Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV (550-15) "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який набрав чинності з дня його опублікування - з 26 березня 2003 року, передбачено, що порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) поширюється і на внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та до контролюючих органів віднесені органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Одночасно продовжує діяти Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , яким визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Відповідно до цього Закону Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти Фонду не входять до складу Державного бюджету України.

У зв'язку з тим, що зазначені закони розрізняються за своїм змістом, виникає питання щодо застосування норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) до порядку сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені тільки в преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а в подальшому використовується поняття "податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів". Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування не визначені державними цільовими фондами. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим Фондом у визначенні Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Одночасно Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) визначено перелік загальнодержавних та місцевих зборів, податків та інших платежів, які є джерелами формування Державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів. Страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема страхування на випадок безробіття, серед обов'язкових зборів, податків та інших платежів у цьому переліку немає.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , зі змінами та доповненнями, визначено термін податкового зобов'язання - як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до цього визначення можна зробити висновок, що порядок та строки сплати платниками коштів до бюджетів та державних цільових фондів визначаються цим законом або іншими законами.

Таким чином, положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181 (2181-14) ), зі змінами та доповненнями, застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) .

Враховуючи викладене та відповідно до пп.4.4.2 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зі змінами та доповненнями, Державний центр зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття як контролюючий орган надає роз'яснення щодо застосування деяких норм цього Закону органами державної служби зайнятості - робочими органами виконавчої дирекції Фонду, що додається.

Про використання інших норм Закону 2181 (2181-14) , після погодження з Державною податковою адміністрацією України, Вам буде повідомлено додатково.

Цю інформацію необхідно довести до базових центрів зайнятості та платників страхових внесків для використання у практичній роботі.

Додаток

до листа Державного

центру зайнятості

від 04.08.2003 р.

N ДЦ-09-2805

I. Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181 (2181-14) ) , зі змінами та доповненнями, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами України. Пунктом 1.11 цієї статті визначена податкова декларація, розрахунок - як документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу)

Нарахування та сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється у строки і в розмірах, визначених законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) та "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (2213-14) . Таким чином, відповідно до п. 3 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

II. Внаслідок розбіжностей у строках подання податкових декларацій згідно із Законом 2181 (2181-14) та Розрахункової відомості відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. N 339 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. за N 30/5221 (z0030-01) , яка розроблена на впровадження цього Закону. У зв'язку з вищевикладеним термін подання платниками страхових внесків Розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до пп. 1.11 статті 1 Закону 2181 (2181-14) , податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підставою для нарахування страхових внесків є норми законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) та "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (2213-14) , а не дані розрахункової відомості, термін сплати внесків не залежить від факту подання або неподання розрахункової відомості. У такому випадку розрахункова відомість не є податковою декларацією, а подання декларації Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачено.

Відповідно до п. 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески, надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами. Нормативно-правовим актом у такому випадку є Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. N 339 (z0030-01) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. за N 30/5221, яка розроблена на впровадження цього Закону.

У зв'язку з вищевикладеним термін подання платниками страхових внесків Розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до внесення змін до вищевказаної Інструкції (z0030-01) або видання нової Інструкції, залишається таким, який встановлений в Інструкції: квартальної - 10 квітня, 10 липня, 10 жовтня: річної - 15 січня.

III. Заборгованість платників страхових внесків зі сплати внесків до Фонду визначається в Розрахунковій відомості раз на квартал на початку місяця, наступного за звітним кварталом (різниця між нарахованою та перерахованою сумою страхових внесків, фінансових та штрафних санкцій).

У той же час відповідно до пп. 1.3 Закону 2181 (2181-14) податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 6 Закону 2181 (2181-14) визначені поняття та умови, відповідно до яких контролюючими органами (у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання) надсилаються платникам податків податкові повідомлення щодо сплати податкового зобов'язання, а в разі несплати платником узгодженої суми податкового зобов'язання надсилається відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника, на підставі якого податковий орган надсилає платнику податкові вимоги.

