будучи сповненими рішучості вдосконалити й доповнити в певних аспектах Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах (995_036) , підписану в Страсбурзі 20 квітня 1959 року (далі - Конвенція), а також Додатковий протокол (995_037) до неї, підписаний у Страсбурзі 17 березня 1978 року;

беручи до уваги Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , підписану в Римі 4 листопада 1950 року, а також Конвенцію про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних (994_326) , підписану в Страсбурзі 28 січня 1981 року,

домовилися про таке:

Глава I

Стаття 1

Сфера застосування

Стаття 1 Конвенції (995_036) замінюється такими положеннями:

"1. Сторони зобов'язуються надавати без зволікання одна одній відповідно до положень цієї Конвенції якнайширшу взаємну допомогу в провадженні стосовно правопорушень, покарання яких на момент прохання про надання допомоги підпадає під юрисдикцію судових органів запитуючої Сторони.

2. Ця Конвенція не застосовується до арештів, виконання вироків та до правопорушень, передбачених військовим правом, які не є правопорушеннями за звичайним кримінальним правом.

3. Взаємна допомога може також надаватись у провадженні, здійснюваному адміністративними органами стосовно діянь, які є караними відповідно до національного законодавства запитуючої або запитуваної Сторони на підставі того, що вони є порушеннями норм права, у випадках, коли таке рішення може зумовити провадження в суді, який має юрисдикцію, зокрема, у кримінальних справах.

4. У наданні взаємної допомоги не може бути відмовлено виключно на підставі того, що вона стосується діянь, за які юридична особа може бути притягнута до відповідальності в запитуючій Стороні".

Стаття 2

Присутність посадових осіб запитуючої Сторони

До статті 4 Конвенції (995_036) додається такий текст, при цьому первинна стаття 4 Конвенції стає пунктом 1, а викладені нижче положення стають пунктом 2:

"2. Не можна відмовляти у виконанні прохання стосовно присутності таких посадових або заінтересованих осіб у випадках, коли така присутність може зробити виконання прохання про надання допомоги таким, що буде відповідати потребам запитуючої Сторони більшою мірою, і, отже, може дозволити уникнути потреби в додаткових проханнях про надання допомоги".

Стаття 3

Тимчасова передача затриманих осіб на територію запитуючої Сторони

Стаття 11 Конвенції (995_036) замінюється такими положеннями:

"1. Особу, яку тримають під вартою й стосовно особистої явки якої для цілей дачі показань, а не для того, щоб вона стала перед судом, звертається запитуюча Сторона, тимчасово перепроваджують на її територію за умови, що її буде повернуто протягом строку, обумовленого запитуваною Стороною, та з урахуванням положень статті 12 цієї Конвенції настільки, наскільки вони є застосовними.

У передачі може бути відмовлено, якщо:

a) особа, яку тримають під вартою, не погоджується на передачу;

b) її присутність необхідна в ході кримінального провадження, що здійснюється на території запитуваної Сторони;

c) передача може призвести до продовження строку тримання її під вартою або

d) існують інші першочергові підстави для того, щоб не передавати її на територію запитуючої Сторони.

2. З урахуванням положень статті 2 цієї Конвенції у випадку, що підпадає під пункт 1, перевезення особи, яку тримають під вартою, територією третьої Сторони дозволяється за клопотанням, до якого додають усі необхідні документи і яке Міністерство юстиції запитуючої Сторони надсилає Міністерству юстиції Сторони, до якої звертаються з проханням про надання дозволу на перевезення її територією. Сторона може відмовити в наданні дозволу на перевезення своїх громадян.

3. Особа, яку передають, залишається під вартою на території запитуючої Сторони та у відповідних випадках на території тієї Сторони, до якої звертаються з проханням про надання дозволу на перевезення її територією, якщо Сторона, до якої звертаються з проханням про передачу особи, не просить звільнити її".

Стаття 4

Канали зв'язку

Стаття 15 Конвенції (995_036) замінюється такими положеннями:

"1. Прохання про надання взаємної допомоги, а також інформація, яку надають без прохання, надсилаються в письмовому вигляді Міністерством юстиції запитуючої Сторони Міністерству юстиції запитуваної Сторони та повертаються тими самими каналами. Однак вони можуть надсилатися безпосередньо судовими органами запитуючої Сторони судовим органам запитуваної Сторони та повертатися тими самими каналами.

2. Прохання, зазначені в статті 11 цієї Конвенції та статті 13 Другого додаткового протоколу до неї, в усіх випадках надсилаються Міністерством юстиції запитуючої Сторони Міністерству юстиції запитуваної Сторони та повертаються тими самими каналами.

3. Прохання про надання взаємної допомоги стосовно проваджень, зазначених у пункті 3 статті 1 цієї Конвенції, також можуть надсилатися безпосередньо адміністративними або судовими органами запитуючої Сторони адміністративним або судовим органам запитуваної Сторони залежно від випадку й повертатися тими самими каналами.

4. Прохання про надання взаємної допомоги, з якими звертаються згідно зі статтями 18 й 19 Другого додаткового протоколу до цієї Конвенції, також можуть надсилатися безпосередньо компетентними органами запитуючої Сторони компетентним органам запитуваної Сторони.

5. Прохання, передбачені в пункті 1 статті 13 цієї Конвенції, можуть надсилатися безпосередньо заінтересованими судовими органами відповідним органам запитуваної Сторони, а відповіді можуть надсилатися безпосередньо цими органами. Прохання, передбачені в пункті 2 статті 13 цієї Конвенції, надсилаються Міністерством юстиції запитуючої Сторони Міністерству юстиції запитуваної Сторони.

6. Прохання про надання копій вироків і про вживання заходів, зазначених у статті 4 Додаткового протоколу до цієї Конвенції, можуть надсилатися безпосередньо до компетентних органів. Будь-яка Договірна Держава може будь-коли за допомогою заяви, надісланої Генеральному секретарю Ради Європи, визначити, які органи вона вважатиме компетентними органами для цілей цього пункту.

7. У термінових випадках, коли згідно із цією Конвенцією дозволяється безпосереднє пересилання, воно може здійснюватися через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол).

8. Будь-яка Сторона може будь-коли за допомогою заяви, надісланої Генеральному секретарю Ради Європи, залишити за собою право виконувати будь-які або певні прохання про надання взаємної допомоги залежно від однієї чи більше з таких умов:

a) що копія прохання надсилається до центрального органу, визначеного в заяві;

b) що прохання, крім термінових, надсилаються до центрального органу, визначеного в заяві;

c) що в разі безпосереднього пересилання з причин терміновості копія одночасно передається до Міністерства юстиції цієї Сторони;

d) що деякі або всі прохання про надання допомоги надсилаються їй каналами, іншими, ніж передбачені цією статтею.

9. Прохання про надання взаємної допомоги та будь-які інші повідомлення, передбачені цією Конвенцією або Протоколами до неї, можуть надсилатися за допомогою будь-яких електронних або інших засобів зв'язку за умови, що запитуюча Сторона готова на прохання будь-коли надати їхній письмовий запис й оригінал. Однак будь-яка Договірна Держава може будь-коли за допомогою заяви, надісланої Генеральному секретарю Ради Європи, визначити умови, за яких вона погоджується приймати й виконувати прохання, одержані за допомогою електронних або інших засобів зв'язку.

10. Положення цієї статті не обмежують положень тих із чинних двосторонніх угод або домовленостей між Сторонами, які передбачають безпосереднє пересилання прохань про надання допомоги між їхніми компетентними органами".

Стаття 5

Витрати

Стаття 20 Конвенції (995_036) замінюється такими положеннями:

"1. Сторони не вимагають одна від одної відшкодування будь-яких витрат, що виникають унаслідок застосування цієї Конвенції або Протоколів до неї, за винятком:

a) витрат, зумовлених перебуванням експертів на території запитуваної Сторони;

b) витрат, зумовлених передачею особи, яку тримають під вартою, згідно зі статтями 13 або 14 Другого додаткового протоколу до цієї Конвенції або статтею 11 цієї Конвенції;

c) витрат суттєвого або надзвичайного характеру.

2. Однак вартість установлення відеозв'язку або телефонного зв'язку, витрати, пов'язані з обслуговуванням відеозв'язку або телефонного зв'язку в запитуваній Стороні, оплата послуг перекладачів, наданих нею, а також добові свідкам та їхні дорожні витрати в запитуваній Стороні відшкодовуються запитуючою Стороною запитуваній Стороні, якщо Сторони не домовилися про інше.

3. Сторони консультуються одна з одною з метою досягнення домовленостей стосовно оплати витрат, відшкодування яких може вимагатися згідно з наведеним вище підпунктом "c" пункту 1.

4. Положення цієї статті застосовуються без обмеження положень пункту 3 статті 10 цієї Конвенції".

Стаття 6

Судові органи

Стаття 24 Конвенції (995_036) замінюється такими положеннями:

"Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи визначає, які органи для цілей цієї Конвенції вона буде вважати судовими органами. Після цього вона може будь-коли та в такий самий спосіб змінити положення цієї заяви".

Глава II

Стаття 7

Відкладення виконання прохань

1. Запитувана Сторона може відкласти здійснення дії, про яку йдеться в проханні, якщо така дія може зашкодити розслідуванню, кримінальному переслідуванню або пов'язаним з ними провадженням, що здійснюються її органами.

2. Перш ніж відмовити в допомозі або відкласти її надання запитувана Сторона, у разі необхідності після консультацій із запитуючою Стороною, вирішує, чи може прохання бути виконано частково або на таких умовах, які вона вважає необхідними.

3. Якщо виконання прохання відкладається, то повинні бути зазначені причини відкладення. Запитувана Сторона також повідомляє запитуючій Стороні про будь-які причини, які унеможливлюють виконання прохання або можуть значно його затримати.

Стаття 8

Процедура

Незважаючи на положення статті 3 Конвенції (995_036) , у випадках, коли в проханнях зазначаються формальності або процедури, які є необхідними відповідно до законодавства запитуючої Сторони, навіть якщо вони є непритаманними для запитуваної Сторони, остання виконує такі вимоги настільки, наскільки вживання зазначених заходів не суперечить основним принципам її законодавства, якщо цим Протоколом не передбачено іншого.

Стаття 9

Проведення допиту за допомогою відеоконференції

1. Якщо особа перебуває на території однієї Сторони й повинна бути допитана як свідок або експерт судовими органами іншої Сторони, то остання у випадках, коли для особи, яка повинна дати показання, особиста явка на її територію для давання показань є не бажаною або не можливою, може звернутися з проханням забезпечити проведення допиту за допомогою відеоконференції, як це передбачено в пунктах 2-7.

