заявляючи, що для вжиття ефективних заходів щодо попередження незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю і боротьбі з ним необхідний усеосяжний міжнародний підхід, включаючи співробітництво, обмін інформацією та інші відповідні заходи, у тому числі соціально-економічні заходи, на національному, регіональному і міжнародному рівнях,

посилаючись на Резолюцію 54/212 Генеральної Асамблеї від 22 грудня 1999 року, в якій Асамблея настійно закликала держави-члени і систему Організації Об'єднаних Націй зміцнювати міжнародне співробітництво в галузі міжнародної міграції та розвитку з метою сприяння усуненню корінних причин міграції, особливо тих, які пов'язані з убогістю, і максимального збільшення вигод від міжнародної міграції для тих, кого це стосується, і рекомендувала у відповідних випадках міжрегіональним, регіональним і субрегіональним механізмам продовжувати займатися розглядом питання про міграцію і розвиток,

будучи переконані в необхідності забезпечувати мігрантам гуманне ставлення і повний захист їхніх прав,

з огляду на ту обставину, що, незважаючи на роботу, проведену на інших міжнародних форумах, не існує універсального документа, у якому зачіпалися б всі аспекти незаконного ввозу мігрантів та інші пов'язані з цим питання,

будучи стурбовані значним розширенням діяльності організованих злочинних груп стосовно незаконного ввозу мігрантів та іншої пов'язаної з ним злочинної діяльності, зазначеної в цьому Протоколі, яка завдає величезної шкоди відповідним державам,

будучи також стурбовані тим, що незаконний ввіз мігрантів може створювати загрозу для життя або безпеки залучених до нього мігрантів,

посилаючись на Резолюцію 53/111 Генеральної Асамблеї від 9 грудня 1998 року, в якій Асамблея ухвалила заснувати міжурядовий спеціальний комітет відкритого складу для розробки всеосяжної міжнародної конвенції проти транснаціональної організованої злочинності й обговорення питання про розробку, зокрема, міжнародного документа по боротьбі проти незаконного ввозу і транспортування мігрантів, у тому числі морем,

будучи переконані, що доповнення Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (995_789) міжнародним документом проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю сприятиме попередженню таких злочинів і боротьбі з ними,

погодилися про таке:

I. Загальні положення

Стаття 1. Зв'язок з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності

1. Цей Протокол доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (995_789) . Він тлумачиться разом з Конвенцією.

2. Положення Конвенції (995_789) застосовуються mutatis mutandis до цього Протоколу, якщо в ньому не передбачене інше.

3. Злочини, визнані такими відповідно до статті 6 цього Протоколу, розглядаються як злочини, визнані такими відповідно до Конвенції (995_789) .

Стаття 2. Мета

Мета цього Протоколу полягає у попередженні незаконного ввозу мігрантів і боротьбі з ним, а також у заохоченні співробітництва між Державами-учасницями у досягненні цих цілей при забезпеченні захисту прав незаконно ввезених мігрантів.

Стаття 3. Терміни

Для цілей цього Протоколу:

a) "незаконний ввіз мігрантів" означає забезпечення з метою одержання, прямо або посередньо, будь-якої фінансової або іншої матеріальної вигоди, незаконного в'їзду до будь-якої Держави-учасниці будь-якої особи, яка не є її громадянином або не проживає постійно на її території;

b) "незаконний в'їзд" означає перетин кордонів без дотримання необхідних вимог для законного в'їзду до приймаючої держави;

c) "підроблений документ на в'їзд/виїзд або посвідчення особи" означає будь-який документ на в'їзд/виїзд або посвідчення особи, які:

i) були підроблені або змінені будь-яким матеріальним чином будь-якою особою або установою, крім тих, які в законному порядку уповноважені виготовляти або видавати документ на в'їзд/виїзд або посвідчення особи від імені держави; або

ii) були неналежним чином видані або отримані за допомогою подання невірних даних, корупції або примусу чи будь-яким іншим незаконним чином; або

iii) використовуються особою, іншою, ніж законний власник;

d) "судно" означає плавучі засоби будь-якого типу, включаючи судна неводотоннажного типу і гідролітаки, які використовуються або можуть бути використані в якості засобу транспортування по воді, за винятком військових кораблів, допоміжних військово-морських суден або інших суден, що належать державі або тих, що експлуатуються нею і використовуються, у відповідний момент, тільки на державній некомерційній службі.

Стаття 4. Сфера застосування

Цей Протокол, якщо в ньому не зазначене інше, застосовується до попередження, розслідування і кримінального переслідування у зв'язку зі злочинами, визнаними такими відповідно до статті 6 цього Протоколу, якщо ці злочини носять транснаціональний характер і вчинені за участю організованої злочинної групи, а також до захисту прав осіб, які стали об'єктом таких злочинів.

Стаття 5. Кримінальне переслідування мігрантів

Цей Протокол не застосовується для кримінального переслідування мігрантів у силу тільки тієї обставини, що вони стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу.

Стаття 6. Криміналізація

1. Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально карних такі діяння, коли вони вчиняються навмисне і з метою одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду:

a) незаконний ввіз мігрантів;

b) коли вони вчиняються з метою створення умов для незаконного ввозу мігрантів:

i) виготовлення підробленого документа на в'їзд/виїзд або посвідчення особи;

ii) придбання або надання такого документа або володіння ним;

c) надання будь-якій особі, яка не є громадянином відповідної держави або не проживає постійно на її території, можливості знаходитися в цій державі без дотримання необхідних вимог для законного перебування в ній шляхом використання способів, згаданих у підпункті (b) цього пункту, або будь-яких інших незаконних засобів.

2. Кожна Держава-учасниця також вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально карних такі діяння:

a) за умови дотримання основних принципів своєї правової системи - замах на вчинення будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 цієї статті;

b) участь як спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (a), (b) (i) або (c) цієї статті, і, за умови дотримання основних принципів своєї правової системи - участь як спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (b) (ii) цієї статті;

c) організацію інших осіб або керівництво ними з метою вчинення будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 цієї статті.

3. Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися, для того щоб визнати в якості таких, що обтяжують злочини, обставини, визнані такими відповідно до пункту 1 (a), (b) (i) та (c) цієї статті, і, за умови дотримання основних принципів своєї правової системи, злочини, визнані такими відповідно до пункту 2 (b) і (c) цієї статті, обставини:

a) які ставлять або можуть поставити під загрозу життя або безпеку відповідних мігрантів; або

b) які зв'язані з нелюдським або принижуючим гідність поводження з такими мігрантами, у тому числі з метою експлуатації.

4. Ніщо в цьому Протоколі не перешкоджає Державі-учасниці вживати заходів щодо будь-якої особи, діяння якої є кримінально карним відповідно до її внутрішнього законодавства.

II. Незаконний ввіз мігрантів по морю

Стаття 7. Співробітництво

Держави-учасниці співробітничають у максимально можливому ступені з метою попередження і припинення незаконного ввозу мігрантів по морю відповідно до міжнародного морського права.

Стаття 8. Заходи протидії незаконному ввозу мігрантів по морю

1. Держава-учасниця, яка має розумні підстави підозрювати, що судно, яке або несе її прапор або заявляє про те, що воно зареєстроване в цій державі, або не має національності, або, хоча і несе іноземний прапор або відмовляється показати прапор, має в дійсності національність цієї Держави-учасниці, бере участь у незаконному ввозі мігрантів по морю, може запросити допомогу інших Держав-учасниць для припинення використання цього судна з цією метою. Держави-учасниці, до яких звернений подібний запит, надають таку допомогу, у тій мірі, в який це можливо, у межах наявних засобів.

