний приріст середньомісячної заробітної плати - 6,3 відсотка, рівень безробіття - 6,9 відсотка (за методологією Міжнародної організації праці), а дефіцит зведеного бюджету - 1,5 відсотка валового внутрішнього продукту. Поглиблення дисбалансів в Україні позначилося на зниженні активності іноземних інвесторів. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій за 2008 рік становив 6,2 млрд. доларів США.

За підсумками першого півріччя 2009 року ситуація в економіці держави залишається складною.

Україна докладатиме зусиль для підвищення адаптованості національної економіки до нових викликів шляхом розвитку внутрішнього потенціалу, а також адекватного захисту національних інтересів від наявних та потенційних загроз.

Заходи, спрямовані на подолання кризи та відновлення економічного зростання, здійснюватимуться в напрямі досягнення макроекономічної стабілізації, стимулювання інвестиційної діяльності, підтримки реального сектору економіки.

Передбачається приділити увагу диверсифікації джерел енергії та безпеці постачання енергоресурсів, модернізації енергетичної галузі, забезпеченню ефективного використання енергетичних ресурсів та відновлюваних джерел енергії.

В умовах фінансової кризи основними завданнями залишаються мінімізація її негативних наслідків та забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку у посткризовий період 2010-2012 років.

1.2.1. Досягнення макроекономічної стабільності

Основною умовою мінімізації негативних наслідків впливу світової фінансової кризи є здійснення збалансованої державної політики економічного і соціального розвитку.

В Україні продовжуватиметься розбудова соціально орієнтованої ринкової економіки, поглиблення інституційних перетворень та структурних реформ, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності економіки держави.

Середньострокові цілі:

довести рівень індексу споживчих цін до 7 - 8 відсотків (в період від грудня до грудня);

оптимізувати податкову систему в частині зниження податкового навантаження, розширити базу оподаткування, скасувати малоефективні податки і збори;

повернути заощадження населення у банківську систему та відновити кредитування реального сектору економіки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

зменшити рівень інфляції (менш як 16 відсотків);

зберегти стабільність національної валюти;

відновити довіру до банківської системи.

1.2.2. Оптимізація ролі держави та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності

Здійснюватимуться заходи, спрямовані на вдосконалення державного регулювання господарської діяльності, розв'язання проблем підприємництва, спрощення процедури реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та видачі їм документів дозвільного характеру, пошук нових форм фінансової та матеріально-технічної підтримки, навчання та підвищення кваліфікації населення з орієнтацією на підприємницьку діяльність.

Середньострокові цілі:

зняти невиправдані адміністративні та регуляторні бар'єри на шляху розвитку малого та середнього бізнесу;

зменшити кількість документів дозвільного характеру на провадження господарської діяльності на 10 відсотків;

зменшити кількість видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

збільшити кількість новоутворюваних малих підприємств;

запровадити європейські підходи до контролю безпеки продукції;

гармонізувати нормативно-правову базу у сфері захисту прав споживачів з європейською.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити сприятливі умови для започаткування підприємницької діяльності;

упорядкувати та спростити процедуру отримання документів дозвільного характеру;

розширити застосування декларативного принципу та запровадити принцип мовчазної згоди при започаткуванні та провадженні господарської діяльності, підвищити гнучкість державного регулювання;

більш активно використовувати міжнародний досвід з питань технічного регулювання та ринкового нагляду;

забезпечувати на належному рівні захист прав споживачів.

1.2.3. Енергетична безпека

Україна продовжуватиме здійснення заходів, спрямованих на диверсифікацію джерел і шляхів постачання енергоресурсів, диверсифікацію технологій енергозабезпечення, забезпечення безпеки та надійності функціонування ядерної енергетичної галузі, реформування енергетичного сектору, підвищення енергоефективності та енергозбереження, збільшення обсягу використання альтернативних і відновлюваних джерел енергії.

Відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року (145а-2006-р) , схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року N 145-р (145-2006-р) , а також у рамках співробітництва з європейськими інституціями в енергетичній сфері здійснюватиметься дальша інтеграція об'єднаної електроенергетичної системи України до європейської енергосистеми UCTE.

Україна дотримуватиметься положень Спільної заяви від 23 березня 2009 року за результатами Спільної ЄС - Україна міжнародної конференції щодо модернізації газотранзитної системи України, яка підписана Урядом України, ЄБРР, ЄІБ, СБ та ЄК, зокрема, щодо:

забезпечення незалежності оператора газотранзитної системи України стосовно його юридичної і організаційної форми, процедур прийняття рішень та складання бухгалтерської звітності шляхом надання операторові газотранзитної системи можливості використовувати доходи, що надійшли від транспортування газу трубопроводами високого тиску та збереження газу;

забезпечення відповідно до міжнародних фінансових стандартів прозорості та відкритості позичальника, призначеного для здійснення модернізації газотранзитної системи;

дозволу операторові газотранзитної системи України працювати на комерційних засадах;

забезпечення формування тарифів на доступ до газотранспортної системи України з урахуванням потреби забезпечення цілісності та вдосконалення системи, відображення дійсних понесених витрат, включаючи належну дохідність інвестицій, а також оприлюднення оператором газотранспортної системи детальної інформації про тарифні розрахунки, їх методології та структури;

надання третім сторонам доступу до сховищ на прозорих комерційних умовах і під контролем регуляторного органу;

гарантування дотримання позичальником кращих міжнародних правил проведення закупівель, найвищих стандартів щодо охорони природи, управління, охорони здоров'я, безпеки і соціального захисту.

Середньострокові цілі:

забезпечити реформування та розвиток газо- та нафтотранспортної системи України відповідно до зобов'язань, узятих Україною в контексті євроінтеграційних процесів;

створити сприятливі умови для залучення інвестицій у розвиток енергетичної галузі України;

здійснити інтеграцію об'єднаної електроенергетичної системи України до європейської енергосистеми UCTE;

здійснити практичні заходи з реалізації проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору на базі аверсного використання нафтопроводу "Одеса - Броди".

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити проекти нормативно-правових актів з питань формування єдиного енергетичного балансу з метою створення стабільних, економічно ефективних умов для задоволення потреб економіки в енергетичних ресурсах;

продовжити роботу з інтеграції об'єднаної енергетичної системи України до європейської енергосистеми;

розробити проект Концепції створення та функціонування системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів на 2010-2020 роки;

ужити заходів щодо набуття Україною повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві;

розробити проект Програми реформування газового сектору для реалізації заходів з реформування газового сектору на 2009-2011 роки;

забезпечити впровадження прийнятного для України досвіду держав - членів НАТО щодо забезпечення енергетичної безпеки, зокрема, шляхом продовження співробітництва у рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань економічної безпеки.

1.3. Зовнішня політика

Україна, виходячи зі своїх національних інтересів, проводить збалансовану зовнішню політику, що ґрунтується на принципах міжнародного права, зокрема принципах рівноправності та взаємовигідного співробітництва.

Україна продовжуватиме політичний діалог та розвиватиме практичне співробітництво з Альянсом, що сприятиме продовженню процесу внутрішньодержавних демократичних перетворень, зміцненню її позицій на міжнародній арені.

1.3.1. Співпраця з НАТО у сфері підтримання безпеки євроатлантичного простору. Участь і підтримка миротворчих операцій і місій під егідою НАТО

Україна продовжуватиме робити свій внесок у справу підтримки миру і стабільності на євроатлантичному просторі та поза його межами, братиме активну участь в операціях та місіях під егідою НАТО в Ісламській Республіці Афганістан, Косово та Республіці Ірак.

Триватиме військово-морське співробітництво України та Альянсу в рамках антитерористичної операції НАТО в Середземному морі "Активні зусилля". Здійснюватимуться дальші кроки для практичної реалізації висловленого Україною бажання щодо участі Збройних Сил України в Силах реагування НАТО.

Україна і надалі готова надавати підтримку миротворчим та гуманітарним місіям і операціям НАТО, зокрема, шляхом залучення свого авіаційного транспортного потенціалу до перевезення вантажів та особового складу збройних сил держав-членів і держав-партнерів Альянсу.

Середньострокові цілі:

проводити засідання Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони держав - членів НАТО та глав дипломатичних представництв держав - членів НАТО, а також у разі досягнення домовленості - на рівні глав держав і урядів*;

забезпечити дальшу ефективну участь українського миротворчого контингенту та миротворчого персоналу у миротворчих місіях та операціях НАТО;

розглянути можливість збільшення чисельності військовослужбовців у складі Тренувальної місії НАТО в Республіці Ірак*;

забезпечити участь підрозділів Збройних Сил України у багатонаціональних навчаннях та заходах, що здійснюються за планами міжнародного співробітництва у рамках Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО*.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

проводити експертні консультації Україна - НАТО на високому рівні та консультації спільних робочих груп з питань воєнної реформи, економічної безпеки, планування дій на випадок надзвичайної ситуації цивільного характеру, науки і захисту довкілля та з питань оборонно-технічного співробітництва в рамках Комісії Україна - НАТО*;

проводити в рамках Інтенсифікованого діалогу засідання Комісії Україна - НАТО за участю керівників центральних органів виконавчої влади України*;

проводити з Політичним комітетом НАТО консультації з актуальних питань зовнішньої політики України, які є важливими для НАТО в контексті державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції;

залучати авіаційний транспортний потенціал до перевезення вантажів та особового складу збройних сил держав-членів і держав-партнерів Альянсу, які беруть участь у миротворчих місіях і операціях НАТО;

забезпечувати діяльність українського миротворчого контингенту у складі українсько-польської оперативної групи військ Українсько-польського батальйону Міжнародних сил безпеки в Косово;

продовжити участь миротворчого персоналу України в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан;

надавати повітряний коридор для здійснення перельотів літаками військово-транспортної авіації збройних сил держав - членів НАТО через територію України в рамках участі в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан;

забезпечити участь кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у військово-морських операціях на Середземному морі в рамках операції "Активні зусилля", а також діяльність первинного національного Контактного пункту та обмін інформацією щодо підозрілих суден;

продовжити забезпечувати участь миротворчого персоналу України у складі Тренувальної місії НАТО в Республіці Ірак.

1.3.1.1. Забезпечення національного представництва в органах Північноатлантичного Альянсу

Місія України при НАТО відіграє важливу роль у забезпеченні ефективної взаємодії міністерств, інших державних органів України з відповідними органами НАТО. Особливого значення набуде роль Місії України при НАТО під час здійснення заходів щодо виконання річних національних програм.

На сьогодні Україна представлена у військових штабах Альянсу двома військовослужбовцями Збройних Сил України, які відряджені до Управління військового співробітництва стратегічних командувань НАТО.

Збройні Сили України представлені шістьма офіцерами на посадах штабних елементів військових штабів НАТО: один - у Міжнародному військовому штабі НАТО (м. Брюссель, Королівство Бельгія), два - у Стратегічному командуванні НАТО з операцій (м. Монс, Королівство Бельгія), один - у Стратегічному командуванні НАТО з трансформації (м. Норфолк, Сполучені Штати Америки), один - у штабі Об'єднаного командування збройних сил НАТО (м. Брюнссум, Королівство Нідерланди) та один - у штабі сухопутного компонента НАТО (м. Мадрид, Королівство Іспанія).

Україна на постійній основі представлена на засіданнях агенцій, комісій, комітетів, груп і підгруп НАТО, її представники залучаються до роботи в органах Альянсу на контрактній основі.

Середньострокові цілі:

оптимізувати разом із представниками Альянсу структуру представництв Міністерства оборони України та Збройних Сил України в органах Альянсу*;

забезпечити підготовку фахівців для заміщення посад у складі Місії України при НАТО, штабних елементів військових штабів НАТО з метою виконання ними обов'язків на високому рівні;

продовжити практику стажування представників Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в органах НАТО*.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

провести консультації з представниками штаб-квартири НАТО та підготувати пропозиції щодо можливої квоти українського персоналу в органах Альянсу в разі набуття Україною членства в НАТО, а також установити вимоги щодо підготовки персоналу*;

забезпечити участь офіцерів Збройних Сил України в конкурсі на заміщення вакантних посад штабних елементів військових штабів НАТО, проведення планових ротацій, формування резерву та вдосконалення системи оплати їх праці.

1.3.2. Інтеграція до Європейського Союзу

У контексті реалізації стратегічного курсу України на набуття членства в Європейському Союзі (ЄС) буде продовжено переговори щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, включаючи створення зони вільної торгівлі з ЄС.

Буде продовжено активне співробітництво з ЄС у сфері зовнішньої політики та політики безпеки, у торговельно-економічній сфері, у сфері юстиції, а також щодо інтеграції енергетичного сектору України до загальноєвропейського.

Середньострокові цілі:

продовжити переговори з ЄС з метою укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

забезпечити виконання документа "Порядок денний асоціації Україна - ЄС";

забезпечити розвиток двостороннього і багатостороннього співробітництва в рамках ініціативи ЄС "Східне партнерство";

розвивати співробітництво з ЄС у галузі енергетики відповідно до положень Меморандуму між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі (994_694) ;

продовжити діалог між Україною та ЄС з метою лібералізації візового режиму та його скасування у майбутньому.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

визначити перелік проектів, що реалізовуватимуться на двосторонній і багатосторонній основі в рамках ініціативи ЄС "Східне партнерство";

підготувати та затвердити умови запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС з визначенням критеріїв, виконання яких дасть змогу скасувати візовий режим з державами - членами ЄС;

забезпечити належне виконання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб (994_851) , продовжити підготовку до укладення імплементаційних протоколів з державами - членами ЄС для виконання положень зазначеної Угоди (994_851) ;

продовжити діяльність Спільного візового комітету Україна - ЄС з метою проведення моніторингу виконання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз (994_850) ;

продовжити співробітництво з Місією Європейської Комісії з надання допомоги у питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова, спрямовуючи його на гармонізацію стандартів і процедур прикордонного контролю, активізацію співробітництва прикордонних і митних служб, проведення аналізу потенційних ризиків.

1.3.3. Розвиток добросусідських відносин із сусідніми державами

Україна прагне розбудувати добросусідські відносини із сусідніми державами та дальшого їх зміцнення на засадах всебічного розвитку, загальновизнаних демократичних принципів і взаємності. Україна приділятиме особливу увагу питанню договірно-правового оформлення державного кордону.

Продовження конструктивного діалогу з Республікою Білорусь розглядається як єдиний ефективний механізм розв'язання актуальних проблем українсько-білоруських відносин. Активно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Республікою Білорусь.

У рамках політичного діалогу з Республікою Молдова на міждержавному та міжвідомчому рівнях проводиться робота щодо вирішення низки питань економічного і прикордонного характеру. Україна вживає заходів для забезпечення прав і задоволення потреб численної української громади в Республіці Молдова.

Активно розвиваються відносини з Республікою Польща, зокрема, в політичній, економічній та гуманітарній сферах. Важливим фактором двосторонніх відносин є рівень інвестиційної співпраці. У найближчій перспективі взаємовигідне співробітництво здійснюватиметься під час підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, відновлення спільного прикордонно-митного контролю, а також у сфері забезпечення енергетичної безпеки.

У рамках співробітництва з Російською Федерацією здійснюються заходи з підтримання двостороннього діалогу, спрямованого на збереження позитивних тенденцій в українсько-російському співробітництві, насамперед у торговельно-економічній сфері, сприяння роботі Українсько-Російської міждержавної комісії, продовження переговорів з урегулювання проблемних питань двосторонніх відносин та їх деідеологізації, захисту прав громадян України на території Російської Федерації, задоволення соціальних та інформаційно-освітніх потреб українців у Російській Федерації, а також унеможливлення дальшого загострення двосторонніх відносин.

Попри зусилля України сторонам не вдалося принципово домовитись щодо низки важливих для внутрішньодержавного розвитку та забезпечення національних інтересів України питань, серед яких міжнародне визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду, стабілізація співробітництва у сфері газопостачання, завершення договірно-правового оформлення державного кордону, інші проблемні питання двостороннього співробітництва.

У відносинах з Румунією основна увага зосереджена на виробленні взаємоприйнятних рішень для розв'язання проблемних питань українсько-румунських відносин, розвитку співпраці у питанні інтеграції України до європейських та євроатлантичних структур.

Позитивною динамікою відзначається розвиток відносин між Україною та Словацькою Республікою, яка надає активну підтримку євроатлантичному курсу нашої держави, сприяє діалогу між Україною та Організацією Північноатлантичного договору. Вживаються заходи щодо забезпечення ефективної реалізації Угоди між Україною та Словацькою Республікою про місцевий прикордонний рух (703_076) .

Для двосторонніх відносин України та Угорської Республіки визначальними є відсутність проблемних питань на політичному рівні, активне співробітництво та підтримка Угорською Республікою євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України, інтенсивний міжвідомчий і регіональний діалог.

Середньострокові цілі:

вживати заходи щодо продовження конструктивного співробітництва з сусідніми державами у сферах, що становлять взаємний інтерес;

завершити договірно-правове оформлення та проведення демаркації державного кордону.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити роботу з демаркації державного кордону та активізувати транскордонне співробітництво;

ужити заходів для започаткування переговорів з Російською Федерацією щодо визначення механізму виведення Чорноморського флоту Російської Федерації з території України у терміни, передбачені Угодою між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (643_076) .