2. Запитувана Сторона погоджується забезпечити проведення допиту за допомогою відеоконференції за умови, що застосування відеоконференції не суперечить основним принципам її законодавства й вона має технічні засоби для цього. Якщо запитувана Сторона не має доступу до технічних засобів для проведення відеоконференції, такі засоби може надати їй запитуюча Сторона за взаємною згодою.

3. Прохання про забезпечення проведення допиту за допомогою відеоконференції повинно містити, на додаток до інформації, зазначеної в статті 14 Конвенції (995_036) , виклад причини, з якої особиста присутність свідка або експерта є не бажаною або не можливою, назву судового органу та імена осіб, які будуть проводити слухання.

4. Судовий орган запитуваної Сторони викликає відповідну особу для явки відповідно до правил, установлених її законодавством.

5. До проведення допиту за допомогою відеоконференції застосовуються такі правила:

a) під час допиту повинні бути присутніми представники судового органу запитуваної Сторони, у разі необхідності їм допомагає перекладач; вони несуть відповідальність як за встановлення особи того, кого будуть допитувати, так і за дотримання основних принципів законодавства запитуваної Сторони. Якщо представники судового органу запитуваної Сторони вважають, що під час допиту порушуються основні принципи законодавства запитуваної Сторони, то вони негайно вживають необхідних заходів, щоб забезпечити продовження допиту відповідно до зазначених принципів;

b) у разі необхідності компетентні органи запитуючої та запитуваної Сторін погоджують заходи стосовно захисту допитуваної особи;

c) допит проводиться безпосередньо судовим органом запитуючої Сторони або під його керівництвом відповідно до її законодавства;

d) якщо необхідно, то на прохання запитуючої Сторони або допитуваної особи запитувана Сторона забезпечує надання допомоги перекладача допитуваній особі;

e) допитувана особа може скористатися правом відмови давати показання, яке їй надане законодавством або запитуваної, або запитуючої Сторони.

6. Без шкоди будь-яким погодженим заходам стосовно захисту осіб судовий орган запитуваної Сторони після завершення допиту складає протокол, зазначаючи дату й місце проведення допиту, особу того, кого допитали, імена та посади решти осіб у запитуваній Стороні, які брали участь у допиті, будь-які складені присяги, а також технічні умови, у яких проводився допит. Документ надсилається компетентним органом запитуваної Сторони компетентному органові запитуючої Сторони.

7. Кожна Сторона вживає необхідних заходів для забезпечення такого становища, при якому у випадках, коли свідків або експертів допитують у межах її території відповідно до цієї статті, а вони відмовляються давати показання, будучи зобов'язаними давати їх, або дають неправдиві показання, її національне законодавство застосовується так само, як воно застосовувалося б, якби допит мав місце в національному процесі.

8. Сторони за власним розсудом можуть також застосовувати положення цієї статті у випадках, коли це є доцільним, та за згодою своїх компетентних судових органів до проведення допитів за допомогою відеоконференції, у якій бере участь обвинувачений або підозрюваний. У цьому разі рішення про проведення відеоконференції та про спосіб проведення такої конференції, погоджуються між відповідними Сторонами згідно з їхнім національним законодавством та відповідними міжнародними документами. Допити за участю обвинуваченого або підозрюваного проводяться лише за його згодою.

9. Будь-яка Договірна Держава будь-коли в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може заявити, що вона не буде користуватися передбаченою в наведеному вище пункті 8 можливістю застосовувати положення цієї статті також до проведення допитів за допомогою відеоконференції за участю обвинуваченого або підозрюваного.

Стаття 10

Проведення допиту за допомогою телефонної конференції

1. Якщо особа перебуває на території однієї Сторони й повинна бути допитана як свідок або експерт судовими органами іншої Сторони, то остання може у випадках, коли так передбачає національне законодавство, звернутися до першої Сторони з проханням уможливити проведення допиту за допомогою телефонної конференції, як передбачено в пунктах 2-6.

2. Допит може проводитися за допомогою телефонної конференції лише тоді, коли свідок або експерт погоджуються, що допит може бути проведений у такий спосіб.

3. Запитувана Сторона погоджується на проведення допиту за допомогою телефонної конференції у випадках, коли це не суперечить основним принципам її законодавства.

4. Прохання про проведення допиту за допомогою телефонної конференції повинно містити, на додаток до інформації, передбаченої в статті 14 Конвенції (995_036) , назву судового органу та імена осіб, які будуть проводити допит, а також зазначення того, що свідок або експерт згодний брати участь в проведенні допиту за допомогою телефонної конференції.

5. Практичні заходи стосовно допиту погоджуються заінтересованими Сторонами. Під час погодження таких заходів запитувана Сторона зобов'язується:

a) повідомити відповідному свідку або експерту про час та місце допиту;

b) забезпечити встановлення особи свідка або експерта;

c) пересвідчитись у тому, що свідок або експерт дає згоду на проведення допиту за допомогою телефонної конференції.

6. Запитувана Сторона може обумовити свою згоду цілком або частково відповідними положеннями пунктів 5 та 7 статті 9.

Стаття 11

Надання інформації без прохання

1. Без шкоди власним розслідуванням чи судовим розглядам компетентні органи однієї Сторони без попереднього прохання можуть надсилати компетентним органам іншої Сторони інформацію, отриману в рамках власних розслідувань, коли вони вважають, що повідомлення такої інформації могло б допомогти Стороні, яка одержує інформацію, розпочати або проводити розслідування чи судовий розгляд або могло б зумовити надіслання прохання такою Стороною згідно з Конвенцією (995_036) або Протоколами до неї.

2. Сторона, яка надає інформацію, може відповідно до свого національного законодавства встановити умови використання такої інформації Стороною, яка її одержує.

3. Для Сторони, що одержує інформацію, такі умови є обов'язковими.

4. Однак будь-яка Договірна Держава будь-коли в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може заявити, що вона залишає за собою право не бути зобов'язаною умовами, установленими Стороною, що надає інформацію, згідно з наведеним вище пунктом 2, якщо вона попередньо не отримає повідомлення про характер інформації, що буде надана, та не дасть згоди на її передачу.

Стаття 12

Реституція

1. На прохання запитуючої Сторони та без обмеження прав bona fide третіх осіб запитувана Сторона може надати предмети, отримані злочинним шляхом, у розпорядження запитуючої Сторони з метою повернення їх законним власникам.

2. Під час застосування статей 3 й 6 Конвенції (995_036) запитувана Сторона може відмовитися від повернення предметів до або після передачі їх запитуючій Стороні, якщо в такий спосіб може бути спрощено реституцію таких предметів законному власнику. При цьому дотримуються права bona fide третіх осіб.

3. У разі відмови від здійснення передачі предметів запитуючій Стороні запитувана Сторона не буде використовувати забезпечувального права або інших прав регресу, передбачених податковим або митним законодавством стосовно цих предметів.

4. Відмова, зазначена в пункті 2, не завдає шкоди праву запитуваної Сторони стягувати податки або мита із законного власника.

Стаття 13

Тимчасова передача затриманих осіб запитуваній Стороні

1. У випадках, коли є домовленість між компетентними органами заінтересованих Сторін, Сторона, яка звернулася з проханням провести розслідування, для цілей якого необхідна особиста присутність особи, яку тримають під вартою на її території, може тимчасово передати цю особу на територію тієї Сторони, де повинно проводитися розслідування.

2. Така домовленість повинна охоплювати умови тимчасової передачі особи та дату, до якої ця особа повинна бути повернена на територію запитуючої Сторони.

3. У випадках, коли на передачу потрібна згода відповідної особи, заява про згоду або її копія негайно передається запитуваній Стороні.

4. Передана особа залишається під вартою на території запитуваної Сторони й у відповідних випадках на території Сторони, до якої звернулися з проханням про перевезення її територією, якщо Сторона, яка передала особу, не попросила звільнити її.

5. Строк перебування під вартою на території запитуваної Сторони віднімається від строку тримання під вартою, який відповідна особа зобов'язана чи буде зобов'язана відбути на території запитуючої Сторони.

6. Положення пункту 2 статті 11 й статті 12 Конвенції (995_036) застосовуються mutatis mutandis.

7. Будь-яка Договірна Держава може будь-коли в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи заявити, що до досягнення домовленості відповідно до пункту 1 цієї статті буде потрібна згода, про яку йдеться в пункті 3 цієї статті, або вона буде потрібна в певних умовах, зазначених у заяві.

Стаття 14

Особиста присутність переданих засуджених осіб

Положення статей 11 й 12 Конвенції (995_036) застосовуються mutatis mutandis також до осіб, які перебувають під вартою на території запитуваної Сторони після того, як вони були передані для відбування покарання, призначеного в запитуючій Стороні, якщо запитуюча Сторона просить про їхню особисту присутність для перегляду судового рішення.

Стаття 15

Мова процесуальних документів і судових рішень для вручення

1. Положення цієї статті застосовуються до будь-якого прохання про вручення на підставі статті 7 Конвенції (995_036) або статті 3 Додаткового протоколу (995_037) до неї.

2. Процесуальні документи й судові рішення в усіх випадках передаються мовою або мовами, якими їх було складено.

3. Незважаючи на положення статті 16 Конвенції (995_036) , якщо орган, який склав документи, знає або має підстави вважати, що адресат розуміє тільки якусь іншу мову, документи або принаймні їхні найважливіші частини повинні супроводжуватися перекладом такою іншою мовою.

4. Незважаючи на положення статті 16 Конвенції (995_036) , процесуальні документи й судові рішення для зручності органів запитуваної Сторони супроводжуються стислим викладом їхнього змісту в перекладі мовою або однією з мов цієї Сторони.

Стаття 16

Вручення документів шляхом поштового пересилання

1. Компетентні судові органи будь-якої Сторони можуть безпосередньо пересилати поштою процесуальні документи й судові рішення особам, які перебувають на території будь-якої іншої Сторони.

2. Процесуальні документи й судові рішення супроводжуються повідомленням про те, що адресат може одержати від зазначеного в повідомленні органу інформацію про свої права та обов'язки стосовно вручення документів. До такого повідомлення застосовуються положення пункту 3 викладеної вище статті 15.

3. Положення статей 8, 9 й 12 Конвенції (995_036) застосовуються mutatis mutandis до вручення документів шляхом поштового пересилання.

4. Положення пунктів 1, 2 й 3 викладеної вище статті 15 також застосовуються до вручення документів шляхом поштового пересилання.