2. Держава-учасниця, що має розумні підстави підозрювати, що судно, яке здійснює свободу судноплавства відповідно до міжнародного права і несе прапор іншої Держави-учасниці або має знаки його реєстрації в такій державі, бере участь у незаконному ввозі мігрантів по морю, може повідомити про це державу прапора, запросити підтвердження реєстрації і, у разі підтвердження, просити дозволу держави прапора вжити належних заходів щодо цього судна. Держава прапора може дозволити запитуючій державі, зокрема:

a) висадитися на це судно;

b) зробити огляд цього судна; і

c) у разі виявлення доказів участі цього судна у незаконному ввозі мігрантів по морю, вжити належних заходів щодо цього судна, а також осіб і вантажу на борту в порядку, дозволеному державою прапора.

3. Держава-учасниця, яка здійснила будь-який захід відповідно до пункту 2 цієї статті, негайно інформує заінтересовану державу прапора про результати.

4. Держава-учасниця негайно дає відповідь на отриманий від іншої Держави-учасниці запит для визначення того, чи має судно, яке заявляє про його реєстрацію в цій державі або несе її прапор, право на це, а також відповідь на запит про дозвіл, зроблений відповідно до пункту 2 цієї статті.

5. Держава прапора може, відповідно до статті 7 цього Протоколу, супроводити свій дозвіл умовами, які повинні бути погоджені між нею і запитуючою державою, у тому числі умовами, які стосуються відповідальності та масштабів ефективних заходів, які повинні бути вжиті. Держава-учасниця не вживає додаткових заходів без прямого дозволу держави прапора за винятком тих, які необхідні для усунення безпосередньої загрози для життя людей або які випливають з відповідних двосторонніх або багатосторонніх угод.

6. Кожна Держава-учасниця призначає орган або, у разі потреби, органи, які повинні одержувати запити про допомогу, про підтвердження реєстрації або права судна нести її прапор, а також про дозвіл вжити належних заходів і відповідати на такі запити. Повідомлення про таке призначення направляється через Генерального секретаря всім іншим Державам-учасницям протягом одного місяця з моменту призначення.

7. Держава-учасниця, яка має розумні підстави підозрювати, що судно бере участь у незаконному ввозі мігрантів по морю і не має національності або може бути прирівняне до судна без національності, може зробити висадку на судно і його огляд. Якщо виявлені докази, які підтверджують цю підозру, така Держава-учасниця вживає належних заходів згідно з відповідними положеннями внутрішнього і міжнародного права.

Стаття 9. Захисні положення

1. Коли Держава-учасниця вживає заходів щодо будь-якого судна відповідно до статті 8 цього Протоколу, вона:

a) забезпечує безпеку осіб на борту і гуманне поводження з ними;

b) належним чином враховує необхідність не ставити під загрозу безпеку судна або його вантажу;

c) належним чином враховує необхідність не завдавати шкоди комерційним або юридичним інтересам держави прапора або будь-якої іншої заінтересованої держави;

d) забезпечує, у межах наявних можливостей, щоб будь-який захід, вжитий щодо судна, відповідав міркуванням екологічної безпеки.

2. Якщо мотиви, з урахуванням яких були вжиті заходи відповідно до статті 8 цього Протоколу, виявляються необґрунтованими, то судно одержує компенсацію за будь-які заподіяні збитки або шкоду за умови, що це судно не вчинило якого-небудь діяння, яке виправдує вжиті заходи.

3. Будь-який захід, вжитий або здійснений відповідно до цього розділу, належним чином відображає необхідність не перешкоджати або не завдавати шкоди:

a) правам і зобов'язанням і здійсненню юрисдикції прибережних держав відповідно до міжнародного морського права; або

b) правомочностям держави прапора на здійснення юрисдикції та контролю з адміністративних, технічних і соціальних питань, пов'язаних із судном.

4. Будь-який захід, який вживається на морі відповідно до цього розділу, здійснюється тільки військовими кораблями або військовими літальними апаратами, або іншими кораблями чи літальними апаратами, які мають чіткі зовнішні знаки, що дозволяють упізнати їх як такі, що перебувають на державній службі, і які уповноважені для цієї мети.

III. Попередження, співробітництво та інші заходи

Стаття 10. Інформація

1. Без шкоди для статей 27 і 28 Конвенції (995_789) Держави-учасниці, насамперед ті Держави-учасниці, які мають спільні кордони або знаходяться на маршрутах, по яких здійснюється незаконний ввіз мігрантів, для досягнення цілей цього Протоколу обмінюються, відповідно до їх внутрішніх правових і адміністративних систем, відповідною інформацією з таких питань, як:

a) пункти відправлення і призначення, а також маршрути, перевізники і транспортні засоби, які, як це відомо або підозрюється, використовуються будь-якою організованою злочинною групою, яка бере участь у вчиненні діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу;

b) дані про організації або організовані злочинні групи, які, як це відомо або підозрюється, беруть участь у вчиненні діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і методи, які вони використовують;

c) відмітні ознаки дійсності та належна форма документів на в'їзд/виїзд, які видаються Державою-учасницею, і відомості про викрадені бланки документів на в'їзд/виїзд або посвідчень особи або їх наступне неправомірне використання;

d) засоби і методи приховування і транспортування людей, протизаконна зміна, відтворення або придбання чи неправомірне використання документів на в'їзд/виїзд або посвідчень особи, які застосовуються при вчиненні діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і способи їх виявлення;

e) законодавчий досвід, а також практика і заходи, спрямовані на попередження діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і боротьбу з ними; і

f) науково-технічна інформація, корисна для діяльності правоохоронних органів з метою розширення їхніх можливостей з попередження, виявлення і розслідування діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і кримінального переслідування причетних до них осіб.

2. Держава-учасниця, яка одержує інформацію, виконує будь-яке прохання Держави-учасниці, яка надає інформацію, пов'язану з встановленням обмежень щодо її використання.

Стаття 11. Заходи прикордонного контролю

1. Без шкоди для міжнародних зобов'язань щодо вільного пересування людей Держави-учасниці, наскільки це можливо, встановлюють такі заходи прикордонного контролю, які можуть знадобитися для попередження і виявлення незаконного ввозу мігрантів.

2. Кожна Держава-учасниця вживає законодавчих та інших відповідних заходів для попередження, наскільки це можливо, використання транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, при вчиненні злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (a) статті 6 цього Протоколу.

3. У відповідних випадках і без шкоди для застосовних міжнародних конвенцій такі заходи включають встановлення для комерційних перевізників, у тому числі будь-якої транспортної компанії або власника, чи оператора будь-яких транспортних засобів, зобов'язання переконатися в тому, що всі пасажири мають документи на в'їзд/виїзд, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

4. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів, відповідно до свого внутрішнього законодавства для того, щоб передбачити санкції за порушення зобов'язання, встановленого в пункті 3 цієї статті.

5. Кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття заходів, які дозволяють, відповідно до її внутрішнього законодавства, відмовляти у в'їзді особам, причетним до вчинення злочинів, визнаних такими відповідно до цього Протоколу, або анулювати їхні візи.

