ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ
Л И С Т
N 14-17-13/4500 від 17.11.2000
м.Київ
vd20001117 vn14-17-13/4500
При вирішенні цього питання слід розглядати два випадки.
1. Відповідно до статті 2 Закону України від 3 липня 1992
року N 2535-XII ( 2535-12 ) "Про плату за землю" використання
землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляд
земельного податку або орендної плати. Власники землі та
землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За
земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Отже, якщо власник сертифіката на право на земельну частку
(пай) відповідно до норм статей 22 та 23 Земельного кодексу
України ( 561-12 ) отримав державний акт на право приватної
власності на землю (тобто є власником конкретної земельної
ділянки), то він повинен сплачувати земельний податок. І в даному
випадку, якщо земельна ділянка надана в оренду, то власник
земельної ділянки сплачує земельний податок, а орендар - орендну
плату.
2. У разі, якщо земельна частка (пай) надана в оренду на
підставах сертифіката на право на земельну частку (пай).
Указом Президента України від 3 грудня 1999 року N 1529
( 1529/99 ) "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування
аграрного сектора економіки" запроваджено обов'язкове укладання
підприємствами, установами, організаціями, які використовують
землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної
частки (паю) з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної
плати у натуральній або грошовій формах.
На виконання вищезгаданого Указу наказом Держкомзему від 17
січня 2000 року N 5 ( z0101-00 ) затверджена Типова форма договору
оренди земельної частки (паю), зареєстрованого в Мін'юсті України
23.02.2000 року N 101. Відповідно до частини 8 пункту 2.2 Договору
земельний податок за орендовану земельну частку (пай) сплачується
орендарем у встановлений законодавством термін. Це пояснюється
тим, що власник сертифіката на право на земельну частку (пай) ще
не є власником земельної ділянки.
Враховуючи вищенаведене, власник сертифіката на право на
земельну частку (пай) до визначення меж земельної ділянки в натурі
та одержання документа, що посвідчує право власності на землю, не
є платником земельного податку. За земельну частку (пай), надану в
оренду на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай),
земельний податок та орендну плату сплачує орендар.
Що стосується сільськогосподарських підприємств, які взяли в
оренду у власників землі (є державний акт на право приватної
власності на землю і є платником земельного податку), то при
сплаті ними сільськогосподарського фіксованого податку, в який
включений і земельний податок, має місце подвійне оподаткування. В
ситуації, що склалася з оподаткуванням земель, взятих в оренду, на
доручення Кабінету Міністрів України Держкомзем надав пропозиції
Державній податковій адміністрації (лист Держкомзему від
20.10.2000 N 14-13-4/4106) щодо внесення доповнень до статей 3 і 4
Закону України від 17 грудня 1998 року N 320 ( 320-14 ) "Про
фіксований сільськогосподарський податок" стосовно виключення
земельного податку із фіксованого сільськогосподарського податку
при його нарахуванні з площ сільськогосподарських угідь, що
орендуються.
Заступник Голови Комітету В.Жмуцький
Надруковано: "Урядовий кур'єр", N 5, 12 січня 2001 р.