Стаття 17

Транскордонні спостереження

1. Працівники поліції однієї зі Сторін, які в рамках кримінального розслідування здійснюють у своїй країні спостереження за особою, що, як припускається, брала участь у вчиненні кримінального злочину, у разі якого може бути застосована екстрадиція, або за особою, стосовно якої є обґрунтовані підстави вважати, що вона може сприяти встановленню зазначеної вище особи або її місця перебування, уповноважуються продовжувати спостереження за нею на території іншої Сторони у випадках, коли остання дала дозвіл на транскордонне спостереження у відповідь на попередньо подане прохання про надання допомоги. Разом з дозволом можуть бути визначені умови.

На прохання спостереження буде доручено працівникам поліції тієї Сторони, на території якої воно здійснюється.

Прохання про надання допомоги, зазначене в першому абзаці, повинно бути надіслане до органу, який призначений кожною Стороною й до компетенції якого належить надання або пересилання необхідного дозволу.

2. У випадках, коли з причин особливої терміновості попередньо подати прохання про надання дозволу іншою Стороною не можна, працівники поліції, які здійснюють спостереження в рамках кримінального розслідування, уповноважуються продовжувати за кордоном спостереження за особою, що, як припускається, учинила злочини, перелік яких наведено в пункті 6, за умови, що виконуються такі вимоги:

a) призначеним згідно з пунктом 4 органам Сторони, на території якої має продовжуватися спостереження, повинно бути негайно, під час здійснення спостереження, повідомлено про перетин кордону;

b) прохання про надання допомоги, яке подають відповідно до пункту 1 та в якому окреслюють підстави для перетину кордону без попереднього дозволу, повинно бути подане без затримки.

Спостереження припиняється, як тільки Сторона, на території якої воно здійснюється, буде вимагати цього у відповідь на повідомлення, зазначене в підпункті "a", або прохання, зазначене в підпункті "b", або у випадках, коли дозвіл не був отриманий протягом п'яти годин після перетину кордону.

3. Спостереження, зазначене в пунктах 1 та 2, здійснюється лише за таких загальних умов:

a) Працівники поліції, які здійснюють спостереження, повинні дотримуватися положень цієї статті й законодавства Сторони, на території якої вони діють; вони повинні виконувати вказівки місцевих відповідальних органів.

b) За винятком ситуацій, передбачених у пункті 2, працівники поліції під час здійснення спостереження повинні мати при собі документ, який засвідчує, що дозвіл було надано.

c) Працівники поліції, які здійснюють спостереження, повинні будь-коли бути готовими надати підтвердження того, що вони діють офіційно.

d) Працівники поліції, які здійснюють спостереження, у ході нього можуть мати при собі табельну зброю, за винятком випадків, коли запитувана Сторона прийняла рішення про інше; застосовувати її заборонено, крім випадків законної самооборони.

e) Входити до приватних будинків та місць, які не є загальнодоступними, заборонено.

f) Працівники поліції, які здійснюють спостереження, не можуть ні зупинити й допитати, ні заарештовувати особу, за якою вони спостерігають.

g) Усі дії викладаються у звіті органам Сторони, на території якої вони були здійснені; може вимагатись особиста присутність працівників поліції, які здійснюють спостереження.

h) Органи Сторони, від якої прибули працівники поліції, що здійснювали спостереження, на прохання органів Сторони, на території якої здійснювалося спостереження, сприяють розслідуванню, що проводиться після операції, у якій вони брали участь, у тому числі судовому розгляду.

4. Сторони під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання визначають у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи працівників поліції та органи, яких вони призначають для цілей пунктів 1 та 2 цієї статті. У подальшому вони можуть будь-коли й у такий самий спосіб змінювати положення своєї заяви.

5. Сторони можуть на двосторонньому рівні розширювати сферу застосування цієї статті й уживати додаткових заходів для її виконання.

6. Спостереження, зазначене в пункті 2, може здійснюватися внаслідок одного з таких кримінальних злочинів:

- вбивства на замовлення;

- тяжкого вбивства;

- зґвалтування;

- збройного пограбування та приховання краденого;

- вимагання;

- викрадення людей та захоплення заручників;

- торгівлі людьми;

- незаконної торгівлі наркотичними засобами та психотропними речовинами;

- порушення законів про зброю та вибухові речовини;

- використання вибухових речовин;

- незаконного перевезення отруйних і небезпечних відходів;

- незаконного, таємного перевезення іноземців через державний кордон;

- сексуальної експлуатації дітей.

Стаття 18

Контрольована поставка

1. Кожна Сторона зобов'язується забезпечити, щоб на прохання іншої Сторони можна було дозволити контрольовані поставки на її території в рамках кримінальних розслідувань злочинів, що можуть зумовлювати видачу.

2. Рішення про здійснення контрольованих поставок приймається в кожному конкретному випадку компетентними органами запитуваної Сторони з дотриманням національного законодавства цієї Сторони.

3. Контрольовані поставки здійснюються відповідно до процедур запитуваної Сторони. Повноваження здійснювати такі операції, керувати ними та контролювати їх належать компетентним органам цієї Сторони.

4. Сторони під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи визначають органи, які є компетентними для цілей цієї статті. У подальшому вони можуть будь-коли й у такий самий спосіб змінити положення своєї заяви.

Стаття 19

Таємні розслідування

1. Запитуюча та запитувана Сторони можуть домовитися надавати одна одній допомогу в проведенні розслідувань злочину працівниками поліції, які діють під прикриттям або видають себе за інших осіб (таємні розслідування).

2. Рішення стосовно прохання приймається в кожному конкретному випадку компетентними органами запитуваної Сторони з дотриманням її національного законодавства та процедур. Тривалість таємного розслідування, детальні умови та правовий статус відповідних працівників поліції під час таємних розслідувань погоджуються Сторонами з дотриманням їхнього національного законодавства та процедур.

3. Таємні розслідування проводяться відповідно до національного законодавства та процедур Сторони, на території якої проводиться таємне розслідування. Залучені Сторони співробітничають, щоб забезпечити підготовку таємного розслідування й нагляд за ним, а також щоб ужити заходів стосовно безпеки працівників поліції, які діють під прикриттям або видають себе за інших осіб.

4. Сторони під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи визначають органи, які є компетентними для цілей пункту 2 цієї статті. У подальшому вони можуть будь-коли й у такий самий спосіб змінити положення своєї заяви.

Стаття 20

Спільні слідчі групи

1. За взаємною згодою компетентні органи двох чи більше Сторін можуть створити спільну слідчу групу з конкретною метою й на обмежений період, який може бути продовжений за взаємною згодою, для проведення кримінальних розслідувань на території однієї чи більше Сторін, що створили групу. Склад групи визначається в угоді.

Спільну слідчу групу може бути створено, зокрема, у випадках коли:

a) розслідування злочинів Стороною вимагає проведення складних та комплексних слідчих заходів, пов'язаних з іншими Сторонами;

b) кілька Сторін проводять розслідування злочинів, обставини яких вимагають ужиття скоординованих, погоджених дій на території відповідних Сторін.

З проханням про створення спільної слідчої групи може звернутися будь-яка заінтересована Сторона. Група створюється в одній зі Сторін, де, як передбачається, будуть проводитися розслідування.

2. Крім інформації, зазначеної у відповідних положеннях статті 14 Конвенції (995_036) , прохання про створення спільної слідчої групи повинні містити пропозиції стосовно складу групи.

3. Спільна слідча група діє на території Сторін, які її створили, відповідно до таких загальних умов:

a) керівник групи є представником компетентного органу, який бере участь у кримінальному розслідуванні від Сторони, на території якої діє група. Керівник групи діє в межах своєї компетенції за національним законодавством;

b) група здійснює свої дії відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої вона працює. Члени та відряджені члени групи виконують свої завдання під керівництвом особи, зазначеної в підпункті "a", з урахуванням умов, визначених їхніми органами в угоді про створення групи;

c) Сторона, на території якої працює група, уживає необхідних організаційних заходів для забезпечення її роботи.

4. У цій статті члени спільної слідчої групи від Сторони, на території якої працює група, називаються "члени", тоді як члени від інших Сторін, крім Сторони, на території якої працює група, називаються "відряджені члени".

5. Відряджені члени спільної слідчої групи мають право бути присутніми під час здійснення слідчих заходів на території Сторони, де працює група. Однак з особливих причин керівник групи відповідно до законодавства Сторони, на території якої діє група, може прийняти інше рішення.

6. Відрядженим членам спільної слідчої групи її керівник відповідно до законодавства Сторони, на території якої діє група, може доручити вжити певних слідчих заходів у випадках, коли це було схвалене компетентними органами Сторони, на території якої діє група, та Сторони, яка відряджає.

7. У випадках, коли для спільної слідчої групи необхідним є здійснення слідчих заходів на території однієї зі Сторін, що створили групу, члени групи, відряджені цією Стороною, можуть звернутися до власних компетентних органів з проханням про здійснення таких заходів. Здійснення таких заходів розглядають у цій Стороні на тих самих умовах, які б застосовувалися, якби з проханням про їхнє здійснення звернулися у ході національного розслідування.

8. У випадках, коли спільній слідчій групі необхідна допомога Сторони, яка не є однією з тих, що створили групу, або третьої держави, компетентні органи держави, на території якої діє група, можуть звертатися з проханням про надання допомоги до компетентних органів такої іншої держави згідно з відповідними договорами або домовленостями.

9. Відряджений член спільної слідчої групи може відповідно до національного законодавства своєї держави та в рамках своєї компетенції надавати групі інформацію, наявну в Сторони, яка його відрядила, для цілей кримінальних розслідувань, що проводяться групою.

10. Інформація, яку законно отримав член або відряджений член спільної слідчої групи під час перебування в її складі й до якої в іншому випадку компетентні органи заінтересованих Сторін не мають доступу, може використовуватися для таких цілей:

a) для цілей, для яких було створено групу;

b) для виявлення, розслідування та переслідування інших злочинів, якщо на це є згода Сторони, на території якої отримано таку інформацію. У такій згоді може бути відмовлено тільки у випадках, коли використання такої інформації могло б поставити під загрозу кримінальні розслідування, що проводяться на території відповідної Сторони або стосовно яких ця Сторона могла б відмовити в наданні взаємної допомоги;

c) для відвернення безпосередньої та серйозної загрози суспільній безпеці та без шкоди підпункту "b", якщо в подальшому буде порушено кримінальну справу;

d) для інших цілей настільки, наскільки це погоджено Сторонами, що створили групу.

11. Ця стаття не завдає шкоди будь-яким іншим існуючим положенням або домовленостям стосовно створення або діяльності спільних слідчих груп.