6. Без шкоди для статті 27 Конвенції (995_789) Держави-учасниці розглядають можливість зміцнення співробітництва між органами прикордонного контролю, у тому числі шляхом створення і підтримки прямих каналів зв'язку.

Стаття 12. Надійність документів і їхній контроль

Кожна Держава-учасниця вживає, у межах наявних можливостей, таких заходів, які можуть знадобитися для:

a) забезпечення такої якості документів, що видаються нею, на в'їзд/виїзд або посвідчень особи, що у максимальному ступені ускладнювало б їхнє неправомірне використання і підробку або протизаконну зміну, відтворення або видачу; і

b) забезпечення захищеності та надійності документів на в'їзд/виїзд або посвідчень особи, виданих цією Державою-учасницею або від її імені, а також для попередження їхнього незаконного виготовлення, видачі та використання.

Стаття 13. Законність і дійсність документів

Держава-учасниця проводить на прохання іншої Держави-учасниці, відповідно до свого внутрішнього законодавства, протягом розумного строку перевірку законності та дійсності виданих або нібито виданих від її імені документів на в'їзд/виїзд або посвідчень особи, щодо яких є підозри, що вони використовуються з метою вчинення діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу.

Стаття 14. Підготовка кадрів і технічне співробітництво

1. Держави-учасниці забезпечують або вдосконалюють спеціалізовану підготовку співробітників міграційних та інших відповідних органів з питань попередження діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і гуманного поводження з мігрантами, які стали об'єктом таких діянь, при забезпеченні поваги їхніх прав, установлених у цьому Протоколі.

2. Держави-учасниці співробітничають одна з одною і з компетентними міжнародними організаціями, неурядовими організаціями, іншими відповідними організаціями й іншими елементами громадянського суспільства, у відповідних випадках, у забезпеченні на своїй території належної підготовки кадрів з метою попередження, припинення і викорінювання діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, а також захисту прав мігрантів, які стали об'єктом таких діянь. Зазначена підготовка включає:

a) підвищення надійності та якості документів на в'їзд/виїзд;

b) виявлення підроблених документів на в'їзд/виїзд або посвідчень особи;

c) збір оперативної інформації про злочини, яка стосується, зокрема, виявлення організованих злочинних груп, які, як це відомо або підозрюється, беруть участь у вчиненні діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, методів, які використовуються для транспортування незаконно ввезених мігрантів, неправомірного використання документів на в'їзд/виїзд або посвідчень особи з метою вчинення діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і способів приховування, які використовуються при незаконному ввезенні мігрантів;

d) удосконалювання процедур виявлення незаконно ввезених осіб у встановлених і невстановлених пунктах в'їзду і виїзду; і

e) гуманне поводження з мігрантами і захист їхніх прав, встановлених у цьому Протоколі.

3. Держави-учасниці, які мають у розпорядженні відповідних фахівців і досвід, розглядають можливість надання технічної допомоги державам, які часто є країнами походження або транзиту для осіб, які стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу. Держави-учасниці докладають усіх зусиль для надання необхідних ресурсів, таких як транспортні засоби, комп'ютерні системи і пристрої для зчитування документів, для цілей боротьби з діяннями, зазначеними у статті 6.

Стаття 15. Інші заходи з попередження

1. Кожна Держава-учасниця вживає заходів по забезпеченню створення або удосконалювання інформаційних програм, спрямованих на поглиблення розуміння суспільством тієї обставини, що діяння, зазначені у статті 6 цього Протоколу, являють собою злочинну діяльність, яку часто здійснюють організовані злочинні групи в корисливих цілях і яка створює серйозну загрозу для відповідних мігрантів.

2. Відповідно до статті 31 Конвенції (995_789) Держави-учасниці співробітничають в галузі суспільної інформації з метою попередження того, щоб потенційні мігранти ставали жертвами організованих злочинних груп.

3. Кожна Держава-учасниця сприяє розробці програм і співробітництву в галузі розвитку на національному, регіональному і міжнародному рівнях або, у відповідних випадках, удосконалює такі програми і співробітництво, враховуючи соціально-економічні реальності міграції і приділяючи особливу увагу районам, які знаходяться в несприятливому економічному і соціальному становищі, з метою боротьби з корінними соціально-економічними причинами незаконного ввозу мігрантів, такими як убогість і низький рівень розвитку.

Стаття 16. Заходи захисту і допомоги

1. При виконанні цього Протоколу кожна Держава-учасниця вживає, відповідно до своїх зобов'язань з міжнародного права, усіх відповідних заходів, у тому числі, якщо це необхідно, в галузі законодавства, для дотримання і захисту прав осіб, які стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, як ці права передбачені застосовними нормами міжнародного права, зокрема права на життя і права не піддаватися катуванням або іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження або покарання.

2. Кожна Держава-учасниця вживає відповідних заходів з надання мігрантам відповідного захисту від насильства, якому вони можуть піддатися з боку окремих осіб або груп з тієї причини, що вони стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу.

3. Кожна Держава-учасниця надає відповідну допомогу мігрантам, життя або безпека яких поставлені під загрозу з тієї причини, що вони стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу.

4. При застосуванні положень цієї статті Держави-учасниці беруть до уваги особливі потреби жінок і дітей.

5. У разі затримки будь-якої особи, яка стала об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, кожна Держава-учасниця виконує свої зобов'язання по Віденській конвенції про консульські зносини (995_047) , коли це застосовно, у тому числі зобов'язання негайно інформувати цю особу про положення, які стосуються повідомлень, що направляються консульським посадовим особам, і зносин з такими посадовими особами.

Стаття 17. Угоди і домовленості

Держави-учасниці розглядають можливість укладення двосторонніх або регіональних угод або оперативних домовленостей чи взаєморозумінь, спрямованих на:

a) прийняття найбільш належних і ефективних заходів з попередження діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і боротьбі з ними; або

b) розвиток застосування положень цього Протоколу у відносинах між ними.

Стаття 18. Повернення незаконно завезених мігрантів

1. Кожна Держава-учасниця погоджується сприяти поверненню і приймати без необґрунтованих або нерозумних затримок особу, яка стала об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і яка є її громадянином або яка має право постійно проживати на її території в момент повернення.

2. Кожна Держава-учасниця розглядає, відповідно до свого внутрішнього законодавства, можливість сприяння поверненню і прийняття особи, яка стала об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і яка мала право постійно проживати на її території в момент в'їзду до приймаючої держави.

3. На прохання приймаючої Держави-учасниці, запитувана Держава-учасниця без необґрунтованих або нерозумних затримок перевіряє, чи є особа, яка стала об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, її громадянином або чи має вона право постійно проживати на її території.

4. З метою сприяння поверненню особи, яка стала об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і не має відповідних документів, Держава-учасниця, громадянином якої є така особа або на території якої така особа має право постійно проживати, погоджується видавати, на прохання приймаючої Держави-учасниці, такі документи на в'їзд/виїзд або інші дозволи, які можуть знадобитися для повернення цієї особи на її територію.

5. Кожна Держава-учасниця, яка має відношення до повернення будь-якої особи, яка стала об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, вживає всіх відповідних заходів для здійснення такого повернення впорядкованим чином і при належному врахуванні питань забезпечення безпеки і поваги гідності цієї особи.