1.3.4. Внесок у забезпечення регіональної безпеки. Участь у регіональних ініціативах

Україна продовжуватиме брати участь у регіональних ініціативах з метою забезпечення стабільності та безпеки регіону.

Триватиме активне співробітництво в рамках Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, зокрема, шляхом розвитку співпраці Організації з провідними міжнародними, у тому числі регіональними, організаціями у сферах, що становлять взаємний інтерес.

Україна продовжуватиме співпробітництво з державами - членами Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, в тому числі в рамках пов'язаних з Організацією Чорноморського Економічного Співробітництва органів: Парламентської асамблеї, Чорноморського банку торгівлі та розвитку, Ділової ради і Міжнародного центру чорноморських досліджень.

Україна активно підтримуватиме існуючі ініціативи та дальший розвиток співробітництва у Чорноморському регіоні.

Середньострокова ціль - продовжити активне співробітництво в Чорноморському регіоні шляхом участі у регіональних ініціативах та перспективних міжнародних проектах.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити виконання Плану заходів з реалізації домовленостей, досягнутих у ході Батумського саміту Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2008 року N 818 (818/2008) ;

брати участь у заходах, що проводяться в рамках діяльності Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ щодо боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків, протидії незаконній торгівлі зброєю, торгівлі людьми та нелегальній міграції;

продовжити забезпечення активної участі України в діяльності Організації Чорноморського Економічного Співробітництва та інституцій, що провадять діяльність у рамках Чорноморського Економічного Співробітництва;

продовжити участь у діяльності Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва (BLACKSEAFOR);

продовжити впровадження положень Документа про заходи зміцнення довіри та безпеки у військово-морській галузі на Чорному морі, прийнятого 25 квітня 2002 року Болгарією, Грузією, Румунією, Туреччиною і Україною.

1.3.5. Внесок у забезпечення розв'язання конфліктів мирним шляхом

Позиція України щодо врегулювання "заморожених" конфліктів на пострадянському просторі базується на таких принципах:

збереження суверенітету і територіальної цілісності держав;

розв'язання проблем виключно мирними засобами, зокрема шляхом переговорів;

повага до прав людини і забезпечення прав національних меншин;

неприпустимість використання "косовського питання" як прецеденту.

Середньострокова ціль - уживати заходів щодо мирного врегулювання "заморожених" конфліктів у рамках міжнародних дипломатичних зусиль.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити переговори щодо розв'язання придністровської проблеми у переговорному форматі "5+2", зокрема на основі положень українського плану мирного врегулювання;

сприяти розв'язанню конфлікту в Грузії (Абхазія, Південна Осетія) мирним шляхом.

1.3.6. Співробітництво з міжнародними організаціями

Україна надає виключно важливого значення зміцненню Організації Об'єднаних Націй (ООН) як ефективного інструмента для розв'язання глобальних проблем міжнародного співтовариства, виходить із необхідності належної реалізації Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй (995_621) та Підсумкового документа Всесвітнього саміту 2005 року, підтримує дальші зусилля з реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, реформи Ради Безпеки ООН, а також посилення ролі Генеральної асамблеї ООН.

Україна як активний учасник Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) заінтересована у використанні можливостей ОБСЄ для підвищення рівня національної безпеки, врегулювання "заморожених" конфліктів, зміцнення демократії на європейському просторі, а також забезпечення територіальної цілісності, недоторканності державних кордонів, підтримання стабільного економічного розвитку. Україна докладатиме зусиль для підтримки збалансованості трьох основних напрямів діяльності ОБСЄ у військово-політичній сфері, з питань економіки та охорони навколишнього природного середовища, у гуманітарній сфері.

З метою дальшого розвитку співробітництва з Радою Європи зусилля буде спрямовано на вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав людини та утвердження верховенства права з метою приведення його у відповідність з європейськими стандартами. Буде продовжено активне співробітництво з інституціями Ради Європи, зокрема, у таких сферах, як забезпечення свободи діяльності засобів масової інформації, розвиток толерантного суспільства, що базується на демократичних стандартах, забезпечення реалізації прав національних меншин, рівноправності жінок та чоловіків, захисту дітей.

Середньострокові цілі:

продовжити активну участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Ради Європи;

продовжити роботу з розширення сфери залучення українських миротворців до операцій та місій з підтримання миру під егідою Організації Об'єднаних Націй;

забезпечити співпрацю з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі у сфері розвитку демократичних інститутів, зокрема з питань удосконалення виборчого процесу, зміцнення верховенства права, запобігання поширенню ксенофобії та ненависті, а також протидії торгівлі людьми;

забезпечити виконання програм, передбачених Планом дій Ради Європи для України на 2008-2011 роки (994_929) .

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити моніторинг стану розроблення проекту плану дій ООН щодо Чорнобиля на період до 2016 року;

продовжити здійснення заходів Програми розвитку ООН і Програми ООН з навколишнього середовища;

розпочати практичну реалізацію Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі щодо проекту ОБСЄ - Україна стосовно утилізації запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива) (994_922) , ратифікованого Законом України від 15 квітня 2009 року N 1264-VI (1264-17) ;

ужити заходів щодо виконання зобов'язань України, які випливають з її членства в Раді Європи, зокрема, стосовно вдосконалення виборчого законодавства, приведення функцій прокуратури у відповідність з європейськими стандартами, завершення реформи судової системи, боротьби з корупцією, реформування засобів масової інформації.

1.3.7. Контроль над озброєнням, нерозповсюдження зброї масового знищення. Державний експортний контроль

Дотримуючись своїх зобов'язань за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (995_098) , до якого Україна приєдналась згідно із Законом України від 16 листопада 1994 року N 248/94 (248/94-ВР) , Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (995_182) , ратифікованою Законом України від 16 жовтня 1998 року N 187-XIV (187-14) , Конвенцією про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення (995_182) , Україна продовжуватиме здійснювати практичні кроки для забезпечення нерозповсюдження зброї масового знищення, зокрема, шляхом участі в реалізації ініціативи держав Великої вісімки "Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення".

Україна докладатиме необхідних зусиль для розширення та зміцнення міжнародного співробітництва з метою забезпечення державних інтересів у питаннях роззброєння та нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки, зокрема, шляхом імплементації проектів, започаткованих у рамках Програми спільного зменшення загрози.

Буде продовжено реалізацію політики у сфері експортного контролю, спрямованої на забезпечення національної безпеки та виконання міжнародних зобов'язань України як члена міжнародних організацій та держави - учасниці багатосторонніх міжнародних договорів з питань експортного контролю, нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки, а також контролю за міжнародними передачами звичайних видів озброєнь.

У рамках виконання міжнародних зобов'язань України здійснюється щорічний обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО, а також ООН і ОБСЄ з питань контролю над озброєннями. З метою забезпечення відповідності дозвільних процедур експортного контролю вимогам міжнародних режимів експортного контролю проводиться вдосконалення законодавства у відповідній сфері, здійснюються заходи щодо гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС із цих питань, зокрема щодо впровадження Єдиного контрольного списку товарів подвійного використання в Україні.

Середньострокові цілі:

продовжити виконання міжнародних зобов'язань України у сфері контролю над озброєннями та обміну інформацією з учасниками Вассенарської домовленості (998_177) , Режиму контролю за ракетними технологіями, Групи ядерних постачальників, Австралійської групи;

продовжити обговорення в рамках відповідних міжнародних режимів експертного контролю перспектив і шляхів забезпечення відповідності національних дозвільних процедур міжнародним стандартам;

проводити консультації з НАТО та державами - членами НАТО з питань контролю над озброєннями, експортного контролю та нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки*.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО згідно з міжнародними договорами з питань контролю над озброєннями;

продовжити співробітництво з Верифікаційним координаційним центром НАТО та Оборонною групою високого рівня НАТО з питань розповсюдження зброї масового знищення*.

1.3.8. Боротьба з тероризмом

Україна як держава - учасниця відповідних міжнародних договорів підтримує дії світової спільноти у боротьбі з тероризмом і виконує взяті зобов'язання.

Україна і надалі буде приділяти значну увагу міжнародному співробітництву у цій сфері шляхом здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки та запобігання терористичним актам на своїй території, участі у реалізації Глобальної ініціативи по боротьбі з актами ядерного тероризму, а також дотримуватися положень Глобальної контртерористичної стратегії ООН.

Буде продовжено здійснення заходів у рамках Плану дій партнерства проти тероризму, інших заходів під егідою НАТО на двосторонньому та багатосторонньому рівнях.

Середньострокові цілі:

продовжувати діяльність з виявлення і припинення використання терористичними організаціями каналів незаконної міграції та контрабанди для фінансування постачання зброї, вибухівки та відповідного обладнання, а також каналів переправлення бойовиків;

забезпечувати дальше співробітництво України з Міжнародною організацією кримінальної поліції у сфері розшуку, затримання та видачі правопорушників;

продовжити активну співпрацю з Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) та Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль);

забезпечити участь у заходах, передбачених планом діяльності з реалізації Глобальної ініціативи щодо боротьби з актами ядерного тероризму;

продовжити роботу з узагальнення та практичного використання досвіду держав - членів НАТО у сфері боротьби з тероризмом.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити механізм взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом у процесі забезпечення безпеки дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні;

провести консультації з відповідними органами НАТО та державами - членами НАТО щодо участі українських представників у заходах Альянсу з урегулювання кризових ситуацій, зокрема тих, що зумовлені терористичними актами;

продовжити здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня боєздатності підрозділів Служби безпеки України та досягнення їх взаємосумісності з підрозділами відповідних органів держав - членів НАТО;

сприяти розвитку співробітництва з питань кібернетичного захисту між Службою безпеки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України і відповідними органами НАТО;

уживати заходів боротьби з кіберзлочинністю з урахуванням рекомендацій Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

1.4. Інформування громадськості

За результатами вивчення досвіду проведення інформаційної роботи у сфері євроатлантичної інтеграції протягом 2003-2007 років установлено, що українське суспільство не володіє в достатньому обсязі інформацією стосовно всіх аспектів членства України в НАТО та ролі Альянсу в забезпеченні безпеки і стабільності в Європі та світі. Основна причина полягала в тому, що громадяни не ототожнювали євроатлантичні прагнення держави з процесами, які безпосередньо впливають на їх повсякденне життя.

Починаючи з 2008 року, в рамках здійснення заходів Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 502 (502-2008-п) , основна увага приділялася розгортанню широкої публічної дискусії щодо роз'яснення суті політики безпеки, яка базується на принципах солідарності євроатлантичної демократичної спільноти. Такий підхід, а також істотне, порівняно з попередніми роками, збільшення обсягу державного фінансування цієї роботи дали змогу зменшити на вісім відсотків кількість осіб, які категорично не підтримують вступ України до НАТО. При цьому кількість прихильників набуття Україною членства в Альянсі зросла до 30 відсотків.

На сьогодні актуальним залишається питання поступового системного впровадження елементів громадської дипломатії, проведення публічних заходів (круглі столи, семінари, дискусії, конференції тощо) із залученням якомога більшої аудиторії.

Активізація інформаційно-роз'яснювальної роботи, насамперед на регіональному рівні, та скоординована діяльність органів державної влади і громадських організацій, розширення мережі інформаційних осередків, що мають відповідну довідково-аналітичною базу, та одночасне поліпшення якості тематичних Інтернет-ресурсів є основними умовами успіху реалізації відповідної інформаційної політики.

Середньострокові цілі:

досягти політичного і громадянського консенсусу стосовно зовнішньополітичного курсу України на євроатлантичну інтеграцію;

досягти передбачених Державною цільовою програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки (594-2008-п) показників рівня підтримки громадськістю євроатлантичного курсу;

забезпечити високий рівень взаємосумісності та взаєморозуміння органів державної влади і громадських організацій у проведенні інформаційно-роз'яснювальної роботи;

активізувати роботу з інформування населення з питань євроатлантичної інтеграції на регіональному та місцевому рівнях;

інтенсифікувати роботу у сфері громадської дипломатії, зокрема в рамках діяльності Мережі партнерства Україна - НАТО;

посилити культурно-інформаційну присутність України в сусідніх державах - членах НАТО.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити виконання заходів, передбачених Державною цільовою програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки (594-2008-п) ;

продовжити впровадження елементів громадської дипломатії, зокрема, цільових інформаційних стратегій, у тісній співпраці з Відділом публічної дипломатії НАТО і Центром інформації та документації НАТО в Україні;

використовувати можливості Мережі партнерства Україна - НАТО для підвищення обізнаності громадськості з державною політикою у сфері євроатлантичної інтеграції;

проводити в Автономній Республіці Крим та областях тематичні заходи за участю представників органів державної влади, громадських організацій, засобів масової інформації із залученням експертів, представників держав - членів НАТО та інституцій Альянсу в Україні;

забезпечити видання інформаційно-аналітичної, наукової, навчальної літератури та створення і розміщення на телеканалах України відеоматеріалів з актуальних питань євроатлантичної інтеграції і співробітництва України з НАТО;

продовжити створення центрів євроатлантичної інтеграції у вищих навчальних закладах та активізувати діяльність уже створених інформаційних осередків;

регулярно інформувати органи державної влади, навчальні заклади, засоби масової інформації і громадські організації з питань євроатлантичних інтеграційних процесів;

поширити досвід громадських організацій держав - членів НАТО у проведенні інформаційної роботи щодо підвищення рівня обізнаності суспільства з питаннями ролі та місця Альянсу в забезпеченні стабільності і безпеки в Європі та світі.

1.5. Наука і довкілля

З метою посилення співпраці між НАТО, Україною та іншими державами - партнерами НАТО у сфері науки, технологій та довкілля Україна продовжуватиме брати активну участь у виконанні Програми НАТО з науки заради миру та безпеки.

Протягом 2004-2008 років в Україні запроваджено проведення прикладних наукових досліджень у рамках виконання бюджетних програм "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів Цільового плану Україна - НАТО".

З метою вдосконалення системи формування і реалізації державної політики євроатлантичної спрямованості Україна продовжуватиме практику виконання науково-дослідних робіт у контексті поглиблення співробітництва з НАТО у політичній, безпековій, економічній, правовій, інформаційній, науковій, освітній та інших сферах.

Середньострокові цілі:

продовжити активну участь у виконанні Програми НАТО з науки заради миру та безпеки;

продовжити проведення прикладних наукових досліджень у рамках виконання бюджетної програми "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів з питань євроатлантичної інтеграції", впровадження на загальнодержавному і регіональному рівнях отриманих результатів.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити співголовування Міністерства освіти і науки України та забезпечити участь відповідних міністерств у щорічному засіданні Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва з питань науки та довкілля;

забезпечити участь представників Міністерства освіти і науки України у засіданні Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки у форматі Ради євроатлантичного партнерства;

забезпечити погодження пріоритетів співпраці України за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва з питань науки та довкілля і Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки у форматі Ради євроатлантичного партнерства;

продовжити реалізацію проекту "Очищення авіабази в м. Прилуки" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;

сприяти освоєнню гранту НАТО для Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки, наданого НАТО у 2008 році;

продовжити реалізацію проекту "Моніторинг та передбачення ризиків паводків річки Прип'ять, яка протікає територією Республіки Білорусь та України через Чорнобильську виключну зону" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;

забезпечити виконання бюджетної програми "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів з питань євроатлантичної інтеграції" на 2009 рік.

1.6. Питання координації діяльності органів державної влади та підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції

1.6.1. Питання координації діяльності органів державної влади

Для забезпечення виконання пріоритетних завдань розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору, поглиблення співробітництва з державами - членами НАТО, досягнення критеріїв членства України в Альянсі створена у 2006 році і функціонує Національна система координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору, яку складають органи виконавчої влади України, інші державні органи, спеціально уповноважені особи, діяльність яких пов'язана або спрямована на реалізацію державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції.

Рада національної безпеки і оборони України розглядає на своїх засіданнях та подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо визначення стратегічних і концептуальних підходів та напрямів розвитку співробітництва України з НАТО.

Кабінет Міністрів України забезпечує, в тому числі через відповідний урядовий комітет, реалізацію державної політики щодо співробітництва України з НАТО.

Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в НАТО як консультативно-дорадчий орган при Президентові України забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання у сфері євроатлантичної інтеграції, координацію заходів, здійснюваних центральними органами виконавчої влади, державними органами з метою підготовки України до вступу в НАТО.

Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, що є дорадчим органом при Президентові України, здійснює підготовку висновків і рекомендацій, зокрема, щодо проведення єдиної державної політики у сфері інтеграції України в НАТО, моніторинг здійснення органами державної влади заходів у сфері євроатлантичної інтеграції.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року "Про перспективи дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору та стан забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади України, інших державних органів у сфері євроатлантичної інтеграції України" (n0011525-08) , введеним в дію Указом Президента України від 25 квітня 2008 року N 402 (402/2008) , визнано, зокрема, що низька ефективність координації поточної діяльності органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції України створила серйозні перешкоди на шляху до поступової реалізації стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, і доручено Кабінету Міністрів України підготувати пропозиції щодо вдосконалення національної системи координації співробітництва України з НАТО.