12. Настільки, наскільки це дозволяють законодавство заінтересованих Сторін або положення будь-якого іншого юридичного документа, які застосовуються у відносинах між ними, може бути досягнута домовленість про участь у діяльності групи інших осіб, які не є представниками компетентних органів Сторін, що створюють спільну слідчу групу. Таким особам не надаються права, надані членам або відрядженим членам групи на підставі цієї статті, якщо домовленість прямо не передбачає іншого.

Стаття 21

Кримінальна відповідальність, що стосується посадових осіб

Під час здійснення діяльності, зазначеної в статтях 17, 18, 19 і 20, якщо відповідні Сторони не домовилися про інше, посадові особи іншої Сторони, яка не є Стороною, на території якої має місце така діяльність, уважаються посадовими особами останньої стосовно правопорушень, учинених проти них або ними.

Стаття 22

Цивільна відповідальність, що стосується посадових осіб

1. У випадках, коли відповідно до статей 17, 18, 19 або 20 посадові особи однієї Сторони діють на території іншої Сторони, перша Сторона несе відповідальність за будь-яку шкоду, завдану ними під час їхньої діяльності, відповідно до законодавства Сторони, на території якої вони діють.

2. Сторона, на території якої завдано шкоди, зазначеної в пункті 1, компенсує таку шкоду на умовах, які застосовуються до шкоди, завданої власними посадовими особами.

3. Сторона, посадові особи якої завдали шкоди будь-якій особі на території іншої Сторони, цілком відшкодовує останній будь-які суми, які вона сплатила потерпілим або особам, уповноваженим ними.

4. Без шкоди здійсненню своїх прав стосовно третіх осіб та за винятком пункту 3, кожна Сторона у випадку, передбаченому в пункті 1, утримується від вимоги про відшкодування шкоди, завданої їй іншою Стороною.

5. Положення цієї статті застосовуються за умови, що Сторони не домовилися про інше.

Стаття 23

Захист свідків

У випадках, коли Сторона на підставі Конвенції (995_036) або одного з Протоколів до неї звертається з проханням надати допомогу стосовно свідка, який є під загрозою залякування або який потребує захисту, компетентні органи запитуючої та запитуваної Сторін намагаються погодити заходи стосовно захисту відповідної особи згідно зі своїм національним законодавством.

Стаття 24

Тимчасові заходи

1. На прохання запитуючої Сторони запитувана Сторона відповідно до свого національного законодавства може вживати тимчасових заходів з метою збереження доказів, підтримання існуючої обстановки або захисту законних інтересів, яким загрожує небезпека.

2. Запитувана Сторона може виконувати прохання частково або на певних умовах, зокрема стосовно обмеження в часі.

Стаття 25

Конфіденційність

Запитуюча Сторона може вимагати, щоб запитувана Сторона зберігала конфіденційність факту й суті прохання, за винятком випадків, коли розголошення здійснюється настільки, наскільки воно необхідне для виконання прохання. Якщо запитувана Сторона не може виконати вимоги стосовно конфіденційності, вона негайно повідомляє про це запитуючій Стороні.

Стаття 26

Захист даних

1. Персональні дані, передані однією Стороною іншій у результаті виконання прохання, надісланого на підставі Конвенції (995_036) чи будь-якого з Протоколів до неї, можуть використовуватися Стороною, якій такі дані були передані, тільки:

a) для цілей провадження, до якого застосовуються Конвенція (995_036) чи будь-який з Протоколів до неї;

b) для інших судових й адміністративних проваджень, безпосередньо пов'язаних з провадженням, зазначеним у підпункті "a";

c) для запобігання безпосередній і серйозній загрозі суспільній безпеці.

2. Однак такі дані можуть використовуватися з будь-якою іншою метою, якщо попередня згода на це надана або Стороною, яка передала ці дані, або суб'єктом даних.

3. Будь-яка Сторона може відмовитися передати персональні дані, отримані в результаті виконання прохання, надісланого на підставі Конвенції (995_036) чи будь-якого з Протоколів до неї, у випадках, коли:

- такі дані захищені її національним законодавством та

- Сторона, якій повинні бути передані дані, не є зобов'язаною Конвенцією про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних (994_326) , укладеної в Страсбурзі 28 січня 1981 року, якщо остання Сторона не зобов'язується забезпечити даним такий захист, якого вимагає перша Сторона.

4. Будь-яка Сторона, що передає персональні дані, отримані в результаті виконання прохання, надісланого на підставі Конвенції чи будь-якого з Протоколів до неї, може вимагати від Сторони, якій було передано ці дані, надання інформації про те, як вона використала такі дані.

5. Будь-яка Сторона у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, може вимагати, щоб у рамках процедур, стосовно яких вона могла б відмовитися передати персональні дані або обмежити передачу або використання персональних даних відповідно до положень Конвенції (995_036) чи одного з Протоколів до неї, персональні дані, передані іншій Стороні, не використовувались останньою для цілей, викладених у пункті 1, якщо немає її попередньої згоди.

Стаття 27

Адміністративні органи

Сторони можуть будь-коли у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, визначити, які органи вони будуть вважати адміністративними органами для цілей пункту 3 статті 1 Конвенції (995_036) .

Стаття 28

Зв'язки з іншими договорами

Положення цього Протоколу не завдають шкоди більш широким положенням двосторонніх чи багатосторонніх угод, укладених між Сторонами в ході застосування пункту 3 статті 26 Конвенції (995_036) .

Стаття 29

Дружнє врегулювання

Європейський комітет з проблем злочинності постійно інформують про тлумачення та застосування Конвенції (995_036) та Протоколів до неї, а він робить усе необхідне для сприяння дружньому врегулюванню будь-яких труднощів, які можуть виникнути внаслідок їхнього застосування.

Глава III

Стаття 30

Підписання та набрання чинності

1. Цей Протокол є відкритим для підписання державами - членами Ради Європи, які є Сторонами Конвенції (995_036) або підписали її. Він підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Сторона, яка підписала Протокол, не може ратифікувати, прийняти або схвалити його, якщо вона попередньо або одночасно не ратифікувала, не прийняла чи не схвалила Конвенції. Ратифікаційні грамоти й документи про прийняття або схвалення передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, який настає після закінчення тримісячного періоду від здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи схвалення.

3. Для будь-якої держави, що підписала Протокол і в подальшому передає на зберігання ратифікаційну грамоту або документ про прийняття чи схвалення, Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання.

Стаття 31

Приєднання

1. Будь-яка держава, що не є державою - членом Ради Європи, але приєдналася до Конвенції (995_036) , може приєднатися до цього Протоколу після набрання ним чинності.

2. Таке приєднання здійснюється шляхом передачі документа про приєднання на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Для будь-якої держави, що приєднується до Протоколу, він набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати передачі на зберігання документа про приєднання.

Стаття 32

Територіальне застосування

1. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання може визначити територію або території, до яких буде застосовуватися цей Протокол.

2. Будь-яка держава будь-коли в подальшому в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може поширити застосування цього Протоколу на будь-яку іншу територію, визначену в заяві. Для такої території Протокол набирає чинності в перший день місяця, який настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, стосовно будь-якої території, визначеної в такій заяві, може бути відкликана за повідомленням, надісланим на ім'я Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, який настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 33

Застереження

1. Застереження, зроблені Стороною до будь-якого положення Конвенції (995_036) або Протоколу до неї, застосовуються також до цього Протоколу, якщо ця Сторона не зробить заяву про інше під час підписання або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання. Це саме застосовується до будь-якої заяви, зробленої стосовно або на підставі будь-якого положення Конвенції або Протоколу до неї.

2. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання може заявити, що вона користується правом не приймати цілком або частково одну чи більш ніж одну зі статей 16, 17, 18, 19 й 20. Жодне інше застереження не допускається.

3. Будь-яка держава може цілком або частково відкликати застереження, яке вона зробила відповідно до попередніх пунктів, у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, яка набирає чинності від дати її отримання.

4. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження стосовно будь-якої зі статей цього Протоколу, зазначених у викладеному вище пункті 2, не може вимагати застосування цієї статті іншою Стороною. Однак, якщо її застереження є частковим чи обумовленим, вона може вимагати застосування такого положення настільки, наскільки вона прийняла її.

Стаття 34

Денонсація

1. Будь-яка Сторона може, наскільки це стосується її, денонсувати цей Протокол відповідно до повідомлення, надісланого на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, який настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.

3. Денонсація Конвенції (995_036) автоматично зумовлює денонсацію цього Протоколу.

Стаття 35

Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам Ради Європи та будь-якій державі, яка приєдналася до цього Протоколу, про:

a) будь-яке підписання;

b) передачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення чи приєднання;

c) будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до статей 30 й 31;

d) будь-який інший акт, заяву, повідомлення або інформацію, що стосується цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені представники, підписали цей Протокол.

Учинено в Страсбурзі 8 листопада 2001 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівноавтентичними, в одному примірнику, який передається на зберігання до архіву Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії кожній державі - члену Ради Європи й державам, які не є членами Ради Європи, але приєдналися до Конвенції (995_036) .

Второй дополнительный протокол

к Европейской конвенции о взаимной правовой помощи по уголовным делам (ETS N 182)

Государства-члены Совета Европы, подписавшие настоящий Протокол,

соблюдая свои обязательства согласно Уставу Совета Европы (994_001) ;

желая в дальнейшем содействовать защите прав человека, поддержанию правовых норм и демократическому устройству общества;

считая желательным дальнейшее расширение индивидуальной и коллективной возможности отвечать на преступления;

решив улучшить и дополнить в некоторых аспектах Европейскую конвенцию о взаимной правовой помощи по уголовным делам (995_036) , совершенную в Страсбурге 20 апреля 1959 года (далее именуемую "Конвенция"), а также Дополнительный протокол к ней (995_037) , совершенный в Страсбурге 17 марта 1978 года;

принимая во внимание Конвенцию о защите прав человека и основных свобод (995_004) , совершенную в Риме 4 ноября 1950 года, а также Конвенцию о защите частных лиц в отношении автоматизированной обработки данных личного характера (994_326) , совершенную в Страсбурге 28 января 1981 года,

согласились о нижеследующем:

Глава I

Статья 1

Сфера применения

Заменить статью 1 Конвенции (995_036) следующими положениями:

"1. Стороны обязуются незамедлительно оказывать друг другу в соответствии с положениями настоящей Конвенции самую широкую правовую помощь на взаимной основе в судопроизводстве в отношении преступлений, наказание по которым на момент просьбы о помощи подпадает под юрисдикцию судебных органов запрашивающей Стороны.