6. Держави-учасниці можуть співробітничати з відповідними міжнародними організаціями з питань виконання цієї статті.

7. Ця стаття не завдає шкоди будь-якому праву, наданому особам, які стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, в силу будь-якого положення внутрішнього законодавства приймаючої Держави-учасниці.

8. Ця стаття не зачіпає зобов'язань, узятих по будь-якому іншому застосовному договору, чи то двосторонньому чи багатосторонньому, або будь-якій іншій застосовній оперативній угоді або домовленості, які регулюють, повністю або частково, питання повернення осіб, які стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу.

IV. Заключні положення

Стаття 19. Виключне положення

1. Ніщо в цьому Протоколі не зачіпає інших прав, зобов'язань і відповідальності держав і окремих осіб відповідно до міжнародного права, включаючи міжнародне гуманітарне право і міжнародне право в галузі прав людини і, зокрема, коли це застосовно, Конвенцію 1951 року (995_011) і Протокол 1967 року (995_363) , що стосуються статусу біженців, і принцип невиселення, закріплений у них.

2. Заходи, передбачені цим Протоколом, тлумачаться і застосовуються таким чином, щоб це не було дискримінаційним щодо осіб на тій підставі, що вони стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу. Тлумачення і застосування цих заходів здійснюються відповідно до міжнародно-визнаних принципів недискримінації.

Стаття 20. Врегулювання спорів

1. Держави-учасниці прагнуть врегулювати спори щодо тлумачення або застосування цього Протоколу шляхом переговорів.

2. Будь-який спір між двома або більш Державами-учасницями щодо тлумачення або застосування цього Протоколу, який не може бути урегульований шляхом переговорів протягом розумного періоду часу, передається на прохання однієї з цих Держав-учасниць на арбітражний розгляд. Якщо протягом шести місяців із дня звернення з проханням про арбітраж ці Держави-учасниці не зможуть домовитися про його організацію, будь-яка з цих Держав-учасниць може передати спір до Міжнародного Суду, звернувшись із заявою відповідно до Статуту Суду (995_010) .

3. Кожна Держава-учасниця може під час підписання, ратифікації, прийняття або затвердження цього Протоколу, або під час приєднання до нього заявити про те, що вона не вважає себе зв'язаною положеннями пункту 2 цієї статті. Інші Держави-учасниці не зв'язані положеннями пункту 2 цієї статті щодо будь-якої Держави-учасниці, яка зробила таке застереження.

4. Будь-яка Держава-учасниця, яка зробила застереження відповідно до пункту 3 цієї статті, може в будь-який час зняти це застереження шляхом направлення повідомлення Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 21. Підписання, ратифікація, прийняття, затвердження і приєднання

1. Цей Протокол відкритий для підписання всіма державами з 12 по 15 грудня 2000 року в Палермо, Італія, а потім у Центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку до 12 грудня 2002 року.

2. Цей Протокол також відкритий для підписання регіональними організаціями економічної інтеграції за умови, що принаймні одна з держав-членів такої організації підписала цей Протокол відповідно до пункту 1 цієї статті.

3. Цей Протокол підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття або затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй. Регіональна організація економічної інтеграції може здати на зберігання свою ратифікаційну грамоту або документ про прийняття або затвердження, якщо принаймні одна з її держав-членів вчинила в такий же спосіб. У цій ратифікаційній грамоті або в документі про прийняття або затвердженні така організація заявляє про сферу своєї компетенції щодо питань, які регулюються цим Протоколом. Така організація також повідомляє депозитарієві про будь-яку відповідну зміну сфери своєї компетенції.

4. Цей Протокол відкритий для приєднання будь-якої держави або будь-якої регіональної організації економічної інтеграції, принаймні одна з держав-членів якої є Учасницею цього Протоколу. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй. Під час приєднання регіональна організація економічної інтеграції заявляє про сферу своєї компетенції щодо питань, які регулюються цим Протоколом. Така організація також повідомляє депозитарієві про будь-яку відповідну зміну сфери своєї компетенції.

Стаття 22. Набуття чинності

1. Цей Протокол набуває чинності на дев'яностий день після дати здачі на зберігання сорокової ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження або приєднання, але він не набуває чинності до набуття чинності Конвенцією (995_789) . Для мети цього пункту будь-яка така грамота або документ, здані на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не розглядаються в якості додаткових до грамот або документів, зданим на зберігання державами-членами такої організації.

2. Для кожної держави або регіональної організації економічної інтеграції, які ратифікують, приймають або затверджують цей Протокол, або приєднуються до нього після здачі на зберігання сорокової ратифікаційної грамоти або документа про таку дію, цей Протокол набуває чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання такою державою або організацією відповідної грамоти або документа або в дату набуття цим Протоколом чинності відповідно до пункту 1 цієї статті залежно від того, що настає пізніше.

Стаття 23. Зміни та доповнення

1. Після закінчення п'яти років після набуття чинності цим Протоколом Держава-учасниця цього Протоколу може запропонувати зміни та доповнення і направити їх Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, який потім перепроваджує запропоновані зміни та доповнення Державам-учасницям і Конференції Учасників Конвенції (995_789) з метою розгляду цих пропозицій та ухвалення рішення щодо них. Держави-учасниці цього Протоколу, які беруть участь у Конференції Учасників, докладають усіх зусиль для досягнення консенсусу щодо кожної зміни та доповнення. Якщо всі зусилля по досягненню консенсусу були вичерпані і згоди не було досягнуто, то, як крайній захід, для прийняття змін та доповнень потрібно більшість у дві третини голосів Держав-учасниць цього Протоколу, які присутні та беруть участь у голосуванні на засіданні Конференції Учасників.

2. У питаннях, які входять до сфери їхньої компетенції, регіональні організації економічної інтеграції здійснюють своє право голосу відповідно до цієї статті, маючи число голосів, рівне числу їхніх держав-членів, які є Учасницями цього Протоколу. Такі організації не здійснюють своє право голосу, якщо їхні держави-члени здійснюють своє право голосу, і навпаки.

3. Зміни та доповнення, прийняті відповідно до пункту 1 цієї статті, підлягають ратифікації, прийняттю або затвердженню Державами-учасницями.

4. Зміни та доповнення, прийняті відповідно до пункту 1 цієї статті, набувають чинності щодо Держави-учасниці через дев'яносто днів після дати здачі нею на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй ратифікаційної грамоти або документа про прийняття або затвердження таких змін та доповнень.

5. Коли зміни та доповнення набувають чинності, вони стають обов'язковими для тих Держав-учасниць, які висловили згоду бути зв'язаними ними. Інші Держави-учасниці продовжують бути зв'язаними положеннями цього Протоколу і будь-якими змінами та доповненнями, ратифікованими, прийнятими або затвердженими ними раніше.

Стаття 24. Денонсація

1. Держава-учасниця може денонсувати цей Протокол шляхом направлення письмового повідомлення Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй. Така денонсація набуває чинності після закінчення одного року після дати одержання повідомлення Генеральним секретарем.

2. Регіональна організація економічної інтеграції перестає бути учасницею цього Протоколу, коли всі її держави-члени денонсували цей Протокол.

Стаття 25. Депозитарій і мови

1. Депозитарієм цього Протоколу призначається Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.

2. Оригінал цього Протоколу, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якого є рівно автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

На посвідчення чого повноважні представники, що підписалися нижче, належним чином уповноважені на те своїми урядами, підписали цей Протокол.