Персональну відповідальність за стан виконання завдань у сфері євроатлантичної інтеграції України покладено на одного з віце-прем'єр-міністрів України, в структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України у 2008 році утворено і з січня 2009 року функціонує Координаційне бюро європейської та євроатлантичної інтеграції (постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 649 (649-2008-п) ) .

Середньострокова ціль - створити ефективну національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору, яка б передбачала дієвий механізм міжвідомчої координації з єдиним центром прийняття рішень.

Пріоритетне завдання на поточний рік - актуалізувати Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору відповідно до вимог сучасного етапу відносин України з НАТО.

1.6.2. Питання підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції

Важливим чинником підвищення ефективності співробітництва України з НАТО є вдосконалення професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців центральних органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції. З цією метою постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N 974 (974-2008-п) затверджено Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки.

Координацію діяльності з виконання зазначеної Програми (974-2008-п) покладено на Головне управління державної служби України, яким із цією метою утворено координаційну раду, до складу якої входять народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів і громадських організацій.

Підвищенню рівня фахової підготовки у сфері євроатлантичної інтеграції сприяє участь представників державних органів у заходах Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО, а також Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

Середньострокові цілі:

виконати Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N 974 (974-2008-п) ;

продовжити співробітництво з державами - членами та державами - партнерами НАТО в рамках Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО;

поширити дію Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу на весь сектор безпеки і оборони України.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити виконання існуючих та запровадження у вищих навчальних закладах нових навчальних програм з підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, до функціональних обов'язків яких належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції України;

забезпечити здійснення заходів Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО і Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

2.1. Політика національної безпеки

Державна політика національної безпеки передбачає утвердження засад національної єдності задля розбудови демократичної, правової держави, формування соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки, зміцнення науково-технологічного потенціалу, забезпечення інноваційного розвитку, зростання рівня життя і добробуту населення, забезпечення інформаційної безпеки, екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності суспільства.

Політика національної безпеки України спрямована на захист життєво важливих національних інтересів і базується на визначених законодавством України основних принципах забезпечення національної безпеки:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

верховенство права;

пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Життєво важливі національні інтереси України реалізовуватимуться у складному внутрішньому та зовнішньому середовищі, яке характеризується наявністю низки викликів і загроз. Відчутний вплив на ситуацію в державі справляє світова фінансова криза та ускладнення в розвитку суспільно-політичних процесів.

Україна має намір продовжувати вживати заходів для забезпечення міжнародної та євроатлантичної безпеки і стабільності, зокрема брати участь у місіях та операціях під проводом Альянсу.

Україна розглядає своє можливе членство в ЄС та НАТО як дієвий інструмент для забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності держави. Україна залишається відданою продовженню реформ у секторі безпеки і оборони відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105 (105/2007) , а також Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 15 червня 2004 року N 648 (648/2004) , з метою досягнення взаємосумісності з НАТО. Імплементація результатів комплексного огляду національного сектору безпеки та оборонний огляд здійснюватимуться у співпраці зі Спільною робочою групою Україна - НАТО з питань воєнної реформи, а також у рамках застосування інших механізмів співробітництва з Альянсом. При цьому вдосконалення системи управління сектором безпеки і оборони держави залишається важливим завданням для України.

2.1.1. Стратегія національної безпеки України (105/2007)

Стратегія національної безпеки України (105/2007) визначає, зокрема, пріоритети та основні цілі реформування сектору безпеки. Україна має намір якісно оновити систему національної безпеки з метою адекватного реагування на сучасні виклики і загрози. Головна мета Стратегії (105/2007) - забезпечити рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі.

Контроль за реалізацією Стратегії національної безпеки України (105/2007) здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України у межах повноважень, визначених Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

Президент України здійснює керівництво процесом реалізації Стратегії (105/2007) , у разі потреби вносить до Верховної Ради України законопроекти, необхідні для її імплементації.

Верховна Рада України формує законодавчу базу, спрямовану на реалізацію Стратегії (105/2007) , здійснює відповідний парламентський контроль.

Кабінет Міністрів України, керуючись Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України та рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, забезпечує реалізацію Стратегії (105/2007) , щорічно затверджує плани заходів з її виконання.

Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади з реалізації Стратегії (105/2007) та з урахуванням змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі вносить Президентові України пропозиції щодо її уточнення та ресурсного забезпечення.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України інформує Президента України про хід виконання Стратегії (105/2007) та подає відповідні висновки і пропозиції.

Середньострокові цілі:

забезпечити реалізацію Стратегії національної безпеки України (105/2007) , а також затвердження щорічних планів на її виконання;

розробити механізм оцінки ефективності реалізації Стратегії національної безпеки України (105/2007) , який передбачатиме як державну, так і незалежну зовнішню оцінку її виконання, зокрема, аналіз з боку міжнародних неурядових організацій;

сформувати систему інформаційного супроводження реалізації пріоритетів, визначених Стратегією національної безпеки України (105/2007) ;

розробити пропозиції щодо внесення змін до Стратегії національної безпеки України (105/2007) з урахуванням змін, які відбулись у світі на регіональному та глобальному рівнях, а також в Україні, включаючи економічні та фінансові аспекти.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити та затвердити план заходів з виконання Стратегії національної безпеки України (105/2007) до кінця 2009 року;

продовжити співробітництво з Альянсом у сфері проведення оцінки результатів реалізації Стратегії національної безпеки України (105/2007) в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи;

залучити міжнародні неурядові організації до проведення незалежної оцінки політики національної безпеки, а також стану реалізації Стратегії національної безпеки України (105/2007) в рамках Мережі партнерства щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства, яка діє під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

2.1.2. Управління національною безпекою і обороною та реагування на кризові ситуації

Систему управління національною безпекою і обороною України складають:

Верховна Рада України, яка здійснює законодавче регулювання у сфері національної безпеки і оборони;

Президент України, який здійснює керівництво у сфері національної безпеки і оборони, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Головою Ради національної безпеки і оборони України;

Рада національної безпеки і оборони України, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони;

Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку та боротьби зі злочинністю;

Центральні органи виконавчої влади, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні і розвідувальні органи, утворені відповідно до законів України, які в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань у сфері національної безпеки і оборони держави.

Удосконалення механізму управління національною безпекою і обороною України є життєво важливим для координації зусиль держави, спрямованих на реагування на сучасні виклики. Це потребує вдосконалення механізму міжвідомчої координації та політичної консолідації, в якому координація відповідної діяльності Радою національної безпеки і оборони України, Кабінетом Міністрів України відіграватиме важливу роль.

Надзвичайно важливим є впровадження демократичних цивільних принципів державного управління національною безпекою і обороною, спрямоване на запобігання впливу політичного протистояння та корупції, пов'язаної з відповідною боротьбою за владу та ресурси.

Для України важливо вдосконалити систему управління та координації в умовах кризових ситуацій, а також забезпечити ефективний розподіл завдань та повноважень між суб'єктами сектору безпеки таким чином, щоб запобігти дублюванню їх функцій. З метою вдосконалення цієї системи передбачається створити Ситуаційний центр Ради національної безпеки і оборони України.

Середньострокові цілі:

удосконалити систему державного управління національною безпекою в цілому і, зокрема, сектором безпеки, в тому числі за рахунок посилення інформаційно-аналітичної та прогнозної складових у діяльності Апарату Ради національної безпеки і оборони України, активізації процесів демілітаризації, розвитку демократичного цивільного контролю;

удосконалити механізм міжвідомчої координації та забезпечити політичну консолідацію шляхом поєднання зусиль, спрямованих на реагування на сучасні виклики і загрози;

проаналізувати досвід держав - членів НАТО у сфері управління сектором безпеки, координації та підпорядкування його елементів в умовах кризових ситуацій, а також у сфері ефективного розподілу завдань та повноважень між спеціалізованими суб'єктами сектору безпеки;

удосконалити систему управління та координації в умовах кризових ситуацій, гармонізувати повноваження державних органів щодо запобігання дублюванню їх завдань і функцій;

забезпечити впровадження демократичних цивільних принципів державного управління національною безпекою і обороною, зокрема, з використанням Мережі партнерства Україна - НАТО;

розробити проекти актів щодо утворення Ситуаційного центру Ради національної безпеки і оборони України та необхідного ресурсного забезпечення його діяльності.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

ужити заходів щодо вдосконалення міжвідомчої координації у сфері стратегічного планування, а також кризового менеджменту;

ужити заходів щодо створення недержавної міжнародної школи з питань стратегічного менеджменту у секторі безпеки України в рамках діяльності Мережі партнерства Україна - НАТО;

налагодити ефективний діалог між суб'єктами сектору безпеки і оборони України та громадськими організаціями;

продовжити практику взаємодії Міністерства оборони України з обласними державними адміністраціями щодо сприяння Збройним Силам України у вирішенні їх нагальних потреб.

2.1.3. Реформування сектору безпеки. Забезпечення імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки та оборонного огляду

Демократичні перетворення в сфері національної безпеки і оборони, що здійснює Україна в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції, обумовили ґрунтовний перегляд та уточнення завдань, структури і повноважень усіх суб'єктів сектору безпеки з урахуванням прийнятих стандартів та економічних можливостей держави.

Протягом 2008-2009 років Україна досягла певних успіхів у реформуванні сектору безпеки. Розпочато реалізацію першої в історії держави Стратегії національної безпеки України (105/2007) , закладено методологічні принципи системної трансформації українських безпекових інституцій у ході проведення комплексного огляду сектору безпеки. Підготовлено і затверджено низку концептуальних документів щодо розвитку сектору безпеки на період до 2015 року.

Затверджена і реалізується Концепція реформування кримінальної юстиції України (1153-2008-р) . Вдосконалюється законодавство, яке регламентує діяльність внутрішніх служб безпеки та розвідки, з метою створення додаткових гарантій додержання прав і свобод людини і громадянина.

Україна має намір забезпечити імплементацію результатів комплексного огляду сектору безпеки під час проведення оборонного огляду. Основна мета цих процесів - трансформація безпекових інституцій максимально відповідно до євроатлантичних стандартів і забезпечення їх адекватного реагування на можливі загрози та виклики національній безпеці.

Кабінет Міністрів України організовує і контролює проведення оборонного огляду центральними органами виконавчої влади та іншими заінтересованими державними органами, які виконують завдання у сфері оборони України. Загальне керівництво цими процесами здійснює Голова Ради національної безпеки і оборони України.

З метою підвищення транспарентності цих процесів та досягнення неупереджених, об'єктивних та достовірних результатів до участі в імплементації результатів комплексного огляду національного сектору безпеки та проведення оборонного огляду залучаються представники міжнародних неурядових, українських громадських організацій і наукових установ України.

Україна активно залучає до цього процесу іноземних фахівців та радників, що працюють при Міністерстві оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Службі безпеки України, а також проводить регулярні консультації з експертами НАТО у форматі Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

За підсумками оборонного огляду розробляється Стратегічний оборонний бюлетень, який у комплекті з підсумковими документами огляду сектору безпеки України стане основою для формування комплексної довгострокової програми розвитку сектору безпеки і оборони України.

Подальше співробітництво між Україною та НАТО у цій сфері розвиватиметься в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

Середньострокові цілі:

модернізувати систему стратегічного планування з метою більш ефективного узгодження планів і дій з політичним курсом держави;

удосконалити законодавство з питань регулювання діяльності суб'єктів сектору безпеки України, в тому числі шляхом його адаптації до стандартів держав - членів НАТО, з урахуванням потреб інтегрування України в євроатлантичний простір;

забезпечити гармонізацію документів середньострокової дії у сфері оборонного планування усіх суб'єктів сектору оборони;

продовжити співпрацю з НАТО в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи*;

забезпечити імплементацію результатів оборонного огляду України та результатів комплексного огляду сектору безпеки України;

забезпечити реформування окремих військових формувань та інших суб'єктів сектору безпеки;

залучати представників політичної та громадської еліти до публічного діалогу з питань безпеки, що сприятиме формуванню в суспільстві розуміння безпекових реалій, досягненню консенсусу з питань політики безпеки, а також виробленню конструктивних підходів до неї;

посилити дієвість демократичного цивільного контролю за органами сектору безпеки;

підвищити рівень довіри суспільства до суб'єктів сектору безпеки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

провести консультації експертів стосовно проведення реформ у секторі безпеки і оборони України у рамках виконання програми Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи на 2009 рік;

забезпечити реформування окремих військових формувань та інших суб'єктів сектору безпеки в контексті затверджених державних концепцій, а також у рамках імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки України;

ужити заходів щодо ефективного залучення до співпраці іноземних радників, які працюють при суб'єктах сектору безпеки і оборони України, з метою прискорення проведення відповідних реформ;

здійснити заходи оборонного огляду відповідно до плану, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Підвищити ефективність використання консультативно-дорадчої допомоги держав - членів НАТО, іноземних радників при Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України під час проведення оборонного огляду;

провести презентацію проекту Стратегічного оборонного бюлетеня України під час засідання Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів оборони;

удосконалити механізм інформування громадськості про безпекову політику, а також реагування на звернення громадян та критичні публікації у засобах масової інформації.

2.1.3.1. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки і оборони України

Демократичний цивільний контроль є одним із ключових елементів механізму управління сектором безпеки і оборони.

Україна продовжує дальше вдосконалення зазначеного механізму та розширення кола його суб'єктів шляхом залучення експертів держав - членів Альянсу.

Вагомий внесок у зазначений процес зробила Робоча група Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки, яка об'єднала разом експертів від України та з 20 держав - членів Альянсу. Робоча група стала важливим механізмом поглиблення співробітництва та посилення довіри між розвідувальними органами України та Альянсу.

Напрацьовані рекомендації в рамках діяльності Робочої групи Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки, а також матеріали консультацій з Женевським центром демократичного контролю над збройними силами було покладено в основу затвердженої у 2008 році Концепції реформування Служби безпеки України (n0008525-08) , а також розробленої на її основі Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України.

У цьому контексті важливе значення має розпочата у 2008 році робота з розроблення проекту Національного кодексу розвідувальної етики, яка здійснюється за рішенням Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи N 1713 (2005).

До переліку основних досягнень Робочої групи Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки слід також віднести підготовку "Білої книги" стосовно трансформації сектору безпеки та розвідки України. В рамках продовження зазначеної співпраці, а також з метою надання дальшої підтримки Україні у цій сфері проводитимуться відповідні консультації експертів з питань діяльності служб розвідки та внутрішньої безпеки між Україною та Альянсом.

Опубліковано "Білі книги" Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки України. Міністерством оборони України щороку видається "Біла книга. Оборонна політика України".

З метою налагодження тісної співпраці Міністерства оборони України з релігійними організаціями для задоволення релігійних потреб військовослужбовців, духовного, морально-естетичного, військово-патріотичного виховання особового складу Збройних Сил України утворено представницький міжконфесійний консультативно-дорадчий орган, що діє на громадських засадах при Міністерстві оборони України.

Україна і надалі максимально залучатиме громадські організації до реформування та вдосконалення механізму контролю над сектором безпеки держави. Україна забезпечуватиме використання можливостей Мережі партнерства Україна - НАТО, а також інших механізмів у рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

Середньострокові цілі:

продовжити практику тісної співпраці з НАТО та застосування відповідного досвіду спеціальних служб держав - членів Альянсу у сфері демократичного цивільного контролю;

забезпечити вдосконалення законодавства України у сфері діяльності спеціальних служб відповідно до європейських та євроатлантичних стандартів;

започаткувати практику проведення незалежного експертного аналізу планів реформ сектору безпеки;

проводити щорічні соціологічні дослідження для визначення проблемних питань реформ у сферах національної безпеки і оборони та пошуку можливих шляхів їх розв'язання;

розширювати діяльність щодо зміцнення підтримки Збройних Сил України з боку суспільства, підвищувати ефективність діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, які опікуються такою діяльністю;

використовувати при опрацюванні безпекових та оборонних питань євроатлантичної інтеграції України можливості Мережі партнерства Україна - НАТО;

збільшити масштаб проведення професійної підготовки цивільного персоналу секторів безпеки і оборони України;

забезпечувати постійне та ефективне функціонування громадських рад при Міністерстві оборони України, Службі безпеки України та інших суб'єктах сектору безпеки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

провести експертні консультації та семінари в рамках роботи спільних робочих груп Україна - НАТО з питань воєнної реформи та з посилення демократичного цивільного контролю;

завершити розроблення проекту Національного кодексу розвідувальної етики;

забезпечити видання щорічників "Біла книга. Збройні Сили України";

продовжити інформування громадськості з питань формування і реалізації державної політики у військовій сфері, роз'яснення змісту програм та ініціатив воєнної реформи;

забезпечити виконання Програми з питань професійної підготовки цивільного персоналу в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи;

продовжити роботу з підвищення кваліфікації військовослужбовців та цивільних спеціалістів на короткострокових курсах при Національному університеті оборони України;

продовжити викладання для військовослужбовців Міністерства оборони України на базі Національного університету оборони України навчального курсу з питань цивільно-військових відносин під час планування та ведення миротворчих операцій;

провести стажування представників Збройних Сил України в органах управління та підрозділах цивільно-військового співробітництва збройних сил держав - членів НАТО*;

розпочати розроблення проекту з питань цивільно-військового співробітництва під час участі України в міжнародних миротворчих операціях.