2. Настоящая Конвенция не применяется к задержанию, исполнению приговоров, а также к воинским преступлениям, которые не являются таковыми согласно обычному уголовному праву.

3. Взаимная помощь может также быть оказана в судопроизводствах, начатых административными органами в отношении действий, являющихся наказуемыми согласно национальному праву запрашивающей или запрашиваемой Стороны, в силу чего являющихся нарушениями правовых норм, если решение может положить начало судебному разбирательству в суде юрисдикции, в частности, по уголовным делам.

4. Во взаимной помощи не может быть отказано единственно на основании того, что она касается действий, в связи с которыми субъект права может быть признан ответственным запрашивающей Стороной".

Статья 2

Присутствие должностных лиц запрашивающей Стороны

Дополнить статью 4 Конвенции (995_036) следующим, первоначальную статью 4 Конвенции считать пунктом 1 и положения, указанные далее, считать пунктом 2:

"2. Просьбы о присутствии таких должностных или заинтересованных лиц не должны отклоняться, если такое присутствие, вероятно, послужит нуждам запрашивающей Стороны в качестве выполнения просьбы о помощи и тем самым поможет избежать дополнительных просьб о помощи".

Статья 3

Временная передача лиц, содержащихся под арестом, на территорию запрашивающей Стороны

Заменить статью 11 Конвенции (995_036) следующими положениями:

"1. Лицо, находящееся под стражей, о личной явке которого для доказательных целей, отличных от судебного разбирательства, просит запрашивающая Сторона, временно передается на ее территорию при условии, что он или она будут отправлены обратно в сроки, указанные запрашиваемой Стороной, а также при условии соблюдения положений статьи 12 настоящей Конвенции, в той мере, в какой они применимы.

В передаче может быть отказано, если:

a) лицо, находящееся под стражей, не дает на это согласия;

b) его или ее присутствие необходимо для уголовного судопроизводства, осуществляемого на территории запрашиваемой Стороны;

c) передача может продлить его или ее содержание под стражей;

d) существуют другие веские основания для отказа в передаче его или ее на территорию запрашивающей Стороны.

2. С учетом положений статьи 2 Конвенции в случае, предусмотренном в предыдущем пункте, транзитная перевозка лица, содержащегося под стражей, через территорию третьего государства-стороны настоящей Конвенции разрешается на основании ходатайства с приложением всех необходимых документов, адресованных министерством юстиции запрашивающей Стороны министерству юстиции Стороны, у которой запрашивается разрешение на транзит. Договаривающаяся Сторона может отказать в разрешении на транзит ее граждан.

3. Переданное лицо остается под стражей на территории запрашивающей Стороны или в соответствующем случае на территории Стороны, у которой запрашивается разрешение на транзит, если только Сторона, у которой запрашивается разрешение на транзит, не потребует его или ее освобождения".

Статья 4

Каналы связи

Заменить статью 15 Конвенции (995_036) следующими положениями:

"1. Просьбы о взаимной помощи так же, как и непосредственная информация, направляются в письменном виде министерством юстиции запрашивающей Стороны министерству юстиции запрашиваемой Стороны, и ответы на них возвращаются по тем же каналам. Тем не менее они могут быть направлены непосредственно судебными органами запрашивающей Стороны судебным органам запрашиваемой Стороны, и ответы на них возвращаются по тем же каналам.

2. Ходатайства, предусмотренные статьей 11 настоящей Конвенции и статьей 13 Второго дополнительного протокола к настоящей Конвенции, в любых случаях направляются министерством юстиции запрашивающей Стороны министерству юстиции запрашиваемой Стороны, и возвращаются по тем же каналам.

3. Просьбы о взаимной помощи, касающиеся судопроизводства упомянутых в пункте 3 статьи 1 настоящей Конвенции, могут быть также направлены непосредственно административными или судебными органами запрашивающей Стороны в адрес административных или судебных органов запрашиваемой Стороны в зависимости от обстоятельств и возвращены по тем же каналам.

4. Просьбы о взаимной помощи, предъявленные согласно статьям 18 и 19 Второго дополнительного протокола к настоящей Конвенции, могут быть также направлены непосредственно компетентными органами запрашивающей Стороны в адрес компетентных органов запрашиваемой Стороны.

5. Просьбы, предусмотренные пунктом 1 статьи 13 настоящей Конвенции, могут быть направлены непосредственно соответствующими судебными органами органам запрашиваемой Стороны, и ответы могут быть возвращены непосредственно этими органами. Запросы, предусмотренные пунктом 2 статьи 13 настоящей Конвенции, направляются министерством юстиции запрашивающей Стороны министерству юстиции запрашиваемой Стороны.

6. Запросы на копии обвинительных документов и мер, как указано в статье 4 Дополнительного протокола к Конвенции, могут быть сделаны непосредственно в компетентные органы. Любое Договаривающееся государство может в любое время посредством заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы определить, какие органы для целей настоящего пункта оно будет рассматривать как компетентные.

7. В случаях, не терпящих отлагательства, когда прямая передача разрешена согласно настоящей Конвенции, она может осуществляться через Международную организацию уголовной полиции (Интерпол).

8. Любая Сторона в любое время посредством заявления, направленного на имя Генерального секретаря Совета Европы, может сохранить за собой право обусловить выполнение просьб или специальных просьб о взаимной помощи одним или несколькими из следующих условий:

a) копия просьбы направляется в центральный орган, назначенный в этом заявлении;

b) просьбы, за исключением просьб, не терпящих отлагательства, направляются в центральный орган, назначенный в этом заявлении;

c) в случае прямой передачи по причинам срочности копия направляется в то же время в ее министерство юстиции;

d) несколько или все просьбы о помощи направляются ей посредством каналов, отличных от тех, которые предусмотрены настоящей статьей.

9. Просьбы о взаимной помощи и любые другие сообщения согласно настоящей Конвенции или Протоколам к ней могут быть направлены посредством любых электронных или других средств телекоммуникации при условии, что запрашивающая Сторона в любой момент по требованию готова представить их письменную запись и оригинал. Тем не менее Договаривающееся государство может посредством заявления, направленного на имя Генерального секретаря Совета Европы, определить условия, согласно которым оно желает принимать и исполнять запросы, полученные посредством электронных или других средств телекоммуникации.

10. Положения настоящей статьи не наносят ущерба положениям действующих двусторонних или многосторонних соглашений или договоренностей, заключенных между Сторонами, предусматривающих непосредственную передачу запросов о помощи между их соответствующими органами".

Статья 5

Расходы

Заменить статью 20 Конвенции (995_036) следующими положениями:

"1. Стороны не требуют друг у друга возмещения каких-либо расходов, понесенных в связи с применением настоящей Конвенции или Протоколов к ней, за исключением:

a) расходов, связанных с присутствием экспертов на территории запрашиваемой Стороны;

b) расходов, связанных с перевозкой взятого под стражу лица, осуществляемой согласно статье 13 или 14 Второго дополнительного Протокола к настоящей Конвенции или статье 11 настоящей Конвенции;

c) расходов важного или чрезвычайного характера.

2. Тем не менее расходы по установлению видео- и телефонной связи, расходы, связанные с обслуживанием видео- и телефонной связи на территории запрашиваемой Стороны, вознаграждение переводчикам и содержание свидетелям, а также их транспортные расходы в запрашиваемой Стороне возмещаются запрашивающей Стороной, если Стороны не согласовали между собой иного.

Стороны проводят друг с другом консультации относительно договоренностей об оплате расходов, которые могут быть востребованы согласно подпункту "с" пункта 1 настоящей статьи.

4. Положения настоящей статьи применяются без ущерба применению положений пункта 3 статьи 10 настоящей Конвенции".

Статья 6

Судебные органы

Заменить статью 24 Конвенции (995_036) следующими положениями:

"Любое государство во время подписания или при сдаче на хранение грамоты о ратификации, документа об утверждении, одобрении или присоединении может путем направления заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы определить, какие органы для целей Конвенции оно будет рассматривать как судебные органы.

Впоследствии оно может в любой момент и таким же способом изменить условия своего заявления".

Глава II

Статья 7

Отложенное исполнение запросов

1. Запрашиваемая Сторона может отложить действия по просьбе, если такие действия нанесут ущерб расследованиям, обвинению или связанному с ним судопроизводству, проводимым ее органами.

2. Перед отказом или отсрочкой в предоставлении помощи запрашиваемая Сторона в соответствующем случае после консультаций с запрашивающей Стороной рассматривает возможность частичного исполнения запроса или исполнения на условиях, которые она сочтет необходимыми.

3. Если просьба отложена, причины такой отсрочки должны быть сообщены. Запрашиваемая Сторона также информирует запрашивающую Сторону о любых причинах, которые делают невозможным исполнение запроса или, возможно, значительно задерживающих его исполнение.

Статья 8

Процедура

Даже если запрашиваемой Стороне незнакомы положения статьи 3 Конвенции (995_036) , которая содержит формальности и процедуры, являющиеся необходимыми согласно законодательству запрашивающей Стороны, запрашиваемая Сторона выполняет такие требования в такой степени, в какой требующиеся действия не противоречат фундаментальным принципам ее законодательства, если иное не предусмотрено настоящим Протоколом.

Статья 9

Проведение слушания посредством видеоконференции

1. Если лицо находится на территории Стороны и должно быть заслушано в качестве свидетеля или эксперта судебными органами другой Стороны, последняя может, если личное появление этого лица на ее территории нежелательно или невозможно, запросить проведение слушания посредством видеоконференции, как предусмотрено пунктами 2-7 настоящей статьи.

2. Запрашиваемая Сторона соглашается на слушание посредством видеоконференции, при условии, что использование видеоконференции не противоречит фундаментальным принципам ее законодательства и что она имеет технические средства для проведения видеоконференции. Если запрашиваемая Сторона не имеет доступа к техническим средствам для проведения видеоконференции, такие средства по взаимному соглашению могут быть предоставлены ей запрашивающей Стороной.

3. Просьбы о проведении слушания посредством видеоконференции должны содержать в дополнение к данным, указанным в статье 14 Конвенции (995_036) , причину, по которой нежелательно или невозможно для свидетеля или эксперта присутствовать лично, и наименование судебного органа и лиц, которые будут проводить слушание.

4. Судебный орган запрашиваемой Стороны вызывает соответствующее лицо по форме, установленной ее законодательством, для выступления на слушании.