Протокол

против незаконного ввоза мигрантов по суше, морю и воздуху, дополняющий Конвенцию Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности

Государства - участники настоящего Протокола,

заявляя, что для принятия эффективных мер по предупреждению незаконного ввоза мигрантов по суше, морю и воздуху и борьбе с ним необходим всеобъемлющий международный подход, включая сотрудничество, обмен информацией и другие надлежащие меры, в том числе социально-экономические меры, на национальном, региональном и международном уровнях,

ссылаясь на Резолюцию 54/212 Генеральной Ассамблеи от 22 декабря 1999 года, в которой Ассамблея настоятельно призвала государства-члены и систему Организации Объединенных Наций укреплять международное сотрудничество в области международной миграции и развития в целях содействия устранению коренных причин миграции, особенно тех, которые связаны с нищетой, и максимального увеличения выгод от международной миграции для тех, кого это касается, и рекомендовала в соответствующих случаях межрегиональным, региональным и субрегиональным механизмам продолжать заниматься рассмотрением вопроса о миграции и развитии,

будучи убеждены в необходимости обеспечивать мигрантам гуманное обращение и полную защиту их прав,

учитывая то обстоятельство, что, несмотря на работу, проводимую на других международных форумах, не имеется универсального документа, в котором затрагивались бы все аспекты незаконного ввоза мигрантов и другие связанные с этим вопросы,

будучи обеспокоены значительным расширением деятельности организованных преступных групп применительно к незаконному ввозу мигрантов и другой связанной с этим преступной деятельности, указанной в настоящем Протоколе, которая причиняет огромный ущерб соответствующим государствам,

будучи также обеспокоены тем, что незаконный ввоз мигрантов может создавать угрозу для жизни или безопасности вовлеченных в него мигрантов,

ссылаясь на Резолюцию 53/111 Генеральной Ассамблеи от 9 декабря 1998 года, в которой Ассамблея постановила учредить межправительственный специальный комитет открытого состава для разработки всеобъемлющей международной конвенции против транснациональной организованной преступности и обсуждения вопроса о разработке, в частности, международного документа по борьбе против незаконного ввоза и транспортировки мигрантов, в том числе морем,

будучи убеждены, что дополнение Конвенции Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности (995_789) международным документом против незаконного ввоза мигрантов по суше, морю и воздуху будет способствовать предупреждению таких преступлений и борьбе с ними,

согласились о нижеследующем:

I. Общие положения

Статья 1

Связь с Конвенцией Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности

1. Настоящий Протокол дополняет Конвенцию Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности (995_789) . Он толкуется совместно с Конвенцией.

2. Положения Конвенции (995_789) применяются mutatis mutandis к настоящему Протоколу, если в нем не предусмотрено иное.

3. Преступления, признанные таковыми в соответствии со статьей 6 настоящего Протокола, рассматриваются как преступления, признанные таковыми в соответствии с Конвенцией (995_789) .

Статья 2

Цель

Цель настоящего Протокола заключается в предупреждении незаконного ввоза мигрантов и борьбе с ним, а также в поощрении сотрудничества между государствами-участниками в достижении этих целей при обеспечении защиты прав незаконно ввезенных мигрантов.

Статья 3

Термины

Для целей настоящего Протокола:

a) "незаконный ввоз мигрантов" означает обеспечение с целью получения, прямо или косвенно, какой-либо финансовой или иной материальной выгоды, незаконного въезда в какое-либо государство-участник любого лица, которое не является его гражданином или не проживает постоянно на его территории;

b) "незаконный въезд" означает пересечение границ без соблюдения необходимых требований для законного въезда в принимающее государство;

c) "поддельный документ на въезд/выезд или удостоверение личности" означает любой документ на въезд/выезд или удостоверение личности, которые:

i) были подделаны или изменены каким-либо материальным образом любым лицом или учреждением, кроме тех, которые в законном порядке уполномочены изготавливать или выдавать документ на въезд/выезд или удостоверение личности от имени государства; или

ii) были ненадлежащим образом выданы или получены с помощью представления неверных данных, коррупции или принуждения или каким-либо иным незаконным образом; или

iii) используются лицом, иным, чем законный владелец;

d) "судно" означает плавучие средства любого типа, включая суда неводоизмещающего типа и гидросамолеты, которые используются или могут быть использованы в качестве средства транспортировки по воде, за исключением военных кораблей, вспомогательных военно-морских судов или других судов, принадлежащих государству или эксплуатируемых им и используемых, в соответствующий момент, только на государственной некоммерческой службе.

Статья 4

Сфера применения

Настоящий Протокол, если в нем не указано иное, применяется к предупреждению, расследованию и уголовному преследованию в связи с преступлениями, признанными таковыми в соответствии со статьей 6 настоящего Протокола, если эти преступления носят транснациональный характер и совершены при участии организованной преступной группы, а также к защите прав лиц, которые стали объектом таких преступлений.

Статья 5

Уголовное преследование мигрантов

Настоящий Протокол не применяется для уголовного преследования мигрантов в силу только того обстоятельства, что они стали объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола.

Статья 6

Криминализация

1. Каждое государство-участник принимает такие законодательные и другие меры, какие могут потребоваться, с тем чтобы признать в качестве уголовно наказуемых следующие деяния, когда они совершаются умышленно и с целью получить, прямо или косвенно, финансовую или иную материальную выгоду:

a) незаконный ввоз мигрантов;

b) когда они совершаются в целях создания условий для незаконного ввоза мигрантов:

i) изготовление поддельного документа на въезд/выезд или удостоверения личности;

ii) приобретение или предоставление такого документа или владение им;

c) предоставление какому-либо лицу, которое не является гражданином соответствующего государства или не проживает постоянно на его территории, возможности находиться в этом государстве без соблюдения необходимых требований для законного пребывания в нем путем использования способов, упомянутых в подпункте "b" этого пункта, или любых других незаконных средств.

2. Каждое государство-участник также принимает такие законодательные и другие меры, какие могут потребоваться, с тем чтобы признать в качестве уголовно наказуемых следующие деяния:

a) при условии соблюдения основных принципов своей правовой системы - покушение на совершение какого-либо преступления, признанного таковым в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи;

b) участие в качестве сообщника в совершении какого-либо преступления, признанного таковым в соответствии с пунктом 1 "a", "b"i" или "c" настоящей статьи, и, при условии соблюдения основных принципов своей правовой системы - участие в качестве сообщника в совершении какого-либо преступления, признанного таковым в соответствии с пунктом 1 "b"ii" настоящей статьи;

c) организацию других лиц или руководство ими с целью совершения какого-либо преступления, признанного таковым в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи.

3. Каждое государство-участник принимает такие законодательные и другие меры, какие могут потребоваться, с тем чтобы признать в качестве обстоятельств, отягчающих преступления, признанные таковыми в соответствии с пунктом 1 "a", "b"i" и "c" настоящей статьи, и, при условии соблюдения основных принципов своей правовой системы, преступления, признанные таковыми в соответствии с пунктом 2 "b" и "c" настоящей статьи, обстоятельства:

a) которые ставят или могут поставить под угрозу жизнь или безопасность соответствующих мигрантов; или

b) которые связаны с бесчеловечным или унижающим достоинство обращением с такими мигрантами, в том числе в целях эксплуатации.

