Міністерству у справах

молоді, сім'ї та ґендерної

політики Автономної

Республіки Крим, службам

у справах дітей

обласних, Київської

та Севастопольської міських

державних адміністрацій

Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини стурбований ситуацією, що виникає при вибутті прийомних дітей з прийомних сімей та дітей-вихованців з дитячих будинків сімейного типу до досягнення ними 18-річного віку (у разі їх повернення рідним батькам, усиновлення, влаштування у сім'ї опікунів, піклувальників тощо).

Причиною вибуття дитини-вихованця з дитячого будинку сімейного типу, прийомної дитини з прийомної сім'ї може бути повернення вихованця рідним батькам, усиновлення дитини, встановлення опіки або піклування над дитиною, виникнення несприятливих умов для виховання дитини тощо (п. 4 Положення про дитячий будинок сімейного типу та п. 6 Положення про прийомну сім'ю, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 р. N 564 (564-2002-п) , N 565 (565-2002-п) ) .

За наявності певної причини, місцевим органом виконавчої влади приймається рішення про вибуття дитини з дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім'ї. Саме з дати прийняття такого рішення дитина вважається такою, що вибула із сім'ї, припиняється виплата державної соціальної допомоги на дитину та передається відповідальність за життя і здоров'я дитини.

Звертаємо увагу на неухильне дотримання вимог наказу Держдепартаменту з усиновлення та захисту прав дитини від 18.06.2008 N 82 (v0082632-08) "Про удосконалення роботи служб у справах дітей щодо розвитку сімейних форм виховання", яким чітко визначено, що в розпорядчих документах і про влаштування, і про вибуття дитини має зазначатися дата влаштування дитини в сім'ю та дата її вибуття, а також форма подальшого влаштування дитини.

При оформленні документів має істотне значення місце подальшого влаштування дитини. Так, наприклад, у випадку усиновлення прийомної дитини чи дитини-вихованця, прийняття рішення суду про усиновлення дитини буде передувати прийняттю рішення про вибуття дитини. Крім того, таке рішення може бути прийняте тільки після набрання чинності рішення суду про усиновлення дитини.

У разі якщо сім'я, з якої вибуває дитина, та місце її подальшого влаштування розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, то прийняття відповідних рішень обох місцевих органів виконавчої влади має бути максимально наближеним за часом.

При цьому, також обов'язковим є узгодження дій служб у справах дітей обох територій щодо підготовки необхідних документів стосовно влаштування та факту передачі дитини.

Акт про факт передачі дитини рідним батькам, усиновителям, опікуну або піклувальнику має бути узгодженим та максимально наближеним до дати прийняття рішення місцевого органу виконавчої влади про вибуття дитини із сім'ї.

Особливу увагу слід звернути на момент припинення виплати державної допомоги на дитину, яка не повинна ні на один день втрачати право на державну підтримку. Також важливим є покладання відповідальності за життя та здоров'я дитини при вибутті з однієї форми виховання та влаштування до іншої.

Наголошуємо, що у випадку коли рішення про вибуття дитини приймається неодночасно з рішенням про її подальше влаштування, виникає проміжок часу, в який не визначено на кого покладено відповідальність за життя та здоров'я дитини.

Принагідно повідомляємо, що почастішали випадки коли кандидати в усиновлювачі, які є іноземними громадянами, звертаються до Держдепартаменту за направленням для знайомства та встановлення контакту з прийомною дитиною або дитиною-вихованцем, яка виїжджала на відпочинок та оздоровлення за кордон у складі груп дітей, виїзд яких організовується підприємствами, установами, організаціями, у тому числі благодійними та громадськими.

Звертаємо увагу, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні оздоровлюватися безоплатно за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів (ст. 26 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (2342-15) ) .

Вкотре наголошуємо, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які виховуються в сім'ях громадян України, у тому числі в прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу, не можуть бути усиновлені іноземцями, а тільки громадянами України (стаття 24 Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) ) .

На сьогодні зафіксовано випадки, коли батьки-вихователі перебувають у перемовинах з іноземцями стосовно подальшого усиновлення дітей-вихованців цими особами.

Така діяльність має ознаки посередницької діяльності і суперечить вимогам Сімейного кодексу України (2947-14) (стаття 216). Крім того, статтею 169 Кримінального кодексу України (2341-14) визначено, що посередницька діяльність щодо усиновлення дитини або передачі її під опіку, піклування чи на виховання в сім'ю громадян є незаконною.

Враховуючи вищезазначене, просимо забезпечити дотримання вимог законодавства стосовно вибуття дітей згідно з розпорядчими документами місцевих органів виконавчої влади та довести вищевикладену інформацію до відома місцевих служб у справах дітей для використання в роботі.