5. К слушаниям, проводимым посредством видеоконференции, применяются следующие нормы:

a) судебный орган запрашиваемой Стороны присутствует на слушании, при необходимости используя помощь переводчика, и несет ответственность за обеспечение установления личности свидетеля или эксперта, которые будут заслушаны, и соблюдения фундаментальных принципов законодательства запрашиваемой Стороны. Если судебный орган запрашиваемой Стороны сочтет, что в течение слушания нарушаются фундаментальные принципы законодательства запрашиваемой Стороны, он незамедлительно принимает необходимые меры для обеспечения проведения слушания в соответствии с указанными принципами;

b) меры для защиты лица, которое будет заслушано, если необходимо, согласуются между компетентными органами запрашивающей и запрашиваемой Стороны;

c) слушания проводятся непосредственно или под руководством, судебного органа запрашивающей Стороны в соответствии с ее собственным законодательством;

d) по просьбе запрашивающей Стороны или лица, которое должно быть заслушано, запрашиваемая Сторона обеспечивает лицу, которое заслушивается, помощь переводчика, если это необходимо;

e) лицо, которое должно быть заслушано, может заявить о своем праве на отказ от дачи свидетельских показаний, которое принадлежит ему согласно законодательству запрашивающей или запрашиваемой Стороны.

6. Не нанося ущерба мерам, согласованным для защиты лиц, судебные органы запрашиваемой Стороны по окончании слушания составляют заключение с указанием даты и места проведения слушания, личности заслушанного лица, личности и функций всех других лиц, участвующих в слушании, представляющих запрашиваемую Сторону, все клятвы и технические условия, согласно которым прошло слушание. Заключение направляется компетентным органом запрашиваемой Стороны компетентному органу запрашивающей Стороны.

7. Каждая Сторона предпринимает необходимые меры для обеспечения того, что, если свидетели и эксперты заслушиваются на их территории в соответствии с настоящей статьей и отказываются от дачи свидетельских показаний, будучи обязанными давать показания, или не дают истинных показаний, национальное законодательство Стороны применяется таким образом, как если бы слушание проводилось согласно внутреннему порядку.

8. Стороны могут по своему усмотрению также применить положения настоящей статьи в соответствующем случае с согласия их компетентных судебных органов к слушаниям посредством видеоконференции, в которые вовлечен обвиняемый или подозреваемый. В этом случае решение провести видео конференцию и способ проведения видеоконференции подлежат согласованию между заинтересованными Сторонами согласно их национальному праву и соответствующим международным документам. Слушания, в которые вовлечен обвиняемый или подозреваемый, проводятся только с их согласия.

9. Любое Договаривающееся государство в любой момент, направив заявление на имя Генерального секретаря Совета Европы, может заявить, что оно не воспользуется возможностью проводить слушание посредством видеоконференции, предусмотренной пунктом 8 настоящей статьи, в которое вовлечено обвиняемое или подозреваемое лицо.

Статья 10

Проведение слушания посредством телефонной конференции

1. Если лицо находится на территории одной из Сторон и должно быть заслушано в качестве свидетеля или эксперта судебными органами другой Стороны, последняя может, если это допускается национальным законодательством, запросить помощи от Стороны, на территории которой находится это лицо, по проведению слушания посредством телефонной конференции, как предусмотрено пунктами 2-6 настоящей статьи.

2. Слушание может быть проведено посредством телефонной конференции, только если свидетель или эксперт согласны на проведение слушания таким способом.

3. Запрашиваемая Сторона соглашается на слушание посредством телефонной конференции, если это не противоречит фундаментальным принципам ее законодательства.

4. Просьбы о слушании посредством телефонной конференции должны содержать в дополнение к данным, указанным в статье 14 Конвенции (995_036) , наименование судебного органа и лиц, которые будут проводить слушание и указывать, что свидетель или эксперт желают принять участие в слушании посредством телефонной конференции.

5. Практические договоренности относительно слушания должны быть согласованы между соответствующими Сторонами. Согласовав такие договоренности, запрашиваемая Сторона обязуется:

a) уведомить соответствующего свидетеля или эксперта о времени и месте проведения слушания;

b) обеспечить установление личности свидетеля или эксперта;

c) засвидетельствовать согласие свидетеля или эксперта на проведение слушания посредством телефонной конференции.

6. Запрашиваемая Сторона может обусловить свое согласие полностью или частично соответствующими положениями пунктов 5 и 7 статьи 9.

Статья 11

Добровольное предоставление информации

1. Не нанося ущерба собственным расследованиям и судопроизводству, компетентные органы Стороны могут без предварительного запроса направить компетентным органам другой Стороны информацию, полученную в рамках собственных расследований, если сочтут, что раскрытие такой информации может помочь получающей ее Стороне в начале или проведении расследований или судопроизводства или может привести к просьбе Стороны согласно Конвенции (995_036) или Протоколам к ней.

2. Предоставляющая Сторона может согласно своему национальному законодательству обусловить использование такой информации получающей Стороной.

3. Получающая Сторона связана обязательствами согласно этим условиям.

4. Тем не менее Договаривающееся государство может в любой момент, направив заявление на имя Генерального секретаря Совета Европы, объявить, что оно сохраняет за собой право не связывать себя условиями, налагаемыми предоставляющей информацию Стороной согласно пункту 2, если оно не получит предварительного уведомления о характере предоставляемой информации и согласится с ее передачей.

Статья 12

Реституция

1. По просьбе запрашивающей Стороны и не ущемляя прав добросовестных третьих сторон, запрашиваемая Сторона может предоставить в распоряжение запрашивающей Стороны предметы, полученные преступным путем, для возврата их законным владельцам.

2. Применяя статьи 3 и 6 Конвенции (995_036) , запрашиваемая Сторона может отказаться вернуть предметы до или после их передачи запрашивающей Стороне, если реституция таких предметов законным владельцам может быть тем самым упрощена. Права добросовестных третьих лиц не должны быть затронуты.

3. В случае отказа до передачи предметов запрашивающей Стороне запрашиваемая Сторона не должна осуществлять никакого права гарантирования или другого права регресса по налоговому или таможенному законодательству в отношении этих предметов.

4. Отказ, как указано в пункте 2, не ущемляет права запрашиваемой Стороны на взыскание налогов или пошлин с законных владельцев.

Статья 13

Временная передача задержанного лица запрашивающей Стороне

1. Если между компетентными органами соответствующих Сторон заключено соглашение, Сторона, запрашивающая рассмотрение дела, для которого требуется присутствие лица, содержащегося под стражей на его территории, может временно передать это лицо на территорию государства-стороны Конвенции (995_036) , на территории которого рассматривается дело.

2. Соглашение охватывает договоренности о временной передаче лица и дате возврата этого лица на территорию запрашивающей Стороны.

3. Если для передачи соответствующего лица требуется его согласие, заявление о согласии или его копия незамедлительно предоставляются запрашиваемой Стороне.

4. Переданное лицо остается под стражей на территории запрашиваемой Стороны и, в соответствующем случае, на территории Стороны, у которой запрашивается разрешение на транзит, если только Сторона, через которую передается лицо, не потребует его освобождения.

5. Период заключения на территории запрашиваемой Стороны вычитается из периода заключения под стражу, которому соответствующее лицо обязано или будет обязано подвергнуться на территории запрашивающей Стороны.

6. Положения пункта 2 статьи 11 и статьи 12 Конвенции (995_036) применяются mutatis mutandis.

7. Любое государство в любой момент путем направления заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы может заявить о том, что до заключения соглашения согласно пункту 1 настоящей статьи требуется согласие, упомянутое в пункте 3 настоящей статьи, или будет требоваться согласно некоторым условиям, указанным в заявлении.

Статья 14

Личное присутствие переданных приговоренных лиц

Положения статей 11 и 12 Конвенции (995_036) применяются mutatis mutandis также к лицам, содержащимся под стражей в запрашиваемом государстве-стороне, соответственно предаваемым с целью отбытия наказания, назначенного запрашивающей Стороной, если об их личном присутствии для целей пересмотра судебного решения запрошено запрашивающей Стороной.

Статья 15

Язык составления процессуальных документов и судебных решений

1. Положения настоящей статьи применяются к любым просьбам, передаваемым согласно статье 7 Конвенции (995_036) или статье 3 Дополнительного протокола к ней (995_037) .

2. Процессуальные документы и судебные решения во всех случаях передаются на языке или языках, на которых они составлены.

3. Несмотря на положения статье 16 Конвенции (995_036) , если орган, выдавший документ, знает или имеет основания предполагать, что адресат понимает только другой язык, документы или как минимум наиболее важные выдержки из них сопровождаются переводом на этот язык.

4. Несмотря на положения статьи 16 Конвенции (995_036) , процессуальные документы и судебные решения для удобства органов запрашиваемой Стороны сопровождаются короткими резюме с их содержанием, переведенными на язык или один из языков Стороны.

Статья 16

Доставка почтой

1. Компетентные судебные органы любой Стороны могут напрямую по почте адресовать процессуальные документы и судебные решения лицам, находящимся на территории любой другой Стороны.

2. Процессуальные документы и судебные решения направляются вместе с сообщением, излагающим, что адресат может получить информацию от органа, указанного в сообщении, относительно его или ее прав и обязанностей, касающихся доставки документов. Положения пункта 3 статьи 15 настоящего Протокола применяются к таким сообщениям.

3. Положения статей 8, 9 и 12 Конвенции (995_036) применяются mutatis mutandis к доставке почтой.

4. Положения пунктов 1, 2 и 3 статьи 15 настоящего Протокола также применяются к доставке почтой.

Статья 17

Наблюдение за границей

1. Должностным лицам полиции одной из Сторон, которые в рамках уголовного расследования наблюдают на территории своей страны за лицом, которое, как считается доказанным, принимало участие в уголовном преступлении, к которому может применяться экстрадиция, или лицом, относительно которого имеется твердая уверенность, что оно приведет к установлению личности или местонахождения выше указанного лица, разрешается продолжить наблюдение за ними на территории другой Стороны, если такая Сторона разрешила вести наблюдение за границей в ответ на просьбу о помощи, которая была передана предварительно. Условия могут прилагаться к разрешению.

По требованию, наблюдение поручается служащим Стороны, на территории которой оно проводится.

Просьба о помощи, указанной в пункте 1 настоящей статьи должна быть направлена органу, назначенному каждой Стороной, имеющему юрисдикцию предоставлять или способствовать получению запрашиваемого разрешения.

2. Если по причинам, не терпящим отлагательства, предварительная просьба на получение разрешения другой Стороны не может быть сделана, должностным лицам, ведущим наблюдение в рамках уголовного расследования, разрешается продолжить за границей наблюдение за лицом, которое, как считается доказанным, совершило преступление, указанное в пункте 6 настоящей статьи, при соблюдении следующих условий:

a) органы Стороны, назначенные согласно пункту 4, на чьей территории должно продолжаться наблюдение, должны быть уведомлены незамедлительно о том, что в процессе наблюдения пересечена граница;

b) просьба о помощи, передаваемая в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи и указывающая основания для пересечения границы без предварительного разрешения, передается без промедления.