2.1.3.2. Реформування окремих військових формувань та інституцій сектору безпеки

В Україні триває процес структурного реформування окремих сил та інституцій сектору безпеки з метою досягнення їх відповідності міжнародним стандартам. Ця робота була започаткована у тісній співпраці з НАТО та ЄС. Розпочато черговий оборонний огляд. Існуюча система безпекових інституцій все ще має громіздку розгалужену організаційну структуру та недостатню функціональну ефективність. Це особливо відчувається в умовах фінансової кризи. Невідповідність такої системи наявним ресурсам потребує оптимізації її структури та демілітаризації.

У рамках реформування сектору національної безпеки було розроблено, а пізніше затверджено Президентом України низку концептуальних документів. Указом Президента України від 20 березня 2008 року N 249 (249/2008) уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року, яким затверджено Концепцію реформування Служби безпеки України (n0008525-08) , Президентом України затверджено Комплексну цільову програму реформування Служби безпеки України, Указом Президента України від 19 червня 2006 року N 546 (546/2006) схвалено Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року, Указом Президента України від 25 квітня 2008 року N 401 (401/2008) схвалено Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України (401/2008) , на стадії підготовки знаходяться відповідні стратегічні документи з питань діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України та інші.

2.1.3.2.1. Реформування Служби безпеки України

Реформування Служби безпеки України спрямовано на підвищення її ефективності, сприяння розвитку демократії та верховенства права, додержання прав і свобод людини і громадянина, а також реалізацію євроатлантичних прагнень України відповідно до Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України. Видано "Білу книгу 2008. Служба безпеки України", яка є публічним звітом цього органу про виконання його пріоритетних завдань.

Середньострокові цілі:

продовжити практику тісної співпраці з НАТО та застосування досвіду спеціальних служб держав - членів Альянсу у сфері реформування національних безпекових служб;

забезпечити вдосконалення законодавства України у сфері діяльності Служби безпеки України відповідно до євроатлантичних та європейських стандартів;

вживати заходів щодо вдосконалення організаційної структури Служби безпеки України;

підвищувати загальний рівень професіоналізму фахівців усіх органів та функціональних підрозділів Служби безпеки України, а також ужити заходів щодо повної її деполітизації;

забезпечити видання щорічника "Біла книга Служби безпеки України".

Пріоритетні завдання на поточний рік:

підвищити прозорість діяльності Служби безпеки України та зміцнення довіри до неї з боку суспільства, активізувати діяльність Громадської ради при Службі безпеки України;

залучати широкі кола громадськості до здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю Служби безпеки України, а також розв'язання проблемних питань її реформування;

розширити практику проведення двосторонніх консультацій з Офісом безпеки та Спеціальним комітетом НАТО з метою вдосконалення принципів демократичного цивільного контролю над Службою безпеки України;

забезпечити виконання запланованих на 2009 рік заходів Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України;

провести інвентаризацію майна, що забезпечує діяльність Служби безпеки України, починаючи з 1 січня 2000 року, вжити в установленому порядку невідкладних заходів для повернення незаконно відчуженого майна, а також забезпечити використання майна Служби безпеки України за призначенням;

забезпечити виконання Указу Президента України від 23 січня 2009 року N 37 (37/2009) "Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні", участь і заохочення представників науки, курсантів, студентів та експертів громадських організацій, у тому числі правозахисників, у вивченні відповідних архівних матеріалів;

вивчити стандарти держав - членів НАТО і ЄС з основних параметрів бюджетної та ресурсної політики у сфері забезпечення державної безпеки, а також досвід у сфері гарантування соціально-правового захисту співробітників спеціальних служб.

2.1.3.2.2. Реформування Міністерства внутрішніх справ України та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

З метою підвищення рівня захисту прав та основоположних свобод людини, посилення боротьби зі злочинністю буде продовжено реформування системи Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року "Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів" (n0009525-08) , уведеним у дію Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311 (311/2008) , та європейських стандартів.

В основу цього процесу покладено принципи структурної цілісності та оптимізації функціонування системи Міністерства внутрішніх справ України, визначення його пріоритетних завдань та функцій, ефективного використання ресурсів, прозорості його діяльності, а також взаємодії з іншими суб'єктами правоохоронної діяльності.

Реформування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України проводиться у контексті реформування сектору безпеки України. Головною метою таких процесів є трансформація внутрішніх військ у мобільне, оптимальне за чисельністю військове формування з урахуванням досвіду провідних держав Європи.

Процес реформування також розглядається у контексті реалізації Концепції розвитку внутрішніх військ до 2015 року. На сьогодні заходи, передбачені першим етапом зазначеної Концепції, вже виконано.

Середньострокові цілі:

забезпечувати вдосконалення законодавства з питань функціонування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України відповідно до євроатлантичних та європейських стандартів та критеріїв;

удосконалювати методи та принципи застосування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України для виконання завдань із забезпечення внутрішньої безпеки держави;

забезпечити видання щорічника "Біла книга внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України".

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити проекти стратегічних документів щодо реформування Міністерства внутрішніх справ України;

продовжити роботу з комплектування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України особами рядового складу, сержантського та старшинського складу за контрактом;

продовжити підтримку та розвиток співпраці з НАТО, а також застосування відповідного досвіду правоохоронних органів держав - членів та держав - партнерів Альянсу з питань забезпечення внутрішньої безпеки держави;

продовжити виконання програм, які передбачають співробітництво внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з правоохоронними органами держав - членів НАТО з підготовки підрозділів громадської безпеки та спеціального призначення щодо забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів;

ужити заходів щодо підвищення професійної підготовки військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України в навчальних закладах держав - членів та держав - партнерів НАТО, здійснити обмін делегаціями та робочими групами;

забезпечити участь військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України у заходах Програми українсько-американських військових контактів у рамках Програми партнерства між Україною та штатом Каліфорнія на 2009 рік;

продовжити здійснення заходів щодо утворення Міжнародного центру підготовки сил підтримання правопорядку на базі навчального центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (с. Старе Бориспільського району Київської області) за сприяння держав - членів НАТО;

забезпечити включення до програми навчання Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України курсу з питань міжнародної миротворчої діяльності, а також змістових модулів миротворчої спрямованості з викладанням англійською мовою;

забезпечити видання щорічника "Біла книга внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України";

продовжити разом із Міністерством внутрішніх справ України за підтримки Європейського Союзу реалізацію проекту Твінінг "Впровадження та розвиток управління якістю в українській міліції та внутрішніх військах".

2.1.3.2.3. Реформування Державної прикордонної служби України

Україна має намір здійснювати дальшу розбудову державного кордону та його інфраструктури відповідно до європейських критеріїв, як це визначено Стратегією національної безпеки України (105/2007) .

На основі Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року (546/2006) буде завершено становлення цієї Служби як самостійного правоохоронного органу, що входить до складу Воєнної організації держави. Протягом 2009 року передбачається здійснити відповідні заходи другого етапу (2009-2012 роки) реалізації цієї Концепції (546/2006) .

Середньострокові цілі:

забезпечувати виконання Державної цільової правоохоронної програми "Облаштування та реконструкція державного кордону" на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року N 831 (831-2007-п) ;

удосконалювати нормативно-правову базу з питань діяльності Державної прикордонної служби України, в тому числі оперативно-службової діяльності її органів та підрозділів;

продовжити роботу зі створення сучасної інтегрованої системи охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

забезпечити створення та повноцінне функціонування відділів прикордонної служби;

реформувати Морську охорону Державної прикордонної служби України відповідно до її нової моделі;

створити сучасну систему інформаційного забезпечення Державної прикордонної служби України;

створити сучасну систему роботи з персоналом Державної прикордонної служби України;

завершити вдосконалення нормативно-правової бази з питань порядку проходження військової служби громадянами України у Державній прикордонній службі України;

забезпечити участь Державної прикордонної служби України у виконанні програми кораблебудування;

забезпечити дальше оновлення парку авіаційних частин Державної прикордонної служби України авіаційною технікою;

завершити формування сучасної системи логістики, технічного переоснащення відділів прикордонної служби, вдосконалення інженерного облаштування державного кордону;

забезпечити дальше вдосконалення міжнародного, в тому числі прикордонного, співробітництва;

завершити оптимізацію організаційної структури Державної прикордонної служби України;

забезпечити видання щорічника "Біла книга Державної прикордонної служби України" як стратегічного бюлетеня прикордонної безпеки України.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити реалізацію пропозицій, розроблених у рамках виконання Указу Президента України від 30 жовтня 2008 року N 971 (971/2008) "Про перевірку реалізації заходів щодо розвитку Державної прикордонної служби України";

забезпечити видання щорічника "Біла книга Державної прикордонної служби України";

забезпечити виконання у 2009 році заходів, передбачених Державною цільовою правоохоронною програмою "Облаштування та реконструкція державного кордону" на період до 2015 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року N 831 (831-2007-п) .

2.2. Оборонна політика

Оборонна політика України є невід'ємною складовою політики національної безпеки, основні положення якої викладені у Воєнній доктрині України.

Оборонна політика спрямована на забезпечення воєнної безпеки держави шляхом запобігання виникненню зовнішніх та внутрішніх загроз національній безпеці України, створення сприятливих умов для гарантованого захисту національних інтересів та здатності до адекватного реагування на виклики і загрози, що виникають.

2.2.1. Основні принципи та пріоритети оборонної політики

Оборонна політика України базується на таких принципах забезпечення воєнної безпеки України, як верховенство права; оборонна достатність; невисування територіальних претензій до сусідніх держав і невизнання Україною територіальних претензій до неї; розв'язання можливих суперечностей мирним шляхом; своєчасність та адекватність заходів захисту національних інтересів загрозам у воєнній сфері; демократичний цивільний контроль над Збройними Силами України; відповідність оперативних та бойових можливостей Збройних Сил України та інших військових формувань потребам оборони України, підвищення взаємосумісності зі збройними силами держав - членів НАТО і ЄС; ефективна взаємодія органів військового управління з органами державної влади, органами місцевого самоврядування.

Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування, основні функції та завдання органів військового управління, підприємств, установ і організацій, обов'язки посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони визначено Законом України "Про оборону України" (1932-12) .

Україна не виключає у разі необхідності можливості звернення до інших держав та міжнародних організацій за отриманням військової допомоги.

Відповідно до визначеної стратегічної мети оборонної політики її пріоритети полягають у:

превентивному використанні механізмів дипломатії для запобігання виникненню кризових ситуацій воєнного характеру, а також створенні інтегрованої національної системи реагування на них;

підтриманні необхідної обороноспроможності держави для запобігання та нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці та для захисту життєво важливих інтересів держави;

розвитку оперативних можливостей Збройних Сил України для забезпечення гарантованого виконання покладених на них завдань оборони держави та майбутніх союзницьких завдань у рамках міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

2.2.2. Завдання щодо реалізації пріоритетів оборонної політики

Реалізація визначених пріоритетів оборонної політики здійснюється шляхом виконання таких завдань:

2.2.2.1. Щодо запобігання виникненню кризових ситуацій:

запобігання можливій збройній агресії через її стримування воєнними і невоєнними засобами;

зміцнення довіри між Україною та сусідніми державами, налагодження конструктивного діалогу з безпекових питань із Російською Федерацією та розширення двостороннього співробітництва з державами СНД;

підтримка стратегічного діалогу з державами Альянсу щодо координації зусиль із запобігання виникненню кризових ситуацій;

виконання міжнародних договорів України у сфері національної безпеки і оборони;

завершення договірно-правового оформлення та облаштування державного кордону України;

2.2.2.2. Щодо підтримання у належному стані необхідної оборонної спроможності держави:

підтримання у належному стані необхідної оборонної спроможності держави, боєздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також їх здатності до виконання завдань щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

готовність держави до захисту цивільного населення від наслідків застосування звичайної зброї та зброї масового знищення;

забезпечення готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України до виконання завдань з оборони держави, а також до надання військової допомоги за її межами;

2.2.2.3. Щодо розвитку оперативних можливостей Збройних Сил України:

дальший розвиток Збройних Сил України з метою забезпечення їх здатності адекватно реагувати на реальні та потенційні воєнні загрози;

досягнення оперативної сумісності зі збройними силами держав Альянсу для забезпечення ефективної участі у спільних операціях та навчаннях НАТО;

дальше забезпечення активної участі підрозділів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях;

дальша професіоналізація Збройних Сил України;

виконання державних програм модернізації наявних бойової техніки та озброєнь, розроблення та впровадження новітніх їх зразків.

2.2.3. Національна система оборонного планування та підготовка до участі в оборонному плануванні Альянсу

За підсумками оборонного огляду передбачається вдосконалити національну систему стратегічного планування та управління, а також запровадити механізм оборонного планування, що враховуватиме можливості держави.

На даний час оборонне планування в Україні включає три складові: довгострокове (на 12 років), середньострокове (на 6 років) та короткострокове (на 2 роки) планування.

В оборонне планування в Україні інтегруються засади планування та оцінки сил НАТО. Участь у Процесі планування та оцінки сил дає Україні змогу здійснювати адаптацію національної системи оборонного планування до норм та процедур, прийнятих в Альянсі, а також розглядається як дієвий механізм оцінки готовності сил та засобів до виконання повного спектра завдань Альянсу та як найбільш придатний спосіб підготовки до участі в колективному оборонному плануванні НАТО.

Необхідність удосконалення оборонного планування обумовлена його недостатньою ефективністю та слабкою міжвідомчою координацією розроблення оборонних планів, низьким рівнем менеджменту, обмеженістю ресурсів для практичного виконання запланованих програм, невизначеністю відповідальності за кінцеві результати.

Середньострокові цілі:

розробити за підсумками оборонного огляду комплекс взаємопов'язаних програмних документів і планів розвитку та застосування Збройних Сил України та інших військових формувань, які визначатимуть пріоритети, основні напрями та заходи щодо розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань, а також необхідні для їх виконання обсяги фінансування;

запровадити сучасну систему ефективного та комплексного оборонного менеджменту для реалізації визначених пріоритетів розвитку Збройних Сил України і задоволення їх потреб;

упровадити в діяльність Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України та інших військових формувань сучасні процедури менеджменту ресурсів;

завершити інтеграцію національної системи оборонного планування до національної системи державного прогнозування та стратегічного планування;

забезпечити гармонізацію документів у сфері оборонного планування всіх суб'єктів сектору оборони;

упровадити в практику оборонного планування метод, орієнтований на можливості держави;

продовжити вдосконалення оборонного планування та приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України з питань оборонного планування у відповідність із стандартами НАТО у зазначеній сфері.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

здійснити коригування Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки та вжити заходів щодо оптимізації кількості інших відповідних державних програм, виходячи з реальних обсягів ресурсного забезпечення Збройних Сил України до 2011 року, маючи на меті припинення виконання неперспективних програм, фінансування яких не гарантується бюджетом України;

продовжити інтеграцію засад Процесу планування та оцінки сил до системи стратегічного і оборонного планування;

завершити розроблення алгоритму стратегічного та оборонного планування, орієнтованого на можливості держави, здійснити заходи щодо його впровадження в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України;

уточнити завдання, функції, повноваження структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України щодо стратегічного та оборонного планування, внести відповідні зміни до їх організаційно-штатних структур;

провести стажування представників Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в органах (підрозділах) оборонного планування та ресурсного забезпечення держав - членів НАТО*.

2.3. Плани інституційного розвитку Збройних Сил України на 2009-2011 роки

2.3.1. Плани розвитку Збройних Сил України

Сучасний стан Збройних Сил України дає їм змогу здійснювати адекватне реагування на можливі загрози суверенітету та територіальній цілісності України, брати участь у наданні допомоги органам державної влади у реагуванні на кризові ситуації невійськового характеру та виконувати міжнародні місії.

Фактична чисельність Збройних Сил України на кінець 2008 року становила 186 тис. осіб, у тому числі 131,5 тис. військовослужбовців.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України, види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до складу видів Збройних Сил України.

Чисельність Сухопутних військ Збройних Сил України становить 73,3 тис. осіб. У своєму складі вони мають 735 танків, 2155 бойових броньованих машин, 72 бойових вертольоти та 913 артилерійських систем калібру більше 100 мм. Організаційно складаються із двох оперативних командувань та Територіального управління "Північ", трьох корпусів та з'єднань і частин безпосереднього підпорядкування.

Чисельність Повітряних Сил Збройних Сил України становить 45,3 тис. осіб. У своєму складі вони мають 208 бойових та 39 транспортних літаків. Організаційно складаються із трьох повітряних командувань та з'єднань і частин безпосереднього підпорядкування.

Чисельність Військово-Морських Сил Збройних Сил України становить 14,8 тис. осіб. У своєму складі вони мають 26 бойових кораблів та катерів, 8 протичовнових вертольотів, 4 протичовнові літаки, 39 танків, 178 бойових броньованих машин та 65 артилерійських систем калібру більше 100 мм. Організаційно складаються із двох центрів - морських операцій і військ берегової оборони, військово-морських баз, морської авіаційної бригади та військових частин безпосереднього підпорядкування.

Україна продовжує підвищувати оперативну спроможність Збройних Сил України в рамках практичного виконання середньострокових державних програм їх розвитку та відповідно до стратегічного плану їх застосування.