4. Ничто в настоящем Протоколе не препятствует государству-участнику принимать меры в отношении какого-либо лица, деяние которого является уголовно наказуемым согласно его внутреннему законодательству.

II. Незаконный ввоз мигрантов по морю

Статья 7

Сотрудничество

Государства-участники сотрудничают в максимально возможной степени в целях предупреждения и пресечения незаконного ввоза мигрантов по морю в соответствии с международным морским правом.

Статья 8

Меры противодействия незаконному ввозу мигрантов по морю

1. Государство-участник, имеющее разумные основания подозревать, что судно, которое либо несет его флаг или заявляет о том, что оно зарегистрировано в этом государстве, либо не имеет национальности, либо, хотя и несет иностранный флаг или отказывается показать флаг, имеет в действительности национальность этого государства-участника, участвует в незаконном ввозе мигрантов по морю, может запросить помощь других государств-участников в пресечении использования данного судна с этой целью. Государства-участники, к которым обращен подобный запрос, предоставляют такую помощь, в той мере, в какой это возможно, в пределах имеющихся средств.

2. Государство-участник, имеющее разумные основания подозревать, что судно, осуществляющее свободу судоходства в соответствии с международным правом и несущее флаг другого государства-участника или имеющее знаки его регистрации в таком государстве, участвует в незаконном ввозе мигрантов по морю, может уведомить об этом государство флага, запросить подтверждение регистрации и, в случае подтверждения, просить разрешения государства флага принять надлежащие меры в отношении этого судна. Государство флага может разрешить запрашивающему государству, в частности:

a) высадиться на это судно;

b) произвести досмотр этого судна; и

c) в случае обнаружения доказательств участия этого судна в незаконном ввозе мигрантов по морю, принять надлежащие меры в отношении этого судна, а также лиц и груза на борту в порядке, разрешенном государством флага.

3. Государство-участник, осуществившее любую меру в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи, незамедлительно информирует заинтересованное государство флага о результатах.

4. Государство-участник незамедлительно дает ответ на полученный от другого государства-участника запрос для определения того, имеет ли судно, заявляющее о его регистрации в этом государстве или несущее его флаг, право на это, а также ответ на запрос о разрешении, сделанный в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи.

5. Государство флага может, согласно статье 7 настоящего Протокола, сопроводить свое разрешение условиями, которые должны быть согласованы между ним и запрашивающим государством, в том числе условиями, касающимися ответственности и масштабов эффективных мер, которые должны быть приняты. Государство-участник не принимает дополнительных мер без прямого разрешения государства флага за исключением тех, которые необходимы для устранения непосредственной угрозы для жизни людей или которые вытекают из соответствующих двусторонних или многосторонних соглашений.

6. Каждое государство-участник назначает орган или, в случае необходимости, органы, которые должны получать запросы о помощи, о подтверждении регистрации или права судна нести его флаг, а также о разрешении принять надлежащие меры и отвечать на такие запросы. Уведомление о таком назначении направляется через Генерального секретаря всем другим государствам-участникам в течение одного месяца с момента назначения.

7. Государство-участник, имеющее разумные основания подозревать, что судно участвует в незаконном ввозе мигрантов по морю и не имеет национальности или может быть приравнено к судну без национальности, может произвести высадку на судно и его досмотр. Если обнаружены доказательства, подтверждающие это подозрение, такое государство-участник принимает надлежащие меры согласно соответствующим положениям внутреннего и международного права.

Статья 9

Защитительные положения

1. Когда государство-участник принимает меры в отношении какого-либо судна в соответствии со статьей 8 настоящего Протокола, оно:

a) обеспечивает безопасность лиц на борту и гуманное обращение с ними;

b) должным образом учитывает необходимость не ставить под угрозу безопасность судна или его груза;

c) должным образом учитывает необходимость не наносить ущерба коммерческим или юридическим интересам государства флага или любого другого заинтересованного государства;

d) обеспечивает, в пределах имеющихся возможностей, чтобы любая мера, принятая в отношении судна, отвечала соображениям экологической безопасности.

2. Если мотивы, с учетом которых были приняты меры согласно статье 8 настоящего Протокола, оказываются необоснованными, то судно получает компенсацию за любые причиненные убытки или ущерб при условии, что это судно не совершило какого-либо деяния, оправдывающего принятые меры.

3. Любая мера, принятая или осуществленная в соответствии с настоящей главой, должным образом отражает необходимость не препятствовать или не наносить ущерба:

a) правам и обязательствам и осуществлению юрисдикции прибрежных государств в соответствии с международным морским правом; или

b) правомочиям государства флага на осуществление юрисдикции и контроля по административным, техническим и социальным вопросам, связанным с судном.

4. Любая мера, принимаемая на море в соответствии с настоящей главой, осуществляется только военными кораблями или военными летательными аппаратами, либо другими кораблями или летательными аппаратами, которые имеют четкие внешние знаки, позволяющие опознать их как состоящие на государственной службе, и которые уполномочены для этой цели.

III. Предупреждение, сотрудничество и другие меры

Статья 10

Информация

1. Без ущерба для статей 27 и 28 Конвенции (995_789) государства-участники, прежде всего те государства-участники, которые имеют общие границы или находятся на маршрутах, по которым осуществляется незаконный ввоз мигрантов, для достижения целей настоящего Протокола обмениваются, согласно их внутренним правовым и административным системам, соответствующей информацией по таким вопросам, как:

a) пункты отправления и назначения, а также маршруты, перевозчики и транспортные средства, которые, как это известно или подозревается, используются какой-либо организованной преступной группой, участвующей в совершении деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола;

b) данные об организациях или организованных преступных группах, которые, как это известно или подозревается, участвуют в совершении деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и методы, которые они используют;

c) отличительные признаки подлинности и надлежащая форма документов на въезд/выезд, выдаваемых государством-участником, и сведения о похищенных бланках документов на въезд/выезд или удостоверений личности или их последующем неправомерном использовании;

d) средства и методы сокрытия и транспортировки людей, противозаконное изменение, воспроизведение или приобретение или неправомерное использование документов на въезд/выезд или удостоверений личности, применяемые при совершении деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и способы их выявления;

e) законодательный опыт, а также практика и меры, направленные на предупреждение деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и борьбу с ними; и

f) научно-техническая информация, полезная для деятельности правоохранительных органов в целях расширения их возможностей по предупреждению, выявлению и расследованию деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и уголовному преследованию причастных к ним лиц.

2. Государство-участник, которое получает информацию, выполняет любую просьбу предоставляющего информацию государства-участника, сопряженную с установлением ограничений в отношении ее использования.

Статья 11

Меры пограничного контроля

1. Без ущерба для международных обязательств в отношении свободного передвижения людей государства-участники, насколько это возможно, устанавливают такие меры пограничного контроля, какие могут потребоваться для предупреждения и выявления незаконного ввоза мигрантов.

2. Каждое государство-участник принимает законодательные или другие надлежащие меры для предупреждения, насколько это возможно, использования транспортных средств, эксплуатируемых коммерческими перевозчиками, при совершении преступления, признанного таковым в соответствии с пунктом 1 "a" статьи 6 настоящего Протокола.

3. В надлежащих случаях и без ущерба для применимых международных конвенций такие меры включают установление для коммерческих перевозчиков, в том числе любой транспортной компании или владельца, или оператора любых транспортных средств, обязательства убедиться в том, что все пассажиры имеют документы на въезд/выезд, необходимые для въезда в принимающее государство.

