Законом України від 22.05.2003 р. N 889-IV (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889-IV) встановлено різні ставки оподаткування доходів резидентів та нерезидентів, тому визначення країни, резидентом якої є фізична особа, є основним для вирішення питання щодо ставок та порядку оподаткування доходів фізичних осіб.

Стаття "Резидент", яка є обов'язковою для всіх міжнародних договорів, визначає резиденцію як державу, в якій фізична особа підлягає оподаткуванню на підставі її місця проживання, постійного місця перебування, громадянства тощо, та як державу, яка накладає необмежене податкове зобов'язання - "повну податкову відповідальність" - на цю особу за її всесвітнім доходом, тобто за усіма доходами із усіх джерел, включаючи і закордонні.

Резиденція визначається за внутрішнім законодавством, і тільки якщо інша країна претендує на резиденцію особи, тоді застосовуються положення міжнародного договору (для визначення резиденції тільки в одній країні).

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889-IV (889-15) встановлено, що з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа - резидент відповідно до цього підпункту - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Згідно з Цивільним кодексом України (435-15) (ст. 29) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно із ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 р. N 1382-IV (1382-15) "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон N 1382-IV) вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати. Місцем проживання фізичної особи Законом N 1382-IV (1382-15) визначено адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (тобто більше 183 днів у календарному році). Відповідно до ст. 6 Закону N 1382-IV (1382-15) іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. При цьому згідно зі ст. 3 цього Закону (1382-15) відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документа із зазначенням адреси житла та внесенням цих даних у реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Також пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889-IV (889-15) передбачено, що у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до ст. 1 Закону N 889-IV (889-15) податковий (звітний) період - це проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Податковий (звітний) рік розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року. Враховуючи те, що у платників податку (як резидентів, так і нерезидентів) оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з Законом N 889-IV (889-15) , нарахований (виплачений) на його користь протягом звітного податкового періоду, а також наведені норми Закону N 1382-IV (1382-15) , статус резидента України визначається в межах звітного податкового (календарного) року.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (ст. 1 Закону N 1382-IV (1382-15) ) ) .

Усі зазначені дані мають бути документально підтверджені копіями відповідних документів.

З податкового періоду (місяця), в якому пред'явлено повідомлення, і до закінчення звітного податкового року оподаткування доходів іноземця провадиться відповідно до правил, установлених Законом N 889-IV (889-15) , та за ставками, встановленими пунктами 7.1, 7.2 та 7.4 ст. 7 цього Закону. В іноземців, які не виявили бажання визначити себе резидентами України, доходи з джерелом походження з України оподатковуються за ставкою, встановленою п. 7.3 ст. 7 Закону N 889-IV (889-15) .

Щодо статусу резидента