Основною метою здійснення воєнної реформи є створення мобільних, оснащених сучасним озброєнням і бойовою технікою, високопрофесійних Збройних Сил України, спроможних у складі міжвидових угруповань виконати визначені завдання оборони держави та здатних визначеним складом сил та засобів брати участь у спільних багатонаціональних операціях.

З огляду на визначену мету основні пріоритети трансформації Збройних Сил України полягатимуть у:

удосконаленні їх системи військового управління та зв'язку;

нарощуванні боєздатності мобільних функціональних компонентів та Сил спеціальних операцій, а також підтриманні мобілізаційної готовності Основних сил оборони;

оптимізації і підвищенні ефективності систем логістики та медичного забезпечення;

підтриманні у боєздатному стані Збройних Сил України, модернізації і оновленні їх озброєння та військової техніки;

підвищенні ефективності системи кадрового менеджменту, продовженні процесу професіоналізації армії, вдосконаленні систем військової освіти та підготовки;

підвищенні рівня оперативної та технічної взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами держав - членів Альянсу.

Недостатній рівень фінансування потреб оборони у 2006-2009 роках створив реальну загрозу практичній реалізації запланованих реформ. Унаслідок цього критично знижуються показники бойової готовності Збройних Сил України, фактично зірвано виконання планів щодо модернізації та закупівлі озброєння та військової техніки, суттєво знижені темпи їх професіоналізації. Збройні Сили України продовжують виконувати невластиві їм функції, пов'язані зі збереженням надлишкового майна та утилізацією непридатних ракет і боєприпасів.

Виходячи з такої ситуації, Міністерство оборони України одночасно з виконанням заходів оборонного огляду здійснює перегляд Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки з метою уточнення її пріоритетів та перерозподілу ресурсних показників.

Середньострокові цілі:

продовжити виконання заходів Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки за уточненими пріоритетами та ресурсними показниками;

підтримувати боєздатність чергових сил з протиповітряної оборони, Сил спеціальних операцій, чергових сил і засобів воєнної розвідки, підрозділів Основних сил оборони, призначених для першочергового посилення Об'єднаних сил швидкого реагування;

розробити за підсумками оборонного огляду протягом 2010 року комплекс програмних документів і планів щодо розвитку Збройних Сил України на середньострокову та короткострокову перспективу;

продовжувати виконання заходів щодо підвищення рівня оперативної взаємосумісності та готовності до виконання спільних завдань частин та підрозділів Збройних Сил України, які залучаються до участі у Процесі планування та оцінки сил, практичній реалізації Концепції оперативних можливостей та підготовки до участі в Силах реагування НАТО;

продовжити співробітництво з НАТО щодо експертної допомоги у розробленні концептуальних документів у сфері оборони;*

удосконалити систему комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом, продовжити дальше впровадження служби у військовому резерві.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

уточнити параметри державних програм розвитку Збройних Сил України і розвитку озброєння та військової техніки;

внести зміни до планів реалізації другого та третього етапів виконання Державної програми переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 року N 348 (348/2002) . Забезпечити виконання заходів Програми реалізації Концепції кадрової політики в Збройних Силах України;

провести консультації з питань виконання планів оборонної реформи в рамках діяльності Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів оборони та під час засідань Військового комітету Україна - НАТО високого рівня*;

зберегти бойовий потенціал і оперативні спроможності Збройних Сил України в умовах вкрай обмеженого фінансування шляхом пошуку нових форм і способів підготовки Збройних Сил України, що не потребують витрат значних коштів;

зосередити зусилля на розвитку наземного компонента Об'єднаних сил швидкого реагування, підтриманні боєздатності Сил спеціальних операцій, чергових сил і засобів воєнної розвідки, підрозділів Основних сил оборони, призначених для першочергового посилення Об'єднаних сил швидкого реагування;

розробити із залученням експертів Стратегічного командування НАТО з питань трансформації проекти документів з питань планування, підготовки та застосування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до штабних процедур НАТО, а також вивчити можливості практичного залучення підрозділів Збройних Сил України до бойових груп Європейського Союзу*;

забезпечити готовність чергових сил з протиповітряної оборони до охорони державного кордону у повітряному просторі та прикриття особливо важливих об'єктів, а також підтримувати визначений рівень готовності функціональних компонентів Збройних Сил України до виконання завдань за призначенням.

2.3.2. Удосконалення системи військового управління та зв'язку

У рамках оборонного огляду триває процес уточнення повноважень та структури органів військового управління. Ця робота була розпочата в рамках функціонального обстеження Міністерства оборони України та Генерального штабу України (2007-2008 роки) та під час огляду структури та завдань Міністерства оборони України (2008 рік), які проводилися за рекомендацією та в консультаціях зі Спільною робочою групою Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

За підсумками зазначеної роботи у 2008 році Генеральний штаб Збройних Сил України в основному переведено на J-структуру.

У рамках переходу до триступеневої структури системи оперативного управління у 2008 році Об'єднане оперативне командування Збройних Сил України набуло початкових оперативних спроможностей та перебрало на себе відповідальність за оперативне планування і управління миротворчими контингентами Збройних Сил України. Після набуття до кінця 2010 року повних оперативних спроможностей Об'єднане оперативне командування Збройних Сил України буде здатне здійснювати оперативне планування та управління міжвидовими угрупованнями військ (сил).

Управління повітряним та морським компонентами під час операцій здійснюватиме Об'єднане оперативне командування Збройних Сил України через оперативні групи, які створюватимуться із залученням представників Центру повітряних операцій Повітряних Сил (створюється у 2010 році) та Центру морських операцій Військово-Морських Сил Збройних Сил України (набув повну оперативну спроможність у 2008 році).

Командування сил підтримки організовує виконання завдання з прийому, накопичення та утримання матеріально-технічних засобів, безпосереднього забезпечення з'єднань, військових частин, установ, миротворчих контингентів матеріально-технічними засобами.

У рамках загальнонаціональної програми підвищення ефективності та оптимізації процесів планування в Міністерстві оборони України здійснюється впровадження системи управління якістю за стандартом ISO 9001:2000, а також інструментарію SAP для військової сфери.

Підвищення ефективності роботи системи управління Збройними Силами України здійснюється шляхом розгортання Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України, яка за своїми технічними характеристиками є сумісною з аналогічними системами, розгорнутими у збройних силах держав - членів НАТО. Перша черга Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України розгорнута у 2008 році в Об'єднаному оперативному командуванні Збройних Сил України, на даний час роботи продовжуються в командуваннях Повітряних Сил та Військово-Морських Сил.

Середньострокові цілі:

продовжити оптимізацію системи управління Збройними Силами України та її наближення до стандартів НАТО. Забезпечити набуття початкових оперативних спроможностей Центром повітряних операцій;

здійснити заходи щодо вдосконалення системи управління логістикою та оперативним забезпеченням, у тому числі з урахуванням необхідності надання підтримки підрозділам, що розгорнуті за межами України;

завершити перехід від аналогової до цифрової системи автоматичного зв'язку у Збройних Силах України;

створити в рамках розгортання Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України мобільну польову компоненту системи зв'язку Збройних Сил України, систему супутникового зв'язку, комплексну систему захисту інформації на пунктах управління, систему сервісного обслуговування засобів зв'язку та автоматизації;

запровадити у Міністерстві оборони України систему управління якістю та провести її сертифікаційний аудит.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

завершити реструктуризацію Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до J-структури, вдосконалити систему територіального військового управління;

завершити другий етап формування Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України;

продовжити розгортання елементів Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України, зокрема в командуваннях Повітряних Сил та Військово-Морських Сил;

продовжити виконання дослідно-конструкторських робіт у рамках реалізації проекту зі створення Єдиної системи управління адміністративно-господарськими процесами Збройних Сил України;

розробити методичні рекомендації щодо опису процесів діяльності Міністерства оборони України;

продовжити роботи з реконструкції ліній та вузлів зв'язку з метою вдосконалення системи зв'язку стратегічного рівня.

2.3.3. Нарощування боєздатності Об'єднаних сил швидкого реагування та Сил спеціальних операцій

Функціональний принцип організації та застосування Збройних Сил України, а також обмеження оборонних ресурсів обумовлюють пріоритетний розвиток Об'єднаних сил швидкого реагування, до складу яких входять з'єднання, частини і підрозділи сухопутного, повітряного та морського компонентів. Відповідно до визначених строків бойової готовності Об'єднані сили швидкого реагування поділені на дві складові: Сили негайного реагування (аналог NRF) та Сили швидкого реагування (аналог HRF).

Сили та засоби зі складу Об'єднаних сил швидкого реагування розглядаються як потенційні активи для участі в міжнародних миротворчих операціях та можливого надання військової допомоги Альянсу на умовах, визначених законодавством України.

Розвиток Об'єднаних сил швидкого реагування здійснюється на основі принципів та стандартів Альянсу під час підготовки Сил реагування НАТО. На даний час участь у Процесі планування та оцінки сил беруть 24 підрозділи зі складу Об'єднаних сил швидкого реагування, 13 з яких заявлені до Спільного фонду оперативних сил і можливостей у рамках реалізації Концепції оперативних можливостей НАТО. За станом на кінець 2008 року 11 визначених підрозділів успішно пройшли самооцінку та оцінку НАТО першого рівня.

Важливим елементом розвитку функціональних компонентів Збройних Сил України стало завершення у 2008 році формування управління Сил спеціальних операцій.

Середньострокові цілі:

забезпечувати підготовку Об'єднаних сил швидкого реагування та Сил спеціальних операцій, їх оснащеність (забезпечення) за рівнем, максимально наближеним до визначених Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки показників. Удосконалити форми і способи підготовки військ (сил), забезпечити розвиток навчально-матеріальної бази та полігонів, укомплектування їх сучасними тренувально-моделюючими комплексами;

збільшити обсяги, тривалість та масштаби залучення Об'єднаних сил швидкого реагування до проведення спільних зі збройними силами держав - членів НАТО і ЄС заходів із підготовки;

здійснити підготовку визначених сил та засобів до участі в Силах реагування НАТО;

нарощувати участь визначених сил та засобів Об'єднаних сил швидкого реагування в реалізації Програми перевірки та зворотного зв'язку Концепції оперативних можливостей НАТО з метою досягнення необхідного рівня взаємосумісності, який забезпечить їх готовність до участі в навчаннях Сил реагування НАТО, відкритих для партнерів, та міжнародних миротворчих операціях під проводом Альянсу.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

провести консультації з експертами НАТО стосовно вдосконалення бойової підготовки підрозділів Об'єднаних сил швидкого реагування*;

здійснити перегляд планів нарощування оперативних спроможностей Об'єднаних сил швидкого реагування та планів підготовки Основних сил оборони;

забезпечити підготовку офіцерів підрозділів Об'єднаних сил швидкого реагування на курсах Центру підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів та Центру імітаційного моделювання Національного університету оборони України відповідно до принципів, процедур і стандартів НАТО*;

провести консультації з НАТО та державами - членами Альянсу щодо участі Збройних Сил України в Силах реагування НАТО*;

зберегти існуючу динаміку залучення сил та засобів зі складу Об'єднаних сил швидкого реагування до виконання заходів у рамках Концепції оперативних можливостей НАТО, підвищити рівень індивідуальної підготовки особового складу, насамперед експертів з питань оцінок у рамках Програми перевірки та зворотного зв'язку Концепції оперативних можливостей НАТО*.

2.3.4. Удосконалення системи логістики та системи медичного забезпечення

Реформування системи логістики та системи медичного забезпечення здійснюється з метою забезпечення їх ефективного функціонування в умовах ринкової економіки та набуття спроможності до надання підтримки підрозділам Збройних Сил України як на території України, так і під час можливого їх розгортання та утримання за її межами.

У рамках удосконалення стаціонарних систем логістики та медичного забезпечення створюються Об'єднані центри забезпечення, на які покладаються завдання забезпечення за територіальним принципом військових частин незалежно від підпорядкованості; виводяться зі складу Збройних Сил України надлишкові арсенали, бази та склади; впроваджуються механізми аутсорсингу; здійснюється автоматизація управління адміністративно-господарськими процесами.

У той же час темпи розвитку системи матеріально-технічного забезпечення уповільнено через необхідність витрачання додаткових ресурсів на виконання невластивих для військ функцій, утримання зайвих військових організаційних структур та надлишкового майна.

Завдання, які на даний час виконують Збройні Сили України в миротворчих операціях та місіях, потребують розширення міжнародної кооперації з питань надання логістичної підтримки їх контингентам та персоналу. У зв'язку з цим опрацьовується питання можливої участі України у формуванні та роботі Багатонаціональних інтегрованих підрозділів логістики (MILU).

Підвищується спроможність Збройних Сил України щодо здійснення аеромедичної евакуації. З цією метою в оперативному підпорядкуванні Головного військово-медичного управління Збройних Сил України перебуває літак Ан-26 "Віта", який у 2008 році за результатами самооцінки першого рівня у рамках Програми перевірки та зворотного зв'язку Концепції оперативних можливостей НАТО оцінений як "взаємосумісний".

У складі регіональних військово-медичних клінічних центрів сформовано п'ять військових мобільних шпиталів для виконання завдань за призначенням в особливий період, а також під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру.

Середньострокові цілі:

привести структуру органів військового управління, склад та чисельність сил і засобів логістики у відповідність із моделлю Збройних Сил України зразка 2011 року;

удосконалювати нормативно-правову базу, що регламентує функціонування системи логістики, забезпечити її адаптацію до стандартів НАТО;

опрацювати питання щодо можливості залучення Збройних Сил України до діяльності Організації НАТО з технічного обслуговування та постачання (NAMSO)*;

забезпечити в рамках Єдиної системи управління адміністративно-господарськими процесами Збройних Сил України створення автоматизованої системи управління обліком і рухом матеріально-технічних засобів, сумісної з відповідними системами НАТО;

упровадити систему логістики Військово-Морських Сил Збройних Сил України з метою забезпечення виконання кораблями завдань за межами територіальних вод України. Оптимізувати портову інфраструктуру;

забезпечити виконання заходів Програми забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 1995-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1995 року N 472 (472-95-п) ;

забезпечити 10 Хіммотологічний центр Міністерства оборони України обладнанням для проведення тестування пального відповідно до міжнародних методів організації "Американські стандарти тестувань та матеріалів (ASTN)";

сформувати на базі Головного військово-медичного клінічного центру (м. Київ) навчально-тренувальний центр медичної служби Збройних Сил України для підготовки медичного персоналу, який братиме участь у миротворчих операціях;

підготувати експертів медичної служби Збройних Сил України з питань стандартизації, аудиту та гарантування надання якісної медичної допомоги відповідно до критеріїв клінічної взаємосумісності за стандартами НАТО.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити оптимізацію структури логістики Збройних Сил України з метою створення чіткої вертикалі органів управління матеріально-технічним забезпеченням;

продовжити роботи з автоматизації процесів управління обліком і рухом матеріальних засобів, обліком і контролем технічного обслуговування та ремонту озброєння і військової техніки;

забезпечити участь представників Збройних Сил України в засіданнях робочих груп НАТО з логістики*;

провести стажування фахівців Збройних Сил України з питань логістики у штаб-квартирі НАТО та державах - членах Альянсу з метою набуття відповідного досвіду*;

опрацювати питання можливої участі України у формуванні та роботі Багатонаціональних інтегрованих підрозділів логістики*;

здійснити комплекс заходів щодо проведення міжнародної сертифікації літака аеромедичної евакуації Ан-26 "Віта" за протоколом аеромедичної евакуації НАТО та забезпечити його участь у міжнародних військових навчаннях*;

продовжити модернізацію матеріально-технічної бази військово-медичних клінічних центрів.

2.3.5. Підтримання у боєздатному стані, модернізація і оновлення озброєння та військової техніки

Збройні Сили України повністю укомплектовані основними видами озброєння та військової техніки. У той же час близько 70 відсотків їх чисельності перебувають в експлуатації понад 15 років, а понад 30 відсотків є зразками другого післявоєнного покоління.

Модернізація існуючих зразків озброєння та військової техніки здійснюється силами українських підприємств, проте через обмеженість фінансування її темпи є недостатніми.

Закупівля озброєння та військової техніки іноземного виробництва, в основному засобів зв'язку та інформатизації, які першочергово надходять на озброєння миротворчих підрозділів, підрозділів, залучених до Процесу планування та оцінки сил та Об'єднаних сил швидкого реагування, здійснюється невеликими партіями.

На даний час понад 40 нових зразків озброєння та військової техніки перебувають на етапі проектування, дослідного виробництва та попередніх випробувань, продовжується виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (61 робота), які спрямовані на створення сучасних зразків озброєння та військової техніки вітчизняного виробництва.

У сфері розробок озброєння та військової техніки Україна впроваджує національні стандарти, гармонізовані з відповідними європейськими стандартами та стандартами НАТО. Крім того, продовжується впровадження системи кодифікації НАТО як найбільш ефективної системи збирання та актуалізації інформації про продукцію військового призначення.

З урахуванням досвіду держав - членів НАТО в Україні створена військова система стандартизації та кодифікації, яка включає Центральне управління метрології і стандартизації Збройних Сил України та Бюро кодифікації у військовій сфері Збройних Сил України (з доступом до NMBS та NABS).