4. Каждое государство-участник принимает необходимые меры, в соответствии со своим внутренним законодательством, с тем чтобы предусмотреть санкции за нарушение обязательства, установленного в пункте 3 настоящей статьи.

5. Каждое государство-участник рассматривает возможность принятия мер, которые позволяют, в соответствии с его внутренним законодательством, отказывать во въезде лицам, причастным к совершению преступлений, признанных таковыми в соответствии с настоящим Протоколом, или аннулировать их визы.

6. Без ущерба для статьи 27 Конвенции (995_789) государства-участники рассматривают возможность укрепления сотрудничества между органами пограничного контроля, в том числе путем создания и поддержания прямых каналов связи.

Статья 12

Надежность документов и контроль за ними

Каждое государство-участник принимает, в пределах имеющихся возможностей, такие меры, какие могут потребоваться для:

a) обеспечения такого качества выдаваемых им документов на въезд/выезд или удостоверений личности, которое в максимальной степени затрудняло бы их неправомерное использование и подделку или противозаконное изменение, воспроизведение или выдачу; и

b) обеспечения защищенности и надежности документов на въезд/выезд или удостоверений личности, выданных этим государством-участником или от его имени, а также для предупреждения их незаконного изготовления, выдачи и использования.

Статья 13

Законность и действительность документов

Государство-участник проводит по просьбе другого государства-участника, в соответствии со своим внутренним законодательством, в течение разумного срока проверку законности и действительности выданных или якобы выданных от его имени документов на въезд/выезд или удостоверений личности, в отношении которых имеются подозрения, что они используются с целью совершения деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола.

Статья 14

Подготовка кадров и техническое сотрудничество

1. Государства-участники обеспечивают или совершенствуют специализированную подготовку сотрудников миграционных и других соответствующих органов по вопросам предупреждения деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и гуманного обращения с мигрантами, которые стали объектом таких деяний, при обеспечении уважения их прав, установленных в настоящем Протоколе.

2. Государства-участники сотрудничают друг с другом и с компетентными международными организациями, неправительственными организациями, другими соответствующими организациями и другими элементами гражданского общества, в надлежащих случаях, в обеспечении на своей территории должной подготовки кадров в целях предупреждения, пресечения и искоренения деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, а также защиты прав мигрантов, которые стали объектом таких деяний. Указанная подготовка включает:

a) повышение надежности и качества документов на въезд/выезд;

b) обнаружение и выявление поддельных документов на въезд/выезд или удостоверений личности;

c) сбор оперативной информации о преступлениях, касающейся, в частности, выявления организованных преступных групп, которые, как это известно или подозревается, участвуют в совершении деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, методов, используемых для транспортировки незаконно ввозимых мигрантов, неправомерного использования документов на въезд/выезд или удостоверений личности с целью совершения деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и способов сокрытия, используемых при незаконном ввозе мигрантов;

d) совершенствование процедур обнаружения незаконно ввозимых лиц в установленных и неустановленных пунктах въезда и выезда; и

e) гуманное обращение с мигрантами и защита их прав, установленных в настоящем Протоколе.

3. Государства-участники, которые располагают соответствующими специалистами и опытом, рассматривают возможность предоставления технической помощи государствам, которые часто являются странами происхождения или транзита для лиц, ставших объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола. Государства-участники прилагают все усилия для предоставления необходимых ресурсов, таких как транспортные средства, компьютерные системы и устройства для считывания документов, для целей борьбы с деяниями, указанными в статье 6.

Статья 15

Другие меры по предупреждению

1. Каждое государство-участник принимает меры по обеспечению создания или совершенствования информационных программ, направленных на углубление понимания обществом того обстоятельства, что деяния, указанные в статье 6 настоящего Протокола, представляют собой преступную деятельность, которую часто осуществляют организованные преступные группы в корыстных целях и которая создает серьезную угрозу для соответствующих мигрантов.

2. В соответствии со статьей 31 Конвенции (995_789) государства-участники сотрудничают в области общественной информации с целью предупреждения того, чтобы потенциальные мигранты становились жертвами организованных преступных групп.

3. Каждое государство-участник содействует разработке программ и сотрудничеству в области развития на национальном, региональном и международном уровнях или, в надлежащих случаях, совершенствует такие программы и сотрудничество, учитывая социально-экономические реальности миграции и уделяя особое внимание районам, находящимся в неблагоприятном экономическом и социальном положении, с целью борьбы с коренными социально-экономическими причинами незаконного ввоза мигрантов, такими как нищета и низкий уровень развития.

Статья 16

Меры защиты и помощи

1. При осуществлении настоящего Протокола каждое государство-участник принимает, в соответствии со своими обязательствами по международному праву, все надлежащие меры, в том числе, если это необходимо, в области законодательства, для соблюдения и защиты прав лиц, которые стали объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, как эти права предусмотрены применимыми нормами международного права, в частности права на жизнь и права не подвергаться пыткам или другим жестоким, бесчеловечным или унижающим достоинство видам обращения или наказания.

2. Каждое государство-участник принимает надлежащие меры по предоставлению мигрантам соответствующей защиты от насилия, которому они могут подвергнуться со стороны отдельных лиц или групп по той причине, что они стали объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола.

3. Каждое государство-участник предоставляет надлежащую помощь мигрантам, жизнь или безопасность которых поставлены под угрозу по той причине, что они стали объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола.

4. При применении положений настоящей статьи государства-участники принимают во внимание особые потребности женщин и детей.

5. В случае задержания какого-либо лица, которое стало объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, каждое государство-участник выполняет свои обязательства по Венской конвенции о консульских сношениях (995_047) , когда это применимо, в том числе обязательство незамедлительно информировать это лицо о положениях, касающихся уведомлений, направляемых консульским должностным лицам, и сношений с такими должностными лицами.

Статья 17

Соглашения и договоренности

Государства-участники рассматривают возможность заключения двусторонних или региональных соглашений или оперативных договоренностей или взаимопониманий, направленных на:

a) принятие наиболее надлежащих и эффективных мер по предупреждению деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и борьбе с ними; или

b) развитие применения положений настоящего Протокола в отношениях между ними.

Статья 18

Возвращение незаконно ввезенных мигрантов

1. Каждое государство-участник соглашается содействовать возвращению и принимать без необоснованных или неразумных задержек лицо, которое стало объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и которое является его гражданином или которое имеет право постоянно проживать на его территории в момент возвращения.

2. Каждое государство-участник рассматривает, в соответствии со своим внутренним законодательством, возможность содействия возвращению и принятия лица, которое стало объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и которое имело право постоянно проживать на его территории в момент въезда в принимающее государство.

3. По просьбе принимающего государства-участника, запрашиваемое государство-участник без необоснованных или неразумных задержек проверяет, является ли лицо, которое стало объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, его гражданином или имеет ли оно право постоянно проживать на его территории.

4. В целях содействия возвращению лица, которое стало объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, и не имеет надлежащих документов, государство-участник, гражданином которого является такое лицо или на территории которого такое лицо имеет право постоянно проживать, соглашается выдавать, по просьбе принимающего государства-участника, такие документы на въезд/выезд или другие разрешения, какие могут потребоваться для возвращения этого лица на его территорию.