З метою забезпечення виконання норм статті 6 Закону 2181 (2181-14) та Постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 р. N 1387 (1387-2001-п) "Про затвердження Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або заміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів" між Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Державною податковою адміністрацією України буде укладено Угоду про інформаційне співробітництво та Протокол про обмін інформацією, про що Вас буде повідомлено додатково.

IV. На виконання статті 12 Закону 2181 (2181-14) постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2002 р. N 1056 (1056-2002-п) затверджено Порядок списання непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків. Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що у разі, коли конролюючий орган не є податковим органом, рішення про визнання податкового боргу безнадійним приймається податковим органом за зверненням контролюючого органу. Рішення про визнання податкового боргу безнадійним складається у двох примірниках: перший - для податкового органу, другий - для контролюючого органу. На підставі рішення про визнання податкового боргу безнадійним керівник контролюючого органу приймає рішення про списання такого боргу.

У зв'язку з викладеним органи державної служби зайнятості - робочі органи виконавчої дирекції Фонду як контролюючі органи при списанні непогашених боргів зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття після ліквідації платника страхових внесків повинні подавати до відповідного податкового органу (на базовому рівні) звернення про визнання податкового боргу безнадійним разом з одним з документів, зазначених у пункті 2 Порядку (1056-2002-п) проведення органами державної служби зайнятості - виконавчою дирекцією Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття списання непогашених боргів зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття після ліквідації платника страхових внесків, затвердженого Постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 22.10.2002 р. N 146 (z0952-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2002 р. за N 952/7240.

Після отримання такого рішення органи державної служби зайнятості - робочі органи виконавчої дирекції Фонду повинні проводити списання відповідно до вимог, викладених у Порядку (z0952-02) проведення органами державної служби зайнятості - виконавчою дирекцією Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття списання непогашених боргів зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття після ліквідації платника страхових внесків.

V. Відповідно до п. 2 статті 18 Закону 2181 (2181-14) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

З метою забезпечення практичного застосування пункту 18.2 статті 18 Закону 2181 (2181-14) наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 р. N 103 (z0016-02) затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за N 16/6304. Норми цього Порядку не поширюються на податковий борг, що залишився непогашеним після ліквідації платника податків.

Відповідно до п. 2 цього Порядку (z0016-02) , визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної податкової служби здійснюються щодо:

- податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством;

- усіх видів пені та штрафних санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, які нараховані платникам податків на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону (2181-14) ;

- пені та сум штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону (2181-14) , за період з дня виникнення безнадійного податкового боргу до дня прийняття рішення про списання.

У пункті 3 цього Порядку (z0016-02) надано визначення безнадійного податкового боргу (курсивом вказані підпункти Порядку):

3.1. Податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута.

3.2. Податковий борг фізичної особи, яка; визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою (рішення суду), у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

померла (за даними органів реєстрації актів громадянського стану), у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством (довідка керівника контролюючого органу (або його заступника), видана на підставі акта опису спадкового майна, складеного нотаріусом);

понад 720 днів перебуває у розшуку відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу (за даними відповідних органів, які отримані на запит контролюючого органу).

3.3. Податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності - 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних об ліку).

3.4. Податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань.

Такий факт непереборної сили підтверджується:

- Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

- уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

- рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;

- висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

3.5. Податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону (2181-14) .

Якщо фізична особа, яка визнана в судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється, або фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, то списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності".

Органи державної служби зайнятості - робочі органи виконавчої дирекції Фонду як контролюючі органи списання безнадійних боргів зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття повинні проводити відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 р. N 103 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за N 16/6304 (z0016-02) .

Разом з тим необхідно враховувати таке:

1. Списанню підлягає борг зі сплати страхових внесків, нарахований роботодавцями у відсотках (установлених чинним законодавством на відповідний рік) до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, який визнано безнадійним відповідно до зазначеного Порядку (z0016-02) , пеня та штрафні санкції, нараховані на цей борг.