Наблюдение прекращается как только Сторона, на чьей территории оно ведется, этого требует вслед за тем, что уведомление, указанное в подпункте "а", просьба, указанная в подпункте "b", или разрешение не получены в течение пяти часов после пересечения границы.

3. Наблюдение, упомянутое в пункте 1 или 2 настоящей статьи, проводится только в соответствии со следующими основными условиями:

a) должностные лица, ведущие наблюдение, выполняют условия настоящей статьи, соблюдают законодательство Стороны, на территории которой они действуют и подчиняются инструкциям местных ответственных органов;

b) за исключением ситуаций, предусмотренных в пункте 2, должностные лица ведущие наблюдение имеют при себе документы, удостоверяющие, что разрешение предоставлено;

c) должностные лица, ведущие наблюдение, должны в любой момент суметь предъявить доказательства того, что они действуют как официальные лица;

d) должностные лица, ведущие наблюдение, вправе иметь при себе служебное оружие, если иное не предусмотрено запрашивающей Стороной; использование оружия запрещено, за исключением случаев необходимой самообороны;

e) вход в частные жилища и места, не являющиеся публичными, запрещен;

f) должностные лица, ведущие наблюдение, не могут задерживать, допрашивать или арестовывать лиц, находящихся под наблюдением;

g) по всем операциям представляется отчет органам Стороны, на чьей территории они проводятся; должностным лицам, ведущим наблюдение, может быть предъявлено требование предстать перед упомянутыми органами лично;

h) органы Стороны, из которой прибыли наблюдающие должностные лица, если того требуют органы Стороны, на чьей территории проводится наблюдение, содействуют расследованию после проведения операций, в которых они принимали участие, включая процессуальные действия.

4. Стороны во время подписания или сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа об утверждении, одобрении или присоединении посредством заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы указывают должностные лица и органы, которые они назначают для целей пунктов 1 и 2 настоящей статьи. Впоследствии они могут в любое время и таким же способом изменить условия своего заявления;

5. Стороны могут на двустороннем уровне расширить рамки настоящей статьи и принять дополнительные меры для ее выполнения.

6. Наблюдение, указанное в пункте 2, может проводиться только в связи с одним из ниже перечисленных уголовных преступлений:

- убийство по политическим мотивам;

- изнасилование;

- фальшивомонетничество;

- вооруженное ограбление и хранение краденного;

- вымогательство;

- похищение человека с целью выкупа и захват заложников;

- торговля людьми;

- незаконная торговля наркотиками и психотропными веществами;

- нарушение военных законов и законов о взрывчатых веществах;

- использование взрывчатки;

- незаконная перевозка токсичных и опасных отходов;

- контрабандная перевозка иностранцев, не имеющих права на проживание в стране;

- сексуальные домогательства в отношении детей.

Статья 18

Контролируемая передача

1. Каждая Сторона обязуется обеспечить по просьбе другой Стороны в рамках уголовных расследований по преступлениям, подлежащим экстрадиции, возможность контролируемой передачи обвиняемого на ее территорию.

2. Решение о проведении контролируемой передачи принимается в каждом индивидуальном случае компетентными органами запрашивающей Стороны с учетом национального законодательства этой Стороны.

3. Контролируемая передача осуществляется согласно процедурам запрашиваемой Стороны. Компетенция действовать, руководить операцией и контролировать ее проведение принадлежит компетентным органам этой Стороны.

4. Стороны во время подписания или сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа об утверждении, одобрении или присоединении, посредством заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы указывают органы, которые они назначают компетентными для целей настоящей статьи. Впоследствии они могут в любое время и таким же способом изменить условия своего заявления.

Статья 19

Тайные расследования

1. Запрашивающая и запрашиваемая Стороны могут согласиться помогать друг другу в проведении расследований преступлений должностными лицами, действующими секретно или как вымышленная личность (тайные расследования).

2. Решение о просьбе принимается в каждом отдельном случае компетентными органами запрашивающей Стороны с учетом ее национального законодательства и процедур. Длительность тайного расследования, детальные условия и юридический статус соответствующих должностных лиц в продолжение тайного расследования согласуются Сторонами с должным учетом их национальных законодательств и процедур.

3. Тайные расследования проводятся согласно национальному законодательству и процедурам Стороны, на территории которой они проводятся. Вовлеченные Стороны сотрудничают с целью содействия подготовке и контроля над тайным расследованием и заключают договоренности для обеспечения безопасности должностных лиц, действующих секретно или под оперативным прикрытием.

4. Стороны во время подписания или сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа об утверждении, одобрении или присоединении посредством заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы указывают органы, являющиеся компетентными для целей пункта 2 настоящей статьи. Впоследствии они могут в любое время и таким же способом изменить условия своего заявления.

Статья 20

Группы совместного расследования

1. По взаимному согласию компетентные органы двух или более Сторон могут организовать группу совместного расследования для определенной цели и на ограниченный период, который может быть расширен по взаимному согласию, для проведения расследования в одном или нескольких государствах-сторонах, организовавших группу. Состав группы определяется в соглашении.

Группа совместного расследования может, в частности, быть организована, если:

a) расследования уголовных преступлений, проводимые Стороной, требуют сложных и встречных расследований, требующих взаимодействия с другими Сторонами;

b) несколько Сторон проводят расследования уголовных преступлений, в которых обстоятельства дела неизбежно влекут за собой координированные действия вовлеченных Сторон.

Просьба об организации группы совместного расследования может быть сделана любой заинтересованной Стороной. Группа организовывается в одном государстве-стороне, в котором предполагается проведение расследования.

2. В дополнение к данным, содержащимся в соответствующих положениях статьи 14 Конвенции (995_036) просьбы об учреждении группы совместного расследования содержат предложения о составе группы.

3. Группа совместного расследования действует на территории государств- сторон, учредивших группу, согласно следующим основным условиям:

a) руководитель группы является представителем компетентного органа - участвующего в уголовном расследовании - государства-стороны, в котором группа действует. Руководитель группы действует в рамках его компетенции согласно национальному законодательству;

b) группа осуществляет операции в соответствии с законодательством Стороны, на территории которой она действует. Члены и второстепенные члены группы выполняют свои задания под руководством лица, указанного в подпункте "а", принимая во внимание условия, установленные их собственными органами в Соглашении об учреждении группы;

c) Сторона, на территории которой действует группа, заключает необходимые организационные соглашения для проведения операций.

4. В настоящей статье участники группы совместного расследования из государства-стороны, на территории которого группа действует, именуются как "члены", в то время как участники из других государств-сторон именуются как "второстепенные члены".

5. Второстепенные члены группы совместного расследования вправе присутствовать при осуществлении следственных мер Стороной проведения операций. Тем не менее руководитель группы может по определенным причинам в соответствии с законодательством Стороны, на территории которой действует группа, принять иное решение.

6. Второстепенным членам группы совместного расследования в соответствии с законодательством Стороны, на территории которой проводятся операции, могут быть поручены руководителем группы задания по осуществлению некоторых следственных мер, если это одобрено компетентными органами Стороны проведения операции и второй Стороной.

7. Если группе совместного расследования требуется проводить следственные меры на территории одной из Сторон, учредившей группу, члены группы, направленные в группу этой Стороной, могут запросить свои компетентные органы о принятии таких мер. Эти меры считаются в этой Стороне подверженными условиям, которые применялись бы, если бы их принятие было затребовано в рамках внутреннего расследования.

8. Если группе требуется помощь Стороны, не являющейся ее учредителем, или помощь третьего государства, просьба о помощи может быть сделана компетентным органом государства проведения операции компетентному органу другого соответствующего государства в соответствии с применяемыми документами или договоренностями.

9. Второстепенный член группы совместного расследования может в соответствии с его национальным законодательством и в рамках его или ее компетенции, предоставлять группе информацию, доступную Стороне, направившей его или ее для уголовного расследования, проводимого группой.

10. Информация, законно полученная членом или второстепенным членом группы совместного расследования, которая не доступна компетентным органам соответствующей Стороны иным образом, может быть использована в следующих целях:

a) в целях, для которых группа была учреждена;

b) при наличии предварительного согласия Стороны, которой была получена информация, для раскрытия, расследования и судопроизводства других уголовных преступлений. В согласии может быть отказано только в случаях, если такое использование может создать угрозу уголовному расследованию в соответствующей Стороне или в отношении которого Сторона может отказать во взаимной помощи;

c) для предотвращения чрезвычайных и серьезных угроз общественной безопасности и, не нарушая положений подпункта "b", для последующего инициирования уголовного расследования;

d) в других целях в рамках договоренностей между Сторонами, учредившими группу.

11. Настоящая статья не наносит ущерба любым другим положениям или договоренностям об учреждении или действиях групп совместного расследования.

12. В той степени, в какой позволяет законодательство соответствующих Сторон или положения любых юридических документов, применяемых между ними, договоренности могут быть достигнуты между лицами, отличными от представителей компетентных органов Сторон, учредивших группу совместного расследования, для принятия участия в деятельности группы. Права, которыми обладают члены и второстепенные члены группы в соответствии с настоящей статьей, не предоставляются этим лицам, если только не существует специального соглашения устанавливающего иное.

Статья 21

Уголовная ответственность должностных лиц

В периоды проведения операций, упомянутых в статьях 17-19 или 20, если иные договоренности не достигнуты между соответствующими Сторонами, должностные лица Стороны другой, чем государства-стороны проведения операций, считаются должностными лицами Стороны проведения операции в отношении преступлений, совершенных против них или ими.

Статья 22

Гражданская ответственность должностных лиц

1. Если в соответствии со статьями 17-19 или 20, должностные лица Стороны действуют на территории другой Стороны, первая Сторона несет ответственность за любой ущерб, причиненный ее должностными лицами в период проведения операций в соответствии с законодательством Стороны, на территории которой они действуют.

2. Сторона, на чьей территории был нанесен ущерб, указанный в пункте 1, может возместить ущерб согласно условиям, применяемым к ущербу, вызванному ее собственными должностными лицами.

3. Сторона, должностные лица которой причинили ущерб любому лицу на территории другой Стороны, возмещают последней в полном объеме все суммы, которые она выплатила жертвам или лицам, уполномоченным на получение от их имени.