Міністерством оборони України укладено Військовий класифікатор озброєння, військової техніки та майна (понад 45 тис. найменувань) та розпочато впровадження системи кодифікації предметів постачання для Збройних Сил України відповідно до вимог Керівництва НАТО з кодифікації (ACodP-1).

У 2009 році переозброєння Збройних Сил України ускладнено суттєвим скороченням фінансових ресурсів. Основні зусилля зосереджуються на відновленні боєздатності зразків озброєння і військової техніки, що обумовлюють бойовий потенціал Збройних Сил України, а також на реалізації пріоритетних проектів щодо створення корабля класу "корвет", багатофункціонального ракетного комплексу, модернізації вертольотів Мі-24 та завершенні розробки літака Ан-70.

Середньострокові цілі:

досягти визначених Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки параметрів забезпечення з'єднань і військових частин, у першу чергу Об'єднаних сил швидкого реагування, новітніми та модернізованими зразками озброєння та військової техніки;

продовжити виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт щодо створення нових і модернізації існуючих зразків озброєння та військової техніки;

активізувати роботу двосторонніх комісій з питань військово-технічного співробітництва з державами - членами НАТО, з якими укладено угоди про співробітництво у військово-технічній сфері;

завершити до кінця 2010 року офіційний переклад усіх нормативних документів НАТО, які необхідні для досягнення Цілей партнерства в рамках участі Збройних Сил України у Процесі планування та оцінки сил, створити дієвий механізм їх упровадження;

здійснити до кінця 2011 року комплекс організаційно-технічних заходів для забезпечення повноправної участі України в автоматизованій системі управління та обміну документами НАТО;

комп'ютеризувати фонд нормативних документів Збройних Сил України з підключенням його до мережі Інтернет та автоматизованої внутрішньомережевої системи управління військами "Дніпро" за сприяння НАТО та держав - членів НАТО*;

забезпечити підготовку представників Збройних Сил України на курсах з питань стандартизації за підтримки НАТО та держав - членів Альянсу*;

забезпечити впровадження автоматизованої системи кодифікації у Збройних Силах України та її інтеграцію в Єдину систему управління адміністративно-господарськими процесами.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити підтримання боєздатності, озброєння та військової техніки з'єднань і військових частин Об'єднаних сил швидкого реагування та тих, що залучаються до охорони повітряного простору і особливо важливих об'єктів;

продовжити з урахуванням реального ресурсного забезпечення розроблення нових і модернізацію існуючих зразків озброєння та військової техніки за уточненими пріоритетними напрямами, визначеними Державною програмою розвитку озброєння та військової техніки до 2015 року;

продовжити консультації в рамках роботи Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань військово-технічного співробітництва, груп і підгруп Конференції національних директорів з озброєнь з метою вироблення реалістичної військово-технічної політики в умовах глобальної фінансової кризи*;

розробити проект Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України на 2010-2015 роки;

активізувати участь України в роботі з питань кодифікації груп і підгруп Конференції національних директорів з озброєнь, Організації НАТО з питань досліджень і технологій, Організації НАТО з консультацій, командування та управління, Агенції із стандартизації НАТО, Агенції НАТО з матеріально-технічного забезпечення та постачання*;

продовжити виконання заходів щодо здійснення офіційного перекладу нормативних документів НАТО, які необхідні для досягнення Цілей партнерства в рамках участі Збройних Сил України у Процесі планування та оцінки сил;

завершити формування інформаційної системи управління військовою стандартизацією;

розробити проект Програми Міністерства оборони України з військової стандартизації на 2010-2012 роки;

завершити створення системи впорядкування та стандартизації сучасної військової термінології, формування бази термінів та визначень, що можуть використовуватися в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України;

продовжити роботу із застосування у Збройних Силах України документів НАТО з кодифікації;

завершити кодифікацію за стандартами НАТО зразків озброєння та військової техніки, які внесені до Класифікатора озброєння, військової техніки та майна Міністерства оборони України (ВК-001-2000).

2.3.6. Підвищення ефективності системи кадрового менеджменту, продовження процесу професіоналізації армії

Удосконалення кадрового менеджменту у Збройних Силах України здійснюється в рамках реалізації Концепції кадрової політики щодо переходу військ на професійну основу, розробленої за участю експертів Альянсу. Кадрові центри, утворені в Генеральному штабі Збройних Сил України та видах Збройних Сил України, дали змогу значно підвищити якість роботи з персоналом.

Комплектування військових частин і підрозділів Об'єднаних сил швидкого реагування та Повітряних Сил Збройних Сил України здійснюється виключно військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом.

Утворено 25 територіальних центрів комплектування військовослужбовців за контрактом.

За сприяння компанії "MPRI" на базі Центру підготовки сержантів Збройних Сил України у м. Харкові розпочато підготовку професійного сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. У 2009 році Центр передбачається перетворити у коледж.

Середньострокові цілі:

завершити проведення організаційних заходів щодо реформування кадрових органів, запровадити підготовку фахівців для таких органів;

завершити створення системи управління кар'єрою осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу, що проходять військову службу за контрактом;

здійснити перехід до управління кар'єрою осіб офіцерського складу в єдиному кадровому центрі Збройних Сил України;

забезпечити приєднання окремих військових частин до мережі Інформаційно-аналітичної системи обліку та управління персоналом "Персонал" та забезпечити функціонування на її базі автоматизованої бази даних штатно-посадового та персонального обліку всіх військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

завершити розроблення проектів нормативно-правових актів Міністерства оборони України для забезпечення функціонування нової системи кадрового менеджменту централізованого типу;

забезпечити функціонування системи управління кар'єрою осіб офіцерського складу в рамках нової системи кадрового менеджменту централізованого типу;

продовжити виконання заходів щодо ефективного використання за службовим призначенням найбільш підготовлених військовослужбовців, молодих офіцерів, створити умови для залишення їх на військовій службі та запобігання відпливу кадрів;

запровадити системний підхід до управління кар'єрою осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом;

ужити організаційно-штатних заходів для забезпечення виконання першого етапу реалізації Концепції створення та розвитку професійного сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Продовжити процес професіоналізації Збройних Сил України з одночасним переглядом відомчих документів з урахуванням фактичних показників ресурсного забезпечення;

забезпечити функціонування Інформаційно-аналітичної системи обліку та управління персоналом "Персонал".

2.3.7. Удосконалення системи військової освіти та підготовки професійних кадрів

Система військових навчальних закладів включає Національний університет оборони України, Українську військово-медичну академію, три вищі військові навчальні заклади видів Збройних Сил України, чотири військові інститути, три факультети військової підготовки, п'ятнадцять кафедр військової підготовки, п'ятнадцять кафедр медицини катастроф та військової медицини, Київський військовий ліцей.

У Збройних Силах України проведено за видовим принципом структурну оптимізацію мережі вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів. Здійснено перехід на дворічний строк навчання офіцерів оперативно-тактичного рівня підготовки у Національному університеті оборони України, збільшено строк навчання офіцерів оперативно-стратегічного рівня підготовки.

Підготовка офіцерського складу до виконання миротворчих завдань здійснюється на базі Центру підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів Національного університету оборони України (співдиректор Центру - офіцер Збройних Сил Франції), а також у Яворівському міжнародному центрі миротворчості та безпеки на базі Яворівського загальновійськового полігона.

Вивчення іноземних мов офіцерами Збройних Сил України здійснюється на 13 постійно діючих курсах в Україні та за кордоном. Пріоритет у вивченні іноземних мов надається представникам підрозділів, що визначені для участі у Процесі планування та оцінки сил та Концепції оперативних можливостей НАТО.

Для підготовки цивільного персоналу, який працює у сферах безпеки і оборони, за допомогою Альянсу була започаткована та на цей час успішно реалізується під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи Програма з питань професійного розвитку цивільного персоналу.

Необхідно вжити невідкладних заходів для вдосконалення системи вивчення іноземних мов насамперед службовцями, які працюють на ключових посадах у Міністерстві фінансів України, Міністерстві економіки України та Міністерстві оборони України.

Середньострокові цілі:

завершити у 2011 році оптимізацію мережі вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів;

продовжити формування системи багаторівневої підготовки осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та офіцерських кадрів Збройних Сил України. Систему освіти та підготовки майбутніх офіцерів спрямувати на оволодіння практичними навичками управління підрозділами, в тому числі багатонаціональними;

розробити до кінця 2010 року проекти нормативно-правових актів щодо вдосконалення системи вивчення іноземних мов у Збройних Силах України та сприяти їх прийняттю;

забезпечувати функціонування курсів підвищення кваліфікації, в тому числі Вищих академічних курсів на базі Національного університету оборони України, для офіцерського складу Збройних Сил України та державних службовців Міністерства оборони України. Забезпечити проведення тематичних навчальних курсів на базі Центру підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів при Національному університеті оборони України.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити оптимізацію мережі вищих військових навчальних закладів та забезпечити функціонування курсів підвищення кваліфікації офіцерського складу та державних службовців Міністерства оборони України;

завершити розроблення та забезпечити реалізацію Концепції вивчення іноземних мов особовим складом Збройних Сил України, продовжити здійснення заходів з удосконалення системи мовного тестування;

продовжити підготовку державних службовців Міністерства оборони України на курсах іноземних мов в Україні без відриву від службової діяльності в рамках виконання Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу*;

організувати вивчення іноземних мов керівним складом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України*;

забезпечити вивчення особовим складом Збройних Сил України англійської, французької, німецької, арабської, турецької мов на курсах інтенсивного вивчення іноземних мов при вищих військових навчальних закладах Збройних Сил України, в експериментальних військових частинах та на курсах у вищих навчальних закладах Канади і США*;

продовжити підготовку особового складу та підрозділів Збройних Сил України до участі в діяльності багатонаціональних військових формувань (підрозділів) під егідою НАТО.

2.3.8. Удосконалення системи підготовки військ та забезпечення їх взаємосумісності

Базовими принципами підготовки військ є розвиток їх багатофункціональності, мобільності та взаємосумісності. Пріоритетом підготовки військ є розвиток оперативних спроможностей Об'єднаних сил швидкого реагування та Сил спеціальних операцій, забезпечення їх готовності до виконання завдань у складі багатонаціональних міжвидових угруповань.

Плани підготовки видів Збройних Сил України у 2008 році були виконані. Необхідного рівня взаємосумісності військові підрозділи Збройних Сил України набувають шляхом практичної реалізації 70 цілей партнерства в рамках Процесу планування та оцінки сил (загальних цілей - 36, цілей для Сухопутних військ - 19, цілей для Повітряних Сил - 7, цілей для Військово-Морських Сил - 8) та продовження підготовки і сертифікації визначених підрозділів для Програми перевірки та зворотного зв'язку в рамках практичної реалізації Концепції оперативних можливостей НАТО.

Усі заплановані заходи оцінки за Програмою перевірки та зворотного зв'язку в рамках практичної реалізації Концепції оперативних можливостей НАТО були виконані, що дало змогу провести до кінця 2008 року оцінку НАТО першого рівня більш ніж 90 відсотків сил та засобів, які заявлені для включення до складу Спільного фонду оперативних сил і можливостей і розглядаються для залучення у перспективі до чергових ротацій складу Сил реагування НАТО.

У 2008 році Україна приєдналася до Програми обміну даними про повітряну обстановку (ASDE), опрацьовуються питання розширення території, на яку поширюється дія Програми.

Протягом 2008 року підрозділи Збройних Сил України взяли участь у 16 міжнародних навчаннях, 7 з яких було проведено на території України.

Для виконання за стандартами Альянсу програм підготовки підрозділів, заявлених для участі у Процесі планування та оцінки сил, у Збройних Силах України створено фонд нормативних документів (близько 2000 документів, у тому числі 1227 документів НАТО). Здійснено переклад на українську мову 111 нормативних документів НАТО, що використовуються для досягнення цілей партнерства.

Водночас низькі темпи впровадження стандартів НАТО у програми підготовки підрозділів, заявлених для участі у Процесі планування та оцінки сил, не дають змоги здійснювати підготовку за єдиною програмою.

З метою скорочення витрат на польову та льотну підготовку відповідно в командуваннях Сухопутних військ та Повітряних Сил Збройних Сил України активно запроваджується підготовка фахівців за окремими спеціальностями на тренажерах. На базі Національного університету оборони України у 2007 році розпочали діяльність центри імітаційного моделювання та дистанційного навчання.

Середньострокові цілі:

продовжити оснащення Сухопутних військ Збройних Сил України системами імітації тактичних дій MILES 2000 та MILES IWS, забезпечити вивчення зазначених систем, порядку їх експлуатації, обслуговування та ремонту*;

завершити розробку обладнання для системи радіолокаційного розпізнавання "свій - чужий", взаємосумісної з відповідною системою НАТО;

створити програмно-апаратний комплекс для інформаційного забезпечення спільних дій літальних апаратів армійської авіації та рухомих об'єктів механізованих підрозділів Збройних Сил України з використанням супутникових та геоінформаційних систем;

створити спеціалізований навчальний тренажерний комплекс для підготовки інженерно-технічного складу Повітряних Сил Збройних Сил України до експлуатації літаків, обладнаних навігаційно-посадковими засобами згідно з вимогами ІКАО;

забезпечувати обмін інформацією з НАТО про повітряну обстановку, поширити дію Програми з обміну даними про повітряну обстановку на південні регіони України*;

забезпечити участь представників України в роботі Комітету протиповітряної оборони НАТО та його робочих органів, зокрема форуму представників протиповітряної оборони держав - партнерів, а також відповідних семінарів з тематики протиповітряної оборони під керівництвом Комітету з протиповітряної оборони НАТО*;

підвищувати рівень взаємосумісності військових частин і підрозділів Збройних Сил України шляхом їх залучення до участі в багатонаціональних навчаннях НАТО та навчаннях у рамках Програми "Партнерство заради миру" (950_001) під егідою НАТО, включаючи навчання Сил реагування НАТО;

продовжити участь представників України в засіданнях органів НАТО для забезпечення досягнення цілей партнерства*;

забезпечувати системну участь військових частин і підрозділів Збройних Сил України, заявлених для включення до складу Спільного фонду оперативних сил і можливостей, у заходах Програми перевірки та зворотного зв'язку в рамках практичної реалізації Концепції оперативних можливостей для досягнення ними необхідного рівня взаємосумісності згідно зі стандартами НАТО;

започаткувати роботу міжнародних курсів підготовки спеціалістів з протидії саморобним вибуховим пристроям на базі 143 центру розмінування (м. Кам'янець-Подільський), забезпечити їх сертифікацію в НАТО*.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

завершити розроблення проекту Концепції підготовки Збройних Сил України відповідно до їх перспективної моделі з урахуванням переходу на комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, та стандартів НАТО. Розробити нову редакцію відповідних нормативних документів щодо організації бойової підготовки у видах Збройних Сил України;

уточнити перелік сил та засобів Збройних Сил України для участі у Процесі планування та оцінки сил, визначених для включення до складу Спільного фонду оперативних сил та можливостей;

провести уточнення планів досягнення обраних Україною Цілей партнерства в рамках Процесу планування та оцінки сил, а також календарних планів участі визначених підрозділів у Програмі перевірки та зворотного зв'язку в рамках практичної реалізації Концепції оперативних можливостей НАТО;

ужити заходів для досягнення взаємосумісності визначених сил і засобів Збройних Сил України в рамках Концепції оперативних можливостей. Продовжити нарощування оперативних можливостей підрозділами, що залучаються до чергових ротацій у складі Сил реагування НАТО;

забезпечити участь у багатонаціональних військових навчаннях у рамках Програми НАТО "Партнерство заради миру" (950_001) , військових навчаннях НАТО та держав - членів НАТО, відкритих для партнерів. Визначити разом із НАТО можливості залучення військових частин та органів військового управління Збройних Сил України до участі в навчаннях Сил реагування НАТО*;

забезпечити участь представників України в заходах Індивідуальної програми партнерства України з НАТО*;

опрацювати з Комітетом НАТО з протиповітряної оборони та Турецькою Республікою питання розширення співробітництва в рамках Програми обміну даними про повітряну обстановку*;

продовжити роботу щодо складання топографічних карт України у масштабі 1:250000 відповідно до стандартів НАТО.

2.4. Національна система реагування на кризові ситуації техногенного та природного характеру

Стратегічний курс України на вступ до європейських та євроатлантичних організацій потребує вдосконалення та розвитку національної системи реагування на кризові ситуації природного та техногенного характеру.

Для досягнення зазначеної мети Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи визначило пріоритетні напрями роботи на середньострокову перспективу, які передбачають реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення управління діяльністю єдиної системи цивільного захисту населення і територій (єдина система цивільного захисту), поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної і пожежної безпеки.

З метою реалізації зазначених пріоритетів Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи забезпечує виконання низки програм, зокрема Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, затвердженої Законом України від 15 січня 2009 року N 886-VI (886-17) , Програми пожежної безпеки на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року N 870 (870-2002-п) , Державної цільової соціальної програми протимінної діяльності на 2009-2014 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2009 року N 131 (131-2009-п) , Державної цільової соціальної програми розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року N 156 (156-2009-п) , а також розробило проект Кодексу цивільного захисту України.

