Українська Радянська Соціалістична Республіка і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, які іменуються надалі Сторони,

грунтуючись на Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (55-12) та Декларації Верховної Ради Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки про державний суверенітет Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки від 27 липня 1990 року,

враховуючи спільність культур своїх народів та зв'язки, що історично склалися між ними,

висловлюючи волю народів Української РСР і Білоруської РСР та рішучість побудувати демократичні правові держави України і Білорусії,

будучи переконаними в необхідності розвивати свої міждержавні відносини на основі принципів суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи, відмови від застосування сили, економічних та будь-яких інших методів тиску, врегулювання спірних проблем погоджувальними засобами, а також інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права,

вважаючи, що дальший розвиток і зміцнення відносин дружби, добросусідства і взаємовигідного співробітництва між ними відповідають корінним національним інтересам народів обох держав і служать справі миру і безпеки,

керуючись прагненням всіляко сприяти створенню і розвитку на добровільній основі союзу суверенних держав,

знову підтверджуючи як одні з держав-засновниць свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй (995_010) , а також Хельсінкського Заключного акта (994_055) , Паризької хартії для нової Європи (995_058) та інших документів Наради з безпеки і співробітництва в Європі,

зобов'язуючись додержувати загальновизнаних норм міжнародного права в галузі прав людини,

домовились про таке:

Стаття 1

Сторони визнають одна одну суверенними державами і зобов'язуються утримуватися від дій, що можуть завдати шкоди їх державному суверенітету.

Стаття 2

Сторони гарантують усім громадянам СРСР, які проживають на територіях Української Радянської Соціалістичної Республіки і Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки, після прийняття Сторонами законів про громадянство право мати громадянство тієї Сторони, на території якої вони проживають.

Питання набуття громадянства однієї із Сторін особами, які проживають на території іншої Сторони, регулюються відповідною угодою на основі законодавства Сторін про громадянство.

Стаття 3

Кожна із Сторін зобов'язується гарантувати громадянам іншої Сторони, які проживають на її території, рівні із своїми громадянами права і свободи відповідно до діючого законодавства Сторін та їх однаковий правовий захист.

Кожна із Сторін захищає права своїх громадян, які проживають на території іншої Сторони, протегує їм і подає підтримку відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права.

Стаття 4

Сторони сприяють вираженню, збереженню і розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншостей, які населяють їх території, та усталених унікальних етнокультурних регіонів.

Стаття 5

Сторони розвивають рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, освіти, культури, охорони здоров'я, екології, науки, техніки, торгівлі, в гуманітарній та інших галузях, сприяють широкому інформаційному обміну.

Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у відповідних галузях.

Стаття 6

Сторони визнають і поважають територіальну цілісність Української Радянської Соціалістичної Республіки і Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки в нині існуючих кордонах.

Стаття 7

Сторони, прагнучи до подальшого зміцнення міжнародного миру, визнають необхідність співробітництва обох держав у галузі оборони і забезпечення безпеки на основі Декларацій про державний суверенітет Сторін та відповідно до Статуту ООН.

Стаття 8

Сторони визнають, що до сфери їх спільної діяльності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути Сторін, належать:

- взаємодія у зовнішній політиці;

- забезпечення прав людини і захист прав громадян;

- співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного, правового, гуманітарного та інформаційного простору, в тому числі в загальноєвропейському контексті;

- питання митної політики;

- управління системами енергетики, транспорту і зв'язку, включаючи супутниковий зв'язок і телекомунікації;

- співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, в тому числі по запобіганню транскордонному перенесенню забруднень, і участь у створенні всеохоплюючої міжнародної системи екологічної безпеки;

- питання міграційної політики;

- боротьба із злочинністю, включаючи міжнародну злочинність.

Стаття 9

Сторони визнають планетарний характер Чорнобильської катастрофи і зобов'язуються обмінюватися інформацією щодо всіх аспектів діяльності по мінімізації її наслідків, а також об'єднувати і координувати свої зусилля в цій галузі, в тому числі і на міжнародному рівні.

Стаття 10

Сторони вважають, що правовий режим державного майна, майна юридичних осіб і громадян однієї Сторони, що знаходиться на території іншої Сторони, регулюється законодавством Сторін, а в необхідних випадках - окремою угодою.

