Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 19.01.2010 N 21-20/46-1 та повідомляє, у межах компетенції, наступне.

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до пункту 26 статті 9 зазначеного Закону (1775-14) ліцензуванню підлягає господарська діяльність з медичної практики.

Згідно статті 10 вказаного Закону (1775-14) суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, зокрема, постановою від 04.07.2001 N 756 (756-2001-п) .

Відповідно до пункту 12 Переліку документів (756-2001-п) , які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності суб'єкт господарювання до заяви про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики додає, серед іншого:

засвідчена в установленому порядку копія висновку державної санітарно-епідеміологічної служби (за місцем провадження діяльності) про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики;

засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують відповідність кваліфікації персоналу вимогам до здійснення медичної практики (диплом державного зразка про медичну освіту або сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом III-IV рівня акредитації, закладом післядипломної освіти); посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю; свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних працівників, видане вищим медичним навчальним закладом, закладом післядипломної освіти I-III рівня акредитації.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу законів про працю України (322-08) працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Слід зазначити, що згідно статті 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики затверджені спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства охорони здоров'я України від 16.02.2001 N 38/63 (z0189-01) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.03.2001 за N 189/5380.

Згідно зі статтею 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12) медичною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Такі вимоги встановлені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.97 N 359 (z0014-98) "Про подальше удосконалення атестації лікарів", зареєстрованим Міністерством юстиції України 14.01.98 за N 14/2454 (із змінами та доповненнями), та в переліку вищих навчальних закладів першого - четвертого рівнів акредитації, що затверджується Міністерством охорони здоров'я України (пункт 2.2.1 Ліцензійних умов (z0189-01) ) .

Лікарі, які не працюють понад три роки за конкретною лікарською спеціальністю, допускаються до медичної практики після проходження стажування відповідно до наказу МОЗ України від 17.03.93 N 48 (z0019-93) "Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.93 за N 19 (пункт 2.2.3 Ліцензійних умов (z0189-01) ) .

Згідно пункту 2 Положення про порядок направлення на стажування лікарів (z0014-98) , які не працювали за спеціальністю більше трьох років, і про порядок їх наступного допуску до лікарської діяльності стажування лікарів здійснюється в інститутах удосконалення лікарів або на факультетах удосконалення лікарів при медичних інститутах і університеті.

Направлення лікарів на стажування здійснюється відділом охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим, управліннями охорони здоров'я обласних і Севастопольської міської державних адміністрацій, департаментом медицини та соціального захисту Київської міської державної адміністрації. Термін стажування від одного до шести місяців визначається лікарю у кожному випадку окремо органом охорони здоров'я, що направляє його на стажування. Перед направленням лікар на час стажування зараховується органом охорони здоров'я на посаду лікаря-стажиста в установу охорони здоров'я. Час стажування зараховується у стаж роботи з спеціальності (пункт 3 Положення (z0014-98) ) .

Відповідно до пункту 2.2.5 Ліцензійних умов (z0189-01) суб'єктам господарювання забороняється допускати до здійснення медичної практики осіб, які не відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим пунктами 2.2.1 - 2.2.4 цих Ліцензійних умов (z0189-01) .