Зазначені програми спрямовані на впорядкування структури єдиної системи цивільного захисту та оптимізацію управління процесами цивільного захисту, очищення територій колишніх військових полігонів від вибухонебезпечних предметів та їх використання в господарських цілях, розв'язання проблеми законодавчого врегулювання відносин у сфері цивільного захисту та уніфікації нормативно-правових актів із зазначених питань та проблеми довготривалого (протягом 100 років) зберігання відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської АЕС, на організацію взаємодії щодо попередження про виникнення надзвичайних ситуацій та подолання їх наслідків із міжнародними організаціями (НАТО, ООН, ЄС).

Для розв'язання проблемних питань визначено середньострокові цілі та завдання до кінця поточного року.

Середньострокові цілі:

удосконалювати організаційно-управлінську структуру єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

підвищувати ефективність реагування сил цивільного захисту, в тому числі із залученням міжнародної допомоги, в разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

завершити створення єдиної системи цивільного захисту та в її складі системи управління процесами цивільного захисту, ефективних та уніфікованих сил цивільного захисту;

визначити комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів протимінної діяльності з метою забезпечення безпеки населення;

створити єдину систему забезпечення пожежної безпеки в державі та забезпечити її розвиток;

усунути протиріччя в законодавстві у сфері цивільного захисту, забезпечити його уніфікацію, впорядкування та систематизацію, сформувати належні правові, економічні та організаційні засади захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період для підвищення ефективності державної політики у зазначеній сфері;

підготувати до зняття та забезпечити зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, а також перетворити об'єкт "Укриття" на екологічно безпечну систему;

забезпечити будівництво нового безпечного конфайнменту над об'єктом "Укриття";

забезпечити будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської АЕС;

поглиблювати міжнародне співробітництво у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити реорганізацію аварійно-рятувальних (спеціальних) загонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у спеціальні територіальні центри швидкого реагування;

забезпечити виконання заходів щодо створення у складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Державного центру управління у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру;

забезпечити виконання заходів, передбачених Загальнодержавною програмою зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, Державною цільовою соціальною програмою протимінної діяльності на 2009-2014 роки (1162-2008-р) , Державною цільовою соціальною програмою розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки (156-2009-п) ;

забезпечити координацію та контроль за виконанням заходів у рамках Програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року (870-2002-п) ;

сприяти забезпеченню прийняття Кодексу цивільного захисту України;

продовжити виконання плану заходів на об'єкті "Укриття";

здійснити заходи щодо забезпечення будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської АЕС;

забезпечити виконання відповідних міжнародних договорів України і планів спільних дій на 2009 рік.

2.5. Подолання негативних наслідків реформи в галузі безпеки і оборони

2.5.1. Забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей

У період інтенсифікації військової реформи Збройних Сил України питання соціального захисту військовослужбовців набуває важливого значення.

Найбільш проблемними залишаються питання забезпечення військовослужбовців житлом і адаптації колишніх військовослужбовців до умов цивільного життя. Розв'язання цих проблем здійснюється шляхом більш раціонального використання коштів державного бюджету та внутрішніх ресурсів і резервів, а також за рахунок міжнародної допомоги.

Забезпечення житлом військовослужбовців здійснюється відповідно до Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів та членів їх сімей, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року N 2166 (2166-99-п) , та Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року N 114 (114-99-п) .

Соціальна адаптація та перекваліфікація військовослужбовців, звільнених у запас, здійснюється із залученням міжнародної допомоги.

Середньострокові цілі:

запровадити, починаючи з 2010 року, виплату грошової компенсації військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення;

розробити до кінця 2010 року проекти нормативно-правових актів, необхідних для забезпечення виконання Державної програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 720 (720-2007-п) ;

забезпечити реалізацію проекту Трастового фонду НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" (950_001) із соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених з військової служби (Хмельницький центр перепідготовки)*;

забезпечити виконання програми співробітництва з НАТО, ОБСЄ та Королівством Норвегія щодо соціальної адаптації і перепідготовки військовослужбовців, які звільняються в запас*.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити координацію і організацію виконання програм, спрямованих на соціальну та професійну адаптацію військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та тих, що підлягають звільненню*;

продовжити консультації між Експертною групою НАТО з питань соціальної адаптації та відповідними підрозділами Міністерства оборони України стосовно виконання заходів, передбачених на 2009 рік Державною програмою соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011 року (720-2007-п) , і розробити рекомендації для її дальшого виконання*.

2.5.2. Мінімізація шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок провадження військової діяльності

З метою приведення військових об'єктів у екологічно безпечний стан з урахуванням реальних можливостей держави виконується Програма реабілітації територій, забруднених внаслідок військової діяльності, на 2002-2015 роки, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року N 916 (916-2001-п) .

Для розв'язання екологічних проблем, пов'язаних із провадженням військової діяльності, Україна залучає міжнародну допомогу.

У рамках Програми НАТО "Наука заради миру та безпеки" продовжується реалізація спільного українсько-канадського екологічного проекту на колишньому військовому аеродромі у м. Прилуках.

На вдосконалення системи поводження з радіоактивними відходами у Збройних Силах України та перетворення пунктів тимчасового зберігання радіоактивних відходів в екологічно безпечні системи спрямовано українсько-шведський проект, що реалізується за участю Національного інституту радіаційного захисту Королівства Швеція.

Середньострокові цілі:

забезпечити до кінця 2011 року формування нормативно-правової бази з питань військової діяльності у галузі забезпечення екологічної безпеки та її адаптацію до європейських норм і стандартів держав - членів НАТО;

створити до кінця 2011 року систему управління довкіллям для типових військових об'єктів відповідно до вимог міжнародного екологічного стандарту ISO 14001;

забезпечити виконання у повсякденній діяльності військ (сил) положень Стратегії екологічної політики Міністерства оборони України та Збройних Сил України на 2007-2011 роки, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12 грудня 2007 року N 681.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити виконання заходів у рамках спільних українсько-канадського та українсько-шведського проектів ліквідації негативних наслідків військово-господарської діяльності;

продовжити екологічні дослідження впливу воєнно-технічних факторів на навколишнє природне середовище під час проведення військових навчань, випробувань озброєння і військової техніки, повсякденної діяльності військ (сил);

продовжити створення елементів системи екологічного управління на військових об'єктах Збройних Сил України у повсякденній діяльності військ (сил);

сприяти реалізації проекту створення фільму з проблем охорони навколишнього природного середовища на військових об'єктах Збройних Сил України і забезпечити його показ в Україні;

провести екологічні обстеження та роботи з відновлення довкілля на територіях військових об'єктів (містечок), що вивільняються у ході реформування та плануються до передачі органам місцевого самоврядування;

продовжити роботи з розмінування територій колишніх військових полігонів.

2.5.3. Утилізація надлишкових і непридатних боєприпасів, компонентів ракетного палива

Обсяги надлишкових і непридатних боєприпасів та компонента рідкого ракетного палива (меланжу), що підлягають утилізації, становлять понад 460 тис. тонн та 16 тис. тонн відповідно.

Утилізація боєприпасів здійснюється за Державною цільовою оборонною програмою утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, на 2008-2017 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року N 940 (940-2008-п) . Державними замовниками робіт за цією Програмою в Україні є Міністерство оборони України, Національне космічне агентство України та Міністерство промислової політики України.

Протягом 2008 року утилізовано 14 тис. тонн боєприпасів, у тому числі за замовленням Міністерства оборони України - 3,44 тис. тонн.

Для утилізації запасів меланжу спільно з ОБСЄ започатковано проект "Допомога Уряду України у знищенні запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива)", в рамках якого 5 березня 2008 року підписано Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі щодо проекту ОБСЄ - Україна стосовно утилізації запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива) (994_922) , який ратифіковано Законом України від 15 квітня 2009 року N 1264-VI (1264-17) .

Метою зазначеного проекту є поетапне знищення всіх запасів меланжу із застосуванням технічно прийнятного та економічно ефективного безпечного способу.

Опрацьовуються питання залучення допомоги інших держав, зокрема Республіки Польща, до утилізації меланжу.

Середньострокові цілі:

розробити до кінця 2012 року технології, необхідні для утилізації боєприпасів, створити виробничі потужності та провести утилізацію 295,72 тис. тонн боєприпасів;

продовжити реалізацію в рамках Програми НАТО "Партнерство заради миру" (950_001) проекту Трастового фонду щодо знищення надлишкових боєприпасів, легких озброєнь і стрілецької зброї та переносних зенітних ракетних комплексів*;

досягнути якісних зрушень в утилізації меланжу шляхом реалізації проектів міжнародної допомоги.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити виконання заходів Державної цільової оборонної програми утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, на 2008-2017 роки (940-2008-п) ;

продовжити виконання заходів, передбачених Імплементаційною угодою між Кабінетом Міністрів України та Організацією НАТО з питань матеріально-технічного забезпечення і постачання (NAMSO) щодо утилізації переносних зенітно-ракетних комплексів, легких озброєнь, стрілецької зброї та звичайних боєприпасів*;

розпочати перший етап реалізації Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі щодо проекту ОБСЄ - Україна стосовно утилізації запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива) (994_922) ;

сприяти забезпеченню належної діяльності українсько-польського консорціуму з утилізації запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива) в Україні*.

У зв'язку зі світовою фінансовою кризою надзвичайного значення набувають питання підвищення стійкості фінансової системи України, активізації кредитування реального сектору економіки, реформування податкової системи та підвищення ефективності бюджетних коштів, створення сприятливого регуляторного середовища для розвитку підприємництва, стимулювання попиту на товари, що виробляються вітчизняними товаровиробниками.

З метою мінімізації впливу наслідків світової фінансової кризи на економіку України прийнято низку законів, спрямованих на запобігання негативним наслідкам фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості, сферу зайнятості населення, розвиток будівельної галузі та житлового будівництва, поліпшення стану платіжного балансу, розвиток агропромислового комплексу.

Президентом України з метою забезпечення стабілізації економіки України в умовах світової фінансової кризи, забезпечення економічної безпеки держави видано низку указів, зокрема, з питань забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку підприємницької діяльності, поліпшення фінансового стану аграрного сектора економіки та розвитку тваринництва, посилення фінансово-бюджетної дисципліни.

Кабінетом Міністрів України прийнято низку рішень щодо подолання негативних наслідків світової фінансової кризи для економіки України, зокрема щодо організації бюджетного процесу в умовах кризи та запровадження жорсткого режиму економії бюджетних коштів, передбачених для утримання органів державної влади, а також наповнення державного бюджету.

Україна дотримується принципу публічності та прозорості Державного бюджету України і місцевих бюджетів як одного з основних принципів, на якому ґрунтується національна бюджетна система.

3.1. Бюджетна політика. Загальні положення Державного бюджету України на 2009 рік (835-17)

У 2009 році державна бюджетна політика спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні, підвищення ефективності проведення податкової політики, розроблення збалансованого Державного бюджету України на 2010 рік, спрямованого на подолання кризових явищ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) доходи Державного бюджету України на 2009 рік затверджені у сумі 239,2 млрд. гривень, видатки - 274,0 млрд. гривень, що відповідно на 13,8 млрд. гривень (або 3,2 відсотка) та 26,2 млрд. гривень (або 10,8 відсотка) більше порівняно з фактичними показниками на 2008 рік.

Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2009 рік (835-17) затверджено у сумі 31,2 млрд. гривень (2,98 відсотка валового внутрішнього продукту), що на 18,7 млрд. гривень більше фактичного показника минулого року.

Середньострокові цілі:

забезпечити:

- збалансованість та стійкість бюджетної системи;

- оптимальність витрачання бюджетних коштів;

- державні соціальні стандарти на досягнутому рівні;

сформувати прогнозовану, раціональну податкову та митну політику, що сприятиме економічному зростанню, створенню єдиного правового поля для діяльності суб'єктів господарювання.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

утримати загальний обсяг державного боргу відносно валового внутрішнього продукту на економічно безпечному рівні;

поетапно, системно знизити рівень податкового навантаження на економіку в умовах забезпечення збалансованості бюджетної системи;

підвищити фіскальну ефективність податків шляхом розширення податкової бази та вдосконалення системи адміністрування податків;

посилити конкурентоспроможність національних підприємств шляхом зменшення податкового навантаження;

забезпечити поетапне підвищення розміру заробітної плати працівників;

розробити проект Державного бюджету України на 2010 рік.

3.2. Обсяг бюджетного ресурсу сектору безпеки і оборони

Видатки з державного бюджету на забезпечення безпеки і оборони України здійснюються відповідно до законодавчо визначених пріоритетів розвитку та реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з урахуванням можливостей дохідної частини державного бюджету.

У 2008 році видатки з державного бюджету на фінансування безпеки і оборони України становили 30,3 млрд. гривень (у тому числі із загального фонду - 25,6 млрд. гривень, спеціального фонду - 4,7 млрд. гривень), або 12,6 відсотка всіх видатків державного бюджету і 3,2 відсотка валового внутрішнього продукту.

Крім того, на виплату військових пенсій у 2008 році спрямовано 12,9 млрд. гривень (5,3 відсотка видатків державного бюджету або 1,36 відсотка валового внутрішнього продукту).

Видатки з Державного бюджету України на 2009 рік (835-17) на фінансування оборони та безпеки з урахуванням коштів Стабілізаційного фонду затверджені у сумі 35,4 млрд. гривень (у тому числі із загального фонду - 24,7 млрд. гривень, спеціального фонду - 10,7 млрд. гривень), що становить 12,9 відсотка загального обсягу видатків державного бюджету або 3,4 відсотка валового внутрішнього продукту. Це на 5,1 млрд. гривень (16,8 відсотка) більше порівняно з фактичними витратами у 2008 році.

При цьому видатки на утримання та розвиток Збройних Сил України (з урахуванням коштів Стабілізаційного фонду) у Державному бюджеті України на 2009 рік (835-17) передбачені в обсязі 13,1 млрд. гривень (4,8 відсотка видатків державного бюджету або 1,3 відсотка валового внутрішнього продукту), що на 3,2 млрд. гривень (або 32,7 відсотка) більше порівняно з фактичними витратами у 2008 році.

Крім того, видатки на виплату військових пенсій у 2009 році затверджені в обсязі 13,1 млрд. гривень, що на 0,2 млрд. гривень більше фактичних видатків минулого року.

Середньострокові цілі:

забезпечувати пріоритетне спрямування бюджетних коштів на розвиток озброєння та військової техніки, розроблення та впровадження їх нових зразків;

удосконалити механізм реалізації військового майна, що вивільняється у ході реформування Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів;

звільнити Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи від виконання функцій, які не передбачені законодавством.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

передбачити у проекті Державного бюджету України на 2010 рік пріоритетне спрямування бюджетних коштів на забезпечення безпеки і оборони держави, насамперед на матеріально-технічне забезпечення військ, розвиток озброєння та військової техніки;

забезпечити реалізацію надлишкового військового майна (крім озброєння та військової техніки) лише на аукціонах, спрямовувати отримані кошти на реформування та розвиток Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів.

3.3. Менеджмент ресурсів, у тому числі оборонних

Формування та виконання державного бюджету здійснюється за програмно-цільовим методом відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (2542-14) .

Запроваджено такі елементи застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на державному рівні - середньострокове прогнозування, бюджетні програми, паспорти бюджетних програм, прозорість бюджетного процесу та залучення громадськості.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування бюджетів. Україна має певний досвід в управлінні коштами (платежі проводяться після отримання товарів (робіт, послуг), ведеться облік зобов'язань, установлено процедури перерозподілу бюджетних асигнувань за напрямами).

На даний час в Україні здійснюється середньострокове бюджетне прогнозування шляхом щорічного визначення Кабінетом Міністрів України середньострокових показників зведеного бюджету за основними видами доходів, видатків і фінансування на три наступні роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2008 року N 828 (828-2008-п) схвалено Прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2010-2012 роки, яким визначені основні напрями змін у податково-бюджетній політиці в середньостроковій перспективі, що здійснюватимуться для досягнення довгострокових стратегічних цілей, а також наведені прогнозні середньострокові бюджетні показники. Цей документ визначає, зокрема, прогнозні видатки на оборону на три наступні роки.

Продовжується робота з удосконалення програмно-цільового методу формування бюджету шляхом розвитку нормативно-правової та методологічної бази для оптимізації бюджетних програм відповідно до стратегічних завдань урядової політики та стратегічних планів головних розпорядників бюджетних коштів, визначення системи результативних показників виконання зазначених програм, створення системи оцінки ефективності і результативності використання бюджетних коштів у рамках таких програм.

Запроваджено практику затвердження Кабінетом Міністрів України порядків використання бюджетних коштів, в яких визначається механізм реалізації бюджетних програм.

Створено систему постійного моніторингу та аналізу виконання бюджетних програм: запроваджено щоквартальне звітування головних розпорядників бюджетних коштів про виконання паспортів бюджетних програм відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 29 грудня 2002 року N 1098 (z0047-03) "Про паспорти бюджетних програм".

Планування та використання коштів державного бюджету відповідно до принципів програмно-цільового методу дає змогу підвищити ефективність бюджетних витрат, у тому числі для забезпечення безпеки і оборони держави.