Сторони погоджуються в тому, що всі питання щодо об'єктів, які кваліфікуються як загальносоюзна власність, підлягають врегулюванню на основі окремих угод, що грунтуються на законодавчих актах Сторін про захист економічного суверенітету, за участю заінтересованих Сторін.

Стаття 11

Економічні відносини Сторін регулюються угодами, невід'ємною частиною яких є надання режиму найбільшого сприяння. Сторони забезпечують розвиток економічних, торговельних, науково-технічних відносин на рівнях:

- органів державної влади і управління;

- банків і фінансової системи;

- підприємств, об'єднань, організацій і установ;

- спільних українсько-білоруських і білорусько-українських підприємств та організацій;

- індивідуальних підприємців.

Сторони згодні з тим, що конкретні механізми міжгосподарських відносин, торговельного обміну, всіх видів зв'язку і перевезень, а також питання економічного та інформаційного співробітництва регламентуватимуться міжурядовими угодами. Сторони сумлінно і неухильно додержуватимуть взаємних зобов'язань і не застосовуватимуть в односторонньому порядку економічних заходів, що дестабілізують їх економіку або завдають шкоди Сторонам.

Стаття 12

Сторони укладуть міжурядові угоди про взаємні поставки і послуги, платежі, ціни і рух цінних паперів. Даний перелік угод не є вичерпним.

Сторони зобов'язуються вживати заходів щодо координації політики цін.

Стаття 13

Кожна із Сторін забезпечує транзитні транспортні операції іншої Сторони через морські, річкові і повітряні порти, залізниці, автодорожню мережу і трубопроводи, розташовані на їх територіях.

Умови і порядок здійснення транзитних транспортних операцій визначаються спеціальними угодами Сторін.

Стаття 14

Сторони залишають за собою право укладати додаткові договори або угоди про співробітництво в усіх інших сферах міждержавних відносин.

Стаття 15

Сторони обміняються повноважними представництвами.

Порядок обміну представництвами та їх статус буде врегульовано спеціальною угодою.

Стаття 16

Спори щодо тлумачення і застосування цього Договору підлягають розв'язанню шляхом переговорів.

Стаття 17

Цей Договір не зачіпає зобов'язань Сторін щодо третіх держав і права на укладення договорів з третіми сторонами про їх участь у визначеній Договором сфері спільної діяльності Сторін, в тому числі і в галузі забезпечення безпеки.

Стаття 18

Сторони проводитимуть регулярні двосторонні консультації і переговори з питань виконання цього Договору.

З метою реалізації цього Договору Сторони вважають за необхідне створити також постійно діючу міжпарламентську комісію по співробітництву.

Стаття 19

Кожна із Сторін залишає за собою право ініціювати в рамках консультацій переговори про доцільність продовження дії цього Договору або окремих його статей.

Положення цього Договору можуть бути доповнені або змінені за взаємною згодою Сторін.

Стаття 20

Цей Договір підлягає ратифікації.

Обмін ратифікаційними грамотами відбудеться в місті Києві.

Цей Договір набирає чинності в день обміну ратифікаційними грамотами.

Стаття 21

Цей Договір укладається строком на десять років.

Його чинність буде потім автоматично продовжено на наступний десятирічний строк, якщо жодна із Сторін не заявить про своє бажання денонсувати його шляхом письмового повідомлення не пізніш як за шість місяців до закінчення строку дії Договору.

Складено в місті Мінську 29 грудня 1990 року в двох примірниках, кожний українською і білоруською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

Стаття 22

Цей Договір після набрання ним чинності подається до Секретаріату Організації Об'єднаних Націй для реєстрації та опублікування.

Протокол

про обмін Грамотами про ратифікацію Договору між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою

Ми, нижчепідписані, Міністр закордонних справ України Зленко Анатолій Максимович і Міністр закордонних справ Білоруської РСР Кравченко Петро Кузьмич, здійснили 31 серпня 1991 року в м.Києві обмін Грамотами про ратифікацію Договору між Українською Радянською Соціалістичної Республікою і Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою, підписаного 29 грудня 1990 року в м.Мінську та ратифікованого Верховною Радою Білоруської РСР 14 лютого 1991 року.

При обміні Грамотами про ратифікацію встановлено, що вони складені в повному порядку і в належній формі.

На посвідчення чого складено цей Протокол, підписаний в двох примірниках, кожний українською і білоруською мовами.