МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
17.08.2010 N 8861/0/14-10/18
Депутату Жовтневої
районної у м. Харкові
ради п'ятого скликання
Летюк О.І.
вул. Полтавський шлях,
буд. 11, м. Харків, 61012

Про удосконалення практики застосування підзаконних нормативно-правових актів

Шановний Олександре Іллічу!
У Міністерстві праці та соціальної політики в межах компетенції розглянуто Ваше звернення стосовно удосконалення практики застосування підзаконних нормативно-правових актів.
1. На сьогодні чинним законодавством не передбачено обмеження розміром мінімальної заробітної плати допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах для найманих працівників, які працюють на умовах трудового договору (контракту), у разі сплати ними страхових внесків менше повних шести календарних місяців протягом дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.
Норма абзацу першого частини третьої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. N 2240 (2240-14) в редакції підпункту 5 пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107 (107-17) , якою було передбачено зазначене обмеження, застосовувалась для страхових випадків, які настали з 1 січня до 22 травня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) зміни, внесені пунктом 25 розділу II Закону N 107 (107-17) , були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).
Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України (254к/96-ВР) закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
2. Дня найманих працівників запис у трудовій книжці є підтвердженням факту знаходження їх в трудових відносинах та зобов'язує власника підприємства виплачувати працівникові заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески до фондів соціального страхування.
3. Чинним законодавством не передбачено здійснення запису у трудовій книжці працівника про сплату страхових внесків. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перевищила свої повноваження, зазначаючи в своїх листах про здійснення спеціальної відмітки у трудовій книжці працівника про сплату страхових внесків.
Слід зазначити, що пунктом 7 частини 2 статті 27 Закону N 2240 (2240-14) роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний надавати відомості про його нараховану заробітну плату та суми сплачених страхових внесків.
4. Запровадження з 1 січня 2011 року єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб дасть можливість спростити механізм надання довідок про заробітну плату.
З повагою,
Заступник Міністра
В.Коломієць