Середньострокові цілі:

забезпечувати дальший розвиток та модернізацію системи управління державними фінансами;

підвищувати ефективність використання бюджетних ресурсів;

забезпечувати публічність та прозорість бюджетів.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити визначення в установленому порядку порядків використання головними розпорядниками бюджетних коштів у 2009 році;

здійснювати щоквартальний моніторинг бюджетних програм відповідно до затверджених паспортів;

забезпечити прозорість та контрольованість потоків фінансових ресурсів головними розпорядниками бюджетних коштів;

забезпечувати публікацію в засобах масової інформації звітів про виконання бюджетів.

4.1. Законодавство

Питання забезпечення безпеки інформації, обмін якою здійснюється у процесі співробітництва між Україною та НАТО, регулюються Угодою про безпеку між Урядом України і Організацією Північноатлантичного Договору 1995 року (950_002) , ратифікованою Законом України від 12 вересня 2002 року N 160-IV (160-15) .

Наказом Голови Служби безпеки України від 4 червня 2002 року введено в дію Правила поводження та забезпечення охорони Інформації НАТО з обмеженим доступом в Україні, погоджені з Офісом безпеки НАТО.

З метою визначення правових засад обміну інформацією з обмеженим доступом розробляються проекти та готуються до підписання двосторонні міжнародні угоди щодо взаємного захисту секретної інформації з державами - членами Альянсу (на 1 січня 2009 року підписано та ратифіковано 17 угод).

У 2006 році утворено Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, на яку покладено виконання завдань щодо забезпечення функціонування і розвитку Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.

Середньострокова ціль - привести законодавство України з питань захисту та охорони інформації з обмеженим доступом у відповідність із стандартами НАТО.

Пріоритетне завдання на поточний рік - внести зміни до законодавства України з питань захисту та охорони інформації з обмеженим доступом, державної таємниці.

4.2. Спеціально уповноважений орган державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці

В Україні питання, пов'язані з охороною державної таємниці, регулюються Законом України "Про державну таємницю" (3855-12) . Відповідно до цього Закону (3855-12) спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України. Служба безпеки України також здійснює заходи щодо охорони інформації НАТО з обмеженим доступом в Україні.

Так, Служба безпеки України забезпечує постійний контроль за станом охорони інформації НАТО з обмеженим доступом у державних органах, що користуються такою інформацією, здійснює оформлення сертифікатів перевірки персоналу на допуск до роботи з інформацією НАТО, вживає заходів щодо забезпечення функціонування центрів реєстрації документів НАТО в органах державної влади України тощо.

Середньострокова ціль - вдосконалити систему контролю за станом охорони інформації НАТО з обмеженим доступом в органах державної влади України.

Пріоритетне завдання на поточний рік - провести планові заходи щодо контролю за станом охорони інформації НАТО з обмеженим доступом.

4.3. Інформаційна безпека

З метою забезпечення обміну інформацією з обмеженим доступом між державними органами України та НАТО в Міністерстві закордонних справ України створено Головний центр реєстрації документів НАТО.

В органах державної влади, які беруть участь у реалізації програм співробітництва з НАТО, створено 23 центри реєстрації документів НАТО, на які покладено забезпечення відповідного режиму роботи з інформацією НАТО з обмеженим доступом.

Середньострокова ціль - забезпечувати дотримання вимог законодавства України при поводженні з інформацією НАТО з обмеженим доступом.

Пріоритетне завдання на поточний рік - продовжити роботу зі створення в органах державної влади України центрів реєстрації документів НАТО з обмеженим доступом.

4.3.1. Діловодство (організація роботи з документами)

Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюється керівниками органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Середньострокова ціль - забезпечити дотримання вимог законодавства України при поводженні з інформацією НАТО з обмеженим доступом.

Пріоритетне завдання на поточний рік - здійснити плановий контроль за дотриманням вимог законодавства України при поводженні з інформацією НАТО з обмеженим доступом.

4.3.2. Інформаційна безпека у сфері криптографічного та технічного захисту інформації

Між Міністерством закордонних справ України та Місією України при НАТО здійснюється обмін інформацією з грифом обмеження доступу "Для службового користування" з використанням криптографічної системи захисту інформації.

Середньострокові цілі:

забезпечити порівнянність рівнів захисту відповідної інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах України та держав - членів Альянсу;

удосконалити систему контролю за станом технічного захисту інформації НАТО з обмеженим доступом в органах державної влади;

удосконалити захист інформації з обмеженим доступом, що передається між Україною та НАТО, запобігати її витоку технічними каналами.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити міжвідомчу робочу групу за участю представників Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади для розроблення проекту концепції створення спеціальної телекомунікаційної системи захищеного зв'язку між Україною та державами - членами Альянсу;

провести планові заходи контролю за станом технічного захисту інформації НАТО з обмеженим доступом, що передається між Україною та НАТО;

оновити апаратні засоби криптографічного та технічного захисту інформації, що передається між Місією України при НАТО та Міністерством закордонних справ України.

4.4. Допуск та доступ до секретної інформації (безпека персоналу)

Відповідно до вимог НАТО опрацьовано порядок допуску та доступу посадових осіб до інформації НАТО з обмеженим доступом.

Сертифікати перевірки персоналу на допуск до роботи з інформацією НАТО оформлюються лише за наявності у громадян допуску до державної таємниці.

На базі Інституту захисту інформації з обмеженим доступом Національної академії Служби безпеки України організовано підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, які працюють з інформацією НАТО з обмеженим доступом.

Середньострокова ціль - підвищувати кваліфікацію працівників органів державної влади, які працюють з інформацією НАТО з обмеженим доступом.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити роботу, пов'язану з оформленням сертифікатів перевірки персоналу на допуск до роботи з інформацією НАТО;

продовжити роботу щодо підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, які працюють з інформацією НАТО з обмеженим доступом;

опрацювати згідно з рекомендаціями Офіса безпеки НАТО питання щодо збільшення строку перевірки осіб, яким оформлюється допуск до державної таємниці.

4.5. Забезпечення режиму секретності (фізична безпека)

Результати перевірок стану поводження з інформацією НАТО з обмеженим доступом свідчать, що в державних органах України створені необхідні умови для роботи із зазначеною інформацією. Зокрема, у структурі режимно-секретних органів створено центри реєстрації документів НАТО з обмеженим доступом. Посадовим особам, які опрацьовують документи НАТО, оформлено відповідні сертифікати. Виділено окремі обладнані місця для зберігання документів НАТО, заведено відповідні облікові форми тощо.

Результати інспектування експертами Офіса безпеки НАТО свідчать, що система охорони секретної інформації НАТО в Україні повністю відповідає стандартам НАТО. Стан охорони інформації НАТО з обмеженим доступом в Україні визнано задовільним.

Середньострокова ціль - удосконалити систему контролю за функціонуванням центрів реєстрації документів НАТО в органах державної влади України.

Пріоритетне завдання на поточний рік - забезпечити перевірку Офісом безпеки НАТО стану поводження з переданою до України інформацією НАТО з обмеженим доступом.

4.6. Дозвільна система провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, суб'єктами господарської діяльності України (індустріальна безпека)

На підставі вимог Закону України "Про державну таємницю" (3855-12) підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність, пов'язану з державною таємницею, після надання спеціального дозволу Службою безпеки України.

Дозвіл надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям, які відповідно до компетенції беруть участь у виконанні державних завдань, програм, замовлень, пов'язаних із державною таємницею, за результатами спеціальної експертизи за умови наявності у них відповідним чином обладнаних приміщень, додержання передбачених вимог режиму секретності та створення режимно-секретного органу.

Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці та обіг документів, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.

Середньострокова ціль - продовжити здійснення контролю за станом поводження з інформацією НАТО з обмеженим доступом в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях.

Пріоритетне завдання на поточний рік - забезпечення участі фахівців органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій у навчальних курсах, конференціях та семінарах, які організовуються НАТО.

4.7. Кіберзахист

Відповідно до законодавства питання протидії зовнішнім та внутрішнім кібернетичним загрозам в Україні належать до компетенції Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. До зазначеної діяльності також залучатимуться Міністерство оборони України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші органи виконавчої влади.

У складі Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України створений та функціонує Центр реагування на комп'ютерні інциденти, який на даний час отримує акредитацію у міжнародних інституціях та має відповідну технічну і договірну базу.

Середньострокові цілі:

розробити у рамках діяльності робочої підгрупи з питань кіберзахисту в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи рекомендації щодо розбудови національної системи захисту державних інформаційних ресурсів від внутрішніх та зовнішніх кіберзагроз з урахуванням досвіду держав - членів НАТО;

налагодити співробітництво з відповідними підрозділами держав - членів Альянсу з метою негайного та ефективного реагування на спроби кібернетичних нападів на державні інформаційні ресурси, а також надання Україною відповідної допомоги.

Пріоритетне завдання на поточний рік - створити в рамках діяльності Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи робочу підгрупу з питань кіберзахисту.

Україна і надалі підтримуватиме позитивну динаміку співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору у правовій сфері. Створення відповідної правової бази дасть змогу оптимізувати процес підготовки України до набуття членства в НАТО та забезпечить у майбутньому ефективну участь України в цій Організації. Формування необхідних правових механізмів співпраці України з Альянсом буде здійснюватися з урахуванням досвіду укладення та імплементації міжнародних договорів між Україною та НАТО з різних питань.

5.1. Імплементація договорів, укладених між Україною і НАТО, укладення нових договорів

Україна забезпечуватиме послідовне та повне виконання укладених з Організацією Північноатлантичного договору угод і разом з тим продовжуватиме роботу щодо створення належних правових механізмів співпраці з НАТО.

Середньострокові цілі:

ужити заходів щодо укладення Угоди між Україною та Організацією Північноатлантичного договору про транзитне переміщення сил та персоналу НАТО територією України;

забезпечити імплементацію міжнародних договорів, укладених між Україною та НАТО:

- Угоди між державами - учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі "Партнерство заради миру", щодо статусу їхніх збройних сил (994_042) , ратифікованої Законом України від 2 березня 2000 року N 1510-III (1510-14) ;

- Меморандуму про взаєморозуміння стосовно сприяння нагальним цивільним транскордонним перевезенням (950_018) ;

- Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України (950_005) , ратифікованого Законом України від 17 березня 2004 року N 1607-IV (1607-15) ;

- Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Верховним головнокомандуванням Об'єднаних Збройних Сил НАТО з питань трансформації та Верховним головнокомандуванням Об'єднаних Збройних Сил НАТО в Європі щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях та навчаннях НАТО (950_007) , ратифікованого Законом України від 5 жовтня 2006 року N 228-V (228-16) ;

- Меморандуму про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до катастроф між Міністерством України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Організацією Північноатлантичного договору (950_004) .

Пріоритетні завдання на поточний рік:

ужити заходів щодо завершення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності Угодою (у формі обміну листами) між Кабінетом Міністрів України та Організацією Північноатлантичного договору стосовно транзитного перевезення територією України вантажів для забезпечення операції Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на території Ісламської Республіки Афганістан (950_020) ;

здійснити звірку текстів Угоди між Сторонами Північноатлантичного Договору щодо статусу їх збройних сил (Лондон, 1951 рік) в офіційному перекладі та мовою оригіналу;

забезпечити проведення спільних заходів (семінарів, навчальних візитів тощо), пов'язаних із правовими аспектами співробітництва України з НАТО.

5.2. Аналіз відповідності національного законодавства базовим договорам НАТО

Одним із пріоритетних напрямів політики України у сфері євроатлантичної інтеграції є створення належної правової основи для подальшого приєднання України до договорів та програм НАТО.

Середньострокові цілі:

провести аналіз відповідності законодавства України договорам НАТО, визначеним розділом V Посібника НАТО з питань розширення (Study on NATO enlargement);

здійснити переклад базових договорів НАТО, визначених розділом V Посібника НАТО з питань розширення (Study on NATO enlargement).

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розпочати переклад українською мовою базових договорів НАТО, визначених розділом V Посібника НАТО з питань розширення (Study on NATO enlargement);

розпочати дослідження відповідності законодавства України договорам НАТО, зазначеним у переліку, що міститься у розділі V Посібника НАТО з питань розширення (Study on NATO enlargement).

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Розділ I ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ

1.1. Внутрішня політика

1.1.1. Демократичні реформи

1.1.1.1. Проведення вільних і чесних виборів

1.1.1.2. Зміцнення демократичних інститутів

1.1.1.3. Захист прав і свобод людини

1.1.1.4. Захист прав національних меншин

1.1.1.5. Свобода слова

1.1.1.6. Сприяння розвитку громадянського суспільства

1.1.2. Забезпечення верховенства права

1.1.2.1. Боротьба з корупцією

1.1.2.2. Судова реформа та незалежність суддів

1.1.2.3. Реформа державного управління

1.1.2.4. Боротьба з відмиванням коштів

1.2. Економічні питання

1.2.1. Досягнення макроекономічної стабільності

1.2.2. Оптимізація ролі держави та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності

1.2.3. Енергетична безпека

1.3. Зовнішня політика

1.3.1. Співпраця з НАТО у сфері підтримання безпеки євроатлантичного простору. Участь і підтримка миротворчих операцій і місій під егідою НАТО

1.3.1.1. Забезпечення національного представництва в органах Північноатлантичного Альянсу

1.3.2. Інтеграція до Європейського Союзу

1.3.3. Розвиток добросусідських відносин із сусідніми державами

1.3.4. Внесок у забезпечення регіональної безпеки. Участь у регіональних ініціативах

1.3.5. Внесок у забезпечення розв'язання конфліктів мирним шляхом

1.3.6. Співробітництво з міжнародними організаціями

1.3.7. Контроль над озброєнням, нерозповсюдження зброї масового знищення. Державний експортний контроль

1.3.8. Боротьба з тероризмом

1.4. Інформування громадськості

1.5. Наука і довкілля

1.6. Питання координації діяльності органів державної влади та підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції

1.6.1. Питання координації діяльності органів державної влади

1.6.2. Питання підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції

Розділ II ОБОРОННІ ТА ВІЙСЬКОВІ ПИТАННЯ

2.1. Політика національної безпеки

2.1.1. Стратегія національної безпеки України (105/2007)

2.1.2. Управління національною безпекою і обороною та реагування на кризові ситуації

2.1.3. Реформування сектору безпеки. Забезпечення імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки та оборонного огляду

2.1.3.1. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки і оборони України

2.1.3.2. Реформування окремих військових формувань та інституцій сектору безпеки

2.1.3.2.1. Реформування Служби безпеки України

2.1.3.2.2. Реформування Міністерства внутрішніх справ України та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

2.1.3.2.3. Реформування Державної прикордонної служби України

2.2. Оборонна політика

2.2.1. Основні принципи та пріоритети оборонної політики

2.2.2. Завдання щодо реалізації пріоритетів оборонної політики

2.2.2.1. Щодо запобігання виникненню кризових ситуацій:

2.2.2.2. Щодо підтримання у належному стані необхідної оборонної спроможності держави:

2.2.2.3. Щодо розвитку оперативних можливостей Збройних Сил України:

2.2.3. Національна система оборонного планування та підготовка до участі в оборонному плануванні Альянсу

2.3. Плани інституційного розвитку Збройних Сил України на 2009-2011 роки

2.3.1. Плани розвитку Збройних Сил України

2.3.2. Удосконалення системи військового управління та зв'язку

2.3.3. Нарощування боєздатності Об'єднаних сил швидкого реагування та Сил спеціальних операцій

2.3.4. Удосконалення системи логістики та системи медичного забезпечення

2.3.5. Підтримання у боєздатному стані, модернізація і оновлення озброєння та військової техніки

2.3.6. Підвищення ефективності системи кадрового менеджменту, продовження процесу професіоналізації армії

2.3.7. Удосконалення системи військової освіти та підготовки професійних кадрів

2.3.8. Удосконалення системи підготовки військ та забезпечення їх взаємосумісності

2.4. Національна система реагування на кризові ситуації техногенного та природного характеру

2.5. Подолання негативних наслідків реформи в галузі безпеки і оборони

2.5.1. Забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей

2.5.2. Мінімізація шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок провадження військової діяльності

2.5.3. Утилізація надлишкових і непридатних боєприпасів, компонентів ракетного палива

Розділ III РЕСУРСНІ ПИТАННЯ

3.1. Бюджетна політика. Загальні положення Державного бюджету України на 2009 рік (835-17)

3.2. Обсяг бюджетного ресурсу сектору безпеки і оборони

3.3. Менеджмент ресурсів, у тому числі оборонних

Розділ IV ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ

4.1. Законодавство

4.2. Спеціально уповноважений орган державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці

4.3. Інформаційна безпека

4.3.1. Діловодство (організація роботи з документами)

4.3.2. Інформаційна безпека у сфері криптографічного та технічного захисту інформації

4.4. Допуск та доступ до секретної інформації (безпека персоналу)

4.5. Забезпечення режиму секретності (фізична безпека)

4.6. Дозвільна система провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, суб'єктами господарської діяльності України (індустріальна безпека)

4.7. Кіберзахист

Розділ V ПРАВОВІ ПИТАННЯ

5.1. Імплементація договорів, укладених між Україною і НАТО, укладення нових договорів

5.2. Аналіз відповідності національного законодавства базовим договорам НАТО