Списанню підлягає також розстрочений (відстрочений) борг (у т. ч. нараховані на такий борг відсотки), який визнано безнадійним відповідно до зазначеного Порядку (z0016-02) , або частина розстроченого (відстроченого) боргу. При цьому рішення про списання безнадійного боргу є підставою для внесення змін до договору про розстрочення (відстрочення).

2. Списанню не підлягає безнадійний борг, стосовно якого минув строк давності, встановлений Законом 2181 (2181-14) (пп. 3.3 Порядку (z0016-02) , у зв'язку з тим, що відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених статтею, не застосовується.

3. У випадках, передбачених підпунктом 3.4 цього Порядку (z0016-02) (податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття звертається до базового центру зайнятості як до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації та обліку безнадійного боргу з письмовою заявою, в якій зазначаються суми боргу зі сплати страхових внесків, які просить списати.

До заяви обов'язково додається будь-який з документів, зазначених у підпункті 3.4 цього Порядку (z0016-02) , який підтверджує, що податковий борг вважається безнадійним (п. 5.1 Порядку).

При списанні безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (пп. 3.4 Порядку (z0016-02) , необхідно враховувати час виникнення цих обставин. Відповідно до статті 58 Конституції України (254к/96-ВР) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. У зв'язку з цим списанню підлягатиме безнадійний борг внаслідок обставин непереборної сили, які виникли після 26 березня 2003 року, тобто часу набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (550-15) .

Під терміном "безнадійний борг" слід розуміти борг платників страхових внесків - роботодавців, що виник внаслідок обставин непереборної сили. Визначення та списання безнадійного боргу здійснюється щодо боргу зі сплати страхових внесків роботодавцями, пені та штрафних санкцій, нарахованих на цей борг на день виникнення безнадійного боргу. Сума безнадійного боргу до списання не може перевищувати суми прямих збитків платника податків, які виникли внаслідок обставин непереборної сили.

Визначення сум безнадійного боргу, що підлягає списанню, здійснюється базовими центрами зайнятості за даними первинного обліку розрахунків з платниками страхових внесків на день виникнення безнадійного боргу.

Днем виникнення безнадійного боргу вважається дата виникнення форс-мажорних обставин, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням боргу, який був на цю дату.

Відповідно до підпункту 3.4 пункту 3 зазначеного Порядку (z0016-02) , факт непереборної сили, що виник на території України, підтверджується Торгово-промисловою палатою України. Звертаємо увагу, що Законом України від 02.12.97 р. N 671/97-ВР (671/97-ВР) "Про торгово-промислові палати в Україні" право засвідчувати обставини форс-мажору надано Торгово-промисловій палаті України, а не торгово-промисловим палатам, які створені в регіонах. У висновку про форс-мажорні обставини повинна бути вказана дата виникнення цих обставин. Висновок про настання форс-мажорних обставин або відмову від підтвердження цих обставин підписує президент Торгово-промислової палати України або один з віце-президентів ТПП України. Сума безнадійного податкового боргу до списання не може перевищувати суми прямих збитків платника податків, які виникли внаслідок форс-мажорних обставин (лист Державної податкової адміністрації України від 07.11.2002 р. N 17284/7/24-1117 (v1728225-02) .

Після звернення платника до базового центру зайнятості щодо списання безнадійного боргу обставини, які безпосередньо вплинули на своєчасну сплату страхових внесків, підтверджуються актом перевірки базовим центром зайнятості за місцем реєстрації платника страхових внесків.

За результатами розгляду відповідних документів з метою списання безнадійного боргу базові центри зайнятості як контролюючі органи звертаються до органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків з документами, перелік яких надано в підпункті 5.2 Порядку (z0016-02) . Рішення про списання безнадійного боргу приймає керівник (його заступник) органу державної податкової служби, яке складається у трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби, третій - для базового центру зайнятості як контролюючого органу (пп. 5.3 Порядку (z0016-02) .

Після отримання від органу державної податкової служби рішення про списання безнадійного боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, який виник внаслідок обставин непереборної сили, базові центри зайнятості звертаються до регіонального центру зайнятості. До звернення додаються: довідка про наявність безнадійного боргу на день виникнення цього боргу, визначеного базовими центрами зайнятості за даними первинного обліку розрахунків з платниками страхових внесків, яку оформлено на бланку відповідного базового центру зайнятості (у довідці обов'язково вказується дата виникнення безнадійного боргу); копії документів, згідно з якими борг визнано безнадійним; копія акта перевірки базовим центром зайнятості платника страхових внесків та рішення органу державної податкової служби про списання безнадійного боргу.

Регіональні центри зайнятості за результатами розгляду наданих документів надають дозвіл на списання безнадійного боргу або повертають документи на доопрацювання. Дозвіл надає керівник, (його заступник) регіонального центру зайнятості як контролюючого органу, після чого дозвіл разом з наданими документами про списання безнадійного боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, який виник внаслідок обставин непереборної сили, регіональний центр зайнятості надсилає до базового центру зайнятості (залишаючи копію у себе).

Рішення про списання безнадійного боргу в сумі понад 50 тис. гривень приймається за погодженням з Державним центром зайнятості - виконавчою дирекцією Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

4. У випадках, передбачених підпунктами 3.1 (податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута), 3.2 (податковий борг фізичної особи, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою...) та 3.5 (податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону) цього Порядку (z0016-02) , базові центри зайнятості як контролюючі органи самостійно, тобто без звернення платника страхових внесків, здійснюють процедури щодо проведення списання безнадійного боргу зі сплати страхових внесків відповідно до вимог підпунктів 5.2 та 5.3 цього Порядку (z0016-02) (за зверненням до органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків та погодженням з регіональними центрами зайнятості). При цьому при списанні боргу зі сплати страхових внесків з платника, визнаного у встановленому порядку банкрутом (пп. 3.1 Порядку), та фізичної особи, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою (абзац другий пп. 3.2 Порядку), сума до списання визначається заданими первинного обліку платників страхових внесків за станом на день прийняття судом відповідного рішення. Рішення про списання безнадійного боргу складається у двох примірниках: перший - для органу державної податкової служби, другий - для контролюючого органу (відповідно до пп. 5.4 Порядку (z0016-02) .

5. На підставі рішення про списання безнадійного боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття базовий центр зайнятості про водить списання такого боргу датою прийняття рішення. У первинних документах обліку платників страхових внесків у графі "Списано" записується зміст операції: "Списано згідно з пунктом 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) за рішенням від ---------- N--------".

Якщо сума безнадійного боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття становить понад 50 тисяч гривень, регіональний центр зайнятості надсилає відповідні документи до Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття для погодження. Нарахування пені на борг зі сплати страхових внесків припиняється датою надсилання центром зайнятості документів на погодження. Після отримання погодження регіональний центр зайнятості проводить списання безнадійного боргу відповідно до Порядку (z0016-02) списання безнадійного податкового боргу платника податків та цього роз'яснення.

Суми списаного безнадійного боргу надалі відображаються в рядку 5 "Списано заборгованості" та рядку 6 "Списано пені" Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. N 339 (z0030-01) "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. за N 30/5221 .

До внесення змін до вищевказаної Інструкції (z0030-01) або втрати нею чинності органам державної служби зайнятості необхідно керуватись вимогами цієї інструкції.

Одночасно повідомляємо, що у разі відмови органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків у прийнятті рішення про визнання безнадійним боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття необхідно повідомити Державний центр зайнятості - виконавчу дирекцію Фонду.

VI. Статтею 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) передбачена відповідальність платників страхових внесків за несвоєчасність реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповне сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

Розмір та порядок нарахування фінансових та штрафних санкцій, передбачений у статті 38, відрізняється від норм, передбачених у статтях 16 та 17 Закону 2181. У Законі 2181 (2181-14) викладений зовсім інший підхід до нарахування пені та штрафних санкцій, який базується на строках подання податкової декларації та сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

У зв'язку з викладеним до законодавчого врегулювання питань щодо подання податкової декларації та внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) при нарахуванні пені та штрафних санкцій органам державної служби зайнятості необхідно керуватися нормами, викладеними у статті 38 цього Закону.