З метою посилення соціального захисту осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки Кабінет Міністрів Української РСР постановляє:

1. Запровадити з 1 січня 1991 р. державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби.

Державному обов'язковому особистому страхуванню підлягають також працівники вільнонайманого складу спеціальних установ, які за умовами своєї праці безпосередньо перебувають серед спецконтингенту цих установ, і професійної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ УРСР на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю. Перелік посад, що заміщаються зазначеними вільнонайманими працівниками, визначається Міністерством внутрішніх справ УРСР за погодженням з Міністерством фінансів УРСР.

Державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки здійснюється Головним управлінням державного страхування УРСР.

Взяти до відома, що страхування осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок союзного бюджету, здійснюється Правлінням державного страхування СРСР.

Затвердити Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки, що додається.

2. Міністерству фінансів УРСР вишукати необхідні кошти на державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, що утримуються за рахунок республіканського бюджету, а також на витрати по додатковому страхуванню працівників органів і підрозділів внутрішніх справ, що утримуються за рахунок союзного бюджету (різниця страхових платежів, встановлених цією постановою і постановою Ради Міністрів СРСР від 30 грудня 1990 р. N 1393).

3. Міністерствам і відомствам УРСР, які утримують відповідну чисельність працівників органів і підрозділів внутрішніх справ, вишукати відповідні кошти на сплату платежів по державному обов'язковому особистому страхуванню осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ.

Рекомендувати уряду Кримської АРСР, виконкомам обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів внести пропозиції до відповідних Рад про забезпечення фінансування страхових платежів осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, що утримуються за рахунок бюджету Кримської АРСР та місцевих бюджетів.

Страхові платежі з указаного виду страхування за перше півріччя 1991 р. повинні бути сплачені протягом III кварталу 1991 року.

4. Головному управлінню державного страхування УРСР за погодженням з Міністерством внутрішніх справ УРСР визначити перелік навмисних чи інших провинних дій застрахованих, за наслідки яких страхова сума не виплачується, та перелік поранень, контузій, травм і каліцтв, що належать до тяжких або легких.

ЗАТВЕРДЖЕНЕ

постановою Кабінету Міністрів України

від 29 червня 1991 р. N 59

1. Страхові платежі по державному обов'язковому особистому страхуванню осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, включаючи витрати по додатковому страхуванню працівників органів і підрозділів внутрішніх справ, що утримуються за рахунок союзного бюджету, та витрати органів державного страхування на його проведення в розмірі 4 процентів від загальної суми цих платежів, перераховуються Міністерством внутрішніх справ УРСР на спеціальний рахунок Головного управління державного страхування УРСР.

Страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових сум, підлягають зарахуванню в рахунок чергових платежів, а кошти, яких не вистачає, доплачуються Міністерством внутрішніх справ УРСР.

Міністерство внутрішніх справ УРСР здійснює розрахунки з Головним управлінням Державного страхування УРСР по сплаті страхових платежів щомісячно до 25 числа централізовано з розрахунку 1/12 річної потреби.

Управління внутрішніх справ Кримської АРСР, областей та м. Києва, інші органи і підрозділи внутрішніх справ, безпосередньо підпорядковані Міністерству внутрішніх справ УРСР, а також його самостійні головні управління щомісячно до 20 числа перераховують на поточний рахунок Міністерства 1/12 суми платежу по страхуванню осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, коштів міністерств і відомств.

Щорічний страховий внесок за кожного застрахованого встановлюється Головним управлінням державного страхування УРСР за погодженням з Міністерством внутрішніх справ УРСР.

2. Органи державного страхування УРСР виплачують страхові суми:

а) особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їх спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю:

у разі одержання застрахованим тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) - в розмірі чотиримісячного грошового утримання і легкого поранення - у розмірі двомісячного грошового утримання за останньою займаною посадою;

у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи) або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків:

інвалідові I групи - в розмірі п'ятирічного грошового утримання;

інвалідові II групи - в розмірі чотирирічного грошового утримання;

інвалідові III групи - в розмірі трирічного грошового утримання;

у разі загибелі (смерті) застрахованого при виконанні службових обов'язків або внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, його спадкоємцям (після подання свідоцтва про право на спадкоємство) - в розмірі десятирічного грошового утримання загиблого за останньою займаною посадою;

б) особам рядового та начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їх спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби, - в розмірах, передбачених постановою Ради Міністрів СРСР від 30 грудня 1990 р. N 1393.

Виплата зазначених у підпунктах "а" і "б" цього пункту страхових сум у зв'язку з настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум з цього виду страхування.

3. Вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити інспекції державного страхування протягом трьох років з дня страхової події.

4. Виплата страхових сум провадиться у семиденний строк з дня отримання інспекцією державного страхування усіх необхідних документів від застрахованого (в разі загибелі - від його спадкоємців) та органів (підрозділів) внутрішніх справ.

У разі відмови у виплаті страхових сум інспекція державного страхування у семиденний строк письмово повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців і відповідні органи (підрозділи) внутрішніх справ із зазначенням причин відмови.

Спори між застрахованим (його спадкоємцями) і органами державного страхування по виплаті страхових сум з цього виду страхування розглядаються вищими органами державного страхування і народними судами в межах трирічного строку позовної давності.

5. При настанні страхових подій, передбачених пунктом 2 цього Положення, виплата страхових сум провадиться інспекцією державного страхування за місцем проживання (прописки) застрахованого шляхом перерахування грошей на вклад одержувача у відповідній установі Ощадного банку УРСР, видачі чека банку або переказу  грошей поштою за рахунок одержувача.

Неповнолітньому одержувачу виплата страхової суми провадиться тільки шляхом перерахування установі Ощадного банку УРСР за місцем проживання на вклад на його ім'я з одночасним повідомленням про це відповідного органу опіки і піклування.

6. Якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма, каліцтво) або захворювання застрахованого пов'язані із учиненням ним навмисних чи інших провинних дій, відповідні документи органами (підрозділами) внутрішніх справ не оформляються і страхові суми не виплачуються.

7. Визначення ступеня тяжкості одержаного поранення (контузії, травми, каліцтва) провадиться військово-лікарськими комісіями на підставі переліку поранень, контузій, травм і каліцтв, що належать до тяжких або легких.

При одержанні застрахованим у період проходження служби поранення (контузії, травми, каліцтва), за наслідками якого він не підлягає звільненню від служби через хворобу або обмежений стан здоров'я, відповідними військово-лікарськими комісіями, які визначають придатність до служби, на підставі акта про обставини одержання поранення (контузії, травми, каліцтва) після медичного обстеження йому видається довідка про поранення (контузію, травму, каліцтво).

У разі втрати застрахованим довідки про поранення (контузію, травму, каліцтво) військово-лікарською комісією при його зверненні видається дублікат цієї довідки із зазначенням у правому верхньому куті довідки "Дублікат взамін загубленої".