4. Не нанося ущерба осуществлению прав vis-a-vis третьих лиц, за исключением пункта 3 настоящей статьи, каждая Сторона в случаях, предусмотренных пунктом 1 настоящей статьи, воздерживается от истребования возмещения ущерба, нанесенного другой Стороной.

5. Положения настоящей статьи применяются, если Стороны не согласовали между собой иного.

Статья 23

Защита свидетелей

Если согласно Конвенции (995_036) или одному из Протоколов к ней Сторона просит о помощи в защите или предотвращении запугивания свидетеля, компетентные органы запрашиваемой и запрашивающей Сторон прилагают усилия по согласованию мер защиты соответствующего лица в соответствии с их национальными законодательствами.

Статья 24

Временные меры

1. По просьбе запрашивающей Стороны запрашиваемая Сторона в соответствии с ее национальным законодательством может предпринять временные меры для охраны доказательств, подтверждающих существующую ситуацию или защищающих подвергающиеся опасности правовые интересы.

2. Запрашивающая Сторона может удовлетворить просьбу частично или при соблюдении выдвинутых условий, в частности временного ограничения.

Статья 25

Конфиденциальность

Запрашивающая Сторона может потребовать, чтобы запрашиваемая Сторона сохранила конфиденциальным факт наличия просьбы и ее сущность, за исключением необходимого для исполнения просьбы. Если запрашиваемая Сторона не может выполнить требование конфиденциальности, она незамедлительно информирует об этом запрашивающую Сторону.

Статья 26

Защита данных

1. Данные личного характера, передаваемые одной Стороной другой Стороне в результате выполнения просьбы, сделанной согласно Конвенции (995_036) или любых Протоколов к ней, могут быть использованы Стороной, которой переданы эти данные, только:

a) для целей судопроизводства, к которому применяются Конвенция (995_036) или любой Протокол к ней;

b) для других судебных или административных процедур, напрямую связанных с судопроизводством, указанным в подпункте "a";

c) для предотвращения непосредственной и серьезной угрозы общественной безопасности.

2. Тем не менее такие данные могут быть использованы для других целей, если предварительно получено согласие Стороны, передавшей данные или субъекта данных.

3. Любая Сторона может отказать в передаче данных, полученных в результате выполнения запроса, сделанного согласно Конвенции (995_036) или любому Протоколу к ней, если:

- такие данные защищены ее национальным законодательством;

- Сторона, которой передаются данные, не связана обязательствами Конвенции о защите частных лиц в отношении автоматизированной обработки данных личного характера (994_326) , совершенной в Страсбурге 28 января 1981 года, если только последняя не обязуется предоставить такую защиту данных, какую требует предыдущая Сторона.

4. Любая Сторона, которая передает данные личного характера, полученные в результате выполнения просьбы, сделанной согласно Конвенции (995_036) или любых Протоколов к ней, может запросить Сторону, которой передаются данные, предоставить информацию об использовании таких данных.

5. Любая Сторона может посредством заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы потребовать, чтобы в рамках процедур, для которых она могла бы отказать или ограничить передачу или использование данных личного характера в соответствии с положениями Конвенции (995_036) или одного из Протоколов к ней, данные личного характера, переданные другой Стороне, не используются последней для целей пункта 1 настоящей статьи без предварительного согласия.

Статья 27

Административные органы

Стороны могут в любой момент посредством направления заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы определить какие органы для целей пункта 3 статьи 1 Конвенции (995_036) будут рассматриваться как административные.

Статья 28

Отношения с другими договорами

Положения настоящего Протокола не ограничивают более широкие нормы двусторонних или многосторонних соглашений, заключенных между Сторонами, в применении пункта 3 статьи 26 Конвенции (995_036) .

Статья 29

Дружественное соглашение

Европейский комитет по проблемам преступности получает информацию относительно толкования и применения Конвенции (995_036) и Протоколов к ней и содействует дружескому урегулированию проблем, которые могут возникнуть при ее применении.

Глава III

Статья 30

Подписание и вступление в силу

1. Настоящий Протокол открыт для подписания государствами-членами Совета Европы, которые являются Стороной или подписали Конвенцию (995_036) . Он подлежит ратификации, одобрению или утверждению. Государство, подписавшее настоящий Протокол, может ратифицировать, одобрить или утвердить Протокол, если только оно предварительно или одновременно ратифицировало, одобрило и утвердило Конвенцию. Грамоты о ратификации, утверждении или одобрении настоящего Протокола сдаются на хранение Генеральному секретарю Совета Европы.

2. Настоящий Протокол вступает в силу в первый день месяца, следующего за истекшим трехмесячным периодом считая с даты сдачи на хранение третьей грамоты о ратификации, утверждении или одобрении Генеральному секретарю Совета Европы.

3. В отношении любого подписавшего государства, которое впоследствии сдаст на хранение грамоту о ратификации, утверждении или одобрении, Протокол вступает в силу в первый день месяца, следующего за истекшим трехмесячным периодом считая с даты сдачи на хранение.

Статья 31

Присоединение

1. Любое государство, не являющееся членом Совета Европы, которое присоединилось к Конвенции (995_036) , может присоединиться к настоящему Протоколу после его вступления в силу.

2. Такое присоединение вступает в силу посредством сдачи документа о присоединении на хранение Генеральному секретарю Совета Европы.

3. Для присоединившихся государств Протокол вступает в силу в первый день месяца, следующего за истекшим трехмесячным периодом, считая с даты сдачи на хранение документа о присоединении.

Статья 32

Территориальное применение

1. Любое государство может во время подписания или при сдаче на хранение своей ратификационной грамоты или документа о принятии, одобрении или присоединении указать территорию или территории, на которые распространяется действие настоящего Протокола.

2. Любая Сторона может впоследствии в любое время посредством направления заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы распространить действие настоящего Протокола на любую другую указанную в заявлении территорию. Для такой территории Протокол вступает в силу в первый день месяца, следующего за истекшим трехмесячным периодом, считая с даты получения такого заявления Генеральным секретарем Совета Европы.

3. Любое заявление, сделанное в соответствии с пунктами 1 и 2 настоящей статьи, в отношении любой территории, указанной в таком заявлении, может быть отозвано посредством направления уведомления на имя Генерального секретаря Совета Европы. Отзыв вступает в силу в первый день месяца, следующего за истекшим трехмесячным периодом, считая с даты получения такого уведомления Генеральным секретарем Совета Европы.

Статья 33

Оговорки

1. Оговорки, сделанные Стороной в отношении любого положения Конвенции (995_036) или Протокола к ней, применяются также к настоящему Протоколу, если Сторона не заявит об ином во время подписания или сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа об утверждении, одобрении или присоединении. Аналогичные правила применяются к любому заявлению, сделанному в отношении или в силу любого положения Конвенции или Протокола к ней.

2. Любое государство может во время подписания или сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа об утверждении, одобрении или присоединении заявить, что оно воспользуется правом не принимать полностью или частично одну или некоторые из статей 16-19 и 20. Никаких других оговорок не может быть сделано.

3. Любое государство может полностью или частично снять оговорку, которую оно сделало в соответствии с предыдущими пунктами, посредством направления заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы, которое вступает в силу с даты его получения.

4. Любое государство, которое сделало оговорку в отношении любых статей настоящего Протокола, указанных в пункте 2 настоящей статьи, не может требовать применения этой статьи другой Стороной. Сторона может, если ее оговорка частичная или обусловленная, требовать применения такого положения в той степени, в какой она само приняло его.

Статья 34

Денонсация

1. Любая Сторона может в той мере, в какой это ее касается, в любое время денонсировать настоящий Протокол посредством направления уведомления на имя Государственного секретаря Совета Европы.

2. Такая денонсация вступает в силу в первый день месяца, следующего за истекшим трехмесячным периодом, считая с момента получения уведомления Генеральным секретарем Совета Европы.

3. Денонсация Конвенции (995_036) автоматически влечет за собой денонсацию настоящего Протокола.

Статья 35

Уведомления

Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет государства-члены Совета Европы и любые государства, которые присоединились к настоящему Протоколу:

a) о любом подписании;

b) о сдаче на хранение любой ратификационной грамоты или любого документа о принятии, одобрении или присоединении;

c) о любой дате вступления в силу настоящего Протокола в соответствии со статьями 30 и 31;

d) о любом ином акте, уведомлении или сообщении, относящемся к настоящему Протоколу.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то уполномоченные, подписали настоящий Протокол.

Совершено в Страсбурге 8 ноября 2001 года на английском и французском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в единственном экземпляре, который хранится в архиве Совета Европы. Генеральный секретарь Совета Европы направляет заверенную копию каждому государству-члену Совета Европы, другим государствам, не являющимся членами Совета Европы, присоединившимся к Конвенции (995_036) .

Другий додатковий протокол

до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах (укр/рос)

Глава I

Стаття 1

Сфера застосування

Стаття 2

Присутність посадових осіб запитуючої Сторони

Стаття 3

Тимчасова передача затриманих осіб на територію запитуючої Сторони

Стаття 4

Канали зв'язку

Стаття 5

Витрати

Стаття 6

Судові органи

Глава II

Стаття 7

Відкладення виконання прохань

Стаття 8

Процедура

Стаття 9

Проведення допиту за допомогою відеоконференції

Стаття 10

Проведення допиту за допомогою телефонної конференції

Стаття 11

Надання інформації без прохання

Стаття 12

Реституція

Стаття 13

Тимчасова передача затриманих осіб запитуваній Стороні

Стаття 14

Особиста присутність переданих засуджених осіб

Стаття 15

Мова процесуальних документів і судових рішень для вручення

Стаття 16

Вручення документів шляхом поштового пересилання

Стаття 17

Транскордонні спостереження

Стаття 18

Контрольована поставка

Стаття 19

Таємні розслідування

Стаття 20

Спільні слідчі групи

Стаття 21

Кримінальна відповідальність, що стосується посадових осіб

Стаття 22

Цивільна відповідальність, що стосується посадових осіб

Стаття 23

Захист свідків

Стаття 24

Тимчасові заходи

Стаття 25

Конфіденційність

Стаття 26

Захист даних

Стаття 27

Адміністративні органи

Стаття 28

Зв'язки з іншими договорами

Стаття 29

Дружнє врегулювання

Глава III

Стаття 30

Підписання та набрання чинності

Стаття 31

Приєднання

Стаття 32

Територіальне застосування

Стаття 33

Застереження

Стаття 34

Денонсація

Стаття 35

Повідомлення

Второй дополнительный протокол

к Европейской конвенции о взаимной правовой помощи по уголовным делам (ETS N 182)

Глава I

Статья 1

Сфера применения