5. Каждое государство-участник, имеющее отношение к возвращению какого-либо лица, которое стало объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, принимает все надлежащие меры для осуществления такого возвращения упорядоченным образом и при должном учете вопросов обеспечения безопасности и уважения достоинства этого лица.

6. Государства-участники могут сотрудничать с соответствующими международными организациями по вопросам осуществления настоящей статьи.

7. Настоящая статья не наносит ущерба какому-либо праву, предоставленному лицам, которые стали объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола, в силу любого положения внутреннего законодательства принимающего государства-участника.

8. Настоящая статья не затрагивает обязательств, взятых по любому другому применимому договору, будь то двустороннему или многостороннему, или любому другому применимому оперативному соглашению или договоренности, которые регулируют, полностью или частично, вопросы возвращения лиц, которые стали объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола.

IV. Заключительные положения

Статья 19

Исключающее положение

1. Ничто в настоящем Протоколе не затрагивает других прав, обязательств и ответственности государств и отдельных лиц согласно международному праву, включая международное гуманитарное право и международное право в области прав человека и, в частности, когда это применимо, Конвенцию 1951 года (995_011) и Протокол 1967 года (995_363) , касающиеся статуса беженцев, и принцип невыдворения, закрепленный в них.

2. Меры, предусмотренные настоящим Протоколом, толкуются и применяются таким образом, чтобы это не являлось дискриминационным в отношении лиц на том основании, что они стали объектом деяний, указанных в статье 6 настоящего Протокола. Толкование и применение этих мер осуществляются в соответствии с международно признанными принципами недискриминации.

Статья 20

Урегулирование споров

1. Государства-участники стремятся урегулировать споры относительно толкования или применения настоящего Протокола путем переговоров.

2. Любой спор между двумя или более государствами-участниками относительно толкования или применения настоящего Протокола, который не может быть урегулирован путем переговоров в течение разумного периода времени, передается по просьбе одного из этих государств-участников на арбитражное разбирательство. Если в течение шести месяцев со дня обращения с просьбой об арбитраже эти государства-участники не смогут договориться о его организации, любое из этих государств-участников может передать спор в Международный Суд, обратившись с заявлением в соответствии со Статутом Суда (995_010) .

3. Каждое государство-участник может при подписании, ратификации, принятии или утверждении настоящего Протокола, или при присоединении к нему заявить о том, что оно не считает себя связанным положениями пункта 2 настоящей статьи. Другие государства-участники не связаны положениями пункта 2 настоящей статьи в отношении любого государства-участника, сделавшего такую оговорку.

4. Любое государство-участник, сделавшее оговорку в соответствии с пунктом 3 настоящей статьи, может в любое время снять эту оговорку путем направления уведомления Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций.

Статья 21

Подписание, ратификация, принятие, утверждение и присоединение

1. Настоящий Протокол открыт для подписания всеми государствами с 12 по 15 декабря 2000 года в Палермо, Италия, а затем в Центральных учреждениях Организации Объединенных Наций в Нью-Йорке до 12 декабря 2002 года.

2. Настоящий Протокол также открыт для подписания региональными организациями экономической интеграции при условии, что по меньшей мере одно из государств-членов такой организации подписало настоящий Протокол в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи.

3. Настоящий Протокол подлежит ратификации, принятию или утверждению. Ратификационные грамоты или документы о принятии или утверждении сдаются на хранение Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций. Региональная организация экономической интеграции может сдать на хранение свою ратификационную грамоту или документ о принятии или утверждении, если по меньшей мере одно из ее государств-членов поступило таким же образом. В этой ратификационной грамоте или в документе о принятии или утверждении такая организация заявляет о сфере своей компетенции в отношении вопросов, регулируемых настоящим Протоколом. Такая организация также сообщает депозитарию о любом соответствующем изменении сферы своей компетенции.

4. Настоящий Протокол открыт для присоединения любого государства или любой региональной организации экономической интеграции, по меньшей мере одно из государств-членов которой является участником настоящего Протокола. Документы о присоединении сдаются на хранение Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций. При присоединении региональная организация экономической интеграции заявляет о сфере своей компетенции в отношении вопросов, регулируемых настоящим Протоколом. Такая организация также сообщает депозитарию о любом соответствующем изменении сферы своей компетенции.

Статья 22

Вступление в силу

1. Настоящий Протокол вступает в силу на девяностый день после даты сдачи на хранение сороковой ратификационной грамоты или документа о принятии, утверждении или присоединении, но он не вступает в силу до вступления в силу Конвенции (995_789) . Для цели настоящего пункта любая такая грамота или документ, сданные на хранение региональной организацией экономической интеграции, не рассматриваются в качестве дополнительных к грамотам или документам, сданным на хранение государствами-членами такой организации.

2. Для каждого государства или региональной организации экономической интеграции, которые ратифицируют, принимают или утверждают настоящий Протокол, или присоединяются к нему после сдачи на хранение сороковой ратификационной грамоты или документа о таком действии, настоящий Протокол вступает в силу на тридцатый день после даты сдачи на хранение таким государством или организацией соответствующей грамоты или документа или в дату вступления настоящего Протокола в силу в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи в зависимости от того, что наступает позднее.

Статья 23

Поправки

1. По истечении пяти лет после вступления в силу настоящего Протокола государство-участник настоящего Протокола может предложить поправку и направить ее Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций, который затем препровождает предлагаемую поправку государствам-участникам и Конференции участников Конвенции (995_789) в целях рассмотрения этого предложения и принятия решения по нему. Государства-участники настоящего Протокола, принимающие участие в Конференции участников, прилагают все усилия для достижения консенсуса в отношении каждой поправки. Если все усилия по достижению консенсуса были исчерпаны и согласия не было достигнуто, то, в качестве крайней меры, для принятия поправки требуется большинство в две трети голосов государств-участников настоящего Протокола, присутствующих и участвующих в голосовании на заседании Конференции участников.

2. В вопросах, входящих в сферу их компетенции, региональные организации экономической интеграции осуществляют свое право голоса согласно настоящей статье, располагая числом голосов, равным числу их государств-членов, являющихся участниками настоящего Протокола. Такие организации не осуществляют свое право голоса, если их государства-члены осуществляют свое право голоса, и наоборот.

3. Поправка, принятая в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, подлежит ратификации, принятию или утверждению государствами-участниками.

4. Поправка, принятая в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, вступает в силу в отношении государства-участника через девяносто дней после даты сдачи им на хранение Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций ратификационной грамоты или документа о принятии или утверждении такой поправки.

5. Когда поправка вступает в силу, она становится обязательной для тех государств-участников, которые выразили согласие быть связанными ею. Другие государства-участники продолжают быть связанными положениями настоящего Протокола и любыми поправками, ратифицированными, принятыми или утвержденными ими ранее.

Статья 24

Денонсация

1. Государство-участник может денонсировать настоящий Протокол путем направления письменного уведомления Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций. Такая денонсация вступает в силу по истечении одного года после даты получения уведомления Генеральным секретарем.

2. Региональная организация экономической интеграции перестает быть участником настоящего Протокола, когда все ее государства-члены денонсировали настоящий Протокол.

Статья 25

Депозитарий и языки

1. Депозитарием настоящего Протокола назначается Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций.

2. Подлинник настоящего Протокола, английский, арабский, испанский, китайский, русский и французский тексты которого являются равно аутентичными, сдается на хранение Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций.